Організація фізичного виховання дітей раннього віку в сучасному дошкільному закладі на засадах народної педагогіки

На запитання "Які фізичні вправи рекомендується виконувати жінкам у період вагітності?" 53% жінок не назвали жодної, 47% - назвали 2-3 фізичні вправи. Це свідчить, що жінки в період вагітності не приділяють належної уваги значенню виконання спеціальних фізичних вправ, їх доцільності та необхідності для народження здорової дитини.

На запитання анкети "Скільки разів на тиждень Ви купали дитину?" більшість жінок відповіли, що купали кожного дня, 14% - купали 5 разів на тиждень, і 28% жінок вважають, що купати потрібно двічи на день.

Дослідження показало, що загальний репертуар народних ігор, відомий батькам, надзвичайно бідний. Найчастіше використовуються, переважною кількістю батьків, такі ігри: "Сорока-ворона", "Печу-печу хлібчик", "Їхав, їхав пан", "Дрібу, дрібу-дрібушечки". На запитання “Які ігри рекомендуються дітям першого року життя?" 20% батьків не спроможні назвати жодної української народної гри, яка б, на їх думку, сприяла розвиткові фізичних якостей, рухових умінь та навичок, залучала малюків до активної рухової діяльності.

Близько 85% опитуваних жінок вважають достатнім рівень своїх знань про особливості використання українських народних ігор у виховному процесі. Це свідчить про недооцінку батьками значимості рухливих ігор та, в деякій мірі, переоцінку своїх знань.

Аналізуючи результати анкетування, можна зробити висновок, що батьки недостатньо знають джерела, з яких можна отримати інформацію про народні традиції, обряди, виховання. Тільки 10,7% респондентів назвали окрему літературу з етнопедагогіки та народних традицій. Це, переважно, "Українське народознавство", "Родинно-сімейна енциклопедія".

Загалом, жінки, які довгий час проживали у сільській місцевості, краще обізнані зі звичаями, заборонами та пересторогами й частіше їх дотримуються. Із названих ними заборон, найчастіше зустрічаються психологічні, наприклад, вагітній жінці не можна дивитися в домовину, задивлятися на інвалідів або людей з різними фізичними вадами; при перелякові не можна торкатися руками голови чи обличчя.

Більше знають літературу про виховання дітей раннього віку і використовують її молоді батьки. Обізнані з окремими джерелами народної педагогіки 7 жінок віком до 30 років, 3 - від 30 до 40 років і 4 - старші 40 років; 18 жінок віком до 30 років назвали найбільше літературних джерел. Отже, можна стверджувати, що молоді батьки більше цікавляться проблемами виховання дітей, використовують деякі літературні джерела. Старші матері менше цікавляться спеціальною літературою, спираючись більше на власний досвід, ніж на спеціальну літературу.

Таким чином, можна зробити висновок, що ні вихователі , ні батьки не мають повних уявлень про традиції фізичного виховання малюків, що може позначатися на стані здоров'я дітей та рівні їх рухової активності.

Для вивчення рівня рухової активності дітей на фізкультурних заняттях використовувалися широко відомі й достатньо апробовані в теорії і методиці фізичного виховання тести оцінки рівня рухової активності: знаходження середнього показника частоти серцевих скорочень, за яким судять про величину фізичного навантаження на організм дитини, що і є віддзеркаленням її рухової активності та визначення загальної та моторної щільності занять з фізичної культури.

Знаходження середнього показника частоти серцевих скорочень здійснювалося наступним чином: у однієї середньо підготовленої дитини протягом заняття робили 5 замірів пульсу (після вступної частини, після виконання загальнорозвивальних вправ, після виконання основних рухів, після проведення рухливої гри та після закінчення заняття. Отримані дані обраховувалися за формулою:

ЧСС=, де

ЧСС - частота серцевих скорочень;

m - показник кожного заміру;

n - кількість замірів.

Контроль частоти серцевих скорочень (ЧСС) під час переглянутих занять дозволив зробити висновок про низьке фізичне навантаження на організм дітей. Так в середньому ЧСС максимально збільшувалася на 15-20% в порівнянні з вихідною, хоча фізіологи й гігієністи вважають нормою збільшення на 30-35 % від вихідних показників.

Визначення загальної та моторної щільності занять проводилося за формулами:

Рзагальна=,

Рмоторна=, де

t - показник часу.

Хронометраж занять з фізичної культури дозволили зробити такі висновки: більш ніж 80% переглянутих занять не задовольняють потребі дітей в рухах, бо їх моторна щільність коливається в межах 30-35 %, тоді як в групах 3 року життя вона повинна бути 45-50 %.

Аналіз переглянутих занять дозволив виділити характерні методичні помилки в їх проведенні, які є на наш погляд, основною причиною низької моторної щільності, тобто рухової активності дітей. До них можна віднести такі: нераціональність вибору способу організації дітей в основній частині (переважає індивідуальний спосіб); планування рухливих ігор та ігрових вправ середньої та низької рухливості, ігри не мають віршованого супроводу; переважання змішаного типу занять і мала кількість сюжетних та ігрових (в середньому 1-2 за два місяці); незначне використання народних рухливих ігор та фольклорного матеріалу, що знижує е емоційний ефект заняття, інтерес до виконання вправ, а це, в кінцевому результаті, позначається на показниках рухової активності.

Для того, щоби встановити обсяги рухової активності дітей 3 року життя, ми встановлювали співвідношення часу організованої та самостійної рухової активності та вивчали загальний щотижневий обсяг організованої рухової активності дітей 3 р. ж.

Загальновідомо, що програмою виховання в дитячому садку виділено два компоненти рухового режиму: організована та самостійна рухова активність. Організована активність, в свою чергу, поділяється на організовані форми роботи з фізичного виховання та на побутову активність дітей. Для вивчення співвідношення цих компонентів рухового режиму дітей 3 р. ж. (при 9-годинному перебуванню дитини в ДНЗ) протягом тижня ми щоденно фіксували час, затрачений на кожний компонент. Час рухової активності вираховувався за формулою:

tДА=,

Потім вираховувалися середні показники, які представлено в таблиці 1.

Як бачимо з таблиці, організована діяльність займає лише 9,2% часу від загального періоду неспання дітей. Рухова активність під час організованих форм фізичного виховання складає всього 2,8%. Найбільш тривала за часом самостійна діяльність (54,1%). Рухова активність дітей в цій діяльності сама висока - 30% з 39,4% загального часу рухової активності.



Таблиця 1

Співвідношення часу, затраченого на виконання різних режимних моментів та рухову активність

Форми діяльності	Тривалість діяльності	Середня рухова активність під час кожного виду діяльності, в %
	в хв.	в %
Організована	33	9,2	2,8
Самостійна	195	54,1	30
Побутова	132	36,7	6.6
Разом	360	100	39,4

Для визначення загального щотижневий обсягу організованої рухової активності дітей 3 р. ж. ми визначали кількість форм роботи з фізичного виховання, які планувалися протягом тижня та тривалість їх проведення. Отримані результати порівнювалися з показниками рухової активності дітей, затверджені листом МОН України № 1/9 - 438 від 27.08.2004р. (таблиця 2).

Таблиця 2

Обсяг організованої рухової активності дітей 3 року життя

	Обсяг рухової активності дітей 3 року життя за гігієнічними нормами	Реальний обсяг рухової активності дітей 3 року життя
Фізкультурні заняття	15-20 хв.	15-20 хв.
Рухливі ігри (кількість)	7-10	3-4
Фізкультурні розваги	20-25 хв.	15-20 хв.
Дні здоров'я	1 раз на місяць	1 раз в квартал
Ранкова гімнастика	4-6 хв.	4-5 хв.
Гігієнічна гімнастика після сну	5-6 хв.	3-4 хв.
Щоденний обсяг рухової активності	3-4 год.	2-2,5 год.
Тижневий обсяг рухової активності	15-20 год.	10-12,5 год.

Як бачимо, показники рухової активності дітей не відповідають гігієнічним нормам. Так, майже в двічі зменшено кількість рухливих ігор, тривалість основних організованих форм роботи з фізичного виховання теж скорочено, у меншому обсязі проводяться Дні здоров'я, а це, в свою чергу, відбивається на щоденному та тижневому обсязі рухової активності - майже в двічі менший.

Отже, результати, отримані на етапі констатації дозволяють зробити наступні висновки: вихователі всіх груп дошкільного навчального закладу не мають чітких уявлень про можливість використання етнопедагогічних традицій у процесі фізичного виховання дошкільнят. Особливо це позначається на організації фізичного виховання дітей раннього віку, де недостатнє використання народного художнього слова, сюжетності, народних ігор призводить до зниження інтересу малюків до фізичних вправ, зменшенню загальної рухової активності протягом дня та тижня, що відбивається на їх психофізичному стані. Однак є значний резерв підвищення загального показника рухової активності, в першу чергу, за рахунок наповнення самостійної рухової діяльності етнопедагогічним змістом.

Батьки також не досить обізнані у народних традиціях фізичного виховання. А це не тільки призводить до втрати культурних традицій народу, але й позначається на здоров'ї дитини, на її загальному фізичному розвитку.

2.2 Впровадження традиції народної педагогіки у практику роботи ДНЗ з фізичного виховання дітей раннього віку

Розробляючи зміст формувального експерименту, ми намагалися органічно поєднати у процесі фізичного виховання дітей третього року життя сучасні наукові досягнення та традиційні шляхи етнопедагогіки. Навчально-виховна робота проводилася відповідно до загальнопедагогічних принципів: науковості, свідомості й активності, систематичності, послідовності, доступності, наочності й індивідуалізації.

Не менше уваги ми приділяли реалізації у науковій роботі специфічних принципів: народності виховання, орієнтації на національні вартості, природовідповідності, культуровідповідності, краєзнавчості. Зупинимося на їх реалізації більш детально.

Принцип народності виховання визначає як основу виховання традиції і національно-культурні цінності, господарський, духовний досвід народу.

Орієнтація на національні вартості веде до відновлення й оздоровлення духовного коріння людини, сприяє формуванню її історичної пам'яті та національної гідності, зміцнення статусу рідної мови. Формування Я-образу дитини у процесі навчально-виховного процесу передбачає поєднання у його свідомості національного та загальнолюдського.

Принцип природовідповідності виховання означає, що виховання повинне ґрунтуватися на науковому розумінні взаємозв'язку природних і соціокультурних процесів, узгоджуватися із загальними законами розвитку природи і людини, формувати у дитини відповідальність за власний розвиток, за екологічні наслідки своїх дій і поведінки.

Метою, яка визначає зміст принципу природовідповідності, вважає О.В.Киричук, виховання життєво активного, гуманістично спрямованого громадянина, який би у своїй життєтворчості керувався національно-культурними і вселюдськими вартостями.

Згідно з принципом природовідповідності ми у своїй діяльності керувалися чинниками природного розвитку дитини. Розбудовуючи педагогічну систему роботи з запровадження традицій української етнопедагогіки у фізичне виховання дітей раннього віку, ми передбачали:

- розвиток успадкованих потенційних можливостей дитини - фізичних, психічних, соціальних, духовних;

- індивідуальну психолого-педагогічну допомогу дітям у реалізації первинних базових потреб (безпеці, самоактуалізації, самореалізації тощо);

- підтримку вихованця в автономному духовному творчому будівництві ("не адаптивній активності" за В.Петровським).

Отже, дотримання принципу природовідповідності насамперед передбачає психолого-педагогічну діагностику природних потенцій розвитку дитини, вивчення тих чинників, які зумовлюють психофізичний розвиток дитини.

Крім того необхідним є моніторинг соціальних умов індивідуального розвитку: у сім "і (культурно-педагогічні та етнопедагогічні традиції виховання), в освітньому закладі (створення умов для всебічного розвитку дитини), в інформаційному просторі (інтенсивність взаємодії дитини із засобами масової інформації та комунікації, які несуть інформацію про національну культуру, дають зразки поведінки у відповідності до національного менталітету).

Принцип культуровідповідності виховання припускає, що виховання повинне ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях і будуватися відповідно до традицій і норм етнічної культури і регіональних особливостей, залучати людину до культури етносу, суспільства, миру в цілому.

Краєзнавчий принцип означає виховання патріотизму, формування пошани до свого будинку, рідного краю, залучення вихованців до традицій, національно-культурної і педагогічної спадщини українського народу. Він вимагає уточнення, конкретизацію, розкриття та підтвердження наукових понять прикладами з навколишнього середовища. У нашому дослідженні ми використовували надбання педагогіки південного сходу України.

Ефективність експериментальної методики фізичного виховання дітей від народження до 3-річного віку з використанням засобів етнопедагогіки перевірялось шляхом педагогічного експерименту, який проводився у трьох напрямках і охоплював різні групи досліджуваних.

Перший напрямок полягав у підвищенні обізнаності у проблемі вихователів дошкільного навчального закладу шляхом залучення до роботи

семінару-практикуму "Використання засобів етнопедагогіки у фізичному вихованні дітей раннього віку". Зміст семінару-практикуму передбачав проведення теоретичних занять (ознайомлення із багатовіковою народною мудрістю виховання здорової дитини: національними засобами, методами і формами збереження та зміцнення здоров'я дітей, з методикою фізичного виховання дітей другого і третього років життя) та формування навичок добору змісту та планування різних форм роботи з фізичного виховання з використанням засобів етнопедагогіки (програму семінару-практикуму представлено у додатку №3).

Другий напрямок полягав у формуванні знань родинного фізичного виховання у батьків. Для них було підготовлено інформаційні листки на тему "Традиційні засоби і методи збереження здоров'я матері й дитини в період вагітності", "Народні традиції виховання дитини в сім'ї", в яких розкривалися основні традиції збереження здоров'я дитини, накопичені українським народом протягом багатьох століть та подавалися конкретні поради щодо використання засобів етнопедагогіки у сімейному фізичному вихованні малюків (зразки інформаційних листків дивись у додатку 4).

Третій напрямок експериментальної роботи полягав у впроваджені етнопедагогічних традицій у процес фізичного виховання дітей третього року життя. Була розроблена система роботи з фізичного виховання, яка включала:

- гігієнічні заходи з використанням народного художнього слова та елементів фітотерапії;

- комплекси ранкової та гігієнічної гімнастики після сну за сюжетом народних казок, пісеньок та забавлянок;

- заняття з фізичної культури , побудовані на матеріалі народних ігор та сюжеті народних казок, забавлянок, пісеньок;

- спортивні розваги на матеріалі народних рухливих ігор та ігрових вправ, які супроводжувалися художнім словом.

Дослідження корифеїв фізичного виховання дітей свідчать, що фізичні

вправи істотно впливають на підвищення емоційного тонусу дітей дошкільного віку. Під час занять фізичними вправами в дитини поліпшується настрій, з'являється почуття радості, задоволення. Отже, фізичні вправи при правильному психолого-педагогічному підході є потужним оптимізувальним фактором, а також засобом оздоровлення й усебічного розвитку дитини (Е.Вільчковський, Г.Кенеман, Т.Осокіна, Е.Степаненкова, В.Шишкіна та ін.). Також науково доведено, що фольклор є одним з найвпливовіших засобів урізноманітнення процесу фізичного виховання шляхом знаходження нових форм розвитку творчо-рухової ініціативи дітей (О.Л.Богініч, І.С.Кліш, С.Б.Мудрик, М.С. Стельмахович та ін.).

Виходячи з цих положень, ми здійснювали планування та організацію різних форм роботи з фізичного виховання з застосуванням етнопедагогічних традицій.

Плануючи форми оздоровчої роботи, зокрема, ранкову гімнастику, ми виходили з положення, що ефективність виконання малюками фізичних вправ значно поліпшується, якщо їх виконання відбувається на позитивному емоційному тлі, яке може забезпечити використання надбань народної педагогіки в галузі фізичного виховання, зокрема, фольклорних творів.

Включення фольклору до змісту ранкової гімнастики відбувалося з врахуванням таких вимог:

- дітям мають бути добре знайомі запропоновані для виконання фізичні вправи, а фольклорний матеріал (забавлянки, примовки, загадки, казки, лічилки, скоромовки тощо) - відповідати віковим особливостям;

- показ та виконання рухів вихователем повинно бути яскравим й образним;

- педагог має враховувати, з одного боку, розвивальний характер навчального матеріалу, а з іншого - національний колорит фольклорного матеріалу.

50% комплексів ранкової гімнастики проводилося нами у сюжетній формі з використанням українського фольклору. Таке планування вимагало проведення значної попередньої роботи. Більшість забавлянок, пісеньок, примовок ми розучували під час різних видів занять. Так, на іграх-заняттях з розвитку мовлення «Покладемо Ганю спати», «Ганнуля-чистюля», «До Ганнусі прийшли друзі» та ін. Діти разом з вихователем промовляли забавлянки, примовки, співали українських народних колискових пісень. У вільний час дітям читалися казки, забавлянки, примовки (додаток №5).

Ще однією формою ознайомлення виступало розігрування змісту фольклорних творів. Розігрування забавлянок проводилося у вільний час, переважно індивідуально чи з двома-трьома дітьми, а наприкінці року - з підгрупами дітей. Розігрування завжди супроводжувалося наочністю й активною діяльністю дітей.

Широко застосовувався такий прийом як сюжетна розповідь, яка спонукала дітей до імпровізації у передачі образів. Спостереження за діями дітей під час ранкової гімнастики з включенням фольклору дозволило встановити, що рухи малюків стають більш виразними, пластичними та ритмічними.

Аналогічно будувалися та планувалися комплекси гігієнічної гімнастики після сну. Вправи виконувалися переважно у ліжку, епізодично застосовувався музичний супровід. Гігієнічна гімнастика поєднувалася з загартовуючими оздоровчими заходами, зокрема елементами фітотерапії. Українська етнопедагогіка оздоровлення накопичила значну кількість рецептів фітотерапії, частину з них під контролем медичної сестри дитячого садка ми запровадили у оздоровчу роботу. Так, в міжсезоння після пробудження та проведення вправ діти йшли вологою доріжкою, яка була змочена відваром м'яти, що містить ментол та підсилює відчуття охолодження, що запускає у дію механізми терморегуляції. Перед прогулянкою діти отримували вітамінні чаї (з шипшини, малини, липи), а перед сном полоскали рота відварами звіробою, шалфею, ромашки лікарської, що сприяло підвищенню імунітету малюків..

Основною формою організованого фізичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах традиційно є фізкультурні заняття. Мотиви виконання активних дій дошкільниками на заняттях різноманітні. Л.Сварковська довела, що у дітей раннього віку переважає мотив емоційної привабливості: користь від скоєних дітьми рухів незмінно вище, якщо вони виконують їх охоче і радісно. Завдяки вправі, що має певну назву (наприклад, загальнорозвивальна вправа “Колобок”), діти уявляють образ того або іншого персонажа і намагаються якнайкраще, виразніше передати його. Образ допомагає також якісно виконувати основні рухи (“Хитра лисиця” - ходьба на носочках, «Хоробрий півник» - ходьба з високим підніманням колін та ін.).

За експериментальною програмою кожне друге заняття в групі третього року життя будувалося з елементами етнопедагогіки, в першу чергу, фольклора. Фізичні вправи в поєднанні з фольклором у структурі заняття розташовувалися в певному порядку, що зумовлений фізіологічними і психологічними особливостями дитячого організму. Ми планували наступні види фольклорних занять з фізичної культури:

· Сюжетні фізкультурні заняття з додаванням елементів фольклору. Ці заняття проводилися у формі “рухової” розповіді з "вплітанням" елементів фольклору. Так, наприклад, у заключній частині фізкультурного заняття "У бабусі Олени" виконувалася ходьба в поєднанні з речитативом:

Тапці,ручки, тапці,

Підемо до бабці,

Дасть нам бабця пиріжки,

Ще й на тісто замішки.

На заняттях використовували до 5-6 елементів фольклору, в залежності від сюжету і завдань заняття.

· Творчо-рухові заняття, засновані на одному з видів усної народної творчості - забавлянках, казках. Найчастіше це були казки про тварин, наприклад "Теремок", "Колобок», «Рукавичка» та ін. Особливо доцільно використовувати сюжет казок під час виконання основних рухів. Наприклад, "Колобок покотився по стежині" - катання м'ячів двома руками на відстань 3,5 метра. "Котиться, котиться колобок, а назустріч йому ведмідь" - повзання на долонях і ступнях (додаток №6).

При проведенні фізичних вправ використовувалися 10-15 забавлянок "рухового характеру", 4-5 видів малих фольклорних форм, або сюжет однієї-двох казок. Так, наприклад, при виконанні загальнорозвивальні вправи "Півники" (в. п. - ноги на ширині плечей, руки на поясі: нахил вперед, махи руками) використовували забавлянку:

Два півника, два півника

Горох молотили…

Під час виконання вправ ми пропонували дітям промовляти слова знайомих текстів. Тому ми добирали нескладні, ритмічні забавлянки, в яких відображено словами певний рух, дію.

· Музично-ритмічні заняття, засновані на українських народних піснях і танцях, іграх і хороводах. Вони проводилися разом із музичним керівником і будувалися на імітаційних музично-ритмічних рухах та народних пісеньках «»День-день, добрий день», «У нашого Омелечка невелика сімеєчка», «Ту-ту-ту, вари кашу круту», «Зробим коло, погуляймо», «Вийди, вийди, сонечко», «Дощику, дощику», «Гарний танець гопачок» та ін.

· Ігрові фізкультурні заняття, побудовані на українських народних рухливих іграх. Це означає, що для всіх частин заняття, виходячи з завдань, які вони вирішують, добиралися рухливі ігри та вправи. Слід зазначити, що всі народні ігри, які дійшли до нас з найдавніших часів, доцільно використовувати тільки в групах дошкільного віку. Тому добираючи зміст для занять даного типу, ми спиралися на програмні ігрові вправи, надаючи їм сюжетного спрямування та супроводжуючи забавлянками, пісеньками.

· Театралізовані фізкультурні заняття з використанням імітаційних, мімічних і пантомімічних вправ та ігор-драматизацій. Провідним прийомом навчання дітей на цих заняттях виступала імітація: легко, безшумно "зістрибують пташки з гілки"; перевалюючись, широко розставляючи ноги, йде "незграбний клишоногий ведмідь"; весело, завзято, високо піднімаючи ноги, крокує "півник-золотий гребінець". Під час виконання мімічних і пантомімічних рухів діти намагалися передати шляхом виразних рухів м'язів обличчя і всього тіла образ певного персонажа. Наприклад, зображували зайчика, коли хитра лисиця обманом виганяє його з хатинки або показували, як весело танцюють мишенята у бабусиній хаті, як крадеться кіт та ін.

У інсценуваннях й іграх-драматизаціях діти виконують різні ролі, наслідуючи і копіюючи дії людини, зображуючи тварин і птахів. Наприклад, заняття "Будуємо хатинку для звірят", "Зайчикові слізки", "Колобок ". Для змісту цього типу занять найбільш підходять, на наш погляд, пісні-казки. Це музично-поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів і тварин. Твори цього жанру з дорослого фольклорного середовища ввійшли в дитяче світосприйняття і стали повністю дитячим продуктом. Ми проводили заняття за змістом українських пісень-казок «Два півника», «В нашої бабусі два веселих гуся», «Танцювали миші по бабиній хижі», «Козуню-любуню, пристань до мене» «Ой зібралась звірина з цілої громади» та ін.

· Традиційні заняття з використанням елементів фольклору, які пожвавлюють процес навчання, урізноманітнюють його.

· Інтегровані фізкультурні заняття з елементами фольклору. Інтегрувалися, в першу чергу, заняття з ознайомлення з природою та заняття з розвитку рухів: «Сонечко», «Котики вербові», «Дощику, дощику», «Вітерець» та ін. На цих заняттях переважали імітаційні вправи, а народне слово супроводжувало не тільки рух, але й опис природних явищ.

У вправах, які були засвоєні під час фізкультурних занять, діти вправляються під час активного відпочинку (спортивні розваги та самостійна рухова діяльність).

Спортивні розваги ми планували щомісяця та надавали їм етнопедагогічного забарвлення. Оскільки основний зміст розваг складають рухливі ігри та забавки, то ми намагалися об'єднати їх певним сюжетом «Бабусіна скриня», «Коза-дереза», «Зайчик-чеберяйчик», «Пішла киця по водицю» та ін. А для ігрових вправ добирали фольклорний віршований або пісенний супровід (додаток 7).

Організовуючи ігрову діяльність, ми, по-перше, збільшили кількість рухливих ігор та ігрових вправ протягом дня, а по-друге, дібрали до кожної ігрової вправи віршований супровід (зразки рухливих ігор, які супроводжувалися забавлянками, а також тексти забавлянок представлено у додатку № 8). Так, під час ігрової вправи «Ніжки тупотять» читали віршик:

Топчу, топчу ряст, ряст,

Бог здоров'я дасть, дасть.

І ще буду топтати,

Щоб на той рік діждати.

Віршовані тексти добиралися й до сюжетних ігор. У грі «Зайчики» читався віршик, під який розгортався сюжет:

Станьте в коло, раз, два, три.

Першим зайцем будеш ти.

Довговухий в гречку - скік,

В просі заєць - сірий бік.

Всі ховайтесь зайці в ліс:

За кущами хитрий лис!

В ході експериментальної роботи ми спостерігали за поведінкою дітей, їх відношенням до занять фізичними вправами і констатували, що позитивні зміни відбувалися. Так, малюки з задоволенням стали брати участь у всіх заходах фізичного виховання, вивчили багато віршованих текстів і з задоволенням їх промовляли, їх рухи стали більш виразними, образними, тому що більшість вправ, завдяки віршованому або музичного супроводу, набували імітаційного характеру.

Але щоби зробити більш обґрунтовані висновки, був проведений контрольний експеримент, результати якого представлено у наступному параграфі.

3.3 Результати впровадження традиції народної педагогіки у фізичне виховання дітей раннього віку

Ефективність роботи з впровадження традиції народної педагогіки у фізичне виховання дітей раннього віку визначалась шляхом порівняння знань дорослих у галузі фізичного виховання та етнопедагогіки до і після експерименту.

Рівень знань про етнопедагогіку й національні традиції фізичного виховання вихователів та батьків до і після експерименту подано в таблиці 3.

Таблиця 3

Рівень знань про національні традиції фізичного виховання батьків та вихователів до і після експерименту (в балах)

Види знань	Оцінка знань
	до експерименту	після експерименту
Заборони й перестороги вагітній жінці	2,41±0,09	3,98±0,07
Традиційні потішки й забавлянки	2,13±0,07	4,25±0,08
Рекомендовані фізичні вправи для дітей 1-го року життя	2,83±0,06	4,17±0,06
Ігри для дітей 2-го року життя	2,74±0,07	4,31±0,09
Рекомендовані фізичні вправи для дітей 2-го року життя	3,18±0,08	4,41±0,09
Ігри для дітей 3-го року життя	3,25±0,06	4,35±0,08
Рекомендовані фізичні вправи для дітей 3-го року життя	3,51±0,07	4,42±0,09
Способи загартування для дітей до 3-річного віку	2,63±0,09	4,15±0,07
Прийоми і види масажу для дітей до 3-річного віку	2,24±0,06	4,17±0,06
Загальний рівень знань	2,77±0,07	4,25±0,08

Результати, подані в таблиці, свідчать, що рівень знань дорослих (як вихователів так і батьків) до початку експерименту був дуже низьким (2,77 бала). Після експерименту рівень знань підвищився на 1,48 бала і, в середньому, становив 4,25 бала. Найкраще дорослі знають рекомендовані фізичні вправи та ігри для дітей другого і третього років життя. Дещо нижче вони обізнані з традиційними заборонами і пересторогами для вагітної жінки, способами загартування та прийомами й видами масажу для дітей до 3-річного віку.

Результати опитування дорослих свідчать, що за всіма питаннями анкети рівень їх спеціальних знань підвищився. Наприклад, якщо до експерименту більше п'яти пересторог для вагітної жінки знали тільки 15,4% респондентів, то після експерименту - 36,9%. Кількість жінок, які не знають жодної заборони, знизилась з 26,1% до 1,4%. Найбільш поширеними є такі перестороги: не переживати сильних емоцій: страху, раптового переляку, не лаятися, не кривдити тварин, не стригти волосся, не переступати через різні перешкоди. Потрібно зазначити, що зросла кількість жінок, які в період вагітності дотримувалися зазначених пересторог.

Результати нашого дослідження показують, що переважна більшість жінок добре обізнані із змістом і правилами виконання фізичних вправ для вагітних жінок. Якщо до початку експерименту жодна із респондентів не назвали більше 3-х вправ, то після експерименту їх кількість становила 81,7%.

За результатами анкетування виявлено, що у батьків значно зріс арсенал рекомендованих фізичних вправ та рухливих ігор для дітей першого, другого і третього років життя. Зокрема, до початку експерименту таких батьків було 10,2%, після експерименту - 28,2%. Результати роботи з батьками підвищили їх знання з форм і засобів української етнопедагогіки. Кількість респондентів, що мають знання в цій галузі, зросла з 6,1% до 67,3%. Після експерименту батьки також назвали більшу кількість літератури про українську етнопедагогіку і національні традиції фізичного виховання.

Вивчення рівня рухової активності дітей на фізкультурних заняттях та протягом дня відбувалося за тією ж технологією, що й на етапі констатувального експерименту.

Аналіз показників частоти серцевих скорочень (ЧСС) під час переглянутих занять дозволив встановити, що вони дещо збільшилися, а отже й збільшилося фізичне навантаження на організм дітей. Так в середньому ЧСС максимально збільшувалася до 30-40% в порівнянні з вихідною під час проведення рухливих ігор, хоча фізіологи й гігієністи вважають нормою збільшення на 40-50 % від вихідних показників.

Показники загальної та моторної щільності переглянутих занять свідчать про зміни на краще: кількість занять з оптимальним фізичним навантаженням зросла майже у двічі, бо їх моторна щільність коливається в межах45-50%.

Зменшилися й кількість методичних помилок, які допускали педагоги під час проведення фізкультурних занять: провідними способам організації дітей в основній частині стали поточний та фронтальний; на заняття добиралися переважно рухливі ігри та ігрові вправи середньої та високої рухливості, ігрові вправи завжди проводилися з віршованим супроводом; переважаючим типом занять стали сюжетні та ігрові; на заняттях та в повсякденному житті зросла кількість народних рухливих ігор та фольклорного матеріалу, що підвищило емоційний ефект від занять, інтерес до виконання вправ, а це, в кінцевому результаті, позначилося на показниках рухової активності.

Зміни зазнало й співвідношення компонентів рухового режиму дітей 3 р.ж. (дивись таблицю 4).



Таблиця 4

Співвідношення часу, затраченого на виконання різних режимних моментів та рухову активність

Форми діяльності	Тривалість діяльності	Рухова активність під час кожного виду діяльності, в %
	в хв.	в %
Організована	40	11,1	4,1
Самостійна	200	55,6	45
Побутова	120	33,3	8,4
Разом	360	100	57,5

Як бачимо з таблиці протягом формувального експерименту відбувся перерозподіл часу між формами діяльності: зменшився час побутової діяльності, а збільшився - організованої. Це обумовлено, по-перше, збільшенням обсягу навичок з самообслуговування, по-друге, змінами у плануванні організованих форм роботи з фізичного виховання (рухливих ігор, Днів здоров'я, ранкової гімнастики та ін.). Середні показники рухової активності під час кожного виду діяльності збільшилися на 18,1%.

Відбулися зміни й в плануванні різних форм роботи з фізичного виховання протягом тижня та тривалість їх проведення (дивись таблицю 5).

Таблиця 5

Обсяг організованої рухової активності дітей 3 року життя за результатами формувального експерименту

	Обсяг рухової активності дітей 3 р. ж. за гігієнічними нормами	Обсяг рухової активності дітей 3 р. ж. на етапі констатації	Обсяг рухової активності дітей 3 р. ж. на етапі контролю
Фізкультурні заняття	15-20 хв.	15-20 хв.	15-20 хв.
Рухливі ігри (кількість)	7-10	3-4	6-9
Фізкультурні розваги	20-25 хв.	15-20 хв.	20-25 хв.
Дні здоров'я	1 раз на місяць	1 раз в квартал	1 раз на місяць
Ранкова гімнастика	4-6 хв.	4-5 хв.	4-6 хв.
Гігієнічна гімнастика після сну	5-6 хв.	3-4 хв.	4-5 хв.
Щоденний обсяг рухової активності	3-4 год.	2-2,4 год.	2,9-3,7 год.
Тижневий обсяг рухової активності	15-20 год.	10-12 год.	14,5- 18,5 год.

Як видно з таблиці, завдяки змінам у плануванні організованих форм роботи з фізичного виховання щоденний та тижневий обсяг рухової активності трьохрічних дітей майже наблизився до гігієнічної норми.

Отже, наведені дані контрольного експерименту свідчать про високу ефективність запропонованої методики фізичного виховання дітей раннього віку з використанням засобів етнопедагогіки.

Висновок до розділу 2

Відродження української національної культури передбачає запровадження її надбань у різні сфери життя та діяльності дитини. Однією з таких сфер є рухова діяльність. Українською етнопедагогікою накопичено значний теоретичний та практичний матеріал щодо охороні здоров'я дитини, покращення її фізичного розвитку. Саме ці надбання було включено до змісту рухової діяльності дітей 3 р.ж. Організація фізичного виховання з урахуванням традицій народної педагогіки суттєво вплинула на показники рухової активності дітей. А збільшення рухової активності неодмінно вплине на загальний розвиток дітей та стан їх здоров'я.



ВИСНОВКИ

1. На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти одним з актуальних питань є пошук нових форм і методів навчання дітей раннього віку. З підвищенням уваги до розвитку особистості дитини пов'язується можливість оновлення та якісного поліпшення системи фізичного виховання. Поряд з пошуком сучасних моделей виховання, необхідно відроджувати кращі зразки народної педагогіки. Цю проблему досліджували О.Вацеба, А.Вольчинський, Г.Воробей, І.Клиш, С.Мудрик, Є.Приступа, А.Цьось та ін. Вчені вважають, що елементи народної педагогіки доцільно включати у зміст фізичного виховання, починаючи з перших днів життя дитини. Але за змістом вони повинні бути доступними дітям переддошкільного віку, мати пізнавальну і моральну значущість, створювати умови для активного пізнання навколишнього світу за допомогою рухів.

Однак питання впровадження традицій української етнопедагогіки у фізичне виховання дітей раннього віку в названих дослідженнях або не представлено, або є одним з супутніх завдань. Втім, ранній вік є найбільш сприятливим для залучення малят до народного художнього слова, яким традиційно супроводжували дії дітей; залучення до українських рухливих ігор та ігор-забавлянок.

2. Вивчення практики суспільного та сімейного виховання дозволило зробити висновок про те, що як батьки, так і вихователі не досить обізнані у змісті етнопедагогічних традицій фізичного виховання дитини раннього віку, крім того, більшість з них цих традицій не притримується. А це позначається не тільки на загальнокультурному розвитку дитини, але й відбивається на її фізичному розвитку. Так, обстеження рівня рухової активності дітей на фізкультурних заняттях дозволило встановити, що більш ніж 80% переглянутих занять не задовольняють потребі дітей в рухах, бо їх моторна щільність коливається в межах 30-35 %, тоді як в групах 3 року життя вона повинна бути 45-50 %.

Зменшені у порівнянні із затвердженими гігієнічними нормами показники рухової активності протягом дня: рухова активність під час організованих форм фізичного виховання складає всього 2,8%. Найбільш тривала за часом самостійна діяльність (54,1%). Рухова активність дітей в цій діяльності сама висока - 30% з 39,4% загального часу рухової активності. Це пояснюється зменшеною кількість рухливих ігор, скороченням тривалості основних організованих форм роботи з фізичного виховання, а це, в свою чергу, відбивається на щоденному та тижневому обсязі рухової активності - майже в двічі менший.

3. Одним з шляхів покращення фізичного виховання дітей раннього віку є запровадження традицій української етнопедагогіки у процес фізичного виховання малят. Здійснювати це треба, спираючись як на загально дидактичні, так і на специфічні принципи: народності виховання, орієнтації на національні вартості, природовідповідності, культуровідповідності, краєзнавчості.

Роботу слід проводити за трьома напрямами. Перший напрямок полягає у підвищенні обізнаності вихователів дошкільного навчального закладу у проблемі запровадження традицій української етнопедагогіки.

Другий напрямок полягає у формуванні знань родинного фізичного виховання у батьків.

Третій напрямок полягає у впроваджені етнопедагогічних традицій у процес фізичного виховання дітей третього року життя. Розроблена система роботи з фізичного виховання включає:

- гігієнічні заходи з використанням народного художнього слова та елементів фітотерапії;

- комплекси ранкової та гігієнічної гімнастики після сну за сюжетом народних казок, пісеньок та забавлянок;

- заняття з фізичної культури , побудовані на матеріалі народних ігор та сюжеті народних казок, забавлянок,пісеньок;

- спортивні розваги на матеріалі народних рухливих ігор та ігрових вправ, які супроводжувалися художнім словом.

4. Результати впровадження традиції народної педагогіки у фізичне виховання дітей раннього віку наступні:

· у батьків значно зріс арсенал рекомендованих фізичних вправ та рухливих ігор для дітей першого, другого і третього років життя. Зокрема, до початку експерименту таких батьків було 10,2%, після експерименту - 28,2%. Результати роботи з батьками підвищили їх знання з форм і засобів української етнопедагогіки. Кількість респондентів, що мають знання в цій галузі, зросла з 6,1% до 67,3%. Після експерименту батьки також назвали більшу кількість літератури про українську етнопедагогіку і національні традиції фізичного виховання;

· обстеження рівня рухової активності дітей показують,що кількість занять з оптимальним фізичним навантаженням зросла майже у двічі, бо їх моторна щільність коливається в межах45-50%;

· зменшився час побутової діяльності, а збільшився - організованої. Це обумовлено, по-перше, збільшенням обсягу навичок з самообслуговування, по-друге, змінами у плануванні організованих форм роботи з фізичного виховання (рухливих ігор, Днів здоров'я, ранкової гімнастики та ін.). Середні показники рухової активності під час кожного виду діяльності збільшилися на 18,1%;

· щоденний та тижневий обсяг рухової активності трьохрічних дітей майже наблизився до гігієнічної норми: 14,5- 18,5 год. (гігієнічна норма складає 15-20 год.).

Отже, наведені дані контрольного експерименту свідчать про високу ефективність запропонованої методики фізичного виховання дітей раннього віку з використанням засобів етнопедагогіки.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антологія педагогической мысли Древней Руси и русского государства ХІV - ХVІІІ вв. - М.: Педагогика, 1985.- 366 с.

2. Аркас М.М. Історія України-Русі / М. Аркас. -К.: Вища школа, 1990. - 456 с.

3. Археологія Української РСР: У 3т. Т.1.-К.: Наукова думка, 1971. - 452с.

4. Балушок В. Г. Роль жінки в юнацьких ініціаціях давніх слов'ян / В.Г. Балушок // Родовід. - 1994. - №9. - С.18-25.

5. Балушок В.Г. Обряди ініціацій українців та давніх слов'ян / В.Г. Балушок - Львів-Нью-Йорк: В-во М.П.Коць, 1998. - 216 с.

6. Бобовская Т.Н. Исследование эффективности народных физических упражнений в учебной работе по физической культуре в школе / Т.Н. Бобовская: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Киргизский научно-исследовательский ин-т. педагогики. - Фрунзе, 1967. - 20 с.

7. Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі / А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. - К.: Вища школа, 1994. - 398 с.

8. Богуславская З.М., Развивающие игры для детей младшего дошкольного возраста / З.М. Богуславская Е.О., Смирнова Е.О. - М.: Просвещение,1991. - 280с.

9. Бойко В. Котилася торба / В. Бойко. - К.: Веселка,1989. - 16с.

10. Болтарович 3. Традиції сімейного виховання / З. Болтарович // Народна творчість та етнографія. - 1993. - №2. - С.16-24.

11. Валлон А. Психическое развитие ребенка: [Пер. с.фр.] / А..Валлон. - М.: Просвещение, 1967. - 196 с.

12. Венгер Л.А. О формировании познавательных способностей в процессе обучения дошкольников / Л.А. Венгер // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. Работы советских психологов периода 1946-1980 гг. ; Под ред. И.И.Ильясова, В.Я.Ляудис. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1981. - С.179-182.

13. Верховинець В.М. Весняночка: Ігри з піснями для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку / В.М. Верховинець, - К.: Муз. Україна, 1989. - 343 с.

14. Веснянки / [Упоряд., передм. Н. Шумади]. - К.: Дніпро, 1984. - 110с.

15. Веснянки // Енциклопедія українознавства. Т.1. - Львів: Молоде життя, 1933. - С.236.

16. Ветрова В.В. Во что играть с ребенком до 3- лет / В.В.Ветрова. - М.: ТЦ Сфера, 2008. - 176с.

17. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. - Львів: ВНТЛ, 1998. - 336 с.

18. Вільчковський Е.С. Народна рухлива гра - основний засіб фізичного виховання дошкільнят / Е.С. Вільчковський, О.І. Курок // Традиції фізичної культури в Україні. Зб. наук. пр. - К.: ІЗМН, 1997. С.147-153.

19. Вільчковський Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку / Е.С. Вільчковський. - К.: Радянська школа,1998. - 180с

20. Вольчинський А.Я. Використання українських народних ігор у фізичному вихованні дошкільнят / А.Я. Вольчинський // Матеріали 2-ї всеукраїнської конференції аспірантів “Молода спортивна наука України”. - Львів, 1998. - С.180-187.

21. Вольчинський А.Я. Візьмем руки у бочок. Особливості методики проведення українських народних ігор з дітьми 5-6 років / А.Я. Вольчинський // Дошкільне виховання. - 1998. - №2. - С.10-11.

22. Воробей Г.В. Народні ігри і забави / Г.В. Воробей. - К.: Освіта,1995. - 234с.

23. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис / О. Воропай. - К.: АВПТ “Оберіг”, 1993. - 592 с.

24. Грушевський М.С. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу / М.С. Грушевський // Матеріали для українсько-руської етнології. - Т.9. - Львів, 1907.

25. Давыдов В.В. Принцип развития в психологии / В.В.Давыдов, В.П. Зинченко // Вопросы философии. - 1980. - №12. - С.47-60.

26. Деделюк Н.А. Стратегія фізичного виховання дітей та молоді у Київській Русі // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 6. - Львів, 2002. - Т.1. - С.26-28.

27. Деделюк Н.А., Традиції фізичного виховання в Київській Русі / Н.А. Деделюк , А.В. Цьось. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2004. - 192с.

28. Дражева Р. Обряды, связанные с охраной здоровья в празднике летнего солнцестояния у восточных и южных славян / Р. Дражева // Советская етнография, 1973. - №6. - С.38-45.

29. Дубогай А.Д. Управлять здоровьем смолоду / А.Д. Дубогай. - К.: Молодь, 1985. - 112 с.

30. Жилюк В. Використання елементів народної фізичної культури / В. Жилюк // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції Актуальні проблеми підготовки спеціалістів у галузі фізичної культури і спорту. - Івано-Франківськ, 2000. - С.41-42.

31. Заглада Н. Побут селянської дитини. Матеріали до монографії с.Старосілля / Н. Заглада / Матеріали до етнології .- К., 1929 - Т.1. - С. 22, 28, 158.

32. Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України / Л.Л. Залізняк. - К.: Абрис, 1994.-256 с.

33. Здоровьеформирующее физическое развитие: Развивающие двигательные программы для детей 5-6 лет. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - С.311-316.

34. Кабачек О.Л. Сказка в век компьютера / О.Л. Кабачек. - М.: Либерея, 2001. - С.6-14.

35. Кантор С.И. Развивающие игры от 1 до 3 лет. / С.И.Кантор.- М.: Айрис- пресс, 2009. - 160с.

36. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному висвітленні: (У 3 кн., 6 т.) / С. Килимник. - Факс. вид. - К.: АТ “Обереги”, 1994. Кн. І., Т. І.: (Зимовий цикл); Т. 2: (Весняний цикл). - 400 с.

37. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному висвітленні: (У 3 кн., 6 т.) / С. Килимник. - Факс. вид. - К.: АТ “Обереги”, 1994. Т. 3.: (Весняний цикл); Т. 4: (Літній цикл). - 528 с.

38. Кліш І.С. Використання засобів етнопедагогіки у фізичному вихованні дітей до 3-річного віку / І.С. Кліш // Методичний посібник для батьків. - Луцьк: Надстир'я, 1998. - 67 с.

39. Кліш І.С. Виховання у дітей норм і навиків здорового способу життя / І.С. Кліш // Молода спортивна наука України. Зб. наук. статей. - Львів: ЛДІФК, 1999. - С.150-154.

40. Кліш І.С. Фізичне виховання дітей до 3-річного віку засобами етнопедагогіки / І.С. Кліш: Автореф. дис... канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02 / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2000. - 20 с.

41. Кліш І.С. Фізичний розвиток і гартування особи засобами материнського виховання / І.С. Кліш // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - Луцьк, 1998. - №8. - С.7-9.

42. Ковальчук О. В. Українське народознавство / О. Ковальчук . - К.: Освіта, 1992.

43. Ковпак І. Проблеми здоров'я дітей у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського / І. Ковпак // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. Зб. наук. пр. - Луцьк: Медіа, 1999. - С.41-45.

44. Кузнецова А.Е. Лучшие развивающие игры для детей от года до трех лет / А.Е.Кузнецова. - М.: ООО «ИД РИПОЛ классик», ООО Издательство «ДОМ. ХХ1 век». - 2008. - 180с.

45. Кудрявцев В.Т. Развивающая педагогика оздоровления (дошкольный возраст) / В.Т.Кудрявцев, Б.Б.Егоров. - М.: Линка-Пресс, 2000. - С.229-238.

46. Кругляк О., Від гри до здоров'я нації. Рухливі та українські народні ігри / О. Кругляк, Н. Кругляк. - Тернопіль, 2000. - 80 с.

47. Курочкіна С., Українські дитячі народні рухливі ігри дошкільнят С. Курочкіна, Г. Курочкін // Актуальні питання розвитку спортивних і рухливих ігор: сучасний стан та перспективи. Зб.наук. пр. - Переяслав-Хмельницький, 2002. - С.168-172.

48. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики / А.Н.Леонтьев. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. - 573 с.

49. Лесгафт П.Ф. Избранніе педагогические произведения / П.Ф. Лесгафт. - М.: Педагогика, 1988. - 400с.

50. Лисина М.И. Общение, личность и психика ребенка / М.И.Лисина. - М.: Воронеж: НПО “МОДЭК”, 1997. - 384 с.

51. Литвинова М.Ф. Подвижные игры и игровые упражнения для детей третьего года жизни. / М.Ф. Литвинова. - М.: ЛИНКА-ПРЕСС, 2005. - 92с.

52. Лой Б. Українська козацька педагогіка і духовність формування у молоді фізичної і психофізичної культури / Б. Лой // Актуальні питання розвитку спортивних і рухливих ігор: сучасний стан та перспективи. Зб. наук. пр. - Переяслав-Хмельницький, 2002. - С. 179-184.

53. Мазур Л. О. Філософія життя й ідеологія українського національного тіловиховання / Л.О. Мазур, К. Мартин // Традиції фізичної культури в Україні. Зб. наук. пр. - К.: ІЗМН, 1997. - 1999 - С.208.

54. Макар Ю.І., Історія України від найдавніших часів до наших днів Ю.І. Макар, Б. Ф. Білецький, А.П. Коцур та ін. - Чернівці: Рута, 1998. - 336 с.

55. Манова-Томова В. Психологічна діагностика раннього віку / В.Манова-Томова. - К.: Вища школа, 1978. - 167 с.

56. Маркосян А.А. Вопросы возрастной физиологии / А.А.Маркосян. - М.: Просвещение, 1974. - 223 с.

57. Міщенко М. О. Народний календар / М.О. Міщенко. - К.: Веселка, 1995. - 126 с.

58. Мудрик С.Б. Вплив національних рухливих ігор на рухову підготовленість дітей / С.Б. Мудрик // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр. - Харьков: ХХПИ, 1998. - №2. - С.45-46.

59. Мухина В.С. Изобретательная деятельность ребенка как форма усвоения социального опыта / В.С. Мухина. - М.: Педагогика, 1981. - 240 с.

60. Організація роботи з дітьми раннього віку / [уклад. Л.А.Швайко, Г.В.Гаркуша]. - Харків: Основа, 2009. - 223с.

61. Повалій Л. Народна педагогіка про здоров'я та фізичний розвиток дітей у сім'ї / Л. Повалій // Актуальні питання розвитку спортивних і рухливих ігор: сучасний стан та перспективи. Зб. наук. пр. - Переяслав - Хмельницький, 2002. - С.164-168.

62. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. Психология интеллекта. Генезис числа у ребенка. Логика и психология / Ж.Пиаже. - М.: Просвещение, 1969. - 659 с.

63. Попова О.В. Становлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні у ХХ ст / О.В. Попова. - Харків: “ОВС”, 2001.- 256 с.

64. Приступа Є.Н. Система народних знань про фізичний розвиток і фізичне виховання / Є.Н. Приступа, Чекас В.Д. - Львів: ЛТЕА, 1995. - 46 с.

65. Приступа Є.Н. Народна фізична культура українців / Є.Н. Приступа. - Львів: УСА, 1995. - 254 с.

66. Приступа Є.Н. Становлення і розвиток педагогічних основ української народної фізичної культури / Є.Н. Приступа: Автореф. дис... докт. пед. наук: 13.00.01 / Інститут педагогіки АПН України. - К., 1996. - 48 с.

67. Приступа Є.Н. Українські національні традиції фізичного виховання / Є.Н. Приступа. - Львів: ЛОНМІО, 1995. - 40 с.

68. Психолого-педагогическая диагностика развития детей раннего и дошкольного возраста: Методическое пособие / [Под ред.Стребелевой Е.А. // Приложение: "Наглядный материал для обследования детей"]. - М.: Просвещение, 2007. - 275с.

69. Развитие детей раннего возраста в условиях вариативного дошкольного образования: Пособие для пед. коллективов детских садов и родителей. / [Под ред. Т.Н. Дроновой, Т.И. Ерофеевой]. - М.: Линка-Пресс: Обруч, 2010. - 304с.

70. Разом до гармонії: розвиток дітей раннього віку / [автори-упор. І.В.Братусь, Н.В.Кошечко, О.Л.Нагула]. - К.: Кобза, 2004. - 160с.

71. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання / С.Ф. Русова. - Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1978. - 127 с.

72. Садовенко С. Виховання народною казкою / С. Садовенко. - К.: Шкільний світ, 2011. - 128с.

73. Самые маленькие в детском саду. (Из опыта работы московских педагогов) / [Авт.-сост. В. Сотникова]. - М.: ЛИНКА-ПРЕСС, 2005. - 136с.

74. Сергиенко Е.А. Генезис элементарных форм антиципации / Е.А.Сергиенко // Психологический журнал. - 1988. - №6. - С. 73-82.

75. Сковорода Г.С. Благородный Еродий / Г.С. Сковорода [http://www.bookland.com/rus/books/749535].

76. Соловьева А.Г. Народные игры в детском саду / А.Г. Соловьева // Физическое воспитание дошкольников: (Из опыта работы). - Мн., 1980. - С.83-88.

77. Старков В.А. До витоків української фізичної культури: народна свідомість у давньоруський період / В.А. Старков // Традиції фізичної культури в Україні. Зб. наук. ст. - К.: ІЗМН, 1977. - С.5-24.

78. Стельмахович М. Г. Народна педагогіка / М.Г. Стельмахович. - К.: Радянська школа, 1985. - 312 с.

79. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка/ М.Г. Стельмахович. - К.: ІСДО. 1996. - 288 с.

80. Стельмахович М.С. Українська народна педагогіка/ М.Г. Стельмахович. - К.: ІЗМН, 1997. - С.151-156.

81. Сумцов Н. О. Культурные переживання / Н.О.Сумцов - К.: Киевская старина, 1890. - 408 с.

82. Сухомлинський В. О. Роки дитинства / В.О. Сухомлинський // Твори: у 6 т. - К., 1977. - Т. 1. - С.193, Т.2. - С.619-620.

83. Українська минувщина: Ілюстрований етнографічний довідник. - 2-е вид. / А.П.Пономарев, Л.Ф.Артюх, Т.В.Косміна та ін. - К.: Либідь, 1994. - 256с.