Економіка торгівлі
Економіка торгівлі як галузева економічна наука. Місце торгівлі в розвитку товарно-грошових відносин у період функціонування ринку. Проблеми становлення національного ринку. Баланси ресурсів товарів споживання, їх роль у плануванні внутрішнього ринку.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | учебное пособие |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.05.2012 |
| Размер файла | 1,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
планові (прогнозовані) товарні запаси, які підприємство планує або очікує забезпечити на певну дату.
8. Залежно від відповідності нормативу. Щодо встановленого нормативу виділяють запаси в межах нормативу та понаднормативні.
Потреба нормування як однієї з функцій управління запасами обумовлена тим, що недостатній обсяг товарних запасів призводить до порушення ритму продажу, неотримання належного обсягу товарообороту та прибутку підприємства, формування незадоволеного попиту населення.
Наявність запасів у розмірах, що перевищують норматив, призводить до "замороження" оборотних коштів підприємства, зростання втрат і витрат обігу, зниження ефективності використання матеріальних ресурсів. Оцінка розмірів запасів у позиції дотримання нормативу потрібна для обґрунтування оцінки ефективності комерційної діяльності підприємства, його стратегії і тактики у формуванні та управлінні товарними запасами.
2. Показники, що характеризують стан товарних запасів торгового підприємства
Для обліку, аналізу та планування товарних запасів використовують різні показники вимірювання:
--абсолютні (у натуральних чи вартісних одиницях); --відносні (у днях, разах, відсотках до товарообороту).
Показники натурального виміру товарних запасів використовуються для планування товарних ресурсів, отримання товарів, організації роботи складської мережі, розрахунку потреби в матеріально-технічній базі підприємства, оперативного обліку залишків товарів. Одиниці виміру, що використовуються при цьому, відображають особливості споживчих характеристик товарів.
Оскільки товари, крім споживчої вартості, характеризуються ще і вартістю, абсолютний розмір товарних запасів завжди визначається в грошовій формі, причому ціни виміру можуть бути як фактичними, так і порівняльними.
Вартісні оцінки вимірювання дозволяють оцінити рівень забезпеченості запасами підприємства.
Вартісні показники виміру товарних запасів використовуються в обліку, звітності, аналізі та плануванні товарних запасів, а також в інших показниках діяльності, пов'язаних із ними обсягу та структурі товарообороту, витратах обігу, при обґрунтуванні потреби в обігових коштах, кредитної політики.
Вартісні показники розміру товарних запасів використовуються для оцінки забезпеченості товарообороту товарними запасами, аналізу періоду та швидкості обертання товарних запасів, тобто для характеристики якісних показників формування товарних запасів.
Для оцінки забезпеченості товарообороту товарними запасами використовують показник рівня товарних запасів у днях обороту. Він визначається як частка відділення абсолютного розміру товарного запасу під кінець періоду на середньоденний товарооборот цього періоду (місяця, кварталу чи року, для яких цей запас є кінцевим).
Рівень товарних запасів у днях обороту обчислюється та аналізується як у цілому за підприємством, так і за окремими товарними групами, а також за окремими періодами року. Особливу увагу приділяють рівню запасів у днях під кінець року, виходячи з товарообороту IV кварталу, оскільки цей показник використовується при обґрунтуванні планів діяльності підприємств на наступний рік.
Співвідношення середнього розміру товарних запасів з одноденним обсягом товарообороту підприємства визначає тривалість перебування товарів у сфері обігу або час товарного обертання. Час товарного обертання--це період, за який товар проходить увесь шлях від виробництва до кінцевого споживача. Цей шлях складається з часу переміщення товару від робітника до складів оптової чи роздрібної торгівлі, часу перебування на складі і перетворення виробничого асортименту в торговельний, та часу, потрібного для роздрібного продажу товару. Час товарного обертання вимірюється за певний період. Різниця між показниками, рівень товарних запасів (у днях обороту) та період товарного обігу (також у днях обороту) у тому, що для оцінки першого з них використовуються дані про наявність товарних запасів на будь-який конкретний момент, а для другого використовується інформація про середній розмір товарних запасів за будь-який (той же) період.
Розрахунок середнього розміру товарних запасів ведеться за середньою арифметичною (при наявності інформації про стан товарних запасів на початок та кінець періоду) або за середньою хронологічною. Швидкість обертання, помножена на час обертання товарів, дорівнює кількості днів у звітному періоді (360,90,30). Якщо поділити кількість днів у звітному періоді на час обертання товарів, то отримаємо товарооборотність у разах. Поділивши кількість днів у звітному періоді на швидкість обертання товарів у разах, отримаємо час обертання в днях обороту.
3. Фактори, що визначають розмір та швидкість обороту товарних запасів
Динаміка товарних запасів та час обертання товарів складаються під впливом великої кількості факторів. Вивчення характеру факторів та механізму їхнього впливу є необхідною передумовою для обгрунтування оцінки стану запасів, планування їх розміру, розробки та прийняття конкретних заходів щодо їх регулювання.
Всі фактори, що визначають розмір товарних запасів, можна поділити на зовнішні та внутрішні.
Найважливішими зовнішніми факторами, що визначають розмір товарних запасів торговельного підприємства є:
1. Співвідношення між попитом та пропозицією. В умовах, коли попит населення на окремі товари перевищує його пропозицію, товарооборот здійснюється з найменшими запасами. Зі збільшенням пропозиції товарів, насиченості ринку спостерігається деяке уповільнення швидкості обертання товарів.
2. Ритмічність та стійкість споживання окремих товарів. Чим стабільнішим та стійкішим є попит споживачів на окремі товари, тим меншою є потреба у створенні товарних запасів на випадок непередбачених коливань попиту.
Зовнішньою ознакою рівномірності споживання окремих товарів є показники середньоквадратичного відхилення та коефіцієнта варіації одноденного товарообороту від його середнього значення.
3. Ритмічність виробництва окремих товарів. Виробництво та закупівля окремих споживчих товарів має сезонний характер. Це стосується овочів, цукру, круп, плодоовочевих консервів тощо. В період сезону виробництва торговельні підприємства мають можливість придбання товарів у безпосередніх виробників за мінімальними цінами. Наявність цього фактора обумовлює потребу та економічну зацікавленість торговельних підприємств у створенні товарних запасів сезонного забезпечення.
4. Стан конкуренції на ринку товарних ресурсів. Чим вищий ступінь конкуренції на ринку товарних ресурсів, тим більшу свободу у виборі постачальників та "вторгуванні" умов постачання має підприємство. Узгоджені умови постачання--періодичність, обсяги партій поставки, що оновлює асортимент, можливість повернення недоброякісних товарів суттєво впливають на розмір товарних запасів підприємства.
5. Добросовісність постачальників щодо виконання постачання товарних ресурсів, стан дисципліни постачань.
Загальна дисциплінованість постачальників, їх обов'язковість та добросовісність щодо виконання договорю постачання визначає потребу торгового підприємства в створенні страхових товарних запасів. Чим добросовіснішими є постачальники підприємства, чим ритмічніше та безперервніше організоване їх власне виробництво, тим нижча ймовірність невиконання графіка завозу товарів, а відповідно і потреба в створенні товарних запасів.
6. Рівень інфляційних очікувань. В умовах інфляційної економіки одним із спонукальних мотивів створення запасів матеріальних резервів є захист обігових коштів підприємств від інфляційного знецінення. Чим вищі темпи інфляції, тим більша зацікавленість підприємств у максимальному підвищенні розміру запасів з метою захисту грошей від інфляції та для отримання додаткового доходу від випереджувального зростання цін на окремі товари порівняно із загальним темпом інфляції.
Розмір та обіговість товарних запасів визначаються також внутрішніми факторами, які залежать від діяльності самого торгового підприємства та визначаються стратегією тактики його діяльності.
До таких факторів належать:
1. Місцезнаходження торгового підприємства. Цей фактор визначає Інтенсивність споживчих потоків у районі діяльності підприємства, а відповідно, і розмір одноденного товарообороту, а також швидкість реалізації товарних запасів. Чим вигідніше місцезнаходження торгового підприємства, тим вища швидкість реалізації товарних запасів та менша потреба в їх створенні.
2. Обсяг товарообороту торгового підприємства. Відносно великі за розміром товарообороту підприємства, як правило, здійснюють торгову діяльність з меншим рівнем товарних запасів. Це обумовлено тим, що вони мають можливість частіше робити завіз товарів, маючи оптову ланку.
3. Спеціалізація підприємства та структура товарообороту. Товари залежно від їхньої якості, особливостей призначення мають різний час обертання. Це залежить від властивостей деяких предметів споживання, кількості різновидів, що входять до товарної групи, особливостей прийому та комплектування виробів. Так, товари, що швидко псуються, швидко втрачають свої властивості (м'ясо, хліб, молоко), мають бути реалізовані протягом нетривалого періоду. Задоволення попиту на товари складного асортименту, такі як: одяг, тканини, взуття, галантерея потребує наявності в магазині широкого вибору різновидів цих виробів за кольорами, розмірами, фасонами. Оскільки такого роду товари є предметами періодичного попиту, їхні запаси, виражені в днях до обороту відносно вищі, ніж запаси з інших товарів. Отже, збільшення в роздрібному товарообороті частки непродовольчих товарів складного асортименту за інших умов є фактором зростання загального рівня товарних запасів.
У той же час збільшення питомої ваги продовольчих товарів, особливо стійкого попиту, є фактором зниження товарних запасів.
4. Організація та частка завозу товарів. Чим частіше завозяться товари до магазинів, тим меншими затратами можна забезпечити виконання плану товарообороту, і навпаки. В свою чергу, частота завозу залежить від місцезнаходження підприємства, розміщення основних постачальників, транспортних умов. Чим ближче розташовані постачальники, бази до районів споживання, тим частіше відбувається завіз товарів у роздрібні торгові підприємства, тим менший розмір товарних запасів.
5. Площа торговельного залу та форма торгового обслуговування. Розміри товарних запасів, що знаходяться в торговому залі, повинні забезпечити представницьку викладку всього асортименту товарів, що є у наявності. Чим більша площа торгового залу, тим більший розмір товарних запасів має знаходитися безпосередньо в торговому залі.
Суттєвий вплив створює і форма торгового обслуговування. При самообслуговуванні потреба в товарних запасах, що знаходяться в торговому залі, вища, ніж при обслуговуванні через прилавок.
6. Стан складського господарства. Цей фактор має обмежувальний характер та визначає максимально можливий розмір запасів товарів. Чим більша площа (ємність) складських приміщень, тим у більших розмірах можуть створюватися (при потребі) товарні запаси.
7. Організація комерційної роботи. Велике значення для правильного визначення потреби в створенні товарних запасів та оперативного регулювання їхнього розміру мають кваліфікація й компетентність кадрів та рівень керівництва торговельним процесом, організація дієвого контролю за надходженням, реалізацією та залишками товарів, маневрування товарними ресурсами.
8. Фінансове становище підприємства. Формування товарних запасів може здійснюватися у різний спосіб:
- шляхом оплати товарів, що надходять, грошовими коштами підприємства;
- шляхом отримання комерційного кредиту від постачальників (отримання товарів з відстрочкою плати);
шляхом прийому товарів під реалізацію або на комісію.
Можливості застосування кожного способу формування товарних запасів та співвідношення між ними безпосередньо залежать від фінансової стійкості торгового підприємства, його платоспроможності, фінансового становища, ступеня довіри до нього.
Підтема 6. Нормування і планування товарних запасів
1. Необхідність, принципи та значення нормування товарних запасів
Центральною ланкою механізму управління товарними запасами на рівні торгового підприємства є нормування та планування їх обсягу. Метою нормування товарних запасів є визначення їх оптимальних розмірів для забезпечення планового обсягу товарообороту у визначених умовах, місці та часі, створення потрібних матеріальних передумов для ритмічного та безперебійного продажу товарів при найменших витратах щодо їх формування, зберігання, регулювання. Нормування товарних запасів базується на розроблених нормах та нормативах. Норми товарних запасів використовуються торговими організаціями, підприємствами при:
--розробці планів товарного забезпечення, запасів та надходження товарів;
- визначенні обсягів оборотних коштів та потрібного розміру кредиту для їх формування;
--регулюванні завозу товарів та оперативному управлінні запасами, виявленні дефіциту або формуванні понаднормативних запасів, неходових, залежаних, надмірно завезених товарів;
--контролі за забезпеченням товарними запасами товарообороту, розрахунку планової суми витрат на зберігання запасів товарів;
--удосконаленні статистичного та управлінського обліку та контролі товарних запасів та діяльності підприємства в цілому.
Нормування товарних запасів базується на таких принципах:
1. Оптимальність. Нормативи повинні передбачати найменші розміри товарних запасів, при яких забезпечується безперервність процесу обігу; задоволення попиту населення на товари. Критерії оптимальності визначаються по-різному, залежно від того, на якому рівні вирішується завдання управління запасами. Критеріями оптимальності можуть бути такі показники, як:
- рівень сукупних витрат обігу, пов'язаних із доставкою та зберіганням товарів при умові найбільш повного задоволення попиту населення на товари народного споживання;
- час обігу товарів при максимальній надійності постачання роздрібної торгівлі;
--ступінь концентрації запасів, нерегулярного оновлення в окремих ланках торгівлі;
--частка неходових та залежаних запасів у загальному обсязі.
2. Надійність. Реалізація цього принципу досягається за рахунок формування страхових запасів з метою захисту торгового процесу від непередбачених коливань з боку попиту і виникнення попиту або пропозиції товарів у результаті порушення графіків завозу. Особливо важливо з соціального погляду забезпечити введення страхових запасів в обсягах, що повністю виключають можливість виникнення дефіциту щодо товарів першочергового попиту.
3. Науковість. Відповідно до цього принципу нормування товарних запасів має здійснюватися на базі застосування техніко-економічних та економіко-математичних методів, базуватися на виявлених у результаті аналізу основних закономірностях формування товарних запасів.
4. Реальність. При розробці нормативів слід враховувати матеріальні передумови формування їх розміру: обсяг товарних ресурсів, які можуть бути закуплені підприємством, складську площу та ємність, що забезпечують зберігання певної кількості товарів, їх технічну оснащеність; обсяг власних оборотних коштів, який обумовлює реальні можливості накопичення товарних запасів.
5. Ефективність. Нормування товарних запасів має забезпечити прискорення їх обіговості, раціональне розміщення між оптовою та роздрібною ланкою у підприємствах та у місцях зберігання, скоротити сукупні витрати, пов'язані з доставкою та зберіганням товарів.
У процесі нормування повинен забезпечуватися не тільки власне економічний аспект, але й враховуватися соціальні аспекти проблеми ритмічності та безперервності товаропостачання населенню. Зараз конкретне торгове підприємство може стати неспроможним сформувати необхідний товарний запас не через ситуацію відсутності пропозиції товарів, а через фінансові труднощі.
Нормування товарних запасів торгового підприємства суттєво відрізняється від організації та методики здійснення цього процесу в інших галузях народного господарства. Причина різниці--у характері витрат.
Використання виробничих запасів суворо обумовлене виробничою програмою. їх можна врахувати, якщо знати план випуску продукції та норми використання сировини, матеріалів на одиницю виробу або вихід продукції з одиниці сировини. Ця обставина при ідеально налагодженій доставці дозволяє майже відмовитися від складських приміщень і бази постачання.
Використання товарних запасів у торгівлі носить непослідовний та важко прогнозований характер, оскільки це пов'язано з такою динамічною категорією, як попит населення. Тому часті випадки, коли дефіцитні на момент замовлення товари в час надходження до торгової мережі підпадають під категорію, що користується слабким попитом і осідає у запасах, або, навпаки, товари з ряду неходових починають користуватися підвищеним попитом. Товарні запаси є функцією попиту індивідуальних споживачів (населення), схильних до великого впливу випадкових обставин, а це потребує систематичного вивчення.
Норматив товарних запасів має виступати як середня величина, що нівелює випадкові та другорядні відхилення як закономірність стохастичного характеру. Проблема полягає у вивченні та моделюванні закономірностей товарних запасів та створенні на цій основі науково обгрунтованих нормативів.
2. Методи нормування товарних запасів
При нормуванні товарних запасів часто використовуються такі методи:
--метод техніко-економічних розрахунків;
--економіко-статистичний метод;
--метод експертних оцінок;
--економіко-математичні методи.
Метод техніко-економічних розрахунків. Суть нормування товарних запасів з допомогою методу техніко-економічних розрахунків полягає у визначенні норм за сегментами запасів, які виділяються, виходячи з цільового використання товарних ресурсів. Розрахунок товарних нормативів при цьому здійснюється за товарними групами з виділенням трьох складових елементів запасів: робочого запасу, запасу поповнення, страхового запасу. Робочий запас та запас, пов'язаний з поповненням, в сукупності складають торговий запас.
Робочий запас являє собою сукупність трьох найважливіших елементів:
1. Представницького асортиментного набору.
2. Запасу на одноденну реалізацію.
3. Запасу на час приймання та підготовки товарів до реалізації.
Представницький асортиментний набір -- це частка загального нормативу товарних запасів, призначених для забезпечення в торговому залі оптимальної кількості різновидів товарів. Його обсяг залежить від широти асортименту, обсягу товарообороту, спеціалізації підприємства та специфічних особливостей; вартісна оцінка встановлюється за даними про середню роздрібну ціну та кількість різновидів у кожній товарній групі.
Запас на час прийому, підготовки товарів до продажу в днях встановлюється шляхом хронометрування часу, витраченого на окремі операції. Час прийому складається з часу на зовнішній огляд тари, пломб, на розвантажування, перевірку на кількість та якість, переміщення товару до місця продажу та зберігання. Час на підготовку товарів до продажу складається з часу, що витрачається на розпакування та викладення товарів у торговельному залі.
Загальний розмір робочого запасу в днях обороту визначається як кількість різновидів, помножених на ціну, плюс одноденний товарооборот, поділені на одноденний товарооборот.
Запас поточного поповнення потрібно створювати для забезпечення регулярної торгівлі в періоди між черговими поставками товарів. Його обсяг залежить від періодичності (частоти) завозу, широти асортименту та комплектності партії товарів, що надходять. Щодо продовольчих та окремих непродовольчих товарів, то враховуються також лімітні строки їх зберігання.
Комплектність однієї партії встановлюється шляхом ділення загальної кількості різновидів на кількість поставок. Використовують коефіцієнт комплектності. Це відношення кількості різновидів в одній партії до кількості різновидів в асортиментному мінімумі.
У період між черговими надходженнями товарів запас поповнення коливається від максимуму (в день доставок) до мінімуму (перед завозом). Тому при визначенні норм запасу використовують середній час періодичності, тобто половину інтервалу надходження товарів. У процесі нормування виходять із оптимального розміру партії та інтервалу завозу, раціонального асортименту за типами торгових підприємств.
Розрахунок нормативу запасу поточного поповнення проводиться шляхом ділення періоду завозу конкретного товару на 2. Період завозу товару розраховується шляхом ділення кількості різновидів, які повинні бути в асортименті магазину, на кількість різновидів, що є в одній партії, і помножений на середню частоту завозу. У разі, коли асортиментні різновиди товарів не можна замінити іншими, запас поточного поповнення в днях виражається рівнем середнього інтервалу поставки в товарній групі. Щодо різновидів товару, що має вузький асортимент, то нормативи розраховуються в цілому в товарній групі без урахування асортиментних позицій шляхом ділення кількості днів у періоді на кількість поставок у товарній групі в період, на який планується.
Страховий і гарантійний запас створюється для забезпечення безперебійної торгівлі і значного збільшення попиту в окремі періоди, можливого порушення термінів та обсягів поставки товарів та інших непередбачуваних обставин.
Величина цього запасу визначається у відсотках від розміру товарного запасу залежно від способів та частоти доставки товарів, транспортних умов, а також від ступеня коливання випадкових факторів. На основі вивчення досвіду роботи торгових підприємств прийнято враховувати страховий запас у розмірі до 100 % з товарів простого асортименту і до 50 % розміру торгового запасу складного асортименту (з урахуванням кількості різновидів в кожній групі товарів).
Для визначення розміру страхового (гарантійного) запасу сумують робочий запас з запасами поточного поповнення. Норми резервування з кожної товарної групи можуть розраховуватися індивідуально з використанням теорії ймовірності. Норматив товарів у дорозі визначається окремо за товарами та товарними запасами облікової номенклатури.
Метод техніко-економічних розрахунків має ряд переваг. У ньому враховано не тільки загальний обсяг товарних запасів за вартістю, але і його речовий склад. Він передбачає розробку асортиментного мінімуму для кожного магазину та контроль за його дотриманням.
Недоліками цього методу є:
1. Складність та праце місткість розрахунків.
2. Необхідність достатньої інформації про умови торговельного процесу та постачання підприємства.
3. Неврахування фінансових можливостей підприємства щодо утворення товарних запасів:
Економіко-статистичні методи. Економіко-статистичні методи нормування товарних запасів базуються на вивченні рівня товарних запасів, що склався за минулі періоди, з урахуванням впливу окремих факторів на швидкість обігу товарів.
Перевагою методів цієї групи є простота та непрацемісткість розрахунків. Однак їх застосування має суттєвий недолік: у встановлений норматив певною мірою переносяться хиби, що раніше мали місце в організації торгового процесу.
Основними методами цієї групи є:
1. Нормування товарних запасів з урахуванням їх середньорічних змін. Застосування цього методу передбачає побудову динамічного ряду товарних запасів та проведення його згладжування з використанням ковзких середніх простих. Норматив товарних запасів на плановий рік визначається як сума завершального показника (рівня) згладженого динамічного ряду та середньорічної змінності товарних запасів.
2. Нормування товарних запасів з використанням коефіцієнтів еластичності. Нормування за цим методом здійснюється в такій послідовності:
а) розраховується значення коефіцієнтів еластичності зміни запасів конкретної групи при зміні товарообороту. Для цього приріст товарних запасів у базовому періоді множать на товарообіг цього періоду і ділять на приріст товарообороту, помножений на запаси, що передують базовому періоду;
б) визначається приріст обсягу продажу товарів на плановий період;
в) визначається приріст запасів товарів у плановому періоді;
г) розраховується норматив запасів товарів шляхом сумування попередніх показників і ділення та 100.
3. Нормування товарних запасів з урахуванням пропорційності коливань рівня запасів коливанням обсягу реалізації (це метод пропорційного відхилення).
4. Нормування товарних запасів на основі відносних коефіцієнтів співвідношення товарних запасів та товарообороту (індексний метод). При розрахунку, коригуванні, обгрунтуванні нормативних показників товарних запасів потрібно правильно оцінити співвідношення товарних запасів і товарообороту та визначити оптимальну пропорційність між їх динамікою.
Експертні методи нормування (експертних оцінок). Метод експертних оцінок передбачає експертне (суб'єктивне) коригування розрахункових даних, отриманих у результаті використання інших методів, з урахуванням очікуваних (прогнозованих) змін окремих факторів або закономірностей (тенденцій), що склалися.
Експертне коригування базується на особистій оцінці перспектив розвитку товарообороту, споживчого попиту, швидкості обігу товарів, прогнозуванні наслідків змін факторів, що не мають кількісної оцінки. До експертного методу вдаються у тому випадку, якщо ставиться завдання, методи рішення якого невідомі, або коли отримання додаткової інформації пов'язане з великими матеріальними чи трудовими витратами, тобто коли використання інших (об'єктивніших) методів стає неможливе або неекономічне.
Економіко-математичні методи нормування. В основі методів цієї групи лежить застосування апарату математичної статистики. Незважаючи на значну трудомісткість та складність розрахунків, економіко-математичні методи все ширше використовуються в практичній діяльності з управління запасами, особливо на великих торгових підприємствах та в оптовій ланці.
Безліч реальних ситуацій обумовлює велику кількість варіантів нормування товарних запасів на основі застосування математичної статистики. Більшість з них базується на статистичному вивченні закономірностей зміни споживчого попиту, його розміру та структури, інших факторів, що визначають потребу підприємства у створенні товарних запасів.
Найпростішим прикладом визначення нормативу запасів у сумі і в днях є метод екстраполяції (трейдовий метод), який переносить темпи, що склалися в минулому, на майбутнє.
3. Планування обсягу товарних запасів, оперативне регулювання та контроль за утворенням товарних запасів
Планування обсягу товарних запасів проводиться на основі розрахункових нормативів створення запасів поточного зберігання, а також, виходячи з умов та потреб формування інших видів запасів: сезонного зберігання, дострокового завозу, цільового призначення.
Розрахунок суми товарних запасів у цілому на підприємстві та в розрізі окремих груп товарів проводиться шляхом множення нормативу запасів товарів поточного зберігання в днях обороту на одноденний обсяг реалізації товарів у плановому періоді плюс сума запасів товарів сезонного зберігання та дострокового завозу, плюс сума запасів товарів цільового призначення. Ефективність розробленого плану формування товарних запасів оцінюється за допомогою системи показників ефективності, які були розглянуті вище. При суттєвому зниженні показників ефективності використання товарних запасів у плановому періоді в розрахунки обсягу товарних запасів вносяться потрібні корективи. В окремих випадках план товарних запасів має забезпечувати підвищення обіговості та рентабельності товарних запасів.
Розробка проекту плану за товарними запасами поточного зберігання здійснюється у такій послідовності: розраховується норматив товарних запасів на кінець планового періоду (IV кварталу) у днях до обороту і в сумі в цілому за споживчим товариством. Визначається приріст величини товарних запасів (різниця між показниками IV кварталу планового й аналогічного кварталу, що передує плановому), і розподіляють приріст або зниження запасів за кварталами.
Встановлюється норматив товарних запасів на І квартал планового періоду шляхом сумування нормативу чи зниження нормативів IV кварталу звітного періоду плюс 1/4 приросту чи зниження нормативів IV кварталу. Аналогічно розраховують норматив товарних запасів II кварталу, він дорівнює нормативу товарних запасів І кварталу планового періоду плюс (мінус) І /4 приросту нормативів товарних запасів IV кварталу тощо.
Розраховуючи планову суму і норматив запасів магазину, потрібно керуватися приблизними потоварними нормативами запасів за основними типами магазинів, які регламентуються методичними вказівками з використання окремих асортиментних переліків з урахуванням мінімальних і максимальних розмірів товарних запасів.
При розробці проекту нормативу товарних запасів поточного зберігання передбачають випереджувальні темпи зростання роздрібного товарообороту порівняно з темпами зростання товарних запасів. Такий підхід забезпечує прискорення товарооборотності товарної маси, зниження питомих запасів на 1 грн товарообороту і на 1 м2 торгової площі, прискорення товарооборотності за рахунок впровадження раціональних схем товарного руху, забезпечення оптимальної частоти завезень нормативних запасів, а також неходових і залежаних товарів.
Оперативне управління товарними запасами передбачає систематичне проведення роботи за спостереженням (моніторингом) стану товарних запасів, підтримку їх оптимального розміру, своєчасне поповнення та підтримку товарних запасів на рівні встановленого нормативу. Метою проведення цієї роботи є забезпечення безперервного та ритмічного продажу товарів, зокрема в умовах зміни споживчого попиту, мінімізації сукупних витрат з формування та зберігання запасів, недопущення втрат товарних та фінансових ресурсів підприємства.
Оперативне управління товарними запасами передбачає на стадії формування запасів:
1. Організацію контролю за рівнем товарних запасів.
2. Визначення оптимального рівня товарних запасів та точки замовлення.
3. Вивчення обсягів та причин створення наднормативних запасів.
4. Розробку політики реалізації наднормативних запасів.
Тема 6. Оптова торгівля як форма товарного обігу
1. Місце оптової торгівлі у формуванні товарного забезпечення та її організаційна побудова
Оптова торгівля -- це форма економічних зв'язків між підприємствами й організаціями, які здійснюються з метою доведення товарів від підприємства-виробника до роздрібної торгівлі або підприємств-споживачів. Цей вид діяльності існує на початковому етапі товарного обігу і за своєю економічною суттю являє собою процеси продажу товарів для подальшого його перепродажу або переробки, а за матеріальним змістом -- це додаткові виробничі процеси у формі обігу, пакування, транспортування тощо.
Оптову торгівлю виконують промислові підприємства, оптові фірми, товарні біржі, агенти із закупівлі та збуту, дилери, офіційні дистриб'ютори промислових підприємств та закордонних фірм. В умовах ринкової економіки формування товарного забезпечення товарообороту торгового підприємства здійснюється на ринку товарних ресурсів в оптовій ланці шляхом вибору постачальників потрібних товарів та укладання договорів (угод) щодо постачання товарів на торгове підприємство.
Пропозиція опту формується за рахунок таких надходжень товарів:
1. Продукції галузей народного господарства України, які виробляють товари народного споживання, а саме: сільського господарства, підприємств агропромислового комплексу, легкої, харчової, м'ясо-молочної промисловості, машинобудування тощо.
2. Продукції, що надходить з-за меж України за зовнішньоекономічними угодами та контрактами (імпортом).
За характером, тобто статусом, виділяють постачальників-виробників товарів та постачальників-посередників, які закуповують продукцію виробників та реалізують її оптовим покупцям.
Як правило, постачальники-посередники -- це оптові підприємства загальнодержавного та регіонального рівня, різної спеціалізації (дистриб'ютори, підприємства-брокери, підприємства-агенти, дилери, а також організатори оптової торгівлі (оптові ярмарки, аукціони, товарні біржі, оптові та дрібнооптові ринки, магазини-склади тощо).
Залежно від місцезнаходження оптовим комерційним партнером можуть бути господарські суб'єкти (резиденти) України та господарюючі суб'єкти інших країн (нерезиденти України).
За територіальною ознакою, місцезнаходженням оптові постачальники-резиденти можуть бути місцевими (внутрішньо-обласними) та поза-обласними. Окремо виділяють постачальників-нерезидентів -- з країн-членів СНД (близького) та з-за його меж (далекого) зарубіжжя. Стосовно конкретної господарської системи оптові постачальники можуть бути внутрісистемними або позасистемними.
Господарська система, в яку входить оптове торгове підприємство та його постачальник, може бути оформлена організаційно у формі різних об'єднань, підприємств, асоціацій, концернів, холдингів тощо, або економічно (спільний власник, довірче підприємство).
Залежно від форми власності та організаційно-правової норми господарювання оптовим постачальником торгового підприємства може бути підприємство будь-якої форми власності та форми господарювання.
Залежно від тривалості встановлення комерційних зв'язків підприємства-постачальники ділять на постійних та разових.
2. Передумови та зміст стратегії формування товарного забезпечення оптової торгівлі
Формування товарного забезпечення в опті вимагає послідовного виконання таких видів робіт.
Вивчення ринку закупівлі та каналів розподілу торгових ресурсів.
Метою проведення цього етапу роботи є збір та аналіз інформації про стан та кон'юнктуру ринку необхідних торговому підприємству товарних ресурсів, обсяги пропозиції товарів, місце їх розташування, статус тощо.
При вивченні ринку закупівлі товарних ресурсів потрібно чітко визначити канали розподілу товарних ресурсів, якими користуються виробники окремих видів товарів. Під каналом розподілу в логістиці розуміють сукупність організацій або окремих осіб, які беруть на себе або допомагають надати іншому право власності на конкретний товар чи послугу на шляху від виробника до споживача.
Протяжність каналу визначається за кількістю проміжних ланок між виробником та споживачем, розрізняють:
1. Однорівневий канал: виробник -- роздрібний посередник--споживач.
2. Дворівневий канал: виробник -- оптовий посередник--роздрібний посередник--споживач.
3. Трирівневий канал: виробник--оптовий посередник--дрібнооптовий посередник--роздрібний посередник--споживач.
Слід виділити такі типи оптових посередників:
1. Дилери -- вони ведуть операції від свого імені та за свій рахунок. Товар закуповується ними за договором постачання. Таким чином, дилер стає власником продукції після повної оплати поставки. Відносини між виробником та дилером закінчуються після виконання всіх умов за договором поставки. У логістичному ланцюгу дилери займають положення найбільш близьке до кінцевого споживача. Розрізняють два види дилерів. Ексклюзивні дилери є єдиними представниками виробника в регіоні, вони наділені виключними правами щодо реалізації його продукції. Дилери, які співпрацюють із виробником на умовах франшизи, називаються авторизованими.
2. Дистриб'ютори -- це оптові посередники, що ведуть операції від імені виробника за свій рахунок. Як правило, виробник за свій рахунок надає дистриб'ютору право торгувати своєю продукцією на визначеній території протягом певного терміну. Таким чином, дистриб'ютор не є власником продукції. В логістичному ланцюгу дистриб'ютори знаходяться між виробниками та дилерами.
3. Комісіонери--це оптові посередники, що ведуть операції від свого імені та за рахунок виробника. Комісіонер не є власником продукції, яку продає. Виробник (або комітент) залишається власником продукції до її передачі та оплати кінцевим споживачам. Договір про поставку продукції укладається від імені комісіонера. Таким чином, комісіонер є посередником тільки для комітента, а не для кінцевого споживача, кошти якого перераховуються на рахунок комісіонера. Ризик випадкового псування чи втрати продукції лежить на комітенті. Комісіонер зобов'язаний забезпечити збереження товару.
4. Агенти -- це оптові посередники, які виступають в якості представника або помічника сторонньої особи (принципалу). Як правило, агенти є юридичними скобами. За обсягом повноважень агенти поділяються на дві категорії. Це універсальні агенти, які здійснюють будь-які юридичні дії від імені принципалу. І генеральні агенти, які укладають угоди лише в межах, визначених у дорученні. Найбільш розповсюджений вид агентської винагороди -- це відсоток від суми укладеної угоди.
5. Брокери--це посередники, які при укладанні угоди зводять контрагентів. Брокери не с власниками продукції, як дилери чи дистриб'ютори, та не розпоряджаються продукцією, як дистриб'ютори, комісіонери й агенти. На відміну від агентів, брокери не перебувають у договірних відносинах з однією із сторін, що укладають угоду, та діють лише на підставі окремих доручень. Брокери отримують винагороду тільки за продану продукцію. їхні доходи можуть формуватися як визначений відсоток від вартості проданих товарів або як фіксована винагорода за кожну продану одиницю (партію) товару.
Важливою передумовою стратегії товарного забезпечення є аналіз надходження та закупівлі товарів оптової торгівлі.
Проведення аналізу надходження та оптової закупівлі товарів має за мету вивчення обсягів, динаміки та складу оптового товарного забезпечення обороту роздрібних підприємств, його відповідність обсягові та структурі роздрібного товарообороту, оцінки якості та надійності постачальників, ефективності укладання з ними комерційних угод, вибір комерційних зв'язків. Проведення цієї роботи дозволяє визначити основні проблеми товарного забезпечення для зростання товарообороту підприємства.
3. Планування обсягу та структура надходження (закупівлі) товарів
План обсягу та асортиментної структури надходження (закупівлі) товарів є похідним від плану товарообороту підприємства на відповідний період та плану формування товарних запасів. Обсяг необхідного надходження товарів розраховується за окремими товарними групами та за підприємством у цілому. План обсягу надходження товарів на підприємствах складається в роздрібних цінах і дорівнює плановому обсягу товарообороту плюс планова сума товарних запасів на кінець періоду і мінус фактична сума товарних запасів на початок планового періоду. Розмір іншого вибуття товарів на плановий період визначається за рівнем вибуття, що склався у попередній період, у відсотках від обсягу надходження товарів.
Плановий обсяг закупівлі товарів визначається на основі планового обсягу надходження товарів на підприємство. Різниця між цими показниками полягає в тому, що обсяг надходження товарів розраховується у роздрібних цінах, у той час як обсяг закупівлі товарів в оптових.
Розрахунки планового обсягу закупівлі товарів проводяться окремо за кожною товарною групою, а потім узагальнюються за підприємством. Плановий обсяг закупівлі товарів визначає загальну потребу підприємства в товарних ресурсах у цілому на плановий період.
Загальний обсяг потреби підприємства у товарних ресурсах може бути забезпечений різноманітними методами проведення закупівлі необхідних товарів. Це:
1. Оптові закупівлі товарів однією партією.
2. Оптові закупівлі з періодичною поставкою узгодженими партіями.
3. Оптові закупівлі з одержанням товарів при виникненні потреби.
4. Разові закупівлі.
5. Різні комбінації перерахованих методів закупівлі.
Кожний метод має переваги та недоліки, які слід врахувати для скорочення часу та витрат, пов'язаних із закупівлею товарів.
Вибір методу закупівлі товарів здійснюється окремо за кожним видом (групою) товарів. Він визначається станом ринку закупівель, каналами розподілу, необхідною кількістю товарів, що закуповуються, жорсткістю обмежень щодо обсягу складських приміщень та фінансових ресурсів, чутливістю цін закупівель до методу закупівлі, умовами оплати, характером та ступенем довіри у відносинах з постачальниками.
Важливим при плануванні обсягу та структури надходження товарів є вибір постачальників.
В умовах ринкової економіки торговельне підприємство повністю вільне у виборі постачальників необхідних товарних ресурсів.
Вибір постачальника здійснюється на підставі основних та додаткових критеріїв, які визначають доцільність укладання угоди закупівлі з конкретним постачальником порівняно з іншими альтернативними варіантами. Основним критеріями вибору постачальника є:
1) вартість придбання (ціна закупівлі) товарів;
2) якість обслуговування.
Вартість придбання включає в себе ціну закупівлі товарів, а також іншу вартість, що не має грошового вираження, до якої можна віднести зміни іміджу торгового підприємства, його конкурентоспроможності, перспективи зростання товарообігу.
Якість обслуговування включає якість товарів, що закуповуються, та надійність договірних відносин. Під надійністю відносин розуміють гарантованість обслуговування потрібними ресурсами впродовж заданого проміжку часу та незалежно від проблем, що можуть виникнути від порушення доставки тощо. Крім основних критеріїв вибору постачальника, існують і додаткові критерії. До них відносять:
-- віддаленість постачальника від споживача;
--строки виконання поточних та термінових замовлень;
--наявність у постачальника резервних потужностей (запасів товарів);
--організацію управління якістю продукції у постачальника;
--психологічний клімат у трудовому колективі постачальника;
--ризик страйку у постачальника;
--спроможність постачальника забезпечити заміну неякісних товарів та післяпродажне обслуговування;
--кредитоспроможність та фінансове становище постачальника; --ризик недобросовісності та банкрутства постачальника тощо.
Застосування перерахованих критеріїв для вибору комерційних пропозицій на постачання (закупівлю) товарів потребує збору та аналізу відповідної інформації. Джерелами її отримання можуть бути: власне розслідування, місцеві джерела, власні інформатори, офіційні органи, банки та фінансові інститути, конкуренти потенційного постачальника, торговельні асоціації, інформаційні агенції, які володіють відкритою для ознайомлення інформацією.
Значну допомогу в обґрунтуванні вибору постачальника може надати розрахунок сукупних витрат підприємства на закупівлю товарів у конкретної оптової ланки.
4. Порядок узгодження та укладання угоди на закупівлю товарів і контроль за виконанням договорів та надходженням товарів
В умовах ринкової економіки регулювання господарських відносин між торговими підприємствами та їх постачальниками відбувається самостійно та фіксується в угоді, що укладається. При цьому угода є основним документом, який визначає права та обов'язки сторін з організації поставки товарів у торгові підприємства при умові його відповідності правовим нормам господарського законодавства.
Для проведення закупівельних операцій торговельні підприємства можуть використовувати різні види угод: угода постачання (товарний контракт), угода купівлі-продажу товарів, угода закупівлі сільськогосподарської продукції, угода консигнації, угода комісії тощо.
Суттєвими умовами будь-якої угоди закупівлі товарів є:
-- визначення предмета угоди;
--кількість та якість товару;
--сума угоди, ціни один и ці або партії товару;
--порядок розрахунків;
--порядок переходу права власності на товар;
вимоги до пакування та маркування товарів; --порядок постачання товару (місце, час); --порядок прийому товару;
--перелік форс-мажорних обставин, за яких сторони звільняються від відповідальності за контрактом;
--характер та розмір відповідальності сторін, механізм та розміри економічних санкцій;
--порядок та місце вирішення суперечностей за контрактом;
--юридичні адреси та банківські реквізити сторін.
Заключним етапом управління формуванням товарного забезпечення обороту торгового підприємства є організація контролю (моніторингу) за ходом виконання постачальником усіх зобов'язань з постачання товарів.
Для проведення цієї роботи використовують облікові картки за окремими постачальниками або спеціально розроблені комп'ютерні програми, які дозволяють у динаміці оцінювати ступінь та ритмічність виконання зобов'язань з постачання товарів.
Отримана таким чином інформація використовується для:
--оцінювання окремих постачальників за ступенем ризику;
-- обґрунтування рішень щодо доцільності проведення закупівель товарів у окремого постачальника;
--прийняття управлінських рішень щодо звернення до арбітражного суду та накладання штрафів на постачальників, що не виконують покладені на себе зобов'язання;
--прийняття управлінських рішень стосовно додаткової закупівлі товарів інших постачальників при сталому надходженні необхідних товарів на торговельне підприємство.
Тема 7. Товарооборот оптових підприємств
1. Суть, функції оптового товарообороту, його стан та напрями розвитку
Основними показниками обсягу діяльності оптової торгівлі є оптовий товарооборот, що характеризує продаж товарів народного споживання і виробничого призначення для подальшого їх перепродажу або переробки.
Особливості оптового товарообороту порівняно з роздрібним полягають у тому, що:
- оптовий товарооборот відбувається у сфері товарного обігу і товар не вибуває з цієї сфери, а залишається в ній;
--продаж відбувається між підприємствами (організаціями) за безготівковими розрахунками;
--план оптового товарообороту є показником діяльності оптових баз, самостійного значення не має і в цілому з торгівлі не розробляється.
Потреба оптового товарообороту в умовах ринку обумовлена суспільним розподілом праці, наявністю товарно-грошових відносин, а також комплексом виробничих, торговельних і транспортних факторів.
Фактори виробництва, що зумовлюють потребу оптового товарообороту, такі:
--нерівномірність розміщення виробництва і його концентрація в окремих економічних районах;
--спеціалізація виробництва на вузькому виробничому асортименті, що зумовлює потребу комплектування торговельного асортименту;
-- сезонність сільськогосподарського виробництва вимагає накопичення, зберігання й оптового продажу продукції з виникненням потреби.
Виробничі фактори характеризують віддаленість процесів виробництва і споживання не тільки у просторі, але й у часі. Оптова торгівля через оптовий товарооборот покликана зблизити їх.
Торговельні фактори, що обумовлюють оптовий продаж товарів: --малі розміри магазинів, особливо у сільській місцевості;
- універсальний асортимент роздрібної мережі, який вимагає встановлення комерційних відносин із великою кількістю виробників, що практично неможливо;
- потреба невеликих партій товарів універсального асортименту; --сезонність споживання окремих товарів потребує накопичення сезонних товарів, що не під силу роздрібним підприємствам.
Транспортні умови, що перешкоджають встановленню прямих комерційних зв'язків роздрібної торгівлі й промисловості:
-- віддаленість магазинів від виробників товарів і залізниць, поставки малих партій на великі відстані неефективні;
--мінімальні норми відвантажування товарів (вагон, контейнер, автомобіль) не під силу роздрібній торговельній мережі, особливо у фінансовому відношенні.
Отже, в умовах ринкових відносин зростає потреба оптового товарообороту, який гарантує роздрібній торговельній мережі невеликі партії широкого асортименту товарів і мінімальні відстані доставки. Світовий досвід підтверджує, що зростання виробництва товарів на великих підприємствах, спеціалізація виробництва спричиняє зростання кількості оптових посередників на ринках розвинутих країн.
Економічна суть оптового товарообороту визначається тими функціями, які він виконує. Виробникам товарів забезпечується реалізація їхньої продукції, а роздрібній торгівлі--забезпечення товарами в асортименті й у терміни, що відповідають попиту населення.
Для виконання цих функцій оптовому посереднику слід вирішувати цілий комплекс завдань:
-- глибоке вивчення попиту населення, можливості підприємств-виробників для збалансування в регіоні попиту і пропозиції;
--накопичення, комплектування і зберігання товарних запасів; --формування широкого торговельного асортименту;
-- контроль та активний вплив на виробника з метою збільшення випуску, розширення асортименту і покращення якості товарів;
--організацію раціонального транспортування товарів із мінімальними витратами часу і коштів.
Сьогодні оптові підприємства різної підпорядкованості не виконують покладених на них функцій, і, щоб вижити, відкривають власну роздрібну торгову мережу, забезпечують її товарами, тобто працюють на себе за рахунок оптової і роздрібної торговельної надбавки. При цьому значно зменшились обсяги товарообороту в порівняльних цінах, а роздрібна торговельна мережа, особливо в сільській місцевості, позбулася джерела товаропостачання.
В умовах економічної кризи це тимчасовий, але не найкращий вихід.
Шукаючи кращі виходи, варто створювати оптові об'єднання, відкриті акціонерні товариства, промислово-фінансові групи, торгові доми тощо. Тут повинні переплітатися інтереси виробників товарів, банків, оптових підприємств, які б сприяли відродженню оптової торгівлі, яка реалізувала б продукцію власного виробника, виконувала б усі покладені на неї функції розвитку роздрібної торгівлі і торговельного обслуговування населення.
Уже сьогодні в Україні функціонують підприємства нового типу-- офіційні дистриб'ютори промислових підприємств. Активно розвивається мережа оптових ринків, продовольчих і непродовольчих товарів. Оптова торгівля в Україні відроджується на новій комерційній основі з урахуванням інтересів усіх ЇЇ учасників. Майбутнє -- за промислово-фінансовими групами, які, залучивши банківський капітал, зможуть вийти на світовий ринок.
2. Показники оптового товарообороту та мета їх аналізу. Методика аналізу плану оптового товарообороту
Основним показником оптової торгівлі є оптовий товарооборот. Залежно від суб'єкта (джерела) продажу товарів він поділяється на оптовий товарооборот виробників і оптовий товарооборот торгових організацій.
Залежно від використання товарних ресурсів за призначенням, оптовий товарооборот набуває трьох видів:
-- продаж товарів роздрібним, промисловим підприємствам, а також на експорт;
-- внутрішньо-системний продаж (одні оптові підприємства іншим);
-- міждержавний продаж товарів на основі урядових угод.
Залежно від організації товаропросування, оптовий товарооборот поділяють на складський і транзитний.
При складському товарообороті товари відвантажуються зі складів оптових баз, де вони зберігаються і комплектуються в широкий торговий асортимент.
При транзитному товарообороті товаропросування відбувається безпосередньо в роздрібну торгову мережу оптовим покупцем, обминаючи склади оптових баз. Транзитний товарообіг, у свою чергу, поділяється на оплачений і неоплачений (організований без участі в розрахунках, тобто коли оптова база тільки організовує рух товарів, укладає угоди, уточнює специфікації та реквізити покупців, контролює терміни відвантаження, а розрахунки відбуваються між постачальником і одержувачем товарів). Обидва види оптового товарообороту (складський і транзитний) мають свої переваги і недоліки.
Подобные документы
Особливості розвитку ринку товарів і послуг. Аналіз структури споживання товарів. Аналіз сучасних торговельних систем та мереж. Організаційно-економічні засади розвитку культури споживання. Стратегічні орієнтири в діяльності підприємств торгівлі.
научная работа [369,5 K], добавлен 18.01.2014Сутність ринку. Ознаки ринку і умови його функціонування. Інфраструктура ринкового господарства та механізм функціонування ринку. Механізм функціонування ринку. Ринкова інфраструктура України в сучасних умовах. Задачі розвитку міжбіржової торгівлі.
курсовая работа [139,4 K], добавлен 03.06.2007Історія становлення грошової системи в Україні: структура, сутність. Особливості функціонування Національного банку. Аналіз кон’юнктури товарно-грошових відносин. Особливості інтеграції України у світову економіку. Позиції у світовій організації торгівлі.
дипломная работа [108,9 K], добавлен 08.02.2010Економічна сутність внутрішньої торгівлі. Передумови розвитку торгівлі в Донецькій області. Рівень розвитку торгівлі в Донецькій області. Регіональні особливості продовольчих та непродовольчих товарів. Територіальні відмінності в розміщенні торгівлі.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 15.10.2011Виникнення і суть ринку, його структура, функції і умови формування, державні і недержавні методи регулювання. Умови, необхідні для нормального функціонування реального ринку. Особливості становлення ринкових відносин в Україні. Моделі ринкової економіки.
реферат [410,5 K], добавлен 21.10.2012Сутність міжнародної торгівлі та її види, головний зміст існуючих теорій та методи регулювання. Україна на шляху до СОТ. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку міжнародної торгівлі держави: потенційні переваги, факторні передумови та етапи розвитку.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 20.09.2013Історія виникнення ринку, його основні поняття та функції. Класифікація кризових явищ економіки. Необхідність та роль державного контролю у системі ринкових відносин. Проблеми становлення ринку в Україні в умовах переходу до ринкової економіки.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 27.12.2010Мета створення ринку засобів виробництва: перехід від фондового розподілу матеріальних ресурсів до застосування широкого спектру товарно-грошових відносин. Функції ринку засобів виробництва. Вивчення ринку матеріальних ресурсів та його інфраструктура.
реферат [52,5 K], добавлен 24.02.2011Основні макроекономічні показники. Фактори, динаміка і стратегія економічного розвитку. Галузева структура економіки Росії: первинний, вторинний і третинний сектори. Місце Росії в світовому господарстві. Структура зовнішньої торгівлі, іноземні інвестиції.
курсовая работа [46,0 K], добавлен 17.03.2015Особливості збору та аналізу статистики зовнішньої торгівлі. Форми обліку експорту-імпорту товарів на Україні. Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності. Способи обчислення вартісних показників. Грошове вираження інтернаціональної вартості.
реферат [34,8 K], добавлен 21.12.2008
