Слід окремо виділити духовну нужду. Вона тісно пов'язана як з економічною, так і з соціальною потребою. У межах соціальної нужди слід виділити нужду в знаннях і самовираженні. Якщо людина не задовольняє свою нужду, то вона відчуває себе незадоволеною. Така людина намагається знайти шляхи її задоволення і, якщо це їй не вдається, то вона намагається заглушити її.

Нужда, що сформувалася в конкретну форму запитів відповідно до культурного рівня, особистості людини, проявляється у потребі. Саме потреби проявляються через предмети і речі, здатні задовольняти нужду якимось способом, притаманним відповідному рівню культури і розвитку суспільства. Водночас з розвитком суспільства зростають і потреби населення.

Найповніше уявлення про споживання як економічну категорію можна отримати на підставі аналізу виробничих відносин, які визначають і віддзеркалюють форму, спрямованість та мету функціонування споживання. Відзначаючи цю особливість, а саме споживання конкретних матеріальних благ, людина здійснює відтворення взаємовідносин між споживачем і виробництвом. Унаслідок споживання зникають матеріальні блага і водночас створюється здатність до життєвої і трудової діяльності людини. Через споживання проявляються потреби людей, які за своєю економічною суттю є ширшим поняттям від самого споживання.

У широкому значенні потреби можна трактувати як необхідність людей і суспільства в цілому в тих чи інших продуктах, послугах, духовних цінностях. Потреби можуть також відображати конкретну сукупність благ, які вимагає суспільство і які відповідають конкретному рівню розвитку продуктивних сил.

Вирішальне значення для розвитку потреб має рівень розвитку суспільного виробництва. В свою чергу, новий ступінь розвитку споживання вимагає вдосконалення процесу виробництва. А тому потреби, перш за все, цікавлять виробників, оскільки саме вони пропонують предмети споживання. Виробництво має зворотний зв'язок із споживачами, цікавиться ставленням споживачів до виготовленої продукції, пропагує товари як засіб задоволення певної нужди або цілого комплексу потреб. В економічній літературі часто ототожнюють нужди з потребами. Нужда --поняття більш стабільне, а потреба--мінлива. Наприклад, нужда в їжі, а потреба у м'ясі чи овочах. Споживання -- це процес задоволення потреби. Потреби практично безмежні, тоді як споживання обмежується ресурсами (матеріальними і грошовими) для задоволення цих потреб.

Споживання визначається купівельною спроможністю певної людини, області, регіону або суспільства в цілому. Йому передує таке поняття, як запити. Як економічна категорія цей показник недостатньо надійний. Запити людей змінюються залежно від пропозиції і низки вимог до товару з метою задоволення конкретних потреб. Людина вибирає товар, сукупність властивостей якого забезпечує їй найбільш повне задоволення за цю вартість із урахуванням особливостей споживання.

Розвиток потреб має об'єктивний характер. Прагнення людей задовольняти свої потреби є постійно діючою причиною, внаслідок якої вдосконалюються засоби праці, захищається відповідна система економічних відносин.

Розглядаючи споживання як економічну категорію, слід виділити спочатку особливості конкретного етапу розвитку суспільства. Задоволення потреб внаслідок споживання пов'язано переважно лише з простим відтворенням, яке притаманне раннім етапам розвитку суспільства. Оскільки суспільству властиве розширене відтворення, то і потреби людей розширюються, хоча саме споживання за своїм рівнем може зменшуватися.

Розширення потреб і споживання може розглядатися з різних поглядів. Найпростішим є процес насичення потреб. Це означає, що рівень споживання наближається до потреб і відповідає фізіологічним чи раціональним нормам споживання. Рівень насиченості характеризує міру споживання у цей час. Він може коливатися від досить жалюгідного до перенасиченого. Ці поняття важливі ще й тому, що для подальшого розвитку суспільства буде характерним не підвищення рівня насиченості, а матимуть місце тенденції розвитку до неухильного їх зростання. Такі тенденції зумовлюються тим, що постійно розширюється виробництво нових товарів, які, в свою чергу, породжують нову потребу в них, перехід до масового вжитку нових предметів споживання веде до їх здешевлення і перетворює з предметів вузького попиту на предмети першої необхідності, розвиток їх виробництва призводить до розширення матеріальних і духовних потреб людей.

Зростання потреб вносить суттєві зміни у структуру споживання: створюються матеріальні передумови збільшення вільного часу, що призводить до формування нових потреб, створює сприятливі умови для вдосконалення споживача як особистості.

Задоволення потреб і рівень споживання визначаються співвідношенням ресурсів і величини раціональних потреб людей, тобто на рівні розумного споживання. До розумних потреб включаються задоволення потреб, які не підривають здоров'я людини, позбавляють її шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, наркотиків), забезпечують раціональне харчування, повністю задовольняють запити щодо одягу, взуття, предметів культурно-побутового призначення, побутових послуг, на основі можливостей і раціональних норм споживання.

Повне задоволення розумних потреб обмежується недостатнім рівнем розвитку виробництва матеріальних благ і відмінностями в доходах окремих груп населення.

Критерії розумного споживання на кожному етапі розвитку суспільства знаходять свій прояв у суспільних і особистих потребах. Суспільні потреби включають найбільш глобальні, докорінні, перспективні зміни потреб особистості. Особисті потреби охоплюють передусім найближчі, тимчасово розрізнені інтереси. Саме в такому сприйнятті вони відрізняються від суспільних потреб.

Для прогнозування структури споживання важливим є визначення величини середньодушової потреби на підставі норм та нормативів, аналізу тенденцій у споживанні та виявлення факторів, які визначають раціональну структуру споживання і роль кожного з них у формуванні потреб.

Споживання здійснюється за рахунок фонду оплати праці й за рахунок суспільних фондів споживання. Якщо фонд оплати праці розподіляється між окремими працівниками, на підставі трудового еквіваленту (відповідно до кількості й якості затраченої праці), то матеріальні та духовні блага з суспільних фондів споживання розподіляються відповідно до потреб і безпосередньо пов'язані з участю у створенні сукупного суспільного продукту.

Основним джерелом зростання споживання є збільшення реальних доходів населення, які залежать від зростання валового внутрішнього продукту.

Споживання є основним показником оцінки матеріального добробуту, який з покращенням умов праці та житлово-побутових умов сприяє зростанню працездатності й поліпшенню культурного рівня людей.

Важливе місце слід відвести формуванню потреб. Аналіз структури споживання дає можливість вивчити переваги одних потреб над іншими, які підкреслюють необхідність споживання, виходячи з конкретних економічних умов.

Виділяють такі структури споживання, в яких перше місце займає харчування. У межах цієї групи виділяють напої та тютюн, встановлюють їх частку в загальному споживанні й окремо в харчуванні.

Самостійною агрегованою групою є споживання непродтоварів: одягу, тканин, взуття, меблів, предметів культурно-побутового призначення, будівельних матеріалів, різних послуг. Слід зазначити, що переважна частина витрат у споживанні припадає на харчування та соціально-побутові послуги.

Розрізняють товарне і нетоварне споживання. Та маса товарно-матеріальних цінностей, які проходять стадію купівлі-продажу, становить товарне споживання. В кінцевому результаті воно представлене роздрібним товарооборотом. За такими продуктами харчування, як картопля, овочі, м'ясо, яйця, фрукти тощо має місце і нетоварне споживання. Воно здійснюється за рахунок надходження їх із особистих підсобних господарств, присадибних та дачних ділянок. Ця продукція переважно не проходить стадії купівлі-продажу.

2. Основні тенденції розвитку народного споживання

Структура особистого споживання населенням України матеріальних благ представлена у табл. 2. і табл. 3.

Таблиця 2

Споживання продуктів харчування

Таблиця 3. Споживання товарів довготермінового користування

Важливим показником поліпшення структури споживання є підвищення частки непродовольчих товарів у загальній масі споживання. Структурні зміни проявляються також у межах споживання продовольчих товарів через збільшення або зменшення частки високоцінних продуктів харчування (м'яса, масла, кондитерських виробів тощо), серед непродовольчих --збільшення або зменшення частки товарів культурно-побутового призначення.

Зміни обсягів у споживанні тісно пов'язані з доходами населення та розвитком виробництва товарів народного споживання. Незважаючи на те, що споживання товарів легкої промисловості має тенденцію до зростання, зберігається досить великий розрив між досягнутим рівнем і раціональними нормами. Суттєве зростання виробництва товарів культурно-побутового призначення значно збільшило б рівень забезпеченості ними міських і сільських мешканців. Удосконалення структури споживання є важливою передумовою розвитку особистості, утвердження здорового способу життя.

Окремо, як важливий елемент тенденцій розвитку народного споживання, слід виділити питання підвищення якості товарів, поліпшення їх споживчих властивостей, що дає додатковий ефект у процесі споживання.

Важливою тенденцією розвитку народного споживання є поляризація груп населення за рівнем і структурою споживання. Насамперед, це пов'язано з рівнем доходів на душу населення чи сім'ю.

В останні роки відбувається скорочення питомої вага суспільних фондів споживання в загальному споживанні. Значно скорочуються виплати із суспільних фондів споживання. Водночас деякі категорії населення отримали додаткові пільги, які збільшили обсяги споживання за рахунок держави.

Систему соціального захисту слід розглядати, виходячи з реальних умов, в яких вона здійснюється і, насамперед, фінансових можливостей держави. Виходячи з цього, таку тенденцію потрібно розглядати, враховуючи становище, за якого держава може соціально захистити населення.

Важливим моментом організації ефективного соціального захисту населення є розподіл створеного національного продукту між різними соціальними групами відповідно до закону розподілу за працею.

Джерелом заохочення рівня споживання людей можуть бути тільки власні доходи.

3. Попит і товарна пропозиція. Попит як форма прояву потреби, як елемент ринку

Попит--це економічна категорія, властива лише товарному виробництву. Конкретніше, це усвідомлена потреба суспільства в цілому та його членів зокрема у матеріальних, духовних та інших благах, які можна дістати за умов, що визначаються характером і рівнем розвитку виробничих відносин. Попит є формою прояву потреби, яка складається під впливом розвитку суспільного виробництва та рівня матеріального добробуту народу. Він визначається також географічними, національними та соціальними умовами життя.

За умов товарного виробництва через попит задовольняються потреби суспільства на засоби виробництва і предмети споживання, задоволення попиту здійснюється через ринок за допомогою купівлі й продажу.

Розрізняють купівельний попит. Тут, перш за все, розуміють платоспроможну потребу, і не тільки потребу, але й можливість придбати товар, маючи при цьому відповідні кошти. Наявність купівельного попиту означає можливість обміну і завершення кругообороту товару в процесі його відтворення.

За ринкових умов під впливом безперервних коливань попиту і пропозиції товарів відбувається відхилення цін від вартості. У кінцевому результаті це регулює розподіл суспільної праці і засобів виробництва між різними галузями, у зв'язку з чим попит є своєрідним епіцентром виробництва. У ньому, як у фокусі, знаходять відображення інтереси споживачів і виробників.

Подальший розвиток товарного виробництва й обігу обумовлює розширення дії купівельного попиту як форми прояву платоспроможних потреб на шляху до насичення предметами споживання та засобами виробництва товарного ринку.

Поглиблення розвитку товарно-грошових відносин сприяє розширенню дії попиту й активно впливає на всі сторони діяльності суспільства.

Складні зв'язки проявляються між споживанням і моментом прояву нового попиту через мотивацію та призначення конкретної споживчої вартості. Купівельний попит завжди передує споживанню і водночас є його відображенням. На підставі споживчої вартості проявляється новий попит на наступну споживчу вартість. Однак попит неповністю відображає споживання, оскільки він характеризує тільки товарне споживання, тобто ту частину фонду споживання, яка розподіляється за допомогою торгівлі у формі купівлі-продажу. Тому не будь-які зміни у споживанні відображаються у попиті населення. Наприклад, збільшення величини споживання за рахунок натуральних надходжень із власного виробництва чи надходжень із суспільних фондів споживання викликають підвищення величини споживання, не збільшуючи попиту на товар. Глибоке вивчення купівельного попиту є однією з найважливіших умов подальшого розвитку торгівлі.

Розглядаючи попит як узагальнюючу економічну категорію, слід також зазначити, що попит на конкретні товари чи послуги треба сприймати як суму вимог значної маси покупців, які не розчиняються в загальній масі споживачів, а зберігають свої індивідуальні смаки і потреби. Водночас попит є динамічним економічним явищем, в якому відбуваються безперервні зміни. Однак, при всій своїй різноманітності й динамічності, ці явища підпорядковані відповідним закономірностям розвитку народного споживання.

Попит як економічна категорія тісно пов'язаний з пропозицією.

Пропозиція -- це категорія ринкової економіки, яка характеризує кількість і вартість товарів та послуг, представлених для реалізації товаровиробниками і торгівлею. У різних суспільно-економічних формаціях співвідношення попиту з пропозицією проявляється по-різному.

За ринкових умов коливання попиту і пропозиції вказує виробничнику на ту кількість товарів, яку треба виготовити в цей період. За допомогою таких коливань створюються об'єктивні передумови для досягнення відповідної пропорційності між попитом і пропозицією, оскільки для забезпечення нормального процесу обертання товарів на ринку мас існувати динамічна відповідність між ними, яка здійснюється через механізм ціноутворення. При зниженні рівня цін на ту чи іншу продукцію населення на ту ж саму суму грошових доходів зможе придбати цих товарів більше, ніж до зниження, і навпаки. Отже, обсяг попиту у грошовому вираженні являє собою сукупну суму грошових засобів, за які населення може придбати певну кількість предметів споживання у торговій мережі чи отримати платні послуги. Попит на конкретний товар визначається сумою грошей, потрібних для придбання конкретних видів товарів. У сукупності з пропозицією попит відображає взаємозв'язок виробництва, обміну і споживання.

Попит у взаємозв'язку з пропозицією розглядають за товарними групами, внутрішньо-груповим асортиментом та формами його прояву.

Виділяють реальний (реалізований) попит, він же задоволений. Це та частина загального попиту населення, яка фактично задоволена внаслідок купівлі товарів у роздрібній торговій мережі і підприємствах громадського харчування. Незадоволений попит--це та частина попиту населення, яка не задоволена через те, що заважало здійснити купівлю: відсутність конкретної речі, низьку якість, високу ціну чи ще щось. Виділяють прихований попит. Він виникає тоді, коли у споживача є потреба, але задовольнити її за рахунок наявних товарів і послуг на ринку він не може (наприклад, за рахунок високоякісних товарів імпортного виробництва).

Розрізняють також ажіотажний попит. Він виникає під впливом факторів, що спричиняють нестабільність в економші (інфляції, прямого підвищення цін тощо).

Окремо слід виділити попит, що формується. У ньому відображається сукупність нових вимог покупців щодо функціонального призначення, якості та зовнішнього оформлення товарів.

Комплексне вивчення попиту з урахуванням форм його прояву дозволяє своєчасно і правильно орієнтувати промисловість на випуск товарів потрібного обсягу й асортименту, відповідних споживчих властивостей.

4. Фактори, що впливають на попит і пропозицію

Під впливом різних явищ і процесів соціально-економічного та неекономічного характеру попит і пропозиція товарів постійно змінюються. Для визначення тенденцій і змін у попиті та пропозиції слід здійснити факторний аналіз і передусім кількісно встановити дію тих чи інших факторів.