Основи готельно–туристичного бізнесу
Роль і місце туризму в сучасному суспільстві. Загальні закономірності розвитку туризму в Україні. Туристська інфраструктура як сукупність спеціалізованих підприємств туристського обслуговування. Поняття уніфікованих технологій готельних послуг.
| Рубрика | Спорт и туризм |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.09.2012 |
| Размер файла | 185,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ України
лЬВІВСЬКИЙ інститут економіки і туризму
Технологічний факультет
Кафедра технологічних дисциплін
Курс лекцій з предмету
“Організація обслуговування і харчування в готельно - туристичних комплексах”
Спеціальність 6.050200
“Менеджмент організацій”
Уклала викладач
Черепко Н.Є.
Львів - 2004
Організація обслуговування і харчування в готелях і туристичних комплекса
Вступ
Роль і місце туризму в сучасному суспільстві Загальні закономірності розвитку туризму в Україні . Туристська інфраструктура як сукупність спеціалізованих підприємств туристського обслуговування.
туризм готельний інфраструктура
Розділ 1. Обслуговування в готелях і туристичних комплексах
Тема 1.1 Загальні положення індустрії гостинності
Еволюція індустрії гостинності.
Склад послуг гостинності. Поняття і уніфікація послуг гостинності.
Сучасні тенденції розвитку індустрії гостинності:
поглиблення спеціалізації готельної та ресторанної пропозиції;
утворення міжнародних готельних і ресторанних ланцюгів;
розвиток мережі малих підприємств;
упровадження в індустрію гостинності нових комп'ютерних технологій
Сучасна політика гостинності: екологізація та спеціалізація готельних підприємств, диверсифікація та гедонізація послуг гостинності, концептуалізація і технологізація пропозицій.
Сутність і значення якості туристичного і готельного обслуговування як економічної категорії. Фактори, які визначають якість обслуговування в готельному господарстві і туристичних комплексах: матеріальні засоби, культура праці, естетика виробництва, культура поведінки, туристична політика окремої країни, структура засобів розміщення, територіальне розміщення, сезонність, структура персоналу.
Зарубіжний досвід в сфері надання послуг гостинності.
Тема 1.2 Класифікація засобів розміщення
Основи готельно - туристичного бізнесу, вимоги до нього, види, нормативні документи.
Призначення готелів та їх розміщення.
Топологічна характеристика готелів. Класифікація та характеристика готельного господарства.
Характеристика туристських, санаторних комплексів і комплексів відпочинку.
Класифікація сучасних засобів розміщення.
Функціональна організація готельних приміщень.
Тема 1.3 Характеристика і особливості готельних послуг
Функціональні організаційні структури готелів.
Поняття готельного сервісу.
Сутність послуг гостинності в готелях і туристичних комплексах. Технологія приймання і розміщення туристів у готелях.
Організація служби прийому, розміщення і обслуговування. Організація служби бронювання і резервування місць в готелі
Організація обслуговування на житлових поверхах.
Організація побутового і транспортного обслуговування в готелях і туристичних комплексах .
Організація інформаційного обслуговування в готельному господарстві і туристичних комплексах.
Організація виробничого процесу та форми обслуговування при готелях і туристичних комплексах.
Організація праці персоналу готелів. Вимоги до обслуговуючого персоналу готелів: кваліфікація, поведінка, медичні вимоги, уніформа. Посадові інструкції, права і обов'язки працівників.
Тема 1.4 Технологія готельних послуг
Готельна послуга як складова сфери послуг. Основний технологічний процес виробництва готельних послуг.
Концепція уніфікованих технологій готельних послуг. Аналіз стану готельних послуг в Україні.
Зміст технології готельних послуг: технологічні процеси, технологічні цикли, технологічні операції, технологічні елементи
Поняття і уніфікація готельних послуг.
Чинники, що визначають появу нових технологій: технологічні прогнози, технологічний розрив, технологічні інновації, технологічне зрушення.
Технічний комфорт і його складові: тепловий і екологічний комфорт.
Трансферт уніфікованих технологій готельних послуг.
Розділ 2. Організація і технологія харчування в готельно - туристичних комплексах
Тема 2.1 Класифікація і вимоги до підприємств харчування в готелях
Класифікація підприємств харчування. Ресторани, кафе, буфети, їх класи, характеристика, форми обслуговування, особливості діяльності.
Бар як самостійна господарська одиниця або підрозділ ресторану, готелю; класифікація барів. Види і характеристика барів.
Досвід організації підприємств харчування в зарубіжних країнах.
Семінарське заняття:
Організація процесу обслуговування в підприємствах харчування при готелях і туристичних комплексах.
Досвід організації підприємств харчування в зарубіжних країнах.
Тема 2.2 Організація харчування в готельно - туристичних комплексах
Умови харчування і методи обслуговування в підприємствах харчування. Види ресторанного сервісу. Технологія обслуговування туристів у ресторанах
Порядок оформлення документів за харчування туристів при безготівкових розрахунках та при розрахунках за іноземну валюту.
Організація обслуговування туристів у номерах готелю, на підприємствах харчування згідно із угодою туристичної організації.
Порядок складання меню для харчування туристів для різних форм обслуговування.
Особливості обслуговування туристів у відкритій мережі підприємств харчування.
Спеціальні форми обслуговування туристів. Організація обслуговування дипломатичних прийомів і бенкетів. Поняття протоколу, особливості і вимоги протоколу.
Організація праці обслуговуючого персоналу.
Культура праці в готелях і туристичних комплексах: вдосконалення культури обслуговування, етика і естетика готельного виробництва; культура поведінки, взаємовідносин, мови працівників готелю. Суть психології обслуговування в готельному господарстві. Основні принципи спілкування
Естетика готельного виробництва, етика обслуговування.
Список літератури
Конституція України// Відомості Верховної Ради України. - 1996.- №30 - Ст. 41
Про підприємництво: Закон України від 22.03.94 №22
Про захист прав споживачів: Закон України від 15.12.93 №3682
Про туризм: Закон України від 15.09.95 № 325/95 - ВР
Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року: Указ Президента України від 10.08.99 № 973/99
Нормативні документи по регулюванню діяльності підприємств та фірм, що займаються наданням туристських послуг на Україні // Держком України по туризму. - Київ, 1994
Положення про державну атестацію і переатестацію готелів, мотелів, кемпінгів, туристичних баз і комплексів та підприємств громадського харчування України, що приймають та обслуговують туристів // Держком України по туризму. - Київ, 1994
Правила користування готелями та надання готельних послуг в Україні // Держком України по туризму. - Київ, 1996
Рекомендації щодо порядку користування готелями України // Держком України по житлово - комунальному господарству. - Київ, 1992.
Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. - К. Альтерпрес, 2001
Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. - К. ВИРА - Р,2002. -252с.
Браймер Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства: пер. с англ. - М.: Аспект Пресс,1995.
Бугаенко В.С., Каминский И.М., Никульшин В.В. и др. Техника обслуживания и культура работы в гостиницах. - Киев. Вища школа. - 1977 - 256с.
Гуляев В.Г. Организация туристской деятельности. - М.: Нолидж - 1996. - 312 с.
Іванова Л.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в Україні. -Л, 1997.
Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А. Менеджмент гостиниц и ресторанов. - Минск. ООО “Новое знание”, 2001
КвартальновВ.А. Менеджмент туризма. - М.: РМАТ, 1996
Кристофер Эгертон - Томас «Ресторанный бизнес» Москва. Росконсульт.1999
Нейман П., Шарфе А. Исскуство обслуживания. - М.: Экономика, 1986.
Надеждин Н.А. , Красильников Н.А. “Современный ресторан и культура обслуживания”. М., Экономика, 1986г.
Пятницкая Н.А. Організація виробництва і обслуговування у громадському харчуванні.- К.: Вища школа, 1990
Радченко Л.А. “Организация производства на предприятиях общественного питания”, Ростов - на - Дону, изд - во “Феникс”, 2000, - 320с.
Соловьёв Б.Л. Менеджмент гостеприимства. - Рос междун. Акад. Туризма, 1997.
Справочник работника гостиничного хозяйства. - М.: Высш. Школа., 1998.
Стадник А.А. Технология приема и обслуживания туристов в гостинице: ( Обобщение зарубежного опыта). - М.: ВШТГ, 1995.
Федорченко В.К.Уніфіковані технології готельних послуг. - Київ. Вища школа. 2001.
Ходорков Л.Ф. Мировое гостиничное хозяйство. М.: ВКШ по иностранному туризму. 1991.
Чудновский А.Д. Туризм и гостиничное хозяйство. - М.: Ас. «Тандем», изд - во Экмос, 2000.
Чудновский А.Д. Гостиничный и туристический бизнес. - М.: Ас. «Тандем», изд - во Экмос, 1998. - 352с.
Уокер Д. Введение в гостеприимство: Пер. с англ. - М.: Изд. об - ние “ЮНИТИ” ,1999.
Усов В.В. Организация обслуживания в ресторанах, М.: Высшая школа, 1990.
Шаповалов Н.Н. Организация работы предприятий общественного питания. - М.: Экономика, 1990
Журнал “Гостиничный и ресторанный бизнес”
Журнал “Питание и общество”
Вступ
1. Роль і місце туризму в сучасному суспільстві
В сучасному суспільстві туризм - це сфера народногосподарського комплексу, яка в багатьох країнах світу перетворилась в галузь, що швидко розвивається. В теперішній час кожне шістнадцяте робоче місце приходиться на туристичний бізнес. В світовому експорті туризм займає третє місце після доходів від експорту нафти і нафтопродуктів і автомобілів. По прогнозам Всесвітньої туристичної організації
(ВТО) до 2000 року в світі зареєстровано більш ніж 650 млн. туристів.
Туристичний бізнес привертає увагу підприємців невеликим стартовим капіталом, швидким терміном його окупності, постійним попитом на послуги туризму, високим рівнем рентабельності проведених затрат.
Для ефективного проведення туристичного бізнесу підприємець повинен добре розумітися в питаннях економіки туризму.
Подорожування дає можливість людині відпочити.
Люди завжди подорожували на свій страх і ризик. Дуже часто метою таких подорожей являється отримання людиною вражень від нових місць, явищ природи і т.д.
Туризм не являється засобом першої життєвої необхідності, але він сприяє оздоровленню людини, її відпочинку, а також є засобом для отримання нової інформації, вражень про нові місця.
Визначення туризму базується на наступних економічних характеристиках:
- туризм є результатом пересування людей за різними туристичними маршрутами;
- туризм завжди включає в себе два елементи: подорожування до пункту призначення і зупинка там;
- подорожування означає виїзд з країни або регіону, де турист постійно проживає;
- туризм - це тимчасове пересування туриста по маршруту.
Сучасне визначення туризму, прийняте в ООН, заключається в тому, що туризм - це активний відпочинок, який впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини і зв'язаний з переміщенням за межі постійного місця проживання.
Послуги туризму можуть надаватися як матеріально, при допомозі товару, - так і в процесі функціонування самої живої праці.
Туризм справедливо називають економікою ХХ століття. Його розвиток відіграє важливу роль у залученні до бюджету країни валютних надходжень, у демократизації суспільства, підвищенні культурного рівня людей. Він сприяє налагодженню взаєморозуміння між країнами і народами і по суті є складовою сучасних міжнародних відносин.
Саме через туризм багато країн зробили потужний ривок у розвитку економіки. Він позитивно впливає на розв'язання актуальної на сьогодні проблеми - зайнятості населення.
За даними ВТО на сьогоднішній день кожний десятий працюючий прямо чи відносно працює в готельно-туристичній галузі. При цьому витрати на створення одного робочого місця в туризмі в 2000 році менші, ніж у промисловості.
З економічної точки зору особливість туризму полягає в тому, що він породжує нову форму споживчого попиту. Цей попит стосується не лише продуктів, а й цілого комплексу товарів та послуг.
2. Загальні закономірності розвитку туризму в Україні
В нашій країні туристичний і готельно-ресторанний бізнес не досягнув ще такого рівня розвитку, як у високорозвинених країнах Америки і Західної Європи. Вивчення економічних і управлінських наук, менеджменту і маркетингу в сфері індустрії гостинності на академічному рівні у нас тільки починається.
Унікальний комплекс історичних, культурних та природних пам'яток, значні рекреаційні можливості, які має наша держава - приваблюють дедалі більше туристів.
Забезпечити належну віддачу від цього потужного потенціалу, використати цей потужний потенціал, використати в інтересах активного відпочинку та оздоровлення людини, можна лише за умови - чіткої організації туризму.
Виходячи із світового досвіду необхідно, щоб законодавчий та виконавчий органи забезпечили зацікавлений підхід до розвитку туризму, щоб він став частиною загальнодержавної тоталітарної політики і пріоритетів брався б до уваги при розгляді інших питань, що мають національне значення ( регіональний розвиток, охорона навколишнього середовища, питання безпеки ).
Останнім часом ставлення до туризму змінилося ( з боку держави ). Розвиток туризму вважається одним із пріоритетних напрямків розвитку і дієвим засобом виходу національної економіки з кризи .
Туризм є соціально-важливою формою використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, залучення загалу широкого населення і іноземців до пізнання історико-культурної спадщини України.
У зв'язку з цим створено державний комітет по туризму, який повинен протистояти стихійності і некерованості у розвитку та діяльності туристичної галузі.
Планується, що до 2005 року іноземний потік може становити понад 1 млн.чол.; національний потік ( внутрішній ) понад 20 млн.чоловік, а бюджетні надходження при цьому можуть становити 3 трильйони грн..
Однак в дальнішому вдосконалення в системі державного регулювання в туризмі, підвищенню ефективності його взаємовідносин з підприємницькими структурами та іншими галузями сприяє створенню законодавчої і нормативно-правової бази. Її основою є Закон України про туризм.
Загальна потреба у прийнятті закону була обумовлена необхідністю проведення туристичної галузі у відповідності з вимогами міжнародних стандартів. Цей закон забезпечує перетворення соціально-небезпечного і хаотичного стану справ у туристичній діяльності на упорядковану та врегульовану в законному порядку системних відносин, суб'єктів підприємства туристів, держави та її органів.
Закон та підзаконні акти, що мають бути прийняті на його основі, повинні створити умови для поєднання інтересів держави, регіонів, туристичних організацій і сприяти поповненню державного і місцевого бюджетів. Необхідно забезпечити сприятливі умови зарубіжного інвестування туризму, раціонального оподаткування і кредитування в цій галузі.
Прийняті останнім часом закони і нормативні акти у суміжних з туризмом галузях - візовий режим. Право виїзду та в'їзду, митне регулювання створили в Україні нову обстановку для нових обмінів.
Громадяни України отримали можливість вільно виїжджати у вільні поїздки. В той же час ця справа була використана певними юридичними та фізичними особами не професійно, але лише з метою наживи. Аналіз територіальних поїздок за кордон ні держави, ні підприємці не гарантували споживачам своїх послуг, зберігання їхнього майна.
На транспорті і в транспорті розміщення туристам ( в зарубіжних країнах ) не створюються належні умови гігієни та достатку зберігання майна, а також запобігання нещасних випадків. Вони позбавлені можливості оперативного звернення до іноземних, оперативних служб. Мають місце непоодинокі факти використання туризму з метою організації проституція, наркобізнесу, недозволеним працевлаштуванням, а відтак не забезпечує виконання гуманітарних принципів міжнародних актів ( хартії туризму, кодексу туризму ) - прийняте 27.09.1970р.
Аналіз туристичних потоків в Україні, що склалися за останні роки та прогноз зарубіжних фірм свідчить, що основна причина незначної кількості приїзду іноземних громадян в Україну полягає в нерозвинутості матеріальної бази, відсутності туристичної інфраструктури з належним рівнем обслуговування і сталих міжнародних транспортних зв'язків. Враховуючи складну ситуацію в Україні необхідно виробити нові підходи до розвитку туризму, будівництва і реконструкції готельного господарства. Насамперед до цього необхідно залучити кошти туристичних структур, банківські кредити, іноземні інвестиції.
Необхідно також провести комплекс робіт для розширення мережі пунктів пропуску на кордоні і створення на них відповідної інфраструктури та обслуговування. Останнім часом вирішилося питання спрощення візових, митних і прикордонних формальностей для закордонних гостей. Одним із способів досягнення відкритості України і розширення міжнародного співробітництва - є необхідність створити вільно-туристичні рекреаційні зони.
Базою для їх функціонування можуть стати - регіон Карпат, приморські області, Республіка Крим, що мають багатий природний рекреаційний та історико-культурний потенціал.
Проблеми, пов'язані з фінансування та інфраструктурним забезпеченням таких зон, частково можуть вирішуватись шляхом надання незабудованих територій в довгострокову оренду з правом гарантування стабільності визначених угодами умов. Щоб перетворити Україну на туристичну державу світового рівня необхідно забезпечити ефективну координацію діяльності рівних галузей економіки, від яких залежить якісне надання туристичних послуг:
- транспорт;
- торгівля;
- громадське харчування;
- зв'язок;
- виробництво сувенірної продукції;
- індустрія організації дозвілля;
- виробниче -рекламна діяльність.
Для більш активного і подальшого просування туристичних пропозицій на міжнародні ринки необхідно розширити видання проспектів, історико-туристичних, природо-рекреаційних каталогів.
Створити при Державному Комітеті Туризму інформаційно-рекламне туристичне агентство.
Подібні структури існують при відповідних держадміністраціях в усіх країнах розвинутого туристичного бізнесу.
Важливою складовою туризму є кадрове забезпечення.
Література
1.Байлик С.І. . “Готельне господарство, проблеми, перспективи, сертифікація”.
2. Гораймер Р.А. “Основи управління в індустрії гостинності”.
3. Балабанов І.Г. Балабанов А.І. “Економіка туризму”.
Туристська інфраструктура як сукупність спеціалізованих підприємств туристського обслуговування
План
Інфраструктура туризму
Види перевезень
а) Століття залізниць
б) Автомобільні подорожі
в) Повітряні подорожі
г) Подорожі по воді
Проживання. Класифікація готелів
Харчування. Класифікація харчових підприємств
а) Ресторани
б) Бари
Відпочинок і дозвілля
Урядова підтримка індустрії відпочинку
Комерціалізація відпочинку
Організація відпочинку некомерційними організаціями
Ключові слова і поняття
Туризм, турист, Міжнародна асоціація повітряного транспорту, комфортабельність, рівень реалізації в процентах, вестибюльний бар, ресторанний бар, бенкетний бар, міні-бар, нічний бар, спортивний бар, відпочинок, публічний міський парк.
1. Інфраструктура туризму
Туризм - це динамічне, орієнтоване на споживача явище. Це найбільша індустрія світу. Така захоплююча точка зору досить виправдана, якщо брати до уваги всі складові компоненти туризму:
Подорожі (круїзи, атобуси, літаки, автомобілі, залізниці);
Проживання (готелі і мотелі, конференції, виставки, зустрічі);
Харчування (ресторани, кафе, бари);
Відпочинок і дозвілля (ігри, парки, розваги, атракціони).
Всесвітня рада по туризму і подорожах вказала на наступні характеристики сучасного туризму:
Найбільша індустрія світу, що має приблизно $3, 5 трлн. оборотного капіталу;
Провідний виробник промислової продукції, чий вклад у валовий національний продукт складає 6, 1%;
Провідний платник податку;
Роботодавець 127 млн. людей, тобто кожного п'ятнадцятого із усіх працюючих;
Галузь економіки, що найшвидше розвивається.
Останній факт відкриває величезні можливості і перспективи для сьогоднішніх випускників навчальних закладів, що спеціалізуються на готельному обслуговуванні і туризмі. Туризм, хоча і зріла галузь економіки, але досить молодий як спеціальність. Вміле управління цією галуззю дуже необхідне, щоб не допускати появи негативного відношення до туристів, що “надокучають гірше гіркої редьки” - факт , який вже отримує розповсюдження в багатьох країнах Європи, де кількість туристів значно перевищує наявні можливості для їх розваг і нормального проживання.
Слово tourism з'явилось в англійській мові десь на початку ХIХ ст. Його корінь tour викликає асоціації скоріш з “турне” театральної трупи, ніж з “індивідуальними поїздками для власного задоволення”, що більш актуально в світлі сучасного використання цього слова. Вебстерський словник англійської мови дає таке визначення слову tourist: той, що здійснює поїздку заради власного задоволення чи розширення культурного кругозору (one who makes a tour for pleasure or culture).
Турист, згідно визначенню ООН, це особа, що перебуває в даній місцевості строком більш ніж на одну ніч і менш ніж на рік. Ділові відрядження і поїздки на конференції також охоплюються цим визначенням.
2. Види перевезень.
а) Століття залізниць
Залізниці зіграли важливу роль у розвитку Сполучених Штатів, Канади і багатьох інших країн. "Дух першопрохідців" лише тоді зміг по-справжньому подолати опір дикої природи американського Заходу, коли на зміну екіпажам прийшли поїзди. У порівнянні з ними поїзд був куди більш ефективним видом транспорту: і швидше, і зручніше, і дешевше. залізничні шляхи підштовхнули розвиток туризму: курортні міста Північної Америки і Європи виявились завдяки їм доступними для значної частини населення. Вони принесли з собою зміни в готельній справі: постоялі двори на роздоріжжі звільнили місце для привокзальних готелів.
Для зручності пасажирів залізничні вагони були оснащені спальними полицями і в одному з вагонів був розміщений ресторан. Будівництво залізниць продовжувалось в Америці впритул до Великої депресії і Другої світової війни. Ці події призвели до спаду в пасажирських перевезеннях по залізниці. Автомобіль надав цьому спаду ще більше прискорення - свобода пересування по дорозі давала йому значні переваги в конкуренції з залізничним поїздом, котрий ходить за розкладом.
Незважаючи на всі ці зусилля залізничний транспорт продовжує залишатися непопулярним у США. Багато пасажирів цінують свій час і надають перевагу користуванню повітряним транспортом.
На відміну від США залізничний транспорт в Європі і Азії відіграє більш важливу роль - це стосується і пасажирських і вантажних перевезень. Європейці винайшли високошвидкісні поїзди, що рухаються із швидкістю 250 миль в годину. Французький Tres Grande Vitesse долає відстань від Парижа до Марселя за три години. Таку ж швидкість може розвивати японський "куля-поїзд". І що найпрекрасніше, він рухається дуже м'яко - із наповненої склянки на стіл не проллється ні краплі. Так само, як і в США, системи залізниць в Японії і Європі постійно підживлюються субсидіями.
б) Автомобільні подорожі
Автомобілі з'явились у результаті деяких змін, зроблених у паровому двигуні. Перший завод по виробництві двигунів внутрішнього згоряння був побудований в 1886 році Карлом Бенцем і Готтлібом Даймлером. Тепер це компанія "Мерседес-Бенц".
У 1891 році автомобілі почали виробляти у великих кількостях: Генрі Форд створив свою першу модель і винайшов спосіб виробництва автомобілів на конвеєрі.
Зараз у США зареєстровано близько 150 млн. автомобілів. Наступна країна за кількістю автомобілів - Японія (33 млн.), далі - Німеччина, Італія, Франція, Великобританія.
Принади відкритого шляху і збільшені фінансові можливості американської сім'ї, що дозволяють купувати автомобілі, призвели до стрімкого росту автомобільного туризму. Вздовж шосейних доріг чисельно будувались мотелі і дорожні ресторани. Все більше цікавих місць стає доступними все більшій і більшій кількості людей.
в) Повітряні подорожі
Перша у США авіалінія, котра з'єднала Сан- Дієго з Лос-Анджелесом, була відкрита в 1915 році. Пізніше, в 1930 році, каліфорнійська компанія "Дуглас" випустила чотирнадцятимісний DC-2, що літав зі швидкістю 213 миль в годину. Ще більш відомий DC-3 був прийнятий на експлуатацію в 1936 році, і до цього часу більше двох тисяч цих літаків літають небом.
В 1944 році в Чикаго відбулась Міжнародна конференція по заснуванню і обслуговування міжнародних маршрутів. Між американськими і європейськими делегатами виникли суперечності з питання обмеження конкуренції: американці були категорично настроєні проти яких-небудь її обмежень. Так чи інакше, сімнадцять з сорока країн ратифікували важливу угоду з питання транспортних тарифів і заснували Міжнародну асоціацію повітряного транспорту. Це найбільша торгова асоціація на авіалініях світу. Міжнародні угоди по фінансових, правових, технічних і торгівельних питаннях зробили можливим створення всесвітньої системи повітряних перевезень.
В 1954 році був прийнятий на експлуатацію перший "Боїнг-707". До 1958 року Пан- Американські авіалінії відкрили трансатлантичні рейси з Нью- Йорка в Париж. "Боїнг-707" міг доставляти 111 пасажирів на відстань 6000 миль з крейсерською швидкістю 600 миль в годину. Втому ж 1958 році компанія "Мак-Доннел-Дуглас" випустила DC- 8, котрий мав не гірші можливості.
"Конкорд" був першим надзвуковим пасажирським авіалайнером. Його створення обійшлось Англії і Франції $ 3млрд. Вже тоді було ясно, що таких витрат він не зможе окупити, являючи собою дороге і громіздке майно, як білий слон, котрого в давнину король Сіаму дарував своїм придворним, що провинилися. Маючи крейсерську швидкість 1450 миль в годину, він значно зменшував час польоту з Лондона в Нью-Йорк. Якщо "Боїнг-747", вилітаючи о 11.00 з Лондона, прибував в Нью-Йорк о 13.40 (за місцевим часом), то "Конкордом" пасажири у буквальному розумінні випереджували час: вилітаючи о 11.00 з Лондона, приземлювався в Нью-Йорку о 09.50.
Компанія Air France використовує "Конкорди" для польотів в Дакарі Ріо-де-Женейро, British Airways - в Бахрейн, Вашингтон і Нью-Йорк.
Повітряний транспорт значно зменшив вартість, в котру обходиться пасажиру одна миля у дорозі , і це дозволило мільйонам людей стати туристами. Відповідно і готелі, ресторани і атракціони зростали якісно, щоб не відставати від зростаючого попиту. Швидкість повітряного транспорту дозволяє відпускникам з легкістю переміщуватися з континенту на континент. Європа і Азія знаходяться всього в декількох годинах дороги від всіх міст Північної і Південної Америки.
г) Подорожі по воді
У своїх рекламних брошурах більш ніж двісті круїзних ліній пропонують величезне різноманіття морських подорожей на суднах різного типу - від гігантських теплоходів типу "love boat" (човен кохання) до маленьких суден, здатних взяти на борт всього декілька пасажирів. Це так романтично, коли твій корабель курсує від одного екзотичного порту до другого і тебе задовільняють зранку до ночі!
Корабель, що здійснює круїз, - це щось типу розкішного плавучого курорту. Умови проживання - які тільки забажаєш: від найрозкішніших апартаментів до ще більш тісної, ніж середня готельна кімната, каюти. Розваги - найрізноманітніші: від ранкової фіззарядки до денного переїдання і опівнічних танців, шоу і навіть азартних ігор. А якщо хочеш, можеш цілий день провести в шезлонзі біля басейну, читаючи захоплюючий роман. На протязі дня гарантований культурний відпочинок на всі смаки: уроки іноземної мови і хороших манер, танцювального і кулінарного мистецтва, інструктаж про порти, в котрі зайде ваш корабель, гра в бридж, настільний теніс, бадмінтон та ін.
Наприклад, новий круїзний теплохід Crown Princess (Спадкоємна принцеса), спроектований італійським архітектором Рейцо Піано і розрекламований як "суперсудно кохання ". Корабель важить всього 70 тон, здатний перевозити 1596 пасажирів і коштує $ 200 млн. Його обриси нагадують голову дельфіна, над передньою частиною палуби, розмірами більшими за два футбольних поля, здіймається так званий "Купол" - комплекс розваг загальною площею 364 кв. м, на котрій розташовується танцювальний зал, бар і кімната для відпочинку з вікнами для огляду.
3. Проживання. Класифікація готелів
По комфортабельності вони зазвичай діляться на п'ять категорій. В Америці найвищий статус присвоюється двома установами: American Automobile Association (AAA) називає свій приз " п'ять діамантів", а Mobile Travel Guide - "П'ять зірок". І більш ніж 21000 готелів вищої категорії п'ятизіркового статусу лише 35 (менше 2%).
ААА займається інспекцією готелів з 1977 року. З 19500 готелів США, Канади і Мексики менше 2% удостоєно вищого призу - "П'ять діамантів". В 1995 році цього статусу удостоєно 45 готелів США. 25 готелів отримали обидві вищі нагороди - і "П'ять діамантів", і "П'ять зірок".
Готелі можна також класифікувати за місцем розташування, за цінами і видами послуг, які вони пропонують.
По цінах на номери готелі діляться на бюджетні ($25 - $35), економічні ($35 - $55), середні ($55 - $95), першокласні ($95 -$195), апартаментні ($65 - $125), фешенебельні ($125 - $425).
4. Харчування. Класифікація харчових підприємств
а) Ресторани
При готелі може бути декілька ресторанів, а може і не бути ні одного, та й по типу ресторани також можуть відрізнятися. У великих готелях, що входять у відомі готельні мережі, зазвичай два ресторани - фешенебельний, фірмовий і невеликий, типу кафе. Вони обслуговують і тих, хто проживає в готелі і широку публіку. Останнім часом у зв'язку зі зростанням вимог відвідувачів ресторани намагаються підвищувати якість приготування їжі і обслуговування. Відповідно підвищуються потреби ресторанів у висококваліфікованих кадрах. Готельні ресторани управляються менеджерами, як і ресторани всіх інших типів. Обов'язки ресторанних менеджерів зазвичай наступні:
підтримувати високу якість обслуговування відвідувачів
наймати, навчати і раціонально використовувати персонал
встановлювати і підтримувати високі стандарти якості
маркетинг
обслуговувати в номерах, міні-барах і котейль-барах
представляти директору відділу харчування і напоїв розрахунок бюджету і бізнес-прогноз на наступний тиждень, наступний місяць, наступний рік
Прогресивні готелі, такі, як Kimco Hotel в Сан-Франциско, намагаються, щоб їх ресторани здавались самостійними закладами, розташовуючи їх окремо від будівлі готелю. Вони й насправді пропонують своїм ресторанам більше самостійності, у всякому випадку, в питаннях їх власних доходів і витрат.
Порівняно з іншими багато ресторанів при готелях відрізняються більшою оригінальністю. Тому кваліфікація кухарів і обслуговуючого персоналу в таких ресторанах вища. Їм важче, ніж незалежним ресторанам працювати з прибутком. Зазвичай вони відкриті з раннього ранку до пізньої ночі, але частіше не користуються достатньою увагою зі сторони гостей, котрі надають перевагу харчуванню на стороні в незалежних ресторанах.
б) Бари
В готельному барі можна розслабитись, потягуючи коктейль, після напруженого дня. Це місце ідеально підходить для спілкування - ділового чи заради задоволення. Та й готелю вигідно його утримувати: продаж напоїв дає набагато більше прибутку, ніж харчових продуктів. Багато барів користуються міжнародною репутацією, як наприклад, бар The King Cole Bar нью-йоркського готелю St. Regis Hotel - знаменитий багаторічний "водопій" для багатих і владних. Стійка бару оформлена фресками, на котрих зображені епізоди з життя популярного персонажу дитячих віршиків: "Старий дідусь Коль був веселий король…"
Ефективність роботи бару вимірюється рівнем реалізації в процентах, котрий розраховується діленням собівартості реалізованих за певний період напоїв на суму виручки за них. Чим частіше перевіряється рівень реалізації, тим кращий контроль за роботою бару.
У великих готелях є зазвичай декілька барів різного типу.
Вестибюльний бар - зручне місце для зустрічей, котре прийняло свій сучасний обрис в той час, коли Конрад Хілтон намагався знайти способи отримання доходу зі своїх величезних вестибюлів. При правильному керівництві вестибюльний бар може стати хорошим джерелом прибутку.
Ресторанний бар - тиха місцина, в котрій приємно опинитися після сутолоки вестибюлю. Традиційно бар є найзаманливішим елементом інтер'єру американських ресторанів.
Допоміжний бар - у деяких дуже великих готелях необхідним є додатковий бар, котрий являє собою торгову точку, розташовану де-небудь в глибині будівлі. Якщо його немає, обслуговування в номерах і ресторан вимушені користуватися запасами іншої постійної торгової точки, наприклад ресторанним баром.
Бенкетний бар - цей бар використовується виключно для обслуговування бенкетів і конференцій. Оскільки ці заходи зазвичай пов'язані з одночасним обслуговуванням чисельної кількості людей, часто в різних кутах приміщення ставиться декілька столиків з пляшками. Якщо міцні напої передбачені перед обідом, то в традиційному американському обслуговуванні офіціантам доводиться важко: треба прийняти замовлення на вина і принести замовлене до того, як почнуть розносити блюда. Щоб спростити цей процес, багато бенкетних барів вводять комплексні обіди, в котрі включають і напої. Бенкетні бари потребують строгого контролю за посудом: пляшки повинні бути перераховані негайно вслід за закінченням заходу і, якщо бармени надто зайняті, менеджер повинен перерахувати виручку до закриття бару. Закриття тимчасових барів, встановлених в різних місцях приміщення, робиться одночасно, щоб попередити спроби дрібних крадіжок.
Бар при басейні - курортний готель неможливий без басейну і бару при ньому, де гості можуть розслабитися з бокалом екзотичного коктейлю в руці. Курортні готелі спеціалізуються на обслуговуванню конференцій, часто організовують в барі при басейні тематичні вечірки: гавайський луаур, карибські реггі -ритми, мексиканську фієсту, дикий захід і т.д.
Міні-бари - маленькі бари з холодильником в вітальнях, щоб гість не почував нестачі у будь-яких напоях у будь-який час. Ключ від міні-бару зазвичай вкладається в пакет, котрий гість отримує в регістратурі. Якщо гість не збирається користуватися баром, він може цей ключ не брати. Зазвичай запаси напоїв поповнюються в барі щоденно. Вартість випитого автоматично включається в рахунок.
Нічні бари - кабаре і танці, що пропонуються деякими готелями, традиційно поєднуються з випивкою. Оскільки занадто дорого запрошувати артистів і музикантів, багато готелів обходяться одним ді-джеєм. Тим не менше, директори харчових комплексів великих готелів частіше запрошують оркестр, пропонуючи мінімальну оплату плюс процент від додаткової плати за обслуговування, що отримується від гостей.
Спортивні бари стають все більш популярними як невід'ємна частина сучасного стилю життя. В багатьох спортивних барах є всі можливі спортивні атрибути: басейн, зал для спортивних ігор тощо.
5. Відпочинок і дозвілля
Відпочинок - невід'ємна частина соціального, економічного і культурного життя нації. Це також один з основних компонентів індивідуальної і колективної поведінки особистості. В міру того як постіндустріальне суспільство стає все складнішим, життя приносить людині все нові і нові стреси. У порівнянні з попереднім поколінням сучасна молода людина опиняється у стресових ситуаціях набагато частіше. Цей термін "стрес" увійшов у словник повсякденного обігу і по частоті вживання стоїть поруч з виразом "згорів на роботі". В такому житті людині стає все важче і важче врятувати свою особистість від розкладу. Повноцінний відпочинок створює необхідний баланс, вносить в життя гармонію, яка допомагає людській особистості вистояти, зберігаючи цілісність.
Знаходячись на відпочинку, люди разом радіють життю і це дозволяє їм встановити більш міцні стосунки на основі приємних спогадів про хороший спільний відпочинок. Програми групового відпочинку часто так і називаються "згуртовуючими". Це поняття важко піддається визначенню, але відчуття міцніючих міжособистісних зв'язків, "почуття ліктя", відкриття нових рис у друзях чи товаришах по роботі - ці результати спільного відпочинку перевіряв на собі кожен. Вони сприяють також і розвитку особистості кожного члена колективу.
Англійське слово recreation (відпочинок) визначається в словниках як "відродження до нового життя, відновлення". Воно є синонімом позитивного світовідчуття. Кожний відчував його після хорошого відпочинку. Вони рівні щастю. Деякі люди роблять помилку, вважаючи, що можна досягнути щастя, просто поставивши перед собою таку ціль.
6. Урядова підтримка індустрії відпочинку
Уряд утримує з громадян різноманітні податки: податок з прибутку, з обороту, з нерухомості. Крім того, уряд утримує податки з діяльності, пов'язаної з відпочинком: з траспортних засобів, з моторних човнів, з проживаючих у готелі за тимчасове проживання і т.д.
Гроші, які виділяються з податкових засобів на відпочинок і розваги громадян, поділяються поміж відповідними організаціями на усіх рівнях: федерація, провінція, великі і малі міста. Люди проводять свій відпочинок, займаючись найрізноманітнішими справами: відвідуванням музеїв, виставок, театрів, мюзик-холлів, парків, бібліотек, садів, стадіонів, "вилазками" на природу, заняттям спортом (в команді і індивідуально) і т.д.
У США рух за створення національних парків розпочався ще в першій половині XIX ст., але коли його очолили урядові і суспільні організації, він отримав потужний стимул до розвитку. Такі самі справи були з другим важливим компонентом народного відпочинку - фізичною культурою. В перші роки ХХ ст. в чотирнадцятьох містах були розроблені програми обладнання майданчиків для масового заняття спортом. Приватна ініціатива і фінансова підтримка з боку меценатів переконали муніципалітети виділити з міської казни засоби для обладнання стадіонів і спортмайданчиків.
Приблизно в той самий час в ряді міст створюються муніципальні парки. Перший публічний міський парк був закладений в Бостоні в 1892 році, а в 1898 році їх було вже стільки, що з'явилась необхідність заснування Асоціації паркових суперінтендантів Нової Англії (попередник Американського інституту директорів парків), котра взяла на себе координацію зусиль керівництва парків по просуванню їх професійних інтересів. Поступово переконання, що міське керівництво повинно підтримувати програми розвитку індустрії відпочинку, було прийнято повсюдно. На муніципальні гроші почали споруджувати плавальні басейни, стадіони, спортивні майданчики; почали обладнувати поля для крикету і гольфу, пляжі і місця для пікніків; де дозволяє клімат, стали створюватися умови для заняття зимовими видами спорту.
7. Комерціалізація відпочинку
Індустрія відпочинку "зміцніла" в 1920-ті - 1930-ті роки, коли програми соціального розвитку і культурного відпочинку стали широкого загалу. Коледжі і університети розробили відповідні програми і з 50-х почали готувати висококваліфіковані управлінські кадри для державних і комерційних підприємств, які беруть на себе організацію дозвілля широких мас. Комерційний сектор пропонує відпочинок, котрий можна визначити як відпочинок, що оплачується відпочиваючим і створює прибуток для його організатора. Серед комерційних підприємств індустрії відпочинку тематичні парки, атракціони і клуби.
8.Організація відпочинку некомерційними організаціями
Організацією відпочинку займаються не лише комерційні, але й некомерційні структури, серед яких добровільні, студентські, армійські, виробничі, а також організації, відповідальні за спеціальні групи населення.
Американські коледжі і університети можна назвати свого роду ареною для проведення розважальних заходів за участю мільйонів молодих людей. До проведення цих програм залучаються культмасові сектори студентських союзів, гуртожитків і інших зацікавлених організацій. Найбільш типові заходи - різноманітні спортивні ігри, змагання, екскурсії і турпоходи, самодіяльність (музика, аматорські спектаклі, танці).
Організація студентського дозвілля допомагає підтримувати в кампусі здоровий психологічний клімат. Багато з цих заходів (спорт, самодіяльність) можуть бути підтриманими (в тому числі, матеріально) організаціями колишніх випускників. Цікаве громадське життя - частина університетської освіти, і тому всі вищі учбові заклади пропонують величезну кількість розважальних програм.
Контрольні питання
Що таке туризм? Його складові.
Які види перевезень застосовують туристи?
Дати характеристику засобам проживання та їх класифікації.
Дати порівняльну характеристику аеровокзальним та апартаментним готелям.
Які найкращі та найнезвичайніші готелі світу Ви знаєте?
Дайте характеристику підприємств харчування при готелях.
Які типи барів Ви знаєте? Порівняйте їх.
Що таке відпочинок? Для чого потрібна державна підтримка індустрії відпочинку?
Розділ 1. Готельне господарство і готельний сервіс
Тема 1.1. Загальні положення індустрії гостинності
Еволюція індустрії гостинності
План
Подорожування в часи античності
Перші готельні ланцюги
Таверни - перші гостьові підприємства
Постоялі двори
Караван-сараї - спеціальні пункти розміщення
“Ями” - перші готелі на Русі
Відкриття перших кав'ярень у XVI ст.
Перший ресторан у Парижі
Готель у Лондоні - “Савой”
Перший готель в США
Розвиток готельної індустрії в Росії
Ключові слова і поняття
Таверна, постоялий двір, караван-сарай, секуляризація, “яма”, гостинний двір, кав'ярня, ресторан, готель.
Література
Байлик С.И. “Гостиничное хозяйство”, Киев, Вира - Р, 2001.
Федорченко В.К. “Уніфіковані технології готельних послуг”, Київ, “Вища школа”, 2001.
Шаповал Г.Ф. “История туризма”, Минск, “Экоперспектива”, 1999.
Еволюція індустрії гостинності
Історія подорожування бере початок ще з часів античності - подорожі здійснювалися з метою торгівлі, завоювань та з релігійною метою. За три тисячі років до нашої ери стародавні єгиптяни вже плавали по річці Ніл, перевозячи величезні брили, з яких будували піраміди. В часи Римської імперії, за 200 років до н.е., римляни активно подорожували на кораблях, конях, завойовуючи чужі землі. Багаті римляни любили подорожувати особливо до Єгипту і Греції, де їх приваблювали морські курорти і місця поклоніння. Римські туристи цікавились історією і релігією, відвідували грецькі храми, їздили у фургонах, запряжених мулами, до місць, де жив великий Сократ.
У середні віки мільйони людей також подорожували. Релігійні переконання спонукали їх долати довгий шлях до святинь.
У зв'язку з цим можна стверджувати, що саме церква створила перші готельні ланцюги. Монастирі приймали і розміщували в себе мандрівників-прочан. Так звані “странноприимные дома” були різновидом готелів, що утримувались релігійними орденами.
Своєрідним туризмом можна вважати і хрестові походи, що, розпочавшись у XI ст., тривали 200 років. Десятки тисяч європейців відвідали Середній Схід, поріднившись із його культурою.
Розглядаючи еволюцію підприємств індустрії гостинності, можна виділити періоди, що в історичному плані відповідають періодам розвитку людського суспільства: давній, середньовіччя, Новий час, сучасний період.
Більшість істориків вважають, що перші гостьові підприємства - прообрази сучасних готелів і ресторанів - належать до давнього періоду розвитку суспільства. Згадка про ці підприємства - таверни - містяться в давніх манускриптах, одним із яких є кодекс царя Вавілонії Хаммурапі, написаний приблизно в 1700 р. до н. е.
У давній Греції в І тис. до н. е. таверни були важливим елементом соціального і релігійного життя. Хоча в них були помешкання для мандрівників, таверни призначені переважно для надання послуг харчування. Розвиток торгівлі та пов'язані з нею тривалі подорожі потребували організації не тільки харчування, а й ночівлі. Ця обставина і зумовила появу іншого типу підприємств - постоялих дворів.
Найрозгалуженіша мережа постоялих дворів була на території Римської імперії. Древньоримські постоялі двори розташовували уздовж головних доріг у містах і селах на відстані приблизно 25 миль один від одного.
Таверни і постоялі двори, призначені для обслуговування людей нижчих класів, пропонували мінімальні умови для ночівлі та відпочинку.
Велике значення у появі підприємств гостинності мав розвиток торговельних зв'язків на Ближньому Сході, в Азії і Закавказзі. На території цих регіонів проходили найбільші торговельні шляхи, якими довгими потоками рухалися каравани з товаром. Для організації ночівлі учасників караванів уздовж торговельних шляхів створювалися спеціальні пункти розміщення - караван-сараї, що включали, як правило, помешкання для людей та загони для верблюдів і коней. Усе це було оточено фортечною стінкою, що захищала від природних стихій, а також від грабіжників і розбійників.
У середні віки на розвиток підприємств гостинності дуже впливали релігійні традиції. У цей період різко збільшилася кількість людей, що здійснювали паломництво до святих місць. Церква зобов'язувала монастирі надавати гостинність паломникам, організовувати для них ночівлю та харчування.
Активне надання монастирями безплатних послуг подорожуючим стримувало розвиток приватних підприємств розміщення. В Англії розвиток приватних постоялих дворів і таверн активізувався лише в період пізнього середньовіччя й особливо під час Реформації, коли англійський король Генріх VIII провів секуляризацію монастирів.
У XII - XIII ст. постоялі двори - попередники перших готелів - з'явилися на Русі. Тоді вони називалися “ямами” і розташовувалися один від одного на відстані кінного переходу. У XV ст. постоялі двори створювалися при поштових станціях, що перебували у віданні Ямського наказу. В XV ст. у великих російських містах будувалися гостинні двори, які відрізнялися від постоялих тим, що крім ночівлі і харчування тут можна було здійснювати комерційні операції, тобто в гостинних дворах мебльові кімнати поєднювалися з торговельними рядами, лавками, складами.
Прогресивним напрямком діяльності підприємств гостинності в середньовічний період було створення перших професійних асоціацій.
У XVI ст. відкрилися перші кав'ярні, що стали центрами культурного і літературного життя того часу. Їхній появі сприяло поширення в Західній Європі таких екзотичних напоїв, як кава і чай.
Перші європейські кав'ярні було відкрито в 1652 р. у Лондоні й у 1683 р. у Відні. Зокрема, у Відні вперше запропонували каву, підсолоджену медом і розведену молоком. Наприкінці XVII ст. кав'ярні на Європейському континенті стали досить поширеним явищем.
У 1553 р. у Парижі відкрили перший ресторан “Тур д'Аржан”. Протягом двох наступних сторіч він залишався унікальним закладом, тому що єдина послуга, яку надавали в ресторані, було харчування. Термін “ресторан” зв'явився значно пізніше, у другій половині XVIIIст. Словом ресторан називався суп, який був головною стравою паризької таверни пана Буланже, якого сьогодні в усьому світі називають “батьком сучасного ресторану”. Він прославився тим, що в 1767 р. виграв у Верховному суді справу проти гільдії постачальників провізії, яка володіла монополією на м'ясні страви. Буланже вперше запропонував клієнтам різноманітний асортимент прекрасно приготованих страв. Найбільшу популярність одержав суп із баранини у винниму соусі й картопля по-Буланже.
Починаючи з 1800 р. англійці почали переймати у своїх сусідів концепцію ресторану. Англійський ресторан був величним закладом - світом високої кухні, високого декору та сервісу.
У середині XIX ст. почали використовувати меню. Клієнт отримав право вибирати за смаком будь-яку страву із запропонованого йому списку.
У 1898 р. у Лондоні відкрився готель “Савой”. Керівником його був відомий Цезар Ритц, а шеф-кухарем - Жорж Агюст Ескоф'є. Вони здійснили справжню революцію в організації ресторанів при готелях. Ескоф'є був великим кулінаром свого часу. Він став популярним, видавши довідник з кулінарії і запровадивши бригадний підряд на кухні.
Особлива роль у розвитку підприємств гостинності належить США. На думку істориків, перший постоялий двір з'явився тут значно пізніше, ніж у Європі, лише у 1607 р. Одну з перших таверн було відкрито у Бостоні в 1634 р. У 1642 р. у Нью-Йорку таверну відкрили голландці. Відтоді таверни стали центрами громадського життя, місцем зустрічей солдатів і бізнесменів.
Першим готелем, відкритим у США, був 70-кімнатний “Сіті-готель” на Бродвеї в Нью-Йорку. Ця знаменна подія відбулася в 1794 р. У 1829 р. у Бостоні відкрився готель “Тремонт” - перший у США готель першого класу - з коридорними, регістратурою, замками на дверях номерів і навіть із безкоштовним милом для гостей. Відкриття цього готелю поклало початок готельному буму, що пронісся у США насамперед містами Східного узбережжя, а потім на Заході і Півдні. До кінця XIX ст. будували два типи готелів. Одні були великі і розкішні - з просторими вестибюлями, залами для балів, ліфтом, сантехнікою, електричним освітленням та різними зручностями, інші - маленькі і застарілі, що пропонували послуги за низькими цінами.
Вважається, що перший ресторан у США відкрили у 1831 р. у Нью-Йорку - відомий ресторан “Дельмоніко”. Незабаром ця назва стала синонімом вишуканої їжі та бездоганного обслуговування.
На розвиток ресторанної справи в США в ті роки великий вплив мали французькі традиції. До 1852 р. кожний першокласний американський готель мав шеф-кухаря француза за походженням. Меню також традиційно друкувалося французькою мовою, що створювало англомовним відвідувачам складність у читанні. Джон Дельмонік, один із власників ресторанів “Дельмоніко”, вперше ввів двомовне меню, у якому назви страв друкувалися французькою й англійською мовами. Ця традиція прижилася і з роками набула поширення у світі.
На рубежі XIX - XX ст. індустрія гостинності перетворилася у важливу галузь. Будівництвом готелів, підготовкою кадрів, питаннями ціноутворення почали займатися готельні об'єднання, синдикати, акціонерні товариства, корпорації. На початку XX ст. найпомітнішими серед них були Лондонський синдикат власників готелів і французька “Спілка господарів готелів”. У 1906 р. було організовано Міжнародну спілку власників готелів, що об'єднала власників 1700 готелів із різних країн світу.
У Росії в 1910 р. налічувалося 4685 готелів, що були в приватній власності, не враховуючи постоялих дворів і трактирів з номерами. Найпопулярнішими були готель “Метрополь”, побудований у 1897 - 1907 рр. Петербурзьким акціонерним товариством у Москві, готель “Люкс”, Гранд-готель, готелі Шевалдишева “Європа”, “Париж” та ін.
На початку XX ст. у Мінську функціонувало близько 30 приватних готелів. Деякі з них надавали просто мебльовані кімнати на 10-15 номерів.
Контрольні питання:
Подобные документы
Роль і місце туризму в сучасному суспільстві. Основи та особливості діяльності закладів ресторанного господарства в умовах ринку. Подавання буфетної продукції. Організація обслуговування пасажирів на транспорті. Столовий посуд, прибори та столова білизна.
учебное пособие [1,1 M], добавлен 29.09.2012Міжнародний туризм: соціально-економічні основи, поняття та суть, фактори та тенденції розвитку. Економічна роль, структура міжнародного туризму. Місце Італії в Європейському туристичному регіоні. Туристичний потенціал Італії, інфраструктура туризму.
курсовая работа [408,9 K], добавлен 12.10.2011Формування рекреаційно-туристичного комплексу. Тенденції розвитку українського туризму. Напрямки формування туристичного ринку. Розвиток сільського туризму на прикладі Черкащини. Розвиток ринку готельних послуг. Державна підтримка розвитку туризму.
курсовая работа [126,6 K], добавлен 12.07.2010Науково-методичні основи розвитку рекреаційних зон туристичного призначення. Мотиваційні аспекти вибору місць туристичного призначення. Гірськолижні курорти України. Стратегія розвитку гірськолижного туризму в Україні.
дипломная работа [73,2 K], добавлен 06.09.2007Теорія та сутність іноземного туризму та його забезпечення. Основні світові тенденції розвитку міжнародного туризму. Аналіз розвитку іноземного туризму в Україні, особливості розвитку туристичного ринку в нашій країні. Інвестиційна політика в цій галузі.
реферат [29,3 K], добавлен 27.03.2012Дослідження природних туристсько-рекреаційних ресурсів та історико-культурних пам’яток Норвегії. Характеристика складових частин сфери туристичних послуг та виявлення головних ланок, що сприяють розвитку туризму. Аналіз основних недоліків туризму країни.
курсовая работа [54,8 K], добавлен 20.09.2011Сутність міжнародного туризму та його особливості. Види міжнародного туризму в Україні. Основні чинники, що впливають на формування і функціонування туристичного ринку. Дослідження організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України.
дипломная работа [518,2 K], добавлен 27.03.2013Дослідження ресурсів розвитку, рівню інфраструктури спортивно-подієвого туризму у світі та Україні. Визначення основних найбільш розвинених центрів. Теоретико-методологічні основи управління розвитком туризму з урахуванням його спортивної спрямованості.
курсовая работа [3,6 M], добавлен 25.10.2012Особливості росту фонду вільного часу, транспорту, комунікацій, розширення сфери обслуговування як соціально-економічних факторів розвитку туристичного бізнесу. Оцінка чинників, що генерують громадські та рекреаційні потреби туризму в Республіці Білорусі.
реферат [21,4 K], добавлен 09.10.2010Аналіз стану розвитку замкового туризму, його ролі та значення для розвитку туризму в Україні. Європейський досвід організації замкового туризму, основні напрями його розвитку в Україні. Головні об'єкти замкового туризму та особливості їх збереження.
статья [22,0 K], добавлен 06.09.2017
