Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

13.00.04 - Теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Тема:

Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки

Вайнола Ренате Хейкіївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України

Науковий консультант:

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Сисоєва Світлана Олександрівна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, завідувач відділом інноваційних педагогічних технологій

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, Поліщук Віра Аркадієвна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри соціальної педагогіки;

доктор педагогічних наук, професор, Звєрєва Ірина Дмитрівна, Інститут проблем виховання АПН України, головний науковий співробітник лабораторії соціальної педагогіки;

доктор педагогічних наук, професор, Чобітько Микола Григорович, Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету, заступник директора з наукової роботи

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Д. Сиротюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Провідною метою модернізації та удосконалення вищої освіти в Україні є досягнення принципово нового рівня якості підготовки майбутнього фахівця. Вирішення цього завдання пов'язано зі зміною акцентів у меті вищої освіти з формування випускника вищої школи на вирішення проблеми цілісного розвитку особистості студента, його творчої індивідуальності, підготовки до професійної діяльності в умовах інноваційного розвитку суспільства. Підґрунтям для вирішення цих завдань є Закони України “Про освіту” (1996), „Про вищу освіту” (2002), Державна національна програма „Освіта (Україна ХХІ століття)” (1993), Національна доктрина розвитку освіти України (2001), Болонська декларація Євросоюзу (1999 р.), Закон України „Про соціальні послуги” (2003 р.), Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (2004 р.).

Зміна духовних та національних пріоритетів розвитку українського суспільства вимагає виховання особистості, здатної до самостійної продуктивної соціально-позитивної діяльності. Соціальні педагоги мають сприяти духовному, культурному та моральному розвитку підростаючого покоління. Вирішення цього завдання, насамперед, пов'язано з підвищенням ефективності професійної підготовки майбутнього соціального педагога, спрямованістю її на особистісний розвиток студента.

Водночас, вивчення стану професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів показує, що в особистісному розвитку студента у процесі його професійної підготовки існує низка суперечностей, а саме - між:

· системою професійної підготовки спеціалістів соціальної сфери (орієнтованої переважно на формування спеціальних знань та на оволодіння відповідними до них технологіями) та необхідністю розробки нових дидактичних підходів і методів, що забезпечуватимуть розвиток особистості спеціаліста та його здатність до саморозвитку;

· сприятливими умовами для самостійної, творчої професійної діяльності, що складаються в період модернізації діяльності вищої школи, та недостатньою готовністю викладачів вищих навчальних закладів до їх використання;

· масовим характером підготовки фахівців соціальної сфери в умовах вищого навчального закладу та потребою у реалізації особистісно орієнтованого підходу до професійної підготовки майбутнього соціального педагога;

· зацікавленістю сучасного суспільства у фахівцях, здатних до пошуку та реалізації оптимальних шляхів, умов і засобів соціалізації дітей та молоді, їх соціального захисту, підтримки й обслуговування, та формами роботи сучасної вищої школи, що не повною мірою забезпечують формування та розвиток відповідних професійних знань та умінь соціального педагога;

· особистісними якостями майбутнього соціального педагога, на формування яких спрямована професійна підготовка у вищому навчальному закладі, та сучасними вимогами, нормами, стандартами професійної діяльності.

Подолання означених суперечностей потребує системного впровадження особистісно орієнтованого підходу до професійної підготовки майбутнього соціального педагога, створення сприятливих умов для його особистісного розвитку, формування професійно-значущих якостей, необхідних для забезпечення успішного розв'язання завдань соціально-педагогічної роботи.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що наукові дослідження проблем формування та розвитку особистості педагога в процесі професійної підготовки ґрунтуються на положеннях і висновках: сучасної філософії освіти (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень та ін.), неперервної професійної освіти (С.І. Архангельський, Ю.К. Бабанський, В.І. Луговий, П.І Підласистий та ін.), теорії розвитку особистості педагога в умовах неперервної професійної освіти (С.У. Гончаренко, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва, І.Л. Федотенко та ін.), особистісно-орієнтованого підходу (І.Д. Бех, О.В. Бондаревська, М.Г. Чобітько, С.К. Шандрук та ін.), досліджень проблем університетської освіти (О.В. Глузман, О.П. Мєщанінов та ін.).

Належна увага в наукових дослідженнях приділялася проблемам професійної підготовки педагога, зокрема таким її аспектам: загально педагогічна підготовка вчителя в системі вищої педагогічної освіти (О.А. Абдуліна, В.І. Бондар, Н.М. Дем'яненко, О.Г. Мороз та ін.), індивідуалізація професійно-педагогічної підготовки (В.Ф. Паламарчук, О.М. Пєхота), професійне становлення педагога (О.А. Дубасенюк), формування творчої особистості вчителя (Н.В. Кичук), підготовка вчителя до формування творчої особистості учня (С.О. Сисоєва), культурологічна та художньо-естетична освіта майбутнього вчителя (О.Л. Шевнюк, О.П. Щолокова), економічна підготовка педагогічних кадрів (О.Т. Шпак), науково-технічна підготовка вчителів (М.С.Корець), підготовка вчителя до формування здорового способу життя вихованців (О.Д.Дубогай, Л.П. Сущенко), підготовка вчителя початкових класів (П.М. Гусак, Л.О. Хомич), методична підготовка майбутнього вчителя (О.Г. Ярошенко), розвиток самостійної пізнавальної діяльності майбутнього вчителя (М.М. Солдатенко), формування педагогічної свідомості вчителя (О.С. Цокур), професійне самовиховання, самовизначення та самовдосконалення педагога (С.Б. Єлканов, О.Г. Кучерявий, Н.М. Нікітіна, Н.Г. Протасова та ін.).

Дидактичні й методичні основи педагогічного процесу у вищій школі розглянуто в працях А.М. Алексюка, С.І. Архангельського, В.А. Кушнір, В.О. Сластьоніна. Ця проблема деталізована через дослідження таких аспектів, як-от: теоретичні засади виховання і навчання у вищому навчальному закладі (В.І. Лозова), упровадження в практику вищої освіти педагогічних технологій (А.С. Нісімчук), засоби гуманізації освітнього середовища (М.І. Романенко), сутність кредитно-модульної технології навчання у вищому навчальному закладі (І.В. Мороз, П.І. Сікорський та ін.)

Проблема розвитку особистості значною мірою висвітлена в психологічній науці (Г.О. Балл, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, Б.Д. Ельконін, В.В. Рибалка, М.Л. Смульсон та ін.), зокрема такий її аспект, як формування та розвиток творчої особистості (В.І. Андрєєв, Ю.З. Гільбух, О.Н. Лук, В.О. Моляко та ін.).

Проблема професійної підготовки майбутнього соціального педагога знайшла своє відображення у наукових положеннях теорії соціальної педагогіки (М.А. Галагузова, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, І.А. Липський, А.В. Мудрик, А.О. Рижанова, Л.А. Стефан та ін.); соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в різних соціумах (О.В. Безпалько, Г.М. Лактіонова, В.М. Оржеховська, Ю.Й. Поліщук, С.В. Савченко та ін.).

Окрім того, проблемі професійної підготовки майбутнього фахівця соціальної сфери присвячено праці вітчизняних учених за такими напрямами: управління якістю соціальної освіти (М.Б. Євтух); педагогічний, психологічний та управлінський аспекти професійної підготовки соціального педагога (Л.І. Міщик); професійна підготовка соціальних працівників в умовах університетської освіти (О.Г. Карпенко); підготовка соціального педагога до соціально-правового захисту особистості (І.М. Ковчина); професійна підготовка соціальних педагогів в умовах неперервної освіти (В.А. Поліщук); дидактичні основи підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності (С.Я. Харченко). У працях російських дослідників подано теоретичні засади особистісно-орієнтованого підходу до професійної соціальної роботи (В.Г. Бочарова); багаторівневої, системної професійної підготовки соціальних педагогів (Ю.М. Галагузова, І.А. Зимня); дидактики соціальної освіти (Н.М. Платонова); теоретичні підходи до визначення професіоналізму в соціальній роботі (Є.І. Холостова); формування та розвитку особистості соціального працівника як професіонала (Н.Б. Шмельова).

Водночас, незважаючи на значну кількість наукових праць щодо різних аспектів професійної підготовки майбутнього соціального педагога, проблема його особистісного розвитку в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі та розробка педагогічних засад цього процесу потребують ґрунтовного дослідження комплексу педагогічних проблем: вивчення та деталізації понять "особистісний розвиток майбутнього соціального педагога”, „педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога”; особливостей розвитку особистісних якостей майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки; організаційно-методичних умов та педагогічних закономірностей особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки тощо.

Об'єктивна суспільна значущість якісної професійної підготовки соціального педагога, недостатній рівень теоретичної дослідженості проблеми особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки та її практичного впровадження в умовах вищого навчального закладу зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за напрямом „Теорія і технологія навчання і виховання в системі освіти”, затвердженого Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова, (протокол №5 від 27 січня 2005 року). Тема дисертації узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №3 від 21 березня 2006 року ).

Мета дослідження: здійснити цілісний науковий аналіз проблеми професійної підготовки майбутнього соціального педагога; розробити й обґрунтувати педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

Об'єкт дослідження: професійна підготовка майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження: педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

Концепція дослідження. Дослідження особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки набуває ефективності, якщо воно здійснюється на засадах особистісного підходу до розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки. Узагальнення концепцій особистісного підходу (В.В. Рибалка, С.О. Сисоєва) дозволило розглядати особистісний підхід як методологічний інструментарій дослідження, який розкриває сукупність концептуальних положень та педагогічних технологій, метою яких є забезпечення більш глибокого, цілісного розуміння особистості та закономірностей її особистісного розвитку. Особистісний підхід до професійної підготовки майбутнього соціального педагога доповнюється у дослідженні особистісно орієнтованим та особистісно соціальним підходами як похідними, зведеними до рівня сукупності технологій, форм та методів педагогічної взаємодії.

Теоретичними основами побудови концепції дослідження педагогічних засад особистісного розвитку майбутнього соціального педагога є сучасні філософські підходи (системно-структурний, системно-функціональний, акмеологічний, синергетичний); концепції (неперервної професійної педагогічної освіти, особистісно орієнтованої, соціальної освіти); принципи соціально-педагогічної діяльності (сприяння самореалізації дітей та молоді в усіх сферах їх життєдіяльності, клієнтоцентризму, опори на потенційні можливості людини, максимізації соціальних ресурсів).

Системно-цілісний підхід (Ю.К. Бабанський, В.П. Беспалько, М.С. Каган та ін.) стосовно процесу особистісного розвитку майбутнього фахівця соціальної сфери застосовано з метою аналізу особистості студента як складної системи, компонентами якої є професійно-вагомі якості, що знаходяться у взаємодії й утворюють цілісність процесу. Системний підхід виступив методологічним механізмом вивчення становлення особистості майбутнього соціального педагога як складної, багаторівневої системи, що вирізняється своїми компонентами, показниками їхніх проявів, функціональними особливостями, ієрархією побудови, динамікою розвитку. Застосування акмеологічного підходу (О.С. Анісімов, В.П. Бранський, А.А. Деркач, С.Д. Пожарський та ін.) дозволило підтвердити положення про провідну роль особистісного розвитку в професійному зростанні людини, досягненні особистістю вершини розвитку. Визначено, що особистісний розвиток відбувається, як самодетермінований рух будь-якої цілісної відкритої системи до впорядкованості з метою досягнення максимально можливого за даних умов рівня розвитку. Синергетичний підхід (О.М. Анохін, Є.В. Бондаревська, С.П. Курдюмов, Г.Хакен та ін.) застосовано як систему наукових уявлень про світ як взаємодію складних систем, здатних до самоорганізації, що існують на різних рівнях, об'єднані низкою нелінійних зв'язків і знаходяться в нестійкому стані. Розвиток особистості як системи при цьому визначається не лише зовнішніми факторами, а переважно спонтанним впорядкуванням унаслідок саморозвитку особистості. Цей процес розглянуто як виявлення та створення сприятливих умов для становлення складних особистісних утворень майбутнього соціального педагога. Застосування синергетичного підходу дозволило загострити увагу на внутрішніх педагогічних умовах особистісного розвитку майбутнього фахівця соціальної сфери.

Розробка педагогічних засад особистісного розвитку майбутнього соціального педагога потребувала відповідної деталізації поняття „педагогічні засади”. Загальнопедагогічні засади розглядаються як сукупність розроблених педагогічною наукою ідей, гіпотез, понять, термінів, категорій, законів, закономірностей, що застосовуються як вихідні положення для опису й пояснення педагогічних процесів та явищ.

Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки розглядаються як сукупність фундаментальних наукових положень: педагогіки та психології щодо розвитку особистості (поняття, концепції, моделі, педагогічні закономірності); теорії та методики професійної освіти та соціальної педагогіки, що спрямовані на забезпечення досягнення мети та завдань професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів. Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в умовах вищого навчального закладу містять: концепцію, технологічну модель, критерії ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, організаційно-методичні умови та педагогічні закономірності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу.

Дослідження педагогічних засад особистісного розвитку майбутніх соціальних педагогів у процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу ґрунтується на тенденціях розвитку сучасної вищої освіти: гуманізації та гуманітарізації; пріоритетності творчого розвитку майбутніх фахівців; інноваційності організаційних форм навчально-виховного процесу в вищому навчальному закладі.

Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки характеризується єдністю трьох взаємопов'язаних складових: професійної - підтвердження професійних намірів у процесі професійної підготовки, оволодіння майбутнім соціальним педагогом сучасними теоріями й технологіями соціально-педагогічної роботи, сукупністю професійних умінь та навичок, досягнення успіху в професіоналізації та в професійній реалізації; соціальної - спрямованої на формування творчої адаптативності, гнучкості та динамічності у взаємодії з різними соціальними групами та клієнтами в різних соціальних умовах, зближення Я-ідеального та Я-реального, розуміння та прийняття себе й інших, досягнення максимально можливого рівня соціалізованості завдяки включенню особистості до конструктивної діяльності, що запобігає соціальним негативам, порушенню соціальної рівноваги; особистісно-моральної - спрямованої на досягнення єдності ціннісних, моральних та особистісних характеристик, пріоритетними з яких є: альтруїзм, особистісна відповідальність, моральна свідомість; побудова системи моральних якостей із орієнтацією на принципи гуманізму та соціальної справедливості, спрямованість дій, учинків на забезпечення соціального благополуччя.

Реалізація концепції дослідження особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу потребує моделювання змістовного та технологічного забезпечення професійної підготовки, урахування організаційно-методичних умов навчально-виховного процесу, факторів впливу вузівського освітнього середовища, базування на компонентах та показниках особистісного розвитку майбутнього соціального педагога.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що особистісний розвиток майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки набуває ефективності, якщо він моделюється відповідно до науково обґрунтованих педагогічних засад особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, а саме: сукупності базових понять, концепції, технологічної моделі, критеріїв ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, організаційно-методичних умов та педагогічних закономірностей особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, які розкривають сутність і особливості реалізації в процесі професійної підготовки майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі особистісного, особистісно орієнтованого та особистісно соціального підходів.

Загальна гіпотеза дослідження конкретизована в часткових гіпотезах:

Особистісний розвиток майбутнього соціального педагога набуває ефективності, якщо:

· змістове забезпечення процесу професійної підготовки (зміст освітньо-професійної програми підготовки, навчального плану, програм курсів, професійної практики та самостійної роботи) спрямовано на формування та розвиток професійно-значущих особистісних якостей студента;

· використання загально-наукових, специфічних та інноваційних методів та організаційних форм навчально-виховного процесу ґрунтується на принципах доцільності, послідовності, неперервності, функціональності та інтегративності;

· у процесі професійної підготовки майбутнього соціального педагога реалізуються такі педагогічні закономірності: гуманізація професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів; залучення студентів до узагальнення та використання інновацій соціально-педагогічної роботи в організаційних формах навчально-виховного процесу; пріоритет творчого розвитку майбутніх соціальних педагогів.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети, концепції та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати ступінь дослідженості проблеми у вітчизняній і зарубіжній педагогічній теорії та практичній діяльності вищих навчальних закладів.

2. Розробити структуру професійно-значущих особистісних якостей соціального педагога.

3. Розробити концепцію особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

4. Розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити технологічну модель забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки.

5. Визначити критерії ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога.

6. Виявити організаційно-методичні умови забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога.

7. Сформулювати педагогічні закономірності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки.

8. Розробити навчально-методичний комплекс для забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

Методологічною основою дослідження є системно-структурний, структурно-функціональний, акмеологічний та синергетичний підходи до розвитку особистості; сучасні освітні парадигми (антропологічна, гуманістична, гуманітарна, культурологічна); концепції (неперервної професійної педагогічної, особистісно-орієнтованої та соціальної освіти). Методологія дослідження представлена також особистісним, особистісно орієнтованим та особистісно соціальним підходами до вивчення процесів та явищ, що забезпечують гуманістичну спрямованість особистісного розвитку майбутнього соціального педагога.

Теоретичну основу дослідження становлять положення, що ґрунтуються на: засадах філософії освіти (В.П. Андрущенко, В.П. Бех, В.Г. Кремень та ін.); теорії психології (Г.С. Костюк, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн та ін.); психології особистості, як системи, що розвивається (Л.І. Анциферова, А.Г. Асмолов, О.О. Бодальов, В.А. Петровський, К.К. Платонов та ін.); психології діяльності (Г.С. Батищев, О.М. Леонтьєв та ін.); психології розвитку та самовиховання особистості (Л.С. Виготський, Л.І. Рувінський та ін.); теорії педагогічних систем (В.П. Беспалько, О.В. Глузман, В.Д. Шадриков та ін.); теорії і практики особистісно-орієнтованої освіти (І.Д. Бех, О.В. Бондаревська, С.І. Подмазін, М.Г. Чобітько, І.С. Якиманська та ін.); педагогічного процесу вищої школи (С.І. Архангельський, А.М. Алексюк, В.І. Бондар, В.А. Кушнір, В.О. Сластьонін та ін.); теорії та практики професійної підготовки майбутнього фахівця соціальної сфери (М.Б. Євтух, А.Й. Капська, Н.М. Платонова, Н.Б. Шмельова та ін.); теорій розвитку творчої особистості (Г.О. Балл, В.В. Рибалка, В.О. Моляко, С.О. Сисоєва та ін.).

Методи дослідження:

· теоретичні: аналіз (історичний, порівняльний, ретроспективний), систематизація, порівняння та зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему; узагальнення теоретичних підходів із метою визначення поняттєво-категоріального апарату; теоретико-методичний аналіз літературних джерел з метою виявлення факторів впливу освітнього середовища вищого навчального закладу на особистісний розвиток майбутнього соціального педагога; аналіз нормативних джерел із метою виявлення питомої ваги професійних завдань, структурно-змістових блоків у професійній підготовці майбутнього соціального педагога, що були б спрямовані на розв'язання завдань особистісного розвитку студента; контент-аналіз змісту навчальних програм предметів соціально-педагогічного циклу, тем, завдань для практичної та самостійної роботи студентів, з метою виявлення чинників впливу на розвиток показників особистісного розвитку майбутнього соціального педагога;

· емпіричні: діагностичні (анкетування, опитування, ранжування, наративні методики); обсерваційні (включене та опосередковане спостереження); методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних; констатувальний і формувальний експерименти, ретроспективний аналіз власного педагогічного досвіду автора з метою виявлення ефективності запропонованих організаційно-методичних умов та впровадження технологічної моделі особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

Організація дослідження. Дослідження проводилося у п'ять етапів упродовж 2001-2008 років.

На першому етапі (1999-2001 рр.) вивчався стан дослідженості проблеми; були проаналізовані філософська, соціологічна, історико-педагогічна, психолого-педагогічна, соціально-педагогічна література з проблем теорії і практики особистісно орієнтованої освіти, теорії та методики професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів; визначалися об'єкт, предмет, мета і завдання, були сформульовані концепція та гіпотеза дослідження.

На другому етапі (2002-2005 рр.) було з'ясовано сучасний стан розробленості проблеми в теорії та методиці професійної освіти та соціально-педагогічній практиці, розроблена програма та визначено методи дослідження, здійснено аналіз практичного вирішення проблеми особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки; обґрунтовано положення педагогічної концепції та технологічної моделі особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі його професійної підготовки; розпочато дослідно-експериментальну роботу, модернізовано й удосконалено зміст курсу „Технології соціально-педагогічної роботи”.

На третьому етапі (2006-2008 рр.) завершено дослідно-педагогічну роботу з експериментальної перевірки визначених організаційно-педагогічних умов особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, здійснено впровадження отриманих результатів у практику роботи вищих навчальних закладів України, здійснено аналіз, систематизацію й узагальнення здобутих у процесі теоретичного аналізу та дослідно-експериментальної роботи даних, внесено корективи в концептуальні положення, сформульовано загальні висновки та практичні рекомендації, визначено перспективи подальших досліджень проблеми.

Експериментальну базу дослідження становили Інститут соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Національний аграрний університет, Хортицький навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр м. Запоріжжя, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Інститут психології і соціальної педагогіки Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка, Інститут соціальних наук імені Г. Алієва Міжрегіональної академії управління персоналом (м. Київ), Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка.

У дослідженні брали участь 647 студентів І-ІV курсів спеціальності „Соціальна педагогіка” (освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”), 102 студенти освітньо-кваліфікаційних рівнів „спеціаліст” та „магістр”, 21 викладач, 112 спеціалістів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Усього експериментом було охоплено 882 особи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що уперше розроблено й обґрунтовано: структуру професійно-значущих особистісних якостей соціального педагога; педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі: сукупність базових понять, концепція особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки; технологічна модель забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі; критерії ефективності, організаційно-методичні умови та педагогічні закономірності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі; удосконалено зміст освітньо-професійної програми підготовки майбутнього соціального педагога на основі положень кредитно-модульної системи; методи та організаційні форми навчально-виховного процесу щодо особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі; подальшого розвитку набули принципи, стадії особистісного розвитку майбутнього соціального педагога; фактори впливу вузівського освітнього середовища на розвиток особистості студента.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: здійснено теоретичний аналіз понять, які утворюють підвалини педагогічних засад особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки („особистісний розвиток”, „професійний розвиток особистості”, „особистісний підхід”, „особистісно орієнтований підхід”, „особистісно соціальний підхід”, „особистісні якості”, „освітнє середовище вищого навчального закладу”, „педагогічні засади”, „педагогічні закономірності”, „критерії ефективності”); теоретично обґрунтовано поняття: „особистісний розвиток майбутнього соціального педагога”, „педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога”, „технологічна модель особистісного розвитку майбутнього соціального педагога”, „мета особистісного розвитку майбутнього соціального педагога”; визначено й теоретично обґрунтовано: компоненти та показники особистісного розвитку майбутнього соціального педагога; принципи побудови моделі особистісного розвитку майбутнього соціального педагога; пріоритетні напрями особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі; педагогічні закономірності й організаційно-методичні умови особистісного розвитку майбутнього соціального педагога.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та впровадженні: навчально-методичного комплексу до навчального курсу „Технології соціально-педагогічної роботи” (навчально-методична програма курсу, навчально-методична картка дисципліни, навчальний посібник „Технології соціально-педагогічної роботи”, курс лекцій „Технології соціально-педагогічної роботи”, програма підготовки до літньої соціально-виховної практики); змісту творчого конкурсу для абітурієнтів спеціальності „Соціальна педагогіка”, рекомендацій по організації та проведенню асистентської (викладацької) практики; навчального плану підготовки соціального педагога освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”; розробці переліку та змісту професійних умінь соціального педагога, що реалізуються в навчальних курсах ”Технології соціально-педагогічної роботи”, „Соціальна молодіжна політика”, „Психолого-педагогічна терапія” для освітньо-професійної програми Державного галузевого стандарту спеціальності „Соціальна педагогіка” для науково-методичного забезпечення професійної підготовки студентів усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціальності „Соціальна педагогіка” вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Матеріали дослідження можуть бути використані студентами, викладачами, аспірантами з метою підвищення ефективності навчального процесу, у ході науково-пошукової роботи; керівниками структурних підрозділів фахових факультетів із метою оптимізації процесу професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів; при підготовці слухачів курсів підвищення кваліфікації спеціалістів Центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Результати дослідження впроваджено в Інституті соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Природничо-гуманітарному науково-дослідному інституті Національного аграрного університету (довідка №21 від 15.05.2006 р.), Хортицькому навчально-реабілітаційному багатопрофільному центрі м. Запоріжжя (довідка №39-с від 21.12.2007 р.), Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя (довідка №04/1413 від 27.10.2008 р.), Інституті психології і соціальної педагогіки Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка (довідка №907 від 05.12.2008 р.), Інституті соціальних наук імені Г. Алієва Міжрегіональної академії управління персоналом (довідка №112 від 23.02.2007 р.), Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (довідка №956-40/03 від 24.10.2008 р.).

Особистий внесок автора полягає в розробці аспектів впровадження технологій соціально-педагогічної роботи (4.5.6 розділи посібника написаного в співавторстві з А.Й. Капською та О.В. Безпалько); здійсненні моніторингу програм центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (в інформаційно-аналітичному звіті УДЦССМ за 2000 р. у співавторстві зі С.В. Толстоуховою та І.М. Пінчук), у визначенні особливостей організації та проведення навчання спеціалістів за програмою „Ігротеки на вулиці” (у методичних рекомендаціях, у співавторстві з О.А. Рочевою).

На захист виносяться педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в умовах вищого навчального закладу, що містять:

· Концепцію особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки, що спирається на обґрунтовані базові дефініції й положення дослідження; спрямовується на особистісний розвиток студента в органічній єдності професійної, соціальної та особистісно-моральної складових;

· Технологічну модель забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі, компоненти якої (змістовий, технологічно-процесуальний та компонент впливу освітнього середовища вищого навчального закладу) відображають мету, завдання та результат особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки та засоби його досягнення;

· Критерії ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу (об'єктивні, суб'єктивні та процесуальні);

· Організаційно-методичні умови особистісного розвитку майбутнього соціального педагога: створення позитивного емоційно-сприятливого освітнього середовища; спрямування змістового забезпечення процесу професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів на формування та розвиток професійно-значущих особистісних якостей студента; застосування комплексу методів та організаційних форм навчально-виховного процесу, що ґрунтуються на принципах доцільності, послідовності, неперервності, функціональності та інтегративності; використання методів і форм соціально-педагогічної роботи для особистісного розвитку студентів у навчально-виховному процесі; спрямування змісту та форм самостійної роботи на залучення студентів до самостійної пізнавальної діяльності, самокорекції та самоконтролю; упровадження педагогічних технологій самоактуалізації студентів у процесі професійної практики;

· Педагогічні закономірності процесу особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у процесі професійної підготовки як сукупність об'єктивних, стійких і суттєвих зв'язків, що зумовлюють його ефективність у розв'язанні завдань особистісного розвитку майбутнього соціального педагога: гуманізація професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів; залучення студентів до узагальнення та використання інновацій соціально-педагогічної роботи в організаційних формах навчально-виховного процесу; пріоритет творчого розвитку майбутніх соціальних педагогів.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати дослідження були представлені в доповідях та повідомленнях на наукових, науково-практичних та науково-методичних конференціях різного рівня:

· Міжнародних - „Соціальна робота в Україні на початку XXI століття: проблеми теорії і практики” (Київ, 2002), „Теорія і практика гендерного виховання студентської молоді: досвід, проблеми, перспективи” (Запоріжжя, 2004), “Педагогіка духовності: поступ у третє тисячоліття” (Київ, 2005), “Інноваційні технології превентивного виховання дітей та молоді: соціально-педагогічний аспект” (Чернівці, 2005), „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2006), Другі міжнародні драгоманівські читання (Київ, 2006), „Соціальна робота і сучасність: теорія і практика”(Київ, 2006), „Наука та освіта - 2006” (Дніпропетровськ, 2006), VІІІ Міжнародний „Тиждень освіти дорослих” (Київ, 2007), „Підготовка соціальних педагогів та соціальних працівників в контексті Болонського процесу”(Чернівці, 2007), „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: моніторинг якості освіти” (Київ, 2007), „ Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті” (Київ, 2007), „Актуальні питання соціально-педагогічної роботи у загальноосвітніх закладах” (Київ, 2009). „Проблеми освіти у Польщі та в Україні в контексті процесів глобалізації та євроінтеграції” (Київ - Житомир, 2009);

· Всеукраїнських - „Українська система виховання: пошуки, проблеми” (Івано-Франківськ, 1998), „Актуальні проблеми соціалізації особистості в сучасних умовах” (Чернігів, 2006), „Викладач і студент: проблеми ефективної співпраці” (Черкаси, 2006), „Особистість Омеляна Поповича в контексті розвитку освіти та культурно-громадського життя Буковини кінця ХІХ ст. - до сучасності” (Чернівці, 2006), „Художньо-освітній простір України в контексті новітньої історії” (Київ, 2007), „Актуальні проблеми формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді” (Ніжин, 2007), „Теорія та практика підготовки соціальних педагогів та психологів у вищому навчальному закладі: досвід, проблеми та перспективи” (Запоріжжя, 2007), „Роль педагогічної етики у професійній підготовці сучасного вчителя” (Київ, 2008), „Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи з різними категоріями населення” (Черкаси, 2008), „Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології”(Умань, 2008), „Теорія і практика запровадження засад Болонського процесу в Україні” (Київ, 2009);

· міжвузівських - „Вища освіта України у національному і глобальному вимірах” (Київ, 2004), „Педагогічна освіта України: національні традиції та європейські інновації” (Київ, 2005), V Мистецько-педагогічні читання пам'яті професора О.П. Рудницької (Київ, 2007).

Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної педагогіки Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, щорічних (2000-2008 рр.) звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Автор особисто брала участь в апробації результатів дослідження, працюючи доцентом кафедри соціальної педагогіки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, виконуючи обов'язки заступника декана соціально-гуманітарного факультету, декана факультету соціальної роботи та соціальної педагогіки Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова; брала участь у засіданнях робочих груп Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді, працювала в якості консультанта, тренера у соціальних проектах міжнародних неурядових організацій (ЮНІСЕФ, Християнський дитячий фонд), які реалізовувалися за підтримки Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в 58 наукових працях, у тому числі: 2 монографіях, 2 підручниках, 9 навчально-методичних посібниках, 2 програмах навчальних курсів, 4 методичних рекомендаціях, 27 одноосібних статтях у наукових фахових виданнях, 6 статтях у збірниках матеріалів конференцій та 6 статтях в інших виданнях. Загальний обсяг особистого внеску становить 80,2 друкованих аркушів.

Кандидатська дисертація „Формування творчої особистості школяра в системі виховної роботи” зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки захищена в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова в 1998 році. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовуються.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел (608 найменувань, з них 17 іноземними мовами), 8 додатків на 103 сторінках. Робота містить 14 таблиць та 6 рисунків. Загальний обсяг роботи - 542 сторінки, з них - 386 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, концепцію та методи дослідження, його методологічну й теоретичну основи; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення дослідження та особистий внесок здобувача; наведено дані про впровадження та апробацію результатів дослідження, представлено структуру дисертації.

У першому розділі - „Особистісний розвиток майбутнього педагога як предмет наукового дослідження” - проаналізовано категорію „особистісний розвиток” у педагогічній і психологічній науці; особистісний, особистісно-орієнтований та особистісно-соціальний підходи до професійної підготовки майбутнього педагога; проблему особистісного розвитку майбутнього педагога в освітньому просторі вищого навчального закладу.

Теоретичний аналіз категорії „особистісний розвиток” у педагогічній і психологічній науці показав, що сучасні наукові теорії розвитку особистості ґрунтуються на узагальненні гуманістичних філософських теорій розвитку, в яких розвиток розглядається як одночасно внутрішня і зовнішня активність особистості, спрямована на досягнення еталону особистості завдяки збагаченню її внутрішнього світу та вдосконаленню зовнішніх проявів за умов творчої самореалізації в соціумі. Узагальнення та порівняльний аналіз підходів до визначення понять „розвиток”, „розвиток особистості” (Г.О. Балл, І.Д. Бех, О.В. Бондаревська, С.І. Подмазін, М.Г. Чобітько, І.С. Якиманська та ін.) дозволило визначити особистісний розвиток як процес розгортання людського в людині, явище, що стосується цілісної зміни особистості, а не покращення окремих її властивостей і здібностей, та незмінно пов'язується з актуалізацією позитивних сил зростання особистості, її творчого потенціалу, духовно-моральним удосконаленням людини. Визначення ролі та місця процесу особистісного розвитку дало можливість вважати результатом професійного розвитку відповідність поведінки особистості завданням певного етапу професійного становлення. Професійний розвиток особистості визначено як неперервний, динамічний процес залучення до професії, професійної реалізації та самореалізації, що здійснюється на основі об'єктивних умов професійної діяльності, під час якого відбувається якісне вдосконалення особистості як суб'єкта - представника певної професії. Процес професійної підготовки педагогів в умовах вищого навчального закладу визначено як сукупність соціального, професійного та особистісно-морального розвитку майбутнього фахівця у сприятливих умовах технологічного та науково-методичного забезпечення підготовки в освітньому середовищі вищого навчального закладу.

Здійснено аналіз підходів до обґрунтування сутності особистісного, особистісно орієнтованого та особистісно соціального підходів до професійної підготовки майбутнього педагога. Особистісний підхід у професійній підготовці педагога розглядається як система педагогічних впливів, зорієнтованих на розвиток не окремих якостей особистості, а структури особистості в цілому; як інтеграція зовнішніх педагогічних факторів впливу з внутрішньою структурою особистості, яка призводить до особистісного розвитку (В.В. Рибалко, К. Роджерс, І.С. Якиманська). Особистісно орієнтований підхід у дисертації розглядається як процес виявлення і формування професійно-важливих якостей, усвідомлення індивідуально-значущої діяльності окремого суб'єкта, у якій реалізується його особистий досвід. Встановлено, що результати особистісно-орієнтованого підходу не можуть оцінюватися за звичайними статичними критеріями, а виявляються в змінах, що відбуваються в структурі особистості, а саме: змінах у сприйнятті людиною самої себе; автономності, самостійності дій; повноті почуттів; більш зрілому стилі поведінки; наближенні до еталонів поведінки; розумінні інших людей тощо.

Визначено, що особистісно соціальний підхід у професійній підготовці майбутніх соціальних педагогів полягає у включенні особистості в систему соціальних зв'язків, набутті досвіду не лише персоніфікованих ставлень (мікрорівень), а й досвіду взаємодії у соціумі (мезорівень), що засвоюється в найбільш сприятливому соціально-виховному середовищі вищого навчального закладу (О.В. Бондаревська, Л.І. Гриценко). При цьому ставлення суб'єктів процесу професійної підготовки виходить за межі стандартів професійної діяльності, оскільки різнобічність спектру їх взаємодії дозволяє сприяти розвитку не тільки технологічної компетентності майбутнього соціального педагога (форми, методики, прийоми професійної діяльності), а й розвитку особистісних якостей майбутнього соціального педагога.

Особистісний підхід до процесу професійної підготовки виступає як основне концептуальне положення дослідження, а особистісно орієнтований та особистісно соціальний підходи як його похідні, відцентровані до рівня сукупності технологій, форм та методів суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії.

Розуміння особистісного розвитку як процесу залучення особистості до суспільних (у тому числі освітніх) цінностей, дозволило визначити поняття освітнє середовище вищого навчального закладу як спеціально організовану, особистісно орієнтовану систему професійної підготовки (мета, напрями, змістово-технологічне забезпечення), у якій створюються умови для ефективного професійного та особистісного розвитку майбутнього фахівця. Виявлено фактори впливу освітнього середовища вищого навчального закладу на особистісний розвиток майбутнього педагога: активізація ролі соціально-виховних впливів; створення еталонного освітнього середовища; забезпечення конструктивності соціокультурного оточення; відповідність змісту навчально-виховного процесу новітнім культурним, духовним, матеріальним запитам сучасного студентства; комплексний характер загально педагогічної підготовки майбутнього фахівця; загальна педагогізація процесу фахової підготовки; спрямованість навчально-виховного процесу на формування особистості майбутнього педагога; підвищення якісності освітніх послуг.

Розвиток особистості студента розглядається як становлення особистості в результаті її соціалізації й виховання в процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу. Поняття „особистісний розвиток студента” визначається як досягнення студентом у певний період навчання у вищому навчальному закладі рівнів соціальної, професійної та особистісно-моральної зрілості. Підкреслено, що особистісний розвиток студента - майбутнього соціального педагога відбувається в процесі поступового формування та розвитку сукупності професійно-значущих особистісних якостей.

На основі аналізу сучасних наукових досліджень процесу особистісного розвитку студента узагальнено чинники особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі, а саме: відповідність системи підготовки майбутніх соціальних педагогів вимогам світового освітнього простору; адаптація змісту фахової підготовки до запитів, потреб суспільства, регіону, громади; сучасність та актуальність запропонованих програм навчання; орієнтація програми підготовки майбутніх соціальних педагогів на їх особистісний та професійний розвиток; підвищення ефективності системи ступеневої освіти; якісне науково-методичне забезпечення процесу особистісного розвитку студента; використання інноваційних технологій і методик організації навчально-виховного процесу; наявність ефективної системи контролю за якістю підготовки; високий науково-педагогічний рівень викладачів; демократизація педагогічної взаємодії; надання студентам більшої можливості вибору предметів, форм навчання та академічної звітності.

У другому розділі - „Теорія і практика особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки” - проаналізовано проблему професійної підготовки майбутнього соціального педагога у педагогічній теорії; сучасні моделі професійної підготовки соціального педагога в контексті його особистісного розвитку; особливості особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки; особистісні якості соціального педагога як його професійний інструментарій; результати вивчення сучасного стану особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищих навчальних закладах України.

У розділі здійснено обґрунтування теоретичних засад професійної підготовки майбутнього соціального педагога. Визначено, що сучасна професійна підготовка майбутнього соціального педагога має відповідати світовим стандартам професії, завданням соціальної освіти та відбуватися відповідно державного соціального замовлення, потреб громади та окремих соціальних груп. Проаналізовано основні міжнародні тенденції у професійній освіті працівників соціальної сфери, а саме: підтримка високого рівня професійної соціальної (та соціально-педагогічної) роботи як інструмента структурованої соціальної допомоги; зміщення акцентів на підготовку фахівця, здатного працювати безпосередньо з місцевими органами самоврядування, підготовка якого спрямована на виконання запитів громади; спрямування змісту професійної підготовки на проблеми світового співтовариства: зубожіння, екологічні лиха, міграція, війни, етнічні конфлікти тощо. Професійна підготовка соціальних педагогів розглядається у дисертації як складова соціальної освіти (Н.М. Платонова), що має багаторівневий і багатоаспектний характер, є процесом і результатом формування особистості фахівця, шляхом засвоєння системи професійних знань, умінь та навичок.