Розвиток систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі (кінець ХІХ – ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОCЛИХ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

13.00.04 - “Теорія і методика професійної освіти”

Розвиток систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі (кінець ХІХ - ХХ ст.)

Каплун Андрій Володимирович

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, м. Київ.

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член Національної академії педагогічних наук України Ничкало Нелля Григорівна, Президія Національної академії педагогічних наук України, академік-секретар Відділення професійної освіти і освіти дорослих НАПН України, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України Радкевич Валентина Олександрівна, директор Інституту професійно-технічної освіти НАПН України;

доктор педагогічних наук, доцент Бідюк Наталія Михайлівна, завідувач кафедри практики іноземних мов та методики викладання Хмельницького національного університету;

доктор історичних наук, доцент Докашенко Галина Петрівна, завідувач кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Захист відбудеться 22 червня 2011 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

Автореферат розісланий 20 травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко

1. Загальна характеристика роботи

кваліфікований болгарія професійний освіта

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку професійної освіти і навчання у Європі й світі характеризується процесами глобалізації, стандартизації, децентралізації та інформатизації. Активізація економічної інтеграції, стрімкий технологічний прогрес порушили спільний для всіх країн комплекс проблем щодо вдосконалення підготовки кваліфікованих робітників. На їх розв'язання спрямована діяльність Міжнародної організації праці, ЮНЕСКО, СЕDEFOP, Європейського фонду освіти (ЄФО), а також положення Копенгагенської декларації. Актуальність і прогностичність підготовки кваліфікованих робітників відображено у багатьох звітах, деклараціях та інших документах міжнародних організацій.

Тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми щодо побудови економічно розвиненої демократичної держави та її виходу на світовий ринок. Одним із шляхів вирішення зазначених проблем в умовах інтеграції України до європейського і світового освітнього простору є не тільки звернення до найкращих зразків вітчизняної педагогіки, а й врахування прогресивних ідей зарубіжного досвіду.

У цьому контексті вагомими є досягнення Болгарії і Польщі, які за порівняно короткий час стали членами Європейського Союзу, що позитивно вплинуло на їх соціально-економічний розвиток, визначило стратегічні напрями реформування систем професійної освіти і навчання та сприяло розробці національних стратегій підготовки виробничого персоналу.

На початку ХХІ ст. у Болгарії і Польщі реалізується державна політика в галузі професійної освіти і навчання з урахуванням перспектив науково-технічного та інтеграційного прогресу, зростання інтересу до порівняння економічних показників, раціонального використання трудових ресурсів і запитів молодого покоління. Звернення до досвіду Болгарії і Польщі з питань становлення і розвитку систем підготовки кваліфікованих робітників з метою виявлення їх особливостей та прогресивних ідей в умовах Європейського Союзу стає об'єктивною потребою.

Порівняльно-педагогічне вивчення зарубіжного досвіду, зокрема Болгарії і Польщі, щодо організації змісту, форм, методів і технології професійної освіти за період ХХ ст. має важливе значення для розв'язання завдань, спрямованих на модернізацію підготовки кваліфікованих робітників у нашій країні. Проведений нами аналіз свідчить, що у порівняльно-педагогічному аспекті досвід цих двох країн щодо розвитку систем професійної освіти за столітній період в Україні не вивчався. Особливий інтерес становить те, що у Болгарії і Польщі економічні, соціальні й технологічні перетворення відбуваються приблизно у таких же умовах, що й в Україні.

На різних історичних етапах у цих державах відбуваються соціально-економічні зміни, які, безумовно, впливали на розвиток систем підготовки кваліфікованих робітників. Це зумовлювалося об'єктивними потребами їх вдосконалення з урахуванням науково-технічних досягнень. Оскільки Болгарія і Польща належать до Центрально-Східноєвропейських держав, то у їх розвитку було чимало подібного, що зумовлювалося об'єктивними історичними процесами. Водночас, їм були притаманні і свої особливості. Незважаючи на тривалий розвиток в умовах соціалістичної доби, державна політика цих країн спрямовувалася на пошук шляхів становлення і розвитку систем професійної освіти і навчання. Тому виявлення подібного й відмінного у цій діяльності може стати цінним джерелом позитивних ідей, творче впровадження яких сприятиме створенню належних умов для забезпечення якісної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників в Україні.

Як відомо, обидві країни тривалий час перебували у залежності від інших держав, їхнє народне господарство і економіка подолали не одну кризу. Це, безумовно, відбивалося на освіті загалом і професійній зокрема. Історико-педагогічний процес становлення і розвитку професійної освіти, зокрема положення, ідеї, тенденції, що мали місце на різних етапах розвитку цих систем у Болгарії, Польщі та Україні потребують аналізу. Адже у сучасній Європі системи професійної освіти і навчання перетворюються із другорядного на винятково важливий компонент освіти, про що свідчить цілеспрямована державна політика, зорієнтована на обґрунтування національних рамок кваліфікацій, стандартних кваліфікаційних вимог до навчання професії.

Упродовж двох останніх десятиліть українськими науковцями досить активно здійснювалися порівняльно-педагогічні дослідження систем освіти розвинених країн: США, Німеччини, Канади, Франції, Великої Британії, Китаю, країн Скандинавії (Н. Бідюк, Н. Абашкіна, Н. Авшенюк, В. Кудін, М. Лещенко, О. Матвієнко, О. Огієнко та ін.), а також найближчих сусідів України - Польщі, Чехії, Словаччини, Болгарії (І. Ковчина, А. Василюк, Л. Гриневич, Б. Мельниченко, Г. Докашенко та ін.).

Слід зазначити, що професійна освіта країн, що нами вивчаються, розвивалася під впливом соціалістичної ідеології, на що вказують результати досліджень вчених С. Батишева, А. Бєляєвої, М. Махмутова, О. Новикова, Н. Ничкало, І. Старикова. Аналіз історико-педагогічних джерел, з урахуванням результатів якого виявлено закономірності, провідні тенденції й суперечності у розвитку національних систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі в умовах модернізації освіти та соціально-економічних відносин, уможливив обґрунтування положення щодо прогностичного значення порівняльно-педагогічних досліджень з проблем підготовки виробничого персоналу для економіки різних держав, у тому числі Болгарії і Польщі, а також України. Здійснене вивчення стану досліджуваної проблеми в теорії і на практиці дало змогу виявити суперечності: між глобальними світовими тенденціями нагромадження знань, налагодженням соціального партнерства, розвитком міжнародного співробітництва та відсутністю вітчизняної науково обґрунтованої системи цілісного процесу неперервної професійної освіти підготовки кваліфікованого робітника; між високою потребою в глибокому розумінні нової соціально-економічної й педагогічної дійсності і відсутністю деідеологізованих порівняльно-педагогічних досліджень становлення і розвитку національних систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі; між зрослими вимогами сучасного виробництва до якості підготовки кваліфікованих робітників в умовах інформаційно-технологічного розвитку й неготовністю української системи професійно-технічної освіти до відповідних трансформацій; між соціальною потребою у висококваліфікованих фахівцях із визначеними вимогами щодо професійно важливих якостей та невирішеністю цієї проблеми у зв'язку із застарілими підходами до визначення змісту і програмно-методичного забезпечення; між необхідністю організації освітнього процесу в контексті діалогу культур і недостатньою обґрунтованістю міжкультурної складової управління системами професійної освіти і навчання. Прагнення виявити тенденції розвитку систем професійної освіти Болгарії і Польщі, дати узагальнену характеристику принципів, функцій, науково-методичного забезпечення цього процесу, розкрити зміст та засади організації управління навчально-виховним процесом у професійних закладах різного типу в цих країнах, обґрунтувати вплив європейських інтегративних процесів та перспективи розвитку систем підготовки кваліфікованих робітників Болгарії, Польщі та України, виявити прогностичні підходи до підготовки кваліфікованих робітничих кадрів у цих країнах та можливості використання їхнього досвіду в Україні зумовили вибір теми дослідження ? «Розвиток систем професійної освіти у Болгарії і Польщі (кінець XIX - XX ст.)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України з тем: «Теорія і практика підготовки педагогічного і виробничого персоналу в зарубіжних країнах» (РК № 0105U00040), «Модернізація педагогічної освіти в європейському та євроатлантичному освітньому просторі» (РК № 0108U00699).

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (протокол № 3 від 24.02.2005 р.) та узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 4 від 26.04.2005 р.).

Об'єкт дослідження - системи підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі в їх історичному розвитку.

Предмет дослідження - основні напрями і тенденції розвитку національних систем професійної освіти в Болгарії і Польщі в кінці XIX - XX столітті.

Мета дослідження - на основі порівняльно-педагогічного аналізу виявити тенденції й особливості розвитку систем професійної освіти Болгарії і Польщі, управління ними на різних історичних етапах та обґрунтувати можливості творчого використання в Україні прогресивних ідей досвіду підготовки кваліфікованих кадрів у системах професійної освіти і навчання цих країн.

Хронологічні межі порівняльного дослідження систем професійної освіти у Болгарії і Польщі охоплюють період від кінця ХІХ століття до початку ХХІ століття. Нижня межа наукового пошуку зумовлена початком формування і розбудови національних систем підготовки робітничих кадрів у цих країнах. Верхня межа - початок третього тисячоліття, коли Болгарія і Польща стали членами Європейського Союзу й реалізують завдання підготовки виробничого персоналу у контексті євроінтеграційних процесів.

Концепція дослідження ґрунтується на положенні про те, що розв'язання проблем розвитку систем підготовки робітників до здійснення професійних функцій випливає із сучасних концепцій розвитку суспільства, складовою якого є професійна освіта. В основу дослідження покладено сучасні теорії розвитку людського, соціального і культурного капіталу; впливу ринку праці на обґрунтування вимог до підготовки кваліфікованого конкурентоспроможного робітника; положення концепції неперервної освіти, динамічного розвитку особистості фахівця; провідні положення професійної педагогіки щодо системного зв'язку навчально-виховного процесу у закладах професійної освіти з відповідною галуззю виробництва (С. Батишев); положення педагогіки і психології праці, зокрема ергатичної системи, яка охоплює «людину - працю - професійне середовище», поєднання загальної і професійної підготовки, її фундаменталізації в системі професійної освіти і навчання; положення щодо випереджувального підходу в організації підготовки виробничого персоналу з урахуванням євроінтеграційного простору і динамічних змін, що відбуваються на національному і європейському ринках праці. У зв'язку з цим виникає необхідність удосконалення змісту, структури, принципів, функцій і науково-методичного забезпечення професійної освіти на основі використання у процесі її реформування кращого досвіду підготовки кваліфікованих робітників у колишніх соціалістичних країнах.

Порівняльно-педагогічне дослідження здійснювалося на засадах принципів історизму, полікультурності, детермінізму, системності, всебiчності вивчення явищ та процесiв, взаємозв'язку та взаємозумовленості явищ; диференціації й інтеграції; поетапності розкриття сутності ідеї реформування системи професійної освіти і навчання як основи модернізації процесу підготовки кваліфікованих робітників; використання структурно-функцiонального, системного, прогностичного, синергетичного, діяльнісного пiдходів до організації та здійснення професійної підготовки майбутнього конкурентоспроможного робітника; цілісного вивчення систем професійної освіти Болгарії і Польщі.

Дослідження ґрунтувалося на проблемно-порівняльному методі, що дало змогу синтезувати розвиток досліджуваних систем у політичних, культурних і загальнолюдських вимірах. При цьому порівняння здійснювалося на двох рівнях - часовому і просторовому. За допомогою емпіричних методів вивчався вітчизняний і зарубіжний (зокрема болгарський і польський) досвід підготовки майбутніх фахівців, навчально-методична документація та матеріали, нормативно-правова база галузі професійної освіти в динаміці її розвитку.

Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження:

Вивчити стан дослідженості проблеми розвитку систем професійної освіти у Болгарії і Польщі у педагогічній науці.

Схарактеризувати соціально-економічні передумови становлення і розвитку систем професійної освіти у Болгарії і Польщі у 1880 - 1950 рр.

Проаналізувати стратегію розвитку систем професійної освіти у Болгарії і Польщі в умовах індустріалізації (1950 - 1990 рр.).

Розкрити напрями модернізації систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі у постсоціалістичний період.

Виявити особливості навчальних планів і програм підготовки кваліфікованих робітників у професійних навчальних закладах Болгарії і Польщі на різних історичних етапах.

Розкрити специфіку управління системами підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі на різних етапах.

Дослідити вплив глобалізаційних та інтеграційних процесів на трансформацію національних систем підготовки фахівців у Болгарії і Польщі в умовах Європейського Союзу.

Виявити основні тенденції розвитку систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі на різних історичних етапах та здійснити прогностичне обґрунтування розвитку системи професійно-технічної освіти України з урахуванням євроінтеграційних процесів.

Розробити спецкурс і методичні рекомендації щодо використання в Україні прогресивних ідей досвіду підготовки кваліфікованих кадрів у системах професійної освіти Болгарії і Польщі.

Методологічну основу дослідження становлять: основні положення теорії наукового пізнання, концептуальні положення про єдність історичного, логічного і діалектичного пізнання педагогічних явищ на різних історичних етапах, системного аналізу підготовки фахівців; про розвиток професійної педагогіки як педагогічної субдисципліни; концептуальні положення педагогіки і психології щодо професійного розвитку особистості; філософські, соціологічні та психолого-педагогічні положення про розвиток якісно нової системи підготовки фахівця у професійному навчальному закладі; теоретичне обґрунтування інноваційного підходу до змісту і форм організації професійної освіти і навчання; концептуальні положення щодо гуманізації освіти, індивідуалізації та диференціації навчання, ідеї щодо розвитку національної культури як соціального явища.

Визначальними методологічними підходами, на основі яких здійснювався науковий пошук, стали:

– історичний, який дав змогу здійснити об'єктивний науковий аналіз і виявити стан досліджуваної проблеми в історико-педагогічній науці; розкрити зумовленість становлення і розвитку систем професійної освіти в освітньому просторі Болгарії і Польщі соціально-культурними чинниками; проаналізувати зміст підготовки кваліфікованих робітників у цих країнах та його філософсько-методичні засади на різних історичних етапах;

– хронологічний, що уможливив простеження динаміки змін у розвитку систем професійної освіти Болгарії і Польщі на різних історичних етапах та визначення його періодів;

– системний, що уможливив всебічний науковий аналіз розвитку систем професійної освіти майбутніх кваліфікованих працівників з позицій цілісності, тобто схарактеризувати компоненти системи професійної освіти (структура, зміст освіти, організація навчально-виховного процесу, управління освітою, методи професійного навчання, соціальне партнерство тощо), виявити їхні взаємозв'язки і взаємовпливи; визначити механізм їх цілеспрямованого функціонування та розвитку, розглянути системи професійної освіти Болгарії і Польщі як цілісні явища в єдності із соціально-економічними змінами з урахуванням етнонаціональних традицій і досвіду професійної підготовки майбутніх робітників;

– синергетичний, який дав змогу порівняти еволюцію і динаміку розвитку і реформування систем професійної освіти Болгарії і Польщі як інтегрованих, складних і суперечливих процесів, що відбуваються під впливом соціально-економічних чинників, змін на ринку праці та євроінтеграційних процесів;

? соціологічний, що спрямовувався на виявлення соціальних функцій і суперечностей у розвитку і реформуванні систем професійної освіти Болгарії і Польщі у контексті соціальних відносин і суспільних процесів, динаміки і трансформації суспільства;

– функціональний, який допоміг виявити функції систем професійної освіти Болгарії і Польщі, особливості науково-методичного забезпечення їхньої реалізації на різних рівнях у конкретних умовах функціонування;

– когнітивний, який сприяв здійсненню порівняльно-педагогічного аналізу за відповідними напрямами (структура і мережа систем професійної освіти, напрями, профілі та навчальні плани професійної підготовки, принципи і функції управління та особливості його децентралізації, методичне забезпечення, інноваційні навчальні технології тощо);

– міждисциплінарний, який забезпечив використання наукових теорій та концепцій філософії, економіки, педагогіки праці та професійної педагогіки з метою всебічного аналізу розвитку систем професійної освіти Болгарії і Польщі;

– прогностичний, що спрямовувався на виявлення подібного і відмінного у розвитку систем професійної освіти Болгарії і Польщі, прогресивних ідей у підготовці кваліфікованих робітників у кожній з досліджуваних країн та можливостей їх творчого використання в розвитку і модернізації системи професійної освіти і навчання в Україні в контексті концепції неперервної освіти та євроінтеграційних процесів.

Теоретичну основу дослідження становлять: положення сучасної філософії освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Кудін, В. Лутай); фундаментальні ідеї класиків світової педагогічної думки (Й. Гербарт, Дж. Дьюї, Г. Кершенштейнер, Я.А. Коменський, А. Макаренко, В. Сухомлинський); положення щодо історії розвитку національних систем професійної освіти Болгарії і Польщі (Ж. Атанасов, Б. Боєв, Н. Веліков, М. Гавізов, Л. Димитров, К. Калінов, П. Кандєв, Н. Павлов, П. Радєв, В. Топенчаров, Н. Чакиров, Н. Чолаков; Х. Беднарчик, І. Воєводський, Ч. Купісевич, С. Левандовський, В. Мошинський, Т. Орнатовський, Б. Суходольський, Я. Фігурський; В. Веселов, П. Владиславлєв, І. Коваленко, І. Лікарчук, Т. Мойсеєв, Н. Падун); методології і методики професійної освіти (Н. Атанасова, О. Новиков, Й. Петков, Г. Терещенко; Х. Беднарчик, З. Вятровський, В. Длужнєвський, Л. Зеленська, С. Качор, С. Квятковський, Ю. Конаржевський, Ч. Купісевич, Ф. Шльосек, Т. Новацький; С. Батишев, А. Бєляєва, С. Гончаренко, Р. Гуревич, О. Дубинчук, Н. Шапошніков); концепції неперервної професійної освіти (Х. Беднарчик, З. Вятровський, С. Качор, Я. Кросний, А. Мушинський, Ч. Катанські, Я. Тоцева, В. Андрєєв, Н. Найденова, Т. Новацький; С. Батишев, Р. Гуревич, Т. Десятов, Н. Ничкало, С. Сисоєва); порівняльної педагогіки (Т. Новацький; Н. Абашкіна, Н. Бідюк, Л. Гриневич, Т. Десятов, Г. Докашенко, В. Кудін, М. Лещенко, О. Матвієнко, Л. Пуховська); концепції інтеграції професійної освіти в умовах глобалізаційних процесів (Н. Атанасова, Г. Желєва, Д. Іскрєв, К. Калінов, Я. Мерджанова, Р. Павлова, Г. Цвєткова; Х. Беднарчик, І. Вільш, З. Вятровський, С. Качор, Т. Левовицький, Т. Новацький; С. Гончаренко); управлінські аспекти професійної освіти (Б. Бонєва, М. Вальчак, М. Захарієва, М. Манолова, Г. Мілянкова, В. Мірчев, Г. Цвєткова; Л. Дімітров, Ч. Купісевич, Я. Поморський; М. Матропольський, В. Пікельна, В. Радкевич та ін.).

Організація дослідження. Дослідження проблеми розвитку систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі (кінець ХІХ - ХХ ст.) виконувалося протягом 1998 - 2010 років. Його умовно можна поділити на чотири етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1998 - 2001) теоретично осмислювалася проблема, розроблялися програма і методика дослідження, вивчалася болгарська, польська, українська, російська історична, філософська, педагогічна, психологічна література, дисертаційні роботи з досліджуваної проблеми, архівні документи і матеріали, аналізувався вітчизняний, зарубіжний (болгарський, польський) досвід розвитку і функціонування систем професійної освіти; визначалися основні напрями, об'єкт, предмет, мета, завдання дослідження, проводилася систематизація і первинне узагальнення дослідницьких матеріалів.

На другому (2002 - 2004) аналізувалися закони, постанови, рішення органів державної влади Болгарії, Польщі, а також вивчалися документи міжнародних організацій (МОП, ЮНЕСКО, Ради Європейського Союзу, Європейської Комісії, Європейського центру розвитку професійної освіти, Європейської освітньої фундації, Європейського соціально-економічного комітету та інші), аналізувалися навчальні плани, програми, методична і науково-методична література.

Третій етап (2005 - 2008) здійснення поглибленого порівняльно-педагогічного аналізу основних ідей, концепцій, досвіду підготовки кваліфікованих робітників на різних історичних етапах. За результатами дослідження виявлялося подібне й відмінне у системах професійної освіти Болгарії і Польщі, виявлялися провідні тенденції розвитку та перспективи творчого застосування досвіду цих країн у практиці модернізації професійної освіти України.

На четвертому завершальному етапі (2009 - 2010) - здійснено узагальнення результатів дослідження, теоретично обґрунтовано концептуальні засади розвитку систем професійної освіти у Болгарії і Польщі, сформульовано висновки й науково обґрунтовано рекомендації щодо застосування продуктивних ідей досвіду досліджуваних країн у вітчизняній професійній освіті. За цей час підготовлено монографію і оформлено результати дослідження у вигляді дисертації.

На різних етапах наукового пошуку використовувався комплекс взаємопов'язаних методів порівняльно-педагогічного дослідження.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети дослідження використовувалися сучасні психолого-педагогічні компаративні методи дослідження: пошуково-бібліографічний метод вивчення архівних, бібліотечних фондів та бібліографічних видань, методичної, історичної літератури, дисертаційних робіт з теми дослідження; порівняльно-історичний метод для порівняння явищ, що мали місце у розвитку болгарської і польської систем професійної освіти, для одержання науково обґрунтованих висновків на основі виявлення подібного і відмінного в їх функціонуванні; проблемно-хронологічний метод дав змогу здійснити аналіз порушених у дисертації проблем в їх динаміці та часовій послідовності; системно-структурний і системно-функціональний методи сприяли визначенню внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків, всебічному дослідженню комплексу чинників (геополітичних і регіональних, соціально-економічних, освітніх і наукових та ін.), виявленню причинної зумовленості розвитку систем професійної освіти Болгарії і Польщі; емпірико-аналітичний і логічний методи використовувалися для дослідження науково-теоретичної та інституційної бази систем професійної освіти країн, що нами вивчалися; класифікація та систематизація літературних джерел з метою виявлення джерельної бази й об'єктивних даних, що стосуються діяльності й розвитку систем професійної освіти Болгарії і Польщі; аналіз і синтез матеріалів міжнародних організацій з освіти, офіційної документації освітніх інституцій Європейського Союзу та Ради Європи, Болгарії, Польщі і України; інтерпретація та узагальнення досвіду діяльності професійних навчальних закладів Болгарії, Польщі і України та результатів особистої десятирічної співпраці із професійними закладами Польщі (зокрема Комплексу гастрономічних і готельних шкіл м. Радома); ретроспективний аналіз тридцятирічного педагогічного досвіду роботи дисертанта у професійних закладах України як викладача спецдисциплін, керівника училища, завідувача райвно, заступника начальника обласного управління освіти.

На різних етапах дослідження нами вивчалися документи і матеріали з питань міжнародної співпраці Польщі і України в галузі освіти і науки, зокрема НАПН України і Польської академії наук (ПАН), відділення професійної освіти і освіти дорослих НАПН України і Комітету педагогічних наук ПАН. Дисертант був учасником польсько-українських форумів і конференцій у червні 2000 р., травні 2007 р., травні 2009 р.

Джерельна база. На різних етапах наукового пошуку нами вивчено і проаналізовано 752 літературних і документальних джерела з проблем підготовки виробничого персоналу, у тому числі 441 - іноземними мовами:

59 офіційних документів, матеріалів науково-практичних конференцій, симпозіумів, аналітичних матеріалів міжнародних організацій, які займаються проблемами професійної освіти, зокрема: Міжнародної організації праці,Європейської комісії і Ради Європи, Міжнародної комісії з освіти, Інституту освіти ЮНЕСКО та ін.;

65 урядових постанов, статистичних збірників, законодавчих актів Сейму Польщі, Народних зборів Болгарії, нормативно-правових документів і матеріалів Міністерства народної освіти Польщі, Міністерства освіти, науки і технологій Болгарії, Міністерства освіти і науки України, Національної агенції професійної освіти і навчання Болгарії;

29 документів Організації Об'єднаних Націй, Європейського Союзу з проблем освіти і навчання; національних програм неперервної професійної освіти у Болгарії і Польщі; технологічного розвитку, використання інформаційних і комунікаційних технологій у професійних навчальних закладах, аналітичних і методичних матеріалів щодо співпраці у рамках програм «Темпус», «Леонардо да Вінчі», «Сократ», «Молодь»;

міжнародні і національні класифікатори професій, кваліфікаційні характеристики і стандарти підготовки робітників у Болгарії, Польщі і України;

методичні матеріали Ради Євроатлантичного партнерства, програми «Партнерство заради миру»;

фонди державних бібліотек Болгарії (Національна бібліотека Святих Кирила і Мефодія, бібліотека Софійського університету Св. Климентія Охридського), Польщі (бібліотека Народова, бібліотека Варшавського університету, бібліотека Ягеллонського університету, бібліотека Вищої Школи Педагогічної у Жешові, бібліотека Інституту технології експлуатації в Радомі), Російської Федерації (Російська державна бібліотека, Наукова бібліотека Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, бібліотека Комісії Російської Федерації у справах ЮНЕСКО,) України (Національна наукова бібліотека ім. В.І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна науково-педагогічна бібліотека імені В.О. Сухомлинського, бібліотека Київського національного університету ім. Т. Шевченка);

25 документальних матеріалів державних архівів Волинської, Одеської, Тернопільської областей;

32 матеріали зарубіжних періодичних видань і 55 інформаційних і електронних ресурсів (енциклопедії, словники, довідники, інформація з мережі Інтернет та ін.);

науково-методична та інформаційно-аналітична література професійних навчальних закладів Болгарії, Польщі і України (освітні програми, навчальні плани, методичні рекомендації, веб-сайти тощо).

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що:

вперше у вітчизняній педагогічній науці на основі порівняльно-педагогічного вивчення здійснено цілісний аналіз розвитку систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі (кінець ХІХ - ХХ ст.); досліджено теоретико-методологічні засади професійної освіти у болгарському і польському досвіді; на основі аналізу конкретно-історичних умов виявлено подібні підходи до професійної підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі, окреслено функції, які виконували професійні заклади різного типу; виявлено провідні тенденції реформування і трансформації систем професійної освіти; визначено чинники, що зумовлюють зміни в системах професійної освіти цих країн в сучасних умовах; охарактеризовано динаміку функціонування систем підготовки виробничих кадрів як підсистем неперервної освіти з урахуванням глобального та національного контекстів і особливостей систем професійної освіти Болгарії і Польщі, провідні ідеї і проблеми освітніх змін у Болгарії, Польщі і України в контексті європейської інтеграції; обґрунтовано теоретичні принципи розбудови систем професійної освіти Болгарії і Польщі в умовах ринкової економіки в європейському контексті; взаємодію і послідовність їх реалізації в умовах неперервної освіти;

подальшого розвитку набули положення щодо соціально-економічної і політичної зумовленості функціонування систем підготовки кваліфікованих робітничих кадрів, доцільності їх розбудови в період децентралізації і трансформації суспільного устрою, інтеграції в світовий простір і глобалізації із збереженням національних традицій на основі принципів демократизації та гуманізації, випереджувального підходу в організації системи професійної освіти і навчання з урахуванням змін на ринку праці.

У науковий обіг введено 248 нових документів, імен, фактів, ідей, що сприятиме створенню цілісного уявлення щодо підготовки конкурентоспроможного фахівця, використанню історико-педагогічного досвіду в розвитку сучасної теорії професійної освіти України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автором розроблено і впроваджено спецкурс «Системи професійної освіти у Болгарії і Польщі (кінець ХІХ - ХХ ст.)» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки «Педагогічна освіта». Висновки і основні положення дослідження можуть бути використані в процесі модернізації освітньої системи України, викладання порівняльної педагогіки і професійної педагогіки, під час проведення занять із студентами і слухачами курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів, при написанні наукових праць.

Вірогідність наукових положень і результатів дослідження забезпечено: методологічними положеннями; використанням сучасних досягнень польської, болгарської і зарубіжної професійної педагогіки, а також результатами наукового пошуку в галузі історії освіти і педагогічної думки; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, предмету і завданням дослідження; використанням оригінальних літературних і документальних зарубіжних джерел з проблеми дослідження; системним аналізом використаних матеріалів.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників університету менеджменту освіти НАПН України (довідка № 01-03/144 від 25.03.11), Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області (довідка від 14.12.10), Сімферопольського вищого професійного училища ресторанного сервісу і торгівлі (довідка № 133/01-12 від 23.03.11), Київського професійно-педагогічного коледжу імені Антона Макаренка (довідка № 208 від 29.12.10), Центрі порівняльної професійної педагогіки Хмельницького національного університету (довідка № 59/462 від 12.04.11), Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (довідка № 01-02/370 від 29.04.11).

На захист виносяться такі положення:

1. Становлення і розвиток систем професійної освіти Болгарії і Польщі на різних історичних етапах відбувалися у контексті соціально-економічних передумов, соціальних відносин і процесів, динаміки і трансформації формування болгарського і польського суспільства і спрямовувалися на забезпечення професійної самореалізації особистості, формування її кваліфікаційного рівня і розвитку з урахуванням соціально-економічних потреб кожної держави. Значний вплив на формування систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі у різні періоди мали процеси розвитку промисловості та сільського господарства, що зумовлювали особливості відбору і структурування змісту професійного навчання, організаційно-педагогічні форми навчання майбутніх робітників, програмно-методичне забезпечення професійного навчання і підготовки педагогічного персоналу для професійних навчальних закладів.

2. Стратегічними напрямами розвитку систем професійної освіти у Болгарії і Польщі в умовах індустріалізації були: оновлення змісту професійної освіти, поєднання загальноосвітньої і професійної підготовки, формування науково-методичних служб у системі професійної освіти та навчання викладачів спеціальних дисциплін і майстрів виробничого навчання для професійних навчальних закладів, особливості якого зумовлювалися переоцінкою усталених ідей, багатотипністю, різноманітністю навчальних планів і програм, створенням нової системи професійної освіти у цих країнах.

3. Тенденціями розвитку професійної освіти і навчання у Болгарії і Польщі є неперервність професійного навчання відповідно до потреб та інтересів особи, сучасних вимог до неї, вільний доступ до одержання освітніх послуг, формування професійної компетентності майбутніх робітників; випереджальний характер професійної підготовки у порівнянні з науково-технічним рівнем виробництва; диференціація освітнього процесу.

4. Прогнозування розвитку системи професійно-технічної освіти в Україні в умовах глобалізаційних, інтеграційних та децентралізаційних процесів потребує визначення трьох основних освітніх компонентів (формування знань, умінь і цінностей особистості); запровадження національних рамок кваліфікацій і національних стандартів професійної освіти; застосування інноваційних технологій у професійній підготовці висококваліфікованих, компетентних працівників, здатних до активної діяльності в промисловому, сільськогосподарському виробництві і сфері послуг; розвиток соціального партнерства як одного з аспектів державно-суспільного управління освітою. Сучасна модернізація системи професійно-технічної освіти України, активне впровадження неперервної освіти і навчання упродовж життя, залучення до навчання громадян незалежно від віку і освітньої кваліфікації, що дасть змогу переходити з однієї спеціалізації на іншу в умовах нестабільного ринку праці, зумовлює необхідність ґрунтовного вивчення особливостей трансформації систем професійної освіти зарубіжних країн, в тому числі Болгарії і Польщі.

Апробація результатів дослідження здійснювалася під час участі дисертанта у шістнадцяти науково-практичних конференціях, семінарах, симпозіумах різного рівня - міжнародних: Міжнародній науково-практичній конференції «Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми» (Чернівці, 1996); Українсько-Польському симпозіумі «Проблеми трансформації в гуманітарній, соціально-економічній та науково-освітній сферах» (Тернопіль, 1997); Міжнародній науково-практичній конференції «Освітні реформи в Україні і Польщі: порівняльний аналіз» (Львів-Кельце, 2000); V міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми» (Вінниця, 2002); Міжнародному конгресі «IV Слов'янські педагогічні читання» (Черкаси, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності» (Сімферополь, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегії розвитку України в глобальному середовищі» (Сімферополь, 2007); V міжнародній науково-практичній конференції, українсько-польському форумі «Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології» (Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціокультурна інтеграція в контексті викликів ХХІ століття» (Київ, 2007); IV Міжнародній конференції «Стратегія якості у промисловості і освіті» (Болгарія, Варна, 30 травня - 6 червня 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Вища школа: національні пріоритети і європейські орієнтири» (Черкаси, 2010); всеукраїнських: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Неперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи» (Ялта, 2000); ІІІ Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми і перспективи наук в умовах глобалізації» (Тернопіль, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті М.О.Корфа «Перші Корфівські читання» (Бердянськ, 2007); методологічному семінарі «Теоретико-методологічні проблеми неперервної професійної освіти» (Київ, 2001); регіональному науково-практичному семінарі «Формування професійної культури вчителя в контексті інтеграції України в Європейський освітній простір» (Тернопіль, 2007); звітних наукових конференціях Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України «Педагогіка і психологія формування виробничого персоналу в ринкових умовах» (Київ, 2005), «Теорія і практика неперервної професійної освіти: науковий пошук, результати, перспективи» (Київ, 2007).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему «Розвиток професійної школи сільськогосподарського профілю у Польщі (1960 - 1990 рр.)» була захищена у 1993 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 45 наукових та науково-методичних працях, з них 44 написані без співавторів, у тому числі: 1 одноосібна монографія, 1 програма спецкурсу, 25 статей у фахових наукових виданнях, 6 статей у наукових і науково-методичних виданнях, 11 статей у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій з теми дослідження становить 54,6 др.укр.арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, шести розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (752 позиції, з них 311 - українською, 167 польською, 179 - болгарською, 91 - російською мовами), 69 додатків на 331 сторінці (окремий том). Загальний обсяг дисертації - 467 сторінок, обсяг основного тексту - 396 сторінок. Робота містить 1 таблицю, 2 рисунки і 2 схеми на 3 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи, викладено його концепцію, методологічні й теоретичні засади, джерельну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, викладено вірогідність наукових результатів та висновків дослідження, стан апробації та впровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні проблеми розвитку професійної освіти у Болгарії і Польщі» проаналізовано стан дослідженості проблеми підготовки кваліфікованих робітників у системах професійної освіти Болгарії і Польщі, становлення і розвиток професійної освіти як науково-педагогічну проблему та соціально-економічні передумови формування болгарської і польської систем професійної освіти.

У результаті аналізу літературних і документальних джерел встановлено, що різні аспекти розвитку систем професійної освіти щодо підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі досліджували історики педагогіки, економісти, психологи, історики, політологи як цих країн, так і України й Росії. У наукових працях болгарських, польських, російських, українських учених проаналізовано розвиток просвітницьких традицій у країнах, які нами досліджуються (Б. Боєв, І. Дімітров, П. Кандєв, В. Мошинський, П. Петров, П. Радєв, Б. Суходольський), вплив соціально-економічного розвитку на становлення систем професійної освіти у цих країнах (Н. Велікова, А. Веселов, М. Гавізов, С. Левандовський, Т. Мойсеєва, Т. Орнатовський, Я. Фігурський), діяльність різних складових професійної освіти Болгарії і Польщі (І. Вільш, П. Владиславлєв, Л. Дімітров, І. Коваленко, С. Коєв, М. Мінєв, Е. Нероба, Н. Павлов, Г. Петков, М. Русинов, П. Стоянов, В. Топенчаров, Г. Чернейко, Н. Чолаков), реформування професійної освіти у різні періоди (В. Андрєєв, М. Захарієва, Ч. Катанський, В. Радкевич), особливості функціонування систем неперервної освіти (Т. Десятов, М. Добринін, В. Захарієв, М. Ілієва, Я. Кросни, А. Мушинський, З.Ратаєк, С.Терзієва), розвиток професійної освіти Болгарії і Польщі в контексті європейської інтеграції і глобалізаційних процесів (М. Антова, І. Вільш, Л. Дімітров, Я. Мерджанова, Г. Мілянкова, Л. Пуховська, П. Радєв, К. Чарнецькі), особливості управління навчально-виробничим процесом у професійних закладах (Б. Бонєва, М. Вальчак, М. Манолова, Г. Мілянкова, Н. Найденова, В. Пікельна, Я. Поморський, Г. Цвєткова). Різні аспекти теорії, методології і методики профтехосвіти Болгарії і Польщі вивчали В. Андрєєв, Х. Арсова, Ж. Атанасов, Д. Васілєв, С. Гончаренко, Р. Гуревич, Й. Динов, В. Длужнєвський, О. Дубинчук, Л. Зеленська, І. Ковчина, Ю. Конаржевський, Ч. Купісевич, Л. Мілков, А. Новиков, Й. Петков, П. Пенчев, Т. Петков, Г. Терещенко, Н. Шапошнікова. Значним є внесок у розв'язання різних проблем теорії і практики професійної освіти Т. Аврамова, М. Атанасової, С. Батишева, Х. Беднарчика, А. Бєляєвої, З. Вятровського, І. Зязюна, С. Качора, С. Квятковського, Т. Левовицького, Н. Ничкало, Т. Новацького, С. Сисоєвої, Ф. Шльосека, Н. Чакирова, Я. Тоцевої та інших.

Прогресивні болгарські і польські педагоги ХІХ ст. намагалися вивчати і застосовувати різні педагогічні теорії. Зокрема, у Болгарії значна увага приділялась гербартіанству, а вчені цієї країни відстоювали демократичні принципи навчання; ідеї національного характеру освіти, робили спроби складати перші навчальні плани і програми для підготовки педагогів. Польські теоретики розробляли філософію праці і свободи, теорії дидактичних систем, а практики - втілювали їх у діяльності створених ними недільних шкіл для ремісничої молоді. Спільним в обох країнах був значний вплив російських педагогічних ідей, оскільки Болгарія і Польща певною мірою залежали від Росії, а у соціалістичний період - від радянських педагогічних ідей.