Главная Коллекция "Otherreferats" Бухгалтерский учет и аудит Облік та контроль кредиторської заборгованості в бюджетній сфері

Облік та контроль кредиторської заборгованості в бюджетній сфері

Дослідження особливостей бухгалтерського обліку та контролю бюджетних установ в умовах переходу до міжнародних стандартів. Аналіз методичних засад контролю фінансово-бюджетної дисципліни в частині кредиторської заборгованості та шляхи його вдосконалення.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид магистерская работа
Язык украинский
Дата добавления 11.06.2014
Размер файла 1,6 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти організації обліку та контролю кредиторської заборгованості у бюджетних установах

1.1 Особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ

1.2 Організація та методологія обліку кредиторської заборгованості в бюджетному секторі

1.3 Організація та способи проведення контролю дотримання фінансово-бюджетної дисципліни, у т.ч. кредиторської заборгованості

РОЗДІЛ 2. Дослідження особливостей бухгалтерського обліку та контролю бюджетних установ в умовах переходу до міжнародних стандартів

2.1 Модернізація системи бухгалтерського обліку бюджетних установ

2.2 Зміни бюджетної класифікації видатків як один з етапів модернізації бюджетної системи

2.3 Оптимізація плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ до міжнародних стандартів

2.4 Особливості контролю фінансово-бюджетної дисципліни в бюджетних установах в умовах реформування в частині кредиторської заборгованості

РОЗДІЛ 3. Аналіз особливостей обліку та контролю кредиторської заборгованості управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку одеської обласної державної адміністрації в умовах реформування обліку в бюджетній сфері

3.1 Загальна характеристика управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації

3.2 Аналіз методичних засад обліку кредиторської заборгованості управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації

3.3 Аналіз методичних засад контролю фінансово-бюджетної дисципліни в частині кредиторської заборгованості управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації

РОЗДІЛ 4. Шляхи удосконалення обліку і контролю кредиторської заборгованості управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації в умовах реформування обліку в бюджетній сфері

4.1 Шляхи удосконалення обліку кредиторської заборгованості управління в період реформування бюджетної системи

4.2 Інтегрована інформаційно-аналітична система як інструмент внутрішнього та зовнішнього контролю фінансово-бюджетної дисципліни в частині кредиторської заборгованості

4.3 Заходи щодо удосконалення внутрішнього контролю кредиторської заборгованості

РОЗДІЛ 5. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

5.1 Аналіз можливих небезпечних та шкідливих виробничих факторів

5.2 Розробка заходів, спрямованих на усунення чи зниження шкідливого впливу виявлених факторів

5.3 Розрахунок рівня шуму на робочому місці бухгалтера

5.4 Заходи з забезпеченню безпеки в надзвичайних ситуаціях

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Розвиток сучасного суспільства тісно пов'язаний з глобалізацією економіки та відповідним їй процесом розширення міждержавних економічних відносин в усіх сферах діяльності. У зв'язку з цим виникає об'єктивна потреба в формуванні єдиних підходів до однієї з основних функцій управління - обліку. В Україні процес уніфікації обліку стосовно банківської та виробничої сфер уже досяг певного позитивного результату - переходу на міжнародні та національні (сформовані відповідно до міжнародних) стандарти. Поки що поза увагою залишилася одна з найбільш стратегічно важливих сфер нашої держави - бюджетна. Останнім часом Міністерство фінансів України проводить заходи щодо уніфікації бухгалтерського обліку бюджетних установ, приймаються ряд наказів Міністерства фінансів спільно з Державною казначейською службою про використання положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які почнуть діяти з 1 січня 2015 року.

У наш час однією з актуальних проблем є облік кредиторської заборгованості в бюджетних установах. Кредиторська заборгованість є негативним чинником у роботі установ. Характерною особливістю фінансово-господарської діяльності бюджетних установ є те, що всі вони, як правило, фінансуються за рахунок коштів різних бюджетів. Витрати, необхідні для здійснення статутної діяльності бюджетних установ, відображаються у кошторисі, що є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій досягнення цілей.

У бухгалтерському обліку виникнення зобов'язань однієї сторони перед іншою відображається після здійснення однією зі сторін дій, передбачених у договорі. Виникнення заборгованості пов'язане з тим, що майже ніколи не збігаються моменти виконання зустрічних зобов'язань. Як наслідок, в однієї сторони у складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а в іншої - зобов'язання погасити цю заборгованість перед кредитором. Таким чином, обрана тема магістерської роботи сьогодні особливо актуальна.

Метою магістерської роботи є дослідження особливостей обліку і контролю кредиторської заборгованості в умовах реформування бухгалтерського обліку у бюджетної сфері на прикладі Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації, вивчення аналітичних відомостей практичної діяльності конкретної установи, та розробка рекомендацій щодо їх удосконалення.

Досягнути поставлену мету передбачається шляхом вирішення наступних завдань:

- розглянути особливості фінансово-господарської діяльності бухгалтерського обліку бюджетних установ;

– дослідити організацію та методологію бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості в бюджетному секторі;

– дослідити організацію та способи проведення контролю дотримання фінансово-бюджетної дисципліни, у т.ч. кредиторської заборгованості;

– вивчити законодавчі та нормативні документи щодо обліку і контролю кредиторської заборгованості;

– проаналізувати особливості бухгалтерського обліку та контролю в умовах реформування бюджетної системи;

– проаналізувати особливості обліку та контролю кредиторської заборгованості в управлінні;

- визначити шляхи удосконалення обліку і контролю кредиторської заборгованості в управлінні підчас реформування обліку бюджетної сфери.

Об'єктом дослідження є теоретико-методичні та нормативно- правові засади обліку та контролю кредиторської заборгованості в умовах реформування бухгалтерського обліку в бюджетної сфері.

Предметом дослідження є комплекс організаційних, нормативно-правових та обліково - аналітичних інструментів здатних забезпечити зміну в організації бухгалтерського обліку та контролю у бюджетній сфері.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведеного дослідження у магістерській роботі одержано результати, які можна на практиці використовувати бюджетні установи, а саме:

- запровадити наказ про облікову політику;

- удосконалити звіт про заборгованість бюджетних коштів, виділяючи кредиторську заборгованість, строк позовної давності якої минув окремо;

- внести зміни у форму балансу в частині зобов'язань: замість «кредиторська заборгованість» вставити «поточна кредиторська заборгованість», «розрахунки за іншими операціями» вставити «інші поточні зобов'язання»;

- для посилення внутрішнього контролю за виконанням кошторису запровадити форму порівняних показників між первісним кошторисом та остаточним.

- застосовуючи лінійні методи регресії, було встановлено, що при збільшенні документообігу завантаженість бухгалтера зміниться не суттєво.

Інформаційною базою підготовки магістерської роботи стали інформація з різноманітних наукових публікацій, праці вітчизняних та іноземних вчених Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, закони України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства фінансів України, Міністерства статистики, Державної казначейської служби України та ін.

Методи дослідження. В основу дослідження покладено такі методи, як збір фактів (спостереження, реєстрація, вимірювання), опис і аналіз фактів.

В роботу ввійшов графічний матеріал, що дає змогу наочно зрозуміти об'єкт дослідження.

Результати здійсненого дослідження були висвітлені у статті за темою «Особливості бухгалтерського обліку бюджетних установ України в умовах переходу до міжнародних стандартів» надрукованої у науковому журналі «Економіка: реалії часу» та взяті до впровадження в Управлінні морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти організації бухгалтерського обліку та контролю кредиторської заборгованості у бюджетних установах

кредиторська заборгованість бюджетна установа

1.1 Особливості фінансово - господарської діяльності бюджетних установ

Основним нормативним документом, який регулює діяльність бюджетних установ є Бюджетний Кодекс України. Він визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування основ бюджетного процесу, регулює відносини, що виникають у процесі складання, розгляду і затвердження бюджетів, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, визначає відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до Бюджетного кодексу, що прийнятий 8 липня 2010 року та діє з 1 січня 2011 року, бюджетні установи - це органи державної влади,органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету [7].

Для виконання статутних завдань бюджетні установи отримують бюджетні асигнування, тобто, кошти з бюджету для здійснення платежів з конкретною метою (на утримання установи з метою виконання поставлених перед ними завдань) в процесі виконання бюджету.

Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування на протязі поточного бюджетного періоду.

За матеріальним змістом - це центральний державний фонд грошових коштів.

За соціально - економічним змістом - це основний засіб перерозподілу національного доходу.

Бюджет складається з двох взаємопов'язаних частин: доходів і видатків.

Держава регулює відтворювальні процеси через обидві частини. Бюджет стає важливим інструментом економічної політики, впливаючи на соціально-економічні процеси: ділову активність, зайнятість, ринок споживчих товарів [8]. Все це робить бюджет об'єктом напруженої боротьби - через нього задовольняються інтереси різних груп бізнесу, військово - промислових монополій, профспілок.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами - дефіцит бюджету.

Розрізняють місцеві бюджети та державний бюджет.

Місцевий бюджет - це обласні, районні бюджети, та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних общин, сіл, селищ, міст).

Державний бюджет - це бюджет, що формується на рівні держави.

Державний та місцевий бюджети, що побудовані з врахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устрою і врегульована нормами права становлять бюджетну систему України.

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, що наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами) [7].

Бюджетні організації є юридичними особами. Вони діють на підставі статуту (положення), мають свою печатку, рахунки в органах Держказначейства (чи в установах банків), мають права, обов'язки, несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України. Бюджетні установи є платниками податків та платежів до бюджетно - фінансової системи, а тому при створенні вони обов'язково реєструються в органах виконавчої державної влади за їх місцезнаходженням та в органах податкової служби, Пенсійному фонді, інших фондах соціального страхування.

Бюджетні установи відносять до організацій некомерційного характеру, для яких отримання прибутку не є основною метою діяльності. Тому їх відносять до неприбуткових організацій. Внесення бюджетних установ до Реєстру неприбуткових організацій надає пільги в оподаткуванні доходів, зокрема, податку на прибуток.

Основним нормативним документом є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [40], що встановлює правові засади організації, ведення та складання звітності в Україні і його дія поширюється на бюджетні установи.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на таких основних принципах:

-?обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів установи;

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- автономність - кожна установа розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності установи;

- послідовність - постійне (з року в рік) застосування установою обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

- безперервність - оцінка активів та зобов'язань установи здійснюється, виходячи з припущення, що її діяльність триватиме далі;

- нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів установи, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій установи в її фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

- періодичність - можливість розподілу діяльності установи на певні періоди з метою складання фінансової звітності;

- обов'язковість та державне регламентування, що випливає з характеру затвердження бюджету. Держава через Державне казначейство України суворо регламентує склад і порядок складання звітності, терміни її подачі, розгляд та затвердження. Усі бюджетні установи повинні дотримуватись правил і термінів складання звітності, подавати її в установленому порядку. Ніхто не має права складати та подавати не передбачені Держказначейством України звіти;

- єдність форми та змісту, що дає змогу статистичного групування та зведення її показників;

- методологічна єдність показників, яка передбачає єдині методи розрахунків однакових звітних показників, їх обов'язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженими кошторисами та штатними розписами. Це необхідно для контролю за виконанням кошторису доходів та видатків установи на всіх рівнях Державного, місцевих бюджетів та республіканського бюджету Автономної Республіки Крим;

- достовірність звітних показників, яка випливає з самої природи затвердження бюджетів усіх рівнів. Достовірна звітність також необхідна для успішного виконання показників бюджету як по доходах, так і по видатках, для своєчасного реагування на відхилення. Достовірність означає, що бухгалтерська звітність повинна давати вірне і повне уявлення про майновий та фінансовий стан установи, а також результати її діяльності. Достовірною вважається бухгалтерська звітність, сформульована та складена з урахуванням правил, встановлених нормативними актами системи нормативного регулювання;

- простота, ясність, доступність та прозорість звітності, що необхідно для широкого залучення всіх працівників до управління, активізації людського фактора. Простота та ясність необхідні ще й для того, щоб не завуальовувались недоліки діяльності окремих керівників;

- цілісність - вимога, пов'язана з необхідністю включення в бухгалтерську звітність даних про всі господарські операції, які здійснюються організацією як юридичною особою в цілому;

- послідовність, що закріплює на практиці поетапність процесу складання бухгалтерської звітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерського балансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого [40].

Бухгалтерський облік у бюджетних установах і організаціях повинен вестись безперервно від моменту реєстрації і припиняється лише з їх ліквідацією. Внутрішнє управління бухгалтерським обліком та його організацією здійснює керівник організації та головний бухгалтер. Призначення на посаду головного бухгалтера та звільнення з цією посади відбувається за погодженням органів державної казначейської служби.

Бюджетні установи й організації реалізовують свої права щодо регулювання питань бухгалтерського обліку у вигляді:

- самостійного визначення облікової політики в межах нормативної бази;

- вибору організаційної форми та форми облікової реєстрації;

- розробки моделі системи внутрішньогосподарського обліку та контролю діяльності установи чи організації;

- утворення схеми документообігу;

- вибору способу обробки та фіксації інформації на відповідних носіях;

- вибору програмного забезпечення бухгалтерського обліку;

- планування розвитку методики бухгалтерського обліку щодо конкретних умов діяльності установи чи організації.

Бюджетними установами та організаціями вважаються такі, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів бюджету (державного чи місцевого) і здійснюють свої видатки відповідно до кошторису як головного планового і фінансового документа. Під поняттям «фінансування» розуміють забезпечення бюджетних установ грошовими коштами для здійснення їхньої статутної діяльності. Останнім часом коло джерел фінансування бюджетних установ значно розширилося: крім коштів державного та місцевих бюджетів, бюджетні установи отримують грошові надходження у вигляді плати за надані послуги, гуманітарної допомоги, шефської (спонсорської) допомоги. Джерела та адресність (призначення) фінансування мають для бюджетних установ досить важливе значення, оскільки визначають не тільки напрямки подальшого витрачання коштів, а й принципи фінансування [5,13,85].

Головні принципи бюджетного фінансування:

- безповоротність надання коштів, тобто отримані бюджетною організацією кошти не повертаються до джерела фінансування, адже бюджетна організація не має власних доходів для повернення отриманих сум;

- цільове призначення наданих коштів, тобто отримані з бюджету кошти повинні витрачатися суворо відповідно до передбачених у кошторисі статей економічної класифікації видатків бюджетних установ;

- систематичний суворий контроль за використанням наданих коштів за їх цільовим призначенням здійснюють органи державного казначейства, місцеві фінансові органи, вищі розпорядники коштів, контролюючі органи;

- зв'язок обсягу фінансування з виконанням плану бюджетною установою, тобто бюджетна установа отримує кошти не під план (заплановані заходи), а відповідно до фактичного виконання плану. При цьому чергова сума надходжень грошових коштів повністю залежить від якісного та раціонального використання попередньо наданих коштів і дотримання установою фінансової дисципліни.

Поняття бюджетного фінансування тісно пов'язане з поняттям розпорядника коштів. Розпорядниками коштів є керівники різного рівня (від міністра до керівника установи), яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями в межах сум, виділених на проведення відповідних заходів або здійснення відповідної діяльності. Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав вони поділяються на головних та нижчих.

Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Розпорядники бюджетних коштів

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Бюджетні призначення - це повноваження надане головному розпоряднику бюджетних коштів, що має кількісне та часове обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів щодо розподілу між підвідомчими структурами виділених йому бюджетних асигнувань із загального фонду державного бюджету або на використання бюджетних призначень.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;

3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;

5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих

розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів [4].

Головним розпорядникам надано право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, а також витрачати їх на централізовані та інші заходи, на утримання апарату управління. При розподілі коштів і перерахуванні їх підвідомчим установам розпорядники коштів є головними, а при витрачанні на утримання апарату управління або на централізовані заходи вони є розпорядниками коштів третього ступеня.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів другого та третього ступенів.

Розпорядниками бюджетних коштів II ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для

переказу розпорядникам ІІІ ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам. Головним чином, це - обласні установи і організації, в яких є підвідомчі підрозділи.

Розпорядниками коштів ІІІ ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Одержувачі бюджетних коштів - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників [4].

Кошторис бюджетних установ - основний плановий документ, що надає повноваження бюджетній установі щодо одержання доходів і здійснення витрат, визначає обсяг і напрямок коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, певних на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кожний показник кошторису бюджетної установи підтверджується розрахунками економічного обґрунтування доцільності її фінансування, а також правильним розподілом відповідно до економічної класифікації витрат.

При формуванні кошторисів повинні виконуватися вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами витрат на оплату праці (з нарахуваннями) і господарський зміст, а також дотримуватися твердого режиму економії бюджетних коштів.

Будь-який кошторис складається із двох частин: І частина «Доходи» і ІІ частина «Видатки».

Виділяють такі види кошторисів:

– індивідуальний кошторис - це кошторис, який складається бюджетними установами. Незалежно від того, має бюджетна установа окрему бухгалтерську службу для ведення обліку, чи обслуговує установу централізована бухгалтерія, індивідуальний кошторис та план асигнувань складаються відповідно до кожної виконуваної нею функції;

– зведений кошторис - це сукупність зведених показників, отриманих з індивідуальних кошторисів бюджету нижчого рівня згідно з функціональною класифікацією, який складається головним розпорядником бюджетних коштів з метою його подання до міністерства та фінансових органів. Зведений кошторис не затверджується [58,86].

Кошторис бюджетної установи має дві складові, сутність кожної з них подана на рис. 1.2 [34]. Слід зазначити, що згідно Бюджетного кодексу України, фінансування з двох бюджетів заборонено. Витрати установи обмежуються обсягом запланованих доходів. Водночас із затвердженням кошторису приймають також план асигнувань.

План асигнувань загального фонду бюджету - це щомісячний поділ бюджетних асигнувань, який затверджений за загальним фондом кошторису, у скороченій формі економічної класифікації, який регулює протягом звітного року утворення бюджетних зобов'язань та здійснення оплат.

План спеціального фонду державного бюджету (не враховуючи власні надходження бюджетної установи та відповідні видатки) - це щомісячний поділ бюджетних асигнувань, який затверджений за спеціальним фондом кошторису, у скороченій формі економічної класифікації, який регулює впродовж року утворення бюджетних зобов'язань та здійснення оплат, в розрізі видів та кодів класифікації доходів бюджету.

План використання бюджетних коштів складається для розподілу бюджетних асигнувань, які затверджуються у кошторисі, у повній формі економічної класифікації видатків [58].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Складові кошторису бюджетної установи

Бюджетній установі мають перераховуватися бюджетні кошти лише у випадку наявності затверджених кошторисів, планів загального та спеціального фондів.

Кошториси доходів і видатків складаються на календарний рік.

Слід відмітити, що і кошти загального фонду і кошти спеціального фонду є бюджетними коштами, вони суворо плануються та витрачаються згідно із затвердженими кошторисами. Специфіка діяльності та джерела отримання коштів зумовлює особливості методики відображення об'єктів обліку на бухгалтерських рахунках та структуру звітності. Передбачається відокремлення в обліку та звітності доходів і витрат, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, запасів, необоротних активів, що отримані з різних джерел: загального та спеціального фонду.

Стадіями виконання бюджету за видатками є:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм [7].

З метою контролювання точності і прозорості асигнувань, зазначених у кошторисах, органи Державної казначейської служби здійснюють облік та проводять реєстрацію зведених кошторисів, планів загального фонду та спеціального фондів за розпорядниками нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, обліку зобов'язань, що бере на себе установа в процесі свої діяльності.

Для здійснення своєї діяльності бюджетна установа бере на себе зобов'язання перед різними організаціями, постачальниками та підрядниками про оплату їм коштів за надані товари, роботи, послуги.

Зобов'язання - будь - яке розміщення замовлення, укладення договору чи виконання інших аналогічних операцій, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет.

Бюджетне фінансове зобов'язання - зобов'язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства.

Фінансове зобов'язання - будь - яке придбання товару, послуги чи виконання інших аналогічних операцій, здійснених розпорядником або одержувачем бюджетних коштів протягом бюджетного періоду з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет [7,67].

Отже, основними документами, які регулюють діяльність бюджетних установ є Бюджетний Кодекс України та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Фінансово - господарська діяльність бюджетних установ характеризується низкою особливостей, які впливають на методику й організацію бухгалтерського обліку:

- бюджетні установи функціонують на засадах державної чи комунальної форми власності;

- бюджетні установи належать до неприбуткових організацій. Метою їхньої діяльності є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг;

- фінансовий стан бюджетних установ визначається своєчасністю та повнотою надходження асигнувань з відповідних бюджетів;

- бюджетні установи є складовою бюджетної системи країни і беруть участь у виконанні як дохідної, так і видаткової частини бюджету, виконуючи кошторис доходів і видатків -- плановий документ, що підтверджує повноваження кожної установи стосовно отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і напрямки витрачання коштів.

- бюджетні установи мають право здійснювати видатки у разі взяття відповідних бюджетних зобов'язань в межах кошторисних призначень.

1.2 Організація та методологія обліку кредиторської заборгованості в бюджетному секторі

Як зазначено в Бюджетному кодексі, бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністерством фінансів України, а також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ установлюється Державною казначейською службою України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

На виконання Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2007р. № 34 [59], а також прийнятого Бюджетного кодексу, з 1 січня 2015 року передбачається використання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі [34].

Міністерством фінансів спільно з Держказначейством України затверджено ряд інструкцій щодо методології ведення обліку: План рахунків бухгалтерського обліку та Порядок з його застосування, Інструкція з типової кореспонденції рахунків, Інструкції з обліку запасів, Інструкція з обліку необоротних активів, Інструкція з обліку грошових коштів та розрахунків, Інструкція про форми меморіальних ордерів та карток і книг аналітичного обліку, а також ряд інших важливих інструкцій.

Для забезпечення повного і своєчасного надходження доходів та використання бюджетних коштів за цільовим призначенням необхідна правильна організація бухгалтерського обліку виконання бюджету. Бухгалтерський облік виконання бюджету і кошторисів бюджетних установ називається бюджетним обліком. Метою бухгалтерського обліку бюджетних установ є забезпечення виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ. У межах цієї мети він виконує завдання з виконання управлінської, контрольної, інформаційної, захисної та науково-пізнавальної функцій.

Специфічними об'єктами бухгалтерського обліку виконання кошторису виступають доходи загального та спеціальних фондів, касові та фактичні видатки.

Порядок проведення обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України регламентується наказом від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» [67].

Відповідно до зазначеного Порядку органи Державної казначейської служби реєструють та обліковують у бухгалтерському обліку виконання бюджетів усі зобов'язання розпорядників бюджетних коштів, при цьому бюджетні установи - розпорядники коштів мають право брати бюджетні зобов'язання:

- за загальним фондом - у межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів);

- за спеціальним фондом - у межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису), установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), але з урахуванням фактичних надходжень до цього фонду, виходячи із потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів.

Усі бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Державної казначейської служби України в бухгалтерському обліку виконання бюджетів на рахунках позабалансового обліку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. Дані бухгалтерського обліку органів Державної казначейської служби звіряються із відповідними даними звітів розпорядників бюджетних коштів, які мають бути тотожними.

Для реєстрації бюджетного зобов'язання в органах Державної казначейської служби, розпорядники бюджетних коштів подають Реєстр бюджетних зобов'язань та оригінали документів або їх копії, які підтверджують факт взяття бюджетного зобов'язання. У разі, якщо сума та умови бюджетного зобов'язання передбачають застосування конкурсних процедур, подаються відповідні документи, передбачені умовами проведення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти. Суми за окремими фінансовими зобов'язаннями (заробітна плата, видатки на відрядження, стипендії тощо) проставляються в Реєстрі розрахунково, але в межах планових показників [34].

Бюджетні фінансові зобов'язання реєструються органами Державної казначейської служби на підставі платіжного доручення на погашення бюджетного зобов'язання. На документах, що підтверджують факт, узяття бюджетного зобов'язання або бюджетного фінансового зобов'язання, ставиться штамп із позначкою “Взято на облік”. Органи Державної казначейської служби здійснюють платежі за тими фінансовими зобов'язаннями, які зареєстровані в органах Державного казначейства. У разі змін умов бюджетних зобов'язань (додаткові угоди, розірвання договору) розпорядник бюджетних коштів має упродовж трьох робочих днів письмово повідомити про це органам Державної казначейської служби й подати відповідні підтверджуючі документи.

Для відображення даних про зобов'язання та фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів, які виникають у процесі виконання загального та спеціального фондів кошторису розпорядників, органи Державної казначейської служби в автоматизованому режимі заносять дані з Реєстру та платіжного доручення до картки обліку зобов'язань за відповідними кодами програмної й економічної класифікації видатків.

Наприкінці бюджетного року органи Державної казначейської служби за місцем обслуговування розпорядників бюджетних коштів на підставі інформації, отриманої від розпорядників, здійснюють інвентаризацію зобов'язань розпорядників та закриття рахунків, передбачених для обліку зобов'язань у поточному бюджетному періоді. При цьому проводиться розподіл зобов'язань на бюджетні та позабюджетні.

За наявності позабюджетних зобов'язань (позабюджетної кредиторської заборгованості) Державна казначейська служба вживає до такого розпорядника бюджетних коштів заходів відповідно до вимог Бюджетного кодексу України і надає інформацію до органів державної фінансової інспекції [34].

У бюджетних організацій з багатьох причин можуть виникати зобов'язання перед іншими суб'єктами господарської діяльності чи фізичними особами за придбані товари, виконані роботи чи отримані послуги, що є кредиторською заборгованістю.

Зобов'язання поділяються на довгострокові (довгострокові позики та довгострокові векселі видані й інші довгострокові фінансові зобов'язання) та поточні (короткострокові позики, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, короткострокові векселі видані, розрахунки за виконані роботи, розрахунки з податків і зборів, розрахунки зі страхування, розрахунки з оплати праці, розрахунки за іншими операціями із кредиторами, внутрішні розрахунки).

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.

Зобов'язання установи, погашення яких очікується протягом дванадцяти місяців з дати балансу, визнаються поточними.

Зобов'язання установи, погашення яких очікується у період, що перевищує дванадцять місяців, визнаються довгостроковими.

Прострочена кредиторська заборгованість - сума кредиторської заборгованості, що виникає на 30-й день після закінчення терміну обов'язкового платежу згідно з укладеними договорами або якщо дата платежу не визначена після отримання підтвердних документів за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.

Кредиторська заборгованість, строк позовної давності якої минув, - прострочена кредиторська заборгованість, щодо якої кредитором втрачено право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу [5].

Загалом на утворення кредиторської заборгованості впливають такі фактори, як:

- обмеженість дохідної частини бюджетів усіх рівнів, внаслідок чого неповно враховано потреби в коштах при затвердженні кошторисів;

- недосконале планування, що призводить до затвердження у кошторисах доходів і видатків необ'єктивних показників;

- невиконання дохідної частини бюджетів, що зумовлює неповне направлення асигнувань бюджетним установам у порівнянні з обсягом затверджених їм призначень.

Основною формою розрахунків для бюджетних установ є облік розрахунків з оплатою після отримання матеріальних цінностей та послуг. При розрахунках з організаціями за вже отримані ТМЦ чи послуги, за які кошти будуть сплачені пізніше, а також при розрахунках за реалізовані (відвантажені) матеріальні цінності чи надані послуги, коли кошти отримуються наперед використовується рахунок 675 «Розрахунки з іншими кредиторами». Цей рахунок пасивний. По кредиту відображається виникнення кредиторської заборгованості в момент отримання матеріальних цінностей чи послуг та відвантаження матеріальних цінностей чи надання послуг, а по дебету - її погашення при перерахуванні коштів чи надання послуг.

Таблиця 1.1 - Кореспонденції рахунків за розрахунками з оплатою після отримання матеріальних цінностей, послуг

Зміст господарських операцій

Дебет

Кредит

Оприбутковані виробничі запаси, матеріали та продукти харчування

20- 23

675

Перераховано суми оплати за комунальні послуги та енергоносії, постачальникам за матеріали, обладнання та інвентар, за інші послуги

675

321

Віднесення послуг на видатки за рахунок загального фонду:

801

675

Облік кредиторської заборгованості бюджетних установ ведеться на рахунках класу 6 «Поточні зобов'язання».

Аналітичний облік ведеться по кожній організації. Для аналітичного обліку кредиторської заборгованості використовують меморіальний ордер № 6 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами» (ф. № 409). В ньому вказується по кожній організації КЕКВ, дата виникнення заборгованості, номер документа, назва кредитора, залишок заборгованості на початок місяця, обороти по дебету та кредиту в розрізі кореспондуючих рахунків та визначається залишок на кінець місяця. Записи ведуться за кожним кредитором у розрізі КЕКВ позиційним способом за кожною операцією, що підтверджується документально. На кінець місяця визначається залишок заборгованості за кожним кредитором та в цілому по установі, яка зазначається у Звіті про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д, №7м) [34].

Організація бухгалтерського обліку бюджетних установ не може здійснюватися без відповідного нормативного-правового забезпечення. Формування такого забезпечення відбувалося протягом багатьох років, і на даний час знаходиться в умовах постійних змін під впливом економічних, політичних та соціальних чинників. Дослідимо сукупність нормативних документів, які регулюють ці питання виокремивши чотири рівні, та представимо на рис. 1.3.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Класифікація нормативних документів, що регулюють облік і контроль у бюджетних установах

Слід зауважити, що перший рівень доцільно назвати найвищим, другий - вищим, третій - середнім, а четвертий - базовим.

Розглянемо детальніше зміст нормативних актів щодо регулювання використання видатків бюджетних установ.

У Конституції України (ст. 95) зазначено загальні основи формування бюджетної системи, а саме: розподіл суспільного багатства між населенням і регіонами повинен ґрунтуватися на принципах справедливості та неупередженості [20]. Конституція в певному сенсі лімітує фінансові ресурси, якими управляє Уряд упродовж бюджетного періоду з метою реалізації державної політики.

Закон про Державний бюджет України встановлює державні видатки на суспільні потреби, обсяг і цільову спрямованість цих видатків.

Основним принципом складання бюджету є його збалансованість. Важливою умовою формування систематичних звітів про доходи і видатки є їх обов'язкове оприлюднення. Нормативні акти, що регламентують організацію бухгалтерського обліку бюджетних установ наведено у табл.1.1.

Таблиця 1.2 - Законодавство України, що регламентує організацію бухгалтерського обліку бюджетних установ

Нормативне джерело

Стислий зміст

1

2

Бюджетний Кодекс України від 08.07.2010р. №2456 - VI [7]

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Закон України від 16.07.99р. №996-XІ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [40].

Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності Україні. Поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

Наказ МФУ від 24.01.2012р. №44 «Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів» [57]

Цим Порядком визначаються склад та порядок складання місячної, квартальної і річної фінансової та бюджетної звітності, вимоги до розкриття її елементів.

Наказ МФУ від 22.06.2012р. №758 «Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України» [66].

Цей Порядок регламентує взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України і розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, в процесі відкриття (закриття) рахунків

Наказ МФУ від 26.06.2013р. №611 «Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ» [65].

Це Положення визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи та незавершене капітальне будівництво. Норми цього Положення застосовуються бюджетними установами

Наказ МФУ №214 від 21.02.2011р. «Про затвердження Порядку погодження призначення на посаду та звільнення з посади головного бухгалтера бюджетної установи» [55].

Цей Порядок визначає організаційні засади погодження Державною казначейською службою України призначення на посаду та звільнення з посади керівника бухгалтерської служби бюджетної установи - головного бухгалтера

Постанова КМУ від 28.02.2002р. №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ України» [58].

Наводиться визначення поняття «кошторис», «План асигнувань загального фонду бюджету», «План надання кредитів із загального фонду бюджету», «План спеціального фонду державного бюджету».

Наказ МФУ від 02.03.2012р. №309 «Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» [67].

Цей Порядок розроблено на виконання Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України при взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами.

Наказ МФУ від 12.03.2012р. №333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» [46].

Економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.

Наказ ДКСУ від 29.04.2013р. №68 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів» [49].

Ці Методичні рекомендації визначають перелік підтвердних документів, які надаються розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів на стадіях реєстрації бюджетних зобов'язань, бюджетних фінансових зобов'язань та проведення платежів.

Наказ ДКУ від 27.07. 2000р. №68 «Про затвердження Інструкції про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання» [43].

З метою забезпечення єдності бухгалтерського обліку, згідно з вимогами Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ були затверджені форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання

Наказ МФУ від 26.06.2013 №611 «План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та

Цей План рахунків визначає склад рахунків і субрахунків, які застосовуються бюджетними установами

Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями бюджетних установ» [37].

Наказ МФУ від 14.11.2013р. №947 «Положення з бухгалтерського обліку запасів бюджетних установ» [64].

Це Положення визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси. Норми цього Положення застосовуються бюджетними установами.

Наказ ГУДКУ, Державного комітету статистики України від 02. 12.1997р. №125/70 «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, та Інструкції з їх складання » [60].

З метою реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики були затверджені типові форми з обліку та списання основних

засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів.

Наказ ГУДКУ, МФУ від 30.10.1998р. №90 «Про затвердження Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ» [44].

Дана Інструкція встановлює єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів

Наказ ДКУ від 06.10.2000 р.№100 «Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх складання» [62].

З метою забезпечення єдності бухгалтерського обліку, згідно з вимогами Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ були затверджені форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх складання

Постанова КМУ від 09.03.2006р.№ 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» [69].

Цією постановою затверджені схеми посадових окладів, розміри надбавок за ранг державного службовця, визначені умови надання надбавок та премій.

Постанова КМУ від 26.01.2011р. №59 «Про затвердження Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи» [63].

Це Типове положення визначає завдання та функціональні обов'язки бухгалтерської служби бюджетної установи, повноваження її керівника - головного бухгалтера та вимоги до його професійно-кваліфікаційного рівня.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены