Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД „ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

БРЮХАНОВА Наталія Олександрівна

Луганськ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. З відкриттям України світові, з переходом її до демократичного суспільства виникла необхідність визначення, гармонізації та затвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів і сертифікації. У законах України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, в основних нормативно-правових документах і матеріалах уряду та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України серед пріоритетних напрямків розвитку вітчизняної вищої освіти зазначаються: особистісна орієнтація вищої освіти; формування національних і загальнолюдських цінностей; постійне підвищення якості освіти; оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу; запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій.

Цільові орієнтири підготовки фахівця, здатного після закінчення ВНЗ якісно здійснювати професійну діяльність відповідно до вимог суспільства, нині значно розширюються до необхідності формування такої особистості, яка спрямована на ґрунтовне, доцільне, креативне вирішення професійних завдань, може виконувати посадові обов'язки у мінливих умовах організації праці, прагне до самовдосконалення і професійного зростання. Очевидно, виникла потреба у створенні умов для прояву індивідуальності людини, становлення унікального стилю її життєдіяльності, формування у майбутнього фахівця умінь самостійно визначати способи здійснення професійної діяльності, що є ознакою його компетентності. Особливо ці реалії позначаються на підготовці майбутніх інженерів-педагогів, професійна діяльність яких зумовлена вимогами нинішнього ринку праці, на якому опиняються випускники ПТНЗ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

Реалізація соціального замовлення суспільства на формування у майбутніх інженерів-педагогів умінь аналізувати, прогнозувати та обирати раціональні шляхи й засоби навчання вимагає таких методологічних підходів, які б забезпечували оновлення концепцій професійної педагогічної підготовки, удосконалення змісту фахової освіти, розробку особистісно орієнтованих навчальних програм.

Теоретико-методологічні засади конструювання змісту освіти, зокрема інженерно-педагогічної, висвітлені у працях В. Бажутіна, С. Батишева, І. Бендери, Н. Жукової, В. Іванової, І. Каньковського, Г. Карпової, О. Коваленко, В. Косирєва, П. Кубрушка, О. Кучерявого, В. Ледньова, В. Нікіфорова, О. Орчакова, П. Силайчева, Г. Стайнова, В. Федосенка, М. Цирельчука та ін. Методичні основи формування професійної педагогічної компетентності майбутніх інженерів-педагогів розроблені Н. Грохольською, Н. Ергановою, Е. Зеєром, М. Лазарєвим, П. Лузаном, Л. Тархан, Т. Хлєбніковою, О. Щербак та ін. У цих працях акцентується увага на реальних проблемах, які виникають в інженерно-педагогічній освіті, пропонуються шляхи їх вирішення, а саме: уточнення понятійно-категоріального апарату, розробка способів визначення професійних педагогічних компетенцій, збагачення новими знаннями, вміннями та навичками змісту педагогічної підготовки, застосування різних підходів з метою розширення спектру технологій навчання. Вони здатні покращити значення окремих показників, але позбавлені комплексності, значною мірою не впливають на загальні результати освітнього процесу.

Вирішення зазначених проблем, на наш погляд, знаходиться у площині проектування системи педагогічної освіти, яка повинна забезпечити реалізацію державного стандарту підготовки компетентних інженерів-педагогів. Методологічні засади проектування як виду діяльності розглядалися М. Азимовим, В. Гаспарським, Ю. Громико, С. Кримським, Г. Щедровицьким та ін. Загальнотеоретичні аспекти проектування в освітній галузі вивчали В. Безрукова, В. Беспалько, В. Гінецинський, В. Докучаєва, О. Заїр-Бек, А. Лігоцький, В. Монахов О. Новиков, В. Юдін, Н. Яковлєва та ін., технології проектування різних аспектів організації навчально-виховного процесу у вищій школі знайшли відображення у роботах Н. Баринова, Н. Суртаєва, В. Стрельнікова та ін. Однак, актуальною залишається розробка такого механізму проектування змісту педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів та вибору відповідних технологій їх навчання, щоб працюючи на випередження, він дозволяв формувати компетентних педагогічних працівників, які будуть знаходитися у гармонії із собою та навколишнім середовищем і на високому рівні вирішуватимуть професійні завдання відповідно до динамічних умов ринку праці, підготовлюватимуть висококваліфіковані та висококультурні виробничі кадри.

Вивчення практики педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів дало можливість встановити у них недостатній рівень, а у деяких випадках відсутність таких необхідних фахівцеві якостей, як: усталена мотивація, глибоке розуміння сутності навчально-виховного процесу (42,42 %); творчий підхід до розв'язання нестандартних ситуацій (38,25 %); здатність до встановлення доцільних професійних стосунків із суб'єктами навчально-виховного процесу (59,93 %); наполегливість й упевненість у виборі оптимальних рішень (53,12 %); мобільність при вирішенні конкретних завдань (34,83 %) та ін.

Результати аналізу теоретичного доробку вчених і практичного досвіду педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів дозволили виявити суперечності, які об'єктивно мають місце у професійно-педагогічній освіті, між:

- високими вимогами суспільства до професійно-педагогічної компетентності інженерів-педагогів та недостатнім рівнем розвитку у випускників інженерно-педагогічних ВНЗ здібностей щодо ефективного здійснення професійної педагогічної діяльності;

- новими знаннями про вимоги до професійної підготовки у ПТНЗ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, інноваційні педагогічні технології, методологічні підходи в освіті та своєчасністю їх внесення у зміст педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів;

- рівнем теоретичної підготовленості випускників інженерно-педагогічних спеціальностей та їх здатністю до практичної реалізації у професійній діяльності сучасних ефективних педагогічних технологій;

- необхідністю заздалегідь планувати системну організацію педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів та обмеженістю існуючих теорій щодо ефективного проектування педагогічного процесу у ВНЗ.

Викладені вище теоретико-практичні аспекти акумулюються у проблемі дослідження: якими мають бути методологічні підходи, умови, принципи, модель і способи проектування педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, щоб у своєму синтезі вони виступили підґрунтям проектування системи, запровадження якої в навчально-виховний процес ВНЗ забезпечувало б високий рівень сформованості професійно-педагогічної компетентності випускників. Шляхи вирішення цієї проблеми визначили вибір теми дослідження „Теорія і методика проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи спільної лабораторії з проблем інженерно-педагогічної освіти Української інженерно-педагогічної академії та Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України на тему „Дидактичні основи проектування системи педагогічної підготовки викладачів технічних дисциплін”. Тему затверджено на засіданні вченої ради Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (протокол № 4 від 26 квітня 2007 р.). Дисертаційна робота виконана відповідно до держбюджетної теми № 5-7 „Теоретичні та методичні основи педагогічної складової інженерно-педагогічної освіти”, затвердженої в Українській інженерно-педагогічній академії (протокол № 16 від 16 червня 2004 р.). Особистий внесок дисертанта полягає в обґрунтуванні удосконалення педагогічної підготовки інженерно-педагогічних кадрів, визначенні підходів, принципів і способів проектування педагогічної складової підготовки майбутніх інженерів-педагогів, у розробці відповідних освітніх стандартів, навчальних програм та методичного забезпечення педагогічних дисциплін. Тему дисертаційної роботи затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 28 лютого 2006 року).

Проаналізувавши проблему проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, визначити методологічні засади її розв'язання.

Визначити сутнісні характеристики системної інтеграції діяльнісного, особистісно орієнтованого й компетентнісного підходів до проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів.

Розробити концепцію проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, стрижнем якої є принципи й модель проектувальної діяльності.

Обґрунтувати модель професійної педагогічної компетентності інженерів-педагогів та відповідну модель системи їхньої педагогічної підготовки.

Розробити систему педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, її навчальне забезпечення й методичний супровід.

Експериментально перевірити ефективність розробленої системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів.

Об'єкт дослідження - педагогічна підготовка майбутніх інженерів-педагогів у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - теоретичні і методичні основи проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів.

Концепція дослідження ґрунтується на філософських положеннях теорії пізнання, діалектичного матеріалізму й формальної логіки, теорії систем; концепціях та теоріях психології особистості, дидактики, зокрема дидактики професійної освіти, діяльнісної теорії навчання, теорії формування змісту освіти, теорії педагогічного проектування; наукових ідеях системного, діяльнісного, особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів.

Провідною ідеєю концепції є положення, що проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів має здійснюватися засобом системної інтеграції діяльнісного, особистісно орієнтованого й компетентнісного підходів, які у своїй єдності визначають методологію дослідження і забезпечують відповідне вирішення його завдань та досягнення мети.

Педагогічна проектувальна діяльність є системою, для якої притаманний взаємозв'язок структурних (мотив, мета, суб'єкт, об'єкт, предмет, процес, засоби, середовище, способи, продукт, результат) та функціональних (прогностичний, моделювальний, програмувальний, планувальний) елементів. Як багатомірна система вона складається з рівнів, які відрізняються за масштабом (проектування системи, процесу, ситуації), за розвитком знання (методологічний, концептуальний, теоретичний, практичний), а також за спрямованістю (проектувальна діяльність, діяльність з педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, діяльність з фахової підготовки у ПТНЗ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації). Як система, що передбачає створення проекту педагогічної підготовки фахівців, вона реалізується у певній послідовності узгоджених між собою етапів (підготовки, розробки, перевірки, завершення) та груп проектувальних дій (організаційних, змістовних, особистісних). При цьому рівні проектування становлять його статичну характеристику, а структурні та функціональні елементи, етапи й групи дій - динамічну. Особливість процесу проектування системи педагогічної підготовки інженерно-педагогічних кадрів полягає у єдності моделювання професійної педагогічної компетентності інженерів-педагогів та відповідної підготовки студентів інженерно-педагогічних спеціальностей, що стає можливим завдяки застосуванню засобу системної інтеграції діяльнісного, особистісно орієнтованого й компетентнісного підходів.

Системний підхід дозволяє розглядати педагогічну підготовку як систему, яка має статичні й динамічні характеристики. Статичну характеристику педагогічної підготовки визначають елементи за рівнем (загальна підготовка на рівні соціального замовлення, окремих педагогічних дисциплін, модулів та занять), за компетентнісною ознакою (методологічний, проектувальний, креативний, комунікативний, менеджерський, науково-дослідний компоненти), за характером

пізнавальної діяльності (теоретична та практична підготовка), за предметною діяльністю (загальнопедагогічний та професійно-педагогічний компоненти), за дидактичними складовими (закони та закономірності, принципи та правила, цілі, зміст, методи, засоби та форми підготовки), за творчою ознакою (репродуктивний і творчий компоненти). Динамічна характеристика представлена суб'єктом (колектив викладачів) та об'єктом (студенти інженерно-педагогічних спеціальностей) процесу педагогічної підготовки, що має дві стадії: перша - проектувальна діяльність педагогічного колективу на всіх етапах підготовки його до взаємодії зі студентами (розробка дидактичного проекту, розробка заходів з перевірки якості розробленого й реалізованого проекту, розробка заходів з коригування результатів підготовки, завершення проектування), а друга - безпосередня взаємодія, пов'язана з реалізацією дидактичного проекту, заходів з контролю якості розробленого й реалізованого проекту, заходів з коригування результатів підготовки. Ці процесуальні елементи, а також структурні елементи за компетентнісною ознакою, за рівнем та характером пізнавальної діяльності утворюють зв'язок з поняттям діяльності.

До складових професійної діяльності інженерів-педагогів віднесено функції, з яких домінантними визначено проектувальну, креативну, технологічну, організаційну та науково-дослідну. Якісне виконання цих функцій, згідно з результатами дослідження, можливе при чіткій орієнтації педагогічного процесу на формування у майбутніх інженерів-педагогів структурних елементів особистості: професійної педагогічної спрямованості, професійних знань, умінь, навичок відповідно до кожної з функцій, професійно важливих якостей та здібностей. На засадах методології компетентнісного підходу професійна педагогічна спрямованість детермінує методологічну компетенцію, а функції педагогічної діяльності, відповідно, проектувальну, креативну, комунікативну, менеджерську та науково-дослідну компетенції. Встановлено, що кожна з професійних педагогічних компетенцій, у свою чергу, також зорієнтована на структуру особистості.

Наповнені конкретним змістом зазначені компетенції у своєму синтезі утворюють модель професійної педагогічної компетентності інженерів-педагогів, найбільш вірогідна реалізація якої можлива, якщо складовими системи педагогічної підготовки цих фахівців стають формування професійної педагогічної спрямованості, професійних знань, умінь, навичок, професійно важливих якостей та здібностей, диференційованих за професійними педагогічними компетенціями. Ці елементи, що знайшли відображення у кожній з дидактичних складових професійної педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів (цілях, змісті, технологіях), зумовлюють відповідність розробленої моделі цієї підготовки державному замовленню на компетентних педагогічних працівників ПТНЗ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

Загальна гіпотеза дослідження. Ефективність процесу проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів можна підвищити за умови, якщо воно буде здійснюватися засобом системної інтеграції діяльнісного, особистісно орієнтованого й компетентнісного підходів.

Загальна гіпотеза конкретизована у часткових, які передбачають, що досягнення високого рівня якості у проектуванні системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів можливе за умов, якщо:

- проектування виконуватиметься відповідно до вимог системного підходу і буде мати циклічну структуру, що реалізується за етапами підготовки, розробки, перевірки й завершення;

- педагогічна підготовка майбутніх інженерів-педагогів, що здійснюється за розробленим проектом, втілюватиме ознаки цілісної та особистісно орієнтованої системи, складовими якої є формування професійної педагогічної спрямованості, професійних знань, умінь, навичок, професійно важливих якостей та здібностей;

- проект педагогічної підготовки буде зорієнтованим на формування особистості, здатної системно реалізовувати набуті компетенції (методологічну, проектувальну, креативну, комунікативну, менеджерську й науково-дослідну) під час здійснення професійно-педагогічної діяльності.

Методологічними засадами дослідження визначено:

- на філософському рівні: теорія пізнання; положення про взаємообумовленість теорії та практики, ідеального й матеріального; основні форми буття матерії (рух, простір та час); філософські положення про єдність, взаємозв'язок предметів, явищ і процесів об'єктивної дійсності; закони й категорії діалектики та формальної логіки;

- на загальнонауковому рівні: теорія систем та системного підходу; теорія діяльності й діяльнісного підходу;

- на конкретно-науковому рівні: теорія розвитку особистості; принципи і методи особистісно орієнтованого й компетентнісного підходів; теорія педагогічного проектування; дидактичні закони; закономірності, принципи, положення про цілісність педагогічної діяльності; комплексний підхід до навчання; теорія поетапного формування дій.

Теоретичну основу дослідження становлять положення та висновки, які стосуються історії виникнення та розвитку інженерно-педагогічної освіти (С. Артюх, С. Батишев, Л. Тенчуріна); професійної педагогічної діяльності інженерів-педагогів (Н. Глуханюк, О. Железнякова, Г. Карпова, В. Косирєв, Н. Нікітіна, В. Нікіфоров, Н. Ничкало, М. Пєтухов, Є. Шматков); принципів і способів проектування в освітній галузі (П. Балабанов, В. Безрукова, В. Беспалько, В. Загвязинський, Г. Гур'є, В. Докучаєва, І. Ільясов, І. Колесникова, О. Коберник, О. Крюкова, Г. Лебедєва, А. Лігоцький, В. Монахов О. Новиков, І. Подласий, М. Подобєдова, В. Радіонов, Н. Суртаєва, Н. Яковлєва); моделювання в психолого-педагогічних дослідженнях (Л. Апостель, С. Архангельський, Б. Глинський, В. Штофф); структури особистості, зокрема й викладача (Н. Бордовська, І. Зязюн, Г. Костюк, Р. Немов, К. Платонов, А. Реан, С. Розум, С. Рубінштейн); системного (В. Афанасьєв, Н. Кузьміна, В. Садовський), діяльнісного (Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн), особистісно орієнтованого (Г. Балл, С. Подмазін, В. Сєриков, І. Якиманська), компетентнісного (В. Байденко, Н. Грохольська, І. Зимня, Л. Карпова, Л. Луценко, О. Малицька, О. Овчарук, Л. Тархан) підходів до підготовки фахівців у вищій школі; визначення змісту освіти і навчання (Ю. Бабанський, Н. Волкова, С. Гончаренко, Б. Коссов, В. Краєвський, О. Кучерявий, В. Ледньов, І. Лернер); вибору технологій навчання (О. Адаменко, Н. Гавриш, О. Глузман, П. Кубрушко, М. Лазарєв, С. Савченко, Г. Селевко, М. Сибірська, С. Харченко); особливостей педагогічної підготовки інженерно-педагогічних кадрів (І. Бендера, О. Бєлова, І. Васильєв, О. Коваленко, П. Лузан, А. Мелецінек, Н. Ерганова).

На різних етапах наукового пошуку було використано такі методи дослідження: теоретичні - опрацювання філософської, психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури методами системного, порівняльного, історико-логічного аналізу для узагальнення та систематизації теоретичних положень з метою розробки концепції дослідження, з'ясування провідних чинників розвитку інженерно-педагогічної освіти, обґрунтування теоретичних і методичних основ проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, визначення понятійно-категоріального апарату дослідження; ретроспективний аналіз освітньої документації, власного досвіду здійснення педагогічної підготовки, а також порівняння, узагальнення і систематизація навчального матеріалу педагогічних дисциплін інженерно-педагогічної освіти для виявлення переваг і недоліків процесу проектування діючої педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів; теоретичне моделювання з метою розробки моделей проектувальної діяльності, професійної педагогічної компетентності інженерів-педагогів та відповідної системи їхньої підготовки; емпіричні - педагогічне спостереження за діяльністю студентів, опитування, анкетування, тестування, бесіди з викладачами технічних і педагогічних дисциплін, метод експертних оцінок для визначення рівня сформованості педагогічних компетенцій у студентів інженерно-педагогічних спеціальностей в умовах реальної підготовки зазначеної категорії фахівців у ВНЗ; педагогічний експеримент з метою перевірки ефективності спроектованої системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів; обробка результатів дослідження здійснювалася з використанням методів математичної статистики (-Пірсона, формули рангової кореляції Спірмена) для визначення статистичної значущості отриманих у ході експерименту результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась в Українській інженерно-педагогічній академії (м. Харків), Бердянському державному педагогічному університеті, Хмельницькому національному університеті. Загалом у дослідженні взяли участь 1098 студентів інженерно-педагогічних спеціальностей, 1394 учнів ПТНЗ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, 48 викладачів педагогічних дисциплін, які працюють з майбутніми інженерами-педагогами, та 87 педагогічних працівників ПТНЗ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше:

- розроблено концепцію проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, яке має здійснюватися засобом системної інтеграції діяльнісного, особистісно орієнтованого й компетентнісного підходів, що спрямовує педагогічний процес на формування компетентних педагогічних кадрів для ПТНЗ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації;

- визначено умови проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, які охоплюють функціонування й розвиток будь-якого об'єкта навколишньої дійсності (системність), таких об'єктів, якими є педагогічне проектування у цілому (взаємозв'язок між структурними та функціональними елементами діяльності; поступова диференціація проектування від системи через процес до ситуації та ін.) та проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, зокрема (моделювання професійної педагогічної компетентності інженерів-педагогів з використанням системної інтеграції діяльнісного, особистісно орієнтованого й компетентнісного підходів; моделювання педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів на тих же засадах), що містять у тому числі й умови цієї педагогічної підготовки (визначення базових здібностей абітурієнтів до засвоєння інженерно-педагогічних видів діяльності, розвитку й саморозвитку педагогічних якостей; наступність при формуванні професійних педагогічних компетенцій; відбиття структури особистості інженера-педагога в структурі кожної компетенції та ін.);

- обґрунтовано принципи проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів (системності проектування, багатомірності проектувальної діяльності, дієвої узгодженості етапів проектування, єдності у моделюванні професійної педагогічної компетентності інженерів-педагогів та відповідної системи їхньої підготовки);

- розроблено модель проектування системи педагогічної підготовки фахівців, яка поєднує рівні проектування, виділені за масштабом (проектування системи, процесу, ситуації), за розвитком знання (методологічний, концептуальний, теоретичний, практичний), а також за спрямованістю (проектувальна діяльність, діяльність з педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, діяльність з фахової підготовки у ПТНЗ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації), та етапи його здійснення (підготовка, розробка, перевірка, завершення), кожен з яких містить організаційні, змістовні та особистісні дії;

- обґрунтовано модель професійної педагогічної компетентності інженера-педагога, яку становлять взаємопов'язані компетенції (методологічна, проектувальна, креативна, комунікативна, менеджерська, науково-дослідна), що детермінуються структурними елементами особистості фахівця (професійною педагогічною спрямованістю, знаннями, уміннями та навичками відповідно до функцій професійної діяльності, а також професійно важливими якостями та здібностями), і в свою чергу, також зорієнтовані на структуру особистості;

- обґрунтовано модель педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, яка передбачає визначення базових здібностей абітурієнтів до засвоєння інженерно-педагогічних видів діяльності, розвитку й саморозвитку педагогічних якостей, організацію та реалізацію педагогічної підготовки у напрямках встановлених професійних педагогічних компетенцій, перевірку якості педагогічної підготовки;

- розроблено систему педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів як компетентних педагогічних працівників ПТНЗ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, складовими якої є формування структурних елементів особистості (професійної педагогічної спрямованості, професійних знань, умінь, навичок відповід-но до кожної з функцій діяльності, професійно важливих якостей та здібностей);

удосконалено форми, методи й технології формування окремих груп професійних педагогічних умінь майбутніх інженерів-педагогів у межах виділених компетенцій шляхом впровадження системи спеціальних завдань, які, з одного боку, повністю відображають особливості змісту навчання та необхідний рівень його засвоєння (об'єктивно), а з іншого - дають студентові можливість вибору способів професійного становлення на кожному з наступних етапів підготовки і таким чином сприяють повнішому розкриттю його особистісних властивостей (суб'єктивно);

подальшого розвитку набули загальнопедагогічні (теорія педагогічного проектування, теорія формування змісту освіти) та дидактичні (уточнення принципів, а також розробка й обґрунтування цілей, змісту і технологій навчання) засади педагогічної підготовки викладацьких кадрів для ПТНЗ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації;

спростовано положення про те, що процес педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів може здійснюватися ефективно з використанням окремо взятого методологічного підходу (діяльнісного, особистісно орієнтованого, компетентнісного тощо).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що визначені та обґрунтовані концептуальні засади проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів втілено у навчальний процес ВНЗ шляхом упровадження розробленого навчального забезпечення й методичного супроводу, що включає: освітньо-кваліфікаційну характеристику (ОКХ), освітньо-професійну програму (ОПП), навчальний план підготовки майбутніх інженерів-педагогів, робочі навчальні програми з таких педагогічних дисциплін, як „Методологічні засади професійної освіти”, „Теорія та методика виховної роботи”, „Дидактичні основи професійної освіти”, „Риторика”, „Стилістика”, „Основи інженерно-педагогічної творчості”, „Методика професійного навчання: дидактичне проектування”, „Методика професійного навчання: основні технології навчання”, „Креативні технології навчання”, „Комунікативні процеси в педагогічній діяльності”, „Менеджмент освіти”, „Основи наукових досліджень”, навчальні посібники із зазначених дисциплін та методичні вказівки для викладачів щодо організації та здійснення педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів на кожному з етапів їх навчання, діагностичний інструментарій для визначення рівня сформованості педагогічних компетенцій студентів інженерно-педагогічних спеціальностей.

Представлений у дисертаційній роботі матеріал може бути використаний у процесі професійної освіти майбутніх інженерів-педагогів у ВНЗ різних рівнів акредитації, при розробці державних галузевих стандартів підготовки фахівців інженерно-педагогічної сфери, створенні програм та навчально-методичних посібників, в системі післядипломної освіти та підвищення кваліфікації викладачів ПТНЗ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, у процесі самоосвітньої діяльності студентів інженерно-педагогічних спеціальностей.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Української інженерно-педагогічної академії м. Харкова (довідка про впровадження № 106-01/01 від 24 лютого 2009 р.), Бердянського державного педагогічного університету (довідка про впровадження № 57/621-01-39 від 12.03.2010 р.), Хмельницького національного університету (довідка про впровадження № 114-37/02 від 2.04.2010 р.).

Особистий внесок дисертанта в опублікованих працях спільно з іншими авторами полягає у розробці концепції формування професійно-педагогічної компетентності працівників системи ПТО на основі удосконалення змісту освіти [2], встановленні особливостей застосування діяльнісного підходу у навчальному процесі професійної школи [3], конструюванні змісту навчальних дисциплін „Методологічні засади професійної освіти” [4], „Дидактичні основи професійної освіти” [5], „Методика професійного навчання” [6], „Комунікативні процеси в педагогічній діяльності” [7], „Менеджмент освіти” [8], обґрунтуванні й розкритті видів і змісту професійних педагогічних компетенцій [9], визначенні послідовності дидактичного проектування [32], розробці програм педагогічного стажування [33] і педагогічної практики [34], розробці програм і виборі технологій навчання з педагогічних дисциплін „Методологічні засади професійної освіти” [35, 36], „Методика професійного навчання” [40-43], обґрунтуванні змісту завдання на курсові роботи з дисциплін „Дидактичні основи професійної освіти” [37], „Методика професійного навчання” [39] та дипломні роботи [38], визначенні шляхів удосконалення професійної педагогічної підготовки інженерно-педагогічних кадрів [44], висвітленні проблематики формування компетентного інженера-педагога [45].

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження було апробовано на науково-практичних конференціях різного рівня: Міжнародних - „Наукові дослідження - теорія та експеримент 2006” (Полтава, 2006 р.), „Дні науки - 2006” (Дніпропетровськ, 2006 р.), „Наука и технологии - шаг в будущее - `2007” (Дніпропетровськ, 2007 р.), „Болонський процес очима студентів” (Київ, 2008 р.), „Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність” (Харків, 2008 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції „Стратегія посилення самостійної роботи студентів у контексті приєднання України до Болонського процесу” (Харків, 2004 р.); Всеукраїнській теоретико-методологічній конференції „Методологічні питання наукового дослідження в педагогіці та соціальній педагогіці” (Харків, 2007 р.); Всеросійській науково-практичній конференції „Инновации в профессиональном и профессионально-педагогическом образовании” (м. Екатеринбург, 2005 р.); XXXVIII - XLIІ науково-практичних конференціях науково-педагогічних працівників, науковців, аспірантів та співробітників Української інженерно-педагогічної академії (Харків, 2005 - 2010рр.). Результати дослідження обговорювалися також та отримали позитивний відгук на засіданнях кафедр педагогіка та методики професійного навчання, креативної педагогіки та інтелектуальної власності, філософії та освітніх технологій, інформатики та комп'ютерних технологій Української інженерно-педагогічної академії.