Облік, аналіз та контроль операцій з основними засобами на ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія"

Д-т 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" - К-т 10 "Основні засоби" - виведення з експлуатації на час модернізації й ремонту об'єкта основних засобів (застосовується в першу чергу для об'єктів групи 1 основних засобів, тому що в цьому випадку податковий облік збігається з бухгалтерським: амортизаційна вартість основних засобів при виведенні з експлуатації прирівнюється до нуля);

Д-т 152 К-т 631 - віднесення до складу капітальних витрат, пов'язаних з модернізацією й ремонтом основних засобів;

Д-т 152 К-т 372 - віднесення до складу капітальних витрат, пов'язаних з модернізацією й ремонтом, здійснених через підзвітних осіб;

Д-т 152 К-т 66 "Розрахунки за виплатами працівникам", К-т 65 "Розрахунки зі страхування" - віднесення на капітальні витрати, пов'язані з модернізацією, нарахуванням заробітної плати й внесків з фонду оплати праці до державних цільових фондів;

Д-т 641 - субрахунок розрахунків з бюджетом з ПДВ К-т 631, 685, 372 - відображення податкового кредиту з ПДВ за придбаними (оплаченими, поставленими) матеріальними цінностями, роботами, послугами;

Д-т 10 К-т 152 - списання капітальних витрат на модернізацію й ремонт на збільшення балансової вартості окремих об'єктів основних засобів;

Д-т 23, 91, 92, 93, 94 К-т 152 - списання за наказом керівника частини витрат, спочатку визнаних підприємством капітальними, на поточні витрати діяльності або на загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут або інші операційні витрати [6, c. 129].

Відображення витрат на ремонт і поліпшення об'єктів основних засобів, узятих в операційну оренду, має деякі особливості:

- витрати орендаря на поточний ремонт відображаються в складі його витрат за дебетом рахунків 23, 91, 92, 93, 94 (залежно від напряму використання орендованого об'єкта основних засобів). На практиці рекомендується відкривати до відповідних рахунків субрахунки "Ремонт орендованих об'єктів основних засобів" для визначення сум фактичних витрат на ремонт;

- витрати орендаря на модернізацію, реконструкцію і т.д., якщо це передбачено договором оренди, відображаються як капітальні інвестиції. Такі витрати акумулюються за дебетом субрахунку 153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів" у кореспонденції з кредитом рахунків 631, 685, 20, 22, 685, 661, 65 тощо. Після завершення робіт орендар робить запис: дебет рахунку 117 "Інші необоротні матеріальні активи" - кредит рахунку 153 [25, c. 143].

Приклад відображення витрат на модернізацію власних основних засобів наведено в додатку Л.

Для оформлення впровадження в експлуатацію основних засобів після завершення їх капітального або поточного ремонту, реконструкції чи модернізації використовується типова форма №ОЗ-2 "Акт приймання - передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів". Документування зазначених вище робіт виконують підрозділи - виконавці. Пізніше акти передають до бухгалтерії і вони є підставою для складання бухгалтерських записів, записів в інвентарних картках обліку основних засобів про проведені роботи, їхню вартість та ін.

У технічному паспорті відповідного об'єкта основних засобів, за потреби (наприклад, у разі модернізації їх), відносять дані про зміну технічних характеристик, добудову тощо. "Акт приймання - передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів " складають теж у трьох примірниках: перший - для бухгалтерії; другий - для підрозділу, який виконував відповідні роботи. Третій примірник акта отримує матеріально відповідальна особа, яка приймає об'єкт на відповідальне зберігання.

Якщо ремонтні роботи виконує підрядна організація можна складати й інші відповідні документи: акти виконаних робіт, договори, рахунки, накладні, кошториси та угоди на капітальний ремонт, технічне обслуговування основних засобів підрядними організаціями [51, c. 349].

Отже, порядок розподілу та списання витрат на поліпшення основних засобів у фінансовому та податковому обліку суттєво відрізняються. Це викликано необхідністю ведення групового обліку балансової вартості основних засобів з метою оподаткування, на відміну від обліку окремих об'єктів у бухгалтерському обліку. Вказані відмінності не дозволяють забезпечити єдність показників. Оскільки, бухгалтерський облік є єдиною підставою для податкових розрахунків, необхідним є узгодження даних методик. Крім того, порівняння даних бухгалтерського та податкового обліку є дійовим прийомом контролю правильності звітної інформації.

Деякі спеціалісти рекомендують варіанти поєднання методик фінансового та податкового обліку на рахунках бухгалтерського обліку.

Зокрема, Павлюк І. пропонує застосування субрахунку 156 " Витрати на поліпшення об'єктів основних засобів", з якого розподілені витрати списуються, відповідно, на витрати поточного періоду (в межах 10% балансової вартості на початок року) і на збільшення балансової вартості основних засобів, тобто в дебет рахунку 10 " Основні засоби " (понад 10%) [58, c. 2].

Ще один варіант поєднання розроблено Хоминим П. Він пропонує застосовувати транзитні рахунки валових доходів та витрат, тобто податкового обліку. Через ці рахунки проводять витрати, в межах 10% балансової вартості основних засобів на початку року. Але залишок витрат, що перевищує встановлену межу, як і в першому варіанті, списується на рахунок 10 "Основні засоби" [53].

Раціональним, на наш погляд, є варіант ведення податкового обліку в системі бухгалтерських рахунків запропонований Макеєвою О. Зокрема, вона пропонує використання спеціального рахунку обліку валових витрат серед рахунків класу 8. Це може бути, наприклад, рахунок 86, до якого відкривається субрахунок "Витрати з поліпшення основних засобів ". На цей рахунок мають відноситися лише витрати в межах 10% балансової вартості основних засобів на початок року. Витрати, що перевищують 10% відображаються у фінансовому обліку за загальною методикою (див. Додаток М) [35, c. 5].

Підводячи підсумок, можна сказати, що діючі законодавчі та нормативні документи передбачають отримання повної інформації про витрати з поліпшення стану основних засобів, тому сукупність таких витрат повинна розглядатися як самостійний об'єкт обліку. Суттєві відмінності вимог податкового законодавства та нормативів фінансового обліку не дають можливості системного податкового обліку витрат з поліпшення основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку. Тому, можливим є лише узгодження двох методик.

На ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" облік витрат з поліпшення основних засобів ведеться згідно загальної методики відображення у фінансовому обліку так і з дотриманням вимог податкового законодавства. З метою забезпечення повноти і точності відображення витрат з поліпшення основних засобів на ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" пропонуємо використовувати спеціальний рахунок для відображення їх частки, що підлягає віднесенню на валові витрати у податковому обліку.

2.2.3 Бухгалтерський облік операцій з вибуття основних засобів

В процесі постійного використання під час основної діяльності підприємства, основні засоби можуть морально та/або фізично зношуватися. Якщо з будь-яких причин основний засіб не відповідає ознакам активу, то приймається рішення про його реалізацію або ліквідацію.

Випадки списання основних засобів з балансу підприємства наведені в рисунку 2.2.

Рис. 2.2. Напрямки вибуття основних засобів

Питанням відображення в бухгалтерському обліку операцій з вибуття об'єктів ОЗ у результаті їх продажу присвячено норми кількох П(С)БО, зокрема П(С)БО 7 і П(С)БО 27.

Так, з 01.01.2008 р. набула чинності нова редакція П(С)БО 27, що регулює порядок оцінки та методику відображення в бухгалтерському обліку необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу.

Відповідно до вимог цього стандарту підприємства із зазначеної дати мають класифікувати необоротні активи (у тому числі ОЗ) залежно від того, використовуються вони за призначенням або призначені для подальшого продажу. При цьому визнані утримуваними для продажу ОЗ та групи вибуття припиняють відображатися у складі необоротних активів та переводяться до складу оборотних активів [46, c. 52].

Основні засоби та групи вибуття визнаються утримуваними для продажу тільки при дотриманні всіх умов, установлених п. 1 розділу II П(С)БО 27, а саме:

• очікується отримати економічні вигоди від продажу ОЗ та груп вибуття, а не від їх використання за призначенням;

• ОЗ та групи вибуття готові до продажу в їх нинішньому стані;

• продаж ОЗ та груп вибуття, як очікується буде завершено протягом року з дати визнання їх утримуваними для продажу;

• умови продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;

• здійснення продажу має високу імовірність. Наявність високої імовірності продажу активів визначається тим, що:

- керівництвом підприємства підготовлено відповідний план чи укладено контракт про продаж;

- здійснюється їх активна пропозиція на ринку;

- ціна пропозиції відповідає їх справедливій вартості.

Після переведення ОЗ (у тому числі ОЗ, що входять до групи вибуття) до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, амортизація на такі активи не нараховується.

Визнання об'єкта ОЗ утримуваним для продажу в бухгалтерському обліку відображається в такій послідовності:

1. Списується сума накопиченої амортизації: по дебету субрахунку 131 в кореспонденції з кредитом відповідного субрахунку рахунку 10;

2. Відображається переведення об'єкта ОЗ, утримуваного для продажу, зі складу необоротних активів до складу оборотних активів: по дебету субрахунку 286 "Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу" рахунка 28 "Товари" в кореспонденції з кредитом відповідного субрахунку рахунка 10 [76, c. 12].

Надалі на кожну дату балансу ОЗ та групи вибуття, утримувані для продажу, повинні будуть відображатися в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відповідно до п. 9 розділу II П(С)БО 27, а саме за найменшою з двох вартостей: балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації (справедливою вартістю активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію). Суми коригування при цьому зараховуються до складу інших операційних доходів (витрат) звітного періоду (п. 10 розділу II П(С)БО 27), тобто по дебету субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" рахунка 94 "Інші витрати операційної діяльності" чи кредиту субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності" рахунка 71, "Інший операційний дохід".

Доходи від реалізації ОЗ, визнаних утримуваними для продажу, відображаються на субрахунку 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів" рахунка 71 "Інший операційний дохід". При цьому балансова вартість такого активу при його реалізації списується на субрахунок 943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів" рахунка 94 "Інші витрати операційної діяльності". Для обліку необоротних об'єктів, які вирішено продати, у Плані рахунків та Інструкції №291 тепер передбачено субрахунок 286 "Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу", на якому ведеться облік наявності та руху необоротних активів та груп вибуття, які визнаються утримуваними для продажу. Цей субрахунок входить до рахунку 28 "Товари", який відповідно до Інструкції №291 призначений для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу [36]. Цей рахунок згідно з Інструкцією використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства й організації, а також підприємства громадського харчування. На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 "Товари" застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу. Включення необоротних активів утримуваних для продажу, до складу товарів (рахунок 28) викликає певне методологічне неузгодження. Адже доходи і втрати від їх реалізації, як зазначалося вище, обліковуються як доходи і втрати від реалізації виробничих запасів. Для обліку операцій з реалізації товарів Планом рахунків передбачені субрахунки 702, 902; а для обліку реалізації виробничих запасів - субрахунки 712, 943. При цьому п. 33 П(С)БО 7 "Основні засоби" не передбачає списання з балансу об'єктів основних засобів при переведенні їх до складу запасів, а навпаки, встановлює, що основні засоби можуть вибувати, зокрема, при їх продажу. Відповідно, в Інструкції №291 передбачено, що вибуття основних засобів унаслідок продажу відображається в бухгалтерському обліку за кредитом рахунку 10 "Основні засоби". Доходи від реалізації необоротних активів, утримуваних для продажу, мають відображатися за кредитом субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності" з наведенням у статті "Інші операційні доходи" (рядок 060) Звіту про фінансові результати (форма №2), собівартість реалізованих необоротних активів, утримуваних для продажу, відображатися за дебетом субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" з наведенням у статті "Інші операційні витрати" (рядок 090) Звіту про фінансові результати (форма №2) [91]. Такий порядок не зовсім узгоджується з Інструкцією №291 та змінами, внесеними наказом Мінфіну №353 до пояснень щодо відображення на субрахунках 712 та 943. Така позиція, на думку багатьох практиків, не відповідає пунктам 28, 31 П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", відповідно до яких дохід від реалізації необоротних активів показується в статті "Інші доходи", а собівартість реалізації необоротних активів - у статті "Інші витрати" [33]. До того ж цей підхід суперечить статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо визначення одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності принцип превалювання сутності над формою - адже відчуження необоротних активів не є операційною діяльністю підприємства. Відповідно до П(С)БО 3 операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Згідно з П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Отже, придбання та реалізація необоротних активів є інвестиційною діяльністю. Згідно норм П(С)БО 27 відображення реалізації необоротних активів у бухгалтерському обліку має бути таким, що наведено у табл. 2.7.

Таблиця 2.7. Облік реалізації об'єкта основних засобів за П(С)БО 27

№ з.п	Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
1	2	3
1.	Визнано об'єкт основних засобів утримуваним для продажу
1.1	Списано знос об'єкту	131 "Знос основних Засобів"	10 "Основні засоби"
1.2	Відображено залишкову вартість об'єкту, що визнано необоротним активом, який утримується для продажу	286 "Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу"	10 "Основні засоби"
2.	Реалізовано об'єкт основних засобів, що утримується для продажу
2.1	Списана балансова вартість реалізованого необоротного активу, що утримувався для продажу	943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів"	286 "Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу"
2.2	Відображено дохід від продажу об'єкту	377 "Розрахунки з іншими дебіторами"	712 "Дохід від реалізації оборо- тних активів"
2.3	Відображена сума податкових зобов'язань з ПДВ	712 "Дохід від реалі- зації оборотних активів"	641 "Розрахунки за податками"

Слід зазначити, що між подією визнання об'єкту основних засобів таким, що утримується для продажу, та подією реалізації такого об'єкту може пройти час, на який припадає одна чи декілька дат балансу. На дату балансу такі об'єкти основних засобів мають відображатися у бухгалтерському обліку за найменшою із оцінок: балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації. Нагадаймо, що чиста вартість реалізації - це різниця між очікуваною ціною реалізації та очікуваними витратами, пов'язаними з цією реалізацію. У цьому випадку П(С)БО 27 передбачено на кожну дату балансу відбивати коригування балансової вартості таких об'єктів із зарахуванням суми коригування до складу інших операційних доходів або витрат звітного періоду.

З наведених положень П(С)БО 27 багато фахівців у сфері бухгалтерського обліку доходять до висновку, що на сьогодні продаж об'єктів ОЗ не можна відобразити в обліку без їх перекваліфікації в необоротні активи, утримувані для продажу.

Разом з тим, на нашу думку, діючим правилам бухгалтерського обліку в деяких випадках не суперечитиме й відображення в обліку вибуття об'єктів ОЗ без їх перекваліфікації в необоротні активи, утримувані для продажу. На підтвердження своєї позиції нагадаємо положення пп. 33 і 34 П(С)БО 7:

"33. Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) при його вибутті внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

34. Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів" [88].

Як бачимо, П(С)БО 7 прямо передбачає можливість відображення в обліку операцій з продажу ОЗ, а також визначає порядок розрахунку фінансового результату від такого вибуття.

Відображення операції з продажу об'єктів ОЗ не класифікованих підприємством як необоротні активи, утримувані для продажу, починається зі списання суми накопиченої амортизації по дебету субрахунку 131 в кореспонденції з кредитом відповідного субрахунку рахунка 10.

При цьому звертаємо увагу, що з набранням чинності наказом Мінфіну "Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку" від 05.03.2008 р. №353 дещо змінився звичний порядок відображення продажу ОЗ на рахунках бухгалтерського обліку. Згаданим наказом субрахунок 742 "Дохід від реалізації необоротних активів" перейменований на "Дохід від відновлення корисності активів" рахунка 74 "Інші доходи" і вже не застосовується для відображення доходів від продажу об'єктів ОЗ. Аналогічно Мінфін змінив назву і, головне, зміст облікової інформації, що обліковується на субрахунку 972 "Втрати від зменшення корисності активів" рахунка 97 "Інші витрати". Цей рахунок тепер також не застосовується для списання залишкової вартості реалізованих об'єктів ОЗ.

На нашу думку, на сьогодні, якщо об'єкти ОЗ не перекваліфіковано в необоротні активи, утримувані для продажу, у складі доходів/витрат підприємства має відображатися тільки остаточний фінансовий результат від реалізації таких об'єктів ОЗ.

Так, сума перевищення договірної вартості переданого об'єкта ОЗ (без урахування ПДВ) над його залишковою вартістю відображається у складі доходу від звичайної діяльності (субрахунок 746 "Інші доходи від звичайної діяльності" рахунка 74 "Інші доходи"). У свою чергу, при збитковому продажу сума перевищення залишкової вартості необоротного активу над його продажною вартістю (без ПДВ) списується до складу витрат звичайної діяльності (субрахунок 977 "Інші витрати звичайної діяльності" рахунка 97 "Інші витрати") [34].

На наш погляд, такий порядок обліку операцій з продажу об'єктів ОЗ повністю узгоджується з вимогами п. 34 П(С)БО 7, згідно з яким фінансовий результат від операції з продажу об'єкта ОЗ визначається як різниця між доходом від реалізації такого об'єкта ОЗ (без урахування ПДВ) та залишковою вартістю проданого об'єкта, непрямих податків та витрат, пов'язаних з вибуттям ОЗ.

Також, при визначенні залишкової вартості слід пам'ятати, що відповідно до п. 29 П(С)БО 7 нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта ОЗ.

Правила податкового обліку операцій з продажу об'єктів ОФ регулюються положеннями Закону про податок на прибуток і залежать від того, об'єкти ОФ якої групи продаються. При цьому основна відмінність в оподаткуванні операцій з продажу об'єктів ОФ групи 1 від оподаткування таких операцій за участі ОФ груп 2, 3 і 4 полягає в такому: у першому випадку одним з головних показників є балансова вартість об'єкта ОФ групи 1, а у другому -- балансова вартість усієї групи. Пояснюється ця відмінність принциповими розбіжностями в порядку обліку балансової вартості ОФ: облік вартості ОФ груп 2, 3 і 4 ведеться не пооб'єктно, а стосовно групи в цілому, що не дає можливості визначити балансову (залишкову) вартість конкретного об'єкта.

Порядок оподаткування операцій з продажу окремих об'єктів ОФ групи 1 регламентується п.п. 8.4.3 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Згідно з цим підпунктом у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів ОФ групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта (тобто на його залишкову вартість, відображену в податковому обліку).

Податкові наслідки в цьому випадку виникають у такому порядку:

- якщо виручка від продажу об'єкта ОФ групи 1 перевищує його балансову вартість, то сума перевищення включається до валових доходів;

- якщо балансова вартість об'єкта ОФ групи 1 перевищує виручку від його продажу, то сума перевищення включається до валових витрат [9].

Дещо інший порядок оподаткування операцій з продажу об'єктів ОФ груп 2, 3, 4 передбачено п.п. 8.4.4 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Так, у разі виведення з експлуатації ОФ груп 2, З і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість таких груп зменшується на суму вартості продажу таких ОФ (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих у межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості продажу ОФ дорівнює чи перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду. Зрозуміло, що в ситуації, коли вартість продажу ОФ груп 2, 3 і 4 не перевищує балансову вартість відповідної групи ОФ, така операція не спричинить ні зміни валових доходів, ні зміни валових витрат. У такому разі балансова вартість відповідної групи ОФ просто зменшиться на вартість продажу об'єкта ОФ.

На сьогодні групи ОФ можуть включати підгрупи, до яких застосовуються відповідно "старі" чи "нові" норми амортизації. З урахуванням цього у платників податків неминуче виникає запитання, як застосовувати загальне правило оподаткування операцій з продажу ОФ груп 2, З і 4, установлене п.п. 8.4.4 ст. 8 Закону про податок на прибуток, за умови, що у групах можуть бути наявні об'єкти різних підгруп, які амортизуються за різними ставками.

Так, за роз'ясненнями фахівців ДПАУ, при продажу ОФ групи 2 чи 3, витрати на придбання, виготовлення або поліпшення яких амортизуються за "cтарими" нормами (6,25 або 3,75% відповідно), зменшенню підлягає не сукупна балансова вартість таких груп, а балансова вартість відповідної підгрупи, що амортизується за такими нормами. При цьому, якщо сума вартості продажу зазначених ОФ перевищує балансову вартість такої підгрупи, балансова вартість підгрупи, що амортизується за "новими" нормами (10 або 6% відповідно), підлягає зменшенню на суму перевищення вартості продажу цих ОФ над балансовою вартістю підгрупи, що амортизується за "старими" нормами [27].

Ідентичний підхід пропонується поширити і на продаж об'єктів ОФ групи 2 чи 3, витрати на придбання, виготовлення або поліпшення яких амортизуються за "новими" нормами.

При визначенні податкових наслідків від продажу ОФ у податковому обліку насамперед слід правильно визначити балансову вартість ОФ груп 2, 3 та 4 (окремого об'єкта групи 1). А для цього, у свою чергу, потрібно враховувати наступне.

Як відомо, у податковому обліку амортизація припиняє нараховуватися з кварталу, наступного за кварталом вибуття ОФ (тобто в податковому обліку ОФ амортизуються включно по квартал вибуття). Такого висновку можна дійти відразу з трьох положень Закону про податок на прибуток.

Перш за все п.п. 8.3.1 ст. 8 Закону про податок на прибуток передбачено, що ставка податкової амортизації застосовується до балансової вартості відповідної групи ОФ на початок звітного кварталу. Норма аналогічного змісту міститься в п.п. 8.6.1 ст. 8 Закону про податок на прибуток. А оскільки так, то балансова вартість об'єктів ОФ, що значилися в обліку підприємства на початок звітного кварталу і були продані протягом цього кварталу, амортизується в загальновстановленому порядку.

Крім того, подібний висновок випливає і з формули розрахунку балансової вартості, що міститься в п.п. 8.3.2 ст. 8 Закону про податок на прибуток.

У зв'язку з цим при визначенні валових доходів (валових витрат) від продажу:

- об'єктів ОФ групи 1 виручку від реалізації об'єкта групи 1 потрібно порівнювати з балансовою вартістю такого об'єкта на кінець кварталу, в якому відбулася його реалізація;

- об'єктів груп 2, 3 і 4 вартість продажу таких ОФ потрібно порівнювати з балансовою вартістю відповідної групи на кінець кварталу, в якому відбулася реалізація таких ОФ.

Інакше кажучи, при продажу ОФ балансову вартість об'єкта (групи) потрібно брати з урахуванням амортизації, нарахованої за квартал, в якому вони продаються [1, c. 11]

Наступний нюанс, в якому слід розібратися, відображаючи в податковому обліку продаж ОФ, стосується моменту відображення валових доходів і валових витрат при авансовій формі розрахунку за продані необоротні активи.

Оскільки порядок відображення в податковому обліку операцій з ОФ регулюється особливими правилами, установленими ст. 8 Закону про податок на прибуток, то загальним правилом визначення дати збільшення валових доходів/валових витрат (правилом першої події) у цьому випадку керуватися не можна. З пп. 8.4.3 і 8.4.4 цього Закону випливає, що для визначення валових доходів (валових витрат) від продажу ОФ необхідно знати як вартість продажу, так і балансову вартість об'єкта ОФ (групи ОФ). Разом з тим до дати відвантаження об'єкта, що реалізується, другу із зазначених величин визначити неможливо. Тому при авансовій формі оплати за ОФ податкові наслідки відповідно до Закону про податок на прибуток буде відображено тільки за датою другої події -- відвантаження, тобто виведення ОФ з експлуатації.

А у зворотній ситуації, коли відвантаження ОФ є першою подією, потрібно відображати валові доходи (валові витрати) саме за датою такої першої події -- відвантаження. Адже і виручка (вартість продажу), і балансова вартість об'єкта (групи), необхідна для визначення податкового результату продажу об'єкта, уже будуть відомі.

Пригадаємо про необхідність застосування звичайних цін при продажу ОФ. Як уже зазначалося, при продажу ОФ у випадках, передбачених пп. 7.1.1, 7.4.1--7.4.3 ст. 7 Закону про податок на прибуток, мають застосовуватися звичайні ціни. Згідно з цими підпунктами звичайні ціни застосовуються при бартерних операціях, операціях з пов'язаними особами, а також з неплатниками податку на прибуток чи особами, які сплачують податок за ставками іншими, ніж сам платник податків.

У зв'язку з цим обережні платники податків при відображенні доходу від продажу ОФ вважатимуть за краще в таких випадках визначати його суму з урахуванням рівня звичайних цін.

База оподаткування при продажу ОФ визначається:

- у загальному випадку -- згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ, а саме виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. Якщо звичайна ціна на об'єкт ОФ перевищує договірну більше ніж на 20 %, база оподаткування операції з поставки такого об'єкта визначається виходячи зі звичайної ціни;

- при продажу ОФ за бартером або пов'язаним особам -- згідно зп. 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ, а саме виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін. При цьому 20-відсоткове обмеження, про яке йшлося вище, не застосовується. Отже, на звичайну ціну слід орієнтуватися навіть у тому разі, якщо фактична ціна операції нижче звичайної менше ніж на 20%.

Дата виникнення податкових зобов'язань при продажу ОФ відповідно до п.п. 7.3.1 ст. 7 Закону про ПДВ визначається за відомим правилом першої події. Приклади відображення операцій з продажу ОЗ у бухгалтерському та податковому обліку наведено в додатку Н.

Отже, особливості податкового обліку операцій з продажу невиробничих фондів є такими:

- доходи, отримані (нараховані) від продажу таких фондів, включаються до валових доходів;

- сума витрат, пов'язаних з придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без урахування зносу) та їх поліпшенням, включається до валових витрат.

Бухгалтерський облік продажу ОЗ невиробничого призначення здійснюється в тому самому порядку, що й облік ОЗ, які беруть участь у господарській діяльності підприємства.

Документи в яких відображаються операції з вибуття основних засобів представлено в таблиці 2.8

Таблиця 2.8. Характеристика типових форм первинних документів з обліку вибуття основних засобів

Форма документу	Назва документу	Примітки
1	2	3
ОЗ -1	Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів	Складається на кожний об'єкт окремо, а на декілька - лише в тому випадку, коли об'єкти однотипні, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальне зберігання однією й тією ж особою
ОЗ -3	Акт на списання основних засобів	Після ліквідації основних засобів і складання актів на списання основних засобів перший примірник передається до бухгалтерії, де на його підставі робиться запис до інвентарного списку основних засобів
ОЗ -4	Акт на списання автотранспортних засобів	Складається в двох примірниках, підписують члени комісії, затверджує керівник підприємства або уповноважена ним на це особа
ОЗ-6	Інвентарна картка обліку основних засобів	Здійснюються записи на підставі актів приймання-передачі основних засобів та акту на списання основних засобів: для обліку окремих об'єктів основних засобів; для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці та мають одне й те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість. Як правило, заповнюється в одному примірнику та знаходиться у бухгалтерії
ОЗ -7	Опис інвентарних карток з обліку основних засобів	Застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії
ОЗ -8	Картка обліку руху основних засобів	Застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику

Форми ОЗ-3 "Акта на списання основних засобів" та ОЗ-4 "Акт на списання автотранспортних засобів" використовуються для оформлення вибуття окремих об'єктів основних засобів при повній або частковій ліквідації. Акт складається у двох примірниках і затверджується керівником підприємства, потім передається в бухгалтерію, де на його підставі здійснюють запис до форми ОЗ-9 та вилучають картку форми ОЗ-6, що відображають у відомості форми ОЗ-7 [5, c. 178]. Також крім зазначених документів використовують такі первинні документи як договори купівлі-продажу, платіжні вимоги, податкові накладні, експертні висновки, акти інвентаризацій, акти переоцінки, довідки, розрахунки бухгалтерії.

Ліквідація основних засобів. Рано чи пізно будь-який об'єкт ОЗ перестає відповідати критеріям визнання активу, установленим п. 6 П(С)БО7. Як правило, це відбувається, коли такий об'єкт повністю втрачає свої первісні якості (унаслідок фізичного або морального зносу, а також унаслідок минулих подій), відновлення яких не уявляється можливим або доцільним. У такому разі на підприємстві приймається рішення про ліквідацію (списання) такого об'єкта ОЗ.

Розглянемо загальний порядок та особливості відображення в бухгалтерському обліку операцій з ліквідації об'єктів ОЗ у зазначених випадках.

Перш за все зауважимо, що в будь-якому випадку процес ліквідації ОЗ на підприємстві має починатися з визначення причин непридатності того чи іншого об'єкта до подальшого використання, неможливості або неефективності відновного ремонту. Постійно діюча інвентаризаційна комісія оглядає об'єкт, що підлягає списанню, використовуючи для цього необхідну документацію і дані бухгалтерського обліку, установлює його непридатність до відновлення та подальшого використання, конкретні причини списання об'єкта, визначає можливість використання окремих деталей та матеріалів, отриманих від розбирання об'єкта, а також проводить їх оцінку [27, c. 12].

У бухгалтерському обліку різниця між первісною вартістю об'єкта ОЗ, що ліквідується, і нарахованою раніше сумою зносу списується до складу інших витрат того звітного періоду, в якому було прийнято рішення про ліквідацію (субрахунок 976 "Списання необоротних активів" рахунка 97 "Інші витрати". Такий порядок списання залишкової вартості об'єкта 03, що ліквідується, прямо передбачено п. 29 П(С)БО 16.

Однак, якщо причиною списання ОЗ була надзвичайна ситуація (аварія, пожежа тощо), сума втрат відображається як надзвичайні витрати, а сума відшкодування -- як надзвичайні доходи.

У разі прийняття самостійного рішення про списання об'єкта ОЗ слід враховувати такий момент. Нульова залишкова вартість повністю замортизованого об'єкта ОЗ не є підставою для його списання. Не підлягають списанню об'єкти ОЗ, які повністю замортизовані, але не втратили своїх первісних якостей та цілком придатні до експлуатації. При цьому підприємство може провести переоцінку таких ОЗ.

При відображенні в бухгалтерському обліку розкрадання, псування, знищення об'єктів ОЗ слід пам'ятати про необхідність відшкодування втрат від розкрадання, псування та знищення об'єктів 03 винними особами.

При визначенні cум нестач, що підлягають відшкодуванню винними особами, слід керуватися Порядком №116. Згідно з п. 2 зазначеного Порядку сума компенсації втрат винною особою визначається за балансовою (первісною) вартістю цих цінностей (за винятком амортизаційних відрахувань), але не нижче 50% балансової (первісної) вартості на момент установлення факту нестачі, розкрадання та псування цінностей з урахуванням індексів інфляції, які щомісяця встановлюються Держкомстатом, і відповідного розміру ПДВ. У вигляді формули розрахунок суми компенсації можна показати таким чином:

Рз = [(Бв-А)хІінф + ПДВ] х 2 (2)

де Рз -- розмір збитків;

Бв -- балансова (первісна) вартість об'єкта 03 на момент установлення розкрадання;

А -- амортизаційні відрахування;

Іінф -- загальний індекс інфляції, що розраховується на підставі індексів інфляції, які щомісяця визначаються Держкомстатом;

ПДВ -- сума податку на додану вартість.

Із сум, визначених і стягнутих відповідно до Порядку №116, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, а залишок перераховується до Державного бюджету України [81, c. 341].

У бухгалтерському обліку для відображення суми завданого підприємству збитку від псування (розкрадання, знищення) цінностей (у сумі залишкової вартості списаного об'єкта) застосовується позабалансовий субрахунок 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей". Вказані суми значаться на субрахунку 072 до моменту вирішення питання про винуватця нестачі, розкрадання чи псування.

Після виявлення винної особи в обліку підприємства відображається зменшення залишку по субрахунку 072. Одночасно сума компенсації, що підлягає погашенню винною особою, відображається по дебету субрахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" рахунка 37 "Розрахунки з різними дебіторами" в кореспонденції з:

- кредитом рахунків інших або надзвичайних доходів -- на суму, що підлягає відшкодуванню підприємству;

- кредитом субрахунку 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" рахунка 64 "Розрахунки за податками та платежами" -- на суму, що підлягає перерахуванню до бюджету.

У разі списання окремої складової об'єкта ОЗ, що не впливає на здатність усього об'єкта в цілому виконувати свої функції, в обліку підприємства відображається часткова ліквідація об'єкта ОЗ. Відповідно до п. 35 П(С)БО 7 у разі часткової ліквідації об'єкта ОЗ його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта. При цьому первісна вартість частини, що ліквідується, визначається прямо пропорційно до будь-якого параметра (площі приміщення, обсягу продукції, що виготовляється , тощо).

Якщо при ліквідації об'єктів ОЗ отримано будь-які матеріальні цінності, то їх має бути оприбутковано за вартістю можливої реалізації, яку ОЗ за формою №ОЗ-3 (ОЗ-4). У бухгалтерському обліку вартість таких матеріальних цінностей буде відображено у складі доходів від звичайної діяльності (субрахунок 746 "Інші доходи від звичайної діяльності" рахунка 74 "Інші доходи") в кореспонденції з дебетом відповідних рахунків обліку запасів.

Оподаткування операцій з ліквідації об'єктів ОФ здійснюється відповідно до пп. 8.4.8--8.4.10 ст. 8 Закону про податок на прибуток, що регулюють податкові наслідки списання ОФ з таких причин:

- за рішенням платника податків;

- із незалежних від платника податків обставин ОФ (їх частина) зруйновані, вкрадені або підлягають ліквідації;

- платник податків змушений відмовитися від використання ОФ унаслідок обставин загрози або неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації тощо.

Так, згідно з п.п. 8.4.8 ст. 8 Закону про податок на прибуток у разі ліквідації об'єкта ОФ з однієї з перелічених вище причин платник податків у звітному періоді, в якому відбулася ліквідація:

- збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта ОФ групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Звернемо увагу, що балансова вартість об'єкта ОФ групи 1 відображається у складі валових витрат за вирахуванням нарахованої в розрахунковому кварталі амортизації;

- не змінює балансову вартість відповідної групи -- у разі ліквідації ОФ груп 2, 3 і 4 [29].

Як бачимо, податкові наслідки ліквідації не залежать від причини, з якої платник податків відмовився від подальшого використання об'єкта ОФ. Отже, підприємство має право на валові витрати на суму балансової вартості об'єкта ОФ групи 1, що ліквідується (подальше нарахування амортизації на вартість ліквідованого об'єкта груп 2, 3 і 4), навіть у випадку, якщо така ліквідація здійснюється за самостійним рішенням платника податків. Єдине обмеження: у разі ліквідації окремого об'єкта ОФ групи 1 за рішенням платника податку в підприємства мають бути наявні відповідні документи про його знищення, розбирання або перетворення іншими способами, унаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися в майбутньому за первісним призначенням. Це обмеження передбачено Законом про податок на прибуток. А також, при ліквідації об'єктів ОФ груп 2, Зі 4 слід пам'ятати положення п.п. 8.4.7 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Нагадаємо, що відповідно до згаданого підпункту, якщо на початок звітного кварталу групи 2, 3 і 4 ОФ не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої групи відноситься до складу валових витрат звітного періоду. Однак норми цього підпункту не поширюються на суми поліпшень орендованих ОФ, включених до відповідних груп.

При отриманні компенсації збитків, пов'язаних з руйнуванням (знищенням, розкраданням тощо) застрахованих ОФ, від страхової компанії, а також у разі отримання відшкодування втрат від ліквідації ОФ від інших фізичних або юридичних осіб підприємству слід керуватися п.п. 8.4.9 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Так, коли згодом страхова організація чи інша особа (юридична або фізична), визнана винною в заподіяній шкоді, компенсує втрати, пов'язані з ліквідацією ОФ, платник податку в періоді такої компенсації:

- збільшує валові доходи на суму компенсації за об'єкти ОФ групи 1;

- зменшує балансову вартість відповідної групи ОФ на суму компенсації за об'єкти ОФ, що належать до груп 2, 3 і 4.

Як ми вже зазначали, сума компенсації збитку, завданого підприємству винною особою, розраховується відповідно до Порядку №116 і розподіляється на дві суми: суму, що належить підприємству як компенсація завданого збитку, та суму, що підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому, на нашу думку, валовий дохід підприємства збільшується (балансова вартість відповідної групи ОФ груп 2, 3 і 4 зменшується) лише на частину суми, розрахованої згідно з Порядком №116, що компенсує збиток самого підприємства.

У разі використання матеріальних цінностей, отриманих унаслідок ліквідації об'єкта ОФ, при виготовленні інших ОФ балансова вартість відповідної групи в податковому обліку на вартість зазначених цінностей не збільшується. Вони також не враховуються при формуванні валових витрат у межах 10-відсоткового ліміту, якщо за їх участі провадяться поліпшення інших об'єктів ОФ. Пояснюється це просто: вартість таких ТМЦ зменшувала оподатковуваний прибуток підприємства раніше -- у складі амортизації ліквідованого об'єкта ОФ або у складі валових витрат при списанні балансової вартості ліквідованого об'єкта ОФ групи 1.

Ліквідація невиробничих фондів не спричинює в податковому обліку змін ні валових доходів, ні валових витрат.

ПДВ. Обкладення ПДВ операцій з ліквідації об'єктів ОФ багато в чому залежить від причин, з яких вони ліквідуються. Тому для того, щоб розібратися в нюансах обкладення ПДВ таких операцій, звернемося до п. 4.9 ст. 4 Закону про податок на прибуток.

За загальним правилом, установленим абзацом першим п. 4.9 ст. 4 Закону про ПДВ, ліквідація ОФ за самостійним рішенням платника податків розглядається як поставка таких ОФ за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для ОФ групи 1 -- за звичайними цінами, але не нижче їх балансової вартості. Така поставка має супроводжуватися відповідним нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ за ставкою 20% та виписуванням на свою адресу податкової накладної у двох примірниках (п. 8.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №165).

Виняток із цього правила становлять випадки ліквідації ОФ, передбачені абзацом другим п. 4.9 ст. 4 Закону про ПДВ. Так, податкові зобов'язання з ПДВ не виникають, якщо ОФ або невиробничі фонди ліквідуються:

- у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили;

- в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податків, у тому числі в разі крадіжки ОФ;

- коли платник податків надає податковому органу відповідний документ про знищення, розбирання або перетворення ОФ іншими особами, унаслідок чого ОФ не можуть використовуватися в майбутньому за первісним призначенням [32].

Приклад ліквідації об'єктів ОФ за самостійним рішенням платника податків представлено в додатку П. А приклад ліквідації об'єкта ОФ із не залежних від підприємства причин з компенсацією втрат відображено в додатку Р.

Облікове відображення операцій з вибуття основних засобів на ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" ведеться в задовільному стані, без порушень та відхилень, згідно чинного законодавства із врахуванням останніх змін.

2.3 Відображення інформації про основні засоби в регістрах обліку та звітності

Щоб своєчасно і активно впливати на процеси господарсько-виробничої діяльності підприємства, яке діє в умовах ринкової економіки, потрібна оперативна, достовірна й повна інформація, що збирається і обробляється у ритмі виробництва та формується у рамках єдиного господарського обліку.

Основна мета бухгалтерського обліку - формування інформації про діяльність підприємства та його фінансово-майновий стан, яка необхідна внутрішнім та зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності. Головне завдання сучасної раціональної організації обліку полягає в підготовці орієнтованої на потреби управління інформації, зокрема про основні засоби підприємства (див. рис. 2.3).

Рис. 2.3. Цільове використання інформації про основні засоби для прийняття управлінських рішень.

Як бачимо, розкриття інформації про основні засоби підприємства у фінансовій звітності дає можливість керівництву підприємства оцінити його майновий стан, досягнуті результати фінансово-господарської діяльностіі в результаті використання основних засобів, визначити перспективи подальшого ефективного їх використання.

За обсягом даних, які включають у звіт, розрізняють внутрішню та зовнішню звітність. Зовнішня звітність характеризує господарську діяльність підприємства в цілому та служить засобом інформування зовнішніх користувачів (зацікавлених юридичних та фізичних осіб) про характер діяльності, доходність і майновий стан господарюючого суб'єкта .

Внутрішня звітність - це сукупність упорядкованих показників та іншої інформації. У ній дається інтерпретація відхилень від цілей, планів і кошторисів, без чого управлінський облік залишається формальним скупченням цифрових даних, непридатних для цілей внутрішнього управління. Метою внутрішньої звітності є забезпечення управлінського персоналу всіх рівнів необхідної управлінської інформацією. Вимоги до змісту звітності повинні сформулювати керівники центрів відповідальності та інші особи, пов'язані з управлінському персоналу і зацікавлені у внутрішній управлінської інформації. На основі внутрішньої звітності приймаються рішення на всіх рівнях управління організацією [5, c. 78.]

Важливим елементом у прийнятті рішень є час, який проходить від отримання звіту до вироблення рішення і втілення його в керуючі дії. Істотне значення при цьому мають доступна форма внутрішнього звіту, розташування й подача відповідної інформації. Не може бути стандартного набору внутрішньої звітності з єдиними формами та інформаційною структурою. Внутрішня звітність індивідуальна. Вона заперечує шаблонний підхід. Виходячи з цього, по відношенню до управлінської звітності не можуть бути встановлені загальні правила формування та представлення, застосовані єдині звітні форми. Складання управлінської звітності -- це внутрішня справа кожної організації.

Основні принципи організації управлінської звітності визначаються специфікою діяльності економічного суб'єкта (організаційно-правова форма, вид власності, масштаб організації, організаційна структура управління, галузь діяльності, технологія та організація виробництва, особливості збуту продукції, порядок і методи обліку витрат та ін.), а також особливостями роботи конкретного підрозділу підприємства, його функціями в системі управління [12, c. 47].

Для складання фінансової звітності використовується інформація, що міститься в облікових регістрах. Обліковий регістр -- це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації [113, c. 162].

Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Перенесення інформації має здійснюватися у порядку надходження первинних документів до місця обробки (бухгалтерії) або не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну звітність.Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. [115, c. 125].

Форми облікових регістрів та фінансової звітності рекомендуються Міністерством фінансів України або розробляються міністерствами і відомствами за умови дотримання загальних методологічних принципів. На сьогодні питання використання регістрів бухгалтерського обліку, зокрема обліку основних засобів, регулюються Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. №966-ХІУ та методологічними рекомендаціями щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. №356.

В таблиці 2.9 наведено розкриття інформації про основні засоби, їх знос та капітальні інвестиції в облікових регістрах та фінансовій звітності [8, c. 460].

Таблиця 2.9. Розкриття інформації про основні засоби, їх знос та капітальні інвестиції в облікових регістрах та фінансовій звітності

Шифр та назва рахунку	Регістри обліку	Номер рядку в Балансі (ф. №1)	Номер рядку в Примітках до річної фінансової звітності ( ф. №5)
1	2	3	4
10 "Основні засоби"	Журнал № 4	030,031	100-180, 260-268
131 "Знос основних засобів"	Журнал № 4	032	100-180(графи 4,7,9,10,13,15,17,18),268
15"Капітальні інвестиції"	Журнал № 4 Відомість 4.1	020	280-340



Як видно з таблиці 2.13 та згідно п.31 згаданої вище методологічної рекомендації для узагальнення інформації про наявність, рух основних засобів та знос, а також для відображення капітальних і фінансових інвестицій призначений Журнал 4. Записи в Журналі 4 ведуться на підставі первинних та зведених облікових документів (акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акта списання, розрахунку амортизації тощо).

У графах 3, 4 і 5 розділу I цього Журналу відображаються вибуття відповідно основних засобів, внаслідок їх продажу, безоплатної передачі, неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від їх використання або невідповідності критеріям визнання активом, а також сума уцінки, яка відображається за кредитом відповідних рахунківбухгалтерського обліку необоротних активів.

У графі 6 розділу I Журналу відображаються сума нарахованої амортизації та сума більшення зносу основних засобів внаслідок їх дооцінки та зменшення їх корисності.

У розділі II Журналу 4 відображаються капітальні інвестиції (введення в дію основних засобів, вибуття внаслідок продажу, уцінка тощо), інші необоротні активи та фінансові інвестиції (їх погашення, списання тощо). Відомість 4.1 ведеться за дебетом рахунку 15 і призначена для аналітичного обліку капітальних інвестицій в розрізі витрат капітального характеру (будівельні, монтажні, проектні роботи, вартість придбаного устаткування, що потребує і не потребує монтажу, затрати на придбання (виготовлення, спорудження). У цій відомості також відображаються витрати на проведення модернізації, модифікації, дообладнання (субрахунок 152), реконструкції, добудови (субрахунок 151) об'єкта, що приводить до збільшення первісно очікуваних від його використання майбутніх економічних вигод. Після одержання (прийняття) основних засобів, устаткування, що потребує монтажу, і будівельно-монтажних робіт сума податкового кредиту способом сторно відображається (у цій відомості і Журналі 3) за дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" і кредитом субрахунку 644 "Податковий кредит" і не включається до первісної вартості побудованих (змонтованих) об'єктів ОЗ [8, c. 469].

Інформація про амортизацію основних засобів знаходить своє відображення у складі операційних витрат у розділі II фінансової звітності за формою №2 "Звіт про фінансові результати" у рядку 260. У фінансовій звітності за формою №3 "Звіт про рух грошових коштів" підприємство коригує прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування на амортизацію необоротних активів (за рядком 020). У Звіті про власний капітал знаходить своє відображення інформація про дооцінку основних засобів підприємства, яка включається до складу додаткового капіталу.