Значення молодіжного руху для розвитку України як незалежної держави

Незалежна українська держава нині розвивається шляхом здобуття справжніх цінностей людства, що нагромаджувалися тисячоліттями всім цивілізованим світом. Важливим завданням на цьому шляху є розбудова демократичної, правової, соціальної держави, інтеграція її у світове співтовариство, формування суспільства, в якому існує пріоритет не держави, а передовсім людини. Вітчизняний та міжнародний досвід свідчить, що демократичні перетворення в державі неможливі без участі громадян, а особливо молоді. Молодь є динамічною складовою сучасного українського суспільства. Молодим людям належить реалізовувати започатковані в нашій державі реформи та розвинути їх до рівня системних соціально-економічних перетворень. Тому держава, визначаючи шляхи становлення і розвитку суспільства, орієнтується передовсім на молодь, чиї потенціал і знання можуть стати запорукою прогресивного розвитку держави. Адже взаємини держави і молодого покоління не тільки віддзеркалюють труднощі та суперечності перехідного періоду нашої країни, а й впливають на перебіг соціально-економічних та політичних перетворень.

На важливості участі молоді у процесах державотворення та національного розвитку наголошувало багато вітчизняних та зарубіжних вчених, мислителів та державних діячів. Так, видатний український вчений та державотворець М. Грушевський називав одним з головних завдань національного відродження України - виховання молодого покоління, національної інтелігенції як творчого начала, рушія духовного поступу. Вчений наголошував, що молодь - це майбутнє нації і саме їй відведена вирішальна роль у справі духовного оновлення нації, привнесення в українське життя інтелігентності, принциповості, ідейності. Коли молодь «...сильна, жива, енергійна, криє в собі задатки будучої плідної й творчої діяльності - вона мусить до певної міри виколюватися з старих протертих, проїжджених доріг», підкреслював М. Грушевський [36, с. 230].

Як специфічна соціально-демографічна група, молодь характеризується не лише віковими межами, а й місцем, котре вона посідає в соціальній структурі суспільства, особливостями соціального становлення і розвитку. Це, з одного боку, відрізняє молодь від інших вікових соціальних груп суспільства, а з іншого - дає їй змогу об'єктивно посідати цілком своєрідне місце і відігравати певну роль в усіх сферах життєдіяльності.

Молодь - не тільки суб'єкт, спадкоємець матеріальних і духовних багатств суспільства, а й творець нових, прогресивніших політико-демократичних суспільних відносин. З метою прогресивної й ефективної дії, вона має бути готовою до відтворення і розвитку не тільки матеріальних, а й політичних, духовних цінностей, культури своєї нації, народу. Саме це і робить її основною рушійною силою прогресивного суспільно-політичного розвитку на етапі становлення української політичної нації.

Водночас слід зазначити, що в української молоді, як у особливої суспільної групи, є достатньо велика кількість суб'єктивних та об'єктивних перешкод на шляху самовизначення в політико-ідеологічній сфері, входження в соціально-світоглядну структуру суспільства. Визначення та подолання таких перешкод є передумовою залучення молоді до державотворчих процесів і, як наслідок, - «використання» енергії, креативності, завзятості та позитивного настрою молодого покоління у справі розвитку демократичного суспільства та правової української держави [64]. Саме тому держава та суспільство мають забезпечити рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, утвердження здорового способу життя, якісну освіту, конкурентоспроможність на ринку праці, підтримку сімей, випереджальний та інноваційний розвиток молодіжного підприємництва.

Оскільки державотворення є визначальною складовою сучасного і майбутнього у розвитку України, то необхідно виявляти, розвивати творчі здібності молоді та активізувати її участь у політичних процесах. У Посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки» зазначається, що масштаби і складність завдань адміністративної реформи потребують прискорення формування та оновлення управлінської еліти, залучення до системи управління на всіх рівнях енергійних, компетентних та ініціативних кадрів нової генерації [21].

У 2003 році на Десятій конференції Конгресу місцевих та регіональних влад Європи ухвалено нову редакцію Європейської Хартії участі молоді у муніципальному та регіональному житті. У новому розділі «Механізми участі молоді» визначено, що для досягнення реальної участі молоді у місцевому та регіональному житті необхідно розвивати такі механізми, як освіта молоді з питань участі, інформування молодих громадян, запровадження інформаційних та комунікаційних технологій, просування молодіжних засобів масової інформації, підтримка молодіжного волонтерського руху, молодіжних організацій та різноманітних ініціатив, залучення молоді до діяльності недержавних інституцій та політичних партій [61].

Нинішня система залучення молоді до державного управління зорієнтована на обмежені кола молоді, яка вже довела свою перспективність для держави. Переважна частина молодих людей потрапляє до лав державного управління поза встановлених методів відбору. Недостатня задіяність молоді у реальних процесах прийняття рішень зумовлює необхідність пошуку нових методів виявлення та виміру управлінської здатності молоді. Можливим індикатором прояву управлінських можливостей молоді у сучасних умовах є виконання соціальних проектів.

Найбільш реально і широко молодь залучена до процесів прийняття рішень через участь у різноманітних громадських об'єднаннях - молодіжних та дитячих громадських організаціях, органах студентського самоврядування, студентських профспілках, молодіжних парламентах тощо. Узагальнено таку категорію можна позначити як суспільно активна молодь. За сьогоднішніх умов вона могла б стати реальним управлінським ресурсом нашої держави.

Велику роль у реалізації державної кадрової політики в Україні відіграють молодіжні громадські організації, які залучають молодь до процесів державотворення, державного управління й місцевого самоврядування через створення органів молодіжного самоврядування, дорадчо-консультаційних структур при органах державної влади та місцевого самоврядування, груп з розробки політики тощо [78].

Законодавством України, одним із основних напрямів виконання програми є залучення молоді до роботи в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, що передбачає:

– розширення просвіти молоді з питань державного управління, державної служби;

– удосконалення системи добору соціально активної, талановитої молоді для навчання в освітній галузі «державне управління», стажування в місцевих органах виконавчої влади з подальшим залученням до роботи на державній службі та до кадрового резерву цих органів;

– сприяння діяльності координаційних рад з питань молодіжної політики;

– підтримку спільних програм молодіжних громадських організацій та органів виконавчої влади, спрямованих на стажування, здобуття фахових навичок, залучення молоді до роботи в органах державної влади;

– впровадження позитивного зарубіжного досвіду роботи з молодими державними службовцями [8].

Одним з успішних прикладів роботи громадської структури щодо залучення молоді до державного управління є діяльність Молодіжного уряду України, створеного в 1998 році з метою участі у виробленні та реалізації молодіжної політики в Україні органами державної влади, політичними та громадськими організаціями. Об'єднання молоді дедалі активніше беруть участь у суспільно-політичних процесах, реалізують програми щодо залучення молоді до державотворчих процесів, займаються її професійною орієнтацією [66].

В Україні до проголошення незалежності держава також впроваджувала свою молодіжну політику через КПРС. Причому, політика держави стосовно молоді, яку за умов партійного керівництва неможливо було виокремити, була скоріше складовою політики партії щодо молоді.

Вона здійснювалася за такою схемою: основна її частина проводилася через ВЛКСМ (фактично єдина молодіжна організація), інша - через державні органи освіти, охорони здоров'я, оборони, внутрішніх справ, держкомспорту, інформаційні відомства, культосвітні заклади тощо. Об'єктом цієї політики була молодь, яку намагалися виховати в дусі будівника комунізму. Молодь не розглядалася як суб'єкт цього процесу. Молодіжна політика мала патерналістський характер і вимагала від молодогопокоління діяти і розвиватися в заданому напрямі. На місцях вона впроваджувалася через місцеві партійні і комсомольські комітети, державні органи влади, громадські організації. Координація конкретної роботи з молоддю була прерогативою комсомолу, що провадив її під керівництвом і за сприяння партії. Характерною рисою молодіжної політики на місцях була її уніфікація [13]. Низький рівень економічної та громадської активності молоді, її соціальне відчуження зумовлені такими факторами:

– відсутністю програм і стратегій активізації молодіжної участі, розвитку економічної самостійності та громадської активності молоді,формування ціннісних орієнтацій молоді;

– відсутністю дієвих механізмів впливу молодих громадян на формування та реалізацію державної політики;

– низьким рівнем компетентності молодих людей з питань участі у всіх сферах суспільного життя, процесі формування і реалізації державної політики;

– недостатнім рівнем кадрового забезпечення місцевих і районних органів виконавчої влади з питань роботи з дітьми та молоддю;

– зменшенням чисельності позашкільних навчальних закладів, соціокультурних, спортивних, дозвільних та інших закладів і установ, що мають на меті забезпечення виховання та проведення змістовного дозвілля молоді, об'єктів інфраструктури сприяння зайнятості молоді та підтримки молодіжного підприємництва тощо;

– недостатнім рівнем міжгалузевої співпраці та координації між цільовими державними та регіональними програмами, спрямованими на забезпечення соціального становлення й розвитку молодих громадян.

Наявні проблеми неможливо вирішити лише на рівнях регіонального та галузевого управління. Забезпечення активізації молодіжної участі потребуєвідходу від патерналістської орієнтації державної політики і переходу до субсидарності, посилення координації зусиль як різних гілок влади на всіх її рівнях так і громадськості в цьому напрямі.

Через недовіру населення до сучасних політиків, українська державність зараз потребує нових сил. Саме тому необхідно залучати молодь до процесів державотворення та оновлювати кадровий склад у владних структурах. Для активізації впливу молоді, молодіжних об'єднань на державотворчі процеси в Україні, на думку автора, необхідно:

– посилення просвітницької роботи серед молоді щодо роз'яснення принципів, завдань державної молодіжної політики;

– підвищення громадської ініціативи молоді, її професіоналізм;

– збільшення представництва молоді на службі в органах державної влади, омолодження їх кадрового складу;

– підготовка високопрофесійних державних службовців;

– створення умов для професійного зростання перспективних молодих державних службовців;

– сприяння налагодженню співпраці молодіжних громадських організацій із засобами масової інформації;

– сприяння розвитку конструктивної співпраці місцевих органів влади з молодіжними громадськими організаціями;

– залучення молодіжних громадських організацій до роз'яснення та реалізації державної політики через проведення зустрічей, семінарів, круглих столів тощо.

Також не слід забувати і про те, що майбутнє місцевої демократії та сталий розвиток громад значною мірою залежить від того, наскільки сьогодні молоді фахівці будуть спроможні сприйняти накопичений управлінський досвід та, враховуючи європейські стандарти, здійснювати управління процесами місцевого розвитку.

Зауважимо, також що одним із напрямків залучення молоді до процесів державотворення є розробка та впровадження дієвих механізмів иолодіжної політики. Молодь була і є найактивнішою та наймобільнішою у соціальному плані групою населення. Молодіжна політика виступає інструментом, що має забезпечити геополітичну конкурентоспроможність української держави, а також розвиток місцевих громад та суспільства протягом наступних 10 - 15років. Різноманітні дані аналізу та прогнозів середньо- та довгострокових тенденцій визначають, що найбільш важливими змінами майбутнього єперехід до самоорганізації суспільства.

Самоорганізація громадян, їх об'єднань їх взаємодія - мають стати основою суспільства майбутнього. Одночасно, традиційна система освіти та виховання молоді, як і державна молодіжна політика та громадські організації, не здійснювали цілеспрямованого виховання самостійної, відповідальної молоді та її підготовки до життя у самоорганізованому суспільстві. З іншого боку, увесь комплекс проблем та протиріч, із якими зіткнеться Україна у найближчі 10-15 років, формує достатньо жорсткий набір вимог до нових поколінь. Життя молодої людини у прогнозованих умовах не буде розвиватися прямолінійно, як послідовність простих переходів від загальної освіти до професійної, від освіти до праці, від життя у родинному домі до створення власної сім'ї. Нові умови потребуватимуть від кожної молодої людини та його сім'ї мобільності, пошуку нових нестандартних варіантів побудови власного життя. Пріоритетними мають стати такі напрямки молодіжної політики, реалізація котрих надасть молоді можливості для самостійного вирішення проблем, які виникають. Тільки такий підхід буде сприяти взаємоув'язуванню поліпшення якості життя переважної більшості молоді та розвитку країни в цілому.

Треба визначити, що ефективна практична реалізація може відбуватися як на всеукраїнському рівні, так і на рівні місцевих громад, що наближені до реальних потреб та участі молоді. Розбудова молодіжної політики "знизу до гори" має збалансувати державну політику та стати її пріоритетом.

Перш за все, необхідно радикально змінити традиційний підхід створення та спрямованості державних та реґіональних молодіжних програм, наслідки реалізації котрих протягом 20 років доводить їх недоцільність та неефективність. Замість відокремлення проблем молоді у міську/реґіональну/державну молодіжну програму, реалізація яких не призвела до вирішення жодної проблеми молоді, модель визначає за доцільне спрямувати зусилля на залучення молоді до вирішення проблем держави\місцевої громади. Ці проблеми визначаються у відповідних цільових або комплексних державних та місцевих програмах, а підтримки потребує саме життєздатна система залучення молоді до вирішення проблем громади. Це є метою системи державної молодіжної політики, яка складається з 4-х взаємозалежних систем, послідовна реалізація яких призводить до впровадження сучасної політики відносно молоді.

1. Система постійного громадянського представництва молоді на всеукраїнському та місцевому рівні.

2. Система залучення молоді до формування державної та регіональної політики, що впливає на її життя.

3. Система залучення молоді до безпосередньої реалізації державної та регіональної політики.

4. Система розвитку компетентності молоді у формуванні та реалізації державної та регіональної політики.

Перша система розкриває механізм забезпечення урахування думки молоді, її проблем та ініціатив при прийнятті рішень на державному та регіональному рівні, що впливають на її життя. Зокрема, перша система обґрунтовує та визначає основні принципи створення представницького органу молоді на державному рівні - Молодіжного Парламенту та Молодіжного Уряду, підсистему громадського інформування та організації ефективної системи зворотного зв'язку, компоненту "молодіжного парламентаризму", тобто процесу колегіальних обговорень при прийнятті рішень, що впливають на життя молоді, а також визначає обсяг матеріально-технічного забезпечення цієї діяльності.

Друга система визначає "законодавчу гілку", тобто повноваження та процедури впливу молоді на процес прийняття владних рішень. Ця система створена на чотирьох основних компонентах: аналіз проектів та вже прийнятих владних рішень, нормотворча ініціатива, партнерська участь у прийнятті рішень та громадський контроль.

Третя система визначає "виконавчу гілку", тобто систему поетапного залучення молоді до вирішення проблем від місцевої громади до всієї держави. Основні етапи: волонтерська програма" (перший досвід громадської участі), міні-гранти для ініціативних груп без статусу юридичної особи (перший досвід вирішення проблем однолітків), гранти на соціальне замовлення держави для громадських об'єднань (вирішення проблем місцевої громади). Використання сучасних механізмів, наприклад молодіжного банку, фондів розвитку громад та інше, надає можливість залучити широку громадськість до активної участі на ринку відповідних соціальних послуг.

Четверта (остання) система моделі забезпечує розвиток компетентності молоді щодо основ державного управління та місцевого самоврядування, молодіжної участі та використання можливостей системи. Ця система реалізується у трьох основних напрямках: 1) спеціальний учбовий курс для учнів загальноосвітніх установ із основ державного управління, місцевого самоврядування та молодіжної участі, який викладається підготовленими вчителями; 2) тренінги для студентів ВНЗ із основ державного управління, місцевого самоврядування та молодіжної участі, який може викладатися як підготовленою молоддю, громадськими організаціями, так і фахівцями державних установ (наприклад, ЦССМ); 3) неформальна освіта молоді - шляхом створення та розповсюдження серед молоді інформаційних матеріалів за тематикою стосовно моделі та її можливостей.

Впровадження моделі на Всеукраїнському рівні відбувається наступним шляхом:

1. Затвердження на сесії Верховної Ради України Положення "Про Молодіжний Парламент при Верховній Раді України".

2. Затвердження на засіданні Кабінету Міністрів України Положення "Про Молодіжний Уряд при Кабінеті Міністрів України", призначення молодіжних міністрів радниками на громадських засадах відповідних Міністрів.

Впровадження моделі на місцевому рівні відбувається наступним шляхом:

1. Затвердження на сесії обласної (міської) ради перспективної Концепції розвитку участі молоді у вирішенні проблем місцевої територіальної громади "Молода громада", розробленої на підставі типової Концепції. Основна мета цього етапу - визначення перспективної цілі та завдань, структури молодіжної політики та 4-х вищезазначених систем, основних принципів їх створення та реалізації, а також перелік основних міських програм для практичної реалізації Концепції, принципів фінансування, та систему проведення моніторингу та оцінки виконання Концепції. Концепція є стратегічним документом, який має прийматись на 10-15 років, тобто протягом цього терміну відбувається послідовна практична реалізація через щорічні міські програми.

2. Затвердження на сесії міської ради міської щорічної програми розвитку участі молоді у вирішенні проблем місцевої територіальної громади "Молода громада", розробленої на підставі типової Програми. Основна мета цього етапу - забезпечення практичної реалізації завдань Концепції із відповідним фінансуванням конкретних заходів за рахунок коштів місцевого бюджету. Щорічний аналіз виконання Програми є інструментом корегування та створення наступної щорічної Програми стосовно реалізації завдань Концепції. Додаткові міські програми, запропоновані у Концепції, можуть бути створені окремо, або як додаткові частини основної програми "Молода громада".

3. Затвердження на сесії міської ради Положення про Молодіжну Раду, розробленого на підставі типового Положення. Положення має визначати змішані принципи створення, що забезпечують незалежне формування персонального складу самою молоддю (прямі таємні вибори учнівською та студентською молоддю бюлетенями на виборчих дільницях своїх представників у Молодіжній Раді, а також система рейтингу громадських організацій, що об'єднують молодь поза межами учбових установ, та прагнуть бути представленими у Молодіжній Раді), демократичні принципи парламентської діяльності Молодіжної ради, її мету, завдання, повноваження та обов'язки Молодіжної ради та її членів для ефективного впровадження моделі. Для забезпечення більш ясного розуміння щорічних кроків для реалізації завдань Концепції може бути створена Стратегічна Програма "Молода громада", що має також бути затверджена на сесії міської ради. Така Програма надасть можливість визначати щорічні пріоритети та їх послідовність для ефективного досягнення мети та завдань Концепції. Вона має також надавати ефективний інструментарій щодо стратегічного управління впровадженням, серед яких - система корегування щорічних пріоритетів на підставі аналізу виконання за минулий рік.

Модель передбачає систему оцінки. Система оцінки може використовуватись у двох напрямках: 1) для об'єктивної оцінки будь-якої міської моделі або системи молодіжної політики; 2) для оцінки відповідності впровадження запропонованої моделі. Другий напрямок є підставою для наступної системи ліцензування та\або сертифікації впроваджених міських моделей. Треба відзначити, що йдеться не про створення державного чи місцевого монополіста у сфері молодіжної політики (орган громадянського представництва молоді не є юридичною особою, і фізично не може отримувати кошти). Використання демократичних принципів створення та впровадження, наближення до діючих механізмів парламенту та місцевого самоврядування, використання сучасних механізмів залучення фінансів та інших механізмів, передбачених у моделі, надають упевненості у формуванні соціально-відповідальної поведінки молоді, набуття молоддю навичок та якостей, які мають забезпечити розвиток Української держави та суспільства протягом 10-15 років.

На останок зауважимо, що серед пріоритетів взаємодії держави (зокрема виконавчої влади) і громадських організацій, проблеми забезпечення яких виявляються найбільш гострими, є наступні:

– відхід від патерналізму, який поряд із завданнями виховного впливу на молоде покоління, передбачає забезпечення активної та безпосередньої участі молодих громадян через представництво громадських організацій у розробці та здійсненні цієї політики;

– впровадження інноваційних підходів щодо підтримки молодіжних ініціатив державними структурами та, що означатиме перетворення молоді з об'єкта в активного суб'єкта державної молодіжної політики;

– суворе дотримання бюджетного законодавства, посилення контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, призначених для підтримки молодіжних ініціатив.

У зв'язку з цим, перед виконавчою владою постає низка першочергових завдань, таких як:

– формулювання концепції залучення молодіжних громадських організацій до визначення стратегії розвитку держави і суспільства, до процесу прийняття соціально важливих політичних рішень;

– впровадження моделі молодіжних консультативно-дорадчих структур при органах державної влади на регіональному та місцевому рівнях;

– лобіювання прийняття муніципальних програм підтримки молоді органами місцевого самоврядування;

– проведення аудиту ефективності виконання програм молодіжними та дитячими громадськими організаціями за рахунок бюджетних коштів у 2006-2007 рр.;

– вдосконалення процедури підготовки та погодження в структурних підрозділах Міністерства сім'ї, молоді та спорту проектів наказів про надання фінансової підтримки молодіжним та дитячим громадським організаціям на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;