Теоретичні основи цивільної оборони

При великих отруєннях спостерігається: різке подразнення слизових оболонок, сильні приступи кашлю, печіння і біль у носоглотці, різь в очах, посилення задишки, сльозотеча, посиніння шкіри і слизових оболонок, некоординовані рухи, ниткоподібний пульс, дихання поверхневе, втрата свідомості, судоми, набряк легень, зупинка дихання. При високих концентраціях смерть настає миттєво.

На потерпілого необхідно надіти протигаз ЦП-5, ЦП-7 з коробкою марки В або ізолюючий протигаз чи дихальний апарат. Винести з небезпечної зони, за необхідності зробити штучне дихання. Зігріти тіло, промити слизові оболонки і шкіру 2% розчином питної соди або зняти тампоном із ІПП-8, або змити уражену поверхню чистою водою з милом. У пошкоджені очі закапати 1% розчин новокаїну. При отруєнні середнього ступеня дати випити теплого молока із содою або лужної мінеральної води типу «Поляна Квасова», робити інгаляцію з 2% розчином питної води, зігріти тіло, дати вдихати кисень або аміак (нашатирний спирт). Терміново госпіталізувати.

У разі витікання хлору з балона місце витікання необхідно помити водою або вкрити мокрими ганчірками. Утворюється обледеніння і припиняється витікання газу. Якщо витікання не припиняється, можна поставити хомут з прокладкою із гуми, надіти аварійний футляр або занурити у ванну з 10% розчином гіпосульфіту чи вапна. Приміщення звільнити від газу можна, створивши водяну завісу або пустивши в приміщення сірчистий газ, або розпилити з допомогою гідропульту 10% розчин гіпосульфіту. Роботи слід проводити в ізолюючих протигазах. Це стосується і робіт з аміаком.

Аміак (NH3) - безколірний газ із запахом нашатирю (середня густина 0,68 г/см3), при температурі -33 + 35 °С - безколірна рідина, яка при температурі -78 °С твердне. Добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Суміш аміаку з киснем 4:3 вибухає. Горить в атмосфері кисню. Отруйний. Вражаючою концентрацією є 0,2 мг/л при експозиції 360 хв. Смертельною концентрацією є 7 мг/л при експозиції 30 хв.

Аміак небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру й слизові оболонки. У людини аміак при легкому ступені отруєння подразнює слизові оболонки очей - сльозотеча, уражує верхні дихальні шляхи - першіння і печіння у горлі, біль у горлі при ковтанні, чхання. Середній ступінь отруєння викликає задуху, головний біль, нудоту, блювання. При тяжкому ступені отруєння аміаком порушуються дихання, діяльність серцево-судинної системи. Смерть може настати від серцевої недостатності і набряку легень.

Потерпілому необхідно надіти протигаз з коробкою марки КД, М чи ізолюючий протигаз, винести на свіже повітря, зігріти тіло. Провести інгаляцію теплою водою зі вмістом 1-2% розчину лимонної кислоти, рот прополоскати 2% розчином соди або теплою водою. При потраплянні на шкіру й слизові оболонки - промити 2% розчином борної кислоти, при болях очей закапати по 1-2 краплі 1% розчину новокаїну. Опіки шкіри можна промити водою, потім опустити в теплу воду (35-40 °С), після чого накласти стерильну пов'язку або змазати пеніциліновою маззю чи маззю Вишневського. Якщо утруднене дихання, закапати в ніс 2-3% розчин ефедрину (4-5 крапель), поставити гірчичники на шию. Дати пити лужну мінеральну воду типу «Поляна Квасова» або тепле молоко. Потерпілого потрібно терміново госпіталізувати.

Сірчистий ангідрид (S02) - безколірний газ з гострим запахом запаленого сірника, середня густина 1,46 г/cм , температура кипіння -10,0 °С. Добре розчиняється у воді, утворюючи сірчану кислоту. Впливаючи на організм, подразнює верхні дихальні шляхи, спричиняє запалення їх слизових оболонок, а також горла й очей. Високі концентрації у повітрі спричиняють задишку, призводять до втрати свідомості й смерті.

Вражаючою концентрацією є 0,4-0,5 мг/л при експозиції 50 хв. Смертельною концентрацією є 1,4-1,7 мг/л при експозиції 50 хв.

Потерпілому треба надіти протигаз з коробкою марки В, винести на чисте повітря, дати подихати кисень, промити слизові оболонки 2%-м розчином питної соди. Дегазуючими речовинами є вода (10 т на 1 т S02), розчин лугів (13 т на 1 т S02), 10% аміак.

Сірководень (H2S) - безколірний газ з характерним запахом тухлих яєць, важчий за повітря, у воді малорозчинний, дуже отруйний. Середня густина 1,26 г/см , температура кипіння +46,0 °С. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Вражаючою концентрацією є 1,6-2,5 мг/л при експозиції 90 хв. Смертельною концентрацією є 10 мг/л при експозиції 90 хв.

Подразнює слизові оболонки, спричиняє головний біль, нудоту, блювання, біль у грудях, відчуття задишки, печіння в очах, з'являється металевий присмак у роті, сльозотеча. При появі таких симптомів потерпілого необхідно винести на повітря, очі й слизові оболонки не менше 15 хв. промивати водою або 2%-ним розчином борної кислоти. Дегазуючими речовинами є сірчистий натрій або калій.

Трихлористий фосфор - середня густина 1,53 г/см3, температура кипіння +74,8 °С. Вражаючою концентрацією є 0,015-0,08 мг/л при експозиції 30 хв. Смер-тельною концентрацією є 0,5 мг/л при експозиції 30 хв. Дегазуючими речовинами є луги, аміак.

Фтористий водень (HF) - середня густина 0,98 г/см3, температура кипіння +19,4 °С. Вражаючою концентрацією є 0,4 мг/л при експозиції 10 хв. Смертельною концентрацією є 1,5 мг/л при експозиції 5 хв. Дегазуючими речовинами є луги, аміак.

Азотна кислота (HN03) - безколірна рідина з температурою плавлення -41,6 °С, кипіння +82,6 °С (з розкладом), щільністю 1,52 г/см . Концентрована кислота малостійка, під час нагріванні або під дією світла частково розкладається з утворенням двоокису азоту (N02), який надає кислоті бурий колір і специфічний запах. Пари азотної кислоти при легкому отруєнні спричиняють бронхіт, при важкому виникають різка слабкість, нудота, блювання, задишка, кашель, багато пінистого мокротиння, ціаноз губ, обличчя, пальців рук, набряк легень протягом першої доби.

Сірчана кислота (H2S04) - чиста 100% безколірна масляниста рідина, застигає в кристалічну масу при температурі +10,3 °С. Температура кипіння +296,2 °С (з розкладанням); 95% концентрована - твердне при температурі нижче -20 °С. Щільність 1,92 г/см .

Туман сірчаної кислоти при концентрації 2,0 мг/м3 подразнює слизові оболонки носа і горла, при 6,0 мг/м3 відмічаються різко виражені неприємні відчуття. Ознаки гострих інгаляційних отруєнь: утруднене дихання, кашель, охриплість. Під час вдиханні сірчаної кислоти високих концентрацій виникає набряк горла, спазм голосових зв'язок, набряк легень, інколи їх опік, блювання, можливий шок, а потім смерть.

Соляна (хлористоводнева) кислота (НСІ) - розчин хлористого водню у воді. Температура кипіння +108,6 °С, щільність 1,18 г/см3 (при концентрації НСІ 35%). Міцна кислота «димить» у повітрі, утворюючи з парами води крапельки туману. Гостре отруєння хлористим воднем (соляною кислотою) супроводжується охриплістю голосу, ядухою, нежиттю, кашлем. Концентрація 50-75 мг/м переноситься важко, 75-150 мг/м смертельна.

Захист органів дихання від азотної, сірчаної і соляної кислот забезпечують фільтруючі й ізолюючі протигази, а також універсальні респіратори. Для захисту від цих кислот можуть бути застосовані промислові протигази з коробкою В з аерозольним фільтром (коробка пофарбована у жовтий колір з білою вертикальною смугою), а від азотної кислоти з коробкою БКФ (захисний), промислові універсальні респіратори РУ-60МВ. Від азотної і соляної кислот захищають цивільні протигази ЦП-5, ЦП-7 і дитячі.

При концентраціях вище допустимих мають застосовуватися тільки ізолюючі протигази, а для захисту шкіри - костюми з кислотозахисної тканини, захисні прогумовані костюми, гумові чоботи й рукавиці, спеціальні рукавиці для захисту від кислот.

Великий дощ, механічно вимиваючи хімічні речовини з ґрунту й змиваючи їх з поверхні, може за порівняно короткий строк значно знизити щільність зараження. Сніг, який випав на заражену ділянку, створює умови для тривалого зберігання вражаючих властивостей небезпечних хімічних речовин.

Підвищення рельєфу перешкоджає руху зараженого повітря, але суттєво не впливає на стійкість зараження. Загальне підвищення місцевості в напрямку руху хмари зменшує глибину поширення парів хімічної речовини. У глибоких видолинках, ярах при вітрі, спрямованому перпендикулярно до них, заражене повітря застоюється. Якщо ж напрямок вітру близький до осі яру, хмара, переміщуючись вздовж нього, проникає на велику глибину.

Якщо хмара зараженого повітря рухається через ліс, то глибина поширення хімічних речовин різко зменшується, так само як і їхня концентрація.

У лісі, на полях з високостебловими сільськогосподарськими культурами можуть утворюватися зони тривалого застою хімічних речовин. Таке явище може бути і в населених пунктах: заражене повітря, обтікаючи населений пункт, розсіюється в ньому і може на тривалий час утворювати застій зараженого повітря.

На ґрунті, поверхні будов, споруд, техніці краплі отруйних речовин починають випаровуватися, вбиратися, що, у свою чергу, впливає на тривалість їхньої дії на зараженій ділянці. На твердому грунті випаровування хімічних речовин із зараженої поверхні прискорюється. На пухкому фунті, а також на шпаруватих матеріалах відбувається вбирання або всмоктування небезпечних речовин, що призводить до підвищення їх стійкості. Але одночасно відбувається повільне розкладання хімічних речовин за рахунок взаємодії з вологою (гідроліз), яка завжди є в ґрунті й часто в шпаруватих матеріалах.

Лекція № 7. Біологічна зброя

1. Поняття біологічної зброї та історія її застосування

Біологічні засоби, які є основою осередку ураження, належать до засобів масового ураження людей, тварин, рослин і зараження об'єктів зовнішнього середовища.

Для підриву економіки держави, виведення із ладу людей, знищення поголів'я сільськогосподарських тварин, зменшення продукції тваринництва і рослинництва таке ураження може бути організоване противником у мирний час диверсійним методом, а у воєнний час шляхом застосування біологічної зброї як зброї масового ураження стратегічного призначення.

Історія застосування інфекційних властивостей біологічних речовин для масового поширення смертельних хвороб серед мирного населення і військ противника або захисту певних місць (споруд) бере свій початок з прадавніх часів. Так, ще в II-ІІІ тис. до н. е. в Єгипті для захисту усипальниць фараонів від зазіхань розкрадачів, крім всього іншого, речі у гробниці заражали смертоносними грибками («прокляття фараонів»). Армія Олександра Македонського при облозі фортець за допомогою катапульт закидувала трупи людей і тварин, які померли від інфекційних хвороб, на територію противника.

Наукові розробки біологічних засобів та їх застосування для ураження противника були розпочаті командуванням німецької армії в роки Першої світової війни.

Під час Другої світової війни в Німеччині в секретних науково-дослідних центрах розроблялися методи вирощування збудників небезпечних та інфекційних хвороб людей, сільськогосподарських тварин та способи їх застосування як біологічної зброї.

З 1940 по 1944 рр. японська армія більше 11 разів застосовувала різні види біологічних засобів проти китайських військ і мирного населення, в результаті чого в ряді міст і районів Китаю спалахнула епідемія чуми.

З 1941 р. США розпочали дослідні роботи для створення і можливого застосування з воєнною метою біологічних засобів. Був відкритий головний військовий науково-дослідний центр у штаті Меріленд, арсенал і завод для виробництва біологічних засобів у штаті Арканзас, випробувальний полігон у штаті Юта та ряд інших об'єктів. Подібні центри були створені і в інших країнах.

Біологічна зброя - це спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами доставки, оснащені біологічними засобами і призначені для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин, посівів сільськогосподарських культур, псування продуктів харчування, палива і техніки, а також для зараження кормів і води. Біологічними засобами ураження є хвороботворні мікроорганізми - бактерії, віруси, рикетсії, грибки.

Вражаюча дія біологічної зброї ґрунтується на застосуванні насамперед хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їхньої життєдіяльності. У спеціальній літературі зустрічається термін «бактеріологічна зброя», який широко застосовувався раніше, коли основою вражаючої дії такої зброї вважали застосування тільки патогенних мікробів із бактерій. Пізніше основою бактеріологічної зброї стали не тільки бактерії, а й віруси, рикетсії, грибки та шкідники рослин, тому на сучасному етапі більш відповідним є термін «біологічна зброя».

Для псування запасів продовольства, нафтопродуктів, деяких видів військового майна, оптичних приладів та іншого обладнання можна за певних умов застосувати бактерії, грибки, які швидко розкладають нафтопродукти, ізоляційні матеріали, прискорюють корозію металевих виробів, окислення місць паяння контактів електричних схем, що призводить до порушень і виходу з ладу складного електричного й оптичного обладнання.

Застосування біологічних засобів пов'язане з властивостями патогенних мікробів у природних умовах проникати в організм людини і тварини такими шляхами: 1) з повітрям через органи дихання - аерогенний, повітрянокрапельний шлях; 2) з продуктами харчування і водою через травний тракт - аліментарний шлях; 3) через пошкоджену шкіру в результаті укусів заражених кровососних членистоногих (вошей, бліх, комарів, москітів, кліщів) або хворих гризунів - трансмісійний шлях; 4) через слизові оболонки рота, носа, очей, а також через непошкоджену шкіру - контактний шлях.

З воєнною метою вивчені й запропоновані такі способи бойового застосування біологічних засобів: 1) розпилення біологічних рецептур для зараження приземного шару повітря частинками аерозолю - аерозольний спосіб; 2) розсіювання штучно заражених біологічними засобами кровососних переносників, випуск хворих гризунів, птахів - трансмісійний спосіб; 3) зараження біологічними засобами повітря і води в замкнутих просторах (об'ємах) за допомогою диверсійного спорядження - диверсійний спосіб; 4) використання біологічних боєприпасів (ракет, авіабомб, снарядів, мін).

Аерозольний шлях - один з основних способів зараження. За даними американських авторів, зона вражаючої дії біологічних боєприпасів масою 20 кг, розпилених з літака, досягає 100 тис. км2.

Зараження людей і тварин відбувається після контакту із зараженими предметами, технікою, рослинами, кормами, продуктами, хворими людьми і тваринами. Молоко, м'ясо, вовна, шкури, одержані від хворих або уражених тварин, можуть бути джерелами інфекції і одним із шляхів поширення збудника і осередку ураження.

Переносниками збудників хвороб можуть бути комахи і гризуни, які можуть заражатися в навколишньому середовищі (на нечистотах, трупах чи їх рештках) і потім механічно розносити (передавати) інфекцію.

Є також специфічний шлях передачі інфекційних хвороб, коли в організмі переносника (комахи, кліща, гризуна) проходять окремі стадії розвитку збудника. Після укусу такою комахою, кліщем, твариною людини або тварини відбувається зараження, наприклад, сказом, туляремією, висипним тифом та іншими хворобами.

Поширення на великій території за короткий час масового захворювання людей називається епідемією. Якщо захворювання охоплює багато країн, частин світу, материки - називають пандемією. Охоплення великих територій ураження хворобою рослин називається епіфітотією, а масове ураження тварин на великих територіях - епізоотією.

На утворення і поширення біологічного осередку ураження впливають такі особливості біологічних засобів:

висока ефективність за рахунок масового ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин збудниками особливо небезпечних інфекційних хвороб і шкідниками рослин на великих територіях;

можливість проникнення з повітрям у житлові, виробничі й тваринницькі приміщення, протягом якого може статися масове пере зараження людей, тварин (від 1 доби до 3 тижнів);

здатність тривалий час зберігатися у навколишньому середовищі, в заражених комахах, кліщах, гризунах;

можливість застосування з диверсійною метою для зараження продуктів харчування, урожаю, кормів, води для поширення епідемій і епізоотій;

складність діагностики захворювань людей, сільськогосподарських тварин та індикації збудників у разі застосування ворогом бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів у складі комбінованих рецептур.

Таким чином, висока бойова ефективність цих засобів обумовлена малою інфекційною дозою, можливістю таємного застосування на великих територіях, труднощами індикації, вибором дії (тільки на людину або на певний вид тварин), сильним психологічним впливом і великим обсягом та складністю робіт з проти-бактеріологічного захисту населення і ліквідації наслідків їх застосування. Щоб досягти найбільшого ефекту дії цих засобів масового ураження людей, можуть бути використані комбіновані препарати, що вміщують збудників декількох хвороб, різних токсинів, а також бактеріальних засобів у поєднанні з отруйними речовинами.

В якості біологічних засобів ураження використовують: 1) бактерії - мікроорганізми рослинного походження (переважно одноклітинні), що мають розміри в межах 0,5-10 мкм і за сприятливих умов розмножуються простим діленням через кожні 20-30 хв. Вони здатні зберігатися у воді, та грунті від 1 місяця до десятків років, створюючи капсули (спори) стійкі до висихання, високих і низьких температур. Тривалість інкубаційного періоду 1-6 діб. До основних бактеріологічних засобів відносяться збудники чуми, сибірської виразки, бруцельозу, черевного тифу, туляремії, холери, меліоїдозу, правця. Із великої кількості бактерій, знайдених у природі, тільки невелика частина видів викликає захворювання, тобто є патогенними (стафілококи, стрептококи, стовбнякова паличка, холерний вібріон та ін.). Хвороботворність бактерій полягає у їх здатності проникати крізь захисні бар'єри організму й виділяти токсичні речовини, які викликають інфекційні захворювання;

віруси - мікроорганізми, що мають розміри в межах 0,08-0,35 мкм і розмножуються тільки на живих тканинах (на відміну від бактерій). Вони добре переносять висушування та заморожування і є збудниками натуральної віспи, жовтої лихоманки, різних видів енцефалітів, лихоманки Денге, пситакозу, грипу, сапу, ящуру та ін. Інкубаційний період вірусних захворювань складає 4-12 діб;

рикетсії - це мікроорганізми, які займають проміжне положення між бактеріями і вірусами, живуть у тканинах уражених ними органів, мають розміри в межах 0,3-0,5 мкм. Вони не утворюють спор, але стійкі до висушування і низьких температур (у висушеному вигляді можуть зберігатись до півроку). Є збудниками висипного тифу, плямистої лихоманки Скелястих гір, Ку-лихо-манки, лихоманки Цуцугамуши. Інкубаційний період захворювань складає 4-23 доби;

грибки (мікози) - одно- або багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження, розміри 3-50 мкм. Спори грибків дуже стійкі до висушування, низьких температур, впливу сонячного світла і дезинфікуючих засобів. Вони ви-кликають такі важкі інфекційні захворювання, як бластомікоз, гістоламоз, нокардиоз, кокцидіоїдомікоз. Інкубаційний період захворювань складає 5-20 діб.

Як біологічні засоби ураження найнебезпечнішими для людей є антропозоонозні захворювання і група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Антропозоонозні захворювання - загальні для людей і тварин. До них належать бактеріальні - чума, сибірка, туляремія, сап, меліоїдоз; вірусні - пситакоз, енце-фаломієліти, ящур; рикетсійні - Купропасниця, плямиста пропасниця Скелястих rip; мікози - кокцидіоїдомікоз.

Група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб, які уражають людей, це: вірусні - натуральна віспа, жовта пропасниця, грип; бактеріальні - холера, черевний тиф; рикетсійні - висипний тиф.

Чума - гостре інфекційне захворювання людей і тварин. Інкубаційний період триває 1-3 доби. Поширюється блохами, повітряно-краплинним шляхом, через заражену воду, продукти і корми. Збудник стійкий у навколишньому середовищі. Хворий дуже небезпечний для оточення. Це найбільш заразна і важка хвороба з групи інфекційних, які викликають хвороботворні бактерії. Для чуми характерні висока температура, загальмована свідомість, ураження серцево-судинної системи й різко виражені запальні зміни в лімфатичних вузлах, легенях та інших органах. Основні форми чуми: бубонна, легенева, септична, кишкова і шкірна. Кишкова і шкірна форми чуми як самостійні зустрічаються рідко.

Легенева і кишкова чума без лікування швидко закінчується смертю хворого, а шкірна переходить у шкірно-бубонну. Якщо при цьому хворих не лікувати, може настати смерть.

Якщо своєчасно почати лікування бубонної і шкірної форм чуми антибіотиками, хворі видужують. При лікуванні легеневої форми чуми смертність знижується до 5-15%. Карантин триває 6 діб.

Сибірка - гостре інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин і людей. Людина може заразитися нею під час догляду за хворими тваринами, стиканні з предметами, продуктами, шкурами, вовною, зараженими спорами, під час використання зараженого м'яса, а також вдиханні пилу, в якому є спори збудника. Влітку можна захворіти від укусу зараженого ґедзя або мухи-жигалки. Інкубаційний період - 1-3 доби.

Залежно від проникнення збудника в організм сибірка може бути шкірної, легеневої і кишкової форми. Шкірна форма сибірки починається з появи на місці проникнення мікробів червоної плями, яка свербить, потім перетворюється на твердий вузлик, на вершині якого утворюється пухир. Пухир поступово наповнюється кров'янистою рідиною, потім лопається і на його місці з'являється чорна кірка - ділянка мертвої шкіри. Навколо цього місця виникають нові пухирчики, які проходять такий же цикл розвитку. Так утворюється карбункул сибірки.

При легеневій формі розвивається запалення легень внаслідок потрапляння збудника через дихальні шляхи. Симптоми: озноб, температура 40° і більше, тиснення в грудях, кашель, різкий біль, сльозотеча, голос хриплий, нежить. Кашель супроводжується виділенням рідкого кров'янистого мокротиння. Без лікування хвороба часто закінчуються смертю хворого.

Кишкова форма сибірки виникає при зараженні через рот. У хворого тяжке запалення кишкового тракту, частіше тонких кишок, утворюються виразки. Хвороба розвивається гостро: з'являються сильний ріжучий біль у животі, блювота жовчю з домішкою крові, здуття живота, частий кров'яний пронос. При легеневій і кишковій формі температура висока і хвороба на 3-5-ту добу часто закінчується смертю. Для лікування хворим вводять антибіотики. Проти сибірки є вакцини і сироватки. Строк карантину встановлюється на 8 діб.

Холера - гострозаразне кишкове захворювання людини. Зараження відбувається через воду, продукти, комах, розпилення в повітрі. Інкубаційний період триває 1-5 днів. Збудник у воді зберігається до одного місяця, у продуктах - 4-20 днів. Захворювання характеризується важким отруєнням мікробними токсинами, виснажливими проносами і блювотою, різким зневодненням організму. Хворий швидко худне, з'являється синюшність, температура падає до 35° і нижче, настають судороги і затьмарення свідомості. Смертність становить до 30%. Строк карантину - 6 діб.

Черевний тиф - гостре інфекційне захворювання внаслідок проникнення збудника хвороби у шлунково-кишковий тракт із зараженими водою і продуктами. У навколишнє середовище збудник з хворого організму виділяється із сечею і калом, може зберігатися від кількох днів до кількох місяців, особливо довго на харчових продуктах. Інкубаційний період - 7-23 дні.

Захворювання супроводжується високою температурою, загальною інтоксикацією, болючістю у ділянці живота, проносом, затьмаренням свідомості, висипом на шкірі грудей і живота у вигляді дрібних рожевих цяточок. Якщо не проводити лікування, смертність досягає 20%. Для профілактики застосовують вакцину.

Висипний тиф - гостре інфекційне захворювання людей. Зараження від хворого до здорового передається вошами. У хворого висока температура, сильний головний біль і висип, біль у всьому тілі. Збудник рикетсії зберігається у висушеному вигляді до 3-4 тижнів. Смертність без лікування - до 40%, при лікуванні - 5%.

Натуральна віспа - гострозаразне епідемічне захворювання людини. Зараження відбувається через дихальні шляхи, пошкоджену шкіру і слизові оболонки, при контакті з хворою людиною і зараженими предметами, інкубаційний період 13-14 днів. Хвороба починається гостро з ознобу, підвищенням температури до 40°. На 4-5-й день захворювання на обличчі й тілі з'являються вузлики, які перетворюються на пухирці, потім вони нагнивають кров'ю (чорна віспа). Пухирці підсихають, утворюються кірочки, які відпадаючи залишають після себе сліди у вигляді віспинок. Смертність досягає 40%, серед вакцинованих - до 10%. Карантин становить до 17 днів.

Кокцидіоїдомікоз - глибокий мікоз - уражує людей і тварин. Інкубаційний період триває 8-45 днів. Хворий дуже небезпечний для оточення. Важко піддається лікуванню.

Біологічне зараження продуктів, кормів і води хвороботворними мікробами або їх токсинами може стати джерелом ураження людей і сільськогосподарських тварин. Картопля, овочі, фрукти, риба, м'ясо, молоко можуть бути заражені збудниками холери, чуми, туляремії, ящуру, меліоїдозу, черевного тифу, дизентерії, сапу, сибірки та інших небезпечних хвороб.

Незахищені продукти, корми і вода найбільш інтенсивно заражаються збудниками хвороб у разі застосування їх у вигляді аерозолів. Можливе зараження виділеннями хворих людей і тварин, комахами (паразитами), гризунами - переносниками інфекційних захворювань, зараженими предметами догляду за хворими. Характер, ступінь зараження продуктів, кормів і води, глибина проникнення в них хвороботворних мікробів залежать від виду збудників, шляхів їх надходження в продукти, корми і воду, щільності зараження, виду продуктів, кормів, їхньої вологості, температури, часу та умов зберігання.

Збудники багатьох інфекційних хвороб швидко розмножуються, особливо таких, як холера, сибірка, черевний тиф. Наприклад, потрапляючи у воду навіть на невеликій ділянці річки, вони можуть заразити її далеко за течією. Зараження невеликих і непроточних водойм, незахищених колодязів може призвести до важких захворювань людей і тварин і стати причиною утворення осередку біологічного ураження.

2. Осередок біологічного ураження

У результаті потрапляння в навколишнє середовище небезпечних біологічних засобів (аварія, випадкове занесення збудника хвороби чи застосування біологічної зброї) і поширення на місцевості хвороботворних мікробів, токсинів, небезпечних шкідників можуть утворитися зони біологічного зараження і осередки біологічного ураження.

Зона біологічного зараження - це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах. Збудники інфекційних хвороб можуть поширюватися, збільшуючи зону зараження, людьми, комахами, особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами. Заражатися можуть люди, сільськогосподарські тварини і птиця, дикі звірі і птахи, повітря, місцевість, водойми, колодязі, резервуари з питною водою, фураж, сільськогосподарські посіви, запаси урожаю, продукти харчування, техніка, тваринницькі приміщення, пасовища і житлові приміщення.

Зона зараження характеризується видом біологічних засобів, розмірами, розміщенням відносно об'єктів господарювання, часом утворення, ступенем небезпеки і зміною з часом. Розміри осередку біологічного зараження залежать від типу, виду хвороботворних мікробів чи шкідників рослин, їх кількості, умов потрапляння та розмноження в навколишньому середовищі, метеорологічних умов, швидкості їх виявлення своєчасності проведення профілактичних і лікувальних заходів.

Осередок біологічного ураження - це територія, на якій у результаті впливу біологічних засобів (зброї противника) виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин. Він може утворитися не тільки в зоні зараження, а й за її межами, як результат поширення інфекційних захворювань. Осередок біологічного ураження характеризується видом біологічних засобів, кількістю уражених людей, тварин, рослин, тривалістю дії вражаючих властивостей збудників хвороб.

На основі узагальнення даних, одержаних від санітарно-епідеміологічних станцій, ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, станцій захисту рослин, медичними службами ЦО і службами захисту тварин і рослин ЦО встановлюються межі зони біологічного зараження й осередку ураження.

Формування осередку біологічного ураження залежить від:

санітарно-епідеміологічного і ветеринарно-санітарного стану місцевості, населеного пункту, тваринницьких приміщень;

якості організації і проведення протиепідемічних та протиепізоотичних заходів;

ступеня профілактичної імунізації й рівня імунітету проти захворювань, збудники яких можуть поширитися;

наявності у сільськогосподарському виробництві сортів сільськогосподарських культур, стійких проти найбільш небезпечних хвороб і шкідників;

наявності медичних, ветеринарних засобів профілактики і лікування найбільш небезпечних хвороб і хімічних засобів боротьби з хворобами й шкідниками сільськогосподарських культур.

Стійкість осередку біологічного ураження залежить від температури, вологості повітря, наявності сонячних днів. Збудники багатьох хвороб при температурі нижче 0 °С можуть тривалий час зберігатися в зовнішньому середовищі, тому взимку тривалість біологічного зараження більша. Влітку при високій температурі та інтенсивній сонячній радіації збудники хвороб гинуть швидше. Підвищення вологості також сприяє зниженню стійкості збудників хвороб. За даними досліджень вчених, ідеальним станом атмосфери для застосування бойових біологічних засобів є інверсія, а найбільш вигідний час доби настає після заходу сонця, коли немає прямої дії сонячних променів на біоагенти. Виходячи з цього вважається, що великомасштабне застосування біологічної зброї буде у вечірній і нічний час.

При виникненні осередку біологічного зараження для запобігання поширенню інфекційних захворювань із первинного осередку, вводиться карантин і обсервація.

Карантин - це система державних заходів, які проводяться в епідемічному (епізоотичному, епіфітотичному) осередку для запобігання поширенню інфекційних захворювань з вогнища ураження та для повної ізоляції і ліквідації його.

Карантин передбачає ізоляцію колективу, всередині якого виникли інфекційні хвороби, з госпіталізацією хворих, обсервацією тих, хто був у контакті з ними, медичним і ветеринарним спостереженням за рештою. З цією метою проводяться такі адміністративно-господарські заходи: забороняються в'їзд і виїзд людей, вивезення тварин, продукції тваринництва і рослинництва, прийом посилок. Проводяться протиепідемічні, ветеринарно-санітарні, санітарно-гігієнічні, протиепізоотичні лікувально-профілактичні заходи. Навколо осередку встановлюють охорону. Через спеціальні пункти під контролем медичної служби ЦО організують постачання людей, які знаходяться в осередку.

Карантинні заходи в повному обсязі проводять тільки при появі особливо небезпечних захворювань або тих, яким властиве швидке і масове поширення (чума, черевний тиф, холера, натуральна віспа, висипний тиф, ящур, сибірка, сап). Припиняється карантин після закінчення строку максимального інкубаційного періоду захворювання (з моменту виявлення й ізоляції останнього хворого).

Обсервація - це система заходів спостереження за ізольованими людьми або тваринами, які прибули з осередку, на який наклали карантин, або перебувають у загрозливій зоні, тобто на території, яка межує з осередком ураження. Ці заходи включать обмеження в'їзду і виїзду, вивезення з осередку майна, урожаю, продукції тваринництва без попереднього знезараження і дозволу медичної й ветеринарної служб, посилений медичний контроль за продуктами харчування і водою.

В осередку біологічного зараження проводять профілактичні й санітарно-гігієнічні заходи, дезинфекцію і санітарну обробку людей, тварин, води, техніки та ін. Особовий склад формувань робітники і службовці, які перебувають в осередку, для його ліквідації переводяться на казармене становище. Тривалість карантину і обсервації встановлюють, виходячи із тривалості максимального інкубаційного періоду захворювання.

Осередок біологічного ураження може бути в мирний час при виникненні інфекційних захворювань людей, тварин і рослин внаслідок завезення чи перенесення збудника хвороби з інших країн або в результаті порушення епідеміологічних норм.

3. Осередок комбінованого ураження

Осередок комбінованого ураження - це територія, у межах якої в результаті масового ураження, а також інших засобів нападу противника виникли масові комбіновані ураження людей, сільськогосподарських тварин, садів, лісових насаджень, руйнування і пошкодження будівель і споруд. Комбіновані ураження можуть виникнути від дії кількох вражаючих факторів одного виду зброї масового ураження або поєднання різних видів зброї.

Такий осередок може виникнути і в мирний час при стихійних лихах, аваріях і катастрофах з одночасним або послідовним впливом на людей, тварин, сільськогосподарські рослини і лісові насадження кількох вражаючих факторів з комбінованим ураженням.

Таке одночасне або послідовне ураження людей і тварин може призвести до значного збільшення втрат і значно ускладнити надання медичної та ветеринарної допомоги, ведення рятувальних робіт, залучення великої кількості сил і засобів для проведення відновлювальних робіт. Тому осередок комбінованого ураження - це не просто збіг кількох вражаючих факторів, а система взаємодії різних вражаючих факторів, які ускладнюють обстановку і наслідки. Розвиток і перебіг комбінованих уражень залежать від послідовності впливу вражаючих факторів, тривалості їх дії, виду, типу ОР, ступеня забруднення радіоактивними речовинами, виду збудників інфекційних захворювань, ступеня надання медичної допомоги людям і ветеринарної тваринам, можливості організації захисту сільськогосподарських рослин і лісових насаджень.

Лекція № 8. Сигнали ЦО населенню при виникненні загрози нападу противника

1. Дії за сигналом «Повітряна тривога»

Готовність ЦО до виконання покладених на неї завдань, у кінцевому рахунку, визначається її здатністю виконувати підготовку і проведення комплексу заходів, направлених на захист населення на території всієї країни. Одним із заходів є забезпечення своєчасного одержання сигналів, команд, розпоряджень органів виконавчої влади і органів управління у сфері ЦО, захисту населення і територій від НС. Потужна і широко розгалужена мережа радіотрансляційних центрів і радіомовних станцій, створена у нашій країні, забезпечує сприятливі умови для передачі розпоряджень і сигналів оповіщення ЦО.

Щоб своєчасно одержувати в загрозливий період сигнали оповіщення, необхідно на кожному підприємстві, в кожній установі, навчальному закладі, сільськогосподарському підприємству, а також у кожному будинку тримати постійно ввімкнутими в мережу радіоприймачі, гучномовці, телевізори, наладнані на одну з радіомовних станцій країни або основну програму.

Довгий час основним сигналом ЦО був сигнал «Повітряна тривога». Почувши сирену, всі повинні були укритися в захисних спорудах (сховищах, підвалах, льохах, укриттях). У наш час, щоб привернути увагу людей, будуть лунати електричні й ручні сигнали, гудки підприємств і транспортних засобів.

Це - сигнал цивільної оборони «Увага всім!». Почувши його не губіться. Негайно ввімкніть удома, на роботі репродуктор радіотрансляції, телевізор, радіоприймач, наладнавши їх на основну програму місцевого мовлення (якщо це не зроблено заздалегідь). Щоб проінформувати про небезпеку, що загрожує тих, у кого немає ні радіо, ні телевізора, а також тих, хто працює у полі, в лісі, на будівництвах та інших віддалених місцях, використовують телефон, інші пересувні гучномовні установки, посланців на транспортних засобах, на конях, пішки.

У наш час вимоги до оповіщення різко змінилися, з огляду на дальність польотів літаків, ракет, їх швидкостей, що зросли, те, що влаштовувало нещодавно, не може бути застосовано сьогодні, якщо ми не хочемо мати велику кількість невиправданих жертв.

Рис. - Технічні засоби оповіщення населення про загрозу надзвичайної ситуації

Після оголошення про загрозу нападу противника можуть піти сигнали цивільної оборони, що попереджають населення про небезпеку застосування ядерної або хімічної зброї. У даний час установлені наступні сигнали: «Повітряна тривога», «Закрити захисні споруди», «Відбій повітряної тривоги», «Загроза радіоактивного зараження», «Радіоактивне зараження», «Хімічний напад», «Бактеріологічне зараження».

Щоб швидко орієнтуватися у складній обстановці, кожному необхідно знати ці сигнали, вміло й чітко діяти за ними.

Сигнал «Повітряна тривога» попереджає про безпосередню небезпеку нападу противника. Його повідомляють по радіотрансляційній мережі словами: «Увага! Увага! Говорить штаб цивільної оборони! Громадяни! Повітряна тривога!» і дублюють електричними і ручними сиренами, переривчастими гудками підприємств, локомотивів і теплоходів. Тривалість подачі сигналу 2-3 хв. Цей сигнал попереджає і про загрозу ядерного нападу.

З моменту подачі сигналу до можливого нападу для вжиття заходів захисти може виявитися всього кілька хвилин. Тому діяти треба швидко й організовано.

Якщо сигнал застав у будинку, потрібно швидко одягтися, допомогти одягти молодших дітей, взяти індивідуальні засоби захисту, заздалегідь приготовлений запас продуктів і води, особисті документи і кишеньковий ліхтар, закрити вікна, виключити світло й усі нагрівальні прилади, перекрити газову мережу, загасити нагрівальні прилади і негайно піти в притулок або укриття, попередити сусідів.

Не можна залишатися в будинках, тому що при ядерному вибуху вони можуть зруйнуватися від впливу ударної хвилі.

По шляху в притулок або укриття, а також при вході в них необхідно дотримувати спокій і порядок, допомагати молодшим дітям, старим і інвалідам.

З виникненням загрози нападу в притулках буде встановлене чергування зі складу груп (ланок) обслуговування притулків (укриттів). Їхній обов'язок: стежити за правильним заповненням притулків, щоб громадяни не вносили громіздкі речі, пальні речовини і матеріали з неприємним або різким запахом, не приводили домашніх тварин. Крім того, засоби цивільної оборони забезпечують нормальну роботу фільтровентиляційній установки, своєчасне закриття дверей притулку (за сигналом «Закрити захисні споруди» або самостійно). Вони спостерігають за станом тих, хто вкривається, роблять їм першу медичну допомогу, користуючись наявною аптечкою з набором найбільше часто застосовуваних лік.

В укритті всі громадяни виконують вказівки старшого по укриттю.

Якщо сигнал «Повітряна тривога» застав у міському транспорті, після зупинки трамвая, тролейбуса або автобуса пасажири негайно виходять і направляються в найближче сховище або укриття, дорогу до якого вкажуть працівники цивільної оборони або міліції.

За сигналом «Повітряна тривога», який застав у магазині, на спектаклі, концерті, лекції, люди за вказівкою адміністрації направляються в притулки або укриття.

У школах за сигналом «Повітряна тривога» учнів організовано виводять у найближчі притулки або укриття. Старшокласники повинні показувати приклад спокою, правильно діяти і допомагати молодшим.

Якщо ядерний вибух застав поза притулками й укриттями, варто вжити всі можливі заходи захисту. У школі, будинку слід укритися в найбільш міцних частинах (підвалі, під сходовою кліткою), лягти на підлогу під простінком зовнішньої стіни, під столом або ліжком. Це може захістити, від ураження світловим випромінюванням, осколками скла розбитих вікон і дрібних предметів, що летять.

Коли ядерний вибух застав на вулиці, можна використовувати низькі кам'яні огорожі, канави, ями, траншеї та інші поглиблення, що знаходяться поблизу.

Значно знижують ефективність впливу вибуху на людину глибокі яри, ущелини, лісові масиви. Радіуси зон ураження ударною хвилею у молодому лісі або чагарнику в порівнянні з відкритою місцевістю скорочуються приблизно у 1,5 раза, а світловим випромінюванням - у 3 і більше разів.

Людині в момент ядерного вибуху, яка знаходиться на відкритій місцевості і не встигла укритися, не слід бігти. Треба негайно лягти на землю обличчям вниз, закрити оголені частини тіла пальто, плащем, накидкою і залишатися нерухомим протягом 15-20 сек після вибуху. У місті варто відбігти від будинків на середину вулиці і лягти на землю. Як тільки пройде ударна хвиля, піднятися, надягти протигаз (респіратор, противопильну тканеву маску, ватно-марлеву пов'язку) і вийти з вогнища ураження в напрямку менше зруйнованих будинків. Якщо поруч або по шляху руху виявляться уражені люди, треба надати їм допомогу.

Якщо противник не наніс удару по місту, подають сигнал «Відбій повітряної тривоги» по радіотрансляційній мережі словами: «Увага! Увага! Говорить штаб цивільної оборони міста. Громадяни! Небезпека нападу минула. Відбій повітряної тривоги! Відбій повітряної тривоги! Відбій повітряної тривоги!».

2. Дії населення за сигналом «Хімічний напад»

Коли противник застосував хімічну зброю, подають сигнал «Хімічний напад».

У місті або районі цей сигнал передають по радіотрансляційній мережі, даючи населенню рекомендації, як діяти з огляду на вид ОР. На місцях даний сигнал дублюють, часто ударяючи в звучні предмети (обрізки рейок, гонги, буфери і т.д.).

Якщо сигнал застав поза містом, почувши його, потрібно негайно надягти протигаз, засоби захисту шкіри і швидко вийти з зараженого району. Напрямок виходу вказують попереджувальні знаки, які виставляють розвідувальні підрозділи або працівники цивільної оборони. Границі заражених ділянок і напрямку виходу з них можуть бути зазначені також на стінах будинків, заборах, на деревах.

Щоб скоротити час дії ОР на організм, заражену ділянку треба проходити швидко.

У вогнищі зараження не можна заходити в будинок, брати що-небудь із зараженої поверхні, палити, приймати їжу, а також сідати або лягати на землю. Треба уникати забруднення одягу, намагатися обходити місця, на яких явно видні краплі ОР.

Кожен, хто вийшов з вогнища хімічного зараження, зобов'язаний пройти санітарну обробку, продегазувати одяг, взуття і засоби захисту. У спеціально обладнаних притулках з гарною герметизацією і системою фільтровентиляції люди залишаються до особливого розпорядження штабу цивільної оборони.

Тривалість перебування у притулках залежить від їхнього стану і сформованої обстановки. При пошкодженні притулку потрібно швидко надягти індивідуальні засоби захисту і, якщо надійде розпорядження від посад цивільної оборони, залишити притулок. Перед залишенням притулку варто перевірити надійність засобів захисту, переконатися, чи добре закриває одяг усі відкриті ділянки тіла.

3. Дії за сигналом «Радіоактивне зараження»

Щоб запобігти радіоактивному зараженню людей і тварин, штаби цивільної оборони ведуть безперервну радіаційну розвідку і спостереження за рухом радіоактивної хмари.

Як тільки стане відомо, що якому-небудь району або місту загрожує небезпека, штаб цивільної оборони негайно подасть по радіотрансляційній мережі сигнал «Загроза радіоактивного зараження». Населенню повідомляють, в якому напрямку рухається радіоактивна хмара, коли очікується його підхід, дають вказівки, як діяти і що використовувати для захисту.

Залежно від віддалення населеного пункту від центра ядерного вибуху, швидкості вітру населення матиме у своєму розпорядженні деякий час для вжиття заходів захисту від радіоактивних речовин. Так, якщо ядерний вибух відбувся у місті Н, а населений пункт М, у напрямку якого рухається радіоактивна хмара, знаходиться від постраждалого міста на відстані 180 км, то при швидкості вітру 30 км/год випадання радіоактивних опадів над пунктом М можна чекати через 6 годин.

Почувши попередження про загрозу радіоактивного зараження, необхідно негайно підготувати і ще раз перевірити індивідуальні засоби захисту: протигаз (або респіратор), протипилеву тканеву маску, ватно-марлеву пов'язку), накидку, панчохи, рукавички. Потім укласти в рюкзак (речовий мішок) запас продуктів харчування, у підготовлений посуд налити воду, щоб можна було знаходитися в укриттях кілька днів, поки зараження місцевості не знизиться до безпечного рівня.

Сільські жителі перевіряють і проводять додаткові заходи захисту продовольства, вододжерел, а також кормів для тварин. Усі двері й люки, що ведуть у комори, льохи та інші місця збереження запасів продуктів, овочів і кормів щільно закривають і герметизують.

Щоб охоронити тварин від ураження, їх заганяють у скотарні, в яких з початком випадання радіоактивних опадів закривають всі віддушини і вікна, двері і ворота.

При наближенні радіоактивної хмари до населеного пункту населення буде попереджено сигналом «Радіоактивне зараження». Цей сигнал може бути поданий по радіотрансляційній мережі з конкретними рекомендаціями про дії громадян. На місцях сигнал дублюють, часто ударяючи в звучні предмети.

За сигналом «Радіоактивне зараження» потрібно взяти засоби захисту, приготовлений запас продуктів і води і негайно укритися в захисних спорудах. Після їхнього заповнення всі двері і люки закривають.

Входити в притулки (укриття), розташовані в районі сильного радіоактивного зараження і виходити з них, як правило, забороняється. Якщо треба вийти з укриття (наприклад, для догляду за тваринами), надягають усі засоби захисту і перевіряють,чи щільно одяг закриває тіло. Повернутися в укриття можна тільки після проведення дезактивації одягу, взуття і засобів захисту, які здійснюють спеціальні служби, а також після часткової або повної санітарної обробки.

Поза приміщеннями роботи за сигналом «Радіоактивне зараження» припиняють. При необхідності на робочих місцях залишають мінімальну кількість працюючих, для яких повинні бути передбачені індивідуальні укриття.

Поводження і трудову діяльність людей на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами, час перебування в укриттях та інші питання, пов'язані із забезпеченням захисту населення, тваринних і матеріальних цінностей будуть установлювати виконкоми або штаби ЦО.

У зонах помірного зараження знаходитися в укриттях прийдеться від декількох годин до доби; у зонах сильного і небезпечного зараження - від однієї до п'яти і більше діб, дотримуючи заходи захисту при виході з укриттів на вулицю.

У міру зниження ступеня зараження (про що населення сповіщають штаби цивільної оборони) люди можуть з укриттів перейти в заздалегідь підготовлені будинки, що захищають від радіоактивного пилу.

Слід мати на увазі, що після ядерного вибуху в повітрі буде знаходитися величезну кількість радіоактивного пилу, улучення якого в приміщення сховища дуже небезпечно для тих, хто вкривається. Тому особовий склад ланки обслуговування виключає систему фільтровентиляції і припиняє подачу повітря у сховище.

Потім перевіряють його стан: оглядають сховище, стіни, перекриття, двері а інші конструкції, що обгороджують, переконуються у справності фільтровентиляційній установки, повітропроводів, водопроводу, каналізації і т.д. Якщо сховище не пошкоджене, то через 30-40 хв. фільтровентиляційну установку включають знову. За цей час основна маса радіоактивного пилу осяде, в зовнішнім повітрі його залишиться небагато, і, проходячи через фільтри-поглиначі, він буде затримуватися.

При несправності повітрезбірникових каналів або фільтровентиляційної установки треба одразу надягти засоби захисту органів дихання. Якщо сховище сильно пошкоджене або йому загрожує затоплення, пожежа, обвал, люди за вказівкою старшого ланки залишають його.

Вийшовши із сховища, треба обов'язково звернути увагу на попереджувальні знаки, що будуть виставлені працівниками цивільної оборони.

4. Дії за сигналом «Бактеріологічне зараження»

Сигнал «Бактеріологічне зараження» подають по радіотрансляційній мережі, якщо противник застосував бактеріальні засоби. Сигнал попереджає населення заражених районів про вид збудника, способи захисту і порядок дій.

При виявленні в районі інфекційного захворювання уводять карантин. Територія, на якій його вводять, називається карантинною зоною. Її ізолюють, обгороджують спеціальними знаками і оточують збройною охороною. В'їзд у карантинну зону і виїзд з неї забороняються. У зоні організують комендантську службу, що забезпечує встановлений режим поводження громадян.

Тривалість карантину залежить від характеру захворювання. Карантин знімають після ліквідації вогнища зараження і виключення можливості подальшого виникнення захворювання.

Якщо застосовано менш небезпечний збудник, у вогнищах зараження карантин заміняють обсервацією, що передбачає посилене медичне спостереження за людьми, які знаходяться у вогнищі зараження, виявленню та ізоляцію захворівших, негайне проведення запобіжних щеплень, обмеження спілкування населення між собою.

Дозвіл на вхід у зону обсервації і вихід з неї дають тільки працюючим на важливих промислових об'єктах і тим, кому зроблені запобіжні щеплення. При виході із зони обсервації всі громадяни проходять повну санітарну обробку. Вихід із зони обсервації людей, підозрюваних у захворюванні, категорично забороняється.

Населення у вогнищі бактеріологічного зараження повинне строго виконувати всі вимоги медичної служби цивільної оборони. У зонах карантину та обсервації рішенням органів влади можуть бути припинені заняття в навчальних закладах і роботи на деяких підприємствах і в установах, обмежене пересування людей і транспортних засобів, частково або повністю заборонена торгівля на ринках. Закривають на час видовищні підприємства.

Швидкість ліквідації вогнища бактеріологічного зараження багато в чому залежить від організованості населення.

Важливий захисний захід - постійне утримання в чистоті житла, дворів і місць загального користування. Дуже ретельно слід виконувати вимоги особистої гігієни, щотижня митися в лазні, змінювати натільну і постільну білизну, спостерігати за чистотою рук, волосся, щодня чистити одяг, взуття і т.п.

Одне з основних джерел багатьох гострозаразних захворювань - хвора людина, тому поява в квартирі або на виробництві захворілого небезпечно для навколишніх. При перших ознаках гостроінфекційного захворювання (різке підвищення температури, головний біль, озноб, загальна слабість, нудота, блювання, пронос та ін.) треба повідомити в найближчу лікувальну установу. До відвідування лікаря необхідно вжити заходи, що запобігають поширенню захворювання: ізолювати хворого в окремій кімнаті або відгородити його ліжко ширмою, простирадлом, не пускати в квартиру сторонніх. Усі члени родини після відвідування хворого лікарем зобов'язані строго виконувати отримані від нього вказівки.

Лекція № 9. Прилади радіаційної розвідки

1. Іонізуюче випромінювання

Основним завданням дозиметрії в ЦО є виявлення і оцінювання ступеня небезпечності іонізуючих випромінювань для населення і невоєнізованих формувань ЦО з метою забезпечення їх дій у різних умовах радіаційної обстановки. Для цього: виявляють і вимірюють потужність експозиційної дози випромінювання для забезпечення життєдіяльності населення і успішного проведення рятувальних та невідкладних робіт в осередках ураження, активність речовин, щільність потоку іонізуючого випромінювання, поверхневу активність різних об'єктів для визначення необхідності й повноти проведення дезактивації й санітарної обробки, а також визначення норм споживання забруднених продуктів харчування; експозиційну і поглинуту дози опромінення з метою визначення працездатності населення; ступінь забруднення радіоактивними речовинами продуктів харчування, врожаю, кормів і води.