Інформаційно-телекомунікаційні технології в освіті

* таблиці Excel (використовуються для подання не лише початкових даних, а й розрахункових, а також у тих випадках, коли за даними будуються діаграми);

* таблиці Access (застосовуються тоді, коли дані вибираються з кількох взаємозалежних таблиць).

Перші два види таблиць копіюються у PowerPoint із додатків, у яких їх створено (Word або Excel) через буфер обміну, причому в PowerPoint для цього досить клацнути мишкою по кнопці “Вставить” стандартної панелі інструментів.

Перед установленням таблиць з Access (форм, запитів, звітів) у PowerPoint необхідно звернути увагу на те, що за замовчуванням в Access установлено системний шрифт MS Sans Serif, що не підтримує кирилицю. Тому перед копіюванням таблиці потрібно в Access установити шрифт, який має символи кирилиці. Для цього треба:

* У меню Сервис вибрати команду Параметры;

* У діалоговому вікні “Параметры” вибрати вкладку “Режим таблицы”;

* У групі “Шрифт по умолчанию” у списку “Шрифт” вибрати потрібний вид шрифту, наприклад Times New Roman Cyr.

Після встановлення шрифту процес копіювання таблиць з Access у PowerPoint здійснюється аналогічно тому, як це було описано для Word та Excel.

Access має також засоби безпосереднього копіювання даних: у Word Excel за командами Сервис--Связи с Office --Публикация в MS Word i Сервис--Связи с Office-Анализ в MS Excel відповідно. Скориставшись однією з цих команд, можна скопіювати дані у Word або Excel, там їх відредагувати, а потім уже скопіювати у PowerPoint.

У самому PowerPoint є також засоби створення таблиць із нульового рівня. Наприклад, для створення слайда можна вибрати розмічання “Таблица”. В цьому разі будується таблиця Word. Оскільки засоби PowerPoint, призначені для побудови таблиць, бідніші за аналогічні засоби Word, а презентація є, як правило, фіналом робіт, виконаних у Word та Excel, у PowerPoint досить рідко будують таблиці з самого початку. Найчастіше вони копіюються з інших додатків.

Усе це стосується також діаграм, що використовують для візуалізації табличних даних і дають змогу створити якісне сприйняття інформації про об'єкти або процеси, які розглядаються. У PowerPoint існують три види розмічань, в яких є місцезаповнювачі з діаграмами. Проте в кожному з цих випадків використовується міні-додаток Microsoft Graph, який за своїми інструментальними засобами значно поступається засобам ділової графіки Excel. Тому діаграми готують в Excel, а потім уже копіюють у PowerPoint. Таке копіювання також здійснюють через буфер обміну.

Організаційні діаграми

Для зображення ієрархічної залежності між окремими елементами системи (наприклад, у структурі управління підприємством, адміністративній системі управління державою, під час розбиття складного завдання на більш прості тощо) у презентаціях використовують організаційні діаграми (ОД).

Побудову ОД у PowerPoint здійснюють за допомогою додатка Microsoft Organization Chart.

Для початку роботи з Organization Chart потрібно під час створення слайда вибрати розмічання “Организационная диаграмма”, а потім двічі клацнути мишею по відповідному місцезаповнювачі.

У вікні Organization Chart будується ОД. Після її підготовки це вікно треба закрити. Під час закривання вікна видається запит на обновлення об'єкта у презентації. Позитивна відповідь приводить до вставлення ОД у місцезаповнювач, з якого починалася її побудова. Якщо ОД потрібно змінити, то для цього досить двічі клацнути мишею на місцезаповнювачі ОД, внаслідок чого діаграма завантажується в Organization Chart.

Вікно Organization Chart за своєю структурою збігається зі стандартним вікном Windows, тобто має смугу заголовку, рядок меню, панель інструментів, робочу область і т. д.

Усі дії під час створення і редагування ОД здійснюються в робочій області; при цьому найчастіше використовують команди, що задаються кнопками панелі інструментів, на якій є такі групи кнопок:

* загального призначення (для виділення, редагування і перегляду об'єктів);

* для утворення рамок у діаграмі, що відображають кожний елемент ієрархії (підпорядкований, співробітник ліворуч, співробітник праворуч, керівник, помічник);

* рисування (для побудови ліній та прямокутників).

Кожний елемент ієрархії подається прямокутною фігурою, що в термінах Organization Chart називається рамкою. Кожна рамка має чотири текстових поля: “ім'я”, “посада”, “коментар 1” і “коментар 2”. Вміст кожного з текстових полів замінюється потрібною текстовою інформацією. Якщо поля “коментар 1” і “коментар 2” не змінювалися, то в режимі перегляду вони не виводяться.

Для введення тексту досить клацнути мишею на рамці, а потім - на потрібному полі, і після того, як з'явиться курсор, увести необхідний текст.

Для додання нової рамки треба на панелі інструментів клацнути мишею по кнопці з зображенням відповідної рамки, а на діаграмі - на тій рамці, до якої приєднується нова рамка.

Для вилучення зайвої рамки досить клацнути мишею на ній і натиснути на клавішу <Delete>.

Інші засоби редагування та форматування текстової інформації (вид, розмір, колір шрифту, ліній тощо) такі самі, як і у Word.

Вставлення рисунків

Рисунки в бізнес-презентаціях використовують:

* для демонстрації зовнішнього вигляду зразка виробу, товару, будинку, карти тощо;

* для додання емоційного забарвлення самій презентації (привернути увагу, зняти напругу і т. д.).

У першому випадку застосовують підготовлені фахівцями конкретної предметної галузі рисунки, креслення, ескізи, фотографії, що зберігаються у графічних файлах фірми. В іншому випадку використовують рисунки, що входять у такі стандартні додатки, як Microsoft Clip Gallery, Coral Draw, AutoCAD та ін., а також зберігаються на різних Web-сторінках в Internet.

Для вставлення рисунка з файла потрібно з меню Вставка вибрати команду Рисунок--Из файла і за допомогою діалогового вікна “Добавить рисунок” вибрати потрібний файл.

Після вставлення рисунка його можна відформатувати: змінити масштаб, обрізати, змінити контрастність, яскравість тощо.

Для вставлення рисунка з колекції Clip Gallery треба створити слайд із графічним місцезаповнювачем і потім двічі клацнути мишею на ньому. При цьому на екрані з'являється вікно Clip Gallery. З його допомогою можна вставити будь-який рисунок із колекції кліпів Clip Gallery. Тут також можна знайти і добавити нові рисунки з папок на даному комп'ютері, а також рисунки, що знаходяться на інших комп'ютерах в Internet.

Вставлення звуків і фільмів

Крім рисунків Clip Gallery, можна також працювати з такими видами кліпів, як звуки і фільми, кожний з яких розташований на окремій вкладці.

До колекції кліпів входять файли двох типів: вихідні файли кліпів (містять власне кліпи) і каталоги кліпів (зберігають інформацію про властивості кліпів). З властивостями будь-якого кліпу можна ознайомитися, клацнувши правою клавішею миші по його значку і вибравши з контекстного меню команду Свойства. Властивості кліпу задаються при доданні його до колекції з інших джерел (компакт-дисків, Internet).

Звуковий супровід належить не до якогось конкретного місцезаповнювача, а до всього слайда. Щоб вставити звук з колекції Clip Gallery у слайд, необхідно з меню Вставка вибрати команду Фильмы и звук--Звук из колекции й у вікні Clip Gallery у вкладці “Звуки” вибрати потрібний кліп.

Якщо вставлення звука здійснюється з файла, що не входить до складу Clip Gallery (компакт- або жорсткий диск на даному чи будь-якому іншому комп'ютері мережі), то треба скористатися командою Вставка--Фильмы и звук--Звук из файла.

PowerPoint дає змогу також самостійно записати мовний супровід слайда. Для цього комп'ютер повинен мати звукову карту, мікрофон і колонки. Щоб записати звуковий супровід, потрібно:

* перейти до слайда, в якому буде записано звуковий супровід;

* у меню Вставка вибрати команду Фильмы и звук-- Записать звук;

* для початку запису клацнути мишею по кнопці “Запись”;

* після завершення запису клацнути мишею по кнопці “Остановить”;

* у поле “Название” ввести назву звука і клацнути мишею по кнопці “OK”.

На слайді з'являється значок звука. Для відтворення звука під час демонстрації слайда треба клацнути мишею по його значку.

Якщо на час чергового показу презентації потрібно вимкнути мовний супровід, то для цього слід виконати команду Показ слайдов--Настройка презентации і в діалоговому вікні “Настройка презентации” ввімкнути індикативний перемикач “Без речевого сопровождения”.

Для вставлення фільму в слайд з колекції кліпів Clip Gallery необхідно використати команду Вставка--Фильмы и звук -- Фильм из колекции, а для вставлення фільму з інших джерел -- команду Фильмы и звук -- Фильм из файла. Після вставлення фільму розмір зображення можна змінити.

Використання гіперпосилань

Вище було розглянуто лінійний спосіб демонстрації слайдів, коли після перегляду першого слайда демонструвався другий, потім - третій і т. д. Якщо порядок демонстрації має бути різним (окремі питання розглядаються докладно або тільки згадуються, показ конкретного ланцюжка слайдів потрібно повторити), то для цього слід передбачити засоби, що дають змогу організувати розгалужений і циклічний способи перегляду презентації. Для цього використовують гіперпосилання. Вони є адресою наступного слайда або додатка, які будуть виводитися на екран. На слайді гіперпосилання можна подати підкресленим текстом, значком або кнопкою. Клацання мишею на гіперпосилання приводить до переходу за вказаною в ньому адресою.

Таке використання гіперпосилань дає змогу під час демонстрації прийняти рішення про необхідність переходу до того чи іншого слайда.

Для створення гіперпосилань потрібно:

* виділити текст або об'єкт, що має бути гіперпосиланням;

* у меню Вставка вибрати команду Гиперссылка;

* у діалоговому вікні “Изменение гиперссылки” у списку “Связать с” вибрати тип об'єкта, на який буде вказувати гіперпосилання, у центральній області вікна задати цей об'єкт і, клацнувши мишею по кнопці “Подсказка”, ввести текст підказування, що буде з'являтися на екрані під час демонстрації слайда, якщо встановити покажчик миші на гіперпосиланні.

Для переходу до певних слайдів (попереднього, наступного, першого, останнього тощо) можна скористатися гіперпосиланнями у вигляді готових кнопок. Для вставлення в слайд таких кнопок необхідно:

* у меню Показ слайдов вибрати команду Управляющие кнопки, а в її підменю - потрібний вид кнопки;

* на слайді нарисувати прямокутник, який буде займати кнопка;

* у діалоговому вікні “Настройка действия” вибрати необхідну дію.

Для кращого розуміння призначення керувальних кнопок на них можна помістити напис. Для цього потрібно:

* виділити кнопку;

* з меню Вставка вибрати команду Надпись;

* ввести необхідний текст.

Підсумковий слайд

Після того, як усі слайди створено, бажано мати зміст усієї презентації, який складається з назв слайдів на одному або кількох слайдах подібно до змісту документа. Такий зміст, крім загального уявлення про структуру презентації, дає змогу безпосередньо перейти до потрібного слайда, оскільки назви розділів змісту подаються в підсумковому слайді у вигляді текстових гіперпосилань.

Для створення підсумкового слайда необхідно:

* відкрити готову презентацію, до якої добавляється підсумковий слайд;

* перейти в режим сортувальника;

* виділити слайди, заголовки яких мають бути в підсумковому слайді. Під час виділення слайдів утримувати натисненою клавішу <Ctrl>;

* на панелі інструментів сортувальника слайдів клацнути мишею по кнопці “Итоговый слайд”.

Після виконання описаних дій перед першим виділеним слайдом з'явиться підсумковий слайд, який можна “перетягнути” у потрібне місце в режимі сортувальника.

Ефекти анімації

Для пожвавлення сприйняття матеріалу іноді використовують анімаційні засоби, що створюють ілюзію руху як окремих елементів слайда, так і послідовності цілих слайдів під час переходу від поточного слайда до наступного.

Анімація окремих елементів слайда встановлюється в режимі слайдів, а послідовності - в режимі їхнього сортувальника.

Щоб установити ефекти анімації для окремих елементів слайда, потрібно:

1. Виділити на слайді перший елемент, для якого застосовується анімація.

2. Клацнути мишею по кнопці “Эффекты анимации” панелі інструментів форматування.

3. На панелі інструментів “Эффекты анимации” клацнути мишею на кнопці, що відповідає потрібному ефекту (виїзд, політ, камера тощо).

4. Переглянути в зменшеному вигляді дії вибраного ефекту, клацнувши мишею по кнопці “Просмотр анимации”, що знаходиться в нижній частині панелі “Эффекты анимации”, а потім (у разі необхідності) - по кнопці “Настройка анимации” і зробити необхідні виправлення.

5. Виділити наступний елемент слайда та повторити пп. 2-4.

6. Для перегляду здобутих ефектів у повноекранному форматі перейти в режим показу слайдів, клацнувши мишею на відповідній кнопці в лівому нижньому кутку робочої області вікна PowerPoint.

Для створення анімаційних ефектів під час переходу від одного слайда до іншого необхідно:

* встановити режим сортувальника слайдів, клацнувши мишею по відповідній кнопці в лівому нижньому кутку робочої області PowerPoint;

* виділити послідовність слайдів, клацнувши мишею спочатку по першому, а потім при натисненій клавіші <Shift> - по останньому з них;

* у меню Показ слайдов вибрати команду Смена слайдов;

* у діалоговому вікні “Смена слайдов” у рамці “Эффект” вибрати в списку, що розкривається, відповідний ефект і клацнути мишею по кнопці “Применить”.

Підготовка до демонстрації

Після того, як презентацію створено, потрібно її настроїти. Спочатку треба визначити, в якому вигляді буде здійснюватися перехід від одного слайда до іншого, які саме слайди мають бути включені в демонстрацію, що готується. Якщо зміна слайдів відбувається в автоматичному режимі, то необхідно задати інтервали часу показу кожного слайда.

Якщо демонстрація буде здійснюватися без використання комп'ютера, то потрібно спочатку вивести вміст слайдів на відповідний носій інформації (папір, 35-міліметрові слайди, прозорі плівки).

Визначення виду керування переходами

Залежно від місця демонстрації перехід від одного слайда до іншого може відбуватися або за вказівкою людини, або в автоматичному режимі. У PowerPoint є такі види керування переходами:

* керування доповідачем. Останній визначає, коли треба перейти до наступного слайда. В разі необхідності показ слайдів може бути припинений для запису зауважень, запуску іншого додатка тощо. Саме цей вид керування найчастіше використовують на практиці, коли слайди виводять на весь екран;

* керування користувачем. У цьому разі слайд займає тільки центральну частину екрана. Крім нього, на екран виводиться меню, що містить команди керування переходами між слайдами, зміною і друкуванням окремих слайдів, панель інструментів Internet, a також панель задач Windows, що дає змогу запускати нові додатки під час презентації. В цьому виді керування вікно PowerPoint може займати тільки частину робочого стола;

* автоматичне керування. Перехід від одного слайда до іншого здійснюється в автоматичному режимі. Найчастіше такий вид керування використовують за відсутності доповідача. Після завершення автоматична презентація демонструється повторно.

Для встановлення потрібного виду керування переходами слід:

- у меню Показ слайдов вибрати команду Настройка презентации;

- у діалоговому вікні “Настройка презентации” в рамці “Показ слайдов” вибрати потрібний вид керування переходами.

Вибір потрібних слайдів

Якщо для певної демонстрації потрібні не всі слайди, то з усієї сукупності можна цілеспрямовано вибрати деякі з них. У таких випадках використовують довільну демонстрацію слайдів. PowerPoint дає змогу зберігати в одній презентації варіанти різних комбінацій послідовностей слайдів, що можуть знадобитися в різних демонстраціях. Для відбору слайдів у довільну демонстрацію необхідно:

· з меню Показ слайдов вибрати команду Произвольный показ;

· у діалоговому вікні “Произвольный показ” клацнути мишею по кнопці “Создать”;

· У діалоговому вікні “Задание произвольного показа” в текстовому полі “Имя произвольного показа” ввести назву варіанта демонстрації, а потім на основі списку “Слайды презентации” створити список “Слайды произвольного показа”, причому порядок показу слайдів у демонстрації, що готується, може відрізнятися від початкового;

· Перед початком показу потрібно вказати необхідну демонстрацію в такий спосіб:

· У меню Показ слайдов вибрати команду Настройка презентации;

· у діалоговому вікні “Настройка презентации” в групі “Слайды” ввімкнути альтернативний перемикач “Произвольная демонстрация” і в списку, що розкривається, вибрати назву її варіанта.

Задання інтервалів часу показу слайдів

Для того, щоб під час проведення презентації перейти від одного слайда до іншого, доповідачу досить клацнути лівою клавішею миші. PowerPoint дає змогу також робити зміну слайдів через установлені раніше інтервали часу.

Вибір способу зміни слайдів здійснюють в діалоговому вікні “Настройка презентации”, викликавши його командою Показ слайдов--Настройка презентации. Тут у групі “Смена слайдов” необхідно вибрати потрібний альтернативний перемикач: “вручну” або “по времени”.

Якщо вибрано варіант “по времени”, то треба спочатку встановити інтервали часу, протягом якого буде демонструватися той чи інший слайд. Такий хронометраж показу слайдів можна задавати автоматично або в ручному режимі.

Для автоматичного встановлення інтервалів часу показу слайдів треба:

* відкрити презентацію і вибрати потрібні для демонстрації слайди, зазначивши назву демонстрації в діалоговому вікні “Настройка презентации” (список “произвольный показ”);

* перейти до режиму сортувальника слайдів;

* з меню Показ слайдов вибрати команду Настройка времени;

* використовуючи панель інструментів “Репетиція”, встановити час показу кожного слайда і всієї демонстрації в цілому.

Для ручного встановлення інтервалів часу показу кожного слайда необхідно:

* перейти до режиму сортувальника;

* виділити слайд, для якого задається інтервал часу;

* на панелі сортувальника слайдів клацнути мишею по кнопці “Смена слайдов”;

* у діалоговому вікні “Смена слайдов” у рамці “Продвижение” зазначити, скільки секунд має тривати показ слайда. Якщо цей інтервал часу стосується лише показу виділеного слайда, то клацнути мишею по кнопці “Применить”, а якщо до всіх слайдів презентації, то - по кнопці “Применить ко всем”. У рамці “Продвижение” рекомендується вмикати обидва перемикачі “по щелчку” й “автоматически после”. Це забезпечить керування переходом до наступного слайда в ручному (за клацанням) та в автоматичному (після закінчення часу) режимах.

Друкування слайдів

Для друкування слайдів потрібно:

* у меню Файл вибрати команду Печать;

* у діалоговому вікні “Печать” вибрати слайди, які треба друкувати (рамка “Диапазон печати”), і те, що у цих слайдах надрукувати: слайди видачі, нотатки, структуру (список “Печать”). Якщо вибрано “Выдачи”, то у відповідній рамці визначити кількість слайдів на одній сторінці і порядок їхнього розташування на ній.

Якщо слайди будуть друкуватися на чорно-білому принтері, то спочатку можна ознайомитися з їхнім майбутнім зовнішнім виглядом. Для перегляду слайдів у чорно-білому зображенні досить на стандартній панелі інструментів клацнути мишею по кнопці “Просмотр в оттенках серого”. Якщо під час клацання мишею по цій кнопці утримувати натисненою клавішу <Shift>, то відбувається перегляд слайдів у чорно-білому вигляді без відтінків сірого. Відповідний вид чорно-білого друку можна задати в діалоговому вікні “Печать”, вибравши потрібний перемикач.

У разі використання струминного або лазерного принтера і прозорих плівок слайди можна вивести на плівки для їх подальшого показу за допомогою діапроекторів.

Демонстрація слайдів

Запуск показу слайдів

Для запуску презентації з метою показу слайдів найчастіше застосовуються:

* запуск презентації у PowerPoint;

* запуск презентації з робочого стола;

* запуск файла показу слайдів;

* запуск довільного показу слайдів.

Якщо у PowerPoint завантажено потрібну презентацію, то розпочати її показ можна одним із таких способів:

* клацнути мишею по кнопці “Показ слайдов” у лівому нижньому кутку вікна PowerPoint;

* у меню Показ слайдов вибрати команду Начать показ;

* у меню Вид вибрати команду Показ слайдов;

* натиснути на клавішу <F5>.

Запуск презентації з PowerPoint дає змогу вносити зміни в слайди, призупинивши або завершивши їхній показ.

Якщо не передбачається жодних змін, то простіше здійснити запуск показу слайдів з робочого стола. Для цього потрібно:

* створити ярлик презентації;

* клацнути правою клавішею миші по значку презентації і з контекстного меню вибрати команду Показать.

У цьому разі після завершення показу слайдів відновлюється робочий стіл.

Ще простіше запуск показу слайдів відбувається, якщо спочатку підготувати файл показу слайдів. На відміну від файла презентації, що має розширення .ppt, файл показу слайдів має розширення .pps. Для запуску показу слайдів у цьому випадку необхідно:

* у меню Файл вибрати команду Сохранить как;

* у діалоговому вікні “Сохранение документа” у списку “Тип файла” вибрати “Демонстрация PowerPoint” і клацнути мишею по кнопці “Сохранить”;

* для файла показу слайдів, що з'явився у папці, створити ярлик на робочому столі;

* двічі клацнути мишею по ярлику файла показу слайдів.

У разі використання файла показу слайдів демонстрація презентації може здійснюватися на комп'ютерах, на яких не встановлено PowerPoint. Цей вид файлів часто застосовується для показу слайдів в автоматичному режимі під час увімкнення комп'ютера (на виставочних стендах, рекламних щитах, у кіосках). Для цього потрібно помістити ярлик файла в папку автозавантаження Windows у такий спосіб:

* на панелі задач клацнути мишею по кнопці “Пуск”;

* установити покажчик миші на пункті “Программы-Автозагрузка” і клацнути правою клавішею миші;

* у контекстному меню вибрати команду Открыть;

* скопіювати або перемістити створений раніше ярлик файла показу слайдів у відкриту папку “Автозагрузка”;

* закрити вікно папки “Автозагрузка”.

Для запуску довільної демонстрації, що містить не всі слайди презентації, потрібно:

* у меню Показ слайдов вибрати команду Произвольный показ;

* у діалоговому вікні “Произвольный показ” вибрати назву необхідної демонстрації і клацнути мишею по кнопці “Показать”.

Керування показом слайдів

Під час демонстрації слайдів у неавтоматичному режимі для переходу до наступного слайда досить клацнути мишею на слайді.

Якщо на слайді є керувальні кнопки або гіперпосилання, то клацання мишею по них приводить до переходу на заданий слайд або додаток.

Для зміни запланованого раніше порядку показу досить клацнути на слайді правою клавішею миші і з контекстного меню вибрати потрібний наступний слайд. Тут команда Переход дає змогу вибрати не тільки слайд за ім'ям, а й іншу довільну демонстрацію, ім'я якої було створено раніше за командою Показ слайдов -- Произвольный показ.

Контекстне меню дає змогу також зробити нотатки до слайда і викликати записну книжку.

Під час пояснення матеріалу іноді потрібно щось домалювати або підкреслити на слайді. Це можна зробити за допомогою пера, на яке перетворюється покажчик миші. Для цього з контекстного меню треба вибрати команду Перо. Це саме меню дає змогу встановити колір, яким будуть виконуватися малюнки за допомогою пера. Зроблені пером малюнки зберігаються на екрані тільки на час демонстрації слайда. Навіть під час повторного показу слайда в процесі демонстрації вони втрачаються [8; 16; 23; 24; 53; 61].

4.5 ВИКОРИСТАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ МЕРЕЖ У НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Процеси світової глобалізації охопили практично усі сфери людської діяльності: економіку, культуру, інформаційний простір, технології, управління і багато інших. Це дало змогу говорити про розвиток відкритого інформаційного суспільства. Йому притаманний мережевий спосіб взаємодії між людьми в усіх напрямах їхньої діяльності. Результатом цього процесу стало, наприклад, створення віртуальних компаній, працівники яких можуть знаходитися в різних куточках світу і вести спільний бізнес за допомогою “віртуального офісу”, поява засобів масової інформації нового типу, розвиток електронної комерції, виникнення “персоніфікованої реклами”, поліпшення соціальної адаптації інвалідів, за рахунок можливості працювати, не виходячи з власної домівки, та багато іншого. Щоб скористатися результатами, які надає відкрите інформаційне суспільство, необхідно бути членом інформаційної мережі, мати відповідну інфраструктуру і сучасні засоби комунікації. Користувачі мережі повинні бути обізнаними в цій сфері, яка для більшості непрофесіоналів є новою. Наведені фактори, поряд з певною психологічною інертністю, є стримуючими для багатьох практичних працівників і навіть для значної частини науковців і освітян на шляху приєднання до очевидних досягнень світової цивілізації [25].

Інформаційні мережі -- невід'ємна складова розвинутого суспільства

Ринок інформаційних технологій у розвинених країнах щорічно зростає на 10%, більш ніж утричі розширюється комп'ютерна мережа Internet. Завдяки Internet-технологіям, міжнародним та національним академічним комп'ютерним мережам стало можливим дистанційне навчання та наукові проекти, в яких одночасно беруть участь тисячі дослідників із десятків країн (наприклад, проект у галузі фізики ядерних часток CERN).

Необхідною умовою приєднання України до цих здобутків і створення відкритого інформаційного суспільства є наявність розвиненої телекомунікаційної інфраструктури, проведення досліджень як технічних, так і соціальних аспектів її застосування.

За показником універсальності та масштабами розповсюдження комп'ютерні мережі можна умовно розділити на три групи:

1. Глобальна комп'ютерна мережа Internet - це всесвітня мережа, інформаційне та інтелектуальне наповнення якої охоплює всі сфери людської діяльності.

2. Національні комп'ютерні мережі Intranet, як правило, будуються в межах кордонів однієї країни і наповнюються інформацією і знаннями, що відносяться до певної сфери діяльності цієї країни. Найбільш поширеними прикладами таких мереж, що створені в багатьох розвинених країнах світу, є національні мережі науки і освіти, мережі, що відносяться до космічної діяльності, мережі спеціального призначення та інші. Зокрема, в Європі налічується 23 науково-освітянські мережі. Вони об'єднуються в загальноєвропейські наукові мережі, головними з яких є GEANT та SINSEE (Scientific Information Network South East Europe).

3. Корпоративні комп'ютерні мережі, які створюються для групи компаній або організацій і наповнюються даними і знаннями, що належать до специфічної сфери їхньої діяльності [6, 24, 40].

Характеризуючи масштаби розповсюдження світової інформаційної мережі Internet, необхідно зазначити, що сьогодні загальна кількість її індивідуальних користувачів перевищила 1000 млн., а кількість так званих хост-серверів (головних серверів) - 200 млн. Серед географічних доменів найвищого рівня кількість індивідуальних користувачів Internet і кількість головних серверів найбільша у США, Японії, Великій Британії, Німеччині.

На превеликий жаль, Україна, в якій був створений перший у континентальній Європі комп'ютер, за цими показниками поступається Росії в 15-30 разів, Німеччині майже на два порядки, а порівняння з Сполученими Штатами Америки взагалі втрачає сенс. Світовий розподіл головних серверів за категоріями користувачів показує, що комерційні організації, провайдери послуг та заклади науки і освіти разом володіють понад 90 відсотками цих систем порівняно з будь-якими іншими категоріями.

Європейський ринок у галузі інформаційних технологій і електронної комерції становить лише третину відповідного ринку США. Ситуація погіршується надто високими тарифами на комунікації в Європі, а також зростаючою нестачею підготовлених фахівців.

Виникає закономірне запитання: чому розвинені країни додатково до Internet змушені створювати національні чи корпоративні телекомунікаційні мережі в певних сферах діяльності? Чи не може Internet взяти на себе функції інших видів мереж і повністю замінити їх? Відповідь: може, але це недоцільно. Пояснюється це наступним.

1. Національні і корпоративні мережі мають власне інформаційне середовище в певній сфері діяльності, яке характерне для конкретної країни або конкретної групи компаній чи організацій.

2. У зв'язку з тим, що національні та корпоративні мережі не потребують використання серверів та каналів зв'язку глобальних мереж, обсяги інформації, якою обмінюються користувачі, в перших двох групах мереж можуть бути значно більшими, а вартість цього обміну піддається суттєвому зниженню.

3. У національних та корпоративних комп'ютерних мережах досягається значно вищий ступінь захисту інформації, ніж у глобальній мережі Internet.

4. Для забезпечення оптимального доступу до інформації, що розміщується на інформаційних серверах національних чи корпоративних мереж, їхня інформаційна і технічна (телекомунікаційна) складова створюється за єдиними принципами, на єдиній технологічній платформі.

Водночас користувачам національних і корпоративних мереж автоматично забезпечується доступ до глобальної мережі Internet.

Використання мережевих технологій у наукових дослідженнях

Узагальнюючи багаточисельні напрямки застосування сучасних інформаційних технологій в Україні, можна навести їх класифікацію:

· державне управління і економіка;

· екологія;

· охорона навколишнього середовища, медицина;

· біологія;

· наукові дослідження і креативні технології;

· освіта;

· культура;

· засоби масової інформації;

· Internet-технології.

Серед наукових сфер, в яких відбувається безпосереднє застосування мережевих технологій, можна виділити такі. Інформаційні технології в галузі екології, охорони навколишнього середовища, медицини і біології. Вони пов'язані, насамперед, з методами оцінки параметрів навколишнього середовища, методами аналізу та прогнозування катастроф, технологіями оцінки ризику екологічно небезпечних виробництв, аналізу прогнозування і прийняття рішень у зв'язку з надзвичайними ситуаціями, системами проектування екологічного обладнання, системами діагностики та прийняття рішень у медицині і біології, в тому числі з застосуванням телемедичних технологій. Особливо гостро постали ці проблеми після чорнобильської катастрофи.

Розробкою, що безпосередньо поєднує застосування мережевих технологій у наукових дослідженнях і спрямована на інтелектуалізацію мереж, подібних URAN, є проект створення агентно-орієнтованих технологій пошуку, збереження, оброблення і передачі інформації, що впроваджується Кібернетичним центром НАН України. Агентські платформи актуальні саме для науково-освітнього мережевого середовища.

Важливий напрям застосування мережевих технологій у науці - організація роботи віртуальних дослідницьких лабораторій. Це дозволяє залучати вчених з різних куточків світу для проведення досліджень безпосередньо в своїх лабораторіях з наступним обміном інформацією через комп'ютерну мережу. Прикладом організації діяльності віртуальної лабораторії з використанням мережі URAN є спільна робота Інституту кібернетики ім. В. Глушкова з Флоридським університетом (США) над проектом дискретної оптимізації в задачах кодування інформації.

Ще одним практичним напрямом застосування мережевих технологій є електронна комерція, в тому числі на ринку технологій, ноу-хау, наукової продукції. Цей вид діяльності особливо важливий для української науки, промисловості і технологій, які мають посісти відповідне місце в структурі світового ринку. В сукупності з електронною комерцією трансфер високих технологій дозволить Україні вийти на світову арену як рівноправному партнерові [40].

Основи методології використання мультимедіа і глобальних інформаційних систем в освіті

Видатний психолог Б.О. Ломов відзначає, що комп'ютер є таким засобом людської діяльності, застосування якого якісно змінить можливості пізнання, збільшить можливості накопичення та застосування знань кожною людиною.

Використання ПК як знаряддя пізнання людини означає появу нових форм мислення, творчої діяльності, що можна розглядати як історичний розвиток психічних процесів людини. Застосування комп'ютерів сприяє формуванню таких якостей, як експериментування, гнучкість, структурність.

Програма роботи ПК є теорією людського мислення, оскільки з допомогою машини стало можливим вирішення тих завдань, які раніше були під силу лише людині. І природно виник фактор впливу комп'ютерів на мислительну діяльність, враховуючи який можна зробити висновок, що ПК замінює індивід в усіх сферах власної розумової праці. Комп'ютер виступає помічником людини та доповнює її можливості технічними пріоритетами (обсяг пам'яті, швидкодія). За допомогою ПК відбувається перетворення розумової діяльності людини, поява нових форм опосередкування, за яких комп'ютер як зброя розумової діяльності змінює цю діяльність. Саме ця концепція і визнана ”методологічною основою” в процесі вивчення всіх особливостей мислення у взаємодії користувачів та ПК.

Мультимедіа і Internet в освіті і, відповідно, у наукових дослідженнях можуть дати реальний ефект за обов'язкової умови - наявності чітко визначеної і обґрунтованої методології їхнього впровадження та функціонування. Ядром такої методології є певна психолого-педагогічна концепція. Перерахуємо її основні компоненти.

1. Психологічні механізми засвоєння знань. Хельмар Франк (1969) до числа дидактичних змінних відносить:

а) навчальний матеріал (що я вивчаю);

б) навчальну мету (як добре я це роблю);

в) навчальну систему (наприклад, який учень);

г) систему навчання (наприклад, який учитель, комп'ютер, яка книга і т.д.);

д) алгоритм навчання (який точний і ефективний метод навчання);

е) оточення (де я навчаюся).

Г.М. Александров особливо підкреслює важливість обліку дидактичних цілей і завдань, які розв'язуються, змісту і логічної структури навчального матеріалу, індивідуальних характеристик тих, хто навчається, можливостей різних елементів, що входять у комплексну систему, яка конструює навчання (учитель, ПК, навчальна книга, звичайні ТЗН).

2. Обов'язкова опора під час навчання на орієнтовану основу дії, діяльності. Як для навчання вирішенню завдань, так і для набуття нових знань необхідна основа, яку автори теорії планомірного формування розумових дій назвали орієнтованою основою дії - “орієнтована основа дії - це та система умов, на яку реально спирається людина при виконанні дії”.

3. Спеціальне навчання розумовим діям (операціям).

Л.Н. Ланда, вважав, що треба навчати думати. Думання - це не знання, а те, що Ви робите із і над знаннями. Над знаннями виконуються специфічні розумові дії, розумові операції, що формують системи, організовані в структури. До таких структур відносяться алгоритмічні, напівалгоритмічні, напівевристичні й евристичні процеси. Навчання готовим алгоритмам - бідне навчання. Треба учити тих, кого навчають, самостійно відкривати алгоритми. Алгоритмічні й евристичні процеси тісно взаємодіють один з іншим

4. Можливості реалізації динамічних алгоритмів.

Проблема динамічних алгоритмів ґрунтовно розроблялася в Німеччині, зокрема, Клаусом Бунгом. За теорією динамічних алгоритмів навчання: навчатися = запам'ятовувати; не запам'ятав = не вивчив. Причому, необхідний час запам'ятовування встановлюється з метою навчання.

Г.С. Костюк говорив, що індивід стає суспільною істотою, особистістю по мірі формування свідомості і самосвідомості, системи психічних властивостей, яка внутрішньо визначає його поведінку, дає йому можливість брати участь у суспільному житті, в створенні суспільно необхідних матеріальних і духовних цінностей. При цьому “об'єктивна соціальна сутність особистості завжди реалізується суб'єктивними психічними засобами”.

У питанні стосовно користі і небезпеки залучення мультимедіа до навчання і виховання молодого покоління поки що навряд чи можна з впевненістю покластися на щось, крім здорового глузду. Науковий пошук приніс нам досі, на жаль, доволі суперечливі результати. Так, науковці констатують значний ривок у розвитку певних видів когнітивних здібностей користувачів, передусім, просторового мислення. Цілком очевидним є той факт, що робота з комп'ютерною графікою розвиває інакше, ніж читання книжок. Щодо читання, то Іnternet, до речі, ще більше загострює відому нам із часів появи телебачення тенденцію до "деконтекстуалізації" інформації. Знаходячись в Internet, людина сприймає світ у формі інформаційних уривків, готових результатів. Для відтворення ж комплексних зв'язків, аргументів чи шляхів приймання тих чи інших результатів мережа є непристосованою. Таким чином, мислення набуває миттєвого характеру, є швидким, як блискавка, але неглибоким [32].

Найбільш песимістичні сигнали надходять, на жаль, з боку медиків. Найбільше занепокоєння викликає фізичний стан молодого покоління. За останні роки спостерігається значне поширення ожиріння серед дітей шкільного віку, фізичні показники погіршуються, в середньому, щорічно на один відсоток. Молодший школяр у Західній Німеччині одержує сьогодні близько 15 хвилин фізичного навантаження щоденно, раніше цей показник складав 3 години. Занепокоєння лікарів викликає не лише фізичний, а й психічний стан учнів. Нещодавнє дослідження Карнегі Меллон університету м. Пітсбурга показало, що інтенсивне захоплення електронною поштою приводить до появлення симптомів самотності та депресії серед дітей і молоді, звуженню кола міжособистісних контактів, а, в певних випадках, навіть до соціальної самоізоляції. Деякі консервативні педагоги прогнозують у недалекому майбутньому різке збільшення кількості фізично недорозвинених дітей з порушеннями слуху, зору і схильністю до насильництва та депресій [29; 56].

Проте, на нашу думку, не потрібно драматизувати небезпеки, пов'язані з комп'ютером і інформаційними технологіями. Сигнали занепокоєння - це річ цілком природна, коли ми маємо справу з новим і погано дослідженим явищем. Але реальність його існування, швидкість розповсюдження в народному господарстві й улюбленість серед молоді переконує в необхідності залучити його до корисних цілей, зокрема, навчально-виховного процесу, наукової роботи. Досягнення цієї мети можливе лише за умов продуманого використання інформаційних технологій на основі обґрунтованих педагогічних моделей [29; 38; 59].

Робота в середовищі Internet

Internet -- це мережа комп'ютерів та комп'ютерних мереж, джерело інформації, яке постійно змінюється і розширюється.

Internet (Internet у перекладі - міжмережне з'єднання) - це поєднання багатьох мереж, що забезпечує поширення інформаційних потоків по всій земній кулі. Internet також називають глобальною мережею, що нараховує понад 2 млн. вузлових комп'ютерів, які обслуговують десятки мільйонів користувачів.

З часу створення в 60-х роках XX ст. кількість комп'ютерів, підключених до Internet, неухильно зростає, і тепер ця мережа використовується мільйонами людей як у комерційних та державних організаціях, так і індивідуально.

Комп'ютери, які працюють у мережі Internet, називаються вузлами (іноді - хостами, хоча це не одне й те ж). Internet взагалі можна уявити як множину вузлів, кожен з яких може зв'язатися з будь-яким іншим. Вузлами є потужні комп'ютери (мейнфрейми), менш потужні міні-комп'ютери та персональні комп'ютери. Серед них є такі, що надають послуги іншим комп'ютерам - сервери. Під час отримання електронної пошти ви звертаєтесь до поштового серверу, бажаєте переглянути будь-яку Web-сторінку - зв'язуєтесь з певним Web-сервером.

Сервери - це потужні та надійні комп'ютери, які цілодобово працюють і постійно підключені до Internet. Сервери здатні зберігати та надсилати інформацію за запитами інших комп'ютерів, водночас відповідаючи на десятки або сотні запитів. Сервери захищені від збоїв електромережі та, як правило, керовані операційною системою Unix.

Для роботи в Internet розроблено спеціальні програми (броузери). Найчастіше застосовуються броузери Internet Explorer, Netscape Communicator та ін.

Зв'язок комп'ютерів в Internet здійснюється за допомогою телефонних ліній, за допомогою модему, який перетворює цифрові сигнали комп'ютера на аналогові сигнали телефонної лінії, та навпаки. Характеризується модем швидкістю передачі інформації, яка вимірюється в бодах, та обсягом цифрової інформації в одному аналоговому сигналі, що виражається в бітах. Добуток цих параметрів називається пропускною здатністю модему, яка вимірюється в бітах за секунду (bps). Сучасні модеми мають пропускну здатність понад 56 Кбіт/с.

URL

Комп'ютери в Internet зв'язуються за допомогою протоколу TCP/IP, знаходячи один одного за IP-адресою. Наочна система адресації заснована на доменних іменах. За допомогою доменних імен записуються адреси ресурсів у Internet. Відповідний запис називається URL.

URL (Uniform Resource Locator - уніфікований локатор ресурсу) - це певна система імен для ідентифікації ресурсів у Internet. Будь-яка інформація, розміщена в ньому, має свій URL.

У запису URL зазначаються такі дані (зліва направо):

- протокол доступу до ресурсу (HTTP, FTP, GOPHER тощо);

- доменне ім'я серверу, на якому розміщено ресурс;

- адреса порту, використовуваного для зв'язку;

- специфікація ресурсу на жорсткому диску серверу (шлях до файлу, його ім'я та мітка).

P Гіпертекстова система WWW (World Wide Web) - глобальна система поширення інформації, в якій для пошуку та перегляду файлів застосовуються гіпертекстові зв'язки.

P Електронна пошта - засіб обміну повідомленнями, який нагадує роботу звичайної пошти, проте значно переважає її за швидкістю доставки повідомлень.

P Віддалений доступ до мережі - забезпечує доступ до вашого комп'ютера з будь-якого, підключеного до Internet. Ви можете переглянути вашу електронну пошту, виконати пошук у базах даних (БД) свого комп'ютера тощо.

P Тематичні конференції Usenet - це електронні дошки, куди учасники конференції можуть передавати повідомлення й отримувати відповіді на них.

P Розмова в мережі або IRC (Internet Relay Chat) - спілкування співбесідників шляхом введення тексту з клавіатури.

P Голосове спілкування і відеоконференції - надає можливість двом і більше абонентам чути і бачити один одного. Для проведення голосових та відеоконференцій абоненти повинні мати певне обладнання (мікрофон, динамік, відеокамеру) і програмне забезпечення.

P FTP (File Transfer Protocol - протокол передавання файлів) - передавання програм і файлів даних між комп'ютерами глобальної мережі.

Режими інформаційного обміну

В Internet можливі два режими інформаційного обміну - on-line і off-line. Перший термін перекладається як “на лінії”, другий - “поза лінією”. Йдеться не просто про існування лінії (підключення до телефонної лінії або до локально - обчислювальної мережі (ЛОМ), яка має вихід до Internet), а про наявність з'єднання через наявну лінію зв'язку.

On-line (на комп'ютерному жаргоні - “онлайновий” режим) - постійний зв'язок користувача з сервером провайдера. Під час відкриття Web-сторінок, відправлення повідомлень електронної пошти, “перекачування” файлівархівів користувач лишається підключеним до мережі. Він може отримувати інформацію з мережі і негайно реагувати на неї, тому on-line - це режим реального часу.

Off-line - це режим “відкладеного” зв'язку. Користувач передає порцію інформації або одержує її протягом коротких сеансів зв'язку, а в інший час комп'ютер відключений від Internet. Зрозуміло, що це економніший режим, ніж on-line. У режимі off-line, наприклад, обробляються повідомлення електронної пошти та групи новин.

World Wide Web

Поняття World Wide Web відноситься до абстрактного інформаційного кіберпростору. Під словом Internet звичайно мають на увазі фізичний рівень мережі, тобто апаратне забезпечення, яке складається з комп'ютерів та кабелів. Основою World Wide Web та Internet є використання протоколів, тобто мови та правил, за допомогою яких комп'ютери “спілкуються” між собою. World Wide Web - це більше, аніж просто один з протоколів. Web об'єднує декілька протоколів, в тому числі FTP (FileTransfer Protocol), telnet, WAIS (Wide-Area Information Servers) та інші. Оскільки World Wide Web використовує стандартні протоколи Internet для передачі файлів і документів, термін Web часто використовується як синонім поняття Internet і відноситься як до всесвітньої мережі комп'ютерів, так і безпосередньо до інформації.

World Wide Web - це глобальна комп'ютерна мережа, що містить мільйони сайтів, на яких розміщена різноманітна інформація. Люди мають доступ до цієї інформації за допомогою використання технології Internet. Для навігації пошуку в WWW використовуються спеціальні програми - Web-броузери, які, як уже зазначалося, істотно полегшують подорож безкрайніми просторами WWW. Вся інформація у Web-броузері відображується у вигляді Web-сторінок, що є основним елементом сайтів WWW.

Web-сторінки, підтримуючи технологію мультимедіа, об'єднують у собі різні види інформації: текст, графіку, звук, анімацію і відео. Від того, наскільки якісно і красиво зроблена та або інша Web-сторінка, багато в чому залежить її успіх у світі.

Проект World Wide Web був розпочатий у 1989 році Тімом Бернесом-Лі в лабораторії фізики високих енергій CERN. Метою проекту була розробка методу обміну дослідницьких даних та ідей з вченими всього світу. В першому (початковому) варіанті Web називався “гіпертекстовим проектом”.

Отже, що ж таке World Wide Web, або, як говорять в просторіччі, WWW, Web, або ще більш просто - 3W? WWW - це розподілена інформаційна система мультимедіа, заснована на гіпертексті. Коротко розберемо це визначення по порядку.

Розподілена інформаційна система: інформація зберігається на величезній кількості так званих WWW-серверів (servers). Тобто комп'ютерів, на які встановлено спеціальне програмне забезпечення і які з'єднані в мережу Internet. Користувачі, які мають доступ до мережі, одержують цю інформацію за допомогою програм-клієнтів, програм перегляду WWW-документів. При цьому програма перегляду посилає комп'ютерною мережею запит серверу, який зберігає файл із необхідним документом. У відповідь на запит сервер висилає програмі перегляду необхідний файл або повідомлення про відмову, якщо файл із тих або інших причин недоступний. Взаємодія клієнт-сервер відбувається за певними правилами, або, як кажуть, протоколами. Протокол, прийнятий в WWW, називається HyperText Transfer Protocol, скорочено - HTTP.

Мультимедіа: інформація включає не тільки текст, а й дво- і тривимірну графіку, відео і звук.

Гіпертекст: інформація в WWW подається у вигляді документів, будь-який з яких може містити як внутрішні перехресні посилання, так і посилання на інші документи, що зберігаються на тому самому або на будь-якому іншому сервері.

Такі посилання називають гіперпосиланнями або гіперзв'язками. На екрані комп'ютера у вікні програми перегляду посилання виглядають як виділені будь-яким чином (наприклад, іншим кольором і/або підкресленням) ділянки тексту або графіки. Вибираючи гіперпосилання, користувач програми перегляду може швидко переміщатися від однієї частини документа до іншої, або ж від одного документа до іншого. За необхідністю програма перегляду автоматично зв'язується із відповідним сервером в мережі, робить запит на документ, на який зроблене посилання. До речі, ідея гіпертекстового подання інформації вже добре знайома користувачам різних версій системи Microsoft Windows. Саме за цим принципом побудована у Windows система підказок (Help), з тією лише різницею, що гіпертекстова система підказок Windows не є розподіленою.

Отже, Web-сторінка може містити стилізований і форматований текст, графіку і гіперзв'язки з різними ресурсами Internet. Щоб реалізувати всі ці можливості, була розроблена спеціальна мова - HyperText Markup Language (HTML), тобто, Мова Розмітки Гіпертексту. Термін гіпертекст був уведений Тедом Нільсоном в 60-і роки. Так називався текст, до якого включені інтерактивні посилання на інші документи. Гіпермедіа - більш широке поняття, яким позначають документи, що включають в себе мультимедіа-інформацію.

Робота з броузером Internet Explorer

Під час наукових досліджень суттєве значення приділяється застосуванню конкретних інструментальних засобів, інформаційних технологій.

За час існування Internet розроблено досить багато програм-броузерів, за допомогою яких користувач може проглядати вміст Web-сторінок. Вони різняться своїми можливостями і невпинно вдосконалюються. До цього часу переважна більшість клієнтів Internet використовують або програму Netscape Communicator, або програму Microsoft Explorer, які мають приблизно однакові можливості.

Наведемо основні можливості броузера Internet Explorer щодо роботи з різноманітними документами і файлами.

P Відображення не лише текстової інформації, а й відтворення звуку, анімації, відео. Броузер Internet Explorer має розвинуті засоби підтримки динамічних Web-сторінок.

P Перехід до Web-сторінок, що переглядалися раніше (за допомогою кнопок Назад і Вперед).

P Автоматичне створення списку вузлів (журналу), які відвідувалися раніше.

P Відстежування вибраних Web-сторінок шляхом накопичення ярликів у системній папці Избранное.

P Пошук Web-вузлів за заданими ключовими словами або фразами.

P Окрім відображення Web-сторінок, Internet Explorer виконує роль менеджера файлів, що підтримує роботу зі звичайними файлами і папками (аналогічно програмі Проводник з Windows).

Броузер дозволяє однаково легко відкривати Web-сторінки і файли, які зберігаються на жорсткому диску. Водночас у вікні Internet Explorer можуть відображатися текстова і графічна інформація, відтворюватися звуки, відео.

Працюючи в Internet за допомогою Internet Explorer, користувач може виконати пошук цікавої для нього інформації, обрати вузол WWW, який хотів би відвідати, щось купити в електронній крамниці, оплатити послуги і багато іншого. Програма Internet Explorer - це справді провідник по Internet, з яким легко розв'язуються всі проблеми.