Облік, аналіз та контроль операцій з основними засобами на ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія"

Згідно П(С)БО 7 у Примітках до річної фінансової звітності обов'язково повинна наводитися наступна інформація про основні засоби (рис. 2.4.) [8, с. 469].

Рис. 2.5. Інформація про основні засоби, яка обов'язково наводиться в Примітках до фінансової звітності



На сьогодні залишається невирішеною проблема відображення інформації щодо основних засобів у формі №2 та №3. Згідно з останніми змінами в законодавчих документах основні засоби, призначені для продажу, визнаються оборотними активами і обліковуються разом з виробничими запасами. На нашу думку, є досить суперечливим відображувати продаж основних засобів у складі операційної діяльності. Відповідно до П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Отже операції з продажу необоротних активів належать до інвестиційної, а не операційної діяльності. Недостатньо чітко визначено, в якому саме рядку за формою №2 потрібно відображувати результат ралізації таких активів. У розділі ІІІ П(С)БО 27 є чітка вказівка на відображення прибутку ( збитку) від припинення діяльності у рядках 176 (177) Звіту про фінансові результати. Що стосується необоротних активів, утримуваних для продажу, то передбачено вимогу окремого розкриття інформації у фінансовій звітності.

Також не вирішеною є проблема відображення у Звіті про рух грошових коштів грошових потоків від придбання та реалізації основних засобів. Згідно з П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" грошові потоки, що виникають внаслідок таких операцій повинні відображатися в ІІ розділі Звіту "Грошові потоки від інвестиційної діяльності". Однак з згідно П(С)БО 27 реалізація основних засобівє операційною діяльністю, а тому дохід від такої операції повинен відображатися в І розділі "Грошові потоки від операційної діяльності" Форми №3. Існування такої невідповідності потребує негайного вирішення, оскільки відображення в обліку реалізації ОЗ як операційної діяльності а в Звіті про рух грошових коштів - як інвестиційної приводить до перекручування даних фінансової звітності та надання неправдивої інформації її користувачам.

Вирішенням такої проблеми, на нашу думку може стати внесення змін до П(С)БО та відображення в обліку операцій від продажу необоротних активів як інвестиційної діяльності. Операційна діяльність - це діяльність з метою якої було створене дане підприємство. Саме тому реалізація основних засобів не може бути операційною діяльністю, оскільки в більшості випадків це не є основною метою діяльності суб'єкта господарювання (окрім випадків коли купівля-продаж ОЗ визнана статутом як предмет діяльності підприємства).

Для вирішення цієї проблеми на рівні підприємства, пропонуємо розробляти та використовувати форми внутрішньої звітності, які забезпечать управлінський персонал всіх рівнів необхідною інформацією для прийняття відповідних рішень. Перш ніж запровадити будь-яку форму внутрішньої звітності підприємству потрібно довести можливість одержання даного документа, визначити джерела необхідної інформації, проаналізувати сам факт наявності такої інформації. Необхідно впорядкувати документообіг та сформувати правильні документообіги. Всі однорідні документи повинні бути зосереджені в структурному відділі (бухгалтерії, плановому відділі та ін.). Підприємству необхідна достовірна і оперативна інформація, тому досить важливим параметром, який впливає на результативність всієї системи, є встановлення періодичності представлення форм внутрішньої звітності керівній ланці. Вирішення даного питання є прерогативою адміністрації підприємства, яка в залежності від інформаційних потреб та технічних можливостей для її підготовки встановлює звітні періоди. В додатку С та Т наведено форми внутрішнього звіту з руху та складу основних засобів. Запропоновані форми внутрішніх звітів є джерелом інформації та засобом контролю за наявністю основних засобів. Їх використання дасть можливість керівникам структурних підрозділів вчасно і в повному обсязі одержувати необхідну інформацію про стан основних засобів та на підставі цього приймати відповідні управлінські рішення щодо їх використання.

Отже, щоб своєчасно і активно впливати на процеси господарсько-виробничої діяльності підприємства, яке діє в умовах ринкової економіки, потрібна оперативна, достовірна й повна інформація про основні засоби, що збирається і обробляється у ритмі виробництва. Формування інформації про діяльність підприємства та його фінансово-майновий стан необхідна внутрішнім та зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності.

На підставі дослідження доведено, що введені зміни в нормативні документи, що мали на меті поліпшити облік основних засобів, призвели до виникнення ще більш дискусійних питань. Отже, актуальним завданням та необхідною умовою вдосконалення управління основним засобами є дальше поліпшення нормативно-правового регулювання, що регламентує облік основних засобів.

Ефективність використання бухгалтерської фінансової звітності забезпечується дотриманням вимог до звітної інформації, що визначають її якісні характеристики та принципи формування. ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" керується законодавчо затвердженою номенклатурою при складанні облікових регістрів та фінансової звітності. З метою підвищення ефективності прийняття управлінських рішень пропонуємо на ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" вести пооб'єктний облік за всіма групами основних засобів та складати форми внутрішньої звітності, що задовольнить потреби управління в достовірній інформації про їх вартість.



Висновки до 2-го розділу

На основі проведеного дослідження особливостей облікового відображення операцій з основними засобами на ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія" можна зробити наступні висновки.

Порядок відображення надходження основних засобів у бухгалтерському обліку та формування їх первісної вартості залежить від того, яким чином і на яких умовах вони придбані. Застосування різних видів вартості при оцінці основних засобів, що надходять на підприємство, зумовлено можливими різноманітними шляхами надходження основних засобів.

Отже, для ефективнішого виробництва потрібно слідкувати за постійним оновленням основних засобів, надходження яких на підприємство може відбуватися в результаті:

- придбання за грошові кошти (у національній чи іноземній валюті; за рахунок власних чи позикових коштів);

- самостійного виготовлення (підрядним, господарським або змішаним способом);

- обміну на інші матеріальні чи нематеріальні активи, роботи, послуги;

- безоплатного отримання;

- отримання як внеску до статутного фонду;

- переведення зі складу запасів.

На ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" операції щодо надходження основних засобів відображаються згідно первинних документів в облікових регістрах та звітності достовірно, своєчасно та в повному обсязі.

Ефективність використання основних засобів, якісні параметри їх експлуатації пов'язані з їх своєчасним ремонтом, поліпшенням експлуатаційних характеристик, якісним утриманням, що передбачає відповідні витрати. Порядок розподілу та списання витрат на поліпшення основних засобів у фінансовому та податковому обліку суттєво відрізняються. Оскільки, бухгалтерський облік є єдиною підставою для податкових розрахунків, необхідним є узгодження даних методик. Раціональним, на наш погляд, є варіант ведення податкового обліку в системі бухгалтерських рахунків, зокрема використання спеціального рахунку обліку валових витрат .

Також в процесі використання основних засобів відбувається їх поступове спрацювання, в результаті якого вони втрачають свої споживчі властивості. В зв'язку з цим вартість використовуваних основних засобів зменшується відповідно до ступеня їх спрацювання (зносу). Під зносом основних засобів також розуміють суму амортизації об'єкта основних засобів.

Дослідивши дане питання, ми встановили, що основні засоби списуються з балансу ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" в таких випадках:

- продаж за плату в порядку реалізації майна;

- передача за договором дарування стороннім юридичним та фізичним особам;

- списання внаслідок морального або фізичного зносу;

- ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних екстремальними умовами;

- в зв'язку з реконструкцією та новим будівництвом;

- передача у вигляді внеску до статутного капіталу інших підприємств;

- з інших причин.

Як відомо, усі господарські операції підприємства мають бути підтверджені відповідним чином оформленими документами. І операції з основними засобами -- не виняток. Саме на підставі первинних документів з обліку об'єктів OЗ бухгалтер відображає в бухгалтерському обліку операції з їх придбання, руху, експлуатації та вибуття.

Своєчасне й правильне відображення в бухгалтерському обліку реалізації та передачі об'єктів основних засобів знідно з нормами П(С)БО має велике значення для об'єктивного відображення в синтетичному та аналітичному обліку руху та наявності основних засобів, витрат і доходів підприємства, а також накопичення інформації, необхідної для правильного складання фінансової звітності підприємства. На ДП "ЖЛГЗ.Чуднівська філія" операції щодо обліку основних засобів документально оформлюються за допомогою типових форм первинних документів, а також дані з первинних документів своєчасно та в повному обсязі переносяться до регістрів фінансового обліку та фінансової звітності. Проте, внаслідок змін в законодавстві щодо відображення реалізації основних засобів, запропоновано на ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" вести пооб'єктний облік за всіма групами основних засобів. А також використовувати форми внутрішньої звітності, що задовольнить потреби управління в достовірній інформації про їх вартість.



Розділ 3. Контроль і економічний аналіз ефективного використання основних засобів

3.1 Організація внутрішньогосподарського контролю ефективного використання основних засобів

Передумовою ефективного розвитку будь-якого вітчизняного підприємства, незалежно від форми власності, є функціонування системи внутрішнього контролю. Однак на практиці виникає багато питань та проблем. Як відомо, внутрішній контроль присутній на кожному підприємстві (організації), але ефективність його забезпечується не завжди. Так, невеликі підприємства найчастіше не мають достатнього персоналу, матеріальних ресурсів та рівня знань управлінців для організації необхідної системи внутрішнього контролю. Великі підприємства, навіть володіючи достатньою базою, можуть бути погано керовані, і, як наслідок, досить великі затрати, понесені на організацію контролю, не дадуть бажаних результатів.

Контроль походить від латинського слова "controle" і означає контролювати діяльність підприємства. Цей термін можна трактувати як спостереження, нагляд, перевірку з метою протидії чомусь небажаному. Однак однозначного трактування щодо цього поняття не існує. В таблиці 3.1 наведемо декілька прикладів трактування поняття "контроль", які зазначені в літературних джерелах.

Таблиця 3.1. Порівняння поняття "контроль" в літературних джерелах

№ з.п	Автор та назва джерела	Визначення
1	2	3
1.	Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 512 с.	Контроль - це систематичне спостереження і перевірка процесу функціонування відповідного об'єкта з метою встановлення його відхилень від заданих параметрів [5, с. 10].
2.	Енциклопедичний словник бізнесмена: менеджмент, маркетинг, інформатика. - К.: Техніка, 1993. - 856 с.	Під контролем розуміється замір та аналіз результатів виконання стратегічних планів, планів маркетингу і вжиття заходів, що коригують їх [22, с. 319].
3.	Жила В.Г. Ревізія та аудит. - К.: МАУП, 1998. - 856 с.	Визначають контроль як процес, що забезпечує відповідність функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням та направлений на успішне досягнення поставлених цілей [24, с.4].
4	Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш. Современный экономический словар. - М: ИНФА-М, 1996. - 496 с.	Контроль розуміється як складова частина управління економічними об'єктами та процесами, що полягає в спостереженні за об'єктом з метою перевірки відповідності об'єкта спостереження бажаному та необхідному стану, передбаченому законами, положеннями, інструкціями, іншими нормативними актами, а також програмами, планами, договорами, проектами, угодами [98, с. 161].
5.	Усач Б.Ф. Контроль і ревізія. - К.: Ін Юре, 1998. - 352 с.	Контроль визначають як повторне повернення до раніше розглянутого питання, його перевірка означає перевірку виконання тих або інших господарських рішень з метою встановлення їх законності та економічної доцільності. [116, с. 5]

Аналіз наукової та економічної літератури показав, що визначення контролю науковцями дається по-різному, але, на нашу думку, найбільш повним є таке: внутрішній контроль - це система заходів, визначених управлінським персоналом підприємства та здійснюваних на підприємстві з метою найбільш ефективного використання усіма працівниками своїх обов'язків по забезпеченню та здійсненню господарських операцій [5, с. 46]. Внутрішній контроль визначає закономірність цих операцій і їх економічну доцільність для даного підприємства.

Система внутрішнього контролю - це політика і процедури внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб'єкта господарювання з метою забезпечення правильного та ефективного ведення господарської діяльності, збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації. Слід зазначити, що ступінь складності щодо організації внутрішнього контролю відповідає організаційній структурі підприємства, чисельності управлінського персоналу та іншого персоналу, розгалуженості мережі відокремлених підрозділів, ступеню централізації бухгалтерського обліку та інших характеристик підприємства. Об'єктами внутрішнього контролю є функціональні цикли діяльності підприємства - постачання, виробництво і реалізація. Суб'єктами внутрішнього контролю є окремі посадові особи і працівники структурних та функціональних підрозділів підприємства [96].

Саме внутрішньогосподарський контроль має превентивний характер, сприяє збереженню ресурсів та зниженню витрат, формуванню надійної інформаційної основи для прийняття управлінських рішень. Прийняття управлінських рішень на основі не надійного обліково-інформаційного забезпечення може призвести до негативних наслідків. Якщо оцінювати достовірність і доречність даних фінансової звітності, то, по-перше, вони частіше є об'єктом зовнішнього контролю, а, по-друге, не настільки актуальні для менеджменту та власників, як інформація оперативного, управлінського обліку. Внутрішньогосподарський контроль з різноманітністю застосовуваних ним методів і прийомів при належній організації здатен не тільки засвідчувати достовірність облікової інформації, а й сприяти підвищенню якості і повноти оперативних даних та даних управлінського обліку.

Практика свідчить, що на тих підприємствах, де налагоджено поточний внутрішньогосподарський контроль, інвентаризаційну діяльність, забезпечується ощадливість і збереження цінностей. З метою посилення боротьби з нестачами і розкраданням необхідно, щоб внутрішньогосподарський контроль здійснювався об'єднаними зусиллями всіх спеціалістів, керівників господарських підрозділів та бухгалтерських служб. При цьому особливе значення має щоденний контроль за переміщенням цінностей на окремих об'єктах підприємства [94, c. 92].

У сучасних умовах господарювання необхідно приділяти особливу увагу контролю основних засобів, оскільки ефективність їх використання є одним із першочергових елементів оцінки виробничого потенціалу підприємства. Необхідність посилення контролю за основними засобами обумовлюється зростанням нестабільності зовнішнього середовища та ускладненням управління активами, що потребують механізму координації внутрішнього контролю; переміщенням акценту з контролю минулого на аналіз майбутнього; необхідністю безперервного відстеження змін виробничого потенціалу підприємства; необхідністю мінімізації ризиків в управлінні основними засобами та оцінки основних засобів для визначення амортизаційної політики.

Основні завдання контролю ефективного використання основних засобів зображено на рисунку 3.1.

Рис. 3.1. Завдання контролю використання основних засобів

Отже, як бачимо одним із завдань є забезпечення належного обліку і контролю за збереженням основних засобів. З цією метою кожному інвентарному об'єктові в момент надходження на підприємство має присвоюватись відповідний інвентарний номер, який зберігається за об'єктом весь період перебування його на даному підприємстві. Якщо який-небудь об'єкт основних засобів вибуває (реалізація, ліквідація, безоплатна передача тощо), то його номер не може присвоюватись іншому об'єкту, який надійшов згодом.

Контроль основних засобів починається з перевірки правильності відображення їх в обліку й реальності балансових і звітних даних. Для цього зіставляють наявність основних засобів у балансі з даними синтетичного й аналітичного обліку. Потім перевіряють первинні документи для встановлення законності й доцільності господарських операцій і так виявляють винних осіб, які допускають порушення і зловживання.

Під час контролю необхідно простежити, чи проставляються інвентарні номери в актах, накладних та інших первинних документах, які служать підставою для прийняття на облік або зняття з обліку окремих об'єктів.

Під час огляду об'єктів уточнюють, чи позначені на них інвентарні номери шляхом прикріплення металевих жетонів, нанесення номерів незмиваною фарбою, клеймування, випалювання або в інший спосіб [122].

До моменту перевірки первинних документів і зроблених записів на рахунку 10 "Основні засоби" слід упевнитися в тотожності сальдо за цим рахунком на останню звітну дату в балансі й Головній книзі, а сальдо Головної книги на цю ж дату звірити з даними аналітичного обліку (типовими інвентарними картками або книгами).

Також на початку перевірки слід з'ясувати, чи всі основні засоби за місцями зберігання й експлуатації закріплені за конкретними особами, які відповідають за їх збереження.

Контролер перевіряє правильність ведення карток обліку руху основних засобів (ф. №ОЗ-8), своєчасність заповнення всіх реквізитів у них на підставі даних інвентарних карток основних засобів і звіряє з даними синтетичного обліку основних засобів. Якщо карток на об'єкти немає, то необхідно відновити аналітичний пооб'єктний облік основних засобів. Інвентарні картки підлягають обов'язковій реєстрації. Сукупність карток утворює картотеку, яка забезпечує аналітичний облік основних засобів.

Якщо основні засоби ліквідовано, то в картці обліку руху основних засобів необхідно зробити запис про вибуття на підставі актів про списання основних засобів (ф. №03-3) або автотранспортних засобів (ф. №03-4).

Контролер також перевіряє, чи застосовується для пооб'єктного обліку основних засобів у місцях їх знаходження (експлуатації) інвентарний список основних засобів (ф.№03-9) за матеріально відповідальними особами. Слід також з'ясувати, чи проводилась періодична звірка інвентарних списків (не рідше ніж два рази на рік) із записами в інвентарних картках обліку основних засобів (ф. №03-6).

Перевірці також підлягають орендовані основні засоби, які записуються в балансі орендодавця чи орендаря так, аби уникнути подвійного врахування основних засобів. Якщо виявлено нестачу або лишки, встановлюють причини й винних осіб [56, c. 163].

Щодо основних засобів, які стали непридатними, але не списані, необхідно також встановити причини передчасного спрацювання чи псування й винних у цьому осіб.

Контроль операцій з основними засобами невід'ємно пов'язаний з інвентаризацією. Під час її проведення можливо розробити подальший план контролю, виявити проблемні пункти в організації використання та руху основних засобів. Часто в практичній діяльності недооцінюється вагомість правильного проведення інвентаризації та дотримання її принципів, незважаючи на те, що вона є одним із найважливіших моментів діяльності будь-якого підприємства.

Основна мета інвентаризації основних засобів полягає у виявленні фактичної наявності основних засобів, перевірці правил їх утримання та експлуатації, відповідності облікової і справедливої вартості таких активів.

До початку інвентаризації слід перевірити:

- наявність і стан реєстрів обліку (карток, книг, описів та ін.);

- наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації;

- наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті підприємством в оренду, на зберігання чи в тимчасове користування. При відсутності документів необхідно забезпечити їх отримання та оформлення [63, c. 142].

Під час інвентаризації комісією перевіряються дані про наявність основних засобів, вивчаються записи про рух і технічний стан окремих об'єктів в інвентаризаційних картках або інших документах, а також перевіряється наявність документів, що характеризують окремі об'єкти основних засобів (технічні паспорти, плани по кожному поверху будівель тощо), наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.

При проведенні інвентаризації основних засобів слід пам'ятати, що:

- обов'язковій перевірці підлягає наявність не тільки самих об'єктів основних засобів, але й технічної документації на них (наприклад, технічного паспорту, технічних умов експлуатації тощо);

- необхідно перевіряти власні основні засоби та ті, що прийняті або здані в оренду, на зберігання або у тимчасове користування;

- відповідно до законодавства інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись раз на три роки.

Документи, в яких реєструються наслідки інвентаризаційного процесу, можна згрупувати в п'ять груп: акти інвентаризації, інвентаризаційні описи, порівняльна відомість, інвентарний ярлик, протокол інвентаризаційної комісії [65, c. 74].

Однією з найгостріших проблем в Україні є визначення реального розміру амортизаційних відрахувань сьогодні. Амортизаційні відрахування є важливим елементом витрат на виробництво і основним джерелом капітальних вкладень. Тому правильність нарахування амортизації впливає на розмір прибутку, суму податкових платежів, собівартість продукції та цінову політику підприємства.

Контроль амортизації основних засобів проводиться за бухгалтерським і податковим обліком, що обумовлено відмінностями у відображенні цих операцій [119].

Мета контролю амортизації неосновних засобів за бухгалтерським обліком -- встановити дотримання підприємством вимог П(С)БО 7 "Основні засоби" щодо нарахування та відображення в обліку амортизації необоротних активів.

Завдання контролю -- перевірити правильність:

- визначення вартості, що амортизується;

- встановлення підприємством строку корисного використання (експлуатації) об'єктів основних засобів;

- розрахунку річної та місячної суми амортизації за обраним підприємством методом;

- початку та закінчення нарахування амортизації основних засобів;

- відображення у складі витрат підприємства амортизації основних засобів через систему бухгалтерських рахунків.

При здійснені контролю нарахування амортизації слід ураховувати такі обставини:

- об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі);

- нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання об'єкта, який установлюється підприємством;

- амортизація основних засобів (крім інших необоротних активів) нараховується із застосуванням таких методів, які передбачені податковим законодавством.

- метод амортизації обирається підприємством самостійно;

Для подовження строку експлуатації й підвищення ефективності використання основних засобів велике значення має своєчасне проведення ремонтних робіт.

Перевіряючи операції з ремонту основних засобів, слід встановити, чи не було приписок виконаних робіт з метою завищення суми заробітної плати та понаднормативного списання будівельних матеріалів і запасних частин. Тому контроль операцій з капітального ремонту слід починати з перевірки правильності складання плану і кошторису капітального ремонту і реальності їх показників. Такі плани і кошториси мають складатися за даними актів технічного огляду й відомості дефектів, у яких конкретно вказані ті частини основних засобів (вузли, агрегати), які підлягають ремонту, заміні або відновленню [104].

Завищення вартості й приписки обсягів ремонтних робіт виявляють шляхом зіставлення фактично виконаних робіт і даних первинних документів, відображених в обліку і звітності. Завищення вартості робіт зумовлене переважно неправильним застосуванням норм витрачання матеріалів і цін на них, норм виробітку й розцінок.

Правильність розрахунків з підрядником за виконаний капітальний ремонт машин, механізмів і транспортних засобів перевіряють на підставі рахунків, актів приймання-здавання відремонтованих об'єктів, кошторисів чи калькуляцій, договорів і нарядів-замовлень. Обсяг виконаних робіт за актами приймання-здавання має дорівнювати вартості за кошторисом і договором [74, c. 34].

Основними джерелами інформації контролю операцій з основними засобами є: наказ про облікову політику підприємства, первинні документи (акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів ф. №ОЗ-2, акт на списання основних засобів ф. №ОЗ-3, акт на списання автотранспортних засобів ф. №ОЗ-4, акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини ф. №ОЗ-5, інвентарна картка обліку основних засобів ф. №ОЗ-6, опис інвентарних карток обліку основних засобів ф. №ОЗ-7, картка обліку руху основних засобів ф. №ОЗ-8, інвентарний список основних засобів ф. №ОЗ-9, розрахунок амортизації основних засобів для промислових підприємств ф. №ОЗ-14, розрахунок амортизації основних засобів для будівельних організацій ф. №ОЗ-15, розрахунок амортизації автотранспорту ф.№ОЗ-16, інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості), регістри синтетичного й аналітичного бухгалтерського фінансового обліку, дані квартальної й річної звітності; податкова, статистична й оперативна звітність [62, c. 547].

В результаті проведеного дослідження встановлено, що проведення контролю господарських операцій в тому числі з основними засобами є беззаперечно обов'язковою процедурою на будь-якому підприємстві, так як від правильності зберігання, відображення операцій в обліку, доцільності використання активів залежить ефективність діяльності підприємства та розмір економічних вигід, отримуваних від їх використання у майбутньому.

Часто власники підприємств не розуміють сутності мети і завдань внутрішнього контролю не приділяючи належної уваги побудові ефективної системи його здійснення.

У зв'язку з відсутністю чіткої системи внутрішньогосподарського контролю на ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" та враховуючи організаційну структуру даного підприємства елементи системи можна запропонувати у наступному вигляді ( рис. 3.2).

Рис. 3.2. Система внутрішньогосподарського контролю

Запропонована система внутрішньогосподарського контролю сприятиме ефективному управлінню підприємством, дозволить вилучити дублювання даних, значно розширить аналітичність обліку, підвищить його контрольні функції та оперативність інформації про господарську діяльність, що важливо для прийняття управлінських рішень, своєчасно і якісно регулювати процеси виробництва, реагувати на негативні фактори, що виникають в процесі виробництва продукції.

До функціональних обов'язків суб'єктів контролю належать: збір аналітичної інформації, обробка аналітичної інформації в розрізі центрів відповідальності, обробка і узагальнення результатів контролю, контроль дотримання нормативів витрат та аналіз відхилень від норми, складання управлінської звітності, модифікації контрольної інформації для розробки рекомендацій щодо обґрунтування управлінських рішень.

Умовою, що забезпечує цілісність системи контролю, є дотримання принципу технологічного поділу контролю на етапи: попередній, поточний (оперативний) та заключний.

Під час проведення контролю рекомендується застосовувати різноманітні методи, які є сукупністю фінансових, економічних, організаційних, оперативно-технічних і фактичних способів і прийомів перевірки [118].

ДП "ЖЛГЗ. Чуднівська філія" при організації та здійсненні контролю, на нашу думку потрібно неухильно виконувати такі умови:

- чітко координувати зусилля всіх підрозділів та служб підприємства для рішення встановлених завдань;

- складати плани поточного контролю, щоб протягом кожного місяця систематично контролювати господарські операції та процеси;

- забезпечувати не тільки своєчасність контролю, але й повноту всіх операцій і процесів, а також розробити внутрішні стандарти контролю.

Також на рівні підприємства рекомендовано створити відділ внутрішнього аудиту.

Доцільність створення такого відділу на підприємствах може бути доведена тим, що це дозволить керівництву здійснювати ефективний контроль за окремими підрозділами, виявити резерви виробництва і найбільш перспективні напрямки розвитку, а також давати рекомендації фінансово-економічним та бухгалтерським відділам стосовно покращення результатів їх роботи

3.2 Аналіз наявності, складу та руху основних засобів

Здійснення ефективних заходів щодо стабілізації економіки України потребує принципово нових підходів до управління основними засобами. Якісний стан останніх, ступінь їх розвитку, відповідність новим умовам господарювання і досягнення науково-технічного прогресу визначають рівень продуктивних сил суспільства, здатність виробничого апарату вирішувати завдання управління. Це зумовлює необхідність удосконалення організації та методики аналізу основних засобів та приведення їх у відповідність до вимог ринкової інфраструктури. З його допомогою розробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів, працівників. Кваліфікований економіст, фінансист, бухгалтер, аудитор повинен добре знати не тільки загальні закономірності та тенденції розвитку економіки в умовах національних і міжнародних стандартів, але і тонко розуміти прояви загальних, специфічних і часткових економічних законів у практиці свого підприємства, вчасно помічати тенденції та можливості підвищення ефективності виробництва [59, c. 279].

Роль основних засобів у процесі виробництва, особливості їх відтворення зумовлює особливі вимоги до інформації про наявність, рух стан використання основних засобів. Ринкова система управління та перехід до Міжнародних стандартів фінансової звітності потребують більш оперативної та комплексної інформації щодо основних засобів. Практика підприємств свідчить, що облік основних засобів ще більше ускладнився. Особливо це проявляється у розбіжностях податкового та бухгалтерського обліку. Існує ряд проблем, які негативно впливають на процес управління виробництвом і знижують ефективність використання основних засобів. Аналіз наявності і стану основних засобів підприємства дає можливість розрахувати показники та шляхи підвищення ефективності їхнього використання, прогнозувати необхідність залучення коштів для придбання нових основних засобів у зв'язку з фізичним зношенням наявних [19, c. 28]. Вивчення основних засобів підприємства дуже важливе для аналізу та пошуку шляхів підвищення ефективності виробництва. Отже, мета економічного аналізу ефективності використання основних засобів полягає у визначенні забезпеченості основними засобами за умови найбільш інтенсивного їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі. У результаті вище наведеного можна виділити основні завдання аналізу основних засобів ( рис 3.3.) [20, c. 358].

Рис. 3.3. Завдання аналізу ефективності використання основних засобів

Джерелами інформації для аналізу основних засобів є форми фінансової та статистичної звітності, а також дані аналітичного обліку (див. табл. 3.2).



Таблиця 3.2 Інформаційна база для аналізу ефективності використання основних засобів

Група	Джерела даних
1	2
Первинні документи	Акт приймання- передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ОЗ-1), Акт приймання- здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (ОЗ-2), Акт на списання основних засобів (ОЗ-3), Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини (ОЗ-5), Інвентарна картка обліку основних засобів (ОЗ-6),Картка обліку руху основних засобів ( ОЗ-8), Інвентарний список основних засобів (ОЗ-9), Розрахунок амортизації основних засобів ( ОЗ-14) тощо
Дані рахунків бухгалтерського обліку	10 " Основні засоби ", 11 "Необоротні активи", 12 "Нематеріальні активи", 13 "Знос ( амортизація) необоротних активів", 15 "Капітальні інвестиції" та інші
Облікові регістри	Журнал 4, відомість 4.1
Фінансова звітність	Ф.№1 "Баланс", ф.№2 "Звіт про фінансові результати", ф.№3 "Звіт про власний капітал", ф.№4 "Звіт про рух грошових коштів", ф.№5 "Примітки до річної фінансової звітності"
Статистична звітність	Ф.№1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства", ф.№1-П "Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)", ф.№ 11-ОЗ "Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)", ф.№2-кб (потужності) "Звіт про введення в дію основних фондів, будівель, споруд та потужностей"
Інші джерела	Дані проведених інвентаризацій, інвентарні картки, план технічного розвитку, паспорт будівлі, патенти і ліцензійні договори, дані попередніх аудиторських перевірок, аналітичних досліджень тощо

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного бухгалтерського обліку (за інформацією на рахунках 10, 11, 12, 13, 15 тощо). Прогнозний аналіз ефективності використання основних засобів застосовується при оцінці відповідних альтернативних рішень.

Ряд науковців в сфері економічного аналізу (Є.В. Мних, Г.В. Савицька, М.Г. Чумаченко) виділяють принципові положення методики аналізу ефективності використання основних засобів, а саме:

- функціональна корисність основних засобів зберігається протягом декількох років, тому витрати з їх придбання і експлуатації розподілені в часі;

- ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному залежно від їх виду, належності (власні, орендовані), характеру участі у виробничому процесі, а також призначення;

- момент фізичної заміни (оновлення) основних засобів не співпадає з моментом їх вартісного заміщення, у результаті чого можуть виникнути втрати і збитки, що зменшують фінансові результати діяльності підприємства;

Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу діяльності підприємства, а й соціально-побутову, культурну, природно-екологічну тощо, ефективність їх використання визначається не лише економічними, а й соціальними, екологічними та іншими факторами [20, с. 359].

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший -- показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий -- показники рівня використання основних фондів в цілому і окремих їхніх видів. (див. рис. 3.4).

Рис. 3.4. Система показників ефективності використання основних засобів



Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів-екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого [107, c. 152].

Для економічного аналізу особливе значення має розподіл виробничих основних засобів основної діяльності підприємства на дві частини: активну і пасивну. До активної частини у більшості галузей промисловості належать машини та устаткування, які безпосередньо взаємодіють з предметами праці. Пасивну частину формують основні засоби, які створюють умови для здійснення виробничого процесу, - будівлі, споруди, передавальні пристрої,транспортні засоби.

Розрахунок показників аналізу стану та ефективності використання здійснюється послідовно і відповідно до етапів аналізу. Таким чином у процесі аналізу, перш за все необхідно дослідити наявність та динаміку основних засобів у складі майна підприємства. На подальших етапах аналітичного дослідження основні засоби оцінюють з точки зору їх практичного застосування та мобільності, тобто структуризують їх на активну та пасивну частину. На обсяг, структуру і динаміку виробничих основних засобів впливають такі фактори:

- характер та особливості процесу виробництва;

- тип виробництва ( масове, серійне, одиничне) ;

- технологія, рівень спеціалізації і кооперування;

- методи організації виробництва тощо [109].

Проаналізуємо склад, рух та динаміку основних засобів на ДП "ЖЛГЗ Чуднівська філія" ( див. табл. 3.3.)

Таблиця 3.3. Наявність, рух і динаміка основних засобів на ДП "ЖЛГЗ Чуднівська філія"

Основні засоби	На 31.12.2007 р.	На 31.12.2008 р.	На 31.12.2009 р.	Відхилення (2007-2009) (+,-)
	сума, тис.грн.	%	сума, тис.грн.	%	сума, тис.грн.	%	тис. грн.	%	п.с
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Промислово- виробничі основні засоби; у т.ч.:	2540	89,4	2930	8,2	3550	90,4	+ 1010	+39,8	1
Активна частина основних засобів	1800	63,4	2050	1,7	643	7,3	+843	+46,8	3,9
Виробничі основні засоби інших галузей	40	8,5	45	3,4	230	6,9	-10	-4,1	-2,6
Невиробничі основні засоби	150	2,1	148	4,4	145	3,7	-5	-3,3	+1,6
Разом	2840	100,0	3323	100,0	3925	100,0	+ 1085	38,2	х

У підприємства в 2009 році в порівнянні з 2007 вартість основних засобів збільшилась на 38,2%, що склало 1085 тис. грн. Найбільше збільшення відбулося у складі промислово-виробничих основних засобів - на 39,8%, що склало 1010 тис. грн., в т. ч активної частини основних засобів на 46,8% або на 843 тис. грн. Зростання питомої ваги активної частини свідчить про прогресивність структури основних засобів, підвищення технічної оснащеності підприємства. При цьому відбулося зменшення невиробничих основних засобів на 4,1% або на 10 тис. грн. на кінець 2009 року порівняно з 2007. Структура основних засобів підприємства у 2009 році порівняно з 2007р. майже не змінилася. Найбільшу питому вагу у складі основних засобів займають промислово-виробничі основні засоби відповідно 89,4 та 90,4%.

Детального розгляду в процесі аналізу потребує оцінка наявності та руху основних засобів, як перспективного дослідження майбутньої виробничої потужності підприємства.

У таблиці 3.4 наведено основні показники, які характеризують рух основних засобів підприємства.

Наведені показники і коефіцієнти доцільно розраховувати для всіх виробничих основних засобів, активної їх частини, окремих груп виробничих основних засобів, основних видів обладнання за різні періоди часу.

Таблиця 3.4. Показники аналізу руху та технічного стану основних засобів на ДП "ЖЛГЗ Чуднівська філія"

№ з.п	Показник	Формула розрахунку	Роки
			2007	2008	2009
1	2	3	4	5	6
1.	Частка основних засобів в активах	Залишкова вартість ОЗ / Активи	0,05	0,07	0,07
2.	Коефіцієнт зносу основних засобів	Сума зносу/ вартість основних засобів	0,38	0,42	0,49
3.	Коефіцієнт придатності	1 - коефіцієнт зносу	0,62	0,58	0,51
4.	Коефіцієнт оновлення	Вартість введених основних засобів/ вартість основних засобів на кінець періоду	0,15	0,16	0,18
5.	Коефіцієнт вибуття	Вартість основних засобів, що вибули/ вартість основних засобів на початок періоду	0,14	0,13	0,15

За результатами проведеного аналізу показників руху основних засобів по підприємству можна зробити висновок, що спостерігається позитивна тенденція, що проявляється у перевищенні коефіцієнта оновлення над коефіцієнтом вибуття, а саме на 0,03 пункта у 2009 році в порівнянні з 2007 роком. Частка коштів інвестованих в основні засоби в 2009 році в порівнянні з 2007 роком збільшилась на 2%. Така політика підприємства пояснюється тим, що рівень зношення основних засобів є досить високим - 51%, тому керівництво спрямовує вільні кошти на оновлення основних засобів.

Особливої уваги заслуговує аналіз технічної і вікової структури основних засобів. Для такого аналізу діюче устаткування групують за видами, а всередині груп - за тривалістю експлуатації. Як правило , виділяють наступні групи за періодом експлуатації:

- до 3 років;

- 3-7 років;

- 7-15 років;

- понад 15 років.

Для характеристики технічного стану окремих робочих машин, обладнання , інструментів, пристроїв застосовують групування за технічною придатністю:

- придатне обладнання ;

- обладнання, яке вимагає капітального ремонту ;

- непридатне обладнання, яке необхідно списати ;

Таке групування дає змогу робити висновки щодо віку устаткування як у розрізі їх окремих видів, так і в цілому по підприємству, перевірити забезпеченість підприємства устаткуванням і повноту його використання [17, c. 146].

Дані щодо термінів експлуатації основних засобів на на ДП "ЖЛГЗ Чуднівська філія" наведено в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5. Аналіз вікової структури основних засбів на ДП "ЖЛГЗ Чуднівська філія"

№ з.п	Вид основних засобів	Одиниці виміру	Термін використання, років	Разом
			до 3	3-7	7-15	понад15
1	2	3	4	5	6	7	8
1.	Машини й обладнання	од.	6	19	22	15	62
2.	Транспортні засоби	од.	4	15	5	-	24
3.	Інструменти, прилади та інвентар	од.	52	64	24	20	60
4.	Інші основні засоби	од.	5	23	27	8	73
5.	Разом	од.	77	121	78	43	319
6.	Питома вага	%	24,1	37,9	24,5	13,5	100,0

Середній термін експлуатації основних засобів на підприємстві дорівнює 7,5 років ([(1,5х77) + (5х121) + (11х78) + (19х43) / 319]). При цьому найбільшу питому вагу займають основні засоби, термін використання яких від 3 до 7 років - 37,9%. Як бачимо на підприємстві досить велика частка основних засобів термін використання яких від 7 до 15 років та понад 15 років - 24,5%, 13,5% відповідно. Це означає, що підприємство використовує у своїй діяльності основні засоби, термін використання яких є досить тривалим. Як бачимо у підприємства є значна кількість основних засобів, термін використання яких більше 15 років. Як правило, такі основні засоби є досить зношеними. Застаріле, зношене фізично і морально устаткування негативно відображається на всіх кількісних та якісних показниках діяльності підприємства, знижує потенційні можливості зростання фондовіддачі і, зрештою, рентабельність. Тому, в подальшій діяльності підприємства керівництву слід звернути увагу на покращення технічного стану основних засобів, шляхом заміни застарілих основних засобів новими.

Економічна ефективність функціонування основних виробничих фондів є складовою результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. При визначенні економічної ефективності основних фондів використовують систему натуральних та вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних фондів; фондоозброєності праці та її продуктивності [14, c. 75].

До натуральних показників належать: екстенсивне й інтенсивне використання основного устаткування; фондовіддача, визначена в натуральному чи умовно-натуральному виразі; використання виробничої потужності й ступінь її освоєння.

Вартісними показниками є фондовіддача, розрахована за вартісними показниками, і фондомісткість. Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних виробничих фондів є виробництво товарної продукції у розрахунку на 1 грн. їх середньорічної вартості, тобто фондовіддача [110].

В економічній літературі відсутня єдина думка стосовно вартісного оцінювання продукції, прийнятого в розрахунок показника фондовіддачі. Найреальніша фондовіддача розрахована у натуральному виразі. Однак галузь застосування натуральних показників обмежена.

На практиці фондовіддачу визначають на основі обсягу продукції.

Ф= ТП /ОЗ (3.1)

де ТП - обсяг товарної ( валової) продукції ;

ОЗ - середня віртість основних засобів за період, що аналізується.

Для аналізу ефективності використання основних засобів також використовують показник фондомісткості. Фондомісткість - обернений до фондовіддачі показник, який характеризує вартість основних виробничих фондів, що припадає на одиницю вартості виробленої продукції.

При аналізі фондовіддачі фактичний показник фондовіддачі порівнюють з розрахунковим, з даними попередніх періодів, проектними показниками, фондовіддачею інших підприємств даної галузі. На рівень фондовіддачі впливають різні чинники, пов'язані як зі зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих фондів, особливо їх активної частини.

Всі чинники можна поділити на дві групи:

- ті, що не залежать від ступеня використання основних фондів;

- ті, що залежать від ступеня використання основних фондів.

До першої групи чинників належать: розвиток кооперованих зв'язків і зміна матеріаломісткості та трудомісткості продукції; зміна цін на сировину, матеріали, готову продукцію та ін. Зростання кооперованих поставок, матеріаломісткості веде до зростання фондовіддачі.

До другої групи чинників належать: зміна питомої ваги машин і устаткування в складі основних фондів, підвищення змінності роботи устаткування; зменшення внутрішньозмінних простоїв; зміна рівня внутрішньозаводської спеціалізації та ін [60, c. 255].

Аналіз фондовіддачі проводиться за двома напрямами: вивчення впливу факторів на зміну фондовіддачі, вивчення впливу фондовіддачі на обсяг виробництва.

На зміну рівня фондовіддачі впливає низка факторів. Факторами першого рівня, що впливають на фондовіддачу основних засобів, є :зміни частки активної частини засобів у загальній їхній сумі; зміна фондовіддачі активної частини основних засобів. Для розрахунку впливу факторів другого порядку на рівень фондовіддачі необхідно знати, як змінився обсяг виробництва продукції у зв'язку з зміною устаткування або його модернізації. З цією метою порівнюють випуск продукції на новому та старому устаткуванні за період часу після його заміни й отриманий результат ділять на фактичну середньорічну вартість технологічного устаткування [20].

Підвищенню фондовіддачі сприяють: збільшення питомої ваги активної частини основних засобів; збільшення часу роботи устаткування; механізація і автоматизація виробництва, використання прогресивної технології, модернізація діючого устаткування та інші. Зниження фондовіддачі призводить до збільшення суми амортизаційних відрахувань і відповідно сприяє зменшення частки прибутку в ціні товару, що призводить до збитків [66].

Фондовіддача включає поняття ефективності використання необоротних активів. При обчисленні та порівняльному аналізі цього показника за групою промислових підприємств слід дотримуватись правильного методичного підходу. Однакові за профілем і потужністю підприємства можуть мати різний рівень фондовіддачі.

Для виявлення невикористаних резервів в експлуатації машин і устаткування слід визначити фондовіддачу не лише із загального розміру основних виробничих засобів, але й з їх активної частини.

Зростання цін на обладнання дуже часто випереджує зростання їх експлуатаційної продуктивності, що спричиняє підвищення вартості одиниці потужності та падіння фондовіддачі. Оптова ціна на певне обладнання може бути підвищена, але меншою мірою, ніж її продуктивність. Нова техніка забезпечує збільшення фондовіддачі лише тоді, коли продуктивність зростає швидше, ніж її вартість, за кращих (рівних) умов. Це положення слід враховувати при розробці нової техніки, яка забезпечить максимальну ефективність, у тому числі підвищення фондовіддачі [70].

Проведемо аналіз використання основних засобів на ДП "ЖЛГЗ Чуднівська філія" (див. табл.3.6.).

Таблиця 3.6. Аналіз ефективності використання основних засoбів на ДП "ЖЛГЗ Чуднівська філія"

№ з.п	Показник	Од. виміру	2008 рік	2009 рік	Відхилення
					+,-	%
1	2	3	4	5	6	7
1.	Середньорічна вартість основних засобів	тис.грн	95424	97094	1670	1,8
2.	Активна частина ОЗ, у т.ч.: невстановлене обладнання діючі основні засоби	тис.грн	47712 2050 45662	48547 2643 45904	835 843 242	1,8 28,9 0,53
3.	Кількість робочих днів у році	Дні	260	265	5	1,9
4.	Середньорічна кількість одиниць діючого обладнання	од.	220	232	12	5,5
5.	Кількість відпрацьованих верстато-змін	верстато-змін	65250	65500	250	0,4
6.	Кількість відпрацьованих машино-годин.тис	машино-годин	500	550	50	10
7.	Обсяг валової продукції	тис.грн	53007	59086	6079	11,5
8.	Фондовіддача	-	0,45	0,55	0,1	20

Визначимо вплив факторів на зміну фондовіддачі способом ланцюгових підстановок за наступною моделлю:

Ф = Д х К зм х (Тгод/Т зм) х (ОЗ акт /ОЗ) х (ОЗд/ОЗ акт) х (ВП/Т год )х (1/С) (3.2)

К зм- коефіцієнт змінності роботи обладнання;

Д - кількість робочих днів;

Т год -кількість машино- годин, відпрацьованих усім обладнанням;

Т зм- кількість верстато-змін;

ОЗ акт- вартість активної частини основних засобів;

ОЗ д- вартість діючих основних засобів;

С- середня вартість одиниці обладнання.

Підставивши у формулу показники діяльності підприємства отримуємо, що фондовіддача у 2008 році дорівнює 0,45 а у 2009 0,55

Далі проводимо розрахунок умовних результативних показників, поступово замінюючи значення фактора за 2008-й рік його значенням з 2009-й рік. В результаті чого отримуємо Ф ум.1=0,45,Ф ум.2=0,43,Ф ум.3=0,45, Фум.4=0,45, Ф ум.5=0,45, Ф ум.6=0,5

1) За рахунок збільшення робочих днів на 5 фондовіддача збільшилась на 0,01;

2) за рахунок зменшення коефіцієнту змінної роботи обладнання фондовіддача зменшилась на 0,03;

3) за рахунок зміни середньої тривалості зміни фондовіддача збільшилась на 0,02;

4) за рахунок зменшення питомої ваги активної частини основних виробничих засобів показник фондовіддачі зменшився на 0,002;

5) за рахунок збільшення питомої ваги діючого обладнання фондовіддача збільшилась на 0,002;

6) за рахунок зміни середнього випуску продукції на одну машино-годину фондовіддача збільшилась на 0,003;

7) зміна середньої вартості одиниці обладнання призвела до зменшення фондовіддачі на 0,005.

Отже, у 2009 році в порівнянні з 2008-м роком показник фондовіддачі збільшився на 0,1, що є позитивною тенденцією в діяльності підприємства. Основною причиною збільшення даного показника є збільшення обсягів валової продукції швидшими темпами ніж вартість основних засобів. Підвищенню фондовіддачі також посприяли збільшення питомої ваги активної частини основних засобів; збільшення часу роботи устаткування. В подальшій діяльності підвищення фондовіддачі можна досягти за рахунок механізації і автоматизації виробництва, використання прогресивної технології, модернізації діючого устаткування та інші. Нова техніка забезпечує збільшення фондовіддачі лише тоді, коли продуктивність зростає швидше, ніж її вартість, за кращих (рівних) умов. Це положення слід враховувати при розробці нової техніки, яка забезпечить максимальну ефективність, у тому числі підвищення фондовіддачі.