Размещено на http://www.allbest.ru/

У логічній послідовності розкрито засадничі питання дисципліни: торгівлю в період розбудови ринкової економіки в Україні, організаційно-економічні основи функціонування торгових підприємств. Окремим блоком подано питання для поглибленого вивчення розділів, серед яких запропоновано розширені тестові завдання, які повертають читача до вивченого матеріалу, тим самим сприяючи повторенню і належному засвоєнню кожної наступної теми.

Для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

ВСТУП

1. Економіка торгівлі як галузева економічна наука

2. Предмет курсу, його завдання в підготовці економічних кадрів, формуванні в них сучасного економічного мислення

3. Зміст, структура, послідовність вивчення та зв'язок курсу з іншими економічними дисциплінами

4. Порядок вивчення і форми навчальної роботи над курсами

Розділ І ТОРГІВЛЯ В ПЕРІОД РОЗБУДОВИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

Тема 1. Економічна сутність, соціально-економічні форми, роль і значення торгівлі в народногосподарському комплексі країни

Підтема 1. Суть, природа торгівлі та її місце в народному господарстві держави

1. Економічні передумови виникнення і розвиток торгівлі. Торгівля як форма товарного обігу

2. Місце торгівлі в розвитку товарно-грошових відносин у період функціонування ринку

3. Торгівля як галузь господарювання

Підтема 2. Торгівля в системі ринкових відносин

1. Органи керівництва торгівлею

2. Організаційні форми торгівлі

3. Функції торгівлі й товарного обертання

Підтема 3. Вплив торгівлі на розвиток виробництва в ринкових умовах господарювання

1. Торгівля -- зв'язкова ланка між виробництвом і споживанням

2. Удосконалення взаємовідносин торгівлі з виробництвом

3. Роль торгівлі у формуванні розумних потреб споживачів

Тема 2. Споживчий ринок товарів і послуг

Підтема 1. Ринок товарів народного споживання та особливості його розвитку в сучасних умовах

1. Товарні ринки як економічна категорія

2. Характеристика ринку товарних ресурсів в Україні

3. Проблеми становлення національного ринку

Підтема 2. Споживання і купівельна спроможність населення

1. Споживач -- центральна фігура у ринкових відносинах. Споживання і потреби, їх суть і економічна характеристика

2. Основні тенденції розвитку народного споживання

3. Попит і товарна пропозиція. Попит як форма прояву потреби, як елемент ринку

4. Фактори, що впливають на попит і пропозицію

Підтема 3. Товарні ресурси предметів споживання. Ціна як елемент взаємодії пропозиції та попиту

1. Поняття товарних ресурсів, класифікація, джерела їх створення (формування)

2. Баланси ресурсів товарів народного споживання, їх роль у прогнозуванні та плануванні внутрішнього ринку товарів народного споживання

3. Ціна як важіль економічного впливу на розвиток економіки

Розділ II ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОРГОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Тема 3. Роздрібні торгові підприємства, їх характеристика

1. Особливості функціонування роздрібних торгових підприємств

1. Підприємства, засновані на приватній власності.

2. Підприємства, що засновані на колективній власності.

3. Підприємства, засновані на загальнодержавній власності.

4. Підприємства, засновані на комунальній власності.

2. Стан, розміщення, розвиток та ефективність використання підприємств роздрібної торгівлі

3. Спеціалізація торгової мережі як шлях до ефективної боротьби за покупця

Тема 4. Товарооборот торгових підприємств

1. Соціально-економічна характеристика роздрібного товарообороту

2. Сутність значення товарообороту підприємства як економічної категорії та показника діяльності

3. Склад і структура роздрібного товарообороту

Тема 5. Товарооборот роздрібних торгових підприємств

Підтема 1. Взаємозв'язок ринку споживчих товарів та товарообороту

1. Місце роздрібного товарообороту в процесі ринкових відносин

2. Основні тенденції розвитку товарообороту в умовах переходу до ринку

3. Класифікація товарообороту роздрібних торгових підприємств

4. Показники роздрібного товарообороту, їх взаємозв'язок та місце у плані економічного і соціального розвитку підприємства

Підтема 2. Фактори, що визначають обсяги, структуру та перспективи розвитку роздрібного товарообороту підприємства

1. Класифікація факторів

2. Характеристика окремих факторів, що визначають обсяги та структуру роздрібного товарообороту

3. Вплив факторів на обсяг реалізації товарів та управління роздрібним товарооборотом

4. Використання результатів вивчення факторів у процесі управління товарооборотом

Підтема 3. Обґрунтування обсягу роздрібного товарообороту на плановий період, вибір пріоритетної мети, аналіз обсягу і структури реалізації товарів

1. Вихідні передумови, принципи та порядок розробки стратегії розвитку товарообороту підприємства
2. Аналіз обсягу та структури товарообороту підприємства

3. Методика аналізу роздрібного товарообороту підприємства та характеристика його іміджу

Підтема 4. Планування показників роздрібного товарообороту підприємства

1. Обгрунтування планового обсягу реалізації товарів

2. Методи планування роздрібного товарообороту

3. Асортиментна політика торгового підприємства та методичні основи формування асортименту товарів

4. Поточне планування та стратегічне регулювання асортиментної структури роздрібного товарообороту

Підтема 5. Характеристика товарних запасів та основні етапи їх формування

1. Суть та склад товарних запасів торгового підприємства

2. Показники, що характеризують стан товарних запасів торгового підприємства

3. Фактори, що визначають розмір та швидкість обороту товарних запасів

Підтема 6. Нормування і планування товарних запасів

1. Необхідність, принципи та значення нормування товарних запасів

3. Планування обсягу товарних запасів, оперативне регулювання та контроль за утворенням товарних запасів

Тема 6. Оптова торгівля як форма товарного обігу

1. Місце оптової торгівлі у формуванні товарного забезпечення та її організаційна побудова

2. Передумови та зміст стратегії формування товарного забезпечення оптової торгівлі

3. Планування обсягу та структура надходження (закупівлі) товарів

4. Порядок узгодження та укладання угоди на закупівлю товарів і контроль за виконанням договорів та надходженням товарів

Тема 7. Товарооборот оптових підприємств

1. Суть, функції оптового товарообороту, його стан та напрями розвитку

2. Показники оптового товарообороту та мета їх аналізу. Методика аналізу плану оптового товарообороту

3. Особливості та вихідні передумови планування оптового товарообороту

4. Нормування товарних запасів і визначення обсягів надходження товарних ресурсів

Тема 8. Товарооборот місцевих ринків

1. Суть, об'єктивна потреба та особливості торгівлі на місцевих ринках

2. Роль місцевих ринків у суспільному відтворенні й товарообороті країни

3. Аналіз обсягів реалізації товарів на місцевих ринках

4. Вплив ціни на попит і пропозицію та рівень споживання різних товарів у конкретному регіоні

5. Перспективи розвитку товарообороту місцевих ринків

Розділ ІІІ. ЕКОНОМІЧНІ РЕСУРСИ ТОРГОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Тема 9. Персонал торгових підприємств і його матеріальне стимулювання

Підтема 1. Ринок праці та його особливості

1. Праця як засіб існування і життєва потреба, її соціально-економічна суть

2. Особливості поділу праці в умовах переходу до ринку

3. Ринок праці як економічна категорія, його кількісний та якісний аспекти. Відкритий і прихований, офіційний та неофіційний ринки праці

4. Сегментація ринку праці та проблеми його вдосконалення

Підтема 2. Трудові ресурси (персонал) торгового підприємства

1. Характеристика персоналу торгового підприємства

2. Продуктивність праці працівників торгового підприємства, система показників, методи оцінки та резерви зростання

Підтема 3. Система організації оплати праці

1. Вибір форми та системи організації заробітної плати

2. Економічне обгрунтування розмірів тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок та система додаткового стимулювання персоналу. Основні елементи преміювальної системи

3. Види заробітної плати та їх характеристика

Підтема 4. Аналіз і планування показників з праці і заробітної плати працівників торгових підприємств

1. Аналіз формування та використання фонду оплати праці торгового підприємства

2. Характеристика плану з праці торгового підприємства та методика його розробки

3. Особливості коригування чисельності персоналу та планування коштів на оплату праці

Тема 10. Матеріальні ресурси торгових підприємств

Підтема 1. Основні фонди торгового підприємства. Класифікація, оцінка, аналіз

1. Поняття основних фондів та їх економічна характеристика

2. Класифікація основних фондів та їх структура

3. Оцінка та відтворення основних фондів підприємства

4. Аналіз стану та ефективності використання основних фондів торгового підприємства

Підтема 2. Планування розвитку матеріально-технічної бази торгівлі

1. Визначення розміру потреби у прирості основних засобів

2. Форми задоволення потреби у прирості основних засобів, раціоналізація експлуатації основних фондів підприємства та оптимізація термінів їх експлуатації

3. Обгрунтування ремонтної політики підприємства

Розділ IV. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Тема 11. Доходи торгових підприємств споживчої кооперації, особливості їх утворення і використання

Підтема 1. Доходи торгових підприємств, їх характеристика та резерви збільшення

1. Поняття доходів торгових підприємств

2. Склад та джерела утворення доходів торгового підприємства

3. Характеристика доходів торгового підприємства

4. Фактори, які визначають розмір доходів торгового підприємства, резерви їх збільшення

Підтема 2--3. Аналіз, прогнозування і планування доходів підприємств та їх особливості в сучасних умовах

1. Стратегія аналізу доходів

2. Передумови та методичні підходи до аналізу доходів підприємства

3. Аналіз доходів підприємства

4. Методи обгрунтування плану-прогнозу доходів торгового підприємства

5. Прогнозування і планування доходів торгових підприємств і напрями їх збільшення

Тема 12. Витрати обігу торгових підприємств

Підтема 1. Економічна характеристика витрат підприємств і тенденції їх зміни

1. Поняття затрат і витрат обігу торгового підприємства

2. Класифікація витрат обігу

3. Показники, що характеризують витрати обігу

Підтема 2. Регулювання витрат торгового підприємства з допомогою номенклатури статей

1. Номенклатура витрат обертання та їх характеристика

2. Фактори, що визначають розмір витрат обігу торгового підприємства

3. Нормування витрат обертання як нормативна база їх прогнозування

4. Методичні підходи до розробки планів-прогнозів витрат обертання

Підтема 3. Аналіз, прогнозування і планування витрат підприємства

1. Передумови та методичні підходи до аналізу і планування витрат обігу торгового підприємства

2. Аналіз витрат обертання торгового підприємства

3. Прогнозування і планування витрат обертання торгового підприємства (за загальним обсягом і окремими статтями)

Тема 13. Прибуток і рентабельність підприємств споживчої кооперації

Підтема 1. Прибуток і рентабельність від торгової діяльності

1. Економічний зміст прибутку торгового підприємства та джерела його утворення

2. Рентабельність торгового підприємства та показники, що її характеризують

3. Фактори, що формують прибутки і рентабельність торгового підприємства

Підтема 2. Аналіз і планування прибутків і рентабельності підприємств

1. Стратегія аналізу і планування прибутку підприємства

2. Аналіз прибутковості торгового підприємства та оцінка факторів, що впливають на неї

3. Обґрунтування прогнозу і плану прибутку підприємства

4. Розподіл та використання прибутку підприємства. Планування розподілу прибутку

Тема 14. Економічна ефективність господарської діяльності кооперативних підприємств

1. Поняття ефективності господарювання

2. Показники ефективності господарської діяльності підприємства

3. Оцінка соціальної ефективності

Розділ V. ЕКОНОМІЧНА СТРАТЕГІЯ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ЯК ШЛЯХ ДО ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Тема 15. Конкурентне середовище як системна категорія та його складові

Тема 16. Конкурентна політика та ефективність діяльності торговельного підприємства

Тема 17. Особливості формування конкурентної політики в період глобалізації

Тема 18. Механізм забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства та його складові

Тема 19. Конкуренція як засіб анти монопольного регулювання товарних ринків і місце в ньому держави

Розділ VI. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Тема 20. Механізм управління сталим розвитком торгівлі

Тема 21. Реформування торгівлі на основі концепції сталого розвитку

Тема 22. Перспективи інтеграції України до Світової організації торгівлі

ПЕРЕДМОВА

Ринкова система господарювання обумовлює потребу переосмислення форм і методів вивчення курсу "Економіка торгівлі". Вочевидь, вони повинні бути іншими, ніж раніше: різноманітнішими за формою, конкретнішими за змістом, здатними швидко адаптуватися до мінливих обставин сьогодення, передбачати підприємницьку поведінку у взаємодії з багатьма суб'єктами ринкової економіки. Зараз виникає низка питань, які вимагають прийняття конкретного управлінського рішення, а саме: як повинна функціонувати економіка торгівлі, її зв'язки з галузевою економічною наукою, від чого залежить ефективність галузі торгівлі, ефективність господарювання конкретного підприємства, як працювати з постачальниками і споживачами, в яких випадках виробнику слід орієнтуватися на оптову торгівлю, в яких -- безпосередньо на роздрібну, як стимулювати високопродуктивну працю в торгівлі, які фактори визначають успіх у конкурентній боротьбі тощо.

Орієнтація економіки України на різноманітність форм власності та підприємницької діяльності створила передумови для функціонування нових форм господарювання, притаманних ринковій економіці. Вони базуються на самостійності, ініціативній діяльності суб'єктів економічних відносин, спрямованих як на виробництво, так і на реалізацію продукції з метою одержання прибутку. Досвід держав із ринковою формою господарювання свідчить про важливість розвитку економіки торгівлі, яка слугує рушійною силою розвитку економіки держави в цілому.

Зростання ролі економіки торгівлі у формуванні ринкової економіки, становленні нових економічних зв'язків супроводжується вдосконаленням мотиваційних механізмів залучення людей до праці, появою нових мотивів і стимулів до суспільно корисної продуктивної діяльності. Внаслідок таких зрушень виникають якісно відмінні проблеми ринкових перетворень, які проявляються, насамперед, у торгівлі.

Відмовившись від стереотипів про торгівлю, потрібно засвоїти теорію і практику виробничо-комерційної діяльності, яка відповідає ринковим умовам господарювання, швидко адаптуватися до нових умов господарювання, вивчити механізм ринкової економіки. У цьому допоможе вивчення курсу "Економіка торгівлі".

Функціонування і розвиток торгівлі повинні сприяти швидкому насиченню ринку товарами та послугами, подоланню регіонального механізму, розширенню конкуренції, прискоренню науково-технічного прогресу, забезпеченню належного зростання добробуту населення. Торгівля дає змогу розширити сферу застосування праці, відкрити нові можливості для працевлаштування як незайнятого населення, так і працівників, що звільняються з підприємств, які працюють неефективно. Економіка торгівлі здатна позитивно вплинути на розвиток невеликих міст, селищ, сіл, сприяти вирішенню низки соціально-економічних проблем.

Зростання актуальності торгівлі, й економіки торгівлі зокрема, потребує висококваліфікованих фахівців, здатних реалізувати у своїй діяльності вимоги ринкових відносин і свої здібності.

Становлення економіки торгівлі гальмується багатьма факторами. Серед них вагоме місце займає відсутність потрібної теоретичної практичної підготовки економістів, що пояснюється великою кількістю економічної літе-ратуриз питань функціонування підприємства, галузі господарювання, економічних показників оцінки роботи на мікро- і макрорівнях. У результаті питання економіки розглядаються значною мірою на дуже приземленому рівні, тобто на рівні підприємства. Фушадонування нових форм господарювання в торгівлі вимагає комплексного розгляду економіки торгівлі, в першу чергу з виходом на споживача і з урахуванням усіх особливостей виробника.

Пошук відповідей на питання як з одного, так і з другого боку відбувається на основі так званого методу проб і помилок, що в сучасних умовах господарювання дорого коштує не лише конкретному підприємству, але й суспільству в цілому.

Без відповідної підготовки фахівців, як і без впровадження наукових досліджень, нових форм господарювання неможливо розкрити зміст і завдання економіки торгівлі як навчальної дисципліни. А тому глибоке вивчення теоретичних і практичних основ економіки торгівлі є обов'язковою умовою успішного переходу до нових принципів господарювання, притаманних ринковій економші.

Запропонований читачу підручник складається із шести розділів.

ВСТУП

1. Економіка торгівлі як галузева економічна наука

Ринкова система господарювання, яка формується в Україні, обумовлює зміну форм та методів управління галузевим господарюванням. Вона вимагає нових кадрів для визначення місця та ролі кожної галузі господарювання в народногосподарському комплексі. У перехідний період виникають і отримують розвиток принципово нові організаційні форми господарювання, радикально змінюється система економічних відносин з державою, власниками, окремими галузями.

У нашому курсі галузева економічна наука розглядається як навчальна дисципліна, мета якої полягає у формуванні в студентів сучасного економічного мислення про торгівлю, глибокого комплексного розуміння місця і ролі торгівлі у відтворювальних процесах господарсько-фінансової діяльності; баченні сучасних проблем розвитку економіки торгівлі та опануванні навичками грамотного розв'язання наявних проблем.

Вивчаючи економіку торгівлі як галузеву науку, ставимо за мету:

--дати студентам глибокі теоретичні знання з питань суті економіки торгівлі, її економічного механізму функціонування, стратегії та тактики розвитку як у сучасних умовах господарювання, так і на перспективу;

-- показати можливості розробки та реалізації управлінських рішень господарської діяльності;

-- проаналізувати, спрогнозувати та запланувати окремі показники та результати діяльності;

-- навчити творчого, критичного підходу до діючих методів господарювання та розробки обгрунтованих пропозицій щодо покращення всієї економічної роботи в торгівлі;

-- набути відповідних навичок оцінки місця і ролі торгівлі у системі ринкових відносин, її економічної ефективності та наслідків прийняття відповідних рішень.

Сутність економіки торгівлі як галузевої економічної науки полягає в тому, що це наука про закони, які регулюють відносини між людьми у процесі виробництва і використання матеріальних благ, шляхи І способи підвищення ефективності як виробництва, так і торгівлі.

Економіка торгівлі відіграє важливу роль у системі народногосподарських зв'язків промисловості з сільським господарством, виробництвом узагалі та споживанням зокрема.

Торгівлею називають розвинену форму обміну продуктами праці між окремими виробниками і власниками товарів, що здійснюється в порядку купівлі-продажу. Торгівля як діяльність розвивалася з першого суспільного розподілу праці, коли від землеробства відділилося скотарство. Далі відбувся другий суспільний розподіл праці, тобто з'явилися ремесла, виникли міста і купці, які почали займатися лише купівлею і продажем товарів. Це вже був третій розподіл праці. Він виник тоді, коли виробникам стало невигідно гаяти час на продаж своїх товарів і вони за певну плату передали цю функцію людям, які спеціалізувалися на ній. Так з'явилася торгівля як окрема галузь господарювання.

Торгівля як галузь господарювання має велике значення для економіки держави. Вона впливає на виробництво і споживання, сприяє розвитку взаємозв'язків між промисловістю і сільським господарством, робітниками і селянами, містом і селом, забезпечуючи мешканців міста продовольчими, а села непродовольчими товарами, підтримує зв'язки між районами держави завдяки обміну товарами, які не виробляються в кожному з них, тісно пов'язує грошовий обіг з бюджетом і кредитною системою. Через торгівлю проходить переважна більшість грошової готівки, яка повертається в банк і є джерелом багатьох видів фінансування, в тому числі й заробітної плати працівникам усіх галузей народного господарства. За рахунок грошей, які повертаються у банк через торгівлю, відбувається кредитування підприємств, які мають у тому потребу.

2. Предмет курсу, його завдання в підготовці економічних кадрів, формуванні в них сучасного економічного мислення

Предметом курсу "Економіка торгівлі" є вивчення процесу товарного обороту і закономірностей його розвитку, тобто вивчення функціонування та розвитку торгівлі. Торгівля -- це галузь господарської діяльності національної економіки. Вона представляє собою головну ланку в системі споживчого ринку товарів та послуг і виступає як складова частина народногосподарського комплексу, основним організатором ринкових відносин. Об'єктом її діяльності є товарообмін через купівлю-про-даж товарів, а також безпосереднє обслуговування споживачів у процесі продажу товарів і в окремих випадках надання відповідних послуг з експлуатації технічно складних товарів. Згідно з загальноприйнятим положенням, торгівлю відносять до однієї з форм товарного обігу з допомогою грошей.

Торгівля як форма товарного обміну є історичною категорією. її природна роль та місце в народному господарстві мінялися з переходом людства від однієї соціально-економічної формації до іншої. Ринковий спосіб виробництва ініціював новий вид товарного обміну, в основі якого лежить приватна, державна, корпоративна форма власності на засоби виробництва.

У період переходу до ринку все більше зростає роль і значення економічної науки, яка допомагає вирішувати актуальні проблеми розвитку суспільства, скоріше впроваджувати результати наукових досліджень у народне господарство, більш раціонально використовувати матеріальні, трудові та фінансові ресурси в інтересах підвищення життєвого рівня людей.

Завдання економічної науки достатньо чітко визначені в документах про державний суверенітет У країни. Вони полягають у тому, щоб, узагальнюючи нові процеси в економічному житті держави, розробляти та впроваджувати нові ринкові методи господарювання, скоріше виходити з ситуації, яка існує. Саме тут важливе місце в розробці проблем розвитку економіки України, виходу з економічної кризи належить економіці торгівлі як галузевій економічній науці.

Наш курс охоплює цілу систему економічних відносин, з допомогою якої здійснюється зв'язок між виробництвом і народним споживанням. Торгівля в системі економічних зв'язків посідає чільне місце, оскільки з ЇЇ допомогою посилюється зв'язок між виробником як у сфері виробництва (оптова торгівля), так і в сфері обміну (роздрібна торгівля), а також у сфері споживання. Організація просування, зберігання і продаж товарів населенню з допомогою торгівлі звільняє інші структури від непритаманних їм функцій і дає можливість зосередитися на своїх видах діяльності.

Отже, предметом курсу "Економіка торгівлі" є вивчення результату товарного обігу і закономірностей його розвитку, що проявляється через продаж товарів і послуг безпосередньо населенню, а також організаціям для їх господарських потреб. У курсі "Економіка торгівлі" важливе місце належить закономірностям розвитку торгівлі.

Під закономірностями слід розуміти сукупність об'єктивно існуючих, взаємно обумовлених, сталих, неодноразових явищ і процесів, що відбуваються у торгівлі. Розвиток торгівлі тісно пов'язаний з економічними законами і, в першу чергу, з законом вартості, попиту і пропозиції. Вивчення саме того, як змінюється дія цих законів у сфері товарного обігу, є предметом вивчення цього курсу.

На основі вивчення закономірностей розвитку торгівлі, обумовлених дією економічних законів, у курсі розкривається науковий характер економіки торгівлі, узагальнюється практика її розвитку і розглядаються пропозиції щодо вдосконалення торгівлі з метою перетворення її в належний апарат функціонування ринку.

Водночас предметом курсу є вивчення господарської політики уряду в галузі торгівлі, що допомагає кадрам торгівлі успішно впроваджувати її в життя.

3. Зміст, структура, послідовність вивчення та зв'язок курсу з іншими економічними дисциплінами

Курс "Економіка торгівлі ", має чітко визначену, суворо продуману, науково обґрунтовану послідовність, яка дає можливість викладачу більш глибоко розкрити, а студентам краще засвоїти зміст навчальної дисципліни.

Зміст курсу визначається предметом вивчення, а також його програмою.

Програма курсу "Економіка торгівлі" складається з вступу і чотирьох розділів. У вступі--розгляд торгівлі як галузі господарювання, її місця в системі економічних наук.

У першому розділі--"Торгівля в період розбудови ринкової економіки в Україні"--розглянуто економічну сутність, соціально-економічні форми, роль та значення торгівлі в народногосподарському комплексі країни, а також споживчий ринок товарів та послуг.

У другому розділі--"Організаційно-економічні основи функціонування торгових підприємств ''--розглянуто роздрібні торгові підприємства як основну ланку роздрібної торгівлі, їх організаційно-економічні особливості, державне регулювання діяльності торгових підприємств в умовах переходу до ринку.

Окремо виділено товарооборот торгових підприємств як економічну категорію, його сутність і значення в системі соціально-економічних відносин. Передбачено розгляд оптової торгівлі як форми товарного обігу, оптового товарообороту підприємств. Самостійною темою виділено вивчення товарообороту місцевих ринків.

Третій розділ -- це "Економічні ресурси торгових підприємств та ефективність їх використання", в якому заплановано вивчення тем "Персонал торгових підприємств і його матеріальне стимулювання", "Матеріальні ресурси торгових підприємств", де значне місце приділено вивченню матеріально-технічної бази, її сутності, соціально-економічної ролі.

Останній розділ передбачає вивчення фінансово-економічних результатів та ефективності діяльності торгових підприємств. Тут окремо було розглянуто валові доходи торгових підприємств, витрати обігу, прибутки і рентабельність, соціально-економічну ефективність діяльності торгових підприємств, ризик у діяльності торгових підприємців.

Засвоєння цього курсу дає можливість визначити суть, природу і місце торгівлі в системі ринкових відносин, її роль і місце в економіці держави.

Наш курс має тісний зв'язок з іншими дисциплінами. Він базується на вивченні курсу політичної економії, макро- і мікроекономіки, математики для економістів, статистики, бухгалтерського обліку, товарознавства продовольчих і непродовольчих товарів та інших навчальних дисциплін. Належні знання цих дисциплін дають можливість глибше розкрити зміст окремих проблем і конкретних питань вказаного курсу.

Цей курс є основною профілюючою дисципліною не тільки для спеціальності "Економіка підприємства", але й для інших економічних спеціальностей. Він покликаний дати глибокі та стійкі знання з економіки торгівлі, ознайомити вас з закономірностями розвитку сфери товарного обігу, забезпечити оволодіння методами аналізу і планування окремих показників розвитку торгівлі як в цілому, так і споживчої кооперації зокрема.

Успішне вирішення цих важливих завдань вивчення курсу, крім наших зусиль, передбачає творче і систематичне вивчення курсу кожним студентом. Перехід до ринку вимагає, щоб при підготовці спеціалістів з вищою економічною освітою серйозна увага приділялася формуванню у студентів наукового методу пізнання, творчого підходу до оволодіння науками, відповідального ставлення до навчання, самостійної роботи над курсом.

Особи, які закінчують вищу школу, повинні бути зразком виконання державного та громадського обов'язку.

4. Порядок вивчення і форми навчальної роботи над курсами

Порядок вивчення й основні форми навчальної роботи над курсами встановлені навчальним планом і програмою, в якій подано назву розділів та перелік питань, кількість годин, виділених для вивчення курсу.

Основною формою навчальної роботи є лекції, семінари, практичні зайняття та самостійна робота. З метою більш глибокого вивчення окремих питань курсу студенти виконують реферати, індивідуальні завдання, які наприкінці семестру дають їм право не здавати тему, з якої виконано реферат чи індивідуальне завдання.

Важливе місце у вивченні курсу займає самостійна робота. Вона постійно повинна вдосконалюватися. Це, перш за все, систематична праця студента, наполегливість і прагнення отримати знання з обраної спеціальності. З метою покращення самостійної роботи кафедра економіки проводить ряд заходів, які спрямовані на її вдосконалення. Це консультації, прийом відробок пропущених занять, рекомендація додаткової літератури, інструктивних матеріалів, статистичної звітності.

Важливою і досить дієвою формою самостійної роботи над курсом є участь у роботі наукового студентського гуртка при кафедрі, де студенти мають можливість поглиблювати свої знання з курсу, брати участь у самостійних дослідженнях окремих проблем, що вивчаються. За результатами такої роботи проводяться студентські науково-практичні конференції.

Правильне поєднання і вміле використання різнопланових форм навчальної роботи над курсом "Економіка торгівлі" дає можливість кожному з вас набути глибоких і стійких теоретичних знань, практичних навичок у роботі зі спеціальності, якими повинен володіти спеціаліст з вищою економічною освітою.

Розділ І ТОРГІВЛЯ В ПЕРІОД РОЗБУДОВИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

Тема 1. Економічна сутність, соціально-економічні форми, роль і значення торгівлі в народногосподарському комплексі країни

Підтема 1. Суть, природа торгівлі та її місце в народному господарстві держави

1. Економічні передумови виникнення і розвиток торгівлі. Торгівля як форма товарного обігу

Торгівля виникла на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді, коли окремі виробники почали виготовляти продукції більше, ніж їм було потрібно для своїх власних потреб. Попередником торгівлі був натуральний обмін продуктами праці, який виник ще в надрах первіснообщинного ладу. Однак цей обмін мав спочатку випадковий характер і виникав лише тоді, коли окремі общини чи племена мали в цьому потребу.

Важливим стимулом розвитку обміну був перший великий суспільний розподіл праці -- це відокремлення скотарства від землеробства. Поступово обмін стає частішим. Перехід від випадкового до регулярного обміну виник унаслідок другого великого суспільного розподілу праці -- відокремлення ремесла від землеробства.

Значний поштовх у розвитку обміну дало виникнення міст. Поряд із цим, важливою економічною передумовою розвитку регулярного обміну була поява приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і предмети праці. Поява приватної власності й поступовий розвиток обміну сприяли глибоким перетворенням у всьому первіснообщинному ладі, на зміну якому прийшов рабовласницький спосіб виробництва.

Спочатку землевласники, скотарі, ремісники самі збували продукцію своєї праці. Зі зростанням продуктивності праці у подальшому функції виробництва й обміну виділяються в окремі види діяльності, з'являється торгівля як уособлена сфера діяльності особливого класу людей--купців. Це призвело до третього великого суспільного розподілу--виокремлення класу купців. Водночас виникає нове поняття--торговий капітал. Купці, торговий капітал, сконцентрований у їхніх руках, стає однією з умов виникнення капіталістичного способу виробництва, оскільки торговий капітал є попередником промислового капіталу. При капіталізмі майже безмежно розширюється сфера товарного виробництва і товарного обміну. Відбуваються суттєві зміни торгівлі в ринкових відносинах. Тут майже все набуває характерних рис товару, все продається і купується. Якщо в докапіталістичних формаціях об'єктом обміну, торгівлі в основному були предмети особливого споживання, то в умовах капіталізму створюється ринок засобів виробництва, виникає ринок праці й отримує подальший розвиток ринок предметів народного споживання. Таким чином торгівля, яка зародилася ще в надрах первіснообщинного ладу, постійно розвивається, стає при капіталізмі панівною формою обміну товарів та послуг. Розподіл матеріальних благ без торгівлі, а тільки за потребами--це утопія, яка не витримує економічної критики. Навіть коли праця стане першою життєвою потребою людей, вона обов'язково повинна винагороджуватися. Це не означає, що частина матеріальних і культурних благ не може розподілятися безкоштовно. У різних державах, з різним рівнем розвитку суспільних фондів споживання, різних у всіх суспільно-економічних формаціях, де продукти праці виробляються як товари, їх рух із сфери виробництва у сферу споживання здійснюється за допомогою товарного обміну. Наявне товарне виробництво і товарно-грошові відносини обумовлюють наявність товарного обігу.

Існують різні визначення товарного обігу з урахуванням натурально-речової характеристики, організаційних ознак, часу проходження обороту і кругообороту.

Товарний обіг має 3 форми:

1) матеріально-технічне постачання народного господарства;

2) закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини;

3) торгівля товарами народного споживання.

Матеріально-технічне постачання здійснюється з метою забезпечення процесу виробництва засобами, знаряддями, предметами праці й доведення їх до виробників. Зараз є різні форми матеріально-технічного забезпечення. В АПК широке розповсюдження набули машинно-технологічні станції (МТС). Вони забезпечують сільськогосподарського виробника засобами виробництва незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності, територіального розміщення. Такі функції також виконують обласні агропромислові об'єднання. Господарська реформа, що здійснюється в Україні, вносить відповідні зміни у цей вид товарного обігу. Зараз здійснюється перехід до ринкових форм задоволення потреб у засобах виробництва через оптову торгівлю. Таким чином, при впровадженні ринкових умов господарювання значно розширюється оперативність прийняття рішень, підвищується самостійність і зацікавленість підприємств у налагодженні товарного обігу.

Другою формою товарного обігу є закупівля сільськогосподарської продукції й сировини. Як промисловість, так і сільське господарство, що створюють матеріальні блага для задоволення суспільних і особистих потреб, безпосередньо пов'язані з оборотом, а то і кругооборотом сільськогосподарської продукції, і взаємозв'язок між ними здійснюється відповідно до вимог економічних законів. Перш за все, такий зв'язок здійснюється за допомогою товарного обігу, який представлено у вигляді закупівель сільськогосподарської продукції і сировини. Цей вид обігу посилює взаємозв'язки між містом і селом, працівниками сільського господарства і промисловості.

Сама система закупівель продукції сільського господарства обумовлена потребою забезпечення промисловості сировиною, а населення продуктами харчування, створення державних резервів сільськогосподарської продукції, а також для експорту. Тому наявність закупівель сільськогосподарської продукції та її збут є економічною необхідністю. Закупівлі сільськогосподарських продуктів і сировини здійснюються безпосередньо під керівництвом коопзаготпромів, а на рівні державних структур--Кабінетом Міністрів, облагропромами.

Третьою формою товарного обігу є торгівля. Вона здійснює обіг товарів народного споживання. За своїм матеріальним змістом торгівля представляє обмін одного виду праці--товарів на інший еквівалентний праця--гроші. В організаційному відношенні торгівля є самостійною галуззю народного господарства. Торгівля товарами народного споживання посідає провідне місце у сфері товарного обігу. Вона має ряд особливостей, на відміну від інших видів товарного обігу. Ці особливості полягають у тому, що в процесі торгівлі товарами народного споживання: по-перше, товари переходять із суспільної, кооперативної, приватної форми власності в індивідуальну, особисту чи кооперативну; по-друге, з допомогою торгівлі відбувається кінцевий розподіл предметів споживання відповідно до грошових доходів населення; по-третє, товари переходять із сфери виробництва чи зі сфери товарного обігу в сферу особистого чи колективного споживання.

Торгівля як галузь господарської діяльності має розгорнуту мережу оптових і роздрібних підприємств, забезпечує зберігання, транспортування і реалізацію товарної продукції предметів споживання. Оскільки більшість предметів особистого споживання проходить через торгівлю, то рівень її розвитку характеризує обсяг і структуру споживання. Торгівля інформує і впроваджує в споживання нові товари, виробництво яких тільки починається, які для споживача є ще невідомими або незвичними. Таким чином, розвиток торгівлі, будучи обумовленим рівнем і темпами розвитку виробництва товарів, в свою чергу, здійснює вплив на промисловість, сільське господарство з одного боку, і на споживання людей -- з іншого. Важливе значення торгівлі в тому, що вона сприяє особистій матеріальній зацікавленості людей у підвищенні продуктивності праці, в збільшенні виробництва, в повнішому задоволенні потреб.

2. Місце торгівлі в розвитку товарно-грошових відносин у період функціонування ринку

В умовах функціонування ринку рівень розвитку товарно-грошових відносин визначається рівнем розвитку виробництва і торгівлі. Товарний обіг обумовлений, перш за все, наявністю товарно-грошових відносин і є формою товарного обміну. Оскільки процес суспільного відтворення складається з чотирьох моментів (виробництво, розподіл, обмін і споживання), а також здійснення між ними відповідних економічних відносин, важливим є розгляд обміну, який охоплює й торгівлю.

Обмін у широкому значенні, як взаємозв'язок між людьми за результатами діяльності є обов'язковою умовою функціонування суспільного виробництва при наявності суспільного розподілу праці й можливий при добре розвинутих товарно-грошових відносинах. Товарний обмін з допомогою торгівлі посідає основне місце в системі економічних зв'язків в умовах ринкових відносин. Потреба товарно-грошових відносин обумовлена, перш за все, суспільним розподілом праці, господарською відокремленістю виробників. Розглядаючи торгівлю в системі товарно-грошових відносин, важливо виділити:

1) зовнішні форми;

2) матеріальну основу;

3) соціально-економічну природу;

4) зміст;

5) границі (межі функціонування товарно-грошових відносин);

6) характер функціонування;

7) місце товарно-грошових відносин у системі споживання.

При докорінних змінах усього економічного ладу суспільства, в тому числі природи і ролі товарно-грошових відносин, зовнішні форми цих відносин у більшості випадків займалися тим же, що і досі. Основні форми ринкових товарно-грошових відносин--це купівля-продаж, починаючи з робочої сили як товару і закінчуючи продажем інтелектуальної власності. Соціально-економічна природа відносин проявляється у змісті, тобто характеристиці товару, вартості, грошах, ціні, прибутку, відсотках рентабельності. Разом із цим, що взаємовідносини мають багато спільних рис, притаманних товарно-грошовим відносинам і торгівлі зокрема.

Товарно-грошові відносини самі по собі визначають соціально-економічну природу способу виробництва, характер власності на засоби виробництва і результати господарювання.

У ринкових умовах товарно-грошові відносини сприяють реалізації дії закону вартості, закону попиту і пропозиції, інших економічних законів, які сприяють розвитку виробничої, торгової діяльності з метою орієнтації на споживача. У цьому розумінні соціально-економічна природа товарно-грошових відносин в умовах функціонування ринку орієнтована на кінцевого споживача, а це можливо тільки через торгівлю.

Зміст товарно-грошових відносин визначається способом господарювання (рівнем розвитку економіки) з допомогою грошей. Тривалий час дія товарно-грошових відносин, торгівля недооцінювалися, а іноді гальмувалися. В умовах ринку недооцінювання товарно-грошових відносин, торгівлі призводить до розпаду економічного механізму функціонування держави. Ігнорування важливості й активного впливу на підвищення зацікавленості людей через торгівлю знижує ефективність виробництва, послаблює госпрозрахунок, викликає низку інших небажаних наслідків. Здорове функціонування товарно-грошових відносин, торгівлі сприяє створенню таких умов господарювання, при яких результати цілком залежать від якості роботи кожного і колективу разом, від уміння й ініціативи керівників.

Стратегія розвитку економіки включає в себе подальше вдосконалення товарно-грошових відносин, поновлення змісту, форм і методів впливу на подальший розвиток торгівлі. У зв'язку з цим, з метою підвищення ефективності виробництва, вдосконалення розподілу, обміну й споживання, важливо повніше використовувати товарно-грошові відносини відповідно до притаманних їм властивостей у ринковій економіці. У зв'язку з цим вимагає посилення режим економії, заходи з підвищення ефективності виробництва, вдосконалення обміну і споживання, більш повного використання механізму товарно-грошових відносин. Виходячи з цього, в торгівлі вимагає подальшого вдосконалення контроль гривнею за кількістю й якістю роботи, підвищення купівельної спроможності грошової одиниці, а це можливо тільки через налагодження системи товарно-грошових відносин і торгівлі.

Виходячи зі сказаного, місце торгівлі в економічному розвитку держави визначається, з одного боку, тими функціями, які вона виконує, а з іншого, тими зв'язками, в яких вона перебуває.

Основна роль торгівлі визначається, перш за все, тим, що вона є зв'язковою ланкою між виробництвом і споживанням, тим самим здійснюючи активний вплив як на виробництво, так і на споживання. Виконання цього завдання особливо зростає в сучасних умовах, коли радикально змінюється ставлення до проблеми розширення товарного виробництва. Дня успішного вирішення цього завдання торгівля повинна постійно вдосконалювати свою роботу з вивчення купівельного попиту з тим, щоб на цій основі грамотно і економічно обґрунтовано складати замовлення на виробництво, кваліфіковано вирішувати питання комерційної роботи з їх закупівлі й продажу.

Досить вагому роль відіграє торгівля в налагодженні економічних зв'язків між адміністративними районами. Розподіл праці між економічними районами, спеціалізація виробництва сприяє найбільш повному використанню можливостей кожного з них. Однак у таких умовах виникає потреба багатостороннього обміну товарами між окремими районами, що і здійснює торгівля.

Торгівля від і грає важливу роль у здійсненні вимог економічного закону розподілу праці. Отримання грошової заробітної плати є першим етапом процесу розподілу праці. Матеріальна зацікавленість працівників суспільства забезпечується і стимулюється у тому випадку, якщо вони мають можливість обміняти свої грошові доходи на потрібні їм предмети споживання. Цей обмін здійснює торгівля. Таким чином торгівля є необхідною ланкою у здійсненні розподілу по праці.

Торгівля тісно пов'язана з грошовим обігом, з бюджетом та кредитною системою. Зв'язок між товарним обертанням і грошовим обігом визначається тим, що вартість товарів вимірюється в грошовому вимірі, і з їх допомогою здійснюється обертання товарів.

Торгівля забезпечує народне господарство готовими грішми і чим швидше реалізується товар, тим скоріше починається процес відтворення.

Торгівля тісно пов'язана з касовим планом Держбанку, Близько 90 % усіх грошових надходжень дає торгівля. Розвиток торгівлі через товарооборот є важливою умовою прискорення грошового обігу й забезпечення стійкості грошової одиниці.

З бюджетом торгівля пов'язана через податкову систему. Торгівлі належить важливе місце в системі ринкових відносин, оскільки вона реалізує основну частину предметів споживання, що випускаються промисловістю і сільським господарством. Через торгівлю реалізується близько 70 % товарів народного споживання. Так, за 2002 р. через канали торгівлі реалізовано 60 % продукції сільського господарства, 65 % продукції легкої промисловості і більше 85 % продукції харчової промисловості.

Реалізуючи основну частину виготовлених предметів споживання, торгівля завершує процес кругообороту засобів (коштів), що витрачені на виробництво цих товарів. Функціонуючи в системі ринкових відносин, торгівля відіграє важливу роль в придбанні продуктів інших галузей народного господарства для власних потреб і наданні послуг іншим галузям господарювання. Таким чином, можна зробити висновок, що торгівля відіграє важливу роль в економіці держави.

3. Торгівля як галузь господарювання

Торгівля як самостійна галузь народного господарства відіграє важливу роль у розвитку всієї економіки.

В основу поділу народного господарства на галузі покладено суспільний розподіл праці. Під галуззю народного господарства розуміють сукупність підприємств і організацій, які характеризуються однорідністю функцій, які вони виконують, і займають відповідне місце в системі розширеного відтворення.

Всі галузі народного господарства діляться на галузі матеріального виробництва і невиробничу сферу. До галузей матеріального виробництва відносять також і торгівлю, матеріально-технічне постачання, заготівлю, громадське харчування. Пояснюється це тим, що в усіх цих ланках і формах товарного обігу основну частку займають трудові операції виробничого характеру. Це дороблення, фасування, пакування, сортування, транспортування, зберігання. Будучи галуззю матеріального виробництва, торгівля бере участь у створенні валового внутрішнього продукту.

Торгівля як галузь народного господарства здійснює просування товарів від виробника до споживача і виконує операції, пов'язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу.

Як галузь народного господарства торгівля характеризується низкою економічних показників, це:

1) величина товарообороту (роздрібного, оптового);

2) чисельність підприємств роздрібної та оптової мережі;

3) чисельність зайнятих працівників;

4) рівень продуктивності праці;

5) середня заробітна плата;

6) рівень витрат обертання;

7) рівень рентабельності.

Як галузь народного господарства, торгівля відрізняється від інших галузей господарювання характером функцій, що виконуються, і місцем, яке вона займає в системі розширеного відтворення.

Торгівля як самостійна галузь народного господарства відіграє важливу роль у розвитку всієї економіки, у вирішенні завдань матеріального і культурного забезпечення людей.

Підтема 2. Торгівля в системі ринкових відносин

1. Органи керівництва торгівлею

Говорячи про торгівлю як галузь народного господарства, мають на увазі всі форми торгівлі (за організаційною побудовою, власністю, формами обслуговування, підпорядкованістю). Види форм торгівлі зумовлені тим, що відповідні ланки апарату управління виконують суворо обмежене коло функцій і перебувають у відповідній організаційно-господарській залежності між собою.

Усім народним господарством держави, в тому числі й торгівлею, керує Кабінет Міністрів України під керівництвом Прем'єр-міністра. Кабінет Міністрів вирішує важливі питання організації, планування і розвитку торгівлі в державі. Конкретним виконавцем загальних завдань розвитку економіки є Міністерство економіки і питань європейської інтеграції, в якому є відповідний департамент, що здійснює керівництво торгівлею.

Безпосереднє керівництво торгівлею здійснюється спеціальними планово-аналітичними органами, які на рівні області, обласних адміністрацій втілюють політику гармонійного розвитку окремих регіонів.

Загальну політику розвитку торгівлі в державі розробляє Кабінет Міністрів. Будучи провідним державним органом у галузі торгівлі, державний департамент координує зв'язки, регулює торговельну діяльність інших міністерств і відомств. Окремо слід виділити загальне керівництво торгівлею в системі споживчої кооперації. Воно здійснюється Центральною спілкою споживчої кооперації України (Укоопспілкою), яка несе відповідальність за стан та подальший розвиток торгівлі на селі, в райцентрах, за науково-технічний прогрес у галузі, рівень якості обслуговування населення. Укоопспілка розробляє заходи з розвитку торгівлі, забезпечує виконання планових завдань з роздрібного товарообороту, підвищення культури обслуговування населення. Вона визначає основні напрями розвитку кооперативної, приватної торгівлі, проводить єдину технічну політику, розробляє і впроваджує прогресивні методи торгівлі, вивчає й узагальнює провідний вітчизняний і зарубіжний досвід організації й техніки торгівлі, проводить заходи з використання їх у роботі торгових підприємств, організовує вивчення й прогнозування попиту населення на товари народного споживання, розробляє і затверджує обов'язкові для торгових підприємств усіх міністерств і відомств правила торгівлі, норми природних втрат та інші нормативи, а також контролює їх дотримання.

Важливим завданням Укоопспілки є активний вплив на виробництво товарів народного споживання з метою покращення їх асортименту і підвищення якості. їй надано право приймати рішення про призупинення прийому торговими підприємствами від промисловості та сільськогосподарського виробника недоброякісних, застарілих товарів, які не користуються попитом у населення. У споживчій кооперації Укоопспілки керівництво торгівлею здійснюється через обласні спілки споживчих товариств, а також через обласні адміністрації.

Основними завданнями керівництва торгівлею на рівні області є розробка зведених планів розвитку і розміщення торгової мережі, організація вивчення попиту населення на товари, вплив на місцеву промисловість з метою розширення асортименту, покращення якості товарів, максимальне залучення в товарооборот місцевих товарних ресурсів, організація ярмарок, впровадження прогресивних методів торгового обслуговування населення. Місцеві органи влади контролюють дотримання торговими організаціями всіх систем роздрібних цін, правил торгівлі, а також виконання інших завдань з організації й вдосконалення торгівлі. В містах Києві та Сімферополі підпорядкування торгівлі здійснюється на рівні міських адміністрацій. Вони здійснюють керівництво безпосередньо торговими організаціями і підприємствами. їх функції обмежені регулюванням торгівлі на території міста чи району, а також контролем за дотриманням торговими підприємствами правил торгівлі.

Значна роль у керівництві торгівлею в селах і селищах відведена сільським і селищним радам. Вони розглядають і вирішують питання покращення торгового обслуговування, встановлюють режим роботи торгових підприємств, здійснюють контроль за їх діяльністю.

2. Організаційні форми торгівлі

Зараз існують три організаційні форми торгівлі. Це державна, кооперативна (колективна) і приватна торгівля.