Облік та контроль кредиторської заборгованості в бюджетній сфері

Отже, організація та методологія бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості в бюджетних установах регулюється Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Державною казначейською службою та ін. Зобов'язання можуть бути бюджетними та позабюджетними. Бюджетні зобов'язання - це зобов'язання, які взятті відповідно до бюджетних асигнувань в межах кошторисних призначень за загальним фондом, за спеціальним фондом - у межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису), установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), але з урахуванням фактичних надходжень до цього фонду, виходячи із потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів; позабюджетні зобов'язанні - зобов'язання, які взятті без підтвердження бюджетними асигнуваннями, що є порушенням бюджетного законодавства. Основною причиною виникнення кредиторської заборгованості є недофінансування бюджетних установ. Із зареєстрованих бюджетних фінансових зобов'язань складається кредиторська заборгованість бюджетних установ, яка в свою чергу поділяється на поточну та прострочену. Для обліку кредиторської заборгованості використовують рахунки класу 6 ««Поточні зобов'язання». При цьому кредиторська заборгованість, строк позовної давності якої минув, не відображається окремо ні в звіті про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д, №7м), ні в балансі.

1.3 Організація та способи проведення контролю дотримання фінансово-бюджетної дисципліни, у т.ч. кредиторської заборгованості

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до Бюджетного Кодексу та іншого законодавства і забезпечує:

1) оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);

2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;

3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;

5) запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об'єктами державної власності;

6) обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету. Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.

Діяльність центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства (у межах їх повноважень, встановлених Бюджетним Кодексом та іншими нормативно - правовими актами), спрямовується, координується та контролюється Кабінетом Міністрів України.

Державний фінансовий контроль (ДФК) - це система здійснення контрольних заходів, організації внутрішнього аудиту, інспектування з метою забезпечення оптимального управління бюджетними ресурсами та державним майном на основі принципів законності, ефективності, економічності, результативності та прозорості.

Контроль фінансово - бюджетної дисципліни за доходами і видатками включає два види (рис.1.3):

Рисунок 1.3 - Види фінансового контролю

Внутрішній фінансовий контроль здійснюється на всіх стадіях процесу. За організацію ефективної системи внутрішнього контролю відповідальність несе керівник установи (розпорядник бюджетних коштів) як у своїх закладах, так і у підвідомчих бюджетних установах. Внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечувати:

- постійну оцінку фінансової діяльності установи;

- перевірку результатів від здійснення діяльності, чи відповідають вони тим завданням та планам, які передбачені паспортом бюджетної установи;

- інформування безпосереднього керівника бюджетної установи про результати перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю [48].

Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.

З метою забезпечення ефективності внутрішнього контролю в бюджетних установах, Постановою Кабміну № 1001 від 28.09.2011р. затверджено «Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» [68]. Даний документ регулює механізм створення служб та підрозділів внутрішнього аудиту та систематичність його проведення в центральних органах виконавчої влади, територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств. Даним порядком окреслюються суб'єкти, об'єкти внутрішнього контролю, чисельність спеціалістів для проведення перевірок, перелік завдань та функцій, які повинні виконувати працівники служби внутрішнього аудиту, зобов'язання та права керівників таких підрозділів.

Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах [10].

Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.

Внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.

Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється органами ДКСУ, державною фінансовою інспекцією України - відповідно до їх повноважень, визначених законодавством України.

Провідну роль у здійсненні процедур контролю в частині виконання державного бюджету за видатками відіграють органи Державного казначейства України, які здійснюють попередній контроль на етапі реєстрації зобов'язань розпорядників бюджетних коштів, та поточний контроль у процесі оплати їхніх рахунків. Подальші функції контролю за витрачанням коштів, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, комітетах, фондах, установах, які отримують кошти із бюджетів усіх рівнів, покладено на органи державної фінансової інспекції України.

Законом України від 16.09.99 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [40] встановлено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державною казначейською службою України відповідно до законодавства.

До головних завдань державної фінансової інспекції статтею 2 Закону України від 26.01.93 № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» [63] віднесено здійснення державного контролю за станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. В ньому зазначаються головні завдання і функції, що покладені на органи державного контролю; сутність державного аудиту та інспектування; порядок здійснення фінансування органу державного фінансового контролю; повноваження, обов'язки та відповідальність посадових осіб, що здійснюють ревізії; порядок проведення ревізій у бюджетних установах.

Метою перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності в бюджетних установах є:

- встановлення правильності організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, додержання методології обліку, своєчасності й повноти відображення в обліку і звітності бюджетної установи здійснених господарських операцій;

- попередження перекручення обліку і звітності;

- встановлення незаконних та не за цільовим призначенням проведених витрат і запобігання їм у подальшому.

Об'єктами перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності є первинні та зведені бухгалтерські документи, облікові регістри, меморіальні ордери, головні та касові книги, матеріали інвентаризацій, фінансова звітність бюджетної установи, а також розпорядчі документи керівництва бюджетної установи (її органу управління) з питань, які пов'язані з організацією бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності бюджетної установи здійснюються, як правило, під час проведення ревізій (перевірок) виконання кошторисів та/або тематичних перевірок. У зв'язку з цим до програми і робочого плану ревізії (перевірки) бюджетної установи доцільно включати окремим пунктом перевірку бухгалтерського обліку і фінансової звітності та відображати її результати в окремому розділі акта (довідки), що складається за наслідками ревізії (перевірки). При цьому стан бухгалтерського обліку слід перевіряти на всіх етапах ревізії (перевірки), тобто при перевірці кожного без винятку питання ревізії накопичувати і узагальнювати виявлені недоліки для ґрунтовного висвітлення їх у акті ревізії (перевірки).

Перевірку бухгалтерського обліку і фінансової звітності в бюджетних установах рекомендується проводити у такому порядку:

1. Ознайомлення з організацією бухгалтерського обліку, а саме з:

- організаційною формою ведення бухгалтерського обліку;

- формою бухгалтерського обліку як певною системою регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням встановлених єдиних засад та з урахуванням особливостей діяльності і технології обробки облікових даних в установі; системою рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- системою і формами внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій; колом працівників, яким відповідним чином надано право підписання бухгалтерських документів; правилами документообігу і технологією обробки облікової інформації;

- положенням про бухгалтерію (бухгалтерську службу), посадовими обов'язками кожного працівника бухгалтерії;

- заходами щодо забезпечення збереження опрацьованих бухгалтерією документів та запобігання непомітному несанкціонованому внесенню змін до них.

2. Ознайомлення з послідовністю відображення на рахунках бухгалтерського обліку основних господарських операцій та порівняння з встановленою методологією облікових операцій.

3. Перевірка правильності, своєчасності і повноти відображення на рахунках бухгалтерського обліку здійснених господарських операцій (по кожному питанню ревізії чи перевірки) шляхом звірки між даними аналітичного і синтетичного обліку (за даними меморіальних ордерів, головної книги та фінансової звітності), вступних залишків (сальдо), оборотів та вихідних залишків (сальдо).

4. Звірка між узагальненими даними головної книги та показниками фінансової звітності.

5. Перевірка повноти і своєчасності проведення інвентаризацій, правильності визначення розмірів збитків від недостач, розкрадань, знищення (псування) майна.

6. Перевірка реальності дебіторської і кредиторської заборгованості, своєчасності і повноти проведення інвентаризацій розрахунків, підстав для списання з балансів дебіторської і кредиторської заборгованості, вжиття заходів до осіб, винних у тому, що строки позовної давності дебіторської заборгованості минули.

Одним з засобів контролю за діяльністю установи та збереженням майна виступає проведення інвентаризації. Порядок її здійснення регламентує «Інструкція з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ», затверджена Наказом Мінфіну та головного управління Держказначейства № 90 від 30.10.1998р. [44]. В даній інструкції міститься інформація про мету проведення інвентаризації, обов'язки та повноваження керівників та комісії, яка здійснює перевірку, основні ділянки та елементи за якими відбувається контрольні дії (необоротні активи, матеріали та медикаменти, продукти харчування, грошові кошти тощо).

Отже, контроль фінансово - бюджетної дисципліни поділяється на внутрішний та зовнішній. внутрішний контроль покладено на керівництво бюджетних установ, зовнішній - на контролюючи органи.

Метою перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності в бюджетних установах є встановлення правильності організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, додержання методології обліку, своєчасності й повноти відображення в обліку і звітності бюджетної установи здійснених господарських операцій. Об'єктами перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності є первинні та зведені бухгалтерські документи.

Особлива роль покладається на органи Державної казначейської служби щодо здійснення попереднього та поточного контролю обліку зобов'язань бюджетних установ.

Таким чином, у розділі 1 були розглянуті питання особливості фінансово - господарської діяльності бюджетних установ, організація та методологія бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості бюджетних установ, організація та способи проведення контролю дотримання фінансово - бюджетної дисципліни та встановлено, що основними документами, які регулюють діяльність бюджетних установ є Бюджетний Кодекс України та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Фінансово - господарська діяльність бюджетних установ характеризується низкою особливостей, які впливають на методику й організацію бухгалтерського обліку:

- бюджетні установи функціонують на засадах державної чи комунальної форми власності;

- бюджетні установи належать до неприбуткових організацій. Метою їхньої діяльності є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг;

- фінансовий стан бюджетних установ визначається своєчасністю та повнотою надходження асигнувань з відповідних бюджетів;

- бюджетні установи є складовою бюджетної системи країни і беруть участь у виконанні як дохідної, так і видаткової частини бюджету, виконуючи кошторис доходів і видатків -- плановий документ, що підтверджує повноваження кожної установи стосовно отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і напрямки витрачання коштів.

- бюджетні установи мають право здійснювати видатки у разі взяття відповідних бюджетних зобов'язань. Зобов'язання можуть бути бюджетними та позабюджетними. Із зареєстрованих бюджетних фінансових зобов'язань складається кредиторська заборгованість бюджетних установ, яка поділяється на поточну та прострочену. Організація та методологія бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості в бюджетних установах регулюється Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Державною казначейською службою та ін. Контроль фінансово - бюджетної дисципліни поділяється на внутрішний та зовнішній: внутрішний контроль покладено на керівництво бюджетних установ, зовнішній - на контролюючи органи. Метою контролю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в бюджетних установах є встановлення правильності організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, додержання методології обліку, своєчасності й повноти відображення в обліку і звітності бюджетної установи здійснених господарських операцій. Об'єктами перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності є первинні та зведені бухгалтерські документи.

Особлива роль покладається на органи Державної казначейської служби щодо здійснення попереднього та поточного контролю обліку зобов'язань бюджетних установ.

РОЗДІЛ 2. Дослідження особливостей бухгалтерського обліку та контролю бюджетних установ в умовах переходу до міжнародних стандартів

2.1 Модернізація системи бухгалтерського обліку бюджетних установ

Процес забезпечення стійкого економічного зростання та загальної фінансової безпеки базується на стабільній національній бюджетній системі та ефективній системі управління державними фінансами. Принципи та механізми, що лежать в її основі, є, з одного боку, фактором соціально-економічного розвитку країни, з іншого - важливим інструментом державного регулювання.

Міністерство фінансів України започаткувало низку реформ з метою реорганізації та посилення спроможності управління державними фінансами в Україні та звернулося до Світового банку з запитом щодо надання консультаційної допомоги в світлі проведення реформ.

Протягом 2002-2004 років Державною казначейською службою України, за підтримки Світового банку, було реалізовано «Проект системи казначейства», результатом якого стало створення добре функціонуючої казначейської системи.

Як розвиток даного проекту, враховуючи позитивні результати попередньої діяльності, Міністерство фінансів України (далі- Мінфін), Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ) та Державна фінансова інспекція України (далі - ДФІ), за сприяння Світового банку підготували новий інтегрований проект реформування Управління державними фінансами (УДФ), а саме проект «Модернізація державних фінансів» (далі - Проект).

Метою виконання цього Проекту стало зміцнення інституційної спроможності Міністерства фінансів України, необхідної для виконання заходів щодо реформи управління державними фінансами; розроблення нової методології та процедур у сфері управління державними фінансами; вдосконалення системи управління державними фінансами з використанням найновіших рішень у сфері інформаційно - комунікаційних технологій (ІКТ).

Підготовку спільного зі Світовим банком Проекту було схвалено Кабінетом Міністрів України 27 грудня 2006 року (витяг з протоколу № 21 засідання Кабінету Міністрів України).

Питання щодо модернізації бухгалтерського обліку в бюджетній сфері, розглядались в періодичних виданнях (табл.2.1).

Таблиця 2.1 - Питання щодо модернізації бухгалтерського обліку в бюджетній сфері в періодичних виданнях

Автори статей та періодичні видання	Короткий зміст статті
1	2
Ловінська Л.Г. [27]	Розглянуто досвід запровадження методу нарахування та інших ключових елементів сучасної системи бухгалтерського обліку в державному секторі Швейцарії, Франції, Великобританії, Нової Зеландії, Канади й Австрії. Визначено особливості цього процесу, які доцільно врахувати при проведенні реформ в Україні
Ловінська Л.Г [28]	Розглянуто одне з ключових питань реформування бухгалтерського обліку в бюджетній сфері-упровадження методу нарахування.
Ловінська Л.Г. [29]	Розглянуто підходи до реформування бухгалтерського обліку в державному секторі України в контексті імплементації міжнародного законодавства у вітчизняне нормативне поле..
Сушко Н.І. [79]	Розглянуто кроки щодо модернізації бухгалтерського обліку в державному секторі України.
Сушко Н.І. [81]	У статті розглянуто модернізація національного бухгалтерського обліку та звітності у державному секторі.
Даневич О.С. [11]	В статті розглянуто, які заходи зроблені на виконання Стратегії.
Рябуха Т. [72]	Надані методичні рекомендації з організації внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах
Костюшко В. [21]	У статті йдеться про критерії відбору бюджетных установ для проведення державного фінансового контролю
Сушко Н.І. [80]	Надано коментар щодо нових кодів економічної класифікації видатків
Гапоненко Л. [9]	В статті розглянуто питання щодо запровадження типового положення о бухгалтерської службі в бюджетних установах
Тимохін М. [82]	Розглянуто необхідність введення внутрішнього аудиту в бюджетних установах
Чечуліна О, Тимохін М. [84]	У статті йдеться про ст.26 Бюджетного кодексу, яка регулює питання внутрішнього контролю
Дрозд І. [16]	Розглянуто питання внутрішнього аудиту у секторі державного управління
Кукуруза Н. [22]	Розглянуті проблемні питання, які виникають при призначенні головного бухгалтера бюджетної установи
Філатов Є. [83]	Розглянуті повноваження органів держфінінспекції
Матвєєва В. [31]	Надані методичні рекомендації щодо застосування нового порядку бухгалтерського обліку активів та зобов'язань бюджетних установ

З метою визначення стратегічних принципів і напрямів розвитку системи управління державними фінансами та підвищення ефективності її функціонування шляхом удосконалення нормативно-правового забезпечення і створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи управління державними фінансами, Мінфін розробив Стратегію модернізації системи управління державними фінансами, яку затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року №888-р. Крім того, Урядом було прийнято низку документів, що передбачають здійснення реформ у бюджетній системі, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 року №34 затверджено Стратегію модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 року №150-р схвалено Концепцію розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2007 року №56-р схвалено Концепцію реформування податкової системи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №308-р схвалено Концепцію реформування місцевих бюджетів.

Основний документ, що нині визначає мету, завдання, основні напрями та заходи з реалізації реформи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, - це Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки, яка передбачає передусім адаптацію законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності діяльності органів державного сектора до Міжнародних стандартів бухгалтерського для державного сектору. Реалізація Стратегії передбачає здійснення заходів, які дадуть змогу виправити існуючі недоліки системи бухгалтерського обліку та розв'язати нагальні проблеми у сфері державних фінансів (рис.2.1- 2.4).

Рисунок 2.1 - Напрямки Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку

Під терміном "державний сектор" у міжнародній практиці розуміють національні уряди, регіональні органи управління (наприклад, штатів, провінцій, територій), місцеві (наприклад, міські, районні (селищні) органи управління) та відповідні державні суб'єкти господарювання (наприклад, агентства, правління, комісії, установи та підприємства).



Рисунок 2.2 - Удосконалення системи бухгалтерського обліку

Рисунок 2.3. - Удосконалення системи фінансової звітності та звітності про виконання бюджетів



Рисунок 2.4 - Створення уніфікованої організаційної та інформаційної облікової системи

Відповідно до Господарського кодексу України до суб'єктів державного сектору економіки належать суб'єкти, які діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків або складає величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Таке тлумачення структури державного сектору конкретизує визначення, що наведено в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку

для державного сектору, яке підтверджує відповідність розуміння поняття «державний сектор» в Україні міжнародній практиці [19].

Предметом бухгалтерського обліку в бюджетному секторі є сукупність процесу з виконання Державного і місцевих бюджетів та діяльності з виконання кошторисів, які здійснюються органами Державної казначейської служби України та бюджетними установами відповідно, у зв'язку з чим існують два Плану рахунків:

- План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, який ґрунтується на касовому методі обліку і використовується Державною службою казначейства України;

- План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, який ґрунтується на методі повного обліку на основі принципу нарахування.

Сьогодні у системі обліку державного сектору можна визначити такі основні недоліки:

- використання двох методів ведення бухгалтерського обліку - касового (при виконанні бюджетів) і методу нарахувань, що має певні особливості (при здійсненні діяльності із виконання кошторису розпорядниками бюджетних коштів);

- відсутність єдиної методики при відображенні операцій в бухгалтерському обліку державними цільовими фондами;

- не всі розпорядники бюджетних коштів охоплені казначейською системою обслуговування. Це не дає можливість отримувати оперативну та достовірну інформацію про дійсний стан виконання бюджетів різних рівнів;

- звітність про виконання бюджетів консолідується по вертикалі Державного казначейства і вертикалі головних розпорядників коштів паралельно;

- виконання бюджетів за видатками здійснюється шляхом виділення асигнувань замість більш ефективної системи - погашення зобов'язань;

- окремі нормативні акти з обліку та звітності виконання кошторисів і бюджетів, затверджені Державним казначейством, потребують узгодження з міжнародними стандартами.

Для узгодження із міжнародними стандартами потрібно реформувати національну систему бухгалтерського обліку за такими напрямами:

- вдосконалити існуюче нормативно-правового регулювання;

- сформувати нову нормативну базу (стандарти);

- оновити методичне забезпечення (інструкції, коментарі);

- забезпечити підготовку та перепідготовку кадрів.

Перший напрям передбачає приведення нормативно-правової бази України у відповідність до міжнародних стандартів з питань бюджетного обліку. Це стосується як внесення відповідних змін до законодавчо-нормативних актів, так і здійснення комплексних наукових досліджень відповідності законодавства України міжнародному законодавству із зазначених питань.

Другим напрямом є розробка і впровадження у практику нових й уточнення раніше затверджених положень з бухгалтерського обліку, підготовка відповідних методичних рекомендацій, щодо організації обліку бюджетного сектору в нових умовах.

Третій напрям передбачає розроблення нової методологічної концепції обліку, яка б надавала можливість використовувати облікову інформацію для ухвалення управлінських рішень у бюджетному секторі в ринкових умовах господарювання та порівняння показників звітності вітчизняних і зарубіжних організацій, що виникає у зв'язку із необхідністю співпраці з міжнародними організаціями.

Четвертим напрямом є робота з перепідготовки та підготовки висококваліфікованих фахівців бухгалтерського обліку [19,38].

Варто зазначити, що на сьогоднішній день отримано певні проміжні результати з виконання вказаного плану дій. Так, 8 липня 2010р. було прийнято нову редакцію Бюджетного кодексу України (далі БКУ) [7], відповідно до якої ст. 43, 56, 58 закріплюють порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності органами ДКСУ та бюджетними установами з дотриманням національних (положень) стандартів бухгалтерського обліку в державному секторі (НП(С)БОДС), а також уточнено ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на предмет вказаної позиції. Наказами Міністерства фінансів України від 28.12.09р. №1541 [54], від 12.10.10р. №1202 [50], від 24.12.10р. №1629 [51], від 11.08.11р. №1022 [52], від 29.12.11р. №1798 [41], від 25.01.12р. №52 [53], від 18.05.12р. №568 [42] затверджено 19 НП(С)БОДС, якими закріплено принципово нові методологічні та методичні позиції бухгалтерського обліку в секторі загального державного управління, але результати порівняльного аналізу переліку національних та діючих міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (фінансової звітності) (табл. 2.2), показали значне відставання вітчизняних регуляторів бюджетного обліку (19 позицій проти 31) [78].

Таблиця 2.2 - Порівняльний аналіз складу вітчизняних та міжнародних стандартів у державному секторі

Групи П(С)БОДС	Перелік П(С)БОДС станом на 20.01.2013 р.	Перелік МСФЗДС станом на 2010 р.
1	2	3
Загально - методологічне регулювання звітності	101 «Подання фінансової звітності»	1 «Подання фінансової звітності»
	125 «Зміни облікових оцінок та виправлення помилок»	3 «Облікова політика, зміна оціночних
	102 «Консолідована фін. звітність»	6 «Консолідована та окрема фін. звітність»
	103 «Фін. звітність за сегментами»	18 «Сегментарна звітність»
		14 «Події після звітної дати»
		22 «Розкриття інформації у фін. звітності про сектор державного управління»
		2 «Звіти про рух грошових коштів»
		24 «Подання бюджетної інформації у фінансовій звітності»
Регулювання окремих видів облікових об'єктів	121 «Основні засоби»	17 «Основні засоби»
	122 «Нематеріальні активи»	31 «Нематеріальні активи»
	123 «Запаси»	12 «Запаси»
	124 «Доходи»	23 «Дохід від необмінних операцій (податки та трансферти)» 9 «Дохід від обмінних операцій»
	126 «Оренда»	13 «Оренда»
	127 «Зменшення корисності активів»	21 «Знецінення активів, що не генерують грошові кошти» 26 «Знецінення активів, що генерують грошові кошти»
	128 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та активи»	19 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та активи»
	129 «Інвестиційна нерухомість»	16 «Інвестиційна нерухомість»
	130 «Вплив змін валютних курсів»	4 «Вплив змін обмінних курсів»
	132 «Виплати працівникам»	25 «Винагороди працівникам»
	133 «Фінансові інвестиції»	7 «Інвестиції в асоційовані установи» 20 «Розкриття інформації про пов'язані сторони»
		8 «Участь у спільній діяльності»
	134 «Фінансові інструменти»	15 «Фін. інструменти: розкриття та подання інформації» 28 «Фін. інструменти: подання інформації» 29 «Фін. інструменти: визнання та оцінка» 30 «Фін. інструменти: розкриття інформації»
	135 «Витрати»	5 «Витрати за позиками»
Регулювання особливих умов діяльності	105 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції»	10 «Фінансова звітність в гіперінфляційній економіці»
	131 «Будівельні контракти»	11 «Угоди на будівництво»
		27 «Сільське господарство»

ДКСУ та Міністерством фінансів України розроблено та затверджено план рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, що включає 9 класів: нефінансові активи, фінансові активи, кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів, розрахунки, капітал і фінансовий результат, зобов'язання, доходи, витрати, позабалансові рахунки. Статтею 112 БКУ остаточно закріплено повноваження органів ДКСУ в процесі здійснення ними контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань і проведенні платежів. На виконання завдань Стратегії оновленим БКУ (ст. 56) та Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (ст. 8) закріплено права Кабінету міністрів України щодо встановлення завдань і функціональних обов'язків бухгалтерських служб, повноважень керівників бухгалтерської служби у бюджетних установах і вимоги щодо їх професійно-кваліфікаційного рівня. Вказана позиція була деталізована у Постанові Кабінету Міністрів України від 26.01.2011р. №59 «Про затвердження Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи» [61], а також Наказах Міністерства фінансів України від 21.02.2011р. №214 «Про затвердження Порядку погодження призначення на посаду та звільнення з посади головного бухгалтера бюджетної установи» [55] і від 01.12.2011р. №1537 «Про затвердження Порядку проведення оцінки виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень» [56,70].

Приведення методики та методології вітчизняної системи бухгалтерського обліку у відповідність до встановлених норм і вимог за міжнародними стандартами фінансової звітності є однією з умов ефективної адаптації економічної, а саме облікової інформації, до міжнародних вимог і стандартів, хоча міжнародні стандарти мають лише рекомендаційний характер. Для підвищення прозорості державних і місцевих фінансів, якості та достовірності бюджетного обліку, забезпечення максимально повного відображення фінансових операцій, створення умов для аналізу рівня і динаміки бюджетної заборгованості, оцінки ефективності бюджетних послуг, які надаються, необхідно здійснити перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності в державному секторі [32,23,19].

Для продовження реалізації реформ в обліку бюджетних установ, наближенні його до міжнародної практики необхідно провести:

- розроблення методичних рекомендацій щодо запровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в бюджетній сфери;

- перегляд нормативно - правового та методологічного забезпечення щодо здійснення операцій з виконання бюджетів з урахуванням змін в системі бухгалтерського обліку бюджетних установ;

- затвердження інструкції із застосування нового плану рахунків бухгалтерського обліку для бюджетників;

- забезпечення співпраці з Міжнародною федерацією бухгалтерів щодо перекладу міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для бюджетних установ та їх оприлюднення;

- інформаційна підтримка щодо застосування стандартів (організація навчання з питань застосування стандартів, проведення конференцій, практичних семінарів для фахівців бухгалтерських служб) [22,60,71].

Отже, основним документом, який регулює реформування в бюджетній сфері є Стратегія модернізації бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки. Зроблені певні кроки на виконання цієї Стратегії, але на теперішній час ще залишаються невирішеними деякі питання бюджетного обліку: використання двох методів ведення бухгалтерського обліку, консолідація звітності по вертикалі ДКСУ та головних розпорядників паралельно, окремі нормативні акти з обліку та звітності виконання кошторисів і бюджетів, затверджені Державним казначейством, потребують узгодження з міжнародними стандартами, підвищення кваліфікації бухгалтерів бюджетного сектору, відсутність інтегрованої інформаційно - аналітичної системи управління державними фінансами.

2.2 Зміни бюджетної класифікації видатків як один з етапів модернізації бюджетної системи

Доходи, видатки та витрати бюджетних установ є самостійними об'єктами обліку, проте в системі бухгалтерського обліку бюджетних установ розглядаються у взаємозв'язку, оскільки зв'язок між ними має причинно-наслідковий характер.

Поняття «доходи установи» висвітлюється в наукових публікаціях багатьох сучасних дослідників, зокрема: Левицька С.О. стверджує, що доходи - отримані з державного та місцевого бюджетів та генеровані бюджетними організаціями асигнування [24]; Лемішовський В.І. відзначає, що діяльність цих установ фінансується за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, які надаються їм безповоротно [25], Свірко С.В. вказує, що доходи бюджетних установ - це надходження грошових коштів, отримуваних установами за рахунок державних коштів, для виконання кошторису доходів і видатків [74].

Отже, аналізуючи наведені визначення, можна відзначити, що принципових різниць у них немає, всі перелічені автори ототожнюють їх з надходженнями фінансування з бюджетів.

Зовсім інше поняття стосовно доходів наведено в МСБОДС 9 «Дохід від операцій обміну». Це - валове надходження економічних вигод або потенціалу корисності протягом звітного періоду, коли чисті активи/власний капітал зростають у результаті цього надходження, а не в результаті внесків власників. При цьому суми, зібрані представником органу державної влади чи іншої урядової організації, не є економічними вигодами або потенціалом корисності, що надходять до суб'єкта господарювання, і не ведуть до збільшення активів чи зменшення зобов'язань, тому їх виключають з доходу [35].

Бюджетні установи у процесі надання нематеріальних послуг здійснюють видатки, які за економічним змістом відрізняються від витрат суб'єктів підприємницької діяльності.

Існують різні тлумачення терміну «видатки». Так Александров В.Т. наводить таке визначення: видатки - один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів [1]. Лондаренко О.О. зазначає, що видатки бюджетних установ є централізованими видатками, оскільки здійснюються за рахунок коштів відповідного бюджету (державного або місцевого). Вони є прямими цільовими витратами держави, що забезпечують її безперебійне функціонування і відображають економічні відносини, що пов'язані з розподілом і перерозподілом частини національного доходу, яка концентрується у бюджеті [30]. Джога Р.Т. відмічає, що під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, а тобто не створюють і не компенсують фінансові вимоги і поділяються на відплатні (обмінюються на товари чи послуги) і не відплатні (односторонні). До видатків не відносять: платежі в рахунок погашення державного боргу (класифікація, як фінансування). Витрати бюджетних установ включають фактичні витрати матеріальних, трудових і грошових ресурсів на утримання установи та її статутну господарську діяльність [13,14]. Поняття видатки також конкретизоване у Бюджетному кодексі, в якому визначено, що їх слід визнавати як кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум [7]. Таким чином, поняття доходи і видатки по різному трактуються науковцями та міжнародними стандартами.

Правильність обліку доходів і витрат забезпечується єдиною системою бюджетного обліку, в основу якої покладено бюджетну класифікацію, введену в дію Постановою Верховної ради «Про структуру бюджетної класифікації України», а також наказу Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію та її запровадження».

Бюджетна класифікація має організаційне і правове значення. Вона дає змогу однаково обраховувати доходи і витрати бюджету, складати звітність про виконання бюджету, здійснювати контроль і аналіз за кожним видом доходів і витрат, кодувати показники бюджетів при їх автоматизованій обробці. Одночасно всі показники є фінансовими планами, обов'язковими для виконання на всіх рівнях управління. Бюджетна класифікація передбачає окремо класифікацію доходів і витрат. Вона має такі складові частини:

- класифікація доходів бюджету;

- класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

- класифікація фінансування бюджету;

- класифікація боргу.

Класифікація доходів поділяється на групи, підгрупи, статті та підстатті.

Видатки бюджетна класифікація поділяє:

- за функціональною ознакою (за головними розділами і підрозділами бюджету);

- за бюджетними програмами;

- за відомчою структурою (освіта, наука, культура, мистецтво, охорона здоров'я, тощо);

- за економічними ознаками (група, підгрупа, стаття, підстаття);

Перші три класифікаційні групи виконують адресну функцію щодо видатків відповідних розпорядників коштів загалом і мають досить обмежене використання у процесі бухгалтерського обліку, а саме коди класифікацій виступають одним із основних реквізитів облікових реєстрів.

Функціональна класифікація видатків представляє групування видатків всіх рівнів та показує напрямки витрачання бюджетних коштів для здійснення головних функцій держави. Дану класифікацію складають розділи, підрозділи і групи. У розділах упорядковують видатки бюджету, пов'язані з реалізацією функцій органів державного та місцевого самоврядування, а у підрозділах та групах конкретизують дані видатки бюджету. Видатки за функціональною класифікацією досліджуються переважно з метою аналітичного оцінювання обсягів фінансування, для бюджетних висновків та цілей статистичного аналізу.

Склад функціональної класифікації видатків поданий на рис. 2.5.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.5 - Функціональна класифікація видатків бюджетної установи

Упорядкування видатків по функціям не є повним, тому може аналізуватися як в поточному, так і в майбутньому бюджетних періодах. Видатки за функціональною класифікацією досліджуються переважно з метою аналітичного оцінювання обсягів фінансування, для бюджетних висновків та цілей статистичного аналізу.

Програмна класифікація видатків застосовується у випадку використання програмно - цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків бюджету створюється Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, наданими головними розпорядниками бюджетних коштів протягом складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

Програмна класифікація видатків місцевого бюджету створюється з

урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується Міністерством фінансів України.

Для використання програмно - цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів застосовується непостійна класифікація видатків місцевих бюджетів, що схвалюється Міністерством фінансів України.

Відомча класифікація видатків представляє поділ бюджетних коштів між головними розпорядниками коштів згідно з п. 2 ст. 22 Бюджетного Кодексу України.

На основі відомчої класифікації видатків бюджету Державне казначейство України створює та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Економічна класифікація видатків бюджету використовується для виразного розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними ознаками з ґрунтовним поділом за їх предметними ознаками. Складові елементи економічної класифікації зображені на рисунку 2.6.

Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує один підхід до усіх учасників бюджетного процесу з виконання бюджету.

Згідно з економічною класифікацію видатків бюджету видатки розвитку створюються за рахунок капітальних видатків; видатків на дослідження і розробки, окремі заходи розвитку й реалізації державних програм; витрати на матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, які мають загальнодержавне значення; субсидій та поточних трансфертів підприємствам, установам, організаціям, які згідно з функціональною класифікацією відносяться до наукових досліджень,та економічної діяльності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.6 - Економічна класифікація видатків бюджетних установ

Основним підґрунтям для класифікації видатків бюджетних установ у системі бухгалтерського обліку є класифікація видатків відповідно до кодів економічної класифікації видатків, що забезпечує ведення бухгалтерського обліку видатків згідно з кошторисом установи та забезпечує контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів.

Ця класифікація є важливою для планування та організації обліку видатків кожної бюджетної установи. Адже всі видатки плануються в кошторисі і відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за кодами економічної класифікації видатків. При цьому кожному конкретному виду видатків (статті видатків) присвоєно 4-рівневий цифровий код, який скорочено позначають буквами: КЕКВ (код економічної класифікації видатків). Таке кодування дозволяє отримувати інформацію про конкретні видатки установи.

Спільним наказом Мінфіну та ДКУ від 25.11.2008 №495 [45] на виконання Бюджетного кодексу України, Положення про Державне казначейство України, наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2001 №604 (зі змінами), а також з метою однозначного застосування економічної класифікації видатків бюджету була затверджена Інструкція щодо застосування класифікації видатків бюджету та Інструкція щодо застосування класифікації кредитування бюджету.

У межах зазначеної класифікації було виокремлено такі основні напрямки:

1000 - поточні видатки;

2000 - капітальні видатки;

3000 - нерозподілені видатки;

4000 - кредитування з вирахуванням погашення.

Через велику кількість КЕКВ та з огляду на різнорідну специфіку діяльності бюджетних установ головний бухгалтер кожної бюджетної установи повинен був розробляти робочу скорочену економічну класифікацію видатків. Зазначена робота здійснювалася на наступний звітний період до початку планування діяльності, тобто перед складанням проекту кошторису доходів і видатків.

Детальна характеристика кожного з кодів четвертого рівня давала змогу повністю ідентифікувати видатки бюджетних установ. В розробленій таким чином класифікації слід виокремлювали загальні і специфічні коди економічної класифікації видатків. До перших належали:

1111 - заробітна плата;

1120 - нарахування на заробітну плату;

1131 - придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки;

1134 - м'який інвентар та обмундирування;

1135 - оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів;

1137 - поточний ремонт обладнання, інвентарю і будівель; технічне обслуговування обладнання;

1138 - послуги зв'язку;

1140 - видатки на відрядження;

1160 - оплата комунальних послуг;

2122 - будівництво (придбання) адміністративних об'єктів;

2132 - капітальний ремонт та реконструкція адміністративних об'єктів.

Інші коди економічної класифікації були специфічні. Це, зокрема, такі коди:

1132 - медикаменти та перев'язувальні засоби - для закладів охорони здоров'я та лікувально-ветеринарних закладах;

1133 - продукти харчування - ля відображення даного напрямку видатків у медично-профілактичних закладах різного профілю, будинках-інтернатах, загальноосвітніх навчальних закладах, дитячих будинках, дитячих дошкільних закладах, профтехучилищах, вищих навчальних закладах;

1136 - оренда та експлуатаційні послуги - для установ, що є орендаторами;

1342 - стипендії - для вищих навчальних закладів, професійно-технічними училищ;

1150 - матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення -- для військових частин системи Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України тощо.

Але ця діюча бюджетна класифікація не відповідала вимогам Статистики державних фінансів 2001, орієнтованої на впровадження обліку по методу нарахувань. Для забезпечення інтеграції бюджетної класифікації з планом рахунків та впровадження методу нарахування потрібно було привести економічну класифікацію у відповідність з вимогами Статистики державних фінансів

Так, на виконання п.6 розділу ІІІ Плану дій щодо реалізації Стратегії розвитку державної статистики України на період до 2012 року, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 №1413-р, з метою приведення економічної класифікації видатків у відповідність із вимогами Статистики державних фінансів 2001 року (GFS 2001) наказом Міністерства фінансів України від 26.12.2012 р. №1738 було затверджено нову економічну класифікацію видатків бюджету, яка вступила в дію з 01.01.2013р. і тим самим зроблено перший (проміжний) крок до здійснення інтеграції кодів бюджетної класифікації з кодами Плану рахунків бухгалтерського обліку суб'єктів державного сектору (табл.2.3).

Таблиця 2.3 - Порівняльна таблиця кодів економічної класифікації видатків бюджету

Економічна класифікація видатків, яка діяла до 01.01.2013	Економічна класифікація видатків, що діє з 01.01.2013
Код	Найменування	Код	Найменування
1	2	3	4
1000	Поточні видатки	2000	Поточні видатки
1100	Видатки на товари і послуги	2100	Оплата праці і нарахування на заробітну плату
1110	Оплата праці працівників	2110	Оплата праці
1111	Заробітна плата	2111	Заробітна плата
1112	Грошове утримання військовослужбовців	2112	Грошове забезпечення військовослужбовців
1120	Нарахування на заробітну плату	2120	Нарахування на оплату праці
1130	Придбання товарів і послуг	2200	Використання товарів і послуг
1131	Предмети, матеріали, обладнання та інвентар, у тому числі м'який інвентар та обмундирування	2210	Предмети, матеріали, обладнання та інвентар
1132	Медикаменти та перев'язувальні матеріали	2220	Медикаменти та перев'язувальні матеріали
1133	Продукти харчування	2230	Продукти харчування
1134	Оплата послуг (крім комунальних)	2240	Оплата послуг (крім комунальних)
1140	Видатки на відрядження	2250	Видатки на відрядження
1150	Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення	2260	Видатки та заходи спеціального призначення
1160	Оплата комунальних послуг та енергоносіїв	2270	Оплата комунальних послуг та енергоносіїв
1161	Оплата теплопостачання	2271	Оплата теплопостачання
1162	Оплата водопостачання і водовідведення	2272	Оплата водопостачання та водовідведення
1163	Оплата електроенергії	2273	Оплата електроенергії
1164	Оплата природного газу	2274	Оплата природного газу
1165	Оплата інших комунальних послуг
1166	Оплата інших енергоносіїв	2275	Оплата інших енергоносіїв
1170	Дослідження і розробки, видатки державного (регіонального) значення	2280	Дослідження і розробки, видатки державного (регіонального) значення
1171	Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм	2281	Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм
1172	Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм,	2282	Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку
	не віднесені до заходів розвитку
1200	Виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями	2400	Обслуговування боргових зобов'язань
		2410	Обслуговування внутрішніх боргових зобов'язань
		2420	Обслуговування зовнішніх боргових зобов'язань
1300	Субсидії і поточні трансферти	2600	Поточні трансферти
1310	Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)	2610	Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)
1320	Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів	2620	Трансферти органам державного управління інших рівнів
1350	Поточні трансферти за кордон	2630	Трансферти урядам зарубіжних країн та міжнародним організаціям
1340	Поточні трансферти населенню	2700	Соціальне забезпечення
1341	Виплата пенсій і допомоги	2710	Виплата пенсій і допомоги
1342	Стипендії	2720	Стипендії
1343	Інші поточні трансферти населенню	2730	Інші виплати населенню
1135	Інші видатки	2800	Інші видатки
3000	Нерозподілені видатки	2900	Нерозподілені видатки
2000	Капітальні видатки	3000	Капітальні видатки
2100	Придбання основного капіталу	3100	Придбання основного капіталу
2110	Придбання обладнання і предметів довгострокового користування	3110	Придбання обладнання і предметів довгострокового користування
2120	Капітальне будівництво (придбання)

Подобные документы

• Особливості обліку розрахунків з дебіторами на ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод"

  Економічна природа та сутність кредиторської заборгованості. Синтетичний та аналітичний облік короткострокової та довгострокової дебіторської заборгованості. Роль реструктуризації кредиторської заборгованості у фінансовому оздоровленні підприємства.
  
  курсовая работа [52,3 K], добавлен 08.08.2010
  

• Облік, аналіз та аудит кредиторської та дебіторської заборгованості

  Аналіз складу і структури дебіторської та кредиторської заборгованості ДП "Укрводшлях", економічна характеристика підприємства. Бухгалтерська служба та облікова політика, облік розрахунків з дебіторами. Програма та процедури аудиту зобов'язань.
  
  дипломная работа [149,7 K], добавлен 16.08.2011
  

• Проблемні питання та шляхи удосконалення обліку дебіторської заборгованості на підприємствах

  Характеристика нормативно-правових документів, які регулюють облік дебіторської заборгованості в Україні. Висвітлення проблеми бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості на вітчизняних підприємствах. Структура оборотних активів організації.
  
  статья [19,7 K], добавлен 18.12.2017
  

• Облік розрахунків з різними дебіторами

  Завдання бухгалтерського обліку. Основні елементи методу бухгалтерського обліку. Об'єкти бухгалтерського обліку підприємства. Характеристика основних видів дебіторської заборгованості в бюджетних установах. Ведення аналітичного та синтетичного обліку.
  
  курсовая работа [38,7 K], добавлен 19.01.2011
  

• Облік і аналіз розрахунків по оплаті праці працівників бюджетних установ

  Аналіз використання фонду заробітної плати та аналіз забезпеченості кадрами Дитячого навчального закладу № 6 "Усмішка" міста Торез. Удосконалення обліку і контролю витрат на оплату праці. Шляхи покращення системи оплати праці працівників бюджетної сфери.
  
  дипломная работа [331,5 K], добавлен 20.11.2013
  

• Облік у закордонних країнах

  Сутність і значення міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Особливості створення національних систем бухгалтерського обліку. Статус міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, їхня мета й переваги. Класифікація моделей бухгалтерського обліку.
  
  лекция [90,7 K], добавлен 02.01.2009
  

• Облік та аудит дебіторської заборгованості ТОВ "Закарпатенергокомплект"

  Сутність економічної категорії дебіторської заборгованості, її види. Відображення даної заборгованості на рахунках бухгалтерського обліку. Нормативно-правове регулювання аудиту заборгованості. Облік розрахунків з дебіторами ТОВ "Закарпатенергокомплект".
  
  курсовая работа [54,6 K], добавлен 28.05.2015
  

• Міжнародні стандарти фінансової звітності та бухгалтерського обліку, їх призначення, склад та загальна інтерпретація

  Оцінка системи національних загальновизнаних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Розробка і вдосконалення міжнародних стандартів обліку. Розкриття фінансово-господарських операцій для складання фінансових звітів компаній у всьому світі.
  
  реферат [30,7 K], добавлен 28.03.2016
  

• Облік і аудит виробничих запасів на промисловому підприємстві (за матеріалами ПАТ "Дніпровський меткомбінат")

  Економічна сутність та класифікація виробничих запасів. Організація бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства. Методи оцінки запасів при їх вибутті або передачі у виробництво. Інформаційне забезпечення обліку кредиторської заборгованості.
  
  дипломная работа [337,7 K], добавлен 24.08.2015
  

• Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах

  Особливості бухгалтерського обліку в бюджетних установах, забезпечення збереження державного майна як його основна мета. Суб'єкти нормативного регулювання бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Норми національних стандартів бухгалтерського обліку.
  
  контрольная работа [24,0 K], добавлен 25.10.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам