Соціальне пенсійне страхування робітників і службовців

Теоретичні основи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Розвиток медичного страхування в Україні. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань. Фінансовий механізм регулювання соціального страхування.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид курс лекций
Язык украинский
Дата добавления 28.01.2012
Размер файла 235,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Період: з 1996 р. по 2001 р. -- започаткований прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996р. та ряду інструкцій, постанов і нормативних актів, що дозволили регулювати діяльність страхових організацій на страховому ринку України.

У цьому ж році 28 червня був прийнятий основний закон держави -- Конституція, яка забезпечила право кожного громадянина на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування.

Проте наприкінці другого тисячоліття Закон України «Про страхування» значною мірою вичерпав себе і став стримувати подальший розвиток страхової системи в державі. Тому Верховна Рада України забезпечила якісну та відкриту підготовку нової редакції Закону України «Про страхування», в основу якої було покладено систематизований підхід щодо діяльності страхових компаній з урахуванням міжнародних стандартів.

Новий Закон «Про внесення змін до Закону України «Про страхування», прийнятий 4 жовтня 2001 р., регламентує здійснення медичного страхування в двох формах -- обов'язковій і добровільній (статті 6, 7).

Пріоритетним видом страхування для багатьох страхових компаній стало добровільне медичне страхування, яке згідно із законодавством здійснюється як безперервне страхування здоров'я і страхування здоров'я на випадок хвороби.

Обов'язкове медичне страхування через відсутність чіткої законодавчої бази розвитку не набуло. Воно й досі перебуває на стадії законопроектів, що активно обговорюються протягом тривалого часу представниками охорони здоров'я і органів державної влади.

Урядом з метою подальшого розвитку державної політики щодо реформування системи охорони здоров'я та перетворення медичного страхування в ефективну складову соціального захисту населення була запропонована модель загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

З метою відпрацювання цієї моделі Указом Президента України № 1223/2000 від 14 листопада 2000 р. було введено в дію проект Закону України «Про проведення експерименту в місті Києві і Київській області по загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню».

7.2 Сутність, завдання і форми медичного страхування

Першочерговим завданням на загальнодержавному рівні виступає пошук нових шляхів фінансування системи охорони здоров'я.

Реальною альтернативою є перехід від системи виключно бюджетного фінансування охорони здоров'я до нової бюджетно-страхової моделі охорони здоров'я -- системи страхової медицини, яка дозволить залучити додаткові ресурси у медичну галузь та забезпечити гарантований обсяг медичних послуг для широких верств населення.

Страхова медицина охоплює фінансування наукових досліджень, підготовку медичних кадрів, витрати на розвиток матеріально-технічної бази лікувальних закладів, надання медичної допомоги населенню.

Вона базується на таких принципах, як економічна і соціальна захищеність середніх і малозабезпечених верств населення, гарантованість прав кожного громадянина на якісну медичну допомогу, обов'язковість внесків як фізичних, так і юридичних осіб.

Важливим елементом системи страхової медицини є медичне страхування.

Медичне страхування -- це форма соціального захисту населення щодо охорони здоров'я, пов'язана з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування.

Це система організаційних та фінансових заходів щодо забезпечення діяльності страхової медицини.

Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини.

Воно має певні переваги перед приватними і державними системами, а також відомчою медициною, забезпечуючи більшу доступність, ясність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг.

Медичне страхування є складовою нормативного функціонування системи охорони здоров'я, економічну основу якої складає фінансування із спеціальних страхових фондів, що формуються за рахунок грошових внесків підприємств, закладів і організацій різних форм власності і які призначені для фінансування надання медичної допомоги населенню в рамках страхових програм, контролю за обсягом і якістю.

Об'єктом медичного страхування є майнові інтереси, пов'язані з життям і здоров'ям громадян, а його метою -- забезпечення застрахованим особам при виникненні страхового випадку права на отримання медичної допомоги за рахунок нагромаджених коштів та фінансування профілактичних заходів.

Страховими ризиками в медичному страхуванні є захворювання застрахованого, а страховими випадками -- його звернення в медичну установу і надання застрахованому лікувальних послуг.

Згідно з українським страховим законодавством медичне страхування відрізняється від страхування життя, оскільки не передбачає ризику смерті або дожиття до певного віку чи до закінчення терміну дії договору, що перетворює його в ризиковий вид страхування.

Основними завданнями медичного страхування є:

посередницька діяльність в організації та фінансуванні страхових програм із надання медичної допомоги населенню;

контроль за обсягом та якістю виконання страхових медичних програм лікувально-профілактичними, соціальними закладами і окремими приватними лікарями;

розрахунок з медичними, соціальними установами та приватними лікарями за виконану роботу згідно з угодою через страхові фонди, які формуються за рахунок грошових внесків підприємств, закладів, організацій, громадян.

Медичне страхування трактується як система економічних відносин, і тому характерним для нього є наявність декількох суб'єктів страхової діяльності.

Суб'єктами медичного страхування є :

- страховики, страхувальники;

- застраховані особи;

- медичні заклади.

Страховиками (страхові медичні організації, компанії, фонди) визнаються юридичні особи, які створені і функціонують у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю у відповідності до чинного законодавства країни, а також отримали у встановленому порядку ліцензію для здійснення цієї діяльності.

Видача ліцензії на всі види медичного страхування здійснюється органами управління охороною здоров'я згідно із законодавством країни.

Обов'язок страховика полягає в тому, що він:

укладає договори щодо надання гарантованого обсягу медичної допомоги застрахованому з обов'язкового медичного страхування з лікувально-профілактичними закладами та самостійно практикуючими медичними працівниками;

укладає договори щодо надання медичних послуг з добровільного медичного страхування з будь-яким медичним або соціальним закладом та окремими особами, акредитованими у встановленому порядку;

контролює якість медичної допомоги, що надана застрахованій особі згідно з договором медичного страхування;

не має права відмовити страхувальнику в укладанні договору, якщо його умови відповідають діючим правилам страхування;

контролює доцільність використання страхових коштів виробниками медичних послуг;

несе економічну відповідальність перед застрахованим за своєчасне і якісне надання необхідного обсягу медичних послуг;

для забезпечення стабільності страхової діяльності зобов'язаний створити резервні фонди та фонди профілактичних заходів.

Фінансово-економічна діяльність страхових організацій спрямовується на виконання зобов'язань перед застрахованими.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування.

При обов'язковому медичному страхуванні страхувальниками для працюючого населення виступають підприємства та роботодавці, а для непрацюючого -- місцеві органи влади.

При добровільному страхуванні страхувальниками є підприємства, громадські, благодійні організації та інші юридичні особи, а також працездатні громадяни.

Страхувальник зобов'язаний:

вносити у встановленому порядку згідно з договором страхування

страхові внески (платежі);

вживати залежних від нього заходів для захисту здоров'я застрахованих від впливу несприятливих факторів;

надавати страховикам інформацію про здоров'я певних контингентів населення, яке підлягає страхуванню, про умови їх праці та побуту;

укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб.

Страхувальники мають право вибору страховика, а також при укладанні договору страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум.

Застрахований -- це особа, яка бере участь в особистому страхуванні, чиє життя, здоров'я та працездатність є об'єктом страхового захисту.

Застрахований має право:

на обов'язкове і добровільне медичне страхування;

на вибір страхової організації, медичного закладу, лікаря у відповідності до договору про обов'язкове і добровільне медичне страхування;

отримання медичної допомоги на всій території країни, у тому числі й за межами постійного проживання;

отримання медичних послуг згідно з умовами договору страхування належної якості та обсягу;

подання позову страхувальнику, страховій медичній організації, медичному закладу, в тому числі на матеріальне відшкодування збитків, що з їх вини завдані застрахованому;

повернення частини страхових внесків при добровільному медичному страхуванні, якщо це обумовлено умовами договору.

Застрахована особа зобов'язана не створювати свідомо ризику втрати свого здоров'я і здоров'я інших громадян, достовірно інформувати медичну установу і страховика про стан свого здоров'я і можливі ризики його погіршення, дотримуватися правил розпорядку роботи медичного закладу, де надається медична допомога.

Порушення умов договору застрахованою особою може потягти за собою повне або часткове віднесення витрат за медичні послуги на рахунок її особистих коштів. За зловмисне приховування при укладанні договору добровільного медичного страхування наявного захворювання застрахована особа несе повну відповідальність.

Важливою особливістю медичного страхування є те, що відшкодування збитків застрахованому при настанні страхового випадку здійснюється не грошима, а медичними послугами. Ці послуги надає четвертий суб'єкт медичного страхування -- медичний заклад.

Медичні заклади є самостійними суб'єктами господарювання.

Вони укладають угоди з медичними страховими організаціями і працюють згідно з ними. Медичні заклади, що надають послуги у системі медичного страхування, повинні отримати ліцензію на їх здійснення. Вони мають право на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність застрахованих, а також право отримувати від страховика оплату вартості медичних послуг, що надані застрахованому згідно з медико-економічними стандартами, право вимагати розгляду претензій до медичних закладів комісіями за участю незалежних експертів.

Медичні заклади зобов'язані надавати застрахованому необхідну допомогу і послуги в обсягах, видах, формах та за умовами, визначеними медико-економічними стандартами лікування, подавати страховику звіти про обсяги надання медичної допомоги застрахованим.

Медичне страхування поділяється за формами на обов'язкове і добровільне.

Обов'язкове медичне страхування (ОМС) є частиною системи соціального страхування і основною формою медичного страхування у країнах з ринковою економікою.

Добровільне медичне страхування (ДМС) є доповненням до обов'язкового і гарантує оплату медичних послуг, що надані понад його програму.

В основу обох форм медичного страхування покладені різні організаційно-правові та економічні принципи (табл. 7.1).

Обов'язкове медичне страхування має риси соціального страхування, оскільки порядок його здійснення визначається державним законодавством. Обов'язкове медичне страхування реалізується відповідно до державних програм, що обумовлюють гарантований обсяг та умови надання медичної допомоги населенню і здійснення необхідних профілактичних заходів, та координується державними структурами. ОМС перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки стабільності надходжень коштів.

Таблиця 7.1 - Принципи медичного страхування

Принцип

Суть принципу

Добровільне медичне страхування

Добровільність

Страховик і клієнт самостійно, на добровільній основі, приймають рішення про необхідність і можливість укладання договору страхування, а також добровільно беруть на себе відповідальність за дотримання умов договору

Доступність

Будь-яка фізична або юридична особа має можливість укласти договір добровільного медичного страхування зі страховою компанією, яка надає такі послуги

Обов'язкове медичне страхування

Загальність

Кожен громадянин незалежно від статі, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого доходу має право на отримання медичних послуг, включених до програм обов'язкового медичного страхування

Державність

Кошти обов'язкового медичного страхування є власністю держави, що виступає страховиком для непрацюючого населення і здійснює контроль за збором, перерозподілом і використанням коштів фондів обов'язкового медичного страхування, забезпечує фінансову стійкість системи обов'язкового медичного страхування, гарантує виконання зобов'язань перед застрахованими особами

Некомерційний характер

Весь прибуток від операцій з обов'язкового медичного страхування спрямовується на збільшення фінансових резервів

Обов'язковість

Місцеві органи виконавчої влади і юридичні особи повинні здійснювати відрахування у встановленому розмірі в територіальний фонд обов'язкового медичного страхування в певному порядку, а також нести адміністративну відповідальність за порушення умов сплати страхових платежів

Суб'єктами ОМС є страхувальники, застраховані особи, фонди обов'язкового медичного страхування, страховики і лікувально-профілактичні установи.

Страхувальниками при ОМС для працюючого населення виступають юридичні особи (підприємства, установи, організації), а для непрацюючого держава.

Обов'язкове медичне страхування проводиться на основі двох програм базової і територіальної.

Базова програма у відповідності до законодавчих актів опрацьовується Міністерством охорони здоров'я і затверджується на рівні держави. Вона охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг для кожного громадянина.

На основі базової програми органи державного управління розробляють і затверджують територіальні програми ОМС. Ними передбачаються мінімальні обсяги медичної допомоги, гарантовані державою, та розрахунки їх вартості.

Обсяг та умови надання медичної допомоги, що передбачаються територіальними програмами, не можуть бути меншими від встановлених у базовій програмі.

Медичні заклади, що залучені до програм ОМС, несуть економічну та юридичну відповідальність перед страхувальниками за надання медичних послуг, передбачених договором страхування, щодо обсягу і якості.

Система ОМС зобов'язує страхувальників укладати відповідні договори, згідно з якими вони мають право на одержання медичних послуг.

При укладанні договору страховик видає страхувальникові страховий договір, а застрахованому -- страховий поліс, який має силу договору.

У договорі ОМС визначається, що страхова організація бере на себе зобов'язання з оплати медичних та інших послуг, наданих застрахованим. У свою чергу, страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові внески, розмір, строки і порядок внесення яких обумовлені в договорі.

Страховий поліс ОМС є гарантом соціального захисту громадян. Застраховані особи мають право на отримання медичної допомоги, вільний вибір медичної установи і лікаря, висунення претензій страховику, страховій медичній організації, у тому числі і на матеріальну компенсацію завданої шкоди здоров'ю.

ОМС охоплює практично все населення і задовольняє основні першочергові потреби, але воно не може охопити весь обсяг ризиків. Тому незадоволений страховий інтерес реалізується організацією добровільного медичного страхування, що доповнює обов'язкове.

Добровільне медичне страхування забезпечує страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації додаткових витрат, які виникають при зверненні у медичні заклади.

Основна мета ДМС -- гарантувати застрахованим особам при виникненні страхового випадку оплату вартості медичних послуг за рахунок коштів страхових резервів, а також фінансувати профілактичні заходи.

Виходячи із загальної мети ДМС, можна відокремити такі його завдання:

охорона здоров'я населення;

забезпечення відтворення населення;

розвиток системи медичного обслуговування;

фінансування системи охорони здоров'я, покращання її матеріальної бази;

перерозподіл коштів, що спрямовані на оплату медичних послуг, між різними верствами населення.

Добровільна форма медичного страхування має свої особливості:

добровільне медичне страхування є частиною особистого страхування;

цей вид страхування є важливим ринковим компонентом і ефективним доповненням до системи соціального страхування та обов'язкового загальнодержавного медичного страхування;

у добровільному медичному страхуванні застосовується принцип страхової солідарності, який визначається тим, що застрахована особа отримує ті види медичної допомоги та у тих розмірах, за які було сплачено страховий платіж;

програми можуть обиратися за бажанням страхувальника та реалізують потреби кожною громадянина, що передбачає для нього:

амбулаторне лікування;

стаціонарне лікування;

стоматологічне обслуговування;

спеціалізовану діагностику захворювань;

придбання ліків;

відвідування лікарів-фахівців;

протезування;

придбання окулярів, контактних лінз;

--витрати, пов'язані з вагітністю та пологами тощо.

Предметом ДМС є здоров'я застрахованої особи, що підлягає ризику його пошкодження у результаті несприятливих подій або захворювання застрахованого, що викликають необхідність звернення в медичні заклади за отриманням медичної допомоги.

Добровільне медичне страхування базується на залученні вільних коштів підприємств, організацій і населення до сфери охорони здоров'я.

Суб'єктами ДМС, як і обов'язкового медичного страхування, є страховики, страхувальники, застраховані особи і медичні установи.

Страхувальниками при ДМС є як юридичні, так і фізичні особи.

Страховиками у сфері ДМС є незалежні страхові компанії, які мають статус юридичної особи і ліцензію на право здійснення цього виду страхування.

ДМС здійснюється у межах створених страховою компанією правил і може бути як індивідуальним, так і колективним.

Для колективної форми страхування характерним є те, що страхові внески сплачуються за рахунок коштів юридичних осіб, а при індивідуальній джерелом сплати внесків є доходи окремих громадян.

За строками укладання договору ДМС може бути коротко-або довгостроковим.

При цій формі страхування страховим випадком є звернення застрахованої особи під час дії договору до медичної установи у разі гострого захворювання, загострення хронічного захворювання, травми або інших нещасних випадків з метою отримання консультативної, профілактичної та іншої допомоги, яка потребує надання медичних послуг у межах їх переліку, передбаченого договором страхування.

Договір ДМС укладається, як правило, на один рік на підставі заяви страхувальника і засвідчується видачею страхового поліса.

Перед укладанням договору заповнюється декларація про стан здоров'я, здійснюється медичне обстеження майбутнього застрахованого, виявляються хвороби або схильність до них. На підставі цього йому пропонується медична програма захисту здоров'я та визначається страхова сума.

На страхування не приймаються особи, що стоять на обліку в психоневрологічних, туберкульозних та шкірно-венеричних диспансерах, а також ВІЛ-інфіковані та інваліди першої групи.

Страхові внески залежать від обраної програми медичного страхування, рівня страхового забезпечення, строку страхування, тарифної ставки та інших умов, передбачених договором страхування.

Страхові внески встановлюються у відсотках до страхової суми і часто дорівнюють 30-50% і більше.

Тарифи на медичні та інші послуги з ДМС встановлюються за згодою страховика та медичних установ, що надають відповідні послуги.

Страховий поліс, що видається застрахованій особі, є основним документом, який засвідчує її право щодо отримання медичної допомоги чи послуг.

Страхові компанії можуть пропонувати страхувальникам спеціалізовані та універсальні страхові поліси.

Універсальний страховий поліс передбачає страхові випадки, медична допомога при яких не потребує спеціального лікування або консультацій лікарів вузьких спеціальностей. Це виклик дільничного лікаря додому, якщо має місце нездужання, підвищення температури або звернення до послуг сімейного лікаря.

Спеціалізований страховий поліс дає змогу скористатися медичними послугами лікарів із вузьких спеціальностей або брати під страховий захист лише певний стан здоров'я (вагітність, пологи).

Якщо універсальні страхові поліси зорієнтовані на приватних осіб, то спеціалізовані часто надаються колективними договорами страхування -- фірми страхують своїх працівників від найбільш можливих професійних ризиків.

Добровільна форма медичного страхування в порівнянні з обов'язковою забезпечує більшу доступність, якість і повноту щодо задоволення потреб населення в наданні медичних послуг.

Таблиця 7.2 - Особливості обов'язкового та добровільного медичного страхування

Обов'язкове медичне страхування

Добровільне медичне страхування

Некомерційне

Комерційне

Один із видів соціального страхування

Один із видів особистого страхування

Здійснюється державними страховими організаціями або організаціями, які контролюються державою

Здійснюється страховими організаціями різних форм власності

Правила страхування визначаються державою

Правила страхування визначаються страховими організаціями

Страхувальники - держава і працююче населення

Страхувальники - юридичні і фізичні особи

Джерела фінансування - внески державного бюджету, роботодавців та працюючого населення

Джерела фінансування - особисті доходи громадян, прибуток роботодавців (юридичних осіб)

Програма (гарантований мінімум медичних послуг) затверджується органами влади різних рівнів

Програма визначається договором страховика і страхувальника

Тарифи на страхування встановлюються за єдиною затвердженою державою методикою

Тарифи на страхування встановлюються у відповідності до договору страхування

Система контролю за якістю визначається державними органами

Система контролю за якістю договірна

Прибутки можуть бути використані тільки для основної діяльності

Прибутки можуть бути використані для будь-якої комерційної чи некомерційної діяльності

Добровільна форма медичного страхування передбачає здійснення медичного страхування громадян, що виїжджають за кордон.

Це новий вид страхування на випадок захворювання, тілесних пошкоджень застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, а також смерті під час перебування за кордоном.

Ця форма страхування дістала назву асистанс.

Необхідність його застосування зумовлена двома причинами.

По-перше, щороку все більше і більше громадян виїжджає за кордон на відпочинок, відрядження, лікування чи працевлаштування.

По-друге, ряд країн, зокрема Німеччина, Франція, США, не дають дозволу на в'їзд у країну без страхового поліса, що гарантує надання і оплату медичної допомоги.

Головна мета асистансу -- негайне реагування в надзвичайних обставинах, надання клієнтові моральної, медичної, а також технічної допомоги.

Договір асистансу може передбачати відповідальність страховика при потребі медичного транспортування хворого до найближчої або спеціалізованої лікарні, транспортування в країну проживання з медичним супроводом, репатріацію тіла застрахованого, дострокове повернення, надання екстреної стоматологічної допомоги, юридичної допомоги та інше.

Проте він не відшкодовує вартість цілеспрямованого лікування за кордоном, лікування захворювань, які були відомі страхувальникові на момент укладання договору, вартість лікування хронічних захворювань, стоматологічного протезування тощо.

При укладанні договору страхування страхові компанії встановлюють максимальний розмір страхової суми, яка може бути виплачена у разі настання страхового випадку і розмір франшизи.

7.3 Характеристика ринку добровільного медичного страхування в Україні

В Україні медичне обслуговування можна поділити на три сектори:

державна медицина;

приватна медицина;

тіньова медицина.

Цілком закономірно, що в нашій державі історично об'єктивним і економічно необхідним став розвиток страхової медицини на засадах ДМС.

ДМС як важливий елемент страхової медицини забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги.

Його соціально-економічне значення полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках соціального страхування до максимально можливих у сучасних умовах стандартів (оплата дорогих видів лікування і діагностики, застосування найбільш сучасних медичних технологій, забезпечення комфортних умов лікування тощо).

В Україні згідно з чинним законодавством практичного поширення набули дві форми ДМС -- безперервне страхування здоров'я і страхування здоров'я на випадок хвороби.

Безперервне страхування здоров'я -- вид страхування, при якому застрахованій особі надаються медичні послуги з подальшою їх оплатою страховою компанією (за рахунками, виставленими лікувальними закладами, і в рамках страхової суми).

Страхування здоров'я на випадок хвороби -- вид страхування, при якому кожна хвороба оцінена у грошовому вираженні. При виникненні страхової події застрахована особа отримує страхове відшкодування через касу страхової компанії.

Перший вид ДМС принципово відрізняється від другого тим, що передбачає надання медичної допомоги застрахованому у випадку будь-якого захворювання, яке не входить до переліку виключення, на відповідну грошову суму.

Страхова сума визначається при укладанні договору. Вона становить 7-20 тис. американських доларів, хоча існують страхові суми і по 50 тис. та поліси без граничного розміру страхового покриття.

Страхові внески становлять від 5 до 8% цієї суми залежно від умов страхування і наданих послуг.

Страховий поліс на випадок хвороби передбачає страхування медичних витрат на випадок конкретного захворювання.

Список таких захворювань є достатньо широкий.

Сюди входять інфекційні хвороби, хвороби органів дихання, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної, ендокринної систем та інші. Можна обрати витрати на лікування одного чи ряду захворювань.

Страхова сума становить від 1,5 до 15 тис. американських доларів, а страховий платіж -- 0,5-5 % від цієї суми і залежить від умов страхування, переліку захворювань.

На вітчизняному ринку ДМС діють більше 60 страхових компаній, що мають різні можливості, досвід і авторитет.

Найбільш відомі з них -- це Державна акціонерна страхова компанія «Укрінмедстрах», закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Остра-Київ», відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Алькона», відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Донбас», закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Кредо-Класик», закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Надра», закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Укрнафтотранс» та інші.

Кожна страхова компанія прагне принести в страховий бізнес щось своє, що вигідно вирізнятиме її серед конкурентів.

Програми, які пропонують страхові компанії з ДМС, можна поділити на чотири основні категорії:

поліклінічне обслуговування, у тому числі аптечне;

стаціонарне обслуговування;

послуги невідкладної швидкої медичної допомоги;

стоматологія.

Деякі страхові компанії пропонують різноманітний додатковий сервіс: медичне обслуговування на дому, закріплення довіреного лікаря, безплатна видача полісів зі страхування медичних витрат при поїздках за кордон, пільгове страхування для членів сім'ї, спеціальні програми для дітей і вагітних.

Однією з перших страхових компаній, що запропонувала на страховому ринку медичне страхування і зараз володіє чи не найбільшим досвідом серед українських страховиків, є страхова компанія ЗАТ СК «Надра».

Ця страхова компанія організовує надання та оплату медичних послуг при зверненні застрахованих осіб у медичний заклад внаслідок гострого захворювання, хронічного захворювання чи пошкодження здоров'я у зв'язку з нещасним випадком.

Обсяг медичних послуг, які підлягають оплаті, залежить від програми страхування.

Як правило, це програми «Поліклініка», «Стаціонар», «Невідкладна допомога», «Стоматологія». Частіше за все клієнти ЗАТ СК «Надра» обирають «Комплексну програму медичного страхування», до якої входять майже всі види медичного страхування, в тому числі і превентивно-профілактичні заходи.

Персональний страховий поліс містить усі умови договору страхування, а також інформацію про дії застрахованої особи при зверненні до лікувального закладу. У ньому зазначені всі базові медичні заклади, в які можна звернутися, телефони лікарів, телефони невідкладної швидкої допомоги, стоматологічні заклади.

ЗАТ СК«Остра-Київ» -- одна з відомих українських страхових компаній, що здійснює медичне страхування з початку 2000 р. Оплату наданих медичних послуг вона здійснює за різними програмами страхування.

За програмою «Поліклініка» ЗАТ СК «Остра-Київ» оплачує вартість перевезення, госпіталізації застрахованої особи, консультації лікарів, здійснення лабораторних досліджень і діагностичних тестів, допомогу вдома, первинний огляд стоматолога. Вона включає обслуговування як дорослих, так і дітей.

Програма «Невідкладна медична допомога» передбачає оплату приїзду бригади швидкої медичної допомоги, первісний огляд хворого, його перевезення і госпіталізацію, встановлення попереднього діагнозу. Страхова сума за цією програмою не має обмежень.

Специфіка страхової програми «Стаціонарна допомога» полягає у відсутності попереднього медичного обстеження до укладання договору страхування та відшкодування витрат на лікування туберкульозу. Важливою особливістю є те, що у договорах не встановлюється франшиза.

На сучасному ринку страхових послуг в Україні помітне місце займає ДАСК «Укрінмедстрах».

Компанія здійснює медичне страхування як громадян України, так і нерезидентів та пропонує такі медичні послуги згідно з програмами медичного страхування:

амбулаторно-поліклінічна допомога;

стаціонарна допомога;

швидка медична допомога;

комплексна медична допомога;

сімейний поліс;

медична реабілітація;

екстрена медична допомога;

програма «Медичне ускладнення».

Страхові компанії, які здійснюють медичне страхування, можуть об'єднуватися з метою сприяння розвитку відкритого та рівнодоступного для всіх медичного страхового ринку, забезпечення допомоги у здійсненні медичного страхування, організації юридичного захисту прав страховиків і страхувальників, координації зусиль страховиків на ринку медичних послуг.

Прикладом цього є асоціація «Українське медичне страхове бюро», членами якої є 28 страхових компаній України, що представляють її 12 областей, АР Крим та місто Київ.

Для досягнення мети Асоціація здійснює таку діяльність:

представляє інтереси своїх членів у відносинах з державними органами України, міжнародними організаціями;

розробляє методологію медичного страхування, стратегію і тактику його впровадження в Україні;

сприяє формуванню розвинутої інфраструктури медичного страхового ринку;

аналізує чинне законодавство України з питань страхової діяльності та охорони здоров'я, готує пропозиції щодо його вдосконалення;

вивчає і аналізує стан та перспективи розвитку медичного страхування в Україні та за її межами;

пропагує ідеї медичного страхування серед населення;

сприяє залученню іноземних інвесторів до програм медичного страхування та охорони здоров'я населення;

проводить конференції, семінари та інші заходи.

Отже, перевагами ДМС щодо отримання медичної допомоги перед державними і приватними структурами, а також відомчою медициною є:

забезпечення більшої доступності, якості і повноти щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг;

у випадку порушення лікувально-профілактичними закладами стандартів медичних послуг страхова компанія може частково або повністю не оплачувати вартість таких послуг;

застрахованій особі не потрібно робити будь-яких фінансових розрахунків, оскільки з медичною установою за фактом надання медичних послуг розраховується страхова компанія.

7.4 Перспективи розвитку обов'язкового медичного страхування в Україні

Одним із шляхів вирішення проблем, пов'язаних з розвитком охорони здоров'я і покращанням медичного обслуговування населення, є ОМС, що базується на принципах соціальної солідарності і набуло значного поширення в багатьох державах.

Україна довго готувалася до запровадження ОМС. Урядом з метою подальшого затвердження державної політики відносно реформування системи охорони здоров'я та перетворення медичного страхування в ефективну складову соціального захисту населення була запропонована модель загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування (ЗОДСМС).

Міністерство охорони здоров'я розробило, а Верховна Рада прийняла вже у другому читанні проект Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування», який мав би вирішити всі проблеми охорони здоров'я і забезпечити цю сферу додатковими фінансовими ресурсами.

Згідно з цим проектом ЗОДСМС в Україні є складовою частиною системи державного соціального страхування і формою соціального захисту населення у сфері охорони здоров'я.

Його основною метою є встановлення гарантій громадянам при виникненні страхового випадку щодо отримання гарантованого рівня медичної допомоги за рахунок нагромаджених коштів і фінансування профілактичних заходів.

Принципами здійснення ЗОДСМС є:

загальнообов'язковість страхування для населення України;

соціальна солідарність у фінансуванні, наданні медичної допомоги та профілактичних заходів застрахованим особам;

гарантування органами державної влади рівних можливостей в реалізації застрахованими особами своїх прав на медичну допомогу і профілактичні заходи;

забезпечення цільового використання коштів ЗОДСМС;

забезпечення застрахованим надання гарантованого Програмами ЗОДСМС рівня медичної допомоги в повному обсязі внаслідок настання страхового випадку.

ЗОДСМС полягає в зборі і капіталізації страхових внесків та наданні за рахунок зібраних коштів медичної допомоги всім категоріям громадян на законодавчо встановлених умовах і в гарантованих розмірах.

Тому систему ЗОДСМС можна розглядати з двох точок зору:

з одного боку, це складова частина державної системи соціального захисту поряд з пенсійним страхуванням і страхуванням у зв'язку з безробіттям,

з іншого боку, це фінансовий механізм забезпечення додаткових до бюджетних асигнувань коштів на фінансування охорони здоров'я й оплату медичних послуг.

Необхідно зауважити, що у сферу ЗОДСМС включене тільки медичне обслуговування населення.

Відшкодування заробітку, втраченого під час хвороби, здійснюється вже в рамках іншої державної системи -- соціального страхування - і не є предметом ЗОДСМС.

Медичне обслуговування згідно з ОМС надається відповідно до базової і територіальної програм ЗОДСМС, що охоплюють мінімально необхідний обсяг медичних послуг, гарантованих кожному громадянину.

В основах законодавства про обов'язкове державне соціальне страхування визначено перелік медичних послуг, які надаватимуться за рахунок страхових внесків. Це - амбулаторне лікування та діагностика, стаціонарне лікування, забезпечення ліками, здійснення профілактичних та роз'яснювальних заходів, медична реабілітація після важких операцій і хронічних захворювань.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування» передбачається взаємодія таких суб'єктів системи ЗОДСМС: страхувальників, застрахованих, страхових фондів і лікувально - профілактичних установ.

Страхувальниками при ЗОДСМС для працюючого населення виступають юридичні особи -- підприємства, організації, установи, а для непрацюючого населення (діти, студенти, пенсіонери, безробітні) -- держава.

Застрахованими в цьому випадку є фізичні особи, на користь яких укладаються договори медичного страхування.

ЗОДСМС здійснюватиметься через Фонд медичного страхування -- самостійну, децентралізовану і некомерційну організацію, що є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Основними функціями Фонду медичного страхування є:

акумулювання коштів на ЗОДСМС населення;

забезпечення фінансування відповідних програм ЗОДСМС;

формування фінансових резервів для забезпечення стабільності системи загальнообов'язкового медичного страхування;

розроблення та впровадження правил ЗОДСМС громадян;

здійснення контролю за раціональним і ефективним використанням закладами охорони здоров'я коштів, а також контролю за своєчасністю та повнотою сплати страхувальниками страхових внесків до Фондів медичного страхування ЗОДСМС;

формування баз даних згідно з усіма категоріями платників страхових внесків та застрахованих осіб;

внесення на затвердження відповідними державними адміністраціями пропозицій щодо встановлення та регулювання страхового тарифу для страхувальників;

участь у проведенні ліцензування та акредитації закладів охорони здоров'я;

здійснення контролю за якістю, достатністю та доцільністю медичної допомоги;

проведення роз'яснювальної роботи з питань, які стосуються компетенції Фонду медичного страхування;

-- кредитування за необхідності закладів охорони здоров'я.

Джерелами фінансових ресурсів територіального і регіональних фондів медичного страхування ЗОДСМС є :

- страхові внески страхувальників;

- бюджетні кошти, передбачені на страхування непрацюючого населення;

- надходження, отримані від використання тимчасово вільних коштів;

- кошти, які стягуються із страхувальників, закладів охорони здоров'я, інших юридичних і фізичних осіб внаслідок поставлених до них регресивних вимог;

- доходи від інвестиційної діяльності, цінних паперів; добровільні внески юридичних і фізичних осіб.

Основні надходження до Фонуд медичного страхування ЗОДСМС забезпечують страхові внески страхувальників.

Страховий внесок - це щомісячна плата за загальнообов'язкове соціальне медичне страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести до Фонду медичного страхування ЗОДСМС згідно з договором медичного страхування.

Страхові внески повинні забезпечувати оплату за надання гарантованого рівня медичної допомоги та профілактичних заходів застрахованим, передбачених програмою ЗОДСМС, створення резерву коштів для забезпечення стабільного функціонування системи ЗОДСМС, компенсації витрат Фонду медичного страхування.

Розмір страхових внесків для роботодавців і застрахованих працівників встановлюється у відсотках відповідно до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам.

Страхові внески нараховуються на всі види основної і додаткової заробітної плати, заохочувальні та компенсаційні виплати, винагороди, що виплачуються за договорами цивільно-правового характеру, стипендії аспірантам, докторантам, чистий дохід, отриманий від підприємницької, адвокатської, нотаріальної, творчої та іншої діяльності.

Страхові внески для непрацюючого населення встановлюються у розмірі, що гарантує оплату за надання необхідного рівня медичної допомоги та профілактичних заходів, передбаченої територіальною програмою -- фіксованою сумою в розмірі середньоосібних витрат на охорону здоров'я.

Ці внески здійснюватимуть органи державного управління, місцева адміністрація за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на охорону здоров'я.

Розміри страхових внесків забезпечують виконання програми ЗОДСМС і затверджуються щорічно Верховною Радою України одночасно із затвердженням бюджету на наступний рік.

Між страхувальником і Фондом медичного страхування ЗОДСМС укладається договір -- письмова угода, згідно з якою Фонд медичного страхування бере на себе зобов'язання організації надання застрахованим особам медичної допомоги та профілактичних заходів у разі настання страхового випадку і гарантує оплату його вартості.

Укладання договору засвідчується видачею страхового поліса, що гарантує право застрахованого з ЗОДСМС на одержання медичної допомоги на території України.

Між закладами охорони здоров'я та Фондом медичного страхування також укладається угода, згідно з якою медичні установи зобов'язуються надавати застрахованим особам медичну допомогу встановленого обсягу і якості відповідно до територіальної програми та медико-економічних стандартів.

Медичні заклади отримуватимуть кошти від фондів без розподілу коштів за статтями бюджетної класифікації і нормативів питомого фінансування та здійснюватимуть видатки відповідно до обсягів наданої медико-профілактичної допомоги.

Впровадження ЗОДСМС допомагає вирішити проблеми соціального захисту населення у сфері охорони здоров'я. Воно також є важливим кроком щодо вирішення проблеми фінансування системи охорони здоров'я.

Створення системи ЗОДСМС в Україні призначене:

забезпечувати доступну, якісну і безплатну допомогу в медичних закладах будь-якої форми власності;

контролювати формування і використання коштів соціального медичного страхування з боку держави, громадян через профспілки, а також роботодавців;

призупиняти надзвичайну комерціалізацію системи охорони здоров'я;

надавати пацієнту право самостійно обирати лікаря і медичний заклад, вирішувати конфліктні питання;

сприяти перебудові структури управління і організації системи охорони здоров'я, виходячи з потреб ринкової економіки.

7.5 Контрольні запитання

1 Які передумови виникнення та необхідність впровадження медичного страхування в Україні?

2 Охарактеризуйте розвиток медичного страхування в Україні в 1991-2001рр.

3 У чому полягає сутність медичного страхування?

4 Які основні завдання медичного страхування?

5 Дайте характеристику суб'єктів медичного страхування.

6 На основі яких принципів проводиться добровільне та обов'язкове медичне страхування?

7 На основі яких програм проводиться ОМС?

8 Які завдання та особливості ДМС?

9 Які основні відмінності між обов'язковим та добровільним медичним страхуванням?

10 Дайте характеристику вітчизняного ринку добровільного медичного страхування в Україні.

11 Які програми пропонують страхові компанії з добровільного медичного страхування?

12 На основі яких принципів здійснюється ЗОДСМС?

Тема 8. Удосконалення соціального страхування в Україні

8.1 Проблеми соціального страхування

Вирішення проблем соціального страхування в Україні відбувається значно складніше й повільніше порівняно із розвиненими країнами.

Ринкові трансформації, які розпочалися у 1991 р., на сьогодні ще не завершені, тому соціальна сфера відчуває значний вплив економічної ситуації.

Темпи економічного зростання протягом багатьох років були від'ємними, і хоча на сьогодні відзначається певна стабільність виробничих показників, не можна вважати зростання ВВП надійною основою для збільшення розміру соціальних виплат.

Великі розміри внесків до державних соціальних фондів не збільшують надходження коштів від підприємств, організацій, що пов'язано з таким негативним явищем, як «тінізація» економіки. Саме через це розміри обов'язкових внесків до Пенсійного фонду були зменшені для роботодавців з 55,88% на початку 1992 р. до 31,82%, а починаючи з 1997 р. вони становлять 32%.

В Україні погіршується демографічна ситуація, хоча вона і відповідає загальній тенденції старіння населення, характерній для розвинених країн.

Протягом 1996-2000 рр. частка осіб, що досягли пенсійного віку, зросла з 22,7% до 23,4%. Ця проблема ускладнюється найнижчим рівнем пенсійного віку (для жінок - 55 років і для чоловіків - 60 років).

Старіння населення і необхідність збільшення обсягу коштів для їх забезпечення призводить до зростання пенсійного навантаження на тих, хто працює. Кількість працюючих громадян скорочується внаслідок масового виїзду на роботу за кордон, прихованого безробіття, заняття індивідуальною трудовою діяльністю без офіційної реєстрації.

Система соціального страхування в нашій державі деякою мірою зберігає ще адміністративно-розподільний характер.

Вона не завжди пов'язується із соціальною політикою, у зв'язку з чим не має очікуваного ефекту від певних змін.

Дії органів законодавчої та виконавчої влади бувають нескоординованими та непослідовними.

Рішення парламенту можуть бути спрямовані на забезпечення соціальних гарантій, однак без визначення достатніх джерел фінансування прийнятих програм.

Кабінет Міністрів України у своїх постановах звужує дію закону шляхом зменшення розмірів страхових виплат.

На практиці мають місце диспропорції у формуванні відповідних джерел доходів, незбалансованість загальної величини страхових платежів та розподілу фінансових ресурсів між окремими фондами соціального призначення.

Не на високому рівні поставлена правова та економічна відповідальність фондів перед страхувальниками та застрахованими особами за несвоєчасність страхових виплат, низьку якість медичних послуг тощо. Виявились недоліки при фінансуванні витрат, пов'язаних з виплатами компенсацій у разі страхового випадку.

Доходи страхових фондів на сьогодні формуються в основному за рахунок обов'язкових внесків роботодавців. Поки що незначна участь працюючих громадян у їх формуванні. Підвищення частки громадян у структурі платників повинно стимулювати їх зацікавленість у зниженні ризиків, турботі про здоров'я, дозволить внести до кола застрахованих непрацюючих членів сімей.

Наповнення бюджетів страхових фондів залежить як від низького рівня заробітної плати більшості працюючих, так і від хронічної затримки з її виплатою, що відповідно відображається на страхових виплатах.

Уряд досить широко залучає досвід розвинених держав при вирішенні ряду проблем соціального страхування, що не завжди є виправданим.

В Україні поки що недостатні власний досвід управління і належні механізми суспільного контролю за діяльністю органів, які розпоряджаються коштами соціального страхування. Наслідками запровадження зарубіжного досвіду в даній сфері є неефективне адміністрування при невиправданому зростанні адміністративних витрат. Тому використання апробованих в інших державах систем соціального страхування необхідно здійснювати з урахуванням національних особливостей шляхом проведення серйозних експериментів з ґрунтовним аналізом їх результатів.

Існують проблеми організаційного характеру:

- відсутні єдині принципи визначення критеріїв надання соціальних пільг;

- дублюються окремі соціальні виплати;

- відсутня чітка спрямованість соціальних виплат на допомогу сім'ям з низьким рівнем доходів;

- недостатня узгодженість соціальних виплат з іншими державними витратами тощо.

Не вирішено питання узгодженого формування бюджетних видатків та видатків державних соціальних фондів на соціальні виплати на основі використання державних мінімальних соціальних стандартів.

Пенсійне страхування охоплює значну кількість громадян (близько 14,5 млн осіб), а пенсійна система переобтяжена різними пільгами й виплатами.

Через Пенсійний фонд відбувається фінансування, крім пенсій за віком, ще й пенсій за інвалідністю, у разі втрати годувальника, соціальних пенсій. Частина коштів на фінансування зазначених виплат надходить несвоєчасно, що призводить до затримки у виплаті пенсій.

Збільшується кількість громадян, які виходять на пенсію ще до досягнення пенсійного віку через наявність пільгових умов і за вислугу років. Кількість дострокових пенсій за віком збільшилася удвічі і становить 28% від загальної кількості осіб, що отримують таку пенсію.

Соціальне напруження посилює значна кількість привілейованих державних пенсіонерів.

Виникає невідповідність між розмірами страхових внесків службовців середньої ланки, народних депутатів та величиною отримуваних ними пенсій, виплата яких відбувається за рахунок зменшення розміру пенсій у інших категорій пенсіонерів.

Якщо у світовій практиці допускається розрив між розмірами пенсій у 3-4 рази, то в Україні цей показник досить великий (у 10 і більше разів).

Таким чином, система соціального страхування в Україні має недоліки і не повною мірою відповідає новим реаліям ринкової економіки. Вона потребує глибокої трансформації, кардинальної зміни відносин у цій сфері.

8.2 Напрями реформування соціального страхування

Реформування системи соціального страхування передбачає запровадження п'яти окремих програм обов'язкового державного страхування (пенсійного, медичного, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття, а також при нещасному випадку на виробництві та професійному захворюванні).

Виокремлення таких видів соціального страхування сприяє підвищенню ефективності організації захисту від конкретних соціальних ризиків. У цьому випадку забезпечується повне врахування природи соціального ризику, облік фінансових витрат, однорідність інтересів застрахованих осіб.

Вже запроваджено чотири види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням;

від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;

на випадок безробіття;

пенсійне.

Організаційно-фінансові системи страхування від безробіття і від тимчасової непрацездатності в Україні вже існували, тому принциповим моментом реформи було формування соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (у 2001р.).

В Україні з 2004 р. запроваджується трирівнева пенсійна модель як основа для реформування діючої пенсійної системи у складі:

--солідарної системи;

--системи обов'язкового накопичення;

--системи добровільного накопичення.

Солідарна система (перший рівень) має бути збережена, однак істотно реформована. Відносний розмір і важливість кожного рівня будуть залежати від економічних та фінансових чинників.

У солідарній системі повинні бути проведені такі зміни:

перегляд порядку нарахування пенсій і залежність їх розміру від стажу та попереднього заробітку;

припинення виплат пільгових пенсій за рахунок солідарної системи;

урахування всього трудового стажу й зароблених пенсійних внесків при визначенні розміру пенсії;

запровадження єдиного коефіцієнта для обчислення розміру пенсії;

перекладання на державний бюджет фінансування виплат особам, які мають соціальні пенсії;

запровадження нових підходів до фінансування й визначення розміру пенсій за інвалідністю;

підвищення мінімального розміру трудової пенсії;

скасування максимального розміру трудової пенсії;

запровадження індексації пенсії у відповідності до темпів поточної інфляції;

--перегляд фінансового забезпечення виплати пенсії сільським пенсіонерам;

--здійснення повного персоніфікованого обліку трудового стажу та зароблених страхових внесків.

Призначення пільгових пенсій суперечить засадам пенсійної реформи, оскільки розмір трудової пенсії, що виплачується як із солідарної, так із накопичувальної систем, має залежати від розміру відрахувань та тривалості трудового стажу. Тому такі пенсії в перспективі потрібно виплачувати з професійних та корпоративних недержавних пенсійних фондів.

Потребує вирішення питання пенсійного страхування осіб, які отримують пенсії у разі інвалідності та втрати годувальника.


Подобные документы

  • Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Обов’язкове державне пенсійне страхування. Механізм визначення суми витрат на соціальні заходи. Страхування на випадок безробіття.

    курсовая работа [128,5 K], добавлен 10.05.2015

  • Правові основи, призначення обов'язкового і добровільного медичного страхування в Україні. Індивідуальне і колективне страхування, їх призначення. Поняття страхового випадку. Визначення страхової суми і тарифу. Страхування витрат на лікування.

    реферат [533,8 K], добавлен 12.01.2011

  • Сутність соціального страхування як фінансової категорії. Організація, функції соціального страхування та механізм їх реалізації в Україні. Форма руху грошових коштів. Збалансованість та чотири цільові фонди системи державного соціального страхування.

    реферат [78,3 K], добавлен 04.02.2011

  • Економічне призначення пенсійного страхування та видів пенсій. Структура системи пенсійного страхування в Україні. Платники внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Організація сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

    дипломная работа [142,5 K], добавлен 05.02.2012

  • Необхідність, зміст та значення соціального страхування. Види соціального страхування. Особисте страхування та його зв'язок із соціальним страхуванням. Страхування життя, страхування додаткової пенсії. Стан розвитку особистого страхування в Україні.

    реферат [22,0 K], добавлен 11.05.2010

  • Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків та на випадок безробіття. Аналіз фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. Методика формування консолідованого страхового внеску.

    курсовая работа [55,2 K], добавлен 02.11.2014

  • Короткий екскурс в історію виникнення медичного страхування в Україні, етапи його розвитку. Особливості світового досвіду медичного страхування, аналіз сучасного стану і перспектив впровадження обов’язкового державного медичного страхування в Україні.

    реферат [33,4 K], добавлен 05.02.2010

  • Страхування майна, страхування відповідальності та індивідуальне страхування. Договір страхування. Об'єкти страхування підприємницьких ризиків. Загальні основи і принципи класифікації по об'єктах. Принципи обов'язкового і добровільного страхування.

    реферат [18,9 K], добавлен 22.01.2009

  • Історія розвитку соціального страхування, його сутність і види. Формування бюджетів фондів загальнообов’язкового соціального страхування від тимчасової непрацездатності, на випадок безробіття, від нещасних випадків. Удосконалення страхування в Україні.

    курсовая работа [3,1 M], добавлен 13.05.2011

  • Соціальне страхування з тимчасової втрати прецездатності, на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань. Щомісячна страхова виплата. Єдиний соціальний внесок. Оплата лікарняного листка тимчасової непрацездатності.

    практическая работа [15,1 K], добавлен 17.11.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.