Методи та моделі оцінки і прогнозування фінансового стану підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Донбаська державна машинобудівна академія

Монографія

Методи та моделі оцінки і прогнозування фінансового стану підприємств

О.К. Єлісєєва

Т.В. Решетняк

Краматорськ 2007

Удк 519.86

ббк 65.29

є 67

Рецензенти

І.Л. Сазонець, д.е.н., професор (Дніпропетровський національний університет)

В.І. Корсун, д.т.н., професор (Національний гірничий університет)

Євецьких С.Я., к.е.н., доцент (Донбаська державна машинобудівна академія)

Єлисєєва О.К., Решетняк Т.В.

Є 67 Методи та моделі оцінки і прогнозування фінансового стану підприємств: монографія.

Монографія присвячена застосуванню методів економіко-математичного моделювання, багатофакторного статистичного аналізу та нейротехнологій для оцінки і прогнозування фінансового стану підприємств. Подані методи дають можливість не тільки зробити кількісну та якісну оцінку фінансового стану підприємства, а й отримати достовірний прогноз його рівня на майбутнє.

Монографія містить нові практичні підходи до оцінки та прогнозування фінансового стану підприємств, має практичне значення, являє собою науковий інтерес для економістів та менеджерів фірм, податкових органів та студентів економічних спеціальностей.

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи фінансового аналізу діяльності підприємства

1.1 Мета, зміст і завдання фінансового аналізу

1.2 Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

1.3 Програмне забезпечення фінансового аналізу

2. Методи оцінки фінансового стану підприємства

2.1 Метод оцінки фінансового стану за абсолютними фінансовими показниками

2.2 Метод коефіцієнтного аналізу

2.3. Методика комплексного аналізу фінансового стану підприємства

2.4 Економіко-математичні методи та моделі фінансового аналізу

3. Методи рейтингового оцінювання підприємств за їх фінансовим станом

3.1 Методика рейтингового оцінювання підприємств за методом сум

3.2 Побудова рейтингу інвестиційної привабливості фінансового стану підприємств

3.3 Визначення класу фінансового стану підприємств металургійного комплексу

3.4 Комплексна рейтингова оцінка фінансового стану на прикладі машинобудівних підприємств

4. Моделі оцінки фінансового стану підприємства з використанням єдиного інтегрального показника

4.1 Моделі оцінки ймовірності банкрутства українських підприємств

4.2 Моделі інтегральної оцінки фінансового стану підприємств на основі визначення вагомості фінансових коефіцієнтів

4.3 Моделювання фінансової рівноваги підприємства

4.4 Комплексна оцінка фінансового стану на основі використання матричних моделей

4.5 Модель оцінки фінансового стану за допомогою функції корисності

5. Використання методів багатомірного статистичного аналізу у фінансовому аналізі

5.1 Класифікація методів багатомірного статистичного аналізу

5.2 Оцінка та прогнозування неплатоспроможності підприємств на основі методів кластерного аналізу

5.3 Застосування покрокового дискримінантного аналізу для визначення класу фінансових погроз

6. Використання нейромережевих технологій у фінансовому аналізі

6.1 Нейромережева класифікація типів криз, що впливають на рівень фінансового стану підприємства

6.2 Комплексна методика прогнозування рівня рентабельності продукції на основі нейроних мереж

6.3 Прогнозування собівартості продукції підприємства з використанням нейромереж

6.4 Використання нейромоделі для пошуку показників, що впливають на валовий прибуток підприємства

Висновки

Додаток

Бібліографічні джерела

Вступ

Проблема визначення рівня фінансового стану підприємств завжди була актуальною та посідала важливе місце серед напрямів економічних досліджень.

Уведення нового плану рахунків бухгалтерського обліку, приведення форм бухгалтерського обліку у відповідність до вимог міжнародних стандартів зумовлюють необхідність розробки методики фінансового аналізу, яка б відповідала сучасним вимогам ринкової економіки.

Метою фінансового аналізу є оцінка фінансового стану підприємства, вивчення економічного рівня роботи підприємства та його підрозділів, оцінка результатів його виробничо-господарської та фінансової діяльності, а також оцінка ймовірності банкрутства. Оскільки фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування та використання його фінансових ресурсів, то він відображає кінцеві результати діяльності підприємства. Відповідно, фінансовий аналіз є обов'язковим елементом як фінансового менеджменту, так і економічних взаємовідносин з партнерами підприємства, фінансово-кредитною системою, податковими органами, що передбачає врахування таких показників, як фінансова стійкість, ділова активність, прибутковість.

Останнім часом з'явилося багато публікацій, щодо фінансового аналізу. Це праці таких вчених, як Цал-Цалко Ю.С., Швиданенко Г.О., Марюта О.М, Мец В.О., Костенко Т.Д., Лахтіонова Л.А., Клебанова Т.С., Кизим Н.А. Проте не існує єдиної точки зору на оцінку фінансового стану окремого підприємства. Більшість традиційних методик оцінки фінансового стану, що пропонуються вітчизняними вченими мають істотний недолік - в них точно не визначено, як оцінювати результати розрахунків. Кількість коефіцієнтів, що заведено розраховувати, досить велика та дуже часто вони просто дублюють один одного.

Більш того, у працях з фінансового аналізу акцент робиться на поточному стані окремого підприємства, без достатнього заглиблення у вивчення перспективних шляхів його майбутнього розвитку, а також заходів поліпшення фінансового стану.

Авторами монографії розглянуто різноманітні підходи щодо оцінки фінансового стану. Зроблено аналіз існуючих в економічній літературі економіко-математичних моделей. Підкреслено переваги та виявлено недоліки моделей оцінки фінансового стану підприємств.

Монографія присвячена застосуванню методів багатофакторного статистичного аналізу та нейротехнологій для оцінки фінансового стану підприємств. Застосування цих методів дозволяє розширити «рамки» традиційного фінансового аналізу. На відміну від традиційних подані методи дають можливість не тільки зробити кількісну та якісну оцінку фінансового стану підприємства, а й достовірний прогноз його рівня на майбутнє.

Наведено приклади використання розроблених моделей для оцінки і прогнозування фінансового стану підприємств машинобудівної галузі.

Монографія складається з шести розділів.

У першому розділі розглядається мета, зміст та завдання фінансового аналізу, його нормативне, інформаційне та програмне забезпечення. На основі огляду праць вітчизняних та іноземних економістів авторами монографії розроблено класифікаційну схему методів фінансового аналізу. Підкреслюється важливість кількісної оцінки фінансового стану підприємства у процесі здійснення фінансового аналізу.

Другий розділ присвячено розгляду методики оцінки фінансового стану, що традиційно використовується на вітчизняних підприємствах. Виявлено недоліки такої методики та для їх ліквідації пропонується використання методів економіко-математичного моделювання. Наведено схему існуючих економіко-математичних методів оцінки фінансово стану підприємства.

У третьому розділі розглянуто методи рейтингового оцінювання підприємств за їх фінансовим станом. Розроблено методику комплексної рейтингової оцінки фінансового стану на прикладі машинобудівних підприємств Донецького регіону.

Четвертий розділ являє собою огляд та аналіз моделей оцінки фінансового стану підприємства з використанням єдиного інтегрального показника. Підкреслено переваги та виявлено недоліки таких моделей.

П'ятий розділ присвячено методам класифікації фінансового стану, що засновані на використанні багатомірного статистичного аналізу. Наведено класифікацію методів багатомірного статистичного аналізу. Запропоновано прогнозування неплатоспроможності підприємств та організацій на основі методів кластерного аналізу. Наведено приклад використання покрокового дискримінантного аналізу для визначення класу фінансових погроз на основі даних фінансової звітності окремого підприємства.

Особливий інтерес являє собою шостий розділ. Авторами пропонується використання нейромережевих технологій у фінансовому аналізі, зокрема для оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства. На прикладі наведено класифікацію типів фінансового стану підприємства з використанням нейромереж. А також пропонується використання нейротехнологій для прогнозування рівня фінансового стану на прикладі показників діяльності металургійного виробництва ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод». Авторами розглянуто приклад використання пакету NeuroPro для визначення показників, що впливають на рівень валового прибутку підприємства.

В основу монографії покладено розробки, що враховують зміни у нормативно-законодавчому полі господарювання та результати аналітичних оцінок за сучасними методиками. Усі розрахунки базуються на звітності підприємств, сформованій відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку.

Подана робота має науковий та практичний інтерес для спеціалістів фінансово-економічних відділів підприємств та організацій, що ставлять за мету використання сучасних методів оцінки та прогнозування фінансового стану.

Також монографія пропонується студентам, магістрам та аспірантам економічних спеціальностей ВУЗів.

1. Теоретичні основи фінансового аналізу діяльності підприємства

1.1 Мета, зміст і завдання фінансового аналізу

В умовах ринкових відносин головним напрямом аналітичної роботи підприємства є фінансовий аналіз. Керівництво зацікавлено у докладному аналізі фінансових потоків, щоб на основі одержаної інформації приймати управлінські рішення, які регулюватимуть формування фінансових ресурсів і впливатимуть на потоки грошових коштів.

В економічній літературі [14, 60, 55, 115] даються різні тлумачення поняття фінансовий аналіз.

Бланк І.А. [14, С. 75] визначає фінансовий аналіз як процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку.

Кондратов Н.П. [60, С. 5; 55, С. 54] підкреслює, що фінансовий аналіз є одним із головних елементів фінансової політики підприємства.

У своїй роботі Ковальов В.В. [55, С. 54] дає таке тлумачення поняття аналізу: «Фінансовий аналіз -- це засіб накопичення трансформації й використання інформації фінансового характеру».

Шеремет А.Д. [115, С. 9] надає таке тлумачення цьому поняттю: «Фінансовий аналіз є прерогативою вищої ланки управлінських структур підприємства, здатних впливати на формування фінансових ресурсів і на потоки грошових коштів, ефективність управлінських рішень, пов'язаних з визначенням ціни продукції, заміною устаткування чи технології, фінансово-економічного зростання підприємства».

Фінансовий аналіз є методом оцінки фінансової діяльності підприємств [98, С. 7].

Отже, сутність фінансового аналізу полягає в оцінці та прогнозуванні фінансового стану підприємства за даними бухгалтерської звітності та обліку.

Об'єктом фінансового аналізу є конкретне підприємство чи фінансова операція цього підприємства.

Суб'єктами фінансового аналізу є фінансові аналітики, які заінтересовані в діяльності підприємства з якихось причин.

Фінансовий аналіз є основою для управління фінансами підприємства. В узагальненому вигляді він охоплює три головні напрями [89]:

оцінювання фінансових потреб підприємства;

розподіл потоків грошових коштів залежно від конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів залучених фінансових ресурсів та каналів їх одержання -- кредити, пошук внутрішніх резервів, додатковий випуск акцій, облігацій;

забезпечення системи фінансової звітності, яка б об'єктивно відображала процеси та забезпечувала контроль за фінансовим станом підприємства.

Фінансовий аналіз допомагає своєчасно вирішувати питання поліпшення поточного руху фінансових ресурсів, їх формування та використання, поточного та довгострокового планування економічної діяльності. На його основі будується фінансове забезпечення стратегії підприємства на перспективний період. Без фінансового аналізу не можливі планування, прогнозування, бюджетування, ефективне розміщення фінансових ресурсів, аудит.

В економічній літературі зазначають такі цілі фінансового аналізу:

усебічна оцінка фінансового стану підприємства, його ділової активності задля пошуку резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами [110, С. 283];

розроблення прогнозів майбутніх умов функціонування підприємства [14, С. 7--10];

визначення дохідності фірми для порівняння її з аналогічними показниками інших підприємств чи оцінка підприємства з точки зору його ринкової вартості [96, С. 11];

своєчасного виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності для пошуку шляхів поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності [99, С. 410];

виявлення змін у фінансовому стані у просторово-часовому розрізі, визначення основних факторів, які впливають на фінансовий стан підприємства, прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані [55, С. 54 - 59].

У кожного аналітика є свої цілі проведення фінансового аналізу. Інвестори цікавляться, насамперед, рівнем та стабільністю доходів за акціями, тобто прибутковістю (рентабельністю) корпорацій, кредитори -- її ліквідністю, менеджери -- дохідністю різних видів активів та ефективністю управління ними. Для якісного планування та контролю вони повинні реально оцінювати стан фінансів фірми й можливості впливу на нього.

Для досягнення поставлених цілей фінансового аналізу мають бути вирішені такі основні завдання:

аналіз фінансової стійкості, ліквідності та рентабельності підприємства;

об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства оборотними коштами;

оцінка конкурентоспроможності підприємства;

аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів;

загальна оцінка фінансового стану і факторів його зміни;

вивчення співвідношення між джерелами оборотних коштів, їх розміщенням і ефективністю використання;

дотримання підприємством фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

довго- і короткострокове прогнозування стійкості фінансового стану.

Для розв'язання цих завдань вивчаються:

наявність, склад і структура оборотних коштів підприємства, причини та наслідки їх змін;

наявність, склад і структура джерел власних коштів підприємства, причини і наслідки їх змін;

стан, структура і зміни довгострокових активів;

наявність, структура поточних активів у сферах виробництва і обігу, причини та наслідки їх змін;

платоспроможність і фінансова гнучкість;

ефективність використання активів;

окупність інвестицій.

Проаналізувавши існуючи види фінансового аналізу [14, 89, 115, 116], було розроблено схему класифікації його видів (рис. 1.1).

Залежно від організації проведення фінансового аналізу розрізняють зовнішній і внутрішній аналізи.

Зовнішній фінансовий аналіз проводиться економістами банків при наданні кредитів підприємству. Метою проведення такого аналізу є визначення платоспроможності підприємства.

Внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими аналітиками підприємства для аналізу роботи підприємства за визначений період часу.

У залежності від обсягу аналітичного дослідження фінансовий аналіз поділяють на:

а)експрес-аналіз;

б)деталізований аналіз [55, С. 86 - 10].

Експрес-аналіз -- це наочна і проста оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закінчується експрес-аналіз висновками про фінансовий стан підприємства, а також пропонуються шляхи його поліпшення.

Деталізований аналіз -- це детальна характеристика майнового і фінансового стану підприємства за результатами фінансової діяльності у звітному періоді, а також визначення можливостей розвитку підприємства на перспективу.

Деталізований аналіз закінчується стислою характеристикою й оцінкою основних показників, що використовувались у фінансовому аналізі підприємства.

Діяльність підприємства та її результати аналітично відтворюються у фінансово-економічних показниках, під якими слід розуміти кількісну та якісну характеристику явища, процесу чи їхнього результату. В окремих випадках фінансово-економічні показники можуть відображати параметри господарських процесів, але кожне економічне явище, кожен господарський процес виражається не одним окремим показником, а цілою системою взаємозв'язаних показників. Показники, що використовуються у фінансовому аналізі, можна розподілити залежно:

1)від властивостей явищ та процесів, що відображає показник, на:

- кількісні;

- якісні;

2)від широти використання на:

- загальні (агреговані, інтегровані);

- спеціальні (специфічні, часткові);

3)від технології утворення на:

- первинні;

- похідні;

- синтетичні;

- аналітичні;

4)від способу розрахунку на:

- абсолютні;

- відносні [114, С.10].

Загальні показники характерні для всіх галузей економіки, специфічні використовуються в окремих галузях.

Первинні показники формуються безпосередньо за даними обліку планової інформації, похідні -- розраховуються на базі первинних даних. Синтетичні (інтегральні) показники дають узагальнюючу характеристику складних економічних явищ: прибутку, собівартості та ін.

Абсолютні показники -- це вартісні, натуральні, трудові чи умовні вимірювачі; відносні -- це відношення одного показника до іншого: коефіцієнти, індекси, відсотки. Вони характеризують ступінь зміни явища (процесу) чи його результату за часом, простором, структуру показників, що вивчаються, їх частоту та інтенсивність.

У літературі [114-117] наводяться такі групи відносних показників: коефіцієнти прибутковості (рентабельності), ліквідності, стабільності та акціонерного капіталу. Інші аналітики схильні до такої класифікації: показники ліквідності, управління активами й управління пасивами, прибутковості та ринкової вартості акцій. Існує також точка зору, згідно з якою зазначаються коефіцієнти ліквідності, зобов'язань кредиторам, прибутковості та покриття. Детальніше класифікація та порядок розрахунку основних показників фінансового стану наведено у додатку А (табл.А1…А6). Критичні значення показників фінансової діяльності фірми наведено у додатку А (табл. А7).

Головною метою фінансового аналізу є аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості. Систематичний аналіз фінансового стану необхідний тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку значною мірою залежать від його платоспроможності. Жоден власник (незалежно від форми власності) не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Враховують фінансовий стан підприємства і банки, визначаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [110, С. 282--283]. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичного оцінювання фінансового стану підприємства.

Під фінансовим станом підприємства розуміють його спроможність фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективного використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю [99, С. 409]. Тобто фінансовий стан -- це рівень збалансованості окремих структурних елементів активів і пасивів підприємства, а також рівень ефективності їх використання. Оптимізація фінансового стану є однією з головних умов успішного розвитку підприємства у майбутньому періоді. Водночас кризовий фінансовий стан підприємства свідчить про загрозу його можливого банкрутства [14, т. 2, С. 476].

Аналіз фінансового стану підприємства показує, за якими конкретними напрямами потрібно проводити аналітичну роботу, дає можливість виявити важливі аспекти та слабкі позиції у фінансовому стані даного підприємства. Згідно з цим результати фінансового аналізу дають відповіді на питання, які важливі засоби поліпшення фінансового стану конкретного підприємства у конкретний період його діяльності [65, С. 4].

Отже, фінансовий стан -- це показник економічної діяльності підприємства, що характеризує його ділову активність і надійність. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів із фінансових та інших відносин [65, С.11].

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим [99, С. 409 - 410]. Він характеризується системою показників, які відображають процес формування і використання фінансових ресурсів підприємства. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства -- це, по суті, кінцеві результати його діяльності [109, С. 277]. Крім того, фінансовий стан суб'єкта господарювання -- це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто плато-, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання [8, С. 411].

На основі огляду літературних джерел щодо фінансового аналізу авторами було розроблено схему проведення робіт з аналізу фінансового стану підприємства (рис. 1.2).

Критерії оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер з фінансового погляду, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства -- акціонерів, банків, податкових адміністрацій -- свій критерій економічної доцільності (додаток А, табл. А8). Тому й показники оцінювання фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Отже, необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від точної оцінки його фінансового стану залежить прийняття обґрунтованого економічного рішення. Тому залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку обирають оптимальний (для цього випадку) комплекс показників та напрямів аналізу фінансового стану підприємства.

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних чинників на роботу підприємства.

Фінансовий стан підприємства може бути оцінений з різним ступенем деталізації залежно від цілей аналізу, існуючої інформації, програмного, технічного та кадрового забезпечення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативне забезпечення аналізу фінансового стану складають: інструкції, методики, вказівки, норми, нормативи. Залежно від мети проведення аналізу фінансового стану підприємства обов'язковим є застосування вимог вітчизняних нормативних документів, а саме:

«Методичні рекомендації щодо аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій». Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.98 [78]

Вимоги Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституціональних інвесторів), затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.03.97 №5

«Положення про порядок проведення зовнішнього аудиту, юридичних осіб-акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків», затверджене постановою Правління Національного банку України від 21.11.96 №301

«Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат» за кредитними операціями комерційних банків», затверджене постановою Правління Національного банку України від 27.03.98 №22

«Методика поглибленого аналізу фінансового-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій», затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій від 27.06.97. №81 [77].

1.2 Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

Інформаційною базою фінансового аналізу підприємств є фінансова звітність. Мета аналізу фінансових звітів -- допомогти фінансовим аналітикам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях підприємства, вжити відповідних заходів щодо виправлення становища, прийняти рішення про ефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрями майбутньої діяльності підприємства.

Фінансова звітність -- бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Її метою є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

У додатку А (табл. А8) наведено основні групи користувачів фінансової інформації.

Бухгалтерська звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства тощо.

Складання фінансової звітності відбувається на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) № 1 - 5 [43, 93, 94].

П(С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначає мету фінансової звітності, її склад, основні елементи, звітний період, якісні характеристики, принципи підготовки і розкриття інформації (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Призначення основних елементів фінансової звітності

Елементи фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах
Звіт про власний капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів і витрат
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки	Обрана облікова політика Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості	Оцінка та прогноз: облікової політики ризиків, що впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства тощо

Баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітів складають бухгалтерську звітність, що використовується для оцінки фінансового стану підприємства [89].

Примітки до фінансових звітів - сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс (форма №1). Це більш інформативна форма для аналізу фінансового стану, важлива форма фінансової звітності, звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Підсумок активів повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу. Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена, і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням. Зобов'язання відображаються в балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена, та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

Не менш важливим для аналізу фінансового стану є звіт про фінансові результати.

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

I. Фінансові результати. У цьому розділі зазначаються показники, які дають змогу визначити фінансовий результат від надзвичайної та звичайної діяльності з розподілом її на операційну, інвестиційну і фінансову. Витрати від операційної діяльності подані за функціональною належністю - виробництво, управління, збут. Собівартістю реалізованої продукції є виробнича собівартість реалізації. Решта витрат є іншими операційними, адміністративними, збутовими.

II. Елементи операційних витрат. Цей розділ дає можливість проаналізувати структуру витрат на виробництво, управління і збут та інших операційних витрат за економічними елементами.

III. Розрахунок показників прибутковості акцій -- цей розділ заповняється лише акціонерними товариствами.

Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту про рух грошових коштів не включаються.

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми:

змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов'язаної з операційною діяльністю протягом звітного періоду;

наведені у негрошових статтях;

наведені у статтях, які пов'язані з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду [117].

1.3 Програмне забезпечення фінансового аналізу

Упродовж останнього тисячоліття досить широко для обробки даних застосовуються інформаційні технології. Дані, які традиційно подавалися у паперовій формі і вимагали від працівника при обробці уваги та витримки, сьогодні обробляються комп'ютерами майже миттєво. На підприємстві створюється комп'ютерна інформаційна система, яка відповідає за збирання, обробку інформації, її своєчасне надання керівнику, аналіз і оцінку у прийнятті управлінських рішень.

Інформаційні технології використовуються на усіх ділянках підприємства. За допомогою комп'ютерної техніки автоматизують різноманітні види діяльності всередині підприємства: від розробки економістами бізнес-плану до організації бухгалтерського обліку і розрахунків заробітної плати та здійснення фінансово-економічного аналізу і прийняття управлінських рішень.

У таблиці 1.2 наведені класи автоматизованих систем для різних ділянок підприємств.

Концепції застосування інформаційних технологій на підприємствах склались у 60-і роки XX ст. На той час такі системи мали назву автоматизованих систем управління підприємством (АСУП), але не завжди і не повною мірою відповідали завданням вдосконалення управління і оптимального застосування компонентів інформаційної технології.

Таблиця 1.2 Класи автоматизованих систем для внутрішнього використання на підприємстві

Клас	Призначення	Функції
AIS	Інформаційні системи бухгалтерського обліку	Уведення господарських операцій до бази даних з наступним розрахунком балансу та іншої звітності
CAD	Системи комп'ютеризованого дизайну	Проектування і моделювання приладів і пристроїв
САМ	Системи комп'ютеризованого виробництва	Планування і управління виробничими процесами
DSS	Системи забезпечення прийняття рішення	Моделювання наслідків управлінських рішень
MES	Системи управління виробництвом (технологічним процесом 1)	Містять показники руху деталей на конвеєрі у реальному часі, а також інформацію про контроль якості й експлуатації. 3 використанням штрих-кодів дозволяють відмовитись від ручної реєстрації технологічних операцій придбання
МІS	Управлінські інформаційні системи	Надання керівникам інформації для прийняття оперативних рішень
SЕМ	Системи стратегічного управління підприємством	Допомога вищим керівникам у прийнятті рішень
МRР	Системи планування потреб у матеріальних ресурсах	Планування придбання або виробництва всіх компонентів кінцевого продуту, проведення оцінки матеріальних запасів з врахуванням незавершеного виробництва і прогнозів щодо реалізації і можливих нових замовлень
ЕRР	Системи планування ресурсів підприємства	Забезпечують виконання функцій обліку і контролю, причому не тільки для однорідних і локально розташованих виробництв, але й для багатопрофільних підприємств і корпорацій, що мають філії і підрозділи у різних містах і країнах
СSRР	Системи планування потреб у ресурсах, узгоджені з покупцем	Управління зовнішніми (стосовно підприємства) елементами виробничого ланцюжка. При повній реалізації концепції дозволяє управління повним циклом випуску продукції від проектування до гарантійного і сервісного післяпродажного обслуговування
АРS	Системи розширеного планування та диспетчирування	Підтримують гнучке управління виробничими графіками та виробничими завданнями. Завдання формування потреби вирішується в умовах обмежених потужностей
SСМ	Системи управління ланцюжками постачання	Поєднують покупців і постачальників у рамках єдиної структури обробки даних
СRМ	Системи взаємодії з покупцем	Реалізують технологію управління зв'язками і взаємодією з клієнтами підприємства. Звичайно включають прогнозування контрактів, їх відслідкування, підтримки обслуговування клієнтів, супроводження процесів замовлень і продажу

Розширення мережі автоматизованих систем управління і підвищення їх обчислювальних потужностей покращили переважно облікові (довідкові, статистичні, контрольні тощо) функції. Але для інших ділянок підприємства нарощування потужності АСУП не дало відчутного ефекту. Відсутність розвинених комунікаційних каналів між частинами цієї системи, а також надходження результатної інформації до кінцевих користувачів із суттєвим запізненням робили такі системи майже повністю непридатними для використання в аналізі та прогнозуванні.

У 70-х роках XX ст. почалось переорієнтування АСУП з реєстрації даних на їх обробку і аналіз. Однак, як і раніше, уся робота виконувалась на великих ЕОМ, зібраних в обчислювальних центрах. При цьому в основу побудови подібних систем було покладено припущення, що завдання аналізу і прийняття рішень можуть бути формалізовані, і для них можна побудувати математичні моделі. Також вважали, що такі АСУП повинні підвищити якість, повноту, достовірність і своєчасність інформації, яку отримує керівник, і яка необхідна для прийняття рішення.

Впровадження таких систем дало результати набагато менші від очікуваних. Виявилось, що практичне використання в управлінні економіко-математичних моделей сильно обмежене: аналітична робота і процес прийняття рішень відбувались у відриві від реальної ситуації та не були підкріплені оперативними даними. Для кожного нового завдання була потрібна нова математична модель, а оскільки моделі створювали фахівці з економіко-математичних методів, а не управлінці, то і оперативність подібного методу прийняття рішень була дуже невисокою, особливо при вирішенні нетипових завдань управління.

До того ж для АСУП подібної структури був характерний низький коефіцієнт використання технічних засобів і невисока їх рентабельність через слабкий вплив результатів автоматизації на ефективність управління.

З середини 70-х і до кінця 80-х років XX ст. розвиток АСУП у технологічному плані йшов шляхом від файлових систем до систем управління базами даних (СУБД), ускладнення технічних засобів і збільшення їх потужності, розширення переліку завдань, які вирішувались.

У 80-і XX ст. роки у розробці АСУП на перший план вийшла проблема створення комп'ютерного інтегрованого виробництва. Для систем цього класу були характерні такі ознаки:

використання для управління виробництвом повнофункціональних систем ЕRР (Enterprise Resource Planning -- планування ресурсів підприємства);

використання та інтеграція з ЕRР-системами систем автоматизації виробництва і проектування САD/САМ (Computer-Aided Desing/Computer-Aided Manufacturing).

З появою персональних комп'ютерів відбулась принципова модернізація ідеї АСУП: обчислювальні центри перетворилися у мережі розподіленої обробки даних. Тепер замість обробки інформації одним потужним обчислювальним центром відбувалось її опрацювання одночасно багатьма менш потужними комп'ютерами, поєднаними у мережу. Такий підхід був втілений у системах підтримки прийняття рішення (СППР) і експертних системах (ЕС), які характеризували новий етап автоматизації управління підприємством -- етап персоналізації АСУП.

Експертною системою називають систему штучного інтелекту, яка містить знання з певної вузької предметної області, а також може пропонувати користувачу рішення проблем з цієї галузі і обґрунтовувати їх. Експертна система складається з бази знань, механізму логічного виводу і підсистеми обґрунтувань.

Система підтримки прийняття рішень -- це система, яка на базі наявних даних забезпечує середню управлінську ланку інформацією, необхідною для тактичного планування і діяльності. З програмної точки зору вона може бути реалізована у вигляді звітів за даними баз і банків даних, а також аналізу даних за заданими правилами. СППР значною мірою спирається на аналіз даних баз даних за допомогою візуальних засобів (графіків, діаграм тощо) і математичних методів аналізу.

Основна ідея СППР -- визнання того, що комп'ютер не може повністю замінити людину. Формалізації підлягають тільки рутинні, нетворчі операції. Натомість творча робота (наприклад, постановка завдання або прийняття рішення) формалізована бути не може і повинна виконуватись людиною. Таким чином, можливості комп'ютера розширюються за рахунок структуризації користувачем розв'язуваних завдань і поповнення комп'ютерної бази знань, а можливості користувача -- за рахунок автоматизації рутинних інформаційних процедур. При прийнятті рішень стає можливим аналіз наслідків різних рішень у вигляді питань "що буде, якщо...", не витрачаючи часу на трудомісткий процес програмування.

Власне кажучи, при використанні СППР та ЕС формується нова людино-машинна трудова одиниця з певною кваліфікацією праці, її нормуванням і оплатою. Вона акумулює знання й уміння користувача (експерта) з інтегрованими знаннями й умінням, закладеними у програмно-технічний комплекс. Важливий аспект впровадження СППР і ЕС -- раціоналізація повсякденної діяльності працівників. У результаті впровадження цих систем зменшується навантаження управлінців вищої ланки: частина повноважень перекладається на середню і нижню ланки управління. Це дозволяє керівництву підприємства зосередитись переважно на вирішенні стратегічних завдань.

Протягом 90-х років XX ст. автоматизовані системи управління підприємствами розвивались у напряму застосування систем підтримки прийняття рішень, експертних систем та систем штучного інтелекту. Набув розвитку процес впровадження комплексних рішень на основі локальних мереж, потужних СУБД, новітніх технологій проектування і розробки програмних систем. Усе ширше для цілей управління підприємства застосовуються інтернет-технології. Уже існують господарюючі суб'єкти, які не мають матеріальних активів, і діяльність яких повністю відбувається у середовищі Інтернет.

Сьогодні комп'ютерна техніка та інформаційні технології можуть використовуватись для потреб фінансового аналізу як у вигляді простих програм для автоматизації рутинних розрахунків, так і у вигляді складних апаратно-програмних комплексів для розв'язання завдань аналізу ринку і прогнозування. Останньою тенденцією у використанні обчислювальної техніки в аналітичній діяльності є системи, побудовані на основі нейронних.

Керівники підприємств часто недооцінюють втрати від неоптимального планування виробництва. Через те, що попит і умови реалізації залежать від часу, сезону, курсів валют і багатьох інших чинників, обсяги виробництва необхідно гнучко варіювати з метою оптимального використання ресурсів. Уже існують приклади нейроних систем планування, що застосовуються спільно зі стандартними засобами дослідження операцій, динамічного програмування, а також із засобами нечіткої логіки.

Для збільшення прибутковості бізнесу в умовах конкуренції компанії необхідно підтримувати постійний контакт із споживачами. Зокрема, для цього солідні компанії проводять опитування споживачів, що дозволяє з'ясувати, які чинники є для споживача вирішальними при покупці даного товару або послуги, чому у деяких випадках перевага віддається конкурентам, і яке поліпшення товару споживач хотів би побачити у майбутньому. Аналіз результатів такого опитування -- достатньо складне завдання, бо тут бере участь велика кількість пов'язаних між собою параметрів.

Нейронні мережі ідеально підходять для вирішення цього завдання. Існуючі засоби дозволяють виявляти складні залежності між чинниками попиту, прогнозувати поведінку споживачів при зміні маркетингової політики, знаходити більш важливі чинники і оптимальні стратегії реклами, а також окреслювати сегмент споживачів, більш перспективний для даного товару.

Безпосередньо на підприємстві для здійснення автономних аналітичних досліджень, автоматичного розрахунку показників за введеними заздалегідь даними зручно використовувати електронні таблиці. Електронна таблиця -- це проста у використанні комп'ютерна програма, призначена для обробки даних. Така обробка може включати у себе:

проведення різноманітних обчислень з використанням потужного апарату функцій і формул;

дослідження впливу різноманітних чинників на показники;

вирішення завдань оптимізації;

отримання вибірки даних, що задовольнять певні критерії;

побудову графіків і діаграм;

статистичний аналіз даних.

Основна перевага електронних таблиць -- простота використання засобів обробки даних. Робота з ними не вимагає від користувача спеціальної підготовки у сфері програмування [113].

2. Методи оцінки фінансового стану підприємства

На основі дослідження та узагальнення різних методичних підходів щодо оцінювання фінансового стану підприємств [89, 98, 110, 113-117] можна відокремити три з них, фундаментальних:

1) визначення рівня забезпеченості запасів у складі оборотних активів підприємства джерелами їх формування - аналіз абсолютних показників;

2) обчислення певної кількості коефіцієнтів і на основі дослідження їх у динаміці та порівняння з нормативними значеннями вироблення певних висновків щодо фінансового стану підприємства - аналіз відносних показників;

3) застосування комплексного показника, який складається з декількох більш вагомих коефіцієнтів, визначення певних меж його значення для ідентифікації фінансового стану підприємства.

2.1 Метод оцінки фінансового стану за абсолютними фінансовими показниками

Метод оцінки фінансового стану за абсолютними фінансовими показниками містить наступні етапи:

Відбір даних з форм бухгалтерської звітності за визначений період часу.

Перетворення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичну форму.

Розрахунок та групування показників за основними напрямами аналізу (фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності).

Виявлення взаємозв'язків між основними показниками, що досліджуються та інтерпретація результатів.

Підготовка висновку про фінансовий стан підприємства.

Пошук резервів та розробка рекомендацій щодо покращення фінансового стану.

Аналіз абсолютних показників фінансового стану може бути виконаний с позицій короткострокової та довгострокової перспектив. У першому випадку, як показує аналіз вітчизняної та закордонної практики [70, 72, 74, 126], розглядають платоспроможність та ліквідність, в іншому - фінансову стійкість.

Умовою й гарантією виживання і розвитку будь-якого підприємства, як бізнес-процесу, є його фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно спроможне «витримати» несподівані зміни ринкової кон'юнктури і не виявиться на краю банкрутства. Більш того, чим вище його стабільність, тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в одержанні кредитів і залученні інвестицій. Фінансово стійке підприємство вчасно розраховується за своїми обов'язками з державою, позабюджетними фондами, персоналом, контрагентами. Це сприяє зміцненню його іміджу («good will»), головної складової нематеріальних активів господарюючого суб'єкта [99, С. 271-272].

У роботі [63, С. 65] фінансова стійкість визначається як стан фінансових ресурсів, їх розподілу та використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах розумного (припустимого) фінансово-економічного ризику.

У праці [76] фінансова стійкість визначається як економічна категорія, що відображає таку систему економічних відносин, при яких підприємство формує платоспроможний попит, спроможне при збалансованому притягненні кредиту забезпечити за рахунок власних джерел активне інвестування та приріст оборотних засобів, створювати фінансові резерви, брати участь у формуванні бюджету.

Дослідимо спочатку внутрішні чинники фінансової стійкості підприємства.

Успіх або невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу і структури продукції і послуг. При цьому важливо не тільки правильно вирішити, що виробляти, а й безпомилково визначити як саме виробляти, тобто за якою технологією і за якою моделлю організації виробництва (управління) працювати.

Другим важливим чинником фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаним із видами виробленої продукції (послуг) і технологією виробництва, є оптимальний склад і структура активів, а також правильний вибір стратегії управління ними. Стійкість підприємства й потенційна ефективність його діяльності багато в чому залежать від якості управління поточними активами, від того, скільки задіяно оборотних коштів і яких саме, від величини запасів і активів у грошовій формі. Зменшивши запаси й ліквідні активи, підприємство може збільшити оборотний капітал, а отже, одержати більше прибутку. Але водночас зростає ризик неплатоспроможності підприємства і припинення виробництва через нестачу запасів. Мистецтво управління поточними активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках підприємства лише ту мінімально необхідну суму ліквідних засобів, яка потрібна для поточної діяльності.

Значним внутрішнім чинником фінансової стійкості є склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір стратегії і тактики управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед, прибутку, тим вищим є рівень його фінансової стійкості. При цьому важлива не тільки загальна маса прибутку, а й структура його розподілу, і особливо та частка, що спрямовується на розвиток виробництва. Таким чином, оцінка політики розподілу й використання прибутку висувається на перший план під час аналізу фінансової стійкості підприємства. Так, винятково важливим є аналіз використання прибутку на фінансування поточної діяльності (формування оборотних коштів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності й т. п.) та інвестування у капітальні вкладення та цінні папери.

Впливають на фінансову стійкість підприємства і кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Чим більше коштів залучає підприємство, тим вищі його фінансові можливості, хоч зростає і ризик несвоєчасних розрахунків підприємства з кредиторами. І тут велику роль відіграють резерви як одна з форм фінансової гарантії платоспроможності суб'єкта господарювання [114, С. 12].

Отже, з погляду впливу на фінансову стійкість підприємства, визначальними внутрішніми чинниками є:

галузева належність суб'єкта господарювання;

структура продукції (послуг), що випускається, її частка у загальному платоспроможному попиті;

розмір сплаченого статутного капіталу;

розмір і структура витрат, їхня динаміка в порівнянні з прибутком;

стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси й резерви.

Важливий метод оцінювання фінансового стану - визначення рівня фінансової стійкості за абсолютними показниками. Засновником такої методики оцінки фінансового стану є Шеремет А.Д. [115, 116]. В основу запропонованої ним методики покладено розрахунок абсолютного показника фінансової стійкості, що відображає відповідність або невідповідність (надлишок чи нестачу) джерел засобів для формування запасів і витрат, тобто різниці між величиною джерел засобів і величиною запасів і витрат. При цьому мається на увазі забезпеченість джерелами власних і позикових засобів, за винятком кредиторської заборгованості й інших пасивів.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовують кілька показників, що відбивають різний ступінь охоплення різних видів джерел:

Наявність власних оборотних коштів, що визначається як різниця між вартістю джерел власних засобів і вартістю основних засобів і необоротних активів:

Ес = Іс - F,

де Ес - наявність власних оборотних коштів;

Іс - джерела власних засобів;

F - основні засоби і необоротні активи.

Наявність власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел засобів для формування запасів і витрат обумовлена шляхом підсумовування власних оборотних коштів і довгострокових кредитів і позик: