Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки

Аналіз проблеми професійної підготовки майбутнього соціального педагога в педагогічній теорії (І.П. Грига, М.Б. Євтух, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, О.Г. Карпенко, Л.І. Міщик, В.А. Поліщук, С.Я. Харченко та ін.) дозволив визначити вимоги до системи професійної підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності: засвоєння сутності професійної діяльності, формування професійної культури студента, забезпечення особистісного розвитку студента засобами кредитно-модульного навчання, посилення ролі практики та самостійної роботи студента. У процесі дослідження розроблено алгоритм фахової підготовки майбутнього соціального педагога: вивчення соціального замовлення на фахівців соціальної сфери; визначення пріоритетних напрямів професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів (спеціалізації); розробка програм навчання відповідно до запитів, проблем регіону; здійснення навчання на основі моделі спеціаліста відповідно до освітніх стандартів; практична підготовка до виконання функціональних обов'язків; підтримка зворотного зв'язку із закладами соціального спрямування щодо запитів на підготовку фахівця.

Проаналізовано сучасні моделі професійної підготовки соціального педагога в контексті забезпечення його особистісного розвитку. Аналіз вітчизняних моделей професійної підготовки фахівця соціальної сфери (інформаційно дисциплінарної, предметної, рольової, суб'єктно-діяльнісної, особистісно-мотиваційної) дозволив засвідчити, що більшість із них є описом основних видів професійної діяльності, переліку вимог до сукупності знань, умінь та навичок майбутніх фахівців, що висуваються різними галузями суспільного виробництва, науки, культури, соціальної роботи. Огляд зарубіжного досвіду професійної підготовки соціальних працівників і педагогів (Сполучені Штати Америки, Канада, Південноафриканська Республіка, Велика Британія, Норвегія, Швеція, Німеччина, Франція, Польща, Росія) дозволив визначити, що у професійній підготовці фахівця соціальної сфери найпоширенішими є такі моделі: сервісна, соціальної взаємодії, інформаційна, персонологічна, біхевіористична тощо. Встановлено, що найбільш ефективною моделлю професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів для країн із регіональним поділом є муніципальна модель, орієнтована на розв'язання соціальних проблем із урахуванням регіональної специфіки та комплексний підхід до підготовки спеціалістів соціальної сфери різної кваліфікації.

Визначено принципи (професіографічного аналізу професійної діяльності, пріоритетності формування професійно-значущих якостей, індивідуалізації) моделювання процесу професійної підготовки, спрямованого на забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога. Встановлено, що розробка моделі професійної підготовки майбутнього соціального педагога в контексті його особистісного розвитку має ґрунтуватися на: галузевому стандарті спеціальності (освітньо-професійна програма, освітньо-кваліфікаційна характеристика, зміст професійних функцій); визначенні мети, змісту, засобів професійної діяльності, професійного інструментарію, необхідного для успішного виконання професійних завдань.

Особливості особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки полягають у: необхідності реалізації особистісного розвитку у взаємозв'язках із загальним розвитком особистості; реалізації процесу особистісного розвитку через проходження стадій соціального, професійного та особистісно-морального розвитку, що задані біологічними, психологічними та соціальними детермінантами в розвитку особистості; обумовленості процесу особистісного розвитку наявністю базових професійно-значущих особистісних якостей; залежності особистісного розвитку від факторів суб'єктивного характеру (схильностей, можливостей, здібностей, ціннісних орієнтацій тощо); зумовленості процесу особистісного розвитку об'єктивними факторами (престижністю професії, її суспільним статусом).

У розділі доведено, що особистісні якості соціального педагога виступають в сучасних умовах його праці професійним інструментарем, оскільки саме від сформованості професійно-значущих якостей залежить ефективність професійної діяльності. Узагальнено підходи до визначення професіоналізму соціального педагога як інтегральної характеристики, яка передбачає володіння ним видами професійної діяльності та наявність професійно-значущих особистісних якостей, які забезпечують ефективне вирішення професійних педагогічних завдань щодо соціалізації дітей та молоді. Риси особистості розглядаються як базові якості особистості, за ступенем прояву яких визначають індивідуальні, особистісні відмінності. Риси характеру розглядаються у дослідженні (О.О. Бодальов) як описова перемінна, що фіксує інтегральну, диспозиційну стратегію поведінки людини. Професійно-значущі особистісні якості майбутнього соціального педагога в дослідженні визначено як систему якостей, що забезпечують ефективність професійної соціально-педагогічної діяльності. Професійно-значущі особистісні якості майбутнього соціального педагога розглянуто в контексті загальнонаукових підходів: соціологічного (відображення тих соціальних характеристик особистості, що істотно впливають на її діяльність: соціальні орієнтири, ціннісні орієнтації, соціальне благополуччя); психологічного (показники протікання психічних процесів, емоційно-вольові показники); психофізіологічного (особливості вищої нервової діяльності, творчі здібності); педагогічного (характерологічні якості, візуальність, перцептивність) тощо.

Вивчення сучасного стану особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в семи вищих навчальних закладах України підтвердило актуальність та доцільність наукового пошуку в обраному напрямку. Встановлено, що професійну підготовку майбутніх соціальних педагогів здійснюють понад п'ятдесят вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації. У більшості вищих навчальних закладів України запроваджено ступеневу систему підготовки за освітньо-кваліфікаційними рівнями „бакалавр” - „магістр” і кредитно-модульну систему організації навчального процесу. Здійснено аналіз змісту форм та методів професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів за такими напрямами: аналіз змісту освітньо-кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійної програми підготовки майбутнього соціального педагога; основних видів діяльності фахівця; функцій та професійних умінь соціального педагога; переліку блоків змістовних модулів та навчальних дисциплін. У результаті визначено питому вагу професійних умінь, структурно-змістових блоків професійної підготовки майбутнього соціального педагога, що спрямовані на розв'язання завдань особистісного розвитку студента в процесі професійної підготовки. Встановлено, що в загальному переліку (1020 пунктів) професійних умінь, визначених Державним галузевим стандартом питома вага професійних умінь, що відповідають завданням особистісного розвитку виявилася несуттєвою - 133 уміння (13%), а в характеристиці окремих професійних умінь особистісний компонент не виявлено чи представлено мінімально; відсоток змістовних модулів, назва яких пов'язана з розвитком особистості студента, становить лише 21% від загальної кількості. Опитування 102 студентів освітньо-кваліфікаційних рівнів „спеціаліст” та „магістр” та 112 спеціалістів Центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді дозволило узагальнити й структурувати (методом ранжування) перелік професійно-значущих особистісних якостей соціального педагога.

Теоретичний аналіз та вивчення сучасного стану особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі дозволили згрупувати професійно-значущі особистісні якості соціального педагога в шість блоків (гуманістичний, деонтологічний, комунікативний, компетентісний, емоційно-вольовий та організаційний). Професійно-значущі особистісні якості в кожному блоці було структуровано, а саме: гуманістичний (терпіння, доброзичливість, доброта, чуйність, альтруізм); деонтологічний (толерантність, тактовність, стриманість, коректність, конфіденційність); комунікативний (контактність, увічливість, відвертість, відкритість, уважність); компетентісний (відданість справі, обізнаність, об'єктивність, працелюбність, досвідченість); емоційно-вольовий (наполегливість, рішучість, активність, упевненість, оптимістичність); організаційний (дисциплінованість, пунктуальність, зосередженість, охайність, зібраність). Означена структура відображає по суті показники ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога.

У третьому розділі - „Концептуальні підходи до особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в умовах вищого навчального закладу” - подано розроблену концепцію особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки; технологічну модель забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі; визначено критерії ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі його професійної підготовки.

У розділі розкрито основні положення концепції особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки. Особистісний розвиток майбутнього соціального педагога в процесі його професійної підготовки повинен здійснюватися відповідно до науково обґрунтованих та розроблених педагогічних засад розвитку особистості майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу, до яких належать: сукупність базових понять, концепцій, технологічна модель, критерії ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, організаційно-методичні умови та педагогічні закономірності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога.

Розвиток особистості майбутнього соціального педагога розглядається як розвиток професійно-значущих особистісних якостей студента, що забезпечуватимуть ефективність майбутньої професійної діяльності. Професійно-значущі особистісні якості майбутнього соціального педагога розглядаються як сукупність характерологічних якостей, що відображають: гуманістичний характер дій соціального педагога; пріоритет норм етики працівника соціальної сфери; базові комунікативні якості; обізнаність та сформованість світогляду фахівця; бажання та почуття, якими керується майбутній соціальний педагог; здатність до самоменеджменту, що забезпечують ефективність професійної соціально-педагогічної діяльності. Досягнення ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки можливе за умови застосування спеціально спроектованих особистісно орієнтованих педагогічних технологій, що реалізують розвиваючий вплив навчально-виховної діяльності. Основним завданням застосування технологізації як способу оптимізації навчально-виховного процесу, є створення механізму особистісного розвитку об'єктів та суб'єктів діяльності. Технології особистісного розвитку майбутнього соціального педагога розглядаються як способи професійного впливу на об'єкт (студент) із метою його покращення, забезпечення ефективного функціонування за рахунок оптимального добору змісту, методів, організаційних форм навчально-виховного процесу.

Зміст професійної підготовки майбутнього соціального педагога виступає як основний компонент його особистісного розвитку, оскільки зміст навчальних дисциплін, що пропонується для засвоєння студентам створює підґрунтя для емоційно-мотиваційного, ціннісного, фахового становлення майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі. Методи навчально-виховної діяльності розглядаються як спосіб реалізації завдань навчально-виховного процесу, технологічний компонент забезпечення підготовки студентів та як засіб впливу на особистісну сферу майбутнього соціального педагога. При цьому організаційна форма навчального-виховного процесу виступає зовнішнім виявленням методу, що є швидше шляхом, способом досягнення мети й розв'язання завдання, а форма ? способом організації змісту роботи, сполучення певних функцій. Потреба майбутніх соціальних педагогів у самоосвіті, саморозвитку, самовдосконаленні, опануванні міцних і глибоких знань обумовлена правильною організацією самостійної роботи студентів. Саме тому ключовим завданням є узагальнення традиційних підходів до розуміння ролі самостійної навчальної роботи в процесі професійної підготовки майбутнього фахівця та визначення особливостей особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі самостійної роботи. Професійно-орієнтована практика майбутніх соціальних педагогів розглядається як невід'ємна складова освітньо-професійної підготовки фахівців, основне завдання якої - закріплення здобутих у процесі навчання теоретичних знань, формування в студентів професійних умінь, опанування ними сучасних методів та форм роботи. Включення майбутнього соціального педагога в неперервний процес практики дозволить закласти основи досвіду професійної діяльності, сформувати передумови особистісного розвитку майбутнього фахівця. Охарактеризовано принципи забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу, як-от: системності, цілісності, діалогічності, інтегративності, міждисциплінарності, неперервності, нелінійності, відкритості та розкрито їхній зміст.

У розділі подано розроблену та обґрунтовану авторську технологічну модель забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі. Технологічна модель відображає мету, завдання та результат особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі та засоби його досягнення. Мету особистісного розвитку майбутнього соціального педагогами визначено як актуалізацію позитивних сил особистості, її творчого, духовно-морального потенціалу, спрямування на розвиток та саморозвиток студента. Технологічна модель містить змістовий, технологічно-процесуальний компоненти та компонент впливу освітнього середовища. Змістовий компонент відображає зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики (функції, сфери зайнятості, посади) та зміст освітньо-професійної програми підготовки соціального педагога (навчальний план, навчальні дисципліни; зміст практичної та самостійної роботи студентів). Технологічно-процесуальний компонент відображає технологічне забезпечення процесу особистісного розвитку майбутнього соціального педагога (сукупність організаційних форм та методів навчально-виховного процесу). Компонент впливу освітнього середовища відображає фактори впливу освітнього середовища вищого навчального закладу на особистісний розвиток майбутнього соціального педагога. Визначено, що до основних факторів належать: створення еталонного освітнього середовища; забезпечення конструктивності соціокультурного оточення; відповідність змісту навчально-виховного процесу новітнім культурним, духовним, матеріальним запитам сучасного студентства; спрямованість навчально-виховного процесу на формування особистості майбутнього педагога. Виявлено фактори успішності реалізації технологічної моделі забезпечення особистісного розвитку майбутнього фахівця соціальної сфери: урахування тенденцій життєдіяльності певної соціальної групи (студентів вищих навчальних закладів); використання особливостей їхнього соціального досвіду; ефективність визначення критеріїв і механізмів оцінки процесу та результатів навчально-виховної роботи, вибір адекватних шляхів розв'язання проблеми. Усі складові технологічної моделі спрямовано на забезпечення ефективності формування показників особистісного розвитку майбутнього соціального педагога. професійний особистісний соціальний педагог

У розділі визначено критерії ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу (об'єктивні, суб'єктивні та процесуальні). Об'єктивні критерії відображають ступінь престижності майбутньої соціально-педагогічної діяльності; готовність до виконання основних функцій соціально-педагогічної роботи; залучення до участі у волонтерському русі. До суб'єктивних критеріїв належать: сформованість мотивації до майбутньої соціально-педагогічної діяльності; наявність усвідомлених переконань про необхідність формування та вдосконалення особистісних якостей для успіху в майбутній професійній діяльності; прийняття ціннісних орієнтацій професії соціального педагога як особистих; задоволеність вибором професії; розуміння значущості (соціальної та особистої) майбутньої професійної діяльності. Процесуальними критеріями є: повнота та доцільність використання майбутнім соціальним педагогом технологій професійної діяльності; обґрунтованість відбору методів професійного впливу на клієнта; доцільність застосування організаційних форм соціально-педагогічної роботи. Для оцінки ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога визначено п'ять рівнів сформованості показників особистісного розвитку майбутнього соціального педагога (елементарний; інтуїтивний; ситуативний; оптимальний; еталонний) та подано змістові характеристики кожного з рівнів.

У четвертому розділі - „Організаційно-методичні умови забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога” - обґрунтовано зміст професійної підготовки майбутнього соціального педагога в контексті забезпечення його особистісного розвитку; здійснено відбір форм та методів особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в умовах вищого навчального закладу; визначено засоби особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі самостійної навчальної діяльності; обґрунтовано авторські педагогічні технології самоактуалізації студентів у процесі професійної практики.

У розділі розкрито організаційно-методичні умови забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога: створення позитивного емоційно-сприятливого освітнього середовища; спрямування змістового забезпечення процесу професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів на формування та розвиток професійно-значущих особистісних якостей студента; застосування комплексу методів та організаційних форм навчально-виховного процесу, що ґрунтуються на принципах доцільності, послідовності, неперервності, функціональності та інтегративності; спрямування методів і форм соціально-педагогічної роботи на розвиток показників особистісного розвитку студентів у навчально-виховному процесі; орієнтація змісту та форм самостійної роботи на залучення студентів до самостійної пізнавальної діяльності, самокорекції та самоконтролю; упровадження педагогічних технологій самоактуалізації студентів у процесі професійної практики.

Показано, що зміст підготовки фахівця соціальної сфери в умовах вищого навчального закладу має враховувати відкритість соціального середовища, особливості взаємодії з різними соціальними інститутами, соціальні проблеми певного регіону, конкретні проблеми клієнта; забезпечення посередництва особистості й суспільства тощо. Здійснено аналіз змісту професійної підготовки майбутнього соціального педагога, а саме: матеріалів Державного галузевого стандарту спеціальності „Соціальна педагогіка” освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” (освітньо-кваліфікаційна характеристика та освітньо-професійна програма підготовки соціального педагога), навчальних планів та навчальних програм семи вищих навчальних закладів України. Аналіз показав, що зміст професійної підготовки майбутнього соціального педагога структуровано за циклами: гуманітарної та соціально-економічної, природничо-наукової предметної, професійної (професійно-орієнтованої) підготовки. Варіативна частина циклу формується з дисциплін спеціалізації, які встановлює вищий навчальний заклад (із урахуванням інтересів випускаючої кафедри) та дисциплін за вибором студента. Структура навчального плану також містить перелік навчальних та виробничих практик, курсових робіт та форм державної атестації. Контент-аналіз змісту навчальних програм предметів фахової підготовки (кількісний та якісний аналіз завдань курсів, переліку професійних умінь та навичок, назв модулів, тем, змісту лекційного матеріалу, завдань для практичної та самостійної роботи студентів, які можуть бути використані для забезпечення процесу особистісного розвитку майбутнього соціального педагога) показав, що зміст навчальних дисциплін спрямовано на формування лише окремих якостей майбутнього фахівця, які переважно є показниками гуманістичного та комунікативного блоків; найбільш представленими в змісті дисциплін циклу професійно-орієнтованої підготовки виявилися показники компетентнісного та організаційного блоку; недостатня увага приділяється формуванню та розвитку показників деонтологічного та емоційно-вольового блоків. Визначено, що одним із основних змістових компонентів професійно-орієнтованої підготовки майбутнього соціального педагога є курс „Технології соціально-педагогічної роботи”. Можливості даного курсу в розв'язанні завдань підвищення ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога зумовлені тим, що: курс пов'язує навчальну стадію засвоєння студентами переважно теоретичних знань та стадію набуття майбутніми соціальними педагогами практичних умінь та навичок у процесі фахової підготовки студентів (ІІІ курс); у процесі оволодіння даною навчальною дисципліною відбувається встановлення зв'язків між теоретичним та технологічним забезпеченням майбутньої соціально-педагогічної діяльності; курс розраховано на максимальну кількість кредитів (6 кредитів - 216 годин); підсумковою формою академічного контролю є екзамен; навчальний курс передбачає написання курсової роботи; зміст курсу включено в програму державної атестації. Встановлено, що головним завданням курсу є набуття студентами навичок реалізації соціально-педагогічних технологій у роботі з різними групами клієнтів. Соціально-психологічні характеристики об'єктів соціально-педагогічної роботи зумовлюють необхідність формування специфічних професійно-значущих особистісних якостей фахівців, що здійснюють соціально-педагогічну роботу з важковиховуваними підлітками, сиротами, бездоглядними та безпритульними дітьми, дітьми-інвалідами, представниками неформальних молодіжних об'єднань тощо.

Здійснено відбір форм і методів навчально-виховного процесу для забезпечення розвитку професійно-значущих особистісних якостей майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу. Методи соціально-педагогічної роботи розглядаються як засоби реалізації змісту професійної підготовки студента та впливу на особистісну сферу майбутнього соціального педагога. Доведено, що комплексність застосування загальнонаукових і специфічних методів соціально-педагогічної роботи в сукупності з загально-дидактичними методами набуває значення провідної організаційно-методичної умови особистісного розвитку майбутнього соціального педагога. Встановлено, що участь студентів у проектуванні, розробці, проведенні та аналізі організаційних форм соціально-педагогічної роботи сприяє розвитку професійно-значущих особистісних якостей майбутнього соціального педагога; найбільш ефективні результати щодо особистісного розвитку студентів забезпечуються участю в таких формах роботи, як: бесіда, диспут (дискусія), міні-захист програм, проектів та рольова гра.

Показано, що особистісний розвиток майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки також зумовлено змістом та формами організації самостійної навчальної роботи студента. Самостійна робота дослідниками розглядається, як: вияв самостійності розуму студентів, за наявності внутрішніх спонукань та пов'язані з ними осмислення змісту й цілей роботи (Н.В. Кузьміна); спланована пізнавальна діяльність по виконанню різного виду творчих навчальних завдань, яка здійснюється самостійно з метою засвоєння знань, набуття умінь і навичок педагогічної діяльності й вироблення професійно важливих якостей (С.Я. Харченко); засіб засвоєння студентами навчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять (О.Г. Мороз); форма аудиторного та позааудиторного навчального процесу репродуктивного й пошуково-творчого характеру та засіб залучення студентів до пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння професійних знань і вироблення навичок (Г.В. Гунда, В.В. Сагарда). У дисертації самостійна робота розглядається як сукупність організаційних форм навчально-виховного процесу, що спрямовані на залучення студентів до самодіяльної пізнавальної діяльності, самокорекції та самоконтролю. Охарактеризовано такі види навчальної самостійної роботи майбутніх соціальних педагогів: робота за зразком, конструктивно-варіативна, евристична та дослідницька самостійна робота й подано варіанти їх використання в курсі „Технології соціально-педагогічної роботи”.

Авторські педагогічні технології самоактуалізації студента в процесі професійної практики розглянуто як сукупність форм та методів самовдосконалення соціального педагога, спрямованих на активну, цілеспрямовану діяльність по систематичному формуванню та розвитку його професійно-значущих особистісних якостей. Здійснено аналіз змісту програм професійно-орієнтованої практики студентів спеціальності „Соціальна педагогіка”. Запропоновано шляхи усунення виявлених розбіжностей у визначенні назв, термінів проходження та баз проведення практик. Встановлено, що для забезпечення розвитку професійно-значущих особистісних якостей студента ефективним є визначення назви практики відповідно до функціоналу практиканта: ознайомча, навчально-виховна, стажерська. Обґрунтовано роль та місце літньої соціально-виховної практики як своєрідного каталізатору системи соціально-виховних впливів, що спрямований на розв'язання завдання особистісного розвитку студентів-практикантів. Визначено переваги роботи літнього оздоровчого табору в розвитку та формуванні професійно-значущих особистісних якостей студента й перелік факторів, що потребують соціально-педагогічного забезпечення такої діяльності.

У п'ятому розділі - „Організація експериментальної роботи з особистісного розвитку майбутнього соціального педагога” - подано етапи та методику проведення педагогічного експерименту; проаналізовано результати експериментальної роботи з особистісного розвитку майбутніх соціальних педагогів; розкрито прогностичні напрями діяльності вищого педагогічного навчального закладу щодо особистісного розвитку майбутнього соціального педагога

Педагогічний експеримент включав констатувальний, формувальний і контрольний етапи. На констатувальному етапі здійснено: вивчення й аналіз факторів впливу освітнього середовища вищого навчального закладу на особистісний розвиток майбутнього соціального педагога; встановлення та ранжування переліку й характеристик професійно-значущих особистісних якостей майбутнього соціального педагога; аналіз змісту освітньо-кваліфікаційної характеристики соціального педагога (функцій та професійних умінь) педагога; аналіз змісту освітньо-професійної програми підготовки майбутніх соціальних педагогів (переліку блоків, змістовних модулів та навчальних дисциплін); визначення рівня сформованості показників особистісного розвитку студентів контрольних та експериментальних груп. На формувальному етапі здійснено: визначення сутності педагогічних засад особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в умовах вищого навчального закладу; розробку концепції особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі його професійної підготовки; розробку та впровадження технологічної моделі забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в умовах вищого навчального закладу; дослідження стану особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі його професійної підготовки у вищому навчальному закладі; корекцію змісту професійної підготовки майбутнього соціального педагога в контексті виконання завдання його особистісного розвитку; відбір форм і методів соціально-педагогічної роботи як засобів фахової підготовки; визначення впливу форм самостійної роботи студентів на особистісний розвиток майбутнього соціального педагога; розробку авторських педагогічних технологій самоактуалізації студентів у процесі професійної практики. На контрольному етапі здійснено: повторне визначення рівня сформованості показників особистісного розвитку студентів контрольних та експериментальних груп; перевірка ефективності виявлених організаційно-методичних умов забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога; визначення перспективних напрямів особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в умовах вищого навчального закладу.

Дослідження стану особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі його професійної підготовки у вищому навчальному закладі проводилося відповідно до визначених блоків професійно-значущих особистісних якостей та їхньої структури. Експериментальна робота проводилася з використанням таких методів та методик визначення рівня сформованості показників особистісного розвитку майбутнього соціального педагога: контент-аналіз результатів навчально-виховної діяльності (міні-твори, есе, творчі проекти); метод незалежних експертних оцінок; опис і ранжування якісних показників; метод аналізу соціально-педагогічних задач; метод включених спостережень; наративні методи дослідження.

Стан сформованості показників емоційно-вольового блоку визначався за допомогою опитувальника вивчення професійно-ціннісних орієнтацій працівників педагогічної сфери (Н.М. Нікітіної). Сформованість показників гуманістичного та компетентнісного блоків визначалася за ступенем привабливості для студентів можливостей та вимог, що визначаються даним видом професійної діяльності та виявлялися за допомогою комплексу методик (тестів „Ваша готовність до саморозвитку”, СЖО Д.А. Леонтьєва). Застосовувалися самоописи: „Я в пошуках сенсу життя”; „Мій ідеал соціального педагога”; „Допомога іншим як сенс моєї професії”. Показники організаційного та комунікативного компонентів досліджувалися переважно за допомогою методу незалежних експертних оцінок викладачів фахових дисциплін, наставників академічних груп, працівників деканатів факультетів та дирекцій інститутів. Виміри здійснювалися за допомогою шкали інтенсивності, усередині якої визначилися межи коливань, що дозволило визначити рівні сформованості показників особистісних якостей. Використовувалися довільний опис та ранжування якісних показників, що характеризують особистісний розвиток майбутнього соціального педагога, аналіз результатів навчально-виховної діяльності (міні-твори, есе, творчі проекти). Показники, емоційно-вольового (наполегливість, рішучість, активність, впевненість, оптимістичність) та організаційного компонентів (дисциплінованість, пунктуальність, зосередженість, охайність, зібраність) вивчалися та фіксувалися на основі даних аналізу педагогічних задач та результатів їх розв'язання. Одним із основних став метод цілеспрямованих спостережень, який ми використовували як самостійний, так і в поєднанні з іншими методами.

Для оцінки показників введено поняття „рівня прояву показників особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в навчально-виховній діяльності студента”; визначено п'ять рівнів сформованості показників особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі (елементарний; інтуїтивний; ситуативний; оптимальний; еталонний). Для педагогічного оцінювання рівня сформованості показників особистісного розвитку студентів було введено поняття „коефіцієнт сформованості показників особистісного розвитку майбутнього соціального педагога” (k), для визначення якого використано модифікований варіант формули С.О. Сисоєвої. Визначення коефіцієнтних величин дозволило здійснити математичну обробку результатів педагогічного оцінювання, запропонувати графічні та табличні варіанти ілюстрації результатів експериментальної роботи, порівняти результати педагогічного оцінювання рівня сформованості показників особистісного розвитку майбутнього соціального педагога студентів контрольних та експериментальних груп (табл. 1).

Аналіз результатів педагогічного експерименту дозволяє стверджувати, що існує істотна відмінність рівнів сформованості показників особистісного розвитку студентів контрольних та експериментальних груп, абсолютний приріст на кінець експерименту має істотну відмінність.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз показників особистісного розвитку студентів експериментальних та контрольних груп (абсолютне й відсоткове значення)

Різниця в показниках позитивної динаміки контрольної та експериментальної груп на еталонному рівні становить 2%, на оптимальному - 12%, на ситуативному - 5%, елементарному - 2%. Найбільш помітним виявився відрив на інтуїтивному рівні, оскільки кількість студентів контрольних груп, які продемонстрували сформованість показників особистісного розвитку на цьому рівні зросла на 7%, а в експериментальних групах зменшилася на 15%, тобто відрив становить 22%. Різниця в кількості студентів, що на час закінчення експерименту не подолали меж елементарного рівня несуттєва (2%). Це свідчить, що в будь-якому випадку є студенти, рівень особистісного розвитку яких буде лишатися незмінно низьким за всіх організаційно-методичних умов впливу. Проте, визначене середнє коефіцієнтне значення студентів даної групи для контрольних та експериментальних груп становить k контр. гр = 0,08, а k експ. гр. = 0,14, що свідчить про наявність позитивної динаміки. Перевірка розбіжностей значення коефіцієнту сформованості показників особистісного розвитку студента особистісного розвитку майбутніх соціальних педагогів здійснювалася з використанням методики П.М.Воловика. Вірогідність результатів педагогічного експерименту встановлювалася за допомогою статистичного t-критерію розподілу Ст'юдента.

У шостому розділі - „Педагогічні закономірності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога” - визначено й обґрунтовано педагогічні закономірності процесу особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, а саме: гуманізація професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів; залучення студентів до узагальнення та використання інновацій соціально-педагогічної роботи в організаційних формах навчально-виховного процесу; пріоритет творчого розвитку майбутніх соціальних педагогів.

Теоретичний аналіз поняття „педагогічні закономірності” (В.І. Бондар, С.У. Гончаренко, В.Г. Кремень, С.О. Сисоєва та ін.) дозволив визначити педагогічні закономірності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога як сукупність об'єктивних, стійких і суттєвих зв'язків у процесі професійної підготовки, що зумовлюють його ефективність щодо розв'язання завдання особистісного розвитку майбутнього соціального педагога. Педагогічні закономірності є базовою основою регулювання взаємодії викладача та студента (майбутнього соціального педагога) щодо організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, спрямованого на особистісний розвиток студента.

Першою педагогічною закономірністю є гуманізація професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів, що розглядається у дисертації в контексті створення сприятливих умов для саморозвитку та самовиявлення особистості (студента та викладача), реалізації пізнавальних запитів, духовних потреб із метою забезпечення ефективності професійного та особистісного розвитку. Узагальнено підходи до визначення умов гуманізації діяльності вищого навчального закладу, а саме: орієнтація навчально-виховного процесу на розвиток особистості студента; модернізація організаційних форм навчально-виховної роботи; організація життєдіяльності студента на засадах свободи вибору; побудова освітньо-виховного середовища вищого навчального закладу на засадах партнерських взаємовідносин та гумано-центричного міжособистісного спілкування; гнучке та доцільне впровадження кредитно-модульної системи навчання; розгортання системи діяльності органів студентського самоврядування; впровадження нових інформаційних технологій у навчально-виховний процес вищого навчального закладу.

Визначено фактори побудови гуманістичної системи навчально-виховної роботи вищого навчального закладу, спрямованої на особистісний розвиток майбутнього соціального педагога: орієнтація всього навчально-виховного процесу на досягнення мети особистісного розвитку майбутнього соціального педагога; спрямування зусиль професорсько-викладацького складу на розв'язування завдань гуманізації навчально-виховного процесу; визначення динаміки й послідовності зміни в особистісних характеристиках майбутніх соціальних педагогів під час навчання у вищому навчальному закладі.

Друга педагогічна закономірність процесу особистісного розвитку майбутнього соціального педагога ? залучення студентів до узагальнення та використання інновацій соціально-педагогічної роботи в організаційних формах навчально-виховного процесу. Інновацію в практиці соціально-педагогічної роботи розглянуто як процес впровадження нетрадиційних організаційних форм та методів роботи з подальшими узагальненням та популяризацією досвіду роботи авторів передових ідей, технологій у соціально-педагогічну практику. Доведено, що значення передового досвіду в соціально-педагогічній діяльності полягає: у створенні проектів майбутніх перетворень; виявленні оригінальних ідей та задумів; досягненні ефективних сполучень змісту, форм та методів роботи; впровадженні інноваційних методик; узагальненні та пропаганді досягнутих результатів. Визначено алгоритм роботи з узагальнення та систематизації досвіду інновацій соціально-педагогічної роботи: виявлення, діагностика та оцінка інноваційних форм, методів, програм; накопичення фактичного матеріалу та його систематизація; фіксація, опис і теоретико-методичний аналіз ідей, практики; узагальнення та рекомендації, щодо практичного використання інновацій у певних соціальних умовах, із конкретними соціальними групами чи клієнтами.

Третя педагогічна закономірність процесу особистісного розвитку майбутнього соціального педагога ? пріоритет творчого розвитку майбутнього соціального педагога. Визначено особливості соціально-педагогічної роботи, які зумовлюють пріоритет творчого розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки: ускладнення на етапі прогнозування процесу соціально-педагогічної роботи; потреба в оперативному реагуванні та експромтності дій соціального педагога; втручання в процес роботи непередбачуваних факторів впливу (сімейних, релігійних, екологічних, субкультурних); стихійність у характері поведінки об'єктів соціально-педагогічної роботи. Встановлено, що для процесу творчого розвитку майбутнього соціального педагога характерна стійка, високого рівня активність в органічній єдності з високим рівнем сформованості творчих здібностей та професійно-значущих особистісних якостей, що дозволяє студенту досягти прогресивних, соціально й особистісно вагомих творчих результатів у професійній діяльності.

У загальних висновках викладено результати дослідження педагогічних засад особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, узагальнено за кількісними та якісними показниками, одержаними в результаті проведено експерименту в семи вищих навчальних закладах України.

У додатках наведено аналіз матеріалів Державного галузевого стандарту спеціальності „Соціальна педагогіка” (освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”), авторські матеріали, що ілюструють хід та результати дослідження.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано новий підхід до розв'язання проблеми особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу, що відображено в розробці й обґрунтуванні педагогічних засад особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі.

Результати проведеного дослідження підтвердили правомірність провідних положень загальної та часткових гіпотез, засвідчили ефективність розв'язання поставлених завдань і дали підстави для формулювання таких висновків:

1. Аналіз ступеню дослідженості проблеми у вітчизняній та зарубіжній педагогічній теорії та практичній діяльності вищих навчальних закладів показав, що вивченню методологічних, теоретичних, методичних аспектів професійної підготовки майбутнього соціального педагога приділяється значна увага. Водночас, світовий досвід підготовки фахівців соціальної сфери, здобутки в розв'язанні завдань їхнього професійного та особистісного становлення актуалізують проблему особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, потребують її комплексного, системного висвітлення. Актуальність і перспективність дослідження обраної проблеми зумовлюється: цілісністю та неперервністю процесу професійної підготовки, стандартизацією і ступневістю вищої освіти, наявністю суперечностей, які гальмують реалізацію завдань особистісного розвитку студента в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу, неоднорідністю вітчизняних моделей фахової підготовки спеціалістів соціальної сфери.

2. Особистісний підхід у професійній підготовці педагога визначено як систему педагогічних впливів, зорієнтованих на розвиток не окремих якостей особистості, а структури особистості в цілому; як інтеграцію зовнішніх педагогічних факторів впливу з внутрішньою структурою особистості, яка призводить до особистісного розвитку. Особистісно орієнтований підхід подано як процес виявлення і формування професійно-важливих якостей, усвідомлення індивідуально-значущої діяльності окремого суб'єкта, у якій реалізується його особистий досвід. Визначено, що особистісно соціальний підхід у професійній підготовці майбутніх соціальних педагогів полягає у включенні особистості в систему соціальних зв'язків, набутті досвіду не лише персоніфікованих ставлень, а й досвіду взаємодії у соціумі, що засвоюється в найбільш сприятливому соціально-виховному середовищі вищого навчального закладу. Особистісний підхід до процесу професійної підготовки виступає як основне концептуальне положення дослідження, а особистісно орієнтований та особистісно соціальний підходи як його похідні, відцентровані до рівня сукупності технологій, форм та методів суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії. Розроблено структуру професійно-значущих особистісних якостей соціального педагога, які визначено як інструментарій професійного самовдосконалення. Професійно-значущі особистісні якості майбутнього соціального педагога в дослідженні визначено як якості, що забезпечують ефективність професійної соціально-педагогічної діяльності. Професійно-значущі особистісні якості структуровано в блоки: гуманістичний; деонтологічний; комунікативний; компетентісний; емоційно-вольовий; організаційний.

3. Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки розглядаються як сукупність фундаментальних наукових положень: педагогіки та психології щодо розвитку особистості (поняття, концепції, моделі, педагогічні закономірності); теорії та методики професійної освіти й соціальної педагогіки, що спрямовані на забезпечення досягнення мети та завдань професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів. Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в умовах вищого навчального закладу містять: концепцію, технологічну модель, критерії ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, організаційно-методичні умови та педагогічні закономірності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу.

4. Концепція особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки ґрунтується на положенні про те, що особистісний розвиток майбутнього соціального педагога в процесі його професійної підготовки повинен здійснюватися відповідно до науково обґрунтованих та розроблених педагогічних засад розвитку особистості майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу. Розвиток особистості майбутнього соціального педагога розглянуто як розвиток професійно-значущих особистісних якостей студента, що забезпечуватимуть ефективність майбутньої професійної діяльності. Технології особистісного розвитку майбутнього соціального педагога визначено як способи професійного впливу на об'єкт (студент) із метою його покращення, забезпечення ефективного функціонування за рахунок оптимального добору змісту, методів, організаційних форм навчально-виховного процесу. Зміст професійної підготовки майбутнього соціального педагога подано як основний компонент його особистісного розвитку. Методи навчально-виховної діяльності розглянуто як спосіб реалізації завдань навчально-виховного процесу, засіб впливу на особистісну сферу майбутнього соціального педагога. Особистісний розвиток студентів - майбутніх соціальних педагогів відбувається в процесі проектування, розробки та проведення організаційних форм роботи. У процесі особистісного розвитку майбутнього соціального педагога значної уваги потребують удосконалення та модернізація форм самостійної роботи студентів. Визначено, що створення передумов особистісного розвитку майбутнього фахівця забезпечить включення майбутнього соціального педагога в неперервний процес професійно-орієнтованої практики.

5. Технологічна модель забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі відображає необхідність реалізації мети особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, урахування принципів та закономірностей особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі. Технологічна модель містить змістовий, технологічно-процесуальний компоненти та компонент впливу освітнього середовища. Змістовий компонент відображає зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики (функції, сфери зайнятості, посади) та зміст освітньо-професійної програми підготовки соціального педагога (навчальний план, навчальні дисципліни; зміст практичної та самостійної роботи студентів). Технологічно-процесуальний компонент відображає технологічне забезпечення процесу особистісного розвитку майбутнього соціального педагога (сукупність організаційних форм та методів навчально-виховного процесу). Компонент впливу освітнього середовища містить фактори впливу освітнього середовища вищого навчального закладу на особистісний розвиток майбутнього соціального педагога: створення еталонного освітнього середовища; забезпечення конструктивності соціокультурного оточення; відповідність змісту навчально-виховного процесу новітнім культурним, духовним, матеріальним запитам сучасного студентства; спрямованість навчально-виховного процесу на формування особистості майбутнього педагога. Складові технологічної моделі спрямовано на забезпечення ефективності показників особистісного розвитку майбутнього соціального педагога.

6. Визначено критерії ефективності особистісного розвитку майбутнього соціального педагога: об'єктивні, суб'єктивні та процесуальні. Для оцінки прояву показників особистісного розвитку майбутнього соціального педагога введено поняття рівня сформованості показників особистісного розвитку в навчально-виховній діяльності студента. Визначено п'ять рівнів особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому навчальному закладі (елементарний; інтуїтивний; ситуативний; оптимальний; еталонний) та запропоновано змістові характеристики кожного з рівнів, що визначають специфіку їхніх проявів і взаємозв'язків. У ході експериментальної роботи доведено, що існує істотна відмінність рівнів сформованості показників особистісного розвитку студентів контрольних та експериментальних груп, абсолютний приріст на кінець експерименту має істотну відмінність. Найбільш помітним виявився відрив на інтуїтивному рівні сформованості показників особистісного розвитку майбутнього соціального педагога.

7. Організаційно-методичними умовами забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога є: створення позитивного емоційно-сприятливого освітнього середовища; спрямування змістового забезпечення процесу професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів на формування та розвиток професійно-значущих особистісних якостей студента; застосування комплексу методів та організаційних форм навчально-виховного процесу, що ґрунтуються на принципах доцільності, послідовності, неперервності, функціональності та інтегративності; спрямування методів і форм соціально-педагогічної роботи на розвиток показників особистісного розвитку студентів у навчально-виховному процесі; орієнтація змісту та форм самостійної роботи на залучення студентів до самостійної пізнавальної діяльності, самокорекції та самоконтролю; упровадження педагогічних технологій самоактуалізації студентів у процесі професійної практики.

8. Розроблено навчально-методичний комплекс для забезпечення особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі його професійної підготовки у вищому навчальному закладі. До нього ввійшли: навчально-методичний комплекс до курсу „Технології соціально-педагогічної роботи” (навчально-методична програма курсу, навчально-методична картка дисципліни, навчальний посібник „Технології соціально-педагогічної роботи”, курс лекцій „Технології соціально-педагогічної роботи”, програма підготовки до літньої соціально-виховної практики); умови творчого конкурсу для абітурієнтів спеціальності „Соціальна педагогіка”; рекомендації по організації та проведенню асистентської (викладацької) практики для науково-методичного забезпечення професійної підготовки студентів спеціальності „Соціальна педагогіка”.