Теоретико-методичні основи формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОНСТРУКТИВНО-ТЕХНІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.02 - теорія та методика трудового навчання

КЕПША Ярослав Семенович

Київ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В нових умовах ринкових відносин,соціальних та економічних реформ,демократизації суспільства та гуманізації освіти підвищився попит учнів та їх батьків на додаткові освітні послуги,які можуть бути задоволені в результаті використання соціально-педагогічних можливостей позашкільної освіти та виховання. Сутність позашкільної освіти та виховання як складової частини системи освіти України визначають специфічні умови її функціонування, а саме динамічність, гнучкість, мобільність, варіативність, доступність тощо.

Організація позашкільної діяльності учнів основної школи є одним з резервів підвищення якості та інтенсивності вирішення завдань суспільства в галузі освіти. Через освіту і культуру людина не тільки відповідно до своїх інтересів і потреб створює природне середовище свого буття (неосферу),а й сама себе вдосконалює. А це означає,що культура стає реальним самовираженням творчої сутності людини,ступенем зрілості її свідомості,моралі і моральності,які проявляються у матеріальній і духовній діяльності..

Оскільки культура - це інтегральний результат життєдіяльності цивілізації, її змістовно-сутнісна характеристика, чинник соціальної і гуманітарної зрілості, то компетентність є інтегрованим результатом навчальної діяльності учнів, тому рівень культури суттєво залежить від рівня компетентностей особистості. Важливим напрямом оновлення навчального процесу в позашкільних навчальних закладах є компетентнісний підхід, який сформулювано у Державних стандартах і навчальних програмах загальноосвітньої школи, як сучасний зміст формування майбутніх фахових компетенцій. Але нерозв'язаною лишається проблема формування конструктивно-технічної компетентності учнів в умовах позашкільних навчальних закладів науково-технічного напряму.

У галузі психології і педагогіки фундаментальне значення в розробці методологічних проблем формування конструктивно-технічної компетентності гуртківців у позашкільних навчальних закладах науково-технічного напряму мають роботи В.Андрущенка, С. Батишева, Н. Буринської, І. Беха, Ю. Герцик, С. Гончаренка, І. Зязюна, В. Качнєва, Т. Кудрявцева, Є. Кулика, М. Левітова, Б. Леонтьєва, В. Мадзігона, В. Моляко, В. Мачуського, Г. Пустовіта, В. Паламарчук, С. Русової, В. Сидоренка, О. Савченко, О. Торубари, Г. Терещука, Д. Тхоржевського, А. Уільсона, І. Якиманської та ін.

Зокрема, Т.Кудрявцев розробив концепцію технічного мислення, визначив його як необхідну вимогу в період інтенсивного розвитку науково-технічного прогресу, розкрив структурно-функціональні якості технічного мислення й описав методику лабораторного експерименту, сприятливого для його формування. А.Дахін, Є.Ферапонова та інші виявили особливості розв'язування гуртківцями конструктивно-технічних завдань, оперування технічними образами предметів і володіння технічною наочністю.

Б. Ломов, В. Моляко та інші зробили значний внесок у розв'язування проблеми інженерної психології, конструкторської та винахідницької діяльності інженерів.

Важливу роль у розробці дидактичних завдань з формування технічної компетентності учнів відіграє технологія практичних розумових завдань, яку розробила В.Чебишева: проектування і раціоналізація технологій обробки матеріалів, планування діяльності з приладами, пристроями та іншими технічними об'єктами, діагностика причин браку або припинення роботи механізмів.

Початок вивченню проблеми технічної компетентності в процесі організації технічної діяльності поклав М. Левітов, який умовно поділив технічну діяльність на три етапи, а саме: технічне розуміння, технічну майстерність і винахідництво. Зокрема, М. Левітов вважав, що людині, яка здійснює технічну діяльність, притаманні сприймання просторових величин, розмірів об'єктів, їх переміщення в просторі тощо. Ця ідея набула подальшого наукового обґрунтування і розвитку в працях І. Якиманської, В. Сидоренка, які досліджували просторове мислення як важливий атрибут технічної компетентності.

З. Калмикова, Н. Ничкало, З. Решетова у дослідженнях довели, що технічна компетентність учнів ефективно формується в процесі засвоєння орієнтовних основ дій. Актуальними в контексті проблеми дослідження є праці В.Гаврилової, Ю.Герцик, В.Паламарчук, В.Подоляка, О.Пометун, Т.Сущенко, Г.Таратути, Ю.Татура, Н.Сінкевич, Г.Шеменова з формування технічної компетентності в учнів основної школи.

У дослідженнях і навчально-методичних комплексах з трудового навчання традиційно розглядається раціонально-технологічний підхід до реалізації навчального змісту (Л.Божович, В.Вербицький, Ф.Гальтон, В.Кузь, М.Корець, Г.Левченко, В.Мадзігон, С.Рубінштейн, В.Сидоренко, М.Смульсон).

Водночас аналіз праць з проблеми формування компетентності у гуртківців засвідчив, що нині немає єдиного підходу до розуміння дефініції, спостерігається неоднорідність термінів, які використовуються для позначення цього лексичного значення. Серед них найбільш поширеними є: „життєва компетентність” (І. Єрмаков, Л. Мітіна, Д.Пузікова), „освітня компетентність” (Б.Гершунський, Т.Добудько, А. Маркова, О.Пометун), „компетентність учня” (М. Лукьянова).

Проблема формування в учнів основної школи конструктивно-технічної компетентності у позашкільних навчальних закладах потребує її нового осмислення. Сутність його полягає у необхідності впровадження політехнічного принципу в практику позашкільних навчальних закладів, у формуванні технічно, технологічно і комп'ютерно освіченої особистості, забезпечення її підготовки до трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства.

Не зважаючи на поширення і значення технічної творчості, вона ще недостатньо досліджена. Майже не розроблено дидактичних основ її формування у гуртківців позашкільних навчальних закладів науково-технічного напряму. Формування конструктивно-технічної компетентності в учнів ще не стало пріоритетним у технічній творчості позашкільних закладів.

Недоліки теоретико-методичного обґрунтування технічної творчості загострюють суперечність між потребою підготовки творчої особистості з розвиненою конструктивно-технічною компетентністю для включення її у сучасне виробництво й окремо існуючими методиками формування конструктивно-технічної компетентності гуртківців у процесі вивчення предметів технічного циклу.

Теоретична та практична значущість формування конструктивно-технічної компетентності у гуртківців під час вивчення технічних дисциплін зумовлена також необхідністю подолання низки суперечностей, виявлених у процесі вибору теми, зокрема, між:

- потребою гуманізації навчально-виховного процесу, необхідністю докорінної зміни характеру взаємин між усіма його учасниками та неготовністю педагогічних кадрів позашкільних навчальних закладів до відповідних змін;

- новими соціальними потребами в конструктивно-технічній компетентності молодих людей як умови реалізації гуманістичної парадигми освіти та недооцінкою цього процесу в сучасному суспільстві;

- необхідністю цілеспрямованого формування конструктивно-технічної компетентності та браком відповідних наукових розробок цієї проблеми.

Актуальність означеної проблеми і недостатність теоретичного і практичного опрацювання її зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Теоретико-методичні основи формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості Інституту педагогіки НАПН України „Зміст і методика технологічної освіти у 12-річній середній загальноосвітній школі” (державний реєстраційний номер 0102U000210).

Тему дисертації узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 7 від 23.09.2003 р).

Мета і завдання дослідження.

Мета полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці методичної системи формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів та експериментальній перевірці ефективності її функціонування.

Визначено основні завдання дослідження:

визначати сутність основних наукових дефініцій і методологічних підходів які розкривають особливості розвитку конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів, визначити і науково обґрунтувати основні напрями дослідження;

визначити критерії, їх показники і рівні сформованості конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів науково-технічного напряму;

з'ясувати методологічні засади і дидактичні умови формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів у процесі навчання технічних дисциплін;

розробити концепцію формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів науково-технічного напряму;

на основі обґрунтування науково-методичних підходів, розробки принципів відбору відповідного змісту та конструювання дидактичних завдань і педагогічних програмних засобів створити методичну систему формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів та експериментально перевірити її ефективність;

узагальнити результати науково-дослідної роботи та розробити рекомендації щодо формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи у процесі навчання технічних дисциплін у позашкільних навчальних закладах.

Об'єкт дослідження - процес навчання технічних дисциплін у позашкільних навчальних закладах науково-технічного напряму.

Предмет дослідження - методична система формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів у процесі навчання технічних дисциплін.

Концепція дослідження. Складний інтегральний характер конструктивно-технічної компетентності гуртківця зумовлює розробку концептуальних ідей дослідження, які потребують обґрунтування на різних рівнях: методологічному, теоретичному та практичному. Конструктивно-технічна компетентність має всі характеристики компетентності взагалі. У зв'язку з цим провідна ідея дослідження полягає в тому, що технічна компетентність, як і компетентність взагалі, формується у процесі діяльності, зокрема навчальної. Ми виходимо з того, що її можна формувати не тільки в діяльності з технічними об'єктами або при розв'язуванні конструктивно-технічних завдань, а й у діяльності із замінниками, наприклад, з моделями або їх аналогами з живої природи. При цьому враховується, що фізіологічні процеси, які відбуваються в організмах рослин, тварин і людини, мають свої аналоги серед процесів хімічних виробництв. В основі фізіологічних процесів лежать принципи, характерні для виробництв. Ці процеси підпорядковуються фізичним законам так само, як і процеси хімічних виробництв або неживої природи. Принципи будови організмів та окремих органів нагадують будову промислових апаратів, технічних пристроїв і механізмів.

Виявлена аналогія між живим і неживим дає змогу припустити, що навчально-виховний процес у позашкільних навчальних закладах з технічним спрямуванням має потенційні можливості для формування в учнів основної школи конструктивно-технічної компетентності.

Конструктивно-технічна компетентність має понятійно-образно-практичну структуру, спрямовується на навчально-пізнавальну діяльність та систематичне включення у процес виконання конструктивно-технічних завдань, технічних понять, оперування образами і здійсненням предметно-маніпулятивних дій, тобто „мислення руками”.

Організація такої діяльності вимагає нетрадиційних методичних підходів до засвоєння відібраних технічних знань з технічних і природничих наук. Такими підходами можуть бути технологічний, конструктивний і дослідницький. Цим комплексом методичних підходів зумовлюється інтеграція природничих і технічних дисциплін, можливість варіювати завданнями і термінами навчання учнів в позашкільному навчальному закладі.

Важлива вимога висувається до змісту завдань. Зміст творчих завдань має нести інформацію, яка сприяє формуванню компонентів технічної компетентності: понятійного, образного, практичного.

Організація пізнавальної діяльності в позашкільному навчальному закладі на гуртках технічного спрямування з урахуванням згаданих вище вимог дає можливість успішно реалізувати освітню і виховну функції навчання та формувати конструктивно-технічну компетентність учнів основної школи.

Окреслені концептуальні положення є підґрунтям для визначення гіпотези дослідження. Нами враховано, що конструктивно-технічна компетентність гуртківця розуміється як системне, багатовимірне, інваріантне утворення, що охоплює змістову (когнітивну), особистісну та операційно-процесуальну складові та створення методичної систему формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів.

Гіпотеза дослідження. Успішне формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в позашкільних навчальних закладах технічного спрямування можливе за умови, якщо у процесі навчання використовувати педагогічну систему, яка реалізується на основі застосування технологічного, конструктивного і дослідницького підходів та спеціально розроблених дидактичних завдань і комп'ютерних програм.

Формування конструктивно-технічної компетентності в гуртківців у позашкільних навчальних закладах наукового-технічного напряму буде ефективним, якщо цей процес реалізується як взаємодія соціокультурного, предметного, професійно-суб'єктивного компонентів, передбачає взаємопроникнення та взаємодоповнення цілеспрямованих і опосередкованих впливів на особистість, організаційне, методичне забезпечення яких спрямоване на технічне збагачення особистості.

За цих умов створюється технічна ситуація, в межах якої посилюється аксіологічна підготовка гуртківців, відбуваються суттєві позитивні зміни в рівнях сформованості їхньої конструктивно-технічної компетентності.

Методи дослідження - теоретичні: системний аналіз філософської, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури з конструктивно-технічних проблем і технічної естетики; ведення навчально-методичної та інструктивно-нормативної документації для визначення понятійно-категоріального апарату; різні види аналізу: порівняльно-зіставний (підрозділи 1.4; 3.2; 4.4); проблемно-генетичний (підрозділ 1.2); проблемно-орієнтовний (підрозділи 2.1; 2.2); креативно-прогностичний (підрозділ 4.2). За допомогою методів порівняння, конкретизації та систематизації вивчено педагогічні явища, розкрито сутність проблеми. У дослідженні використано метод теоретичного моделювання та узагальнення результатів дослідження з метою розкриття наукових аспектів означеної проблеми.

До емпіричних методів належали: педагогічний експеримент, спостереження, бесіди, тестові опитування, анкетування, моделювання педагогічних ситуацій, самооцінка тощо. З їх допомогою експериментально перевірена ефективність функціонування системи змодельованих педагогічних умов і засобів формування конструктивно-технічної компетентності у гуртківців, проведено кількісно-якісний аналіз результатів педагогічного експерименту.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що:

вперше розроблено і теоретично обґрунтовано систему методичного забезпечення формування конструктивно-технічної компетентності в гуртківців у процесі розв'язання конструктивно-технічних завдань, експериментально перевірено її ефективність і особливості функціонування; розроблена модель системи інтерпретована у вигляді конкретних діагностик, методів, засобів цілеспрямованого і опосередкованого впливів на формування компетентності у ході розв'язування конструктивно-технічних завдань;

визначено критерії і показники й апробована методика діагностування рівнів сформованості конструктивно-технічної компетентності гуртківців у процесі володіння технічними дисциплінами; охарактеризовано динаміку, поступовість і поетапність апробації системи методичного забезпечення формування конструктивно-технічної компетентності гуртківців;

доведено, що формування конструктивно-технічної компетентності у гуртківців відбувається відповідно до етапів: інформаційного, аксіологічного, предметно-перетворювального, розроблено їх змістове та методичне забезпечення, спрогнозовано основні результати;

удосконалено зміст, форми і методи конструктивно-технічної творчості гуртківців у позашкільних навчальних закладах науково-технічного напряму;

удосконалено сутність, структуру й зміст поняття „конструктивно-технічна компетентність учня основної школи” - це системне багатовимірне, інваріантне утворення, що охоплює змістову, особистісну та операційно-процесуальну складові;

подальшого розвитку набули положення щодо вивчення об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на процес формування конструктивно-технічної компетентності у гуртківців початкового та основного рівнів і психолого-педагогічних умов формування компетентності на засадах гуманізації, технічної ситуації й особистісно орієнтованого підходу.

Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці методичної системи формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів під час вивчення технічних дисциплін, яке охоплює: комплекс відповідних методик; розроблену і запроваджену в практику навчальну програму спецкурсу «Формування конструктивно-технічної компетентності на заняттях фізико-технічного гуртка»: методи діагностики рівнів сформованості конструктивно-технічної компетентності у гуртківців; методичні розробки, рекомендації та вказівки, навчальний посібник „Формування конструктивно-технічної компетентності в учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів”. Дисертація є підсумком більш як двадцятип'ятирічної роботи автора на посадах директора позашкільного навчального технічного закладу, керівника гуртків авіа-ракетомоделювання, викладача і доцента кафедри управління регіональним і економічним розвитком Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

Результати дослідження мають загальне педагогічне значення, оскільки можуть бути використані при складанні навчальних планів, розробці програм, навчальних посібників, підручників фахівцями позашкільних навчальних закладів науково-технічного напряму, а також у навчальному процесі технічних ВНЗ.

Впровадження результатів дослідження. Результати науково-дослідної роботи впроваджено у Львівському (довідка № 01.370 від 14.10.2008 р.), Тернопільському (довідка № 108.55 від 25.11.2008 р.), Закарпатському (довідка), обласних центрах науково-технічної творчості, а також у районних центрах технічної творчості міст Стрий (довідка № 10 від 01.10.2008 р.), Мукачево (довідка № 301.663 від 11.11.2008 р.), Берегове (довідка № 136.85 від 09.11.2008 р.), Долина, Бучач, Хуст; в Косівському інституті прикладного мистецтва (довідка № 89 від 24.03.2008 р.)

Запропоновані автором підходи до формування конструктивно-технічної компетентності у гуртківців, методики оцінки рівнів її сформованості були частково застосовані в підготовці студентів інженерно-педагогічного факультету Тернопільського педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, (довідка № 1022-40.02 від 11.11.2008 р.), інженерно-педагогічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка № 11-36 від 07.11.2008 р).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження апробовані у процесі навчально-виховної роботи в позашкільних навчальних закладах Івано-Франківської, Закарпатської, Тернопільської, Львівської областей.

Основні результати дослідницької роботи презентувались і обговорювались на науково-практичних конференціях з питань викладання технічних дисциплін 1997 р. (м. Тернопіль), 1999 р. (м. Івано-Франківськ), 1999 р. (м. Львів), 2000 р. (м. Дрогобич), 2001 р. (м. Мукачево), на Республіканській науково-практичній конференції з проблем науково-технічної творчості учнівської молоді (м. Київ, 2003 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції з проблем роботи середніх навчально-виховних закладів нового типу (м. Косів 2003 р.), міжнародній науково-методичній конференції ”Актуальні проблеми і перспективи трудової підготовки молоді” (м. Тернопіль, 2007 р.), VІІІ міжнародна науково-практична конференція „Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання” (м. Вінниця, 2008 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція „Інформатика та комп'ютерно-орієнтовані технології навчання” (м. Хмельницьк, 2009 р.)

Результати дослідження обговорювались на засіданнях лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості Інституту педагогіки АПН України (Київ, 2003-2006 р.р.).

Основні ідеї і положення дисертації, концепція дослідження обговорювалися на науково-методологічному семінарі, засіданнях лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості Інституту педагогіки НАПН України (витяг з протоколу № 85/2 від 31 жовтня 2005 р.).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 29 наукових працях. Із них одноосібних публікацій - 26, публікацій у фахових виданнях, затверджених ВАК України - 21; монографія - 1; навчальних посібників - 3; доповідей і тез виступів - 4; методичних розробок - 7.

Кандидатська дисертація на тему «Виховання у підлітків творчого ставлення до праці у позаурочний час» захищена у 1993 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (394 найменування) та додатків на 141 сторінці. Повний обсяг дисертації становить 604 сторінки (обсяг основного тексту - 436 сторінок). У роботі подано 23 таблиці, 10 рисунків, 2 схеми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність визначеної проблеми; охарактеризовано науковий апарат дослідження, висвітлено ступінь її розробленості проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і гіпотезу, завдання; з'ясовано методологічні та теоретичні засади, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів наукового пошуку, доведено вірогідність та обґрунтованість здобутих результатів, наведено відомості про апробацію, впровадження результатів дослідження.

У першому розділі „Компетентність і психологічні механізми її формування” розкрито генезис технічної освіти в позашкільних навчальних закладах науково-технічного напряму, проаналізовано стан і сутність формування початкових професійних компетенцій, їх зміст та структуру, науково обґрунтовано педагогічні умови формування у гуртківців конструктивно-технічної компетентності.

Аналіз механізмів формування компетенцій показав, що компетентність особистості відіграє важливу роль у всіх формах її діяльності завдяки тому, що зберігає здобутий досвід і забезпечує можливість його активного використання. Практика діяльності позашкільних навчальних закладів дозволила виділити ряд актуальних питань щодо умов ефективного функціонування компетентності в процесі засвоєння технічних знань, вікових можливостей гуртківців, оптимальних шляхів формування компетентності. За твердженням В.Подоляка, Г.Таратути, Т.Гончара та інших, наука перебуває тільки „на підступах до створення єдиної, закінченої теорії компетентності”. В розділі показано, що для створення такої теорії необхідне об'єднання зусиль у дослідженнях особливостей компетентності на принципах методології сучасної науки та системний підхід до розв'язання проблеми. Аналіз праць Р.Аткінсон, С.Бочарової, В.Зінченко, В.Ляудис, Д.Норман дозволив зробити частковий висновок, що системний підхід до вивчення компетентності повинен передбачати розкриття принципів її організації, особливостей функціонування і розвитку компетентності як саморегулюючої системи. Оскільки у педагогіці ще не сформульовано єдиної думки з урахуванням принципу системного аналізу компетентності, не з'ясована специфіка функціонування системи компетентності, то актуальною і своєчасною стає проблема формування конструктивно-технічної компетентності у процесі позашкільної діяльності учнів.

Показано, що формування конструктивно-технічної компетентності в нинішніх умовах пов'язане з соціально-економічними проблемами розвитку ринкових відносин в Україні, змінами у змісті навчання, і як наслідок впровадженні у позашкільних навчальних закладах нових програм та навчальних посібників, які відповідають вимогам сучасності. Тому компетентність гуртківця не має вузьковизначених меж, оскільки від нього вимагається постійне поповнення та розмаїття знань: соціальних, економічних, інформаційних, організаційних та інших, пов'язаних із технічною творчістю.

Особистісна технічна компетентність показана нами як рівень майстерності, якої досягає гуртківець на шляху фахового становлення. У процесі дослідження з'ясовано як широке, так і більш вузьке тлумачення поняття „компетентність”. У широкому сенсі компетентність розуміється як ступінь зрілості гуртківця, якою зумовлюється певний рівень психічного розвитку особистості (навченість і вихованість), що дає можливість людині успішно функціонувати в суспільстві. У вузькому сенсі компетентність розглядається як діяльнісна характеристика, тобто міра входження учнів основної школи в предметно-перетворюючу діяльність, що передбачає володіння конструктивно-технічною компетентністю.

Встановлено, що конструктивно-технічна компетентність охоплює всі сфери технічної діяльності, і є метою, досягнення якої має прагнути гуртківець у процесі навчання і особистісного становлення. Тому структурними компонентами у конструктивно-технічній компетентності були виділені три напрями: мотиваційний (матеріальна зацікавленість), предметно-трудовий (технічний, технологічний, педагогічний), а також компонент саморегуляції.

Аналіз літературних джерел з дослідження структури компонентів дозволив показати, що розвиненість мотиваційної сфери гуртківця на початковій стадії - це технічна освіта учнів основної школи, спрямована на комплексне розв'язання завдань громадянського, морального, естетичного виховання гуртківців, їх розумового і фізичного розвитку, а основна ідея нової системи технічної освіти гуртківців - це поєднання навчання з елементами інтелектуальної власності, інноваціями в педагогічній, індивідуальній, колективно-суспільній і трудовій діяльності.

Спираючись на сучасні педагогічні дослідження, науковці відзначають, що додаткова технічна освіта учнів основної школи на групових заняттях, її конструктивне спрямування в позашкільному навчальному закладі є парадигмою нових технологій навчального процесу. Метою нових технологій навчання гуртківців є здатність до застосування спеціальних технічних знань у процесі праці, розвиток інтелектуальних здібностей, інновацій, творчого розв'язання поставлених проблем, готовності до роботи в умовах сучасної ринкової економіки і, головне, - одержання знань з основ спеціальних технічних дисциплін, які в майбутньому допоможуть сформувати конструктивно-технічну компетентність кожному гуртківцеві.

Це дозволило нам зробити частковий висновок, що знання спеціальних технічних дисциплін пришвидшує формування певних умінь і навичок, необхідних молодій особі для майбутньої трудової діяльності. Глибоке мислення не може виникнути саме собою, воно зв'язане з рівнем технічної підготовки учнів, тому для формування у гуртківців основ спеціального технічного мислення їх необхідно не тільки озброювати технічними знаннями, а й включати в активну творчу і конструктивно-технічну діяльність, якою збагачується формування технічної компетентності зі спеціальних дисциплін.

Розглядаючи засади формування конструктивно-технічної компетентності у гуртківців у процесі занять у позашкільному навчальному закладі, встановлено, що технічна освіта як система методологічно-пізнавальних поглядів включає важливі чинники. Серед них нами виділено: технічну свідомість, зміст якої передбачає уявлення про технічний розвиток суспільства, ставлення до праці як першої життєвої необхідності, як джерела сили і могутності держави; свідоме ставлення до участі в продуктивній праці, систему знань про технологічні процеси, її закони, принципи; єдність слова і діла; дотримання норм колективізму; усвідомлення необхідності розвитку інтелектуальної власності, інновацій; досвід технічної діяльності, зміст якої передбачає систему загальних умінь і навичок використання технологічної діяльності; уміння проводити аналіз діяльності, об'єктивно оцінювати свою працю; наявність знань зі спеціальних технічних дисциплін; активізація технічної позиції зміст якої передбачає технологічні потреби, технічні інтереси, переконання, ціннісні орієнтації, реалізацію власних нахилів, прагнення до вибору професії, професійної кар'єри, досягнення бажаних результатів.

Встановлено, що значення технічної освіти в навчальних планах позашкільних навчальних закладів освіти визначається рядом причин: необхідністю дати гуртківцям технічні знання про суть та мету технічної діяльності у суспільстві; сформувати у керівників гуртків систему технічних знань, діловитість, підприємливість, навчити аналізувати ситуацію і приймати обґрунтовані рішення; забезпечити майбутніх гуртківців теоретичними знаннями, практичними вміннями, необхідними для управління виробничими та економічними процесами.

Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури показав, що стратегічним напрямком при вивченні техніки та технологічних процесів - допомогти гуртківцям зорієнтуватися в суспільному середовищі, використати знання з технічних дисциплін при виборі майбутньої професійної діяльності, вміти користуватися інформаційними джерелами, які є основою збагачення знань і формування професійних навичок майбутнього спеціаліста. Знання спеціальних технічних дисциплін повинні сприяти формуванню технічної компетентності, необхідної гуртківцеві для його майбутньої трудової діяльності. Тому для формування у гуртківців позашкільного навчального закладу основ конструктивно-технічної компетентності їх необхідно не тільки озброювати технічними знаннями, а й залучати до активної технічної діяльності, розвиваючи їх мотивацію та формуючи відповідні уміння. Таким чином технічна обізнаність є основою загальної компетентності гуртківця, вміння аналізувати та оцінювати технічну ситуацію, вміння розв'язувати конкретні життєві проблеми викликані впливом техніки і технології.

Аналіз умов формування конструктивно-технічної компетентності показав, що остання суттєво залежить від наукової інформації, яка відображає об'єктивні закономірності розвитку природи, суспільства і мислення. Сучасний стан розвитку суспільства дає підставу стверджувати, що технічний розвиток потребує підготовки особистості до сприйняття великих обсягів як природної, так і штучної інформації, яка подається в процесі навчально-виховного процесу. Показано, що використання дидактичних методів наукової інформації у навчально-виховному процесі повинно привести до вдосконалення науково-дослідницької та навчально-виховної діяльності, а застосування автоматизованих комплексів і систем сприяти розвитку технічної компетентності гуртківців.

Це дозволило нам створити концепцію впливу інформаційних технологій у процесі навчання як чинника сталого розвитку технічної компетентності гуртківців. Крім того технічна інформатизація повинна сприяти створенню банків інформаційних даних, програмних засобів, які в процесі навчання забезпечують стандартизацію та вдосконалення позашкільної навчальної діяльності і тим самим суттєво впливає на формування у гуртківців конструктивно-технічної компетентності.

Дослідження цієї проблеми дало нам змогу сформувати конструктивно-технічну компетентність за трьома основними блоками: соціальним, мотиваційним та функціональним (табл. 1).

Таблиця 1

Три основні блоки конструктивно-технічної компетентності гуртківців

Зазначені у таблиці основні структурні компоненти необхідно враховувати при розробці методичної системи формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів під час вивчення технічних дисциплін.

У другому розділі „Структура і зміст конструктивно-технічної компетентності” розглянуто пізнавальний характер розв'язання конструктивно-технічних завдань гуртківцями.

Дослідження структури професійної підготовки вчителя трудового навчання дозволило висвітлити методологічну роль парадигми як системи поглядів майбутніх учителів трудового навчання на проведення педагогічної дослідницької діяльності та показати, що формування їх готовності до цієї діяльності повинно проходити на основі узгодження понять "наука", "парадигма", які визначають відмінності педагогічної діяльності від науково-педагогічної, оскільки це визначає структуру і зміст педагогічної дослідницької діяльності .

Аналіз дефініцій «конструктивно-технічна компетентність» показав, що більшість визначень утворюють синонімічний ряд і можуть використовуватися як рівнозначні різновиду ряду. Серед сучасних розробок досліджуваної проблеми для розробки нашої системи виділено різноманітні трактування поняття компетентності учнів основної школи відповідно, її змісту, структури та видів. За основу були взяті дослідження: О.Крисан, яка презентує надпредметні, загальнопредметні і спеціально-предметні компетентності; І.Єрмаков і Д.Пузікова виокремлюють базові і похідні компетентності; Г.Сливко ключові компетентності, такі як математичну, комунікативну, інформаційну, автономізаційну, соціальну, продуктивну, моральну.

Це дозволило нам конструктивно-технічну компетентність учнів розглядати як грамотність, освіченість, ерудованість гуртківця, що досягаються їхньою спеціальною технічною підготовкою. Це практичний досвід гуртківця в різних видах предметно-перетворювальної діяльності, його вміння і навички, підготовленість, знання та ерудиція, а також визначення шляхів і можливостей забезпечення їх набуття та функціонування за допомогою свідомого мислення.

Були виокремлені два основні напрями в розв'язанні проблеми формування в гуртківців основної школи компетентностей: перший - створення нових інформаційних технологій з урахуванням досвіду форм реалізації компетентності учнів; другий - розробка теоретико-методичних засад формування в гуртківців основної школи компетентностей. При цьому ми вважаємо, що попередні теоретичні доробки варто використовувати лише як вихідні, адже вони не завжди відповідають потребам сьогодення. Особливо актуальною є потреба у розробці методологічних засад формування конструктивно-технічної компетентності учнів у позашкільних навчальних закладах. Саме тому методологічні засади формування в гуртківців компетентностей під час вивчення технічних дисциплін виокремлено нами як пріоритетну проблему. Вона стає однією з найважливіших не лише для педагогіки, а й для більшості наук гуманітарного і технічного напрямів, які вивчаються у позашкільних навчальних закладах.

Аналіз діяльності позашкільних навчальних закладів показав, що існуючий рівень теорії і практики формування в гуртківців основної школи компетентностей під час вивчення технічних дисциплін недостатній. Розв'язання цієї проблеми відзначається вузькою спрямованістю окремих аспектів. Не завжди враховується комплексний характер творчості, поява нових тенденцій у гуманітарних і техніко-технологічних науках.

Показано, що в практиці роботи позашкільних навчальних закладів керівники гуртків приступають до роботи без належного організаційного, теоретичного та методичного забезпечення для вирішення завдань, пов'язаних з підвищенням рівня ефективності позашкільної творчості, формування конструктивно-технічної компетентності особистості, управління цими процесами.

Аналіз розвитку теорії і практики формування конструктивно-технічної компетентності учнів у позашкільних навчальних закладах засвідчив, що є певні напрацювання теоретичних основ формування технічної компетентності. Водночас в умовах соціальних перетворень і розвитку науково-технічного прогресу, коли промисловий та аграрний комплекси розвиваються на засадах новітніх досягнень науки і техніки, коли розробляються прогресивні технології видобування сировини і виробництва матеріалів з наперед заданими властивостями, а технології мають відповідати принципам ресурсо- та енергозберігання, роботизації, кібернетизації та охорони навколишнього середовища, підвищується інтелектуальна база що до формування конструктивно-технічної компетентності гуртківців позашкільних закладів науково-технічного напряму. Це спричиняє необхідність розробки системного підходу до формування конструктивно-технічної компетентності гуртківців у процесі вивчення технічних дисциплін. За основу конструювання, проектування, розв'язування конструктивно-технічних завдань, пошук винаходів і патентів техніки, мають стати основними видами творчої діяльності людини в галузі техніки, бо лише на творчій діяльності базується розвиток науково-технічного прогресу.

Встановлено, що процес пізнавальної діяльності гуртківців на занятті з об'єктами техніки має багатовекторну педагогічно-психологічно-технічну структуру.

1. Гуртківці 5-6 класів мають достатній рівень компетентності, необхідний для розв'язання конструктивно-технічних завдань відповідно до вікових особливостей або з урахуванням рівня першого року навчання в гуртках різного спрямування. Звідси - висновок, що гуртківців 7-8 класів (другий рік навчання), 9 класу (третій рік навчання) можна спрямовувати на формування конструктивно-технічної компетентності в ході розв'язання конструктивно-технічних завдань.

2. Розробка та зміст завдань різних видів графічної та комп'ютерних програм повинні виконуватись відповідно до природних здібностей учнів до технічної творчості, що допоможе гуртківцям у розвитку їхньої конструктивно-технічної компетентності.

3. Конструктивно-технічна компетентність формується завдяки проектуванню технічних об'єктів і моделюванню за допомогою комп'ютера явищ техніки і природи, пошуку аналогів між біологічними і технічними об'єктами. У гуртковій діяльності важливо зберігати принцип наступності, який відображає загальні, соціальні, міжнаукові та педагогічні закони і закономірності навчально-виховного процесу.

Це дозволило нам виділити два основні принципи побудови системи формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів: принцип наступності формування конструктивно-технічної компетентності - це завдання з реалізації політехнічних і соціальних свобод учнів основної школи на заняттях у позашкільних навчальних закладах науково-технічного напряму, та принцип поетапності.

Структура конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів у розділі представлена сукупністю мотиваційного, змістового, процесуального й результативного компонентів. Вона віддзеркалює основні складники пропонованої моделі формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів: мотив, предмет, процес, результат. Кожний з компонентів пропонованої моделі виконує певну дидактичну функцію, що покликана забезпечити оптимальність набуття знань учнями.

Третій розділ „Дидактичні закономірності формування конструктивно-технічної компетентності” - обґрунтовано концепцію формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів у процесі навчання технічних дисциплін; подано методологічні засади і дидактичні умови формування конструктивно-технічної компетентності учнів; розроблено критерії, показники і рівні сформованості конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів науково-технічного напряму.

Виокремлення системи філософських принципів та її взаємозв'язків як методологічної основи формування конструктивно-технічної компетентності дало можливість стверджувати, що підготовка учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів у процесі навчання технічних дисциплін може розглядатись як об'єктивно існуюче, складне та суперечливе, неперервне системно-функціональне, соціально-педагогічне явище в загальному педагогічному процесі та становить собою специфічний цілісний відносно самостійний педагогічний процес, який водночас є педагогічною системою.

Відповідно до проведених досліджень встановлено концептуальні засади формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів у процесі навчання технічних дисциплін та визначено психолого-педагогічну сутність поняття «конструктивно-технічна компетентність». Конструктивно-технічна компетентність гуртківця є інтегрованим особистісним утворенням на засадах теоретичних знань технічних дисциплін,практичних умінь,індивідуальних особистісних якостей,накопиченого досвіду,що зумовлюють готовність учня до виконання професійної діяльності в умовах суспільних відносин.

Таке визначення дало змогу розглянути процес формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів у процесі навчання технічних дисциплін як складний інегративний феномен, що існує як соціальне, педагогічне та психологічне явище, з'ясувати основні підходи щодо вивчення сутності цієї проблеми.

Системотвірним елементом формування конструктивно-технічної компетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів у процесі навчання технічних дисциплін є завдання, які забезпечують поступове, поетапне нагромадження учнями знань і досвіду конструктивно-технічної компетентності та забезпечують самоорганізацію самостійності у здійсненні цієї діяльності.

В розділі показано, що сучасному суспільству необхідні працівники із широкою гамою технічної компетентності, умінням орієнтуватися у конкурентному середовищі. Оскільки фундамент технічної освіти дає загальноосвітня школа, а позашкільні навчальні заклади за змістом і спрямованістю своєї діяльності стають центрами мотиваційного розвитку, самореалізації, професійного самовизначення, самостановлення та формування життєвої компетентності гуртківця, то перехід сучасних позашкільних навчальних закладів у новий якісний стан збігається у часі з усвідомленням педагогічно громадянського значення позашкільної освіти і виховання не тільки як надзвичайно актуального явища для модернізації освітнього простору України, а і як однієї зі складових педагогіки розвитку особистості.

Результати констатувального етапу дослідження дали підставу встановити, що окремі аспекти розвитку гурткової роботи в системі освіти України, її сучасний стан і фінансування, кількість навчальних закладів, випуск спеціалістів, готових до праці в умовах ринкової економіки, вимагають постійного вдосконалення.

Встановлено, що серед факторів, які негативно впливають на навчальний процес у позашкільних навчальних закладах, є недостатня забезпеченість сучасними підручниками та наочним приладдям, недостатньо сформовану матеріальну базу, а також низький рівень комп'ютеризації, оскільки позашкільні навчальні заклади здебільшого оснащені морально і фізично застарілими комп'ютерами або взагалі їх не мають. Основною причиною такого стану справ є недостатнє фінансування державою навчальних закладів.

В той же час, аналіз педагогічної практики показує, що необхідною умовою входження в інформаційне суспільство, є необхідність надання сучасної технічної освіти та підготовки молоді до виконання нових технічних завдань. Наша технічна наука орієнтується на передові теорії країн з розвиненими виробничими та інформативно-комунікативними технологіями. Тому виникає потреба в створенні ефективної системи підготовки нових працівників, які відповідали б сучасним вимогам ринкової економіки.

Вітчизняні науковці, які займаються проблемами гурткової роботи, не в достатній мірі висвітлюють проблему формування конструктивно-технічної компетентності в позашкільних навчальних закладах в нових умовах зміни парадигми суспільства і суспільних відносин, не пропонують нових підходів, яких вимагає сьогодення. Хоча проблеми ринкової економіки вимагають актуалізації знань не тільки з технічних дисциплін, а і основ виробництва, технологій, маркетингу, менеджменту та фінансових дисциплін.

У відповідності з цим, нами була запропонована ідея (1993 р.) створення в Івано-Франківському державному педагогічному інституті ім. Стефаника умов для підготовки керівників технічних гуртків, які могли б проводити навчально-виховну роботу в позашкільних навчальних закладах науково-технічного напряму.

Аналіз діяльності цих умов показав, що здатність гуртківця до творчості, набуття важливих конструктивно-технічних компетентностей у процесі навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі стають вагомими з огляду на умови ринку, сучасного виробництва, тих завдань, які виникають у процесі трудової діяльності і готових рецептів розв'язання яких не можуть дати навчальні заклади. Це дає можливість стверджувати, що творчість на занятті може бути сьогодні повноцінною лише за умови, якщо в учня розвинути здатність творчо мислити, забезпечити можливість взаємодії з навколишнім середовищем, сформувати відповідний рівень компетентності. Особливо сприятливим є середовище сучасної неперервної освіти: школа - позашкільний навчальний заклад - училище - ВНЗ яке створює умови для поступового формування ключових компетентностей.

Дослідження формування компетентності гуртківця позашкільного навчального закладу дозволило розкрити такі взаємопов'язані педагогічні умови, як управління навчально-виховним процесом, врахування сучасних вимог до формування конструктивно-технічної компетентності; особистісно орієнтований підхід до гуртківця, керівника гуртка, до напрямів формування компетентностей. Їх інтегральна взаємодія на передній план виводить проблему неможливості успішно змінювати, розвивати, трансформувати в новий якісний стан гуртківця, залишаючи при цьому незмінним процес новітніх технологій навчання. Тому в умовах реформування освітнього процесу необхідно поглибити й систематизувати уявлення про необхідність процесу формування конструктивно-технічної компетентності учнів.

Вирішення питання ефективності формування конструктивно-технічної компетентності гуртківця позашкільного навчального закладу залежить від знання самої структури компетентності. Вона включає: принцип єдності навчання і праці, пізнавальний інтерес, схильність до знань, вищих соціальних потреб до самовираження та проявлення здібностей і ділових якостей.

Самостійна трудова діяльність гуртківця - це, насамперед, творча діяльність, що базується на достатньо розвинених загальнотрудових і спеціальних уміннях.

Важливою умовою формування у гуртківців відповідних технічних компетентностей, безперечно, є вивчення спеціальних технічних наук, які поєднують в собі різні напрями досліджень. Ця теза обґрунтовується на аналізі публікацій, які вагомо поповнили розвиток педагогічної науки та підготовки молоді до трудової діяльності у сучасних умовах, зокрема, праці Ю.Герцик, В.Подоляка, О.Пометун, Г.Таратути, а також навчальні посібники, присвячені розвитку творчих здібностей учнівської молоді, підготовки її до умов ринкової економіки (автори І.Волощук, Г.Гончар, В.Мадзігон, В.Моляко, І.Прокопенко та інші).

Суттєвим фактором виховання молоді та формування у гуртківців конструктивно-технічної компетентності повинні бути державотворчі процеси та вплив етнічної культури. Феномен конструктивно-технічна компетентність не може виникнути сам собою, він пов'язаний з рівнем загальної та спеціальної технічної підготовки гуртківців. Тому для формування у гуртківців технічної компетентності необхідно не тільки озброювати їх технічними знаннями, а й включати до активної практичної трудової діяльності. Прищепити гуртківцям любов до засвоєння знань і праці - одне із важливих завдань навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі.

Проведені нами дослідження дають підставу стверджувати, що освіта та навчання вимагають постійного удосконалення змісту як навчальних програм з основ наук, навчально-методичного забезпечення гурткової роботи, включення до посібників розділів з трудового виховання і формування компетенцій.

Свідомо ставитися до вибору професії - означає мати не тільки знання, а й вміння користуватися ними в житті, застосовувати їх на практиці, керуватися ними у своїй поведінці. Свідоме ставлення до вибору професії - це мотивована спрямованість особистості на: усвідомлення соціального та особистісного значення вибору професії; оволодіння системними профорієнтаційними знаннями; активні способи формування фахової компетентності до майбутньої праці і практична апробація своїх можливостей; самовиховання професійно важливих компетентностей.

Зростання ролі науки, інформаційних і комп'ютерних технологій, інтелектуалізація праці на сучасному етапі зумовлюють необхідність засвоєння в гуртківців не тільки теоретичних знань, а й інтелектуальних трудових навичок та вмінь, необхідних для формування операційно-технічної сфери особистості, її професійно значущих якостей у галузі творчої інтелектуальної діяльності.