Розвиток систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі (кінець ХІХ – ХХ ст.)

Порівняльний аналіз засвідчив, що шлях розвитку Болгарії і Польщі був динамічним, складним, сповненим політичних, соціальних та економічних потрясінь. Кожна з цих країн зазнавала впливів загальноєвропейських політичних рухів. В обох країнах у певні періоди змінювалися форми управління, політичні режими, зовнішні та внутрішні орієнтири розвитку. Однак завжди їхні освітні системи зберігали свої національні особливості, які ґрунтувалися на власних традиціях і досвіді.

Встановлено, що у Болгарії лише у середині ХХ століття викристалізувалася система освіти і педагогічна теорія, а у Польщі в цей період відбувається реорганізація освіти загалом і професійної зокрема під відчутним впливом нових філософських концепцій, які пропагують відкритість, готовність до постійного навчання і самовдосконалення.

У другому розділі - «Cтановлення і розвиток систем професійної освіти у Болгарії і Польщі у 1880 - 1950 рр.» - на основі порівняльного аналізу охарактеризовано процес зародження і становлення систем підготовки робітничих кадрів, розвиток мережі професійних навчальних закладів у Болгарії і Польщі упродовж 1880 - 1950 рр. Здійснено порівняльний аналіз навчальних планів професійних закладів різних типів, схарактеризовано навчально-виховний процес, його програмно-методичне забезпечення та підготовку педагогічного персоналу для роботи у закладах професійної освіти.

З'ясовано, що починаючи з 80-х років ХІХ ст. у Болгарії і Польщі започатковується створення системи професійної освіти на основі капіталістичної концепції. При цьому в Польщі підготовка кваліфікованих робітників була організована на досить високому рівні: створювалися професійні заклади різних типів.

Міжвоєнна доба характеризувалася значним посиленням освітньо-реформаторського руху в країнах Європи. Не стали винятком Польща і Болгарія, які у 1919 - 1932 рр. здійснили певні освітні реформи, що охопили й фахові школи. В обох країнах приймаються нормативні документи (Закон «Про професійні школи» у Польщі і Закон «Про торгову і промислову освіту» у Болгарії) щодо вдосконалення і розвитку систем фахової підготовки спеціалістів для різних галузей народного господарства: до цього спонукали зміни у європейській торгівлі, промисловості й сільському господарстві. У Польщі, на відміну від Болгарії, освітня реформа 1932 р. спричинила розширення мережі професійних шкіл, які готували спеціалістів для найбільш важливих галузей народного господарства, а також відкриття перших заводських шкіл підвищення кваліфікації та збільшення кількості гімназій і ліцеїв. Навчальні плани стають обов'язковим нормативним документом, який забезпечує єдиний підхід до здобуття професійної освіти. У них передбачалося раціональне співвідношення навчальних годин між окремими навчальними предметами і групами предметів. Суттєвим чинником, який впливав на оновлення змісту професійної освіти, була також різноманітність навчально-програмної документації, що вимагало врахування особливостей галузі виробництва і типу навчального закладу, терміну навчання.

Друга світова війна на певний час призупинила в обох країнах діяльність професійних закладів. Їх реконструкція була нелегкою справою. Із кінця 40-х років система професійної освіти у Болгарії і Польщі розвивалась по висхідній. Особливо відчутним це було у Болгарії після встановлення у 1944 р. народної влади.

У результаті порівняння засобів навчання, які використовувались у вказаний період у болгарських, польських і українських професійних закладах, що готували фахівців для різних галузей, нами виділено тринадцять груп засобів навчання та описано основні дидактичні функції і можливі типові навчальні ситуації.

Вивчення літературних та архівних джерел Болгарії і Польщі показало, що в кінці XIX - на початку XX століття спеціальна підготовка педагогічних кадрів для роботи у професійних закладах не мала системного і цілеспрямованого характеру. Навчання забезпечували педагоги, які не мали відповідної загальноосвітньої, політехнічної і професійної підготовки.

Основу формування професійних знань, умінь і навичок педагогічних працівників становили психолого-педагогічні предмети. Водночас здійснювалися інтенсивні пошуки оптимальних форм загальнопедагогічної підготовки майбутніх викладачів.

Педагоги Болгарії і Польщі намагалися використовувати все цінне, що було напрацьовано у різні історичні періоди. Більшість викладачів професійних шкіл накопичували власний методичний досвід, а також користувалися окремими загальними методиками з виробничого навчання інших країн, переважно Росії, Франції, Німеччини, Данії тощо. Нами виявлено, що зародження і становлення професійної освіти відбувалося в цих країнах різними шляхами, а тому простежуються як подібні, так і відмінні напрями і форми організації підготовки робітничих кадрів.

У третьому розділі - «Стратегія розвитку систем професійної освіти в Болгарії і Польщі в умовах індустріалізації (1950 - 1990 рр.)» - здійснено порівняльний аналіз розвитку систем професійної освіти Болгарії і Польщі в індустріальний період. Розглянуто основні напрями підготовки кваліфікованих робітників на етапі науково-технічного розвитку. Викладено основні умови процесу оновлення змісту професійної освіти, поєднання загальноосвітньої і професійної підготовки, формування науково-методичних служб у системі професійної освіти та особливості підготовки викладачів спеціальних дисциплін і майстрів виробничого навчання для професійних навчальних закладів. Досліджуваний період характеризується у цих країнах переоцінкою усталених ідей, багатотипністю, різноманітністю навчальних планів і програм, створенням нової системи професійної освіти.

У процесі становлення і розвитку професійної освіти у Болгарії і Польщі проводились реформи, спрямовані як на зміну структури професійної освіти, так і на зміну змісту і методів навчання. У ході вдосконалення змісту навчання враховувались завдання політехнічної освіти і її зв'язок із загальною і професійною. Простежується подібність у взаємозв'язках загальної, політехнічної і професійної освіти. Щодо перспективності професійної освіти, то спостерігається її зв'язок з науково-технічними досягненнями, застосуваня передових форм і методів навчання.

У 60 - 90-х роках відбувається інтенсивний розвиток систем й оновлення змісту професійної освіти у Болгарії і Польщі. Для цього періоду характерно підвищення престижу професійної освіти у суспільстві, усвідомлення її значення, демократизація і гуманізація навчального процесу.

Таблиця 1 Динаміка розвитку профілів і спеціалізацій професійної освіти у Болгарії і Польщі

Як бачимо із таблиці 1, починаючи з 60-х років в системах болгарської і польської професійної освіти здійснюється підготовка кваліфікованих робітників відповідно до нової номенклатури професій і спеціальностей, потреба в яких зумовлювалася науково-технічним і економічним прогресом. У результаті професійні школи пристосовувалися до вимог народного господарства.

На основі порівняльного аналізу 80-ти літературних і документальних джерел нами встановлено, що програми навчання у професійних закладах обох країн коригуються і змінюються згідно з вимогами освітніх програм, завдання яких - забезпечити оволодіння учнями науковими основами виробництва.

Таким чином, у Польщі і Болгарії запроваджується класична професійна підготовка, яка охоплює загальноосвітню, загальнотехнічну і професійну із формуванням практичних навичок. Структура систем професійної освіти у Болгарії і Польщі у 80-х роках ХХ століття показана на рисунку 1.

Вивчення 70 документів, протоколів та офіційних звітів міністерств освіти дає змогу зробити висновок, що у Болгарії і Польщі після Другої світової війни розпочалася науково-дослідна та науково-методична робота, спрямована на розвиток професійної освіти, формування творчої особистості педагога, впровадження нових більш досконалих підходів, форм і методів роботи, які сприяли удосконаленню навчально-виробничого процесу, поліпшенню якості підготовки фахівців.

Установлено, що впродовж усього періоду розвитку професійної освіти у Болгарії і Польщі створювалися методичні установи, завдання яких полягали у підвищенні кваліфікації педагогічних працівників, а саме: ознайомлення з новими вимогами щодо викладання навчальних дисциплін, досягненнями педагогіки, психології в галузі професійного навчання, відкриттями у науці і техніці, зарубіжним досвідом. Важливим аспектом їхньої роботи було надання безпосередньої методичної допомоги у розв'язанні практичних проблем, що виникають під час навчально-виробничого процесу.

Вченими Болгарії і Польщі створювалися методичні установи, покликані розв'язувати завдання навчання й виховання відповідно до зрослих вимог суспільства, зокрема ознайомлення викладачів і майстрів із новими фаховими знаннями, із методикою викладання різних дисциплін, а також з інноваційними підходами у галузі педагогіки, психології, суспільно-політичних наук; надання їм безпосередньої методичної допомоги у вирішенні практичних завдань, що виникають у навчально-виховному процесі. У ході дослідження встановлено, що соціалістичний розвиток сприяв реформуванню професійної освіти у Болгарії і Польщі, вдосконаленню її структури, запровадженню середньої освіти та поєднанню загальноосвітньої і професійної підготовки.

У четвертому розділі - «Провідні напрями реформування систем професійної освіти і навчання у Болгарії і Польщі (1990 - 2005 рр.)» розглянуто особливості процесу реформування систем професійної освіти у Болгарії і Польщі, викладено його теоретичні та організаційно-методичні засади, визначено вплив соціального партнерства та інформаційних технологій на вдосконалення підготовки кваліфікованих робітників, специфіку трансформації систем підготовки кваліфікованих робітників у контексті неперервної професійної освіти, проаналізовано розвиток науково-дослідної роботи з проблем професійної освіти і навчання.

До 2000 р. у Болгарії і Польщі спостерігалося скорочення мережі малоперспективних закладів професійної освіти. Удосконалення системи професійної освіти сучасної Болгарії і Польщі передбачало врахування західноєвропейських тенденцій і вимог трансформованого ринку праці, поєднання переходу від вузькопрофільної підготовки до широкопрофільної з осучасненням змісту навчання і застосуванням нових методик. У професійні заклади вступають учні як після закінчення загальноосвітньої школи, так і після гімназії.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Структура систем професійної освіти у Болгарії і Польщі у 80-х роках ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Узагальнюючи результати вивчення досвіду реформування професійної освіти у Болгарії і Польщі, можна зробити висновок про те, що вона стає єдиною, доступною, багатопрофільною, неперервною і спрямованою на забезпечення всебічного розвитку людини.

Провідні напрями реформування професійної освіти, що знайшли своє втілення в практиці діяльності навчальних закладів систематизовано в таблиці 2.

Таблиця 2 Реформування систем професійної освіти Болгарії і Польщі (1990 - 2005 рр.)

У 1990 - 2005 рр. набули актуальності питання формування нової системи відносин між установами професійної освіти та іншими навчальними закладами, підприємствами і службою зайнятості. Такою системою відносин, на нашу думку, є соціальне партнерство. Як показало вивчення, основні моделі соціального партнерства у професійній освіті сформувалися у 90-х роках минулого століття.

Однак і в останні роки вони зазнають змін, модифікуються, набувають нового змісту. З кінця 80-х років розпочався обмін студентами, викладачами та учнями у рамках програм «Темпус», «Сократ», «Леонардо да Вінчі», кожній з яких був притаманний особливий підхід до освітньої діяльності.

Як свідчать результати нашого дослідження, у Болгарії і Польщі активно впроваджується концепція освіти упродовж усього життя, розширюється доступ до освіти для всіх верств населення, налагоджується співпраця з країнами-членами Європейського Союзу, забезпечується якість професійної освіти відповідно до «Національної стратегії професійного навчання упродовж життя на період 2005 - 2010 рр.» (Болгарія) і «Стратегій розвитку освіти на 2007 - 2013 рр.» (Польща).

Вивчення досвіду Болгарії і Польщі дало змогу виявити провідні ідеї і принципи, що є методологічною основою неперервного професійного навчання. Такими, на наш погляд, є гуманізація, демократизація випереджальної і неперервної освіти, інтеграція, інтенсифікація і кооперація в єдину систему неперервної освіти. Їх дотримання допомагає досягати компетентності, гуманності, інноваційності у професійній освіті.

Особливої актуальності протягом останніх двох десятиліть набуло питання щодо ролі сучасних інформаційних і комунікаційних технологій у модернізації існуючої освітньої системи у Болгарії і Польщі. Комп'ютерні технології стали головним засобом навчання у професійних закладах, докорінно змінилися методи співпраці викладачів і учнів. Водночас вони є необхідною умовою виконання завдань інформатизації професійної освіти.

Порівняльний аналіз болгарських і польських документів та матеріалів свідчить про те, що з 90-х років ХХ ст. у цих країнах, як і в інших країнах Західної Європи, спільною є тенденція до розширення та урізноманітнення неперервної професійної освіти, що зумовлює потребу методологічних і теоретичних досліджень інтеграції і диференціації неперервної, багаторівневої професійної освіти. Зусилля болгарських і польських вчених спрямовувалось на дослідницьку роботу у таких напрямах: дослідження змін у професійному і кваліфікаційному складі робітників у результаті науково-технічних змін і їх впливу на зміст форми і методи навчання молодих робітників; вивчення професійної педагогіки, психології, фізіології праці, розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо поліпшення навчально-виховного процесу у професійних закладах; наукове узагальнення і розробка пропозицій з питань вдосконалення систем, форм і методів професійного навчання. Важлива роль тут належить університетам, педагогічним інститутам, інститутам удосконалення вчителів обох країн, а також Науково-дослідному інституту професійної освіти, Центру з професійної освіти і орієнтації Міністерства освіти і науки Болгарії. Результативною є співпраця українських і польських науковців, зокрема в галузі професійної освіти між Інститутом педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України і Комітету педагогічних наук Польської академії наук; Інститутом технології експлуатації в Радомі; Академією ім. Я. Длугоша у Ченстохові та іншими університетами, академіями, навчальними закладами Польщі. На жаль, у галузі професійної освіти такої співпраці між Болгарією і Україною поки що не налагоджено.

У п'ятому розділі - «Управління системами підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі» - на основі порівняльного аналізу здійснено історико-педагогічне вивчення розвитку управління системами підготовки кваліфікованих робітників, розглянуто організацію процесу управління та його зміст на кожному історичному етапі, визначено принципи, функції, виявлено особливості децентралізації і науково-методичного забезпечення управління професійною підготовкою майбутнього робітника у Болгарії і Польщі.

Встановлено залежність успішного функціонування професійних навчальних закладів від чіткості застосовуваних принципів, методів, технології управління та організаційної структури освітніх установ. З'ясовано основні завдання децентралізації і етапи її впровадження, виявлено зміни у розподілі повноважень між різними гілками влади; схарактеризовано науково-методичне забезпечення управління професійною підготовкою кваліфікованих робітників.

Проаналізовано нормативно-правовий, науково-методичний супровід функціонування системи професійної освіти. Виявлено вплив нових управлінських та організаційно-економічних механізмів на удосконалення підготовки кваліфікованих робітників у професійних закладах.

У діяльності центральних органів управління професійною освітою у Болгарії і Польщі нами виявлено подібні тенденції. Розвиток управлінських органів відбувався відповідно до соціально-економічної і політичної ситуації в країні. Крім того, особливості визначалися рівнем розвитку країни, станом у промисловості й сільському господарстві.

Порівняльний аналіз розподілу повноважень між рівнями управління у сфері освіти у цих країнах дає можливість встановити, що керівництво освітою спрямовує свою діяльність на організацію і забезпечення оптимальних умов функціонування професійної галузі, створення механізму її саморегуляції на загальнонаціональному, регіональному, місцевому рівнях. Децентралізація управління системою професійної освіти відбувалася у Польщі і Болгарії шляхом розширення повноважень керівника навчального закладу та органу місцевого самоврядування. Завдяки відродженню територіального самоврядування керівники закладів проводять власну освітню політику, що відповідає локальним потребам, контролюють використання фінансів та майна.

З'ясовано, що спільними принципами, властивими діяльності професійних закладів Болгарії і Польщі, є: демократичність, науковість, неперервність і послідовність управлінських дій, забезпечення єдності в системі, оптимальність і ефективність, економічність під час теоретичного і практичного навчання, об'єктивність і повнота інформації, централізм, прозорість, проблемна орієнтація, стимулювання і мотивація, що досягаються за рахунок компетентності, гуманності, інноваційності.

Головним управлінським органом у системі професійної освіти Болгарії, на відміну від Польщі, є Національна агенція професійної освіти і навчання (Националната агенция за професионално образование и обучение - НАПОО) - державний орган, який відповідає за ліцензійну діяльність у системі професійної освіти та координацію дій установ, що мають відношення до цієї галузі.

Вважаємо за доцільне наголосити на цінності цього болгарського досвіду для України. На жаль, у нашій державі вже не один рік тривають дискусії щодо створення такої управлінської структури, яка відповідала б європейським тенденціям, а реальних кроків у напрямі її створення не робиться.

У шостому розділі - «Прогнозування розвитку систем професійної освіти у Болгарії і Польщі в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів» - схарактеризовано вплив інтеграційних процесів та інноваційних технологій на вдосконалення систем підготовки кваліфікованих робітників; здійснено порівняльний аналіз національних рамок кваліфікацій і особливостей формування нових класифікацій і стандартів; обґрунтовано перспективи розвитку соціального партнерства в умовах ринку праці і можливості використання в Україні прогресивних ідей болгарського і польського досвіду підготовки кваліфікованих робітників.

На початку ХХІ ст. у Болгарії і Польщі проведено значну роботу, спрямовану на модернізацію систем професійної освіти з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу. Вони стають гнучкими, доступними, неперервними, спрямованими на забезпечення всебічного розвитку особистості майбутнього робітника.

Вимоги до широкопрофільного навчання у Болгарії і Польщі є подібними. Зокрема, однією з важливих вимог до робітника широкого профілю є професійна мобільність, тобто здатність швидко оволодівати технічними навичками, новими спеціальностями, розуміти зміни, що відбуваються в технологіях, організації праці, і своєчасно на них реагувати. Розвиток широкопрофільної освіти у цих країнах, як і в Україні, передбачає поєднання з набуттям конкретних практичних умінь з професії, додаткових, які підвищували б конкурентоспроможность працівника на ринку праці.

З'ясовано, що інтеграція робітничих професій суттєво впливає на оновлення змісту професійної освіти, сприяє створенню відповідних груп навчальних професій і дає змогу випускникам досягать вищого рівня кваліфікації.

Важливе значення для вирішення проблем підвищення якості професійної освіти, забезпечення конкурентоспроможності випускників професійно-навчальних закладів на ринку праці має запровадження системи Державних стандартів професійної освіти. Встановлено, що інтегрування Болгарії і Польщі у Західну Європу не лише в політичному, а й економічному аспектах прискорило реформування професійної освіти і зумовило потребу удосконалення системи Державних стандартів. В основу нових стандартів фахової підготовки покладено вимоги ринку праці країн-лідерів Європейського Союзу. У постіндустріальний період у Болгарії і Польщі значна увага приділяється створенню системи забезпечення якості виробництва і обслуговування відповідно до міжнародних стандартів серії ІSCО-9000, які поширюють свій вплив і на професійну освіту. Ці країни керуються, передусім, рішеннями сесії Європейської Ради в Лісабоні (2000), якими визначено: до 2010 р. перетворити економіку Європи в інноваційну, конкурентоспроможну, динамічну.

У ході дослідження з'ясовано, що польський і болгарський класифікатори професій ґрунтуються на законордавчих актах, якими передбачено чотирирівнева схема освіти. Зазначимо, що класифікатори мають подібні методологічні засади, структуру, кваліфікаційні рівні, списки посад, професій, кодові таблиці. Вони пов'язані із вищим державним управлінням.

Реформування професійної освіти у Болгарії і Польщі характеризується застосуванням нових форм роботи у межах традиційної системи. Вважаємо за доцільне наголосити, що нові освітні технології, сучасні методи та форми навчання у цій галузі спрямовані на вирішення важливого завдання, зумовленого стрімким науково-технічним прогресом: створення умов для забезпечення підготовки кваліфікованих робітників.

У сучасних умовах основною тенденцією функціонування і розвитку професійної освіти Болгарії і Польщі є інтеграція навчання і виробництва в умовах наскрізної ступеневої неперервної професійної підготовки за модульним принципом на основі навчально-виробничих завдань, що визначаються з урахуванням реальних умов виробництва. Виявлення прогресивних ідей досвіду професійної підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі сприятиме науковому обгрунтуванню стратегії розвитку професійної освіти в Україні на етапі її трансформації та інтеграції у європейський і світовий освітній простір.

Отже, мета наукового пошуку досягнута, визначені завдання виконано, що дає підстави для загальних висновків дисертаційного дослідження.

Висновки

Здійснене порівняльно-педагогічне дослідження уможливило формулювання таких висновків:

1. Теоретико-методологічний аналіз проблем розвитку систем професійної освіти у Болгарії і Польщі у педагогічній науці дав змогу визначити стан дослідженості проблеми підготовки кваліфікованих робітників у цих країнах, виявити особливості становлення і розвитку професійної освіти як наукової проблеми, визначити основні напрями наукових пошуків болгарських і польських дослідників систем професійної освіти, обґрунтувати вплив соціально-економічного розвитку на особливості підготовки кваліфікованих фахівців, виявити специфіку управління навчально-виробничим процесом у професійних закладах.

2. Дослідження показало, що системи професійної освіти у Болгарії, Польщі і Україні пройшли складний історичний шлях у своєму розвитку, пережили різні політичні та економічні періоди і стали важливими чинниками підвищення освітнього і культурно-технічного рівня фахівців. У результаті дослідження процесу становлення і розвитку систем професійної освіти у Болгарії і Польщі вважаємо за доцільне виділити такі спільні періоди: І період - зародження систем професійної освіти (1880 - 1920 рр.); ІІ період - становлення професійної освіти у міжвоєнний та воєнний час (1920 - 1945 рр.); ІІІ період - розвиток професійно-технічної освіти у період індустріального суспільства (1945 - 1990 рр.). Останній період можна умовно поділити на такі етапи: здійснення професійної освіти з присвоєнням випускникам професійної кваліфікації (1945 - 1968 рр.); поєднання середньої та професійної освіти з подальшим присвоєнням професійної кваліфікації (1968 - 1990 рр.); ІV період - розвиток професійної освіти Болгарії і Польщі в умовах європейської інтеграції (1990 - 2010 рр.).

Аналіз соціально-економічних передумов становлення і розвитку систем професійної освіти у Болгарії і Польщі дав змогу виявити подібні і відмінні чинники, які впливали на розвиток систем професійної освіти цих країн у 1880 - 1945 рр. Зокрема, для обох країн характерними були: швидкі темпи розвитку промисловості, сільського господарства; вплив світових суспільно-політичних подій після Першої і Другої світових воєн; повоєнне економічне піднесення; значне зростання інтересу суспільства до освіти; запровадження машинного виробництва, зростання кількості робітників, зайнятих у промисловості, структурне удосконалення промисловості й сільського господарства, збільшення кількості підприємств і обсягів виробництва.

У Болгарії, на відміну від Польщі, на становлення і розвиток системи професійної освіти, крім означених, впливали й такі чинники: національне відродження і звільнення Болгарії від османського іга; прийняття її до Ліги Націй; перебування в економічній залежності від німецького капіталу, який не сприяв розвитку національної системи професійної освіти.

Виявлено, що соціалістична індустрія і прискорений технічний прогрес сприяли суттєвим змінам в економічному розвитку і суспільному виробництві в Болгарії і Польщі: перерозподіл робітників між галузями промисловості, структурні зрушення, які не сприяли розвитку систем професійної освіти цих країн; науково-технічна революція спричинила масове оволодіння технікою нового покоління, формування нового технологічного устрою, прискорене економічне зростання. Розрив між вимогами суспільного розвитку і відставанням у рівні знань молоді зумовили реформування освіти. Професійна школа починає перетворюватися на її самостійну рівноцінну складову.

У 90-х роках у Болгарії і Польщі взято курс на демократичні перетворення, перехід до ринкової економіки, прискорену інтеграцію країни в європейські і євроатлантичні структури. Постіндустріальне суспільство потребувало відповідних форм регіональної, політичної та економічної організації. Низька продуктивність праці, неефективна система освіти, недостатня кваліфікація робітників виступали головним гальмом розвитку економіки і, зокрема, для Болгарії, на відміну від Польщі у професійній освіті, перешкодою для підвищення рівня життя порівняно з іншими країнами Євросоюзу.

3. Вивчення розвитку систем професійної освіти у Болгарії і Польщі в умовах індустріалізації (1950 - 1990 рр.) дало змогу виявити стратегічні напрями: впровадження позитивних ідей радянського досвіду в систему професійної освіти обох країн; інтенсивна діяльність з формування систем і змісту професійної освіти; зростання мережі професійних навчальних закладів та створення нових типів (професійних ліцеїв, центрів, і комплексів тощо), яких не було до війни; здійснення професійної підготовки відповідно до вимог науково-технічного розвитку і з врахуванням перспективних змін цих вимог; застосування політехнізації навчання як інструмента планомірного управління розвитком професійної освіти; запровадження широкопрофільної підготовки, що вимагала від робітника вмінь виконувати роботу за спорідненими спеціальностями, швидко пристосовуватися до нових технологій виробництва, а в разі необхідності оволодівати новою кваліфікацією; поглиблення і розширення змісту навчання, удосконалення навчальних планів, визначення єдиного рівня загальної освіти у середніх школах і професійних закладах різних типів; пошук шляхів підвищення ефективності навчально-виробничого процесу, методів навчання професії, розвиток пізнавальних інтересів та активності учнів; підвищення якості навчання кваліфікованих робітників шляхом налагодження тісних зв'язків між системою загальної і професійної освіти.

4. Аналіз навчальних планів і програм професійного навчання Болгарії і Польщі на різних історичних етапах свідчить про їх поступове оновлення відповідно до завдань розвитку й удосконалення систем професійної освіти. При цьому спостерігається збереження окремих тенденцій в обох країнах протягом історії становлення і розвитку професійної освіти: раціональне поєднання теоретичного і практичного навчання; врахування конкретних профілів професійної підготовки і регіональних потреб; здійснення розробки навчальних планів відповідно до типу і профілю навчального закладу; періодичні зміни у співвідношенні годин, передбачених на теоретичне і виробниче навчання.

Плани навчання болгарських і польських професійних закладів охоплювали три блоки предметів: загальноосвітні, в яких склад предметів залежав від типу професійного закладу, загальнопрофесійні та спеціальні професійні. Професійна підготовка поєднувала теоретичну і практичну. Навчальні години, що планувалися на загальноосвітню і професійну підготовку, були збалансовані у 80-х роках минулого століття.

На початку ХХІ століття у Болгарії і Польщі розроблено типові навчальні плани з визначенням обов'язкових загальноосвітніх і фахових предметів з кількістю годин на основі чіткого розподілу професійної підготовки і диференційованого підходу з урахуванням кваліфікаційних стандартів. У процесі реалізації єдиних підходів у розробці навчальних планів та організації навчального процесу у болгарських і польських професійних закладах спостерігалися окремі відмінності в розподілі навчальних предметів за циклами і роками навчання, які, на нашу думку, не позначилися на якості підготовки фахівців.

5. Глобалізаційні та інтеграційні процеси суттєво впливають на трансформацію систем підготовки фахівців у Болгарії і Польщі у контексті неперервної професійної освіти і навчання. Встановлено, що удосконалення систем професійної освіти у країнах, що вивчаються, передбачає врахування західноєвропейських тенденцій і вимог трансформованого ринку праці, поєднання переходу від вузькопрофільної підготовки до широкопрофільної з осучасненням змісту навчання і застосування нових методик.

У Болгарії і Польщі, як і в інших європейських країнах, офіційно визнано концепцію навчання упродовж усього життя. Неперервне професійне навчання забезпечується різними формами на всіх рівнях професійного навчання, професійного вдосконалення працівників; цьому сприяють формальні і неформальні методи поглиблення професійних знань, формування умінь і навичок.

Входження Болгарії і Польщі до Європейського Союзу вплинуло на визначення принципи цілеспрямованої державної політики, відповідної законодавчої бази, координації діяльності усіх гілок влади - усе це допомогло об'єднати зусилля органів управління на всіх рівнях: підприємств різних форм власності, професійних навчальних закладів, наукових установ та громадських організацій. Децентралізація управління у цих країнах створила нові умови для діяльності професійних закладів, стимулювала творчу активність педагогічних колективів, сприяла ефективному використанню ресурсів на місцях, піднесенню якості освіти, чіткому розподілу повноважень і відповідальності органів управління, повнішому задоволення освітніх потреб кожної людини.

Зміни, що відбувалися у структурі систем болгарської і польської професійної освіти, реформи у цій галузі підводили до стандартів, необхідних для інтеграції суспільств цих країн у європейське співтовариство. Наголосимо, що це не означало бездумного копіювання європейської професійної освіти, однак наближувало якість фахової підготовки до євростандартів.

6. Вивчено тенденції розвитку систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі в умовах глобалізаційних процесів у Європі, що визначають теоретико-методологічні і практичні засади організації професійно-технічної підготовки фахівців у контексті нових соціально-економічних та освітніх умов. Дослідження особливостей організації систем підготовки висококваліфікованих робітничих кадрів, їх вплив на формування наукового світогляду учнів, виховання в них готовності до праці дало змогу виявити тенденції розвитку систем професійної освіти Болгарії і Польщі, які зумовлюються сучасними й перспективними суспільними потребами у конкурентоспроможних фахівцях.

У досліджуваних країнах розроблено і реалізовано на практиці технологію активного професійного навчання із застосуванням комплексу дидактичних засобів, модульної системи навчання, заснованої на компетенціях, що стало основним у модернізації професійної освіти і навчання та передумовою євроінтеграційних процесів.

Доведено, що наступність можлива за умови реалізації стандартів і систем якості професійної освіти. Вивчення болгарськго і польського досвіду свідчить, що проблема стандартів професійної освіти є актуальним для цих країн, оскільки якість професійної підготовки є визначальним чинником науково-технічного прогресу. Основними об'єктами стандартизації є їх структура і зміст, засоби навчання і рівень підготовки учнів. Створення державних стандартів професійної освіти, які відповідали б вимогам часу і були спрямовані на прогресивний розвиток сучасного ринку праці, - важливе завдання для кожної держави, в тому числі Болгарії, Польщі й України.

Професійна освіта у цих країнах розвивається на основі творчого використання прогресивних ідей зарубіжного досвіду, соціального партнерства, прямих контактів і співробітництва працівників систем професійної освіти і навчання.

7. У результаті дослідження виявлено, що на діяльність професійного закладу в цілому і управлінську діяльність її керівників, зокрема, впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники. Соціально-економічні й політичні умови, що складалися у Болгарії і Польщі, вимагали постійного вдосконалення систем професійної освіти та здійснення комплексних заходів, спрямованих на підвищення ефективності керівництва діяльністю навчального закладу. Гармонізація вимог управлінської діяльності та індивідуальних і професійних якостей керівника сприяла оновленню підходів до визначення і оцінки індивідуального стилю професійного навчального закладу. Нові моделі управління та організаційно-економічні механізми їх реалізації спрямовуються на удосконалення підготовки кваліфікованих робітників у професійних закладах, що визначає успішність їх функціонування залежно від обґрунтованості застосовуваних принципів, методів, технології управління та організаційної структури освітніх установ; виконання основних завдань децентралізації, відповідного розподілу повноважень між різними гілками влади, належного науково-методичного забезпечення управління професійною підготовкою кваліфікованих робітників. Управління професійною освітою здійснюється на трьох рівнях: національному, регіональному й училищному. У Болгарії діє Національна агенція професійної освіти і навчання.

8. Аналіз стану систем професійної освіти у Болгарії і Польщі в умовах інформаційного суспільства дає змогу виявити основні тенденції їх розвитку, зокрема: інтеграція навчання і виробництва в умовах наскрізної ступеневої неперервної професійної підготовки за модульним підходом на основі навчально-виробничих завдань, наближених до реальних; здійснення проектування, розробка передових інноваційних освітніх систем і технологій, забезпечення науково-методичної підготовки педагогічного персоналу до застосування інформаційних технологій та інноваційних методик навчання; створення навчально-науково-виробничих комплексів, завдяки яким неперервна професійна освіта стає відкритою, дає можливість молоді оволодівати робітничою професією у професійно-технічних закладах; створює умови для підвищення та удосконалення фахового рівня в межах одного навчального закладу; співробітництво з професійними закладами інших країн, впровадження у практику прогресивних ідей досвіду роботи; розвиток соціальної взаємодії на державному, регіональному, територіальному рівнях тощо.

9. Аналіз прогресивних ідей досвіду підготовки кваліфікованих робітників у системах професійної освіти Болгарії і Польщі уможливив розробку науково-методичних рекомендацій щодо модернізації професійної освіти і навчання в Україні на загальнодержавному, регіональному рівнях, а також на рівні навчального закладу.

На загальнодержавному рівні це можуть бути: оновлення нормативно-правової бази розвитку професійної освіти і навчання з урахуванням європейських тенденцій і прогностичних потреб нашої держави, підготовка законопроекту про професійну освіту; створення Національної агенції професійної освіти і навчання; розроблення національної рамки кваліфікацій з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу, опрацювання Державних стандартів нового покоління, забезпечення необхідних умов для підручникотворення, зокрема, створення підручників на електронних і паперових носіях для професійних навчальних закладів; реалізацію стратегії навчання упродовж усього життя необхідно здійснювати на науковому рівні, при підтримці держави, визначення ролі міністерств і відомств у цьому процесі; співробітництво із соціальними партнерами; маркетингова діяльність; фінансування; розроблення цільових комплексних програм підвищення кваліфікації педагогів професійно-технічних навчальних закладів; впровадження концепції багаторівневої професійної педагогічної освіти, спрямованої на підготовку педагогів професійного навчання, викладачів спеціальних дисциплін і майстрів виробничого навчання з урахуванням галузевих особливостей. Основу розвитку змістового компонента системи професійної освіти мають становити соціально-економічні процеси, що сприятиме появі нових професій і спеціальностей та якісним змінам (гуманізації змісту освіти); гармонізація різних методологічних підходів з метою проектування повноцінного освітнього простору для професійної підготовки конкурентоспроможного робітника як однієї з організаційних умов відповідно до цільових установок, які простежуються у тенденціях розвитку вітчизняної освіти: пошук сучасних форм соціального партнерства, діалог з роботодавцями як замовниками певної моделі кваліфікованого робітника, індивідуалізація, креативізація, випереджальний розвиток і підвищення значення якості та науковомістких галузей виробництва, зміна застарілої техніки; продовження і розширення співпраці із професійними закладами, освітніми і науково-дослідними установами Польщі, налагодження зв'язків із професійними навчальними закладами і установами Болгарії та інших країн з метою творчого використання прогресивних ідей щодо оновлення змісту професійного навчання, оцінювання якості фахової підготовки, розроблення і впровадження інноваційних педагогічних систем та особистісноорієнтованих технологій, сучасних засобів навчання і широкого застосування комп'ютерної техніки у навчально-виробничому процесі, стандартизація змісту професійної освіти і навчання на основі компетентнісного підходу; проведення незалежного оцінювання якості компетенцій випускників за участю незалежних інституцій сертифікації кваліфікацій; запровадження певних пільг для підприємств-роботодавців, що виділяють кошти на розвиток професійно-технічної освіти, здійснюють програми щодо адаптації та закріплення випускників навчальних закладів; розроблення і впровадження єдиної методології моніторингу ринку праці та формування на цій основі державного замовлення на підготовку кваліфікованих працівників; усунення диспропорції і дублювання у підготовці робітників, оптимізація переліку професій, за якими здійснюється навчання у професійних закладах.

На регіональному рівні і на рівні громад: залучення роботодавців до оновлення і модернізації навчально-матеріальної бази професійних закладів та запровадження механізмів їх багатоканального фінансування із врахуванням регіональних потреб; вдосконалення проведення атестації закладів професійно-технічної освіти регіону на основі розроблених алгоритмів цього виду управлінської діяльності та методики їх застосування; стандартизація змісту професійної освіти і навчання на основі компетентнісного підходу, підвищення якості підготовки фахівців; проведення методологічних семінарів, круглих столів з проблем впровадження у навчальний процес мережевих технологій, єдиних стандартів комп'ютерних технологій; підключення до всесвітньої глобальної мережі Інтернет максимально можливої кількості професійних закладів; розвиток інтегративних навчальних курсів, що є одним із напрямів удосконалення професійної компетентності майбутніх фахівців; застосовування різних форм підвищення кваліфікації педагогів професійних закладів: очно-дистанційна, заочна, дистанційна, різнорівневі навчальні плани й програми тощо; соціальне партнерство усіх суб'єктів ринку праці (професійних навчальних закладів, роботодавців, служб зайнятості) для вирішення проблемних питань, які практично є подібними у різних регіонах країни; розроблення механізму регулювання співпраці між соціальними партнерами; створення відповідних структур та підрозділів, які системно займатимуться моніторингом та прогнозуванням поточних і перспективних потреб ринку праці у кваліфікованих робітниках і кваліфікаційних вимогах роботодавців; гнучке регулювання регіональних потреб у робітниках із врахуванням економічних і демографічних чинників забезпечить поетапна децентралізація на засадах сучасних підходів до формування політики і стратегії у професійній освіті; створення фонду професійно-технічної освіти як додаткового джерела її фінансування з урахуванням різних механізмів його здійснення; створення організаційних та правових умов для залучення додаткових фінансових ресурсів; звільнення від оподаткування коштів професійно-технічних навчальних закладів, отриманих від господарської діяльності.

На рівні навчального закладу: упровадження науково обґрунтованих педагогічних технологій навчання у професійно-технічних навчальних закладах; співпраця навчальних закладів із замовниками робітничих кадрів, з підприємствами, на базі яких учні проходять виробничу практику та здобувають перші професійні навички; створення умов для професійного розвитку педагогічних працівників; розширення напрямів розвитку методичної діяльності; постійна співпраця із освітніми інституціями щодо вдосконалення фахової майстерності, вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду; розвиток співпраці із болгарськими, польськими та іншими зарубіжними професійними закладами з метою поліпшення якості підготовки кваліфікованих робітників; регулярне забезпечення фінансового, матеріально-технічного, дидактичного та навчально-виробничого процесу; використання методик професійного навчання, впровадження інноваційних виробничих і педагогічних технологій, спрямованих на досягнення основної мети навчального закладу - підготовку конкурентоспроможних фахівців; вдосконалення змісту і форм організації багатоступеневого навчання; підготовка і виховання кваліфікованого креативного робітника, що володіє передовими енергозберігаючими технологіями й вміло використовує їх у роботі; формування сучасного інформаційно-аналітичного середовища управлінської діяльності, на основі якого адміністрація може здійснювати аналіз власної діяльності і приймати відповідні рішення.

Таким чином, дослідження розвитку систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі (кінець ХІХ - ХХ ст.) засвідчує, що всебічне вивчення і порівняння досвіду цих країн сприятиме виявленню його прогресивних ідей та їх творчому використанню для модернізації вітчизняної системи професійної освіти і навчання, створенню необхідних умов для реалізації концепції освіти упродовж життя з урахуванням світових тенденцій розвитку, соціально-економічних, технологічних і соціокультурних змін, забезпеченню якісних освітніх послуг, фахової підготовки в усіх регіонах, враховуючи запити і потреби держави і громадян.

Дослідницькі матеріали про становлення і функціонування систем підготовки кваліфікованих робітників у Болгарії і Польщі є певним кроком у вивченні досвіду, що має зміцнити наші переконання у необхідності модернізації вітчизняної системи професійно-технічної освіти, активного здійснення неперервної освіти упродовж життя, залучення до навчання громадян незалежно від віку і освітньої кваліфікації, що дасть змогу переходити з однієї спеціалізації на іншу в умовах нестабільного ринку праці. Цьому, сподіваємося, прислужиться наше порівняльно-педагогічне дослідження, в якому розглянуто системи професійної освіти Болгарії і Польщі з урахуванням основних економічних, ідеологічних і соціальних умов цих країн на різних історичних етапах.

Для розширення співпраці та поглиблення відносин України з Болгарією і Польщею в галузі професійної освіти, педагогічної і психологічної наук, для ефективного використання наукового потенціалу держав необхідно, на нашу думку, створювати відповідні умови для співробітництва між педагогічними і науковими установами цих та інших держав, передбачивши обмін інформацією про результати наукових досліджень, співпрацю у сфері науково-педагогічної діяльності, в реалізації спільних наукових проектів з проблем професійної освіти і навчання, впровадження інноваційних змін в освіті, розвиток співробітництва у виконанні спільних наукових досліджень, експериментальних робіт.