E-Ukraine. Інформаційне Суспільство: бути чи не бути
Основні тенденції і проблеми формування в Україні інформаційного суспільства та включення держави до загальносвітових процесів побудови Глобального інформаційного простору, поточні й стратегічні завдання, досягнення й перепони на шляху інформатизації.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | книга |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.11.2009 |
| Размер файла | 231,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Одним з моментів, що дозволяє скоротити обсяг екологічної шкоди, є також е_комерція. Сьогодні у світі близько 100 мільйонів користувачів Інтернету. Більшість з них надає перевагу здійсненню покупок в режимі он_лайн. При цьому значно менше забруднюється довкілля завдяки тому, що не їдуть машиною чи автобусом (що дозволяє зменшити кількість рейсів) до найближчого магазину за черговою баночкою пива, а замовляють її собі Інтернетом. Фахівці з Worldwatch Institute підрахували, що при цьому економія сукупної витрати пального на доставку продуктів споживачам складає 90 (!) відсотків.
До того ж у найближчі сім років, на які прогнозується масовий розквіт електронної комерції, очікується скорочення торгівельних площ на 420 мільйонів квадратних метрів. При цьому буде зекономлено близько 53 мільярдів кіловат-годин електроенергії, необхідної для їх обслуговування. Зараз для виробництва такої кількості енергії працює 21 електростанція.
Не менш промовисто виглядає й статистика з використання паперу. Його споживання в глобальному масштабі збільшилось з 1950 року вшестеро. А його виробництво “з'їдає” чотири відсотки всієї енергії, вироблюваної людством. При цьому 90 відсотків паперу використовується одноразово і тут-таки знищується, складаючи 40% всіх твердих відходів в міській місцевості.
Bank of America лише за рахунок вказівки зберігати всю інформацію в електронному вигляді, а роздруковувати її у випадку необхідності на папері з двох боків, скоротив споживання паперу на 25 відсотків. Це зекономило йому 500 тисяч доларів на рік. І це лише початок, оскільки “необхідність” у більшості випадків була продиктована незвичністю обробки інформації з екрану монітора.
За подальшої соціальної адаптації до нового світу цифри будуть ще більш вражаючими. Ефект значно примножиться і здобуде справді глобальних масштабів, коли всі ми навчимося працювати у складі планетарних колективів, куди входять фахівці різного віку, національностей та професійних знань. 54
Об'єднання можливостей всіх фахівців у віртуальному робочому колективі, та на вищому рівні - співдія й цих колективів, дозволить оцінювати й розв'язувати антропогенні проблеми екологічних макросистем. Але, як каже Алан Кей, один із батьків-засновників сучасного комп'ютера, який є автором ідеї спілкування з комп'ютером не через рядок завдань, а через метафоричні зображення (ті самі вікна, іконки, кнопки на моніторі), а також багато чого іншого, що визначило сьогоднішній вигляд і роль комп'ютера... Тож, як каже той самий Кей, хоча нове комп'ютерне середовище дійсно дозволить працювати над щонайскладнішими проблемами, обов'язково необхідно потурбуватися щодо того, аби переміни були позитивними.
Телебачення має стати останнім засобом масової інформації, бездумно розробленим й випущеним у світ без відповідного попередження міністерства охорони здоров'я! 55 Хоча тут так само не слід доходити до фанатизму на зразок фобій щодо електросмогу.
У будь-якому випадку, електронна ера вже не заверне назад, а ця ера за визначенням є добою екології. Маршалл Маклюен, видатний “філософ комунікацій” ХХ сторіччя, описав це так: “Мабуть, найбільша революція, яку тільки можна собі уявити в галузі інформації, відбулась 4 жовтня 1957 року, коли Супутник створив нове оточення всієї
планети. Вперше світ природи виявився повністю вміщеним у зроблений людиною контейнер.
В момент, коли Земля опинилася всередині цього нового артефакту, скінчилась Природа й народилася Екологія. Екологічне мислення стало неуникним, тільки-но планета піднеслася до статусу витвору мистецтва”. 56
Природа - це те, що живе саме по собі навколо людини, і забирає на себе все, що людина лишає по своїй діяльності, дедалі бурхливішій. Екологія - це середовище, що є часткою людини та її діяльності, і включає в себе і те, й інше. В Інформаційному суспільстві екологія - невід'ємна частка будь-якої діяльності людини.
Гармонізація суспільства та його стосунків з природою в епоху Мережевого Інтелекту - результат доступності та “планетизації” знання, якщо так можна назвати явище, протилежне колишній приватній та національній приналежності знання, явище, яке характеризує всепланетний доступ, використання та примноження знання.
Практично все це забезпечує технологія. Лише дванадцять років тому передача інформації йшла зі швидкістю дві сторінки за секунду. У новій мережі швидкість передачі - дві невеликих публічних бібліотеки за секунду. 57
Інформаційна незалежність особи збільшується: тепер практично будь-яку потрібну інформацію, якщо вона вже колись була організована, можна отримати з Мережі, а не чекати, доки буде можлива консультація у котрогось фахівця.
Так до епохи Всесвітнього павутиння в компанії “Інтел” працювало більше високооплачуваних телефонних консультантів, ніж маркетологів і розробників продуктів. Сьогодні всіх їх замінює довідковий сайт компанії.
Ми недаремно наголосили на тому, що незалежність від служб стосується знання, вже існуючого в Мережі. Що ж стосується створення нових знань, то тут якраз відкриваються безмежні можливості співпраці.
Ви вирішуєте якесь завдання? Ви шукаєте відповідь? Виходьте в Мережу. Вам допоможуть у ваших дослідженнях знавці, про існування яких ви й не підозрювали, і з якими ще не так давно не могли б зв'язатися, якби й знали про них.
Джоел Бернбаум, хоча й працює віце-президентом “Хьюлетт-Паккард”, має переконання вже цифрового суспільства, і ми згодні з ним - чорнило принтера дійсно служить для “бальзамування інформації”. 58 Живе спілкування, можливість будь-якої миті змінити, виправити чи доповнити інформацію, причому доступна для будь-кого, де б він чи вона не мешкали - ось шлях конвергенції здібностей кожної особистості, результатом якої є синергізм інтелектів, утворення ноосфери як чогось більшого від простої суми її складників.
Все це разом утворює такий прогресивний потенціал людства, що ми навіть боїмося уявити, в якому світі і яке людство житиме за - ще півсторіччя?..
Адже внаслідок переходу інформації з аналогової форми на цифрову об'єкти віртуальної природи приходять на зміну фізичним. Іншими стають “обмін речовин” у суспільстві, види закладів і стосунків, змінюється природа людської діяльності. Ось що на нас чекає у новому суспільстві (і це далеко не все):
Віртуальні іноземці. Люди, що працюють в одній країні, але фізично перебувають в іншій, наприклад, “віртуальні оператори із занесення даних”, що мешкають в Індії, а працюють в Америці. З точки зору закону, віртуальні іноземці часто працюють нелегально.
Віртуальна урна для голосування. Будь-який інформаційний пристрій (телевізор, телефон, комп'ютер, кіоск тощо), з якого можна проголосувати.
Віртуальна дошка оголошень. “Message Maestro” з гіпертекстовими посиланнями на інші дошки оголошень. При цьому не треба пришпилювати папери кнопками.
Віртуальний парламент (чи віртуальні слухання). Слухання із законопроектів в асинхронному режимі (тобто не одночасно) з різних місць.
Віртуальна корпорація (віртуальне підприємство, розширене підприємство). Угрупування в Мережі, організоване фірмами, фізичними особами та закладами з підприємницькою метою.
Віртуальний державний орган. Низка державних органів зі схожими функціями об'єднуються за допомогою мережі для обслуговування населення через єдине “віконце”, наприклад, віртуальне агентство з виплати допомоги.
Віртуальна посада. Індивідуальна робота через Мережу за контрактом. Не плутати з безробіттям!
Віртуальний універмаг. Середовище в Мережі, де можна знайти потрібний товар, як у віртуальному магазині чи на віртуальному розпродажу взуття.
Віртуальний ринок. Будь-яка ділянка кіберпростору, де роблять покупки.
Віртуальна контора. Робоче місце для роз'їзного конторського робітника. Може знаходитись де завгодно.
Віртуальна реальність. Оксиморон, що означає віртуальну природу.
Віртуальне поселення. Група осіб, незалежно від їхнього географічного місцеперебування, що мають широке коло спільних об'єктивних і суб'єктивних інтересів. У поселення може бути власне громадське життя, головна вулиця, центральний майдан, юродивий.
Віртуальна бочка з пивом. Місця в Мережі, де можна брати участь у неофіційному, навіть жартівливому, спілкуванні, як біля справжньої бочки з пивом. Інша назва - багатокористувацькі підвали.
Віртуальна няня. Особа чи програма, яка в онлайновому режимі доглядає, розважає та виховує дитину.
Віртуальне цуценя. Світ вже, здається, тьху-тьху-тьху, перехворів цим під назвою “тамагочі”.
Віртуальний лікар. Як програма з тестування самопочуття з видаванням відповідних рекомендацій, так і справжній лікар, що надає консультації в Мережі.
Віртуальний музей. Той самий Версаль, лише оцифрований, позбавлений черг, доглядачів і повстяних капців, та доступний цілодобово. І ще: полотна цуплять та псують так само, лише тепер це називається хакерство.
Віртуальна хімічна лабораторія. Місце, де віртуальний ціанід змішують з віртуальною тещею, і вона помирає - проте, так само віртуально. Те саме стосується вправ зі струмом у віртуальній фізичній лабораторії чи з піраньями - у біологічній. 59
Але якщо серйозно, інформаційні технології та віртуалізація фізичних об'єктів та процесів роблять багато справді корисних речей.
“Боїнг_777” став першим літаком, за створення якого не використовувались фізичні моделі та креслення. Окрім того, його створювали разом замовники, проектувальники, постачальники, техніки та пілоти, одночасно вносячи зауваження та пропозиції, для втілення яких не знадобилось міняти жодного гвинтика.
Порт Сіетл запровадив електронний обмін даними для прискорення процесу портового очищення суден. Тепер дарма не простоюють ані вантажі, ані транспорт.
Кур'єрська служба “Федерал Експрес” створила корпоративну інфоструктуру, зокрема в новому формулюванні її цілей говориться: “Кожне відправлення надійно контролюється електронними системами відслідковування в режимі реального часу”, тобто, щохвилинно є відомості, де знаходиться кожен пакет. Навіть федеральній поштовій службі США час від часу доводиться звертатися до “Федерал Експрес”, коли потрібна термінова доставка.
Кілька десятків країн, зокрема в Європі, запровадили віртуальний туристичний довідник. Ілюструючи казкову привабливість історичних місць та курортів, вони доволі успішно спокушають значну кількість туристів.
А ось до чого вже майже дотяглись всюдисущі щупальця технологій: медичне обслуговування населення. Полу Салкерсу, керівнику консультаційної компанії Health Technology Management, основним засобом зниження витрат на таке обслуговування на тривалий час уявляється профілактика за допомогою навчання та рекомендацій, а також щось на зразок подушного податку, спрямованого на зниження витрат.
Працює це таким чином: група фахівців з медичного обслуговування укладає контракт з адміністрацією регіону чи зі страховими компаніями, гарантуючи надання у повному обсязі медичних послуг населенню за фіксовану плату з кожної особи, незалежно від того, якою мірою вона користується цими послугами.
За такої схеми люди, що надають послуги, прямо зацікавлені розвивати профілактичні програми, навчати населення та застосовувати інші методи, які дозволять утримувати пацієнтів поза системою чи, щонайменше, втручатись, доки їх стан не погіршився.
В цьому випадку населенню знадобиться доступ до баз даних з довідковою інформацією, до рекомендацій лікарів, мультимедійних курсів навчання, послуг “відео на замовлення”. Пацієнт ніби стає часткою високопродуктивного колективу з вироблення здоров'я. 60
Така ж модернізація торкнеться допоміжних функцій для здійснення дистанційних інтеракцій, чи то в бізнесі, чи то в науці або навчанні. Йдеться про технологію “інтелектуального агента”, що створює ефект постійної присутності в мережі інформаційного робота, запрограмованого своїм хазяїном на збирання й фільтрацію необхідної інформації, на пошук людей і організацій (що відповідають заданим критеріям), на проведення певної стадії переговорів з інтелектуальними агентами інших учасників мережі тощо.
Дана технологія дозволить знизити інформаційне перевантаження учасників мережі, збільшить швидкість та ефективність процедур встановлення контактів, проведення переговорів, підтримки угод тощо. 61
Однією з найбільш соціально значущих інновацій, що їх принесла Мережа, є телеробота. Спочатку з'явився термін “теледоступ” чи “телеком'ютинг” (telecommuting). Його ввів Джек Найллс (США) 1976 року, аби позначити певний тип дистанційної роботи за угодою. 62
Термін “телеробота” було введено Європейською Комісією наприкінці 80_х. Сам Джек Найллс так коментує відмінність двох термінів: “Зараз я є телеробітником, а не телеком'ютером, оскільки працюю цілком вдома і мій дім є центром нашої компанії. Коли я був телеком'ютером, я працював для інших роботодавців, офіс яких знаходився на відстані”. 63
Телеробота - ідеальний винахід з точки зору “екології особистості”, вона реалізує право кожного бути собою і захищати власний життєвий, духовний, інтелектуальний простір від несприятливих обставин. Вона дозволяє краще впоратись з проблемами сполучення роботи, приватного і родинного життя. Створює кращі можливості для праці й зайнятості - потенційно телеробота може дозволити людям в регіонах з високим безробіттям отримати доступ до можливостей роботи, котрі виникають в будь-якому районі світу.
Однак телеробота вдома іноді зовсім не підходить. Це випадки, коли хтось має не надто сильні особисті мотивації і не є достатньо самостійним, тобто, коли людина потребує зовнішнього контролю.
Існують також випадки, коли молоді люди вперше починають працювати, і їм може на перших порах знадобитись спілкування з колективом для швидшого набуття необхідного досвіду.
А для декотрих людей необхідність “ходити на роботу” є важливою часткою їхнього життя, а “місце роботи” - можливістю обзавестися друзями й вдосконалювати свої соціальні навички й контакти. 64
Дійсно, використання найдосконаліших технологій і найвигідніших нововведень часто обмежується фізичними чи психологічними характеристиками, що є в розпорядженні пересічної людини.
Можливо, фізик Джей Кейворс, Голова Фонду Прогресу і Свободи та директор Хьюлетт Паккард і ще багатьох корпорацій та фондів, і не цілком правий, коли каже про “правило 30х30”. Воно означає, що людина здатна сприймати інформацію з частотою лише близько 30 мегагерц через очі, і менш як 30 кілогерц - через вуха. Але навіть коли вживлені датчики постачатимуть інформацію напряму в мозок, фізіологічні можливості нашого сьогоднішнього мозку без генетичної корекції також дуже обмежені. І відповідність нашим фізичним можливостям, зрештою, є головною вимогою, що формуватиме інфраструктуру комунікацій кіберпростору. 65
Проте завтрашні технології дозволять інформації ломитися в нашу голову усіма можливими шляхами: і через нюх, і через дотик, і напряму в мозок. Виходить, невірним був прогноз Маршалла Маклюена в його “Галактиці Гуттенберга” щодо майже повного атрофування всіх інших каналів сенсорного сприйняття, окрім візуального.
В 1962 році йому уявлялось, що людина перетвориться, по суті, на одне велике око, в якого всі інші можливості сенсорного контакту і, відповідно, комунікації - тактильної, звукової, нюхової, смакової - зведені до мінімуму. 66 Але інформаційні технології завтрашнього дня, що випробовуються вже сьогодні, є дуже близькими до того, як індивід природно взаємодіє з довкіллям.
Звичайно, для цього має зрости потужність пристроїв, що провадитимуть нові технологічні досягнення. З цього приводу DGХІІІ (Департамент Єврокомісії, що відповідає за проблеми, пов'язані з інформаційними технологіями та Інформаційним суспільством) зауважує, що через три роки потужність вашого сьогоднішнього персонального комп'ютера буде зосереджена в мобільному телефоні й наручному годинникові.
Експерти Департаменту передбачають, що така тенденція інтенсивного розвитку триватиме до 2010 року, коли буде досягнуто фізичних меж кремнієвої мініатюризації. 67 А що ж далі? Далі - черговий технологічний переворот. На смітнику чи в музеї опиняться “артефакти піскової цивілізації”, а їхнє місце посядуть органічні чи полімерні “Jelly Beans”, хвильові чи субатомарні технології, ще щось з досліджуваного сьогодні - або й втілення геть нової ідеї.
Але в якому б напрямку сьогодні не велися дослідження, на порядку денному - розвиток технологій поки що даного ступеню. Сюди входять і поточні ініціативи “і3” (трьох “і” - інтелектуальних інформаційних інтерфейсів). Їхньою метою є легка взаємодія з інформацією для широкого загалу користувачів, що не є спеціалістами.
Це, так само як і інтелектуальний агент, є відповіддю на швидко зростаючі обсяги інформації, що стає доступною в Інформаційному суспільстві. Адже отримати інформацію та оперувати нею все ще і важко, і забирає багато часу. Дослідження ведуться в напрямку створення технологій “і3”, діалог з якими був би природний й інтуїтивний, які б об'єднували в собі різноманітні функції, пристрої й засоби інформації.
До технологій сьогоднішнього дня входить й ОМІ - мікропроцесор відкритої ініціативи. Приводом до створення ОМІ стала потреба у простішій архітектурі, легкій модернізації, а також бажання уникнути необхідності у перепроектуванні щоразу із пристосуванням мікропроцесора до більшої мобільності. 68 Сюди ж належить АТМ - технологія Асинхронного способу передачі. Вона уможливлює гнучке об'єднання всіх засобів інформації. 69
Розробники цих технологій планують, що подальша їх робота буде спрямована на розробку інтелектуальних (комп'ютерних і комунікаційних) периферійних пристроїв, котрі, будучи багатофункціональними, в той же час залишались би дружніми до користувача.
Розробка інтелектуальних мікросистем включатиме комплекс заходів з мініатюризації систем. Зокрема, мініатюризацію на основі нанотехнологій сенсорів і актюаторів з активним використанням мікроперетворювачів. Робота останніх основана на використанні електричних, механічних, оптичних, хімічних, біологічних, магнітних чи інших властивостей матеріалів, інтегрованих в одному кристалі чи в багатокристальній гібридній мікросхемі. Прилади і схеми модернізовуватимуться з використанням нових, ще не застосовуваних ефектів, наприклад, квантових, фотонних та біоелектронних.
Саме інтеграція, низьке енергоспоживання і мініатюризація є основними напрямками розвитку технологій Інформаційного суспільства і для периферійних пристроїв і терміналів, а також для програмних і апаратних модулів збереження й обробки інформації. Розробка методології збереження великих масивів даних - терабайтної технології - є нагальною необхідністю для всіх сфер, де застосовуються мікропроцесорні технології. 70
Проте, окрім браку технологічних рішень, Європа зіткнулася з нестачею правових та нормуючих документів, а також проблемами втілення вже узгоджених принципів. В ході розв'язання цих питань було прийнято, зокрема, Директиву ЄС з електронних підписів. Це відбулося в листопаді 1999 року, і протягом 18 місяців має бути здійснено.
Це рішення є однією зі складових фундаменту Інформаційного суспільства, адже воно означає, що з'явиться гнучка, нейтральна до технологій загальноєвропейська схема е_підписів. Що гарантує юридичне та взаємне визнання та вільний обіг е_підписів і посвідчень. 71
І якщо е_підпис для України ще не є помітним учасником економічних подій, то питання стандартів, узгоджених з міжнародними нормами й відповідних до вітчизняних параметрів, вже протягом тривалого часу є перепоною на шляху розробки, запровадження, виробництва й продажу вітчизняних високотехнологічних продуктів.
Саме тому стандартизація визначається як добровільний процес - в ній зацікавлені самі держави й компанії. І ми переконані, що українські компанії та організації, серед них і державні, повинні бути в центрі діяльності європейського стратегічного стандартизаційного процесу, аби вповні користуватись вигодами ринку інформаційних та телекомунікаційних технологій.
За цифрової економіки цінність складається, виходячи з можливостей, що полягають у потенціалі для взаємин (наприклад, портативні телефони відкривають ділові можливості набагато більшої цінності, ніж ціна початкового виробу). Відкриті системи пропонують більше, ніж закриті, оскільки чим більшою стає чисельність спільноти користувачів, тим більшу цінність має виріб. Це - так само причина надзвичайної важливості стандартів в е_економіці.
Адже ті компанії, чия продукція не відповідає стандартам, чи принаймні узгодженим специфікаціям, і, відповідно, не є інтероперабельною, не може працювати разом з продуктами інших розробників, не виживуть. Або твій бізнес співпрацює з іншими, або ж ні, і тоді ти втрачаєш не лише партнерів, але й клієнтів. Проблема справді, як каже член Єврокомісії та учасник групи Бангеманна Ерккі Лііканен: “B2B or not 2B”. 72
Слід також зважати на те, що варто уникати безладу,
який може виникнути в результаті появи на теренах європейського ринку великої кількості груп з питань стандартизації, не кажучи вже про витрату ресурсів, залучених до дублювання.
Загалом же можна відзначити значну лібералізацію європейських стандартизаційних процесів. З суто комерційних причин знизилась роль формальної стандартизації в секторі інформаційно-телекомунікаційних технологій, принаймні, там, де стандарти потрібні у найближчій перспективі.
Перевага надається стандартам де_факто - результату співпраці між компаніями. Офіційного визнання набула та точка зору, що формальні стандарти мають бути спрямовані до тих галузей, котрі потребують широкої узгодженості, де цю необхідність диктує ринок. Наприклад, там, де специфікації мають формувати тривалу діяльність, чи якщо вони вже поширились до рівня міжнародних стандартів.
Стандартизація ніколи не повинна становити формальну перепону для виведення на ринок нових виробів чи нових технологій. І вона має залишати достатній простір для конкуренції продуктів різних виробників. 73
Прикладом надзвичайно вдалої стандартизації, що одразу вивела і автора стандарту - Німеччину, і Європу в цілому вперед на світовому ринку телекомунікацій і пов'язаних з ними послуг, став операційний стандарт Euro_ISDN, представлений 1994 року.
Euro_ISDN ґрунтується на загальних стандартах, розроблюваних з кінця 1993 року. Цифрова Мережа Інтегрованих послуг (ISDN) - комп'ютеризована мережа передач, здатна передавати текст, дані, голос зі швидкістю 64 Кбайта на секунду (порівняно зі стандартною для телефонних мереж нормою у 4,8 Кбайтів на секунду).
Запровадження стандарту Euro_ISDN та наявність вже за рік після цієї події 26 операторів у 20 країнах зробили вільний інформаційний обмін в Європі дійсністю. 74 Україна також рухається у напрямку до уніфікації власних стандартів з європейськими.
Нам треба багато чого зробити, серед іншого й спростити процедуру стандартизації, виробити адаптовані схеми випробувань, посприяти утворенню самими виробниками і зацікавленими громадськими організаціями допоміжних стандартизаційних структур для вироблення тих самих стандартів де_факто, вибороти вигіднішу позицію у міжнародних представницьких структурах... Сподіваюсь, що список покоротшає не за надто довгий строк.
З тих проблем, що ми їх побіжно торкнулися, зрозуміло одне - Інформаційне суспільство й інформаційні технології, засіб його створення, - речі, що потребують дуже багатьох змін. Змінитись має все, що тим чи іншим чином задіяне в процесі інформатизації: економіка, законодавча сфера, способи взаємодії між виробником, споживачем і державними структурами, ставлення суспільства до впровадження інновацій і ще дуже багато сфер людської життєдіяльності.
Втішає лише одне - ми впевнені у тих, хто торує нам путь у цифрову еру. У людях, які створюють прецеденти для законів, стандартів, бізнесів і виробництв, нових форм навчання, мистецтва й спілкування. Ми ведемо мову про рушійну силу Інформаційного суспільства - програмно-технічну інтелігенцію, фахівців, кваліфікованих користувачів.
Адже програміст, як правило, являє собою особливий соціально-економічний тип, котрий характеризується високою дисципліною, відповідальністю, цілеспрямованістю, завзятістю, а також, за висловом математика і фізика Едсгера Дейкстри, лауреата премії Тьюринга та багатьох інших нагород і звань, “програмістською смиренністю й скромністю, потягом до нового, неприйняттям споживацького ставлення до життя, спеціальними навичками роботи і керівництва”.
Це справжній герой нашого часу. Як сказав ще один лауреат премії Тьюринга, розробник СУБД (систем управління базами даних) Чарльз Бахман: “Програміст - це навігатор, архітектор, зв'язківець, творець моделей, експерт і керівник”. 75 Ми абсолютно точно знаємо, що ці характеристики безпосередньо стосуються тих, що їх називають “стратегічним кадровим потенціалом держави”.
І знаєш що, дорогий читачу? Так називають саме тебе! Ти - “н.з.” держави, який саме час дістати й задіяти у будівництві ХХІ сторіччя - у будівництві Інформаційного суспільства.
Розділ четвертий. Соціально-психологічні аспекти формування Інформаційного суспільства
Коннектикутський янкі Тайтус Муді, персонаж комедійного радіошоу Фреда Аллена (професійне ім'я актора, продюсера й письменника Джона Саллівана) 20-х років “Allan's Alley” на питання: “Що ви думаєте про радіо?” відповів: “Не розумію, для чого могли б знадобитись меблі, що розмовляють”. 76
Як ти, читачу, вже здогадався, ми починаємо розгляд наступної проблеми - необхідності серйозної соціально-психологічної адаптації індивіда до сприйняття інновацій. Недостатньо надати у розпорядження людству нову техніку, нехай навіть найрозумнішу і найзручнішу. Наскільки б вона не полегшувала життя і не розширювала коло можливостей індивіда, але доки кожна людина не прийме технологію як частку саме свого життя, а не чужого довколишнього світу - скільки-небудь значних зрушень у суспільстві не відбудеться.
Тут спрацьовує принцип страуса: доки кожен не розплющить очей і не захоче побачити зміни - можна вважати, що, практично, вони не існують. Так, можна запровадити електронну пошту, віртуальний центр працевлаштування чи найдешевший онлайновий магазин, але все це будуть лише зовнішні зміни, що відповідатимуть саме новим технологіям, а не новому способу життя.
Тут цілком правий Петроній Арбітр, сатирик часів Нерона, який казав, що людині властиво затівати перестановки щоразу, як виникають нові умови. Проте за всієї видимості руху вперед, насправді це призводить до плутанини, безрезультатності й занепаду духу.
Нові технології мають перестати бути новими у розумінні “ненадіваного плаття” для сільської модниці - його придбали, проте й не думають чіпати до “особливого випадку”. Шкода лише, що “особливий випадок” найчастіше означає власний похорон.
Коли речі із застосування інформаційних технологій стануть такими ж буденними, як джинси - що їх і на свято, і на роботу, і на відпочинок, і лагодити авто - це буде означати, що змінився внутрішній світ людей. І тоді ми виявимо, що “нова цивілізація” вже настала. Ми просто живемо в ній, але так і не помітили - відколи.
Тож “як добитися того, аби люди користувались технологіями після того, як отримають доступ до них? Це ще одне завдання освітнього характеру, котре мають розв'язати держави”. Як ви гадаєте, хто саме настільки покладається на офіційні рішення? Ви не повірите, але це - Білл Гейтс, який завжди нарікав на бажання держави влізти усюди й регламентувати практично всі сторони діяльності корпорацій.
Більше того, приклад, що найбільш надихає в цьому плані Гейтса - Китай, в якому “старший брат” встромляє носа в кожну шпарину й намагається цензурувати навіть зміст гіперпросторового спілкування своїх громадян. Проте там процвітає ринок персональних комп'ютерів, і уряд все ж прагне розвинути у громадян навички використання нових технологій.
Чиновники усвідомлюють, що комп'ютерна грамотність населення підвищить економічну конкурентоспроможність Китаю. Тому китайський уряд видав Пекінському телебаченню й фірмі RXL Pulitzer (Сіетл, штат Вашінгтон) замовлення на створення щотижневої телевізійної програми, яка б розповідала про персональні комп'ютери.
Комедія положень “My Computer Family” (“Моя комп'ютерна родина”) з життя родини Чжао стала одним з найпопулярніших телевізійних шоу в Китаї. Серіал транслюється на 20 найбільших телевізійних станціях країни.
І що б не диктувала політика, ринок диктує своє. Тож спонсорами “державного комп'ютерного виховання” у Китайській Народній Республіці виступають корпорації “Майкрософт” та “Компак Комп'ютер”. 77
Але що значить “почати користуватися” доступними технологіями? Яких вмінь це вимагає від людей, і чи не можна обійтись без набуття “інформаційних” навичок? Як і де навчитись “жити по_цифровому”? Скільки часу й зусиль це від нас вимагатиме? Якої “порції” навчання нам вистачить на наше життя?
Потрапивши до електронного суспільства, стаєш не лише робітником розумової праці, але й її споживачем. Та аби ця праця була ефективною, вчитися доводиться щогодини.
В новому суспільстві просвіта - важлива частка щоденного життя. Надто важлива, аби віддати її на відкуп лише школам і інститутам. Знання стають складовою частиною товарів, виробництва, послуг і розваг, тому завод, офіс і дім перетворюються на навчальні заклади. Дедалі частіше інтерактивні засоби навчання вбудовують у товари, так що користування ними передбачає навчання.
Ще більше змінюються звичні погляди на кар'єру та набуття фаху. Про плани побудови кар'єри доведеться забути. Чи справді треба буде відкинути всі сподівання на стабільність та передбачуваність професійного життя?
З цього приводу Луї Росс, головний інженер “Форд Мотор”, так настановляє студентів-політехніків: “У вашій кар'єрі знання - щось на зразок молока. Термін придатності надруковано на пакеті. Термін придатності інженерного диплому - близько трьох років. Якщо на цей час ви не поповните знання, отримані в інституті, чимсь новим, ваша кар'єра скисне”.78
Навіть гірше - коли ви лише закінчуєте чотири курси за науковою чи технічною спеціальністю, половина того, чого вас навчали, встигає застаріти. Фахівець - це вже не той, хто раз у житті навчився щось робити як слід. Фахівець - той, хто засвоює знання, обсяг яких подвоюється що півтора року. І це не косметичне підправлення деяких моментів: використовувані в роботі технології й зміст роботи змінюються часто й всерйоз.
Хтось вважає, що може дозволити собі лишатись осторонь цих всіх нововведень - адже все одно їх потік ніколи не припиняється. Але тоді він має бути готовий до наслідків - відриву від решти суспільства та консервації у власному світі, що відмовився змінюватись. Робертсон Дейвіс, автор “Дептфортської трилогії”, 1993 року сказав: “Світ, в якому я живу, настільки не схожий на світ, в якому я народився, що якщо на це не звертати уваги, я перетворився б на викопну людину”. 79
У зв'язку з цим існує один не надто втішний нюанс: саме “викопних людей” ми виховуємо у нашій системі освіти, основні принципи якої було закладено ще на початку індустріальної доби. Та доба сформувалась, розвинулась і скінчилась, а вітчизняна школа досі готує для неї кадри. Згодимось, що логіки тут мало.
“По мірі переходу від аграрного суспільства до індустріального на зміну сільській школі приходить цегляна будівля школи міської. Сорок років тому почався вже перехід до Інформаційного суспільства, але нові принципи освіти поки що так і не розроблено, не кажучи вже про створення школи майбутнього, котра може бути геть не схожа на звичну для нас школу”. 80
Те саме стосується школи вищої. Не вистачає системи освіти, в якій студентів вчили б не згадувати інформацію, а вчитися й проявляти творчий підхід. Потреби й пропозиції нового часу просто ігноруються. Джефрі Банністер, президент Університету Баттлера, каже: “Система університетського навчання - з часів до Гуттенберга, бо професори пишуть конспекти від руки, а потім переносять написане на дошку крейдою. Тобто, друкарський станок у викладачів ще не входить до переліку речей повсякденного вжитку”.
Але ж і Гуттенбергів метод поширення інформації вже пішов в історію. На зміну набірним шрифтам прийшов двійковий код. Час йому здобути визнання, і перш за все - визнання освітньої системи. З цього приводу Тім Стоунір сказав: “Використання обчислювальних машин в навчанні - найважливіше досягнення в педагогіці після винаходу бабусь. Адже бабусі - найдавніша у світі система накопичення інформації”.
Проте за нинішніх темпів розвитку покладатися на бабусині оповідки - річ ненадійна. Принаймні після того, як тобі виповнюється три роки. Освіта ж за допомогою персональних комп'ютерів, поза всіма іншими перевагами, ще й економічна. Причому економічна з усіх точок зору: обсяг навчання можна збільшити на 30%, витративши при цьому на 30% менше коштів, а час на це навчання скоротиться на 40%.
Більш ефективна, швидка й дешевша освіта - це те, що не можуть дозволити собі упустити ані керівники занепалої системи просвіти, ані платники податків, котрим ця система обридла гірше гіркої редьки.
Ми з вами вже погодились, що інформаційні технології - це нові можливості, нові горизонти для розвитку особистості. Проте багато хто побоюється, що вони лише занапастять молодь, позбавлять стимулів до особистого прогресу. Представники цього табору кажуть, що існує небезпека зростити безграмотне покоління, враховуючи характер сьогоднішньої технології - вал інформації, що йде в один бік і виключає читання чи письмо.
Але вони не враховують інтерактивності теперішніх інформаційних технологій, які ґрунтуються на активній участі користувача. Дон Тапскотт 1994 року, розглядаючи проблему впливу нових медіа на користувачів, спрогнозував доволі оптимістичний розвиток подій, посилаючись на дослідження, які показували, що споживачі будуть менше дивитись (у сучасному розумінні цього слова) телевізор. 81
Трохи пізніше доповідь Andersen Consulting підтвердила його точку зору, ґрунтуючись на проведених опитуваннях. В доповіді зазначається, що респонденти надають значно більшу перевагу інтерактивній освіті й програмам підготовки, ніж фільмам на запит, телевізійним шоу й іграм. 82
Щодо загальної тенденції, Дік Нотбарт, виконавчий директор компанії “Амерітек”, згоден з цими апологетами інформатизації, кажучи, що роль телебачення зміниться, коли люди перестануть його “дивитися” і почнуть “використовувати”.
Це стосується не лише самого телебачення. Так само роль комп'ютера має вийти за рамки вдосконаленої друкарської машинки чи ігрового апарату. І цей процес доволі успішно просувається. Результати досліджень міністерства торгівлі США показали, що якщо радіо знадобилось 30 років, аби досягти аудиторії в 50 мільйонів осіб, а телебаченню - 13 років, то Інтернету - лише 4 роки. 83
Мабуть, люди таки дещо змінилися, якщо нові інформаційні технології змогли в короткий термін відвоювати собі такий плацдарм. Проте зміни, достатні для включення інформаційних інновацій до життєвого оточення, ні в якому випадку не забезпечать ефективної роботи в цьому новому середовищі.
Щодо цього вдале формулювання дала доцент факультету журналістики Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова Олена Вартанова, директор Центру фінсько-російських досліджень. За її словами, нові медіа вимагають від людей не лише модифікації чогось вже наявного в них, але вироблення цілком нових якостей - високого рівня абстрактного мислення, швидкості реакції, готовності до постійного підвищення рівня освіти. 84 Згадані вимоги стосуються не тільки окремих індивідів, але й груп всіх рівнів, а також способів їх взаємодії. Це означає, що має з'явитись нова культура організації, культура управління й праці, нові узвичаєні норми сприйняття й використання інформації. 85
Адже навіть найкраща модель суспільства не в змозі забезпечити споживача кращим життям, ніж він заслуговує за своїми знаннями і культурою. Тому навчити споживача пред'являти новим технологіям і новим суспільним стосункам запити освіченої людини так само важливо, як і просто задовольняти його вимоги. 86
Це - сфера спільних інтересів компаній та урядів, але громадські організації теж зацікавлені у підвищенні загального культурного та освітнього рівня населення. Окрім всього іншого, це забезпечить підтримання соціальної злагоди у період глобальних трансформацій.
Бо, як вказано у рекомендаціях Єврокомісії Раді Європи, всі революції, й інформаційна серед них, є джерелом різкого зростання непевності, неоднорідності у суспільстві. І хоча водночас створюється безліч надзвичайних можливостей, все ж є велика ймовірність того, що індивідууми відхилять як саму нову інформаційну культуру, так і її інструменти.
Відповідно, уряди мають розпочати кампанію з прищеплення розуміння та сприйняття нових обставин, що зумовлюють наше життя відтепер. Найпершими об'єктами кампанії є, зокрема, державні служби, засоби масової комунікації та освітянські заклади. 87
Держава має сприяти й діяльності комерційних компаній щодо популяризації інформаційних технологій. Це, зокрема, є реклама й пропаганда привабливого сучасного способу життя. Бо ж електронне листування, торгівля й банківські операції, резервування подорожей, домашні завдання школярів і курсові роботи студентів, Інтернет й інші послуги доступні лише тим, в кого є персональний комп'ютер.
Сектор, що найбільш дратує батьків і викладачів - комп'ютерні ігри - насправді теж є добре продуманим стратегічним кроком, що має заохочуватись державою. Час спливає дуже швидко. Діти, що їх не можна відірвати від монітору сьогодні, завтра стануть проповідувати можливості інформаційно-телекомунікаційних технологій на роботі.
Соціальна роль інформаційно-телекомунікаційних технологій дедалі повніше реалізуватиметься за рахунок комп'ютеризації освіти. Нехай її вплив сьогодні не настільки вже великий, однак завтра конкуренція, збільшення комп'ютерної грамотності батьків і вимог самих учнів, розвиток мережевих послуг зроблять свою справу, і схему “один школяр - одне комп'ютеризоване місце навчання” буде запроваджено всюди.
Це позначиться і на обсягах самоосвіти. Варто лише надати доступ зі шкільних комп'ютерів до Глобальної Мережі, як залишитися у класі до пізнього вечора буде для дітей засобом вже не покарання, а нагороди. 88 Тож на Лісабонській зустрічі у квітні 2000 року було визнано за обов'язкове завдання з'єднати всі школи з Інтернетом до кінця 2001 року. 89
Просвітянський потенціал Інтернету як для дітей, так і для дорослих вже знайшов у багатьох країнах своє застосування. Так в Єгипті організовано дитячий Web_вузол Little Horus, що містить понад 300 сторінок ілюстрованої інформації на тему єгипетської цивілізації, що нараховує вже сім тисячоліть. Крім того, тут вміщено фотознімки сучасного Єгипту, які охоплюють економічне, культурне та громадське життя країни. Розділ “Тур” містить посилання на інші популярні дитячі вузли.
Австралійська програма, фінансована громадським об'єднанням Duke Street Community House в Мельбурні, спрямована на навчання інформаційним технологіям дорослих людей, що належать до соціальних верств з низьким рівнем доходів. Ці люди, фактично позбавлені доступу до інформаційних технологій, можуть отримувати в рамках програми п'ять годин безкоштовного навчання плюс десять годин подальшої безкоштовної підтримки.
Глухі громадяни Гонолулу, штат Гавайї, можуть скористатися можливостями, що їх надає спеціальний проект “Real Time Captioning Law”, спрямований на висвітлення роботи Міської Ради та її комітетів. Завдяки цьому проекту більш як 75 тисяч глухих чи зі слабким слухом громадян Гонолулу отримали рівні з іншими можливості для доступу до інформації про засідання Міської Ради та комітетів, які передаються або телебаченням, або ж через Інтернет.
Так само в США широко використовується метод дистанційного навчання. Скажімо, саме так викладають уроки математики другого ступеню у навчальних закладах, де немає власних останніх класів. Засоби дистанційного навчання дозволяють дітям, котрі не в змозі відвідувати школу через хворобу, зв'язуватись із викладачами мережею з дому. За допомогою цієї технології вдається вирівняти рівень викладання у різних школах, а також здійснювати серед класів одного ступеню різних шкіл спільні проекти чи спеціальні уроки. 90
“Інформаційний спосіб життя” родин поширюється здебільшого завдяки збільшенню обсягів електронної торгівлі. Адже люди завжди витрачатимуться на речі, що забезпечать комфорт і зручність у домі, офісі, в авто. Вже й тепер дедалі більша кількість людей і організацій використовують електронні пристрої, зокрема, для особистої охорони й безпеки. Тим більше, експерти передбачають подальше зниження цін на різноманітні інформаційно-телекомунікаційні технології, що заохотить ще ширші кола покупців.
Щодо сьогоднішнього використання можливостей, що їх надає онлайнова торгівля, то, наприклад, близько половини всіх користувачів персональних комп'ютерів у Німеччині відвідують веб_сайти компаній в надії отримати пораду перед тим, як вони здійснять покупку. Тим не менш, лише 12 відсотків насправді роблять покупки Інтернетом. Решта йдуть до магазину, а потім відвозять покупки додому.
По той бік Атлантики тенденція абсолютно протилежна. Споживачі вибирають продукти в магазині, а по тому замовляють найкращий варіант через Інтернет. 91
Прибічники інформатизації здобувають нових членів трохи не щодня за рахунок і сільського населення. Воно одержує можливість більш активної участі в економічному й соціальному житті за допомогою інформаційно-телекомунікаційних технологій.
Вже сьогодні відомі приклади у країнах СНД, коли або місцева влада, або збори мешканців нетелефонізованих поселень звертаються до можливостей супутникового зв'язку. Вони купують часто один мобільний телефон на всіх, який, проте, є засобом зв'язку з “великою землею” раніше геть відірваних від цивілізації острівців життя.
Але й стосовно мешканців мегаполісів буде вірним визначення, що завдяки інформатизації відбувається розширення “віртуального” життєвого простору. 92
Інформація та технології комунікацій є інструментами і для збільшення соціальної єдності та гармонізації життя людини і суспільства. Наприклад, нові товари й послуги забезпечують літнім людям можливість більш тривалого автономного, але безпечного й захищеного життя. 93
Нові парадигми в сфері охорони здоров'я створюють людину, що свідомо піклується про своє здоров'я, передбачають безперервний моніторинг, персональні системи охорони здоров'я тощо. Те саме стосується довкілля (з'являється парадигма сталого розвитку) та транспорту (“мобільне суспільство” та “глобальне підключення”).
Щодо громадського життя, то інформатизація означає прямий доступ населення й підприємств до інформації, до систем послуг адміністративних органів країни, регіону, міста, району, до демократичних інститутів суспільства (“онлайнова демократія”). Тобто, створення свого роду “онлайнового уряду”. Фактично, Інформаційне суспільство - одна з небагатьох суспільних систем, де соціальна справедливість і економічні інтереси можуть іти рука об руку. 94
Загалом застосувань цифрових технологій, що несуть вигоду і суспільству, і окремому громадянину, і бізнесу - не злічити. Нові ділові можливості відкриваються для підприємців, що здатні творчо підійти до облаштування свого бізнесу. Так, один з перших мобільних телефонів у Таганрозі було придбано сантехніком, що працював за принципом самозайнятості. Він складав гроші на цю покупку, будучи певним, що вона окупиться. Й очікування справдились. За його власними словами, “тепер я не втрачаю жодного замовлення, мене завжди можна застати. Й електронного записника скоро куплю”. 95
Насправді зміни в діловій культурі - найбільш жорстка вимога для запровадження гіперпросторової економіки. Адже не можна видати указ щодо “підприємницького духу”, який має негайно з'явитись та взятись до інформатизації бізнесу. Але ми можемо робити навпаки - інтереси підприємців закладати в основу загальної економічної політики. 96
Для загального підсумку скажу: рівень вимог користувачів до системи інформації тримається в межах стереотипів, що виробились у процесі взаємодії з певним каналом інформації. Аби запровадити нову інформаційну технологію, необхідно перевести стійкі уявлення користувачів про можливості системи інформації у якісно новий стан.
Для цього важливо пам'ятати, що, по_перше, інформаційна потреба - це не те, що задовольняється за допомогою існуючої системи інформації, а те, що потребує задовольняння. По_друге, інформаційна потреба може зникнути, не будучи задоволеною. По_третє, факт виникнення інформаційної потреби не завжди і не обов'язково усвідомлюється. 97
Тож, аби задовольнити нові потреби суспільства, спочатку йому слід наочно продемонструвати, що воно (суспільство) ці потреби має і вимагає їх задоволення. Так, як це продемонстрував Джуліус Рейтер (той самий, чиє агентство досі є одним з найпопулярніших у світі), який 28 квітня 1850 року з сорока п'ятьма голубами-кур'єрами, винайнятими у броваря, почав свою кар'єру інформаційного брокера.
Так, голуби Рейтера могли подолати відстань лише у 200 кілометрів, і не далі, ніж у двох годинах льоту від Брюсселю. Проте Агентство Рейтера продемонструвало, що інформація - товар, подібний до будь-якого іншого. І він тим цінніший для одержувача, чим швидше транспортується від А до Б. 98
Вже потім це усвідомлення перетворилося на “інформаційний бум”, що докотився до бірж, преси, урядів, виробництва й торгівлі. Знати більше, знати раніше - стало основним принципом існування багатьох і багатьох організацій.
Нині інформаційна потреба суспільств переходить від кількісних характеристик до якісних. І це оновлення має прижитися в мозку кожного - від прем'єра до домогосподарки. Вони знатимуть, що саме їм потрібно, як, коли і що саме вони хочуть отримати з пропонованого Інформаційним суспільством. А це, в свою чергу, формуватиме інфраструктуру пропозиції, як ринкову, так і освітню.
Розділ п'ятий. Інформаційне Суспільство, держава і ми: можливості, обов'язки, права, перспективи
Ми всі знаємо, що глобальні інформаційні мережі і стосунки, з ними пов'язані, є “наддержавними”, “позадержавними” і таке інше. Чи є таким же Інформаційне суспільство? Певно, що так. То що ж, тоді виходить, що держава - виключно через інстинкт самозбереження - є ворогом глобальної інформатизації?
Все це і так, і не так. Справедливо те, що Інформаційне суспільство глобальне за своїм характером, і не визнає кордонів. Проте так само справедливо, що перш ніж з повним правом назвати будь-яке суспільство інформатизованим, тобто, таким, що є часткою Глобального Інформаційного, ще доведеться дуже багато чого змінити, вдосконалити, створити чи ліквідувати.
І це, як не здавалось би це парадоксальним, завдання саме державних інститутів, таких як уряд, економіка, системи освіти й соціального захисту тощо. Та це перестає бути парадоксом, коли за центральну парадигму виступає принцип “не люди для держави, а держава для людей”.
Інформаційні технології спрощують, скорочують, оптимізують, роблять ефективнішими й ближчими до громадянина структури держави, її функції. Вони позбавляють громадян необхідності делегувати доволі значну кількість своїх повноважень чиновникам чи обраним посадовцям. Так, для апарату це незручно й невигідно. Але, з іншого боку, це змусить багатьох людей шукати самореалізації у справах, більш значущих, ніж обмін папірцями, заповнення й перекладання їх.
Суспільство дозріло до того, аби з повною відповідальністю за наслідки вимагати державної системи, схожої на каталізатор. Системи, яка спрямовує й стимулює дію, а не намагається зробити все сама. Вона має належати суспільству - наділяти повноваженнями, а не обслуговувати. І спрямовувати її мають завдання, орієнтовані на результат і розвернені обличчям до клієнта. 99
Сьогодні ж, на жаль, цілком правий Боб Вудз, керівник систем зв'язку державних організацій США, котрий нещодавно сказав, що “Держава - щось на зразок ресторану, що зачиняється якраз під час обіду й вечері”.
Тож демократичні інститути в сьогоднішньому суспільстві достатньо розвинені, аби переходити у вищі форми, що відповідають Інформаційному суспільству. Але без держави цей процес не буде ні завершено, ані навіть розпочато.
Якими саме мають бути функції держави? Французький уряд визначив це так. Роль держави потрійна. Діючи як каталізатор, вона має сприяти формуванню компаній та громадян, що були б уже часткою Інформаційного суспільства. Як регулятор, вона має гарантувати повагу до правил, за якими діє Мережа. І як головний гравець на цьому полі, вона може модернізувати свої експлуатаційні методи, а також стосунки між комунальним обслуговуванням та громадськістю. 100
Україні до того, як перейти до інформатизованих партнерських взаємин з бізнесом та громадянами, треба подолати значні економічні проблеми, зокрема структурні. Тож її дії у цьому секторі мають бути спрямовані перш за все на селективну підтримку тих напрямків наукових досліджень, які орієнтовані на якісні прориви (наприклад, архітектура багатопроцесорних обчислювальних систем, систем штучного інтелекту тощо) та одержання практичних результатів світового рівня (нейрокомп'ютинг, відкриті системи). 101
Реалізувати ідею Інформаційного суспільства без участі держави на практиці не є можливим, наскільки б не був популярним максимальний лібералізм у цій сфері. Історія впровадження французької локальної мережі “Мінітель” ясно заперечує упередження “антидержавників” Каліфорнійської ідеології чи комітету Бангеманна. Цифрове майбутнє необхідно стане гібридом державного втручання, ринкової регуляції та вимог цифрової споживацької культури.
Так, інформаційні технології розвиваються й набувають розповсюдження завдяки діяльності економічних організацій. Проте анархізм у подальшому вдосконаленні та впровадженні - надто легковажне рішення зі стратегічної точки зору. Замість цього уряд має відкрито підтвердити неминучість певної форми змішаної економіки - творчого й антагоністичного поєднання держави, корпорацій та приватної ініціативи користувачів.
Подобные документы
Концепція інформаційного суспільства. Інформаційний етап еволюції як закономірність розвитку цивілізаційних систем. Передумови розвитку інформаційного суспільства в Україні. Міжнародний досвід. Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства.
курсовая работа [35,9 K], добавлен 15.09.2007Структурні, політико-правові та економічні основи інформаційного суспільства. Київ - інформаційно-аналітичний центр України. Інформаційні технології в забезпеченні соціально-економічного розвитку м. Київа. Розвиток інформаційного суспільства в Україні.
дипломная работа [182,7 K], добавлен 12.09.2010Сутність і причини виникнення теорії постіндустріального суспільства; характеристики і компоненти прогностичної моделі історичного процесу. Аналіз концепцій постіндустріалізму, їх риси та стратегічні напрямки побудови інформаційного суспільства в Україні.
реферат [23,7 K], добавлен 19.11.2012Головні етапи та загальна характеристика розвитку інформаційного суспільства в Україні, сучасний стан даного процесу та оцінка його подальших перспектив. Забезпечення доступу до інформації та правила її захисту, нормативно-правове обґрунтування.
контрольная работа [28,2 K], добавлен 13.10.2014Специфіка інформаційно–комунікативних процесів у суспільстві. Витоки і розвиток теорії соціальної комунікації. Стан комунікації у сучасному суспільстві. Глобалізаційні тенденції інформаційного суспільства. Вплив Інтернету на сучасну молодіжну комунікацію.
дипломная работа [724,8 K], добавлен 12.11.2012Концепт інформаційного суспільства як виявлення духовної культури сучасного соціуму. Концептуалізація інформаційного суспільства процесу в умовах глобалізації. Аналіз проблем інтелектуалізації. Виявлення місця соціальних мереж у комунікативному просторі.
статья [23,3 K], добавлен 07.08.2017Поняття, ознаки та принципи громадянського суспільства, особливості його становлення та формування в Україні. Порівняння конституційно-правових актів органів державної влади України та країн світу. Аналіз проблеми консолідації українського суспільства.
магистерская работа [120,5 K], добавлен 24.05.2010Трансформація тоталітарного суспільства в Україні. Проблеми громадянського виховання підростаючого покоління. Формування громадянськості як одна з умов становлення людей, що спроможні відновити суспільство і дух нації та розвинути ідею державності.
дипломная работа [152,1 K], добавлен 05.11.2013Системний підхід і мислення: джерела і передумови соціальної інформатики. Роль інформатики в створенні інтелектуально-інформаційного суспільства. Соціально-інформаційний підхід до проблеми інформатизації освіти. Мораль і моральність в суспільстві.
курсовая работа [1,9 M], добавлен 27.01.2011Соціально-класова структура України, поляризація суспільства. Поглиблення тенденції поляризації доходів і розшарування населення. Дві системи соціального світогляду, що перебувають у стані конфлікту. Формування умов для розвитку середнього класу.
реферат [24,5 K], добавлен 26.09.2009
