Теоретичні основи цивільної оборони

Служба енергопостачання і світломаскування створюється на базі відділу головного енергетика. Начальник служби - головний енергетик об'єкта. Служба розробляє заходи, що забезпечують безперебійну подачу газу, палива або електроенергії на об'єкт. Проводить невідкладні аварійно-відбудовні роботи на енерго-мережах.

Аварійно-технічна служба організується на базі виробничого, технічного відділів або відділу головного механіка. Вона розробляє і проводить заходи із захисту унікального устаткування, підвищення стійкості основних споруд, спец-інженерних мереж і комунікацій, виконує невідкладні роботи з розбирання завалів, локалізації і ліквідації аварій на комунікаціях і спорудах об'єкта.

Служба об'єктів і укриттів організується на базі відділу капітального будівництва. Вона займається розробкою розрахунків з укриття робітників, забезпеченням готовності сховищ та укриттів і контролем за правильністю їхньої експлуатації. Бере участь у рятувальних роботах при виявленні завалених сховищ та укриттів.

Транспортна служба створюється на базі транспортного відділу, транспортного цеху. Вона розробляє і здійснює заходи щодо забезпеченню перевезень, пов'язаних з розосередженням робітників; організує підвезення сил і засобів до вогнища ураження, проводить роботи із знезаражування транспорту.

Служба матеріально-технічного постачання організується на базі відділу матеріально-технічного постачання об'єкта. Вона вчасно постачає формування усіма видами оснащення і продовольства, організує ремонт техніки і майна.

На невеликих об'єктах господарської діяльності функції служби ЦО виконують структурні органи управління цих об'єктів.

Лекція № 3. Захист населення від зброї масового ураження противника

1. Колективні заходи захисту

Забезпечення безпеки населення в НС, обумовлених стихійним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, а також використання сучасної зброї (воєнні надзвичайні ситуації) є загальнодержавним завданням, обов'язковим для вирішення всіма територіальними, відомчими і функціональними органами управління і регулювання, службами і формуваннями та суб'єктами господарської діяльності.

Захист населення - це комплекс взаємозв'язаних за місцем, часом проведення, цілями, засобами заходів цивільної оборони, які спрямовані на усунення або зниження на потерпілих територіях до прийнятого рівня загрози життю і здоров'ю людей у випадку реальної небезпеки виникнення або в умовах реалізації небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф.

Заходи щодо захисту людей від джерел НС повинні плануватися в обсягах, які гарантують неперевищення нормативної дії на них можливих факторів ураження для розрахункової надзвичайної ситуації.

В умовах виникнення НС заходи щодо захисту населення повинні здійснюватися в обсягах, які забезпечують неперебільшення допустимої нормативної дії на них реалізованих факторів ураження.

Якщо в умовах обставин, що склалися, встановлені нормативи допустимої небезпечної дії можуть бути перевищені, заходи щодо захисту людей підлягають проведенню за напрямками і в масштабах, що дозволяють максимально послабити їх дію.

Класифікація і основні характеристики засобів колективного захисту населення.

Захисні споруди цивільної оборони - це споруди, призначені для захисту людей від дії факторів ураження в надзвичайних ситуаціях техногенного, при-родного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру і за своїми захисними властивостями діляться на сховища і протирадіаційні укриття.

Сховища ЦО - це споруди, які забезпечують комплексний захист укритих людей від дії факторів ураження НС. Сховища, які знаходяться в зонах можливого виникнення масових пожеж і в зонах ураження СДОР (сильнодіючі отруйні речовини), забезпечують також захист укритих людей від високих температур, отруєння продуктами горіння і ураження СДОР.

Сховища повинні забезпечувати можливість безперервного перебування в них укритих людей протягом двох діб. За ступенем захисту від дії хвилі удару ядерного вибуху сховища розділяються на I, II, III і IV класи. Нормативний клас сховищ залежить від групи міста, категорії суб'єкта господарської діяльності і місця розташування об'єкта. При цьому радіус збору людей, що будуть укриватися, приймають у разі забудови території одноповерховими будинками 500 м, багатоповерховими будинками - 400 м.

За умовами зведення сховища можуть бути такими, що завчасно зводяться в мирний час або швидко будуються з введенням повної готовності ЦО. Сховища ЦО, які завчасно будують в мирний час, проектують, як правило, вбудованими в підвальні поверхи споруд і будинків. При неможливості створення вбудованих сховищ допускається будівництво окремо розташованих сховищ.

У мирний час сховища повинні використовуватися в інтересах суб'єктів господарської діяльності та обслуговування населення. Місткість сховищ за типовими проектами складає: 100, 150, 300, 450, 600, 750, 900, 1200, 1500, 1800 і більше чоловік.

Об'ємно-планувальне рішення. Приміщення сховищ розділяються на основні (приміщення для укривання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (приміщення для розміщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, водозабезпечення і каналізації). У сховищах передбачають захисні входи й виходи. Норма площі підлоги основних приміщень для одної людини складає не менше 0,4-0,5 м2, а використання сховищ в мирний час для виробничих потреб повинна складати не більше 40% загальної площі сховища. Об'єм приміщень на одну людину повинен бути не менше 1,5 м3. Приміщення для укриття людей облад-нують нарами для сидіння розміром 0,45 ? 0,45 м, для лежання - 0,55 ? 1,8 м - на одну людину), ширина проходу між нарами має бути 0,7 - 0,85 м, а ширина прохідного проходу в сховищі повинна мати розміри 0,9-1,2 м. Розміри приміщення для фільтровентиляційного обладнання визначаються його габаритами і площею, необхідною для обслуговування.

Дизельна електростанція (ДЕС) розташовується у зовнішньої стіни сховища і відділяється від інших приміщень негорючою стіною з величиною вогнестійкості, яка дорівнює 1 год. Вхід у ДЕС із сховища обладнують тамбуром з двома герметичними дверима, які відкриваються в сторону сховища.

Санітарні вузли: для чоловіків - 1 очко і 1 пісуар на 150 чоловік; для жінок - 1 очко на 75 чоловік; один умивальник на кожні 200 чоловік, але не менше одного на санітарний вузол.

Конструктивні рішення. Основними конструктивними елементами сховищ є: огороджуючі конструкції (зовнішні стіни, перекриття, фундаментна плита), внутрішні конструкції (стіни, колони), елементи входів і аварійних виходів, захисні прибудови в проймах (захисні герметичні двері й ставні), захисні прибудови в технологічних проймах і вводах інженерних комунікацій. Несучі конструкції розраховуються на дію повітряної хвилі ядерного (звичайного) вибуху відповідно до класу сховища. Маса 1 м2 огороджуючих конструкцій повинна бути для сховищ І-ІІІ класів не менше 1500 кг, для інших класів не менше 1100 кг. У масу перекриття включається маса встановленого обладнання (не більше 200 кг на 1 м2 займаної площі), а також маса шару ґрунту на перекритті. Залізобетонні перекриття вбудованих сховищ повинні мати термоізоляційний шар.

Входи в сховища і аварійні виходи. Вхід складається із спуску сходів або пандуса, переднього тамбура, тамбура (тамбур-шлюза) і вхідних отворів з дверима. Кількість входів залежить від місткості сховищ і кількості людей, які приходяться на один вхід. При місткості сховища до 300 чоловік допускається робити один вхід і аварійний евакуаційний вихід з висотою двері 1,8 м. Для забезпечення пропуску людей після сигналу ЦО на закриття дверей при входах у сховище створюють одно- або двокамерні тамбури-шлюзи. Захист входів та інших прийомів у захисних спорудах ЦО (сховищах і укриттях проти радіації) здійснюється шляхом встановлення типових захисних і герметичних дверей, воріт і ставень відповідно до класу захисних споруд і місця їх розташування та можливих НС.

Герметизація і гідроізоляція. Герметизацію сховищ виконують для виключення проникнення всередину сховищ отруйних речовин, радіоактивного пилу, біологічних аерозолів, газоподібних продуктів горіння при пожежах і проникнення повітряної ударної хвилі, а гідроізоляція - для виключення проникнення ґрунтових і поверхневих вод.

Приміщення, які пристосовують під сховища, повинні мати герметичність, при якій величина підпору p залежно від кратності повітрообміну К в них при герметичних отворах і закритих клапанах вентиляційної системи має бути не нижче показників:

К р (кгс/см2)

0,15	0,5	1,0
4,5	10	24

За внутрішню межу герметизації сховища приймають внутрішню поверхню огороджуючих конструкцій і перші зі сторони приміщень герметичні прибудови (двері, клапани, ставні і т. д.). У приміщеннях, які пристосовують під сховища при режимі фільтровентиляції, повинен забезпечуватися експлуатаційний тиск повітря не менше 5 кгс/см .

Вентиляція і опалення. Сховища обладнують механічними системами припливної і припливно-витяжної вентиляції для підтримання допустимих теплових і вологих та газових параметрів повітря протягом всього часу перебування в них людей.

Система вентиляції сховищ повинна забезпечувати нормальну її роботу за режимом чистої вентиляції протягом 48 год. і в режимі фільтровентиляції 12 год.

У сховищах, що розташовані в зонах можливих масових пожеж або сильної загазованості території шкідливими речовинами від вторинних факторів, передбачається режим повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря з розрахунковою тривалістю режиму протягом 6 год. У систему вентиляції входять окремі забірні канали повітря для різних режимів, противибухові пристрої з розширювальними камерами, що встановлюються на забірних і витяжних каналах, фільтри проти пилу, фільтри-поглиначі, вентилятори, розвідна система, герметичні клапани, витяжний канал (у сховищах, які обладнані для роботи в режимі повної ізоляції, крім того засоби регенерації) і теплоємкий фільтр. Сховища обладнують центральним опаленням у вигляді самостійного відгалуження від загальної опалювальної мережі об'єкта або будинків і споруд.

Водозабезпечення і каналізація. Для забезпечення водою сховище обладнують підключеним до зовнішньої водопровідної мережі водопроводом. На вводі водопровідної мережі встановлюють запірну арматуру. На випадок виходу із ладу зовнішніх водопровідних мереж передбачають ємкості для аварійного запасу води. У сховищах встановлюють промивні туалети з відводом стічних вод в зовнішню каналізаційну мережу через самостійні випуски (самопливом або шляхом пере-качування) з встановленням засувки в середині сховища і аварійного резервуару для збору фекалій.

Елетрозабезпечення і зв'язок. Електрозабезпечення сховища виконують від зовнішньої мережі міста або суб'єкта господарської діяльності. У сховищах великої місткості або на групу близько розташованих сховищ влаштовують захисну дизельну електростанцію (ДЕС) на випадок виходу із ладу зовнішнього джерела електрозабезпечення. У сховищах без ДЕС використовують місцеві джерела освіт-лення. Освітленість приміщень у цих випадках не нормується. Сховища повинні мати телефонний ввід і радіотрансляційну точку.

Сховища, які швидко зводять. Захисні властивості сховищ, які швидко зводять, встановлюються аналогічно як для сховищ, які будують в мирний час. Місткість сховищ визначається наявністю вільних місць для їх будівництва і приймається, як правило, від 50 до 300 чоловік. У сховищах передбачаються: приміщення для укриття людей і фільтровентиляційної установки; місця для розміщення баків з водою, переносної печі і ємкості з відходами; вхід і аварійний лаз (якщо головний вхід розміщується в зоні завалу).

Для будівництва сховищ, які швидко зводять, можуть бути використані серійні елементи промислового і цивільного будівництва, інші конструкції, а також спеціальні залізобетонні елементи і лісоматеріали. Сховища, які швидко зводять, оснащують найпростішими засобами забезпечення повітрям, водою, каналізацією, освітленням і зв'язком.

Пристосування під сховища ЦО приміщень існуючих будинків і споруд. Під сховища можуть бути пристосовані: підвальні поверхи виробничих, допоміжних і адміністративно-побутових будинків і споруд; окремо розташовані заглиблені споруди виробничого, господарського і побутового призначення; пішохідні тунелі, вентиляційні галереї і тунелі, пустоти у великих фундаментах та ін.; підвали в жилих будинках.

Сховища, які влаштовують у пристосованих приміщеннях існуючих будинків і споруд, повинні максимально задовольняти вимогам, які ставлять до сховищ, що спеціально будуються. Ці сховища можуть бути з конструкціями посилення з довговічних матеріалів (метал, залізобетон, цегла, камені) або з дерева. Внутрішнє обладнання таких сховищ може бути промислового виробництва або простішого типу, виготовлене силами місцевих об'єктів господарювання.

Оцінку здатності залізобетонних конструкцій, бетонних і цегляних склепінь викладених по металічних балках приміщень, які пристосовують під сховища, визначають за спеціальними розрахунками, таблицями й графіками. Таку роботу проводять завчасно із залученням спеціалістів проектних організацій.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) - це споруди, що забезпечують захист людей від дії іонізуючих випромінювань при радіоактивному зараженні місцевості з неперервним перебуванням у них розрахункової кількості людей протягом 1-2 діб. У зоні можливих слабких руйнувань ПРУ забезпечують також захист від обвалення окремих елементів будинків, для чого їх несучі конструкції повинні бути розраховані на тиск у фронті ударної хвилі повітря, що дорівнює 0,2 кг/см2.

ПРУ в межах зон можливих слабких руйнувань необхідно розташовувати в підвалах і цокольних поверхах, а за межами зон можливих руйнувань - крім того, на перших поверхах. При пристосуванні приміщень під ПРУ демонтаж технологічного обладнання не передбачається.

Місткість ПРУ визначається сумою місць для сидіння і лежання (на верхніх ярусах) і приймається: 5 чоловік і більше залежно від площі приміщень укриттів, обладнаних в існуючих будинках і спорудах; 10-50 чоловік в укриттях, які швидко зводять, що не використовуються в мирний час; 50 чоловік і більше залежно від площі приміщень, що проектуються і будуються в нових будинках і спорудах, які використовують в мирний час в інтересах суб'єктів господарської діяльності.

Протирадіаційні укриття діляться на класи відповідно до коефіцієнта захисту з гамма-випромінювання: за межами зон можливих руйнувань у заміській зоні з Кз = 20 - 50 для населення і Кз = 50 - 100 для працюючих змін; на об'єктах II кате-горії по ЦО, розташованих за межами зон можливих сильних руйнувань, а також в заміській зоні, яка розташована в зоні можливих слабких руйнувань з Кз = 50 - 100 для населення і Кз = 100 - 200 для працюючих змін; на об'єктах 11 категорії по ЦО, розташованих за межами зон можливих сильних руйнувань з Кз більше 200 для складу формувань і Кз = 100 - 200 для персоналу медичних установ.

ПРУ повинні мати приміщення: для розміщення людей, санітарного вузла, вентиляційної камери, зберігання брудного верхнього одягу. У ПРУ місткістю до 50 чоловік допускається замість санітарного вузла мати приміщення для виносної тари під фекалії і відходи.

У ПРУ влаштовують не менше двох входів. Ширину їх приймають залежно від кількості людей, які підлягають укриттю, із розрахунку 250 чоловік на 1 м ширини входу. На входах встановлюють звичайні з ущільненням двері.

Всі прийоми під час переведення приміщень на режим укриття заставляють матеріалами, які забезпечують такий самий захист, як огороджувальні конструкції.

Приміщення, які пристосовують під ПРУ, повинні бути забезпечені вентиляцією, опаленням, каналізацією і освітленням відповідно до вимог їх експлуатації в мирний час і в НС.

У ПРУ будь-якої місткості в цокольних і перших поверхах будинків, а також в укриттях місткістю до 50 чоловік, що розміщуються в підвальних поверхах будинків, використовують непримусову вентиляцію. В інших випадках застосовується примусова вентиляція.

Система опалення ПРУ є загальною з опалювальною мережею будинків і повинна мати пристрої відключення.

Водозабезпечення ПРУ повинно здійснюватися від зовнішньої або внутрішньої водопровідної мережі. Норма використання води на одну людину - 25 л на добу. При відсутності водопроводу в укриттях передбачаються місця для розміщення баків з питною водою з розрахунку на одну людину 3 л на добу.

Електрозабезпечення ПРУ передбачається від загальної електромережі.

Параметри повітряного середовища в ПРУ приймають як для чистої вентиляції сховищ - для вентиляції примусової або непримусової, а також для резервної вентиляції як для фільтровентиляції сховищ. Тепловологий режим при цьому не проводять. Норми подачі повітря в ПРУ приймають такими, як для сховищ.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) будують відповідно до вимог ДБН В 2.2.5-97 «Захисні споруди цивільної оборони».

Укриття простішого типу - це споруди, що забезпечують захист людей від світлового випромінювання і уламків зруйнованих будинків, а також знижують дію проникаючої радіації, ударної хвилі вибуху і радіоактивних випромінювань на зараженій місцевості.

До укриттів простішого типу відносяться спеціально збудовані щілини, а також підвали та інші заглиблені приміщення, пристосовані для захисту людей.

Щілини викопують у ґрунті у вигляді вузьких ровів із зломами в плані під кутом 90-120?. Довжина прямого відрізка повинна бути не більше 15 м. Місткість щілин приймають від 10 до 50 чоловік. У щілинах місткістю до 25 чоловік влаштовують один вхід, а при більшій місткості - два входи. Перекриття і крутості щілини повинні витримувати навантаження від ваги ґрунтової засипки товщиною 50-60 см, бокового навантаження ґрунту і дії ударної хвилі на поверхні землі 0,5-1,0 кгс/см2. Матеріали для настилу перекриття і одягу крутизни щілин - ліс круглий, пиломатеріали, залізобетонні вироби та ін.

Підвали та інші заглиблені й підземні приміщення і споруди, які пристосовують під простіші укриття, повинні бути достатньо міцні, з огороджуючими конструкціями із негорючих матеріалів, не мати транзитних комунікацій (трубопроводів опалення і забезпечення водою діаметром більше 70 мм, паропроводів більше 40 мм, кабелів високої напруги). Місткість укриттів у підвалах будинків рекомендується приймати 50-300 чоловік.

У підземних гірських виробках залежно від їх характеристик і місця розташування можуть створюватися сховища і протирадіаційні укриття. Гірські виробки можуть використовуватися для розміщення пунктів керування, укриття матеріальних ресурсів, розміщення виробництв з унікальним обладнанням, холодильників тощо.

У сховищах і ПРУ, які розміщуються у гірських виробках, передбачають системи вентиляції, водозабезпечення, електро-забезпечення, зв'язку і каналізації, що створюють необхідні умови для перебування в них людей протягом розрахункового періоду.

Підвищення захисних властивостей житла

Радіоактивне зараження місцевості - підступний і небезпечний фактор ураження. Воно розповсюджується навіть на ті райони, що не піддавалися дії надзвичайної ситуації, тому що утворена при аварії на АЕС радіоактивна хмара може переміщуватись на великі відстані.

Радіоактивні речовини не мають ніяких видимих ознак, а радіоактивне зараження не викликає у момент опромінення ніяких подразнюючих чи больових відчуттів, їх можна виявити лише за допомогою спеціальних дозиметричних приладів (індикаторів радіоактивності, рентгенометрів і т.д.), які є на об'єктах, в органах управління і силах ЦО. Люди можуть і не підозрювати, що вони і їх житло потрапили в зону радіоактивного зараження.

Зараження території підприємства, ураження робітників, службовців і населення прилеглого житлового масиву може відбутися у випадку виробничої аварії на об'єктах, що використовують сильнодіючі отруйні речовини (СДОР).

На розповсюдження СДОР можуть справити вплив напрям вітру і його швидкість, умови місцевості й рослинного покриву.

Якщо населення проживає поблизу хімічно небезпечних об'єктів, де є запаси СДОР (холодильні установки, водопровідні станції, хімічні і нафтопереробні підприємства і т. ін.), то слід попередити населення, з яким СДОР вони можуть реально зустрітися.

Таким чином, територія, що зазнала дії СДОР, включає місце його безпосереднього розливу, тобто осередок хімічного ураження і зону хімічного зараження, що утворилася у результаті розповсюдження парів. Зона хімічного зараження поділяється на дві частини: зону надзвичайно небезпечного зараження і зону зараження.

З віддаленням від місця вибуху (викиду) на АЕС або розливу СДОР рівні радіації або хімічного зараження зменшуються. Але оскільки невідомо, в якому районі можуть опинитися люди і їх житло, необхідно скрізь вживати всі заходи для захисту людей, житлових і виробничих будівель, різних споруд від радіоактивного і хімічного зараження.

Радіоактивне зараження відбувається у момент випадання радіоактивних опадів, а також тоді, коли піднятий вітром, машинами, людьми радіоактивний пил проникає всередину будівель і споруд. Населення на цей випадок повинно вжити ряд заходів. Для того, щоб захистити свій дім, квартиру від проникнення радіоактивного пилу і СДОР, треба зарівняти всі щілини у вікнах і дверях, закрити витяжки і димоходи, поставити на дверях ущільнювачі із гуми, повсті, губчастих гумовотехнічних матеріалів.

У кам'яних будівлях щілини зарівнюють шпаклівкою або штукатурним розчином, у дерев'яних проконопачують. Конструкції з дерев'яних збірних щитів склеюють двома шарами паперу. Віконні шибки рекомендується проконопачувати і, якщо треба, промазати замазкою. Розбиті шибки заміняють новими.

Крім проведення робіт із захисту від проникнення радіоактивного пилу і СДОР, необхідно посилити захисні властивості кожного будинку від радіоактивного випромінювання (проникаючої радіації). Віконні прорізи, особливо дерев'яних будинків, закладають цеглою, мішками з піском або землею. Стіни першого поверху будівель обсипають ґрунтом на висоту 1,8 від підлоги. Для кріплення ґрунтового обсипання можна застосовувати тини, дошки і т.д. На перекриття насипають допоміжний шар ґрунту.

При будівництві або ремонті підвалів і льохів ще у мирний час треба робити їх перекриття з таким розрахунком, щоб у разі необхідності на них можна було насипати шар ґрунту товщиною 60-90 см.

Таким чином, проведені заходи посилюють захисні властивості будинку, квартири, скорочують ймовірні втрати серед людей.

Профілактичні протипожежні заходи проводять з метою зменшення можливості виникнення і розповсюдження пожеж. Своєчасне проведення попереджувальних заходів населенням знизить можливість виникнення пожеж і займань, зменшить імовірність їх швидкого розповсюдження.

Для попередження пожеж у квартирі треба зняти з вікон завіски і тканинні штори, замість них повісити штори з білого паперу або тканини, попередньо просочені розчином борної кислоти або бури. Таке просочення надає паперу або тканині вогнетривкість. По можливості треба зробити на вікні дерев'яні віконниці (щити), пофарбувавши їх ззовні у білий колір або покривши вогнетривкою речовиною. Шибки вікон бажано покрити розчином вапна або крейди. Для отримання вапняного розчину треба змішати 10 вагових частин вапна, 1 частину жиру і 3 частини води. Легко спалахуючі предмети (картини, меблі) слід поставити в простінки. Одяг, взуття, книги, якими не користуються, треба скласти у шафи або валізи. Гас, бензин та інші горючі матеріали необхідно винести з будинку і тримати у безпечному місці.

Дерев'яні споруди (сараї, паркани), що не являють собою особливої цінності, слід розібрати (дошки і колоди можна використовувати при будівництві укриттів). Старі дерев'яні будівлі для підвищення їх вогнетривкості обмазують глиняним або вапняним розчином. Усі горища, сходові клітки, тамбури і комори повинні бути звільнені від громіздких і непотрібних речей. На горищах дерев'яну тирсу, торф, мох, що використовуються для утеплення, по можливості слід замінити вогнетривкими матеріалами: піском, шлаком, сухою землею, глиною. Захисний шар повинен бути 5-10 см, наскільки дозволяють перекриття. Перевірте, чи добре відчиняються двері, що ведуть у коридори і на сходові площадки. Стіни та інші частини дерев'яного будинку обмажте глиняним розчином - вони будуть більш вогнетривкими.

Необхідно підготувати засоби пожежогасіння: налити воду в діжки, баки і ванни, заповнити піском ящики і поставити їх так, щоб вони не заважали вільному виходу з квартири. Підготувати наявний протипожежний інвентар (відра, багри, драбини та ін.). Слід перевірити справність пожежних кранів і вогнегасників і у разі необхідності вжити заходи до їх виправлення або заміни.

Дуже важливо, щоб кожний житель будинку ознайомився з розташуванням вводів і пристроїв відключення будинкових комунальних мереж. Це дасть можливість своєчасно відключити їх у випадку пошкодження. Залишаючи будинок, не можна кидати ввімкнутими електроприлади, запалені газові плити, примуси, що горять, плити, що топляться, особливо уважним слід бути після оголошення за-грозливого положення. Крім того, кожній людині необхідно знати елементарні правила гасіння займань і пожеж, діяти у боротьбі з вогнем сміливо і енергійно.

2. Індивідуальні засоби захисту

Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покривів й медичні засоби використовують в системі захисних заходів у зонах надзвичайних ситуацій, які повинні запобігати наднормативній дії на людей небезпечних і шкідливих аерозолів, газів і пару, які потрапили в навколишнє середовище при руйнуванні обладнання і комунікацій відповідних об'єктів, а також знижувати небажані ефекти дії на людину променевого, теплового та іонізуючого випромінювань, а також для надання само- і взаємодопомоги при ураженнях внаслідок НС.

В якості засобів індивідуального захисту органів дихання необхідно використовувати загальновійськові, цивільні й промислові протигази, що випускаються промисловістю, респіратори й простіші засоби (маски проти пилу із тканин і пов'язки).

Як засоби індивідуального захисту поверхні шкіри слід використовувати загальновійськові захисні комплекти, різні захисні костюми промислового виробництва і простіші засоби захисту шкіри (виробничий і повсякденний одяг, при необхідності насичений спеціальними розчинами).

Засоби індивідуального захисту органів дихання і поверхні шкіри й медичні засоби, що випускаються промисловістю, повинні бути направлені в першу чергу для забезпечення особового складу органів керування і формувань цивільної оборони, які підготовлені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, а потім для працюючого персоналу, особливо на радіаційно, хімічно і біологічно небезпечних об'єктах господарської діяльності. Інше населення повинно використовувати простіші й підручні засоби.

Класифікація і основні характеристики засобів індивідуального захисту.

Для захисту сил цивільної оборони і населення від дії факторів ураження радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами використовують засоби індивідуального захисту.

Основними засобами захисту органів дихання є фільтруючі протигази, респіратори й ізолюючі протигази, які забезпечують захист органів дихання, очі й шкіру обличчя від СДОР.

Протигаз ГП-5 призначений для дорослого населення. Складається з фільтруючої коробки поглинання ГП-5; шлему-маски типу ШМ-62 або ШМ-62У. У комплект протигазу входить також сумка і коробка з незапітнілими плівками. Розмір шлему-маски підбирають за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).

Протигаз ГП-5М призначений для командного складу невоєнізованих формувань ЦО, а також для особового складу, який працює з переговорними апаратами. Складається з фільтруючої коробки поглинання ГП-5; шлему-маски типу ШМ-66МУ (з переговорним пристроєм). У комплект протигазу входять також сумка, коробка з незапітнілими плівками і коробка з мембранами. Розмір шлему-маски підбирають за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).

Протигаз ГП-7 (ГП-7В) призначений для командного складу невоєнізованих формувань ЦО, а також для особового складу, який працює з переговорними апаратами. Протигаз ГП-7В дозволяє здійснювати приймання води в зараженій атмосфері. Протигаз складається з фільтруючої коробки поглинання з чохлом, шлему-маски, сумки, коробки з незапітнілими плівками, утеплених манжет, спеціальної кришки для фляги і вкладиша.

Рис. - Протигаз ГП-5: 1 - протигазова коробка; 2 - непотіючі плівки; 3 шолом-маска; 4 - сумка

Рис. - Протигаз ГП-7

Рис. - Заміри голови при підбиранні розміру лицьової частини протигазу: а - висота обличчя; б - вертикальний обхват; в - горизонтальний обхват

Розмір шлему-маски підбирають за обміром параметрів голови: вертикального (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя) і горизонтального (довжина замкнутої лінії, яка проходить через лоб, скроні й потилицю). Результати вимірювань закругляють до 0,5 см. За сумою двох вимірювань визначають типовий розмір (розмір маски і номер упору лямок наголовника зі сторони кінців) лицьової частини.

Загальновійськові фільтруючі протигази МО-4у, РШ-4, ПМГ і ПМГ-2 складаються з фільтруючої коробки поглинання (МО-4у, РШ-4, ПМГ і ПМГ-2) і лицьової частини (ШМ-41М, ШМ-41М, ШМС або ММ-1, ПМГ і ШМ-66МУ), сумки, коробок з незапітнілими плівками, мембранами й утеплених манжет.

Розмір лицьової частини визначають за обміром голови як для протигазу ГП-5 (для чотириростового варіанта), так і за сумою між мочками вух по надбрівних дугах (для триростового варіанта).

Комплект додаткового патрона (КДП) з лицьовою частиною протигазу ГП-5 призначається для захисту органів дихання від окислу вуглецю (СО). КДП використовують при підвищеному вмісті окислу вуглецю в повітрі, при цьому об'ємний вміст кисню повинен бути не менше 18% в інтервалах температур від мінус 40?С до плюс 40?С. Час захисної дії патрона ДП-2 залежить від умов використання, особливо від температури навколишнього повітря (від 70 хв. при -20?С до 360 хв. +15?С). Для захисту від окислу вуглецю може використовуватися і гопкалітовий патрон ДП-1.

Рис. - Протигаз ГП-7 в комплекті з додатковим патроном ДПГ-3 45

Захист від сильнодіючих отруйних речовин може здійснювати промисловий протигаз ГП-7 в комплекті з додатковим патроном ДПГ-3.

Для працюючих на підприємствах хімічної, гірничодобувної і металургійної промисловості та в інших галузях, які виробляють, використовують, зберігають і транспортують СДОР, для захисту органів дихання використовують засоби індивідуального захисту фільтруючого типу промислового призначення.

Промислові фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, обличчя і очей людини від дії шкідливих домішок, які знаходяться в повітрі у вигляді газів, пару і аерозолів (пилі, диму, туману). Промислові протигази комплектують фільтруючими коробками великих і малих габаритних розмірів, що спеціалізовані за призначенням.

Таблиця Призначення коробок великих габаритних розмірів промислових фільтруючих протигазів

Марка коробки	Тип коробки і розпізнавальне фарбування	СДОР, від яких захищає коробка
А, А8	Без фільтру проти аеро-золів (ПАФ). Коричнева	Пари органічних сполук (бензин, гас, ацетон, бензол, толуол, ксилол, сірковуглець, спирти, ефіри, анілін, газо-і органічні сполуки бензолу і його гомологів, тетраетил свинцю), фосфор і хлорорганічні отрутохімікати
А	З ПАФ. Коричнева з білою вертикальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
В, В8	Без ПАФ. Жовта	Кислі гази й пари (сірчаний газ, хлор, сірководень, синильна кислота, окисли азоту, хлористий водень, фосген), фосфор і хлорорганічні отрутохімікати
В	З ПАФ. Жовта з білою вертикальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
Г, Г8	Без ПАФ. Чорно-жовта	Пари ртуті, ртутьорганічні отрутохімікати, на основі етилмеркурхлоріду.
Г	З ПАФ. Чорно-жовта з білою вертикальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман, суміш пару ртуті й хлору
Е, Е8	Без ПАФ. Чорна	Миш'яковий і фосфористий водень
Е	З ПАФ. Чорна з білою вертикальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
КД, КД8	Без ПАФ. Сіра	Аміак, сірководень і їх сполуки
КД	З ПАФ. Сіра з білою вертикальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
М	Без ПАФ. Червона	Окисел вуглецю при наявності органічного пару (окрім практично не сорбіруючих речовин, наприклад метану, бутану, етану, етилену, та інших), кислих газів, аміаку, миш'якового і фосфористого водню
М	З ПАФ. Червона з білою вертикальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
СО	Без ПАФ. Біла	Окисел вуглецю
БКФ	З ПАФ. Зелена з білою вертикальною смугою	Кислі гази і пар, пар органічних речовин, миш'якового і фосфористого водню і від різних аерозолів (пил, дим і туман)

У комплект промислового протигазу великих габаритних розмірів входять: фільтруюча поглинальна коробка, лицьова частина, з'єднувальна трубка, комплект незапітнілих плівок, сумка та інструкція з користування.

У промисловості для захисту органів дихання від деяких СДОР використовують малі протигазові коробки двох типів: з протиаерозольним фільтром (МКПФ) і без нього (МКП), які класифікують за марками А, В, Г, КД і С.

Таблиця Призначення коробок малих габаритних розмірів промислових фільтруючих протигазів

Марка коробки	Тип коробки і пізнавальні знаки	СДОР, від яких захищає коробка
А	МКП - корпус і дно коричневі	Пари органічних сполук (бензин, ацетон, бензол, толуол, ксилол, спирти), пари фосфор і хлорорганічних отруто-хімікатів
	МКПФ - корпус коричневий, дно жовте	Те саме, а також пил, дим і туман
В	МКП - корпус і дно жовті	Кислі гази і пари (сірчаний газ, хлор, сірководень, синиль-на кислота, хлористий водень, фосген), пари фосфору і хлорорганічних отрутохімікатів
	МКПФ - корпус жовтий, дно біле	Те саме, а також пил, дим і туман
Г	МКП - корпус чорний і жовта кільцева смуга, дно чорне	Пари ртуті, ртутьорганічні отрутохімікати на основі етил-меркурхлоріду
	МКПФ - корпус чорний і жовта кільцева смуга, дно чорне	Те саме, а також пил, дим і туман
КД	МКП - корпус і дно сірі	Аміак, сірководень та їх суміші
	МКПФ - корпус сірий, дно біле	Те саме, а також пил, дим і туман
С	МКП - корпус і дно зелені	Сірчаний газ і окисли азоту
	МКПФ - корпус зелений, дно біле	Те саме, а також пил, дим і туман

У комплект промислового протигазу малих габаритних розмірів входять: фільтруюча поглинальна коробка, лицьова частина, комплект незапітнілих плівок, сумка та інструкція з користування.

Промислові протигази великих і малих габаритних розмірів комплектують лицьовими частинами ШМП двох типів: з клапанною коробкою типу 1 і типу 11. Лицьову частину ШМП кожного типу виготовляють п'яти розмірів. Підбір лицьової частини за розміром проводять за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).

Таблиця

Результат виміру голови, см	До 63	63,5-65,5	66-68	68,5-70,5	> 71
Розмір шлему-маски	0	1	2	3	4

Крім лицьової частини ШМП промислові протигази можуть комплектуватися і лицьовими частинами ШМ-41, ШМ-41М, ШМС і ШМГ. Існують також дитячі протигази.

Дитячі протигази

а б в

Рис. - Дитячі протигази: а - ПДФ-7; б - ПДФ-Ш; в - ПДФ-2Ш

Протигазові респіратори РПГ-67, РУ-60М і РУ-60МУ використовують у промисловості для захисту органів дихання від СДОР у вигляді пару і газів. Вони складаються із гумової маски, фільтруючих поглинальних патронів, пластмасових манжет з клапаном вдиху і клапаном видиху, трикотажного обтюратора, а також наголовника для закріплення респіратора на голові.

Фільтруючі патрони респіраторів випускають марок А, В, КД і Г, які спеціалізовані за призначенням залежно від фізико-хімічних і токсичних властивостей СДОР. Патрони розпізнають за складом вбирача, а за зовнішнім видом - за допомогою маркування, яке нанесено в центрі перфорованої сітки патрона.

Респіратори протигазові РПГ-67, РУ-60М і РУ-60МУ забороняється використовувати для захисту органів дихання від високотоксичних речовин типу синильної кислоти, миш'якового і фосфористого водню, тетраетилсвинцю та інших, а також від речовин, які в паро- і газообразному стані можуть проникати в організм людини крізь шкіряні покрови. Для захисту від парів ртуті респіратори повинні використовуватися без трикотажного обтюратора.

Таблиця Призначення патронів респіраторів

Маркування патрону	СДОР, від якого захищає патрон
РПГ-67	Органічні пари (бензину, гасу, ацетону, бензолу, і їх гомологів, спиртів, ефірів та інших, окрім низько киплячих і не сорбіруючих органічних речовин), пару хлор- і фосфорорганічних отрутохімікатів
РУ-60М-А або РУ-60МУ-А	Те саме і аерозолі
РПГ-67-В	Кислі гази (сірчистий ангідрид, сірководень, інші), пари хлор-і фосфорорганічних отрутохімікатів
РУ-60М-В або РУ-60МУ-В	Те саме і аерозолі

Фільтруючі саморятівники СПП-2 (СПП-4) використовують для захисту органів дихання від окислу вуглецю, пилу і диму при пожежах на шахтах і в рудниках. Вони складаються з фільтрувального патрона, на якому закріплені згубник з носовим затискувачем і система кріплення фільтрувального патрону на голові. Фільтруючий патрон з елементами зберігається в герметичній металевій упаковці, на кришці якого закріплена плечова тасьма для носіння саморятівника.

Саморятівники СПП-2 (СПП-4) - це прибори разової дії і призначені тільки для виходу із загазованої зони. Використання їх допускається в повітрі з об'ємною часткою кисню не менше 17% і об'ємною часткою окислу вуглецю не більше 1%.

Саморятівники мають фільтр попередньої очистки повітря від пилу і диму. При роботі саморятівники нагріваються, що характеризує їх справність. Для зниження температури повітря, що вдихається, саморятівник СПП-4 має спеціальний теплообмінник. Вони зберігають свої захисні якості протягом трьох років при зберіганні в умовах складу.

Респіратори, що використовують для забезпечення ЦО (Р-2 і Р-2Д) і в промисловості (ШБ-1, «Айстра-2», Ф-62П та інші), використовують для захисту органів дихання від радіоактивного пилу, ґрунтового і промислового пилу і ряду аерозолів.

Таблиця Розмір респіраторів визначається за обміром параметрів обличчя людини

Висота обличчя, мм	Для Р-2	-	До 109	110-119	Більш 120
	Для Р-2Д	80-99	100-114	115-124	Більш 125
Розмір респіратора	0	1	2	3

Таблиця Основні характеристики респіраторів

Марка респіратора	Призначення	Комплект респіратора
Р-2	Захист від РР для дорослих	Фільтруюча напівмаска, поліетиленовий пакет, кільце
Р-2Д	Захист від РР для дітей від 7 до 17 років	Фільтруюча напівмаска, поліетиленовий пакет, кільце
	Пелюсток - 200	Захист від високодисперсних аерозолів	Легка безклапанна напівмаска з матеріалу ФПП
	Пелюсток - 40	Захист від високодисперсних аерозолів	Легка безклапанна напівмаска з матеріалу ФПП
	Пелюсток - 5	Захист від високодисперсних аерозолів	Легка безклапанна напівмаска з матеріалу ФПП
Ай	стра-9	Захист від високодисперсних аерозолів	Гумова напівмаска з клапаном видиху, поліетиленові патрони з клапанами вдиху і змінними фільтрами з матеріалу ФПП
Ф-62П	Захист від промислового пилу, окрім високодисперсного	Гумова напівмаска з клапаном видиху і пластмасова коробка з змінним фільтром з матеріалу ФПП
РП-К	Захист від промислового пилу, окрім високодисперсного	Гумова напівмаска з двох шарів (зовніш-ній - поліуретан, внутрішній - змінний матеріал ФПГ)
У-2К	Захист від різного пилу	Фільтруюча напівмаска, поліетиленовий пакет, кільце

Перевага ізолюючих дихальних апаратів (ІДА), які забезпечують органи дихання людини необхідною кількістю чистого повітря, є те, що вони можуть використовуватися незалежно від складу навколишньої атмосфери.

До них відносяться: автономні дихальні апарати, що забезпечують органи дихання людини дихальною сумішшю з балонів з стисненим повітрям або стисненим киснем або за рахунок регенерації кисню за допомогою продуктів, що затримують кисень; шлангові дихальні апарати, за допомогою яких чисте повітря подається до органів дихання по шлангу від повітродувок або від компресорних магістралей.

Ізолюючі дихальні апарати (ІДА) діляться на дві групи: протигази з хімічно зв'язаним киснем (ІП-4, ІП-46, ІП-46М) і протигази із стисненим киснем (КІП-8).

Ізолюючий дихальний апарат ІП-4 призначений для захисту органів дихання, шкіри обличчя і очей від будь-якої шкідливої домішки в повітрі незалежно від її концентрації при проведенні робіт в умовах нестачі або відсутності кисню.

Ізолюючий дихальний апарат ІП-4 складається з лицьової частини з з'єднувальною трубкою, регенеративного патрона, дихального мішка, каркасу. В комплект також входять незапітнілі плівки, утеплювальні манжети і сумка.

Лицьова частина ІП-4 призначена для ізоляції органів дихання від навколишнього середовища, направлення газової суміші, що видихається в регенеративний патрон, підведення очищеної від вуглекислого газу і водяного пару і збагаченої киснем газової суміші до органів дихання, а також для захисту очей і обличчя від шкідливої суміші в повітрі.

Регенеративний патрон призначений для отримання кисню, необхідного для дихання, а також для поглинання вуглекислого газу і вологи, що знаходяться в газовій суміші, яка видихається.

Дихальний мішок є резервуаром для газової суміші, що видихається, і кисню, який виділяється регенеративним патроном. Клапан надмірного тиску призначений для випуску зайвого газу з системи дихання при роботі. Каркас призначений для розміщення в ньому дихального мішка, попередження стиснення мішка при експлуатації апарату і закріплення регенеративного патрона.

Сумка служить для зберігання і перенесення ізолюючого дихального апарату, а також для захисту його вузлів від обливання СДОР і механічних пошкоджень. Вона виготовлена із спеціальної прогумованої тканини, стійкої до агресивних рідин.

В основі роботи подібних ізолюючих дихальних апаратів лежить принцип хімічної регенерації повітря, що видихається, в регенеративному патроні, за рахунок поглинання вуглекислого газу і пару води й виділення кисню, який супроводжується виділенням тепла, тому з часом використання регенеративний патрон нагрівається.

Час роботи в ізолюючому дихальному апараті визначається фізичним навантаженням і для ІП-4 складає при відносному спокої і легкому фізичному навантаженні близько 180 хв., при середньому фізичному навантаженні - 60 хв., при важкому фізичному навантаженні - 30 хв., робочий інтервал температур складає від мінус 40 до плюс 40?С. Попередню перевірку герметичності лицьової частини ІДА виконують на вдиху при одночасному притискуванні ніпеля з'єднувальної трубки до долоні. Якщо при вдиху повітря не проходить, то лицьова частина герметична.

Заміна відпрацьованого регенеративного патрона в зараженому або не придатному для дихання повітрі допускається лише в окремих випадках.

Протигази ІП-4 і ІП-46 використовують на суші, ІП-46М - для проведення легких робіт під водою. Підбір лицьової частини за ростом проводять за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).

Таблиця

Розмір шлему	Величина виміру голови, см
	ІП-4, ІП-46	ІП-46М
1	До 64	До 63
2	64,5-68,5	63,5-66,5
3	69 і більше	67-68,5
4	-	69 і більше

Серед промислових ІДА слід виділити ізолюючі протигази, шахтні саморятівники, ізолюючі респіратори, киснево-ізолюючий протигаз КІП-8, дихальні апарати ВЛАДА і АСВ-2, які можуть успішно використовуватися для захисту органів дихання від СДОР.

Киснево-ізолюючий протигаз КІП-8 призначений для захисту органів дихання при газорятувальних роботах від шкідливої дії не придатної для дихання атмосфери, яка має отруйні речовини високої концентрації і збіднена киснем. Час за-исної дії киснево-ізолюючого протигазу складає 2 години.

Місткість балону - 1 л, запас кисню в балоні - 200 л, маса протигазу - 10 кг.

Всі вузли КІП-8, за винятком клапанної коробки з маскою МІП-1 або шлемом-маскою, з'єднувальних трубок і манометра, розташовані в металевому корпусі: кисневий балон із запірним вентилем, блок легеневого автомата з редуктором і байпасом; дихальний мішок із запобіжним клапаном, звуковий сигнал; регенеративний патрон, поясний і плечовий ремні.

Після кожного використання КІП-8 чистять, перевіряють і перезаряджають. Зберігають КІП-8 у зібраному вигляді в приміщенні при температурі повітря від 3 до 20?С й відносній волозі 65-60%.

Таблиця Основні характеристики ізолюючих протигазів і приборів

Характеристика	Ізолюючий протигаз	КІП-8
	ІП-4	ІП-46	ІП-46М
Маса, кг	3,4	4,6	5,5	10
Лицьова частина	ШІП-2б	ШВСМ	ШВСМ	МІП-1
Регенеративний патрон	РП-4	РП-46	РП-46М	-
Час захисної дії при навантаженні(хв.):	Важкому	40	50	50	-
	Середньому	75	60	60	-
	Легкому	180	180	180	120
	В воді (15-20?С)	-	-	120	-
	В воді (15-20?С)	-	-	20	-

Шлангові ізолюючі дихальні автомати забезпечують органи дихання чистим повітрям через з'єднувальні шланги, до них також відносяться пневмокостюми, які забезпечують захист не тільки органів дихання, а і всього тіла. Шлангові ІДА розділяються на два типи: самовсмоктуючі шлангові апарати, в яких повітря до органів дихання надходить з чистої зони за рахунок зусиль людини; шлангові апарати з примусовою подачею чистого повітря в лицьову частину за допомогою повітродувок, вентиляторів або від компресора після його попереднього очищення.

Шлангові ІДА використовують, як правило, при виконанні робіт для ремонту й очистці різних ємкостей (цистерн, котлів), при ремонті колодязів, димоходів, підвальних та інших приміщень, де можуть скупчуватися газоподібні шкідливі суміші.

Протигаз шланговий ПШ-1 є засобом захисту безнапірного типу і має призначення для одного працюючого. Складається із шлема-маски (трьох розмірів: 1, 2, 3-го), двох з'єднувальних трубок, рукава для підведення повітря, фільтруючої коробки для очистки повітря, що вдихається, від пилу, рятувального пояса з плечовими тасьмами, сигнальної рятувальної мотузки і штиря для закріплення кінця рукава з фільтруючою коробкою в зоні чистого повітря. Протигаз ПШ-1 рекомендується використовувати при малих і середніх навантаженнях в тих випадках, коли чисте повітря можна забирати на відстані не більше 10 м від робочого місця.

Опір вдиху і видиху при витраті повітря 30 л/хв. складає 196 і 100 Па відповідно. Маса апарату не більше 8 кг. У зв'язку з великим опором диханню протигаз ПШ-1 рекомендується використовувати при короткочасних роботах. Придатність протигазу перевіряють перед кожною видачею і періодично (не менше одного разу за тиждень).

Шланговий протигаз ПШ-2 є засобом захисту з примусовою подачею чистого повітря і призначений для одночасного забезпечення захисту органів дихання двох працюючих на відстані 20 м від повітродувки або одного працюючого на відстані 40 м. В апараті передбачена подача повітря за допомогою електродвигуна, а також шляхом обертання повітродувки вручну.

Комплектність і призначення протигазу ПШ-2 аналогічні протигазу ПШ-1, довжина рукавів для підведення повітря складає 20 м, сигнальних мотузок 25 м. Кількість повітря, що подається під кожну лицьову частину, при 60 об./хв. складає 50 л/хв. Опір вдиху відсутній, опір видиху складає 119 Па. Маса апарату - не більше 46,7 кг.

Шланговий апарат ДПА-5 аналогічний апарату ПШ-2, відрізняється тільки конструкцією повітродувки. Мінімальний тиск повітря - 3000 Па, кількість повітря, що подається, - 200 л/хв.

Пневмокостюми ЛГ-4 і ЛГ-5 призначені для ремонтних і аварійних робіт при значному забрудненні повітря і обладнання приміщень радіоактивними й токсичними речовинами. Вони забезпечують ізоляцію органів дихання і поверхні тіла працюючого від зовнішнього впливу.

Пневмокостюми виготовляють із поліхлориду пластикату, причому ЛГ-5 - з більш міцної армованої плівки марки 80АМ. Спереду комбінезону є лаз для входу в костюм і виходу з нього.

Система подачі повітря в пневмокостюм включає повітровід, який розташований в шлемі, пластмасовий штуцер з пневмокостюмом та поясні повітроводи. Пневмокостюми виготовляють трьох розмірів: 3 розмір (М - малий) від 160 до 170 см, 4 розмір (С - середній) від 171 до 180 см, 5 розмір (В - великий) від 181 до 190 см.

Робота в пневмокостюмі допускається при температурі від мінус 30 до плюс 45?С. Повітря подається з використанням 250 л/хв. При температурі навколишнього повітря 16-27?С пневмокостюм можна використовувати працюючим без погіршення самопочуття протягом 4-6 годин. Маса пневмокостюму без шлангів складає 3 кг.

Тканинні маски проти пилу ПТМ-1 складаються з корпусу і кріплення. Корпус виготовляють з 4-5 шарів ткані. Навпроти очей роблять прорізи, в які вставляють скельця або прозору плівку. На голові маска закріплюється за допомогою смуги тканини, резинки або зав'язок. Розмір маски залежить від висоти обличчя.

Для верхніх шарів маски найбільше підходять б'язь, штапельне або трикотажне полотно, мадаполам, міткаль, шотландка та ін. Внутрішні шари можуть бути з дитячого пика, байки, бумазеї, бавовняно-паперової, шерстяної та інших тканин.

Ватяно-марлева пов'язку виготовлюють з марлі розміром 100 ? 50 см, на середину якої накладають шар вати розміром 30 ? 20 см і товщиною 1-2 см. Марлю з обох сторін загинають і накладають на вату. Кінці розрізують уздовж середини, в результаті чого виникають зав'язки.

Рис. - Простіші засоби захисту органів дихання: а - респіратор Р-2; б - протипилова маска ПТМ-1; в - ватно-марлева пов'язка

Індивідуальними засобами захисту шкіри є: захисні комплекти, спеціальний захисний одяг, загальновійськовий комплексний захисний костюм, побутовий, виробничий і спортивний одяг. Вони за типом захисної дії поділяються на ізолюючі (плащі і костюми), матеріал яких покривається спеціальними газо- і вологонепроникними плівками, і фільтруючі, що являють собою костюми із звичайного матеріалу, який насичується спеціальним хімічним складом для нейтралізації або сорбції пару СДОР.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща ОП-1 (виготовляють п'яти розмірів із спеціально прогумованої ткані), захисних панчох і захисних рукавичок. Маса комплекту 3 кг, упаковується в ящики по 20 шт.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК).



Рис. - Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК): а - захисний плащ ОП-1; б - рукавички; в - захисні панчохи

Легкий захисний костюм Л-1 складається з сорочки з капюшоном, брюк, зшитих заодно з панчохами, двопалих рукавичок і підшоломника. Окрім того, в комплект входять сумка і пара рукавичок. Виготовляють трьох розмірів із прогумованої ткані. Маса 3 кг, упаковується в ящики по 12 шт.

Легкий захисний костюм Л-1.

Рис. - Легкий захисний костюм Л-1: 1 - штани з панчохами; 2 - підшоломник; 3 - сорочка з капюшоном; 4 - рукавиці; 5 - сумка

Захисний костюм (комбінезон) складається з куртки і брюк (до комплекту входять і гумові рукавички, гумові чоботи й підшоломник). Виготовляють трьох розмірів із прогумованої ткані. Маса - 6 кг, упаковується в ящики по 20 шт. Захисний фільтруючий одяг (ЗФО) складається з хлопчатопаперового комбінованого костюму, насиченого пастою К-4, гумових рукавичок, чобіт, підшоломника, двох онуч (одна насичена). Комплект захисного фільтруючого одягу.



Рис. - Комплект захисного фільтруючого одягу: 1 - капюшон; 2 - нагрудний клапан; 3 - горловий клапан; 4 - штрипки нарукавників; 5 - застібки