Історія туризму як наука

Індивідуальний тур - тур з певним набором туристичних послуг, замовлений клієнтом (або невеликою групою) на свій розсуд, включаючи розміщення, харчування, трансфер, екскурсійну і розважальну програму.

Мандрівництво - джерело зародження і розвитку туризму.

Маршрут - заздалегідь намічений або встановлений шлях проходження подорожуючих (туристів) або транспортних засобів.

Міграція - переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.

Міжнародний туризм - подорожі за межами своєї рідної країни.

Мотив - багатозначний термін, що використовується у двох головних значеннях: 1) внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії; 2) фрагмент загальної картини або об'єкта, що багаторазово повторюється з деякими змінами.

Туроператор - туристична фірма, яка займається плануванням турів, розрахованих на масовий попит, їх рекламу і збут через мережу роздрібних турагентств.

Методичні рекомендації до семінарського заняття 2 «Історичні передумови виникнення туризму і подорожей»

План

Мотиви і цілі подорожей. Класифікація туризму.

Історичні передумови виникнення подорожей і туризму.

Значення туризму для історії світових цивілізацій.

При підготовці першого питання семінарського заняття доцільно використовувати конспект лекцій, рекомендовану літературу, Інтернет-ресурси. Обов'язковою умовою якісної підготовки до даного семінарського заняття є розуміння студентами вищезазначених понять і термінів із даної теми.

Студенту важливо усвідомити, що під мотивами туризму розуміють усі психологічні та фізичні чинники, що спонукають людей обирати місце призначення, в якому вони сподіваються задовольнити свої туристичні потреби та бажання. Ці мотиви можна поділити на кілька груп:

1. Природні та кліматичні мотиви. Ці мотиви туризму переважно є визначальними. Такі природні фактори, як клімат, повітря, вода, рослинність, гори, ліси тощо, відіграють важливу роль у розвитку різних видів туризму. Природні та кліматичні елементи відносять до психологічних і біологічних потреб населення урбанізованих регіонів.

2. Культурні мотиви туризму спонукають людей відвідувати об'єкти, які становлять культурну спадщину країни: історичні місця, археологічні пам'ятки, музеї, картинні галереї, театри, народне мистецтво тощо.

3. Економічні мотиви, зокрема, вартість подорожі, ціни у країні призначення суттєво впливають на туристів, які належать до класу з середніми та нижчими доходами.

4. Психологічні мотиви - психологічні потреби туристів. Із зростанням доходів людей, а, отже, зниженням економічної мотивації, психологічні мотиви більшою мірою впливають на вибір місць призначення.

Крім перелічених основних мотивів туризму, існують деякі спеціальні, врахування яких також має значення для формування туристичної політики та розвитку економіки туризму.

Найпоширенішими спеціальними мотивами є: необхідність звільнитися від повсякденної роботи; прагнення відпочити та розслабитися; бажання змінити обстановку та клімат; пошук романтики; можливість зайнятися спортом та ін.

Крім того, студенту потрібно чітко усвідомити, що серед безлічі класифікацій туризму найбільш поширеною є його поділ на міжнародний і внутрішній. Спробуйте дати самостійно характеристику цій класифікації туризму.

Готуючись до другого питання про історичні передумови виникнення подорожей і туризму, слід уважно прочитати конспект лекції, а також ознайомитися із рекомендованою літературою, щоб доповнити і поглибити лекційний матеріал.

Готуючись до третього питання, потрібно уважно ознайомитися з лекцією і основною та додатковою літературою, а також зуміти виокремити значення міжнародного і вітчизняного туризму для розвитку людської цивілізації, для зміцнення зв'язків між народами, розвитку економіки, зокрема торгівлі тощо.

Завдання для самоперевірки знань

Завдання 1.

Турист - це:

особа, яка здійснює подорож;

подорожуюча особа, яка зобов'язана покинути країну чи місце перебування у зазначений термін;

особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої держави.

Завдання 2.

До туристичних маршрутів не відносяться:

маршрути з пересуванням на тваринах;

пішохідні туристичні маршрути;

тури на власних чи орендованих велосипедах.

Завдання 3.

Поїздки подорожуючих осіб з туристичними цілями за межі країни постійного проживання - це туризм:

національний;

міжнародний;

пригодницький.

Завдання для поточного контролю знань

На даному семінарському занятті студентам потрібно буде розкрити під час диктанту суть термінів до теми. Відтак, потрібно звернути на них особливу увагу. Водночас викладач має перевірити виконане студентами вдома завдання. Також студенти мають підготуватися до усних відповідей з питань, винесених для обговорення на семінарському занятті.

Питання для дискусії:

1. Які були цілі та особливості міграцій первісних людей?

2. Які були основні мотиви, які спонукали людство до подорожей?

Завдання для самостійного опрацювання

Під час підготовки до семінарського заняття варто визначити окремі напрямки сучасного туризму, що сформувалися у стародавній час та середньовіччя. Студенту слід визначити основні об'єкти інфраструктури подорожей, що сформувалися у стародавній час за регіонами: Північна Африка, Близький Схід, Південна Європа, Китай.

Опрацьовуючи цю тему, обов'язково з'ясуйте основні передумови та визначте конкретні історичні події, що сприяли популяризації подорожей у Новий час, наведіть їх приклади.

Знайдену інформацію доцільно оформити у вигляді доповіді-презентації, які слід представити на семінарському занятті.

Інформаційні джерела: 8, с. 20-37; 9, с. 19-73; 18, с. 16-23.

Тема 3. Подорожі та мандрівки в давні часи

Кількість годин: аудиторні заняття - 4 год., самостійна робота - 2.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Мета теми полягає в тому, щоб з'ясувати причини і мотиви виникнення подорожей у стародавньому світі. Для усвідомлення цього необхідно розібратися в таких питаннях:

Загальна характеристика розвитку подорожей в стародавньому світі.

Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії.

Подорожі стародавніх греків і римлян.

Розвиток інфраструктури для подорожуючих і традиції гостинності в стародавньому світі.

Готувати відповідь на перше питання студенту слід розпочати з того, що охарактеризувати стародавній світ із соціально-економічної точки зору. Розвитку подорожей в стародавньому світі сприяли: суспільне розшарування населення; поява товарно-грошових відносин (розвиток торгівлі); розвиток культури та мистецтв (в античних цивілізаціях було створено видатні пам'ятки скульптури, архітектури, що, в свою чергу, стали об'єктами подорожей пізнавального характеру); розвиток різних релігій (саме в цей час починається бурхливий розвиток різних релігій, і однією з цілей подорожей стають знайомство зі святинями, відвідання храмів, виконання релігійних призначень, організація релігійних свят та участь в них, виникнення прочанства, яке вважається одним із найдавніших видів туризму); розвиток науки та дослідження оточуючого світу (в античні часи було відкрито цілющі джерела та місцевості з унікальним кліматом, відвідання яких стає метою рекреаційних подорожей, тобто відпочинку, лікування, відтворення фізичних сил та втраченої душевної рівноваги); розвиток фізичної культури та спорту (в античні часи почали організовуватися спортивні заходи та будуватися споруди для їх проведення, що задовольняло потребу споруди для їх проведення, що задовольняло потребу народних мас мати не тільки хліб, але й видовища); удосконалення транспортних засобів та будівництво доріг; створення інфраструктури гостинності для подорожуючих.

Потім студенту слід збагнути, що в стародавньому світі основними мотивами подорожей були: торгівля; загарбання нових територій; прочанство; пізнавальні потреби; лікування; розваги. Потім студенту слід охарактеризувати основні види транспорту в стародавньому світі. Зокрема, водний транспорт та використання тварин, але більшість подорожуючих пересувалася пішки.

Під час розгляду другого питання слід звернути увагу на те, що однією з країн, яка зробили вагомий внесок у розвиток подорожей та мореплавства, була Фінікія. Вона жила морем і залежала від нього. В античні часи фінікійці як дослідники моря та засновники колоній були другими за значенням (після греків). Особливо добре у Фінікії була розвинена торгівля: фінікійські купці перевозили сировину та вироблені в їх містах товари по всьому відомому тоді світу. Фінікійці були відважними мореплавцями. Не було такого місця на узбережжі Середземного моря, де б не побували фінікійці. Але вони у своїх подорожах не обмежувалися тільки Середземним морем. Фінікійці першими вийшли у відкритий океан (Атлантичний) через Гібралтарську протоку, яку вони, власне, і відкрили. При виході із Середземного моря в Атлантику фінікійці заснували міста-колонії Танжер і Кадіс, що забезпечило їм можливість контролювати торгівлю на Середземному морі з країнами північної Європи. Саме фінікійці проклали морський шлях на північ до Британських островів. Фінікійці вперше в історії людства здійснили подорож навколо Африки - від Червоного моря до Гібралтара.

Студенту слід пам'ятати, що історики називали фінікійців «морськими їздовими» за те, що вони здавали свій флот в оренду. Саме фінікійський флот обслуговував легендарного царя Соломона і персидських царів. В результаті подорожей фінікійців були засновані такі міста-колонії: Тріполі, Сірт, Гібон, Карфаген (до речі, руїни знаменитого Карфагена, могутнього суперника Риму, зараз приваблюють численних туристів). Довгий час фінікійці були монополістами в торгівлі оловом, бурштином та дорогим хутром, що доставлялись із Північної Європи та Британських островів. І саме фінікійці дали назви двом материкам Старого Світу - Європа та Азія.

Опановуючи третє питання, необхідно звернути увагу на те, що значний внесок зробили грецькі вчені та мореплавці в розвиток науки про оточуючий світ - географії, власне вони її створили.

Перші подорожі по Атлантичному океану, за свідченням грецького історика Геродота, здійснив у 640 р. до н. е. Колей. Далі всіх мореплавців на північ дійшов в IV ст. до н. е. (320 р. до н. е.) грек Пифей, який жив у грецькій колонії Месилії (сучасний Марсель у Франції). Він побував у країнах олова та бурштину, як називали тоді Британські острови, обігнув їх, довів, що Британія - острів, який можна об'їхати за 40 днів на тодішніх кораблях.

Невтомним мандрівником був давньогрецький історик Геродот (484-430 рр. до н. е.), який був родом з Галікарнасу (зараз на території Туреччини). В результаті своїх подорожей він написав знамениту «Історію» в дев'яти книгах, яка знайомила читача з історією та культурою країн, де Геродот побував (Північна Італія, Мала Азія, Єгипет, Вавилон, землі Північного Причорномор'я).

Зібрані до початку нашої ери географічні дані про різноманітні країни найбільш повно були викладені давньогрецькими вченими Страбоном (63 р. до н. е.-20 р. н. е.) та Клавдієм Птолемеєм (90-168 р. н. е.). Страбон відвідав Малу Азію, Єгипет, Італію. В результаті своїх подорожей написав знамениті праці «Історичні записки» та «Географію», яка включала 17 книг і узагальнювала географічні знання стародавнього світу. Заслуги Страбона високо оцінили візантійці і додали до його імені прізвисько «Географ». Античні автори стверджують, що афінський законодавець Солон, математик Піфагор відвідали долину Нілу в Єгипті.

Особливу цікавість у тих, хто в античному світі подорожував з пізнавальною метою, викликав Єгипет, а в Єгипті найбільше - одне з семи чудес світу, піраміди, які вражали своєю величчю і були метою подорожей багатьох мандрівників. При відвіданні єгипетських пам'яток подорожуючі нерідко залишали на їх стінах короткі записи - «графіті».

Не будемо забувати й про те, що греками були створені Олімпійські ігри, багато пам'яток архітектури, творів мистецтва та літератури. Згадаймо грецьку міфологію (Аргонавтів та Одіссея), деякі з семи чудес світу: Колос Родоський, Храм Артеміди в Ефесі, Олександрійський маяк. До цього періоду відноситься спорудження спеціальних великих будинків, в яких могли розміститися та відпочивати атлети і глядачі. Історики вважають, що початок музеєзнавству був покладений видатним давньогрецьким вченим Аристотелем (IV ст. до н. е.). Учень Аристотеля Олександр Македонський після перемоги над персами послав своєму вчителю 30 талантів золота, на які Аристотель заснував природничий музей. Аристотель просив свого царственого учня присилати з походів різні унікальні речі та рослини, які в подальшому склали основу першої музейної колекції. Все це сприяло в стародавній Греції розвиткові подорожей, а в наш час - туризму.

На початку нашої ери римляни досягли значних успіхів у суднобудуванні. Римляни будували свої кораблі з сосни або кедра, а вітрила виготовляли з льону або шкіри. Але, як не дивно, незважаючи на те, що римляни стали господарями Середземного моря, у дослідженні океанських просторів настав застій. Отже, студенту слід запам'ятати, що римляни здійснювали свої морські подорожі, насамперед, з метою затвердження своєї політичної влади, і робили це, здебільшого, в межах Середземного моря. Але вони все ж виходили за його межі, досягли північної частини Британії.

Взагалі для жителів Римської імперії була характерною велика рухливість. Найчастіше багаті римляни відвідували Єгипет і Грецію, з метою доповнити свою освіту, ознайомитися з відомими пам'ятками мистецтва, з метою розваг та оздоровлення. Особливою популярністю користувалися подорожі до місць з теплими мінеральними джерелами на півночі Апеннінського півострова.

Готуючи четверте питання про розвиток інфраструктури в стародавньому світі, слід розпочати з того, що людина намагалась полегшити свій шлях. Для цього почали будувати перші дороги, що використовувались для перевезення людей та вантажів тваринами. Однією з важливих причин будівництва доріг та прокладення морських та сухопутних шляхів була торгівля. Найбільший захват викликають римські дороги, їх будівництво почалося в 312 р. під час правління імператора Костянтина. Римські дороги будувались за всіма правилами інженерного мистецтва. В усіх населених пунктах вздовж доріг будувалися тротуари. В античному світі з'явилось прислів'я: «Всі дороги ведуть до Риму». Однією з найвідоміших доріг, яка збереглась до нашого часу, є Аппієва дорога.

Одним із найдавніших закладів, призначених для харчування подорожуючих, були таверни. Більш досконалими закладами для притулку подорожуючих можна вважати караван-сараї. На той час вони були справжніми готельними комплексами, які включали загін для верблюдів, приміщення для ночівлі людей і були обнесені кріпосною стіною.

Ще в І ст. до н. е. у Римській імперії виникли постійні державні подвір'я, які знаходились одне від одного на відстані дня їзди на коні. Деякі багаті землевласники Римської імперії будували на кордонах своїх володінь власні постоялі двори. В провінціях і у Римі з'явились перші готелі, які складали цілий комплекс з садом, басейном у внутрішньому дворі, залом для зустрічі високих гостей і окремими кімнатами. У римлян існувала певна класифікація готелів: для плебеїв - стабулярії, для патриціїв - мансіонеси.

Ще з IV-V ст. н. е. в давньогрецьких містах з'явилися приватні та державні публічні лазні (терми) й купальні, де за певну плату клієнти могли користуватися приміщеннями для переодягання, приймати холодні та гарячі ванни.

В І-ІІ ст. н. е. у Римі були популярними подорожі з метою оздоровлення. Цьому сприяло вивчення цілющих властивостей природних джерел і місцевостей з унікальним кліматом, розвиток медицини і добрі, відносно безпечні дороги. Завдяки цим чинникам з'явилися курорти.

Удосконаленню інфраструктури для подорожуючих сприяли свята і видовища античності. У IV ст. до н. е. в давньогрецькому місті Олімпія зародились Олімпійські ігри, які поступово з культових перетворилися на великий унікальний захід спортивного і культурного життя не тільки Греції. Під час олімпійських ігор припинялись війни, і священний мир охороняв усіх учасників та гостей змагань.

Вже в епоху античності стали з'являтися перші путівники та карти, які були орієнтовані по сторонам світу, розраховані на подорожуючих, що бажали ознайомитись з культурою, пам'ятками історії та архітектури інших країн. Одним із перших путівників можна вважати опис семи чудес світу. Цей опис склав грек Антіпатр із Сідону у II ст. до н. е.

Мандрівники стародавнього світу могли користуватись картами та описами різних країн, складеними їх попередниками. Ці описи можна розділити на країнознавчі та природно-географічні.

Термінологічний словник

Гостиний двір (постоялий двір) - місце, де зупинялися гості-купці, зберігалися товари й велася торгівля.

Готель - будинок із мебльованими кімнатами для короткочасного проживання приїжджих.

Графіті - загальний термін на означення всіх видів випадкових написів і малюнків на стінах будинків.

Караван-сарай - заїжджий двір для караванів на торгових шляхах і в містах Переднього Сходу, Середньої Азії, Закавказзя тощо.

Картографія - спосіб відображення сферичної поверхні Землі на плоскому аркуші паперу.

Курорт - місце з природними лікувальними засобами (мінеральними джерелами, сприятливим кліматом, лікувальними грязями тощо), де є спеціальні установи та споруди для лікування й відпочинку хворих.

Олімпійські ігри - міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні чотири роки під егідою Міжнародного олімпійського комітету. Зародилися в Стародавній Греції, де проводилися раз на чотири роки у місті Олімпія і були визначною подією в житті стародавніх греків.

Паломництво (прочанство) - мандрування віруючих людей до святих місць.

Путівник - книга, присвячена якомусь місту, музею, туристичному місцю тощо.

Сім чудес світу - список найпрославленіших пам'яток античної культури, з якого до наших часів збереглась лише Піраміда Хеопса. До них відносять: Піраміду Хеопса, сади Семіраміди, статуя Зевса, храм Артеміди, мавзолей в Галікарнасі, колос Родоський, Олександріський маяк.

Терми - в Стародавньому Римі громадські заклади для миття та водних процедур (аналог лазні в наш час).

Торгівля - процес обміну товарами, послугами, цінностями і грошима.

Методичні рекомендації до семінарського заняття 3

Круглий стіл-презенація:

«Подорожі та мандрівки в стародавньому світі»

Програма круглого столу

Подорожі в країнах Стародавнього Сходу.

Міфи давніх про мандри. Іліада і Одісея. Знання про Землю. Стан картографії.

Основні маршрути давніх греків. Дорожня система римлян. Аппіева дорога.

Великі мандрівники стародавнього світу: Геродот, Страбон, Олександр Македонський, Цезар, Клавдій.

Підготовка даного круглого столу-презентації передбачає дослідження студентами джерел і матеріалів, винесених на обговорення. Доцільно заздалегідь сформувати декілька груп студентів для того, щоб вони змогли відшукати необхідні матеріали для виступу-презентації в бібліотеках та в Інтернет.

Готуючись до першого питання, студентам слід уважно переглянути конспект лекції, надалі вони мають розпочати пошукову роботу та підбір необхідного матеріалу щодо кожної окремої проблеми, винесеної на обговорення. Також у процесі обговорення варто визначити мотиви зародження подорожей у стародавньому світі, визначити їх напрямки і передумови.

Детально слід зупинитися на проблемі Стародавнього Сходу з соціально-економічної точки зору, продемонструвати перші морські (військові та торгівельні) експедиції мешканців Криту, фінікійців, єгиптян та карфагенян, їх цілі та значення для поглиблення культурного обміну. На географічну карту варто нанести експедиції цариці Хатшепсут, фараона Нехо II та Ганона Мореплавця. Студенту слід показати видатних полководців стародавнього світу, показати сутність та значення військових походів для подальшого розвитку подорожей, поширенню знань та культурного обміну.

У процесі підготовки до другого питання, студенти повинні ознайомитися з античними міфами, виявити в них згадки про подорожі, мандри, накреслити основні туристичні шляхи. Детально варто зупинитися на відомих міфах античності - Іліаді і Одісеї, виявити, де в них говориться про те, як давні люди уявляли собі Землю.

З давніх-давен люди старалися відтворити, видиму земну поверхню, тобто перші наміри створення картографічних творів, відносяться до глибокої давнини. Картографічні твори появилися ще за декілька тисячоліть до нашої ери в давніх рабовласницьких державах Сходу. Значного розвитку досягла картографія, як і інші галузі науки, в Стародавній Греції в VI-IV тис. до н. е. Древні греки користувались значними географічними даними відносно багатьох країн, перш за все країн Середземноморського басейну, з якими вони вели жваву торгівлю. Особливий вплив на розширення географічних знань мала грецька колонізація, поширена в період розпаду первіснообщинного родового ладу і виникнення рабовласницьких грецьких держав. Війни, торгівля, колонізація, мореплавство, жваві відносини з іншими державами і народами - все це збагатило географічний кругозір греків, викликало живий інтерес до географічних знань і потребу в їх узагальненні.

Студентам доцільно було б продемонструвати і проаналізувати стародавні карти, показати особливості нанесення на карту об'єктів тощо.

У процесі підготовки до третього питання, винесеного на обговорення, варто звернути увагу на те, що в античності значно підвищилася увага до подорожей і мандрівок. Саме в Греції виникла наука географія, яка сприяла розвитку уявлень людей про оточуючий світ. Студентам слід розглянути мотиви подорожей у епоху античності, виявити найбільш поширені види туризму (пізнавальний, лікувальний, спортивний та ін.).

Готуючи четверте питання, слід визначити видатних особистостей стародавнього часу, систематизувати їх залежно від ролі та впливу на розвиток туризму. Окремо слід назвати видатних мандрівників та вчених, які сприяли поширенню знань та інтересу до подорожей за рахунок написання наукових праць історичного, географічного та іншого характеру. Поза увагою не повинні залишитися і мандрівники-першовідкривачі та організатори і керівники дослідницько-колонізаційних експедицій, видатні полководці, що сприяли поширенню культурних зв'язків, розвитку торгівлі тощо.

Завдання для самоперевірки знань

Завдання 1.

Якому народові належить першість у систематичному накопиченні географічних знань:

- фінікійцям;

- грекам;

- римлянам.

Завдання 2.

В якій античній державі жодне місто не було віддалене від моря більше ніж на 90 км?

- у Греції;

- у Єгипті;

- у Фінікії.

Завдання 3.

Яка країна вважається батьківщиною спортивного туризму?

- Греція;

- Єгипет;

- Рим.

Завдання для поточного контролю знань

З метою максимального охоплення студентів у процесі підготовки до конференції рекомендуємо підготувати таблицю «Основні досягнення в розвитку подорожей в стародавньому світі»:



Країна	Досягнення	Наслідки

Завдання для самостійного опрацювання

Під час підготовки до конференції варто з'ясувати, як і коли з'явилися перші путівники, довідники, описи тощо. При цьому, студент не повинен забути, що певною мірою цьому сприяло формування туристської транспортної інфраструктури.

Студенти особливу увагу повинні звернути на особливості освоєння сучасних українських земель в епоху Давнього світу.

Інформаційні джерела: 8, с. 37-78; 9, с. 74-137; 18, с. 24-69; 19, с. 19-34; 21, с. 12-22.

Тема 4. Походи та подорожі Середньовіччя

Кількість годин: аудиторні заняття - 4 год., самостійна робота - 2.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Метою даної теми є висвітлення зародження подорожей в епоху Середньовіччя. Засвоєння вказаної теми передбачає опрацювання низки питань:

Соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя.

Розвиток мореплавства в VІІ-ХV ст. в Арабському світі.

Подорожі вікінгів у VІІІ-ХІІ століттях.

Розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя.

Традиції гостинності та розвиток подорожей на Русі в Х-ХУ століттях

Вивчаючи перше питання, студентам слід усвідомити, що з падінням у V ст. Римської імперії закінчилась ціла епоха, яка дала світові багато досягнень майже в усіх сферах життя. Розвиток матеріальної культури забезпечив достатньо високий рівень комфорту в містах, де склалась певна інфраструктура, яка забезпечувала всім необхідним мандруючих по великих просторах імперії. Саме подорожі сприяли формуванню системи географічних і країнознавчих знань. Безумовним досягненням античної культури було твердження відомих філософів, що Земля - куля.

Основні чинники, які прямо чи опосередковано вплинули на розвиток подорожей в Середні віки та на розвиток туризму в майбутньому:

- розвиток економіки (збільшення міст, розвиток торгівлі, поглиблення процесу спеціалізації праці);

- міграції (початок епохи Середньовіччя характеризується як епоха «Великого переселення народів»);

- політичні чинники (перерозподіл сфер впливу, міждержавна та між корпоративна боротьба);

- релігійні чинники (розквіт та ствердження світових релігій, формування релігійних центрів, утворення релігійних орденів, розвиток прочанства, хрестові походи); в даний період релігійні чинники були однією з головних груп чинників, оскільки релігія на той час мала великий вплив на світогляд людей, внутрішню політику, міждержавні відносини, на соціально-економічні відносини в цілому;

- розвиток науки та мистецтва (створення перших європейських університетів, організація та проведення карнавалів, відвідання визначних історичних місць, формування центрів культури та мистецтва).

Основними видами подорожей у Середні віки були:

- пізнавальні мандрівки з метою дослідження оточуючого світу (хоча наука в Середні віки розвивалась повільно, все ж здійснювались наукові відкриття, особливо географічні);

- релігійні подорожі (прочанство);

- завойовницькі походи (у тому числі хрестові походи);

- мандрівки з метою торгівлі;

- розважальні мандрівки (на свята, ярмарки, карнавали);

- подорожі з метою оздоровлення.

Одним із чинників, що призвів до значних міграцій великої кількості населення, були хрестові походи. Основні причини хрестових походів:

- протистояння християнського і мусульманського світів, тобто релігійні;

- економічні, тобто бажання європейців володіти багатствами Сходу;

- політичні (перерозподіл сфер впливу та загарбання нових територій).

Хрестові походи почалися з кінця XI ст. і тривали наступних 200 років. Безумовно, хрестові походи з гуманістичної точки зору мали негативний характер, але, незважаючи на це, були і позитивні наслідки:

- пожвавилась торгівля на Середземному морі, першість у цій торгівлі перейшла до міст Північної Італії (Венеція, Генуя, Флоренція);

- європейці познайомились з новими культурами землеробства (стали вирощувати рис, гречку, цитрусові), навчились виготовляти шовкові тканини, дзеркала, краще обробляти метали;

- відбулися зміни в побуті (на Заході стали мити руки перед їдою, купатись у лазнях, змінювати нижній одяг).

Підготовку до другого питання варто розпочати з того, що арабські корабели навчились будувати міцні та швидкі судна, що вміщували багато вантажу. Вже в X ст. арабські порти і факторії (торгові контори і поселення, які були організовані купцями в колоніальних, віддалених країнах) були на берегах Індії, Цейлону, Індонезії та Китаю. Щоб мати політичне панування та контролювати торгівлю в середземноморському регіоні, арабам потрібно було отримати низку перемог над сильними морськими державами. Арабам довелося вчитися вмінню вести успішні війни на морі з сильними і досвідченими суперниками. Після перших невдач і поразок араби вже в 653 р. розгромили на рейді в Олександрії непереможний візантійський флот. Потім був завойований Піренейський півострів, і таким чином араби стали господарями майже всього Середземноморського узбережжя.

Серед найважливіших морських подорожей арабів слід назвати:

- VIII ст. - подорож Сулеймана з Басри до Китаю;

- 921-922 рр. - подорож Ібн Фадлана до булгарів на Волзі;

- Х-ХІ ст. - здійснив свої подорожі арабський письменник Ібн Даста, в результаті яких з'явилась історико-географічна енциклопедія «Книга дорогоцінних коштовностей»;

- з найбільш відомих арабських мандрівників X ст. можна назвати Аль-Масуді з Багдада, який залишив про свої подорожі книги «Золоті пояси та розсипи коштовностей» та «Повідомлення і спостереження», в яких він описав усі країни Близького і Середнього Сходу, Середню Азію, Кавказ, Східну Європу, Північну і Східну Африку.

Аналізуючи третє питання, слід відзначити, що субцивілізація вікінгів (норманів) існувала з середини VIII до початку XII ст. Вікінгами (назва давньонорвезького походження, у перекладі означає «воїн», «пірат», «морський розбійник, який мешкає в бухтах») називали жителів-язичників Північної Європи, які здійснювали військові походи на Європейські країни в УШ-ХІ ст.

Нормани мали чудові кораблі типу «річка-море», на яких вони здійснювали плавання, як в океані, так і в мілководних річках. Навігаційних приборів вікінги не знали. У відкритому морі вони орієнтувались по сонцю, зірках і по морських теплих та холодних течіях, або ж через косяки тих чи інших видів риб.

Для Європи вікінги були справжнім лихом. Попри усі провини вікінгів, їм належать і заслуги. Вони змогли вивести європейську торгівлю з кризи, яка була викликана арабськими завоюваннями і захопленням арабами основних міжконтинентальних торгових шляхів. Заслугою вікінгів були й важливі географічні відкриття. Спочатку норвежці ходили до Шотландських та Гебридських островів, до острову Мен, потім до Фарерських островів, а в середині IX ст. досягла Ісландії. Самий ризикований і довгий шлях був в Гренландію. Перший, хто дослідив туди шлях, був відомий авантюрист Ерік Рудий. Здійснив він свою подорож приблизно в 983-985 рр. і заснував на південно-західному узбережжі норманські колонії, які відокремлювала від Північної Америки протока Дейвіха, перетнути яку не було складним для тих, хто мав досвід пересування в океанських просторах. І це зробив його син Лейф Еріксон у 1000 році. Потім вікінги здійснили ще декілька експедицій до берегів Північної Америки.

З кінця VIII до початку ХП ст. Скандинавія була наймогутнішим морським регіоном Європи. В той час, коли англійці, франки та жителі південних європейських країн майже не віддалялись від берегів внутрішнього (Середземного) або близьких морів, вікінги сміливо виходили у відкритий океан і зробили ряд важливих географічних відкриттів.

Розглядаючи четверте питання, студентам слід акцентувати увагу на тому, що початок розвитку системи гостинності у середньовічній Європі пов'язаний з заснуванням так званих «странноприимных домов» (притулків для богомольців), які влаштовувались при монастирях і лицарських орденах. Саме тут бідні мандрівники і пілігрими могли отримати безкоштовно хліб і ночівлю.

З ХІV-ХV ст. по всій Європі почали створюватись постоялі двори і таверни; тут мандрівникам надавали мінімум бажаних послуг, умови проживання були малокомфортними; проте існування цих закладів на шляхах не лише було наслідком збільшення кількості подорожуючих, але й, у свою чергу, сприяло подальшому збільшенню людей, що вирушали в дорогу, оскільки зменшувало ризик загинути чи захворіти під час мандрівки.

Притулки на гірських дорогах ставили в обов'язки наглядачів дзвонити в дзвони під час снігопадів і туманів, таким чином вказуючи дорогу мандрівникам до житла. Часто наглядачі притулків виконували функції провідників.

У ранньому Середньовіччі зберігались, ще з часів Римської епохи, традиції подорожей з метою оздоровлення. Відомими курортами того часу були Пломб'єр-ле-Бен (Франція) і Ахен (Німеччина). З XIII ст. почала відроджуватися популярність відомих з давнини мінеральних джерел Абано-Терме (Італія), Спа (сучасна Бельгія), Котре (Франція), які поступово переходили у власність монастирів. З середини XIV ст. стали функціонувати курорти Карлсбад (сучасні Карлові Вари, Чеська Республіка), який став популярним завдяки підтримці королів і вельмож, а також Бадон (сучасний Баден-Баден, Німеччина).

Розвиткові системи гостинності сприяли в Середні віки чисельні ярмарки, свята, карнавали.

Ще у XI ст. був створений перший з уславлених згодом університетів Європи - Болонський (Італія). У XII ст. засновані Оксфорд (Великобританія) і Сорбонна (Франція). В ХШ ст. Париж називали «містом науки», «Новими Афінами».

В XIII ст. з'явилися університети в Кембриджі, Падуї, Неаполі, Лісабоні, Тулузі; у XIV ст. у Кельні, Римі, Відні, Празі, Кракові, і до кінця століття їх кількість у Європі сягнула сорока.

Поява університетів сприяла відродженню та розвиткові освітніх подорожей. Найпопулярнішим в Європі був Болонський університет. В цьому університеті завершив свою освіту, отримав ступінь доктора філософських наук, а потім став його ректором в 1481-1482 рр. наш земляк Юрій Дрогобич. Він був родом зі Львова.

Завдяки поширенню з кінця XIV ст. латинських шкіл на українських землях (насамперед, у Галичині), кількість студентів-вихідців з цих земель швидко зростала у наступні столітття в університетах Європи. Звичайно, одним з улюблених місць навчання руських студентів був Краків, резиденція короля Польщі і Великого князя Литовського, місто, яке знаходилось недалеко від руських земель.

На Близькому Сході знаходились центри прочанства двох світових релігій - християнства та ісламу. А Єрусалим був вже тоді центром прочанства трьох релігій; крім згаданих вище - це центр іудейської релігії. Святинями іудеїв з V ст. є Стіна плачу, на місці зруйнованого храму Соломона. Святині християн - побудований над печерами у VI ст. храм Різдва Христового у Віфлеємі і побудований в Єрусалимі у IV ст. храм Гробу Господнього. Головними центрами прочанства мусульман стали Мекка та Медіна.

У XII ст. візантійський прочанин Іоан Фока склав путівник під назвою: «Коротке сказання про міста і країни від Антіохії до Єрусалима, а також до Сирії, Фінікії та святих місць Палестини». Путівники складались не тільки для прочан, але й для усіх мандрівників.

Що стосується розвитку транспортних засобів, то крім повозок для подорожей використовували портшези - комфортабельні закриті ноші, які несли слуги, а на далекі відстані в портшези впрягали по одному коню спереду та позаду. Колісні кінні екіпажі були елітним транспортом.

Розглядаючи у п'ятому питанні внесок різних країн у розвиток подорожей, необхідно згадати й Русь. У ІХ-ХV ст. Русь, внаслідок свого географічного положення, була центром перетину торгових шляхів із Сходу на Захід та з Півдня на Північ, через її територію пролягали «Волзький великий торговий шлях», «Шлях з варяг в греки». Особливо тісними були зв'язки Русі з Візантією. З прийняттям християнства з Візантії на Русь потягнулися служителі церкви, перекладачі, переписувачі книг, ремісники. У середньовічній Русі аж до XVI ст. центральною фігурою у встановленні та зміцненні зв'язків з іншими країнами був «гість» (купець).

Серед подорожей з метою прочанства слід згадати «Хождение игумена Даниила в Святые места», яке датується початком XII століття. Ігумен Даніїл побував у Царгороді, в Палестині, на Криті, Родосі, Кіпрі. Він описав не тільки християнські храми і святині, але й природу та побут місцевого населення.

Прочанство до Єрусалиму здійснювали не лише чоловіки, але й жінки стародавньої Русі, зокрема ігуменя Єфросинія Полоцька (XII ст.), яка причислена до лику православних святих.

Дуже багато російських прочан відвідували Палестину, вздовж їхніх маршрутів з'являлися колонії руських монахів, православні монастирі. Одним із найвідоміших руських монастирів за межами Русі був Афонський Пантелеймонівський, заснований у 1080 р. вихідцями з Русі. Він знаходиться на південно-західному боці гори Афон в Греції.

Паралельно з «хождениями» з метою прочанства здійснювались і «хождения» з торговою метою. До нас дійшло більше 20 описів подібних «хождений», але найбільш відоме «Хождение за три моря» Афанасія Нікітіна.

Слід зазначити, що мандри не мали широкої популярності серед мешканців руських земель. У свідомості селян та городян далекі краї були чимось ворожим, дуже небезпечним, і чужинець становив потенційну загрозу, тому ставилися до мандрівників хоча й з цікавістю, але, як правило, також із підозрою. Прочани, мандрівні торгівці та учасники військових походів складали меншість населення, решта ж не подорожувала на далекі відстані.

Термінологічний словник

Вікінги (нормани, варяги) - скандиномовні племена, що в Середньовіччі заселяли прибережну, а також континентальну частину Скандинавії та Балтійського моря.

Велике переселення народів - у вузькому сенсі в сучасній історіографії рух племен і народів Європи у 4-6 ст. в різних напрямках, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії в 375 році.

Гість (гості) - назва великих купців у Давній Русі. Вперше згадуються в договорах князів Олега і Ігоря з греками.

Карнавал - народні гуляння, що відбуваються у католицьких країнах у вівторок за сорок днів до Великодня напередодні початку Великого посту.

Пілігрим - паломник, тобто той, хто зобов'язується здійснити релігійну подорож або паломництво.

Піратство - явище морського розбою, широко відоме ще з стародавніх часів. В минулому його роль була досить вагомою, у сучасності піратство вже не грає колишньої ролі, однак досі збереглося в деяких регіонах.

Портшез - комфортабельні закриті ноші, які несли слуги, а на далекі відстані в портшези впрягали по одному коню спереду та позаду.

Таверна - заклад громадського харчування в Італії та деяких інших країнах; як правило, працює ввечері.

Університет - автономний вищий навчальний заклад, тип якого виробився в Європі за середньовіччя.

Хрестові походи - військово-релігійні походи західно-європейського лицарства і цивільних осіб до країн Близького Сходу під гаслом боротьби за визволення Гробу Господнього та Святої Землі від «невірних».

Ярмарок - це тимчасовий періодичний захід, в рамках якого продавці демонструють та продають товар споживачам. Деякі міста в Західній та Середній Европі славилися своїми ярмарками ще за Середньовіччя. Відбувалися вони у безпечних місцях, переважно біля замків. Відомі міста, в яких відбувалися ярмарки на Заході недалеко від України: Краків, Познань, Відень, Кеніґсберґ, Пешт, Дебрецен.

Методичні рекомендації до семінарського заняття 4 «Подорожі в епоху Середньовіччя»

План

Основні чинники розвитку подорожей в епоху Середньовіччя.

Паломництво як культурний феномен. Місіонерські подорожі.

Основні види подрожей в епоху Середньовіччя.

Характеристика подорожей на території Київської Русі.

При підготовці першого питання семінарського заняття доцільно використовувати конспект лекцій, рекомендовану літературу, Інтернет-ресурси. Обов'язковою умовою якісної підготовки до даного семінарського заняття є розуміння студентами вищезазначених понять і термінів із даної теми.

Студенту важливо усвідомити, що основними чинниками розвитку подорожей в епоху Середньовіччя були: розвиток економіки; міграції; політичні чинники; релігійні чинники; розвиток науки та мистецтва. Варто глибоко проаналізувати і схарактеризувати кожен із цих чинників.

Готуючись до другого питання про паломництва, слід уважно прочитати конспект лекції, а також ознайомитися із рекомендованою літературою, щоб доповнити і поглибити лекційний матеріал.

Подорожі пілігримів у Палестину почались вже в ІІІ-ІV ст. В IV ст. в Єрусалимі був побудований храм Гробу Господнього, який є й нині основною святинею та центром прочанства усього християнського світу. Вже в VI ст. для прочан з Галлії (Франція) був складений маршрут (суходільний), від берегів Рони до Йордану.

Найбільш сприятливі умови для прочан з Європи склалися під час правління халіфа Гаруна аль-Рашида на рубежі УПІ-ІХ століть. Халіф навіть надіслав у дар Карлу Великому ключі від храму Гроба Господня і самого священного міста. Тоді ж в Єрусалимі був побудований за наказом Карла Великого спеціальний притулок для прочан, до комплексу якого входило 12 будинків і готелів, бібліотека, лани, виноградники і сад, розташовані в долині Йосафатовій.

Починаючи з IX ст., прочанство стало різновидом публічного покарання та засобу зняття вини. В XI ст. католицька церква замінила прочанством церковне покаяння. Грішники повинні були залишити свою батьківщину і були приречені поневірятися подібно Каїну. Прочан приймали скрізь, і замість платні за проживання та їжу господарі просили молитися за них. Часто прочани не мали ніякого іншого захисту в дорозі, крім хреста, а путівкою зіркою вважали свого ангела-охоронця. Особливу «сервісну службу» для прочан виконував лицарський Орден госпітальєрів (іоанітів). Він взяв свій початок віл шпиталю при монастирі Діви Марії в Єрусалимі, де ще задовго до арабського панування приймали та лікували прочан. Але після того, як головою цього закладу став Герард, створюється братство, формується його статут, який затвердив римський первосвященик в XII ст.

Спочатку основним завданням братства була допомога хворим, а також захист прочан від розбою невірних, що піднімало бойовий дух лицарів цього Ордену. Поступово госпітальєрами була створена ціла мережа готелів в містах не тільки Святої землі, але і по сьому Близькому Сходу. Лицарі називали прочан «господаря-їй», а себе їх «слугами». Часто вони допомагали прочанам грошина. Але поступово в діяльності Ордену провідне місце посіли політичні цілі, і лише частина лицарів Ордена допомагала прочанам.

Організація прочанства була настільки прибутковою для Ордену, що вже в ХІІ-ХІІІ ст. створено орденську державу, яка мала земельні володіння як на Сході, так і в Європі, головним чином завдяки дарам. Проте орденська держава проіснувала лише до 1291 року. Госпітальєри після хрестових походів повинні були залишити Святу землю і перебратись на Кіпр. Тут вони знов зміцнили свої позиції, придбали острів Родос і утворили свою острівну державу, але під натиском турків змушені були залишити Родос у 1530 р. і переселитись на Мальту, подаровану їм імператором Карлом V, після чого Орден став називатись Мальтійським.

Найбільше масове пересування людей у середньовічній Європі відбувалося за часів хрестових походів, що здійснювалися лицарями, релігійними діячами та купцями з європейських країн, які вирушали на Близький Схід заради влади та багатств. Слідом за ними рухались на Схід священики і прочани в супроводі незлічених юрб знедолених з метою пошуку кращої долі. Хрестові походи були на той час найграндіознішим переміщенням великих мас населення на далеку відстань.

Готуючись до третього питання, потрібно уважно ознайомитися з лекцією і основною та додатковою літературою. Студенту варто детально зупинитися на таких основних видах подорожей в епоху Середньовіччя:

- пізнавальні мандрівки з метою дослідження оточуючого світу;

- релігійні подорожі;

- завойовницькі походи;

- мандрівки з метою торгівлі;

- розважальні мандрівки;

- подорожі з метою оздоровлення.

Аналізуючи четверте питання про подорожі на території Київської Русі, слід проаналізувати поїздки княгині Ольги, котра вважається першою жінкою-мандрівницею в державі. Крім того, варто більш глибше ознайомитися із першими вітчизняними мандрівниками-паломниками. Акцентувати увагу слід на розвитку флоту і мореплавства у русичів, що прискорило розвиток подорожування.

Завдання для самоперевірки знань

Завдання 1.

Представниками якого народу була відкрита Гренландія:

- арабами;

- вікінгами;

- франками.

Завдання 2.

Який святий вважався на Русі покровителем подорожуючих:

- Андрій Первозванний;

- Василій Блаженний;

- Микола Чудотворець.

Завдання 3.

Які категорії подорожуючих мандрували переважно пішки ?

- купці;

- дипломати;

- паломники.

Питання для дискусії:

1. Який внесок у розвиток подорожей зробили жителі Північної Європи в епоху раннього Середньовіччя ?

2. Яким чином у Середні віки відбувався розвиток паломництва ?

Завдання для поточного контролю знань

На даному семінарському занятті студентам потрібно буде розкрити під час диктанту суть термінів до теми. Відтак, потрібно звернути на них особливу увагу. Водночас викладач має перевірити виконане студентами вдома завдання. Також студенти мають підготуватися до усних відповідей з питань, винесених для обговорення на семінарському занятті.

Завдання для самостійного опрацювання

Під час підготовки до семінарського заняття варто визначити, чим характеризувалися подорожі в Європі в епоху Середньовіччя. Особливу увагу слід звернути на арабських мандрівників Середньовіччя.

Подорожі у Давній Русі є невіддільними від загальносвітових тенденцій розвитку подорожей. Особливу увагу зверніть на основні аспекти розвитку сфери туризму та подорожей на території Київської Русі. Детально слід зупинитися на питаннях відмінних рис, які характерні для подорожей у часи монголо-татарського ярма?

Знайдену інформацію доцільно оформити у вигляді доповіді-презентації, які слід представити на семінарському занятті.

Інформаційні джерела: 8, с. 79-113; 9, с. 137-112; 18, с.70-169; 19, с. 35-54.



Тема 5. Розвиток туризму в Новий час

Кількість годин: аудиторні заняття - 4 год., самостійна робота - 2.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Буржуазні перетворення суспільного ладу радикально змінили майже всі сторони життя людини, тому не лишився осторонь і феномен туризму та способи його осмислення. Прагматичнішими стають мотиви подорожей та мандрівок. Засвоєння вказаної теми передбачає опрацювання низки питань:

Соціально-економічна характеристика та чинники розвитку подорожей в епоху Нового часу.

Розвиток мореплавства та Великі географічні відкриття.

Основні види та значення подорожей в ХV-ХVІІІ ст.

Поява туризму та розвиток системи гостинності в XVII-XVIII ст.

Вивчаючи перше питання, студентам слід усвідомити, що період Нового часу охоплює дві епохи - Відродження (ХV-ХVІ ст.) і Просвітництва (ХVІІ-ХVІІІ ст.).

З кінця XV ст. в багатьох країнах Європи прискорилися зміни ладу, що панував в епоху Середньовіччя. Відбувалося небачене піднесення науки, літератури та мистецтва, змінювався світогляд людей. В містах збільшувалася кількість людей, які займалися інтелектуальною працею (їх у подальшому почали називати інтелігенцією). Відроджувалася, посилювалася віра в силу та здібності людини, тому світогляд епохи Відродження називають гуманізмом.

Раніше всіх процеси відродження почали відбуватись в Італії. В багатьох містах там з'явилася нова соціальна верства - буржуазія, яка по-новому дивилася на світ. Буржуазія намагалась наживати капітал торгівлею та підприємницькою діяльністю.

Основними чинниками, що вплинули на розвиток подорожей в епоху Відродження, були:

- соціокультурний (розвиток науки, культури);

- релігійний, який, до речі, був значно послаблений;

- економічний (бурхливий розвиток економіки, особливо торгівлі змушує буржуазію шукати нові землі для збуту своєї продукції);

- мотиваційний (тобто в цей період, як ніколи раніше, відбувалася переоцінка цінностей, змінювалися пріоритети щодо відпочинку, отримання освіти; поїздки стали більш індивідуально-направленими);

- політичний чинник також був дуже значним (політика в цей період дуже тісно пов'язана з торгово-економічними інтересами і релігією);

- географічний (для такого бурхливого росту економіки, науки, техніки вже було недостатньо старих територій для торгівлі, а релігійній ієрархи необхідна була нова паства; все це сприяло пошуку нових територій, розширенню світового географічного простору, спонукало політиків, церкву і буржуазію організовувати морські експедиції з метою відкриття нових земель, що зрештою і спричинило Великі географічні відкриття).

Просвітництво в Західній Європі було тісно пов'язане з Відродженням - добою, коли відбулася переоцінка цінностей, розквітло вільне мислення.

Становлення нового типу культури було пов'язане з посиленням ролі світських елементів, таких як філософія гуманістичного спрямування, мистецтво, яке прославляє людину-творця, розвиваються точні та природничі науки. Саме ці складові утворювали культуру Просвітництва.

В межах нової культури змінювалася і мотивація подорожей, а також їх географія. Центрами «прочанства» людини Просвітництва стають місця зосередження пам'яток історії, культури та архітектури.

До цього періоду подорожі здійснювалися, переважно, з певною прагматичною метою. У добу Просвітництва набуває популярності подорож як приємне проведення вільного часу, в процесі якого можна насолоджуватись життям. Адже під час подорожі людина може дозволити собі відпочити від побутових проблем та турбот.

Готуючи відповідь на друге питання теми, студенту варто попрацювати з географічною картою, на яку слід нанести відкриті території доби Нового часу.

Епоху Великих географічних відкриттів поділяють на два періоди:

1. Іспано-португальський період, який тривав з кінця XV ст. до середини XVI ст. В цей час було відкрито Америку, португальці здійснили плавання до берегів Східної Азії та Індії, починаючи з експедиції Васко да Гама. Завершився цей період навколосвітнім плаванням Магеллана.

2. Період російських і голландських відкриттів, який продовжувався з середини XVI ст. до середини XVII ст. Це був час відкриттів російських першопрохідців по всій Північній Азії, час походу Єрмака і плавання Дежнєва, час тихоокеанських експедицій голландських мореплавців і відкриття австралійських берегів голландцями та англійцями.

У XV ст. з'явилося швидке та легке вітрильне судно - каравела. Такі човни були дуже мобільні та вміщували багато вантажів та пасажирів. На той час вже знали компас, за допомогою якого можна було визначати місцезнаходження корабля.

Великі географічні відкриття призвели до нечуваного розширення торгівлі. Встановились зв'язки між окремими материками - виникла світова торгівля. Торгівля з колоніями зосереджувалась в портах Нідерландів, Португалії та Англії. Головним центром світової торгівлі став великий порт Антверпен.

З XVII ст. голландські кораблі обслуговували більшу частину світової колоніальної торгівлі. Амстердамський банк, створений у 1609 р., майже століття був єдиним у Європі. До кінця XVII ст. Голландія стає великою колоніальною державою.

У XVII ст. в Нідерландах були створені найбільші картографічні твори, які узагальнили результати Великих географічних відкриттів.

У XVIII ст. голландські та англійські мореплавці почали вивчення Австралії та Нової Зеландії, нанесли на карти багато інших земель.

Таким чином, протягом другої половини ХVІ-ХVIII ст., завдяки сміливим експедиціям мореплавців і мандрівників багатьох країн, була відкрита і досліджена більша частина земної поверхні, морів та океанів, які омивають її; були прокладені важливі морські шляхи, які зв'язали материки між собою.

В результаті цих відкриттів розширились зв'язки Європи з країнами Африки, Південної і Східної Азії; вперше були встановлені контакти з Австралією. Торгівля набула світового характеру.

Все це створювало передумови для масового переміщення людей з одних континентів до інших, готувало маршрути майбутніх туристичних круїзів.

До початку XIX ст. в основному завершився процес відкриття населених континентів. Були пройдені і досліджені цілком або в більшій частині свого плину всі значні ріки; були нанесені на карту великі озера, встановлені основні риси рельєфів населених територій.