Соціальне пенсійне страхування робітників і службовців

Теоретичні основи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Розвиток медичного страхування в Україні. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань. Фінансовий механізм регулювання соціального страхування.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид курс лекций
Язык украинский
Дата добавления 28.01.2012
Размер файла 235,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Умови, норми й порядок пенсійного забезпечення регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Цей закон поширюється і на військовослужбовців строкової служби, а також на працівників органів внутрішніх справ і членів їхніх сімей.

Пенсії за інвалідністю призначаються військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби, але не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, отриманого в період проходження служби.

Залежно від причини інвалідності інваліди поділяються на дві категорії: інвалідів війни та інвалідів із загалу військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Категорія впливає на рівень пенсійного забезпечення.

До першої категорії належать особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконання інших обов'язків військової служби.

До другої категорії належать інваліди через каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), чи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Пенсії за інвалідністю не залежать від тривалості військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, однак призначаються й виплачуються після звільнення зі служби.

Пенсія за інвалідністю для військовослужбовців офіцерського складу, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлюється у таких розмірах, відповідних до сум грошового забезпечення:

інвалідам війни І групи -- 100%;

інвалідам війни II групи -- 80%;

інвалідам війни III групи -- 60% ;

решті інвалідів:

І групи -- 70%;

II групи -- 60%;

III групи -- 40%.

Законодавством установлено мінімальні пенсії військовослужбовцям строкової служби -- інвалідам війни.

Для солдатів і матросів строкової служби І та II груп вони не можуть бути нижчими від трьох мінімальних пенсій за віком, для III групи ця межа - півтори мінімальні пенсії за віком, решті інвалідів-військовослужбовців строкової служби І групи - 200%, II -100% і III - 50% мінімального розміру пенсії за віком.

6.7.5.2 Пенсії за інвалідністю особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи

Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії за інвалідністю призначаються громадянам, інвалідність яких настала через каліцтво чи хворобу, отримані внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пенсії призначаються у підвищених розмірах.

У всіх випадках розмір державної пенсії особам, віднесеним до 1-ї категорії, не може бути нижчим:

для І групи інвалідності -- 10 мінімальних пенсій за віком;

для II групи інвалідності -- 8 мінімальних пенсій за віком;

для III групи інвалідності -- 6 мінімальних пенсій за віком;

Дітям-інвалідам сплачуються 3 мінімальні пенсії за віком.

6.7.5.3 Пенсії за інвалідністю науковим (науково-педагогічним) працівникам

Науковим (науково-педагогічним) працівникам, які стали інвалідами І, II, III групи внаслідок загального захворювання, призначається пенсія за інвалідністю у розмірі пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника незалежно від віку:

чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях не менше 20 років;

жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях не менше 15 років.

6.7.6 Пенсії за вислугу років

Вислуга років -- це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з втратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

У юридичній літературі вислуга років визначається як тривалий, виміряний рядом років період трудової чи державної діяльності, що створює за певних умов право на відповідні конкретні види пільг і переваг (грошові виплати, пенсії, додаткові відпустки).

Пенсія за вислугу років -- це щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком (винагородою) особам, які мають установлений законом спеціальний стаж (вислугу років).

За своїми ознаками й цілями пенсії за вислугу років найбільш близькі до пенсій за віком: тут також вимагається певний стаж роботи (служби), а в деяких випадках -- вік. Найчастіше ці пенсії призначаються незалежно від віку.

Цілі пенсійного забезпечення за вислугу років -- встановлювати пенсії за вислугу років окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких веде до втрати професійної працездатності чи придатності до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визначене законодавством. Це окремі категорії працівників, перелік яких установлено в статтях 54 і 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також в інших спеціальних нормативних актах.

Відповідно, законодавство вирізняє чотири категорії громадян:

військовослужбовці та службовці (працівники) органів внутрішніх справ;

працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу;

державні службовці, судді, працівники прокуратури та митних органів;

окремі категорії працівників (спеціалістів) національної економіки.

Першій із зазначених категорій пенсії призначаються за наявності певної вислуги років служби незалежно від віку, інколи -- в сукупності з віком та іншими обставинами (хворобою, скороченням штатів військових формувань).

У другій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є наявність певного стажу роботи за спеціальністю (вислуги років) і припинення до часу звернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.

У третій групі право на пенсію виникає за наявності вислуги років (спеціального стажу на зазначених посадах і досягнення пенсійного віку).

У четвертій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є встановлена законодавством робота (професія, спеціальність), її тривалість, а також досягнення певного віку чи незалежно від віку.

Згідно із статтями 52, 54, 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» до цієї групи належать:

працівники освіти, охорони здоров'я і соціального захисту;

спортсмени -- заслужені майстри спорту і майстри спорту міжнародного класу, члени збірних команд України;

артисти театрально-концертних та інших видовищних установ, підприємств і колективів;

робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо забезпечують організацію перевезень та безпеку руху на залізничному транспорті, в метрополітенах;

плавсклад суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості;

механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах;

водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайняті в технологічних процесах на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланців, руди, порід;

працівники геологорозвідувальних експедицій;

працівники, безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві.

Тривалість вислуги років перелічених категорій працівників різна. Вона встановлюється окремими списками професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років. Списки затверджує Кабінет Міністрів України. У більшості випадків вислугу років встановлено в половинному розмірі від загального трудового стажу для чоловіків і жінок зі знижкою віку на 5 років.

Правила нарахування розміру пенсій за вислугу років визначено як загальним пенсійним законодавством, так і іншими нормативними актами про статус і соціальний захист окремих категорій працівників.

Це залежить від виду спеціального стажу, що його мають працівники. Можна назвати два способи нарахування пенсій за вислугу років.

В одних випадках пенсії за вислугу років (спеціалістам галузей національної економіки та іншим категоріям працівників) розраховуються так само, як і пенсія за віком (за стаж роботи -- 25 років у чоловіків і 20 -- у жінок).

В інших випадках пенсія за вислугу років нараховується у вищих диференційованих відсотках до заробітку, посадових окладів (80-90% винагороди у державних службовців, суддів, прокурорських працівників).

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, достатньо широке і виходить за рамки дії закону про пенсійне забезпечення. Крім цього нормативного акта, є ціла низка інших законів, які регулюють даний вид пенсійного забезпечення, а саме Закони України:

- «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р. №2262-ХІІ;

- «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ;

- «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. №2790-ХІІ;

- «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. №2862-ХІІ;

- «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991р. №1789-ХІІ;

- Митний кодекс України тощо.

6.7.6.1 Пенсійне забезпечення громадян, які проходили військову службу чи службу в органах внутрішніх справ

Необхідність утримання Збройних сил і визнання служби в них особливим видом державної служби породжує для держави обов'язковість щодо соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей.

Одним із видів соціального захисту, передбаченого законодавством, є пенсійне забезпечення військовослужбовців, яке повністю поширюється на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ.

Право на пенсійне забезпечення визначається наявністю у військовослужбовців і службовців (працівників) органів внутрішніх справ визначеної законом тривалості служби, досягнення до дня звільнення з військової служби чи органів внутрішніх справ (для деяких категорій цих службовців) встановленого віку та обов'язкове звільнення з військової служби чи органів внутрішніх справ за певними причинами (відставка, запас, хвороба, скорочення штатів тощо).

Залежно від причин звільнення та умов надання права на пенсію за вислугу років встановлюються різні розміри пенсії (від 50 до 90% грошового забезпечення).

Так, військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років та більше, призначається пенсія у розмірі 50%, а звільненим у відставку за віком чи за станом здоров'я -- 55% відповідних сум грошового забезпечення і за кожний рік вислуги понад 20 років -- 3% грошового забезпечення, але всього не більше 85%.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період проходження служби й віднесені до 1-ї категорії, розмір пенсії збільшується на 10%, а віднесеним до 2-ї, 3-ї й 4-ї категорій -- на 5%. Загальний розмір пенсії, нарахований за вказаними причинами, не повинен перевищувати 85%, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи за 1-ю категорією, -- 95%, за 2-ю і 3-ю категоріями -- 90%.

Мінімальних розмірів пенсій за вислугу років не визначено, але вони не можуть бути нижче загальновстановленого мінімального розміру пенсії за віком.

6.7.6.2 Пенсія за вислугу років працівникам цивільної авіації та льотно-випробувального складу

Законодавчо передбачено право на пенсію за вислугу років деяким категоріям робітників і службовців авіації, а також льотно-випробувального складу незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, у яких вони зайняті:

1) працівникам льотного і льотно-випробувального складу із вислугою років на цих посадах не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок;

2) працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера:

чоловікам -- після досягнення ними 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи, пов'язаної з безпосереднім управлінням польотами повітряних суден;

жінкам -- після досягнення ними 45 років і при загальному стажі роботи не менше 17 років 6 місяців, з них не менше 10 років роботи, пов'язаної з безпосереднім управлінням польотами повітряних суден;

3) інженерно-технічному складу (за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України):

чоловікам - після досягнення ними 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах;

жінкам -- після досягнення ними 50 років і при загальному стажі роботи у цивільній авіації не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах;

4) бортпровідникам:

чоловікам -- після досягнення ними 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років на посаді бортпровідника;

жінкам -- після досягнення ними 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на посаді бортпровідниці.

Розміри пенсій і порядок їх нарахування для льотного та льотно-випробувального складу різні.

Льотному складові цивільної авіації призначаються пенсії в розмірі 55% місячного фактичного заробітку, що його вони мали перед припиненням роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років. При цьому за кожний рік вислуги понад зазначені строки (для чоловіків -- 25 і жінок -- 20 років) пенсія збільшується на 1 % заробітку.

Льотчикам-випробувальникам, штурманам і парашутистам-випробувальникам, у яких не менше 2/3 необхідної вислуги припадає на проведення випробувань літальних апаратів, пенсія зростає на 3% заробітку за кожний додатковий рік після вислуги.

Максимальний розмір пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, нарахований відповідно до зазначених норм, не може перевищувати 85% заробітку.

6.7.6.3 Пенсії за вислугу років державним службовцям, суддям, працівникам прокуратури і митних органів

Суб'єктами права на цю пенсію є посадові особи та інші працівники державного апарату.

До державних службовців, які мають право на пенсію за вислугу років, віднесено багато категорій посад і різних установ та організацій у всіх гілок державної влади.

Основними юридичними фактами, з якими пов'язується право на пенсію за вислугу років державних службовців, є наявність установленої законом тривалості спеціального стажу і досягнення пенсійного віку.

Відповідно до нової редакції ст. 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків -- не менше 25 років, для жінок -- не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби -- не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців. А також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Відповідні категорії посад державних службовців визначено ст. 25 Закону України «Про державну службу».

Пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80% від сум їхньої заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1 % заробітку, але не більше 90% заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Враховуючи викладене вище, пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80--90% від суми їхньої заробітної плати, на яку нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається із посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, чи вчиненням корупційного діяння, позбавляється права на отримання пенсії, передбаченої Законом України «Про державну службу».

Пенсії за вислугу років суддям

Умова для надання пенсій суддям тільки одна -- стаж роботи на посаді судді не менше 20 років і вихід у відставку.

Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України «Про державну службу».

Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія чи щомісячне довічне утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

За кожний повний рік роботи після 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше 90% заробітку судді.

До заробітку судді для нарахування щомісячного грошового утримання включаються посадовий оклад, премії, доплата за кваліфікаційні класи і надбавка за вислугу років.

Судді, звільненому з посади через засудження за умисний злочин, вчинений з використанням свого службового становища, чи корупційне діяння, пенсія призначається на загальних підставах.

Пенсії працівникам прокуратури

Пенсії працівникам прокуратури призначаються диференційовано залежно від займаної посади.

Наприклад, слідчим працівникам пенсії призначаються незалежно від віку, за вислуги не менше 20 років у розмірі 50% місячного заробітку.

За кожний рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується на слідчій роботі на 3%, а на будь-якій прокурорській посаді - на 2% заробітку, з якого нараховується пенсія.

Працівникам, які обіймають прокурорські посади, пенсії призначаються з досягненням 55-річного віку чоловіками і 50-річного жінками з вислугою на цих посадах не менше 20 років у розмірі 50% місячного заробітку. За кожний рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується на 2% цього заробітку.

У заробіток для нарахування пенсій за вислугу років включаються відповідні оклади на посаді, надбавки до посадових окладів за класні чини, вислугу років, а також інші виплати, передбачені загальним пенсійним законодавством.

Особи, звільнені з органів прокуратури у порядку дисциплінарного стягнення з позбавленням класного чину чи позбавлені класного чину за вироком суду, після звільнення втрачають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Права на пенсію позбавляються також особи, звільнені з роботи через засудження за умисний злочин, учинений з використанням свого посадового становища, чи за корупційне діяння.

Що ж до працівників митних органів, то вони також мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років за Законом України «Про державну службу» з досягненням певного віку і наявності вислуги: жінки -- 50-річного віку і 20 років вислуги; чоловіки -- 55-річного віку і 25 років вислуги.

Нарахування розміру пенсії проводиться у порядку, встановленому загальним пенсійним законодавством, у відсотках від фактичного заробітку з урахуванням надбавок за персональні звання, вислугу років, знання іноземних мов.

6.7.6.4 Пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузей національної економіки

Це найчисленніша група працівників, які користуються правом на пенсію за вислугу років.

До них належать працівники, зайняті в різних галузях національної економіки. Неоднакові і професії цих працівників, і умови призначення їм пенсій. Багатьом працівникам пенсії за вислугу років призначаються не лише за наявності певного стажу роботи за спеціальністю, а й з досягненням відповідного віку, який знижено на 5 років порівняно з пенсіями за віком.

Визначальними умовами пенсійного забезпечення кожної категорії працівників, що їх охоплює зазначена норма, є професія, посада, тривалість трудового стажу, галузь та інші показники.

Списки виробництв, професій і посад працівників, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р.

Можна назвати шість списків професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років:

окремих категорій працівників залізничного транспорту;

працівників плавскладів окремих видів суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості;

працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства;

працівників освіти, охорони здоров'я і соціального захисту;

заслужених майстрів спорту і майстрів спорту міжнародного класу;

артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів.

Кожний із цих списків містить конкретний і вичерпний перелік найменувань професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, а в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст.55) для кожної категорії працівників наведено умови призначення цієї пенсії.

Обов'язковою умовою є наявність спеціального стажу роботи певної тривалості (половина від загального стажу чи повністю), а іноді й віку (за списками виробничих професій).

В окремих випадках пенсії за названою статтею закону призначаються незалежно від віку.

З-поміж працівників освіти, які мають право на пенсію за вислугу роківучителі, логопеди, вчителі-логопеди, викладачі, педагоги, директори, завідувачі, їхні заступники з навчально-виховної та навчально-виробничої частини чи роботи, з виробничого навчання, завідувачі навчальної та навчально-виховної частин, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної роботи з дітьми), викладачі й педагоги, які працюють у вищих навчальних закладах І і II рівнів акредитації, професійних навчально-виховних установах та інших середніх спеціальних закладах (педагогічних, медичних, сільськогосподарських тощо).

Таблиця 6.5 - Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років

Найменування закладу і установи

Найменування посади

1 Освіта

Загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи

Учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідувачі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідувачі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідувачі навчальної і навчально-виховної частини, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи

Міжшкільні навчально-виробничі комбінати

Директори, заступники директорів з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи

Дитячі будинки, дитячі виховні та виховно-трудові колонії, дитячі приймальні пункти і приймальники-розподільники для неповнолітніх, логопедичні пункти і стаціонари, школи-клініки

Директори, завідувачі, їх заступники з навчально-виховної частини або роботи, вчителі, вихователі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, майстри виробничого навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи

Вищі навчальні заклади І-1І рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади

Директори, завідувачі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи

Дошкільні навчальні заклади всіх типів

Завідувачі, вихователі-методисти, вихователі, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи

Позашкільні навчальні заклади

Директори, завідувачі, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної, завідувачі відділів (лабораторій, кабінетів), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи

Бібліотеки

Завідувачі, бібліотекарі

Дитячі клініки, поліклініки, лікарні, санаторії, диспансери, будинки дитини, дитячі відділення в лікарнях, санаторіях, диспансерах і установах для виконання покарань

Учителі, вихователі, логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги

2 Охорона здоров'я

Лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри

Лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)

Аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії

Провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти

Медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи

Лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)

3 Соціальний захист

Інтернатні заклади для інвалідів, дітей-інвалідів і людей похилого віку

Медичні працівники (незалежно від найменування посад), педагоги, вчителі, логопеди, інструктори ЛФК та з праці

Медичні відділи протезних підприємств

Медичні працівники (незалежно від найменування посад)

Пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються за наявності загального стажу роботи (25 років для чоловіків, 20 років -- для жінок).

Пенсії за вислугу років заслуженим майстрам спорту і майстрам спорту міжнародного класу

Правом на цю пенсію користуються спортсмени, які мають особливі заслуги у фізкультурному русі, за наявності загального трудового стажу роботи для чоловіків і жінок не менше 20 років і перебування в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.

До загального трудового стажу зараховується перебування зазначених спортсменів у складі збірних команд України та інші види трудової діяльності, передбачені ст.56 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, нараховується на підставі трудової книжки та інших документів, які підтверджують перебування у складі збірних команд України, а також наявності звання заслуженого майстра спорту чи майстра спорту міжнародного класу.

Пенсії за вислугу років таким спортсменам призначаються в розмірах, установлених для пенсій за віком, тобто у відсотках від заробітку, що його вони мали перед припиненням роботи і який дає право на пенсію за вислугу років.

Нарахування пенсії проводиться з середньомісячного заробітку за правилами, встановленими пенсійним законодавством. Ця пенсія призначається і виплачується за умови вибуття спортсменів із збірних команд України.

Пенсії за вислугу років деяким категоріям артистів театрально-концертних підприємств і колективів

Пенсії за вислугу років призначаються деяким категоріям артистів театрально-концертних підприємств і колективів.

Єдина умова їх надання - стаж творчої діяльності, а вік значення не має.

Категорії артистів театрів, які мають право на пенсію за вислугу років, передбачено в переліку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р.

В одних випадках артист повинен займатися певною творчою роботою (артист балету, артист цирку тощо); в інших -- певною творчою діяльністю в конкретному театрі чи музичному колективі (солісти-вокалісти оперних театрів; артисти, які грають на духових інструментах у симфонічних оркестрах) або деякими видами творчої діяльності у певних колективах (концертмейстери-піаністи професійних художніх колективів).

Тривалість стажу для творчих працівників диференціюється залежно від характеру їхньої діяльності.

Пенсії за вислугу років призначаються:

• артистам балету, артистам -- виконавцям танцювальних номерів, артистам цирків за наявності стажу творчої роботи на сцені не менше 20 років;

• артистам-вокалістам, артистам, які грають на духових інструментах, жонглерам та артистам оригінального жанру в цирках і конкретних організаціях зі стажем творчої роботи на сцені не менше 25 років;

• артистам хору театрів опери та балету, концертмейстерам-піаністам, артистам вокально-драматичної частини зі стажем творчої роботи на сцені не менше 30 років.

Згідно з діючими правилами допускається підсумовування різних періодів творчої діяльності на сцені за таким принципом: під час призначення пенсії за вислугу років певним категоріям артистів у стаж зараховується й робота на сцені, яка дає право на отримання пенсії при меншому стажі.

Пенсія за вислугу років артистам призначається за тими самими нормами, що й пенсія за віком на загальних умовах.

Пенсії нараховуються з середньомісячного заробітку, отримуваного за роботу на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.

6.7.7 Пенсії на випадок втрати годувальника

Поняття «пенсія на випадок втрати годувальника» пов'язується з необхідністю забезпечення непрацездатних членів сім'ї, які перебували на утриманні померлого.

Під пенсією на випадок втрати годувальника розуміються щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам його сім'ї, які знаходяться на його утриманні, у розмірах, співвіднесених із заробітком годувальника.

Право на пенсію на випадок втрати годувальника мають усі сім'ї, чиї годувальники належали до категорій осіб, які підлягають державному соціальному страхуванню.

Цей вид пенсії призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні. При цьому дітям призначається пенсія незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого.

Коло непрацездатних членів сім'ї визначене законодавством.

Непрацездатними визнаються члени сім'ї:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18-річного віку і старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батько, мати, подружжя (дружина, чоловік), якщо вони є інвалідами чи досягли пенсійного віку (група інвалідності до уваги не береться). Право на пенсію в разі втрати годувальника мають інваліди всіх трьох груп;

в) один із батьків (батько, мати) чи один із подружжя (вдова, вдівець), якщо він зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами та онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює;

г) дід і баба -- за відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Необхідною умовою для призначення пенсії у разі втрати годувальника є перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні годувальника.

Розміри пенсій сімей залежать від низки обставин:

- середньомісячного заробітку,

- кількості непрацездатних членів сім'ї, які мають право на пенсію.

З 1 січня 2004 р. пенсію у зв'язку із втратою годувальника призначають на підставі розділу V Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при дотриманні громадянами таких обов'язкових умов:

їх можна вважати непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника;

вони перебували на повному утриманні годувальника або одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування;

померлий годувальник на момент смерті мав страховий стаж визначеної тривалості.

Пенсію у зв'язку із втратою годувальника призначають лише тоді, коли годувальник на день смерті мав страховий стаж, необхідний для призначення пенсії з інвалідності.

Якщо смерть годувальника пов'язана з нещасним випадком на виробництві або викликана професійним захворюванням, пенсійні виплати його утриманцям призначають за Законом про страхування від нещасного випадку.

Пенсію у зв'язку із втратою годувальника призначають у таких розмірах:

на одну особу - 50% пенсії за віком померлого годувальника;

на двох і більше осіб - 100% пенсії за віком померлого годувальника;

дітям-сиротам - у згаданих вище розмірах, виходячи з розмірів пенсій за віком кожного з батьків.

Обчислюють пенсію у зв'язку із втратою годувальника за тими самими правилами, що й пенсії за віком.

При цьому до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, призначають одну спільну пенсію.

6.7.7.1 Пенсійне забезпечення сімей військовослужбовців

Особливості пенсійного забезпечення сімей, які втратили годувальника, складаються з умов призначення пенсій, що залежать від того, за яким нормативним актом встановлюється пенсія, до якої категорії сімей належав померлий годувальник.

Так, правове регулювання пенсійного забезпечення сімей військовослужбовців здійснюється Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Відповідно до цього закону пенсія сім'ї військовослужбовців призначається, якщо годувальник помер (загинув) під час проходження служби, не пізніше 3 місяців від дня звільнення зі служби або пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, отриманих у період проходження служби.

Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців...» передбачає також право на пенсію на пільгових умовах батьків і дружин, які не взяли повторного шлюбу, військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження військової служби.

Ці особи прирівнюються до сімей загиблих на війні. Їм пенсія призначається з досягненням чоловіками 55-річного, жінками - 50-річного віку або якщо вони є інвалідами (незалежно від віку).

Сім'ям військовослужбовців строкової служби пенсії призначаються за загальними правилами й нормами, передбаченими Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Законодавством установлено мінімальні розміри пенсій у разі втрати годувальника залежно від військового звання.

Так, членам сімей солдатів і матросів строкової служби, померлих (загиблих) під час виконання вищезгаданих обов'язків військової служби, -- 150%, членам сімей сержантів і старшин, єфрейторів (старших солдатів) і старших матросів строкової служби -- 165%, членам сімей прапорщиків і мічманів, військовослужбовців понадстрокової служби і військової служби за контрактом - 180%, а членам сімей офіцерського складу -- 195% мінімального розміру пенсії за віком.

Сім'ям військовослужбовців, померлих у період проходження служби, нараховується 75% від пенсій, встановлених для членів сімей вищезазначених військовослужбовців (відповідно до їх військових звань).

Нарахування пенсій сім'ям померлих військовослужбовців строкової служби проводиться із заробітку, що його вони отримували до призову в армію чи після звільнення з неї до звернення за пенсією, або з середньомісячного грошового забезпечення військовослужбовця в період проходження служби за контрактом.

Якщо військовослужбовець не працював до призову в армію та після звільнення з неї, то пенсія сім'ям померлих годувальників встановлюється нарівні з мінімальними розмірами пенсії з інвалідності та в разі втрати годувальника.

6.7.7.2 Пенсії сім'ям за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи»

Умови призначення пенсій за цим Законом безпосередньо залежать від аварії на ЧАЕС.

Право на пенсію мають дві категорії сімей:

а) сім'ї, які втратили годувальника -- учасника ліквідації (ліквідатора) наслідків аварій. Факт смерті годувальника у зв'язку із зазначеними обставинами повинен бути підтверджений офіційними документами;

б) сім'ї, які потерпіли від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Пенсії в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначаються за бажанням сім'ї із заробітку, що виплачувався за роботу померлому годувальникові в зоні відчуження в 1986 - 1990рр., за правилами й нормами відшкодування фактичних збитків, визначених законодавством.

Нарахування й призначення цих пенсій за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Крім того, ці сім'ї мають право на щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Щомісячна компенсація призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, які перебували на його утриманні, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством.

Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які перебувають на його утриманні.

При цьому дітям щомісячна компенсація призначається незалежно від того, перебували вони на утриманні годувальника чи ні.

6.7.7.3 Пенсії сім'ям за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:

80% пенсії наукового працівника на трьох непрацездатних членів сім'ї;

60% -- на двох непрацездатних членів сім'ї;

40% -- на одного непрацездатного члена сім'ї.

6.7.7.4 Пенсії сім'ям за законодавством про вислугу років

До кола сімей, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника за законодавством про вислугу років, належать сім'ї, які забезпечуються пенсіями за окремими нормативними актами, а саме: члени сімей суддів, прокурорсько-слідчих працівників, державних службовців, посадових осіб митних органів і народних депутатів України.

Склад членів сім'ї за законодавством про вислугу років мало чим відрізняється від складу сім'ї, передбаченого загальним пенсійним законодавством.

Умови призначення пенсії такі самі. Однак розміри пенсій і порядок їх призначення мають деякі особливості.

Так, відповідно до Закону України «Про статус суддів» у разі загибелі (смерті) судді, у тому числі у відставці, внаслідок службових обов'язків непрацездатним членам сім'ї, які перебувають на його утриманні, щомісячно виплачується компенсація у розмірі різниці між частиною заробітку загиблого, яка була його часткою, і призначеної пенсії у разі втрати годувальника без урахування одночасної допомоги.

У Законі України «Про прокуратуру» дещо інший порядок забезпечення сімей, які втратили годувальника: в разі загибелі прокурорсько-слідчого працівника під час виконання службових обов'язків сім'ї чи утриманцям загиблого призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника в розмірі його місячного посадового окладу.

Сім'ям державних службовців, посадових осіб митних органів, народних депутатів України пенсії в разі втрати годувальника призначаються в порядку, встановленому загальним пенсійним законодавством України.

Пенсії нараховуються за єдиними нормами у відсотках від заробітку годувальника.

6.7.8 Соціальні пенсії

Соціальні пенсії можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію.

До осіб, які мають право на соціальну пенсію, належать:

- інваліди І та II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди III групи;

- особи, які досягли пенсійного віку (чоловіки -- 60; жінки --55 років);

- діти, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника;

- діти-інваліди у віці до 16 років.

Розмір соціальних пенсій диференційований: від 30% до 200% мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 60- і 55-річного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних причин.

Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди III групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком призначаються:

інвалідам II групи;

дітям-інвалідам у віці до 16 років;

дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років; у разі втрати годувальника;

одному з батьків, незалежно від віку, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Інвалідам І групи, матерям-героїням, яким присвоєно звання «Мати-героїня», соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.

6.8 Контрольні запитання

Охарактеризуйте механізм функціонування складових реформованої пенсійної системи України.

За рахунок яких надходжень формується бюджет Пенсійного фонду?

Дайте характеристику платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Який порядок реєстрації в органах Пенсійного фонду платників збору -- юридичних осіб?

Який порядок реєстрації в органах Пенсійного фонду фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності?

Які встановлено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування?

7 Дайте характеристику механізму сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій із купівлі-продажу валюти.

8 Охарактеризуйте механізм сплати пенсійного збору з продажу ювелірних виробів.

9 Який порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості легкового автомобіля?

10 Який існував механізм сплати пенсійного збору з вироблених та імпортованих в Україну тютюнових виробів?

11 Дайте характеристику механізму сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій із купівлі-продажу нерухомого майна?

12 Який порядок сплати збору з вартості послуг стільникового мобільного зв'язку?

13 Які джерела фінансування пенсійного страхування?

14 Охарактеризуйте основні умови пенсійного забезпечення за віком.

15 Які категорії громадян мають право на пенсію за віком на пільгових умовах?

16 Який загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій?

17 Дайте характеристику пенсійного забезпечення наукових працівників.

18 Які особливості пільгового пенсійного забезпечення за віком громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи?

19 Охарактеризуйте пенсійне забезпечення за віком учасників та інвалідів війни, а також сімей загиблих воїнів.

20 Які умови призначення та розміри пенсій багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства?

21 Які підстави для призначення пенсії з інвалідності?

Тема 7 Медичне страхування

7.1 Становлення та розвиток медичного страхування в Україні

Медичне страхування є одним із важливих видів соціального страхування. Воно зародилося в Україні ще в середині XIX ст. у вигляді обов'язкового медичного страхування.

Передумовою виникнення цієї форми страхування став період, коли в царській Росії 26 серпня 1866 р. у зв'язку із настанням епідемії холери було прийнято тимчасове положення, згідно з яким власники фабрик і заводів зобов'язувалися організовувати для своїх робітників лікарні (із розрахунку 1 ліжко на 100 людей), що дало початок формуванню фабрично-заводської медицини, в тому числі і в Україні. Однак це положення виконувалося незадовільно. Так, у 80-х рр. XIX ст. в семи українських губерніях із дев'яти медичною допомогою було охоплено лише 15% робітників усіх підприємств. У таких умовах з метою забезпечення соціальної допомоги, в тому числі і медичної, робітники змушені були самостійно знаходити механізми соціального захисту через створення різноманітних страхових товариств та кас взаємодопомоги.

Отже, медичне страхування і страхова медицина в Україні своєю появою завдячують фабрично-заводській медицині, і проявом цього стало виникнення лікарняних кас, які вже на той час існували в Німеччині та інших країнах Європи.

Однією з перших лікарняних кас, що була створена на страхових засадах для надання медичної допомоги, була лікарняна каса у Миколаєві.

Відомо, що в кінці XIX - початку XX ст. запровадження медичного страхування як системи соціального страхування стало невід'ємною вимогою політичного робітничого руху в Україні. Царський уряд після революційних подій 1905 р. був змушений почати розроблення проекту Закону «Про соціальне страхування» й одночасно, не чекаючи його прийняття, дозволив робітникам організовувати лікарняні каси або ощадні каси забезпечення.

Прийнятий у 1912 р. Державною Думою Закон «Про соціальне страхування на випадок хвороби» став результатом колективної боротьби робітників, лікарів і прогресивної громадськості. Попри всі його недоліки цей закон уперше в Російській імперії та на території України надав поняттю «лікарняні каси» нормативну базу і затвердив їх статут.

З цього часу вони є організаційними осередками надання медичної допомоги за страховим принципом.

Цей закон поклав початок формуванню системи страхової медицини дореволюційного періоду в Україні.

Згідно з положенням про страхування, яке функціонувало в Україні на той час, джерелами фінансування системи медичного страхування, що здійснювалося через лікарняні каси, були фонди соціального страхування. їх кошти формувалися із внесків промисловців, самих робітників-членів лікарняних кас, на частку яких припадало 60% усіх витрат, а також надходжень від страхових товариств.

Страхова медицина отримала активніший розвиток в Україні після Лютневої революції 1917р. Це виявилося у поширенні медичного страхування практично в усіх галузях промисловості й охопило широкі верстви населення. Відбулося значне збільшення числа лікарняних кас. Водночас дрібні каси зливались, і виникали великі страхові організації -- об'єднані лікарняні каси, що значно менше залежали від підприємців.

Загалом у дореволюційний період в Україні була створена власна система страхової медицини.

Однак після Жовтневого перевороту 1917р. лікарняні каси стали перетворюватися в нові демократичні заклади, де кошти на їх утримання формувалися за рахунок внесків підприємців. Таку роль лікарняних кас засвідчив Декрет Ради Народних Комісарів від 14 листопада 1917 р. «Про безкоштовну передачу лікарняним касам лікувальних закладів, підприємств».

Декрет Раднаркому України «Положення про страхування на випадок хвороби» від 2 травня 1919 р. запровадив страхування у вигляді допомоги на всіх осіб, котрі були зайняті у галузях народного господарства.

Страхування здійснювали загальноміські й окружні лікарняні каси за рахунок внесків працедавців (10% від фонду заробітної плати ) та інших надходжень. Лікарняні каси надавали безкоштовну медичну допомогу.

Однак керівники охорони здоров'я дійшли висновку, що паралельне існування двох медицин -- страхової і державної -- неможливе.

Прийняте за їх пропозицією Положення «Про соціальне забезпечення працюючих» від 31 жовтня 1918 р., а також Постанова Раднаркому

«Про передачу всієї лікувальної частини колишніх лікарняних кас Народному комісаріату охорони здоров'я» послужили основою для одержавлення страхових організацій і ліквідації лікарняних кас.

Система страхової медицини не отримала підтримки з боку держави і на початок 1921 р. в Україні були повністю ліквідовані лікарняні каси.

Початок другого етапу страхової медицини пов'язаний з переходом України в березні 1921 р. до нової економічної політики (НЕП), що стало для системи охорони здоров'я поступовим відходженням від бюджетної системи фінансування і призвело до передачі медичних закладів на фінансування місцевим бюджетам з різким скороченням фінансування та до введення часткової оплати за отриману медичну допомогу. Перед закладами охорони здоров'я постала проблема пошуку нових джерел фінансування.

НЕП створила сприятливі умови для відновлення принципів страхової медицини. В Україні було організовано унікальну систему робітничої медицини. Посприяв цьому Декрет Раднаркому України від 10 грудня 1921 р. «Основне положення про соціальне забезпечення робітників та службовців на випадок тимчасової і постійної втрати працездатності та членів їх сімей на випадок хвороби годувальника».

У відповідності до Декрету страхуванню підлягали робітники промислових підприємств і сільського господарства.

Поряд із допомогою з тимчасової непрацездатності, вагітності, пологів Декрет передбачав надання безкоштовної медичної допомоги застрахованим в амбулаторії, стаціонарі та в домашніх умовах, а також забезпечення ліками, бандажами, окулярами, стоматологічним протезуванням.

Передбачалося також прикріплення медичних закладів до промислових підприємств для надання медичних послуг робітникам і службовцям.

Управління медичною допомогою у структурі Наркомату охорони здоров'я України здійснював відділ робітничої медицини. Однак охорона здоров'я робітників залежала ще й від закладів Нарком - праці та органів соціального страхування. Для узгодження діяльності цих відомств на місцях створювалися губернські страхові ради, а в центрі -- Українська страхова рада. З метою організації спеціалізованих видів медичної допомоги для робітників у 1923 р. було створено лікувальне бюро.

На відміну від республік колишнього Союзу робітнича медицина в Україні набула значного розвитку, її мережа була тісно пов'язана з працюючими через страхові каси, фабричні та заводські комітети, представники яких входили до складу адміністративно-господарських комісій при поліклініках.

В Україні було створено власну модель страхової медицини - систему робітничої медицини, але її спіткала невдача.

У 1927 р. згідно з Постановою уряду «Про утвердження принципу державної охорони здоров'я» її було скасовано і розпочато функціонування державної системи охорони здоров'я з централізованою формою управління, характерною ознакою якої стало монопольне володіння наданням медичних послуг.

Розвиток медичного страхування в Україні в 1991--2001 рр. відбувався в умовах формування страхового законодавства в рамках правової бази незалежної держави.

Умовно його можна поділити на два періоди:

Період: з 1991 р. по 1996 р. - період створення перших законодавчих актів щодо регулювання діяльності на страховому ринку.

Своєрідною «медичною конституцією» на той час стали «Основи законодавства України про охорону здоров'я», прийняті Верховною Радою України у листопаді 1992 р. Вони визначали правові, професійні, економічні, організаційні засади охорони здоров'я та стратегічні напрями реформування галузі.


Подобные документы

  • Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Обов’язкове державне пенсійне страхування. Механізм визначення суми витрат на соціальні заходи. Страхування на випадок безробіття.

    курсовая работа [128,5 K], добавлен 10.05.2015

  • Правові основи, призначення обов'язкового і добровільного медичного страхування в Україні. Індивідуальне і колективне страхування, їх призначення. Поняття страхового випадку. Визначення страхової суми і тарифу. Страхування витрат на лікування.

    реферат [533,8 K], добавлен 12.01.2011

  • Сутність соціального страхування як фінансової категорії. Організація, функції соціального страхування та механізм їх реалізації в Україні. Форма руху грошових коштів. Збалансованість та чотири цільові фонди системи державного соціального страхування.

    реферат [78,3 K], добавлен 04.02.2011

  • Економічне призначення пенсійного страхування та видів пенсій. Структура системи пенсійного страхування в Україні. Платники внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Організація сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

    дипломная работа [142,5 K], добавлен 05.02.2012

  • Необхідність, зміст та значення соціального страхування. Види соціального страхування. Особисте страхування та його зв'язок із соціальним страхуванням. Страхування життя, страхування додаткової пенсії. Стан розвитку особистого страхування в Україні.

    реферат [22,0 K], добавлен 11.05.2010

  • Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків та на випадок безробіття. Аналіз фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. Методика формування консолідованого страхового внеску.

    курсовая работа [55,2 K], добавлен 02.11.2014

  • Короткий екскурс в історію виникнення медичного страхування в Україні, етапи його розвитку. Особливості світового досвіду медичного страхування, аналіз сучасного стану і перспектив впровадження обов’язкового державного медичного страхування в Україні.

    реферат [33,4 K], добавлен 05.02.2010

  • Страхування майна, страхування відповідальності та індивідуальне страхування. Договір страхування. Об'єкти страхування підприємницьких ризиків. Загальні основи і принципи класифікації по об'єктах. Принципи обов'язкового і добровільного страхування.

    реферат [18,9 K], добавлен 22.01.2009

  • Історія розвитку соціального страхування, його сутність і види. Формування бюджетів фондів загальнообов’язкового соціального страхування від тимчасової непрацездатності, на випадок безробіття, від нещасних випадків. Удосконалення страхування в Україні.

    курсовая работа [3,1 M], добавлен 13.05.2011

  • Соціальне страхування з тимчасової втрати прецездатності, на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань. Щомісячна страхова виплата. Єдиний соціальний внесок. Оплата лікарняного листка тимчасової непрацездатності.

    практическая работа [15,1 K], добавлен 17.11.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.