Главная Коллекция "Otherreferats" Программирование, компьютеры и кибернетика Інформаційно-телекомунікаційні технології в освіті

Інформаційно-телекомунікаційні технології в освіті

Можливості нових інформаційних технологій. Формування інформаційної культури в учасників навчально-виховного процесу. Основні види інформаційно-телекомунікаційних технологій. Створення й використання дистанційних курсів. Електронний навчальний посібник.

Рубрика Программирование, компьютеры и кибернетика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 15.04.2015
Размер файла 184,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

У той же час технологічна інфраструктура ДО виходить за межі навчальних закладів, що розробляють дистанційні методики навчання.

Інформаційно-комунікаційні технології у ВНЗ повинні бути сумісні з навчанням у середніх школах або ПТНЗ, відповідати державним і регіональним освітнім стандартам. Відповідно ДО стає предметом законодавства в міру зростання міжрегіональних телекомунікацій. Питаннями ДО починають цікавитись законодавці та відповідні акредитовані органи.

Минуле десятиліття наочно демонструє, як зміни в технології впливають на стосунки між навчальними закладами та учнями. Раніше ДО мала справу з учнями-одинаками. Традиція заочного навчання полягала лише в тому, щоб будь-який учень становив “клас одного учня”. Учень взаємодіяв лише з викладачем, але не з іншими учнями. Цій моделі більше ста років, і саме вона була узята за основу для телевізійної освіти у 80-х роках. Телевізійні трансляції, як і заочне письмове навчання, були розраховані на одного учня, що знаходився у себе вдома. Такий підхід був природно індивідуальним у тому розумінні, що учень сам обирає час, місце і темп вивчення. Проте він не зовсім орієнтований на індивідуальність учня, якщо врахувати, що відбір матеріалів, додаткова підтримка та порядок вивчення дисциплін повністю залежатиме лише від навчального закладу. Як вже зазначалось, починаючи з середини 80-х років швидко ростуть різноманітні інтерактивні телекомунікаційні середовища - супутникові, мікрохвильові, стиснуте відео, аудіоконференції тощо. Все це зробило групове навчання центром уваги в ДО.

Нові середовища дозволяють розширити традиційну аудиторію до так званої “віртуальної”. В підсумку контроль за часом, місцем і темпом навчання повертається до навчального закладу, але учні одержують можливість спілкуватись один з іншим.

Сьогодні з'являється новий тип навчальної групи - “спільнота учнів” -завдяки асинхронності таких телекомунікаційних середовищ, як комп'ютерні конференції, електронна пошта та голосова пошта.

Оскільки ці середовища не передбачають одночасного запитання і відповіді, учні можуть знову ж таки самі обирати час, місце і теми, зберігаючи можливість спілкування з іншими учнями, які в цей час працюють з іншою частиною навчального курсу або навіть проходять зовсім інші предмети в межах програми. Цілі спілкування у “спільноти учнів” не стільки дидактичні, скільки контекстуальні, мають на увазі принципово новий рівень спілкування, окрім того, що передбачений навчальною програмою.

Можна чекати появу нового типу стосунків наприкінці цього або на початку наступного десятиріччя. По мірі того, як учні отримують доступ до великих баз даних, гіпермедійних комплексів, відео- та тексту за допомогою комп'ютерних мереж, з'являється новий тип учня - чудово оснащеного для навчання, а краще сказати, цілої “спільноти молодих вчених”. Учні самі керують часом, місцем і темпом, широтою охоплення та послідовністю навчального матеріалу і, як додаток, мають можливість вільно спілкуватись із ровесниками і викладачами.

2.2 СТВОРЕННЯ Й ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНИХ КУРСІВ

Успішність та якість дистанційного навчання значною мірою залежать від ефективності організації занять, методичної якості матеріалів, а також керівництва, майстерності педагогів, які беруть участь у цьому процесі. Відомо, що значна кількість дистанційних курсів розробляються на інтуіції авторів, без урахування вимог сучасної психолого-педагогічної та методичної наук.

Проте, викладач дистанційного курсу, як свідчать сучасні дослідження [31; 49], повинен вміти:

1. Визначати освітні цілі, що підлягають вирішенню під час дослідницької та освітньої діяльності.

2. Володіти навичками обгрунтування можливої стратегії пошуку необхідних інформаційних матеріалів.

3. Визначати можливі джерела інформації, засоби її опрацювання.

4. Визначати список необхідних засобів збереження інформації: книг, довідників, відеоматеріалів і т.ін., що може забезпечити ефективність самостійних досліджень учнів і студентів.

5. Висувати гіпотези, проблеми, завдання для вирішення.

6. Керувати навчальним процесом.

7. Визначати предмет інформаційного пошуку.

8. Працювати в мережі.

У порівнянні з традиційним навчанням планування та опрацювання інформації для дистанційних курсів є більш складним для викладача. Такий курс вимагає більшої гнучкості, детальнішої проробки змісту, ретельнішого планування, підтримки студентів. У зазначеній вище роботі сформульовано також, чим повинен володіти викладач для створення власних дистанційних курсів. Зокрема, він повинен знати:

1. Мету і завдання вивчення дистанційного курсу.

2. Попередній рівень знань студентів або учнів, визначений за допомогою тестування, проведеного за індивідуальним завданням.

3. Як поділити навчальну інформацію на окремі блоки - незначні за обсягом закінчені частини матеріалу.

4. Послідовність подання інформації за певною логікою.

5. Запитання для закріплення змісту дистанційного курсу.

6. Рекомендації з оформлення дистанційного курсу та окремих його частин.

7. Способи та особливості подання інформації на дисплей.

8. Використання кольорів для забезпечення естетичного зовнішнього вигляду.

9. Як підтримувати мотивацію та зацікавленість студентів у роботі з дистанційним курсом.

10.Як правильно подати навчальний матеріал з точки зору особливості мови та граматики.

11. Як здійснити навігаційні зв'язки в розглядуваному матеріалі.

12. Відповідність навчальної інформації віковому та розумовому рівню студентів або учнів [31, 49-54].

Розробка дистанційного курсу здійснюється за такою загальною технологією: визначення мети та завдань; добір навчального матеріалу; виділення системи знань і бази знань. До особливостей цього процесу можна віднести формування інформаційного простору, що в результаті використання Internet, значно ширший і глибший. Успіх дистанційного навчання залежить від інформаційного простору, що сформував викладач. До інформаційного простору конкретної дисципліни входять основні та додаткові підручники і посібники; книги, доступні з бібліотеки; текстові файли різних форматів, що можуть бути створені розробниками курсів або скопійовані з різноманітних сайтів у Internet; посилання на навчальний матеріал інших курсів, що підтримують дану дисципліну та ін. Студенту можуть бути запропоновані рекомендації до пошуку інформації в Internet з використанням різноманітних пошукових програм.

Для організації дистанційного курсу з інформаційного простору виділяють систему знань або визначають основні елементи, структуру зв'язків між ними і мету. Курс розбивають на окремі модулі. Слід наголосити, що модулями в системному аналізі називають таку частину системи, де відображені входи і виходи цих частин.

Кожний з модулів має таку структуру:

P тему (назву) та мету вивчення;

P знання та вміння, необхідні для вивчення матеріалу;

P знання та вміння, що формуються під час вивчення;

P ключові слова та поняття;

P зміст теоретичного матеріалу;

P терміни та розкриття їхньої суті (глосарій);

P практичні та лабораторні роботи;

P структурно-логічні схеми або схеми взаємозв'язків;

P література;

P завдання для самостійного виконання та запитання для самоконтролю;

P тематичний контроль (система тестів).

2.3 ЕЛЕКТРОННИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК: ПРОБЛЕМИ СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ

Сьогодні в Україні проводяться роботи з інтеграції навчальних телекомунікаційних мереж, науково-методичного забезпечення навчального процесу, що засновані на використанні нових інформаційних технологій.

Особлива увага приділяється впровадженню сучасних інформаційних технологій у процес викладання різних дисциплін, створення електронних підручників і посібників та розвитку дистанційного навчання. Все це повинно бути орієнтовано на учня, на розширення можливостей навчання, які б враховували особливості, можливості та інтереси кожного, хто навчається. Крім того, викладачі, які здійснюють навчання, стикаються з такими проблемами: по-перше, постійно зростає обсяг інформації, котру повинен засвоїти учень; по-друге, здійснюється скорочення часу на вивчення дисциплін. Цю суперечність можна усунути лише за рахунок високоякісних посібників та додатків до них, шляхом використання інтенсивних технологій навчання, що дасть можливість скоротити час на навчання та підвищити його якість. Саме таким засобом є електронний навчальний посібник, який має допомагати, сприяти формуванню ділових якостей в усіх сферах діяльності особистості.

Електронний навчальний посібник має розв'язати такі завдання:

· учень вибирає, яким чином він буде вивчати ту чи іншу тему з певної дисципліни;

· забезпечується можливість одержувати різні варіанти допомоги: консультації, алгоритми виконання завдань та інше;

· можна запропонувати учневі значну кількість вправ, тестів, лабораторних та практичних робіт, працюючи над якими кожний має змогу простежити своє просування, визначити рівень засвоєння матеріалу, за необхідністю здійснити повторне вивчення;

· сформувати вміння працювати з книгою, систематизувати матеріал, розв'язувати задачі, складати алгоритми виконання завдань, використовувати комп'ютер як засіб для моделювання виробничих процесів.

Використання електронних посібників у роботі викладача дозволить:

· змінити процес викладання дисципліни з урахуванням досягнень певної галузі;

· сприятиме підвищенню кваліфікації викладача;

· підвищить якість навчання внаслідок розширення можливостей навчання, різноманітності форм і видів подання теоретичної та практичної інформації.

Сьогодні не існує загальновизнаного поняття "електронний посібник". Є лише кілька спроб зробити це. Наприклад: "Програмний засіб, що містить навчальний матеріал з теми, яка вивчається, або з курсу, а також засоби для контролю за їхнім засвоєнням". До основи його складання кладуть методику програмованого навчання. Дуже часто це має характер презентацій та будується у вигляді слайдів.

Використання інформаційних технологій навчання, пов'язаних з застосуванням електронного посібника, не враховує психологічних та психометричних характеристик тих, хто навчається. Тому конструкція електронного посібника має пов'язуватись не лише зі змістом курсу, а й з індивідуальними та віковими особливостями тих, хто навчається, тими навантаженнями, які будуть оптимальними для них. Тому набуло поширення проведення вхідного тестування, що здійснюється до початку роботи з електронним посібником. Це дає можливість вибору так званої індивідуальної траєкторії навчання. Особливо це важливо під час проведення електронного комп'ютерного лабораторного практикуму, який набув поширення в курсі спеціальної інформатики з професії "Оператор комп'ютерного набору", а також спеціальної технології з професії "Електромеханік з ремонту та обслуговування ЕОМ", вивчення курсу "1С: Бухгалтерія" майбутніми бухгалтерами.

Важливою проблемою інформатизації освіти є не лише використання сучасних інформаційних ресурсів, а й створення власних, які б задовольняли всім вимогам та потребам навчального закладу, мали методичні вказівки та обмін досвідом, впровадження педагогами.

2.4 МОДУЛЬНЕ НАВЧАННЯ І ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ І СТУДЕНТІВ

В останні роки поширення в навчальних закладах різних типів і рівнів акредитації набирає модульне навчання. Умови для цього створені Міжнародною організацією праці (МОП), зокрема Українським міжгалузевим центром Модульного навчання (УМЦМН). Особливістю модульного навчання є те, що учень може частково або повністю самостійно працювати в майстерні за запропонованою йому індивідуальною навчальною програмою.

Модульна система є перспективною формою навчання. Вона гарантує якість підготовки фахівців, скорочує термін навчання, зменшує витрати на професійну підготовку. Модульна система передбачає, що теоретично-виробниче навчання проводить одна особа - майстер-викладач. Ця система навчання дає можливість оволодіти професією у кілька етапів, а конкретний кваліфікований розряд присвоюється учням залежно від фактичного оволодіння ними професійними знаннями та вміннями, що підтверджується тестуванням наприкінці кожного елементу модульного блоку.

В основу модульного навчання покладене виробниче завдання. Програма, якою повинен оволодіти учень, поділяється на модульні блоки (МБ). МБ - це логічно завершена частина роботи в межах виробничого завдання або діяльності з чітко визначеним початком і кінцем. Отже, МБ визначається комплексом навичок, умінь і пов'язаних з ними знань, що є складовими кваліфікаційної характеристики певної професії.

Кожна модульна одиниця має відповідати таким категоріям:

- розподіл навчальної програми на МБ;

- визначення операцій, що виконуються в межах кожного МБ;

- визначення вимог до роботи, що виконується у межах кожного блоку;

- формування вимог до знань та умінь учня в оволодінні професією.

До МБ входять ряд логічно пов'язаних операцій, які повинен визначити та грамотно описати кваліфікований працівник.

Модульні блоки складаються з модульних навчальних елементів (НЕ). Розробляються НЕ на основі окремих виробничих операцій у вигляді коротких тестів і малюнків, а також тестів і практичних завдань.

НЕ може використовуватися для самостійної роботи учнів, а також для його роботи під керівництвом педагога. Навчальна програма складається з повного комплекту НЕ. У підручнику Н.В.Батраченко, В.П.Головінова і Н.М.Каменєвої [3], наприклад, знаходиться 81 НЕ. На першій сторінці кожного НЕ вміщено його назву, цілі навчання, перелік обладнання та інструментів, які використовуються в роботі з цим НЕ. На наступних сторінках розміщений відповідний навчальний матеріал.

Кожний НЕ поділений на кроки. Кроки пронумеровані. Навчальний матеріал викладається послідовно, крок за кроком, у доступній формі у вигляді малюнків і коротких коментарів до них. Малюнки також пронумеровані. Номер малюнку відповідає номеру кроку.

Чітко сформульовані цілі навчання необхідні як для викладача, так і для учня. Коли останній знає, що від нього вимагається після закінчення навчання, він може досягти значно кращих результатів, на будь-якому етапі програми контролювати свої власні успіхи в одержанні нових умінь і навичок, вміти оцінити свої дії.

Основою навчання в модульній системі є НЕ. Короткий текстовий опис трудових навичок кваліфікованого працівника супроводжується ілюстраціями самих прийомів, операцій роботи. Ілюстрації дають учневі чітку та конкретну наочну інформацію про матеріали, що вивчаються. Ілюстрації формують в учня конкретні зорові враження про трудові прийоми тієї операції, що виконується. Ілюстрація надає можливість порівняно тривало розглядати зображення, де послідовно показані всі етапи трудового процесу.

Наприкінці кожного НЕ є тести для перевірки вмінь і навичок, засвоєних учнями. Тести НЕ адресовані учню, що значною мірою зменшує психологічний бар'єр, пов'язаний з перевіркою знань, вмінь і навичок. Тести можна також використовувати для самоперевірки.

Досвід свідчить, що під час використання модульної системи навчання доцільно застосовувати трирівневий контроль успішності.

На першому з них використовують контрольні тести НЕ. Тут передбачена двобальна шкала оцінки засвоєння навчального матеріалу (“так” або “ні”). Можна використовувати й інші шкали (“п'ятибальну”, “дванадцятибальну”).

Другий рівень пов'язаний з кваліфікаційними випробуваннями на рівні МБ. Учневі пропонується виконати роботу, що охоплює вміння та навички з кількох НЕ. інформаційний технологія курс посібник

Нарешті, на третьому рівні проводяться кваліфікаційні випробування за правилами, що діють в системі професійно-технічної освіти. Після таких випробувань учню присвоюється кваліфікаційний розряд за певною професією.

  • РОЗДІЛ 3. ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

3.1 ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ КУРСІВ

Неперервне підвищення кваліфікації та зростання фахової майстерності набуває особливої актуальності в сучасних умовах реформування освітньої галузі. Процеси, що відбуваються в суспільстві, в освіті привели до появи розриву, відставання між інформаційно-інноваційними перетвореннями та рівнем використання наукових і технологічних досягнень в освітньому процесі, потребою забезпечення неперервного розвитку професійної компетентності інженерно-педагогічних працівників закладів професійно-технічної освіти, відсутністю систематичної післядипломної освіти та підвищення фахової майстерності.

Розв'язання цих проблем можливе шляхом підвищення кваліфікації з метою поглиблення професійної компетентності інженерно-педагогічних працівників (ІПП) професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ), яке можна здійснювати на внутрішньоучилищному, курсовому, самоосвітньому регіональному та державному рівнях післядипломної освіти. Для здійснення такої неперервної системи підвищення фахової майстерності необхідно мати чітке уявлення про загальну, професійно-педагогічну, практично-діяльнісну культуру, рівень професіоналізму ІПП ПТНЗ.

Ця робота може бути частково реалізована в межах методичної комісії навчального закладу та більш глибокого навчання в школах фахової майстерності, які можуть бути організовані в окремо взятих навчальних закладах. Наприклад, в одному училищі або на рівні обласних навчально-методичних центрів професійно-технічної освіти (НМЦ ПТО). Можливе здійснення підвищення кваліфікації в школі фахової майстерності (на базі навчального закладу) (I етап) та на очно-заочних курсах на базі обласних навчально-методичних центрів ПТО - ІІ етап. Така форма підвищення кваліфікації, фахової майстерності здійснюється на основі діагностування потреб педагогів і реального рівня їхньої професійної компетентності, що дає змогу здійснювати неперервне підвищення кваліфікації без відриву від основної роботи на базі навчального закладу за умов наявності відповідного кадрового потенціалу та належної матеріально-технічної бази. Це дає можливість здійснити добір змісту, форм, методів, засобів навчання та створить умови, коли кожний ІПП зможе неперервно підвищувати свою професійну компетентність та фахову майстерність.

В останні роки в Україні, як і у всьому світі, все більшої популярності набуває ідея дистанційного навчання (ДН), що ґрунтується на застосуванні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, дозволяє розв'язувати проблеми навчання та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників. Особливо актуально постало питання підвищення кваліфікації та фахової майстерності без відриву від роботи в зв'язку зі складним економічним становищем сімей ІПП та навчальних закладів, сімейними обставинами, виробничими можливостями (курси підвищення кваліфікації зазвичай проводяться під час навчального року) та інші.

Для підвищення кваліфікації та фахової майстерності на базі навчального закладу необхідні відповідно підготовлені кадри, які б могли вести навчання, можливість залучення науковців до такої роботи та навчально-матеріальна база, на якій можна було б здійснювати навчання ІПП з одночасним практичним застосуванням набутих знань на практиці, тобто проведення відповідних занять, застосування розроблених навчально-методичних комплексів та інше.

Підвищення кваліфікації з використанням ДН характеризується такими факторами:

Гнучкість, коли ті, які навчаються, підвищують свій фаховий рівень на робочому місці, не витрачаючи додаткових коштів, працюючи в будь-який час та в зручному місці.

Адаптивність, що забезпечує реалізацію індивідуального графіка одержання відповідної освіти.

Модульність - комплекс програм, що дає цілісне уявлення в конкретній предметній галузі. Це дає можливість формувати навчальну програму з набору модулей-курсів, які відповідають даному навчальному закладу.

Економічна ефективність - значно дешевша форма навчання, ніж денна форма.

Орієнтація на кінцевий результат - професійна підготовка в системі ДН відповідає запитам тих, хто в ній навчається, та потенціалу викладачів (т'юторів).

Можливість використання досвіду інших навчальних закладів і країн.

Однією з найважливіших умов організації ДН є чітка робота внутрішньої комп'ютерної мережі. Суттєве значення має підготовка навчально-методичного комплексу, що використовується т'юторами (викладачами) під час навчання.

Набір матеріалів такого комплексу включає:

· текст (електронний) з викладенням теоретичного матеріалу;

· питання для самоконтролю з відповідями на них;

· контрольні запитання для перевірки знань;

· тестові завдання для проміжного контролю знань;

· лабораторні (практичні) роботи з методичними вказівками;

· курсові роботи з завданнями та методичними вказівками до їхнього виконання;

· довідкові матеріали.

ДН передбачає наявність трьох суб'єктів, необхідних для її функціонування.

Викладачі, які мають відповідні знання та навички в тій галузі, в якій здійснюється підвищення кваліфікації.

Працівники, які бажають підвищувати кваліфікацію та фаховий рівень в умовах ДН.

Адміністратори, від яких залежить розв'язання питань ДН у відповідному навчальному закладі.

Система підвищення кваліфікації та фахової майстерності за дистанційною формою загалом містить два етапи.

На першому з них навчання здійснюється в школі фахової майстерності за дистанційною формою з використанням внутрішньої мережі Іntranet. Кожний ІПП має можливість вибрати тематику курсів для навчання та викладачів; отримувати консультацію один раз на місяць, виконувати лабораторні (практичні) роботи, проходити тестування, виконувати контрольні роботи, готувати курсову роботу.

На другому етапі навчання здійснюється на базі НМЦ профтехосвіти області; слухачам читають лекції з психології, педагогіки, а також вони виконують підсумкову курсову роботу.

На першому етапі робота т'юторів принципово відрізняється від роботи викладача за традиційною формою. Методика побудови курсу та його реалізація вимагають активної роботи з комп'ютером, з відповідним консультуванням у викладача.

Викладачі контролюють виконання слухачами навчального графіку, допомагають у виконанні різноманітних завдань, встановленні програмного забезпечення на ПЕОМ і роботі з ним.

Така система підвищення кваліфікації (фахової майстерності) дозволить:

· навчальним закладам зберегти кадровий потенціал, постійно підвищувати фахову майстерність ІПП, впроваджувати новітні технології, залучати до навчання все більшу кількість ІПП;

· всім учасникам ДН мати постійний доступ до мережі Internet з організації праці, системи перепідготовки кадрів;

· навчальним закладам підвищити ефективність їхньої діяльності, завдяки підвищенню фахової майстерності інженерно-педагогічних працівників на власній території у вільний час;

· адміністрації розв'язати проблему неперервного підвищення кваліфікації та фахової майстерності на робочих місцях з використанням навчально-матеріальної бази ПТНЗ, постійно її вдосконалювати.

Використання ДН для підвищення кваліфікації та фахової майстерності не має обмеженості в наповнюваності груп навчання, виникає можливість поглибленого вивчення навчального матеріалу. Викладачі школи фахової майстерності повинні готувати та створювати електронні курси лекцій з гіперпосиланнями та мультимедійними завданнями типу “кейс” викладача. Спеціальні програми допоможуть узагальнювати інформацію про успіхи, рівень знань та інтереси слухачів. Тим самим кожний з них створить свій “кейс” слухача. Використання внутрішньої мережі Iнтранет дає можливість кожному ІПП користуватися електронною бібліотекою училища, знайомитися з кращим педагогічним досвідом працівників закладу. Це дає можливість кожному самостійно вчитися, усувати прогалини з будь-якого предмету, теми, обговорювати проблеми з т'ютором, систематично контролювати себе, рівень своєї самопідготовки. Сьогодні, в умовах обмеженого фінансування, відсутності бюджетних коштів на розвиток телекомунікаційних мереж, забезпечення комп'ютерами навчальних закладів ПТО, сучасного економічного стану ІПП навчальних закладів, відсутності необхідного ліцензійного програмного забезпечення тощо не дає можливості значно піднести рівень знань як учнів, так і викладачів. Тому описана в даному параграфі технологія підвищення кваліфікації та фахової майстерності ІПП на їхніх робочих місцях, що не потребує значних коштів і витрат, буде корисна всім навчальним закладам.

3.2 ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Швидкий розвиток обсягу знань, збільшення обсягу інформації, поява нових інформаційних технологій зумовили переміщення центру мас в розподілі суспільної праці із матеріального виробництва в галузь використання інформації. В зв'язку з тим, що інформація нині стала стратегічним ресурсом суспільства, вона стала відігравати пріоритетну роль.

Сьогодні у великому потоці інформації, необхідності швидкого оброблення її, прийняття рішення, неможливо керувати будь-яким закладом освіти, як і підприємством, без комп'ютеризації його управлінської діяльності. А тому комп'ютеризація управлінської діяльності не менш важлива, ніж комп'ютеризація навчального процесу. Якість організації навчального процесу залежить від управлінської діяльності, її ефективної та якісної роботи. Виходячи з цього, в навчальних закладах розробляються та впроваджуються програми: “Контингент”, “Кадри”, “Матеріально-технічна база”, “Стипендія”, “Розклад”, “Заробітна плата”. Ці програми дозволяють якісно змінити зміст, методи і організаційні форми управління навчальним закладом.

У нашому навчальному закладі створено внутрішню мережу Iнтранет, що не тільки задовольняє потреби процесу навчання, а й надає можливість здійснювати оперативне управління діяльністю навчального закладу.

Для впровадження методик використання інформаційних технологій в управлінську діяльність необхідно:

Встановити відповідні програмні продукти;

Навчити відповідальних осіб підготовці матеріалів до кожної програми;

Навчити створювати модуль добору інформації з наявної в навчальному закладі бази даних.

Враховуючи те, що інформатизація управлінської діяльності в навчальному закладі - об'єктивний процес, пов'язаний з підвищенням ролі та ступеня впливу інтелектуальних видів діяльності на всі сфери життя суспільства, вона дозволяє якісно змінити зміст, методи й організаційні форми професійного навчання, сприяє постійному оновленню його змісту, форм і методів організації навчального процесу, його оперативному коригуванню та удосконаленню.

1. Світовий і український досвід переконують, що ефективність інформатизації освіти суттєво залежить від якості підготовки викладачів до використання в навчальному процесі комп'ютерних технологій.

2. Ефективною формою підвищення кваліфікації викладачів і їхньої фахової майстерності стали комп'ютерні курси, організовані безпосередньо в училищі за допомогою дистанційної освіти. Однією з науково обґрунтованих концепцій таких курсів була визнана запропонована авторами концепція курсів при вищому професійному училищі №4. Навчальним планом передбачається два етапи цих курсів - перший в училищі, другий в інституті післядипломної освіти.

3. Зміст і обсяг знань в галузі інформатики та комп'ютерних технологій постійно змінюються, вимоги до них постійно зростають. Тому у викладачів і майстрів виробничого навчання ПТНЗ, які користуються комп'ютерними технологіями, має бути вироблена потреба в постійному вдосконаленні знань, підвищенні педагогічної майстерності. Модель професійної майстерності педагога доцільно використати з метою формування творчого викладача, який цікавиться педагогічними інноваціями та їхнім впровадженням, шукає нові форми та методи навчання, допускає розумний ризик, може допускати та виправляти помилки.

Розділ 4. Застосування мультимедійних засобів і глобальних мереж у наукових дослідженнях

4.1 ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ

Серйозні кризові процеси, що відбуваються у сучасному українському суспільстві, здійснюються на тлі стрімкого зростання ролі та обсягів інформації та знань, інформаційної економіки і зміни економічного статусу інформації та інформаційних технологій, тобто процесів, що вже починають кардинально змінювати життя людей на всій планеті.

У системі світового поділу праці відбувається процес соціально-економічної, політичної та духовно-культурної сегрегації. В результаті утворюється глобальна концентрація всієї чи майже всієї інтелектуальної індустрії в розвинутих державах. Вони, таким чином, можуть стати єдиним джерелом, зберігачем і господарем головних інтелектуальних ресурсів світу, виробником домінантних інформаційних технологій, а також, надалі, і основних культурних, цивілізаційних, соціально-гуманітарних цінностей. Уже почуваються перші хвилі майбутнього глобального, ще не знаного в історії, розподілу людства, що характеризується постійною міграцією кращих інтелектуальних сил і талантів з країн, що розвиваються, зокрема й України, до високорозвинутих.

Інформація в сучасному світі вже є засобом і метою повноцінної життєдіяльності та набуває чітких рис реальної влади, яка тісно вплетена в усі сфери функціонування суспільства та всі інші види влади. Людство, таким чином, безупинно просувається до нової ери свого розвитку - ери, де найвищими цінностями виступають інформація та знання.

Епоха друкарства тривала близько 500 років. Вона почалася з винаходу друкарського верстата для тиражування книг, газет, журналів і завершується значним поширенням інших аналогових засобів тиражування, збереження і передачі інформації: фотографії, кіно, телеграфії, телефонії, радіо, телебачення.

Криза епохи аналогової інформації проявляється в трьох основних напрямах:

накопичену інформацію складно опрацьовувати;

дуже важко зберігати тривалий час;

способи і пристрої для запису, збереження, відтворення надзвичайно різнорідні.

У новій епосі, технічною базою якої став комп'ютер, а методичною - цифрове подання інформації, ці проблеми усунуті, оскільки:

інформація однорідна: текст, звукоряд, відеоряд подаються єдиним образом, у цифровому вигляді;

інформацію легко зберігати: по-перше, вона в цифровому вигляді не спотворюється тут же копіюванням, по-друге, оптичні носії інформації мають лише гарантійний термін зберігання десятки років;

інформацію легко переробляти: усі операції від рутинних (наприклад, пошук) до творчих (наприклад, перетворення) на комп'ютері проводяться або автоматично, або автоматизовано (за участю людини). Міркуючи над наведеними аргументами, легко бачити, що перелом і явне виділення меж двох інформаційних епох внесла поява мультимедіа-технологій [51; 58].

Суть поняття МУЛЬТИМЕДІА

Мультимедіа - це спеціальна інтерактивна технологія, що забезпечує за допомогою технічних і програмних засобів роботу з анімованою комп'ютерною графікою і текстом, мовою, високоякісним звуком, нерухомими зображеннями і рухомим відео.

Якщо структурувати інформацію, з якою може працювати мультимедіа, то можна сказати, що мультимедіа - синтез трьох стихій: інформації цифрового характеру (тексти, графіка, анімація), аналогової інформації візуального відображення (відео, фотокартки, картини та ін.) і аналогової інформації звуку (мова, музика, інші звуки) [45].

Одним із перших інструментальних засобів створення технологій мультимедіа була гіпертекстова технологія, що забезпечує роботу з текстовою інформацією, зображенням, звуком, мовою.

Мультимедіа є наступним логічним кроком у розвитку персонального комп'ютера. Вона еволюційна в тому розумінні, що будується на базі наявної комп'ютерної технології. Рис. 4.1 показує еволюцію використання комп'ютера від обробки чисел і текстів до відео [53].

Будь-яка система гіпермедіа, тобто система, побудована на базі технології гіпертексту (гіпертекст-технологія роботи з текстовими даними, дозволяє встановлювати асоціативні зв'язки - “гіперзв'язки” - між окремими термінами, фрагментами). Текст одночасно систематизований від початку до завершення, за тематичними лініями, індексами, бібліографічними вказівками і т.п. (як задасть розробник або користувач системи), але при цьому така система, що забезпечує роботу з нетекстовою інформацією, відеозображеннями, звуком, мовою - одночасно є і системою мультимедіа.

З іншого боку, такі класи систем мультимедіа, як, наприклад, інфостудії (системи запису живого відео, звуку в цифровому відео) ніяк з гіпертекст-технологією не пов'язані, а отже, не можуть бути віднесені до систем гіпермедіа.

Отже, “гіпермедіа” - це клас систем мультимедіа, що включають інформацію, структуровану за допомогою гіперзв'язків. Правомірне також використання терміну “гіпермедіа” для позначення самої теорії (або технології) гіпертексту, розширеної на нетекстові види інформації.

Саме мультимедіа-технологіям зобов'язаний нинішнім розквітом Internet (WWW), телефонія (відеотелефон) й інтерактивне телебачення.

Мультимедіа технології активно увірвалися на простори гіпертекстових просторів Internet. Багато в чому, звичайно, це пов'язане з удосконаленням зв'язку, можливістю передавати значні обсяги інформації на більшій швидкості, з одного боку, і появою нових програмних мультимедіа продуктів, з іншого боку.

Образи реальних об'єктів і процесів, різних за своєю природою (людей, музичних інструментів, приладів, художніх творів тощо), які створюються на екрані за допомогою комп'ютерної технології, називають віртуальним світом або віртуальною реальністю [53; 56].

З цими образами можна працювати, як із реальними речами (наприклад, настроювати і грати на піаніно, проводити дослідження і випробовування тощо). Віртуальна дійсність, що поступово входить у наше життя, наближає нас до інформаційних ресурсів усього людства, розширює наш кругозір і змінює спосіб життя. Враховуючи те, що знайомство більшості споживачів із мультимедіа здійснюється через комп'ютерні ігри, мультимедіа стає цінним інструментом у ділових, навчальних і наукових колах. Мультимедіа вдосконалює спілкування шляхом побудови мостів, що об'єднують окремих осіб, міста і країни в усьому світі. Це особливо очевидно у WorldWide в рамках Іпternet, де власні інтерактивні сторінки змагаються за привернення уваги користувачів.

Неважко продовжити список використання мультимедіа в різних сферах людської діяльності. При цьому стає очевидним, що впровадження мультимедіа в освіту, де 500 років панувала книга, сьогодні стало питанням існування освіти в новій епосі [44; 60].

Архітектура мультимедіа-систем

Під мультимедіа, як уже зазначалось, розуміють такий спосіб і такі засоби донесення інформації до користувача, при яких використовується кілька середовищ, наприклад, комп'ютерна графіка, фотографія, фрагменти відео, текст, звукове супроводження тощо.

Такий підхід висуває значні вимоги до носія інформації за об'ємом і швидкодією, а також до засобів виведення інформації. Ці вимоги задовольняє комплекс мультимедіа, що включає в себе такі компоненти [11; 19; 27]:

1) персональний комп'ютер;

2) програвач компакт-дисків (CD-ROM DRIVE);

3) звукова плата з навушниками або колонками (відеоплата з відеокамерою);

4) компакт-диски (CD-ROM) із записаними на них програмами.

Перспективи розвитку мультимедіа та глобальних інформаційних мереж

Як швидко змінюється наш світ! Ще те, що буквально вчора здавалося нам чимось неймовірним, уже сьогодні стає звичайним. І все це завдяки швидкому розвитку інформаційно-телекомунікаційних технологій.

Мультимедіа - одне з найпопулярніших понять сучасної інформатики, із яким пов'язаний розвиток широкого спектра конкретних технологій і відповідних секторів комп'ютерного ринку. Синтез мультимедіа і комп'ютерних телекомунікацій обіцяє революційні зміни в інформаційних технологіях XXI століття.

Наприклад, користувачі стільникових телефонів, в яких вбудована функція MMS [Myltimedia Messaging Services] можуть передавати і приймати фотокартки, малюнки й аудіокліпи. Ще декілька років тому про такі можливості звичайного мобільного телефону можна було тільки мріяти. Сьогодні ж це - реальність.

Схожа ситуація складається і в іншій сфері. Вже у найближчому майбутньому з'явиться можливість поселитися в інтелектуальному домі. Це будуть будинки, в яких значна частина систем життєзабезпечення і побутової техніки управляється або контролюється за допомогою комп'ютера. І не тільки автоматизація деяких процесів, а й управління роботою холодильника, кавоварки, комп'ютера, систем безпеки, опалення, вентиляції, освітлення, домашнього кінотеатру та інше.

Сервер асоціації MMTA (MultiMedia Telecommunications Association) містить безліч цікавих матеріалів, що розповідають про сучасний стан і перспективи розвитку цієї нової сфери. Є розділи, присвячені новинам, технічним стандартам, оглядам і прогнозам ринку, конференціям та іншим подіям, а також конкретним напрямам комп'ютерної телефонії, мобільним телекомунікаціям, передаванню цифрового відео.

Пройдуть роки, перш ніж програмісти й користувачі знайдуть спільну мову і навчаться використовувати можливості, що відкривають перед нами мультимедіа-технології. Прогрес в галузі комп'ютерних технологій зупинити не можна - “мультимедіа” не міф, оскільки об'єктивно дає можливість використовувати ПК у нових якостях.

Мультимедіа-технології впливатимуть на наше життя по-різному. Вони можуть поліпшити апаратуру, спосіб, за допомогою якого ми працюємо з різною апаратурою, змінити методи комунікацій [35; 53; 61]. З'являться “розумні” телевізори, які будуть більше комп'ютерами, ніж телевізорами, “розумні” побутові прилади, машини і т.д. - зможуть здійснитися найсміливіші ідеї сучасних фантастів.

Уже сьогодні:

P можна почути звук безпосередньо з поверхні екрана в новому 17-дюймовому ЖК-моніторі ViewSonic T (www.nec.com.);

P люди з дефектами зору можуть не тільки читати тексти з екрана ПК, а й розглядати графічні зображення, доторкаючись до екрана. Це дозволяє зробити дисплей, розроблений Національним Інститутом Стандартів і Технологій США (www.nist.gov);

P незабаром різниці між комп'ютером і музичним центром практично не існуватиме. Про це турбується компанія VIA Texnologies (www.via.com.tw), яка представила прототип Hi-Fi PC - суміші ПК із програвачем CD/DVD-дисків;

P розширені можливості введення даних і практично повне управління однією рукою - основні переваги нової серії Tungsten кишенькових комп'ютерів Pаlm (www.palm.com);

P новий ефективний спосіб боротьби із злочинцями взято на озброєння японською та німецькою поліцією. Очевидець злочину, який має при собі телефон із вбудованою камерою, може швидко переслати знімки в поліцію. Також за допомогою такої системи можна пересилати на мобільні телефони прикмети злочинців, людей, які пропали безвісти та ін.;

P “відчути” віртуальну реальність можна завдяки електронній рукавичці P5 компанії Essential Reality. Вона дозволяє майже реально брати участь у подіях, управляючи безпосередньо рукою;

P одержати інформацію про країни і міста можна за допомогою віртуального глобуса, що виготовлений на основі технологій трьохвимірної графіки (www.longgame.net);

P відсилати мультимедійні повідомлення EMS і MMS, обмінюватися інформацією з ПК або кишеньковими комп'ютерами, завантажувати Java-ігри, додатки для бізнесу та подорожей та багато іншого можна, наприклад, за допомогою нового мобільного телефону S55 від Siemens.

4.2 ЗАСТОСУВАННЯ МУЛЬТИМЕДІА ТА ГЛОБАЛЬНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ МЕРЕЖ

Застосування мультимедіа-технологій та інформаційних мереж в бізнесі, медицині, мистецтві, сфері розваг

У сферах освіти, бізнесу, промислового виробництва, зв'язку, наукових досліджень, медицини, розваг, в побуті відбуваються швидкі й глибокі зміни, викликані впровадженням нових інформаційних технологій (НІТ). Сфера використання комп'ютерів охоплює практично всі види діяльності, пов'язані з інформацією.

Дуже значні перспективи перед мультимедіа в медицині: бази знань, методики операцій, каталоги ліків і т.п. У сфері бізнесу фірми з продажу нерухомості вже використовують технологію мультимедіа для створення каталогів будинків, виставлених на продаж. Покупець може побачити на екрані будинок у різних ракурсах, зробити інтерактивну відеопрогулянку приміщеннями, ознайомитися з планами й кресленнями. Технологічні мультимедіа користуються увагою військових: так, Пентагон реалізує програму перенесення на інтерактивні відеодиски всієї технічної, експлуатаційної і навчальної документації про системи озброєнь, створення і масового використання тренажерів на основі таких дисків.

Світові лідери в сфері високих технологій (Hewlett-Packard, IBM, Microsoft, Samsung) уже готові запропонувати своїм клієнтам приголомшливі можливості, що стануть доступні жителям будинків майбутнього. Наприклад, холодильник видає попередження про закінчення продуктів і може надсилати замовлення через Internet господарю, або й до магазину. Мікрохвильові печі й духовки готують автоматично, скачуючи інформацію про рецепти з Internet. Керувати елементами спальні замість пультів з кнопками можна за допомогою безпровідного екрана, який реагує відповідним чином на дотик пальців. Батьки можуть контролювати няню і дитину через спеціальний сайт в Internet, який показує, що відбувається в домі. Регулятор температури підключений до Web-сайту прогнозу погоди й у випадку її погіршення, автоматично включає опалення і т.д.

Швидко виникають фірми, що спеціалізуються на виробництві видань гіпермедіа-книг, енциклопедій, путівників.

Прикладом використання мультимедіа в мистецтві можуть служити музичні CD-ROM, що дозволяють не тільки прослуховувати (з найвищою якістю) твори того чи іншого композитора, а й переглядати на екрані партитури, виділяти й прослуховувати окремі теми або інструменти, знайомитися з рецензіями. Переглядати текстові фото- і відеоматеріали, що відносяться до життя і творчості композитора, складу і розташування оркестру й хору, історії створення кожного інструмента оркестру і т.п. Випущені, зокрема, CD-ROM, присвячені 9-й симфонії Бетховена, “Чарівній флейті” Моцаpта, “Весні священної” Стpавінського. Інший приклад - це занесення на інтерактивні відеодиски фондів художніх музеїв.

Крім “інформаційних” застосувань, є й “креативні”, що дозволяють створювати нові твори мистецтва. Вже сьогодні станція мультимедіа стає незамінним авторським інструментом у кіно й відеомистецтві. Автор фільму за екраном такої настільної системи збирає, “оранжирує”, створює твори із заздалегідь підготовлених - намальованих, відзнятих, записаних і т.п. фрагментів. Він має практично миттєвий доступ до кожного кадру знятого матеріалу, можливість діалогового “електронного” монтажу з точністю до кадру. Йому доступні різноманітні відеоефекти, накладання й перетворення зображень, маніпуляції із звуком, “збирання” звукового супроводу зі звуків від різних зовнішніх аудіоджерел, із банку звуків, із програм звукових ефектів. Далі, використання оброблених чи згенерованих комп'ютером зображень може призвести до появи нової образотворчої техніки в живопису або кіно.

Дуже перспективними виглядають роботи з упровадження елементів штучного інтелекту в системи мультимедіа. Вони можуть “відчувати” середовище спілкування, адаптуватися до нього й оптимізувати процес спілкування з користувачем; вони підлаштовуються під читачів, аналізують коло їхніх інтересів, пам'ятають питання, що викликають труднощі, і можуть самі запропонувати додаткову інформацію. Системи, які розуміють природну мову і можуть розпізнавати її, ще більш розширюють діапазон взаємодії людини з комп'ютером.

Нині швидко розвивається нова, фантастична для нас сфера застосування комп'ютерів, у якій важливу роль відіграє технологія мультимедіа - це системи віртуальної або альтернативної реальності, а також близькі до них системи “телеприсутності”. За допомогою спеціального устаткування - системи з двома мініатюрними стереодисплеями, квадранавушниками, спеціальними сенсорними рукавичками і навіть костюма можна "увійти" в згенерований чи змодельований комп'ютером світ (а не заглянути в нього через плоске віконце дисплея), повернувши голову, подивитися ліворуч чи праворуч, пройти далі, простягнути руку вперед - і побачити її в цьому віртуальному світі; можна навіть узяти будь-який віртуальний предмет (відчувши при цьому його вагу) і переставити в інше місце; можна в такий спосіб будувати, створювати цей світ зсередини [12; 53; 58].

Використання мультимедійних засобів і глобальних інформаційних систем в освіті

Феномен мультимедіа демократизує наукову, художню і виробничу творчість.

Найширше застосування технологія мультимедіа отримала в сфері освіти [16; 56; 60], включаючи і такі напрями, як відеоенциклопедії з багатьох шкільних дисциплін, музеїв, міст, інтерактивні путівники, тренажери, ситуаційно-рольові ігри, що дають можливість поєднати ігровий процес з навчанням; електронні лекторії та підручники, незамінні під час самостійної роботи; персональні інтелектуальні ігри з різноманітних наукових дисциплін, що є навчаючими системами з використанням штучного інтелекту; дослідницьке навчання під час моделювання процесу, який вивчається у аналоговій або абстрактній формі; системи самотестування знань учнів; моделювання ситуації до рівня повного занурення - віртуальна реальність (для вивчення мови - моделювання ділових переговорів іноземною мовою, моделювання положення на біржі в процесі вивчення економічних питань і т.д.) та ін. Комп'ютер із платою мультимедіа зразу стає універсальним навчальним чи інформаційним інструментом практично у будь-якій галузі знань і людської діяльності - досить встановити CD-диск із відповідним курсом (чи записати необхідні файли на вінчестер комп'ютера).

Технологія мультимедіа створює передумови для розвитку “домашньої індустрїі”, що призводить до скорочення виробничих площ, збільшує продуктивність праці. Особливі перспективи відкриває мультимедіа для дистанційного навчання: в даний час, в основному, сформульовані концепції побудови електронних курсів для дистанційної освіти, також пропонуються мультимедійні курси, розроблені таким чином, що можуть взяти на себе частину дидактичних функцій викладача.

Деякі сфери застосування мультимедіа-технологій:

* інтерактивне навчання;

* інформаційні кіоски;

* автоматизовані засоби стимулювання продажу;

* демонстраційні дискети;

* електронні брошури;

* інтерактивні презентації;

* інтерактивна мережа Internet.

Інтерактивне навчання - ефективне застосування мультимедіа. Ця технологія дає можливість розповсюджувати інтерактивне навчання засобами мережі, мультимедіа-класів або на CD-ROM чи дискетах. Учні можуть проходити навчальні програми в себе на місцях, у зручний для них час. Мультимедіа створює мультисенсорне навчальне середовище. Психологи і викладачі переконані, що кожен навчається по-різному. Дехто навчається на слух, інші є зоровими або тактильними учнями. Це основа теорії мультисенсорного навчання. Використання методів, що містять домінуючий стиль навчання для конкретного учня, забезпечує максимальне засвоєння матеріалу, що вивчається.

Рольові або ситуаційні моделі є додатковою перевагою в навчанні. Учні можуть вибирати різні відповіді на конкретні ситуації і бачити, як їхні рішення впливають на кінцевий результат.

Інформаційні кіоски можна застосовувати в різних сферах: у мережі готелів, на складах апаратури, в аеропортах, банках тощо.

Наприклад, британські банки запровадили в практику роботи термінал самообслуговування -- мультимедійний кіоск серії МІС 9000 корпорації Unisys. Мультимедіа-кіоск дає можливість клієнту докладно ознайомитися з послугами, що надаються банком. Користувач попадає у віртуальний відділ банку, де його зустрічає асистент, який розповідає про можливості системи. Клієнт може прочитати оголошення на дошці, буклет про послуги банку, зайти у відділ іпотечних кредитів і поговорити з клерком. Система надає клієнту інформацію у максимально повному обсязі, однак у будь-який час справжній клерк може з'явитися перед клієнтом у режимі відеоконференції і допомогти у нестандартній ситуації. При бажанні клієнт може призначити зустріч із потрібним працівником банку.

За допомогою мультимедіа-кіоску можна виконувати запити про залишки на рахунках, роздрукувати виписку, робити заявки на відкриття рахунків або отримання кредиту, оплачувати рахунки або оцінювати різні варіанти інвестицій.

Автоматизовані засоби стимулювання продажу - контакти між торговельними представництвами та їх офісами. Ці програмні засоби можуть повідомляти про контракти, проблеми, що виникли, відправляти й одержувати пошту, забезпечувати доступ до даних і виконувати безліч інших завдань.

Демонстраційні дискети дають змогу рекламувати продукти і послуги дешевим, ефективним способом за допомогою звуку, анімації, графіки.

Електронні брошури - наступний крок після демонстраційних дискет. Вони надають більш докладну характеристику порівняно з паперовою брошурою [20; 53].

“За” і “проти” систем мультимедіа

На зорі комп'ютеризації закладів освіти академік А.П. Єршов сказав: “Якщо виясниться, що якогось вчителя можна замінити комп'ютером, то це потрібно зробити негайно”. Але до цього часу цей заклик не мав конструктивного відгуку. Очевидно, що навіть слабо підготовлений вчитель має переваги над самим досконалим комп'ютером.

Справа в тому, що міжособистісні взаємовідносини не вдається формалізувати за допомогою алгоритмів.

Сьогодні погляди, смаки та ставлення до подій, що відбуваються, формуються у підростаючого покоління переважно під впливом засобів масової інформації, комунікації, освітніх інформаційних технологій, що викликає необхідність актуалізації питання комп'ютеризації освіти. Цій важливій проблемі пильну увагу приділяють не лише діячі освіти, а й психологи. Отже “за" і “проти” систем мультимедіа подамо в таблиці 2:

Таблиця 2

За

Проти

· Забезпечують високий рівень інтерактивності між учнем і матеріалом.

· Можна розробляти і вдосконалювати різноманітні навчальні стилі і взаємодії, що стало можливим завдяки застосуванню інтерактивного відео.

· Формат CD-дисків забезпечує великі об'єми для зберігання інформації, що стимулює навчання, яке включає перегляд значних баз даних (текстів, графіки, відео).

· Існує можливість підключення через мережу, що значно заощаджує час і гроші.

· Об'єднує звук та зображення з навчанням на базі ПК.

· Ціни на технічне забезпечення для систем мультимедіа та на CD-диски порівняно низькі.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены