Оцінка фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Оцінка фінансового стану підприємства обумовлена в першу чергу переходом нашої економіки до ринкових відносин.

Ціль будь-якої комерційної організації - одержання максимального прибутку. Але в більш широкому розумінні під основною метою діяльності комерційної організації варто розуміти забезпечення її стійкого фінансового стану, а одержання максимального прибутку є основою для досягнення цієї мети.

Фінанси - це специфічний елемент економіки підприємства, пов'язаний з тим, що відносини між учасниками будь-якої виробничої або невиробничої діяльності супроводжуються грошовим обігом. Фінанси - це сукупність грошових відносин, що виникають у процесі виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг) та включають формування й використання грошових доходів, забезпечення кругообігу коштів у відтворювальному процесі, організацію взаємин з іншими підприємствами, бюджетом, банками, страховими організаціями й ін. - саме цим обумовлена актуальність обраної теми.

Фінансовий стан характеризує, наскільки успішно всі ці процеси йдуть на підприємстві. Показники фінансового стану відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів. В остаточному підсумку фінансовий стан у значній мірі визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим економічним відносинам.

Стійкий фінансовий стан формується в процесі всієї економічної діяльності підприємства, визначення його на ту або іншу дату допомагає відповістити на запитання, наскільки добре підприємство керувало фінансовими ресурсами протягом періоду, що передував цій даті; як воно використовувало майно, яка структура цього майна, наскільки ефективно використовувався власний капітал; яка віддача виробничого потенціалу; чи нормальні взаємини з дебіторами, кредиторами, бюджетом, акціонерами й т.п.

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними й фізичними особами, платоспроможністю й фінансовою стабільністю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства вчасно провадити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарний фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної й фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву й реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу й суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійке фінансове становище у свою чергу впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності спрямована на забезпечення планомірного надходження й витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного й позикового капіталу й найбільш ефективного його використання. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва й одержання максимального прибутку.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки й не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати, як керувати фінансами, яка повинна бути структура капіталу по складу й джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку - позикові. Потрібні й такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стабільності (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля й інші, а також методика їхнього аналізу.

Головна мета аналізу - вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності й знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Об'єктом дослідження є облікова політика на підприємстві, предметом - аналіз фінансового стану підприємства.

Метою роботи є визначення напрямків і механізмів удосконалення складання фінансової звітності на підпрємстві ТОВ ХЗПТУ.

Під час написання цієї роботи були використані Закони України та інші нормативні акти, роботи такіх авторів, як Шеремет А.Д., Мец В.О., статті, журнали, статистичний матеріал. Дані аналізувалися, узагальнювалися за допомогою формалізованих і неформалізованих методів.

фінансовий звітність

1. Теоретичні основи та сутність фінансової звітності

1.1 Загальна характеристика фінансової звітності

Інформаційною базою фінансового аналізу підприємств є фінансова звітність. Мета аналізу фінансових звітів -- допомогти фінансовим аналітикам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях підприємства, вжити відповідних заходів по виправленню становища, прийняти рішення про найефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрями майбутньої діяльності підприємства.

Фінансова звітність -- це сукупність форм звітності, які складені за даними фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у зручному і зрозумілому вигляді для прийняття цими користувачами певних ділових рішень. Складання фінансової звітності відбувається на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) № І-5.

Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства тощо.

Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна бути достовірною і надавати можливість користувачам порівнювати:

фінансові звіти підприємств за різні періоди;

фінансові звіти різних підприємств.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на повні періоди часу з метою складання фінансової звітності,

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

послідовності, яка передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики;

обачності, згідно з якою методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати зниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозуміла користувачам, вона повинна містити дані про:

підприємство;

дату звітності та звітний період;

валюту звітності та одиницю її виміру;

відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

облікову політику підприємства та її зміни;

консолідацію фінансових звітів;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у спільних підприємствах;

виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

переоцінку статей фінансових звітів тощо.

Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством.

У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність.

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, а й для їх прогнозування.

Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку у такий спосіб, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.

Методика аналізу фінансової звітності має допомогти отримати відповідь на цілу низку питань, зокрема:

з яким майном підприємство почало роботу в звітному періоді;

яких фінансових результатів досягло підприємство за звітний період;

яка ліквідність і платоспроможність підприємства у звітному періоді;

які зміни відбулися протягом звітного періоду в майновому стані підприємства;

які перспективи поліпшення фінансової діяльності та ін.

Слід зауважити, що за доступністю інформація поділяється на відкриту і закриту, що є комерційною таємницею, тому й аналіз фінансового стану може бути двох видів: внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, які застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею, він виконується порівнянням цих нормативів із фактичними параметрами фінансової діяльності.

Зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями -- податковою інспекцією, банками, акціонерами, іншими структурами.

Особливість звітності, розробленої згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, полягає в тому, що нею можуть широко користуватися інвестори та інші учасники підприємницької діяльності -- кредитори, постачальники, конкуренти, працівники підприємства. Кожний користувач фінансової звітності вивчає ту інформацію, яка йому потрібна для нормальної діяльності. Так, власникам підприємств потрібно визначити збільшення чи зменшення питомої частки власного капіталу, дати оцінку ефективності використання ресурсів підприємства; кредиторів і постачальників цікавлять можливість продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту тощо.

Докладний аналіз фінансового стану здійснює адміністрація підприємства, адже вона має можливість використовувати дані управлінського обліку, результати якого впливають на управлінські рішення.

В цьому процесі, крім фінансової звітності, використовується інформація, доступна тільки внутрішнім користувачам, до яких належать бухгалтерія та фінансовий підрозділ підприємства, а також деякі інші його співробітники. Кожен із них використовує лише потрібну йому для прийняття відповідних управлінських рішень інформацію. Так, керівнику фінансового відділу важливо знати реальну оцінку діяльності свого підприємства і його фінансового стану, а керівнику маркетингового відділу необхідно знати цю інформацію для розробки стратегії виходу продукції на ринок. Тому в процесі аналізу фінансового стану підприємства використовується така інформація:

конструкторсько-технологічна;

планово-нормативна (фінансовий план, нормативи запасів);

дані всіх видів господарського обліку (оперативний, бухгалтерський, статистичний);

звітність (оприлюднена фінансова річна та квартальна, комерційна, яка складається за спеціальними вказівками, та обов'язкова статистична);

позаоблікова інформація (маркетингові дослідження, закони та інструкції, експертна інформація).

Отже, для користування фінансовою інформацією підприємства надають фінансову звітність таким користувачам:

власникам (учасникам, замовникам) відповідно до засновницьких документів;

податковим органам;

статистичним органам для узагальнення і надання зовнішнім користувачам інформації;

органам Фонду державного майна України;

іншим державним органам, які проводять перевірку окремих сторін діяльності підприємства, наприклад фінансовим органам, які здійснюють фінансування витрат за рахунок асигнувань з бюджету.

Річну фінансову звітність підприємства надають не пізніше 1 квітня наступного за звітним періодом року.

Підприємства, які мають у своєму складі філіали, дочірні компанії, консолідовану звітність надають не пізніше 30 червня наступного за звітним періодом року. Слід зауважити, що на основі розглянутих видів інформації підприємство має шанс своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, а також прийняти обґрунтовані управлінські рішення для поліпшення фінансового стану та платоспроможності.

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

підприємство;

дату звітності та звітний період;

валюту звітності та одиницю її виміру;

відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

облікову політику підприємства та її зміни;

консолідацію фінансових звітів;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у спільних підприємствах;

виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

переоцінку статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

короткий опис основної діяльності підприємства;

назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства - емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

1.2 Склад і зміст фінансової звітності

Для характеристики змін, які відбуваються у фінансовому стані підприємства, використовується форма 1 «Баланс», де на певну дату відображаються активи підприємства, його зобов'язання та власний капітал.

Термін «баланс» у бухгалтерському обліку означає:

рівність підсумків активу і пасиву;

підсумок основної форми звітності;

назву основної форми звітності.

Тільки на основі цієї форми звітності можна отримати реальну інформацію про майновий і фінансовий стан підприємства. Слово «баланс» складається з латинських слів bis -- двічі і lаnх -- чаша, що буквально означає «двочашний» й вживається як символ рівноваги. Тому в балансі відображається стан коштів у двох напрямах: за складом майна і за джерелами їх формування, тобто одна і та сама сума коштів, яку має в розпорядженні підприємство, подана в балансі двічі, і це дає можливість дістати уявлення про те, куди вкладені фінансові ресурси підприємства (актив) і які джерела надходження їх (пасив).

Слід зазначити, що термін «баланс» застосовується не тільки в бухгалтерському обліку, а широко використовується і в інших економічних науках, політиці, а також у повсякденному житті.

Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.

В основу формування активу балансу може бути покладено кілька принципів. До переходу підприємств на ринкові відносини в основі формування балансу лежав майновий принцип, тобто в активі балансу відображався фактичний склад, розміщення, використання коштів підприємства -- майно, кошти, які «можна потримати у руках» і які можуть бути підтверджені інвентаризацією.

Проте це було умовно, адже до активу включалися статті, які в жодному разі не стосувалися майна, наприклад витрати майбутніх періодів.

В умовах ринкової економіки зміст балансу регламентований міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і в його основу покладено інший принцип.

Згідно з цим принципом актив балансу -- це величина витрат підприємства, яка склалася в результаті попередніх операцій, угод і зроблених витрат заради можливих майбутніх доходів. При цьому розглядається передусім фінансова, а не майнова сутність об'єктів обліку, які представлені в активі. Крім того, актив у цьому разі дає вірогідну оцінку мінімально можливого доходу, який у цей момент є на підприємстві, і доходу, який може бути отриманий після розрахунків з усіма кредиторами.

Такий принцип, запропонований німецьким ученим Е. Шмаленбахом (1873--1955), було покладено в основу міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а також у побудову П(с)БО 2 «Баланс».

Визначення активів містить низку нових понять:

1) Виникнення в результаті минулих подій, тобто господарська операція чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на вигоду або контроль над нею, вже відбулася. Підприємства, як правило, одержують активи через придбання або виробництво їх, проте бувають й інші операції або події, які приводять до появи активів, наприклад якщо підприємство одержує майно від держави для підтримки програми економічного розвитку регіону. Очікувані операції або події не приводять до появи активів, тому, наприклад, намір придбати запаси не приводить до визнання активів.

2) Здійснення контролю підприємством. Це дає підприємству можливість контролювати майбутні вигоди, які очікується отримати від використання ресурсів.

3) Майбутня економічна вигода, втілена в активи, -- це потенціал, що сприяє надходженню грошових коштів чи їх еквівалентів на підприємство.

Цей потенціал може існувати у формі: виробничих засобів; запасів готової продукції та незавершеного виробництва; грошових коштів чи їх еквівалентів; фінансових інвестицій; дебіторської заборгованості фізичних і юридичних осіб.

Кожен із цих активів сприяє надходженню економічних вигід на підприємство.

Ресурс не визнається активом і не відображається у балансі, якщо були здійснені витрати, за якими надходження майбутніх економічних вигод на підприємство вважається малоймовірним після завершення поточного облікового періоду. Кожне підприємство, враховуючи характер основних господарських операцій та особливості діяльності, згідно з П(с)БО 2 «Баланс» поділяє активи на оборотні та необоротні.

Оборотні активи -- грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Усі активи, що не є оборотними, класифікують як необоротні.

Пасив балансу відображає відносини підприємства з іншими суб'єктами господарювання, які виникають у зв'язку з виробничою діяльністю, зокрема із залученням коштів. Власне пасив балансу -- це сума зобов'язань підприємства, які законодавчо регламентуються за обов'язковістю і пріоритетністю погашення їх. Крім того, на основі законодавчих актів різним суб'єктам, відносини з якими виникли у підприємства у зв'язку із залученням коштів, надаються різні права. Отже, в основу формування пасиву покладено насамперед юридичний принцип.

Проте не менш важливий і економічний аспект пасиву балансу.

Як відомо, пасив балансу розглядається не як власне фінансові ресурси, а як умовне джерело коштів, що в дійсності є реальною юридичною або фізичною особою, яка надає їх підприємству в прямій або непрямій формі. Оскільки зобов'язання, які виникли в підприємства у зв'язку із позиченими коштами, мають бути погашені, то це джерело коштів може зникнути.

Джерела коштів і самі кошти -- це, як відомо, різні категорії, і тому вони наведені в різних розділах балансу -- активі та пасиві. Слід зауважити, що, вивчаючи зміст пасиву балансу, деякі терміни не слід сприймати однозначно. Так, часто повторюваний вираз «за рахунок прибутку в сумі (наприклад) 900 тис. грн підприємство придбало оборотні кошти» -- умовний, він не означає, що на підприємстві в даний момент є 900 тис. грн прибутку, за рахунок якого придбано, наприклад, виробничі запаси на цю суму, адже будь-яка угода може бути здійснена тільки за рахунок грошових коштів або їх еквівалентів, а не за рахунок уявного прибутку.

Прибуток -- це умовний розрахунковий показник, а не реальні кошти, що їх можна використати в операціях купівлі-продажу. Як свідчить практика, на підприємстві часто не буває готівки на виплату заробітної плати, дивідендів.

Отже, розглядаючи актив балансу, зазначимо, що в ньому відображаються кошти, які, умовно кажучи, можна «взяти до рук», а в пасиві -- уявні джерела цих коштів.

Оскільки одним із призначень балансу є характеристика змін у фінансовому стані підприємства за звітний період, то в ньому виділяють дві графи показників:

на початок аналізованого періоду;

на кінець аналізованого періоду.

У практичній діяльності трапляються різні види балансів. Одна із можливих класифікацій наведена в книзі В. В. Ковальова і О. Н. Волкова «Анализ хозяйственной деятельнос-ти предприятия» (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Класифікація бухгалтерських балансів

Класифікація ознак	Види балансів
1. За часом складання	Вступний, поточний ліквідаційний, розподільчий, з'єднувальний
2. За джерелами складання	Інвентарні, генеральні, книжні
3. За обсягом інформації	Одиничні, згруповані, консолідовані
4. За характером діяльності	Баланс основної діяльності, баланс неосновної діяльності
5. За видами діяльності	Баланс підприємства, баланс банку, баланс страхової організації, баланс бюджетної організації
6. За формами власності	Баланс державного підприємства, баланс власного (комерційного) підприємства
7. За об'єктом відображення	Самостійний баланс, окремий баланс
8. За рівнем аналітичності	Баланс-нетто, шахматний оборотний баланс, згрупований баланс та ін.

Слід зазначити, що не всі баланси мають для фінансового менеджера або аналітика однакову пізнавальну цінність, однак класифікації балансів за напрямами діяльності, формами власності та рівнем аналітичиості вони постійно використовують у своїй роботі.

Структура балансу на сьогодні однакова для всіх підприємств різних форм власності, а групування статей балансу може бути різним. Зокрема, в деяких країнах розміщують активи за рівнем зменшення їх ліквідності, а пасиви -- за збільшенням часу їх сплачуваності.

Розглянувши основні напрями складання форми 1 «Баланс», необхідно ознайомитися з основними принципами і напрямами побудови форми, яка не менш важлива для оцінки фінансової діяльності підприємства. Це форма 2 -«Звіт про фінансові результати», зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей якої визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3.

Як відомо, баланс дає загальне уявлення про майновий і фінансовий стан підприємства, а форма 2 «Звіт про фінансові результати» характеризує досягнуті за звітний період фінансові результати.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

1) Фінансові результати.

2) Елементи операційних витрат.

3) Розрахунок показників прибутковості акцій.

В основу побудови форми 2 «Звіт про фінансові результати» покладено принцип часового здійснення господарських операцій, тобто факти здійснення їх фіксуються за тією датою, коли вони здійснювались, незалежно від того, надійшли грошові кошти на рахунок підприємства чи ні.

Наприклад, підприємство відвантажило продукцію покупцеві на суму 200 тис. гри 10 травня, а гроші на рахунок підприємства надійшли 2 червня. Коли нам необхідно включити цю суму до складу виручки від реалізації -- 10 травня чи 2 червня?

Відповідь залежатиме від того, який метод бухгалтерського обліку використовується на підприємстві -- метод нарахування чи касовий. Якщо метод нарахування, то 10 травня -- момент відвантаження продукції, пред'явлення покупцеві документів, а якщо касовий, то 2 червня, коли грошові кошти надійшли на рахунок продавця.

Раніше в економіці України використовувалися обидва методи. Так, при нарахуванні заробітної плати застосовувався метод нарахування, а при розрахунках доходу від реалізації продукції -- касовий. На сучасному рівні розвитку ринкової економіки перевага віддається методу нарахування і в основу побудови форми 2 згідно з П(с)БО також покладено метод нарахування. Проте слід зазначити, що і касовий метод зовсім не виключається, а застосовується в деяких випадках. Наприклад, якщо постачальник не впевнений у платоспроможності покупця, то дозволено розраховувати фінансові результати на момент оплати продукції. Це дає змогу уникнути ситуації, коли підприємство сплачує податки, не одержавши грошових коштів, а також значно полегшує роботу працівників бухгалтерії, адже в іншому випадку необхідно здійснювати трудомісткі перерахунки.

Необхідно підкреслити, що для визнання доходу від реалізації продукції важливий не момент відвантаження продукції або надходження коштів, а момент переходу права власностіна продукцію, який юридично регламентований і відображений у договорах поставки.

Наприклад, якщо згідно з договором поставки за експортно-імпортними операціями моментом переходу права власності є момент перетину кордону, то тільки в цей день має бути відображений результат від реалізації.

Звіт про фінансові результати складається наростаючим підсумком з початку року. Наприклад, коли складається звіт за III квартал, то він включає дані про виручку від реалізації, доходи, витрати за всі три квартали.

Наступна форма фінансової звітності -- форма 3 «Звіт про рух грошових коштів» -- складається на основі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4. Причому якщо у формі 2 «Звіт про фінансові результати» наводиться інформація про результати діяльності підприємства за певний період, то звіт про рух грошових коштів характеризує вилив цієї діяльності на грошові потоки.

Грошові потоки -- надходження та вибутгя грошових коштів або їх еквівалентів.

Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у деяку суму грошових коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Звіт про рух грошових кошів не охоплює зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів і негрошові операції.

До негрошових операцій належать операції, які не потребують використання грошових коштів або їх еквівалентів:

бартерні операції;

надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;

перетворення зобов'язань на власний капітал.

Звіт про рух грошових коштів складається з використанням показників форми 1, форми 2 та даних аналітичного бухгалтерського обліку.

Отже, рух коштів відображається у звіті розкриттям трьох видів діяльності:

1) Операційна діяльність -- це основна діяльність підприєм ства.

Приклади руху грошових коштів:

надходження коштів від реалізації;

надходження коштів за надання права користування акти вами (оренда, ліцензії);

платежі постачальникам;

виплати працівникам та ін.

2) Інвестиційна діяльність -- сукупність операцій з придбання та продажу дострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Приклади руху коштів:

платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіден ди, відсотки).

3) Фінансова діяльність -- це сукупність операцій, які приводять до зміни величини та складу власного і позикового капіталу.

Приклади руху коштів:

випуск власних акцій;

отримання позик та їх погашення;

викуп акцій власної емісії;

виплата дивідендів.

Віднесення руху коштів до відповідної групи залежить від характеру господарської діяльності. Наприклад, інвестиції в цінні папери звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але основною діяльністю інвестиційної компанії.

Якщо одна операція включає суми коштів від кількох видів діяльності, ці суми розподіляються між відповідними видами діяльності.

Методика складання звіту про рух грошових коштів ґрунтується на використанні непрямого методу для визначення руху коштів від операційної діяльності, який передбачає визначення суми грошових коштів коригуванням прибутку (збитку), одержаного від операційної діяльності, на зміни у складі оборотних активів поточних зобов'язань, витрат і доходів майбутніх періодів.

Крім цього методу при складанні звіту про рух грошових коштів може використовуватися і прямий метод, який покладено в основу побудови «Отчета о движении денежных средств» і який застосовується в практиці роботи російських підприємств. Цей принцип побудови звітності простіший у застосуванні, але менш наочний. Непрямий метод, який використовується на підприємствах України, передбачає умови для докладного аналізу руху грошових коштів при всіх видах діяльності.

Разом із формою 3 «Звіт про рух грошових коштів» на підприємстві обов'язково складаються також і примітки, в яких відображається інформація для зовнішніх користувачів.

У цих примітках наводиться така інформація:

склад грошових коштів та їх еквівалентів;

склад статей «Інші надходження», «Інші платежі» та інших, що об'єднують кілька видів грошових потоків;

негрошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;

наявність значного сальдо грошових коштів та їх еквівалентів, які має підприємство, проте недоступних для використання групою, до якої належить підприємство;

операції з придбання або продажу майнових комплексів.

Отже, розглянувши методику і принципи побудови звіту про рух грошових коштів, можна зробити висновок, що основною метою його складання є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, які відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

І нарешті, форма фінансової звітності 4 «Звіт про власний капітал», що складається на основі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 з метою розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Ця форма звітності є новою як для України, так і для інших країн, уведення її до складу фінансової звітності відбулося згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку тільки 1 липня 1998 р., де вона має назву «Звіт про зміни у власному капіталі».

На підприємствах України ця форма складається з 1 січня 2000 р. згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р.

Для надання можливості користувачам фінансової звітності порівнювати фінансові звіти за різні періоди підприємства повинні додавати до річного звіту про власний капітал звіт за попередній рік.

Складові частини власного капіталу подано в розділі І пасиву балансу, а зміст статей -- в додатку 5.

Власний капітал підприємства -- це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

За балансом це буде алгоритм:

валюта балансу (рядок 280) -- поточні зобов'язання пасиву (рядок 620).

Так розраховується сума власного капіталу, який є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства.

Власний капітал знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго і є основою довгострокового фінансування.

Крім того, відомості про власний капітал, відображені в розділі І пасиву балансу підприємства, дають можливість зовнішнім користувачам звітності впевнитися в надійності фінансового стану підприємства, його платоспроможності, адже при наданні кредиту завжди віддається перевага підприємствам, у яких більший власний капітал і менша кредиторська заборгованість.

Частка капіталу кожного власника визначає вплив його на діяльність підприємства, а загальна сума капіталу власників визначає рівень незалежності підприємства. Крім того, власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на які можуть не погодитися кредитори.

Отже, основна мета підприємства -- одержання прибутку -- може бути здійснена тільки за умов збереження і збільшення власного капіталу.

З метою аналізу змін, які відбуваються протягом звітного періоду в складі власного капіталу, його поділяють на:

інвестований (вкладений або сплачений) капітал -- це сума простих і привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення;

нерозподілений прибуток -- частина чистого прибутку, яка не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяють на:

статутний, сума якого визначається установчими документами і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі суб'єктів господарювання. Розмір його не може бути меншим за встановлену законодавством суму;

додатковий -- це додатково вкладений капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток.

Відомо, що не вся інформація про власний капітал відображена у формі 4 «Звіт про власний капітал». Разом з тим зовнішні користувачі фінансової звітності зацікавлені в докладнішій інформації щодо руху акцій підприємства; грошових коштів, які були одержані під час передплати акцій; грошових коштів, які були внесені як плата за акції; акцій у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями; інформації про накопичену і сплачену суму дивідендів.

Тому всі підприємства повинні складати примітки до фінансового звіту, в яких розкриваються призначення та умови використання кожного елементу власного капіталу.

Наведена вище інформація розкривається в примітках, які складають акціонерні товариства. Інші підприємства в примітках до фінансової звітності відображають: розподіл часток статутного капіталу між власниками; права, привілеї або обмеження щодо цих часток; зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

Звіт про власний капітал дає можливість користувачам фінансової звітності робити висновки, які чинники вплинули на зміну за рік суми та складу власного капіталу підприємства, тоді як аналіз динаміки зміни власного капіталу дає змогу визначати здатність підприємства підтримувати ефективність свого господарювання.

За даними цього звіту також можна оцінювати активи і зобов'язання підприємства з огляду на принцип безперервності дії підприємства.

Крім того, користувачі фінансової звітності, вивчаючи динаміку зміни власного капіталу, завжди можуть зробити однозначний висновок щодо фінансового стану підприємства. Зрозуміло, що високі темпи зростання власного капіталу свідчать про здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел, а зменшення розміру власного капіталу, як правило, є наслідком неефективної, збиткової діяльності і може призвести до банкрутства.

Трансформація економіко-правового середовища, курс на ринкові перетворення в Україні супроводжується реформувнням бухгалтерського обліку. Проведення заходів з реформування бухгалтерського обліку потребує перегляду та оновлення або визнання не чинною попередньої нормативно-правової бази.

Нагальним завданням для держави стали розробка й адекватне застосування методології бухгалтерського обліку і звітності, що відповідає міжнародним стандартам, як найбільш уніфікованих вимог до організаціїх та ведення бухгалтерського обліку, орієнтованих на зближення національних систем обліку з принциповими положеннями міжнародних стандартів фінансової звітності. Крім того, необхідного встановити з боку держави правила і процедури обробки інформації та складання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів, а безпосередньо суб'єктам підприємства дати змогу самостійно встановлювати межі та форми ведення в окремій системі рахунків і регістрів обліку доходів, витрат, товарно-грошових потоків у потрібному самому підприємству аспекті деталізації та регламентації.

Світова організація торгівлі в одному з своїх регламентних документів визнає необхідність застосовування членами СОТ міжнародновизнаних стандартів в секторі бухгалтерського обліку для дотримання встановлених вимог щодо скасування бар'єрів у торгівельних операціях.

На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1706, наказами Міністерства фінансів України затверджено комплексний пакет з нормативно-методичної бази бухгалтерського обліку, який складає його регламент і включає:

29 положень (стандартів) бухгалтерського обліку

форми фінансової звітності, примітки і додаток до річної фінансової звітності

План рахунків і спрощений План рахунків бухгалтерського обліку з Інструкцією по їх застосуванню

Регістри бухгалтерського обліку і Методичні рекомендації по їх застосуванню

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів

Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку

Інструкцію по інвентаризації тощо.

До цього пакету також входять:

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” в Україні.

Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419

Меморандум урядових і неурядових організацій, який символює об'єднання прагнень і зусиль суспільства визначити перспективні напрями розвитку бухгалтерського обліку в державі, встановлено необхідним застосування основних принципів міжнародних стандартів фінансової звітності на всіх підприємствах.

Проте визнано обґрунтованим передбачити різні вимоги щодо обсягу розкриття інформації у фінансовій звітності для різних груп підприємств, зокрема, з урахуванням їх участі в операціях на ринках капіталу та обсягів діяльності. У Меморандумі рекомендується три рівня застосування регламенту бухгалтерського обліку: підприємства з цінними паперами на фондовому ринку та ті, які зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність (/ рівень) для складання бухгалтерської (фінансової) та консолідованої бухгалтерської (фінансової) звітності, застосовують безпосередньо міжнародні стандарти фінансової звітності; підприємства, що не випускають в обіг цінних паперів і не зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність (// рівень), застосовують національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку; підприємства - суб'єкти малого підприємництва (/// рівень) застосовують спрощену систему правил і процедур бухгалтерського обліку та бухгалтерської (фінансової) звітності, включаючи можливість оцінки активів за історичною собівартістю.

У тексті Передмови до міжнародних стандартів фінансової звітності Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) відзначається, що у кожній країні порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності регулюється місцевими (національними) регулюючими положеннями, які включають стандарти бухгалтерського обліку, ухвалені регуляторними органами та/або бухгалтерськими організаціями у кожній країні. Міжнародні стандарти, які ухвалює КМСБО, мають рекомендуючий характер і не домінують над національними положеннями, які регулюють ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності у певній країні і є невід'ємною частиною національного господарського законодавства про діяльність суб'єктів господарювання.

Програма інтеграції України до Європейського Союзу, схвалена Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072/2000, передбачала запровадити до 2002 р. пакет з 25 національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. На сьогодні їх 29. Ідентифікація Положень щодо міжнародних стандартів фінансової звітності наведена у табл. 1.2

Таблиця 1.2 Порівняльна таблиця положень (стандартів) бухгалтерського обліку і МСФЗ

МСФЗ	П(С)БО
1	2
МСФЗ 1"Подання фінансових звітів"	П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" П(С)БО 2 "Баланс" П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал" П(С)БО 16 "Витрати"
1	2
МСФЗ 2 "Запаси"	П(С)БО 9 "Запаси"
МСФЗ 7 "Звіти про рух грошових коштів"	П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів"
МСФЗ 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки"	П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"
МСФЗ 10 "Події після дати балансу"	П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"
МСФЗ 11 "Будівельні контракти"	П(С)БО 18 "Будівельні контракти"
МСФЗ 12 "Податки на прибуток"	П(С)БО 17 "Податок на прибуток"
МСФЗ 14 "Звітність за сегментами"	П(С)БО 29 "Фінансова звітність за сегментами"
МСФЗ 16 "Основні засоби"	П(С)БО 7 "Основні засоби"
МСФЗ 17 "Оренда"	П(С)БО 14 "Оренда"
МСФЗ 18 "Дохід"	П(С)БО 15 "Дохід"
МСФЗ 19 "Виплати працівникам"	П(С)БО 26 „Виплати працівникам"
МСФЗ 20 "Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу"	П(С)БО 15 "Дохід"
МСФЗ 21 "Вплив змін валютних курсів"	П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів"
МСФЗ 22 "Об'єднання підприємств"	П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств"
МСФЗ 23 "Витрати на позики"	Частково інтегрований в П(С)БО 7 "Основні засоби", опрацьовується окреме П(С)БО
МСФЗ 24 "Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін"	П(С)БО 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін"
МСФЗ 26 "Облік і звітність щодо програм пенсійного забезпечення”	П(С)БО 26 "Виплати працівникам"
МСФЗ 27 "Консолідовані та окремі фінансові звіти"	П(С)БО 20 "Консолідована фінансова звітність" П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"
МСФЗ 28 "Інвестиції в асоційовані підприємства"	П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"
МСФЗ 29 "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції"	П(С)БО 22 "Вплив інфляції"
МСФЗ 31 "Частки у спільних підприємствах"	П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"
МСФЗ 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання"	П(С)БО 13 "Фінансові інструменти"
МСФЗ 33 "Прибуток на акцію"	П(С)БО 24 "Прибуток на акцію"
МСФЗ 34 "Проміжна фінансова звітність"	П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"
МСФЗ 35 "Діяльність, що припиняється"	П(С)БО 27 "Діяльність, що припиняється"
МСФЗ 36 "Зменшення корисності активів"	П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів"
МСФЗ 37 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи"	П(С)БО 11 "Зобов'язання"
МСФЗ 38 "Нематеріальні активи"	П(С)БО 8 "Нематеріальні активи"
МСФЗ 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка"	П(С)БО 13 "Фінансові інструменти" П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"
МСФЗ 40 "Інвестиційна нерухомість"	Опрацьовується у 2005 р.
МСФЗ 41 "Сільське господарство"	Буде прийнято П(С)БО 30 "Біологічні активи"
МСФЗ немає. Є керівні принципи ISAR UNSTAD	П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства"

За місцем і роллю в реформуванні та регулюванні бухгалтерського обліку акти нормативно-правового забезпечення можна об'єднати у п'ять таких груп:

1) Закони України, тобто нормативно-правові акт вищої юридичної сили. Це, зокрема, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В ньому безпосередньо викладені принципи та форми організації бухгалтерського обліку, основи його документального забезпечення та обсяг фінансової звітності, заходи щодо забезпечення достовірності річної фінансової звітності і застосування подвійного запису. Сюди також належать Господарський кодекс України, Закон України "Про господарські товариства" тощо, в яких у загальному викладаються вимоги до ведення бухгалтерського обліку і подання звітності.

2) Акти вищого органу в системі органів вико навчої влади, тобто постанови Кабінету Міністрів України, зокрема "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" від 28 лютого 2000 р. № 419, в якій визначені адресу і терміни подання квартальної та річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

3) Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що затверджуються Міністерством фінансів України як головним органом центральної виконавчої влади з питань регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні.

4) Нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки) та методичні рекомендації Міністерства фінансів України та інших органів, що розробляються і затверджуються на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей і потреб певних видів діяльності.

5) Рішення (накази, розпорядження) щодо форм організації бухгалтерського обліку і застосування конкретної облікової політики, що приймаються власником (керівництвом) підприємства на підставі попередніх чотирьох груп документів нормативно-правового забезпечення.

Проведення заходів з реформування бухгалтерського обліку також потребувало перегляду та оновлення або визнання не чинною попередньої нормативно-правової бази.

Головним завданням трансформації бухгалтерського обліку згідно з Програмою реформування бухгалтерського обліку було приведення національної системи бухгалтерського обліку і звітності у відповідність до реалій ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності.

1.3 Сучасний стан економіки України за 2004-2005 рр

В керуванні господарством першочергову увагу необхідно зосередити на фінансовій діяльності підприємства, на раціональному й ефективному використанні фінансових ресурсів.

Фінансова діяльність підприємства містить у собі сукупність операцій з надходження і використання коштів у вартісній оцінці й ефективному їхньому використанні в процесі виробництва і реалізації продукції. Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності - самостійності підприємства.

Зміст аналізу полягає у вивченні розміщення і використанні засобів виробництва, платоспроможності підприємства, забезпеченості власними оборотними коштами; у вивченні стану виробничих запасів, власних і позикових джерел їхнього формування, дисципліни в розрахунках з іншими підприємствами, організаціями, державою; в оцінці використання засобів господарства за їхнім призначенням.

Тому, перш ніж перейти до розгляду конкретної теми потрібно проаналізувати основні макроекономічні показники для вивчення економічного та соціального стану України. Найбільш вагомими з них є ВВП, обсяг промислової продукції, виробництво товарів народного споживання, обсяг вироблених послуг. Цей аналіз потрібен, перш за все, для того щоб, показати наочно на фоні якого економічного розвитку держави будуть розглядатися питання, пов'язані з підприємствами.

Таблиця 1.3 Динаміка валового внутрішнього продукту за 2000 - 2004рр

Роки	У фактичних цінах	Індекси фізичного обсягу	Індекси-дефлятори
	валовий внутрішній продукт	валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу	Валовий внутрішній продукт	валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу	валовий внутрішній продукт	валовий внутрішній продукт
	млн. грн.	грн.	відсотків до попереднього року	відсотків до 1990 р.	відсотків до попереднього року
1	2	3	4	5	6	7
	ВВП0	ВВП1	ВВП2	ВВП2	ВВП4	ВВП5
2000	170070	3436	105,9	106,7	43,2	123,1
2001	204190	4195	109,2	111,1	47,2	109,9



Таблиця 1.4 Основні показники соціально-економічного розвитку України за 2003 - 2005рр

	Фактично за 2005р.	Темпи зростання, %
		грудень 2005р. до	2005р. до 2004р.	довідково: 2004р. до 2003р
		листопада 2005р.	грудня 2004р.
1	2	3	4	5	6
Валовий внутрішній продукт, млн.грн.	...	х	х	102,4	112,1
1	2	3	4	5	6
Обсяг реалізованої промислової продукції1 (робіт, послуг), млн.грн.	348840,9	х	х	х	х
Індекс промислового виробництва	х	98,8	105,3	103,1	112,5
Обсяг продукції сільського господарства, млн.грн.	92536	х	х	100	119,9
Виробництво продукції тваринництва
реалізація худоби та птиці на забій (у живій вазі), тис.т	2367,5	136,7	98,2	98	90,8
молоко, тис.т	13802,5	85,3	98,2	100,1	100,6
яйця, млн.шт.	13025,5	101	114,4	109	104,1
Обсяг продукції будівництва, млн.грн.	40024,9	х	х	93,4	126,2
Вантажооборот, млрд.ткм	460,6	100,5	101,1	98,7	104,9
Пасажирооборот, млрд.пас.км	111,4	103,7	107,6	106,3	108,4
Експорт товарів1, млн.дол.США	31140,6	х	х	105,6	142,6
Імпорт товарів1, млн.дол.США	32480,8	х	х	124,6	128,1
Сальдо1 (+, -)	-1340,2	х	х	х
Оборот роздрібної торгівлі, млн.грн.	157502,1	х	х	122,4	119,9
Доходи населення

Подобные документы

• Оцінка фінансового стану підприємства та напрями його покращення

  Економічна сутність фінансового стану підприємства. Показники та фактори, які впливають на майновий стан фірми. Організаційно-економічна характеристика підприємства ПрАТ "Сільгоспмашина". Шляхи вдосконалення оцінки фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [75,3 K], добавлен 19.11.2013
  

• Покращення фінансового стану підприємства

  Фінансово–економічні результати діяльності підприємства: економічна сутність балансу, показники оцінки фінансового стану підприємства. Аналіз прибутків та збитків підприємства, оцінка рентабельності. Шляхи покращення фінансового стану ТОВ "Поліграфіст".
  
  курсовая работа [62,2 K], добавлен 14.01.2010
  

• Аналіз фінансового стану ПП "Байда"

  Сутність, структура, джерела та організація управління капітальними ресурсами підприємства. Загальна характеристика, аналіз та комплексна оцінка фінансового стану ПП "Байда". Рекомендації щодо вдосконалення методики оцінки фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [96,4 K], добавлен 10.09.2010
  

• Оцінка та діагностика фінансового стану підприємства

  Сутність і ознаки фінансової кризи підприємства, методи її діагностики. Характеристика діяльності підприємства КП "Оптова база". Аналіз та діагностика фінансового стану підприємства. Шляхи покращення стану підприємства та попередження банкрутства.
  
  дипломная работа [91,6 K], добавлен 09.10.2010
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства. Оцінка активів, пасивів, та платоспроможності. Аналіз руху грошових коштів, фінансової стійкості та ділової активності. Комплексна рейтингова оцінка підприємства.
  
  курсовая работа [140,1 K], добавлен 23.12.2015
  

• Фінансово-економічний аналіз шахти "Південна"

  Сутність, цілі та значення оцінки фінансового стану підприємства. Інформаційне та нормативно-правове забезпечення фінансового аналізу. Загальна оцінка майна підприємства та визначення його ринкової усталеності. Характеристика майнового стану підприємства.
  
  курсовая работа [115,6 K], добавлен 14.02.2010
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Вплив недостатнього фінансового стану підприємства на його платоспроможність, фінансову стійкість. Проведення аналізу фінансового стану ПП "Гарант". Розробка основних рекомендацій і пропозицій, направлених на покращення господарської діяльності об’єкта.
  
  курсовая работа [582,1 K], добавлен 15.06.2012
  

• Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ "Костопільський ЗТП"

  Характеристика діяльності ВАТ "Костопільський завод продовольчих товарів". Структурно-динамічний аналіз коштів підприємства за ступенем ліквідності. Оцінка показників платоспроможності і фінансової стійкості. Шляхи вдосконалення фінансового стану.
  
  курсовая работа [122,8 K], добавлен 10.09.2010
  

• Оцінка фінансового стану підприємства ТОВ "Чечельницький молочний завод"

  Організаційно-економічна характеристика ТОВ "Чечельницький молочний завод". Проведення аналізу показників ліквідності, платоспроможності, ділової активності та фінансової стабільної підприємства. Розробка шляхів покращення фінансового стану фірми.
  
  курсовая работа [46,9 K], добавлен 07.02.2012
  

• Оцінка і аналіз майнового стану підприємства

  Значення й методи аналізу майна підприємства. Забезпечення ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах . Обігові активи підприємства. Оцінка фінансового стану. Характеристика майнового стану підприємства на основі аналізу активу балансу.
  
  курсовая работа [63,2 K], добавлен 01.12.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам