Під час підготовки до проведення міської акції «Країна чудес» спільно з Харківським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді «Довіра», члени організації запропонували власними силами створити виставу для дітей та показати її в інтернатних закладах, лікарнях, дитячих таборах. Так виникла ідея створення першого в місті Харкові волонтерського соціального театру «Дорогой добра» на базі Харківської обласної молодіжної громадської організації «Харківський центр волонтерів». Це дозволяє розкривати та розвивати творчий потенціал волонтерів, формувати відношення до мистецтва, витрачати свій час у підготовці та проведенні творчих заходів.

Отже, волонтери - це люди, які працюють на благо суспільства безкорисливо та нічого не потребують натомість. Молоде покоління, яке займається цією справою, заслуговує на те, щоб мати можливість творчо та духовно зростати, формувати відношення до культури та мистецтва. Також це можливість багатьом з них напрацювати якості лідера в підготовці різноманітних творчих заходів.

Імідж та авторитет будь-якої країни підтверджується не лише розвитком економіки, політичною толерантністю та військової міццю, а й проведенням на високому рівні різноманітних спортивних, культурних та освітніх заходів міжнародного значення.

Одним із таких заходів право на проведення якого виборола Україна разом із Польщею, є чемпіонат Європи з футболу Євро-2012. Проведення подібних міжнародних спортивних заходів вимагає концентрації великих зусиль як держави в цілому, так і органів місцевого самоврядування тих міст, у яких будуть безпосередньо проходити матчі. Представники державної та місцевої влади при підготовні до проведення Євро-2012 мають приділити велику увагу виконанню приписів таких нормативно-правових актів:

Закону України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» від 19 квітня 2007 року №962-V.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2008 року №292-р «Про заходи щодо удосконалення системи управління підготовкою та проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу».

Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року №107 «Про затвердження Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу».

В Україні ще не прийнято нормативно-правовий акт. який би безпосередньо врегульовував би правове становище волонтерів та волонтерських організацій.

Але до початку проведення фінальної частини Євро-2012 планується прийняті: Закон України «Про волонтерський рух» (він подавався на друге читання).

Відповідно до проекту вказаного Закону під волонтером розуміється фізична особа (котра досягла шістнадцяти років або, як виняток, за згодою одного з батьків або особи, що його заміняє,-- п'ятнадцяти років), яка добровільно здійснює благодійну неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер.

Компетенцію волонтерів складають комплекс їх прав та обов'язків.

Серед основних прав волонтера можна виділити право:

а) провадити волонтерську діяльність самостійно або як член волонтерської організації;

б) пройти відповідну підготовку (інструктаж) для провадження волонтерської діяльності;

в) підвищувати свою кваліфікацію;

г) провадити волонтерську діяльність у гігієнічних та безпечних умовах, право на забезпечення в разі необхідності спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, велосипедами, проїзними квитками в міському транспорті загального користування;

є) підтримувати зв'язки з волонтерськими організаціями інших країн.

До основних обов'язків волонтера відносяться:

а) високоякісно та своєчасно виконувати обов'язки, передбачені договором про провадження волонтерської діяльності;

б) шанобливо ставитись до отримувачів волонтерської допомоги;

в) подати звіт про надану допомогу підприємству,установі та організації, що залучили волонтера або волонтерську організацію;

г) ефективно використовувати матеріали обладнання та інше майно, надане для провадження волонтерської діяльності;

д) повернути матеріали, обладнання та інше майно, надане для провадження волонтерської діяльності, у разі припинення виконання обов'язків волонтера або діяльності волонтерської організації;

є) забезпечувати конфіденційність інформації про осіб, яким надається допомога,що стала йому відома під час провадження волонтерської діяльності.

Для виконання поставлених завдань волонтери будуть залучатися разом із представниками державної влади (насамперед, правоохоронними органами) та стюардами. Одним із таких завдань буде охорона громадського порядку на стадіонах безпосередньо під час ігор.

У цих випадках компетенція волонтерів буде додатково регламентуватися спеціальними нормативними актами, а саме: Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 року; Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку» від 16 червня 1999 року (зі змінами 18.12.2007); Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання діяльності громадських формувань - охорони громадського порядку і державного кордону» від 8 лютого 2006 р. №73-р.

З цих нормативно-правових актів слідує, що основними завданнями громадських формувань, у тому числі волонтерських, у сфері охорони громадського порядку є: 1) надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним проступкам і злочинам: 2) інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань: 3) сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань; 4) участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх тощо.

Члени громадського формування з охорони громадського порядку під час спільного з працівниками органів внутрішніх справ виконання покладених на них завдань з охорони громадського порядку матимуть право застосувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії у випадках і в порядку, передбачених законом.

Про намір застосувати силу і спеціальні засоби особи попереджаються (якщо дозволяють обставини). Без попередження фізична сила і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю члена громадського формування, іншого громадянина, працівника міліції тощо.

Не дозволяється застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, членів громадських формувань, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів члени громадських формувань не можуть перевищувати міри, необхідної для припинення правопорушення, а також зобов'язані звести до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров'ю правопорушника та інших громадян. У разі заподіяння такої шкоди члени громадських формувань забезпечують подання допомоги потерпілим у найкоротший термін Про поранення або смерть правопорушника, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів, члени громадських формувань повинні негайно сповістити відповідні органи внутрішніх справ і прокуратури України. Перевищення повноважень із застосуванням сили, а також спеціальних засобів тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Члени громадських формувань з охорони громадського порядку, які мають дозвіл органу внутрішніх справ на придбання, зберігання і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, мають право під час виконання своїх обов'язків спільно з працівниками органів внутрішніх справ застосовувати власні або видані цими об'єднаннями спеціальні засоби: 1)для самозахисту і захисту громадян від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю; 2) для припинення групових порушень громадського порядку; 3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення державних і громадських організацій, підприємств, установ, транспортні засоби, а також громадян та їх особисту власність; 4) для затримання і доставлення до органу внутрішніх справ, громадського пункту охорони порядку осіб, які вчинили адміністративні правопорушення чи злочини, продовжують заподіювати шкоду оточуючим громадянам або чинять опір; 5) для припинення в разі потреби опору працівникам міліції, іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки з охорони громадського порядку і державного кордону та боротьби зі злочинністю.

Членам громадського формування, в тому числі волонтерам, забороняється під час виконання своїх обов'язків з охорони громадського порядку використовувати холодну та вогнепальну зброю, в тому числі мисливську, яка згідно з чинним законодавством перебуває в їх особистому користуванні.

Висновки до розділу 3

У сучасній Україні молодіжні організації є однією із форм реалізації самоврядування та індикатором демократичності політичної системи, яка на сьогодні, ще не є усталеною. Подальшому процесу залучення даних інституцій до вироблення державної політики заважає ряд перешкод. Серед них найбільшими можна назвати проблеми недосконалості правової основи діяльності молодіжних організацій та відсутність ресурсів.

Визначальне значення має вироблення державної молодіжної політики і залучення до її реалізації молодіжних організацій. В Україні тривають пошуки визначення балансу між центральними і регіональними складовими. В цілому ж у відносинах держави і молодіжних організацій не вдалося викорінити бюрократизацію та створити якісну нормативно-правову базу, яка напрацьована у країнах Європейського Союзу.

З кожним роком співпраця органів державної влади з громадськими молодіжними та дитячими організаціями поглиблювалася, поступово зникала взаємна недовіра. Були, звичайно, певні проблеми в їх стосунках і в середині та наприкінці 90-х років.

Необхідно підкреслити, що такі „ідилічні” стосунки не завжди на користь молодіжному рухові. Адже норми, стандарти, зразки поведінки, які проголошують державні органи для молоді (підтримка злагоди в суспільстві, реалізація ринкових реформ, співпраця з усіма політичними силами і громадськими формуваннями, розвиток у молоді почуття відповідальності за суспільні справи, почуття патріотизму тощо), не завжди, м'яко кажучи, відповідають потребам, інтересам, ціннісним орієнтаціям молодих людей. Певний протест у них інколи виникає й тоді, коли держава починає їм диктувати умови співпраці.

Проте громадські молодіжні та дитячі об'єднання, незважаючи на всі перепони, поступово зміцнюються, розширюються, перетворюючись на невід'ємну складову структур самоорганізації суспільства. І загалом молодіжний рух все активніше заявляє про себе в алгоритмі суспільного життя країни як інструмент формування та реалізації молодіжної політики, яка здійснюється як в інтересах молодих громадян, так і суспільства в цілому.

Висновки

Дослідивши природу молодіжних рухів та їх значення для сучасних процесів державотворення та для країни в цілому, особливо з огляду на актуалізацію проблем розвитку громадянського суспільства можна зробити виновки, що для активізації впливу молоді, молодіжних об'єднань на державотворчі процеси в Україні, на думку автора, необхідно:

– посилення просвітницької роботи серед молоді щодо роз'яснення принципів, завдань державної молодіжної політики;

– підвищення громадської ініціативи молоді, її професіоналізм;

– збільшення представництва молоді на службі в органах державної влади, омолодження їх кадрового складу;

– підготовка високопрофесійних державних службовців;

– створення умов для професійного зростання перспективних молодих державних службовців;

– сприяння налагодженню співпраці молодіжних громадських організацій із засобами масової інформації;

– сприяння розвитку конструктивної співпраці місцевих органів влади з молодіжними громадськими організаціями;

– залучення молодіжних громадських організацій до роз'яснення та реалізації державної політики через проведення зустрічей, семінарів, круглих столів тощо.

Також не слід забувати і про те, що майбутнє місцевої демократії та сталий розвиток громад значною мірою залежить від того, наскільки сьогодні молоді фахівці будуть спроможні сприйняти накопичений управлінський досвід та, враховуючи європейські стандарти, здійснювати управління процесами місцевого розвитку

Проблема відносин влади і структуризації молодіжних організацій стає дедалі актуальнішою в контексті створення передумов для забезпечення європейської інтеграції України.

Усе частіше дослідники звертають увагу на світові та європейські моделі залучення громадськості до процесу прийняття рішень на усіх рівнях. Метою соціального партнерства у світовій практиці є партнерська взаємодія молодіжних громадських організацій та державних інституцій.

Чимало аналітиків вважає, що молодіжні громадські організації мають ряд суттєвих переваг над владними інституціями у виконанні державних програм. На нашу думку, до найголовніших із них можна віднести такі:

– вони гнучкіші і менш забюрократизовані, ніж державні структури;

– краще розуміють проблеми найбідніших і маргінальних груп;

– мало залежать від політичної кон'юнктури або підтримки;

– менше підпадають під впливи груп за інтересами та груп тиску;

– керуються ширшими ціннісними мотиваціями;

– їх практичний досвід пов'язаний із безносередньою участю;

– ефективніше вирішують проблеми, що містяться на стику політики, держави і громадянського суспільства.

Однак ці переваги забезпечують пріоритетність розвитку таких організацій на початковому етапі. Пізніше, після успіхів у досягненні первинних цілей, ефективність послаблюється і стають виразнішими слабкі сторони громадських організацій. До них необхідно віднести такі:

– мала чисельність об'єднань, а відповідно, обмежені організаційно-управлінські можливості;

– велика залежність від фінансування, що надходить у формі державної допомоги, що часто призводить до зниження активності;

– в міру розширення молодіжні організації втрачають керованість і мобільність;

– поступове наростання процесів бюрократизації;

– посилення домінуючих впливів лідерів та неминуча втрата демократичних характеристик.

Узагальнення світового досвіду надає можливість визначити загальні засади діяльності держави різних країн у сфері залучення молодіжних громадських організацій до процесу формування та реалізації державної політики:

– участь молодіжних громадських організацій у процесі формування державно-управлінськихрішень може відбуватися шляхом декларацій, угод, створення в органах влади спеціальних департаментів по роботі з громадськими організаціями, а також створення системи податкових та інших пільг;

– створення нормативно-правової бази, що за-кріплює принципи соціальної взаємодії;

– співпраця органів влади і молодіжних гро-мадських організацій відбувається паралельно з делегуванням повноважень;

– наявність програмних документів, що визначає сфери, принципи, мету та завдання побудови паритетної взаємодії органів влади і молодіжних громадських організацій.

Отже все це дасть змогу сформувати дієву систему молодіжного руху в Україні, який не лише сприятиме розбудові демократичного суспільства, а в першу чергу сприятиме формування свідомості, як правової так і соціальної у молодих людей, що є реальним потенціалом нації у всіх його аспектах. А тому дуже важливим є запровадження на практиці ефективної моделі співпраці та взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування із молодіжними рухами та організаціями

Список використаної літератури

1. Апресян Р. Г. Диллемы благотворительности // ОНС.21997.2 № 6.2 С. 56 - 67.

2. Балакєра О.М. Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної молодіжної політики в Україні. - К.: Весь мир, 1997. - 98 с.

3. Барабаш В. Інституціалізація молодіжного руху України / В. Барабаш // Політ. менеджмент. - 2004. - № 3. - С. 98-111.

4. Баразгова Е. С. Идеологическое воспитание молодежи в США. Свердловск, 1989. - С. 15; Головатий М. Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення // Укр. наук. дослід. ін - т проблем молоді. К.: Наукова думка. - 1993. - С. 6 - 10; Перепелиця М. П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). - К.: Український ін - т соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. - 242 с; Пірен М. І. Основи політичної психології: Навчальний посібник. - К.: Міленіум, 2003. - 418 с.

5. Белашко С. Досвід діяльності неприбуткових недержавних організацій в країнах розвиненої демократії. Настільна книга НДО / С. Белашко. - К. : Фонд міжнар. громад. комунікацій, 1998.

6. Бородін Є.І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991-2004 рр.): Монографія. - Д.: Герда, 2006. - 472 с.

7. Вербець В. Проблеми формування національної свідомості молоді // Наукові записки «Острозька Академія». - Острог, 1999. - Т. 2. - Ч. 1. - С. 231-234.

8. Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.

9. Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України: інформаційно2аналітичні матеріали / Кол. авторів: В. А. Головенько та О. О. Яременко (керівники) та ін.- К.: Державний ін2т проблем сім'ї та молоді, 2003. - 191 с.

10. Войтков В. «Третий сектор» загнан в пятый угол / В. Войтков // Власть и политика. - 2003. - № 32-33. - С. 13.

11. Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Кадария Ф. Д., Савченко И. П., Шаповалов В. А. Социология молодежи: Учебное пособие.- Ростов2н/ Д.: Феникс, 2001.- 576 с.

12. Выжутович В. Поколение НЕТ / В. Выжутович // Моск. новости. - 2004. - № 33.

13. Гайванович І. Молодіжний рух України: тенденції та перспективи розвитку // Молода нація: Альманах: Спец випуск. - К., 2000. - С. 115-121.

14. Галабурда Ю. Молодіжний недержавний сектор у контексті становлення громадянського суспільства в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. - 2001. - № 2. - С. 14-17.

15. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення // Укр. наук. дослід. ін-т проблем молоді. - К.: Наукова думка. - 1993. - С. 6-10.

16. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті: історико2політологічний аналіз основних періодів.- К.: А.Л.Д., 1997.- 160 с.

17. Гулиев М.А. Социология и психология управления / М.А. Гулиев, С.Н. Епифанцев, С.И.Самыгин. - Ростов н/Д: Феникс, 2006. - 409 с.

18. Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» від 15 грудня 1992 року, № 2859-XII (зі змінами) // www.rada.gov.ua/proza.htm.

19. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року / Кол. авторів: Ж. В. Петрочко та О. О. Яременко (керівники) та ін. - К.: Державний ін2т проблем сім'ї та молоді, 2003. - 232 с.

20. Європейська інтеграція України: Політико-правові проблеми / За ред. В.П. Горбатенка: Моногр. - К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2005. - 332 с.

21. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур'єр. - 2002. - 4 червня.

22. Європейські орієнтири адміністративного реформування в Україні: Монографія / За заг. ред. В.Д. Бакуменка, В.М. Князєва; Кол. авт.: В.Д. Бакуменко, Л.М. Гогіна, І.В. Козюра, С.О. Кравченко, Ю.Г. Кальниш, Л.Г. Штика. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - 172 с.

23. Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 року № 281-XIV (зі змінами) // Відомості Верховної Ради України - 1999. - №. 2. - ст.. 2

24. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» із змінами від 23.03.2004 // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1992. - № 34. - С. 32 - 38.

25. Ильинский И. М. Молодежь и молодежная политика. Философия. История. Теория. - М.: Голос, 2001.- 696 с.

26. Іл'їн І.А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади: Моногр. - К.: Вид-во «К.І.С.», 2006. - 398 с.

27. Інформація і право: Інформ.-довід. бюл. / [за ред. Н. Л. Лук'янової]. - К. : Держсоцслужба, 2008 - № 3. - С. 8-17.

28. Ковалева А. И., Луков В. А. Социология молодежи: Теоретические вопросы.- М.: Социум, 1999.- 351 с.

29. Колесніченко Н. М. Становище молоді як одна з гуманітарних проблем нашого часу // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т.23. Вип.10. Політичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2002. - С. 88- 90.

30. Колодій А. Ф. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні : монографія / А. Ф. Колодій. - Львів : Червона калина, 2002. - 272 с.

31. Коновалов А. В. Участь молоді в процесах прийняття рішень і громадському житті на локальному рівні в контексті Європейської інтеграції / А. В. Коновалов. - Режим доступу : http://www.osvita.org.ua/articles/191.html.

32. Коновалов А.В. Харківський міський центр дозвілля молоді 2006-2007 // http://www.centrmolodi.kharkov.com.

33. Королев В.И. Социология. Материалы к семинарским занятиям. Учебное пособие. - Симферополь: Крымский психолого-педагогический факультет ПГПУ, 2000. - 108 с.

34. Корені трави: Громадянське суспільство в Україні: стан та перспективи розвитку / І. Під-луська та ін. - К. : Європа ХХІ, 2003.

35. Корнієвський О. Молодіжний рух та політичні об'єднання в сучасній Україні / О. Кор-нієвський, В. Якушик. - К., 1997.

36. Корогод Л. П. М. Грушевський про місце і роль молоді в національному розвитку України. - Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології та методики. Матеріали міжнародної конференції, Київ, 11-13 жовтня 1995 р. - К.: А.Л.Д., 1996. - 232 с.

37. Криворученко В. К. Молодежь и юношеское движение в 1917-1941 годах: исторические уроки / В. К. Криворученко // Знание. Понимание. Умение. - 2005. - № 2. - С. 31-40.

38. Криворучко Ю. Молодь як суспільний чинник формування громадянського суспільства України // Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східноєвропейський досвід / За ред. А. Карася. - Л., 2009. - . 309-316.

39. Кулік В. Сучасний організований молодіжний рух в Україні як об'єкт наукового дослідження / В. Кулік. - Режим доступу : http://politika.org.ua/

40. Кулік В. та ін. Молода Україна: сучасний молодіжний рух та неформальна ініціатива. - К.: Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000. - 460 с.

41. Литвин В. Гражданское общество: мифы и реальность // Зеркало недели. - 2002. - 26 січ.;

42. Литвин В. Громадянське суспільство: нові образи, старе бачення. - День. - 2008 - 28 лют.

43. Луков В. А. Знаки и символы молодежи / В. А. Луков // Знание. Понимание.Умение. - 2005. - № 3. - С. 209-211.

44. Мазурін М. „Дорослі” проблеми. Молодіжні ЗМІ в пошуках стандартів. - День. -2003. - 2 лип.

45. Молодежные и детские общественные объединения: проблемы преемственности деятельности и исследований. Сборник докладов и выступлений.- М.:Логос, 2002.- 252 с.

46. Мэй К., Купер Э. Персональная идентичность и социальное изменение: некоторые теоретические размышления // РЖ: Социальныеи гуманитарные науки: отечественная и зарубежная литература. Социология. Серия ІІ. - 1996. -№3. - С. 73 - 79.

47. Некрасов А.И. Основы социологии: конспект лекций. - Х.: ООО «Одиссей», 2002. - 256 с.

48. Неурядові організації Європейського Союзу: порівняльний аналіз громадських організацій України / [керів. проекту Людмила Козак]. - К., 2002. - С. 3.

49. Ніжнік Н. Р. Державно-управлінські відносини в демократичному суспільстві / Н. Р. Ніжнік. - К., 1995. - С. 207.

50. Ніколенко Г., Старєв К., Апанасевич В. Залучення молоді до державної служби як засіб підвищення ефективності регіонального управління [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.guds.gov.ua/.

51. Нове покоління незалежної України (1991 - 2001 роки): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 р.) / Кол. авторів: В. А. Головенько та О. О. Яременко (керівники) та ін..- К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2002.- 211 с.

52. Нормативно-равова база діяльності громадських молодіжних організацій /Редкол.: В. П. Банах, С. В. Зелінський, А. Г. Зінченко та ін.- К.: Четверта хвиля, 2001.- 388 с.

53. Нуриев Р. Институционализм: вчера, сегодня и завтра. Вступительная статья к „Институциональной экономике”. Учебное пособие / А. Олейник. - М.: Инфра, 2000. - 320 с.

54. Орлов В. В. Формування державної молодіжної політики в Україні : моногр. / В. В. Орлов. - Одеса. : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2009. - С. 210.

55. Особенности развития молодежных общественных объединений: взгляд “изнутри” // Сб. науч. статей Межрегион. молодеж. социолог. чтений. - Екатеринбург : УрАГС, 2005.

56. Пал Л. Аналіз державної політики / Пер. з англ. І. Дзюб. - К.: Основи, 1999. - С. 171.

57. Паламарюк О. Вболівальники субкультур. Неформальні групи як втеча від реального життя? - День. - 2003. - 29 серп.

58. Паніна Н. Молодь України: структура цінностей, соціальне самопочуття та морально психологічний стан за умов тотальної аномії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001. - № 1. - С. 41-48.

59. Пастухова Л. С. Ресурс молодежи в развитии местного самоуправления в России // Научные труды Моск. гуманит. ун-та. - 2007. - Вып. 7 (82). С. 146-150.

60. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. - К.: Каравела, 2000. - 248 с.

61. Переглянута Європейська Хартія щодо участі молоді в громадському житті на місцевому і регіональному рівні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eucharter.pedagog.org.ua/.

62. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). - К.: Український ін-т соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. - 242 с.

63. Підраховано за матеріалами дослідження „Молодіжний рух в Україні - 2002: Довідник”, проведеного Державним інститутом проблем сім'ї та молоді впродовж 2002 р.

64. Плоский К. Аналіз соціальних орієнтацій сучасної української молоді, як орієнтир для формування цілей молодіжної політики щодо залучення її до державотворчих процесів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://narodna.pravda.com.ua/.

65. Плоский К. В. Участь молоді у розвитку місцевої демократії в Україні: проблеми та перспективи / К. В. Плоский // Український соціум. - 2005. - № 1 (6). - С. 101-111.

66. Плоский К. Спілка молодих державних службовців України - професіоналізм на службі народові України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.guds.gov.ua/.

67. Плоский К. Участь молоді у розвитку місцевої демократії в Україні: проблеми та перспективи // Український соціум. - 2005. - № 1 (6). - C.101-111.

68. Права людини продовжує дискусію, присвячену деяким проблемам правозахисного руху // Права людини. - 2002. - № 31.

69. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1998 року): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді Україні, Кабінету Міністрів України /О. М. Балакірєва, О. А. Ганюков, В. А. Головенько та ін.- К.: PrintXPress, 1999.- 151 с.

70. Проблемы молодежи в обществе // К. Манхейм. Диагноз нашего времени. - М., 1994. - С. 441-456.

71. Проект “Національної доктрини молодіжної політики” // Матеріали V Молодіжного саміту ООН. - Х., 2005.

72. Пухтинський Н. А. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Н. А. Пухтинський. - К., 1998. - С. 364.

73. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: курс лекций. - 3-е изд., перераб. и дополн. - М.: Центр, 2000. - 244 с.

74. Романец І. В. Основные подходы к формированию системы подготовки кадров для работы в сфере государственной молодежной политики / І. В. Романец // Философия хозяйства: Альманах Центра общественных наук и экономического факультета МГУ им. Ломоносова. - 2004. - № 6 (36). - С. 24

75. Тоффлер Е. Третя хвиля / Перекл з англ. А. Євса. - К.: Вид. дім „Всесвіт”, 2000. - 430 с.

76. Чернецький О. Молодь. Політика. Влада / О. Чернецький, Я. Ярош. - Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. - 148 с.

77. Черних А. План дій реалізації державної молодіжної політики в Україні. Молодіжна громадська колегія при Голові Верховної Ради України. // http://chernikh.rada.gov.ua

78. Шевцова Ю. М. Методологічний аналіз шляхів оптимізації механізмів залучення молоді до державного управління в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.academy.gov.ua.

79. Priller E. Der dritte Sektor. Wachstum und Wandel: aktuelle deutsche Trends - the Johns Hopkins comparative nonprofit sector project, Phase II / E. Priller, A. Zimmer. Verl. Bertelsmann-Stiftung, 2001.

80. Report on youth policies in Spain.- Madridt: Instituto de la Juventud, 2000.- 215 р.

Размещено на Allbest.ru