Історія туризму як наука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-методичний посібник

Історія туризму як наука

І.М. Петренко

Полтава

2014



Автор:

Петренко І.М., д.і.н., професор кафедри педагогіки, культурології та історії ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».

Рецензент:

Оніпко Т.В., д.і.н., професор кафедри педагогіки, культурології та історії ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».

Лахно ОП., к.і.н., доцент кафедри всесвітньої історії та методики викладання історії Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка.

Рекомендовано до видання, розміщення в електронній бібліотеці та використання в навчальному процесі на засіданні кафедри педагогіки, культурології та історії ПУЕТ

3 вересня 2014 р., протокол № 1

Петренко І.М.

Історія туризму: навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни студентами підготовки 6.140103 «Туризм» за КМСОНП ПУЕТ / І.М. Петренко. - Полтава : ПУЕТ, 2014. - 131 с.

Відповідальність за зміст навчально-методичного видання несе автор, рецензенти та завідувач кафедри педагогіки, культурології та історії В.Ю. Стрельніков

Повне чи часткове відтворення, тиражування, передрук та розповсюдження даного видання без дозволу ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» ЗАБОРОНЕНО

Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», 2014



Вступ

історія знання туризм гостинність

Нинішній розвиток світу супроводжується неабияким зростанням туристських потоків, що обумовило бурхливий розвиток індустрії туризму та потребу в підготовці кваліфікованих кадрів для цієї галузі. Цілком закономірно, що на певному етапі розвитку туристської освіти виникла потреба в історичному усвідомленні процесів виникнення та розвитку такого багатогранного соціально-культурного явища, яким є туризм. І сьогодні історія туризму перетворилася на таку ж нормативну професійну навчальну дисципліну як, наприклад, історія техніки чи архітектури.

Туризм являє собою галузь світового масштабу із щорічним оборотом, що перевищує трильйон доларів. Туризм дає більше 10% усіх робочих місць у світі, сприяє розвитку соціальної інфраструктури, збереженню культурно-історичної спадщини, природних пам'ятників тощо.

Туризм - це не тільки високоприбуткова галузь світової економіки. Він завжди був і залишається потужним важелем у вихованні підростаючого покоління, формуванні світогляду молодих людей, забезпеченні здорового способу життя. Уміле використання державою механізму за назвою «соціальний туризм» дозволяє створити сприятливий ґрунт для побудови цивілізованої економіки з «людським обличчям». Історія знає не тільки такі приклади, але також визначає чіткі механізми досягнення необхідних результатів.

Як навчальна дисципліна історія туризму має загальноосвітнє та суто прикладне завдання. Останнє зумовлено фаховою специфікою менеджера готельного, курортного та туристського сервісу, що вимагає знання історії відкриття та туристського засвоєння територій, історії створення туристських фірм, спілок та товариств, досвіду попереднього керівництва туристською галуззю.

Метою вивчення дисципліни «Історія туризму» є формування у студентів системи теоретико-практичних знань з історії туризму. Зокрема, засвоєння логіки історичного розвитку туризму та його історичних форм, вивчення досвіду організації і ефективності функціонування сфери туризму в Україні.

Завдання дисципліни полягає в тому, що сучасний фахівець повинен розуміти і виявляти закономірності появи і розвитку туризму на певних історичних етапах. Тому завдання дисципліни «Історія туризму» полягають у тому, щоб:

засвоїти знання про основні етапи розвитку туризму і гостинності; розглянути в кожному із періодів розвитку такі моменти, як мотивація подорожей, рівень географічних і картографічних знань; стан доріг, маршрутів; засобів пересування (транспорт); розміщення і харчування, безпеки, розваг тощо;

застосування на практиці нормативних історичних документів міжнародних туристських організацій, що регламентують діяльність України у сфері туризму;

розвиток і вдосконалення навиків аналізу сучасних подій, що відбуваються в світі, уміння «прив'язати» їх до еволюції туризму і гостинності.

Знання. Під час навчання насамперед студентам необхідно засвоїти найбільш важливі питання історії туризму, звернутися до проблем історіографії, джерельної бази. Відтак у процесі засвоєння дисципліни студенти повинні знати:

основні віхи географічного пізнання світу;

організаційні форми гостинності на різних етапах історичного розвитку людства;

історію розвитку транспортних засобів пересування;

причини та напрямки мандрівництва у часи античності, середньовіччя та новий час;

особливості розвитку туризму в СРСР та радянській Україні;

становлення туризму в незалежній Україні.

Навички. Студенти повинні оволодіти навичками роботи з історичними джерелами і науковою літературою, систематизації і компаративного аналізу історичного матеріалу.

Уміння. Вивчення дисципліни повинно допомогти студентам навчитися логічно мислити і робити аргументовані висновки, викладати матеріал, оволодіти навичками аналізу, користуватися довідковою літературою. Загалом у процесі засвоєння дисципліни студенти повинні вміти:

збирати та аналізувати інформацію; працювати з фіксованою інформацією, з довідковою літературою, складати тексти доповідей, виступів, статей;

аналізувати основні передумови та тенденції туристського осовоєння територій;

визначати та аналізувати основні фактори, що сприяли становленню та розвитку туризму;

досліджувати зміни у соціальному складі подорожуючих та організаційних формах туризму;

з'ясовувати принципові засади організації туризму та визначати їхню ефективність.

Основними формами навчального процесу, які забезпечують вивчення студентами курсу «Історія туризму» є навчальні та проблемні лекції, лекції-презентації і семінари-презентації, рольові ігри, індивідуальна та самостійна робота, круглі столи, рольові ігри, брейн-ринги, вікторини, виставки ілюстративного матеріалу з фондів бібліотеки ПУЕТ. На вивчення курсу відводиться 54 годин, з яких передбачено 20 годин - на лекції, 16 годин - на семінарські заняття, та 18 годин - на самостійну роботу. Семінарські заняття передбачають поглиблене вивчення окремих важливих теоретичних та практичних проблем курсу. Самостійна робота з навчальною та спеціальною літературою, джерелами, відвідування музеїв різного профілю є однією з форм поглибленого вивчення історії туризму. Упродовж вивчення курсу викладач проводить модульний, а по його закінченні - підсумковий контроль знань студентів.

Метою навчально-методичного посібника є надання допомоги студентам в організації аудиторної і самостійної роботи та підвищенні її ефективності. Він містить методичні поради до кожної теми дисципліни, питання і завдання для самооцінки знань, завдання для тематичного контролю, індивідуальні завдання.



1. Навчальна програма дисципліни. Теоретичні засади історії туризму. Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Становлення туризму як масового явища. Особливості розвитку вітчизняного туризму на сучасному етапі

Тема 1. Історія туризму як наука

Предмет історії туризму. Зміст історії туризму. Необхідність вивчення історії туризму. Зв'язок історії туризму з іншими науками. Завдання історії туризму. Основні методи: історіографічний, історико-порівняльний, біографічний, статистичний. Основні поняття. Основні варіанти періодизації історії туризму.

Тема 2. Історичні передумови виникнення та розвитку подорожей і туризму

Основні етапи розвитку подорожей і туризму в суспільстві. Передісторія виникнення туризму. Комплекс суспільних факторів (соціально-економічні, географічні, демографічні, екологічні, мотиваційні) як поштовх до здійснення перших подорожей. Перші шляхи сполучення, засоби пересування. Човен як перший транспортний засіб. Умови здійснення подорожей у давні часи. Формування необхідних умінь і навичок орієнтування в оточуючому світі, перші засоби орієнтування. Маршрутні карти, їх типи (рельєфні, зоряного неба, морські). Розвиток природничого і географічного знання. Створення перших транспортних засобів. Спадкова передача досвіду і знань, необхідних для організації подорожей.



Тема 3. Подорожі та мандрівки в давні часи

Мандрівки в первісну епоху. Передумови виникнення і розвитку мандрівок. Переміщення (міграції) первісних людей, ознайомлення з новими територіями. Освоєння Америки, Океанії, Австралії. Вплив міграцій у первісну епоху на поширення та інтенсифікацію знань і вмінь. Відображення в релігійних поглядах різних народів проблеми “мандрівок”. Мандрівки на Давньому Сході. Мандрівки на Давньому Сході як складова способу життя. Подорожі у країнах Месопотамії. Подорожі шумерів, жителів цивілізації Хараппи і Мохенджо-Даро. Давньокитайські подорожники. Географія подорожей давніх єгиптян. Подорожі та експедиції фінікійців і карфагенян. Давні світові торговельні шляхи, їх значення для розвитку подорожей. Активізація мандрівництва та подорожей в античні часи. Основні цілі мандрівництва в давнину. Видатні мандрівники Давньої Греції. Олімпійські ігри, їх значення для історії мандрівництва та туризму. Курорти Давнього Риму. Римські готелі, харчевні та шляхи як паростки майбутньої інфраструктури туризму. Мандри скіфів.

Тема 4. Походи та подорожі Середньовіччя

Особливості середньовічної культури. Паломництво як культурний феномен. Буддійське паломництво. Арабські мандрівники і паломники. Місіонерські подорожі. Єрусалим - центр паломництва. Хрестові походи, їх причини, значення та соціокультурні наслідки. Православне паломництво. Удосконалення в будівництві доріг і транспортних засобах у середньовічній Європі. “Мандрівні школярі” і розвиток освітянських подорожей. Торговельні подорожі купців. Географічні відкриття та їх значення. Мандрівники Середньовіччя. Подорожі в культурі Давньої Русі. Давньоруські торговельні шляхи та їх значення. Подорож княгині Ольги до Візантії. Перші вітчизняні мандрівники-паломники. Мандрівництво давніх русичів, їхній внесок у відкриття та освоєння нових земель. Розвиток картографії.

Тема 5. Розвиток туризму в Новий час

Подорожі та відкриття ХVІІ-ХVІІІ ст. Становлення та розвиток туризму в Новий час. Найвідоміші мандрівники та подорожники. Дослідження “Чорного континенту”. Вплив торгівлі на становлення і розвиток туризму в Новий час. Роль Петра І у розвитку туризму в Росії. Російські науково-дослідницькі експедиції ХVІІІ ст. Просвітницький туризм і розвиток системи музеїв в Росії. Соціально-економічні причини становлення туризму в ХІХ ст. Англія ХІХ ст. - країна мандрівників. Становлення організованого туризму, перші туристичні фірми та організації. Поява елементів комплексного обслуговування туристів як прототипу пакет-турів. Томас Кук та його роль у розвитку і становленні туризму. Розвиток туристичного бізнесу в Європі. Формування міжнародних туристичних центрів (Франція, Швейцарія, Італія). Гірські клуби та їх роль у розвитку гірського туризму. Найвідоміші мандрівники ХІХ ст. Освітянські, наукові, місіонерські подорожі українців за кордон у ХVІ-ХVІІ ст. Паломницькі подорожі по святих місцях українських мандрівників ХVІІІ ст. Великий пішоходець і мандрівник ХVІІІ ст. Василь Григорович- Барський. Мандрівки та подорожі іноземців до Криму. Початок вивчення і дослідження Криму вітчизняними та іноземними мандрівниками у ХVІІІ ст.

Тема 6. Розвиток туризму в світі у ХІХ-на початку ХХ ст.

Загальна характеристика соціально-економічного розвитку. Зміцнення капіталістичних відносин. Розвиток сфери обслуговування. Підвищення життєвого рівня і культури відпочинку населення. Вплив науково-технічного прогресу на розвиток туризму у світі. Використання в туризмі нових видів транспорту (поїзд, автомобіль, велосипед). Розвиток туристичної інфраструктури. Будівництво готелів. Розбудова курортів (Баден-Баден, Ніцца). Розширення світового туристичного простору. Формування туристичного бізнесу, виникнення спеціалізованих туристичних фірм в Англії, Франції, Німеччині. Міжконтинентальні круїзи. Перший навколосвітній круїз. Індивідуальний туризм. Елітарний туризм. Організований і самодіяльний туризм. Зародження масового туризму. Нові види туризму: дачний, спортивний, велосипедний, автотуризм, альпінізм, круїзи, сафарі. Вихід туризму на державний і міжнародний рівні. Становлення туризму як самостійної галузі. Види туристичний клубів. Аматорські туристичні клуби. Започаткування видання спеціалізованої туристичної літератури. Путівники. Маршрутні карти. Створення перших міжнародних туристичних організацій. Міжнародні туристичні виставки і конференції. Формування основних туристичних регіонів (Італія, Швейцарія, Франція, Баварія, Греція), їх спеціалізація. Початок організованого туризму в українських землях (кінець ХІХ-початок ХХ ст.). Виникнення в Україні перших туристських організацій. Наукові подорожі українських мандрівників (Ю. Лисянський, В. Ржевуський). Кримсько-Кавказький гірський клуб. Організація туристичного руху в західноукраїнських землях. Розвиток готельної справи на Україні (кінець ХІХ-початок ХХ ст.).

Тема 7. Міжнародний туризм у ХХ ст.

Удосконалення світової транспортної системи. Розвиток і удосконалення матеріальної бази та інфраструктури туризму. Розвиток масового туризму. Розвиток готельного та ресторанного бізнесу. Особливості розвитку туризму у світі у 20-30-х роках. ХХ ст. Створення і діяльність міжнародних туристичних організацій. Становлення професійної освіти з туризму. Соціально-економічні, політичні та демографічні передумови розвитку туризму після Другої світової війни. Вдосконалення світової транспортної системи у другій половині ХХ ст. Перші інформаційні технології у сфері гостинності. Роль міжнародних туристичних організацій в розвитку міжнародного співробітництва в галузі туризму. Світовий туризм на сучасному етапі: динаміка, проблеми та перспективи розвитку. Дослідження з регіоналістики і географії туризму. Застосування високих технологій в індустрії туризму. Розвиток великих транснаціональних корпорацій, готельних ланцюгів і ланцюгів підприємств харчування. Нові види туризму і перспективи їх поширення. Значення геополітичної обстановки для формування туристських потоків. Екологія сучасного туризму. Вплив туризму на соціокультурне середовище. Професійна освіта в галузі туризму. Розвиток туризму в Україні у міжвоєнний період (1918-1939). Створення централізованої системи управління туризмом в Україні. Туристично-екскурсійна справа і краєзнавчий рух у Радянській Україні (1923-1933). Краєзнавчо-туристичні товариства “Сокіл”, “Плай”, “Січ”, “Чорногора”.

Тема 8. Туризм і екскурсії в СРСР

Загальна характеристика основних етапів розвитку радянського туризму. І етап (1922-1938) розвитку туризму в СРСР. Створення соціально-економічних умов, зародження і організаційне становлення екскурсійного і туристського руху в 20-х - І половині 30-х років. Ідеологічна і політична обумовленість розвитку особливості радянського туризму. Туристичні видання. «Екскурсійна справа», «Турист-активіст», «Бібіліотека туриста», «Турист». Перші радянські туристичні організації. Загальна характеристика найбільших туристичних організацій. Товариство «Бюро шкільних екскурсій Наркомпросу» (1918). «Радянський турист» (1928). «Інтурист» (1929). «Товариство пролетарського туризму і екскурсій» (1930). ІІ етап розвитку туризму (1936-1969). Впровадження нових організаційних форм управління. Створення Центральної та республіканських ради туризму. Передача туристичної справи у відання радянських профспілок. Створення організаційно-адміністративної структури туризму соціалістичного типу. Розвиток планових туристичних маршрутів. Організація планових туристичних маршрутів. Організація перших подорожей радянських туристів за кордон. Внутрішній і зарубіжний туризм. Радянський туризм як складова міжнародного туризму. Створення і діяльність Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» (1958). Участь радянських туристичних організацій у міжнародних туристичних заходах. Ососбливості розвитку радянського туризму. Створення всесоюзних туристичних маршрутів. Індивідуальний і масовий туризм. Соціальна структура туристичного потоку в 60-80-ті роки. Стан туристичної інфраструктури. Переваги і недоліки радянського туризму. Традиційні для СРСР види туризму - пізнавальний, спортивний, оздоровчий. Основні туристичні центри, їх спеціалізація. Центри оздоровчого туризму та рекреації: Крим, Кавказ, Карпати. Центри культурно-пізнавального туризму: Москва, Ленінград, Київ, Золоте кільце, Прибалтика.

Тема 9. Міжнародний туризм на сучасному етапі

Обумовленість розвитку міжнародного туризму політичним та економічним розвитком країн. Основні чинники розвитку сучасного туризму: підвищення добробуту і культурного рівня населення; зміна суспільних пріоритетів стосовно відпочинку - від пасивного до активного; активізація міграційних процесів; подальша урбанізація суспільства. Розвиток науково-технічного поступу. Процеси інтеграції і глобалізації у сфері міжнародного туризму; екологічний фактор. Характеристика сучасної туристичної індустрії, її потенціал і тенденції розвитку. Вдосконалення і функціонування сучасної туристичної інфраструктури. Державні програми розвитку туризму. Антимонопольне законодавство у сфері туризму. Діяльність науково-дослідних інститутів з питань розвитку туризму в країнах Європи. Основні тенденції розвитку сучасного міжнародного туризму. Інтенсифікація туристичного відпочинку. Домінування виїзного туризму. Спеціалізація, індивідуалізація та екологізація попиту в туризмі.

Тема 10. Розвиток туризму в Україні на сучасномі етапі

Туризм на початку 90-х років - соціально-економічні передумови та проблеми самовизначення. Запровадження державного регулювання туризмом. Правові засади туристичної діяльності в Україні. Основні завдання, пріоритетні напрями розвитку українського туризму. Активізація міжнародної туристичної діяльності України як складової зовнішньоекономічної діяльності. Розбудова інфраструктури українського туризму, підготовка кадрів. Перспективи і прогнозні оцінки розвитку українського туризму.

Тематичний план навчальної дисципліни «Історія туризму»

№ з/п	Назва розділу, модуля, теми	Кількість годин за видами занять
		разом	аудиторні	поза-ауд.
			лекції	семінарські	практичні	лабораторні	сам. роб.
1	2	3	4	5	6	7	8
Змістовий модуль І. Теотетичні засади історії туризму. Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Становлення туризму як масового явища. Особливості розвитку вітчизняного туризму на сучасному етапі
1	Тема 1. Вступ до курсу «Історія туризму». Історія туризму як наука	6	2	2	-	-	2
2	Тема 2. Історичні передумови виникнення та розвитку подорожей і туризму	6	2	2	-	-	2
3	Тема 3. Подорожі та мандрівки в давні часи	6	2	2	-	-	2
4	Тема 4. Походи та подорожі Середньовіччя	6	2	2	-	-	2
5	Тема 5. Розвиток туризму в Новий час	6	2	2	-	-	2
6	Тема 6. Розвиток туризму у ХІХ - на початку ХХ ст.	6	2	2	-	-	2
7	Тема 7. Міжнародний туризм у ХХ ст.	6	2	2	-	-	2
8	Тема 8. Туризм і екскурсії в СРСР	6	2	2			2
9	Тема 9. Міжнародний туризм на сучасному етапі	3	2	-	-	-	1
10	Тема 10. Розвиток туризму в незалежній Україні	3	2	-	-	-	1
	Разом	54	20	16			18

2. Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи

Одним із засобів вивчення студентами навчальної дисципліни «Історія туризму» є самостійна робота, що здійснюється згідно з навчальними планами й програмою. Її метою є засвоєння студентами курсу відповідно до особистих здібностей кожного та набуття навичок пошуку нових знань.

За часом самостійна робота студентів (СРС) поділяється на аудиторну й позааудиторну; за формами - на обов'язкову (передбачену навчальним планом), вибіркову (наукова й дослідницька робота) та добровільну (участь у олімпіадах, вікторинах, конкурсах, підготовка ділової гри).

Складовими СРС є самостійна робота під час лекцій, підготовка до практичних занять, вивчення тем, що винесені на самостійне опрацювання, написання рефератів, есе, наукової роботи, самостійні наукові дослідження тощо. Контроль за якістю СРС здійснюється на практичних та індивідуально-консультативних заняттях. Форми контролю СРС, що застосовуються при вивченні дисципліни «Історія туризму», передбачають усне опитування, співбесіди, тестування, диктанти на засвоєння наукових термінів, модульні контрольні роботи, реферативні виступи, презентацію результатів наукової роботи, виконаної студентом.

Ефективність СРС залежить від наполегливості студента у вивченні дисципліни, засвоєнні теоретичних і набутті практичних навиків, послідовності й систематичності занять і здійсненні самоконтролю. Останній надає студенту можливість самостійно оцінювати досягнення й підвищувати рівень знань.

Методологічною основою самостійної навчальної діяльності студентів є лекція, успішність якої залежить не тільки від мистецтва лектора, а й від уміння студента сприймати її. Завдання студента - уважно слухати викладача, який націлює на концептуально-проблемне бачення головних проблем теми, активно й творчо усвідомлювати отриману інформацію та записувати основний її зміст. Конспект лекцій акумулює необхідний навчальний матеріал і служить в подальшому базою для самостійної роботи студента та економить час на повторення перед заліком.

Крім того, в дисципліні «Історія туризму» є проблеми, які автори висвітлюють з різних, навіть протилежних сторін. Ці питання розглядають викладачі на лекції, і якщо студент не буде вести записів, то він швидко забуде пояснення лектора.

Добре засвоєння студентом змісту лекції означає, що він чітко знає основні проблеми теми, вміє виділити в ній головні положення, розуміє її місце у даній дисципліні, уявляє можливість практичного застосування набутих знань.

Послідовність навчального процесу виражається в тому, що лекція є першим його ступенем, за яким іде самостійна робота студента, консультація викладача, а завершує вивчення проблем, порушених у лекції, семінарське заняття.

Важливою формою СРС є опрацювання навчальної та наукової літератури. Для студентів, які вивчають дисципліну «Історія туризму», передусім необхідно оволодіти методикою роботи з інформаційними джерелами - обізнаністю у способах їх надходження й добірки, продуктивною організацією процесу читання, тлумачення, а в разі потреби - вмінням користуватися довідковою літературою, словниками іншомовних термінів, орфографічними та тлумачними словниками, енциклопедіями тощо.

Ефективність роботи студента з літературою значною мірою залежить від його навичок організації процесу читання. Неприпустиме механічне читання без осмислення змісту. Розібратися у прочитаному - значить продумати і зрозуміти основні визначення автора, його аргументацію, логічний зв'язок між головними думками, важливість окремих висновків і узагальнень для формування власних поглядів.

Наступною умовою успішного опрацювання інформаційного джерела є вміння студента викласти у тезовій формі його основний зміст. Загалом конспектування - це школа розвитку логічного мислення, адже воно спонукає глибше вникати в суть положень, сприяє більш чіткому усвідомленню прочитаного, виробленню навичок формулювання своєї думки, підвищує культуру та навички писемного мовлення. Залежно від характеру інформаційного джерела, ступеня його складності, досвідченості студента та поставленого завдання (вивчення усього твору або якої-небудь однієї проблеми, підготовки матеріалу до виступу, на семінарі, нотатки для доповіді чи реферату) записи мають характер плану, тез, нотаток, конспекту.

Конспектування потребує від студента певних навичок. Необхідно знати, що існує кілька форм запису: 1) запис за авторським текстом (текстуальний конспект), коли відповідь на питання дається словами автора або цитатами, логічно пов'язаними між собою; 2) вільний конспект - виклад думок своїми словами; 3) комбінований конспект - поєднання текстуально й вільного записів. Оптимальним є варіант, коли добре продуманий запис підкріплюється цитатами із визначень і висновків автора твору.

Поглиблення й закріплення знань, одержаних студентами під час лекцій і в процесі самостійної роботи, відбувається на практичних заняттях. Саме практичне заняття є тією творчою лабораторією, де всебічно активізується та інтенсифікується мислення студента, формуються навички аналізу й культура полеміки. Практично забезпечує необхідний оперативний зв'язок між викладачем і студентом при закріпленні програмного матеріалу, розвиває самостійність у студентів при оцінюванні окремих науково-архівознавчих проблем, їх практичній реалізації, стимулює загальний інтелектуальний потенціал, підвищує відповідальність за результати своєї праці.

Готуючись до семінарського заняття, студент насамперед повинен ознайомитись із планом заняття, списком інформаційних джерел, перечитати лекційні записи й відповідний розділ підручника чи посібника. Крім джерел, визначених програмою дисципліни, студентам рекомендується опанувати публікації у фахових журналах, науково-популярній літературі, переглянути веб-сайти матріалів із історії туризму, Міністерства культури і туризму України, музейних установ, що допоможе зорієнтуватись у широкому колі поглядів, думок, позицій, накопиченому досвіді туристичної справи. Підсумком підготовки до семінарського заняття має бути розширений план виступу, який повинен містити тези (основні положення) за кожним із питань заняття. Готуватися до виступу слід із таким розрахунком, щоб викласти зміст одного питання за 7-10 хвилин.

В умовах рейтингової системи оцінювання знань студентів, головний об'єктом стають їх уміння, навички та результати творчої діяльності впродовж вивчення теми, а критеріями оцінки - ступінь оволодіння різними формами роботи.

У процесі вивчення дисципліни «Історія туризму» студенти мають набути вміння:

- аналізувати, узагальнювати, систематизувати, порівнюватий пояснювати історичний досвід становлення туристичної справи в Україні й світі;

- аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, критично сприймати тенденційну інформацію;

- самостійно добувати знання, використовуючи різні джерела - документи, науково-популярну літературу, періодичну пресу тощо, володіти понятійним апаратом, правильно вживати й тлумачити туристичну термінологію;

- складати конспект, тези, готувати реферат, доповідь, складати список літератури з теми, брати участь у дискусії, конференції, давати усний відгук на відповідь однокурсника, поважаючи його право на власну думку;

- користуватися законодавчими та нормативними документами, що регулюють туристичну справу в Україні і світі;

- забезпечувати поточне зберігання туристичних документів у фірмах, організаціях, установах і їх передачу на архівне зберігання;

- вміти реалізовувати здобуті теоретичні знання на практичних заняттях, практиці тощо;

- використовувати набуті знання з історії туризму у процесі науково-пошукової роботи, зокрема під час пошуку та опрацювання необхідних для наукових статей, курсових і дипломних робіт відповідних документів.

Організація самостійної роботи передбачає системність і послідовність засвоєння матеріалу дисципліни. Тому на початку вивчення дисципліни «Історія туризму» до відома студентів доводять графік проведення поточного й модульного контролю знань. Індивідуальні особливості кожного студента, рівень його знань і здібностей, необхідна методична допомога щодо оволодіння технологіями засвоєння начального матеріалу викладач визначає під час проведення консультацій, де він обумовлює напрями самостійної діяльності студента.

Важливою складовою самостійної роботи студентів, де вони можуть проявити свою наполегливість у пошуку матеріалу та творчий підхід презентації тієї чи іншої архівознавчої проблеми, є підготовка реферату. Реферат має бути виконано самостійно. Мета написання реферату полягає у набутті студентом поглиблених знань у набутті студентом поглиблених знань з історії туризму, вміння та навичок працювати з науковою літературою і нормативно-правовими актами, які стосуються порядку комплектування та зберігання туристичної документації, самостійно аналізувати та узагальнювати матеріал, робити і формулювати власні висновки та пропозиції.

За допомогою рефератів студент глибше вивчає найбільш складні проблеми туристичної справи, вчиться правильно оформлювати роботу та докладати результати своєї праці. Підготовка реферату включає в себе такі етапи: 1) вибір теми; 2) підбір і вивчення спеціальної літератури та нормативно-правових актів; 3) складання плану реферату; 4) викладення змісту теми; 5) оформлення реферату; 6) усний виклад реферату.

Вибір теми. Студент самостійно обирає тему реферату із запропонованого викладачем переліку. Допускається закріплення декількох студентів за однією і тією ж темою реферату. В такому разі на семінарських заняттях, зокрема на науково-теоретичній конференції, один із них доповідає, а інші виступають з доповненнями чи уточненнями. Студент може в обсязі навчальної програми дисципліни сам запропонувати тему реферату, узгодивши її з викладачем.

Підбір і вивчення спеціальної літератури та нормативно-правових актів.

Роботу над рефератом потрібно починати з вивчення стосовно обраної теми відповідного розділу підручника, навчального посібника, конспекту лекції. Після того як загальне уявлення про обрану тему склалося, студенту слід приділити серйозну увагу підбору і вивченню нормативно-правових актів і літератури, орієнтовний список якої наведено після кожної теми. Однак запропонований перелік джерел не повинен зв'язувати ініціативу студента. Він може й мусить використовувати інші джерела, самостійно підібрані внаслідок вивчення бібліографії за обраною проблематикою.

Вивчаючи ту чи іншу наукову статтю, студент повинен сприймати її крізь призму тих основних проблем, що їх вирішував автор. Без усвідомлення тієї чи іншої туристичної проблеми неможливо виділити головне й істотне, важко відокремити тезу від аргументів і практично неможливо перебороти формальне ставлення до змісту досліджуваної праці.

Складання плану реферату. Після ознайомлення з літературою та нормативно-правовими актами студент складає план реферату, в якому конкретизує питання обраної теми. Реферат складається з таких структурних елементів: вступ; основна частина (виклад змісту теми); висновки; список використаних джерел і літератури.

Вступ є обов'язковою частиною реферату, в якому стисло обґрунтовується актуальність, наукова і практична значимість обраної теми, вказується на її місце у структурі курсу теорії держави і права, формулюються цілі дослідження. Основна частина реферату складається з розділів і підрозділів, у яких мають бути послідовно розглянуті всі питання теми. При цьому слід мати на увазі, що кількість розділів і підрозділів не регламентується, але недоцільно їх робити невеликими за обсягом. Якщо матеріал важко розбити на декілька частин через його тісну змістовну логічну послідовність, розділ можна не розбивати. Заключна частина реферату має містити висновки, в яких формулюються результати дослідження, оцінки проаналізованого матеріалу, пропозиції чи рекомендації з досліджуваної проблематики. Вступ і висновки реферату разом не повинні перевищувати одну чверть його обсягу.

Викладання змісту теми. Виклад матеріалу повинен бути чітким, логічним і послідовним. Необхідно вживати туристичні терміни, властиві даній науці, уникати незрозумілих понять і складних граматичних зворотів. При використанні цитат з літературних і наукових джерел слід пам'ятати, що вони необхідні для підтвердження думки автора реферату або ж для висловлювання своєї думки на противагу іншій. Занадто зловживати ними не слід.

Студенту доцільно звернути увагу на такі характерні недоліки, які трапляються при написанні реферату, і які можуть призвести до незадовільної оцінки: механічне, дослівне переписування використаної літератури; поверховий, не аргументований виклад основних теоретичних положень; невідповідність між змістом роботи та її планом; абстрактний виклад теми, відсутність посилань на нормативні документи законодавчих органів України; недбалість і неграмотність викладу.

Отже, основними вимогами до написання реферату є вміння виділяти головні теоретичні питання і роз'яснювати їх на конкретному матеріалі, логічно та послідовно розкривати зміст теми, використовуючи при цьому сучасну літературу.

Оформлення реферату. Студент повинен пам'ятати, що через оформлення реферату, його зовнішній вигляд, викладач формує першу думку про зміст матеріалу. Тому кожному студенту необхідно опанувати техніку й етику оформлення наукової праці та дотримуватись стандартних вимог, які висуваються щодо рефератів. Оформлення списку використаної літератури є важливою складовою написання реферату. При оформленні списку використаної літератури слід окремо виділяти джерела (нормативно-правові акти тощо), додаткову літературу та архівні документи.

3. Навчально-методичні рекомендації щодо вивчення дисципліни за темами. Теоретичні засади історії туризму. Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Становлення туризму як масового явища. Особливості розвитку вітчизняного туризму на сучасному етапі

Тема 1. Вступ до курсу «Історія туризму». Історія туризму як наука

Кількість годин: аудиторні заняття - 4 год., самостійна робота - 2.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Мета теми полягає в тому, щоб з'ясувати суть і завдання історії туризму як науки і навчальної дисципліни. Для усвідомлення цього необхідно розібратися в таких питаннях:

Історія туризму як наука і навчальна дисципліна.

Предмет, джерельна база історії туризму. Міждисциплінарні зв'язки науки.

Проблема періодизації історії туризму.

Під час висвітлення першого питання слід усвідомити, що серед галузей і навчальних дисциплін гуманітарного циклу, роль і значення яких неухильно зростає, одне з чільних місць посідає історія туризму, як система наукових знань про туризм, його зародження, розвиток, динаміку становлення. Звертаємо Вашу увагу на те, що історія туризму сформувалося в рамках історичної науки. На нинішньому етапі розвитку науки історія туризму є самостійною дисципліною, поштовхом до чого став бурхливий розвиток туризму, перетворення його на масове явище.

Історія туризму цікава й захоплююча. Проте, серед учених не припиняються суперечки з деяких ключових питань, що мають важливе науково-історичне значення. Де джерела туризму і чи можна вважати таким подорожі, що здійснювалися, наприклад, в епоху Античності або в Середні віки ? З якої дати слід почати відлік сучасного етапу в туризмі ? Залежно від трактування і розуміння цих питань у сучасній історичній науці існують різні підходи до висвітлення даної проблеми. Наявні зараз навчальні посібники, підручники і монографії з історії туризму умовно можна поділити на дві основні групи.

До першої групи слід віднести підручники, автори яких основний акцент роблять на тому, що туризм своїми коріннями сягає глибоко в історію, що основні тенденції, характерні для сучасного туризму почали формуватися ще задовго до нашої ери. Серед сучасних дослідників, що поділяють таку точку зору, можна назвати російських науковців М.В. Соколову, Л.П. Воронкову й інших.

Інша група вчених, серед яких необхідно виділити В.К. Федорченко, В.В. Дворніченко, Г.П. Долженко, Г.С. Усикіна й інших, основну увагу акцент приділяють питанням становлення та розвитку туризму на сучасному етапі, тобто коли туризм став характеризуватися як масове явище, доступне широким верствам населення.

Підчас розгляду другого питання слід звернути увагу на те, що предмет вивчення історії туризму складають передусім соціально-економічні та політичні фактори, що впливали та визначали розвиток туризму. Водночас він включає вплив базових елементів розвитку туризму - географічні відкриття та рекреаційне освоєння регіонів, виникнення та розвиток інституту гостинності та транспортних засобів.

Щодо джерельної бази з історії туризму, то зазначимо, що вона охоплює загальноісторичні і спеціальні туристичні джерела. Основний їх масив - історичні джерела, які набувають туристичнознавчого характеру внаслідок специфіки пізнання. Зокрема, це графіті (всі види випадкових написів і малюнків); карти; свідчення мандрівників; путівники; мемуари; щоденники мандрівників; договори; законодавчо-нормативні акти; археологічні артефакти тощо.

Варто пам'ятати, що історія туризму - це комплекна дисципліна, що вивчає історію, географію, економіку, соціологію, політологію. Вивчення історії туризму неможливо уявити без знань із літератури, релігієзнавства, правознавства, філософії. Безпосередньо ж під «історією туризму» слід розуміти сукупність знань і процесів з найрізноманітніших сфер життєдіяльності людини, що тісно переплітаються між собою. Виходячи з вищесказаного, вивчення історії туризму повинне відбуватися в сукупності із дослідженням питань історії розвитку людства.

Студенти мають знати, що завдання дисципліни полягає в тому, щоб дати систему знань з історії розвитку подорожей і туризму, його становлення та перетворення у масове явище. Історія туризму сприяє підготовці фахівців для сфери туризму та гостинності, дає необхідні знання для істориків, культурологів, фахівців державного управління.

Опановуючи третє питання, необхідно звернути увагу на те, що сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від зміни наступних факторів: мотивації подорожей; способу подорожей і розвитку транспортних засобів; кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення. За цим критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити на 4 етапи: 1) початковий (з давніх часів до 1841 р.); 2) становлення туризму як галузі (1841 - 1914 рр.); 3) формування індустрії туризму (1914 - 1945 рр.); 4) монополізації туристичної індустрії (з 1945 - до наших днів).

Термінологічний словник

Щоб краще усвідомити будь-яку проблему, студентам доцільно звертати увагу на розуміння ними термінів і понять, які стосуються тієї чи іншої теми. З'ясування суті туристичних термінів і понять є запорукою глибшого та якіснішого засвоєння студентами певної теми чи дисципліни загалом.

Гостинність - сукупність засобів розміщення, харчування і розваг для туристів, а також традиції прийому гостей в різних культурах. Термін «гостинність» походить від давньофранцузького слова «hospise», що означає: «будинок для подорожуючих».

Інфраструктура - сукупність споруд, будівель, систем і служб, необхідних для функціонування галузей матеріального виробництва та забезпечення умов життєдіяльності суспільства.

Історія туризму - наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів.

Подорож - це пересування людей у просторі та часі. Подорожі можуть мати характер військових походів, масових міграцій, наукових експедицій, туристичних мандрівок та інших типів пересувань людей на значні відстані. В залежності від мотивів і особливостей подорожі, люди, які їх здійснюють, можуть називатися моряками, прочанами, комівояжерами, туристами та ін.

Суб'єкти туристичної діяльності - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.

Туризм - подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку. В широкому розумінні до туризму належить будь-який маршрут переміщення у просторі, який виходить за межі буденності або за рамки повсякденних справ. Так, щоденні поїздки з дому на роботу і з роботи додому, до туризму не відносять, а виїзні поїздки на рибалку чи в ліс - уже туризм. У вузькому значенні туристичними вважають всі спеціально організовані маршрути по переміщенню громадян, які здійснюються за їх рахунок, окрім переміщень, пов'язаних із виконанням професійних обов'язків.

Термін «туризм» з'явився у Франції у ХVIII ст.; у перекладі з французької мови дослівно означає: «мандрівка заради задоволення». Деякі дослідники вважають, що цей термін має англійське походження і з'явився у XIX столітті. Оскільки англійська і французька мови ґрунтуються на латині, то можна погодитися, що слово «туризм» походить від латинського tornus, що в перекладі означає: «рух по колу». Підтвердженням «англійської версії» походження слова «туризм» можна вважати той факт, що на початку XIX ст. в Англії побачила світ книга «Anecdotes of English language», в якій мандрівник був названий туристом. Але приблизно в той же час у Франції вийшов друком словник французької мови, який включав визначення туризму.

Турист - це особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування метою, на термін від 24 годин до шести місяців, без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Туристична індустрія - це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Методичні рекомендації до семінарського заняття 1 «Історія туризму: вступ до дисципліни»

Готуючись до першого семінарського заняття з історії туризму, важливо обов'язково засвоїти ті методологічні засади, з яких, власне, і починається дисципліна. Відтак, готуючись до першого семінарського заняття, студентам слід уважно переглянути конспект лекцій, запропоновані викладачем на лекції нормативні документи та рекомендовану літературу. Ураховуючи великий масив теоретичного матеріалу і намагаючись зосередити увагу студентів на найбільш актуальних проблемах дисципліни «Історія туризму», пропонується здійснювати підготовку до першого семінарського заняття за таким планом:

Предмет, об'єкт і методи вивчення історії туризму.

Джерельна база дисципліни.

Періодизація розвитку історії туризму як навчальної дисципліни і наукової системи.

Крім цього, підчас підготовки до першого семінарського заняття студенти мають бути готові до вхідного тестування з історії туризму, яке має виявити їх рівень обізнаності з історією туристичної справи в світі та Україні, в тому числі на Полтавщині. Для цього студентам пропонується згадати, які туристичні маршрути існують в їх місті, селі, районному центрі, селищі, а також, коли вони виникли і з цим пов'язані.

Водночас пропонуємо підготувати вдома письмову відповідь на питання: «Які проблеми з історії туризму, на Вашу думку, досліджено з достатньою повнотою, а які висвітлено частково чи не досліджувалися взагалі ?».



Завдання для самоперевірки знань

Завдання 1.

Історія туризму є:

окремою наукою;

окремою дисципліною;

наукою і водночас навчальною дисципліною.

Завдання 2.

З якої мови походить слово «туризм»:

- німецької;

- італійської;

- французької.

Завдання 3.

Що таке історія туризму ?

наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів;

комплексна система знань, що вивчає туризм, історію, географію і економіку;

наука про суспільство.

Завдання для поточного контролю знань

а) з метою виявлення рівня знань студентів щодо розвитку історії туризму викладач проводить вхідне тестування на знання історії туризму;

б) усне опитування студентів з приводу того, які в їхньому місті, селі, селищі, районному центрі існують туристичні маршрути і з чим вони пов'язані;

в) перевірка викладачем індивідуальних письмових відповідей на питання: «Які проблеми з історії туризму, на Вашу думку, досліджено з достатньою повнотою, а які висвітлено частково чи не досліджувалися взагалі ?»;

г) питання для дискусії в групі: Що спонукає людство до подорожей і туризму ?;

д) відвідування кабінету історії України та української культури ПУЕТ, ознайомлення з експозицією, туристичною літературою та туристичними маршрутами Полтавщини. Передбачаються відповіді на запитання студентів і дискусія.

Завдання для самостійного опрацювання

Під час підготовки до семінарського заняття варто з'ясувати, як вплинуло збільшення туристичних потоків у другій половині ХХ ст. на розвиток історії туризму як науки і навчальної дисципліни ?

Опрацьовуючи це питання, зверніть увагу на той факт, що після Другої світової війни швидко розвивалася потужна індустрія туризму зі своїми інститутами, масовим виробництвом туристичних послуг, різноманітними методами організації та управління. Продовжувався розвиток та вдосконалення світової транспортної системи. Пожвавлення туризму в другій половині XX ст. викликало трансформацію готельної справи та індустрії приватних готелів в сучасну індустрію з різними формами власності та управління.

Інформаційні джерела: 8, с. 11-20; 9, с. 9-18; 18, с. 3-15; 19, с. 6-22; 19, с. 9-18.

Тема 2. Історичні передумови виникнення та розвитку подорожей і туризму

Кількість годин: аудиторні заняття - 4 год., самостійна робота - 2.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Метою даної теми є висвітлення історичного досвіду зародження історичних передумов виникнення та розвитку подорожей і туризму. Засвоєння вказаної теми передбачає опрацювання низки питань, які допомагають охопити історичні віхи зародження і становлення подорожей і туризму:

Передумови розвитку мандрівок.

Основні чинники виникнення подорожей і туризму.

Основні поняття: міграція, мандрівництво, подорож, туризм.

Значення туризму для історії людства.

Вивчаючи перше питання, студентам слід усвідомити, що історія туризму невіддільна від світової історії людства в цілому. Історично склалося так, що сучасний туризм став результатом появи та еволюції подорожей. Люди подорожували завжди й залишали записи про свої мандрівки. На стадіях зародження туризму мандрівники організовували подорожі самостійно. Метою подорожей було вивчення звичаїв і побуту, рівнів та особливостей розвитку народів і країн. Потім, в епоху Римської імперії, виникають перші елементи індустрії подорожей - заїжджі двори, причому як державні, так і приватні.

Також важливо пам'ятати, що розвиток християнства та торгівлі в середні віки привів до появи подорожей з метою розповсюдження релігії і реалізації товарів поза місцем їхнього виготовлення. У цю пору, говорячи сучасною мовою, інфраструктура подорожей поповнюється за внаслідок появи монастирів, а подальший розвиток одержують заїжджі двори за рахунок купців.

В епоху великих географічних відкриттів метою мандрівників, мореплавців і першопрохідників стало захоплення й освоєння територій.

Подорожі й екскурсії набувають форми туризму, причому основними джерелами покриття витрат на організацію екскурсій у далекі країни стають внески осіб, що виявили бажання брати участь у поїздках, а також пожертвування меценатів. Таким чином, фінансовою основою відшкодування туристичних витрат стає переважно сам турист.

Поняття «тур» було введено до вжитку в 1750 p., а термін «турист» використовувалося як найменування учасника розважальних або освітніх подорожей (турів).

Великого англійського реформатора Томаса Кука (1808-1892) справедливо називають «батьком» міжнародного туризму як сфери економічної діяльності, оскільки він уперше відзначив комерційні перспективи його розвитку. Т. Кук поклав початок організації туризму, створивши перше бюро подорожей, увів резервування місць у засобах пересування і розміщення, видавав якісні путівники з вичерпною інформацією.

На межі XIX і XХ ст. туризм перестав бути тільки об'єктом наукових досліджень філософії та соціальних наук, а став складною економічною структурою, в розвитку якої виділяється період після Першої світової війн ; і десятиліття після Другої світової війни. Особливу роль у популяризації усіх видів туризму зіграв розвиток авіаподорожей. Усе це сприяло виникненню економіко-філософського підходу до розуміння туризму в системі розвитку суспільства. При такому підході туризм пов'язується з економічним розвитком країни, розширенням наукових досліджень і підвищенням якості підготовки фахівців для сфери туризму.

Розглядаючи друге питання про основні чинники виникнення подорожей і туризму варто усвідомити, що основними групами чинників виникнення подорожей, а загалом і туризму в суспільстві були наступні: соціальні (демографічні та міграційні процеси, розвиток суспільних відносин); економічні (розвиток економіки); географічні (особливості розташування країн та регіонів, необхідність налагодження зв'язку між ними); політичні (освоєння або завоювання нових територій, перерозподіл сфер політичного впливу); мотиваційні (особливості свідомості людей, ментальності; тобто потреби, мотиви, цінності, стереотипи та інші психологічні чинники, які впливали на вибір мети подорожі в ті чи інші періоди в певних регіонах); науково-технічний прогрес; екологічні (збереження навколишнього середовища, придатного для проживання та відпочинку людей).

Розглядаючи третє питання про основні поняття і терміни в історії туризму, потрібно розрізняти такі основні з них як міграція, мандрівництво, подорож, туризм. Для цього потрібно обов'язково звертатися до термінологічного словника, який є після кожної теми курсу. Крім того, потрібно ці поняття чітко розрізняти, вони не є тотожними та вміти дати чітке і лаконічне їх визначення.

Вивчаючи четверте питання про значення туризму для історії людства, потрібно чітко усвідомлювати, що туризм має оздоровчу, освітню, виховну, пізнавальну цінність. Суспільне значення туризму полягає у тому, що:

- туризм надає можливість людині краще пізнавати оточуючий світ;

- туризм впливає на ціннісні орієнтації людини відносно відпочинку, що, в свою чергу, впливає на формування світогляду людини;

- туризм виявляє рівень культури та добробуту суспільства;

- туризм сприяє створенню оптимальної стратегії і тактики мирного співіснування націй в гуманному співтоваристві на екологічно чистій планеті.

Термінологічний словник

Апартаменти - тип номерів у готелях, за своїм оформлення наближені до виду сучасних квартир, включаючи місця для приготування.

Бізнес-тур - тип подорожі, який необхідний діловим людям і, можливо, вимагає особливого сервісу, наприклад кімнату для переговорів, послуг секретарів.

Бронювання - попереднє закріплення за певним туристом (пасажиром) місць в готелях або на транспортних засобах, квитків в культурно-видовищні установи на певну дату.

Віза - спеціальний дозвіл відповідних органів іноземного уряду на в'їзд, виїзд, проживання або проїзд через територію цієї держави.

Внутрішній туризм - туризм всередині країни. Особливістю внутрішнього туризму є тимчасовий виїзд громадян конкретної країни з постійного місця проживання для відпочинку, задоволення пізнавальних інтересів, занять спортом та інших туристичних цілей. Здійснюється тільки в межах національних кордонів цієї країни. Використовується для визначення туризму резидентів в межах власної країни. У міжнародних розрахунках і статистиці внутрішній туризм може відноситися до визначення діяльності і витрати на туризм і нерезидентів в даній країні. Внутрішній туризм не є окремою сферу, а пов'язаний з усіма іншими секторами національного життя.