Оцінка фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства, його стійуість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної й фінансової діяльності. Якщо виробничі й фінансові плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. Навпроти, у результаті спаду обсягів виробництва й продажів відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу й суми прибутку і як слідство погіршення фінансового стану підприємства, його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, а підсумком грамотного, умілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства.

Стійке фінансове становище, у свою чергу, впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження й витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного й позикового капіталу й найбільш ефективне його використання.

Інформаційною базою для будь-якого підприємства є бухгалтерський облік, що ведеться відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [22]. Всі підприємства й організації повинні на основі даних бухгалтерського обліку становити й подавати річну фінансову (бухгалтерську) звітність у складі Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до річної фінансової звітності.

Ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» установлює перелік користувачів, які зобов'язані надавати фінансову звітність, а саме: відкриті акціонерні товариства, підприємства - емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди й інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії й інші фінансові установи. Однак крім відкритої для зовнішніх користувачів існує й закрита звітність. Перша звітність призначена для загального застосування зовнішніми користувачами й передбачена Законом. Закрита звітність задовольняє інтереси власника, її призначення - забезпечення більш ефективного керування внутрішніми підрозділами, прийняття більш оперативних рішень на рівні цехів, бригад і т.п. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в ст. 14 визначені суб'єкти, які зобов'язані надавати фінансову звітність вузькому колу осіб: органам, у сфері керування яких вони перебувають, власникам (засновникам) і трудовим колективам.

3.2 Мета, зміст, завдання та методи фінансового аналізу

Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків, необхідність пошуку та оптимізації джерел фінансових ресурсів об'єктивно сприяли розвитку такого важливого напряму аналітичної роботи, як фінансовий аналіз. Відомо, що оцінювання фінансового стану становить інтерес для широкого кола суб'єктів ринку:

самого підприємства, яке хоче знати реальний стан справ у своїй діяльності і розробляти заходи щодо її покращення;

інвесторів, зацікавлених в ефективності та безризиковості інвестування своїх коштів;

кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у платоспроможності підприємства;

партнерів по бізнесу, які прагнуть встановити з підприємством стабільні і надійні ділові відносини;

інших структур.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства -- це комплекс робіт, пов'язаний:

а)з дослідженням економічних процесів в їх взаємозв'язку, що складаються під дією об'єктивних економічних законів і суб'єктивних факторів;

б)з науковим обґрунтуванням планів управлінських рішень, що приймаються, та з об'єктивною оцінкою результатів їх виконання;

в)з виявленням позитивних та негативних факторів, що впливають на результати діяльності підприємства;

г) з розкриттям тенденцій та пропорцій розвитку підприємства, і визначенням невикористаних внутрішньогосподарських резервів та ресурсів;

д) з узагальненням передового досвіду й виробленням пропозицій з його використання в практиці даного підприємства.

Фінансовий аналіз є основою для управління фінансами підприємства. Він охоплює три основні напрями:

оцінювання фінансових потреб підприємства;

розподіл потоків грошових коштів залежно від конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів залучених фінансових ресурсів та каналів їх одержання - кредити, пошук внутрішніх резервів, додатковий випуск акцій, облігацій тощо;

забезпечення системи фінансової звітності, яка б об'єктивно відображала процеси та забезпечувала контроль за фінансовим станом підприємства.

Аналіз (без віднесення його до господарської діяльності та виділення в самостійну науку) існує з давніх-давен, є дуже об'ємним поняттям, яке лежить в основі усієї практичної і наукової діяльності людини. Фінансовий аналіз (аналіз -- від грецьк. розклад, розчленування) -- це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства. Як метод дослідження аналіз полягає в розчленуванні цілого на складові. Протилежне поняття - синтез (від грецьк. - з'єднання, складання) - це метод вивчення предмета в цілісності, єдності та взаємозв'язку його частин. Зв'язок «аналіз -- синтез» притаманний будь-якому науковому дослідженню. Фінансовий аналіз діяльності підприємства повинен поєднувати методи індукції і дедукції. Це означає, що досліджуючи конкретне й відокремлене, аналіз повинен враховувати й загальне. В процесі фінансового аналізу всі бізнес-процеси вивчаються в їх взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємообумовленості.

Причинний, або факторний аналіз виходить з того, що кожна причина, кожен фактор отримують належну оцінку. З цією метою причини-фактори попередньо вивчаються, для чого класифікуються за групами: суттєві і несуттєві, основні та побічні.

Завдання аналізу -- розкрити і зрозуміти основні причини і фактори, що здійснюють визначаючий вплив на фінансовий стан підприємства в даний момент.

Діагностика банкрутства - це вид фінансового аналізу, що націлений, в першу чергу, на виявлення якомога раніше різноманітних збоїв та упущень в діяльності підприємства, потенційно небезпечних з точку зору вірогідності банкрутства. Підприємство, на якому серйозно ведеться аналітична робота, здатне раніше розпізнати майбутню кризу, оперативно відреагувати на неї та уникнути її чи зменшити ступінь ризику. Фінансовий аналіз дозволяє ефективно керувати фінансовими ресурсами, виявляти тенденції в їх використанні, виробляти прогнози розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу. Основною метою фінансового аналізу є всебічна оцінка фінансового стану підприємства, його ділової активності, одержання ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають найбільш об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і очікувані параметри його фінансового стану, на основі чого своєчасно виявляються та усуваються недоліки у фінансовій діяльності, знаходяться шляхи поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Тільки за допомогою фінансового аналізу можна поставити вірний діагноз економічної «хвороби» підприємства, знайти найбільш вразливі місця в економіці підприємства й запропонувати ефективні рішення по виходу з кризового стану.

Основними функціями фінансового аналізу є:

об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства;

вияв факторів і причин досягнутого стану;

підготовка і обгрунтування прийнятих управлінських рішень в області фінансів;

своєчасне вживання заходів щодо підвищення платоспроможності підприємства;

забезпечення розробки планів фінансового оздоровлення підприємства;

виявлення і мобілізація резервів покращення фінансового стану та підвищення ефективності господарської діяльності.

Використовуючи методи фінансового аналізу, можна не тільки виявити основні фактори, що впливають на фінансово-господарський стан підприємства, але й вимірювати ступінь (силу) їх дії. Для цього застосовуються відповідні способи та прийоми економічних і математичних розрахунків.

Фінансовий стан - одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансового стану показує, за якими конкретними напрямами потрібно проводити аналітичну роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти та найслабкіші позиції у фінансовому стані даного підприємства. Отже, фінансовий стан -- найважливіший показник економічної діяльності підприємства, що характеризує його ділову активність і надійність, визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому партнерстві тощо.

Об'єктом фінансового аналізу є конкретне підприємство чи фінансова операція цього підприємства.

Суб'єктами фінансового аналізу виступають аналітики, які аналізують діяльність підприємства.

Під предметом фінансового аналізу розуміють господарські процеси підприємств, соціально-економічну ефективність та підсумкові фінансові результати їх діяльності, що складаються під дією об'єктивних і суб'єктивних факторів. Ці фактори відображаються через систему економічної інформації.

До об'єктивних факторів належать фактори зовнішньої дії. Вони постійно впливають на господарську діяльність і відобража ють, як правило, дію економічних законів.

Суб'єктивні фактори пов'язані з конкретною діяльністю людини, цілком і повністю залежать від неї. Навіть уміле прогнозу вання в практиці господарювання впливу об'єктивних умов і факторів можна трактувати як явище суб'єктивне. Успішне господарювання, ритмічне та повне виконання фінансових планів визначається умілим керівництвом; правильною організацією виробництва, економіки, фінансів; глибокими знаннями справи конкретними виконавцями; економічною і організаційною підготовленістю. Господарські процеси та їх результати, що складаються під впливом суб'єктивних та об'єктивних факторів, отримують відповідне відображення в системі економічної інформації. Система економічної інформації -- це сукупність даних, що всебічно характеризують діяльність на різних рівнях (вхідних, проміжних, вихідних).

Значенням, метою, змістом і предметом фінансового аналізу визначаються його задачі. До найважливіших із них необхідно віднести:

1) підвищення науково-економічної обгрунтованості фінансових планів і нормативів;

об'єктивне і всебічне дослідження виконання бізнес-планів та дотримання нормативів (заданими обліку і звітності);

визначення ефективності використання матеріальних і фінансових ресурсів (окремо і в сукупності);

забезпечення ефективного контролю за комерційною діяльністю;

виявлення та вимірювання внутрішніх резервів (на всіх стадіях діяльності підприємства);

визначення оптимальності управлінських рішень.

Фінансовий аналіз -- це складова загального, повного, всебічного аналізу господарської діяльності, що охоплює два взаємо пов'язаних розділи: фінансовий та управлінський аналізи (рис. 3.2). Цей розподіл відповідає розподілу бухгалтерського обліку на підприємстві на фінансовий та управлінський.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу -- надання інформації численним користувачам про прибутковість діяльності підприємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, ділову активність, ринкову стійкість тощо. Аналітичні показники розраховуються за даними публічної звітності підприємства і за даними ринку цінних паперів. Оскільки зовнішній аналіз базується на обмеженій кількості інформації про діяльність підприємства, він не дає змоги розкрити всі причини успіху або невдач підприємства.

Внутрішній фінансовий аналіз проводиться для використання його результатів керівництвом підприємства. Основний зміст цього аналізу -- факторний аналіз прибутку (збитку), рентабельності, пошуку точки беззбитковості, аналіз інвестиційних проектів та ін.

Залежно від обсягу аналітичного дослідження, фінансовий аналіз поділяється на повний і тематичний.

Залежно від об'єкта фінансового аналізу він поділяється на:

аналіз фінансового стану підприємства в цілому;

аналіз діяльності окремих структурних підрозділів підприємства;

аналіз окремих фінансових операцій підприємства. Залежно від періоду проведення фінансового аналізу він поділяється на попередній та поточний (оперативний).

Під методом фінансового аналізу в широкому розумінні йдеться про підхід, шлях до вивчення реальної дійсності, явищ природи й суспільства. Загальним за своїм характером, розкриваючим загальні закони розвитку матеріального світу, є діалектичний метод, в якому явища, що вивчаються, беруться в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості, в їх русі, зміні і розвитку.

Метод фінансового аналізу визначається змістом та особливостями предмету, цілями, вимогами і завданнями, які постають перед аналізом. Під методом фінансового аналізу розуміється діалектичний метод підходу до вивчення фінансових процесів в їх становленні та розвитку. Тобто, метод фінансового аналізу -- це системне, комплексне дослідження, взаємопов'язане визначення інформації фінансового характеру з метою її об'єктивної оцінки, виявлення резервів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів та забезпечення необхідною інформацією для прийняття оптимальних рішень з управління ними. Характерними особливостями методу фінансового аналізу є: використання системи показників, які всебічно характеризують діяльність підприємства; вивчення причин змін цих показників; виявлення та вимірювання взаємозв'язку між ними з метою підвищення ефективності. Метод аналізу реалізується через сукупність прийомів дослідження. Правильно вибраний метод аналізу обумовлює його результат, ефективність дослідження фінансового розвитку підприємства.

В процесі фінансового аналізу, аналітичної обробки економічної інформації застосовуються ряд спеціальних способів і прийомів. Вони ще більше розкривають специфічність метода фінансового аналізу, відображають його системний, комплексний характер. Системність у фінансовому аналізі обумовлюється тим, що господарські процеси розглядаються як різноманітні, складні сукупності, що складаються з взаємопов'язаних сторін і елементів. В ході такого аналізу виявляються і вивчаються зв'язки між сторонами і елементами, встановлюється, яким чином ці зв'язки призводять до єдності процесу, який вивчається, в його цілісності.

Практика фінансового аналізу виробила основні правила аналізу фінансових звітів. Серед них можна виділити такі основні:

горизонтальний (тимчасовий) аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому;

трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, вільних від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду формуються можливі значення показників у майбутньому. Таким чином здійснюється перспективний (прогнозний) аналіз;

факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів дослідження.

У фінансовому аналізі використовують такі спеціальні прийоми:

порівняння;

групування та узагальнення;

розрахунок коефіцієнтів;

розчленування загальних показників;

розрахунок середніх та відносних показників;

балансове зіставлення;

розрахунок рядів динаміки;

графічне зображення величин, що аналізуються;

ланцюгові підстановки;

індекси;

економіко-математичні методи.

Існують різні класифікації методів фінансового аналізу. Розрізняють формалізовані і неформалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок та сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності. Основні з них: арифметичних різниць; ланцюгових підстановок; відсоткових чисел; дисконтування; диференційний; балансовий; логарифмічний; виокремлення ізольованого впливу факторів; інтегральний; простих та складних відсотків тощо.

Використання видів, прийомів та методів фінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей:

Дескрептивні моделі (описового характеру) є основними для оцінювання фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансових звітів у різноманітних аналітичних розрізах; вертикальний і горизонтальний аналіз звітності; трендовий аналіз; аналіз відносних показників і коефіцієнтів; порівняльний (просторовий) аналіз; факторний аналіз; система аналітичних коефіцієнтів. Дескриптивні моделі базуються на використанні інформації бухгалтерської звітності;

Предикативні моделі -- це моделі прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та витрат підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширеніші з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу (аналіз беззбитковості); побудова прогностичних фінансових звітів; моделі динамічного аналізу; моделі ситуаційного аналізу;

Нормативні моделі - це моделі, які роблять можливим порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з нормативними. Ці моделі в основному використовуються у внутрішньому фінансовому аналізі. їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат для відповідних технологічних процесів, видів виробів та з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Отже, під час фінансового аналізу можуть використовуватись найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. Їх кількість і широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному окремому випадку.

3.3 Аналіз складу і джерел засобів підприємства

В першу чергу при аналізі фінансового стану підприємства слід проаналізувати загальний капітал підприємства.

При організації промислових підприємств джерела або засновники наділяють їх матеріальними чи грошовими коштами у межах, необхідних для виконання виробничої програми. Ці кошти є матеріальною основою будь-якого процесу відтворення і поділяються на засоби праці і предмет праці.

Загальний капітал підприємства - це підсумок балансу, який показує суму коштів підприємства (актив) та суму джерел утворення цих коштів (пасив). Загальний капітал є валютою балансу. Збільшення валюти балансу свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства і заслуговує на позитивну оцінку.

Капітал класифікують за такими ознаками:

1)за напрямом використання (актив балансу):

основний капітал - це статті розділу І активу балансу, його сума дорівнює підсумку за цим розділом. Основний капітал є немобільним;

оборотний капітал -- це статті розділів II і III активу балансу, його величина дорівнює сумі підсумків за цими розділами. Оборотний капітал -- це мобільний капітал.

2)за ознакою власності:

власний капітал - це статті розділу І пасиву балансу, а його величина дорівнює підсумку за цим розділом;

позиковий капітал - це статті розділів II, III та IV пасиву балансу, його величина дорівнює сумі підсумків цих розділів.

3) за тривалістю використання:

довгостроковий (постійний, перманентний) капітал -- це статті розділів І, II і III пасиву балансу, його величина дорівнює сумі підсумків цих розділів;

короткостроковий (змінний) капітал -- це статті розділу IV пасиву балансу, його величина дорівнює підсумку цього розділу.

Активи підприємства -- це все наявне майно і цінності разом з борговими правами, розташовані у лівій частині балансу. Активи згруповані за господарським призначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності. При цьому, чим нижче розташований рядок, тим вища ліквідність облікованих там активів. Згідно з П(С)БО 2 всі активи підприємства поділяються на необоротні (статті розділу І активу балансу) та оборотні (статті розділу II активу балансу). Витрати майбутніх періодів відокремлені в розділі III активу балансу.

Пасиви -- це джерела утворення активів, тобто власні кошти (статті розділу І пасиву балансу) і позикові (статті розділів II і III пасиву балансу). Згідно з П(С)БО 2 залежно від терміну погашення позикові кошти поділяються на довгострокові фінансові зобов'язання (статті розділу III пасиву балансу) і поточні зобов'язання (статті розділу IV пасиву балансу). До довгострокових зобов'язань належать:

довгострокові кредити банків;

інші довгострокові фінансові зобов'язання;

відстрочені податкові зобов'язаний;

інші довгострокові зобов'язання.

До довгострокових включаються ті зобов'язання, що не підлягають погашенню протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу.

Поточні зобов'язання - це ті, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або 12 місяців, починаючи з дати балансу.

Згідно П(С)БО 2 зобов'язання забезпечення - це зобов'язання, сума або строк погашення якого на дату балансу не визначені.

Непередбачені зобов'язання в балансі не показуються, а відображаються на позабалансових рахунках.

Суму активів коригують деякі контрактивні статті. До них належать: знос нематеріальних активів, знос основних засобів та резерв сумнівних боргів. Ці статті не можна віднести до числа пасивів, бо вони не відображають ні зобов'язань, ні капіталу. Всі ці рахунки, незважаючи на те, що завжди мають кредитові сальдо, записуються на зменшення облікової вартості дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги), і таким чином відтворюють їх справжню балансову вартість.

Зменшує (коригує) суму пасивів така контрпасивна стаття, як збитки. Дебетове сальдо на рахунках фінансових результатів (збитки) не може бути віднесене до активів, бо не відображає ні наявних цінностей, ні очікуваних. Збитки зменшують розмір власного капіталу, тому записуються до першого розділу пасиву зі знаком мінус.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства можна складати спрощений (агрегований) баланс. При побудові спрощеного балансу зменшують кількість статей балансу, що підвищує його наочність і полегшується аналіз.

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі виявлення «хворих» статей балансу:

наявності в балансі сум по рядках «Збитки минулих років» і «Збитки поточного року», що свідчить про незадовільну роботу підприємства;

наявності сум за дебіторською заборгованістю, не сплаченою в строк;

наявності сум за статтею інші оборотні активи;

наявності простроченої кредиторської заборгованості.

Доцільно порівнювати аналізований баланс з плановим, з балансами минулих років, з даними підприємств-конкурентів, з кращими підприємствами галузі.

Для отримання загальної оцінки, динаміки фінансового стану можна зіставляти зміни підсумку валюти балансу зі змінами фінансових результатів діяльності підприємства (виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг), прибутком від реалізації, операційним прибутком, чистим прибутком).

Для цього розраховується коефіцієнт зміни валюти балансу за формулою:

де: Квб - коефіцієнт зміни валюти балансу; ВБср1,ВБср0 - середня величина підсумку балансу за звітний і попередній періоди відповідно.

Квб = (ВБср1-ВБср0)/ВБср0*100(3.1) [39]

Квб = (54991 - 45687,2) / 45687,2 * 100 = 20,3%

Середня величина підсумку балансу за звітний та попередній період розраховується як сума валют балансу на початок і кінець відповідного періоду, поділена на 2.

Коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) розраховується за формулою:

де: Кв -- коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції (робіт, послуг); ВР1 ВР0-- виручка від реалізації за звітний і попередній періоди відповідно.

Квр = (ВР1 - ВР0)/ВР0*100(3.3) [39]

Квр = (101927,8 - 58341,1) / 58341,1 * 100 = 74,7%

Коефіцієнт зміни прибутку (від реалізації, операційного, чистого) розраховується за формулою:

де: Кпр - коефіцієнт зміни прибутку (від реалізації, операційного, чистого); ПР1, ПР0 - прибуток (від реалізації, операційний, чистий) за звітний і попередній періоди відповідно.

Кпр = (ПР1 - ПР0)/ПР0- 100(3.4) [39]

Кпр = (94230 - 53099,1) / 53099,1 * 100 = 77,5%

Випереджання темпів росту даних показників порівняно з темпами росту валюти балансу свідчить про покрашення використання засобів на підприємстві в динаміці, а відставання - про погіршення використаних засобів.

Для того, щоб аналіз загального капіталу підприємства (валюти балансу) був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей. Така оцінка здійснюється за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізів. При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за певний період, дається оцінка цим змінам. Вертикальний аналіз використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у підсумкових даних та оцінювання цих змін. Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, на їх основі будується аналітичний баланс. Порівняльний аналітичний баланс характеризує структуру балансу і динаміку його статей. Він систематизує попередні розрахунки.

Аналізуючи склад коштів підприємства за місцем їх вкладення та джерелами утворення, потрібно вивчити структуру активів і пасивів підприємства, порівняти їх рівень звітнього та минулого періодів, з розрахунковими даними.

При аналізі загального капіталу підприємства доцільно розраховувати показники, наведені нижче у таблиці (табл. 3.1)

Таблиця 3.1 Показники структури капіталу

Показники структури капіталу	Розрахунок
1	2
Власний капітал	33570,4
Постійний капітал	26317,1
Робочий капітал	7068
Власні обігові кошти	7057,3
Найбільш ліквідні активи	2234,4
Активи, що швидко реалізуються	19464,3
Активи, що реалізуються повільно	16291,4
Активи, що реалізуються важко	19169
Найбільш термінові зобов'язання	23047,9
Короткострокові пасиви	5626
Довгострокові пасиви	493,7

Отже, аналіз данних таблиці 3.1 також свідчать про покращення структури капіталу ТОВ „ХЗ ПТУ” за звітній період.

Наступним етапом є аналіз джерел формування коштів.

Статті пасиву балансу дають змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, постійного і змінного, розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. У сучасних умовах структура капіталу є тим фактором, який безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства - його довгострокову платоспроможність, величину доходу, рентабельність.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялися і куди вкладені.

Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Для кредиторів та інвесторів бажана наявність значної частки власного капіталу, оскільки в цьому випадку менший фінансовий ризик і у них буде впевненість в поверненні своїх вкладень. Але на практиці ефективність використання позикового капіталу, як правило, вища, ніж власного.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Для оцінки структури джерел фінансових ресурсів використовують наступні показники: [39]

коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс), який розраховується відношенням власних коштів до позикових

(3.5)

Кфсн = 23313,5 / 4465,7 = 5,22

Кфск = 25823,4 / (493,7 + 3837,8) = 5,96

ВК -- власний капітал;

ПК -- позиковий капітал.

Бажано, щоб його значення було не менше 0,8.

коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (Кфн), який обчислюється відношенням суми власних коштів до валюти балансу:

де ВБ - валюта балансу

(3.6)

Кфнн = 23313,5 / 45687,2 = 0,51

Кфнк = 25823,4 / 54991 = 0,47

Бажано, щоб його значення було не менше 0,5.

коефіцієнт фінансової залежності (Кфз), який розраховується відношенням позикового капіталу до валюти балансу:

(3.7)

Кфзн = 4465,7 / 45687,2 = 0,10

Кфзк = 4331,5 / 54991 = 0,08

коефіцієнт фінансового ризику (Кфр), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного:

(3.8)

Кфрн = 4465,7 / 23313,5 = 0,19

Кфрк = 4331,5 / 25823,4 = 0,17

Чим вищі рівні першого та другого показників і нижчі третього та четвертого, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Оптимальність співвідношення позикового та власного капіталу залежить від конкретних умов господарювання, фінансової політики, обертання капіталу, галузевих особливостей тощо.

Проаналізуємо структуру джерел фінансових ресурсів ТОВ „ХЗ ПТУ”

Таблиця 3.2

Оцінка структури джерел фінансових ресурсів
Показник	На початок 2004 року	На кінець 2004 року	Відхилення (+, -)
Коефіцієнт фінансової стабільності, %	5,22	5,96	+ 0,74
Коефіцієнт фінансової незалежності, %	0,51	0,47	- 0,04
Коефіцієнт фінансової залежності, %	0,1	0,08	- 0,02
Коефіцієнт фінансового ризику, %	0,19	0,17	- 0,02

Отже, за звітний рік коефіцієнт фінансової стабільності збільшився на 0,74%, фінансової незалежності зменшився 0,04%, а коефіцієнти фінансової залежності і фінансового ризику зменшилися на 0,02%, що свідчить про підвищення ринкової стійкості ТОВ «ХЗ ПТУ» на кінець року в порівнянні з даними на початок року.

При подальшому аналізі необхідно вивчити динаміку і структуру власного та позикового капіталу, з'ясувати причини змін окремих її складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.

Таблиця 3.3

Склад і структура позикових коштів
Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення
	тис. грн.	Питома вага, %	тис. грн.	Питома вага, %	тис. грн.	Питома вага, %
Забезпечення наступних витрат і платежів	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00
Довгострокові зобов'язання	0,0	0,00	493,7	3,96	493,7	3,96
Короткострокові кредити банків	4 465,7	39,80	3 837,8	30,79	-627,9	-9,01
Кредиторська заборгованість	5 039,6	44,91	6 344,3	50,90	1 304,7	5,99
Інші поточні зобов'язання	1 715,4	15,29	1 788,2	14,35	72,8	-0,94
Всього залучених коштів	11 220,7	100,00	12 464,0	100,00	1 243,3

Як видно з табл. 3.3.3, ТОВ „ХЗ ПТО” використовує у своїй діяльності як довгострокові, так і поточні позикові кошти. За звітний період їх сумарна величина збільшилась на 1 243,3 тис. грн. Це відбулося за рахунок зменшення короткострокових кредитів банків на 627,9 тис. грн. Слід зазначити, що при цьому зросла кредиторська заборгованість підприємства на 1 304,7 тис. грн., що є негативним моментом в діяльності підприємства. Найбільшу питому вагу в складі позикових коштів в обох роках має кредиторська заборгованість - 44,91% на кінець базового року та 50,90% на кінець звітного року. Короткострокові кредити банків на кінець звітного року склали 30,79% від загальної величини позикового капіталу, довгострокові зобов'язання - 3,96%.

Далі проведемо аналіз активів підпрємства.

Для здійснення господарської діяльності підприємство повинно мати певне майно, яке належить йому. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називається його активами. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюються.

В активі балансу відображається інформація про розміщення капіталу, про вкладення його в конкретне майно, матеріальні цінності, про витрати підприємства, готову продукцію, залишки вільної готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття.

В активі балансу статті капіталу розміщені залежно від ступеня їх ліквідності (швидкості перетворення їх на готівку). За цією ознакою розрізняють:

іммобілізовані активи (статті розділу I активу балансу) - основний капітал;

мобільні активи (статті розділів II та III активу балансу) - оборотний капітал, який може знаходитись у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) або у сфері обігу (готова продукція, засоби в розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти).

Характеристику про якісні зміни в структурі майна підприємства можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності. Від того, які асигнування вкладені в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться в сфері виробництва і сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, залежить фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності. Негативним є як нестача, наприклад, запасів чи матеріалів, грошових коштів, так і утворення їх надлишків, що не можуть бути задіяні у виробництві.

Структуру активів можна відобразити у такій послідовності:

1) За формами функціонування:

Матеріальні активи

Нематеріальні активи

Фінансові активи

2) За характером участі у господарському процесі:

Оборотні активи:

1) За характером фінансових джерел формування:

Валові оборотні активи

Чисті оборотні активи

Власні оборотні активи

2) За видами:

Запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів

Запаси готової продукції

Дебіторська заборгованість

Грошові активи

Інші види оборотних активів

3) За характером участі у операційному процесі:

Оборотні активи у виробничому циклі підприємства

Оборотні активи у фінансовому циклі підприємства

4) За періодом функціонування:

Постійна частини оборотних активів

Змінна частина оборотних активів

Необоротні активи

3) За характером обслуговування видів діяльності:

Операційні активи

Інвестиційні активи

4) За характером фінансових джерел формування:

Валові активи

Чисті активи

5) За характером володіння:

Власні активи

Орендовані активи

6) За ступенем ліквідності:

Абсолютно ліквідні активи

Високоліквідні активи

Середньоліквідні активи

Слаболіквідні активи

Неліквідні активи

Проаналізуємо склад і структуру активів ТОВ „ХЗ ПТУ”

Таблиця 3.4 Аналіз складу і структури активів (майна)

№ п/п	Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення
		тис. гри.	%	тис. грн.	%	тис. гри.	%
А	Б	1	2	3	4	5	6
1	Необоротні активи	15 997,7	34,0	19 249,1	34,0	3251,40	20,32
2	Оборотні активи	29 679,5	64,9	35 731,2	64,9	6051,70	20,39
3	Витрати майбутніх періодів	10	0,1	10,7	0,1	0,70	7,00
4	Усього	45 687,2	100	54 991,0	100	9303,80	20,36
5	Матеріальні оборотні засоби	17242,9	58,1	16 629,4	46,5	-613,50	-3,56
6	Грошові кошти та їх еквіваленти, Інші поточні фінансові інвестиції	1618,2	5,5	2 234,4	7,4	616,20	38,08

За звітний рік загальна сума капіталу зросла на 9303,80 тис. грн. (20,36%). Це відбулося за рахунок збільшення необоротних активів на 3251,40 тис. грн. (20,32%), оборотних активів на 6051,70 тис. грн. (20,39%). Найбільшу частку у складі активів займають оборотні активи, що свідчить про тенденцію накопичення оборотних коштів, та можливе майбутнє збільшення виробничих потужностей на ТОВ „ХЗ ПТУ”.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах. Однак сама по собі структура вартості майна не визначає фінансового стану підприємства, а лише оцінює стан активів.

Найбільш загально структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (коефіцієнт мобільності).

Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту чи зменшення всього майна підприємства й окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів. Їх аналіз дає змогу зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси чи які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.

Отже, в активі балансу відображуються, з одного боку, виробничий потенціал, який забезпечує можливий для здійснення основної (операційної) діяльності підприємства, а з іншого -- активи, які створюють умови для здійснення інвестиційної і фінансової діяльності. Ці види діяльності тісно взаємопов'язані. Тому після загальної оцінки динаміки обсягу та структури майна необхідно детально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства.

Окремо необхідно аналізувати основний і оборотний капітал, дебіторську заборгованість.



Таблиця 3.5

Аналіз оборотних активів
Стаття активу	На початок року	На кінець року	Абсолютне відхилення, тис. грн	Зміна в структурі, %
	тис. грн.	Питома вага, %	тис. грн.	Питома вага, %
1	2	3	4	5	6	7
Виробничі запаси	8190,1	38,22	9550,3	35,58	+ 1 360,2	-2,64
Готова продукція	1631,9	7,62	1504,7	5,61	-127,2	-2,01
Товари	783,5	3,66	395,7	1,47	- 387,8	-2,18

Сума оборотного капіталу зросла на 5 413,6 тис. грн. При цьому збільшилися суми усіх матеріальних оборотних засобів на 845,2 тис. грн. Керівництву треба звернути увагу на підвищення питомої ваги виробничих запасів і перевірити розрахунки щодо їх потреби, а також на зменшення розміру грошових коштів та їх еквівалентів.

Склад і структуру дебіторської заборгованості ТОВ „ХЗ ПТУ” наведено в табл. 3.6

Таблиця 3.6

Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості за 2004 рік
Розрахунки з дебіторами	На початок року	На кінець року	Відхилення
	тис. грн.	Питома вага, %	тис. грн.	Питома вага, %	тис. грн.	Питома вага, %
1	2	3	4	5	6	7
За товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість)	5 291,0	48,91	5 432,9	35,41	141,9	-13,50
З бюджетом	2 577,5	23,83	6 841,5	44,59	4 264,0	20,76

За звітний рік загальна величина дебіторської заборгованості збільшилася на 4526,4 тис. грн., тобто на 41,84%. Це збільшення відбулося за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 35,41 тис. грн., за виданими авансами -- на 8,8 тис. грн,.

Найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості має дебіторська заборгованість з бюджетом: 23,83% на початок року і 44,59% на кінець року -- тобто, спостерігається значне збільшення її питомої ваги, що є позитивною тенденцією. Позитивним також є зменшення заборгованості за виданими авансами та з внутрішніх розрахунків. Негативним моментом є збільшення іншої поточної дебіторської заборгованості на 1029,7 тис. грн. та значне збільшення її питомої ваги.

Показники майнового стану підприємства характеризують стан та структуру активів підприємства у сукупності з джерелами їх покриття (пасивами). Ці показники умовно можна поділити на дві групи: показники, які визначають стан основних засобів, та показники, які визначають стан оборотних коштів.

Якісна характеристика основних засобів оцінюється за допомогою наступних показників:

частки активної частини основних засобів;

коефіцієнта накопичення зносу - визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів на капітальні вкладення:

де Зн -- нарахована сума зносу;

ОЗ -- початкова балансова вартість основних засобів.

(3.7)

Кнз = 27326,5 / 44066,2 = 0,62

Цей показник свідчить про ступінь фінансування основних засобів за рахунок зносу;

коефіцієнта придатності;

коефіцієнта оновлення - відношення суми введених за звітний період основних засобів до їх вартості на кінець періоду;

коефіцієнта вибуття;

фондовіддача;

фондомісткість;

фондорентабельність;

індексу постійного активу -- показує частку необоротних активів (в тому числі і основних засобів) у джерелах власних коштів і розраховується за формулою:

де НА - необоротні активи;

ВК - власний капітал;

(3.8)

Іпа = 19249,1 / 25823,4 = 0,75

- коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів;

- коефіцієнта реальної вартості майна -- показує яку частку у вартості майна становлять засоби виробництва:

де ОЗ - основні засоби за залишковою вартістю;

ВЗ - виробничі запаси;

НВ - незавершене виробництво;

МШП - малоцінні та швидкозношувані предмети;

А - вартість активів підприємства.

(3.9)

Крв = (16739,7 + 26290 + 4772) / 54991 = 0,56

Цей показник визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Якщо значення цього показника нижче 0,5, це має насторожити підприємство.

Обігові кошти підприємств у процесі виробничої діяльності перебувають у безперервному русі і постійно змінюють свою форму. Прискорення обігу оборотних коштів скорочує потребу в матеріальних і фінансових ресурсах, що дозволяє вивільнити додаткові кошти на розширення і розвиток виробництва.

Впровадження у виробництво нової техніки, більш досконалої технології, механізація і автоматизація виробничих процесів, раціональна організація матеріально-технічного забезпечення та збуту готової продукції, здійснення інших заходів, які сприяють режиму дотримання економії у витратах на виробництво і скорочення тривалості виробничого циклу, забезпечують прискорення обігу оборотних коштів.

Аналіз стану та ефективності використання оборотних коштів підприємства має здійснюватись постійно і бути необхідною складовою фінансового аналізу. Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами та прирівняними до них потребує дослідження комплексу таких показників: наявність власних та прирівняних до них коштів; забезпеченість власними оборотними коштами; причини змін загальної суми наявності власних оборотних коштів за період; причини формування залишків або браку власних оборотних коштів; наявність та динаміка надлишку або браку власних оборотних коштів у обороті.

Для аналізу оборотних активів підприємства використовуються такі показники:

забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами:

де ОбК -- власні оборотні кошти;

ЗЗ -- запаси і затрати.

(3.10)

Кмз = (25823,4 - 19249,1) / 35731,2 = 0,18

коефіцієнт маневреності власних коштів:

де ВК -- власний капітал.



(3.11)

тривалість одного обороту оборотних коштів підношення добутку середньої вартості оборотних коштів та тривалості періоду в днях до виручки від реалізації продукції;

кількість оборотів - це відношення виручки від реалізації продукції до середньої вартості оборотних коштів в періоді;

коефіцієнт закріплення оборотних коштів -- це відношення середньої вартості оборотних коштів в періоді до виручки від реалізації продукції.

Більш детальний перелік показників ефективності використання оборотних коштів за різними їх групами наведено в табл. 3.7

Таблиця 3.7

Показники ефективності використання оборотних коштів
Показник	Розрахунок
Оборотність оборотних засобів (Ко), оборотів	2,64
Тривалість одного обороту оборотних засобів (До), днів	136,36
Оборотність виробничих запасів (Коз), оборотів	4,38
Тривалість одного обороту виробничих запасів (Доз), днів	82,20
Оборотність коштів у розрахунках (Кор), оборотів	6,98
Тривалість одного обороту коштів у розрахунках (Дор), днів	51,58
Оборотність дебіторської заборгованості (Код), оборотів	6,14
Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості (Дод), днів	58,63
Оборотність кредиторської заборгованості (Ккз), оборотів	3,29
Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості (Дкз), днів	109,42
Оборотність чистого робочого капіталу (Коч), оборотів	13,33
Тривалість одного обороту чистого робочого капіталу (Доч), днів	27,00
Оборотність фіксованих активів (Коф), оборотів	4,93
Тривалість одного обороту фіксованих активів (Доф), днів	73,02
Оборотність усіх активів (Коа), оборотів	1,71
Тривалість одного обороту усіх активів (Доа), днів	210,53

Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них, дає змогу підприємствам вивільняти частину оборотних коштів. Збільшення числа оборотів досягається за рахунок скорочення періоду виробництва та періоду обертання.

За результатами аналізу оборотності оборотних коштів розраховується сума економії оборотних коштів (абсолютне або відносне відхилення) або сумах додаткового залучення. Для визначення суми економії оборотних коштів унаслідок прискорення їх оборотності визначають потребу в оборотних коштах за звітний період виходячи з фактичної виручки від реалізації продукції за цей час та швидкості обороту за минулий період. Різниця між встановленою сумою оборотних коштів та сумою коштів, що беруть фактичну участь в обороті, становить економію оборотних коштів. Якщо обертання уповільнене, то одержується сума коштів, додатково залучених в оборот

3.4 Аналіз ліквідності і платоспроможності

В ринкових умовах господарювання ліквідність і платоспроможність підприємств вважається однією з найважливіших характеристик їх діяльності. Вона визначає не тільки взаємовідносини підприємства з партнерами, суб'єктами фінансового ринку, державою, а й його успішне функціонування чи банкрутство. Результати аналізу ліквідності та платоспроможності цікавлять перш за все кредиторів підприємства, оскільки це дає відповідь на питання про його здатність погасити свої зобов'язання.

Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства зі строковими зобов'язаннями. До платіжних засобів відносяться: грошові кошти, короткострокові цінні папери (які можуть бути швидко реалізовані й перетворені в гроші) та частина дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні. До складу строкових зобов'язань включаються поточні пасиви, короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально: відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо.

Основними причинами неплатоспроможності можуть бути:

помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;

невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;

підвищення собівартості продукції;

в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;

невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;

інфляційні процеси і податкова політика;

значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

низьке обертання оборотного капіталу.

Ліквідність -- це здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов'язаннями шляхом перетворення активів на гроші.

Ліквідність розглядають з двох позицій:

як час, необхідний для продажу активу;

як суму, одержану від продажу активу.

Тому, ліквідність -- це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.

Отже, поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов'язання, що веде, в свою чергу, до обов'язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів і, в найгіршому випадку, - до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.

Важкі наслідки з причини низької ліквідності або її відсутність у клієнта (юридичної особи) мають і кредитори, оскільки відбувається затримання сплати процентів і суми боргу, в крайньому випадку -- часткова або повна втрата неповернутого боргу.

В першу чергу проведемо аналіз ліквідності балансу.

Основне завдання аналізу ліквідності балансу - перевірити здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'язань. Чим швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, тим вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу зі статтями пасиву. У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їх ліквідності, в пасиві зобов'язання розміщені у міру скорочення термінів (посилення, підвищення строковості) їх погашення. Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне, і навпаки.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

Найбільш ліквідні активи (А1) - це суми грошових коштів підприємства на поточному, валютному та інших рахунках, у касі, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.

Активи, що швидко реалізуються (А2) (активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час) -- це дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу тощо.

Активи, що повільно реалізуються (А3) (найменш ліквідні оборотні активи) - це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості й попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми ро фахунків тощо.

4) Активи, що важко реалізуються (А4), -- це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу "Необоротні активи".

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1) Найбільш строкові зобов'язання (П1) -- це кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

2) Короткострокові пасиви (П2) -- це короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3) Довгострокові пасиви (П3) -- це довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4) Постійні пасиви (П4) -- це власний капітал підприємства -- статті розділу І пасиву балансу.