Інформаційно-телекомунікаційні технології в освіті

· Приваблює значну кількість користувачів, які навчаються.

· Збереження даних у цифровому форматі надає більших можливостей для навчання, матеріал може розглядатися покроково з різними рівнями деталізації.

· Різна швидкість показу (відтворення) дозволяє аналізувати рух або окремі кадри, доповнювати коментарями тексти, графіку, стоп-кадри, зображення рухів у динаміці.

· Сприяє мотивації та заохоченню учнів.

· Є можливість одержати доступ до будь-якого відеокадру або їхній послідовності практично миттєво.

· Використовуючи гнучкість інтерактивного відео, в межах потужності даного засобу подання інформації, можна створювати різноманітні варіанти переміщень статичного та динамічного відео, графіки, аудіотреків.

· Можна передавати і подавати інформацію в чіткому і структурованому вигляді, зберігаючи гнучкість.

· Інформацію легко поновлювати і конвертувати в інші формати.

· Порівняно легко навчитися працювати з електронною поштою і дискусійними форумами.

· Учень може сам вибирати темпи та час освоєння матеріалу.

· Скорочується час, витрачений на заняття, відповідно залишається більше часу для роботи та відпочинку [60].

· Кожному учню необхідний доступ до мультимедійного комп'ютера.

· Потрібне спеціальне обладнання для роботи програм (комплекс мультимедіа).

· Розробка може вимагати значних фінансових затрат та затрат часу.

· Internet надає величезну кількість інформації, яка може збивати учнів.

· Стандарти знаходяться у стадії розробки і поки що не можна визначити, хто буде займати провідні позиції.

· Системи мультимедіа представляють насичене інформацією середовище і для того, щоб експлуатувати їх у повному обсязі, потрібний добір значної кількості матеріалів.

· Доступ із робочого столу до технічного забезпечення може бути проблематичним, зокрема, в корпоративних мережах.

· Невисока якість зв'язку.

· Неможливе передавання особистого відношення або поведінки.

· Для декого з учнів важко сприймати інформацію з екрана.

· Практично відсутні мультимедійні програми українською мовою.

· Не розроблена методика використання в освіті.

· Дуже мала кількість навчальних закладів має необхідне технічне забезпечення, демонстраційне устаткування, можуть забезпечити самостійне вивчення матеріалу учнями та викладачами, культуру навчальної діяльності.

Аналіз ситуації щодо інформаційного та правового забезпечення електронних видань в Україні

Здійснення видавничої діяльності електронним способом передбачає, зважаючи на специфіку таких видань, використання значної кількості об'єктів авторського права і суміжних прав.

Практика здійснення видавничої справи через електроннну мережу є новою не тільки для нашої держави, а й для світового суспільства загалом. І якщо в інших сферах правоврегулювання наявний сталий міжнародний досвід, який потрібно (бажано, обережно) запозичувати, опублікування в мережі Internet - проблема, дослідити та правоврегулювати яку фахівцям різних країн доведеться разом.

Якщо шукати аналогій, варто використати той досвід, який набуто з використання прав у системі телебачення, оскільки в цьому сегменті використання прав також має місце їхня значна концентрація в дискретній одиниці часового виміру. Сьогодні світовий досвід свідчить, що для системи мовлення не існує ефективнішого механізму “правоочищення”, ніж організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського і суміжних прав (Ст. 9 глави 2 директиви 93/83 від 27.09.1993 р. ЄР).

На жаль, наше законодавство не дає визначення поняттю “колективна основа”, а Закон України “Про авторське право і суміжні права” (надалі - Закон) лише контурно визначає “формат” цих організацій. Це, в свою чергу, створило таку ситуацію, що органи юстиції фактично відмовляються від легалізаціїї організацій колективного управління в такій організаційно-правовій формі, як об'єднання громадян. Хоча, згідно з чинним законодавством України, саме об'єднання громадян найбільше відповідає природі організацій колективного управління.

А звідси випливають такі висновки:

P Інформаційне забезпечення для створення видань, притаманних електронному способу поширення (мультимедійних видань) практично відсутнє.

P Правове забезпечення для здійснення таких видань обмежене скромними (за зрозумілих причин) базами даних молодих національних організацій колективного управління та інших непрофільних організацій, якими є музеї, фонди тощо.

P Державне підприємство “Українське агентство авторських і суміжних прав” за Законом не може вважатися організацією колективного управління (ст. 45, 47) і є організацією-повіреним (ст. 46). А тому прокоментувати правоздатність цього підприємства щодо забезпечення правоврегулювання мультимедійних проектів можна буде лише тоді, коли буде доведено до відома громадськості: зміст статуту, зміст договору-доручення, за яким у підприємства виникають відповідні повноваження, перелік об'єктів авторського права і суміжних прав, якими підприємство управляє, перелік суб'єктів, від імені яких підприємство виступає, зміст договору, за яким повірений надає дозволи на використання майнових авторських чи суміжних прав. Ні “Українське агенство авторських і суміжних прав”, ні Державний департамент інтелектуальної власності, ні Міністерство освіти і науки, як той центральний орган виконавчої влади, який в Україні є відповідальним за реалізацію авторського права і суміжних прав, зазначеної інформації, незважаючи на чисельні запити з боку зацікавлених осіб, не надають.

4.3 ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МУЛЬТИМЕДІА

Мультимедіа-компоненти

Більшість мультимедіа-систем містить усі або деякі з таких мультимедіа-компонентів:

P операційна система;

P апаратне забезпечення мультимедіа (CPU із 486-м або Pentium процесором 75 і більше МГц);

P адаптери відеображення (відеоплати або відеоакселератори);

P звукові карти (аудіоплати);

P пристрої CD-ROM;

P карти захвату відео;

P акустичні колонки;

P мікрофони;

P пристрої введення (клавіатура, маніпулятори, сенсорні екрани, сканери);

P принтери.

За допомогою використання систем із цими компонентами користувач може захоплювати і відцифровувати звук, програвати звукові, ігрові або ділові CD-диски; програвати анімацію; редагувати, маніпулювати або вдосконалювати зображення [8; 11; 52; 53].

Мультимедіа відкривають надзвичайні можливості для створення віртуальної реальності, інтерактивного режиму, коли користувач не пасивним спостерігачем подій, а їхнім активним учасником. Це стосується не тільки комп'ютерних ігор, а й іншого спеціального програмного забезпечення. Крім того, на ПК, обладнаних мультимедіа, можна створювати і опрацьовувати динамічні зображення в реальному масштабі часу. Мультимедійний продукт повинен забезпечувати:

- Акустичні ефекти якості HI-FI.

- Візуальні динамічні і 3D-ефекти.

- Взаємодію з користувачем таким чином, щоб акустичні й візуальні ефекти комбінувались один з іншим за його бажанням.

Для реалізації цих можливостей необхідні спеціальні апаратні засоби. Комп'ютерна індустрія стрімко розвивається: нові технічні рішення протягом кількох місяців утілюються в реальні пристрої для комп'ютерів, які фірма-розробник тут же пропонує споживачеві. Проте поряд із тим, що є можливість широкого вибору мультимедійних компонентів, з'являється проблема сумісності компонентів від різних виробників у єдиній системі. Тому, щоб вирішити цю проблему, в 1991 році була створена Рада з маркетингу мультимедійних персональних комп'ютерів (Multimedia PC Marketing Council), до складу якої увійшли представники найбільших фірм-виробників комп'ютерів і апаратних засобів мультимедіа, а також представники корпорації Microsoft. Головне завдання цієї ради - розробка промислового стандарту МРС (Multimedia Personal Computer).

Створений “стандарт МРС” було опубліковано в тому самому році (MPC Level 1). Він містив набір рекомендацій, що визначають напрями розвитку апаратних засобів, перелік обов'язкових мультимедіа-компонентів і їхніх характеристик, з'явилась нова версія стандарту (MPC Level 3), яка передбачала таку мінімальну конфігурацію системи.

P Процесор 80486 SX і тактовою частотою не менше 25 Мгц.

P 4 Мб RAM (1 Мб стандартної пам'яті і 3 Мб XMS).

P HDD не менше 160 Мб.

P Клавіатура 101/102 із роз'ємом стандарту DIN.

P Миша, сумісна з Microsoft Mouse.

P Графічна карта VGA із роздільною здатністю не нижче 640*480 пікселів, що підтримує 65536 кольорів.

P Хоча б один послідовний і один паралельний порт.

P Привід CD-ROM, що забезпечує швидкість передавання даних не менше 400 КБ/с, час доступу не менше 400 мс, підтримку стандартів CD-AD, CD-ROM, Multysession i т.д.

P Звукова карта з розрядністю 8 або 16 біт і частотою дискретизації 11,22 або 44 КГц.

P Аналоговий порт вводу/виводу MIDI.

P Сумісність із Microsoft Windows Multimedia Extension [21; 45; 52].

Програмні продукти

Продуктивна робота з мультимедіа сьогодні неможлива без операційної системи Windows. Ця система керує мультимедійною периферією через спеціальний інтерфейс (Media Control Interface, MCI), що дозволяє за допомогою програм (віртуальних панелей керування) легко керувати всіма мультимедійними пристроями, встановленими у вашому ПК, наприклад, CD-ROM, TV- і або FM-тюнером і т.п. Користувацький інтерфейс таких програм виконаний подібно до панелі керування домашнього аудіо відеокомплексу.

Нині корпорацією Microsoft розроблений інтерфейс прикладного програмування (Application Programming Interface, API) Direct X, за умов використання якого значно прискорюється програмна обробка тривимірних об'єктів і створення різних зорових ефектів, що в деяких випадках дозволяє відмовитись від придбання спеціальних дорогих апаратних засобів.

Мультимедійні ПК - комп'ютери категорії Entertainment PC орієнтовані на використання в таких випадках :

P Ігри - можливість грати в ігри зі складною реалістичною 2D/3D-графікою і звуковим супроводом.

P Освіта - можливість роботи з повноекранним відео, інтерактивною анімацією і т. д.

P Internet - розширення можливостей для роботи в Internet, проведення телеконференцій і т. д.

P Персональний зв'язок - мультимедійна електронна пошта, телефонний зв'язок через Internet, відеотелефон і т. п.

P Інтерактивне телебачення з високою роздільною здатністю й перегляд кінофільмів на моніторах, що мають більший екран, включаючи стандартні телевізори.

P З'єднання з традиційними пристроями побутової електроніки, можливість використання, наприклад, звукової системи домашнього кінотеатру для ігор і перегляду DVD-фільмів, або використання відеомагнітофона для захвату, редагування й відтворення інформації на ПК [11; 20].

4.4 ТЕХНОЛОГІЇ МУЛЬТИМЕДІА У НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ: МОЖЛИВОСТІ І НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ

Форми використання мультимедійних технологій у наукових дослідженнях

Для педагогів, студентів, використання ПК у наукових дослідженнях надає низку переваг, оскільки:

P Комп'ютер є найбільш адекватним технічним засобом, що забезпечує діяльнісний підхід до навчального процесу в усіх його ланках: потреба - мотиви - мета - умови - засоби - дії - операції.

P Здатність узяти на себе роль активного партнера з динамічним поєднанням виклику і допомоги, дозволяє стимулювати активність та підвищує результативність роботи.

P Використання мультимедійних програмних продуктів сприяє індивідуалізації наукової роботи, зберігаючи її цілісність.

P Контроль навчального процесу в поєднанні з гнучкістю і різноманітністю користувацького інтерфейсу робить комп'ютер ідеальним засобом тренувальних стадій навчального процесу.

P Здатність комп'ютера до побудови візуальних та інших складних образів, засоби віртуальної реальності суттєво поліпшують засвоєння нового матеріалу.

P Комп'ютер дає можливість науковцям здійснювати обчислювальні експерименти, розв'язувати задачі за допомогою експертних систем, працювати з базами даних.

P Будучи провідним і масовим інструментом науково-технічного прогресу, комп'ютер самим фактом органічного включення у наукову роботу зближує дослідження з реальним життям.

P Універсальність і програмованість, багатоцільове призначення, значна кількість готових різнопланових програмних продуктів та їхня незначна ціна дозволяють у багатьох випадках зменшити вартість досліджень за рахунок скорочення витрат на реальні експерименти та лабораторні роботи і часу, який витрачається [37; 43].

Значну роль у використанні персональних комп'ютерів у науковій роботі відіграють саме мультимедійні технології, мультимедійні програмні продукти та інформаційні мережі. При цьому їх розглядають у кількох аспектах:

P Як предмет вивчення.

P Як інструмент для досягнення поставленої мети.

P Як інструмент науковців у їхній роботі.

P Як предмет вивчення у плані нових інформаційних технологій [5; 6; 13; 37].

Технологія мультимедіа для дистанційного навчання

Дистанційна освіта як система навчання з'явилася порівняно нещодавно (10-15 років тому) і в даний час починає більш вагомо заявляти про себе як нову високотехнологічну форму навчання.

Передумовами розвитку дистанційного навчання є:

* бурхливий розвиток інформаційних технологій;

* поступове і неперервне зниження вартості послуг на підключення та використання глобальної мережі Internet, її ресурсів і сервісів;

* суттєве поглиблення процесів упровадження інформаційних технологій в освітню практику;

* значне поширення засобів комп'ютерної техніки серед населення.

Сьогодні досить багато визначень цього поняття. Найчастіше дистанційне навчання визначають як навчання, де знання доставляються учневі.

Насправді поняття “дистанційне навчання” є ширшим і ґрунтується на трьох складниках: відкрите навчання, комп'ютерне навчання, активне спілкування з викладачем і студентами з використанням сучасних телекомунікацій.

Дистанційне навчання -- нова форма організації освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання і призначається для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров'я тощо. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіально віддалених місцях.

Дистанційне навчання:

P дозволяє широко використовувати найкращі навчальні ресурси;

P поєднує значну економічну ефективність і гнучкість навчання;

P задовольняє навчальні потреби соціально незахищених груп населення;

P надає можливість навчати в різноманітних навчальних закладах за одним навчальним планом;

P розширює можливості традиційних форм навчання.

Основними передумовами цього є високий рівень розвитку засобів телекомунікацій, необхідність розширення навчального простору для осіб, зайнятих у виробничій сфері, а також мінімізація сумарних витрат на навчальний процес [17; 18; 34; 48].

Практично в усіх країнах дистанційне навчання будується на базі заочного зі збереженням низки основних елементів процесу навчання (контрольні завдання, сесія, іспити та ін.). Проте є ряд істотних особливостей, зумовлених застосуванням інформаційних технологій на основі цифрових телекомунікаційних систем, обчислювальної техніки із застосуванням мультимедіа.

Сучасні інформаційні технології швидко змінюються. Це стосується як можливостей технологій, так і їхньої вартості. Звичайно, в дистанційному навчанні потрібно використовувати найкращі зразки технологій. Для їхнього вибору можна скористатися наступними правилами [18]. Така технологія:

1) завжди доступна;

2) завжди включена (може бути запущена однією командою або стартує автоматично за потребою);

3) завжди зв'язує;

4) стандартизована;

5) проста;

6) не потребує додаткових пристроїв (CD-ROM та ін.);

7) персоніфікована;

8) модульна;

9) мінімізує помилки.

Можна виділити шість характеристик засобів інформації, що використовуються у дистанційному навчанні:

1. Символьна система (презентаційні атрибути) - тип символів, що використовуються в засобах інформації для спілкування: текст, анімація, звук і т. ін.

2. Доступність. Сюди входять необхідні ресурси та вартість, вміння та навички, що необхідні для ефективного використання.

3. Контроль. Як впливає засіб на учня, шляхи роботи із засобами інформації.

4. Реактивність. Підтримка активності учнів або студентів засобами інформації (внутрішня активність).

5. Інтерактивність. Дії учня для одержання зворотного зв'язку від засобу інформації.

6. Адаптивність. Засіб інформації як забезпечення ситуацій індивідуальних потреб.

Крім того, сучасні технології можуть класифікуватись як:

· презентаційні;

· доставки;

· взаємодії.

Презентаційні технології включають:

§ книги та друковані матеріали;

§ електронні тексти та публікації;

§ комп'ютерні навчальні програми;

§ мультимедіа;

§ телебачення;

§ радіо;

§ віртуальну реальність та моделювання;

§ електронні підтримуючі системи.

Книги та друковані матеріали. Ці засоби є центральними у системі дистанційного навчання. Вони мають безліч переваг - легкі у використанні, легко переносити і т. ін. З'явилися два нові типи: друк на вимогу (малі обсяги, можна використовувати формат pdf) та електронна книга (http://www.rocketebook.com/).

Електронні тексти та публікації. Це новий механізм використання інформаційних технологій для створення друкованих матеріалів. Можна виділити два кроки створення: етап до друку (чернетки змісту, редагування змісту, макетування сторінок) та етап після друку (друк та доставка). Повний цикл виготовлення змінився та прискорився, кількість діючих осіб та посередників зменшились.

Поява нового типу публікації вимагає створення нових систем, що працюють з метаданими (інформація про інформацію).

Комп'ютерні навчальні програми. Комп'ютерні навчальні програми використовують текст та графіку, з 90-х років розробники додали звук, відео та анімацію. Нові механізми доставки (CD-ROM) дозволяють збільшити доставку інформації за один раз. Значну роль відіграють нові засоби стиску аудіо-та відеоінформації, що спрощує доставку інформації.

Мультимедіа. Суттєву роль у збільшенні можливостей мультимедіа відіграють авторські системи. Тенденцією їхнього розвитку зараз є рух в бік презентації матеріалів у Internet.

Мультимедіа також розвиваються як розважальна індустрія. Дехто вважає, що у майбутньому з'явиться комбінація освітніх компонент з розважальною презентацією - edutainment.

Телебачення. Використовується багатьма навчальними закладами світу як засіб інформації. Розміри телепродукції збільшуються та стають більш технологічними.

Радіо. Використовувалось на початковій стадії розвитку відкритого навчання, зараз особливо популярне в тих країнах, де телебачення та мереж мало. Нині різні локальні радіостанції збільшили свою роль у Європі, значна кількість працює сьогодні в Internet.

Віртуальна реальність та моделювання. Віртуальна реальність походить від моделювання, яке використовується для складних тренувальних задач для військових, пілотів, операторів електростанцій.

Фундаментальна ідея моделювання - це створення реальної ситуації для того, хто навчається. Протягом декількох десятирічь моделювання виконується на комп'ютерах, що дозволяє відтворювати різні можливості моделей. Але проектування та використання може бути досить тривалим і потребує значних зусиль.

У віртуальній реальності використовується тривимірна графіка і здебільшого в іграх. Розвиток цього напряму в навчанні ще більш тривалий, ніж у моделюванні.

Електронні підтримуючі системи. Основна концепція електронного світу - це зібрати усі ресурси, що потрібні для роботи (інформація, тренаж, інструменти) до інтерфейсу користувача. Це надає можливість користувачу вирішувати проблеми, що з'являються в процесі роботи в незалежній манері (http://www.epssinfosite.com/).

Технології доставки (синхронні та асинхронні) включають такі:

- радіотрансляція;

- аудіокасети;

- телетрансляція;

- відеокасети;

- CD-ROM;

- DVD (цифрові відеодиски);

- Internet, Intranet.

Радіотрансляція та аудіокасети. Радіотрансляція - це синхронна доставка навчальних аудіоматеріалів, яка не завжди може бути оптимальною для деяких студентів. Новим напрямом зараз є Internet - радіо (http://realguide.real.com/stations/), яке може стати аудіобібліотекою для користувачів.

Іншим асинхронним засобом є аудіокасети та аудіо CD. Вони широко поширені і на них існують міжнародні стандарти.

Телетрансляція та відеокасети. Форми синхронної телетрансляції розвиваються від “старого” телебачення до різних додаткових методів (кабельне, супутникове, мікрохвильове). З'являються нові технологічні рішення такі, як високоякісне TV (HDTV).

На додаток до відеокасет з'явилися відеодиски, ємність яких у шість разів більша, ніж CD-ROM та забезпечує перегляд відеозображення протягом 3-х годин. Такі DVD мають значну кількість переваг для освіти, наприклад, високу якість, пошукові можливості, потенційні мультимовні доріжки і т. ін.

CD-ROM та DVD. Ці засоби замінили дискети в середині 90-х років, збільшивши обсяг інформації, що зберігається в 500 разів. Це дуже зручно для доставки аудіо- та відеофайлів.

CD-ROM має міжнародний стандарт (ISO 9660), що полегшує обмін інформацією. Прогнозується, що популярність цього засобу буде зростати. Вже зараз користувачі можуть виготовляти свої диски.

Internet, Intranet. Комп'ютерні мережі стають ключовим засобом доставки навчальних матеріалів.

Технології взаємодії включають:

- телеконференції;

- електронну пошту;

- групову мережу.

Телеконференції. Цей термін включає аудіоконференції, комп'ютерні конференції та відеоконференції. Аудіо- та відеоконференції - синхронні, комп'ютерні конференції - асинхронні. Аудіоконференції використовують звичайний телефонний зв'язок, і вони дуже дешеві. Відеоконференції мають місце між групами, але протягом останніх трьох років розвиваються відеодошки, що може поліпшити зв'язок.

Щодо комп'ютерних конференцій, то зустрічається багато форм, де перші використовували обмін текстовими повідомленнями, а зараз можна використовувати синхронний зв'язок з передачею графіки, слайдів.

Електронна пошта. Найбільш потужна асинхронна технологія, де можна посилати листа як окремим адресатам, так і групі людей. Список розсилки можна використовувати для виконання спільної роботи під час розв'язання різних проблем.

Для визначення темпів розвитку сучасних інформаційних технологій використовується “закон Мура”. За законом швидкість та спроможність збереження інформації подвоюються кожних 18-24 місяці, вартість, розміри та використана потужність зменшуються з такою самою швидкістю. Пропускна спроможність мереж збільшилась у 1000 разів за останнє десятиріччя, трафік мереж продовжує збільшуватися на 300-500% щорічно. Всі сподіваються, що ці тенденції не зміняться, оскільки вони мають значний економічний вплив:

1. Нові інформаційні технології дозволяють власникам інформації розпочинати роботу з малими початковими інвестиціями, що дає можливість навчальним закладам збільшити аудиторію.

2. Зменшується ціна за одиницю інформації.

3. Мережі та телекомунікаційні системи потребують значних інвестицій, внаслідок чого будуть з'являтися нові мультинаціональні компанії.

У дистанційному навчанні змінюється роль і вимоги до викладачів. Лекції складають лише невелику частку, процес навчання орієнтується на творчий пошук інформації, вміння самостійно набувати необхідних знань і застосувати їх до вирішення практичних завдань, використовуючи сучасні технології. Викладачі дистанційних курсів повинні мати універсальну підготовку, володіти сучасними педагогічними та інформаційними технологіями, бути психологічно готовими до роботи зі студентами в новому навчально-пізнавальному середовищі. Завдяки таким засобам дистанційного навчання, як дискусійні форуми, електронні обговорення засвоєного матеріалу, списки розсилання, створюється нове навчальне середовище, в якому студенти почувають себе невід'ємною частиною колективу, що різко збільшує мотивацію до навчання.

Викладачі повинні володіти методами для створення і підтримки такого навчального середовища, розробляти стратегії проведення такого типу взаємодії між учасниками навчального процесу, підвищувати творчу активність та власну кваліфікацію. Характерними рисами дистанційних курсів є:

* гнучкість -- можливість викладення матеріалу курсу з урахуванням підготовки, здібностей студентів. Це досягається створенням альтернативних сайтів для одержання більш детальної або додаткової інформації з незрозумілих тем, а також низки питань-підказок тощо;

* актуальність -- можливість упровадження новітніх педагогічних, психологічних, методичних розробок;

* зручність -- можливість навчання у зручний час, у певному місці, не регламентованість у часі для засвоєння матеріалу, можливість здобуття освіти без відриву від основної роботи;

* модульність -- розбиття матеріалу на окремі функціонально завершені теми, що вивчаються в міру засвоєння і відповідають здібностям окремого студента або групи в цілому;

* економічна ефективність -- метод навчання значно дешевший, ніж традиційні, завдяки ефективному використанню навчальних приміщень, полегшеному коригуванню електронних навчальних матеріалів і мультидоступу до них;

* можливість одночасного використання значного обсягу навчальної інформації будь-якою кількістю студентів;

* інтерактивність -- активне спілкування між студентами групи і викладачем, що значно підвищує мотивацію до навчання, рівень засвоєння матеріалу;

* більші можливості контролю якості навчання. Це і проведення дискусій, чатів, і використання самоконтролю, і відсутність психологічних бар'єрів;

* відсутність географічних кордонів для здобуття освіти. Різні курси можна вивчати в різних навчальних закладах світу [16; 25; 34; 48].

Сьогодні, в основному, сформульовані концепції побудови електронних курсів для дистанційної освіти (ДО). Пропонуються також мультимедійні курси ДО, здатні взяти на себе частину дидактичних функцій викладача.

Навчання із використанням комп'ютерних технологій поступово стає новим навчальним стандартом, що проникає в усі структури, які проводять підготовку і перепідготовку фахівців (починаючи від професійно-технічної і вищої освіти і закінчуючи прискореними курсами з різноманітних спеціальностей).

Комп'ютерні навчальні системи в порівнянні з курсами на відеокасетах, де інформація подана послідовно, мають можливість розгалуження і дозволяють слухачам прямо включитись у тему, що їх зацікавила. Крім того, такі системи забезпечені ефективними засобами оцінки і контролю процесу засвоєння знань і набуття навичок [16; 25].

Перевагами дистанційної технології навчання є такі:

P пожвавлення навчання завдяки застосуванню мультимедійних ефектів;

P доступність до більшого обсягу матеріалу через бібліотеки мереж;

P можливість здобуття вищих результатів рейтингу за допомогою системи самотестування;

P можливість роз'яснення незрозумілих тем як викладачем, так і студентами (проведення відеоконференцій, електронних обговорень тощо).

Створення мультимедійної навчальної програми

Серед різноманітних мультимедійних програмних продуктів найбільшого поширення набули електронні підручники або по-іншому їх можна назвати комп'ютерними навчальними системами.

Такі системи в порівнянні з друкованими підручниками, курсами на аудіо-, відеокасетах та іншими джерелами, де інформація подана послідовно, мають потужні можливості розгалуження і дають змогу учню прямо включитися в потрібну тему. Крім того, вони обов'язково оздоблені і мають ефективні засоби оцінки і контролю процесу засвоєння знань і одержання навичок [15; 23].

На рисунку 3 наведено орієнтовну структуру електронного підручника і зв'язок між його елементами у вигляді структурно-логічних зв'язків.

Обов'язковими загальноприйнятими методами навігації по навчальному матеріалу будь-якого курсу є такі:

· Посторінковий доступ до матеріалу, який є найбільш близьким до традиційного використання підручників (вивчення будь-якої дисципліни з “нуля”) і в усіх випадках, коли є важливою послідовність викладення матеріалу. При цьому відбувається перехід по тексту з демонстрацією всіх зв'язаних медіаелементів.

· Можливість доступу до розділів тем і підтем матеріалу важлива для розуміння логіки курсу в цілому і часто застосовується для повторного звертання до інформації і під час використання довідників.

Пошук за ключовим словом, словосполученням, стрічкою, вибір ключових понять з алфавітних списків дає можливість знаходити потрібну інформацію, навіть не маючи уяви про логіку викладення інформації даного курсу.

Звичайними для гіпертекстових систем є можливості навігації у текстах за “гарячими” словами і зв'язковими темами. Під час читання тексту користувач може виявити значення виділених понять, переміститися у зв'язаний з даним матеріалом фрагмент іншої теми, наприкінці тексту перейти до однієї з тем, що є логічним продовженням прочитаної.

Доступ за медіаелементами, що є в даній комп'ютерній навчальній системі, полегшує пошук потрібної інформації, оскільки для кожної людини зручніше оперувати із зоровими і звуковими образами, а не з абстрактними поняттями. В залежності від організації матеріалу такими медіаелементами можуть бути графіки, таблиці, схеми, малюнки, анімації, звукові і музичні фрагменти, фотокартки, кіно- і відеоматеріали, інтерактивні елементи.

Також важливу роль відіграє якість виконання інтерфейсу, оптимальною є рівновага між естетичним оформленням, змістом і загальним враженням від роботи з курсом.

Науковці наголошують, що за умов комбінованого впливу (зорового і слухового) запам'ятовування підвищується до половини, а якщо людина втягується в активні дії в процесі навчання, то процент засвоєння матеріалу підвищується до 75%.

Однак, проблеми психологічних аспектів електронних підручників досліджені ще недостатньо, залишається багато відкритих питань. Дослідженням проблем створення пакетів прикладних навчальних програм займалися Р. Андерсон, Л. Горський, Дж. Гримм, В. Коропів, Д. Корягін, С. Новиков, Н. Тализіна та багато інших учених.

Навчання на базі технології мультимедіа не може замінити людину-викладача, але воно не тільки може доповнити й удосконалити роботу викладача, а й у деяких галузях, в яких розвиваються самостійність, творче мислення, воно відіграє унікальну роль, яку ми не можемо зараз усвідомити повною мірою [24; 37; 39; 43].

Нині вже йде мова про зв'язування мультимедіа великою мережевою системою (деякі дослідження називають це “Гіпермедіа”, використовуючи цей термін у новому змісті). Це дає можливість створення розподіленого навчального оточення і доступу до різної інформації в мультимедійному варіанті. Використання гіпермедіа відкриває нові можливості перед викладачами, але, природно, потрібно провести значну роботу, щоб визначити, як найкращим чином організувати навчання під час взаємодії з великою інформаційною системою.

Враховуючи розвиток інформаційних технологій від гіпертексту до гіпермедіа (використовується не тільки текстова, а й графічна, мультиплікаційна і звукова інформація), від мультимедіа і до гіпермедіа (гіпермедіа на основі гіпертехнологій і комунікацій) перед науковцями відкриваються необмежені перспективи як у процесі проведення досліджень, так і під час самоосвіти. А це, в свою чергу, значно поліпшить ефективність наукової роботи [13; 40].

Програми для створення презентацій

Сучасні програми створення презентацій все більше орієнтуються саме на мультимедіа. Найбільш цікавим прикладом може служити програма PowerPoint фірми Microsoft. За кількістю анімаційних і зображувальних ефектів вона стає нарівні з багатьма авторськими інструментальними засобами мультимедіа [8; 16; 24].

Програма PowerPoint дозволяє створювати складні програмні надбудови за рахунок використання Visual Basic. Вбудована підтримка Internet та інші різноманітні удосконалення зробили цю програму лідером у світі мультимедійних презентацій.

Серед інших презентацій цих програм необхідно відзначити Macromedia Action, Gold Disk Astound та Asymetrix Compel.

Також варто звернути увагу на програму “Клуба голосовых технологий” - презентаційну програму “Говорящая мышь для дома” із вбудованим синтезатором мови. Усі тексти читаються із правильною вимовою (тільки російською мовою), також користувач має можливість налагодити її у відповідності до своїх запитів (вибрати голос, тембр, темп відтворення).

Хоча презентаційні програми служать, в основному, для передавання інформації в одному напрямі - від програми до споживача, а дії користувача зводяться до навігації, на наш погляд, самостійне створення викладачами мультимедійних уроків за допомогою презентацій зможе вирішити проблему відсутності програмних продуктів українською мовою та специфічних для даного конкретного навчального закладу та професії.

Розглянемо детально створення власного мультимедійного уроку засобами програми Microsoft PowerPoint [13; 60].

Технологічний ланцюжок створення мультимедійної навчаючої програми складається з декількох етапів:

- на попередньому етапі здійснюється вибір курсу для його представлення в середовищі мультимедіа. Це один із найвідповідальніших етапів роботи. Вибір здійснюється на основі результатів дослідження доцільності створення саме цього курсу. Потрібно проаналізувати вже розроблені з даної теми курси, визначити затрати і час на створення курсу, а також його можливий тираж і тип аудиторії, для якої він адресований. Тип аудиторії дозволяє визначити найбільш загальні вимоги до мультимедіа-курсу.

- на підготовчому етапі передбачається написання тексту курсу, створення сценарію навчальної системи, а також сценаріїв анімаційних фрагментів, ескізів інтерфейсу та анімації, збір ілюстрацій для сканування.

Навчальний курс становить головний компонент навчального або дисциплінарного курсу. Всі навчальні тексти пов'язані з компонентами, що відносяться до даного курсу: текстовою системою, словником і базою знань.

Навчальний текст створюється шляхом послідовної реалізації таких етапів діяльності:

P визначення мети і вибору джерел;

P структурного прочитування і виділення структури навчального тексту на підставі вибраних джерел;

P декомпозиції і ділення початкових джерел;

P рекомпозиції, тобто складання нового учбового тексту на підставі фрагментів початкових джерел;

P структурно-стилістичного редагування;

P контролю;

P експертизи тексту.

Текст курсу використовується в подальшому як основа для написання сценарію навчальної системи. Тому бажано ретельно відредагувати текст так, щоб не вносити в нього у подальшому великих змін.

Паралельно з написанням тексту курсу проводиться робота над сценарієм мультимедіа-курсу.

Сценарій курсу - це докладний перелік компонентів і тем курсу, а також попередній опис структури курсу: опис анімаційних і відео-фрагментів, ілюстрацій, зв'язку між тематичними розділами, гіпертекстові посилання.

Написання сценарію здійснюється з урахуванням можливостей вибраного програмного забезпечення, наявних початкових матеріалів (відеофрагментів, різноманітних картинок, звуків і т.д.). Розробка сценарію навчальної системи передбачає реалізацію окремих задач, що дозволяють у результаті сформувати послідовність відеосторінок. Кожна відеосторінка вміщує в себе окремі поєднання елементів мультимедіа. Мультимедіа-системи можуть оперувати з такими типами медіаелементів:

· звичайний текст і гіпертекст, а також гіпермедіа (містить посилання не тільки на пов'язані теми, розділи чи поняття, а й на інші підпорядковані медіаелементи-зображення, звуки відео і т.д.);

· таблична інформація;

· ілюстративний матеріал - графіки, схеми, малюнки, картографічна інформація та ін.;

· анімаційні послідовності, що дозволяють представити фізичні, технологічні, природні та інші процеси;

· реальні фотоматеріали;

· звукозаписи, музика;

· фрагменти кіно- і відеозйомок;

· специфічні комп'ютерні інтерактивні матеріали: інтерактивні таблиці і графіки (дозволяють користувачеві самому визначати вид таблиць і графіків, списки покажчиків, характер величин); інтерактивні анімації (передбачають можливість переходу до різноманітних стадій процесів, що подаються в анімації, заміни різних параметрів об'єктів анімації, що дозволяє дослідним шляхом визначати різницю в розвитку процесів, що розглядаються).

Співвідношення тексту (гіпертексту) і медіаелементів на відеосторінці визначається призначенням і рівнем складності курсу.

На етапі створення сценарію розробляються ескізи ілюстрацій і анімаційних фрагментів, розпочинається добір джерел для відео і звукового оформлення мультимедіа-курсу.

- на основному етапі створюються різноманітні медіаелементи, їхнє створення може здійснюватись паралельно, також вибирається тип інтерфейсу.

- на заключному етапі відбувається об'єднання медіаелементів.

За типом організації інтерфейсу можна виділити навчальні мультимедіа-курси із зворотним зв'язком із користувачем (інтерактивні) і без нього. Курси без зворотного зв'язку призначені лише для викладання матеріалу визначеними способами за заданими сценаріями. Програму Microsoft PowerPoint дуже зручно використовувати для створення таких мультимедійних курсів (лекційних). Інтерактивні курси базуються на взаємодії з учнем. Сценарій викладення може бути змінений у залежності від успіхів навчання і побажань користувача. За його ж бажанням може бути сформований власний сценарій. Навчання може відбуватися у вигляді рольової гри з оцінкою дій користувача. Можуть бути поставлені віртуальні експерименти за заданими умовами. В курсі може бути передбачена можливість запису дій і порівняння їх з оптимальними (наприклад, під час вивчення іноземної мови запис вимови і його прослуховування в порівнянні з правильним).

Реалізація інтерфейсу конкретного курсу залежить від багатьох параметрів. Значні обсяги інформації, характерні для навчальних мультимедіа-курсів, стануть доступними лише при наявності продуманого інтерфейсу і системи навігації.

Якість виконання інтерфейсу визначає сприйняття навчального курсу користувачем. Важливо спробувати досягти рівноваги між естетикою, змістом і загальним враженням від роботи з курсом.

Таким чином, можна сподіватися, що застосування технології мультимедіа може значно поліпшити ефективність навчання. Простий, зручний у роботі інтерфейс робить мультимедіа-курси незамінними під час самостійної роботи учнів, тому такі курси знаходять широке застосування в системі дистанційного навчання [22; 55].

Призначення PowerPoint

Сучасному фахівцю часто потрібно готувати і проводити публічні виступи як у межах своєї установи, так і поза нею. Цьому сприяють засоби PowerPoint, що є складовою частиною пакета Microsoft Office. Вони дають змогу за допомогою ПК досить швидко підготувати набір слайдів, що супроводжує виступ. Цей набір називається презентацією. Слайди можна подати як у чорно-білій гамі, так і з використанням різних колірних схем і видів оформлень, створених як професійними дизайнерами, так і автором презентації.

Слайди можуть містити: текст, таблиці, діаграми, рисунки, організаційні діаграми (ОД), відеокліпи, звуковий супровід (музика або голос), гіперпосилання на інші слайди та документи (презентації, таблиці, діаграми тощо, які знаходяться в даному комп'ютері або в Internet). Окремі об'єкти слайдів можуть мати ефекти анімації.

Оскільки PowerPoint є складовою частиною Microsoft Office, презентацію можна досить швидко підготувати, використовуючи фрагменти документів Word, ET і діаграм Excel, даних Access.

Підготовлені у PowerPoint слайди можна відразу переглянути і в разі необхідності змінити.

Створені у PowerPoint презентації можна демонструвати:

* на моніторі для значної кількості осіб (у тому числі в Internet);

* на екрані за допомогою мультимедійного проектора;

* на екрані за допомогою епідіаскопів, використовуючи прозорі плівки;

* на екрані за допомогою діапроекторів, використовуючи 35-міліметрові слайд-фільми;

* роздруком на папері роздавального матеріалу.

Огляд середовища PowerPoint

Оскільки PowerPoint є складовою частиною Microsoft Office, цей засіб має спільні риси з іншими засобами Office. Наприклад, запуск PowerPoint здійснюється так само, як і будь-якого іншого додатка Office: за допомогою меню Пуск, за допомогою панелі Office, подвійним клацанням мишею на його ярлику, за допомогою підготовленої раніше презентації.

Вікно PowerPoint за своєю структурою збігається з вікнами інших засобів, тобто має смугу заголовка, рядок меню, панелі інструментів, робочу область і рядок стану.

Специфіка вікна PowerPoint полягає в тому, що ліворуч від горизонтальної смуги прокручування є кнопки режимів перегляду слайдів. Ці кнопки нагадують аналогічні кнопки Word. Вони дублюють відповідні команди з меню Вид.

Призначення окремих режимів перегляду слайдів таке.

Режим слайдів. У цьому режимі слайд займає робочу область PowerPoint і на екрані одночасно відображаються засоби роботи з цим слайдом (меню, панелі інструментів, смуги прокручування). Тому режим слайдів використовується для створення і зміни поточного слайда.

Режим структури. В робочій області відображаються заголовки і текст слайдів у вигляді ієрархічної структури. Тому він застосовується для ознайомлення із структурою всієї презентації і в разі потреби -- її зміни (переміщення окремих розділів, а також їхнє вилучення).

Режим сортувальника. В робочій області PowerPoint відображається вся презентація, причому кожний слайд виводиться в зменшеному вигляді. Режим використовується для перегляду послідовності, в якій розташовано слайди у презентації, а також для переходу до роботи з певним слайдом. Для цього досить двічі клацнути мишею по ньому. В режимі сортувальника зручно переміщати окремий слайд в інше місце презентації перетягуванням за допомогою лівої клавіші миші. В цьому режимі можна також добавляти нові слайди перед виділеним або вилучати виділений слайд, натиснувши на клавішу <Delete>. На етапі підготовки демонстрації режим сортувальника застосовується для задання інтервалів часу показу кожного слайда і встановлення анімаційних ефектів переходу від одного слайда до іншого.

Режим сторінок нотаток. У цьому режимі відображається слайд, що складається з двох частин: видимої частини, яка виводиться під час демонстрації, та сторінки нотаток доповідача до даного слайда, що під час демонстрації не відображається. В режимі сторінок нотаток вносяться і змінюються коментарі до слайда.

Режим показу слайдів. Використовується для демонстрації презентацій. У ньому кожний слайд виводиться на весь екран.

За допомогою названих вище кнопок можна переходити з одного режиму на інший під час підготовки та демонстрації слайдів, а також під час внесення і зміни нотаток. Оскільки в режимі показу слайдів поточним слайдом зайнятий весь екран, вийти з нього можна, натиснувши на клавішу <Esc> або вибравши відповідну команду з контекстного меню, що викликається клацанням правою клавішею миші на будь-якому місці слайда.

Завершення роботи у PowerPoint здійснюється закриванням його вікна.

Створення презентації

Основні способи створення презентації

Під час запуску PowerPoint на екрані з'являється діалогове вікно, в якому пропонується вибрати один із таких способів створення презентації:

* використовуючи Майстра автозмісту;

* на основі шаблона;

* самостійно (порожня презентація).

Майстер автозмісту автоматизує перехід від одного етапу створення презентації до наступного з такого списку:

1. Вид презентації.

2. Спосіб подання.

3. Формат видачі.

4. Доповнення.

Для його запуску спочатку потрібно вибрати вид презентації з наявного списку (службові, проекти, ділові, особисті тощо), а також підвид (шаблон) усередині вибраного виду (наприклад, у виді “Службові” є шаблони “Загальні збори”, “Основна сторінка компанії”, “Фінансовий звіт”).

Після вибору виду презентації на другому етапі вказується спосіб її подання (демонстрації):

* доповіді, наради, видачі;

* Internet, кіоск.

На третьому етапі визначається формат видачі. Для першого способу подання презентації можливими є такі формати видачі:

* презентація на екрані;

* чорно-білі прозорі плівки;

* кольорові прозорі плівки;

* слайди 35 мм.

На четвертому етапі вводяться додаткові дані для титульного слайда:

* заголовок презентації;

* ім'я автора;

* додаткові дані (наприклад, назва підрозділу).

Якщо на другому етапі був вибраний інший спосіб подання презентації (Internet, кіоск), то третій етап пропускається, а на четвертому вказується така інформація для вставлення додаткових елементів:

* тексту авторських прав на кожній сторінці;

* дати останньої зміни;

* адреси E-Mail.

Далі виконується коригування стандартного шаблона заміною поданих у ньому даних потрібними.

Якщо створюється презентація на основі шаблона, то у вкладці “Презентации” вибирається потрібний вид шаблона, наприклад “Фінансовий звіт”, який потім заповнюється необхідними даними. Під час вибору шаблона слід звернути увагу на те, що для багатьох шаблонів існують дві версії:

* стандартна;

* інтерактивна.

Перша відповідає способу демонстрації презентації у вигляді доповіді, наради або видачі, а друга - Web - сторінці в Internet або кіоску.

Таким чином, під час створення презентації на основі шаблона автоматизуються лише перший і другий етапи роботи Майстра автозмісту, а решта етапів виконуються у вільному режимі.

Ще більша свобода під час створення презентацій допускається у виборі шаблона презентації з укладки “Дизайны презентаций”. Тут є тільки шаблони зовнішнього вигляду презентацій, створені професійними дизайнерами. Зміст і порядок показу слайдів визначаються автором самостійно.

Найбільша свобода під час підготовки презентацій допускається у виборі способу на основі порожньої презентації. Для кожного слайда тут потрібно спочатку вибрати авторозмічання слайда (тобто, з яких місцезаповнювачів він буде складатися), потім заповнити його демонстраційним матеріалом і, нарешті, підібрати потрібне оформлення (фоновий рисунок, колірну гаму, вид шрифту тощо).

Такий підхід потребує найвищого професіоналізму в роботі.

Як правило, спочатку створюють кілька слайдів, заповнюють їх даними, підбирають відповідне оформлення, а потім продовжують створення презентації на тлі вибраного оформлення.

Для початку роботи над новою презентацією потрібно:

* запустити на виконання PowerPoint, наприклад за допомогою меню Пуск;

* у першому діалоговому вікні PowerPoint вибрати альтернативний перемикач “Пустая презентация”;

* у діалоговому вікні “Создать слайд” вибрати потрібний варіант авторозмічання першого слайда, тобто той вид макета слайда, що містить потрібні місцезаповнювачі (бажано почати з титульного слайда);

* ввести інформацію в місцезаповнювачі першого слайда.

Під час створення презентації часто використовується кнопка “Команды”, розташована на стандартній панелі інструментів. Під час клацання мишею на цій кнопці на екрані з'являється меню, що містить такі три команди:

* Создать слайд (застосовується для початку роботи з новим слайдом).

* Разметка слайда (використовується для зміни складу місцезаповнювачів слайда).

* Применить оформление (дає змогу вибрати шаблон дизайну презентації).

Під час роботи з окремим слайдом можна змінювати не тільки склад місцезаповнювачів (команда Разметка слайда), а й розміри і положення кожного місцезаповнювача. Для цього досить виділити місцезаповнювач, клацнувши мишею по ньому, і “перетягнути” місцезаповнювач в іншу зону або змінити розміри переміщенням його маркерів.

Для вилучення виділеного місцезаповнювача потрібно натиснути на клавішу <Delete>. При цьому у виділеному місцезаповнювачі не повинно бути курсора введення.

Якщо місцезаповнювач має містити текст, то його введення здійснюється одним із таких способів: або вручну, або з використанням готового тексту, що є частиною документу, створеного у Word.

Перед початком введення тексту вручну треба виділити місцезаповнювач. При цьому параметри шрифту (вид і розмір) будуть такими, які встановлено для даного місцезаповнювача за замовчуванням.

Перехід на новий рядок у межах місцезаповнювача відбувається автоматично після закінчення поточного рядка. Натиснення на клавішу <Enter> приводить до переходу на новий абзац. Якщо ж місцезаповнювач є маркованим списком, то в процесі натиснення на клавішу <Enter> починається новий пункт цього абзаца. Таким чином, ручне введення тексту в місцезаповнювач повністю збігається з заповненням сторінки у Word. Засоби форматування тексту PowerPoint також повністю збігаються з аналогічними засобами Word. Якщо необхідно скопіювати якийсь фрагмент тексту з Word у місцезаповнювач слайда, то потрібно:

* виділити фрагмент тексту в документі Word і на стандартній панелі інструментів клацнути мишею по кнопці “Копировать”, щоб фрагмент спочатку скопіювати в буфер обміну;

* перейти у PowerPoint і виділити місцезаповнювач, в який треба скопіювати фрагмент;

* у меню Правка PowerPoint вибрати команду Специальная вставка;

* у діалоговому вікні “Специальная вставка” встановити альтернативний перемикач “Вставить” і зі списку “Как” вибрати елемент “Неформатированный текст”.

Якщо ж у вікні PowerPoint скористатися просто командою Вставить, то з буфера буде вставлено фрагмент тексту з форматом шрифту, що був у початковому тексті Word, а він далеко не завжди збігається зі встановленим у PowerPoint форматом.

Подання інформації в табличному вигляді дає змогу спростити її пошук й аналіз. Тому в презентаціях PowerPoint досить часто використовують таблиці. Тут можуть зустрічатися таблиці трьох видів:

* таблиці Word (застосовуються для текстових даних, а також числових початкових даних, якими є, наприклад, таблиці цін товарів);