Історія туризму як наука

Готуючи третє питання, студенту потрібно підвести підсумки викладеного вище, і з'ясувати, що протягом XV-XVIII ст. існували наступні види подорожей:

- морські дослідницькі експедиції, які носили організований характер;

- військові походи;

- пізнавальні мандрівки;

- розважальні;

- прочанство, яке носило як стихійний, так і організований характер;

- дипломатичні місії політичних та релігійних діячів;

- мандрівки з метою оздоровлення;

- мандрівки з метою отримання освіти;

- спортивний (з'явились перші альпіністи, почав розвиватись гірський туризм).

Значення подорожей полягало в тому, що:

- були відкриті нові землі та морські шляхи до них;

- з'явилась світова торгівля;

- відбувався швидкий культурний та економічний обмін між різними країнами та народами;

- подорожі стали носити більш організований характер;

- вдосконалювалися транспортні засоби та розвивалась інфраструктура для подорожуючих.

Туризм, як правило, був індивідуальним, тобто програма подорожі складалася самим мандрівником. Вже існувала певна туристична інфраструктура: готелі, пансіони, транспортна служба, ресторани.

Основними видами транспорту були: водний; наземний транспорт з використанням тварин; з'явились повітряні кулі.

Переходячи до розгляду четвертого питання, слід наголосити, що одним із багатьох шляхів вкладання коштів з метою задоволення своїх потреб у раціональному відпочинку, розвагах, виконанні релігійних призначень, лікуванні та рекреації в епоху Просвітництва стало нове соціальне явище - туризм.

Основними категоріями населення, представники яких стали першими туристами, були дворяни. Для молодих дворян своєрідний «гранд-тур» по Європі був доповненням до основної освіти, і вони його здійснювали перед тим, як розпочати свою професійну або політичну кар'єру.

Велику роль в процесі подальшого розвитку туризму починають відігравати чинники, що пов'язані з розвитком невиробничої сфери, тобто сфери послуг та суспільної інфраструктури. Для міжконтинентальної торгівлі необхідні були комфортні та безпечні готелі та постоялі двори, де купці могли жити під час подорожей або ярмарків, які були дуже популярними в Європі. Отже, торгівля сприяла становленню туризму, розвиваючи сферу гостинності.

Великий вплив на поширення туризму мало будівництво доріг та розвиток транспорту, що дозволяло зменшувати час подолання відстаней і робити більш реальним здійснення подорожі у далекі регіони.

В середині XVIII ст. в Західній Європі знизилися ціни на перевезення, що сприяло зростанню кількості подорожей.

В наступному столітті подорожі теж ставали дедалі доступнішими, у великій мірі завдяки грандіозним масштабам будування доріг.

Збільшення кількості тих, хто подорожував заради задоволення, діяло як стимул розвитку інфраструктури для подорожуючих, збільшення комфортності мандрівок. І в цьому відношенні в епоху Просвітництва в країнах Європи відбувалися суттєві зміни.

У XVII ст. в великих європейських містах почали розповсюджуватись кав'ярні. Тільки у Венеції в 1675 р. їх налічувалось декілька десятків, включно зі знаменитим Саfe Florian на площі Сан Марко, яке функціонує і сьогодні. Перша англійська кав'ярня була відкрита у 1652 р. вихідцем із Вірменії на вулиці Сен-Майкл Аллей у Лондоні. Відкрита 1683 року кав'ярня українця Юрія-Франца Кульчицького була першою у Відні і однією з перших у Європі. Саме у Відні почали готувати каву нетрадиційно, додаючи в неї мед та молоко. У 1668 р. сицилієць Франческо Прокопіо де Кольтелі відкрив першу кав'ярню в Парижі.

Кав'ярні були попередницями сучасних кафе і подекуди ставали центрами культурного та літературного життя свого часу.

Суттєві зміни відбувались і в системі транспорту. Збільшення популярності подорожі диліжансом призводило до змін системи гостинності на шляхах. Постоялі двори намагалися покращувати умови, які пропонувались постояльцям. В них чітко виконувались правила обслуговування гостей, які відносились до різних соціальних верств.

Представники дворянства, духовенства під час своїх подорожей зупинялись, як правило, у своїх знайомих або за рекомендаційними листами; майже в кожному дворянському помешканні були кімнати для гостей.

Один із перших готелів Європи був побудований у Нанті в 1788 р. і мав назву «Готель Генріха IV». Готель був розрахований на 60 осіб і вважався найкращим у Європі.

Аналогічні процеси відбувались в системі гостинності Америки. Подорожуючі теж могли зупинитись на постоялих дворах або в тавернах.

Поступово таверни та постоялі двори перетворювались на місця відпочинку для жителів даної місцевості; тут можна було взнати останні новини, провести збори, отримати кореспонденцію, укласти ділову угоду. Завдяки цьому, власники постоялих дворів ставали поважними і заможними громадянами, які відігравали значну роль в органах місцевого самоврядування.

В Росії основними елементами системи розміщення подорожуючих були гостинні двори і ямські станції.

У XVIII ст. в Європі в системі гостинності намітились певні успіхи. Кращими за комфортом вважались англійські постоялі двори і таверни. Не дуже відставали від них і європейські готелі, які впроваджували нові послуги для клієнтів. У Франції XVIII ст. з'явилася система ресторанів.

«Батьком» сучасного ресторану вважається парижанин М. Буланже, який тримав цілодобову таверну на вулиці Баель.

У XVIII ст. з'явилися морські курорти, після того, як англійським лікарем Річардом Раселом була доведена і розрекламована корисність морської води. Спочатку такі курорти відкрилися на південному узбережжі Англії, потім на Лазуровому узбережжі Франції, а також були відроджені курорти на морському узбережжі Апеннінського півострова.

Найбільш престижними містами відпочинку аристократії були термальні курорти: Баден-Баден, Віші, Карлсбад (Карлові Вари).

У XVII ст. стали поширюватися курорти, головною принадою яких були мінеральні джерела. Одним з таких регіонів стала Нижня Сілезія (на території сучасної Польщі).

Безпосередньо сприяла збільшенню подорожуючих і колоніальна політика: просторове збільшення сфер впливу деяких держав супроводжувалося покращенням транспортних комунікацій, збільшенням кількості колоніальних чиновників, торгівців, військових, місіонерів у віддалених регіонах. Колоніальні імперії давали їхнім громадянам багато можливостей для збагачення, і деякі з багатих людей охоче витрачали кошти на мандрівки, в яких задоволення було однією з основних цілей. Англійців вже у XVIII ст. стали називати «нацією мандрівників», бо їх можна було зустріти не тільки в Європі і в численних колоніальних володіннях Британської імперії, але й поза межами цих територій.

В кінці XVIII ст. дедалі більшою популярністю стала користуватися Швейцарія. По-перше, там можна було отримати ефективні лікування, освіту або просто відпочити в мальовничих місцевостях. По-друге, в Швейцарії була найвища якість сервісу для подорожуючих, а також більш високий рівень безпеки, ніж в більшості інших країн.

В мальовничих місцевостях з цілющим кліматом або мінеральними джерелами створюються нові курорти. Зокрема, в Німеччині. Заможні члени суспільства, незалежно від пори року, відпочивали на Французькій або Італійській Рив'єрі, або на термальних курортах Швейцарії. Популярними були також подорожі до Північної Африки, Єгипту та Греції. Ці категорії подорожуючих орієнтувались на розкішні готелі, будівництво яких розпочалось на рубежі ХУІІІ-ХІХ ст. в курортних місцевостях. Менш заможні гості курортів задовольнялись послугами пансіонів, які утримували жителі курортних зон.

З рекламною метою у XVIII ст. було організовано дві акції, які стали точками відліку історії двох видів туризму, альпінізму і подорожей на повітряних кулях: у 1786 р. була організована перша масова екскурсія на гору Монблан в Альпах, а в 1783 р в Парижі братами Монгольф'єр була сконструйована перша повітряна куля.

Термінологічний словник

Альпінізм - вид спорту, що основною метою ставить сходження на природні та штучні скелі та стіни, зокрема на гірські вершини.

Буржуазія - соціальна верства або суспільний клас; частина суспільства, зайнята підприємницькою діяльністю, власники засобів виробництва.

Відродження (Ренесанс) - культурно-філософський рух кінця Середньовіччя - початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Великі географічні відкриття - період в історії людства, що розпочався у XV ст. і тривав до XVII ст., в ході якого європейці відкривали нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії в пошуках нових торгових партнерів та джерел товарів, які користувалися великим попитом у Європі.

Каравела - легке вітрильне судно.

Колонія - територія чи країна, що позбавлена незалежності та знаходиться під владою іншої держави (метрополії).

Новий час (Нова історія) - період всесвітньої історії, що настав за періодом середніх віків. Поняття «Нова історія» з'явилося в європейській історико-філософській думці в епоху Відродження як елемент запропонованого гуманістами тричленного ділення історії на стародавню, середню і нову. Критерієм визначення «нового часу», його «новизни» в порівнянні з попередньою епохою був, з погляду гуманістів, розквіт в період ренесансу світської науки і культури, тобто не соціально-економічний, а духовно-культурний чинник.

Поняття «Новий час» було сприйняте істориками і утвердилося в науковому ужитку, але сенс його багато в чому залишається умовним - не всі народи вступили в цей період одночасно. Безперечне одне: у даний відрізок часу відбувається виникнення нової цивілізації, нової системи стосунків, «європейського світу» і експансія європейської цивілізації в інші райони світу.

Просвітництво - це широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII-XVIII ст. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, - вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого - переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, осуд експлуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самооцінки особи.

Просвітництво зародилося практично одночасно в країнах Західної Європи: Британії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, але швидко поширилося у всій Європі, включно з Річчю Посполитою і Російською імперією. Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.

Революція цін - процес значного підвищення товарних цін внаслідок падіння вартості благородних металів, що виконують функцію загального еквівалента (грошей).

Світова торгівля - торгівля між резидентами різних держав. При світовій торгівлі відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. Результатом світової торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародного поділу праці.

Методичні рекомендації до семінарського заняття 5 «Подорожі в епоху Відродження і Просвітництва»

План

1. Основні чинники розвитку подорожей в епоху Відродження і Просвітництва.

2. Розвиток мореплавства та Великі географічні відкриття.

3. Нові складові у сфері гостинності в ХV-ХVІ ст.

4. Основні види та значення подорожей в епоху Відродження.

5. Основні види та значення подорожей в епоху Просвітництва.

При підготовці першого питання семінарського заняття студенту важливо усвідомити, що основними чинниками розвитку подорожей в епоху Відродження і Просвітництва були:

- соціально-науковий прогрес;

- розвиток економіки;

- зміни в мотивації подорожей;

- освоєння географічного простору;

- розвиток світової торгівлі;

- як наслідок попередніх чинників - розвиток інфраструктури для подорожуючих.

Варто глибоко проаналізувати і схарактеризувати кожен із цих чинників.

Готуючись до другого питання про мореплавство і великі географічні відкриття, слід уважно прочитати конспект лекції, а також ознайомитися із рекомендованою літературою, щоб доповнити і поглибити лекційний матеріал.

Ретельне опрацювання цього питання потребує роботи з контурною картою, на яку потрібно нанести нововідкриті землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії та ін. На семінарському занятті студенти здають на перевірку контурні карти викладачу.

Аналізуючи третє питання про появу нових складових у сфері гостинності, студентам доцільно розпочати з Англії, де в XVI ст. поширилися таверни для простолюдинів, вони називались ординарними; в них за загальним столом подавали чергові страви за фіксованою ціною. Постоялі двори в континентальній Європі поступались англійським по всім показникам.

В Англії у XVI ст. улюбленим видом транспорту для пересування на далекі відстані суходолом стала поштова карета. По дорозі поштова карета робила декілька зупинок у придорожніх тавернах або постоялих дворах, які в подальшому стали називатися поштовими станціями.

Серед інших закладів у системі гостинності можна назвати кав'ярні, які з'явились у XVI ст. у Венеції, де можна було випити чашечку кави та поспілкуватись. Після XVII ст. чай та кава стають традиційними гарячими напоями у Європі, спочатку в заможних домах, а потім і серед інших верств населення.

У 1528 р. Іспанія зустрічала конкістадора Ернана Кортеса. Серед дивних речей, привезених ним з Нового Світу, були дорогоцінні какао-боби і дарований ацтеками секрет приготування пряного какао-напою, що відновлював сили. Так почалася історія шоколаду - продукту, що довгий час залишався привілеєм королів і знаті.

Першим закладом ресторанного типу вважається Tourd'Argent, що відкрився в Парижі у 1533 р. і протягом століть залишався унікальним у своєму роді закладом.

Розглядаючи четверте питання про основні види та значення подорожей в епоху Відродження, доцільно виділити наступні види подорожей: морські дослідницькі експедиції; військові походи; пізнавальні мандрівки; розважальні; прочанство; дипломатичні місії; мандрівки з метою оздоровлення; мандрівки з метою отримання освіти.

Студентам потрібно навести приклади кожного із зазначених видів подорожей та проаналізувати їх.

Значення подорожей епохи Відродження полягало в тому, що: були відкриті нові землі та морські шляхи до них; з'явилась світова торгівля; відбувався швидкий культурний та економічний обмін між різними країнами та народами; подорожі стали носити більш організований характер; вдосконалювалися транспортні засоби та розвивалась інфраструктура для подорожуючих.

Розглядаючи п'яте питання про основні види та значення подорожей в епоху Просвітнцтва, варто виділити такі з них:

- рекреаційний;

- оздоровчий;

- пізнавальний;

- з метою одержання освіти;

- спортивний (з'явились перші альпіністи, почав розвиватись гірський туризм);

- релігійний.

Крім того, у цьому питанні студентам варто зазначити, що туризм, як правило, був індивідуальним, тобто програма подорожі складалася самим мандрівником. За тривалістю мандрівки поділялись на: довготермінові (на декілька років); сезонні (на певний сезон в особливу кліматичну зону); короткострокові (на вихідні дні та свята). Основними видами транспорту були: водний; наземний транспорт з використанням тварин; з'явились повітряні кулі.

Студентам варто порівняти види подорожей в епоху Відродження і Просвітництва та проаналізувати, які виникали нові види подорожей, і чим вони були спричинені.

Завдання для самоперевірки знань

Завдання 1.

Який вид туризму набув популярності в епоху Просвітництва:

- релігійний;

- пізнавальний;

- екзотичний.

Завдання 2.

Автором «Записок о Московии» був німецький дипломат, барон:

- Герберштейн;

- Оленарій;

- Манштейн.

Завдання 3.

В 1719 році за указом Петра І був відкритий курорт:

- Лівадія;

- Іматра;

- Марціальні води.

Завдання для поточного контролю знань

Потрібно засвоїти суть термінів і понять, які стосуються даної теми. Також студенти мають бути готовими до перевірки контурних карт із нанесеними географічними територіями, відкритими в епоху великих географічних відкриттів.

Питання для дискусії:

1. Доведіть, що туризм в сучасному розумінні цього слова виникає в епоху Просвітництва. Наведіть факти, які свідчать про це.

Завдання для самостійного опрацювання

Під час підготовки до семінарського заняття варто з'ясувати питання про українські землі в туристичній картографії XVII XVIIІ ст. Крім того, потрібно розглянути питання про розвиток подорожей у Російській імперії, детально зупинившись на питанні про географічні відкриття росіян.

Знайдену інформацію доцільно оформити у вигляді доповіді-презентації, які слід представити на семінарському занятті.

Інформаційні джерела: 8, с. 114-159; 9, с. 213-282; 18, с. 170-203; 19, с. 55-90.

Тема 6. Розвиток туризму у ХІХ-на початку ХХ ст.

Кількість годин: аудиторні заняття - 4 год., самостійна робота - 2.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Засвоєння вказаної теми передбачає опрацювання наступних питань:

1. Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX-на початку XX ст.

2. Туристична діяльність Томаса Кука.

3. Створення перших туристичних об'єднань і міжнародних організацій.

4. Розвиток туризму на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій.

Вивчаючи перше питання, студентам слід розпочати з того, що саме Великобританія стала піонером туристичної діяльності. Цей факт можна пояснити тим, що саме у Великобританії вперше в світі відбувся промисловий переворот, тобто комплекс економічних, соціальних, політичних та ідеологічних змін, модернізація суспільного життя. До того ж, Великобританія мала багато колоніальних володінь, між якими постійно мігрували люди різних професій і достатку, які освоювали нові землі, засновували нові міста, у тому числі курорти, готелі, транспортні компанії, заклади харчування і розваг для подорожуючих, чим при нагоді могли скористатися туристи.

Проаналізуйте чинники становлення туризму у США, Німеччині, Франції, Російській імперії.

Полегшенню, а тому й поширенню подорожей у світі сприяло заснування нових християнських місій на околицях так званого цивілізованого світу.

Величезну роль у поширенні туризму зіграли революційні зміни в розвитку транспорту. Винахід пароплава Фултоном у 1807 р., паровозу - Стефенсоном у 1814 р., а також вдосконалення поштового зв'язку, що супроводжувалося розширенням мережі доріг у Європі, - все це обумовило підвищення надійності і швидкості пересування при зниженні витрат на подорож. Перший пароплав здійснив своє плавання ще у 1816 р. по водах Рейну. Перша в світі залізниця увійшла в дію в 1830 р. в Англії, з'єднавши Манчестер та Ліверпуль. З 1830 р. в Англії почали курсувати перші автобуси-омнібуси. З появою автотранспорту було започатковано й автомобільний туризм.

Отже, основними чинниками розвитку туризму в світі в другій половині XIX-на початку XX ст. були:

- стрімкий розвиток науково-технічного прогресу (вдосконалювалися традиційні та з'явилися нові види транспорту і зв'язку);

- інтенсивне освоєння світового географічного простору;

- збільшення добробуту населення та частки вільного часу;

- розвиток туристичної інфраструктури;

- підтримка туризму з боку держави, найбільш сильна у тоталітарних та авторитарних державах);

- підвищення культурного рівня населення.

Основними видами туризму були: пізнавальний; рекреаційний; оздоровчий; спортивний (відновилося проведення Олімпійських ігор, поширилися міжміські спортивні змагання); релігійний; дачний; пригодницький (в якості окремого виду можна було б виділити сафарі); круїзи; альпінізм.

Засоби пересування, які використовувались в туризмі в цей період: залізничний транспорт; автомобільний транспорт; велосипеди; повітряний транспорт (літаки, дирижаблі, повітряні кулі), певні види тварин.

Характер подорожей був як організований, так і неорганізований, але туристи стали надавати перевагу подорожам, які пропонували туристичні фірми.

Аналізуючи друге питання, слід розпочати із біографії Томаса Кука (1808-1893). Він був виходцем із злиденної англійської сім'ї, зробив справжнє відкриття. Він започаткував один із найбільш прибуткових видів бізнесу, на якому сьогодні багатіють не тільки окремі фірми, але й цілі держави. Т. Кук започаткував туристичну діяльність в сучасному розумінні цього слова і усе, що стоїть за цією діяльністю: маршрут, квитки, готелі, путівники, дорожні чеки. А починалося все прозаїчно. Кук, будучи бідним баптистом, оголосив війну алкоголізму та палінню. Саме п'яниць та курців він зробив першими туристами.

У 1872 році Кук організував перший навколосвітній круїз, в ньому взяли участь 10 чоловік. Для того, щоб об'їхати земну кулю запланованим маршрутом, групі знадобилось 222 дні. В наш час цей шлях можна подолати за тиждень.

У 1890-і роки сім'я Куків першою організувала поїздки через усю Європу в Азію на поїзді по Транссибірській магістралі.

Після смерті Т. Кука у 1893 р. власниками його компанії стали його три сини. Бізнес компанії розрісся і включав наприкінці XIX ст. три основні напрями: туризм, банківську справу і перевезення вантажів морськими суднами.

Пізніше, у 1931 р. компанія Thomas Cook and Son злилася з компанією Wagon Lit Company, яка займалась перевезенням пасажирів у спальних вагонах експрес-потягом по Європі.

Після закінчення другої світової війни уряд Великобританії придбав основні права на компанію Thomas Cook and Son. За станом на початок XXI ст. її співвласниками були Thrust Houses Forte Automobile (найбільша компанія в індустрії гостинності Великобританії) та асоціація Аutomobile Association of Britain. Компанія Тhomas Cooc and Son мала на межі XX і XXI ст. 5 відносно незалежних основних підрозділів, більше 625 офісів, в ній було зайнято близько 10 тис. співробітників по всьому світу. Вона вважається однією з найбільших в галузі туризму, хоча діяльність цієї знаменитої компанії не обмежується наданням туристичних послуг.

Вивчаючи третє питання, варто усвідомити, що туризм приносив значний прибуток у тих регіонах, де отримував найбільший розвиток, підтримувався владою, що справедливо вбачала в ньому засіб стимулювання розвитку економіки. Однак, своєрідність комплексу туристичних проблем виявилася дуже складною для місцевих органів влади. Це обумовило необхідність створення самостійних спеціалізованих організацій у сфері туризму. Спочатку ці організації називалися по-різному: «товариство благоустрою», «товариство прийому іноземців» і т. д. Початок заснування подібних організацій припав на середину XIX ст., але більш широкого поширення вони набули після 70-х рр. XIX ст., головним чином в країнах Західної та Центральної Європи (насамперед, Швейцарія, Німеччина, Австрія).

Місцеві органи влади були зацікавлені в діяльності подібних товариств і надавали їм підтримку. Разом із зростанням та інтенсифікацією туристичного життя зростала роль туристичних товариств. Туристичні організації створювалися також любителями подорожей та відпочинку, шанувальниками природи (наприклад, товариство альпіністів, товариство друзів природи, товариство велосипедистів і т. д.). Усі ці організації брали участь в різноманітній діяльності з розвитку туризму. Перше в світі об'єднання любителів подорожей в горах - Англійський альпійський клуб - виникло в Лондоні в 1857 р. Вслід за ним в 1862 р. з'явилися Австрійський альпійський клуб і клуб в Туріні (пізніше перетворений в Італійський); в 1863 р. створено Швейцарський клуб. Європейські альпійські клуби, взаємодіючи один з одним, сприяли організації подорожей в гірських районах, а також займалися вивченням туристичних ресурсів цих районів.

У 1895 р. у Відні, а потім у Німеччині та Швейцарії було створено для робітників спеціальну організацію «Друзі природи», яка влаштовувала «поїздки вихідного дня». Такі сімейні подорожі були яскравим туристичним заходом для робітників.

У цей період створені перші міжнародні туристичні організації:

1. 1898 р. - Міжнародна ліга туристичних асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі; у 1919 р. вона була перетворена в Міжнародний туристичний альянс, який існує по сьогоднішній час та включає більше 140 національних асоціацій туризму.

2. 1926 р. - Міжнародний конгрес міжнародних асоціацій пропаганди туризму.

3. 1927 р. - Міжнародний конгрес офіційних туристичних організацій.

4. 1930 р. - Міжнародний союз офіційних організацій і пропаганди туризму.

Розглядаючи четверте питання, слід розуміти, що українські землі перебували в складі двох імперії - Російській та Австро-Угорській, а потім і Польщі.

Види і характер туризму на території України були такими, як і в Російській імперії (оздоровчий, рекреаційний, гірський, пізнавальний, розважальний, велосипедний тощо), оскільки Україна була її складовою. В українських землях у складі Російської імперії в XIX - на початку XX ст. успішно розвивалися транспортна інфраструктура і мережа готелів.

Але були й специфічні причини. Україна мала стратегічне військово-політичне та економічне значення для Росії. Проаналізуйте, у чому це проявлялося?

У цей період відбувалося становлення музейної справи та розвиток краєзнавства. З 1867 р. у Києві діяло «Товариство любителів старожитностей і мистецтв», яке доклало чимало зусиль для створення міського музею старожитностей і мистецтв.

Характеризуючи українське краєзнавство дореволюційного періоду, не можна залишити поза увагою подвижницьку діяльність родин Гансенів, Терещенків, Ханенків та багатьох інших, які врятували від неминучої втрати чимало унікальних пам'яток історії та культури, поклали початок деяким музейним колекціям.

Туризм на українських землях у складі Австро-Угорщини та Польщі впродовж свого розвитку у XIX-початку XX ст. пройшов кілька етапів від мандрівок і подорожей, які були засобом вивчення краю, його історії, культури, до більш розвинених форм. Основними рисами розвитку були:

- створення туристичних товариств;

- зародження перших об'єктів інфраструктури;

- створення служби охорони мандрівників під час подорожей;

- розвинулось видання туристичної та краєзнавчої літератури;

- чітко виокремились такі види туризму: пізнавальний, спортивний, шкільний, водний, лижний, пішохідний, етнографічний.

Велику роль у становленні туризму в Галичині відіграли видатні суспільно-політичні діячі, вчені, прогресивна інтелігенція краю, які дбали про піднесення культурно-освітнього рівня та національної свідомості українського народу.

Важливими чинниками розвитку туризму на українських землях у складі Австро-Угорської імперії та міжвоєнної Польщі були:

- зручне географічне положення;

- наявність відомих пам'яток історії та культури;

- значні міграції населення;

- наявність центрів прочанства;

- діяльність організацій, що займалися туризмом та екскурсіями;

- наявність особливих кліматичних зон та районів, що стали туристичними центрами (Карпати);

- розвинена інфраструктура (шляхи сполучення, транспорт, торгівля, сфера послуг).

Термінологічний словник

Етнологія - наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій. Вживається як рівнозначний з етнографією, або позначає окрему дисципліну.

Краєзнавство - збір, накопичення і популяризація відомостей про певну територію з різних точок зору: географії, геології, метеорології, рослинного і тваринного світу, населення, господарства, історії, культури тощо.

Промислова революція (переворот) - перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який розпочався в Англії у другій половині XVIII ст. і впродовж XIX ст. поширився на інші країни Європи, США та Японію.

Туристична діяльність - послідовний ланцюжок дій з організації туристичних подорожей, що повторюються регулярно (щоденно).

Туристичний район - це група туристичних комплексів, об'єднаних спільною територіальною структурою туристичного господарства.

Туристичне краєзнавство - наука, яка вивчає туристичні ресурси регіонів України.

Методичні рекомендації до семінарського заняття 6 «Подорожі та туризму світі у ХІХ-на початку ХХ ст.»

План

1. Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності у світі в XIX-на початку XX ст.

2. Туристична діяльність Томаса Кука.

3. Розвиток туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX-на початку XX ст.

4. Роль українського національно-культурного руху в розвитку туризму на українських територіях у складі Австро-Угорщини (друга половині ХІХ-початок ХХ ст.).

5. Туризм в українських землях у складі Польщі (1921-1939 рр.)

Вивчаючи перше питання, радимо уважно ознайомитися із конспектом лекції. Доцільно з'ясувати соціально-економічний, політичний, суспільний розвиток провідний країн світу, а також з'ясувати, як це впливало на розвиток подорожей і туризму.

Розглядаючи друге питання, доцільно проаналізувати біографію Т. Кука, а також в цілому зародження туризму у тоді провідній країні світу - Великобританії. Радимо вияснити, як прогресивний економічний розвиток країни сприяв розвитку там туризму і появі туристичної діяльності.

Аналізучи третє, четверте і п'яте питання, варто пам'ятати, що українські землі були роз'єднані і мали колоніальний статус у складі різних держав. Незважаючи на це, там інтенсивними темпами розвивався туризм. Варто проаналізувати зародження нового напрямку туризму - краєзнавчого.

Завдання для самоперевірки знань

Завдання 1.

В якому році створена Міжнародна ліга туристичних асоціацій:

- 1895 р.;

- 1898 р.;

- 1900 р.

Завдання 2.

В якому регіоні України найпоширенішим на рубежі ХІХ-ХХ ст. був краєзнавчий туризм:

- на Київщині;

- в Галичині;

- в Криму.

Завдання 3.

В якому році було створене краєзнавчо-туристське товариство «Плай»:

- 1924 р.;

- 1912 р.;

- 1921 р.

Завдання для поточного контролю знань

Поточний контроль знань з даної теми здійснює викладач у вигляді письмового диктанта на знання відповідних дат, термінів і понять. Тому потрібно звернути особливу увагу на термінологічний словник до даної теми. Висвітлення понять, винесених на обговорення на семінарському занятті, має здійснюватися у вигляді круглого столу-презентації. Доцільно провести у процесі засвоєння теми конкурс на кращу презентацію проблем, винесених на одговорення на семінарському занятті. До складу журі конкурсу є сенс запросити викладачів кафедри туризму ПУЕТ.

Питання для дискусії:

Який взаємозв'язок існує між краєзнавством і туризмом?

На основі яких критеріїв здійснюється туристичне районування?

Завдання для самостійного опрацювання

На самостійну підготовку виносяться питання про розвиток туризму в українських землях у складі Російської імперії в XIX-на початку XX ст. При цьому потрібно дати загальну характеристику розвитку туризму в українських землях у складі Російської імперії, проаналізувати готельні послуги та розвиток курортів у XIX - на початку XX ст. Радимо особливо зосередити свою увагу на становленні музейної справи та розвиток краєзнавства в Україні на межі ХІХ-ХХ століть.

Знайдену інформацію доцільно оформити у вигляді доповіді-презентації, які слід представити на семінарському занятті.

Інформаційні джерела: 8, с. 160-194; 18, с. 203-261; 19, с. 91-182; 19, с. 23-46.

Тема 7. Міжнарожний туризм у ХХ ст.

Кількість годин: аудиторні заняття - 4 год., самостійна робота - 2.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Мета теми полягає в тому, щоб з'ясувати становище туризму у ХХ ст. Для усвідомлення цього необхідно розібратися в таких питаннях:

1. Соціально-економічні чинники розвитку туризму у світі в XX ст.

2. Особливості світової туристичної індустрії та основні види туризму в світі в XX ст.

3. Створення та діяльність міжнародних туристичних організацій у XX ст.

Даючи відповідь на перше питання теми, радимо почати з того, що ХХ ст. в західноєвропейських країнах було періодом активного розвитку туристичних фірм, масового будівництва готелів, мотелів, різного роду розважальних закладів. Європейський туризм у період після другої світової війни мав орієнтацію переважно на прийом американських туристів і був джерелом доларових надходжень для країни, що приймає.

Найважливіші чинники розвитку туризму другої половини XX ст.:

- зростання суспільного добробуту і прибутків населення, що в повоєнні роки істотно вплинуло на структуру споживчих витрат;

- скорочення робочого часу і ріст вільного часу;

- стрімкий розвиток науково-технічного прогресу. Успіхи в розвитку автомобільного транспорту, авіабудування, засобів комунікації, інформаційних технологій спричинили до автомобільного буму, стрімкого збільшення кількості авто, внаслідок зниження їх ціни та безпеки, дали поштовх до вдосконалення повітряного сполучення і зменшення цін на авіаквитки, до підвищення безпеки морських перевезень;

- урбанізація. Не знаходячи задоволення в роботі, людина другої половини XX ст. мала дедалі менше можливостей для повноцінного оздоровлюючого відпочинку вдома;

- трансформація суспільної свідомості.

Розглядаючи друге питання, варто зазначити основні тенденції розвитку туризму в XX ст.:

- орієнтація на задоволення потреб окремої особистості через посередництво туризму, спеціалізація та індивідуалізація попиту в туризмі;

- розширення географії туристичних подорожей;

- інтенсифікація відпочинку (активний відпочинок, самореалізація особистості під час туристичної подорожі);

- розщеплення основної відпустки;

- екологізація мислення, як у споживачів, так і виробників туристичних послуг;

- експансія виїзного туризму;

- глобалізація міжнародного туризму.

У ХХ ст. основними видами туризму були: авіатуризм, круїзи, автотуризм, гірський, лікувальний, освітній, екзотичний, зелений.

Аналізуючи третє питання, радимо звернути особливу увагу на другу половину ХХ ст., адже саме тоді утворилося близько 200 міжнародних туристичних організацій.

У 1946 р. було створено ЮНЕСКО як міждержавну організацію, що займалась питаннями освіти, науки і культури. Саме силами ЮНЕСКО в 1950-і роки була розроблена програма розвитку туризму ЕКОСОС, спрямована на перетворення туризму на галузь економіки, яка розвивається найбільш швидко.

У 1951 р. у Монако була створена Міжнародна академія з туризму. Своєю головною метою академія обрала визначення і вивчення понятійного апарату туризму і переклад його на інші мови світу. Перше французьке видання туристичного словника було здійснено силами Академії у 1953 р., пізніше вийшли аналогічні видання англійською, німецькою, іспанською та італійською мовами.

У 1954 р. з метою популяризації туризму була створена Міжнародна федерація журналістів і письменників з питань туризму, її засновниками були представники 20 країн.

В 1963 р. в Римі відбулась перша Всесвітня конференція з проблем туризму, на якій були представлені 87 держав. Основна робота на конференції була проведена в комітеті з питань формальностей і в комітеті з розвитку туризму.

В 1975 р. створено Всесвітню туристичну організацію (ВТО), до складу якої на початку XXI ст. входило більше 120 держав. Генеральна асамблея ООН визнала за ВТО статус міжнародної організації, яка координує розвиток міжнародного туризму. Штаб-квартира ВТО знаходилася в Мадриді. Статут ВТО було прийнято 27 вересня 1975 р., а з 1980 року ця дата відзначається як Всесвітній день туризму.

У 1994 р. в м. Осака (Японія) відбулася Всесвітня конференція міністрів з туризму, яка прийняла Декларацію туризму, а в 1996 р. на о. Балі в Декларації з питань туризму були намічені подальші шляхи реалізації програми ВТО і ЮНЕСКО в галузі туризму.

У жовтні 1999 р. Генеральна асамблея ВТО прийняла «Глобальний етичний кодекс туризму». Проаналізуйте його.

Таким чином, міжнародні туристичні організації відрізняються за статусом, цілями, задачами та формами організації. Але всі вони спрямовують свою діяльність на підтримку інтересів туристичних компаній, на формування певної політики у відносинах з урядовими туристичними організаціями, готельними, транспортними, страховими та іншими компаніями та об'єднаннями; попереджують і вирішують конфлікти в туристичній діяльності; сприяють розвитку міжнародного туризму та залученню до нього населення різних країн.

Термінологічний словник

Автомобільний туризм - подорожі туристів до країн або місцевостей, що відмінні від їхнього постійного місця проживання, в яких основним засобом пересування виступає автомототранспорт.

Всесвітня туристська організація (ВТО, з 2005 р. - ЮНВТО) - міжнародна міжурядова організація в галузі туризму. Створена у 1975 в Мадриді.

День туризму - свято України. Відзначається щорічно 27 вересня. Припадає також на Всесвітній день туризму.

Екотуризм або екологічний туризм - тип туризму, що полягає у подорожах до природних недоторканих людиною та, часто, природоохоронних територій, намагаючись не здійснювати великого впливу на цю територію.

Зелений туризм (літній туризм) - це відвідування туристської місцевості у період вегетації флори.

Круїз - морська подорож, зазвичай - по замкнутому колу з поїздками із портів у внутрішні райони країн.

Рекреація - це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які розташовані поза їх постійним помешканням.

Таймшер - форма володіння власністю у вигляді апартаментів в рамках комплексу апартготеля або право на безстрокове ексклюзивне використання апартаментів на основі розподілу часу на термін кратний тижню в кожному календарному році.

Чартер - договір між власником транспортного засобу і наймачем на оренду всього транспортного засобу або його частини на певний рейс або термін.

Методичні рекомендації до семінарського заняття 7 «Розвиток туризму у світі у ХХ ст.»

Готуючись до семінарського заняття, студентам слід уважно переглянути конспект лекцій, запропоновані викладачем та рекомендовану літературу. Ураховуючи великий масив теоретичного матеріалу і намагаючись зосередити увагу студентів на найбільш актуальних проблемах, пропонується здійснювати підготовку до семінарського заняття за планом:

1. Особливості розвитку туризму у XX ст.

2. Особливості туристичної індустрії у ХХ ст.

3. Діяльність міжнародних туристичних організацій.

Студенти мають бути готові до тестування з теми, яке має виявити їх рівень обізнаності з історією міжнародного туризму у ХХ ст.

Водночас пропонуємо підготувати вдома письмову відповідь на такі питання:

Що сприяло розвитку туризму у ХХ ст.?

Чим можна пояснити зародження масового туризму у ХХ ст.?

Яку функцію виконують міжнародні туристичні організації ?

Завдання для самоперевірки знань

Завдання 1.

В якому році була створена ВТО:

- 1947 р.;

- 1968 р.;

- 1975 р.

Завдання 2.

Яке місто є лідером світового грального бізнесу:

- Баден-Баден;

- Лас-Вегас;

- Монте-Карло.

Завдання 3.

Всесвітня конференція з туризму відбулася:

- в Англії в 1975 р.;

- в Римі в 1938 р.;

- на Філіппінах у 1980 р.

Завдання для поточного контролю знань

а) з метою виявлення рівня знань студентів щодо розвитку міжнародного туризму у ХХ ст. викладач проводить тестування;

б) усне опитування студентів відбувається по питанням, які винесені не семінарське заняття;

в) перевірка викладачем індивідуальних письмових відповідей на питання, визначені на семінарське заняття;

г) питання для дискусії в групі: «Чи виконала свою функцію ВТО?».

Завдання для самостійного опрацювання

На самостійне опрацювання студентам пропонується за допомогою Інтернет-ресурсів знайти дані про діяльність міжнародних туристичних організацій за наступним планом: рік утворення, мета, форми роботи, результати. Підготовлену інформацію у вигляді презентації студенти мають здати викладачу.

Інформаційні джерела: 8, с. 11-20; 9, с. 9-18; 18, с. 3-15; 19, с. 6-22; 19, с. 9-18.

Тема 8. Туризм і екскурсії в СРСР

Кількість годин: аудиторні заняття - 4 год., самостійна робота - 2.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Мета теми полягає в тому, щоб з'ясувати розвиток екскурсій у туризму в СРСР. Пропонується наступний план для опрацювання:

1. Розвиток туризму в СРСР в 20-30-і рр. XX ст.

2. Створення та діяльність найбільших туристичних організацій в СРСР.

3. Характер та основні види туризму в СРСР.

4. Основні особливості розвитку радянського туризму.

У першому питанні варто знати, що в перші роки радянської влади туризм розвивався, здебільшого, стихійно. Існувала низка організацій, які по-різному розуміли завдання туристичного руху. Велика увага радянського уряду приділялась екскурсійній справі, адже екскурсія була одним із засобів ідеологічної роботи серед населення.

Однією з перших організацій, що займалася туризмом та екскурсіями, став створений у 1917 р. за ініціативою Н.К. Крупської позашкільний відділ Народного комісаріату просвіти (Наркомпросу), створений у 1917 р., а в 1918 р. з'явилося Бюро шкільних екскурсій Наркомпросу.

Декретом 1919 р. «Про лікувальні місцевості загальнодержавного значення» більшовицький уряд проголосив націоналізацію курортів і передачу їх до рук трудящих. Матеріальною базою для створення перших радянських здравниць стали націоналізовані приватні готелі, пансіонати, санаторії, маєтки знаті, дачі, монастирі.

У 1919 р. на території, яка контролювалася радянською владою, функціонувало лише 5 курортів - Стара Руса, Липець, Сергієвські Мінеральні Води, Ельтон і Кашин, потім до них приєднались курорти Чорноморського узбережжя Кавказу: Анапа, Сочі, Гагри, Сухумі, почалась відбудова курортів Боржомі, Абастумані, а також запрацювали курорти Забайкалля та Далекого Сходу.

У 1920 р. при Наркомпросі створено Об'єднане лекційно-екскурсійне бюро з метою пропаганди пролетарського туризму.

Для відвідання Москви та Петрограду були створені «Будинки екскурсантів», які приймали туристів з усієї країни. Для туристів, які зупинялись в «Будинках екскурсантів», читали лекції, організовували екскурсії.

В 1920-і рр. було створено три науково-дослідні заклади, які займались музейно-екскурсійною справою: у Москві Центральний музейно-екскурсійний інститут та Інститут методів позашкільної роботи, а в Петрограді - Науково-дослідний екскурсійний інститут, який з травня 1922 р. почав видавати «Екскурсійний вісник». Пізніше розпочалося видавання журналу «На суші та на морі», який виходив двічі на місяць з додатком «Бібліотечка туриста». Цей журнал був орієнтований на широку читацьку аудиторію.

В цей період створено державне видавництво «Фізкультура і туризм», яке друкувало науково-дослідні праці по узагальненню досвіду туристично-екскурсійної справи в країні. Також існували періодичні спеціалізовані видання в інших регіонах СРСР: газета «Турист-дальневосточник», журнал «Турист Закавказья».

В 1924 р. в Харкові почався серійний випуск вітчизняних велосипедів, що сприяло активізації велотуризму в державі.

Для розвитку туристичного руху та стимулювання його активістів, у 1939 р. Всесоюзний комітет зі справ фізкультури та спорту при Раді народних комісарів затвердив положення про значок туриста.

Аналізувати друге питання студентам слід почати з того, що період з 1918 до 1929 рр. більшість істориків вважає «золотим десятиліттям» розвитку краєзнавства та екскурсійної діяльності в Радянському Союзі.

В 1928 р. за рішенням Наркомпросу було створено акціонерне товариство «Радянський турист» («Совтур»), яке стало активно витіснювати приватні туристичні контори та бюро. «Радянський турист» почав створювати свою матеріальну базу та розробляти нові туристичні маршрути по всій території Радянського Союзу, створюючи тим самим мережу власних турбаз, санаторіїв, будинків відпочинку, орендуючи готелі в курортних містах. «Совтур» був першою організацією, яка почала реалізовувати ідеї планового туризму.

В роки НЕПу відновило свою роботу Російське товариство туристів. У 1927 р. комсомол провів кампанію по залученню до нього робітничої молоді, оскільки Російське товариство туристів було малочисельною організацією, і до нього входила переважно інтелігенція. За сприяння Бюро туризму при Московському комітеті ВЛКСМ (створене у 1927 р.) і за підтримки туристів-робітників Російське товариство туристів було перейменовано у 1929 р. на Товариство пролетарського туризму РРФСР (ТПТ), основним гаслом якого стало: «Пролетарський туризм - засіб підвищення культурного рівня народних мас!».

Різниця в діяльності «Совтура» і ТПТ полягала в тому, що перший обслуговував групи відпочиваючих по раніше встановлених маршрутах, які мали в основному краєзнавчий і загальноосвітній характер, а ТПТ займалось організацією самодіяльних походів.

У 1930 р. Рада Народних Комісарів Радянського Союзу прийняла Постанову про злиття акціонерного товариства «Радянський турист» з Товариством пролетарського туризму і створила Всесоюзне добровільне товариство пролетарського туризму та екскурсій.

Дитячим туризмом безпосередньо займалась Центральна дитяча екскурсійно-туристична станція Наркомпросу. Для найбільш активних юних туристів регулярно проводились різноманітні зустрічі, організовувались походи, краєзнавчі екскурсії, конкурси і таке інше.

В СРСР напередодні війни функціонувало 165 Будинків туриста, 50 турбаз, 12 туристичних готелів, 24 стаціонарних туристичних таборів, сотні наметових містечок. Курортна індустрія у 1939-1940 рр. складала 1270 будинків відпочинку і 1828 санаторіїв.

Починався новий етап вітчизняного туризму, сутність якого полягала в розвитку системи державного управління сферою туризму, створенні державних організацій.

Розвиток іноземного туризму потребував упорядкування прийому туристів із-за кордону. В 1929 р. рішенням Ради праці і оборони створено Всесоюзне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР (ВАТ «Інтурист»), яке підпорядковувалось Наркомату зовнішньої та внутрішньої торгівлі СРСР. Цій організації призначено було розвивати два напрямки: внутрішній і зовнішній туризм.

Перший напрямок - зовнішній - був пов'язаний з продажем на іноземних ринках турів до Радянського Союзу. Другий напрям діяльності «Інтуриста» - внутрішній був пов'язаний з необхідністю організації прийому іноземців у Радянському Союзі (розміщення, організація екскурсій, перевезення, продаж сувенірів та творів мистецтва, відвідання театрів та концертів).

«Інтурист» першим із туристичних організацій відкрив свої фірми за кордоном.

По лінії «Інтуриста» Радянський Союз відвідували громадські діячі, журналісти і письменники, художники та політики. У 20-30 рр. СРСР відвідали Теодор Драйзер, Бернард Шоу, Ромен Ролан, Анрі Барбюс, Рабіндранат Тагор.

Організація молодіжного туризму спочатку знаходилась під керівництвом ВЛКСМ. Після Другої світової війни, в 1958 р. створено Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник», яке з того часу керувало обома видами молодіжного туризму (зовнішнім і внутрішнім).

«Інтурист» і «Супутник» у другій половині XX ст. стали монополістами на туристичному ринку Радянського Союзу, вони мали свої готельні ланцюги в усіх союзних республіках, у ряді туристичних центрів.

Система управління туризмом базувалась на жорстких партійно-державних засадах і реалізовувала концепцію планового туризму в СРСР.

Третє питання передбачає аналіз того, що основними видами туризму в Радянському Союзі були: оздоровчий (рекреаційний); пізнавальний; спортивний; соціальний; дитячий; молодіжний.

Також існував поділ на самодіяльний (туризм членів аматорських туристичних об'єднань) та організований види туризму.

Аналіз четвертого питання слід почати з того, що основними особливостями радянського туризму були:

- ідеологізація туризму;

- орієнтація на середнього масового споживача;

- асортимент і якість туристичних послуг не відповідали міжнародним стандартам;

- були обмежені в'їзд іноземних туристів в СРСР та виїзд вітчизняних туристів за кордон;

- замало уваги приділялось запитам туристів, оскільки в СРСР не споживач туристичних послуг формував свій тур, а, як правило, турист споживав ті послуги (асортимент і якість), які йому пропонували туристичні організації;

- існували державні пільги на туристичні подорожі.

Термінологічний словник

Дитячий туризм - вид туризму, що спрямований на задоволення дозвілля для дітей у формі пізнавальних екскурсій, дитячих таборів тощо.

Інтурист - Всесоюзне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР. Створене в 1929 р.

Екскурсія - колективне відвідування музею, пам'ятного місця, виставки, підприємства тощо; поїздка, прогулянка з освітньою, науковою, спортивною або розважальною метою.

Лікувально-оздоровчий туризм - масовий і популярний напрямок медичного туризму. Один з найдавніших - відомий з античних часів. У XX ст. виникає курортна індустрія. Поширюються нові види курортів та послуг - SPA-курорти (SPA-готелі), wellness-програми (оздоровчі, антистресові, косметологічні), морські курорти.

Молодіжний туризм (студентський туризм) - це різновид туризму, спрямований на задоволення рекреаційних потреб молоді до 35 років. Це насамперед - тематичні поїздки, пов'язані з політико-пропагандистськими заходами; туристсько-екскурсійні поїзди; річкові та морські круїзи; туристсько-патріотичні клуби; маршрути вихідного дня; оглядові й тематичні екскурсії; подорожі та екскурсії в межах навчально-виховного і виробничого процесу; туристсько-оздоровчі програми під час літніх канікул та ін.

Наркомат (Народний комісаріат) - в СРСР протягом 1917-1946 рр. - центральний орган виконавчої влади.

«Супутник» - Бюро міжнародного молодіжного туризму СРСР. Створене в 1958 р.

Методичні рекомендації до семінарського заняття 8 «Туризм в Радянському Союзі»

Готуючись до семінарського заняття, студентам слід уважно переглянути конспект лекцій, запропонований викладачем та рекомендовану літературу. Пропонується здійснювати підготовку до семінарського заняття за планом:

Становлення радянського туризму 20-30-і рр. XX ст.

Діяльність найбільших туристичних організацій в СРСР.

Соціальна структура туристичного потоку в 70-80-ті роки ХХ ст.

Особливості радянського туризму.

Аналізуючи перше питання, слід звернути увагу на основні ідеологічні засади радянської влади, які й визначали розвиток туризму. Акцентувати свою увагу слід на тому, що наприкінці 30-х рр. туризм в СРСР (як і в багатьох інших країнах світу) набув великого розмаху, став звичним засобом відпочинку для мільйонів людей.

Готучи відповідь на друге запитання, варто зосередити свою увагу на основних радянських туристичних організаціях - «Радянський турист», «Товариство пролетарського туризму», «Інтурист», «Супутник» та ін. Особливу увагу слід звернути на те, які саме види туризму вони розвивали - внутрішній, зовнішній, дитячий, молодіжний тощо.

При відповіді на третє питання, увагу слід зосередити на тому, що соціальна структура туристичного потоку у 1970-80-ірр. була наступною:

- робітники промислових підприємств та службовці становили 33 %;

- інженерно-технічні працівники і творча інтелігенція - 28%;

- студенти та учні - 18 %;

- селяни - 9 %;

- пенсіонери - 4 %;

- інші - 8 %.

Четверте питання охоплює особливості розвитку туризму, студентам тут варто зосередитися на тому, що Радянський Союз створив найбільшу в світі базу соціального і самодіяльного туризму. У 1970-1980-і рр. великого розмаху набув соціальний туризм. Робітники майже всіх підприємств могли отримати путівки через свої профспілки всього за 30 % їх реальної вартості. Іноді знижки сягали 90-95 %. В менш сприятливих умовах знаходились селянство та інтелігенція. Тим не менш, остання категорія радянських службовців мала змогу отримати путівки для своїх дітей до піонерських таборів, які теж продавались батькам за 10-20 % їх справжньої вартості. Таким чином, інтелігенція була також широко залучена до сфери соціального туризму.