Українська освіта в умовах російської війни: випробування, новий досвід, перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська освіта в умовах російської війни: випробування, новий досвід, перспективи

Нелля Ничкало, Оксана Овчарук, Валентина Гордієнко, Ірина Іванюк

Анотація

Аналіз стану української освіти в умовах російської агресії здійснено на основі матеріалів Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук України та громадських організацій, а також результатів міжнародних досліджень та публікацій у вітчизняних і зарубіжних засобах масової інформації, онлайн-джерел та законодавчих і нормативно-правових документів, офіційної інформації щодо освіти внутрішньо переміщених осіб та українських біженців за кордоном в умовах війни. Проаналізовано стан системи освіти України в умовах російської агресії проти України. Наведено офіційні статистичні дані перших місяців війни щодо вимушених переселенців та біженців, які змушені покинути місця проживання і втратили можливість навчання у закладах освіти, а також дітей, що знаходяться на територіях, де тривають бойові дії.

Висвітлено вітчизняні та міжнародні ініціативи щодо освіти тимчасово переселених осіб та українських біженців. Розкрито питання організації освіти дітей, молоді та дорослих, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях і за кордоном. Наведено окремі приклади організації освіти українських біженців за підтримки міжнародних організацій (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Європейської Комісії та ін.), урядів і громадян зарубіжних країн, організацій громадянського суспільства щодо допомоги українцям під час російської війни. Розкрито особливості організації освіти біженців за кордоном, зокрема у Королівстві Нідерландів та Республіці Польща. Схарактеризовано діяльність МОН України, НАПН України в умовах російської агресії. Запропоновано рекомендації для органів управління освітою та закладів освіти щодо організації освітнього процесу в Україні для різних категорій населення, зокрема учнівської і студентської молоді з урахуванням ситуації в регіонах нашої держави.

Ключові слова: освіта біженців, освіта в умовах війни, освіта за кордоном, тимчасово переселені особи, вчителі,учні, освітній процес, міжнародна співпраця.

Abstract

Ukrainian education in the conditions of the Russian war: trials, new experiences, prospects

Nellia Nychkalo, Oksana Ovcharuk, Valentyna Hordiienko, Iryna Ivanyuk

The analysis of the state of Ukrainian education in the conditions of Russian aggression was carried out on the basis of the materials of the Ministry of Education and Science of Ukraine, the National Academy of Educational Sciences of Ukraine and public organizations, as well as the results of international research and publications in domestic and foreign mass media, online sources and legislative and regulatory legal documents, official information on the education of internally displaced persons and Ukrainian refugees under the code of war. The state of the education system of Ukraine in the conditions of Russian aggression against Ukraine is analyzed. The official statistical data of the first months of the war are presented regarding forced migrants and refugees who were forced to leave their places of residence and lost the opportunity to study in educational institutions, as well as children who are in the territories where hostilities are ongoing. Domestic and international initiatives regarding the education of temporarily displaced persons and Ukrainian refugees are highlighted.

The issue of organizing the education of children, youth and adults located in the temporarily occupied territories and abroad is revealed. Examples of organizing the education of Ukrainian refugees with the support of international organizations (UNESCO, UNICEF, the European Commission, etc.), civil society organizations, governments and citizens of foreign countries as part of helping Ukrainians during the war are given. Examples of the Netherlands, Germany, and Poland regarding the organization of education for refugees abroad and educational opportunities for Ukrainian citizens are presented, and a list of online resources is provided. The activity of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine in the conditions of Russian aggression is outlined. Recommendations have been provided for education management bodies and educational institutions regarding the organization of the educational process in Ukraine for various categories of the population, in particular schoolchildren and student youth, considering the situation in the regions of our country.

Key words: education of refugees, education in conditions of war, education abroad, temporarily displaced persons, teachers, students, organization of the educational process, international cooperation.

Вступ

Пошук шляхів розвитку освіти в умовах жорстокої російської війни проти України - це новий небувалий досвід нашого народу, що поглибив усвідомлення необхідності об'єднаної потужної кваліфікованої дії органів державної влади та управління на всіх рівнях, а також керівників закладів освіти різних типів і форм власності.

В умовах російської агресії проти України надзвичайно стрімко змінювалися підходи до реалізації державної освітньої політики. Передусім, це потребувало оперативного прийняття сміливих рішень, внесення змін і доповнень до законів України та відповідних нормативно-правових документів у сфері освіти.

Безумовно, необхідно було діяти надто оперативно й одночасно за різними напрямами, зокрема: законодавчими, організаційними, освітніми, соціально-педагогічними, соціально-культурними, медичними та іншими з урахуванням особливостей і потреб різних категорій населення й особливо дітей дошкільного і шкільного віку, учнівської і студентської молоді.

Звернення Президента України Володимира Зеленського не лише морально, духовно підтримували народ нашої держави, а й сприяли пробудженню національної гідності, патріотичних почуттів, спонукали до щоденної конкретної діяльності в різних соціально-економічних секторах, громадській, волонтерській та іншій діяльності. Тисячі прикладів свідчать про істинний патріотизм освітян, їхню самовідданість і готовність боронити свою Вітчизну проти страшного ворога.

Триває восьмий місяць повномасштабної російської агресії проти України. Ця чорна сторінка в історії нашої держави, Європи і світу розпочалась у 2014 році та розгорнулась по всій Україні з вторгненням російський військна територію нашої держави 24 лютого 2022 р. З перших днів війни наша держава зазнала значних втрат у всіх регіонах країни, що є безпрецедентним світовим злочином у першій чверті ХХІ століття. Особливо болючим для країни стали втрати життів дітей та дорослих, а також знищення міст, сіл, життєво важливої інфраструктури. Це стосується також руйнування освітніх закладів, неможливості для багатьох учнів та студентів відвідувати школи та університети.

Президент Польщі Анжей Дуда у своїй промові у Верховній Раді України 22 травня цього року наголосив, що українці показують тиранам їхнє місце й довели, що дух вільного народу сильніший: «Ви - Герої України, але ви також Герої Польщі, Європи та всього світу».

Гірке випробування українських освітян війною. Згідно з офіційною статистикою, що підтверджує жахливі наслідки перших ста днів масштабної російської війни проти України: 9151 жертви серед цивільних складають: (4169 загиблих і 4982 поранених) - це дані від 24 лютого до 1 червня від Управління Верховного комісара ООН із прав людини.

З 24 лютого до 21 серпня 2022 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини зафіксувало 13477 випадків загибелі або поранення цивільних осіб в Україні: 5587 загиблих і 7890 поранених. Серед 5587 загиблих: 2161 чоловік, 1490 жінок, 149 дівчаток і 175 хлопчиків, а також 38 дітей і 1574 дорослих, стать яких ще не вдалось встановити. Серед 7890 поранених: 1603 чоловіки, 1190 жінок, 172 дівчинки і 236 хлопчиків, а також 202 дитини і 4487 дорослих, стать яких ще не вдалось встановити (United Nations Human Rights Monitoring Mission in Ukraine, 2022).

Ця страшна статистика лише частково відображає мільйони зламаних життів і доль українців, які втратили рідних і близьких, дітей, синів, дочок і батьків й опинилися в окупації чи були депортовані.

За час російської війни проти України вимушеними біженцями стали понад 750 тис. учнів. З різних регіонів України за кордон виїхали майже 672 тисячі учнів. У державі зафіксовано орієнтовно 87 тис. школярів, які продовжують навчання у статусі тимчасово переміщених осіб.

Досвід організації дистанційної форми навчання, отриманий протягом минулого та позаминулого року під час ковід-карантину, допоміг українській освітній системі швидко адаптуватися до нових реалій війни. «Те, що ми малі досвід проведення онлайн-уроків, дуже нам допомогло, бо ми знали вже як спілкуватися з дітьми через екран, аби вони чули вчителя і те, що він їм каже», - так вважають вчителі і керівники багатьох київських початкових шкіл.

Доречно зазначити, що про це йшлося на ІХ польсько-українському/українсько-польському форумі «Drogi i bezdroza edukacji w okresie pandemii COVID-19» / «Дороги і бездоріжжя освіти в умовах пандемії COVID-19», що відбувся у травні цього року в Університеті Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (Республіка Польща).

Перед освітянами постало питання: чи повноцінним є навчання під час війни чи це здебільшого імітація? Як відомо, в умовах війни всі українські школи тією чи іншою мірою включилися у освітній процес.

МОН України рекомендувало закладам освіти самостійно ухвалювати рішення про навчання і закінчення навчального року з урахуванням ситуації. В умовах воєнного стану свідоцтва про закінчення базової середньої освіти отримали понад 350 тис. дітей, які закінчили 9-й клас. Свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти отримали 229 тис. одинадцяти класників.

Керівники окремих громадських організацій, особливо батьківських, досить скептично оцінюють якість навчання в умовах воєнного стану. «Чи чогось навчилися діти за ці три місяці війни? Вважаю, що ні, оскільки батьків, вчителів, дітей розкидало по світу, і освіта не була першочерговим заданням, бо було питання елементарного виживання. Тому освіта у нас закінчилася 24 лютого, а далі - це ілюзія, що відбувався навчальний процес», - так скептично оцінює останні три місяці роботи української системи освіти співголова громадської організації «Батьки SOS» Олена Бондаренко.

Останній дзвоник пролунав в Україні у 2285 школах. Цього року «Всеукраїнський останній дзвоник» був онлайн. Його транслювали на всіх регіональних каналах Суспільного, телебачення соціальних соцмережах громадської організації. Проєкт «Освіторія» та ЮНІСЕФ за підтримки МОН України вперше організували такий формат закінчення навчального року. В умовах воєнного стану кожній школі дозволено самостійно визначати день завершення освітнього процесу у 2021/2022 навчальному році, тому частина дітей продовжували навчатися, здебільшого дистанційно.

Для тих учнів, які залишилися в Україні, а також тих, хто вимушено навчається за кордоном, 1 червня відбувся останній в цьому навчальному році інтерактивний онлайн-урок із мінної безпеки. Це новий для українських школярів предмет, який доводиться дітям опановувати через наслідки бойових дій.

Ще у 2007 р. для дітей українських трудових мігрантів був створений український заклад загальної середньої освіти «Міжнародна українська школа», де відбувається навчання українською мовою, українськими вчителями, за українськими навчальними програмами. Нині діти, які вимушено виїхали з України, можуть навчатися за кордоном у цій школі.

За підтримки МОН України «Освіторією» у партнерстві з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) створено платформу про навчання під час війни osvitanow.org.

Розроблено Дорожню карту вступника 2022 р. Освіта.иа запропонувала вступникам, які здобули повну загальну середню освіту, інформаційну онлайн збірку, що допомагає зорієнтуватися в процедурі вступу до закладів вищої освіти, а також в інших актуальних питаннях (Освіта.иа, 2022). Почав діяти новий сервіс з підготовка онлайн до мультитесту ЗНО 2022. Платформа ЗНО- ОНЛАЙН пропонує вступникам, які складали тест скористались новим сервісом з підготовки. Сервіс надав можливість тренуватися, опрацьовуючи усі блоки мультитесту (Освіта.иа, 2022a).

За офіційними даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, на 2 травня з України виїхало 5,6 млн осіб. Більшість біженців, за даними урядів країн, вирушили до Польщі (більше 3,07 млн) та Румунії (понад 836,1 тис.). Угорщина прийняла 534,8 тис. осіб, Молдова - понад 448,1 тис. осіб, Словаччина - 382 тис. осіб.

В Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо 3,4 млн людей. З них понад 2 млн зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи після впровадження воєнного стану, з них 1,9 млн вимушено перемістилися вперше.

Російські загарбники залякують педагогів на тимчасово захоплених територіях, та попри це навчання там продовжується за українськими стандартами. «Наші педагоги продовжують навчання саме за українськими стандартами українською мовою. Саме тому відбуваються непоодинокі випадки залякування наших педагогів. Особливо у такий важливий день, як 25 травня, що асоціювався з так званим святковим завершенням навчального року або переходом в інший клас, або в доросле життя», - зазначив міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет. За його словами, йдеться не тільки про школи. «В деякі вищі заклади освіти зайшли рашисти, позбирали педагогів, професорів, доцентів, адже їх обурює те, що Міністерство освіти та науки разом із департаментами та керівниками колективів, закладів вищої освіти здійснюють переміщення закладів освіти, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, здійснюють по всіх громадах повну виплату заробітної плати», - зазначив глава МОН.

У Маріуполі в єдиній школі, що запрацювала після окупації більшої частини міста російською армією, уроки, за свідченням російських ЗМІ, розпочалися з гімну Росії.

Окупаційна «влада» Маріуполя оголосила про продовження навчального року до 1 вересня. Дітей вирішили залишити без канікул задля деукраїнізації та підготовки до навчального року за російською програмою. Учням все літо викладатимуть російську мову та літературу, історію Росії та математику російською. Загарбники планують відкрити дев'ять російських шкіл. Їм вдалося схилити до співпраці лише близько 60 вчителів.

У результаті повномасштабного вторгнення російських військ на територію України в окупації опинилася низка українських населених пунктів (зокрема у Луганській, Донецькій, Херсонській, Запорізькій, Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській областях). Деякі з цих територій були деокуповані на початку квітня 2022 р.

З урахуванням того, що українські громади перебували або перебувають під російською окупацією різну кількість часу та в різних умовах, ситуація у сфері освіти розгорталася за кількома сценаріями, які можуть бути альтернативними або співіснувати.

Заклади освіти продовжують працювати за українськими стандартами та програмами у дистанційному режимі - діти навчаються, а вчительки працюють з дому або з місць тимчасового перебування, місцеві органи управління освітою працюють віддалено. У деяких випадках українська влада і заклади освіти приймають рішення завершити навчальний рік достроково.

Окупаційна влада намагається відновити освітній процес під своїм керівництвом - російською мовою та з російськими підручниками з окремих предметів, можливо, за російськими стандартами. У частині випадків керівництво освітньої галузі або окремих шкіл йде на співпрацю з окупантами, у інших - директорки та вчительки переховуються або покидають окуповані території, а на їхні посади призначають інших осіб.

Освітній процес взагалі не відбувається через інтенсивні бойові дії та відсутність учасників освітнього процесу, які евакуювалися з населеного пункту.

Президент України Володимир Зеленський назвав депортацію до Росії українських людей, зокрема дітей, одним із найгірших злочинів. «Росія проводить злочинну політику депортації наших людей, силою вивозить і дорослих, і дітей. Це один із найгірших російських воєнних злочинів. Загалом вивезено понад 200 тисяч дітей. Це і сироти з дитячих будинків, і діти з батьками, і діти, розлучені з своїми сім'ями», - сказав він у ніч із середи на четвер у традиційному відеозверненні. Російська держава, сказав він, «розсіює цих людей по всій території, поселяє наших громадян, зокрема й у віддалених регіонах». «Метою цієї злочинної політики є не просто вкрасти людей, а зробити так, щоб депортовані забули про Україну і не могли повернутися. Але мають знайти відповідь і на цей виклик, а також забезпечити, щоб усі, хто вбивав, катував або депортував українців, відповіли за свої дії», - сказав Зеленський.

Дуже складні й суперечливі процеси відбуваються у закладах вищої освіти нашої держави в умовах російської війни. В Україні вже переміщено або перебуває у процесі переміщення 34 заклади вищої освіти (інститути, університети і академії), 42 коледжі (заклади фахової передвищої освіти) і 65 відокремлених структурних підрозділів. Щотижня ця статистика змінюється.

У зонах активних бойових дій (Харківська, Чернігівська, Сумська, Донецька, Миколаївська області та Київ) постраждали будівлі закладів вищої освіти. Було пошкоджено щонайменше 14 університетських будівель та одну знищено. Деякі університети постраждали більше за інші. Зокрема, від обстрілів пошкоджені майже всі будівлі Харківського національного університету імені Каразіна.

Україна вже має досвід евакуації університетів. Так, після 2014 р. частину університетів Донецької, Луганської областей та Криму було переміщено у безпечніші міста в межах цих регіонів або в інші регіони. Наприклад, Донецький національний університет почав працювати у Вінниці. Цей процес відбувається знову. Зокрема, з Харкова до Закарпаття переїхав Державний біотехнологічний університет. Йому було передано частину майна освітніх закладів Ужгорода та Мукачева. Евакуйовано також Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля із Сєвєродонецька до Кам'янець-Подільського та Луганський медичний університет із Рубіжного до Рівного (обидва раніше були евакуйовані з Луганська). З часом кількість університетів, які потребуватимуть евакуації та переміщення, може зростати.

Наразі немає точних даних щодо кількості постраждалих студентів і викладачів, які перебували в зоні активних бойових дій. Відомо непоодинокі приклади цільової евакуації студентів і викладачів із зони активних бойових дій. Так, 7 березня було організовано евакуаційний потяг із Харкова до Тернопільської області для 486 осіб, серед яких були студенти і викладачі вищих і професійних навчальних закладів освіти.

На тимчасово окупованих територіях та у зонах активних бойових дій перебували понад 2 тис. іноземних студентів. 8 березня з Сум було евакуйовано 1700 іноземних студентів, з Харкова також евакуювали майже всіх іноземних студентів.

Від початку вторгнення Росії майже 12 млн. українців стали внутрішніми переселенцями, а понад 5 млн. виїхали за кордон. Після звільнення кількох північних областей України та відсунення загрози від Києва частина людей почала повертатися додому. Від середини квітня Державна прикордонна служба фіксує перевагу в'їзду над виїздом з України: нині в Україну щодня приїжджає понад 30 тис. осіб.

Під час воєнних дій значна кількість здобувачів освіти та педагогічних працівників мали травматичний стрес і як наслідок - посттравматичний синдром. Вони потребують психологічної підтримки із включенням їх у освітній процес (впровадження програм надання психологічної реабілітації, адаптації та підтримки дітям в умовах війни та повоєнний період; залучення та підготовка психологів; інформаційна підтримка тощо).

Законодавче і нормативно-правове забезпечення. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 р. Президентом Володимиром Зеленським було введено в дію Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указ Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». 17 травня Президент Зеленський видав Указ Президента України №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким зобов'язав Міністерство закордонних справ України забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про продовження строку дії воєнного стану в Україні, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов'язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.

22 травня 2022 р. та 21 квітня 2022 р. Верховна Рада України прийняла відповідні Закони України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». У цих документах виокремлено роль Міністерства закордонних справ України, що має забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про продовження строку дії воєнного стану в Україні, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов'язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.

24 червня Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №711 «Про початок навчального року під час дії правового режиму воєнного стану в Україні». В ній наголошено на необхідності забезпечення організацію початку навчального року залежно від безпекової ситуації в кожній окремій адміністративно-територіальній одиниці обласним та Київській міській військовим адміністраціям разом із засновниками закладів освіти та встановити тривалість 2022/23 навчального року з 1 вересня 2022 р. по 30 червня 2023 р. Цю постанову прийнято відповідно до Закону України від 19 червня 2022 р. №2315-ІХ «Про внесення зміни до розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» щодо врегулювання окремих питань освітньої діяльності в умовах воєнного стану».

Заступник Міністра освіти і науки України А. Вітренко повідомив про те, що заклади загальної середньої освіти без укриттів працюватимуть онлайн. Також було зазначено, що з 1 вересня в офлайн-режимі працюватимуть лише ті навчальні заклади, в яких є належно обладнані укриття. Відповідно, школи які не матимуть укриттів, будуть надавати освіту в онлайн-форматі або практикувати змішану форму. У зонах бойових дій і на прилеглих до них територіях навчання буде здійснюватися виключно у дистанційному форматі. Також заняття у закладах позашкільної освіти будуть відбуватися лише за наявності бомбосховища в освітніх будівлях (Освіта.иа, 2022b).

Після початку війни та запровадження воєнного стану сфера трудових відносин в Україні суттєво змінилась. Для врегулювання праці в нових умовах Верховна Рада України прийняла Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, а Державна служба України з питань праці продовжує надавати рекомендації та коментарі щодо застосування законодавства.

Відповідно набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352 (законопроєкт № 7251). Цим законом передбачено наступне:

- на час воєнного або надзвичайного стану усі повідомлення та документи з питань трудових відносин, накази власника можна вести в електронній формі;

- додаткову підставу для звільнення працівника - неможливість забезпечувати працівникові умови праці через те, що необхідні для виконання роботи потужності знищені внаслідок бойових дій, а також вводять особливу процедуру вивільнення таких працівників;

- додаткову підставу для розірвання трудового договору як відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці;

- усунення старої законодавчої прогалини про припинення трудового договору з працівником або фізичною особою, яка використовує найману працю, у разі їх смерті, визнання судом безвісно відсутніми або оголошення померлими;

- регулювання питання оплати додаткової відпустки окремим категоріям громадян коштом підприємств. Крім того, у зв'язку зі збільшенням кількості осіб, які мають право на використання зазначеної відпустки, запропоновано зменшення її тривалості з 14 до 7 календарних днів;

- виключити норми, які визначають право працівника за переведення на інше підприємство, перевести грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки на інше підприємство;

- виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, яка не була ним одержана за життя, членам його сім'ї;

- чіткий строк виплати зарплати за час відпустки - не пізніше останнього дня, що передує дню початку відпустки; не враховувати до відпускного стажу період військової служби;

- порядок регламентації робочого часу та часу відпочинку під час війни. Визначено категорію працівників, яким може бути збільшено тривалість роботи впродовж тижня. Пропонують відновити механізм оплати праці за роботу у вихідний день. Уточнено, що запровадження подовженої тривалості роботи є правом, а не обов'язком роботодавця;

- відшкодування працівникам та роботодавцям грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії.

Отже, законодавчі документи та постанови Кабінету Міністрів стосовно агресії російської федерації проти України встановили та закріпили норми та регламентацію організації освітнього процесу та дій роботодавців, в тому числі й у сфері освіти. Основною позицією цих норм є те, що працівники сфери освіти є захищеними від звільнення, втрати робочого місця, не залишаються поза увагою держави, коли знаходяться на окупованій території, або покинули межі держави, а учні та студенти зберегли свої місця навчання та мають право на здобуття подальшої освіти у тих закладах, які вони обрали та в яких навчались на початок військової агресії від 24 лютого 2022 р.

Незважаючи на те, що російська агресія ще триває, постало невідкладне завдання відбудови України. 21 квітня цього року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ щодо утворення Національної ради з відновлення України від наслідків війни. Створено 23 робочі групи, в тому числі робоча група з відновлення освіти і науки. Проводиться аудит збитків та формується програма відновлення кожного дитячого садка, школи, професійного ліцею, коледжу та університету. У травні - на початку червня вищі навчальні заклади працюють дистанційно у 24 областях України та Києві.

29 квітня 2022 р. Кабінетом Міністрів України було ухвалено зміни до Положення про інклюзивно-ресурсні центри (ІРЦ) щодо розширення їх завдань на період дії воєнного стану. Нові завдання таких центрів:

- проведення комплексної оцінки та здійснення системного кваліфікованого супроводу осіб з особливими освітніми потребами, які вимушено змінили місце проживання (перебування) та були зараховані в інклюзивні класи (групи) або здобувають освіту з використанням технологій дистанційного навчання;

- надання інформаційної підтримки батькам дітей з особливими освітніми потребами щодо закладів, у яких дитина може продовжувати навчання та отримувати інші додаткові послуги.

Цим документом передбачено також створення умов для психологічної підтримки дітей, які переживають психологічну травму. На період дії воєнного стану фахівці ІРЦ зможуть надавати додаткові корекційно-розвиткові послуги всім дітям з особливими освітніми потребами, зокрема й дистанційно.

Запропоновані зміни сприятимуть спрощенню процедури подання документів для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини, а також створенню належних умов для звернення до інклюзивно-ресурсних центрів осіб, які супроводжують групи внутрішньо-переміщених і потребують додаткової підтримки.

Головними завданнями такких центрів, а їх до початку російської війни налічувалося в Україні 667, є якомога раніше й якісніше визначити особливі освітні потреби дитини та надати закладам і батькам рекомендації, які допоможуть здобувачам реалізувати право на освіту. В інклюзивно-ресурсних центрах до початку воєнної агресії російської федерації працювало близько 4,5 тис. висококваліфікованих фахівців-педагогічних працівників, які надавали та продовжують надавати допомогу дітям з особливими освітніми потребами.

20 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 р. №2126-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану», згідно з яким Закону України «Про освіту» було доповнено новою статтею 57-1 «Державні гарантії в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану». У цій статті визначено гарантії здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ на:

- організацію освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;

- збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендій та інших виплат, передбачених законом;

- місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

З метою забезпечення реалізації цих гарантій закон надає необхідні повноваження органам влади на оперативне прийняття необхідних рішень для врегулювання сфери освіти та науки у воєнний час.

Міністерством освіти і науки України створено міжнародну коаліцію. Головна мета її діяльності є залучення широкого кола партнерів України до захисту української освіти та науки в умовах російської агресії та її відновлення в повоєнний час. Майданчиком для діалогу з міжнародними партнерами стала Секторальна робоча група «Освіта і наука». Перелік учасників є відкритим до приєднання (учасниками Секторальної робочої групи є міжнародні організації, посольства, неурядові організації та проєкти). Діють також тематичні підгрупи за сферами політик і окремими наскрізними пріоритетами.

МОН України розроблено також ПЛАН-концепт функціонування системи освіти, сфери наукової та інноваційної діяльності України під час воєнного стану та відбудовчого періоду, пов'язаного з російською агресією (Ministry of Education and Science of Ukraine, 2022). Створено секторальну робочу групу «Освіта і наука», що об'єднує ключових міжнародних партнерів. МОН України разом з НАПН України розроблено проєктні пропозиції для вирішення нагальних проблем української освіти у воєнний та післявоєнний періоди.

П'ять пріоритетів залишаються незмінними:

S Забезпечення сталості та безперервності освіти.

S Створення безпечних умов для навчання та викладання.

S Психологічна підтримка учасників освітнього процесу.

S Відновлення освітньої інфраструктури в найближчому майбутньому.

S Продовження реформ та якісних трансформацій на всіх рівнях освіти.

Під керівництвом освіти МОН України Сергія Шкарлета розроблено 6 проєктів із високим пріоритетом і горизонтом імплементації до початку нового навчального року. До них належать і цифрові девайси для освіти; вступна кампанія 2022; видання підручників і посібників для Нової української школи; відкриття освітніх хабів за кордоном; розширення парку шкільних автобусів для закладів загальної середньої освіти; розвиток STEM-освіти у Новій українській школі (Сергій Шкарлет, 6 травня, надзвичайне засідання секторальної робочої групи «Освіта і наука»).

Підготовлено також пропозиції щодо 5 важливих проєктів, які можуть бути імплементовані впродовж одного - двох років, зокрема:

- цифровий освітній паспорт;

- створення освітніх catch up програм та інструментів;

- створення навчально-практичних центрів за галузевим спрямуванням;

- профорієнтація та побудова кар'єри «Обери професію своєї мрії»;

- навчання вчителів/учнів надавати до медичну допомогу.

Реалізація цих проєктів сприятиме створенню необхідних умов для розвитку української освіти під час воєнного стану.

Відповідно до прийнятих законодавчих МОН України розроблено низку методичних рекомендацій та розмістило їх на всіх можливих електронних майданчиках для використання.

Особливо важливою залишається психологічна підтримка дітей, вчителів та батьків під час війни. Документи і матеріали розміщено на сайтах МОН України та Інституту модернізації змісту освіти за такими посиланнями:

- інформаційні матеріали «Психологічна турбота про дітей під час військових дій;

- Всеукраїнський розклад (психологічні хвилинки);

- проєкт психологічної підтримки «ПОРУЧ» (групи психологічної підтримки для підлітків, для батьків, для психологів) - спільний проєкт Міністерства освіти і науки України, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії та ГО «ВГЦ «Волонтер»;

- матеріали для використання в роботі, записи вебінарів, «Гаряча лінія», контакти психологів тощо.

Слід наголосити, що освітня спільнота швидко відреагувала на законодавчі зміни та запропонувала низку рекомендацій щодо організації навчання учнів та студентів в умовах війни. Це були звернення до освітян різних рівнів - від управлінців до вчителів та вихователів щодо форм організації навчання та виховання. Зокрема, слід зазначити, що під час війни особливо серед незахищених категорій залишаються діти з особливими потребами. Зокрема йдеться про рекомендації, розроблені творчою групою корекційних педагогів КЗО «Криворізька спеціальна школа «Сузір'я» ДОР» щодо організації навчання дітей з порушеннями слуху та ін.

Освіта на окупованих територіях. Починаючи з 2014 р. в Україні громадсбкі та інші організації відстежують питання освіти на окупованих територіях. Як зазначено у спільному дослідженні Української Гельсинської спілки та USAID, з 2014 року в Україні триває «збройний конфлікт», який призвів до окупації Автономної республіки Крим та міста Севастополь і територій Донецької та Луганської областей. У зв'язку з таким висновком маємо категорично заперечити: це не «збройний конфлікт» в Україні, а цілеспрямована агресія, жорстока війна проти нашої держави. Упродовж 5 років окупаційна адміністрація, використовуючи освітні інституції формальної і неформальної освіти, проводить цілеспрямовану політику знищення національної ідентичності та мілітаризації молоді. Це - порушення права на культурну і національну ідентичність, а також суперечить ст. 29 Конвенції ООН про права дитини, зокрема пунктам виховання поваги до культурної самобутності, мови і національних цінностей і підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості. Окупаційна адміністрація в Криму свідомо ігнорує положення Резолюції Ради Безпеки ООН (Резолюція 2250 (2015), прийнятої Радою Безпеки на 7573му засіданні 9 грудня 2015 р.) щодо важливості усунення умов і чинників, які призводять до переростання радикалізації в насилля і войовничий екстремізм серед молоді, що може слугувати сприятливим середовищем для тероризму (Мовчан, Суляліна, & Галай, 2020).

За даними дослідження Української Гельсинської спілки та USAID, а також згідно з дослідженням Кримської правозахисної групи (КПГ, 2017) у відкритих джерелах немає відомостей щодо кількості учнів в Автономній Республіці Крим у 2013/2014 навчальному році. За даними Державної служби статистики України, кількість учнів у закладах загальної середньої освіти України у 2013/2014 навчальному році - 4204 тис. осіб. Кількість учнів у закладах загальної середньої освіти у 2014/2015 навчальному році без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя і тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської обл. - 3757 тис. осіб. На основі цих даних можна дійти висновку, що у 2013/2014 рр. на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей, а також в анексованій Автономній Республіці Крим, у м. Севастополі навчалося майже 447 тис. учнів. Водночас із відповіді МОН України на ім'я Кримської правозахисної групи випливає, що на момент окупації в Криму здобували освіту 208536 учнів. Ці дані наведено на початок російського вторгнення в Україні та наразі питання уточнення даних у зв'язку окупацією інших територій нашої держави залишається відкритим, оскільки ситуація постійно змінюється.

Продовживши агресію та здійснивши широкомасштабний наступ на Україну у 2022 р., російська держава поглибила гуманітарну кризу окупованого населення і зокрема освітню ізоляцію на окупованих українських землях. Великі розбіжності у даних, що публікуються в інтернеті про кількість учнів, вказують на те, що з часу окупації досі не існує платформи, де можна було б знайти офіційні відомості освітнього поля тимчасово окупованого Криму, Донецької та Луганської окупованих територій.

Нижче - викладено матеріали за результатами вивчення спеціалістами міжнародних та вітчизняних організацій стану освіти на окупованих територіях, адже доступ до офіційних даних не є можливим. Експерти керувались фактами й окремими джерелами, що уможливили отримання певної картини тих жахливих подій в умовах російської війн проти України.

Що відбувається зі школами на окупованих територіях? Чи в усіх українських школярів є змога навчатися? Чого прагнуть окупанти, якнайшвидше відновлюючи роботу шкіл? Куди й навіщо вивозять наших дітей? Аналітичний центр Cedos зібрав інформацію від свідків, із соцмереж та преси й проаналізував у дослідженні «Освіта на окупованих територіях України (24 лютого - 30 квітня 2022 р.)» (CEDOS, 2022). Відповіді на ці складні питання дають результати дослідження «Освітнє поле на тимчасово окупованих територіях України (2014-2019 рр.)», проведене за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини. Зібрано й систематизовано головні дані з результатами досліджень в одному матеріалі (Мірошнікова, 2022).

Там, де тривають бої. У центрі уваги дослідників - тимчасово захоплені російськими військами українські міста і села Луганської, Донецької, Херсонської, Запорізької, Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської областей. Частина з них нині вже звільнені Збройними Силами України. Там, де тривають інтенсивні бої або переважна більшість дітей шкільного віку евакуйовані, школи не працюють. Так, через небезпеку не навчалися учні Київщини, Сумщини, Чернігівщини, Донеччини та Луганщини. У деяких школах російські військові розміщували командні пункти (наприклад, у селі Катюжанка Київської області).

Місцеві органи влади та директори шкіл керувалися рекомендаціями МОН України щодо таких небезпечних регіонів та раніше розпочинали літні канікули. Так, у чотирьох районах Запорізької області навчальний рік завершився 2 травня.

Навчання як освітній фронт. На тимчасово окупованих територіях навчання за українськими стандартами відбувається дистанційно. Педагоги працюють віддалено, частина з них - з інших регіонів або країн. Школярі навчаються вдома, а частина з них - звідти, куди виїхали з батьками на тимчасові місця проживання. Наприклад, у Херсоні вчителі створюють відеоуроки, виходять на зв'язок з дітьми через соцмережі або телефоном, проводять тестування. «Освіторія» вже писала про те, як в окупованому Мелітополі навіть тоді, коли не можна було налагодити систематичне дистанційне навчання, вчителі пересилали уроки та спілкувалися з дітьми, щойно з'являвся інтернет.

Освітній омбудсмен України радить педагогам продовжувати працювати, але приховувати це від окупаційної влади, щоб уникнути загрози для життя. Адже є чимало свідчень про погрози окупантів тим освітянам, які хочуть навчати дітей за українськими стандартами. В одній з окупованих громад Запорізької області вчителям, які звільнялися з метою уникнення співпраці з окупантами, погрожували, що «відвезуть до комендатури та примусять»...

Примусова русифікація. Окупанти відновлюють навчання для демонстрації того, що школи працюють за російськими стандартами та прищеплюють ідеологію, яка влаштовує загарбників. Можна припустити, що швидке переведення навчання на російські стандарти - планомірна політика Росії на окупованих територіях.

Російська мова щодня і «товариш Сталін». Із ситуації на територіях, які тимчасово окуповані ще з 2014 р. зрозуміло, чого загарбники цим намагаються досягти. Там відбувається лінгвоцид, спроба знищення рідної мови українців. Скажімо, у Криму мають змогу здобувати освіту українською лише 0,1% від усіх учнів. У єдиній формально українській школі немає підручників українською мовою, а кількість годин на вивчення української мови та літератури, менша за кількість годин на вивчення російської мови й літератури. Зі шкільних бібліотек вилучено всі підручники, за якими навчалися до 2014 р. У програмі курсу історії 70% часу передбачено на вивчення минулого Росії, ще 30% - всесвітньої історії, і зовсім нічого немає про Україну.

На тимчасово окупованій території Донецької області зміни взагалі є дивними. У початкових класах предмет «Українська мова» перейменували на «Мова народів Донбасу», а «Українську літературу» на «Літературне читання народів Донбасу». На їх вивчення передбачено одну годину на тиждень, тоді як російську мову вивчають щодня. Серед іншого в підручнику викладено: «...коли Володимир Сосюра обрав українську мову, він перестав бути донбаським поетом та став українським». Але в нього є такі, на думку авторів, досягнення, як «вірші, присвячені особисто товаришу Сталіну».

Замість «Історії України» запроваджено «Історію Вітчизни», що базується на історії російської імперії та історії Донбасу. Замість «Географії України» вивчають географію Донеччини. Вивчення географії інших регіонів не передбачено. У 2019 р. випускники писали твори на тему «Чи потрібна жорстокість на війні?» та брали участь у таких акціях, як «Ми - майбутнє Росії».

Українських дітей готують воювати проти України. Примусова мілітаризація школярів - ще один злочин загарбників проти прав дитини. Так, через місяць після окупації Старобільська там відкривають найбільший на тимчасово окупованій території Луганщини кадетський корпус на 400 місць. Такі ж заклади освіти планують відкрити в Лисичанську й Сєвєродонецьку. Загалом у таких класах та корпусах на кінець 2021 р. навчалося 1617 дітей з тимчасово окупованої території Луганської області. Під виглядом «національно-патріотичного виховання» дітей готують до участі у війні на боці Росії. Як відомо, в Росії ще 15 березня видано наказ про залучення до бойових дій в Україні резерву з числа неповнолітніх учасників «Юнармії». Підрозділи цієї мілітаристської організації створено в усіх школах Криму, а також у так званих ДНР та ЛНР. Це нагадує те, як фашисти у 1943 р. залучали до бойових дій старшокласників з «Гітлер'югенд».

Кількість воєнізованих класів у Криму впродовж 6 років зросла більш ніж утричі. У статуті однієї кадетської школи (селище Білоглинка Сімферопольського району) записано: «Протидія українізації, виховання відданості... життєвим підвалинам російського народу». Частиною мілітаризованого виховання в «ДНР» та «ЛНР» є «Уроки громадянськості Донбасу», які проводяться з першого до одинадцятого класу. Дітей вчать, що потрібно бути захисниками Росії. Приміром, у програмі четвертого класу є такі теми: «Великі правителі Російської імперії», «Донбас - серце Росії». Українські діти не лише постійно беруть участь у військово-патріотичних заходах за місцем проживання, а й регулярно виїжджають до Росії для участі в них.

Примусове переселення дітей. За даними ООН, станом на 20 квітня 121 тисячу українських дітей вивезли в Росію. Більшість депортовані з батьками, чимало з них перебувають у фільтраційних таборах. Наприклад, за повідомленням радника мера Маріуполя, 18 квітня по лінії Мангуш- Нікольске-Ялта утримують не менш ніж 20 тисяч осіб. Російські чиновники організовують там примусове вивчення російської мови.

Повідомляється також про плани всиновлення незаконно вивезених українських дітей. У російських ЗМІ демонструють, як 23 квітня передали 27 дітей у російські родини. На пероні діти зустрічають тимчасових опікунів, яких вони ніколи не бачили! Серед них - ті, кому понад 10 років і ті, які за законом України мають право вирішувати, чи бажають вони йти до конкретної родини. Також у будь-якому законодавстві цивілізованих країн процедура усиновлення передбачає знайомство з дитиною та встановлення контакту. Тож відбувається порушення будь-яких норм: переляканих дітей на пероні незнайомці розбирають за прізвищами. Вони чітко говорять, що планують забрати їх до родин зовсім не тимчасово.

Злочинне усиновлення дітей незнайомцями. Термін тимчасової опіки - лише півроку. До завершення цього терміну уряд росії планує внести зміни до законодавства, щоб ці та інші українські діти були всиновлені, попри відсутність російського громадянства. Жахливо, що планують вивозити з України навіть тих дітей, доля батьків яких не відома. Взяти українських дітей пропонують і тим росіянам, які раніше взагалі не планували всиновлення, їх спонукала соціальна реклама. Тож невідомо, як взагалі вони поводитимуться з дітьми. Майбутніх усиновлювачів готують «працювати з агресією до них» українських дітей, яку пояснюють не ненавистю до тих, хто вбив їхніх батьків, не спротивом примусовому вивезенню, а психічними порушеннями внаслідок побачених бойових дій.

Депортація дітей порушує Конвенцію ООН про права дитини. Відповідно до українського законодавства будь-які усиновлення мають відбуватися лише за погодженням з офіційними органами України. В МЗС України вважають, що такі дії мають кваліфікуватися як злочин - викрадення. Аналітичний центр Cedos зібрав і зафіксував свідчення про освіту на територіях, які опинились під тимчасовою окупацією російських військ.

У результаті повномасштабного вторгнення російських військ на територію України в окупації опинилася низка українських населених пунктів (зокрема у Луганській, Донецькій, Херсонській, Запорізькій, Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській областях). Деякі з цих територій були деокуповані на початку квітня 2022 р.

У матеріалі Аналітичного центру CEDOS зафіксовано основні свідчення про освіту на окупованих територіях на основі особистих контактів, повідомлень у офіційних джерелах, медіа, соціальних мережах. Матеріал складається з кількох частин: огляд питань організації навчання й умов праці освітян на територіях, окупованих у результаті повномасштабного вторгнення Росії у 2022 р.; повідомлення про освіту дітей, депортованих на територію Росії; короткий огляд ситуації в освіті на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей та Криму після 2014 р., а також фотографії українських закладів освіти, у яких перебували російські окупанти.

Умови роботи освітян. Освітяни на окупованих територіях перебувають під значним тиском і мають загрози через свою професійну діяльність. Офіційна позиція МОН України з цього питання така. З тими педагогами, які не мають змоги продовжувати пофесійну діяльність (зокрема через перебування під окупацією, брак технічних можливостей для роботи), зберігається робоче місце та заробітна плата - їм зараховується простій та оплачуєтьсяь як мінімум 2/3 від зарплати чи більше. Запевнення щодо збереження зарплати за освітянами на окупованих територіях висловило, зокрема, керівництво Запорізької області.

МОН України категорично не допускає співпрацю працівників закладів освіти з окупаційною владою. У Кримінальному кодексі України після ухвалення закону про відповідальність за колабораціонізм з'явилася норма щодо встановлення покарання (виправні роботи до двох років, арешт до шести місяців, позбавлення волі до трьох років з позбавленням права займатися в майбутньому педагогічною діяльністю) за пропаганду у закладах освіти з метою сприяння російській армії та за дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Водночас окупаційна влада чинить тиск на педагогів і керівників закладів освіти, аби ті відновлювали роботу й переходили на навчання російською мовою і за російськими стандартами та підручниками. Відомо чимало фактів примусової перекваліфікації освітян, яких депортували на територію Криму та Росії, щоб у майбутньому вони викладали російською. Також надходить інформація про погрози освітянам та їхнім родинам у разі відмови від співпраці з колаборантами. Так, в одній з окупованих громад Запорізької області начальниця відділу освіти погодилася на співпрацю з окупантами та з 2 травня примушувала вчителів відновити навчання за російськими програмами. Водночас частина освітян звільнилися з роботи, щоб уникнути співпраці з окупантами. Однак керівниця відділу освіти вдається до шантажу та погроз, мовляв, якщо самостійно не погодяться, то їх «відвезуть до комендатури» (що може становити небезпеку для життя).

Депортація дітей до Росії. За даними ООН, отриманими від уряду Росії, станом на 20 квітня 563 266 громадян України були переміщені до Росії. Близько 121 тисячі з них - це діти. Більшість вивезено примусово, тобто депортовано, з окупованих територій України. Багато людей, серед яких і діти, перебувають у фільтраційних таборах, організованих окупантами.

Росія має намір запровадити для депортованих примусове вивчення російської мови. Голова комітету з науки, освіти та культури Ради Федерації Росії Лілія Гумерова вважає проблемою те, що депортовані українські діти не знають «достатньою мірою» російську мову, через що вони не зможуть засвоїти російську освітню програму. За її словами, планується організувати для таких дітей мовні курси влітку. Про добровільність їхнього відвідування не йшлося.

30 травня В. Путін підписав указ про спрощений порядок набуття російського громадянства дітьми-сиротами з України. МЗС України назвало указ В. Путіна про спрощення прийняття в російське громадянство дітей-сиріт з України спробою Кремля легалізувати незаконне переміщення в РФ українських дітей з тимчасово окупованих територій України. 19 червня Верховна Рада звернулася до ООН щодо неприпустимості викрадення та примусового вивезення до Росії, інших країн або на окуповані території українських дітей та передання їх у сім'ї російських громадян.

Ситуація на окупованих з 2014 р. територіях Донецької та Луганської областей і Криму. Після анексії Республіки Крим і Севастополя та російської окупації частини Донецької та Луганської областей там відбулася зміна освітньої системи.

На окупованій території Донецької області навчання за українськими навчальними програмами проводилося до кінця 2014 р. У 2015 р. заклади освіти було переведено на російські програми та підручники. Навчання майже повністю було переведено на російську мову. За результатами дослідження Української Гельсінської спілки з прав людини «Освітнє поле на тимчасово окупованих територіях», вивчення української мови та літератури на тимчасово окупованій території зводилося до мінімуму, хоча формально існувало у шкільних програмах. Замість «Історії України» у школах було запроваджено «Історію Вітчизни», що базується на історії російської імперії та історії Донбасу. У 2021 р. закінчили навчання 9270 (Донецька область) та 5105 (Луганська область) осіб.