Діагностика і корекція подолання конфліктності у підлітків

В наслідок контрольної діагностичної бесіди були отримані такі дані так частоту конфліктів з дорослими високою зазначили 17%, після корекційної програми 45% експериментальної групи вказали на зменшення рівня конфліктів з дорослими, вказали що стали конфліктувати конфліктують не часто 38%. Отриманий аналіз вказує що загальний показник частоти конфліктів змінився став нижчий що вказує на загальну позитивну динаміку. Наступним контрольним показником стало вивчення тривалості конфлікту підлітків так після корекції зазначити що більшість конфліктів згасають швидко, ці особливість зазначили -82% коли до корекції цей показник складав 60%, довго концентрують увагу на конфліктній ситуації - 11% при первинній діагностики цей показник складав 21%, не забувають про конфлікти - 1 %.

Отже отримані результати порівняльної діагностика підлітків на визначення конфліктної взаємодії підлітків та дорослих вказує на можливість позитивного психологічного впливу на конфліктну ситуацію підлітків та дорослого і забезпечення своєчасної психологічної корекції та проведення інформаційної роз'яснювальної роботи із батьками є важливий процес психокорекції сімейних та навчальних взаємодій з підлітками

Висновки

Підлітковий вік є важливий період у розвитку ідеалів особистості, розпочинається формування домінуючої спрямованості пізнавальних та інших інтересів підлітка, набуваються вольові якості - наполегливість, впертість у досягненні мети. Ще Л. С. Виготський зауважив, що у підлітків найчастіше буває не слабкість волі, а слабкість цілей. Вплив батьків та інших дорослих, а також однолітків стає визначальним у привласненні підлітком свого „Я”. В підлітковому віці, дитина змінює своє ставлення до школи і навчання.

Спілкування в цей період з однолітками відіграє велику роль в житті підлітка. Д. Б. Ельконін відзначив, що центральне новоутворення підліткового віку - це прагнення бути і вважатися дорослими. Відстоюючи свою „дорослість” виникають конфлікти, з'являються власні погляди, оцінки, власна лінія поведінки. 4. Аналіз поняття конфлікту показав його складність, багатогранність, багаторівневість та полі функціональності. Конфлікт надзвичайно різноманітний за своїми компонентами, функціями, структурою, видами, стадіями та засобами розв'язки. Аналізуючи підходи до психічної характеристики феномену конфлікту, можна зробити висновок: Конфлікт - це двосторонній або багатосторонній процес зіткнення протилежно спрямованих інтересів, цілей, позицій, думок чи поглядів. Конфлікт виникає тоді, коли існують протилежні інтереси сторін або протилежні цілі, коли одна із сторін починає діяти на шкоду інтересам іншої. Залежно ситуації, відомі різновиди конфліктів: міжособистісні, міжгрупові, міжнаціональні, організаційні та інші. Більшість дослідників вважають (Л. Козер, Н. Дейч, Н. Гришина та ін.), що конфлікт має тільки негативні, але й позитивні функції, які пов'язані з емоційними переживаннями. В психології відомі чотири підходи по вивченню проблеми міжособистісного конфлікту: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний і організаційний. Розрізняють три форми конфлікту: внутрішньо-особистісний, міжособистісний і міжгруповий.

Досліджена структура конфлікту, як соціально-психологічного феномену за І. В. Пономарьовим, який виділив такі компоненти конфлікту: пізнавальні, емоційні, вольові та мотиваційні. У сучасній конфліктології існує багато найрізноманітніших класифікацій і типологій конфлікту. Так, наприклад, Л. Козер визначив, що в основі класифікаціїї покладений характер об'єктивної ситуації протиріччя і розуміння даної ситуації сторонами: як справжній конфлікт, випадковий, змінений, неправильно-приписаний, неправильний і прихований. А. А. Єршов, розрізняє конфлікт за їх змістом, типом рішення, формами прояву, структурою, значимістю, типом структури взаємовідношень, соціальною формалізацією, ефектами і соціальним результатом. Аналіз особливостей конфліктної поведінки за теоретичними та емпіричними показали різноманітні форми або стилі конфліктної поведінки (за Томасом - Кілменом) це: уникання, компроміс, конкуренція, співпраця, пристосування і відхилення. За якими спостерігалася різна поведінка людей у конфліктній ситуації, яка може призвести до психологічного зриву, так як під час конфлікту виявляються негативні емоції. За допомогою рефлексії людина може виявити справжні причини свого внутрішнього напруження. В. Сперанський описав риси конфліктуючої особистості: демонстративної, ригідної, некерованої, надточної, раціональної та безвладної. Причиною конфліктів може виступати міжособистісна несумісність людей, неадекватна „его-позиція” у системі спілкування (Е. Берн), а також індивідуально-психологічні особливості людини (темперамент, характер та акцентуації характеру). Проблема конфліктної поведінки у підлітковому віці, має достатній рівень представленості, як у експериментальних, так і у прикладних дослідженнях. Причини конфлікту пов'язують з особливостями соціальної ситуації розвитку особистості підлітка.

Конфлікти у підлітковому віці виникають, внаслідок невміння або небажання дорослих усвідомлювати розвиток особистості підлітка. Підліток ображається і протестує, коли обмежують його самостійність, коли опікують його, контролюють, вимагають слухняності, не прислухаються до його вимог і думок. Підліток прагне розширити свої права у світі дорослих, використовуючи різні форми непокори і протесту у формі конфліктної поведінки. Підліткові необхідне розуміння з боку дорослого, його допомога, підтримка і повага. Щоб стати дорослими, підлітки намагаються наслідувати дорослих - паління, вживання алкоголю, косметика, одяг, засоби розваги та ін. Для підлітка набуття цих ознак є засобом вияву і ствердження своєї дорослості.

Для підлітків важливо не тільки бути разом з однолітками, спілкуватися з ними, але й займати серед них задовольняюче їх положення. Одні підлітки намагаються бути визнаними, популярними; для других - зайняти в групі позицію лідера, для третіх - бути авторитетом у якісь справі. Відомі безліч причин, що ведуть до конфліктів у школі: 1) засвоєння учнем нових знань залежать від того, наскільки зрозуміло вчитель пояснює навчальний матеріал. І, якщо вчитель нездатний пояснити матеріал, то знижується результативність навчальної діяльності школяра; 2) оцінювання також має велике значення для підлітка. Якщо вчитель занижує бал - то втрачається бажання вчити даний предмет; 3) стосунки між вчителями і підлітками повинні бути добрими, а якщо ні, то це призведе до конфлікту; 4) підліткам подобається дисципліна і повага, їм подобається, коли прислухаються до їх думок.

Почуття дорослості підлітка з одного боку, та соціальні вимоги до статусу дорослої людини з іншого, дуже часто породжують у нього конфліктну поведінку. Цю ситуацію може посилити неадекватне ставлення дорослих, зокрема, батьків до особистості підлітка. Аналіз факторів форм конфліктної поведінки показав, що джерелом конфліктної поведінки може бути система взаємин підлітка у навчально-виховному процесі, який обумовлений, як змістом в навчальному процесі, так і формами його контролю і оцінювання. Важливу роль відіграє особистість педагога, який організовує педагогічний процес: його ерудованість, вміння до реалізації професійного контакту.

Особливе значення для підлітка має його система стосунків з батьками. Тому виділяють такі типи стосунків: сім'я з високою рефлексією і відповідальністю; сім'я відчуження; сім'я авторитарна по стереотипу; сім'я з послабленим ставленням; сім'я з гіперопікою; підлітки,, які живуть в деградуючих сім'ях та неповноцінні сім'ї. І, зазвичай, сім'я ставиться до підлітка відповідно до сімейних традицій.

У проведенні діагностики конфлікту досить складним є визначення причини конфлікту, потреб, інтересів, побоювань, причин конфліктної взаємодії підлітків. Для проведення детальної діагностики психологом може застосовуватись змістовний конфлікту. Змістовний опис конфлікту. Системний підхід до дослідження конфлікту припускає визначення загальної понятійної схеми його опису [3, 55]. Схема включає одинадцять основних категоріальних груп: сутність; класифікацію; структуру; функції; еволюцію; генезис; динаміку; інформацію в конфлікті; попередження; завершення конфлікту, діагностику й дослідження Можна сформулювати вихідні вимоги, що забезпечують системність інформаційного аналізу конфліктів. У проблемі вивчення й регулювання конфліктів існує чотири основні сфери. У кожній із них застосування інформаційного підходу має особливості [3]. Сфера реальних конфліктів. Центральною регулятивною ланкою виникнення, розвитку й завершення конфлікту є моделі ситуації, що наявні у психіці учасників конфліктної взаємодії. Ядро конфлікту складає його об'єкт. Він має безліч характеристик. У кожного учасника конфлікту формується власне суб'єктивне уявлення про об'єкт конфлікту, його модель. Єдиним джерелом формування моделей об'єкта конфлікту є інформація.

Учасники конфлікту поводяться не відповідно до реального об'єкта конфлікту, а спираючись на його інформаційні моделі. Закономірності формування моделей об'єкта конфлікту в опонентів надзвичайно важливі для розуміння причин боротьби між людьми. Ці закономірності носять інформаційний характер. Важливо знати, яка інформація, як і чому впливає на формування моделі об'єкта конфлікту. Частина наявної істотної інформації про об'єкт конфлікту опонентами не враховується. Яка це інформація, чому вона не впливає на модель об'єкта конфлікту? Відповідь на всі ці важливі питання може дати системно-інформаційний аналіз конфлікту. В учасників конфлікту формуються інформаційні моделі конфліктної ситуації в цілому; мотивів і можливих дій протилежної сторони в конфлікті; своїх мотивів і можливостей у конфлікті; уявлень інших людей про нього; цілей усіх сторін, що беруть участь у конфлікті, та ін. Сам процес конфліктної взаємодії являє собою ніщо інше, як обмін інформацією між усіма основними й другорядними учасниками конфліктної ситуації. Інформаційний вплив учасників конфлікту один на одного виробляється з метою корекції поведінки сторін у потрібному напрямі. Ключ до розуміння конфліктів лежить у дослідженні інформаційного середовища, в умовах і під впливом якого вони виникають, розвиваються й завершуються.

Стереотипи поведінки людей у конфліктах є результатом інформаційного впливу досвіду попереднього життя людини. Стереотипи, що сформувалися в процесі життя, часто відіграють вирішальну роль у виборі способу поведінки в конкретній ситуації. Яка інформація та який образ впливає на закріплення визначених стереотипів соціальної поведінки? Яку роль відіграє особистий життєвий досвід людини? Який вплив має досвід інших людей, що його спостерігає людина? Яка інформаційна роль культури, мистецтва, релігії в конфліктній поведінці людей? Чи можна за допомогою інформації спровокувати чи, навпаки, запобігти виникненню конфліктів? Коли і як це робиться? Як впливати на засоби масової інформації з метою мінімізації їхнього деструктивного впливу на конфліктність окремих людей, соціальних груп, суспільства в цілому? Відповіді на ці питання може дати системно-інформаційний аналіз зовнішнього стосовно конфліктів середовища, об'єктивних і організаційно-управлінських причин виникнення конфліктних ситуацій.

Процес вивчення конфлікту підлітків та дорослих складається з декількох етапів. Дотримання логіки наукового дослідження дозволяє підвищити результативність роботи конфліктолога або психолога.

Розрізняють основні етапи наукового аналізу конфліктів за Ядовим, які були впроваджені в експериментальному вивчення конфліктів підлітків:

1етап: Складання програми вивчення конфлікту, обґрунтування методологічних підходів та методичних прийомів аналізу конфліктного явища. Програма це стратегічний документ, обов'язковий початковий етап.

2 етап: Визначення конкретного об'єкту вивчення -вибірка. Всі конфлікти утворюють генеральну сукупність. Вибірка -це частина генеральної сукупності яка реально вивчається. Для збереження часу і матеріальних затрат вибірка повинна бути найменшою. Важливою її властивістю є репрезентативність.

Отже вибірку експериментального дослідження складали учні 7 класу, кількість учасників експерименту склала 44 учня.

3 етап: Розробка методики аналізу конкретного виду конфлікту. Розроблення системи методів та процедур для вивчення конфліктів яка повинна відповідати цілям та задачам вивчення, забезпечити отримання повної та достовірної інформації З метою підтвердження порівняння глибини конфлікту до та після корекції була друга впроваджені друга методика діагностики конфліктності у підлітків. Тест експрес оцінка глибини конфлікту розробниками якого є О. М. Бандурка, С. І. Бочарова, О. В. Земянська; представлені рівні відношення до конфліктної ситуації. Метою даної діагностичної методики було визначення кожного діагностичного фактору за 5 бальною системою вимірів. Так 67% учнів набрали в середньому по 35-40 балів після корекції даний показник 45%, що засвідчує про зниження рівня жорсткої конфронтації між суб'єктами конфлікту, в нашому випадку це підліток та дорослий. До корекції 24% учнів набрали 25- 34 балів, що вказує на стійке ситуативне відношення до конфлікту, та можливі як позитивні так і негативні зміни у конфліктуючих сторін, після корекції даний показник становив 16%. Остання група склала 9% загальної експериментальної вибірки, учні набрали менше ніж 25 балів, що вказувала на низький рівень конфронтаційних реакцій після корекційної програми даний показник становив 39%. Прояви конфліктності даної групи характеризуються ситуативним відношенням до конфлікту. Для збору контрольної інформації після корекції учням запропонували провести аналіз «Чому я конфліктую з дорослим».

В наслідок контрольної діагностичної бесіди були отримані такі дані так частоту конфліктів з дорослими високою зазначили 17%, після корекційної програми 45% експериментальної групи вказали на зменшення рівня конфліктів з дорослими, вказали що стали конфліктувати конфліктують не часто 38%. Отриманий аналіз вказує що загальний показник частоти конфліктів змінився став нижчий що вказує на загальну позитивну динаміку. Наступним контрольним показником стало вивчення тривалості конфлікту підлітків так після корекції зазначити що більшість конфліктів згасають швидко, ці особливість зазначили -82% коли до корекції цей показник складав 60%, довго концентрують увагу на конфліктній ситуації - 11% при первинній діагностики цей показник складав 21%, не забувають про конфлікти - 1 %.

Отже отримані результати порівняльної діагностика підлітків на визначення конфліктної взаємодії підлітків та дорослих вказує на можливість позитивного психологічного впливу на конфліктну ситуацію підлітків та дорослого і забезпечення своєчасної психологічної корекції та проведення інформаційної роз'яснювальної роботи із батьками є важливий процес психокорекції сімейних та навчальних взаємодій з підлітками.

Список використаних джерел

Анастази А. Психологическое тестирование // Под ред. К. М. Гуревича, В. И. Лубовского. -М., 1975. -129с

Антонова-Турченко О. Г. Від конфлікту до взаєморозуміння. - К. : УНДІ психології, 1992. - 36 с.

Анцупов А. Я., Малышев А. А. Введение в конфликтологию. Как предупреждать и разрешать межлич-ностные конфликт. - К. : МАУП, 1996. - 103 с.

БитяноваМ. Р. Организация психологической работы в школе. -М. : Совершенство, 1997. - 298с.

Белкин А. С., Жаворонков В. Д., Зимина И. С. Конфликтология: наука о гармонии. - Екатеринбург: Гла-голь, 1995. - 96 с.

Берлач А. І. Конфліктологія, К., 2007

Бондарчук О. І. Психологія сім”ї. - М: Питер, 2000.

Большая инциклопедия психологических тестов, М., 2006

Боришевський М. Й. Суб'єктна позиція як джерело конфліктності у між людських стосунках // Зб. тез доповідей Міжнар. мол. наук. -практ. конф., Чернівці, 1994. - С. 244-246.

Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике. -С. П. б. : Питер, 2005. - 520с.

Венгер Л. А., Мухина В. С. Психология. - М., 1988. -345с.

Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. - М. : АПН РСФСР, 1960. -432с

Гільбух Ю. З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра. - К., 1992. - 211 с.

Гірник А. Конфлікти, К., 2004

Головаха Е. И., Панина Н. В. Социальное безумие: история, теория, практика. - К., 1994.

Глива Є. Вступ до психотерапії, Острог-Київ, 2004

Диагностическая и коордиационная работа школьного психолога. /Под ред. И. В. Дубровинкой/ Москва. 1987є-444с.

Дубровіна І. В. Індивідуальні особливості школярів. - М., 1975. 123 с.

Заброцький М. Основи вікової психології, Тернопіль, 2005

Зимняя И. А. Педагогическая психология. Уч. пособие. - Рост. -на-Дону, 1997. - 480 с.

Изард К. Эмоции человека: [Пер. с анг. ] /Под ред. Л. Я. Гозмана, М. С. Егоровой; Вступительная статья А. Е. Ольшанниковой. - М. : Изд-во МГУ, 1980-234с.

Ковальов С. В. Психологія сучасної сім”ї. - Наука, 1999

Ковальов С. В. Психологія сімейних стосунків. - Наука, К 2001.

Конева О. В. Психология общения. - Ярославль, 1992.

Корнєв М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. Підруч ник. К., 1995. - 304 с.

Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. Как разрешать конфликты. - М. : АО «Стингер», 1992. - 116 с.

Кулагина И. Ю. Возрастная психология. Уч. пособ. 2-е изд. - М. : Изд. УРАО, 1997. - 176 с.

Краткий психологический словарь/Сост. Л. А. Карпенко; под общ. Ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. -М., 1978. -195с.

Козырев Г. И. Ведение в конфликтологию, М., 2001

Леви В. Нестандартный ребенок. - М., 1992. - 230 с.

Лупьян Я. А. Барьеры общения, конфликты, стрес. - Ростов-на-Дону, 1992. -224 с.

Леонов Н. И. Конфликтология, М.. 2002

Макарова Л. Л. Загальна психологія. К., 2005

Монахов Н. А. Плоды подсознания. Очерки об инстинктах, формирующих человеческие конфликты. - М., 1995.

Моргун В. Ф., Седых К. В. Делинквентный подросток. - Полтава, 1995. - 161 с.

Небоженко В. С. Соціальна напруженність і конфлікти в українському суспільстві. - К., 1994.

Немов Р. С. Психология. Учебник для студентов высш. пед. учеб. заведений. В 3 кн. Кн. 1 Общие основы психологии- 2-е изд. -М. : Просвещение: ВЛАДОС, 1995. -576с

Обухова Л. Ф. Детская психология. Теории, факты, проблемы. М. : Тривола, 1996. - 360 с. 18.

Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога. -М. : Просвещение, 1991

Орбан Л. Э. Акмеологическая концепция нравственного станов ления личности. - Автореф. дис.... докт. псих. наук. - М. 1992, - 63 с.

Орбан Л. Э. Дети и общество. - М. : СПО, 1993. - 147 с.

Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія, К., 2003

Перебенесюк В. П., Бекешкіна І. Е. Соціальні конфлікти і молодь. - К., 1994. - 108 с.

Пірен М. Основи конфліктології: Навч. посібник. - К., 1997. 378 с.

Подмазин С. И., Сибиль Е. И. Как помочь подростку с «трудным» характером. - К. : НПЦ, 1996. - 160 с.

Попередження неуспішності старшокласників //ж. Психолог // №33, вересень, 2007.

Психокоррекционная и развивающая работа с детьми: Учеб. Пособие для студ. пед. учеб. заведений/И. В. Дубровина, А. Д. Андреева, Е. Е. Данилова., Под ред. И. В. Дубровиной. - М. : Изд. центр «Академия», 1998. -160с

Практикум по возрастной психологии//Под ред. Л. А. Головей, Е. Ф. Рибалко. - СПб. : Речь, 2001. -688с.

Практическая психология образования / Под ред. И. В. Дубровиной. - М. : ТЦ «Сфера», 2000. -439с.

Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становления личности. Пер. с нем - М. : Мир, 1994. - 320 с.

Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное посоие. -М. : ВЛАДОС, 1996. -529с

Сім”я. Довідник. - Просвітництво, 2000.

Скотт Д. Г. Конфликты. Пути их преодоления. Пер. с англ. - К. : Внешторгиздат 1992. - 161 с.

Словник-довідник термінів з конфліктології (за ред. Пірен)

Словарь практического психолога /Сост. С. Ю. Головин. - Минск: Харвест, 1997. - 800с

Г. В. Ложкіна. - К., 1995. - 318 с. Соціальна психологія [за ред. Орбан Л. Е. - Івано-Франківськ, - 1994. - 102 с.

Туріщева Л. В. Настільна книга шкільного психолога: Навчально методичний посібник для вчителя. - Х. : Вид. група «Основа»: «Тріада+», 2008. -256с

Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція К., 2005

Цимбалюк І. М. Психологія спілкування, К., 2004

Шевандрин Н. И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности, М., 2001

Шваграева О. А. Детская психология. Теоретический и практический курс. Уч. Пособие для студентов высш. уч. заведений - М., ВЛАДОС 2001. -321с

Размещено на Аllbest.ru