Теоретико-методичні засади формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників у професійній підготовці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д. УШИНСЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-СЛОВЕСНИКІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ

Заболотська Ольга Олександрівна

Одеса - 2007

Анотація

Заболотська О.О. Теоретико-методичні засади формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників у професійній підготовці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського. - Одеса, 2007.

У дисертації вперше розроблено й експериментально доведено ефективність методики формуванні індивідуальності майбутнього вчителя-словесника у процесі професійної підготовки у вищих навчальних закладах.

Теоретично розроблено, обгрунтовано й експериментально апробовано структурно-процесуальну модель формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників у професійній підготовці на основі системно-цілісного, особистісно-діяльнісного, інтегративного, культурологічного підходів та сучасних теорій педагогічної діяльності, професійно-педагогічної підготовки у ВНЗ; розроблено й обґрунтовано педагогічну категорію “індивідуальність майбутнього вчителя-словесника”, визначено її сутність, структуру і функції; виявлено та описано фактори, закономірності й педагогічні умови формування індивідуальності майбутнього вчителя-словесника і на цій основі розроблено концепцію, що репрезентує позиційно-ситуативний підхід до формування індивідуальності студента. Розроблено, обгрунтовано й апробовано науково-методичне забезпечення формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників.

Ключові слова: індивідуальність майбутнього вчителя-словесника, індивідуально-психологічні особливості, індивідуальний стиль діяльності, мовленнєва культура, мовна особистість.

Аннотация

Заболотская О.А. Теоретико-методические основы формирования индивидуальности будущих учителей-словесников в профессиональной подготовке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Южно-Украинский государственный педагогический университет имени К.Д. Ушинского. - Одесса, 2007.

В диссертации представлена методика формирования индивидуальности будущих учителей-словесников как сложного, диалектического и динамического процесса, осуществляемого во взаемодействии личности (субъективного) и профессии (объективного). Методика формирования индивидуальности будущих учителей-словесников включает учебно-познавательную (учебные дисциплины педагогического и филологического циклов), практическую (педагогическая практика) и профессиональную основы учебно-воспитательного процесса высшего учебного заведения в период профессиональной подготовки.

Формирование индивидуальности будущего учителя-словесника осуществляется путем: обогащения индивидуальности профессионально значимыми свойствами и качествами; смены позиций; изменений, которые происходят внутри каждой позиции в его психологическом состоянии за весь период обучении в высшем учебном заведении. Показателями высшего уровня сформированости индивидуальности будущих учителей-словесников выступает ее деятельностно-творческий характер.

Обоснована и доказана необходимость изменения традиционной концептуальной парадигмы образования на модель формирования индивидуальности будущих учителей-словесников, в результате реализации которой процесс профессионально-педагогической подготовки становится целостным и эффективным, происходят прогрессивные изменения в духовном развитии студента, в таких сферах его индивидуальности, как: интеллектуальная, мотивационная, волевая, предметно-практическая, экзистенциональная, эмоциональная и сфера саморегуляции.

Установлено, что процесс формирования индивидуальности студента в период профессиональной подготовки достигает качественно нового уровня, обогащается новым опытом, качествами и свойствами, если реализованы такие педагогические условия:

обеспечение теоретической и методологической базы для процесса профессиональной подготовки через интеграцию социально-гуманитарных, естественно-научных и дисциплин профессионально-практической подготовки, что обеспечит целостное развитие будущего учителя-словесника, а основополагающим фактором развития целестной индивидуальности студента станет его позиция субъекта деятельности в процессе профессионально-речевой подготовки;

будущие учителя-словесники осознают на уровне переубеждения необходимость проявлять свою профессиональную индивидуальность в период прохождения педагогической практики;

методика формирования целостной индивидуальности будущего учителя-словесника будет включать таксономию целей этого процесса, программу её реализации, систему педагогических средств его оптимизации, моделирование специальных ситуаций для проявления индивидуального стиля деятельности и индивидуальных черт личности каждого студента, мониторинг качества и результатов развития.

Критериями оценки уровней сформированности индивидуальности будущих учителей-словесников выступили: индивидуально-психологические качества студентов с показателями в интелектуальной, мотивационной, эмоциональной, волевой, предметно-практической сферах и сфере саморегуляции; индивидуальный стиль профессиональной деятельности с такими показателями как: мотивационный, коммуникативный и творческий компоненты; культура речи с показателями нормативность и выразительность речи, языковая компетенция и прагматическая компетенция. В связи со степенью актуализации этих критериев, а также их показателей определены уровни сформированности индивидуальности будущих учителей-словесников: низкий, средний, достаточный, высокий.

Экспериментальная система формирования индивидуальности будущих учителей-словесников базируется на педагогических условиях обеспечения в учебно-воспитательном процессе поэтапного овладения компонентами этой деятельности; использование потенциала учебных дисциплин педагогического цикла, учебной и педагогической практики, внедрение стратегий и тактик по формированию индивидуального стиля овладения иноязычной компетенцией и профессиональной деятельностью.

В соответствии с данными условиями методика формирования индивидуальности будущих учителей-словесников осуществлялась через когнитивно-обагащающий, репродуктивно-деятельностный и деятельностно-творческий этапы. Основными педагогическими стратегиями этой системы выступают творческие и проблемные задания.

Организационной базой методики формирования индивидуальности будущих учителей-словесников выступило экспериментальное обучение, в основу которого положены учебные дисциплины “Педагогика”, “Психология”, “Культура речи”, “Методика обучения иностранным языкам”, “Практика устной и письменной английской речи”, “Современный украинский литературный язык”, “Основы педагогической деятельности”

и авторские курсы “Педагогическая культура и творчество”, “Основы научной коммуникации на иностранных языках”, “Практикум по английскому языку”, “Основы формирования языковой индивидуальности будущих учителей-словесников”.

Ключевые слова: индивидуальность будущих учителей-словесников, индивидуально-психологические особенности, речевая культура, индивидуальный стиль деятельности, языковая личность.

Annotation

Zabolotskaya O.A. The theoretical and methodhological basis of the future language teacher's individuality in the process of professional preparation. - Manuscript.

Dissertation for obtaining a scientific Degree of Doctor of Pedagogical sciences, speciality 13.00.04 - Theory and methodhology of professional education. - Southukrainian State Pedagogical University named after K.D. Ushinsky (Odessa) 2007.

The essence, structure and effectiveness of methodhology of formation future language teacher's individuality in the process of professional preparation is first investigated in the dissertation. Theoretical basis of professional training of future language teachers is reflected from the position of competence, systemic, cultural approaches, modern theories of pedagogical and individual activities.

The methodhological sources of the problem of forming of future language teacher's individuality are described. The structural and procedural model of forming of future language teacher's individuality is created. The factors, mechanisms and pedagogical conditions has become the basis for the developed conception, which represents situational and positional approach for forming of future language teacher's individuality, potential of pedagogical practice, interactive forms and methods of education. The experimental methodhology of forming of future language teacher's individuality, scientific and educational support is grounded theoretically and practically.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Модернізація системи освіти, як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, спрямовується на забезпечення розвитку і соціалізації дітей і молоді, виховання особистості, здатної орієнтуватись у реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовленої до життя і праці в суспільстві. Водночас держава визначає одну з найважливіших умов модернізації освіти - підготовку і професійне вдосконалення педагогічних кадрів. Вихідні концептуальні положення щодо професійної підготовки майбутніх учителів-словесників закладено в законах України “Про вищу освіту” і Державній програмі “Вчитель”, відображено у змісті державної політики про мовну освіту. У сучасних умовах життя висуває високі вимоги до кожної людини будь-якого віку, статусу, професії. Учитель, разом із родиною, несуть основну відповідальність за те, щоб кожна дитина посіла гідне місце в житті, щоб у неї сформувався внутрішній психічний світ, здатний допомогти у розв'язанні і соціальних, і особистих проблем. Виключної важливості у зв'язку з цим набуває проблема розвитку людини не тільки як особистості, а і як її індивідуальності.

Проблема індивідуальності досліджувалася в таких аспектах: у філософському (Г. Гак, Л. Зеленов, М. Каган, І. Кон, Д. Лоуренс, Н. Михайловский, І. Резвицький, В. Тугарінов, Ю. Хабермас), педагогічному (О. Абдуліна, Є. Бондаревська, В. Ільїн, О. Пєхота, В. Сластьонін), психологічному (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, B. Мерлін, С. Рубінштейн).

Розроблені концепції акмеології: категорії і закономірності, умови та способи вдосконалення людини (О. Бодальов, Н. Вишнякова, Ю. Гагін, Н. Кузьміна та ін.) засвідчують, що проблема індивідуальності людини як професіонала становить одну із серйозних проблем людинознавства. Заслуговує уваги той факт, що у процесі розв'язання акмеологічних проблем учені вперше виділяють індивідуальність людини поряд з індивідним і особистісним аспектом її існування.

Близькою до акмеології є педагогіка творчого саморозвитку (В. Андрєєв), що формується у зв'язку з бурхливими інноваційними процесами в освіті, які висувають підвищені вимоги до вчителя та майбутнього педагога. Характерною рисою педагогіки творчого саморозвитку є її прагнення викликати в учнів і студентів, які готуються стати вчителями, потребу в саморозвитку креативності як професійно значущої якості індивідуальності й особистості педагога-дослідника.

Процес освіти у ВНЗ - це період розвитку таких властивостей і якостей психіки й особистості студента, які визначають його подальший життєвий і професійний шлях. Як засвідчують спостереження, сучасний процес навчання у ВНЗ здебільшого не забезпечує розвитку індивідуальності студента як цілісного психічного явища. Об'єктивними факторами, що стримують процес реформування в аспекті розвитку індивідуальності, є такі:

категорія “індивідуальність майбутнього вчителя” ще не набула свого наукового статусу в педагогіці (незважаючи на те, що у психології поняття “індивідуальність” існує, сутність індивідуальності вивчена, хоча й трактується по-різному);

відсутні наукові уявлення про шляхи та способи формування індивідуальності студента як цілісності, хоча в науці склалися певні передумови для теоретичних основ розвитку такої індивідуальності;

у документах про вищу школу не приділяють належної уваги розвитку індивідуальності студента.

Водночас це не означає, що ВНЗ не розвиває індивідуальність студента - майбутнього фахівця. Дедалі ширше в загальнонауковій і професійній підготовці використовуються новітні технології (інформаційна, проектна, проблемна тощо), що сприяють також і психічному розвитку студентів. Однак цей розвиток має поки що стихійний і здебільшого однобічний характер.

Аналіз практичної роботи у ВНЗ свідчить, що поза увагою залишаються сфери саморегуляції і екзистенційна у процесі професійної підготовки майбутніх учителів-словесників. Такий вплив ще не став одним із завдань підготовки викладача ВНЗ. У результаті професійна підготовка виявляється недостатньо досконалою, оскільки студент не може виявити необхідні для своєї педагогічної діяльності психічні властивості та якості у виробничих ситуаціях, а його індивідуальність характеризується дисгармонійністю сфер. Ці факти дозволяють виокремити такі основні суперечності в теорії і практиці вищої педагогічної освіти:

між соціально зумовленими вимогами до особистісних властивостей і якостей випускників та відсутністю цільової спрямованості на розвиток їхньої індивідуальності у процесі навчання у ВНЗ;

між об'єктивною вимогою формування цілісної індивідуальності студента й домінувальним орієнтиром на абстрактного середнього студента, стихійно сформульованими підходами до формування окремих сфер індивідуальності та їх складників;

між необхідністю формувати індивідуальність студента й відсутністю науково обґрунтованих теоретичних і методичних засад такого формування у процесі професійної підготовки.

Реалізація означених суперечностей зумовила вибір теми докторської дисертації: “Теоретико-методичні засади формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників у професійній підготовці”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах загально-університетської комплексної науково-дослідної теми Херсонського державного університету “Актуальні проблеми підготовки вчителів сучасної школи” (реєстраційна карта держреєстрації 01984007532). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Херсонського державного університету (протокол № від 7.04.2003 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 21.09.2004 року). Автором досліджувавсь аспект формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників у професійній підготовці.

Мета дослідження - науково-теоретично обґрунтувати концептуальні засади формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників як діалектичного й динамічного процесів, що здійснюється у площині взаємодії особистості і професії; розробити й експериментально апробувати методику і педагогічні умови формування індивідуальності в майбутніх учителів-словесників.

Завдання дослідження:

1. Висвітлити теоретико-методологічні орієнтири та розробити концептуальні положення формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників.

Розкрити та науково обґрунтувати педагогічну сутність і зміст понять: “індивідуальність студента”, “індивідуальність майбутнього вчителя-словесника”; уточнити поняття “індивідуальність викладача”, “творча індивідуальність студента”, “творча індивідуальність викладача”.

Визначити критерії, показники, охарактеризувати рівні сформованості індивідуальності майбутніх учителів-словесників.

Охарактеризувати вимоги, цілісні властивості й функції процесу професійної підготовки у формуванні індивідуальності майбутніх учителів-словесників.

Розробити структурно-процесуальну модель та навчально-методичний супровід формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників.

Виявити, науково обґрунтувати та експериментально апробувати педагогічні умови та методику формування індивідуальності майбутнього вчителя-словесника.

Об'єкт дослідження - професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів-словесників.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу.

Концепція дослідження. В основу концепції покладено ідею пізнання особистістю педагогічної дійсності та самопізнання й самореалізації у ній. Суть концепції полягає у тому, що формування індивідуальності є процесом збагачення особистості професійно значущими якостями та властивостями, набутим педагогічним досвідом і вироблення на цій основі якісно нового суспільно й особистісно значущого знання. Ця ідея ґрунтується на принципі гуманізації професійної підготовки фахівця, здатного до примноження культурних цінностей суспільства та реалізації при цьому власного духовно-творчого потенціалу (І. Бех, Н. Бібік, А. Богуш, І. Зязюн, В. Кремень, Н. Кузьміна, О. Пєхота, М. Пентилюк, О. Савченко, В. Сластьонін, С. Сисоєва, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська). Проблема становлення учителя-словесника у процесі професійної підготовки, його позиційне входження у професію учителя розглядається нами в контексті гуманістично, аксіологічно, андрогогічно (С. Хаджирадєва, В. Ямницький) та акмеологічно (О. Бодальов, О. Деркач, Н. Кузьміна, З. Сіверс, Г. Данилова) орієнтованої системи вищої освіти.

Пріоритетними передумовами формування індивідуальності є збагачення саморозвитку всіх сфер психіки студента, можливості самопроектування ним власного життя як процесу безперервного професійного самозростання і творчої самореалізації, динамізму самостійного розширення структури професійно значущих знань.

Активізація процесу професійного становлення майбутнього вчителя-словесника передбачає: психологізацію професійної підготовки студента, що дозволить забезпечити вплив на психічні сфери студента, формування цілісної індивідуальності (становлення індивідуальності у процесі професійної підготовки буде більш ефективним і гармонійним, чим більшим буде опертя на самоактуалізацію внутрішніх сил студента, тим більше стимулюватиметься функціонування екзистенційної та регулятивної сфер з метою активізації усіх потенцій людини та її прагнення до саморозвитку), розвиток індивідуальності студента на основі спеціальних ситуацій, що дозволять йому опанувати певну позицію, у якій поряд з інтелектуальною, мотиваційною та предметно-практичною сферами, більш активніше функціонуватимуть екзистенційна, регулятивна й емоційна сфери індивідуальності; зміни позицій студента (той, кого навчають, - хто навчається, - хто навчає) під час професійної підготовки, структурування взаємодії викладача й студента, що визначається єдиною професійною основою двох суб'єктів педагогічної діяльності - викладача й майбутньої діяльності студента: цілевизначення - цілездійснення - цілествердження.

Провідна ідея авторської концепції полягає у розробці методики формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників як складного, діалектичного і динамічного процесів, що здійснюється у площині взаємодії особистості (суб'єктивного) й професії (об'єктивного). Організаційна база формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників охоплює навчально-пізнавальну (навчальні дисципліни педагогічного та філологічного циклів), практичну (педагогічна практика) та професійну складові навчально-виховного процесу вищого закладу освіти у професійній підготовці. Формування індивідуальності майбутнього вчителя-словесника здійснюється шляхом збагачення індивідуальності професійно значущими якостями та властивостями, зміною позицій і тими, що відбуваються у середині кожної позиції упродовж навчання у вищих закладах освіти, у його психічних станах. Показником вищого рівня сформованості індивідуальності майбутнього вчителя-словесника виступає її діяльнісно-творчий характер.

Загальна гіпотеза дослідження: досягнення результативності процесу формування індивідуальності майбутнього вчителя-словесника видається за можливе, якщо процес професійно-педагогічної підготовки набуде цілісності та особистісної зорієнтованості, відбудуться прогресивні зміни в духовному розвитку студента, зрушення в інтелектуальній, мотиваційній, вольовій, предметно-практичній, екзистенційній, емоційній та сфері саморегуляції.

Загальна гіпотеза конкретизована частковими гіпотезами: на основному етапі професійної підготовки формування індивідуальності студента досягне якісно нового рівня, збагатиться новим досвідом, властивостями та якостями, якщо реалізувати сукупність таких педагогічних умов:

забезпечити теоретико-методологічне підгрунтя процесу професійної підготовки через інтеграцію соціально-гуманітарних, природничо-наукових та дисциплін професійно-практичної підготовки, що зумовить цілісний розвиток особистості майбутнього вчителя-словесника, а істотним чинником розвитку стане його суб'єктна позиція у процесі фахово-мовленнєвого самовдосконалення;

усвідомлення майбутніми вчителями-словесниками на рівні переконань необхідності прояву своєї професійної індивідуальності у процесі педагогічної практики;

методика формування цілісної індивідуальності майбутнього вчителя-словесника включатиме таксономію цілей цього процесу, програму її реалізації, систему педагогічних засобів його оптимізації, моделювання спеціальних ситуацій для прояву індивідуального стилю діяльності та індивідуальних рис особистості кожного студента, моніторинг якості й результатів розвитку.

Методи дослідження: 1) теоретичні: системний аналіз об'єкта та предмета дослідження: поєднання історичного й логічного методів у дослідженні з проблем та їх вирішення; виокремлення підсистем складних об'єктів і їх системний аналіз, цілісні, інтегральні підходи до дослідження педагогічних явищ, моделювання із використанням імовірнісного й діяльнісного підходів щодо вивчення індивідуальності особистості; 2) емпіричні методи: діагностичні ( бесіди, тести, анкети); обсерваційні (психолого-педагогічні спостереження: пряме і опосередковане); прогностичні (експертні оцінки); експериментальні (педагогічний експеримент: констатувальний, формувальний), які були застосовані для педагогічного оцінювання рівня сформованості індивідуальності майбутніх учителів-словесників, експериментального обґрунтування актуальності та доцільності обраної проблеми, перевірки ефективності пропонованої методики роботи з формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників; 3) статистичні: кількісна та якісна обробка результатів дослідження з метою отримання найдостовірніших результатів щодо рівнів сформованості індивідуальності майбутніх учителів-словесників.

Експериментальна база дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі інституту іноземних мов, інституту журналістики Херсонського державного університету і Миколаївського державного університету імені В. Сухомлинського. У діагностувальному експерименті взяли участь 450 студентів.

Наукова новизна дослідження: Вперше досліджено:

- на теоретичному рівні: науково обґрунтовано інтегративні зв'язки педагогічної і соціально-педагогічних складових змісту підготовки, взаємозв'язків теорії і практики в оволодінні майбутніми вчителями-словесниками змістовою і процесуальною сутністю педагогічної діяльності та формування у них цілісного знання про людину як об'єкта і суб'єкта соціалізації, виявлено та описано фактори (творча індивідуальність викладача, його індивідуальний стиль діяльності, рівнопартнерські відносини, навчальне співробітництво, сприятливий психологічний клімат, позиційно-ситуативний підхід) та педагогічні умови (забезпечити теоретико-методичне підґрунтя процесу професійної підготовки через інтеграцію соціально-гуманітарних, природничо-наукових та дисциплін професійно-практичної підготовки, що зумовить цілісний розвиток особистості майбутнього вчителя-словесника, а істотним чинником розвитку стане його суб'єктна позиція у процесі фахово-мовленнєвого самовдосконалення; усвідомлення майбутніми вчителями-словесниками на рівні переконань необхідності прояву своєї професійної індивідуальності у процесі педагогічної практики; методика формування цілісної індивідуальності майбутнього вчителя-словесника включатиме таксономію цілей цього процесу, програму її реалізації, систему педагогічних засобів його оптимізації, моделювання спеціальних ситуацій для прояву індивідуального стилю діяльності та індивідуальних рис особистості кожного студента, моніторинг якості й результатів розвитку) розвитку індивідуальності майбутнього вчителя-словесника і на цій основі розроблено концепцію, що репрезентує позиційно-ситуативний підхід до формування індивідуальності студента; визначено й науково обґрунтовано педагогічні категорії “індивідуальність студента”, “індивідуальність майбутнього вчителя-словесника”, визначено її сутність, структуру і функції; уточнено поняття “індивідуальність викладача”, “творча індивідуальність студента”, “творча індивідуальність викладача”; побудовано структурно-процесуальну модель формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників на основі системно-цілісного, особистісно-діяльнісного, інтегративного, культурологічного підходів та сучасних теорій педагогічної діяльності, професійно-педагогічної підготовки у ВНЗ; виявлено та описано фактори, закономірності й умови розвитку індивідуальності майбутнього вчителя-словесника і на цій основі розроблено концепцію, що репрезентує позиційно-ситуативний підхід до формування індивідуальності студента; теоретично узагальнено й систематизовано наукові підходи до змісту і структури професійно-педагогічної діяльності і підготовки до її здійснення;

- на організаційно-педагогічному рівні: визначено психолого-педагогічні засади формування індивідуальності майбутнього вчителя-словесника: охарактеризовано вимоги, цілісні властивості й функції (когнітивна, збагачувальна, репродуктивна і творча) процесу професійної підготовки, обґрунтовано його цілі, завдання й етапи; розроблено методику формування індивідуальності майбутнього вчителя-словесника на етапах ступеневої освіти (бакалавр - спеціаліст - магістр); удосконалено положення щодо використання у навчально-виховному процесі ВНЗ потенціалу педагогічної практики, самостійної роботи студентів, інтерактивних методів і форм навчання;

- подальшого розвитку набула методика формування професійно значущих сфер індивідуальності студента, характер об'єктивних зв'язків між новоутвореннями сфер індивідуальності й проектованою професійною підготовкою.

Практична цінність дослідження полягає у створенні методики формування індивідуальності, до якої входять номенклатура цілей, змістові та процесуальні засоби професійної підготовки, що дозволяє керувати формуванням і розвитком окремих сфер цілісної індивідуальності студента у процесі теоретичної і практичної професійної підготовки; використанні в ході підготовки інтерактивних методів і форм навчання, що забезпечують суб'єкт-суб'єктну взаємодію студентів і викладачів. Розроблено та впроваджено у практику підготовки у ВНЗ майбутніх учителів-словесників спецкурси “Педагогічна культура і творчість”, “Основи наукової комунікації іноземною мовою”, “Практикум з англійської мови”, “Основи формування мовної індивідуальності вчителя-словесника”, зміст яких спрямовано на формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників, доповнено програму педагогічної практики завданнями, спрямованими на формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників. Основні положення, результати і висновки проведеного дослідження можуть бути використані на заняттях із дисциплін психолого-педагогічного та мовознавчого циклів у педагогічних ВНЗ, інститутах післядипломної освіти для підвищення кваліфікації учителів-словесників, під час педагогічної практики студентів; для розробки нормативних і варіативних педагогічних курсів, а також магістрантами, аспірантами, докторантами у процесі наукових досліджень.

Достовірність результатів дослідження забезпечується: комплексним підходом до розв'язання поставлених завдань; ґрунтовною підготовкою і проведенням експерименту із застосуванням методів, адекватних предмету і завданням дослідження; якісними й кількісними даними дослідного навчання; впровадженням розробленої системи у практику роботи вищих закладів освіти: Херсонського державного університету (акт № 07-12/42 від16.01.2007), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (акт № 01-08-952 від 25.12.06), Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського (акт № 10/03/06 від 16.01.2007), Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (акт № 02-1/154 від 27.04.07), Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського (акт 01/370 № 08.05.07), Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди ( акт № 430 / а від 09.03.07), Севастопольского міського гуманітарного університету (акт від 5.04.07), Ізмаїльського державного гуманітарного університету (акт 1-7/605 від 28.08.2007), Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (акт від 2.04.2007).

Особистий внесок автора. Ідеї та думки, що належать співавторам публікації “Навчально-методичний посібник для магістрантів спеціальності “Англійська мова і література” (V-VІ курси)”, не використовувались у матеріалах дисертації. Особистий внесок дисертанта в роботі у співавторстві полягає у самостійній розробці спецкурсу “Основи наукової комунікації іноземною мовою”, лекційних, семінарських занять, індивідуальної та самостійної роботи, які спрямовувалися на формування індивідуальності студентів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися на Міжнародних конференціях: з питань методики викладання іноземних мов, присвячених пам'яті доктора педагогічних наук, професора В.Л. Скалкіна (Одеса, 2002 ), “Стратегії та методи навчання мов для спеціальних цілей” (Київ, 2003), “Актуальні проблеми особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу в системі безперервної освіти” (Кременець, 2004), “Формування ціннісних орієнтацій студентської молоді в контексті громадянського суспільства” (Львів, 2005), “Ціннісні пріоритети освіти ХХІ ст.: орієнтири і напрями сучасної освіти (рос. мовою)” (Луганськ - Москва, 2005), “Інтеграція гендерного підходу в сучасну науку і освіту: результати та перспективи” (Одеса, 2005), “Формування професійної компетентності вчителя в умовах Європейської інтеграції” (Київ - Житомир, 2005), “Акмеологія - наука ХХІ століття” (Київ, 2005), “Література - Театр - Суспільство” (Херсон, 2005), “Інноваційні підходи до підготовки педагогічних кадрів у контексті Болонського процесу” (Чернівці, 2005), “Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції” (Київ, 2006), “Інформаційні технології у наукових дослідженнях і навчальному процесі” (Луганськ, 2006); “Акмеологія - наука ХХІ століття: розвиток професіоналізму” (Київ, 2007); всеукраїнських конференціях: “Актуальні проблеми теорії і практики навчання іноземних мов і літератури” (Херсон, 2002), “Національна програма виховання дітей і молоді в Україні: стан та перспективи” (Херсон, 2003), “Стратегія управління у закладах освіти з інформаційними технологіями” (Херсон, 2003), “Формування ціннісних орієнтацій молодших школярів у європейському контексті (рос. мовою)” (Херсон, 2004), “Теорія і практика мовленнєвої діяльності в середній і вищій школі: стан і перспективи” (Херсон, 2004), “Єдність особистісного та соціального факторів у виховному процесі навчального закладу” (Полтава, 2004), “Духовний розвиток особистості: стан та виховання у вищому закладі освіти” (Луганськ, 2004), “Професіоналізм педагога” ( Ялта, 2004), “Профільне навчання: історія, теорія, практика” (Вінниця, 2004), “Гуманізація взаємин учителя з учнями - необхідна умова особистісно орієнтованої освіти” (Житомир, 2004), “Перспективні педагогічні технології у системі безперервної освіти” (Київ, 2004), “Іноваційні технології в освіті (рос. мовою)” (Алушта, 2005), “Історико-педагогічні дослідження: методологія, періодізація, методика” (Херсон, 2005); методологічному семінарі АПН України “Виховання дітей та молоді в контексті розвитку громадянського суспільства” (Київ, 2003), ІІ Ірпінських міжнародних читаннях “Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (Ірпінь, 2004); Всеукраїнських педагогічних читаннях: “Василь Сухомлинський і сучасність: особистість у навколишньому середовищі” (Миколаїв, 2004), “Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: проблеми свободи і відповідальності у вихованні особистості” (Полтава, 2005), “Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: культурологічні виміри шкільної й педагогічної освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2006), “Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: виховання громадянина” (Слов'янськ, 2007).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 52 публікаціях: 3 монографії, 2 навчально-методичних посібники, 36 статей - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАКом України; 5 статей у наукових збірках і періодичних виданнях; 6 статей у матеріалах та тезах науково-практичних конференцій.

Кандидатська дисертація з теми: “Методика обучения устной экспрессивной английской речи на основе специально препарированных информационных текстов в старших классах гимназий, лицеев и школ с углубленным изучением английского языка” була захищена у 1994 році, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (393 назви) і 7 додатків. Загальний обсяг дисертації становить - 407 сторінок, до якого входять 1 рисунок, 8 діаграм, 2 схеми, 19 таблиць, що займають 5 сторінок основного тексту.

учитель словесник педагогічний професія

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, основні напрями, методи, концепцію дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення; обґрунтовано вірогідність наукових положень, подано структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі - “Теоретичні засади дослідження індивідуальності майбутніх учителів” - висвітлено результати аналізу та узагальнення відповідних філософських, психологічних, педагогічних досліджень, які свідчать про постійний генезис поглядів на індивідуальність як особливу форму буття людини, в межах якої вона живе й діє як автономна, унікальна й неповторна біосоціальна система, зберігаючи цілісність і тотожність сама собі, в умовах безперервних внутрішніх і зовнішніх змін (Б. Ломов, В. Мерлін, І. Резвицький, В. Русалов).

Помітний внесок у розвиток ідей про індивідуальність здійснили філософи (Спіноза, Лейбніц, Кант, Гегель, Л.Фейєрбах) й соціологи (М. Михайловський, А. Макаренко, Г. Сковорода, К. Ушинський).

Філософи (Г. Гак, Л. Зеленов, М. Каган, І. Кон, Д. Лоуренс, Н. Михайловський, І. Резвицький, В. Тугаринов, Ю. Хабермас та ін.) і педагоги (О. Абдуліна, Є. Бондаревська, B. Ільїн, О. Пєхота, В. Сластьонін та ін.) розглядають індивідуальність як індивідуально-утворювальну ознаку, істотну рису особистості. Водночас для більшості психологів (Б. Ананьєв, B. Мерлін, В. Печенков, С. Рубінштейн, В. Русалов та ін.) індивідуальність - психічний світ людини, що визначається основними сферами: інтелектуальною, мотиваційною, емоційною, вольовою, предметно-практичною, саморегуляційною й екзистенційною (О. Гребенюк).

Останнім часом у зв'язку з новою парадигмою гуманізації освіти до індивідуальності звертається багато вчених, уважаючи, що саме це поняття відповідає змісту гуманізації, усій спрямованості життя нашого суспільства (І. Бех, І. Богданова, Н. Кічук, А. Линенко, О. Пєхота, М. Пентилюк, О.Цокур). З'явилися нові галузі наукових знань (акмеологія, соціоніка, андрагогіка, аксіологія і т. ін.), пов'язані з вивченням людини не тільки як представника суспільства, а і як індивідуальності.

Якщо андрагогіка і акмеологія вивчають закономірності розвитку дорослої людини у процесі навчання (П. Джарвіс, М. Ноулс, Р. Сміт), професійної діяльності тощо (О. Бодальов, Н. Вишнякова, Ю. Гагін, Н. Кузьміна, Г. Данилова, О. Дубасенюк, О. Гура, В. Гладкова, З. Сіверс та ін.), то аксіологія розглядає індивідуальність людини як вищу цінність. У педагогічній валеології у процесі розгляду сутності здоров'я людини, способів і шляхів його збереження у різних умовах (навчальний процес, професійна діяльність і т. ін.) учені виходять із того, що кожна людина - це індивідуальність.

Проблема індивідуальності посідає значне місце і у працях В. Сухомлинського. На думку автора, людська індивідуальність - це неповторний світ думок, почуттів, волі, характеру переживань. Вона розкривається й набуває свого розвитку через діяльність, від неї залежить повнота духовного життя людини, її щастя.

Сутність індивідуальності студента полягає в характеристиці психічних сфер, що містить поряд із віковими особливостями розвитку психіки людини ранньої дорослості комплекс властивостей і якостей студента та комплекс професійно значущих властивостей і якостей учителя, зумовлених навчальною й педагогічною діяльністю.

Зазначимо, що студента вирізняє від будь-якої іншої молодої людини насамперед розвинена пізнавальна сфера, наявність пізнавальних потреб, здібностей до пізнавальної діяльності, позиція суб'єкта в пізнавальних ситуаціях. Це найхарактерніші ознаки його індивідуальності як людини, що оволодіває науковими і професійними знаннями. Якщо йдеться про індивідуальність людини як про ідеальний ступінь розвитку всіх сфер психіки, то зазначимо, що в цьому випадку психіка характеризується творчим виявом, тобто людині властиві творче мислення, творчий підхід до справи, творче ставлення тощо. Для студента творчість є важливою рисою професійної діяльності. Тому розвиток індивідуальності повинен передбачати розвиток відповідних характеристик психіки і насамперед креативності мислення (інтелектуальна сфера), інтелектуальної потреби, прагнення до оригінального, незвичайного (мотиваційна сфера), усвідомлення своєї волі й незалежності від довкілля (екзистенційна сфера). Творча індивідуальність студента знаходить своє вираження у нестандартних способах навчальної діяльності, в оригінальних прийомах оформлення своїх робіт, незалежній поведінці в навчальних ситуаціях, у схильності до пошукової, дослідницької діяльності, до вільного вибору завдань і способів діяльності, до ініціативи, висловлення власних пропозицій, задумів тощо.

Індивідуальність учителя як професіонала в педагогіці донедавна розглядалась із традиційних позицій - як вищий ступінь розвитку його особистості й характеризувалася за двома напрямами: 1) професійно значущі (або важливі) особистісні властивості та якості, 2) індивідуальний стиль діяльності. Професійно важливі якості - продуктивність, надійність тощо - є передумовою професійної діяльності й умовою її професійного розвитку (А. Маркова).

Проблему професійно значущих властивостей і якостей педагога досліджували вчені (Ш. Амонашвілі, Ф. Гоноболін, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Портнов та ін.), які запропонували різні підходи до виділення таких характеристик (понад 70 професійних якостей), класифікацій. Нині до загальновизнаних належать любов до дітей, емоційність, емпатія, соціальна зрілість і т. ін. Аналіз сформованих у педагогіці поглядів на професійно значущі якості вчителя засвідчив, що здебільшого вони відбивають соціальний аспект педагогічної діяльності, особистісний бік учителя. Такі властивості, котрі характеризують учителя як індивідуальність, вияв його психічного світу у професійній діяльності, в науковій літературі спеціально не виокремлювались і були представлені досить узагальнено поряд з особистісними характеристиками: відповідальність, самоконтроль, професійна самооцінка, емоційна стійкість (Ф. Гоноболін, Л. Уманський та ін.). Професійно значущі властивості та якості індивідуальності вчителя стали виокремлюватись у науці у зв'язку з уведенням у науковий обіг понять “професіоналізм”, “педагогічна майстерність”, “професійна компетентність”, “професійна позиція” тощо.

Важливим критерієм індивідуальності є індивідуальний стиль діяльності. В акмеології він становить сукупність своєрідних особистісних виявів майстра, в діяльності якого тісно пов'язані між собою фундаментальні знання і практичний досвід роботи, що включає способи й форми психолого-педагогічної взаємодії. Стиль є поєднання індивідуального й типового, тобто того, що властиве майстрові як представникові певного соціуму.

Індивідуальність майбутнього вчителя виявляється у його творчій спрямованості в різних сферах діяльності. При цьому предметно-практична сфера характеризується нетиповою для оточуючих поведінкою (здатність швидко орієнтуватись у новій інформації, приймати нестандартні рішення тощо), непередбачуваністю думок, дій і вчинків, дослідницькими вміннями й навичками, здібностями їх застосовувати в педагогічній діяльності.

Екзистенційна сфера характеризується усвідомленням себе як творчої індивідуальності, свого місця у суспільній, навчальній і професійній діяльності, розумінням свого творчого потенціалу у сфері вищої освіти й майбутній педагогічній діяльності; вільною, незалежною позицією у навчальній та навчально-дослідницькій діяльності; прагненням до самоактуалізації у галузі наукової педагогічної діяльності;

сфера саморегуляції - здатністю рефлексувати у творчому процесі, керувати своїми думками, свідомо спрямовуючи хід своїх міркувань у потрібне русло, прагненням до джерел асоціацій, що забезпечують припущення, осяяння тощо, самостійним створенням умов для власної творчої активності, моделюванням дослідницької діяльності.

Поняття "індивідуальність майбутнього вчителя-словесника" виявляється і в суто практичній діяльності (педагогічної практики), задовольняючи тим самим її потреби: описову, пояснювальну, прогностичну тощо. Описова функція дає змогу індивідуальності майбутнього вчителя тлумачити педагогічні явища, виокремити їх чітку цілевизначальну спрямованість.

Пояснювальна функція розкриває генезис формування індивідуальності майбутнього вчителя - від окремих сфер психіки, властивостей і якостей до становлення цілісної індивідуальності. Вона дозволяє розглядати формування індивідуальності як невід'ємну частину більш загальної системи - процесу професійної підготовки. Орієнтація на формування цілісної індивідуальності сприяє перетворенню сформованої практики, подоланню суперечностей і недоліків у професійній підготовці студентів.

Прогностична функція реалізується за рахунок формулювання нормативних вказівок щодо вдосконалення номенклатури цілей. Ця функція реалізується завдяки інтеграції навчальної діяльності студента й педагогічної діяльності викладача - трансформації психологічних, акмеологічних, педагогічних, андрагогічних положень у вимоги й правила принципу розвитку індивідуальності і розробки технології формування індивідуальності майбутнього вчителя.

Методологічна функція розглянутої категорії виявляється у тому, що вона орієнтує на системний підхід до вивчення самого явища - формування цілісної індивідуальності майбутнього вчителя, до дослідження суті процесу професійної підготовки, в якому невід'ємним компонентом є формування індивідуальності як цілісності. Подані вище функції тісно переплітаються із перетворювальною функцією, пов'язаною із проектуванням і реалізацією в індивідуальності студента новоутворень, що відповідають новим видам діяльності, новим позиціям і життєвим ролям студента, їх змінам у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя-словесника.

Поняття “індивідуальність студента”, “індивідуальність майбутнього вчителя-словесника” подано в дослідженні в авторській трактовці. Так, індивідуальність студента - це цілісність, єдність гармонійно розвинених сфер та їх складових, незалежність від інших і бажання зберегти свою неповторність, своєрідність своїх поглядів і переконань, своєрідний вияв у навчальних та професійних ситуаціях.

Індивідуальність майбутнього вчителя-словесника - це особистість із вербальним типом інтелекту, розвиненим абстрактним мисленням, відчуттям мови, високою культурою професійного мовлення, мовленнєвими здібностями, лінгвістичною компетенцією та мовною свідомістю.

Другий розділ - “Концептуальні засади формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників” - присвячено обґрунтуванню методологічних засад формування індивідуальності майбутнього вчителя-словесника.

У дисертації доведено, що підготовка майбутніх учителів-словесників базується на провідних ідеях гуманізації освіти (Г. Балл, С. Гончаренко, І. Зязюн, Ч. Кулі, А. Маслоу, Ф. Перлз, В. Райх, К. Роджерс, К. Юнг), що спрямовують на формування особистості, спроможної до максимальної самореалізації своїх можливостей, постійно відкритої для сприйняття нового досвіду та оновлення знань; створення необхідних умов для вираження її індивідуальності, власної життєвої позиції (“Я” - концепції). Показано, що представники гуманістичної теорії, розглядаючи педагога та студента як рівноправних суб'єктів освітнього процесу, орієнтують на творчий, духовний розвиток особистості, індивідуальний характер навчання з урахуванням індивідуальних особливостей студентів, поважне ставлення до інтерпретації їхніх потреб, міжособистісне спілкування, діалог, допомогу й підтримку в самоосвіті та самовдосконаленні.

Дослідники по-різному підходять до реалізації гуманістичної парадигми освіти та пропонують різні моделі особистісно орієнтованої освіти: культурологічну (Є. Бондаревська), антропологічну (Л. Рахлевська), людиноконцентруючу (К. Роджерс), психолого-дидактичну, побудованої на принципі суб'єктивності (І. Якиманська), позиційно-дидактичну (В. Сєриков), проективну спрямовану на особистісно орієнтоване навчання (М. Алексєєв), модель ситуативної домінанти в навчальній діяльності (Т. Машарова), рефлексивно-ціннісного підходу (Н.Клюєва) і т. ін.

Упродовж навчання у вищому навчальному закладі студент перебуває у трьох позиціях: 1) той, кого навчають; 2) той, хто навчається; 3) той, хто навчає. Процес професійної підготовки за своєю природою може ставити студентів водночас і в позицію того, кого навчають, і в позицію такого, хто навчається, - усе залежить від розвитку сфер індивідуальності й тих вимог, що ставляться завданнями професійної підготовки. Формування позицій тісно пов'язане з розвитком індивідуальності студента й, навпаки, формування індивідуальності сприяє становленню більш високої позиції, зміні однієї позиції на іншу.

У дослідженні доведено доцільність використання позиційно-ситуативного підходу до формування індивідуальності студента у процесі професійної підготовки, який має властивість посилювати психологічну основу процесу професійної підготовки, активізуючи всі психічні процеси, властиві людині, а не лише пізнавальні, як у традиційному процесі навчання.

Основою технологічного забезпечення формування індивідуальності майбутніх учителів стали рівнопартнерство як навчальне співробітництво, взаємна діяльність, “суб'єкт-суб'єктні” стосунки, рефлексія, проектування викладачем індивідуальних досягнень.

У дослідженні обґрунтовано, що за ціннісно-діяльнісним підходом (О. Бодальов, Л. Божович, А. Донцов, О. Леонтьєв, В. М'ясищев), зміст підготовки майбутніх учителів представлений ціннісно-змістовими, емоційно насиченими, професійно-спрямованими елементами, включеними в контекст життєвих, професійно-спрямованих педагогічних проблем студента через моделювання особистісно орієнтованих, педагогічних ситуацій. Особливість спеціальних педагогічних ситуацій, що вирішуються майбутнім учителем-словесником у процесі професійної підготовки, ми вбачаємо в тому, що переданий студентам досвід містить не тільки психолого-педагогічні знання й уміння, а й виявлення викладачем (і студентом) професійно значущих властивостей і якостей психіки й особистості. Спрямованість на виявлення сфер індивідуальності й особистості виражає головну суть взаємодії, спілкування, що не тільки важливо з погляду соціалізації, а й потрібно для становлення навчальної та професійної позицій майбутнього вчителя. Такий погляд на процес професійної підготовки майбутнього вчителя висуває нові вимоги до викладача вищого навчального закладу, що відбивають такі особливості його індивідуальності й особистості: суб'єктність викладача в педагогічній діяльності, спрямованість на самореалізацію, пов'язану зі створенням власної авторської концепції професійної підготовки майбутнього вчителя; спрямованість на інтеграцію соціального досвіду у взаємодії зі студентами, на зміщення акцентів зі змістової (“знаннєвої”) основи на професійно ціннісну; на формування індивідуальності майбутнього вчителя у поєднанні з особистісними характеристиками людини; на самовдосконалення, досягнення вершин свого росту у професійній діяльності, розвиток власної індивідуальності.

Підгрунтям у створенні спеціальних ситуацій є побудова навчальної діяльності студентів у прямій відповідності з діяльністю педагога - навчальне співробітництво. Професійна підготовка грунтується на принципах розвитку сфер індивідуальності, професійно значущих новоутворень: ізоморфізму, інтеграції, саморозвитку індивідуальності, альтернативи.

Принцип ізоморфізму орієнтує викладача на організацію таких психічних процесів у студентів, які можуть забезпечити самопізнання, самосвідомість, самооцінку як майбутніх учителів.

Принцип інтеграції відіграє особливу роль у розвитку індивідуальності як цілісності. Насамперед саме він визначає погляд на розвиток індивідуальності студента щодо єдності всіх її складових (професійного мислення, мотивації, педагогічної рефлексії й інших професійно значущих властивостей і якостей).

Принцип саморозвитку орієнтує викладача на дії щодо забезпечення самостійної продуктивної діяльності студента. Його реалізація можлива за умови створення спеціальних ситуацій, завдань і задач, пропонованих на заняттях.

Принцип альтернативи забезпечує студентові можливість вибору змісту, форми, виду, способу діяльності та часу її виконання. Значення цього принципу полягає в тому, що він дає можливість побічно керувати навчальною і навчально-професійною діяльністю студента й на цій основі формувати його індивідуальність.

Принципи розвитку індивідуальності пов'язані також із принципами забезпечення єдності в науковій і навчальній діяльності майбутніх учителів, професійної спрямованості, проблемності, що відбивають той або інший аспект розв'язання проблеми формування індивідуальності студента. Їх регулятивна функція обмежується забезпеченням змістової та процесуальної основ професійної підготовки студентів, а також впливом на пізнавальні процеси студентів, що не відповідають повною мірою меті формування цілісної індивідуальності студента.