Теоретичні та методичні засади неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРОФІЛЮ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

КАЙДАЛОВА ЛІДІЯ ГРИГОРІВНА

УДК 378.14:615.1

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, м. Харків.

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор

Коваленко Олена Едуардівна,

Українська інженерно-педагогічна академія,

ректор, завідувач кафедри педагогіки

та методики професійного навчання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Романишина Людмила Михайлівна,

Національна академія Державної

прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького,

професор кафедри педагогіки і психології;

доктор педагогічних наук, професор

Лузан Петро Григорович,

Національний університет біоресурсів

і природокористування,

завідувач кафедри педагогіки;

доктор педагогічних наук, професор

Васильєва Марина Петрівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди,

завідувач кафедри соціальної педагогіки.

Захист відбудеться “____” квітня 2011 р. о 09.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.04 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий “____” березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.І. Облєс

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування системи професійної підготовки фахівців для фармацевтичної галузі як складової системи охорони здоров'я України на сучасному етапі зумовлено глобальними змінами на європейському ринку праці, прогресом світової фармацевтичної та медичної науки, змінами в соціальному, економічному, правовому й освітянському просторі. На необхідності формування відповідного професійного та загальнокультурного рівня майбутніх фахівців наголошено в Законах України “Про освіту” та “Про вищу освіту”, Державній національній програмі “Освіта” (“Україна XXI століття”).

Здоров'я української нації є запорукою добробуту та процвітання держави й людства. Наявність міцного здоров'я є необхідною умовою продовження роду, вирішення демографічних проблем держави, розвитку духовних і фізичних сил, високої працездатності та активного життя членів суспільства. Проблеми здоров'я завжди посідали значне місце в суспільно-економічному та культурному житті. У зв'язку із цим про стан здоров'я піклується як сама людина, так і органи системи охорони здоров'я, медичні й фармацевтичні працівники.

Важливим завданням діяльності вищих навчальних закладів є підготовка освіченого, творчого фахівця, зорієнтованого на особистісний та професійний саморозвиток, а також формування системи цінностей, у якій одне з перших місць посідає цінність людського здоров'я, його збереження.

Серед причин, пов'язаних із необхідністю змін у професійній підготовці фармацевтичних кадрів, доцільно відзначити: інтенсивний обмін досвідом на європейському та світовому рівнях, встановлення ринкових відносин, швидке збільшення кількості лікарських засобів, зміщення акцентів у діяльності аптечної служби з виготовлення на придбання, зберігання та розподіл лікарських засобів, а також акцент на пацієнта, підвищення вимог до контролю якості лікарських препаратів; ставлення працівників аптек до пацієнтів тощо.

Пріоритетами у фармацевтичній освіті є: підготовка висококваліфікованих кадрів, поява нових, необхідних на ринку праці спеціальностей, безперервне вдосконалення змісту освіти; упровадження нових освітніх форм і технологій, нарощування наукового потенціалу галузі, забезпечення інтеграції фармацевтичної науки і практики, удосконалення післядипломної освіти - навчання протягом усього життя; здійснення кадрового моніторингу, створення системи атестації та сертифікації фармацевтичних кадрів на державному рівні.

У науковій літературі висвітлюються проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців (С. Батишев, В. Бондар, М. Васильєва, Б. Гершунський, М. Євтух, О. Коваленко, А. Конох, Н. Кузьміна, М. Лазарєв, В. Ледньов, П. Лузан, В. Манько, О. Мороз, К. Платонов та ін.), розкрито засади її безперервності (А. Алексюк, Ж. Делор, Н. Ничкало, С. Сисоєва та ін.), досліджено можливості проектування педагогічних систем (Н. Кузьміна, І. Прокопенко та ін.), запровадження педагогічних технологій у процес професійної підготовки майбутніх фахівців (А. Алексюк, С. Архангельський, В. Беспалько, Л. Занков, Л. Романишина, Г. Селевко, С. Сисоєва, С. Смирнов, Н. Тализіна та ін.), забезпечення ефективності професійної підготовки з використанням компетентністного підходу (В. Байденко, І. Зимня, О. Овчарук, О. Пометун, А. Хуторськой та ін.).

Проблемам професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю у вищих навчальних закладах присвячені дослідженння вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема: історічним аспектам підготовки фахівців фармації (Р. Богатирьова, Ю. Спіженко, В. Черних та ін.), освітнім засадам діяльності та управління вищими фармацевтичними закладами освіти (І. Зупанець, О. Тихонов та ін.), підготовці фармацевтичних кадрів в Україні (І. Вітенко, О. Волосовець, Ю. Вороненко, В. Георгіянц, В. Загорій, В. Москаленко, В. Черних та ін.) та в провідних зарубіжних навчальних закладів (Л. Вишневська, Н. Гавриліна, І. Денисов, Г. Зайченко, О. Набока, М. Пальцев, Г. Перфильєва, Л. Упир, Б. Чекнев та ін.), підготовці бакалаврів фармації у коледжі (І. Бойчук, Є. Хомик та ін.), організації навчально-виховного процесу на фармацевтичних факультетах вищих навчальних закладах (Л. Віннік, В. Георгіянц, Н. Городиська, І. Гриценко, Г. Зайченко, О. Заліська, Б. Зіменковський, І. Зупанець, Т. Каленюк, З. Мнушко, Б. Парновський, М. Слабий та ін.), формуванню компетентностей майбутніх фахівців фармацевтичного профілю у вищих навчальних закладах (Н. Альохіна, Л. Галій, Г. Глембоцька, В. Голубцов, Н. Денисова, І. Комісінська, Л. Пляка, О. Тутутченко та ін.), педагогічним технологіям у системі фармацевтичної освіти (Т. Вахрушева, Б. Громовик, З. Мнушко, С. Мокрянин, Л. Романишина, І. Свєточева, О. Павлов та ін.), контролю та діагностиці якості рівня підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю (Л. Буданова, Т. Козлова, О. Тєлєжкіна та ін.), питанням фармацевтичної етики та деонтології (А. Бабський, Н. Діхтярьова, Т. Краснянська, М. Пономаренко, В. Сятиня, С. Хіменко, Н. Чорноброва та ін.), організації, змісту та контролю в післядипломній підготовці фахівців фармацевтичного профілю (Н. Бунатян, Д. Великий, І. Міщенко, О. Пімінов, М. Пономаренко, В. Толочко та ін.).

Незважаючи на підвищений інтерес до проблеми неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю, на сьогодні вона залишається недостатньо дослідженою, а в умовах євроінтеграції потребує значної уваги.

Результати аналізу сучасного стану професійної підготовки майбутніх представників фармацевтичного профілю засвідчили, що фахівці мають знання та вміння, але недостатньо підготовлені до виконання практичної діяльності, не мають досвіду встановлення ділових відносин з відвідувачами аптечних закладів і не завжди спроможні забезпечити якісне виконання професійних обов'язків.

Недостатньо дослідженими залишаються теоретичні та методичні засади неперервної професійної підготовки, що спричиняє необхідність розробки й упровадження системи неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю та зумовлює реформування й гармонізацію фармацевтичної освіти відповідно до світових тенденцій.

Актуальність проблеми неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю посилюється низкою суперечностей між:

сучасними вимогами суспільства й держави до представників фармацевтичної галузі, здатних виконувати професійні функції на високому рівні, та недостатнім рівнем їхньої кваліфікації відповідно до сучасних світових тенденцій, вимог нормативних документів;

нагальною потребою реформування сучасної системи фармацевтичної освіти і неготовністю відповідних закладів освіти забезпечити впровадження інновацій, технологій професійної підготовки майбутніх фахівців;

потребою в наближенні системи фармацевтичної освіти до світових стандартів на основі принципів безперервності та гуманітаризації освіти й нерозробленістю теоретичних і методичних засад неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю.

Отже, актуальність, соціально-педагогічна значущість, недостатня дослідженість проблеми, необхідність усунення визначених суперечностей на теоретичному та практичному рівнях зумовили вибір теми дослідження “Теоретичні та методичні засади неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми Національного фармацевтичного університету “Педагогіка і психологія вищої медико-фармацевтичної школи” (номер державної реєстрації 010U000482).

Тема дисертації затверджена вченою радою Української інженерно-педагогічної академії (протокол № 3 від 30.06.2005 р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 27.10.2009 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні концептуальних положень системи професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю в умовах неперервної професійної освіти, розробці та експериментальній перевірці ефективності її науково-методичного забезпечення.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

1) проаналізувати професійну діяльність фахівців фармацевтичного профілю та визначити її особливості;

2) виявити специфіку й перспективні тенденції професійної підготовки фармацевтичних кадрів в Україні та в зарубіжних навчальних закладах;

3) теоретично обґрунтувати концепцію неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю;

4) розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель системи професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю, її науково-методичне забезпечення;

5) уточнити критеріальну базу оцінювання ефективності системи неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю у вищих навчальних закладах;

6) розробити навчально-методичний комплекс (навчальні програми, навчальні посібники, методичні рекомендації для студентів, магістрантів, провізорів-інтернів та викладачів) для забезпечення неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичної галузі, перевірити ефективність його застосування.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх фахівців фармацевтичного профілю.

Предмет дослідження - система професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю в умовах неперервної професійної освіти.

Провідною ідеєю концепції є положення про те, що система неперервної професійної підготовки фахівця фармацевтичного профілю має бути орієнтована на специфіку діяльності фахівців фармацевтичної галузі, що передбачає врахування історичних, психолого-педагогічних аспектів становлення й розвитку вітчизняної та зарубіжної фармацевтичної освіти, формування її змісту в умовах інтеграції, гармонізації з європейськими й світовими вимогами та стандартами. У зв'язку з підвищенням вимог до представника фармацевтичної галузі на сучасному етапі (високий рівень професійних знань, сформовані соціально-психологічні й моральні якості особистості (чуйність, тактовність, здатність до співчуття, уважність тощо), що відповідають потребам суспільства, принципам фармацевтичної етики та деонтології, відповідний рівень культури) набуває особливого значення забезпечення неперервної поетапної інтеграції гуманітарного та фахового змісту в професійній підготовці майбутнього фахівця.

Неперервна професійна підготовка фахівців фармацевтичного профілю розглядається як педагогічна система, що являє собою єдність її мети, змісту, форм і методів формування професійних компетентностей фахівця фармацевтичного профілю з урахуванням соціально-економічних, теоретичних і практичних факторів, специфіки професійної діяльності.

Запропонована концепція дослідження включає три взаємопов'язані концепти: методологічний, теоретичний і технологічний.

Методологічний концепт відображає взаємодію та взаємозв'язок різних підходів загальнонаукової й конкретно-наукової методології до розуміння сутності діяльності майбутніх фахівців фармацевтичного профілю, вивчення проблеми забезпечення їхньої неперервної професійної підготовки:

гуманістичний підхід, що зумовлює переорієнтацію професійної підготовки на особистість майбутнього фахівця, ставлення до нього як до суб'єкта навчальної діяльності, визнання його прав на унікальність - несхожість ні на кого;

особистісно орієнтований підхід, який створює умови для особистісної реалізації майбутнього фахівця, розкриття його здібностей та якостей у процесі неперервної професійної підготовки на всіх її рівнях; передбачає орієнтацію в процесі професійної підготовки на особистість того, хто навчається (студент, магістрант, провізор-інтерн);

системний підхід, який передбачає дослідження професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю як цілісної динамічної системи, а також реалізацію цілісності й наступності змісту; як логічно послідовного процесу організації навчання, починаючи з визначення необхідних для майбутніх фахівців компетентностей (знань, умінь, навичок та якостей), розробки необхідного навчально-методичного забезпечення, вибору, запровадження ефективних форм і методів навчання, контролю за рівнем навчальних досягнень тощо;

компетентістний підхід, у межах якого система професійної підготовки фахівця фармацевтичної галузі має бути орієнтована на досягнення його високого професіоналізму, конкурентоспроможності на ринку праці, творче застосування компетентностей, гнучкість і мобільність у виконанні творчих та типових завдань його діяльності;

діяльнісний підхід передбачає, що професійна підготовка, становлення й розвиток майбутніх фахівців фармацевтичного профілю, формування компетентностей відбувається у процесі навчальної діяльності та під час виконання професійних обов'язків;

акмеологічний підхід орієнтує на становлення акмеологічної позиції майбутнього фахівця фармацевтичної галузі, що передбачає його настанову на особистий саморозвиток, досягнення вершин особистого та професійного розвитку;

синергетичний підхід, який дає підстави для дослідження особистості майбутнього фахівця фармацевтичної галузі як високопрофесійного й конкурентоспроможного в неперервній професійній підготовці майбутніх фахівців фармацевтичного профілю.

Теоретичний концепт визначає низку вихідних категорій, концепцій, положень, основних понять, дефініцій, без яких є неможливим розуміння сутності досліджуваної проблеми, і містить такі основні положення:

система професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю передбачає послідовну ступеневість (бакалавр - магістр - провізор-інтерн), реалізація якої полягає у створенні системи як складного багатоаспектного утворення, елементи якого взаємопов'язані й взаємозумовлені;

концептуальні засади системи професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю зумовлюють кореляцію цілей неперервної професійної підготовки, професійну спрямованість змісту на формування компетентностей, інтеграцію гуманітарних та професійно орієнтованих дисциплін, упровадження сучасних педагогічних технологій.

Технологічний концепт передбачає визначення комплексу цілей, завдань, організаційно-методичних умов, технологій неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю на всіх її ступенях.

Дослідження на основі таких концептуальних підходів дало змогу охарактеризувати неперервну професійну підготовку майбутніх фахівців фармацевтичного профілю як складну систему, впровадження якої покликано забезпечити якість професійної підготовки упродовж “професійної життєдіяльності” фахівця з прагненням до саморозвитку й самовдосконалення.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що ефективність системи професійної підготовки сучасного фахівця фармацевтичної галузі підвищиться за умови забезпечення її неперервності, інтеграції змісту гуманітарної та фахової підготовки фахівців фармацевтичного профілю на всіх рівнях системи неперервної професійної підготовки (бакалавр - магістр - провізор-інтерн).

Загальна гіпотеза конкретизована в часткових припущеннях про те, що система професійної підготовки сучасного фахівця фармацевтичної галузі набуває ефективності за таких умов:

урахування у процесі неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю специфіки професійної діяльності;

спрямування змісту та структури системи неперервної професійної підготовки на формування професійних компетентностей (знань, умінь, навичок, професійно важливих і соціально-особистісних якостей);

забезпечення організаційно-методичних умов функціонування системи неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю з урахуванням інтеграції її психолого-педагогічної та фахової складової;

упровадження педагогічних технологій, спрямованих на формування професійних компетентностей фахівця фармацевтичної галузі;

забезпечення психолого-педагогічної підготовки та підвищення рівня педагогічної майстерності професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, які здійснюють професійну підготовку майбутніх фахівців фармацевтичного профілю.

Методологія дослідження ґрунтується на таких положеннях: теорії наукового пізнання, формування й розвитку особистості, гуманізації та гуманітаризації професійної освіти, теорії систем, філософії освіти, цілісності й послідовності змісту системи неперервної освіти; єдності пізнавальної теоретичної та практичної діяльності, системному, діяльнісному, прогностичному, акмеологічному, синергетичному підходах, на принципах об'єктивності, науковості й доказовості.

Теоретичну основу дослідження становлять основні положення, ідеї й концепції щодо професійної підготовки майбутніх фахівців: теорії професійної освіти (А. Алексюк, В. Бондар, С. Гончаренко, М. Євтух, О. Коваленко, В. Манько, П. Лузан, Н. Ничкало та ін.), професійної підготовки майбутніх фахівців (С. Батишев, В. Бондар, М. Васильєва, Н. Волкова, Б. Гершунський, Н. Кузьміна, В. Ледньов, О. Мороз, Л. Романишина та ін.), теорії діяльності й розвитку особистості (Б. Ананьєв, Г. Балл, Л. Виготський, О. Леонтьєв, А. Петровський, С. Рубінштейн, Н. Тализіна та ін.), педагогіки вищої школи (Ю. Бабанський, В. Беспалько, М. Данилов, Б. Єсипов, В. Оконь та ін.), теорії педагогічних систем і проблем організації навчально-виховного процесу у вищій школі (С. Гончаренко, О. Гура, Н. Волкова, Г. Локарєва, Т. Сущенко та ін.), змісту навчання (О. Коваленко, В. Краєвський, М. Лазарєв, В. Ледньов, І. Лернер, В. Онищук та ін.), педагогічних технологій (А. Алексюк, С. Архангельський, В. Беспалько, М. Васильєва, Л. Занков, І. Прокопенко, К. Селевко, С. Сисоєва, С. Смирнов, Н. Тализіна та ін.), компетентністного підходу (В. Байденко, І. Зимня, О. Овчарук, О. Пометун, А. Хуторськой та ін.), особистісно орієнтованого підходу в навчанні (В. Євдокимов, О. Пєхота, О. Савченко, С. Сисоєва, І. Якиманська та ін.); проблеми підготовки фахівців фармацевтичного профілю (І. Бойчук, Л. Буданова, І. Гриценко, О. Заліська, Б. Зіменковський, І. Зупанець, Т. Каленюк, З. Мнушко, Б. Парновський, М. Слабий, Б. Толочко, В. Черних та ін.).

Методи дослідження. Для досягнення мети, виконання поставлених завдань і перевірки гіпотези застосовано комплекс сучасних загальнонаукових методів, а саме:

теоретичні: аналіз та узагальнення філософсько-методологічної, психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури, державних документів з проблеми дослідження, які дали можливість з'ясувати стан професійної підготовки майбутніх фахівців та визначити сучасні підходи до вирішення проблем професійної підготовки; моделювання з метою розробки моделі системи неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю;

емпіричні: анкетування, тестування, інтерв'ювання, бесіди з викладачами та студентами, магістрантами й фахівцями фармацевтичного профілю; вивчення зарубіжного досвіду підготовки фармацевтичних кадрів на фармацевтичних факультетах провідних вищих навчальних закладів; експертна оцінка посадових функцій і кваліфікаційних вимог фармацевтичних працівників на етапі проведення аналітико-констатувального експерименту та в процесі узагальнення отриманих результатів; педагогічний експеримент з метою перевірки ефективності запропонованої системи неперервної професійної підготовки фахівців для фармацевтичної галузі;

методи математичної статистики: на етапі узагальнення, обробки та інтерпретації результатів, отриманих у процесі експерименту й визначення їх достовірності.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

вперше:

науково обґрунтовано теоретичні й методичні основи системи неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю на підставі гуманістичного, особистісно орієнтованого, системного, компетентністного, діяльнісного, акмеологічного та синергетичного підходів;

розроблено й обґрунтовано систему неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю, що враховує специфіку майбутньої професійної діяльності фахівців фармацевтичного профілю, передбачає професійну спрямованість психолого-педагогічних та фахових дисциплін, інтеграцію змісту навчання;

розроблено модель системи неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю, обґрунтовано структурні компоненти моделі: рівні професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю (бакалавр, магістр, провізор-інтерн), концепти (методологічний, теоретичний, технологічний), чинники (зовнішні та внутрішні), організаційно-методичні умови, компоненти, критерії, показники та рівні сформованості професійних компетентностей майбутніх фахівців фармацевтичного профілю;

розроблено карту професійних компетентностей фахівця фармацевтичного профілю, необхідних для виконання професійних обов'язків;

удосконалено:

визначення понять “професійна підготовка”, “неперервна професійна підготовка”, “система неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармації”, “компетентність”, “професійна компетентність фахівця фармацевтичного профілю”; вимоги до фахівця фармацевтичної галузі відповідно до рівня його підготовки (бакалавр, магістр, провізор-інтерн);

організаційно-методичні умови, що забезпечують якість системи професійної підготовки в неперервній професійній освіті (упровадження кредитно-модульної системи організації навчально-виховного процесу; розробка й використання навчально-методичного забезпечення професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі; забезпечення психолого-педагогічної підготовки викладачів у підвищенні їхньої кваліфікації; використання технологій неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю; моніторинг якості неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю);

набуло подальшого розвитку:

теоретичні положення формування особистості професіонала фармацевтичної галузі шляхом використання в навчально-виховному процесі інтерактивних технологій.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці та впровадженні системи неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю й науково-методичного забезпечення цієї системи.

Практичне значення мають розроблені та впроваджені в практику програми з навчальних дисциплін “Товарознавство”, “Психологія”, “Основи педагогіки”, “Основи соціальної психології”, “Психологія спілкування”, “Педагогіка і психологія вищої школи” з урахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності фахівців фармацевтичної галузі, навчальні програми для провізорів-інтернів, програми циклів та програми підвищення кваліфікації викладачів.

Теоретичні розробки, викладені в монографії, програмах, навчальних посібниках, практично реалізовуються в навчально-виховному процесі підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю, у підвищенні кваліфікації працівників фармацевтичної галузі, підготовці нових навчальних програм, посібників, методичних рекомендацій щодо забезпечення неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі.

Основні теоретичні положення та практичні рекомендації, викладені в дослідженні, впроваджено в навчально-виховний процес Національного фармацевтичного університету (акт про впровадження № 47 від 17.04.2009 р.), Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету (акт про впровадження № 17 від 15.04.2009 р.), Коледжу Національного фармацевтичного університету (акт про впровадження № 9 від 15.03.2010 р.), Житомирського базового фармацевтичного коледжу ім. Г. Протасевича (акт про впровадження № 7 від 14.04.2009 р.), Тернопільського державного медичного університету ім. І. Горбачевського (акт про впровадження № 11 від 18.04.2010 р.).

Особистий внесок автора у працях, опублікованих у співавторстві, полягає в теоретичному обґрунтуванні проблеми неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю, розробці концепції та теоретичному обґрунтуванні провідних ідей і положень досліджуваної проблеми.

У наукових статтях, підготовлених у співавторстві (Н. Альохіна, Т. Вахрушева, Т. Козлова, С. Мосенцева, Л. Пляка, В. Черних, Н. Шевченко), особистим внеском є теоретичний аналіз професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю: формування цінностей особистості фахівця, професійних, психологічних та соціальних компетентностей фахівця фармації, особливостей його професійного спілкування, а також упровадження інтерактивних технологій і психолого-педагогічної підготовки викладачів, управління та якості освіти в системі професійної підготовки майбутніх фахівців для фармацевтичної галузі.

При написанні у співавторстві (Л. Буданова, Т. Вахрушева, Л. Вінник, В. Георгіянц, І. Гриценко, Г. Зайченко, І. Зупанець, Т. Козлова, О. Пімінов, О. Тєлєжкіна, В. Толочко, Н. Щокіна) десяти посібників, шести методичних рекомендацій авторові належить розробка навчально-методичного комплексу з організації навчального процесу та самостійної роботи, методичних рекомендацій проведення занять, підвищення рівня педагогічної майстерності викладачів, педагогічної діагностики й моніторингу рівня навчальних досягнень студентів.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати дослідження висвітлювалися й обговорювалися на наукових, науково-практичних і науково-методичних конференціях, зокрема:

міжнародних: “Сучасні технології вищої освіти” (Одеса, 2003, 2004, 2006), “Освіта і віртуальність” (Харків, Ялта, 2005), “Проблеми розробки та впровадження модульної системи професійного навчання” (Харків, 2005), “Створення, стандартизація, фармакоекономічні дослідження лікарських засобів та біологічно активних добавок” (Харків, 2006), “Професіоналізм педагога” (2008);

всеукраїнських: “Роль самостійної роботи у становленні майбутнього фахівця” (Тернопіль, 2004), “Самостійна робота студентів вищих навчальних закладів: досвід, проблеми та перспективи” (Харків, 2004), “Значення українознавчих та мовних дисциплін” (Харків, 2004), “Досягнення та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України” (Харків, 2005), “Пріоритети організаційно-економічної науки та освіти у розвитку вітчизняної фармації” (Харків, 2005), “Досвід впровадження основних засад Болонського процесу в систему вищої медичної (фармацевтичної) освіти” (Тернопіль, 2005), “Інтеграція української медичної освіти в європейський та американський медичний простір” (Тернопіль, 2006), “Стан та перспективи розвитку вітчизняної системи вищої освіти в контексті Болонського процесу” (Судак, 2007), “Досвід та проблеми впровадження кредитно-модульної системи навчання у ВНЗ України” (Тернопіль, 2008), “Сьогодення та майбутнє” (Харків, 2008), “Актуальні питання підготовки медичних і фармацевтичних фахівців у контексті європейської освітньої інтеграції” (Чернівці, 2009), “Післядипломна підготовка спеціалістів фармації за організаційно-економічним напрямом” (Харків, 2010).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено в 64 працях, серед яких: 1 монографія, 10 навчальних посібників, 6 навчально-методичних видань, 27 статей у наукових фахових виданнях (з них 21 одноосібна), 19 публікацій у збірниках матеріалів і тез конференцій. Загальний обсяг публікацій становить понад 65 друк. арк.

Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему “Педагогічні технології у формуванні професійних умінь і навичок студентів вищого фармацевтичного закладу” було захищено в 2003 р. за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (409 найменувань, з них 13 - іноземною мовою) і додатків. Загальний обсяг роботи - 497 сторінок, із них 362 сторінки основного тексту. Робота містить 45 таблиць і 9 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено його мету, завдання, об'єкт, предмет; сформульовано концепцію дослідження, гіпотезу, методологічні й теоретичні засади; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та публікації.

У першому розділі - “Професійна діяльність як основа неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю” - на основі аналізу напрямів фармацевтичної діяльності визначено особливості професійної діяльності фахівців фармацевтичної галузі, розкрито функціональні обов'язки представника цієї професії щодо лікарів, пацієнтів.

На підставі аналізу праць Р. Богатирьової, В. Георгіянц, В. Загорія, І. Зупанця, В. Москаленка, З. Мнушко, М. Пальцева, Ю. Спіженка, М. Сятині, О. Тихонова, В. Толочка, В. Черних та інших науковців визначено, що фармацевтична діяльність - це галузь науково-практичної охорони здоров'я, яка передбачає науковий пошук і створення лікарських засобів, визначення потреби в препаратах, їх виробництві та всебічне вивчення властивостей, включаючи безпеку й специфічний вплив, аналіз, стандартизацію, реєстрацію, контроль якості, зберігання, реалізацію та застосування, фармацевтичну опіку, підготовку й перепідготовку фармацевтичних кадрів.

До основних напрямів фармацевтичної діяльності, що характеризують її специфічні особливості, належать фармацевтична допомога та фармацевтична опіка, які полягають у забезпеченні населення всіма товарами аптечного асортименту, наданні науково-консультаційних послуг медичному персоналу й окремим громадянам з питань вибору найбільш ефективних і безпечних лікарських засобів, виробів медичного призначення, правил їх зберігання, порядку придбання.

Фармацевтична діяльність передбачає участь фахівців з вищою фармацевтичною освітою в управлінні процесом лікування, а саме: вибір та обґрунтування вибору необхідних лікарських препаратів, консультування й навчання пацієнтів, моніторинг та оцінку результатів лікарської терапії тощо, що пов'язано з певним ризиком, зумовленим не тільки лікарським засобом, а й особисто фахівцем, його відповідальністю за поради або рекомендації, які він надає пацієнту.

Особливості професійної діяльності, пов'язаної з лікарями, пацієнтами та колегами, досліджено в працях В. Толочка, І. Міщенко, З. Мнушко та ін. Науковці довели, що професійну діяльність фармацевтичних працівників не можна розглядати відокремлено від професійного спілкування, гуманітарної підготовки, забезпечення формування знань психологічних основ, етики та деонтології у вирішенні конфліктних ситуацій з лікарями, пацієнтами, відвідувачами аптечних закладів; виявленні доброзичливого ставлення до пацієнта, відповідальності за виконання своїх обов'язків тощо. Фармацевтичний працівник використовує психолого-педагогічні знання та навички, виконуючи всі професійні обов'язки: працюючи в тісному контакті з лікарями, інформуючи їх про нові лікувальні, профілактичні та діагностичні препарати; дотримуючись встановлених правил виписування рецепта; контактуючи з лікарями, спільно добираючи ефективні лікарські засоби, лікарські форми, дози препарату, раціональну схему лікування, спосіб застосування, що сприяє ефективному лікуванню пацієнта, не залишаючи поза увагою помилки, неточності при виписуванні рецептів.

Таким чином, фармацевтичні працівники, як фахівці галузі охорони здоров'я, виконання своїх професійних обов'язків, терапевтичний вплив на людей органічно пов'язують з психолого-педагогічною складовою.

Результати аналізу наукових досліджень І. Вітенка, К. Платонова, Б. Ясько та інших науковців показали, що в професійній підготовці майбутніх фахівців фармацевтичного профілю необхідно враховувати категорії пацієнтів аптечних закладів та їх особливості, щоб завчасно запобігти конфлікту, вияву агресії з боку працівників або відвідувачів, які звернулися до аптечного закладу.

Отже, особливості професійних функцій представників фармацевтичної галузі органічно пов'язані з наявністю психолого-педагогічних знань і вмінь надання фармацевтичної допомоги, послуг, які надаються при безпосередньому контакті з пацієнтом.

З'ясовано, що особливістю професійної діяльності фармацевтичних фахівців є її спрямованість на забезпечення населення ефективними та безпечними лікарськими засобами, створення й виробництво вітчизняних лікарських засобів у вигляді різних лікарських форм, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, харчових продуктів оздоровчого і профілактичного призначення, конкурентоспроможних порівняно з виробами іноземних фірм як в Україні й державах СНД, так і в далекому зарубіжжі, контроль якості лікарських засобів, виготовлення субстанцій природного, синтетичного або біотехнологічного походження.

Визначено й охарактеризовано етичні норми та принципи діяльності фармацевтичного фахівця, відповідно до яких він повинен сприяти лікувальному процесу, збереженню здоров'я населення; виконувати свої професійні обов'язки сумлінно; зберігати гідність і честь працівника фармацевтичної галузі, утримуватись від будь-яких вчинків та дій, що можуть викликати негативне ставлення до професії.

Фахівець повинен постійно оновлювати свої знання, слідкувати за досягненнями фармацевтичної науки і практики, за вимогами до професійної підготовки й законами, що регламентують та контролюють фармацевтичну діяльність. Все це зумовлює необхідність гуманітаризації фахової підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю.

У другому розділі - “Теоретико-методологічні проблеми неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю” - розглянуто стан дослідженості й розробки проблеми професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю; зроблено історико-ретроспективний аналіз становлення, розвитку та сучасного стану професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю у вищих навчальних закладах України й за кордоном; визначено особливості післядипломної підготовки фармацевтичних кадрів.

Аналіз досліджень з проблем професійної підготовки (Л. Артемчук, Л. Володарська-Зола, М. Дідик, В. Ковальчук, А. Конох, А. Литвин, В. Манько, В. Нероба, Л. Отрощенко, О. Парубок, О. Романовський та ін.) засвідчив, що науковці вказують на етапність, ступеневість, послідовність та інтегративність неперервного навчання, професійного становлення майбутніх фахівців.

На підставі аналізу наукової літератури (І. Бойчук, Р. Богатирьова, О. Волосовець, І. Зупанець, Ю. Спіженко, В. Толочко, Ф. Фебус, В. Черних та ін.) виокремлено й схарактеризовано основні періоди становлення, розвитку й особливості сучасного стану професійної підготовки майбутніх фармацевтичних фахівців в Україні: перший період (1805-1945 рр.) - зародження змісту та форм професійної підготовки фахівців фармації; другий період (1946-1990 рр.) - профілізація фармацевтичної освіти, посилення практичної підготовки; третій період (1991-2004 рр.) - удосконалення змісту професійної підготовки, збільшення кількості медико-біологічних дисциплін, уведення економічних дисциплін; четвертий період (2005 р. - теперішній час) - упровадження галузевих стандартів для напряму “Фармація”, оновлення змісту професійної підготовки.

Установлено, що неперервна професійна підготовка майбутніх фахівців фармацевтичного профілю має свої специфічні особливості, надбання й традиції, але в сучасних умовах інтеграції у світовий та європейський освітній простір, посилення вимог до випускників фармацевтичних факультетів вона не повністю відповідає вимогам міжнародних стандартів і соціально-економічним змінам, що відбуваються в державі та суспільстві.

Проведений аналіз змісту, навчальних планів, навчальних програм і навчально-методичного забезпечення засвідчив, що в навчально-виховному процесі не були втілені: інтеграція гуманітарної та фахової складової в професійній підготовці майбутнього фахівця фармацевтичної галузі; індивідуалізація й диференціація навчання; професійна спрямованість у викладанні гуманітарних, соціально-економічних та природничо-наукових дисциплін. У дисциплінах професійного циклу, передбачених для підготовки фахівців зі спеціальності “Фармація”, спостерігається дублювання змісту навчального матеріалу (зокрема, у змісті навчальних дисциплін із патологічної фізіології, фізіології, фармакології, фармакотерапії та клінічної фармації), проте не враховується важливість гуманітарних аспектів професійної діяльності фахівців фармацевтичної галузі, незважаючи на визначений стратегічний напрям розвитку охорони здоров'я в усьому світі в ХХІ ст. як “фокус на пацієнта”; не в усіх дисциплінах гуманітарного та соціально-економічного циклу враховано специфіку майбутньої професійної діяльності фахівців фармацевтичної галузі. Зміст навчальної й виробничої практик спрямований на формування спеціалізовано професійних умінь та навичок і не передбачає формування комунікативних, психологічних компетентностей, професійно важливих якостей майбутніх фахівців фармації.

Теоретичний аналіз стану дослідження сучасних напрацювань із професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичної галузі, власний практичний досвід дають змогу зробити висновок про важливу роль післядипломної освіти в системі неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю, визначити її функції: забезпечення потреб суспільства й держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних на ринку праці фахівцях на основі впровадження їхньої безперервної освіти, реформування змісту системи післядипломної освіти з урахуванням розвитку медичної та фармацевтичної науки й охорони здоров'я, гуманітаризація професійної діяльності.

На підставі проведеного аналізу професійної підготовки встановлено, що важливим завданням неперервної професійної підготовки є врахування наявних тенденцій підготовки бакалаврів і магістрів фармації, передових світових технологій навчального процесу; формування перспективних планів підготовки, підвищення кваліфікації фахівців із нових напрямів розвитку медичної й фармацевтичної науки, приведення мережі та структури закладів післядипломної освіти у відповідність до потреб у певних фахівцях фармації окремих регіонів з урахуванням демографічних, медико-соціальних та епідеміологічних характеристик, стану здоров'я населення.

Проведений аналіз світових систем вищої фармацевтичної освіти засвідчив, що історично склалися три найбільш поширені групи професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю:

перша група - це країни Центральної та Східної Європи, Скандинавії, де базовими є хімічні науки;

друга група - франко-італійсько-іспанська школа, де перевага віддається медико-біологічним дисциплінам;

третя група - країни, де підготовка здійснюється за традиціями англійської фармацевтичної школи з поглибленою фармацевтичною практикою.

Аналіз професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю на фармацевтичних факультетах вищих навчальних закладах країн далекого та близького зарубіжжя дав змогу констатувати, що існують суттєві розбіжності в термінах, змісті навчання, навчальних програмах, навчальних дисциплінах, академічних ступенях тощо, а також стверджувати, що на сучасному етапі ще не створено транснаціональних стандартів професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю, що суттєво ускладнює професійну підготовку та визнання дипломів і кваліфікацій на міждержавному рівні; потребує внесення змін до методології та методики неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю.

Таким чином, аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду професійної підготовки фахівців фармації, виявлені проблеми зумовили необхідність розробки системи неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю на засадах гуманітаризації професійної освіти з урахуванням світових тенденцій.

У третьому розділі - “Теоретико-методологічне обґрунтування системи неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю” - обґрунтовано концептуальні положення, принципи системи неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю; розроблено модель системи неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю та обґрунтовано її компоненти.

На основі аналізу наукових праць С. Батишева, І. Васильєва, О. Коваленко, А. Коноха, Н. Кузьміної, М. Лазарєва, П. Лузана, Н. Ничкало, К. Платонова, П. Попкова, Л. Романишиної, О. Романовського, А. Сущенка, Т. Сущенко, В. Толочка та інших теоретично обґрунтовано важливість реалізації неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю шляхом забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на всіх її рівнях з метою формування компетентностей, необхідних у професійній діяльності й у повсякденному житті.

Виявлено, що концептуальні положення системи неперервної професійної підготовки ґрунтуються на багаторічному досвіді підготовки фахівців у вітчизняних та зарубіжних вищих навчальних закладах; рекомендаціях освітніх міжнародних організацій; досвіді російських і європейських університетів з модернізації системи вищої освіти, зокрема фармацевтичної; кадрових, фінансових і матеріальних ресурсах для підготовки фармацевтичних фахівців.

Перебудова професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю зумовлена тим, що фармацевтична галузь розвивається стрімко й динамічно; що в сучасних умовах інформація швидко старіє, а традиційне навчання не відповідає сучасним вимогам теорії і практики професійної підготовки.

Тому в основу неперервної професійної підготовки покладено сучасні підходи до професійного навчання майбутніх фахівців з урахуванням вимог галузі, специфічні особливості професійної діяльності, що визначається як фармацевтично-профілактична діяльність людини, передбачає інтеграцію професійних, фундаментальних, природничо-наукових, гуманітарних, психолого-педагогічних знань, умінь та навичок, професійної культури фахівця фармацевтичного профілю.

Реалізація системи неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичної галузі як складного процесу, елементи якого взаємопов'язані й взаємозумовлені, потребує теоретичного обґрунтування, розроблення моделі та її компонентів.

У процесі розроблення моделі системи неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю (рис. 1), яка має горизонтальні та вертикальні зв'язки, використано напрацювання вчених, які досліджували професійну підготовку майбутніх фахівців у цілому (О. Коваленко, К. Платонов, В. Шадриков та ін.) і фармацевтичної галузі зокрема (І. Вітенко, І. Гриценко, Б. Зіменківський, І. Зупанець, З. Мнушко, В. Черних та ін.).

Рис. 1. Модель системи неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю

На відміну від традиційної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю, у змодельованій системі передбачено підготовку за освітньо-кваліфікаційними рівнями “бакалавр”, “магістр” і “провізор-інтерн” на основі їх неперервності, інтеграції змісту гуманітарної та фахової підготовки.

Неперервна професійна підготовка майбутніх фахівців фармацевтичного профілю є освітньою системою, що ґрунтується на визнанні освіти як безперервного процесу протягом усього життя (професійної життєдіяльності), який забезпечує поступовий розвиток творчого потенціалу особистості, професійних та особистісних якостей фахівця, всебічне збагачення його духовного світу, постійно вдосконалюється в сучасних ринкових умовах праці, покликана забезпечувати сформованість їхньої професійної компетентності шляхом варіативності, ступеневості навчання, створення умов для розкриття особистого потенціалу та постійного вдосконалення майбутнього фахівця.

З урахуванням сучасних інтеграційних процесів і реформування професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю в системі неперервної підготовки виокремлено основні принципи, на яких повинна будуватися неперервна професійна підготовка: науковості змісту та методів навчання, доступності, систематичності й послідовності, ступеневості, гуманізації та гуманітаризації, орієнтації змісту на майбутню спеціальність, практичної спрямованості навчання, індивідуалізації, диференціації, гнучкості й партнерства, випереджального навчання. Така система враховує вимоги, які висуваються до сучасних фахівців міжнародними освітніми організаціями, роботодавцями, споживачами та відповідають рекомендаціям Болонського процесу.

Теоретично обґрунтовано структурні компоненти моделі системи неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю: рівні (бакалавр, магістр, провізор-інтерн); концепти (методологічний (гуманістичний, особистісно орієнтований, системний, компетентністний, діяльнісний, акмеологічний, синергетичний підходи), теоретичний (педагогічні, психологічні, фармацевтичні положення), технологічний (розробка науково-методичного комплексу та організаційно-методичних умов системи професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю)).

Визначено чинники: зовнішні (соціально-політичні, економічні вимоги з боку держави, суспільства, галузі, споживачів) та внутрішні (мотиви та зацікавленість особистості в успішній професійній діяльності, самовизначенні, самореалізації, виборі майбутньої професії, самооцінці); обґрунтовано компоненти системи неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичного профілю (мотиваційний (професійні, пізнавальні соціальні, наукові мотиви, потреби, інтереси), змістовий (знання, розуміння, світогляд), діяльнісний (уміння, навички, здібності), ціннісний (загальножиттєві, соціальні, професійні цінності, особистісна позиція), емоційно-вольовий (цілеспрямованість дій, прояви емоцій, вияв вольових зусиль, наполегливість, самостійність).

Обґрунтовано та виокремлено організаційно-методичні умови: упровадження кредитно-модульної системи організації навчально-виховного процесу; розробка й використання навчально-методичного комплексу неперервної професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі; психолого-педагогічна підготовка викладачів у підвищенні їхньої кваліфікації; оновлення технологій неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фармацевтичного профілю; моніторинг якості неперервної професійної підготовки. Виділено критерії, показники та рівні сформованості професійних компетентностей майбутніх фахівців фармацевтичного профілю.

Неперервність реалізується шляхом забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних рівнях освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку для можливого переходу на наступні рівні, враховуючи вікові, психічні та фізіологічні особливості тих, хто навчається, їхні мотиви, потреби, інтереси.

За запропонованою моделлю системи професійної підготовки фахівців, враховуючи суперечності сучасної системи професійної підготовки, створено навчально-науково-виробничі комплекси: Національний фармацевтичний університет - Коледж Національного фармацевтичного університету та Національний фармацевтичного університет - Житомирський базовий фармацевтичний коледж ім. Г. Протасевича (здійснюють ступеневу підготовку бакалаврів і магістрів фармації) - Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації (здійснює підготовку провізорів-інтернів).

Ураховуючи, що вимогою до сучасної фармацевтичної освіти є підготовка компетентного фахівця зі сформованими професійними компетентностями, що забезпечували б йому здатність до самоосвіти, готовність до пізнання, володіння міжкультурною комунікацією в професійній діяльності, на підставі аналізу напрацювань науковців щодо використання компетентністного підходу до професійної підготовки (В. Байденко, А. Вербицький, І. Зимня, В. Краєвський, Т. Морозова, О. Овчарук, О. Пометун, Ю. Татур, А. Хуторськой та ін.) обґрунтовано застосування компетентністного підходу до неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців; розглянуто поняття “компетентність” як інтегровану якість особистості, що виявляється в загальній здатності й готовності до професійної діяльності та ґрунтується на знаннях, уміннях, навичках, досвіді і якостях.

Ураховуючи вимоги з боку держави через соціальне замовлення галузі до фахівця фармацевтичного профілю, його освітньо-кваліфікаційну характеристику, вимоги працедавців до нього, на основі алгоритму, що передбачає вивчення особливостей професійної діяльності фахівців фармації, вимог фармацевтичної галузі, працедавців; використання методичних підходів до розробки карти компетентностей фахівця; урахування кваліфікаційних вимог до фармацевта і провізора; проведення консультацій з провідними фахівцями фармацевтичної галузі, аналізу галузевих стандартів вищої освіти зі спеціальності “Фармація”, анкетування, опитування фахівців з метою визначення компетентностей, якими повинен володіти випускник; вимог міжнародних документів, які регламентують підготовку фармацевтичних фахівців; урахування особливостей фармацевтичної професійної етики й деонтології, розроблено та обґрунтовано карту професійних компетентностей провізора.

До карти професійних компетентностей провізора включено найважливіші компетентності в професійній діяльності фахівця фармацевтичного профілю: професійно-фармацевтична (загальнопрофесійна та спеціалізовано професійна), загальножиттєва, психологічна, педагогічна, комунікативна, соціальна, інструментальна, інформаційна, особистісна.