Фінансування освітніх послуг у контексті гармонізації стандартів України та ЄС

ФИНАНСИРОВАНИЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УСЛУГ В КОНТЕКСТЕ ГАРМОНИЗАЦИИ СТАНДАРТОВ УКРАИНЫ И ЕС

В статье акцентировано на необходимости применения системного подхода к гармонизации стандартов Украины и ЕС и предложено разрабатывать стандарты подготовки специалистов определенной специальности в комплексе со стандартами, определяющими уровень квалификации и условия труда преподавателей. Указано на тесную связь между проблемами низкого уровня качества жизни и отсутствием системного подхода к формированию гармоничной личности. Идентифицировано конфликт между правами человека на духовное и физическое развитие и недостаточными возможностями реализации этих прав. Предложено решить названный конфликт методом внедрения финансовой поддержки абитуриентов. Очерчены исходные положения финансовой поддержки потребителей образовательной услуги: необходимость создания соответствующих финансовоэкономических условий для свободного и всестороннего развития каждого гражданина Украины; мультивариантность финансовой поддержки потребителей образовательных услуг и перспектив возрастания эффективности отрасли высшего образования. Базисом для внедрения финансовой поддержки потребителей образовательных услуг определена стратегия инновационного развития образования; инфраструктура обеспечения информационной поддержки принятия решений; а также система критериев определения целесообразности выбора моделей. Охарактеризованы актуальные для внедрения финансово-экономические модели предоставления / получения образовательной услуги в Украине, а именно: государственное (для поддержания наиболее талантливых абитуриентов и мотивирования их работать на пользу Украине), бизнесовое (для подготовки специалистов для бизнеса за его средства), кредитное (для расширения финансовых взможностей жедающих получить качественное образование), самостоятельное (для обеспечения доступа к избранной образовательной услуге) и комбинированное (объединение любых из названных моделей) финансирование. Обоснованы критерии целесообразности вибора и использования кождой модели.

Ключевые слова: финансово-экономическая модель, образовательная услуга, государственное финансирование, бизнесовое финансирование, кредитное финансирование, самофинансирование, комбинированное финансирование.

Постановка проблеми

Кожен етап суспільно- економічного розвитку цивілізації має певну характерну рису і своє розуміння стандартів якості життя. На наш погляд, сучасні умови функціонування суспільства передусім визначаються як «ринкові», що детермінує усі аспекти його життєдіяльності, 281включаючи традиційно некомерційні сфери, серед яких: охорона здоров'я, церква, освіта. Ринкові відносини у вказаних сферах, особливо в формах, що на сьогодні домінують на теренах України, сприймаються неоднозначно і потребують розгляду / оцінки принаймні з двох позицій.

Прихильники першої точки зору стверджують, що для задоволення будь-якої потреби (у т.ч. у лікуванні, навчанні чи ін.) необхідно сформувати відповідну матеріальну базу. Отже, комерціалізація вказаних сфер є цілком закономірною, оскільки існує об'єктивна необхідність покрити витрати на забезпечення матеріального підґрунтя надання послуги.

Водночас опоненти зазначеної точки зору наголошують - йдеться передусім про сферу задоволення духовних потреб особистості (у навчанні та саморозвитку) та фізичних потреб людини (як живого організму), які не можна ставити в один ряд з іншими галузями національної економіки. До того ж, право на задоволення цих потреб закріплене у Конституції України: «Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості» [1]. Слово «забезпечується» ми виділили з метою наголошення на думці, яка випливає зі змісту Статті 23: держава бере на себе обов'язок забезпечити реалізацію названих прав або ж вона доручає ці функції певним своїм представникам.

Отже, маємо конфлікт між правами людини на духовний і фізичний розвиток та не завжди реальною можливістю реалізувати названі права. При цьому не будемо ігнорувати доконаний факт актуальності вказаного конфлікту для значної частини обдарованих і зацікавлених у саморозвитку та освіті громадян України [2-3]. І хоча ще не проводилися дослідження з метою встановлення соціально-економічних, науково-технічних і інших втрат держави від «недоосвіченості» населення (і не лише юного, а й середнього та старшого віку) через неплатоспроможність, розуміємо, що втрати ці є суттєвими. Передусім - це втрати на особистісному рівні, які потім акумулюють втрати родини, підприємства, регіону, країни. До зазначених втрат слід додати також втрати на усіх рівнях від «купівлі» освітньої послуги споживачами, головною (а часто і єдиною!) перевагою яких є їх платоспроможність.

Усе щойно згадане разом є комплексом суттєвих негативних чинників стабільно низького рівня якості життя протягом тривалого часу для значної частини населення, що є надзвичайно складною для вирішення проблемою, симптоми якої ми спостерігаємо на усіх щаблях суспільно-економічної, культурно-політичної та ін. підсистем загальнодержавної системи України. Інакше кажучи, крилатий вислів К. Нємєшаєва «Кадри вирішують усе!» [4] (у подальшому підхоплений і цинічно застосований у власних не завжди добропорядних цілях іншими відомими діячами) й надалі лишається недооціненим. Адже досі в незалежній Україні не було розроблено системного підходу до формування і розвитку гармонійної особистості, тобто такої, у якій би гармонійно поєднувалися не лише внутрішнє фізичне і психічне здоров'я, а й любов до здорового соціального та природного середовища проживання, а також (що не менш важливо!) здатність і готовність його зберігати, захищати та удосконалювати. Така особистість мала б стати основою громадянського суспільства, оскільки вона високоосвічена, орієнтована на правдиві гуманітарні цінності та високі життєві стандарти, а отже нею складно і навіть неможливо маніпулювати.

Звідси випливає наша переконаність у справедливості таких тез: існує тісний зв'язок між проблемами низького рівня якості життя та відсутністю системного підходу до формування гармонійної особистості; обидві названі проблеми є комплексними і нагальними для розв'язання; у системі розвитку гармонійної особистості вища освіта є лише однією із підсистем освіти різних рівнів; виходячи з попередньої тези, усі роботи щодо удосконалення форми та змісту вищої освіти як підсистеми (у т.ч. і в ході гармонізації освітніх стандартів) мають враховувати факт взаємозалежності між елементами цілої системи.

Саме з таких позицій - системного підходу до впровадження відповідних стандартів якості життя через формування гармонійної особистості - ми вважали за доцільне, по-перше, дослідити важливі чинники виникнення згаданого вище конфлікту між правами людини на духовний і фізичний розвиток та недостатніми можливостями щодо їх реалізації, подруге, на підставі результатів дослідження розробити можливі шляхи нівелювання цього конфлікту шляхом розроблення доцільних фінансово-економічних моделей надання / отримання освітних послуг в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

показав, що сьогодні для її вирішення в Україні склалися важливі передумови.

З-поміж інших, першою слід назвати участь України у Болонському процесі, до якого вона долучилися у 2005 р. і стала однією із 48 європейських країн-учасниць. Мета Болонського процесу - створення і розвиток європейського наукового та освітнього простору [5-6]. На цьому шляху вже здійснено чимало для приведення національної системи вищої освіти у відповідність із європейською, у т.ч. щодо розроблення стратегій навчання упродовж життя, визначення ступенів освіти та їх тривалості, удосконалення освітніх програм, наближення їх до вимог ринку праці, упровдження системи ECTS, поширення інноваційних методів навчання та ін. [5-7].

По-друге, з моменту підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом у нашій країні активізувалися процеси гармонізації вітчизняних стандартів з європейськими в усіх сферах життєдіяльності, у тому числі і в освіті [8]. Про значні успіхи на обраному шляху свідчить зростання обсягів академічної мобільності у 2014-2019 рр. Однак, у цій тенденції (безсумнівно прогресивній для України!) є свій негативний момент - напрямки міграції студентів і викладачів однозначно переконують у тому, що наша країна опинилася на периферії освітнього простору, і не лише європейського.

Названі передумови ми розглядаємо як такі, що значною мірою формують сприятливе середовище для досягнення сформульованої нами мети, але крім них є достатньо стримуючих чинників. Передусім - це розбалансованість системи освіти у частині підготовки дійсно потрібних національній економіці фахівців і водночас надмірна увага «модним» спеціальностям, невідповідність рівня оплати праці працівників освіти з соціальною значущістю їх роботи, відсутність державних регулятивних механізмів (у т.ч. фінансових), які б мотивували талановитих студентів і викладачів якомога ефективніше розвиватися і до того ж залишатися в Україні [8].

До переліченого варто додати, що у нинішньому процесі гармонізації освітніх стандартів України зі стандартами ЄС увага зосереджена виключно на змісті навчальних програм окремих спеціальностей, однак при цьому не враховуються інші елементи системи освіти. Тут маємо на увазі, з одного боку, різні рівні освіти (починаючи від дошкільної і завершуючи освітою третього віку), а з іншого, - різні обставини процесу надання / отримання освітньої послуги (зокрема, процедури, що супроводжують цей процес; методи підготовки та критерії відбору викладачів; взаємозв'язки з іншими контрагентами ринку праці; можливості застосування різних методів фінансування в освіті тощо).

Як свідчить щойно наведений (і далеко не повний!) перелік актуальних передумов виникнення досліджуваного конфлікту, до його вирішення слід підходити системно. Так, автор переконана, що розроблення стандартів підготовки фахівців з певної спеціальності (що формують зміст освітньої послуги) має відбуватися узгоджено з розробленням стандартів щодо рівня кваліфікації і умов праці викладачів (що забезпечують якісне надання студентам змісту освітньої послуги, передбаченого попереднім стандартом).

Таким чином, обрана для дослідження проблема є багатовекторною і дуже складною, тому у рамках цієї статті вирішили зосередитися виключно на фінансових аспектах її розв'язання.

Проведений нами аналіз методів вирішення окресленої проблеми у країнах пострадянського простору, Західної Європи, Азії, Північної та Південної Америки дозволив узагальнити світовий досвід фінансування надання та отримання освітніх послуг [4-16 та ін.] та сформулювати кілька попередніх висновків:

* в усіх країнах, на прикладі яких проводилося дослідження, функціонують як державні, так і приватні заклади освіти;