Теоретичні основи цивільної оборони

Рис. - Штучне дихання методом «рот в рот», масаж серця і способи мобілізації при переломах

ОР задушливої дії (фосген), мають схований період дії, тому потерпілий може 4-6 год. почувати себе добре, але згодом швидко розвивається набряк легень і може настати смерть через різке порушення кисневого обміну.

Перші ознаки ураження: легкий кашель, запаморочення, солодкий присмак у роті. Ці ознаки згодом проходять і людина почуває себе нормально. Далі через кілька годин з'являються кашель, хекання, болісна задишка. Перша допомога при ураженні ОР задушливої дії: негайно надягти на постраждалого протигаз, надати повний спокій і винести (вивести) з вогнища ураження (незалежно від самопочуття), тому що будь-яке фізичне навантаження може різко погіршити стан здоров'я. Забороняється робити штучне дихання.

Перша допомога при харчових отруєннях. Це отруєння найбільш часто виникає при вживанні недоброякісних продуктів, головним чином м'яса і риби. Ознаки отруєння: ураження центральної нервової системи, органів травлення і серцево-судинної системи (головні болі, судороги, пронос, блювання, підвищення температури). Захворювання починається через 2-12 год. після отруєння. Перша допомога при отруєннях: негайно промити шлунок, дати проносне і зробити очисну клізму; дати рясне питво. Потерпілим потрібно надати негайну кваліфіковану медичну допомогу в лікарні.

Лекція № 12. Сутність знезаражування і організація його проведення

1. Види знезаражування

У результаті аварії (катастрофи) на АЕС, на хімічно небезпечному об'єкті (ХНО), а також при застосуванні противником сучасних засобів ураження (СЗУ) люди, будинки і споруди, транспортні засоби і техніка, територія, вода, продовольство і харчові продукти можуть виявитися зараженими радіоактивними, отруйними (отрутними) речовинами і бактеріальними засобами. Щоб виключити можливість ураження людей, проводять їх спеціальну обробку.

Спеціальна обробка є складовою частиною ліквідації наслідків аварій на АЕС і ХНО, а також застосування противником СЗУ і являє собою комплекс заходів, проведених з метою відновлення готовності транспортних засобів, техніки і особового складу формувань для виконання завдань з РІНР в осередках ураження і підготовки об'єктів до продовження виробничої діяльності. Вона може бути повною або частковою.

Повна спецобробка проводиться з метою забезпечення можливості виконувати роботи без засобів захисту шкіри і органів дихання.

Часткова спецобробка повинна забезпечити можливість діяти без засобів захисту шкіри при зіткненні з незараженими частинами транспортних засобів, техніки та інших поверхонь.

Спеціальна обробка включає знезаражування різних поверхонь і санітарну обробку особового складу формувань і населення, знезаражування транспортних засобів на базі підприємств автосервісу та інших організацій з ремонту транспортних засобів. Санітарну обробку особового складу формувань і населення проводять в санітарно-обмивальних пунктах (СОП), створюваних на базі бань, санпропускників, душових, на спеціальних обмивальних площадках, що розгортаються в польових умовах із застосуванням дезінфекційно-душових установок.

У випадках, коли формування діють разом з підрозділами частин цивільного захисту (ЦЗ), спеціальну обробку формувань і населення проводять на пунктах спеціальної обробки (ПСО), що розгортаються частинами ЦЗ.

Залежно від застосування противником СЗУ, а також у випадку аварії на АЕС або на ХНО з різними видами зараження розрізняють наступні види знезаражування:

Дезактивація.

Дегазація.

Дезінфекція.

Дезінсекція.

Дератизація.

Дезактивація - видалення радіоактивних речовин із заражених поверхонь транспортних засобів і техніки, будинків і споруд, території, одягу, взуття і ЗІЗ, а також з води. Проводиться в тих випадках, коли ступінь зараження перевищує припустимі норми (межі). Дезактивація підрозділяється на часткову і повну, про-водиться в основному двома способами - механічним і фізико-хімічним.

Механічний спосіб - видалення РР із заражених поверхонь. Фізико-хімічний спосіб заснований на процесах, що виникають при змиванні РР розчинами різних препаратів.

Для проведення дезактивації використовують воду. Разом з водою застосовують спеціальні препарати, що підвищують ефективність змивання радіоактивних речовин. Це поверхнево-активні, комплексоутворюючі речовини, кислоти і луги. До перших відносять порошок СФ-2 і препарати ОП-7, ОП-10, до других - фосфати натрію, трилон Б, щавлева і лимонна кислота, солі цих кислот. До одержання розчину порошок додають у воду невеликими порціями при постійному перемішуванні. Дезактивацію транспортних засобів і техніки проводять застосуванням 0,15%-го розчину СФ-2 у воді (влітку) або аміачної води, що містить20-24% аміаку (взимку).

Препарати ОП-7, ОП-10 застосовують як складову частину дезактивуючи розчинів, призначених для дезактивації поверхні будинків, споруд і обладнання.

Дезактивацію транспортних засобів і техніки здійснюють при їхньому зараженні від 200 мР/год. і більше. Її проводять змиванням струменем води під тиском 2-3 атм. або обробкою дезактивуючими розчинами, протиранням дрантям, змоченим в бензині, гасі, дизельному паливі, а також обробкою газокрапельним потоком.

Дезактивацію будинків і споруд виконують обмиванням водою.

Обмивання починають звичайно з даху і ведуть зверху вниз. Особливо ретельно обмивають вікна, двері, карнизи й нижні поверхи будинку. Для запобігання влученню зараженої води у внутрішні приміщення необхідно закрити двері, вікна, вентиляційні отвори і т. ін.

Дезактивацію внутрішніх і робочих місць проводять обмиванням розчинами або водою, обмітанням віниками і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію треба зі стелі. Стелю, стіни, верстати і устаткування протирають вологими ганчірками, підлогу миють теплою водою з милом або 2-3%-ним содовим розчином. У середині приміщення радіоактивне зараженні не повинне перевищувати 90 мР/год.

Дезактивація ділянок території, що мають тверде покриття (асфальт, бітон), може проводитися змивання радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливомиючих машин або змітанням радіоактивних речовин змітально-збиральними машинами.

Ділянки території, що не мають покриття, дезактивують шляхом зрізання зараженого шару ґрунту товщиною 5-10 см шляховими машинами (бульдозерами, грейдерами), засипання заражених ділянок території шаром незараженого ґрунту товщиною 8-10 см, переорюванням зараженої території тракторними плугами на глибину до 20 см, влаштуванням настилів для проїздів і проходів зараженою територією, збиранням снігу (зрізують верхній шар снігу товщиною до 20 см) і сколюванням льоду.

Дезактивацію води проводять фільтрацією, перегонкою, а також за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням. Колодязі дезактивують шляхом багаторазового відкачування з них води і видалення ґрунту з дна, а прилягаючу ділянку місцевості в радіусі 15-20 м - шляхом зняття шару ґрунту товщиною 5-10 см з наступним засипанням ділянки незараженим піском.

Продовольство і харчову сировину дезактивують шляхом обробки або зміни зараженої тари, а незатарені - шляхом зняття зараженого шару. Заражену готову їжу і хліб знищують.

Дегазація - це розкладання отруйних речовин (ОР) до нетоксичних про-дуктів і видалення їх із заражених поверхонь з метою зниження зараженості до припустимих норм. Проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів - приладів, комплектів, поливомиючих машин із застосуванням речовин, що дегазують, а також води, органічних розчинників, розчинів. Розрізнять повну й часткову дегазацію.

До речовин, що дегазують, відносяться хімічні сполуки, які вступають у реакцію з ОР і перетворюють їх у нетоксичні з'єднання. Розрізнюють речовини, що дегазують, окисно-хлоруючої дії (гіпохлорити, хлорамін) і лужні (їдкі сполуки, сода, аміак, амонійні солі та ін.), які застосовують у вигляді розчинів. Як розчинники використовують воду і різні органічні рідини (діхлоретан, трихлоретан, бензин). До перших відносять розчин, що дегазує № 1, який містить 5% розчину гексахлор-аміну або 10% розчину діхлораміну в діхлоретані й призначається до дегазації ОР типу іприт і Вігазів. До другого відносять розчин, що дегазує № 2, який являє собою водяний розчин, що містить 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку, і призначається для дегазації ОР типу зоман.

Для дегазації як допоміжні речовини використовують порошки СФ-24, а при відсутності - порошки пральні, інші мийні засоби у вигляді водних розчинів (влітку) або розчинів в аміачній воді (взимку). Слід пам'ятати, що миючі розчини не знезаражують ОР, а тільки сприяють швидкому видаленню їх із зараженої поверхні.

Дегазацію транспортних засобів проводять шляхом обробки розчинами, що дегазують № 1 або № 2 (залежно виду ОР) за допомогою технічних засобів дегазації або протиранням кистю чи дрантям, змоченим в розчинах. При відсутності розчинів ОР змивають розчинниками (бензин, газ, солярка). Дегазація може проводитися також газовим потоком за допомогою теплових машин.

Якщо транспортні засоби мають комбіноване зараження (РР і ОР), тоді спочатку проводять дегазацію. Після дегазації ступінь зараження техніки РР визначають дозиметричними приладами. Якщо ступінь зараження перевищує 200 мР/год, то проводять дезактивацію.

Норми витрат речовини, що дегазує, залежить від способу дезактивації та виду технічних засобів. Так, для дегазації (дезінфекції) вантажного автомобіля протиранням щітками ручних приладів потрібно до 18 л розчину, що дегазує, № 1 або № 2 і до 50 хв. часу, і способом протирання дрантям або кистю, змоченими в розчині, що дегазує, потрібно до 10 л розчину і до 90 хв. часу.

Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб здійснюють поливанням розчинами, що дегазують, або розсипанням сухих речовин, що дегазують, за допомогою поливомиючих та інших шляхових машин. Механічний спосіб - зрізання і видалення верхнього зараженого шару ґрунту (снігу) за допомогою бульдозера, грейдера на глибину 7-8 см, а пухкого снігу до 20 см або ізоляція зараженої поверхні з використанням настилів із соломи, очерету, віток, дощок і т. д.

Дегазацію території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводять обробкою розчинами хлорного вапна, при зараженні нервово-паралітичними ОР - розчинами їдкого натру (лугом).

Дезінфекція - знищення в зовнішньому середовищі збудників заразних хвороб при застосуванні противником бактеріальних засобів. Розрізняють профілактичну, поточну і заключну дезінфекцію (останні два види дезінфекції мають загальну назву осередкової).

Профілактичну дезінфекцію проводять до виникнення захворювань населення шляхом використання миючих засобів, які містять бактерицидні добавки (пасти «Східна», «Саніта», порошки «Блиск», «Посудомийний», «Білизна» та ін.).

Поточна дезінфекція - обов'язковий протиепідемічний захід при багатьох інфекційних захворюваннях - виконання санітарно-гігієнічних заходів в осередку і знезаражування різних об'єктів зовнішнього середовища, а також виділень (фекалії, сеча, мокротиння).

Заключну дезінфекцію в осередках ураження проводять після госпіталізації хворого або після його смерті. Виконують її бригади дезінфекційних станцій або дезінфекційних відділів санепідемстанцій.

Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним або комбінованим способом. Хімічний спосіб дезінфекції - знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими (дегазуючими) речовинами - основний спосіб дезінфекції. Дезінфекцію здійснюють промиванням споруд, територій розчинами або суспензіями. Для знищення вегетативних форм мікробів і руйнування токсинів при температурі +50 оС і вище застосовують суспензії з двох третин основної солі гіпохлориту кальцію з вмістом 5-6%-ного активного хлору або 10-12%-ного активного хлору для знищення спорових форм мікробів. Для знищення спорових і вегетативних форм мікробів і руйнування токсинів при температурі нижче +5 оС застосовують 5%-ний розчин гексохлораміну або 10%-ний розчин діхлораміну в діхлоетані. Фізичний спосіб дезінфекції - кіп'ятіння білизни, посуду, збирального матеріалу, предметів догляду за хворим. Застосовують в основному при кишкових інфекціях. Механічний спосіб дезінфекції здійснюють тими же методами й прийомами, що й дегазація, передбачає видалення зараженого шару ґрунту і влаштування настилів.

У районах виявлення ознак застосування бактеріальних засобів у першу чергу знезаражують території об'єктів, які продовжують роботу, проходи від сховищ і вкриттів, негерметизовані приміщення, район ПУ, ЦЗ, транспортні засоби, основні проїзні магістралі, лікувальні установи. Дезінфекцію проїзних магістралей, проходів та іншої території здійснюють спеціальними формуваннями комунально-технічної служби. Знезаражування на об'єктах, у т. ч. і в лікувальних установах проводять об'єктовими формуваннями і персоналом об'єктів. Робочі місця дезінфікують самі робітники.

Перевірка повноти дезактивації і дегазації здійснюється дозиметричними й хімічними приладами, а дезінфекція - проведенням бактеріологічного дослідження.

Дезінсекція - це знищення за допомогою спеціальних хімічних засобів комах, що є або можуть бути переносчиками інфекційних (заразних) захворювань.

Дератизація - це знищення в основному за допомогою хімічних засобів (отрут) гризунів, що є або можуть бути переносчиками інфекційних (заразних) захворювань.

2. Проведення санітарної обробки людей

Санітарна обробка - комплекс заходів з ліквідації зараження особового складу формувань і населення радіоактивними, отруйними речовинами, а також бактеріальними засобами - складова частина спеціальної обробки. Вчасно і якісно проведена санітарна обробка: знезаражування поверхні тіла і зовнішніх слизових оболонок, одягу і взуття значно знижують можливість ураження людей, які перебували в зонах зараження, багато в чому запобігають поширенню інфекції за межі зони бактеріологічного (біологічного) зараження.

Санітарна обробка людей. Залежно від ступеня зараженості й обстановки люди можуть піддаватися повній або частковій обробці.

Часткова санітарна обробка передбачає знезаражування рук, обличчя, шиї, слизових оболонок рота, носа з метою видалення РР, ОР і БЗ, а також нейтралізації (знезаражування) ОР і БЗ відповідними речовинами. Часткову обробку виконують саміми потерпілі або шляхом взаємодопомоги з використанням табельних і підручних засобів знезаражування. При проведенні часткової санобробки важливо провести її якомога швидше і ретельніше. При радіоактивному зараженні часткову санітарну обробку слід проводити протягом першої години після зараження безпосередньо в районі зараження і повторити її після виходу із зараженої зони. У першу чергу видаляють радіоактивний пил з відкритих ділянок тіла, одягу, взуття. При цьому ЗІЗ не знімають. Якщо ж люди були без ЗІЗ, то відкриті ділянки шкіри обмивають незараженою водою. У зараженій зоні для цих цілей, як виняток, можна користуватися забрудненими підручними засобами і водою з відкритих водойм. Ефективність часткової санобробки (дезактивацію) шкірних покривів становить: 80% - при вологому протиранні тампонами, 90% - при обмиванні водою без мила, 98% - при обмиванні водою з милом.

При зараженні отруйними речовинами часткова санобробка являє собою дегазацію ОР, що потрапила на шкірні покриви, одяг, взуття і ЗІЗ. Цей захід проводиться в перші хвилини після виявлення зараження.

Дегазацію ОР проводять за допомогою індивідуальних протихімічних пакетів (ІПП-8). Особливо часто обробляють місці виявлення краплино-рідких ОР, спочатку уражені ділянки шкірного покриву, а потім одяг, взуття і ЗІЗ. Використання ІПП-8 при обробці протягом перших хвилин після зараження послаблює ефект ураження при застосуванні Ві-газів в 25 разів, при застосуванні зомана - в 10 разів, при застосуванні іприту - повністю.

При ураженні людей без захисного одягу слід якомога швидше замінити одяг. При використанні розчинів, що дегазують, необхідно остерігатися попадання їх в очі, ніс, рот.

При зараженні бактеріальними засобами (БЗ) часткову санобробку проводять за можливості відразу після виявлення зараження, на відкритих ділянках шкіри, взуття, одягу й ЗІЗ. При цьому, не знімаючи протигаза, ретельно обмітають за допомогою підручних засобів (вітками, пучками трави або віниками) одяг, взуття і ЗІЗ, а після зняття витрушують їх і обмивають водою, відкриті ділянки шкіри обробляють дезінфікуючими розчинами з ІПП-8, після чого через 10-15 хвилин все тіло обмивають водою. Порожнину рота прополіскують водою або розчином питної соди (1 чайна ложка на 1 склянку води), ривонолю (розчин 1:1000), перекису водню (35%-ний розчин), інших антисептиків. Волосся на голові й нігті коротко стрижуть.

При одночасному зараженні РР, ОР і БЗ спочатку проводять заходи з дегазації, а потім, при необхідності, інші заходи. Ступінь зараження контролюють відповідними приладами.

Повна санітарна обробка людей здійснюється на незараженій території при ступені зараження вище припустимих норм, полягає вона в митті всього тіла теплою водою з милом або мийними засобами з паралельним знезаражуванням одягу, взуття і ЗІЗ. Повну санобробку проводять не пізніше 3-5 годин з моменту зараження на стаціонарних обмивальних пунктах, на базі існуючих об'єктів комунально-побутового обслуговування (бань, санпропускників, пралень і ін.), а також на тимчасових пунктах з використанням пересувних дезінфекційно-душових установок.

При зараженні ОР і БЗ незалежно від ступеня зараження і проведення часткової санобробки виконують повну санітарну обробку. Якщо після часткової обробки ступінь зараженості РР не перевищує припустимих норм, повну санітарну обробку не проводять.

При повній санобробці людей застосовують воду з температурою 30-40 оС при нормі витрати на одну людину: мила - 40 г, води - 30-60 л. Повна санітарна обробка триває 30 хв. (роздягання - 5 хв., миття - 15 хв., вдягання - 10 хв.). Чергова зміна людей роздягається до закінчення миття попередньої зміни.

Якість повної санобробки перевіряють відповідними приладами і повторним медоглядом. Перший медичний огляд виконують у роздягальному відділенні перед входом у мийне відділення.

3. Знезаражування одягу, взуття і засобів індивідуального захисту (ЗІЗ)

Одяг, взутті і ЗІЗ, якщо ступінь зараженості їх не перевищує припустимих норм, повинні піддаватися обов'язковому знезаражуванню. Роботи зі знезаражування здійснюють спеціальні формування на стаціонарних станціях знезаражування (ССЗ) і тимчасових площадках знезаражування (ТПЗ).

ССЗ організують на базі механічних пралень, дезінфекційних станцій, лазень, що мають дезінфекційні камери, лікувальних та ін. установ, обробляють вони, як правило, одяг, взуття, ЗІЗ з високим ступенем зараженості.

ТПЗ розгортають звичайно поблизу районів збору формувань ЦЗ або поблизу виходу з осередків ураження. Майно, заражене одночасно ОР і БЗ, піддають обробці, що забезпечує його дегазацію і дезінфекцію. Результати знезаражування контролюють відповідними приладами.

Повна дезактивація одягу досягається пранням у пральних машинах і застосуванням миючих розчинів, взуття - обробкою його органічними розчинниками на пунктах знезаражування. Часткова дезактивація одягу, взуття і ЗІЗ забезпечується витрушуванням, вибиванням (одягу), мийкою або протиранням дезактивуючими розчинами (взуття і ЗІЗ) у районах збору після виходу із зон зараження. При дезактивації пранням вовняних і сукняних виробів, а також виробів з хутра і шкіри, щоб вони не давали усадку і не грубіли, застосовують спеціальний екстракційний спосіб дезактивації, при якому органічний розчинник використовують як миючу ванну.

При дегазації одягу, взуття і ЗІЗ застосовують наступні способи: вимочування у воді, протирання розчинами, що дегазують, кип'ятіння в лужній воді, обробка пароповітряно-аміачною сумішшю, пранням в розчинах, що дегазують, за спеціальною технологією, обробка пара аміачною сумішшю, екстракційний спосіб дегазації.

Дегазацію кип'ятінням застосовують для бавовняних і шовкових тканин, прогумованих або гумових виробів. Бавовняні й шовкові тканини кип'ятять у розчинах СФ-2в (СФ-2), а гумові й прогумовані вироби - у воді. Хутряні, сукняні й вовняні вироби дегазувати кип'ятінням не можна, їх дегазують у пароповітряно-аміачних камерах. Після кип'ятіння одяг і білизну додатково пруть, просушують і пропрасовують.

Дезінфекцію і дезінсекцію одягу, взуття і ЗІЗ здійснюють на дегазаційних пунктах, станціях або площадках санітарної обробки або на пунктах спеціальної обробки. Дезінфекцію виконують шляхом обробки пароповітряною сумішшю, водяною парою, кип'ятінням, замочуванням у дезінфікуючих розчинах.

4. Заходи безпеки при проведенні робіт із знезаражування

До вимог безпеки відносять:

дотримання правил поведінки на зараженій місцевості;

обмеження контакту людей із зараженими предметами;

забезпечення всіх працюючих ЗІЗ;

проведення ретельної санобробки людей після робіт;

дозиметричний і медичний контроль.

Для цього слід:

не знімати і не розстібати ЗІЗ на зараженій території;

не приймати їжу, пити, курити;

дотримуватись встановлених строків перебування в ЗІЗ і стежити за їхньою справністю;

захищати від вологи ЗІЗ;

не виходити із зони зараження на знезаражену територію без проходження санобробки;

використані при знезараженні дрантя, кисті, щітки укладати в спеціальні ями або ящики із кришками для наступного знезаражування або знищення;

ЗІЗ застосовувати залежно від виду руйнування і властивостей використовуваних знезаражуючих засобів;

для полегшення умов роботи в жаркий час і ЗІЗ використовувати костюми, що екранують.

У зимовий час для попередження обморожування слід надягати вовняну білизну. При роботі із ЗІЗ через кожні 30 хв. улаштовують перерви на 5-10 хв., через 2 год. - перерви на відпочинок на 20 хв. у межах незараженої (знезараженої) території, де можна зняти протигаз і розстібнути ЗІЗ після часткової їхньої обробки.

Робочий інвентар, обладнання і ЗІЗ, використовувані при знезаражуванні, треба через кожні 2-3 год. роботи піддавати обробці дегазуючими розчинами.

До роботи зі знезаражування не можна допускати людей, що мають ушкодження шкірних покривів (садна, порізи, подряпини та ін.). Весь особовий склад формувань ЦЗ, який працює на знезаражені, повинен пройти відповідні щеплення від найпоширеніших інфекцій, які може застосовувати противник.

Контакт людей зі стічними водами на пунктах знезаражування повинен бути виключений. В осіб, які проводять дезінфекцію, щодня у встановлені медперсоналом години контролюють температуру тіла. Територія площадок, на яких виконувались роботи зі знезаражування, а також інвентар і обладнання цих площадок піддають щоденному знезаражуванню і контролю відповідними приладами.

Особи, які проводять дезінфекцію, після закінчення роботи перебувають під спостереженням медперсоналу в зонах карантину на строк, що залежить від характеру інфекційних захворювань.

Відповідальність за дотримання заходів безпеки при проведенні робіт зі знезаражування і виконання періодичного контролю покладається на начальників пунктів знезаражування, безпосередніх керівників робіт (командирів формувань ЦЗ) і відповідний медперсонал.

Рекомендована література

Атаманюк В.Г., Ширшев Л.Г., Акимов Н.И. Гражданская оборона: Учебник для вузов. - М.: Высш. школа, 1987. - 288 с.

Воробйов О.О., Кардаш В.Е. Медицина НС: Навч. посібник. - Чернівці, 2001. - 186 с.

Гунський А. І. Цивільна оборона: Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: Міністерство освіти, 1995. - 216 с.

Демиденко Г. П., Кузьменко Е. П., Орлов П. П. и др. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения: Справочник. - К.: Вища школа, 1989. - 372 с.

Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навч. посібник. - Львів: Афіша, 2000. - 334 с.

Журавлев В.П., Пушенко С.Л., Яковлев А.Н. Защита населения и территорий в ЧС: Уч. пособие. - М.: АСВ, 1999. - 372. с.

Завьялов В.Н. Учебное пособие по гражданской обороне М., 1989. - 271 с.

Пішак В.П., Радько М.М., Воробйов О.О. Безпека життєдіяльності: Підручник / за редакцією Радька М. М. - Чернівці: Книги - XXI, 2007 360 с.

Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2003. - 456 с.

10. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навч. посібник. - К.: Центр навч. літератури, 2004. - 438 с.

Размещено на Allbest.ur