Облік та контроль кредиторської заборгованості в бюджетній сфері

3120

Капітальне будівництво (придбання)

2121

Будівництво (придбання) житла

3121

Капітальне будівництво (придбання) житла

2123

Інше будівництво (придбання)

3122

Капітальне будівництво (придбання) інших об'єктів

2130

Капітальний ремонт

3130

Капітальний ремонт

2131

Капітальний ремонт житлового фонду

3131

Капітальний ремонт житлового фонду (приміщень)

2133

Капітальний ремонт інших об'єктів

3132

Капітальний ремонт інших об'єктів

2140

Реконструкція та реставрація

3140

Реконструкція та реставрація

2141

Реконструкція житлового фонду

3141

Реконструкція житлового фонду (приміщень)

2143

Реконструкція інших об'єктів

3142

Реконструкція та реставрація інших об'єктів

2144

Реставрація пам'яток культури, історії та архітектури

3143

Реставрація пам'яток культури, історії та архітектури

2200

Створення державних запасів і резервів

3150

Створення державних запасів і резервів

2300

Придбання землі і нематеріальних активів

3160

Придбання землі та нематеріальних активів

2400

Капітальні трансферти

3200

Капітальні трансферти

2410

Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)

3210

Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)

2420

Капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів

3220

Капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів

2440

Капітальні трансферти за кордон

3230

Капітальні трансферти урядам зарубіжних країн та міжнародним організаціям

2430

Капітальні трансферти населенню

3240

Капітальні трансферти населенню

Крім того, виходячи з етапу руху коштів, видатки поділяють на касові і фактичні [2,5,6].

Касовими видатками є сума отриманих установою з поточних бюджетних рахунків у банку чи реєстраційних рахунків в органах Державного казначейства з метою витрачання відповідно до кошторису.

Фактичні видатки - це дійсні видатки установи для реалізації кошторису, як підтверджуються необхідними первинними документами, вираховуючи суми, отримані для відновлення видатків.

Касові та фактичні видатки частіше не збігаються у часі, через те що в їх основу покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій. Так, для касових видатків покладений касовий метод, за яким запис доходів і видатків відбувається у момент отримання коштів, незалежно від періоду, в я кому вони здійснювалися; для фактичних видатків використовується метод нарахувань, який передбачає запис операцій у момент їх нарахування, а не у момент їх фактичного витрачання. Компенсація касових видатків відображається у момент зарахування коштів на реєстраційний рахунок або перерахування коштів від дебіторів відповідно до платіжних доручень. Фактичних - у момент їх здійснення згідно з актами списання, накладних, актів виконаних робіт, приймання-передачі, рахунків-фактур та ін.

Взаємозв'язок касових і фактичних видатків демонструє рис. 2.7.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.7 - Взаємозв'язок касових і фактичних видатків

Касові і фактичні видатки тісно пов'язані між собою.

Поділ касових і фактичних видатків та паралельний взаємозв'язок між ними дають право під час аналізу видатків отримати чітку картину витрачання бюджетних коштів, і контролю за їх цільовим використанням.

Залежно від джерел покриття видатки підрозділяються на видатки загального фонду та видатки спеціального фонду.

Видатки загального фонду - це видатки, що здійснюються за рахунок загального фонду бюджету.

Видатки спеціального фонду - це видатки, що здійснюються за рахунок спеціального фонду бюджету.

Отже, правильність обліку доходів і видатків забезпечується єдиною системою бюджетного обліку, в основу якої покладено бюджетну класифікацію. Бюджетна класифікація передбачає окремо класифікацію доходів і видатків. Видатки бюджетна класифікація поділяє:

- за функціональною ознакою;

- за бюджетними програмами.

- за відомчою структурою;

- за економічними ознаками

Коди класифікації видатків за економічними ознаками виступає одним із основних реквізитів облікових реєстрів бюджетного обліку. Крім того, видатки поділяються на поточні на капітальні, а виходячи з етапу руху коштів, - на касові і фактичні. Саме зміна кодів економічної класифікації видатків стала одним з перших кроків наближення бухгалтерського обліку в бюджетній сфері до міжнародних стандартів.

2.3 Оптимізація Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ до міжнародних стандартів

Невід'ємною складовою нормативного забезпечення обліку видатків є застосування Плану рахунків для бюджетних установ. Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» функцію встановлення правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з виконання кошторисів бюджетних установ закріплено за Державною казначейською службою України.

Як зазначалося у п.2.1. станом на теперішній час діють 2 Плану рахунків:

- План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, який ґрунтується на касовому методі обліку і використовується Державною казначейською службою України;

- План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, який ґрунтується на методі повного обліку на основі принципу нарахування.

План рахунків - це систематизований перелік рахунків поточного обліку, призначених для відображення господарських операцій.

Державною казначейською службою було розроблено План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ у грудні 1999 року та набував чинності з 1 січня 2000 року. і діяв до 06.08.2013р.

В основу Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ було покладено Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, а також План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій з урахуванням особливостей виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ. План рахунків забезпечував точне та достовірне відображення в обліку та звітності господарських операцій бюджетних установ, а також вирішення таких конкретних завдань:

- можливість систематичного контролю за ходом виконання кошторису

установи;

- прозорість обліку з метою дотримання економії та цільового використання бюджетних коштів згідно з вимогами бюджетної класифікації

України;

- подання повної інформації, потрібної для складання звіту про виконання державного та місцевого бюджетів, а також здійснення аналізу відповідно до вимог щорічного Закону України «Про Державний бюджет України».

План рахунків налічив 8 класів балансових рахунків і один клас позабалансових рахунків:

1 клас - “Необоротні активи”;

2 клас - “Запаси”;

3 клас - “Кошти, розрахунки та інші активи”;

4 клас - “Власний капітал”;

5 клас - “Довгострокові зобов'язання”;

6 клас - “Поточні зобов'язання”;

7 клас - “Доходи”;

8 клас - “Витрати”;

0 клас - Позабалансові рахунки.

Визначений Стратегією модернізації напрямок удосконалення системи обліку, який полягає у розроблені та запровадженні єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, передбачає гармонізацію з бюджетною класифікацією. У зв'язку з тим, що бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень, виникають об'єктивні передумови формування і єдиного Плану рахунків. Одним із кроків в цьому напряму було затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, що вступив в дію 06.08.2013р., але який не є остаточним:

План рахунків має 9 класів балансових рахунків і один клас позабалансових рахунків:

1 клас - “Необоротні активи”;

2 клас - “Запаси”;

3 клас - “Кошти, розрахунки та інші активи”;

4 клас - “Власний капітал”;

5 клас - “Довгострокові зобов'язання”;

6 клас - “Поточні зобов'язання”;

7 клас - “Доходи”;

8 клас - “Витрати”;

9 клас - “Адміністративні послуги”;

0 клас - Позабалансові рахунки.

Новий План рахунків збагатився низкою рахунків для обліку фінансових інвестицій: Так, з'явилися такі рахунки:

15 «Довгострокові фінансові інвестиції», який має субрахунки: 151 «Довгострокові фінансові інвестиції у капітал підприємств» та 152 «Довгострокові фінансові інвестиції у цінні папери»; 371 «Поточні фінансові інвестиції у цінні папери»; 42 «Фонд у фінансових інвестиціях», який має такі субрахунки: 421 «Фонд у капіталі підприємств» та 422 «Фонд у фінансових інвестиціях у цінні папери»; 83 «Інші витрати» (на ньому, зокрема, відображають витрати за фінансовими інвестиціями, які оцінюються за амортизованою собівартістю -- на суму амортизації премії).

У класі рахунків 2 «Запаси» значних змін не відбулось. І все ж таки, в Порядку застосування наведено розшифровку, що саме належить до малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП), які обліковуються на субрахунку 221 «Малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі і в експлуатації». Так, до МШП належать:

- знаряддя лову (трали, неводи, сіті тощо);

- пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

- спеціальні інструменти та спеціальні пристосування для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень;

- предмети виробничого призначення; обладнання, що сприяє охороні праці, предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до необоротних активів;

- господарський інвентар - предмети конторського та господарського облаштування, столовий, кухонний та інший господарський інвентар, предмети протипожежного призначення;

- інші предмети, термін корисної експлуатації яких, як очікується, не перевищує один рік.

Крім того, доповнено окремими позиціями субрахунок 233 «Медикаменти і перев'язувальні засоби», а саме зазначено, що плівка для рентгенівських знімків, матеріали для проведення аналізів дрібний медичний інвентар (термометри, ланцети, пінцети, голки тощо) установ, у кошторисах яких ці видатки передбачені за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету, обліковуються на відповідному субрахунку. Фактично такі цінності і раніш обліковувались на цьому субрахунку, проте в Старому Плану рахунків на це прямо не вказувалося.

Також зазначено, що у невеликих установах канцелярське приладдя (папір, олівці тощо) та медикаменти (за винятком спирту та медикаментів, що мають велику вартість), які обліковуються на субрахунку 234 «Господарські матеріали і канцелярське приладдя», придбані і одночасно видані на поточні потреби, можуть відразу списуватися на фактичні видатки з відображенням їх загальної вартості за дебетом і кредитом субрахунку 234.

Зазнали змін рахунки, які призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в установах банків та в органах Казначейства України.

Зокрема, характеристика субрахунків 314 «Поточні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень» та 324 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень» приведена у відповідність до класифікації власних надходжень бюджетних установ відповідно до вимог ст. 13 БКУ.

Крім того, клас 3 доповнено новим субрахунком 327 "Рахунки для обліку коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування".

З'явився новий субрахунок 365 «Розрахунки з державними цільовими фондами», на якому ведеться облік розрахунків з державними цільовими фондами, зокрема розрахунки з тимчасової непрацездатності тощо.

У класі рахунків 6 «Поточні зобов'язання» було змінено призначення окремих субрахунків.

Змінено назву субрахунку 651 «За розрахунками із загальнообов'язкового державного соціального страхування»(раніше він мав назву «Розрахунки з пенсійного забезпечення»), на якому ведеться облік розрахунків за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На субрахунку 652 «Розрахунки із соціального страхування» відповідно до Нового Плану рахунків ведеться облік розрахунків за операціями з часткової сплати за путівками на санаторно-курортне лікування, облік розрахунків зі сплати штрафних санкцій за виявлені перевірками порушення порядку використання страхових коштів тощо.

Субрахунком 673 має нову назву "Розрахунки за коштами, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Зазнали зміни також операції на рахунку 68 «Внутрішні розрахунки». Зокрема, згідно з Новим Планом рахунків на субрахунках 683 «Внутрішні розрахунки за операціями з внутрішнього переміщення за загальним фондом» та 684 «Внутрішні розрахунки за операціями з внутрішнього переміщення за спеціальним фондом» тепер обліковуються операції з внутрішнього переміщення за рахунок коштів загального фонду і спеціального фонду кошторису відповідно.

Окремо слід зазначити, що з Плану рахунків виключені субрахунки:

605 «Короткострокові позики з бюджету»;

653 «Розрахунки із страхування на випадок безробіття»;

У Новому Плані рахунків з'явився новий клас рахунків 9 «Адміністративні послуги», рахунки якого призначені для узагальнення інформації про розрахунки та зобов'язання замовників за адміністративними послугами, що надаються установою відповідно до законодавства, плата за які зараховується до бюджету. Його поява цілком очікувана після набрання чинності Законом України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012р. № 5203-VІ (далі -- Закон № 5203). Відповідно до нього адміністративна послуга -- це результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.

У Новому Плану рахунків немає рахунку 09 «Призначення та зобов'язання» на якому сільські, селищні, міські (міст районного підпорядкування) ради обліковували суми коштів загального та спеціального фондів, планові асигнування та зобов'язання установ, що утримуються із сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів. Це пов'язано з тим, що Новий План рахунків визначає виключно склад рахунків і субрахунків, які застосовуються бюджетними установами.

Діючий План рахунків є перехідним (рис.2.8).

Мінфіном України наказом від 31.12.2013 № 1203 було затверджено План рахунків в державному секторі, який є переліком рахунків та субрахунків для узагальнення інформації про факти діяльності суб'єктів державного сектору у бухгалтерському обліку. Він забезпечує відображення у бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з виконанням функцій, які покладаються на органи Державної казначейської служби України, господарських операцій установ та організацій, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також операцій, які здійснюються фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Крім того він гармонізований з бюджетною класифікацією видатків, будується на методі нарахувань і забезпечує формування національних рахунків.

Зазначений План рахунків повинен вступити в дію одночасно з національними (положеннями) стандартами бухгалтерського обліку в державному секторі (НП(С)БОДС) 01.01.2015р.



Рисунок 2.8 - План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ

Отже, Міністерством фінансів України було зроблено ще один крок наближення до міжнародних стандартів: було розроблено та запроваджено перехідний План рахунків бухгалтерського обліку для бюджетних установ, гармонізований з новими кодами економічної класифікації видатків який дає змогу бухгалтерам бюджетного сектору наближатися до міжнародних стандартів. Для впровадження єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетної сфери (у державному секторі) залишається розробити інструкцію щодо його застосування та здійснити заходи щодо підвищення професійної кваліфікації бухгалтерів бюджетного сектору.

2.4 Особливості контролю фінансово-бюджетної дисципліни в бюджетних установах в умовах реформування частині кредиторської заборгованості

В умовах реформування фінансових відносин посилюється необхідність налагодження зваженої системи формування та використання бюджетних коштів та управління державним майном для забезпечення сталого економічного розвитку України. Дієвим важелем управління бюджетним процесом у сучасних умовах є державний фінансовий контроль як кінцева стадія бюджетного процесу та інструмент оптимізації використання обмежених фінансових ресурсів держави для максимально повного виконання нею власних функцій [18].

В процесі своєї діяльності бюджетні установи розпоряджаються державними коштами. Тому з боку державної влади застосовується система заходів, які спрямовані на забезпечення законності дій посадових осіб бюджетної установи щодо використання бюджетних коштів, державного та комунального майна. Головною метою контролю є забезпечення інтересів держави і суспільства щодо надходження доходів і витрачання державних коштів. Взагалі бюджетний процес та, особливо, процес формування доходів бюджетних установ є складним та багатоетапним, що пояснюється необхідністю здійснення контролю за формуванням показників доходності установ як всередині їх, так і вище стоячими організаціями, з метою забезпечення економного та ефективного витрачання бюджетних коштів.

Організація контролю виконання кошторису бюджетної установи - це сукупність заходів, спрямованих на перевірку доцільності кожної статті кошторису, дотримання встановлених меж асигнувань і з'ясування причин їх відхилення (при наявності), з метою підтвердження ефективності використання бюджетних коштів.

Основу організаційних засад контролю виконання кошторису складають його основні елементи: об'єкти, предмет, суб'єкти, методи, принципи та технологія контролю (рис. 2.9).

Контроль фінансово - бюджетної дисципліни за доходами і видатками бюджетних установ, як зазначалось раніше, включає два види: внутрішний та зовнішній.

Структура внутрішнього контролю складається з таких елементів:

- середовище контролю. Керівництво, яке несе відповідальність за стан внутрішнього контролю, та працівники повинні створити таке середовище в

органах державного і комунального сектору, яке забезпечує позитивне та сприятливе ставлення до внутрішнього контролю;

- оцінка ризиків. Для здійснення внутрішнього контролю повинна проводитися ідентифікація (визначення) і оцінка ризиків, з якими стикаються органи державного і комунального сектору і які мають як зовнішній, так і внутрішній характер. Керівництво органів державного і комунального секторів визначає тип реагування на певні ризики та заходи з управління ними;

- контролююча діяльність. Для здійснення належного управлінського процесу слід визначати правила, процедури, технічні прийоми та механізм виконання вказівок і доручень керівництва, а також забезпечити їх практичне застосування;

- інформація та інформаційний обмін. Інформація повинна реєструватися і надаватися керівництву та іншим користувачам органів державного і комунального сектору в такій формі і в такий час, щоб вона могла служити основою для належного виконання функцій внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту та інших шляхом створення адекватної сучасним умовам інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі органів державного і комунального сектору;

- моніторинг. Повинна враховуватися потреба у постійному моніторингу діяльності для оцінки її результатів та вжиття відповідних заходів [48].

За дотримання правил бюджетної дисципліни, правильну організацію бухгалтерського обліку та контролю в бюджетних установах відповідальність несе керівник установи.

Основна мета здійснення державного контролю за бюджетними коштами - це забезпечення стабільного економічного розвитку країни.

Контроль за розподілом видатків установи варто починати з проведення аналізу кошторису, дослідження правильності його складання та внесення змін в процесі його реалізації. За результатами аналізу можливо сформулювати фінансові порушення, що стосуються формування і розподілу доходів і видатків установи Бюджетній установі мають перераховувати бюджетні кошти лише у випадку наявності затверджених кошторисів, планів загального та спеціального фондів Провідним нормативним актом є Закон України № 2939-ХІІ від 06.01.1993р. «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» [63]. В ньому зазначаються головні завдання і функції, що покладені на органи державного контролю; сутність державного аудиту та інспектування; порядок здійснення фінансування органу державного фінансового контролю; повноваження, обов'язки та відповідальність посадових осіб, що здійснюють ревізії; порядок проведення ревізій у бюджетних установах. Джерела інформації для проведення контролю видатків бюджетних установ подані на рисунку 2.9.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.9- Джерела інформації для проведення контролю видатків бюджетних установ

Контроль виконання кошторису, у його видатковій частині, крім внутрішньовідомчого, передбачає здійснення обов'язкових перевірок фінансовими інспекціями, що передбачено наказом Державної фінансової інспекції України від 11.12.2011р. №90 «Про затвердження Методичних рекомендацій» [47]. За вказаними рекомендаціями, обов'язковими при перевірці кошторису бюджетних установ є такі типові питання:

- наявність кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету та інших документів згідно з нормативно-правовими актами щодо касового виконання державного (місцевого) бюджету за видатками, дотримання порядку їх розгляду та затвердження;

- дотримання вимог законодавства щодо формування доходної та видаткової частин кошторису за загальним та спеціальним фондами, в тому числі стосовно: відповідності затверджених в кошторисі сум асигнувань загального фонду бюджету на здійснення видатків; наявності та обґрунтованості розрахунків щодо потреби в бюджетних асигнуваннях загального фонду бюджету на здійснення видатків; дотримання визначених законодавством граничних обсягів витрат на окремі види товарів, а також заходів щодо економного та раціонального використання бюджетних коштів;

- дотримання порядку внесення змін до кошторису;

- стан виконання кошторису, в тому числі відповідність проведених касових видатків затвердженим обсягам асигнувань, відповідність використаних бюджетних коштів їх цільовому призначенню (в розрізі складових витрат та джерел їх фінансування), відповідність обсягів взятих зобов'язань розміру бюджетних асигнувань, затверджених кошторисом.

Напрямками здійснення контролю видатків установи є перевірка стану розрахунків з оплати праці, та відрахувань на соціальні заходи; стану збереження державного майна та матеріальних ресурсів; розрахунки з оплати комунальних послуг та енергоносіїв тощо. Проведення ревізії видатків на заробітну плату має важливе значення, через те, що у загальній структурі видатків бюджету такі витрати займають найбільшу питому вагу.

Причини відхилень фактичних видатків від розміру видатків затвердженим кошторисом узагальнені на рис.2.10 [15,75,76].

У процесі контролю можуть також виникати різниці між розмірами фактичних і касових видатків.

Якщо фактичні видатки перевищують касові, то це може говорити про:

- погашену дебіторську заборгованість, яка обліковувалася спочатку року;

- утворену кредиторську заборгованість в кінці звітного року;

- списані запаси, придбані в попередніх періодах.

Якщо касові видатки перевищують фактичні, це свідчить про:

- погашену кредиторську заборгованість, яка обліковувалася спочатку року;

- придбані матеріальні запаси;

- утворену дебіторську заборгованість в кінці звітного року.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.10 - Причини відхилень фактичних видатків від розміру видатків затвердженим кошторисом

Отже, ефективний фінансовий контроль за управлінням бюджетними

коштами - це, насамперед, головний фактор зростання довіри суспільства до державної влади, спосіб об'єднання громадян для забезпечення достатку населення і стабільності в державі.

Проте діюча нині в Україні система державного фінансового контролю має ряд проблем, що потребують негайного вирішення: організаційні,правові та методологічні, а також незабезпеченість кадровим потенціалом.

Перш за все, йдеться про групу проблем організаційного характеру, а саме: відсутність чіткого переліку органів, на яких покладено здійснення в Україні державного фінансового контролю, та їх повноважень. Зокрема, державний фінансовий контроль, як правило, пов'язують із Рахунковою палатою України, Державною фінансовою інспекцією України, Міністерством фінансів України, Державною податковою службою України, Державною митною службою України, Державною пробірною службою України, Державною службою фінансового моніторингу України, Фондом державного майна України, Національним банком України, Антимонопольним комітетом, службами внутрішнього контролю у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади тощо. Але, незважаючи на те, що Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами частково регламентовано повноваження та функції цих органів у сфері державного фінансового контролю, загального рамкового нормативно-правового акта, який би визначав завдання того чи іншого виду контролю й моделював систему контролюючих інституцій відповідно до поставлених завдань, наразі немає. Наслідком цього є дублювання та паралелізм у роботі контролюючих органів різних рівнів, надмірне перевантаження деяких об'єктів ревізіями та перевірками. При цьому значна частина державних за природою грошових потоків залишається безконтрольною.

До другої групи слід віднести проблеми правового характеру. Так, чинне в Україні бюджетне та фінансове законодавство має чимало прогалин і слабких місць, що призводить до поширення махінацій і шахрайства в сфері бюджетних коштів і державного майна. Однією з причин таких юридичних колізій є недостатня участь контролюючих органів у процесі розробки нових і вдосконалення існуючих нормативно-правових актів щодо державного фінансового контролю, формування, розподілу та використання бюджетних коштів, здійснення заходів із запобігання фінансових порушень.

Третя група складається з проблем методологічного характеру. Одна з них - відсутність базової методології проведення державного фінансового контролю (специфічних процесуальних норм) і слабкість її теоретичних і методологічних основ, що спричиняє масові фінансові порушення в Україні.

Поряд із тим, відсутність специфічних процедурних стандартів здійснення державного фінансового контролю призводить до безсистемності та хаотичності у підходах контролюючих органів до трактування аналогічних правопорушень і визначення відповідальності за них. Крім цього, до даної групи проблем слід віднести незабезпечення комплексності контролю, тобто відповідності попереднього, поточного та наступного контролю. За результатами діагностики функціонування сучасної системи державного фінансового контролю в Україні виявлено, що на сьогодні державний фінансовий контроль переважно здійснюється контролюючими органами у вигляді перевірок і ревізій й попереджувально-профілактичної функції він практично не виконує. Адже органи системи державного фінансового контролю здебільшого констатують факти правопорушення і вживають заходи щодо їх усунення. Таким чином попередній і поточний контроль просто нівелюються.

Четвертою групою причин слабкості діючої системи державного фінансового контролю є проблеми кадрового потенціалу. Через низький рівень заробітної плати, умови праці та наявність значної кількості відряджень спостерігається неукомплектованість контролюючих органів кадрами. Також існують проблеми в організації професійної підготовки та перепідготовки кадрів, що є наслідком браку необхідних підручників, недосконалості методичної літератури, незабезпеченості набуття майбутніми працівниками належного практичного досвіду під час навчання, відсутності тісної взаємодії між контролюючими органами та закладами освіти щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів тощо [26].

Наявна ситуація свідчить про те, що система державного фінансового контролю в Україні не забезпечує належного рівня виконання державою своїх повноважень у частині здійснення контролю за формуванням, розподілом і використанням державних коштів. Такий стан справ призводить до зростання кількості й обсягів фінансових правопорушень, а отже - до розкрадання державних коштів [3].

Отже, основними завданнями реформування системи державного фінансового контролю в Україні є узгодження законодавчої бази та стандартизація форм і методів контрольної діяльності, підвищення ефективності діяльності контролюючих органів, забезпечення їх кадрами відповідного рівня, посилення контролю (у тому числі попереднього та поточного) за витрачанням державних коштів і використанням державного майна.

У розділі 2 були розглянуті питання щодо модернізації системи бухгалтерського обліку державного сектору та виявлено наступне: основним документом, який регулює реформування в бюджетній сфері є Стратегія модернізації бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки. Зроблені певні кроки на виконання цієї Стратегії, але на теперішній час ще залишаються невирішеними деякі питання бюджетного обліку: використання двох методів ведення бухгалтерського обліку, консолідація звітності по вертикалі ДКСУ та головних розпорядників паралельно, окремі нормативні акти з обліку та звітності виконання кошторисів і бюджетів, затверджені Державним казначейством, потребують узгодження з міжнародними стандартами, підвищення кваліфікації бухгалтерів бюджетного сектору, відсутність інтегрованої інформаційно - аналітичної системи управління державними фінансами.

Правильність обліку доходів і видатків забезпечується єдиною системою бюджетного обліку, в основу якої покладено бюджетну класифікацію. Бюджетна класифікація передбачає окремо класифікацію доходів і видатків. Видатки бюджетна класифікація поділяє:

- за функціональною ознакою;

- за бюджетними програмами.

- за відомчою структурою;

- за економічними ознаками

Коди класифікації видатків за економічними ознаками виступає одним із основних реквізитів облікових реєстрів бюджетного обліку. Саме зміна кодів економічної класифікації видатків стала одним з перших кроків наближення бухгалтерського обліку в бюджетній сфері до міжнародних стандартів. Міністерством фінансів України було зроблено ще один крок наближення до міжнародних стандартів: було розроблено та запроваджено перехідний План рахунків бухгалтерського обліку для бюджетних установ, гармонізований з новими кодами економічної класифікації видатків який дає змогу бухгалтерам бюджетного сектору наближатися до міжнародних стандартів. Для впровадження єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетної сфери (у державному секторі) залишається розробити інструкцію щодо його застосування та здійснити заходи щодо підвищення професійної кваліфікації бухгалтерів бюджетного сектору. Враховуючи те, що основною метою реформування бухгалтерського обліку в бюджетній сфері є перехід на метод нарахування та впровадження національних стандартів, необхідно розробити таки форми звітності, як б надавали більш детальну та прозору інформацію щодо стану використання бюджетних коштів, рівня та динаміки кредиторської заборгованості, виявлення причин її виникнення. Крім того, замість виділення бюджетних асигнувань покласти принцип погашення взятих зобов'язань, тоді зникне питання щодо виникнення кредиторської заборгованості у бюджетних установах та як слідство реформування бухгалтерського обліку в бюджетному секторі, потребує реформування система контролю фінансово - бюджетної дисципліни.

РОЗДІЛ 3. Аналіз особливостей обліку та контролю кредиторської заборгованості УМКТЗ ООДА в умовах реформування бухгалтерського обліку в бюджетній сфері

3.1 Загальна характеристика управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації

Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації (далі - Управління) є структурним підрозділом Одеської обласної державної адміністрації, що утворюється головою Одеської обласної державної адміністрації, підзвітне та підконтрольне голові Одеської обласної державної адміністрації та заступникові голови обласної державної адміністрації згідно з розподілом обов'язків (рис 3.1).

Рисунок 3.1- Управління структурний підрозділ Одеської обласної державної адміністрації.

Управління забезпечує реалізацію державної політики у сфері транспорту, морегосподарського комплексу та зв'язку. Координує діяльність транспортного, морегосподарського та авіаційного комплексів, підприємств та установ зв'язку.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної авіаційної адміністрації України, розпорядженнями та дорученнями голови обласної державної адміністрації, рішеннями обласної ради і цим положенням.

Основним завданням Управління є:

Забезпечення на території області:

- реалізації державної політики у сфері транспорту, морегосподарського комплексу та зв'язку;

- координація роботи підприємств морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку;

- організації роботи щодо утворення цілісної транспортної системи області;

- сприяння органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку області.

Розроблення та виконання:

- заходів, спрямованих на ефективну взаємодію усіх видів транспорту, координація діяльності підприємств та організацій морського, залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового транспорту, підприємств та установ зв'язку, підприємств, що надають послуги із працевлаштування на судна під українським та іноземними прапорами;

- проектів цільових обласних програм розвитку морського і річкового господарства, транспортної інфраструктури, об'єктів та систем зв'язку на основі прогнозів потреб населення і суспільного виробництва у відповідних послугах;

- напрямів і проведення єдиної економічної науково-технічної, соціальної, в тому числі з питань підготовки кадрів, політики в морегосподарському комплексі, транспортній інфраструктурі, підприємствах зв'язку;

- пропозицій спрямованих на виконання актів Президента України та Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та Міністерства інфраструктури України щодо розвитку і реформування економіки та вжиття заходів для розвитку підприємств морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв'язку.

- вивчення, пошук та надання пропозицій щодо залучення згідно з державним і регіональним інтересами іноземних інвестицій, сучасних зарубіжних технологій для розвитку морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв'язку області.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

- аналізує стан і тенденції економічного і соціального розвитку області, бере участь у визначенні його пріоритетів, у проведенні структурних змін, а також формуванні напрямів інвестиційної політики, готує голові обласної державної адміністрації та його заступнику згідно з розподілом обов'язків, пропозиції, спрямовані на забезпечення економічної безпеки держави, сталого розвитку і детінізації економіки.

- сприяє створенню умов для рівноправного розвитку всіх форм господарювання та розвитку підприємництва на території області, надає консультаційну, інформаційну та іншу допомогу суб'єктам підприємницької діяльності, розробляє разом з громадськими організаціями та підприємствами регіональні програми підтримки підприємництва, сприяє їх виконанню, формуванню ринку транспортних і транспортно-експедиційних послуг, послуг зв'язку.

Забезпечує:

- державну підтримку підприємствам, організаціям морського господарства, транспортної інфраструктури та зв'язку при виконанні ними завдань щодо задоволення потреб населення, суспільного виробництва у відповідних послугах і продукції;

- формування автобусної маршрутної мережі загального користування та розробляє перспективи її розвитку;

- безпечне і якісне обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Укладає від імені обласної державної адміністрації договори:

- на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути) та забезпечує контроль за виконанням ними умов договорів;

- з власниками автостанцій щодо обслуговування пасажирів на внутрішньобласних автобусних маршрутах та розриває їх у встановленому чинним законодавством порядку.

Надає органам місцевого самоврядування пропозиції щодо розміщення та будівництва автостанцій та касово - диспечерських пунктів обслуговування автобусів на внутрішньообласній автобусній маршрутній мережі.

Готує голові обласної державної адміністрації та його заступнику згідно з розподілом обов'язків пропозиції щодо:

- розміщення на території області нових, реконструкції, розширення, ліквідації діючих підприємств та інших об'єктів виробничого і невиробничого призначення;

- визначення місць облаштування пристаней, причалів, пунктів базування маломірного флоту та інших плавзасобів на підставі інформації, наданої районними державними адміністраціями та виконавчими комітетами рад міст обласного значення;

- вiдзначення пpацiвникiв підприємств і організацій морського господарства, транспортної інфраструктури, підприємств зв'язку деpжавними нагоpодами, застосовує згiдно iз законодавством iншi фоpми моpального i матеpiального заохочення за досягнення у виpобничiй діяльності;

- погодження кандидатур на посаду керівників підприємств державної форми власності, які підпорядковані Міністерству інфраструктури України;

- вдосконалення законодавства України з питань, що належать до компетенції Управління.

Організовує:

- впровадження автоматизованої системи управління та диспетчеризації автобусів, що працюють на міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування;

- роботу комісій, координаційних рад, робочих груп, комітетів, утворених головою обласної державної адміністрації з питань, що належать до компетенції Управління.

Управління має право:

Здійснювати в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, законодавчих та інших нормативних актів з питань, вирішення яких віднесено до його компетенції.

Подавати голові обласної державної адміністрації пропозиції про скасування розпоряджень голів районних державних адміністрацій з питань, які належать до компетенції Управління та суперечать чинному законодавству.

Залучати спеціалістів інших підрозділів обласної державної адміністрації, підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції.

Управління під час виконання своїх обов'язків має право одержувати від підприємств незалежно від форм власності відомості, що не становлять комерційної таємниці.

Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням з Міністерством інфраструктури України. Начальник управління має заступника - начальника відділу автомобільного транспорту та безпеки руху, який за його поданням призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної державної адміністрації.

Загальна кількість працівників складає 15 штатних одиниць.

Структура управління наведена на рис 3.2.

Рисунок 3.2 - Структура та чисельний склад управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації

Начальник управління здійснює керівництво діяльністю Управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань щодо законності прийнятих рішень, визначає ступінь відповідальності працівників;

- видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання.

- дiє вiд iменi Упpавлiння, пpедставляє його у всiх установах та організаціях, укладає договоpи, угоди, вiдкpиває pозpахунковi рахунки та pеєстpацiйнi pахунки в органах деpжавного казначейства.

- затверджує положення про стpуктуpнi пiдpоздiли та функцiональнi обов'язки пpацiвникiв Управління.

- розпоряджається коштами в межах затвеpдженого коштоpису витpат на утpимання Упpавлiння.

- призначає на посаду та звільняє з посади пpацiвникiв Упpавлiння.

Призначення головного бухгалтера здійснюється за погодженням с Головним управлінням державною казначейською службою в Одеській області.

Для розгляду наукових рекомендацій і пропозицій щодо основних напрямків діяльності Управління, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань в Управлінні може утворюватися наукова рада і відповідні комісії. Склад ради і комісій та положення про них затверджує начальник Управління.

Управління утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників та видатки на утримання Управління затверджує голова обласної державної адміністрації за погодженням з Департаментом фінансів обласної державної адміністрації.

Рішення про припинення Управління приймає голова обласної державної адміністрації. Упpавлiння є юpидичною особою, має самостiйний баланс, pозpахунковi pахунки в установах банку, pеєстpацiйнi pахунки в установах деpжавного казначейства, печатку iз зобpаженням Деpжавного геpба Укpаїни i своїм найменуванням. Місце розташування: 65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4 [39]. Управління є бюджетною установою, має код неприбутковості 0001.

3.2 Аналіз методичних засад обліку кредиторської заборгованості управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку ООДА

Основним нормативним документом, який регулює діяльність управління є Бюджетний Кодекс України [7]. Він визначає принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Іншим основним нормативним документом є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [40], що встановлює правові засади організації, ведення та складання звітності.

Особливості бухгалтерського обліку в управлінні визначаються законодавством про бюджетний устрій і бюджетний процес в Україні.

До специфічних особливостей бюджетного обліку управління необхідно віднести:

- контроль виконання кошторису доходів та видатків;

- роздільний облік касових і фактичних видатків;

- організацію обліку в розрізі статей бюджетної класифікації;

- сувору відповідність обліку і звітності вимогам нормативних документів;

- галузеву специфіку обліку управління.

Порядок ведення бухгалтерського обліку установлюється Державною казначейською службою України (далі - ДКСУ) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за згодою з Міністерством фінансів України ( далі - Мінфіном).

Організація та методологія бухгалтерського обліку в управлінні регулюється також такими документами: інструкції та накази ДКСУ, Мінфіну, наказами Державного комітету статистики та іншими нормативними актами. Мінфіном спільно з ДКСУ затверджено ряд інструкцій щодо методології ведення обліку: План рахунків бухгалтерського обліку та Порядок з його застосування, Інструкція з типової кореспонденції рахунків, Інструкції з обліку запасів, Інструкція з обліку необоротних активів, Інструкція з обліку грошових коштів та розрахунків, Інструкція про форми меморіальних ордерів та карток і книг аналітичного обліку, а також ряд інших важливих інструкцій.

Питання облікової політики, як сукупності визначених в межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються бюджетними установами для ведення обліку та складання фінансової звітності, визначені основним бухгалтерським законом, і в цілому вона спрямована на правильне і достовірне відображення в обліку доходів та видатків в процесі надання нематеріальних послуг у відповідності з затвердженими кошторисами, збереження та ефективне використання державного майна [34]. В управлінні на даному етапі наказу про облікову політику немає, але враховуючи, що з 01.01.2015р. вступлять в дію національні стандарти бухгалтерського обліку державного сектору, то зазначений наказ стане необхідністю.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, управлінню надаються бюджетні асигнування як розпоряднику бюджетних коштів. Управління зареєстровано в мережі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011р. №1691.

Фінансування на утримання управління здійснюється з державного бюджету, а для здійснення програм та заходів - з місцевого (обласного) бюджету. Управління є розпорядником бюджетних коштів ІІІ ступені (рис. 3.3) в особі керівника управління, який має уповноваження на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету, крім того управління має одержувачів бюджетних коштів (рис.3.4).

Рисунок 3.3 - Управління як розпорядником бюджетних коштів ІІІ ступені у разі отримання фінансування з державного бюджету.

Рисунок 3.4 - Управління є головним розпорядником бюджетних коштів у разі отримання фінансування з обласного бюджету

Особливими складовими у бюджетному процесі є паспорти бюджетних програм.

Паспорт бюджетної програми (додаток А) - це документ, що визначає суму коштів, затверджену в державному (місцевому) бюджеті для виконання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми. На основі паспортів здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми [34].

Основним фінансовим документом є кошторис (додаток Б), який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік, відповідно до бюджетних повноважень [86].

Видатки плануються в сумі, що не перевищує запланованих доходів. При цьому розподіл видатків в кошторисі здійснюється за повною економічною класифікацією видатків (див. додаток Б).

В управлінні доходи та видатки на утримання плануються тільки по загальному фонду. Власних надходжень та відповідно видатків по спеціальному фонду в управлінні немає.

В процесі бюджетного планування крім складання кошторису доходів та видатків складаються також план асигнувань загального фонду бюджету (додаток В) - це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету), затверджених у загальному фонді кошторису за скороченою економічною класифікацією видатків.

Всі ці документи затверджуються Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації та головою Одеської обласної державної адміністрації і реєструються в Головному управлінні державної казначейської служби в Одеській області.

Доречно звернути увагу на структуру видатків управління, та їх динаміку протягом 2011 - 2013рр.

У 2011 - 2013р. передбачалося здійснення таких видатків за рахунок загального фонду: оплата праці працівників бюджетної установи, придбання товарів і послуг, видатки на відрядження, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, оплата послуг (крім комунальних).

Порівняно з попередніми періодами, структура видатків установи у 2013р. майже не змінилася. Узагальнена інформація подана у табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Структура видатків за кошторисом Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку ООДА за 2011-2013рр., грн.

Вид видатків	2011	2012	2013
	сума	%	сума	%	сума	%
Оплата праці працівників управління	491922	84,97	580507	86,32	735297	91,04
Придбання товарів і послуг, у т.ч.: предмети, матеріали, обладнання та інвентар	15453	2,67	21374	3,18	17074	2,12
Оплата послуг (крім комунальних)	19372	3,35	24204	3,6	37594	4,66
Видатки на відрядження	2828	0,5	4593	0,68	6202	0,77
Оплата комунальних послуг та енергоносіїв	49342	8,51	41857	6,22	11423	1,41
Разом	578917	100	672535	100	807590	100

Як видно з наведених у табл. 3.1 даних, у 2011р. найбільшу частку серед видатків загального фонду становили витрати на оплату праці працівників 84,97 %, така тенденція залишалася незмінною протягом наступних двох років (2011- 2013рр.).

Сума видатків на придбання товарів (матеріали, обладнання, інвентар) у 2011р. дорівнювала 15453,00 грн., а в загальній структурі видатків установи становила 2,67%, але упродовж 2013р. скоротилася на 0,55%. Частка видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв скоротилася на 7,1%, у грошовому виразі сума коливалася від 49342,00 грн., у 2011р. до 41857,00 грн. у 2012р., у 2013р. сума склала 11423,00 грн.

За результатами аналізу планових та фактичних надходжень коштів загального фонду у 2013р. не спостерігається загальної тенденції (табл. 3.2). Можемо зробити висновки, що загалом план виконаний на 100%.

В управлінні застосовується касовий метод для обліку доходів загального фонду кошторису. Видатки відображаються у бухгалтерському обліку установи у момент їх виникнення, незалежно від сплати грошових коштів за методом нарахування.

Таблиця 3.2 - Виконання кошторису за основними видами видатків Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку ООДА у 2013р., грн.

Вид видатків	За кошторисом	Фактично	% Відхилення	% виконання
Оплата праці працівників	735297	735297	0	100,00
Придбання товарів і послуг у т.ч.: предмети, матеріали, обладнання та інвентар	17074	18065	+991	86,00
Оплата послуг (крім комунальних)	37594	36533	-1061	84,07
Видатки на відрядження	6202	6202	0	100,0
Оплата комунальних послуг та енергоносіїв	11423	11423	0	100,00
Разом	807590	807520	70	100,00

Доходами загального фонду управління є асигнування з державного та місцевого бюджету, які управління отримує відповідно до кошторису на утримання установи, на виконання програм і заходів.

Бюджетні асигнування - повноваження, надане управлінню відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Річна сума цих коштів визначена в кошторисі управління, а в плані асигнувань по загальному фонду вона деталізується по місяцях.