Економічний потенціал аграрних підприємств: механізми формування та розвитку

Елементи, які складають аграрний економічний потенціал, якісно однорідні за функціональною ознакою, адже усі вони являють собою ресурси, що гіпотетично забезпечують результати виробництва. Для кількісної співставності різнойменні види ресурсів необхідно привести до єдиної розмірності. У статистиці з цією метою використовують низку методичних прийомів. Найбільш широко застосовуються методи стандартизації чи нормування [116, с. 30]. Сутність найбільш простого з них полягає у тому, що величина кожного показника, яким характеризується той чи інший досліджуваний об'єкт, відноситься до середнього його значення по групі чи базовому значенню за певний рік, тобто обчислюється індекс руху ресурсів:

, (1.7)

де Епот - економічний потенціал підприємства за методом стандартизації, коефіцієнт;

Пс.у - площа сільськогосподарських угідь підприємства, га;

ЧП - чисельність працівників, зайнятих у сільському господарстві, осіб;

ОсФ - середньорічна вартість основних засобів, грн.;

ОбФ - середньорічна вартість оборотних засобів, грн.;

І - розмір капітальних інвестицій, грн.

У даному випадку пропорції між досліджуваними об'єктами за рівнем кожного показника зберігаються, але не у натуральних, а у відносних одиницях. Отримані відносні показники можуть додаватися. Ця операція можлива тому, що названі показники зводяться до єдиної бази.

Сума стандартизованих значень ресурсів за змістом ближче до показника ресурсозабезпеченості, ніж до економічного потенціалу. На відміну від ресурсозабезпеченості, він розглядається тут як інтегральна можливість системи ресурсів забезпечити при їх використанні певний рівень виробництва. Тому, для підвищення точності кількісної оцінки цієї можливості, поряд з показниками ресурсозабезпеченості підприємств і регіонів, необхідно визначити значимість кожного ресурсу.

Отримані з допомогою індексного методу значення аграрного економічного потенціалу, виражені у відносних одиницях, поряд з цим дають конкретне уявлення про диференціацію господарств і регіонів за цим показником, а також про головні тенденції його зміни.

Для прогнозу тенденцій розвитку виробництва сільськогосподарської продукції у майбутньому важливо не лише визначити наявний економічний потенціал, але й прослідкувати динаміку рівня його використання. Ми вважаємо, що потенціал підприємства доцільно характеризувати не одним, а сукупністю показників, причому залежно від природи самого показника, застосовувати чи то вартісну оцінку, чи то натуральну, чи то зовсім іншу - евристичну. Методологічною основою їх визначення є співвідношення результату з масою ресурсу, використаного для його досягнення. При цьому показники рівня використання елементів потенціалу мають уможливлювати порівняльну оцінку як ефективності використання різноманітних елементів потенціалу одного підприємства, так і різних виробничих систем.

Ефективність - це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або у певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробних витрат (виробничо спожиті ресурси) [178, с. 225].

З метою оцінки економічної ефективності виробництва в аграрних підприємствах використовують натуральні та вартісні показники. Вихідними є їх натуральна форма - урожайність культур або продуктивність худоби. Підвищення цих показників відповідає головному завданню - збільшення виробництва споживчої вартості та підвищення життєвого рівня населення. Однак, для виявлення економічної ефективності слід знати витрати, які забезпечили одержання відповідної урожайності культур і продуктивності худоби. Кожне аграрне підприємство виробляє різнорідну продукцію. Щоб одержати зіставні величини витрат і результатів виробництва, обсяг усієї продукції переводять у вартісну форму.

Основні показники економічної ефективності виробництва аграрного підприємства включають: виробництво валової продукції і валового доходу відносно витрат виробництва; затрати праці на виробництво 1 ц продукції; собівартість 1 ц продукції; одержаний прибуток на 1 га і 1 ц продукції та рівень рентабельності [177, с. 230 - 231].

Нами запропоновано для оцінки рівня ефективності використання потенціалу аграрного підприємства розраховувати інтегральний індекс ефективності використання потенціалу (Іеф), що характеризує його прибутковість і динамічне використання виробничих ресурсів. Він може бути визначений через рівняння виду [158, с. 149]:

, (1.8)

де Іеф - інтегральний індекс ефективності використання потенціалу аграрного підприємства, коефіцієнт;

jпп, jфв, jмв, jп - індекси продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, ефективності використання землі, які розраховуються за формулами:

, (1.9)

, (1.10)

, (1.11)

, (1.12)

де Прп, Прср - чистий прибуток досліджуваного підприємства та аграрних підприємств району відповідно, грн.;

ЧПп, ЧПср - серередньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільському господарстві досліджуваного підприємства та аграрних підприємств району відповідно, осіб;

ОВЗп, ОВЗср - середньорічна вартість основних засобів досліджуваного підприємства та аграрних підприємств району відповідно, грн.;

МВп, МВср - матеріальні витрати досліджуваного підприємства та аграрних підприємств району відповідно, грн.;

Пс.у п, Пс.у ср - площа сільськогосподарських угідь досліджуваного підприємства та аграрних підприємств району відповідно, га.

Індекси змін показників продуктивності праці, фондовіддачі та використання землі визначається відношенням відповідних показників за звітний період до показників за базовий період.

Чим вищий показник інтегрального використання економічного потенціалу, тим вища ефективність використання економічного потенціалу у звітному періоді порівняно з середньорайонними показниками.

Одним з показників ефективності використання економічного потенціалу є ресурсовіддача та ресурсоємність, що є важливими складовими досягнення ефекту у виробництві. Ресурсовіддачу і ресурсоємність розуміють як спроможність сукупних виробничих ресурсів створювати продукт протягом певного періоду. Чим менші витрати праці і капіталу припадає на одиницю продукту тим менша ресурсоємність і вища ресурсовіддача, а, отже і ефективність виробництва.

Ресурсоємність і ресурсовіддача є економічними категоріями суспільного виробництва. Ресурсоємність і ресурсовіддача показують синтез відношення функціонуючих виробничих ресурсів з отриманим результатом й характеризує рівень використання сукупних ресурсів. У цих відношеннях відображені всі економічні, політичні та соціальні процеси.

Ресурсоємність показує, ціною яких зусиль досягається один і той самий результат у різних природно-економічних умов виробництва, ресурсовіддача відображає продуктивну силу використаних ресурсів у тих самих умовах і обчислюється за формулою [193, с. 64]:

, (1.13)

де РВ - ресурсовіддача, грн.;

ВП - валова продукція у порівняльних цінах 2005 р., грн.;

РП - сума ресурсного потенціалу підприємства, грн.

Скорочення сукупних ресурсів на створення одиниці продукту, за інших рівних умов, сприятиме зниженню ресурсоємності продукції. У підсумку одержувана продукція буде ресурсоекономною, свідчить про здешевлення виробництва продукції, зумовлене більш раціональним використанням ресурсів. Отже, це буде характеризувати підвищення ефективності усього сільськогосподарського виробництва.

Застосування показника ресурсовіддачі дозволяє здійснити диференційований підхід до прогнозування обсягу виробництва і реалізації продукції сільського господарства з урахуванням виробничих можливостей підприємств. У підприємствах з високою ресурсовіддачею для виробництва одиниці продукції буде необхідно менше вкладень капіталу та інших ресурсів, порівняно з підприємствами з низькою ресурсовіддачею. Таким чином, показник ресурсоємності більш прийнятний при аналізі досягнутих результатів виробництва і виявленні внутрішньогосподарських резервів, а ресурсовіддачі у плануванні та прогнозуванні обсягу виробництва і реалізації продукції сільського господарства.

Розглянемо окремі показники ефективності використання потенціалу аграрних підприємств Полтавської області за допомогою таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 Показники ефективності діяльності аграрних підприємств Полтавської області, 2007 - 2009 рр.

Показники	Роки:	2009 р. до 2007 р.:
	2007	2008	2009	абсолютне відхилення, (+, -)	відносне відхилення, %
Валова продукція - всього, млн. грн.	2572,5	3275,3	3094,1	521,6	20,3
у т. ч. на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.	118,15	150,54	142,33	24,18	20,5
на 100 грн. основних фондів, грн.	66,51	66,11	60,60	-5,91	-8,9
Продуктивність праці, тис. грн.	52,37	69,29	63,74	11,37	21,7
Чистий прибуток - всього, млн. грн.	514,1	335,8	533,4	19,3	3,8
у т. ч. на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.	23,61	15,43	24,54	0,93	3,9
на 100 грн. основних фондів, грн.	13,29	6,78	10,45	-2,84	-21,4
на 1 середньооблікового працівника	10,28	7,14	13,01	2,73	26,6
Рівень рентабельності - всього, %	28,7	11,3	15,5	-13,2	х
у т. ч. рослинництва	46,9	17,9	19,4	-27,5	х
тваринництва	-4,3	-4,6	4,7	9	х

Аналіз даних таблиці 1.5 показує, що за досліджуваний період виробництво валової продукції збільшилося на 20,3 % до 3094,1 млн. грн., у тому числі на 100 га сільськогосподарських угідь - на 20,5 % до 142,33 тис. грн., на 100 грн. основних фондів зменшилося на 8,9 % і становило 60,6 грн.

За 2007 - 2009 рр. чистий прибуток аграрних підприємств Полтавської області збільшився на 19,3 млн. грн. (3,8 %) і дорівнював 533,4 млн. грн., у тому числі на 100 га угідь - 24,54 тис. грн., на 100 грн. основних фондів - 10,45 грн., на середньооблікового працівника - 13,01 тис. грн.

Загальний рівень рентабельності діяльності підприємств за аналізований період зменшився на 13,2 % до 15,5 %, що свідчить про зниження ефективності використання економічного потенціалу аграрних підприємств.

На основі проведених теоретико-методологічних досліджень організаційно-економічного механізму формування та розвитку потенціалу аграрних підприємств у монографії узагальнено теоретичні підходи до його визначення. Запропоновано визначати економічний потенціал підприємства як його здатність забезпечити отримання стабільного прибутку шляхом задоволення потреб споживачів, за існуючих внутрішніх та зовнішніх обмежень з урахуванням потенційної можливості розвитку підприємства.

Обґрунтовано структуру потенціалу аграрного підприємства, у якій виокремлено три окремі складові - матеріально-речова, соціально-економічна і організаційно-управлінська. Матеріально-речові компоненти включають підсистеми нижчого рівня: підсистема агробіокліматичного потенціалу (потенціал землі, кліматичних умов, біопотенціал рослинництва і тваринництва), техніко-технологічний та фінансовий потенціал. До організаційно-управлінської складової віднесено підприємницький, інформаційний та інфраструктурний потенціали. Соціально-економічна складова поєднує трудовий потенціал як зайняте у даний час населення, так і те, яке готується до праці.

Удосконалено процес формування (реформування) потенціалу, який поєднує наступні етапи: 1) оцінка впливу макро- та мікросередовища, можливості і загрози; 2) сформування місії, цілей та завдань підприємства; 3) формування ресурсної бази; 4) розробка виробничої програми підприємства; 5) аналіз процесу виробництва продукції (надання послуг); 6) реалізація товарної та цінової політики підприємства, збут продукції; 7) отримання і розподіл прибутку. Механізм формування (реформування) потенціалу підприємства є циклічною системою, яка після проходження кожного циклу виходить на новий рівень господарювання завдяки усуненню недоліків, виявлених у ході аналізу на попередніх етапах.

Обґрунтовано чинники формування та розвитку економічного потенціалу аграрного підприємства. Чинники зовнішнього середовища поєднують економічні, соціальні, політико-правові, науково-технічні чинники, які здійснюють переважно негативний обмежувальний вплив на розвиток потенціалу, тому підприємство має формувати такий організаційно-економічний механізм, який дозволив би швидко адаптуватися до цих змін. Чинники внутрішньої дії поділено на такі групи: 1) організаційно-економічні; 2) техніко-технологічні; 3) соціального розвитку; 4) комунікаційні.

Запропоновано методичні підходи до грошової оцінки річного економічного потенціалу аграрних підприємств, яка базується на наступних принципах: вартість земельних угідь визначається за розміром орендної плати на момент проведення розрахунків, основні засоби виробництва - за сумою їх амортизації, оборотні засоби - у розмірі їх фактичних затрат, вартісна оцінка трудового потенціалу здійснюється з урахуванням кількості зайнятих у підприємстві і рівня фактичної річної оплати праці одного працівника. Усі економічні ресурси враховуються у моделі з урахуванням коефіцієнтів значимості ресурсів у процесі виробництва, які визначаються на основі кореляційно-регресійного аналізу.

Розділ 2. ОЦІНКА ДосягнутОГО рівнЯ ефективності використання економічного потенціалу аграрних підприємств

2.1 Техніко-технологічні аспекти формування та розвитку потенціалу аграрних підприємств

Для забезпечення високих сталих темпів розвитку агропромислового виробництва і завдяки цьому досягнення істотних зрушень у вирішенні продовольчої проблеми необхідно докорінно переглянути практичні заходи щодо зміцнення і розвитку матеріально-технічної бази, вдосконалення її виробничої структури, особливо технічного переозброєння сільського господарства з урахуванням усієї різноманітності організаційно-виробничих форм господарювання.

На сучасному етапі розвитку національної економіки проблема дослідження, економічної оцінки та визначення шляхів підвищення використання виробничо-технічного потенціалу, як складової економічного потенціалу сільського господарства набуває усе більшої актуальності.
По-перше, тому, що загальна величина його постійно зростає, підвищується рівень фондо- і енергозабезпеченості виробництва, фондо- та енергоозброєності праці, а ефективність агропромислового виробництва знижується. По-друге, динамічний розвиток продуктивних сил в агропромисловому комплексі на основі прискорення темпів науково-технічного прогресу і відставання формування нових економічних виробничих відносин зумовили порушення взаємозв'язків і взаємодії, які підпорядковуються закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил [167, с. 282].

Раціональне використання техніко-технічного потенціалу сільського господарства в умовах динамічного розвитку національної економіки країни передбачає органічне поєднання і дотримання оптимальної пропорційності та збалансованості розвитку усіх складових потенціалу за основними параметрами економічного зростання: високих і сталих темпів, розмірів абсолютних приростів, структурних зрушень в обсягах виробництва відповідних видів продукції і забезпечення її якості.

Дослідження формування та розвитку економічного потенціалу проведено на основі аналізу функціонування наступних аграрних підприємств Полтавської області:

– СВК “Батьківщина” Котелевського району;

– ПОСП ім. Суворова Решетилівського району;

– ДПДГ “Степне” Полтавського району.

Сільськогосподарський виробничий кооператив “Батьківщина” Котелевського району Полтавської області створений рішенням установчих зборів від 11 березня 2000 року, шляхом реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства “Батьківщина” і є його правонаступником.

Кооператив створений на невизначений термін. Кооператив здійснює виробництво сільськогосподарської продукції. Здійснює заготівлю, переробку і зберігання сільськогосподарської продукції та сировини, як власного виробництва так і придбаної. Веде гуртову і роздрібну торгівлю цією продукцією, продуктами переробки, товарами власного виробництва. Виконує будівельні та ремонтно-будівельні роботи, має підсобні промисли та розвиває виробництво будівельних матеріалів, товарів широкого вжитку, здійснює надання агротехнічних та інших послуг членам кооперативу, населенню, іншим сільськогосподарським товаровиробникам. Здійснює ветеринарне обслуговування тварин, ведення племінної роботи.

Управління СВК “Батьківщина” здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Органами управління є: Загальні збори, правління, збори бригади (підрозділу), ради трудових колективів. У кооперативі збережена й удосконалюється модель колективної госпрозрахункової діяльності, яка спрямована на збільшення виробництва продукції та скорочення її втрат, підвищення якості, зниження витрат виробництва.

ПОСП ім. Суворова Решетилівського району Полтавської області було засноване від 10 січня 2000 року. ПОСП ім. Суворова розташоване у с. Шамраївка Решетилівського району Полтавської області. Підприємство знаходиться на відстані 25 км від районного центру - смт. Решетилівка, та 65 км від обласного центру м. Полтави.

Головною метою ПОСП є виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, а також надання послуг щодо ведення сільського господарства та здійснення інших, пов'язаних з цим видів діяльності з метою задоволення потреб споживачів.

Державне підприємство дослідне господарство “Степне” Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції УААН створене з метою організаційно-господарського забезпечення науково-дослідним установам Академії умов для проведення наукових досліджень, апробації результатів наукових досліджень, проведення виробничої перевірки та впровадження наукових розробок у виробництво та іншої господарської діяльності.

Господарство є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює науково-дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

В умовах підвищення частки основних фондів у сукупному аграрному потенціалі важливим є визначення їх натурального складу. Вартісні розміри основних фондів характеризують їх виробничий потенціал, можливості у вирішенні головних завдань щодо прискорення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, визначають рівень прогресивності технологій, організації праці та управління, характеризують процеси поділу праці, й поглиблення спеціалізації, розширення міжгосподарських зв'язків.

Проаналізуємо динаміку вартості та структури основних засобів СВК “Батьківщина” за допомогою таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Динаміка складу і структури основних фондів СВК “Батьківщина” Котелевського району, 2007 - 2009 рр.

Групи основних засобів	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2007 р.
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %
Капітальні витрати на поліпшення земель	15	0,1	16	0,1	16	0,1	106,7
Будинки, споруди та передавальні пристрої	12795	55,5	14301	55,7	15705	53,1	122,7
Машини та обладнання	6185	26,8	6773	26,4	8704	29,4	140,7
Транспортні засоби	1780	7,7	1817	7,1	1936	6,5	108,8
Інструменти, прилади	281	1,2	303	1,2	295	1,0	105,0
Довгострокові біологічні активи	1662	7,2	2060	8,0	2481	8,4	149,3
Багаторічні насадження	318	1,4	384	1,5	464	1,6	145,9
Інші основні засоби	2	0,0	2	0,0	2	0,0	100,0
Разом	23038	100,0	25656	100,0	29603	100,0	128,5

Аналіз даних таблиці 2.1 свідчить, що за досліджуваний період середньорічна вартість основних засобів у СВК “Батьківщина” Котелевського району збільшилася на 6565 тис. грн. (28,5 %) і становила 29603 тис. грн. У структурі основних фондів підприємства найбільшу питому вагу займають будинки, споруди та передавальні пристрої - 53,1 % або 15705 тис. грн., друге місце посідають машини та обладнання - 29,4 %, вартість яких зросла на 40,7 % порівняно з 2006 р. (8704 тис. грн.).

За 2007 - 2009 рр. вартість довгострокових біологічних активів збільшилася на 49,3 % до 2481 тис. грн., або 8,4 % вартості фондів підприємства. Вартість транспортних засобів збільшилася на 156 тис. грн. (8,8 %) і дорівнювала 1936 тис. грн., однак їх питома вага зменшилася
з 7,7 % до 6,5 %.

Розглянемо вартісну структуру основних засобів ПОСП ім. Суворова за даними таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Склад і структура основних фондів ПОСП ім. Суворова Решетилівського району, 2007 - 2009 рр.

Групи основних засобів	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2007 р.
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %
Будинки, споруди та передавальні пристрої	3011	73,5	1877	57,8	1877	49,6	62,3
Машини та обладнання	506	12,4	753	23,2	1170	30,9	231,2
Транспортні засоби	213	5,2	146	4,5	173	4,6	81,2
Довгострокові біологічні активи	367	9,0	469	14,5	563	14,9	153,4
Разом	4097	100,0	3245	100,0	3783	100,0	92,3

Як свідчать дані таблиці 2.2, за досліджуваний період середньорічна вартість основних засобів зменшилася на 314 тис. грн. (7,7 %) і становила 3783 тис. грн. У структурі основних фондів найбільшу питому вагу займають будинки, споруди та передавальні пристрої - 49,6 %, вартість яких зменшилася на 23,9 % порівняно з 2007 р. За 2007 - 2009 рр. питома вага машин та обладнання збільшилася з 12,4 % до 30,9 %, довгострокових біологічних активів - на 5,9 % до 14,9 %, а питома вага транспортних засобів зменшилася до 4,6 %.

Таким чином, можна відмітити, що на підприємстві спостерігається негативна тенденція до зменшення вартісної величини основних засобів та збільшення диспропорція їх складу.

Дослідимо структуру основних фондів ДПДГ “Степне” за даними таблиці 2.3.

Виходячи з даних, наведених у таблиці 2.3, можна відмітити, що у ДПДГ “Степне” у 2009 р. порівняно з 2007 р. вартість основних засобів збільшилася на 2829 тис. грн. (17,2 %) і становила 19257 тис. грн. У структурі основних засобів найбільшу питому вагу займає пасивна частина - 62,7 %, машини та обладнання - 25,3 %, вартість яких збільшилася на 6,3 %, транспортні засоби - 4,4 %, робоча і продуктивна худоба - 5,4 %.

Таблиця 2.3 Склад і структура основних фондів ДПДГ “Степне” Полтавського району, 2007 - 2009 рр.

Групи основних засобів	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2007р.
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %
Будинки, споруди та передавальні пристрої	11233	68,4	11428	67,1	12068	62,7	107,4
Машини та обладнання	3127	19,0	3428	20,1	4872	25,3	155,8
Транспортні засоби	854	5,2	843	5,0	848	4,4	99,3
Інструменти, прилади	235	1,4	266	1,6	335	1,7	142,6
Робоча і продуктивна худоба	888	5,4	964	5,7	1043	5,4	117,5
Багаторічні насадження	91	0,6	91	0,5	91	0,5	100,0
Разом	16428	100,0	17020	100,0	19257	100,0	117,2

Отже, у структурі основних фондів переважає пасивна частина, яка опосередковано впливає на результати виробництва, тоді як активна частина засобів бере безпосередню участь у виробництві.

Структура основних фондів певною мірою впливає на результати виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств. Враховуючи, що ефективність сільськогосподарського виробництва залежить від низки чинників: природно-кліматичних умов, якості землі, виробничого напряму підприємства, фондо- й енергооснащеності, фондоозброєності праці тощо, висновки щодо впливу структури виробничих фондів на рівень окремих показників ефективності не завжди можуть бути досить об'єктивними, якщо при цьому не зробити відповідних застережень.

Вплив структури основних виробничих фондів на окремі показники ефективності виробництва видно на прикладі зіставлення рівня останніх у господарствах з різною питомою вагою пасивної частини фондів у загальній їх вартості (табл. 2.4 - 2.6).

Проаналізуємо забезпеченість та ефективність використання основних фондів у СВК “Батьківщина” на основі даних таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Показники забезпеченості СВК “Батьківщина” основними виробничими фондами та ефективність їх використання, 2007 - 2009 рр.

Показники	Роки:	2009 р. до 2007 р.:
	2007	2008	2009	абсолютне відхилення, (+, -)	відносне відхилення, %
Фондозабезпеченість, тис. грн.	4,01	4,47	5,15	1,14	28,4
Фондоозброєність праці, тис. грн.	74,1	85,8	108,8	34,7	46,8
Забезпеченість основних фондів оборотними, грн.	0,79	0,80	0,87	0,08	10,1
Питома вага будівель, споруд і передавальних пристроїв в основних фондах, %	55,5	55,7	53,1	-2,4	х
Фондомісткість, грн.	1,31	1,48	1,48	0,17	13,0
Фондовіддача, грн.	0,76	0,68	0,67	-0,09	-11,8
Одержано на 100 грн. вартості основних засобів, грн.: товарної продукції	80,22	83,00	106,51	26,29	32,8
прибутку	18,10	30,80	34,92	16,82	92,9
Норма прибутку, %	10,1	17,1	18,7	8,6	х

Аналіз даних таблиці 2.4 показує, що фондозабезпеченість та фондоозброєність у СВК “Батьківщина” постійно зростали і становили 5,15 і 108,8 тис. грн. відповідно у 2009 р. Забезпеченість основних фондів оборотними також зростала, що позитивно впливає на ефективність виробництва і рентабельність фондів.

За досліджуваний період фондовіддача зменшилася на 11,8 % і становила 0,67 грн., при цьому ефективність використання фондів за товарною продукцією і прибутком зростала. Так, сума прибутку, одержана на 100 грн. вартості основних засобів збільшилася на 16,82 грн. (92,9 %) і дорівнювала 34,92 грн.

Норма прибутку за 2007 - 2009 рр. збільшилася на 8,6 % і становила 18,7 %, що свідчить про досить високий рівень ефективності використання фондів підприємства.

Розглянемо вплив структури основних фондів ПОСП ім. Суворова на ефективність їх використання за допомогою таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Показники забезпеченості та ефективність використання основних фондів у ПОСП ім. Суворова, 2007 - 2009 рр.

Показники	Роки:	2009 р. до 2007 р.:
	2007	2008	2009	абсолютне відхилення, (+, -)	відносне відхилення, %
Фондозабезпеченість, тис. грн.	1,70	1,31	1,84	0,14	8,2
Фондоозброєність праці, тис. грн.	38,3	32,1	37,1	-1,2	-3,1
Забезпеченість основних фондів оборотними, грн.	0,45	0,60	0,63	0,18	40,0
Питома вага будівель, споруд і передавальних пристроїв в основних фондах, %	73,5	57,8	49,6	-23,9	х
Фондомісткість, грн.	1,11	0,90	1,12	0,01	0,9
Фондовіддача, грн.	0,90	1,11	0,89	-0,01	-1,1
Одержано на 100 грн. вартості основних засобів, грн.: товарної продукції	75,42	139,94	119,30	43,88	58,2
прибутку	0,76	30,76	0,48	-0,28	-36,8
Норма прибутку, %	0,5	19,2	0,3	-0,2	х

Виходячи з даних таблиці 2.5, можна відмітити, що фондозабезпеченість у ПОСП ім. Суворова у 2009 р. порівняно з 2007 р. збільшилася на 8,2 % і становила 1,84 тис. грн., при цьому фондоозброєність праці зменшилася на 3,1 % до 37,1 тис. грн. Внаслідок значного вибуття пасивної частини основних засобів у 2007 р., їх питома вага зменшилася на 23,9 % до 49,6 %.

У 2009 р. порівняно з базовим роком фондовіддача практично не змінилася - 0,89 грн., хоча у 2008 р. даний показник дорівнював 1,11 грн. Сума товарної продукції на 100 грн. вартості основних фондів збільшилася на 43,8 грн. (58,2 %), але прибуток зменшився на 36,8 % до 0,48 грн.

Таким чином, можна відмітити, що ефективність використання основних фондів у ПОСП ім. Суворова знаходилася на досить низькому рівні.

Дослідимо забезпеченість ДПДГ “Степне” основними виробничими фондами та ефективність їх використання за даними таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Показники забезпеченості ДПДГ “Степне” основними виробничими фондами та ефективність їх використання, 2007 - 2009 рр.

Показники	Роки:	2009 р. до 2007 р.:
	2007	2008	2009	абсолютне відхилення, (+, -)	відносне відхилення, %
Фондозабезпеченість, тис. грн.	4,90	5,08	5,75	0,85	17,3
Фондоозброєність праці, тис. грн.	50,5	55,2	66,6	16,1	31,8
Забезпеченість основних фондів оборотними, грн.	0,27	0,26	0,23	-0,04	-14,8
Питома вага будівель, споруд і передавальних пристроїв в основних фондах, %	68,4	67,1	62,7	-5,7	х
Фондомісткість, грн.	2,43	1,88	1,76	-0,67	-27,6
Фондовіддача, грн.	0,41	0,53	0,56	0,15	36,6
Одержано на 100 грн. вартості основних засобів, грн.: товарної продукції	46,31	54,05	77,10	30,79	66,5
прибутку	0,44	2,02	0,43	-0,01	-2,3
Норма прибутку, %	0,3	1,6	0,3	0,0	0,0

Аналіз даних таблиці 2.6 показує, що фондозабезпеченість та фондоозброєність ДПДГ “Степне” Полтавського району має тенденцію до зростання і у 2009 р. становила 5,75 та 66,6 тис. грн. відповідно.

Для підприємства характерний низький рівень забезпеченості основних фондів оборотними - 0,23 грн., що негативно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства.

Наведені дані свідчать, що зростання питомої ваги пасивної частини основних фондів у загальній вартості основних виробничих фондів у загальній їх вартості негативно впливає на фондовіддачу та результативні показники функціонування аграрних підприємств. При цьому слід відмітити, що основні виробничі фонди забезпечують вищий економічний ефект при наявності оптимальних розмірів оборотних засобів. При цьому обсяги основних і оборотних фондів у розрахунку на одиницю земельної площі зумовлюються виробничим напрямом підприємств конкретної природно-економічної зони, поєднанням рослинницьких і тваринницьких галузей, фондомісткістю та матеріаломісткістю продукції, що виробляється.

Проведемо факторний аналіз фондовіддачі і занесемо отримані результати до таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Результати факторного аналізу фондовіддачі в аграрних підприємствах Полтавської області, 2007, 2009 рр.

Підприємства	Загальна зміна фондовіддачі, грн.	У тому числі за рахунок, грн.:
		продуктивності праці	фондоозброєності праці
СВК “Батьківщина”	-0,09	0,11	-0,2
ПОСП ім. Суворова	-0,01	-0,08	0,07
ДПДГ “Степне	0,15	0,25	-0,1
Полтавська область	0,07	0,3	-0,23

Як свідчать дані таблиці 2.7, на фондовіддачу в аграрних підприємствах негативно впливає зростання фондоозброєності праці. Це зумовлено тим, що валова продукція зростає нижчими темпами порівняно зі збільшенням вартості основних засобів.

Нарощування вартісних розмірів основних і оборотних фондів на одиницю сільськогосподарських угідь забезпечує збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості одиниці продукції, зростання доходності підприємств.

Однак, навряд чи це можна пояснити виключно впливом структури основних виробничих фондів. Причиною таких кількісних зрушень може бути також диференціація порівнюваних підприємств за рівнем фондоозброєності праці і фондозабезпеченості сільськогосподарських угідь. У підприємствах, добре оснащених основними виробничими фондами з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, як правило, вищі показники використання земельних ресурсів і праці.

Слід зазначити, що для сільського господарства Полтавської області досліджуваний період характеризується вищими темпами росту фондозабезпеченості порівняно із збільшенням виробництва валової продукції, що зумовило зниження фондовіддачі, зростання фондомісткості продукції. Відбувається також інтенсивний процес нарощування вартісних розмірів основних виробничих фондів, який значно випереджає зростання їх еквівалента потужності і збільшення вартісних обсягів сільськогосподарської продукції.

За допомогою методу групування визначимо вплив рівня фондозабезпеченості сільськогосподарських угідь на ефективність господарської діяльності аграрних підприємств (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Показники впливу рівня фондозабезпеченості на ефективність використання основних фондів аграрних підприємств Полтавської області, 2009 р.

Показники	Групи підприємств за рівнем фондозабезпеченості, тис. грн./га:
	до 0,9	0,91 - 1,9	1,91 - 3,0	3,1 - 4,5	більше 4,5
Кількість підприємств	9	12	10	6	6
Фондозабезпеченість, тис. грн./га	0,46	1,56	2,67	3,94	5,46
Фондоозброєність праці, тис. грн./особу	61,03	37,93	88,99	107,62	130,17
Припадає оборотних засобів на 1 грн. основних фондів, грн.	4,53	2,04	1,84	0,69	0,53
Одержано на 100 грн. вартості основних засобів: товарної продукції, грн.	453,25	198,35	122,75	73,79	63,43
Прибутку, грн.	121,24	36,20	8,23	6,89	21,13
Фондовіддача, грн.	3,14	1,18	0,72	0,43	0,50
Норма прибутку, %	21,9	11,9	2,9	4,1	13,8

Виходячи з даних, наведених у таблиці 2.8, можна відмітити, що із підвищенням рівня фондозабезпеченості аграрних підприємств ефективність використання основних фондів має тенденцію до зниження. Це зумовлено, передусім, зниженням рівня забезпеченості основних фондів оборотними та випереджаючим зростанням вартості основних засобів порівняно з виробництвом валової продукції.

Зокрема, при середньому рівні фондозабезпеченості 0,46 тис. грн./га та забезпеченості основних фондів оборотними на 4,53 грн., фондовіддача знаходилася на рівні 3,14 грн., а норма прибутку - 21,9 %. При зростанні фондозабезпеченості підприємств до 5,46 тис. грн./га і зменшенні рівня забезпеченості основних фондів оборотними до 0,53 грн., фондовіддача основних засобів зменшилася до 0,5 грн., а норма прибутку знаходилася на рівні 13,8 %.

Підсумки групування свідчать про те, що важливо не лише нарощувати обсяги основних засобів, але і поліпшувати їх якісний склад та на достатньому рівні забезпечувати оборотними фондами, без яких неможливий процес виробництва в аграрних підприємствах [167, с. 285].

Виробничі фонди підприємства перебувають у безперервному русі: із сфери виробництва переходять у сферу обігу і навпаки. Швидкість обороту виробничих фондів має важливе економічне значення. Прискорення швидкості обороту капіталу підвищує ефективність діяльності підприємства. Кругообіг основних фондів здійснюється протягом кількох виробничих циклів. Фізичний стан та особливості руху основних фондів залежить від багатьох чинників і характеризують можливості розвитку їх матеріально-технічної бази.

Проаналізуємо динаміку руху та якісного стану основних фондів СВК “Батьківщина” за допомогою таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 Показники руху та якісного стану основних засобіву СВК “Батьківщина”, 2007 - 2009 рр.

Показники	Роки:	Абсолютне відхилення 2009 р. до:
	2007	2008	2009	2007 р.	2008 р.
Річний приріст, тис. грн.	2007	2725	4323	2316	1598
Коефіцієнт зростання	1,091	1,123	1,173	0,082	0,05
Темп приросту, %	9,1	12,3	17,3	8,2	5
Коефіцієнт відновлення	0,118	0,127	0,199	0,081	0,072
Коефіцієнт вибуття	0,037	0,022	0,092	0,055	0,07
Термін оновлення, роки	12,3	9,5	9,3	-3	-0,2
Коефіцієнт заміни, %	29,0	15,5	39,2	10,2	23,7
Коефіцієнт розширеного відтворення	0,71	0,86	0,74	0,03	-0,12
Коефіцієнт фізичного зносу: на початок року	0,343	0,383	0,380	0,037	-0,003
на кінець року	0,354	0,380	0,358	0,004	-0,022
Коефіцієнт придатності, %: на початок року	65,7	61,7	62,0	-3,7	0,3
на кінець року	64,6	62,0	64,2	-0,4	2,2

Аналіз даних таблиці 2.9 показує, що у СВК “Батьківщина” коефіцієнт відновлення основних фондів за досліджуваний період збільшився на 8,1 до 19,9 %, однак і коефіцієнт вибуття також збільшився до 9,2 %. Внаслідок збільшення коефіцієнта відновлення, термін окупності основних засобів за досліджуваний період зменшився на 3 до 9,3 років, а коефіцієнт заміни при цьому збільшився з 29,0 % до 39,2 %.

Придатність основних фондів підприємства на кінець 2009 р. становила 64,2 %, що на 2,1 % менше порівняно з 2007 р., відповідно коефіцієнт фізичного зносу дорівнював 35,8 %.

Отже, можна відмітити, що для підприємства характерні процеси поступового відтворення основних засобів та поліпшення їх якісного складу.

Дослідимо показники руху та якісного стану основних засобів ПОСП ім. Суворова за даними таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 Показники руху та якісного стану основних засобів у ПОСП ім. Суворова, 2007 - 2009 рр.

Показники	Роки:	Абсолютне відхилення 2009 р. до:
	2007	2008	2009	2007 р.	2008 р.
Річний приріст (зменшення), тис. грн.	-1699	92	795	2494	703
Коефіцієнт зростання	0,649	1,034	1,282	0,633	0,248
Темп приросту, %	-35,1	3,4	28,2	63,3	24,8
Коефіцієнт відновлення	0,234	0,033	0,220	-0,014	0,187
Коефіцієнт вибуття	0,503	0	0	х	0
Термін оновлення, роки	х	33,3	4,5	х	-28,8
Коефіцієнт заміни, %	3,312	-	-	х	х
Коефіцієнт розширеного відтворення	-2,312	1,000	1,000	3,312	0
Коефіцієнт фізичного зносу: на початок року	0,282	0,345	0,380	0,098	0,035
на кінець року	0,300	0,380	0,368	0,068	-0,012
Коефіцієнт придатності, %: на початок року	71,8	65,5	62,0	-9,8	-3,5
на кінець року	70,0	62,0	63,2	-6,8	1,2

Як свідчать дані таблиці 2.10, річне зменшення основних фондів у 2007 р. становив 1699 тис. грн., а у 2009 р. річний приріст дорівнював 795 тис. грн. У базовому році відбулося зменшення основних фондів на 35,1 %, однак у наступних роках відбувалося поступове збільшення засобів і у звітному темп приросту становив 28,2 %.

У 2007 р. у ПОСП ім. Суворова коефіцієнт вибуття знаходився на рівні 50,3 %. Це досить високий рівень показника, що свідчить про значне зношення основних засобів. За досліджуваний період коефіцієнт придатності основних засобів підприємства зменшився на 6,8 % до 63,2 %.

Таким чином, у ПОСП ім. Суворова відбувається інтенсивне вибуття основних фондів, а їх відтворення відбувається досить повільними темпами.

Розглянемо показники руху та якісного стану основних фондів у ДПДГ “Степне” на основі даних таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 Показники руху та якісного стану основних засобів у ДПДГ “Степне”, 2007 - 2009 рр.

Показники	Роки:	Абсолютне відхилення 2009 р. до:
	2007	2008	2009	2007р.	2008 р.
Річний приріст, тис. грн.	311	871	3604	3293	2733
Коефіцієнт зростання	1,019	1,053	1,206	0,187	0,153
Темп приросту, %	1,9	5,3	20,6	18,7	15,3
Коефіцієнт відновлення	0,071	0,068	0,134	0,063	0,066
Коефіцієнт вибуття	0,053	0,019	0,024	-0,029	0,005
Термін оновлення, роки	55,6	20,4	9,1	-46,5	-11,3
Коефіцієнт заміни, %	73,5	26,3	15,0	-58,5	-11,3
Коефіцієнт розширеного відтворення	0,265	0,737	1,276	1,011	0,539
Коефіцієнт фізичного зносу: на початок року	0,393	0,399	0,402	0,009	0,003
на кінець року	0,407	0,423	0,457	0,05	0,034
Коефіцієнт придатності, %: на початок року	60,7	60,1	59,8	-0,9	-0,3
на кінець року	59,3	57,7	54,3	-5	-3,4

Виходячи з даних, наведених у таблиці 2.11, можна відмітити, що річний приріст основних фондів ДПДГ “Стене” за 2007 - 2009 рр. значно збільшився за рахунок реінвестування прибутку. Темп приросту фондів відповідно збільшився з 1,9 до 20,6 %. Коефіцієнт відновлення основних фондів за досліджуваний період збільшився з 7,1 до 13,4 %, а коефіцієнт вибуття зменшився до 2,4 %. За рахунок цих процесів термін оновлення основних засобів зменшився з 55,6 до 9,1 років.

Коефіцієнт придатності основних фондів на кінець року не перевищував 55 %, а коефіцієнт фізичного зносу знаходився на рівні 45,7 %, тобто половина основних засобів підприємства вичерпали свій ресурс, що негативно впливає на ефективність виробництва сільськогосподарської продукції.

Технічне забезпечення сільського господарства знаходиться на низькому рівні, необхідні технологічні операції виконуються технічними засобами, зношеними на 50 - 70 %. Причому ця застаріла техніка потребує значних коштів для підтримання її в робочому стані, а якість виконаних нею робіт є досить низькою. Внаслідок цього, сільськогосподарські підприємства втрачають значні обсяги врожаю. Нині кількість списаної техніки перевищує кількість придбаної більш як у десять разів.

Проаналізуємо наявність та забезпеченість сільськогосподарською технікою СВК “Батьківщина” за даними таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 Показники наявності сільськогосподарської техніки в СВК “Батьківщина” Котелевського району, 2007 - 2009 рр., шт.

Показники	Роки:	У середньому по господарствах району, 2009 р.	2009 р. у % до:
	2007	2008	2009		2007р.	середньо-районних показників
Трактори	47	45	46	32	97,8	143,8
у розрахунку на 1000 га ріллі	9,2	8,8	9,3	9	101,1	103,3
Зернозбиральні комбайни	10	12	12	5	120,0	240,0
у розрахунку на 1000 га посівів зернових (без кукурудзи)	4,3	4,5	4,2	3	97,7	140,0
Вантажні автомобілі	35	36	36	31	102,9	116,1

Аналіз даних таблиці 2.12 показує, що кількість тракторів у СВК “Батьківщина” за 2007 - 2009 рр. зменшилася на 1 до 40 шт., що складає 14,5 % районної кількості тракторів. При цьому кількість тракторів на 1000 га ріллі збільшилася до 9,3 шт. і незначно перевищувала середньорайонні показники. Кількість зернозбиральних комбайнів збільшилася на 2 (20 %) і становила 12 шт., а у розрахунку на 1000 га посіву зернових - 4,2 шт. Кількість вантажних автомобілів у 2008 р. дорівнювала 36 шт., що становить 11,7 % кількості вантажних автомобілів району.

Розглянемо машинно-тракторний парк ПОСП ім. Суворова (табл. 2.13).

Таблиця 2.13 Показники наявності сільськогосподарської техніки в ПОСП ім. Суворова Решетилівського району, 2007 - 2009 рр., шт.

Показники	Роки:	У середньому по господарствах району, 2009 р.	2009 р. у % до:
	2007	2008	2009		2007 р.	середньо-районних показників
Трактори	28	28	28	52	100,0	53,8
у розрахунку на 1000 га ріллі	12	11	14	12	116,7	116,7
Середня потужність двигуна трактора, к.с.	109,4	109,4	109,4	111,3	100,0	98,3
Зернозбиральні комбайни	6	7	7	12	116,7	58,3
у розрахунку на 1000 га посівів зернових (без кукурудзи)	7	7	8	6	114,3	133,3
Бурякозбиральні комбайни	2	2	2	3	100,0	66,7
у розрахунку на 1000 га посівної площі буряків	12	47,6	-	10	х	х

Як свідчать дані таблиці 2.13, машинно-тракторний парк у ПОСП ім. Суворова майже не поповнюється. Зокрема, за досліджуваний період лише кількість зернозбиральних комбайнів збільшилася
на 1 шт. (16,7 %). При цьому слід відмітити, що підприємство недостатньо забезпечене тракторами, зернозбиральними комбайнами у порівнянні з середньорайонними показниками.

Розглянемо забезпеченість сільськогосподарською технікою ДПДГ “Степне” за допомогою таблиці 2.14.

Таблиця 2.14 Показники наявності сільськогосподарської техніки в ДПДГ “Степне” Полтавського району, 2007 - 2009 рр., шт.

Показники	Роки:	У середньому по господарствах району, 2009 р.	2009 р. у % до:
	2007	2008	2009		2007 р.	середньо-районних показників
Трактори	49	50	51	23	104,1	221,7
у розрахунку на 1000 га ріллі	15,0	15,3	15,6	9	104,0	173,3
Зернозбиральні комбайни	6	6	6	4	100,0	150,0
у розрахунку на 1000 га посівів зернових (без кукурудзи)	6,2	5,3	4,9	4	79,0	122,5
Бурякозбиральні комбайни	1	1	1	1	100,0	100,0

Виходячи з даних таблиці 2.14 можна зазначити, що у ДПДГ “Степне” технічна база поступово оновлюється. Кількість тракторів за 2007 - 2009 рр. збільшилася на 2 до 51 шт., що у два рази перевищує середньорайонні показники. При цьому кількість зернозбиральних комбайнів залишилася незмінною - 6 шт., тому з кожним роком зростає навантаження на комбайн. Бурякозбиральний комбайн у підприємстві не використовується через відмову від вирощування збиткового цукрового буряку.

Таким чином, технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва за кількісними параметрами становить менше половини від потреби, причому близько 85 % машин відпрацювали 1,5 - 2 амортизаційних терміни. Низька забезпеченість сільськогосподарською технікою призводить до порушення оптимальних термінів виконання технологічних операцій і, як наслідок, до зростання втрат продукції [167, с. 284].

Вітчизняні енергетичні засоби та сільськогосподарські машини відстають від світових на 2 - 3 покоління, вони більше витрачають пального на одиницю потужності й на одиницю роботи, параметри продуктивності нижчі на 20 - 40 %, а по окремих машинах - у кільканадцять разів. Вітчизняна техніка вимагає більших трудових затрат на обслуговування, тут вищі експлуатаційні витрати на одиницю роботи, вона більш матеріаломістка. За екологічними вимогами майже всі технічні засоби не відповідають параметрам Євро-3, не кажучи вже про Євро-4. Умови праці на вітчизняних тракторах і комбайнах менш комфортні й безпечні, ніж на зарубіжних аналогах [106, с. 41].

Через технічні несправності та фізичне зношення щорічно не використовується 25 - 35 % тракторів, комбайнів та інших машин, коефіцієнт готовності по основних сільськогосподарських машинах з року в рік навіть у напружені періоди не перевищує 0,7. Це призводить до подовження термінів виконання робіт і втрат 20 - 30 % врожаю.

Головною причиною зниження рівня технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва в Україні є значне скорочення обсягів закупівлі сільськогосподарської техніки та недостатній розмір капітальних вкладень у сільськогосподарське виробництво. У 2009 р. порівняно з 2007 р. обсяг інвестицій у сільське господарство зменшився на 19832 тис. грн. (3,9 %) і становив 491105 тис. грн. або 6,4 % загального обсягу капітальних інвестицій. При цьому обсяг інвестицій у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь за 2007 - 2009 рр. зменшився на 14,61 грн. (3,9 %) і становив 356,47 грн./га, що свідчить про недостатність таких обсягів інвестицій для простого відтворення основних засобів аграрних підприємств.

Дослідження показали, що аграрному виробництву для збереження і відтворення його технічного потенціалу у найближчі 10 років необхідно щорічно інвестувати на придбання технічних засобів від 28 до 35 млрд. грн. [24, с. 30].

В усьому світі протягом останніх двох десятиріч у технологіях виробництва сільськогосподарської продукції, особливо у рослинництві, відбулися революційні зміни. Сутність їх полягає у біологізації технологій, заощадженні енергії та ресурсів на виконання технологічних операцій, захисті природного середовища, підвищенні екологічної безпеки у процесі виробництва продукції. Біологізація здійснюється у кількох напрямах. По-перше, це зменшення антропогенного навантаження на ґрунт і створення таких робочих органів машин, використання яких не тільки мінімізує навантаження на ґрунт, але й поліпшує умови життя біологічної маси ґрунтових мікроорганізмів, створює для їхнього розвитку оптимальний водно-повітряний і тепловий режим і веде до накопичення й інтенсивного засвоєння матеріальних елементів рослинами. По друге - це створення таких машин і робочих органів, які здатні працювати на різних типах ґрунтів, розпушувати або ущільнювати залежно від потреби їхні різні шари - від поверхні й до агротехнічної доцільної глибини; машин, що відповідали б вимогам рослин, забезпечуючи розвиток і не травмуючи їх.

Енергоощадження також розвивається кількома шляхами. Як правило, підприємства переходять до виготовлення машин, що дають можливість поєднувати виконання кількох операцій у часі та є універсальними для обробітку ґрунту й сівби кількох культур, зменшують час на зупинки при виконанні технологічних операцій у полі для заправлення, техогляду тощо.

Парадигма інноваційної концепції розвитку агротехнологій та їх технічного забезпечення полягає в оптимізації термінів виконання всього комплексу операцій і агротехнічних вимог для одержання запрограмованого урожаю із заданими якісними параметрами. Навіть найдосконаліша й максимально економічно вигідна технологія ефективна лише тоді, коли беззастережно виконуються усі закладені у ній параметри.

Слід зазначити, що у СВК “Батьківщина” та ДПДГ “Степне” використовуються переважно інтенсивні технології виробництва сільськогосподарської продукції і здійснюється поступове впровадження елементів ресурсозберігаючих технологій. У той же час ПОСП ім. Суворова використовує традиційні технології вирощування культур, що є досить ресурсомісткими.

Дослідивши техніко-технологічну основу формування і розвитку потенціалу можна зробити наступні висновки.

1. Зростання питомої ваги пасивної частини основних фондів у загальній вартості основних виробничих фондів негативно впливає на фондовіддачу та результативні показники функціонування підприємств. Основні виробничі фонди забезпечують вищий економічний ефект при достатній забезпеченості їх оборотними засобами.

2. Основні фонди на 40 - 60 % спрацювали свій ресурс, а їх відтворення здійснюється досить повільними темпами через нестачу фінансових ресурсів аграрних підприємств. Якісний склад основних фондів при різних формах господарювання, як правило, формується із врахуванням технології вирощування окремих видів культур, діючої системи ціноутворення і рівня платіжної спроможності господарств.

3. Технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва за кількісними параметрами становить менше половини від потреби, причому близько 85 % машин відпрацювали 1,5 - 2 амортизаційних терміни. Низька забезпеченість сільськогосподарською технікою призводить до порушення оптимальних строків виконання технологічних операцій і як наслідок до зростання втрат продукції.

4. Формування основних виробничих фондів повинно відбуватися із врахуванням необхідності впровадження нової техніки і передових технологій, збільшення питомої ваги тих видів фондів, які відіграють найбільш активну роль у підвищенні урожайності культур, продуктивності тварин, якості і збереженні продукції.

2.2 Соціально-економічні проблеми забезпечення ефективного використання трудових ресурсів аграрних підприємств

У системі виробництва та економічних відносин центральне місце посідає людина. Вона визначає цілі та напрями розвитку виробництва, організовує його, виробляє товари та надає послуги для свого життя та розвитку. Тому ефективність економіки будь-якого суспільства насамперед визначається якістю наявних трудових ресурсів та способом їх використання у виробництві, адже основною продуктивною силою є люди з їхніми здібностями та можливостями.

У сучасних умовах роль людини у виробництві суттєво змінилася: людина є не тільки найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві, але й головним його стратегічним ресурсом. Вкладення у людські ресурси стають довгостроковим чинником конкурентоспроможності підприємства [222, с. 108].

Використання трудових ресурсів у сільському господарстві має певні особливості, які визначаються специфікою аграрної сфери. Насамперед вони пов'язані з технологією і умовами виробництва, рівнем технічної оснащеності та економічною необхідністю ведення особистого селянського господарства працівниками сільськогосподарських підприємств. Тому ці особливості мають різне походження і полягають у модифікуючому впливі на характер зайнятості в аграрному виробництві, визначають його потребу у трудових ресурсах.

Зміна земельних, майнових, виробничих, соціально-трудових відносин спричинили загострення кон'юнктури ринку аграрної праці. У результаті реформування аграрної галузі виникли нові види аграрних підприємств, набули розвитку фермерські та особисті господарства. Важливу роль в пошуку шляхів ефективного використання трудових ресурсів відіграло започаткування власної справи і розширення самозайнятості у сільській місцевості. На даному етапі суттєву роль в утриманні переливання працівників з аграрної сфери в інші галузі економіки та створенні нових робочих місць у сільських поселеннях відіграють господарств населення [162, с. 77].

Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.

Проаналізуємо наявність та склад персоналу у СВК “Батьківщина” за допомогою таблиці 2.15.

Таблиця 2.15 Динаміка показників кількісного та якісного складу працівників СВК “Батьківщина” Котелевського району, 2007 - 2009 рр., осіб

Показники	Роки:	2009 р. до 2007 р.:
	2007	2008	2009	абсолютне відхилення, (+, -)	відносне відхилення, %
Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві	311	299	272	-39	-12,5
у т.ч. у рослинництві	107	97	86	-21	-19,6
у тваринництві	204	202	186	-18	-8,8
Навантаження сільськогосподарських угідь на одного працівника, зайнятого у сільському господарстві	18,5	19,2	21,1	2,6	14,1
Середньооблікова чисельність штатних працівників, осіб	439	407	378	-61	-13,9
Кількість працюючих у віці: 15 - 34 років	111	92	79	-32	-28,8
50 - 54	30	22	20	-10	-33,3
55 - 59 років	20	38	33	13	65,0
Чисельність працівників, які закінчили вищі заклади освіти: 1 - 2 рівнів акредитації	42	42	40	-2	-4,8
3 - 4 рівнів акредитації	45	45	32	-13	-28,9

Аналіз даних таблиці 2.15 показує, що середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві СВК “Батьківщина” за 2007 - 2009 рр. зменшилася на 39 осіб (12,5 %) і становила 272 осіб, у тому числі у рослинництві - 86 осіб, у тваринництві - 186 осіб. Навантаження сільськогосподарських угідь на одного працівника сільського господарства збільшилося на 2,6 га (14,1 %) до 21,1 га/особу.