Облік, аналіз та контроль операцій з основними засобами на ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Житомирский державний технологічний університет

Обліково-фінансовий факультет

Кафедра бухгалтерського обліку і контролю

Бакалаврська робота

Облік, аналіз та контроль операцій з основними засобами на ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія"

Виконала:

студентка ІV курсу

Опрелянська Інна Миколаївна

Науковий керівник: Романчук К.В.

Житомир

2010



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-економічні основи обліку основних засобів

1.1 Економічна сутність основних засобів

1.2 Огляд літературних джерел та нормативної бази щодо обліку основних засобів

1.3 Класифікація основних засобів для цілей бухгалтерського обліку

Висновки до 1-го розділу

Розділ 2. Особливості облікового відображення операцій з основними засобами на ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія"

2.1 Організаційно-економічна характеристика ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія"

2.2 Методика бухгалтерського обліку основних засобів

2.2.1 Облікове відображення операцій з надходження основних засобів

2.2.2 Особливості відображення витрат з поліпшення основних засобів та їх експлуатації в бухгалтерському та податковому обліку

2.2.3 Бухгалтерський облік операцій з вибуття основних засобів

2.3 Відображення інформації про основні засоби в регістрах обліку та звітності

Висновки до 2-го розділу

Розділ 3. Контроль і економічний аналіз ефективного використання основних засобів

3.1 Організація внутрішньогосподарського контролю ефективного використання основних засобів

3.2 Аналіз наявності, складу та руху основних засобів

Висновки до 3-го розділу

Розділ 4. Охорона праці

4.1 Особливості функціонування системи охорони праці в Україні

4.2 Організація охорони праці бухгалтера

Висновки і пропозиції

Список використаних літературних джерел

основний засіб бухгалтер облік



Вступ

Актуальність теми. Найбільш важливою проблемою сучасної економіки України є подолання спаду виробництва, відновлення нормального відтворювального процесу в усіх його ланках, у тому числі на промислових підприємствах. В умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів перед підприємствами постає першочергове завдання підвищення ефективності використання основних засобів, як важливого матеріального елементу виробництва, що в значній мірі визначає їх потенціал. Проблемі підвищення ефективності використання основних засобів, основного капіталу, виробничих потужностей підприємств завжди приділялася значна увага з боку учених-економістів, практиків, особливо на стадії індустріального розвитку виробництва, коли їх технічний рівень перетворився на один з найважливіших факторів, який зумовлює економічні результати господарської діяльності підприємства, забезпечує конкурентоспроможність продукції на ринку.

Для вирішення проблем підвищення ефективності виробництва країни велике значення має раціональна організація бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності. Головне завдання сучасної раціональної організації системи обліку, контролю та аналізу полягає в підготовці орієнтовних даних для управління виробництвом. Це складний механізм, дію якого має забезпечувати висококваліфікований персонал. Мета служби бухгалтерського обліку та аналізу - забезпечення оперативної та необхідної інформації для прийняття управлінських рішень.

Актуальність теми полягає в тому, що дотримання певних правил при здійсненні операцій щодо наявності та руху основних засобів, правильність відображення в обліку, своєчасний контроль та проведення аналізу дозволяють ефективно та раціонально використовувати основні засоби, що в подальшому призведе до збільшення економічних вигод.

Огляд літературних джерел показав, що дослідженням проблеми обліку операцій з основними засобами займалися такі провідні вчені й теоретики бухгалтерського обліку як М.Я. Дем'яненко, Г.Г. Кірейцев, М.Т. Білуха, О.М. Голованов, М.В. Кужельний, В.Ф. Палій, В.В. Сопко, В.Г. Лінник, І.В. Малишев, П.П. Німчинов, А.Г. Загородній, Н.Г. Виговська та інші. Постійні зміни в нормативно-правових актах вплинули на праці вчених-обліковців, тому вивчаючи їх потрібно зважати на ці зміни.

Інформаційною базою дослідження при написанні бакалаврської роботи виступає нормативно-правова база, періодичні видання, підручники та посібники, а також навчально-практична література, де висвітлюються питання щодо обліку операцій з основними засобами.

Предметом дослідження у бакалаврській роботі виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів обліку операцій з основними засобами, об'єктом - господарська діяльність ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія", яке займається виробничою діяльністю.

Метою бакалаврської роботи є обґрунтування теоретичних положень, а також розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення обліку і контролю наявності та руху основних засобів.

Для досягнення поставленої мети в роботі, визначені для вирішення наступні завдання:

– уточнити економічну сутність основних засобів;

– провести огляд літературних джерел та виявити проблемні питання щодо обліку операцій з основними засобами;

– уточнити класифікацію основних засобів;

– вивчити особливості обліку наявності та руху основних засобів;

– вивчити особливості контролю наявності та руху основних засобів;

– вивчити особливості здійснення економічного аналізу стану та ефективності використання основних засобів;

– дослідити особливості організації обліку, аналізу і контролю наявності та руху основних засобів на ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія".

Розділ 1. Теоретико-економічні основи обліку основних засобів

1.1 Економічна сутність основних засобів

На різних етапах розвитку економічної думки вчені-економісти намагалися з'ясувати особливості процесу суспільного виробництва, виявити чинники економічного розвитку. По суті, вони робили спроби створити своєрідну формулу вічного економічного зростання та суспільного благополуччя. Важливе місце в цих пошуках займала і займає така економічна категорія, як "основний капітал". Основний капітал як економічна категорія - це частина продуктивного капіталу, яка бере участь у виробничому процесі багаторазово, переносить свою вартість на новий продукт частинами упродовж тривалого часу [25, с. 129]. Кожен із дослідників цього поняття намагався сформулювати власне бачення його сутності. Тому глибше дослідження змісту та специфічних ознак основних засобів є необхідною передумовою для теоретичної розробки проблем ефективності їх використання й відтворення на підприємствах у сучасних умовах господарювання. Звичайно, важливість основного капіталу в процесі суспільного розвитку була зрозуміла ще на перших етапах становлення суспільних відносин. Але спроби теоретичного обґрунтування даної категорії були зроблені в ХІІ ст. засновниками політичної економії, які звернули увагу на роль капіталу в процесі виробництва.

Необхідно зазначити, що поняття "основні засоби" розглядати як окрему категорію почали лише на сучасному етапі економічного розвитку. В історично найперших працях економістів взагалі розглядалася лише категорія капіталу, до якої як одну із складових включали основні засоби. Підходи до визначення сутності даної категорії наведено в таблиці 1.1.



Таблиця 1.1. Підходи до визначення категорії "основний капітал"

Автор	Теоретичне обґрунтування поняття основного капіталу
Ф. Кене	Капітал -- не гроші, а ті засоби виробництва, які можна придбати за гроші. Розмежовує складові частини капіталу: щорічні витрати, або "щорічні аванси", і витрати на кілька років "первісні аванси". У витрати виробництва "щорічні аванси"входять повністю, а "первісні аванси"-- частково. Тим самим Кене закладає основи теоретичної розробки основного й оборотного капіталу [37, с.154].
А. Сміт	Капітал -- це головна рушійна сила економічного прогресу. Під капіталом він розуміє запас продукції, що приносить прибуток, або за допомогою якого працею створюються нові блага. Капітал він поділяє на основний і оборотний. До основного капіталу належать машини й різні знаряддя праці, промислові й торговельні будівлі, склади, будівлі на фермах, "поліпшення землі" [83, с.205].
Д. Рікардо	Ототожнює капітал із засобами виробництва. Все, що бере участь у виробництві, навіть знаряддя первісної людини, становить капітал. Капітал утворюється в "процесі нагромадження, інакше кажучи, через залучення до виробництва більшої кількості створених продуктів, ніж було спожито в процесі їх виробництва... і є могутнім двигуном, призначеним для використання людиною". Отже, засоби виробництва, "виробнича послуга" як необхідний агент процесу створення корисних послуг є капіталом, що безперервно зростатиме за умови ощадливості власника та постійного функціонування у сфері виробництва [39, с.72].
І. Фішер	Назвав капіталом все те, що здатне протягом певного часу приносити дохід: "будь-яке благо, що приносить дохід своєму власнику, незалежно від сфери застосування є капіталом". Максимально розширив коло цінностей, які можуть називатися капіталом, перелік яких доповнюється і до тепер [84, с.341].
Дж.С. Міль	Відніс до капіталу "все, що необхідно для утримання та застосування праці інших людей з метою використання її у виробництві " [38, с.153].
К. Маркс	"Капітал - це не річ, а визначене суспільне відношення, яке представлено у вигляді речей та надає цим речам специфічний суспільний характер ", також відніс до капіталу "все, що необхідно для утримання та застосування праці інших людей з метою використання її у виробництві " [37, с.235].

Таким чином можна зробити висновок, що внесок у трактування сутності даної категорії вніс фундатор економічної науки А. Сміт, який відносив до продуктивного капіталу також і той, що був задіяний у сфері матеріального виробництва. Але найголовнішим було те, що він вперше поділив капітал на основний і оборотний. До основного капіталу він відносив машини і різні знаряддя праці, промислові і торгівельні будівлі, склади, будівлі на фермах, "поліпшення землі" (розчищення, осушення, внесення добрив), "людський капітал" - капіталізована цінність "придбаних і корисних здібностей усіх жителів, або членів суспільства" [16, с. 156]. Подібної точки зору дотримувався Д. Рікардо, хоча його визначення основного капіталу дещо відмінне від тлумачень Сміта. Так, для Д. Рікардо домінуючою ознакою основного капіталу є його довговічність, міцність, повільна зношуваність. Крім того, дану категорію він розглядає як частину багатства країни, яка використовується у виробництві, і приводить у рух працю. На наступних етапах розвитку економічної думки категорія "основний капітал" не зазнала значних трансформацій свого тлумачення. Неокласики розглядали його як складову виробничих функцій та як фактор екстенсивного економічного зростання. Значення досліджень представників цих шкіл полягає в тому, що вони намагалися перевести розгляд категорії капіталу, а отже, основних засобів з теоретичного на рівень практичного використання, акцентуючи увагу на ступені впливу та ролі останніх.

Що стосується розгляду даної категорії українськими вченими-економістами, то слід звернути увагу на здобутки М. Туган-Барановського, який надавав основному капіталу великого значення, пов'язуючи процес його нагромадження з циклічністю розвитку економіки в цілому. Туган-Барановский звертається до ідей своїх попередників, знаходячи немало раціональних елементів в працях Ж.-Б. Сея і Д. Рікардо, а головне - в теорії відтворювання суспільного капіталу К. Маркса, в його відомих схемах реалізації сукупного суспільного продукту. Досліджуючи відтворювання суспільного капіталу з введенням різних змінних, він приходить до висновку, що " розміри ринку в капіталістичному господарстві зовсім не визначаються розмірами суспільного споживання. Суспільний продукт складається не тільки з предметів споживання, а й з засобів виробництва. Якщо машина замінює робітника, то суспільний попит на предмети споживання, звісно, скорочується; але зате збільшується попит на засоби виробництва. Так само при перетворенні доходу капіталіста з фонду особистого споживання в капітал, попит на предмети споживання скорочується; але зате зростає попит на засоби виробництва " [37, с. 231].

Таким чином, відповідно до історичного аспекту, трактування категорії "основні засоби" треба починати з виділення останньої як сумісної характеристики капіталу в цілому, розглядаючи її як виробничий ресурс (фактор виробництва), якому притаманні в тій чи іншій мірі всі інші характеристики капіталу.

На сьогодні в економічній літературі часто ототожнюються поняття "основні засоби" та "основні фонди". Вчені виділяють облік основних засобів у важливий розділ бухгалтерського обліку, розуміючи під ним в одних випадках облік основних засобів, в інших - основних фондів (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Порівняння визначень основних засобів та основних фондів в економічній літературі

№ з/п	Джерело	Основні засоби	Основні фонди
1	2	3	4
1.	Большой экономический словарь.- М.: Институт новой экономики,1997, с.651,с.790 [ 2].	Основні засоби - це сукупність матеріально-речових цінностей, що використовуються в якості засобів праці і що діють в натуральній формі протягом тривалого часу як в сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. Засоби - це сукупність грошових коштів, кредитів, капіталу; предмети для здійснення будь-якої діяльності.	Основні фонди - це частина національного майна, створена суспільною працею, що знаходиться в різних формах власності, яка тривалий час неодноразово або постійно в незмінній натурально-речовій формі використовується в економіці, постійно переносячи свою вартість на продукти, що виробляються та послуги, що надаються.
2.	Дем'яненко М.Я. Фінансовий словник - довідник.- К.: Київ, 2003,с 173 [ 13].	Основні засоби - це термін бухгалтерського обліку, синонім економічного поняття " необоротні матеріальні активи"(засоби виробництва, матеріальні активи); матеріальні цінності (виробниче майно), що споживається у виробничому процесі, тобто фізичний капітал. Засоби - це прийоми, дія, знаряддя, гроші, матеріальні цінності, речі устаткування, будь-яке добро, яке використовується для досягнення певної мети.	Фонд - це запас, нагромадження, капітал у вартісній формі.
3.	Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансовий словник ,К.:Знання,2002, с.169,с.474 [ 25].	Основні засоби - це термін бухгалтерського обліку, синонім економічного поняття "основні фонди". До основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство формує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу).	Основні фонди - це сукупність матеріальних активів, які тривалий час у незмінній матеріально- речовій формі використовуються у виробничому процесі.
4.	Сухарський В.С. Економічний словник - довідник.-Т.: Богдан,2002 [102, с.56 ].	Основні засоби(фонди) - це засоби праці виробничого і невиробничого призначення, що беруть участь у процесі виробництва впродовж багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму

На основі проведеного дослідження можна зробити висновки, що в обліковій практиці деякі автори (П. Герасим, В. Блонська, А. Загородній, Г. Вознюк ) дають визначення економічним категоріям " основні засоби " та "основні фонди ", в яких не спостерігається чітка відмінність між змістом цих понять, багато авторів (В. Сухарський, І. Швець, В. Клочко) взагалі їх ототожнюють. Зустрічаються також випадки, коли вчені досить конкретно розмежовують ці поняття (М. Чумаченко, І. Волик, І. Лукінов).

В даному випадку під терміном " основні фонди " слід розуміти запас, нагромадження, джерела утворення господарських засобів підприємства, до яких належать статутний капітал, резервний капітал, прибуток та інші джерела, які відображаються в пасиві балансу. Стосовно основних засобів більш правильно застосовувати поняття "засоби", оскільки саме вони становлять частину активів підприємства.

Зокрема, автор Пащенко Н.В. у своїй статті стверджує, що необхідно виділити критерії, які визначають віднесення об'єктів до складу основних засобів та основних фондів ( рис. 1.1).

Рис. 1.1. Критерії віднесення об'єктів до складу основних фондів та основних засобів

Як видно з рисунку 1.2 спільним критерієм віднесення матеріальних активів до основних засобів та основних фондів є тривалий термін використання, тобто більше одного року. Що стосується інших ознак основних засобів, то вони мають суттєві відмінності.

Протягом останніх років відбувалася інтеграція вітчизняного бухгалтерського обліку до світових стандартів. Для з'ясування відповідності вітчизняних джерел світовим щодо визначення терміну "основні засоби", звернемося до прийнятого у світовій практиці бухгалтерського обліку Міжнародного стандарту фінансової звітності №16 "Основні засоби". Відповідно до останнього "основні засоби" - це матеріальні активи, які:

а) використовуються компанією для виробництва;

б) очікується використовувати протягом більш ніж одного періоду.

Співставивши дане визначення з тим, що пропонує національна система

бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО №7 "Основні засоби", можна стверджувати, що національні стандарти є ідентичними міжнародним, чого, на жаль, не можна сказати стосовно податкового обліку.

На нашу думку, необхідно все ж таки досягти єдності в термінології. Так, вважаємо за доцільне вживати термін "основні засоби", коли мається на увазі саме майно, матеріальні цінності, а термін "основні фонди" вживати по відношенню до джерел утворення господарських засобів виробництва. Що стосується економічної суті основних засобів, то необхідно уточнити наступне: основними засобами засоби праці стають не тільки внаслідок їх довговічності, а й тому, що у процесі праці вони (засоби праці) використовуються і зношуються поступово, протягом декількох виробничих циклів і частинами переносять свою вартість на готовий продукт. Таким чином, їх вартість надходить в оборот у кожен момент часу частинами і частинами ж повертається у готовому продукті даного виробничого циклу.

Отже, беручи до уваги вищесказане, вважаємо, що суть основних засобів як економічної категорії проявляється в наступному: незмінності натурально-речової форми засобів праці; особливості участі у виробничому циклі; наявності і єдності споживчої вартості; особливостях перенесення вартості на готову продукцію.



1.2 Огляд літературних джерел та нормативної бази щодо обліку основних засобів

Навряд чи знайдеться підприємство, у якого були б відсутні основні засоби. Суперечність і зміни в законодавстві, що стосується правил обліку таких видів активів, часто викликають певні складнощі. При цьому існування двох абсолютно окремих видів обліку - бухгалтерського та податкового - також не сприяє спрощенню роботи бухгалтерії. У зв'язку з цим тема відображення операцій з основними засобами в обліку підприємства не втрачає своєї актуальності.Тому питанням відображення операцій з основними засобами в обліку приділяється значна увага в літературних джерелах та в періодичних виданнях.

Переглянувши літературні джерела можна виділити основні проблемні питання щодо бухгалтерського обліку основних засобів :

- формування первісної вартості основних засобів;

- придбання за грошові кошти в національній та іноземній валюті;

- самостійне виготовлення ОЗ;

- придбання об'єктів ОЗ за бартером;

- отримання об'єктів ОЗ як внеску до статутного фонду;

- переведення об'єктів зі складу оборотних активів до складу ОЗ;

- амортизація ОЗ;

- зміна залишкової вартості об'єктів ОЗ;

- поліпшення і ремонт об'єктів ОЗ;

- вибуття (ліквідація, передача, продаж) основних засобів ( рис. 1.2).



Рис. 1.2. Структура проблемних питань щодо обліку основних засобів

Отже, як бачимо, найбільшу частку в структурі актуальних питань займають проблеми обліку амортизації, витрат на ремонт основних засобів та відмінності фінансового та податкового обліку.

В ході досліджень авторефератів дисертацій, було виявлено, що проблемам обліку основних засобів приділено значної уваги, зокрема впродовж 1999-2009 років написано та захищено близько 50- ти дисертацій (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Аналіз авторефератів дисертацій з обліку основних засобів

Рік	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість	1	2	3	3	4	10	5	9	3	4	1

Можна зробити висновок, що найбільше досліджень з обліку основних засобів було здійснено впродовж 2001-2006 років, що пов'язано з прийняттям та введенням в дію національних стандартів бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО 7 та інших нормативних документів щодо регулювання обліку основних засобів. Детальний огляд періодичних видань наведено в Додатку А.

Нормативне регулювання ведення обліку основних засобів відіграє провідну роль щодо правильності, своєчасності та достовірності відображення даних про активи у регістрах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності.

Підприємство, яке прагне правильно та достовірно відображати господарські операції у бухгалтерському обліку повинно постійно слідкувати за всіма поточними змінами у законодавстві, що стосуються їхнього виробничого процесу та функціонування в цілому.

В законодавчих і нормативно-правових документах вживаються різні назви категорії "основні засоби" - основні засоби (П(С)БО 7), основні фонди (ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"). Крім того, економічна суть основних засобів та основних фондів трактується в них по-різному. Про це свідчать дані таблиці 1.4.

Таблиця 1.4. Огляд нормативної бази щодо обліку основних засобів

№ з/п	Джерело	Анотація
1	2	3
1.	Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [28].	Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка
2.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене наказом Міністерсва фінансів України від 31.03.1999р. № 87 [86].	У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства; підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу. У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу ОЗ згідно з відповідними П(С)БО. У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу ОЗ та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю ОЗ і сумою їх зносу на дату балансу
3.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (Наказ Міністерства фінансів від 25.02.2000 р. № 989) [88].	Основні засоби - це матеріальні активи, що утримуються підприємством з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання (експлуатації) яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він більше року)
4.	Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (Наказ Міністерства фінансів від 30.11.1999р. № 291) [36].	Рахунок 10 „Основні засоби" призначено для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух власних та орендованих на умовах фінансового лізингу об'єктів та орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесено до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості
5.	Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003р. № 561 [57].	Підприємство може розширювати класифікацію основних засобів (крім груп основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції), поділяючи ОЗ в групах (підгрупах) на власні, орендовані та ті, що перебувають в експлуатації, запасі, оренді, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудуванні, частковій ліквідації тощо
6.	Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР [29].	Основні фонди - матеріальні цінності,що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей,та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом

Аналізуючи визначення основних фондів, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" можна помітити, що акцент зроблено на використанні матеріальних цінностей в господарській діяльності. Тобто для цілей оподаткування використовуються лише виробничі основні фонди. Натомість поняття основних засобів включає в себе цінності, що використовуються як у виробничих, так і в невиробничих цілях. До основних засобів відносять як основні фонди, так і невиробничі фонди, для яких встановлено особливий порядок оподаткування. Тобто визначення основних засобів, наведене в П (С)БО 7, є більш широким ніж поняття "основні фонди", наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств". На нашу думку, вірному розумінню сутності критеріїв визнання основних засобів активами підприємства сприятиме розкриття в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" способів одержання економічних вигод від використання основних засобів та критеріїв, при дотриманні яких об'єкт вважається контрольованим підприємством.

Неузгодженість між законодавством по веденню бухгалтерського обліку та податковим законодавством, на практиці дуже часто призводить до того, що підприємствам і організаційям податковими органами нараховуються штрафні санкції за допущені порушення в обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. В основному порушення у веденні бухгалтерського обліку являються результатом незнання діючого законодавства та стандартів ведення обліку, діючих законів про оподаткування прибутку підприємств та порядку нарахування амортизації.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР із змінами та доповненнями до нього не підлягають амортизації і повністю відносяться до валових витрат платника податку витрати на придбання основних засобів та інших необоротних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку або використання у виробництві інших необоротних матеріальних активів, призначених для подальшої реалізації [29].

У відповідності до цього положення при проведенні перевірки працівниками податкової служби і при виявленні фактів не включення до валових витрат, сума витрат зарахованої амортизації вважається заниженням доходів і відповідно прибутку, і стягується в дохід Державного бюджету із застосуванням до підприємства штрафних санкцій.

У відповідності з п. 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" нарахування амортизації призупиняється на період проведення реконструкції об'єкта або на період його консервації. В практиці діяльності підприємства дуже часто мають місце випадки не видання наказів про здійснення реконструкції або консервації об'єктів із вказанням терміну, що призводить до небажаних наслідків при проведенні перевірок податківцями, сума амортизації включена до валових витрат підприємства; витрати по утриманню об'єктів, що знаходяться на консервації у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не вважають такими, що амортизуються і не включаються до валових витрат. Бухгалтеріям та фінансовим службам потрібно уважно підходити до складання наказу про облікову політику підприємства, пам'ятаючи, що в ньому потрібно детально відобразити якими методами нарахування амортизації підприємство буде користуватися у звітному періоді та те, що по однорідній групі активів, що амортизуються, можна встановлювати єдиний метод для всіх об'єктів. Якщо поряд із методами амортизації, передбаченими Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" підприємство використовує податкові методи, то це також повинно знайти своє відображення в наказі про облікову політику підприємства, як це передбачено чинним законодавством.

Також виникають питання відображення операцій в обліку, пов'язаних з реалізацією інших основних засобів, та з операціями по їх обміну на подібні активи.

У випадку обміну ОЗ на подібні, залишкова вартість яких більша за справедливу вартість різниця між справедливою та залишковою вартістю відноситься на витрати звітного періоду. Такі витрати, як правило, податковою службою не визнаються витратами звітного періоду і кваліфікуються як заниження прибутку. На думку спеціалістів податкової служби такі витрати потрібно відносити на зменшення прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.Діюче податкове законодавство допускає списання з балансу тільки 100% зношених основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Однак, в процесі діяльності підприємств мають місце випадки, коли списуються з балансу об'єкти, які мають залишкову вартість, тобто такі, на які ще не нараховано 100% зносу. Сума залишкової вартості таких об'єктів списується у бухгалтерському обліку в дебет рахунка 976 "Списання необоротних активів", тобто на збільшення витрат підприємства. При здійсненні перевірки податкова служба дану суму витрат, пов'язаних із списанням залишкової вартості об'єктів інших необоротних матеріальних активів вважає заниженням прибутку. Тому, для уникнення конфліктних ситуацій з податковою службою необхідно донараховувати окремим розрахунком суму податку на прибуток по діючій для підприємства ставці на залишкову вартість списаних об'єктів.

При веденні податкового та бухгалтерського обліку потрібно використовувати первинні документи, передбачені законодавством для ведення обліку основних засобів, своєчасно вносити до них дані про суми нарахованого зносу, дані про їх до оцінку чи уцінку, інформацію про проведення капітальних ремонтів, призупинення їх використання в зв'язку із реконструкцією.

Дотримання вимог чинного законодавства по веденню обліку основних засобів дасть можливість уникнути штрафів від податкової служби, що в свою чергу дасть можливість збільшити прибутки підприємства, направити їх на поліпшення соціально-побутових умов своїм працівникам.

1.3 Класифікація основних засобів для цілей бухгалтерського обліку

Активи підприємства потребують постійного управління. Це управління здійснюється в різноманітних формах і різних функціональних підрозділах підприємства. Різноманітність видів та елементів оборотних активів підприємства визначає необхідність їх попередньої класифікації з метою забезпечення цілеспрямованого управління ними .

Підприємство має у своєму розпорядженні численні і різноманітні засоби, які забезпечують і складають основу фінансово-господарської діяльності підприємства. Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де ці засоби розміщені і для чого призначені. Для цього використовується класифікація активів підприємства (рис. 1.3.)

Рисунок 1.3.Класифікація основних засобів

Як видно з рис. 1.3, основними напрямами класифікації активів є такі:

- за характером використання;

- за функціональним призначенням;

- за ознакою належності;

Крім того виробничі фонди класифікують також по галузям промисловості чи сільського господарства.

В залежності від того мають чи не мають натуральної форми, вони поділяються на інвентарні та неінвентарні. До інвентарних відносять ті, які мають натуральну форму і їх можна обміряти, зважити, підрахувати в натурі. До неінвентарних відносять капітальні вкладення в земельні, лісні, водні ресурси (крім споруд). З класифікацією фондів тісно пов'язане поняття інвентарного об'єкту, який являє собою складову частину групувального підрозділу і є обліковою одиницею основних засобів. Інвентарний об'єкт - закінчений пристрій, окремий предмет з усіма належними до нього пристосуваннями або відокремлений комплекс, що складається з конструктивно об'єднаних предметів, які складають єдине ціле і орієнтований на виконання заразом однієї загальної господарської функції [21, с. 214].

Класифікація за характером участі у господарському процесі поділяє активи на необоротні та оборотні. Поділ активів на основні (необоротні) й оборотні прийшло в практику бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу наприкінці XIX на початку XX ст. Вперше зазначені терміни з'явилися в Англії, у судових звітах, попавши туди з економічної літератури того часу. Пізніше в декількох судових справах також торкалися методів оцінки фіксованих (необоротних) і оборотних активів. Варто також відзначити, що одна з основних вигод, яка спонукала економістів та бухгалтерів того часу на поділ активів на основні й оборотні складається в можливості оцінки на підставі цього ліквідності господарюючого суб'єкта [72, с. 36].

Необоротні (необігові) господарські засоби (активи) підприємства - це сукупність його майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності. У практиці бухгалтерського обліку до них належать господарські засоби з тривалістю використання понад рік.

До складу необоротних (довгострокових) господарських засобів підприємства відносять:

- основні засоби;

– нематеріальні активи;

– капітальні інвестиції;

– довгострокові фінансові вкладення (інвестиції);

– довгострокову дебіторську заборгованість;

– інші довгострокові активи (музейні експонати, бібліотечні фонди, МШП із тривалістю використання понад рік, природні ресурси тощо).

Оборотні (обігові) засоби - це сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і котрі повністю споживаються протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу [97, с. 67]. В практиці бухгалтерського обліку до оборотних активів належать майнові цінності всіх видів із терміном використання до року. Основними елементами оборотних засобів є товарно-матеріальні цінності, запаси у виробництві, готова продукція, поточна дебіторська заборгованість, грошові кошти на рахунках у банках і в касі.

За функціональною роллю у процесі відтворення господарські засоби підприємства поділяють на такі групи:

- виробничі (засоби у сфері виробництва);

- невиробничі засоби;

До виробничих засобів належать засоби підприємства, які беруть безпосередню участь у процесі виготовлення продукції чи надання послуг. Це виробничі будівлі та споруди, машини та механізми, транспорт, сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо [105, c. 78].

До невиробничих засобів підприємства належать засоби, які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, але їх використовують для створення нормальних умов праці й відпочинку працівників підприємства. До невиробничих засобів підприємств належать житлові будинки, гуртожитки, готелі, дитячі садки, амбулаторії, клуби, бібліотеки з обладнанням та інвентарем у них тощо, які перебувають на балансі підприємства.

Також за функціональним призначенням основні засоби поділяють на

- засоби у сфері обігу;

- вилучені засоби.

До засобів підприємства у сфері обігу належать предмети обігу (готові вироби, призначені для реалізації), грошові кошти, кошти в розрахунках та засоби, які обслуговують сферу обігу. До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать торгово-складські споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та інвентарем (торгівельні приміщення, склади готової продукції, вагове господарство тощо) [81, c. 156].

Вилучені засоби - це кошти, які вилучені з обороту підприємства, але протягом певного періоду перебувають на його балансі (авансові відрахування та платежі з прибутку).

За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства поділяються на ліквідні і неліквідні.

Ліквідні господарські засоби (активи) - це група засобів підприємства, які можуть бути швидко конвертовані у грошову форму без суттєвих втрат своєї поточної (балансової) вартості для своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов'язаннями. До ліквідних активів підприємства належать грошові активи в різних формах, короткострокові фінансові вкладення, короткострокова дебіторська заборгованість (крім безнадійної), запаси готової продукції, призначеної для реалізації.

Неліквідні господарські засоби (активи) - це група засобів підприємства, які можуть бути конвертовані у грошову форму без утрати своєї поточної (балансової) вартості тільки протягом значного періоду часу. До неліквідних активів підприємства належать основні засоби, капітальні інвестиції, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість, безнадійна дебіторська заборгованість витрати майбутніх періодів тощо [106, c. 187-188].

До складу основних засобів, згідно стандарту, відносять власне основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Основні засоби поділяються на:

1) Земельні ділянки.

2) Капітальні витрати на поліпшення земель.

3) Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

4) Машини та обладнання.

5) Транспортні засоби.

6) Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

7) Робочу та продуктивну худоба.

8) Багаторічні насадження.

9) Інші основні засоби.

Інші необоротні матеріальні активи поділяються на:

1) Бібліотечні фонди.

2) Малоцінні необоротні матеріальні активи.

3) Тимчасові (нетитульні) споруди.

4) Природні ресурси.

5) Інвентарна тара.

6) Предмети прокату.

7) Інші необоротні матеріальні активи.

Згідно до податкового законодавства основні фонди поділяються на чотири групи (табл. 1.5) [25].

Таблиця 1.5. Класифікація основних фондів

Група основних фондів	Склад групи
Група 1	Будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі
Група 2	Автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього
Група 3	Будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4
Група 4	Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів)

На основі аналізу існуючої класифікації, ряд дослідників (А. Максименко, В. Блонська) пропонують вилучити групу "Капітальні витрати на поліпшення земель" зі складу основних засобів, і вести їх облік у складі інших необоротних активів. Ця пропозиція ґрунтується на тому, що неможливо сформулювати, що саме є інвентарним об'єктом групи "Капітальні витрати на поліпшення земель", оскільки дані об'єкти не мають матеріально-речової форми, що не властиво для такої економічної категорії, як основні засоби.

Підсумовуючи досліджене, слід зазначити, що економічна сутність і матеріально-речовий зміст необоротних активів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворюваних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва.

З'ясовано, що на даний момент існує дві окремі класифікації - бухгалтерська, у якій виділено дев'ять груп основних засобів і сім груп інших необоротних матеріальних активів і - податкова класифікація з метою нарахування амортизації, відповідно до якої виділено чотири групи основних засобів. На теперішній час не розроблено нормативного документа, який дозволив би віднести той чи інший об'єкт до групи.



Висновки до 1-го розділу

На основі проведеного дослідження теоретичних основ обліку основних засобів можна зробити наступні висновки.

В економічній теорії виділяють такі окремі поняття: "основний капітал", "основні засоби" та "основні фонди". На перший погляд вони є тотожними, але все-таки мають певні відмінності.

Отже, основний капітал - частина продуктивного капіталу, вартість якого переноситься на продукт поступово і повертається частинами у грошовій формі після реалізації товарів.

Під основними засобами в економічній теорії розуміють сукупність матеріальних коштів, які формує і утримує підприємство з метою використання їх у процесі виробництва або постачання виробів, надання послуг, здавання в оренду іншим юридичним особам, здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін використання яких більше одного року або операційного циклу, якщо останній довший за рік.

Для цілей бухгалтерського обліку слід використовувати таку класифікацію основних засобів: за їх функціональним призначенням (виробничі та невиробничі основні засоби), за галузями економічної діяльності (використовуються в промисловості, сільському господарстві, транспорті, будівництві тощо), за речовим характером (основні засоби, що мають речове вираження та капітальні вкладення), за використанням (діючі, недіючі, запасні) та за належністю і видами (власні або орендовані).

Отже, основні фонди - це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (надалі послуги) частинами, в міру свого спрацювання. Інакше кажучи, основні фонди - це найбільш активна частина основних засобів підприємства, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі виготовлення продукції (надання послуг).

Необхідно досягти єдності в термінології. Вважаємо за доцільне вживати термін "основні засоби", коли мається на увазі саме майно, матеріальні цінності, а термін "основні фонди" вживати по відношенню до джерел утворення господарських засобів виробництва. Що стосується економічної суті основних засобів, то необхідно уточнити наступне: основними засобами засоби праці стають не тільки внаслідок їх довговічності, а й тому, що у процесі праці вони (засоби праці) використовуються і зношуються поступово, протягом декількох виробничих циклів і частинами переносять свою вартість на готовий продукт. Таким чином, їх вартість надходить в оборот у кожен момент часу частинами і частинами ж повертається у готовому продукті даного виробничого циклу.

Отже, беручи до уваги вищесказане, вважаємо, що суть основних засобів як економічної категорії проявляється в наступному: незмінності натурально-речової форми засобів праці; особливості участі у виробничому циклі; наявності і єдності споживчої вартості; особливостях перенесення вартості на готову продукцію; специфіці економічної і соціальної функцій галузі.

В ході дослідження авторефератів дисертацій встановлено, що основними проблемними ділянками обліку основних засобів залишаються відображення операцій з ремонту та поліпшення основних засобів, нарахування амортизації, а також відмінності податкового обліку. В періодичних виданнях, а також в нормативно-правових документах значну увагу приділяють теоретичним основам ведення обліку основних засобів, так як це є першим та основним показником у подальшій організації та правильності ведення бухгалтерського обліку об'єктів основних засобів.



Розділ 2. Особливості облікового відображення операцій з основними засобами на ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія"

2.1 Організаційно-економічна характеристика ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія"

Державне підприємство "Чуднівський спиртовий завод" є філією ВАТ "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (далі - ДП "ЖЛГЗ"). Юридична адреса заводу: смт. Чуднів, вул. Тойво В'яха 7.

Керівником підприємства є Вітюк Анатолій Семенович. Кількість працівників філії - 252 чол.

Підприємство розташоване близько основної сировини - води, зерна. Також, завод недалеко розташований від таких міст як Київ, Житомир, що забезпечує відповідний рівень збуту.

На даний час, ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" є підприємством, що виготовляє спирт, спиртовані соки, морси, лікеро-горілчану продукцію, ферментований житній солод (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Перелік продукції, яка виготовляється на ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія"

№ з/п	Вид продукції	Найменування продукції
1	2	3
1.	Спирт	* етиловий ректифікований зерновий "Экстра"- 96 % * етиловий ректифікований зерновий "Люкс"- 97 %
2.	Горілка	* "Чуднофф" (0,7л.) * "Чуднів Прополіс"(0,7л.,0,5 л.) * "Чуднів Женьшень"(0,7л.) * "Калганоф"(0,7л.)
3.	Винні напої	* "Журавлина на меду" * "Слива на меду" * "Горобина медова на коньяку * "Вишня на меду"
4.	Вермути	* "Поліський класичний" * "Поліський хмільний" * "Поліський букет"
5.	Солод житній	* солод житній ферментований * солод житній неферментований

Галузева політика підприємства спрямована на здійснення оптимальних умов, для стійкої позиції на вітчизняному та іноземному ринках спиртової продукції. Завод займає провідну позицію з виготовлення якісного та відносно дешевого спирту. За своєю продукцією, а точніше за спирт, завод був нагороджений Міжнародним призом за якість на виставці у Франції в 1997 році. Це насамперед пов'язано з тим, що на підприємстві працює кваліфікований у даній галузі персонал, використовується якісна сировина та чітко дотримуються технології виготовлення.

Місце розташування підприємства є надзвичайно вигідним, так як завод знаходиться недалеко від сировини (вода, зернові), також досить близько розташована залізниця, що сприяє ефективній роботі підприємства з постачальниками та оптовими споживачами.

Конкуренти заводу, як і у багатьох інших підприємствах, є. До них можна віднести: "Андрушівський спиртовий завод", "Липнівський спиртовий завод".

Споживачами продукції спиртового заводу в основному являються оптові покупці як України: ДП "Лохвицький спиртовий комбінат", ТОВ "Лознянське", ЗАТ "Карат", ВАТ "Славутич", ТОВ "Фудз Трейд", ДП "Імідж Холдинг" так і іноземних країн : "AVS un Ko" ( Естонія), ПГАО "Латвия Бальзамс" (Латвія). Широке коло споживачів купують продукцію заводу в роздріб.

Управлінська структура підприємства є лінійно-функціональною. Цей вид структури управління найменше сприяє збільшенню обсягу внутрішнього документообігу. На найвищій сходинці управлінської структури знаходиться директор, якому підпорядковуються заступник директора та головний інженер. Кожен має свої повноваження та обов'язки по управлінні та контролі за спеціалістами, керівниками, інженерами та робітниками.

Головою виробничої структури є директор, якому підпорядковуються головний інженер та допоміжне виробництво. В свою чергу головному інженеру підпорядковується основне виробництво з цехами, начальник лабораторії з лабораторіями та обслуговуюче виробництво з складами. Більш детально виробнича та управлінська структура наведена в додатках Б і В.

Бухгалтерський облік на ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства в державних органах. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник (керівник), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємством самостійно:

– визначено облікову політику;

– обрано форму бухгалтерського обліку;

– розроблено систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій;

– затверджено правила документообороту і технологію обробки облікової інформації;

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" створено бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером (див. додаток Г). Відповідно до даної структури головному бухгалтеру підпорядковуються бухгалтер з обліку розрахунків з дебіторами, бухгалтер з обліку заробітної плати, бухгалтер з обліку необоротних активів, бухгалтер з обліку грошових коштів, бухгалтер з обліку матеріальних витрат та касир. Бухгалтери підприємства здійснюють свою роботу відповідно до затвердженої посадової інструкції (див. додаток Д).

До обов'язків головного бухгалтера підприємства ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія", відповідно до закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", входить:

- забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.

З головним бухгалтером також узгоджується прийом і звільнення матеріально відповідальних осіб.

Бухгалтер з обліку заробітної плати проводить розрахунки з робітниками і службовцями по заробітній платі і соціальному страхуванні, здійснює розрахунки з фінансовими органами, ощадними касами, депонентами, складає звітність по праці та заробітній платі, здійснює контроль за використанням фонду оплати праці.

Бухгалтер з обліку матеріальних витрат веде облік надходження, збереження і використання матеріальних цінностей та розрахунків з постачальниками, веде облік витрат на виробництво, калькулює фактичну собівартість продукції, складає звітність по виконанню плану, по випуску продукції і її собівартості. Крім того, до обов'язків бухгалтера входить синтетичний та аналітичний облік запасів, готової продукції на складі та контроль за витрачанням матеріалів.

Бухгалтер з обліку розрахунків з дебіторами організовує безпосереднє здійснення обліку розрахунків з покупцями і постачальниками, здійснює аналітичний та синтетичний облік дебіторської й кредиторської заборгованості, розраховує резерв сумнівних боргів.

Бухгалтер з обліку грошових коштів обліковує грошові засоби, фонди економічного стимулювання, складає узагальнюючі документи, звітність по основній діяльності, організовує бухгалтерський архів. Бухгалтеру з обліку грошових коштів підпорядковується касир. Основними обов'язками касира є

здійснення операцій, пов'язаних з прийманням та видаванням готівкових грошових коштів через касу підприємства, зберігання всіх прийнятих цінностей, отримання в установах банку готівки, здійснення записів в касовій книзі операцій одержання і видавання готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видавання.

Бухгалтер з обліку необоротних активів обліковує основні засоби та нематеріальні активи, слідкує за такими операціями, як передача основних засобів, безоплатна передача основних засобів з балансу підприємства на баланс іншого, за амортизацією основних засобів та нематеріальних активів, нарахування зносу, за проведення інвентаризації та за списання основних засобів.