Вплив підліткової субкультури на соціальний розвиток особистості в умовах інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

на тему: «Вплив підліткової субкультури на соціальний розвиток особистості в умовах інформаційного суспільства»

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПЛИВУ СУБКУЛЬТУРИ НА СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ПІДЛІТКА

1.1 Особливості соціалізації підлітків в інформаційному суспільстві

1.2 Специфіка підліткових субкультур

1.3 Гармонізація соціального розвитку підлітків - представників субкультур

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМИ ГАРМОНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ПІДЛІТКІВ ПРЕДСТАВНИКІВ СУБКУЛЬТУР

2.1 Загальні питання організації діагностики та аналіз результатів дослідження представників підліткових субкультур

2.2 Впровадження соціально-педагогічної програми для представників підліткових субкультур

2.3 Аналіз ефективності проведеної програми соціального розвитку підлітків представників субкультурта надання методичних рекомендацій

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сьогодні виникає потреба дослідження суспільства нового типу, яке протягом останніх десятиліть все частіше характеризують як інформаційне суспільство. Саме розвиток сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, зростання кількості інформації все більше визначають сутність нашої епохи. Новітні ІКТ мають величезний перетворювальний вплив на всі сфери сучасного суспільства як у межах національних кордонів, так і у світі в цілому. Глобальність процесів, що відбуваються, неминуче підвищує інтерес до теоретичного осмислення особливостей інформаційного суспільства й емпіричного вивчення впливу ІКТ на трансформацію соціально-економічних, політичних і культурних структур.

В умовах глобалізації та розмаїття культур ми все частіше бачимо людей чимось не схожих на нас своїм зовнішнім виглядом та манерою поведінки. Хтось їздить по нічному місту на мотоциклі у шкіряній курці, у когось кольорове волосся, а хтось одягнений у чорне, увесь в ціпках та металі. Найчастіше це і є представники сучасних молодіжних субкультур. Субкультура виникає як позитивна чи негативна реакція на пануючу в суспільстві культуру і соціальну структуру серед різних соціальних шарів і вікових груп. Особливо у наш час інформаційного суспільства вони дуже швидко поширюються, оновлюються і набувають все більшого значення у процесі соціального становлення та розвитку підлітків, так як саме молоді люди виступають активними споживачами сучасних технологій. Представники різноманітних субкультур намагаються показати свою індивідуальність, сказати суспільству власне «Я», кинути виклик світу, його встановленим століттями нормам та правилам, привнести у нього щось нове,проявити свою творчість та нестандартність мислення. Все більше молодих людей у всьому світі відносять себе до тієї чи іншої субкультури.Перспективи розвитку культури визначаються духовним потенціалом молодого покоління. У сучасній ситуації процес соціалізації особистості стає особливо складним. Адже, поряд з основними соціальними інститутами освіти і виховання, сім'єю і школою, в ньому все більшу роль відіграють «електронні вихователі». До яких відносяться різні засоби масової комунікації, і особливо електронні медіа. У міру посилення їх впливу на особистість з цим впливом все важче стає конкурувати традиційним вихователям - вчителям, сім'ї та ін. До ряду таких, найбільш розвинених сьогодні засобів масової інформації відносяться друк, радіо, телебачення. Останнім часом інтенсивно розвиваються і інші, нові медіа, такі як Інтернет, до яких саме юні користувачі відчувають великий інтерес.

Суспільство, заклопотане своїм майбутнім, однією з найважливіших своїх завдань бачить формування культури особистості дитини.Підлітки - дуже важлива категорія населення для України, але в той же час дуже не стійка, яка підвержена впливу на неї засобів масової комунікації та інформації, яка надається не завжди з достовірних джерел. Відомо, що інформована особистість вільна у виборі, здатна аналізувати ситуацію й приймати самостійні рішення. Їй важко нав'язати свою точку зору, вона здатна повніше реалізувати свій творчий потенціал і, отже, забезпечити гідний рівень і спосіб життя, але для того щоб обирати правильну інформацію необхідно критично мислити, розуміти реалії сьогодення, обирати достовірні джерела. Не дивлячись на високу популярність у всьому світі, ми не можемо виключати те, що деякі субкультури можуть нести негативний вплив на соціальний розвиток особистості, особливо ще не сформованої. Наприклад, у деяких субкультурах пропагується вживання наркотичних речовин та алкоголю, проповідується кримінальний спосіб життя, рассова дискримінація. Також, вивчення субкультур - відносно новий напрямок у вітчизняних гуманітарних науках, але він активно розвивається. Вивчаються як соціально-філософські, соціологічні, соціально-психологічні аспекти даного феномену, так і окремі різновиди субкультур, процеси їх становлення, взаємодія з соціальними інститутами, тощо.Виходячи з цього, на сучасному етапі стає нагальним вивчення впливу сучасних субкультур на підлітка в умовах інформаційного суспільства та їх гармонізації, їх соціального розвитку для попередження їх девіантної поведінки та маргіналізації.

Виходячи із сказаного вище, особливої актуальності набуває проблема гармонізації соціального розвитку підлітків представників субкультур у сучасному інформаційному суспільстві.

Об'єкт:процес соціалізації підлітків - представник субкультур в умовах інформаційного суспільства.

Предмет:гармонізація соціального розвиток підлітків - представників субкультур.

Мета дослідження полягає в теоретичному вивченні впливу субкультури на соціальний розвиток підлітка в інформаційному суспільстві; обґрунтуванні, розробці та перевірці ефективності програми гармонізації соціального розвитку підлітків представників субкультур.

Гіпотеза дослідження полягає у тому, при впровадженні програми гармонізації соціального розвитку підлітків представників субкультур відбудеться покращення позитивних сторін субкультури та зменшення негативних аспектів приналежності до субкультур.

Завдання:

1) На підставі аналізу філософської, культурологічної, психологічної, педагогічної та соціально педагогічної літератури визначити особливості соціалізації підлітків в інформаційному суспільстві.

2) На основі вивчення психологічної, педагогічної та соціально-педагогічної літератури проаналізувати специфіку підліткових субкультур та їх вплив на підлітків.

3) Дослідити специфіку впливу субкультур на соціальний розвиток підлітків.

4) Продіагностувати особливості впливу субкультур на соціальний розвиток підлітка, визначити позитивні та негативні аспекти цього впливу.

5) Науково обґрунтувати, розробити та перевірити програму гармонізації соціального розвитку підлітків - представників субкультур та розробити методичні рекомендації соціальним педагогам клієнтами яких є представники підліткових субкультур.

Вивченням цього питання займаються Л. Виготський, В. Давидов, Г. Ємельянов, Д. Ельконін, М. Кле, І. Кон, Ж. Піаже, І. Кулагіна, B. Мухіна, Р. Немов, Л. Орбан-Лембрик,В. Селіванов, В. Калін, Х. Ремшмідт, Д. Фельдштейн, Ст. Холл.Поняття субкультури як один із факторів соціалізації І. Звєрєва, Н. Міщенко,С. Фролов. Ґрунтовні дослідження явища молодіжної субкультури представлені вченими- філософами Є. Борінштейном, С. Левіковою, М. Саркітовим й інші; культурологами: П. Гуревичем, А. Огановим, І. Хангельдієвою та іншими; соціологами: Ю. Волковим, В. Лісовським, Н. Смелзером й іншими. Представники психології (Г. Абрамова, І. Башкатов, І. Кон, Д. Майєрс, В. Пушкар), зазвичай, розглядають молодіжну субкультуру, диференціюючи її на підліткову та юнацьку; педагоги (Н. Волкова, І. Климук, О. Сапожнік, О. Сухомлинська) згадують як контекст молодіжну субкультуру у вирішенні інших проблем молоді; соціальні педагоги - О. Безпалько, І. Звєрєва, Ю. Лисенко, І. Ліпський, Л. Мардахаєв, А. Мудрик, О. Нікуліна, С. Пальчевський, О. Панагушина, Т. Пантюк, А. Рижанова, Л. Смотрова та інші явище субкультури визначають як один з мезочинників впливу на соціалізацію особистості.

Вирішення висунутих у дослідженні завдань, перевірка гіпотези та аналіз результатів дослідження реалізувалися за допомогою сукупності методів:

1) теоретичні - теоретичний аналіз, узагальнення, синтез, конкретизація проблеми дослідження, прогнозування впливу розроблених педагогічних умов.

2) емпіричні - соціально-педагогічний експеримент з метою перевірки висунутої гіпотези, спостереження; метод анкетування з метою перевірки теоретичного аналізу проблем представників субкультур.

3) математичні- оцінка достовірності, аналіз та інтерпретація результатів з метою виявлення позитивних та негативних аспектів впливу підліткових субкультур.

Практичне значення результатів дослідження. Розроблена програма та методичні рекомендації можуть використовуватись у навчальних закладах при роботі з підлітками представниками субкультур. Основні положення наукової роботи впроваджено у Харківський загальноосвітній школі № 145.

Апробація результатів дослідження здійснена на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції молодих учених «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття" Харківської державної академії культури.

Структура дипломної роботи. Диплом складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (41найменувань). Повний обсяг дипломної роботи становить 57сторінки. Робота містить 1 таблиць, 1 малюнок, 6 діаграми, 4 додатки на 24 сторінках.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПЛИВУ СУБКУЛЬТУРИ НА СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ПІДЛІТКА

1.1 Особливості соціалізації підлітків в інформаційному суспільстві

Зараз перед науковцями все частіше постає проблема інформаційного суспільства. Адже нинішній етап розвитку суспільства значно відрізняється від попередніх. Сьогодні світ переживає нову могутню революцію, здатну принципово змінити життя людей -- їхню роботу, дозвілля, способи об'єднання в товариства і навіть відношення до самих себе.

Інформаційне суспільство - це соціологічна концепція, що визначає головним фактором розвитку суспільного виробництва використання науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З. Бжезинський, О. Белл, О. Тоффлер.Прибічники теорії інформаційного суспільства пов'язують його становлення з домінуванням четвертого інформаційного сектору економіки, який іде після сільського господарства, промисловості та сфери послуг. Зростаюча кількість людей з необхідністю втягується в безпрецедентне розмаїття інформаційно орієнтованих типів робіт. Наукові й технічні працівники збирають і продукують інформацію, менеджери й фахівці опрацьовують її, викладачі й працівники комунікаційної сфери поширюють її. Цей процес «інформатизаці» не залишає недоторканою жодну сферу соціальної активності: від повсякденного життя до міжнародних відносин та від сфер дозвілля до виробничих зв'язків, отже кожна людина є споживачем інформації. Такі поняття, як «Третя хвиля» О. Тоффлера (фактично синонім до «інформаційного суспільства»), ввійшли в уяву населення. Було висунуто проект «глобальної електронної цивілізації», що базується на синтезі телебачення, комп'ютерної та інших мереж. Так звана «Комп'ютерна революція» поступово приводить до зміни традиційного друку електронними книгами, змінює ідеологію, перетворює безробіття у цікаве проведення часу. Комп'ютери, смартфони, телебачення, Інтернет - все це стало доступним для кожного. Людина може не тільки отримувати інформацію, а й розповсюджувати її, впливати на думку інших,тобто, інформація набуває цінності в інформаційному суспільстві.[39, c. 43]

Один із засновників концепції інформаційного суспільства Д. Белл серед перших виділив його характерні ознаки. Його визначення цього поняття зводиться до роз'яснення суттєвостей нового суспільства через зміни, що будуть відрізнять «післяреволюціцне» суспільство від теперішнього. За думкою Д. Белла у наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуває становище нового соціального укладу, що базується на телекомунікаціях. Революція в організації та обробці інформації та знань, в якій головну роль грає комп'ютер, розвертається водночас з розвитком індустріального суспільства. Інформаційна цивілізація -- це суспільство, де всі засоби інформаційної технології, тобто комп'ютери, інтегровані системи, кабельний, супутниковий та інші види зв'язку, відеопристрої, програмне забезпечення, наукові дослідження, націлені на те, щоб зробити інформацію, яка є цінністю в інформаційному суспільстві, загальнодоступною, досягти її активного впровадження у виробництво і життя за допомогою високорозвинутих засобів комунікацій. Засоби масової інформації поділяються паралельно з виробництвом, і гігантські телевізійні мережі стають непотрібними із збільшенням числа нових каналів незалежних телекомпаній.[41,c.173] Інформатизація всіх сфер життєдіяльності людини вплинула на процес соціалізації. Проблема соціалізації людини в інформаційному суспільстві вивчається такими вченими соціально-педагогічних наук як А.Рижанова, А.Мудрик, В,Плешаков, О.Кудашкіна, А.Тадаєва. Перш ніж розглянути особливості впливу інформаційного суспільства на процес соціалізації людини, уточнимо одну із провідних категорій соціальної педагогіки «соціалізація». Як визначає О.В. Безпалько соціалізація - це процес поступового входження індивіда в суспільне життя, що супроводжується засвоєнням та відтворенням соціального досвіду, внаслідок взаємодії людини зі стихійними та цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх її вікових етапах. На процес соціалізації особистості впливають безліч факторів та агентів соціалізації. До них відносяться країна, тип поселення, засоби масової інформації, субкультури, сім'я, групи однолітків, різні виховні організації з якими взаємодіє особистість. [4,с.17]

А.Тадаєва зазначає, що під впливом інформатизації суспільства перебудовуються усі сфери життєдіяльності людини, змінюється роль інформаційної сфери (інформація набуває нового рівня значущості у інформаційному суспільстві, адже одним із його критеріїв являються знання та вміння їх здобувати, опрацьовувати, використовувати та створювати на підставі цього нові знання); змінюються форми і характеристики освітнього процесу (з'являються нові форми отримання знань - дистанційна освіта; кожен навчальний заклад має власний Інтернет сайт за допомогою якого презентується навчальний заклад, його навчальна, виховна діяльність; існують online-бібліотеки); дозвілля (з'являються яскраві ігри-симулятори в які можна грати самому або у реальному часі з іншими гравцями, при цьому кожен гравець може знаходитися у себе вдома у комфортному для себе оточенні); професійної сфери (можливість власного інформаційного бізнесу, професійного росту й отримання кращої вакансії) тощо.[38, c.332]Життя людини в інтелектуальному, інформаційно насиченому середовищі, створюваному в процесі розвитку інформаційної інфраструктури суспільства, породжує нові можливості для її освіти із самого раннього віку протягом усього життя. За думкою науковців використання цих можливостей вимагає створення принципово нової освітньої системи. Це можливо тільки на шляху гуманізації освіти й виховання людини нового мислення, починаючи зі шкільної лави. Освіта і виховання є основним шляхом перебудови людського мислення й моралі. Якщо це завдання відповідно не вирішується, то сучасні технології можуть призвести не до розвитку особистості, а до її деформації через невідповідне використання комп'ютерної і телекомунікаційної техніки, зловживання нею.Дозвілля людей стало набагато різноманітнішим ніж раніше. Людина може прийти і відпочити з переглядом телепередачі, зайти у соціальні мережі, пограти у комп'ютерні ігри, почитати будь яку книжку. Але також це має негативні наслідки. Люди почали менше часу проводити на свіжому повітрі, у людей послабшало фізичне здоров'я, з'явились такі поняття як геймблінг залежність, кіберзалежність. Жодна людина не може уявити себе без телефону, телевізору чи Інтернету. Сучасна людина отримала доступ до будь-якої інформації, можливість самостійно навчатись, саморозвиватись,спілкуватись з іншими коли не має іншої можливості,але інформацію можна використовувати не тільки з позитивною орієнтованістю. Отриману інформацію потрібно правильно використовувати розвивати критичне ставлення до неї. Родина також стає нечисленною: сім'ї нового типу, колишні перш стандартом нашого часу, залишаються в меншості, в той час як збільшується число батьків-одинаків , розлучених , бездітних сімей і самотніх людей. Можемо наголосити, що вся структура суспільства змінюється:масовість замінюється роздробленістю;цінності, мораль та традиції які раніше переймалися з покоління в покоління, стають на друге місце,адже тепер не важливо є у людини сім'я чи друзі. Їх можуть замінити телебачення, комп'ютерні ігри,соціальні мережи. Розповсюдження інформаційних технологій трансформувало усі основні сфери життя людини. Дитина росте і розвивається з самого початку серед новітніх технологій, які з кожним роком розвиваються, змінюються і вдосконалюються. Учні вже з другого класу школи вивчають «Інформатику». У сферу освіти ввійшли такі інноваційні технології як електронна дошка, електронні книги, журнали, тощо. Більшість методів подання інформації учням базуються на можливостях комп'ютера: показ презентацій, відеофільмів, пошук інформації за допомогою глобальної мережі. Знання та інформація посідають перше місце серед інших чинників. Інтелектуальна праця ціниться більше ніж фізична. Для людей з особливими потребами відкривається багато можливостей. Більшість працівників займаються створенням, зібранням, відображенням, реєстрацією, накопиченням, збереженням і поширенням інформації, особливо її найвищої форми - знань. Також, відбувається глибока зміна особистих характеристик людини -- це процес, який відноситься до сучасних стадій інформатизації громадського життя. Кожна людина змушена прикладати зусилля для того, щоб пристосуватися до радикальних змін ужитті суспільства, і це приводить до поступового формування нового типу особистості. Деякі дослідники відзначають, що цей тип особистості вже стає реальністю. Це так звані «люди, що саморозвиваються».

Найбільш підверненими до негативного впливу сучасного «інформаційного суспільства» є діти підліткового віку, які ще не навчились правильно оцінювати отримані відомості. Завдяки глобальній інформаційній мережі традиції і культури різних націй та релігій набули змішаного характеру. Тому, підростаюче покоління переймає не сімейні цінності та традиції притаманні нашому суспільству, а змішані. Наприклад, в Україні молодь почала відмічати таке свято, як Хелоуін, підлітки приймають інші релігії (буддизм, кришнаїзм) які не влаштовані під історично сформовані норми нашої культури, відносять себе до представників субкультур.Розвиток людини в підлітковому віці завжди привертало до себе увагупсихологів, соціологів, педагогів. Вивченням цього питання займаються Л. Виготський,В. Давидов,Г. Ємельянов, Д. Ельконін,М. Кле,І. Кон, Ж. Піаже, І. Кулагіна, B. Мухіна, Р. Немов, Л. Орбан-Лембрик,В. Селіванов, В. Калін,Х. Ремшмідт, Д. Фельдштейн, Ст. Холл.

У підлітковому віці завершується дитинство та починається перехід до дорослості. Відбувається якісна перебудова особистості, стикаються стосунки з дорослими, підліток засвоює нові суспільні норми поведінки. Як зазначає М. Савчин підлітковий вік охоплює період від 11 -12 до 14-15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5-9 класам сучасної школи. [30, c. 233] У цей період в особистості підлітка відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Підлітковий вік називають перехідним і тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості. Важливими соціально-психологічними новоутвореннями підліткового віку є особистісне самоутвердження, дорослість, потреба у спілкуванні, інтенсифікація контактів, перегляд попередніх переконань та уявлень, формування нового світогляду, засвоєння цінностей і норм підліткового середовища. Важливим соціально-психологічним новоутворенням підліткового віку є дорослість. Почуття дорослості вступає у суперечність з реальним статусом у сім'ї та школі, що провокує негативні форми самоутвердження: якщо підліток неспроможний проявити себе і довести іншим свою дорослість загальновизнаними соціально-моральними нормами і схвалюваними способами, він намагається робити це будь-яким шляхом, іноді не вдаючись до аморальних чи асоціальних вчинків, манер спілкування. Самооцінка в цьому віці набуває не меншого значення, ніж оцінки дорослих, перетворюючись у надзвичайно важливий мотив поведінки.[25,c.152]. Головною особливістю набуття особистісної ідентичності у підлітковому віці стає поглиблення вивчення самого себе. Відбувається це завдяки особистісній рефлексії. Вивчаючи свої особливості, розмірковуючи про самого себе у минулому, теперішньому і майбутньому, аналізуючи свої домагання у взаємовідносинах і діяльності, підліток реалізує свою потребу в самоідентифікації. Рефлексії на себе та інших відкривають підлітку глибини власної недосконалості.[10,с.167]Переважна орієнтація підлітка на самооцінку пов'язана передусім з його прагненням до самостійності та незалежності, із самоповагою, вимогливістю до себе.

І.С. Булах визначає типові особистісні утворення підлітків: егоцентризм, прагнення до самотності, потреба в самоствердженні, самоаналіз, почуття невпевненості в собі, ідентичність, почуття винятковості, емансипація, прагнення до створення ідеалів, вразливість, мрійливість, комфортність та ін. [27,c.52]О. Видра визначає що провідною діяльністю цього віку стає інтимно-особистісне спілкування з однолітками (навчання залишається основним видом діяльності). Разом з цим з'являються й інші нові мотиви, які проявляються в наступному: поява «симпатії» та «антипатії» до навчальних предметів; з'являється прихильність, або відраза до своєї школи; для підлітка стають важливими результати контролю його навчання - оцінка. У підлітковому віці помічається виразне спрямування свідомості дитини на саму себе. Усвідомлення себе особистістю відбувається в підлітка насамперед у процесі спілкування з однолітками. Саме спілкування є одним з провідних видів діяльності у цьому віці, коли самопізнання, виокремлення і співставлення свого «Я» з іншими створює передумови для самовдосконалення особистості. Оцінюючи свої здібності, успіхи, зовнішню привабливість, моральну сутність, соціальну роль у колективі, свої вади, підліток емоційно переживає все це і прагне завоювати повагу й довіру оточення.[6, с.96].

У наш час особливості підліткового віку є серйозною соціально-педагогічною проблемою. Підліток, включаючись в різні види суспільно-значимої діяльності, розширює сферу спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, формує вдачу-недержавні якості особистості. Найпершим і найважливішим інститутом соціалізації особистості є сім'я. Вона відіграє велику роль у формуванні ціннісних орієнтацій та моделі соціальної поведінки у підлітка. Спостерігається тенденція поступового обмеження кола спілкування батьків і підлітків, надання останніми переваги ровесникам, які входять до референтної групи. Це знижує можливості сім'ї, обмежує її вплив на соціалізацію дітей підліткового віку. О. Скрипченко зазначає, що серед причин розбіжностей у поглядах між батьками і підлітками найбільш важливими виступають: різниця у досвіді дорослих і підлітків, відсутність чітких етапів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності, відсутність певних правил, які структурують послаблення батьківської влади у фазі переходу від дитинства до підлітковості, соціальні відмінності, що пов'язані із зіткненням контролюючої ролі дорослих з потребами підлітків у автономії. [35,с320]Дорослі у соціальній ситуації розвитку підлітків виступають в якості значущих осіб. Але цей «п'єдестал» може зайняти будь-хто: масовий кумир (популярний співак або актор тощо), вчитель (у рольовій позиції дорослого друга), або батьки (якщо вчасно і правильно зреагували на кризу). [9,с.47]Роль школи як каналу соціалізації не зводиться тільки до передачі знань, умінь і навичок підліткам, вона надає дію самим характером виховання,життєдіяльності дитини в школі,де він засвоює ціннісні орієнтації,моральні норми,навички групової поведінки,що забезпечують йому перехід у доросле життя. Не менш важливим є у цей період успішність, участь педагогів у виховному процесі та прийнята в школі система виховання, стосунки з учителями (рівень довіри), зв'язок між сім'єю і школою, участь у шкільному самоуправлінні, бажання вчитися, регулярне відвідування школи. Дозвіллєвий час підростаючого покоління має великий вплив на пізнавальну діяльність підлітків. У дозвіллі відбувається впізнавання нового в найрізноманітніших галузях знання: розширюється художній кругозір; осягається процес технічної творчості; відбувається знайомство з історією спорту і так далі; нарешті, здійснюється озброєність дозвіллєвої видами діяльності. С. Пальчевський виділяє основні завдання цього вікового періоду: володіння системою знань, необхідних для навчання на базовому чи підвищеному стандарті освіти; сформованість високої мотивації досягнення успіху у вибраному профілі освіти; сформованість «Я- концепції» учня, самооцінки і здатності до саморегуляції поведінки та діяльності; сформованість психофізіологічних знань учня про себе; гуманістичну позицію у спілкуванні та взаємодії з людьми різного віку.[26,c.43]У підлітковому віці втрачають свою актуальність стосунки з батьками, вчителями, а найважливішими стають стосунки з однолітками. Наштовхуючись на байдужість, роздратування дорослих, підлітки змушені розширювати свої контакти з ровесниками, інтенсивно формувати свій соціум, жорсткі закони якого часто стають своєрідним протестом проти дорослої спільноти. Потреба в соціальних контактах і є передумовою створення численних підліткових угруповань. Вони можуть нести як позитивний так і негативний характер впливу. Чим гірші стосунки підлітка з дорослими, тим частіше він звертається до однолітків і більше від них залежить. Група однолітків відіграє особливу роль в процесі соціалізації підлітків, тому що відносини з партнером своєї і протилежної статі створюють прототип дорослих відносин, які реалізуються в соціальному, професійному і сексуальному житті. Група виконує центральну функцію в процесі становлення незалежності своїх членів, об'єднаних загальними турботами з визволення від батьківської влади, пошуку статусу і статевої ідентифікації. Група однолітків відіграє провідну роль у процесі соціалізації підлітків ще й тому, що взаємовідносини з однолітками своєї і протилежної статі створюють прототип дорослих взаємин, які можна реалізовувати у подальшому соціальному, професійному і статевому житті. Коло спілкування підлітків не обмежується тільки близькими друзями. У підлітків з'являється багато знайомих, приятелів і, що суттєво, виникає тяжіння до неформальних груп або компаній. Активні підлітки можуть одночасно входити в кілька груп, наприклад, у групу, яка склалася на заняттях у спорткомплексі, у групу свогр чи сусіднього двору, в одну з мікрогруп класу. [35, с 115.]

Особливий вплив на особистість підлітка чинять засоби масової комунікації. У багатьох підлітків проявляється залежність від соціальних мереж, геймблінг залежність. Велике значення у соціалізації сучасного підлітка відіграють субкультури. Сайти соціальних ЗМІ дають змогу підліткам виконувати в режимі онлайн багато важливих у реальному житті завдань: залишатися на зв'язку з рідними та друзями, знаходити нових друзів, обмінюватися фотографіями та ідеями. Користування соціальними ЗМІ також може надати підліткам значні переваги, які впливають на їхню самооцінку, формування думки про себе, суспільство й світ. Завдяки ЗМІ підліток може знайти відповіді на будь-які питання які його цікавлять, особливо у цьому допомагає мережа Інтернет. Соціальні мережі дають змогу розширити коло спілкування, знаходити нових друзів. Інтернет допомагає знаходити нові захоплення, одним із таких прикладів є субкультура. Але якщо підліток проводить за комп'ютером надмірну кількість часу, це може призвести до подальших проблем у спілкуванні в реальному житті, невмінню встановлювати реальні контакти з людьми. Субкультура має велике значення у соціалізації сучасного підлітка.Підліткова субкультура, у свою чергу, є механізмом соціалізації молодого покоління та своєрідним «містком» між юнацтвом та дорослістю. Нині приналежність підлітків до субкультур є своєрідною нормою. Обираючи певну субкультуру діти підліткового віку відчувають свою приналежність до певної соціальної групи, свою важливість та місце у системі суспільства, набувають коло спілкування, яке не обмежується віковими рамками, заповнюють позаурочний час діяльністю, яка притаманна тій чи іншій субкультурі, визначають свою життєву позицію, презентують власне «Я» через призму субкультури до якої вони належать, набувають норми поведінки та спілкування.

Представники різних наук одностайні в тому, що з середини ХХ ст. розпочався процес переходу до нового виду суспільства - інформаційного, в якому головними цінностями виступають знання та інформація, вміння їх отримувати. Це, в свою чергу впливає на всі сфери життєдіяльності людини (від побути до професійної сфери). У добу глобалізації відбуваються трансформаційні процеси, які стосуються безпосередньо культури суспільства. Оскільки остання має складну структуру, то зміни відображуються на різновидах її субкультур. Поштовх який дав перехід до етапу новітніх технологій викликав не тільки удосконалення існуючих субкультур, але й появу нових. Такі субкультури, як кіберпанки, кіберготи, пранкери, геймери з'явились з переходом людства до етапу інформаційного суспільства. Найдоступнішим джерелом отримання інформації на сьогодні є Інтернет. Найактивнішими користувачами Інтернет-простору є діти та підлітки.Одним із найскладніших періодів у процесі онтогенезу є підлітковий вік, адже саме в цьому віці відбуваються важливі зміни для особистості дитини. Підліток позиціонує себе як дорослу людину, активно намагається заявити про себе і знайти своє місце у суспільстві, що може стати поштовхом до приєднання до субкультур. Адже, саме приналежність до них дає можливість підлітку самовиразитись, привернути до себе увагу та знайти однодумців.

1.2 Специфіка підліткових субкультур

В останні роки представники різних наук (філософія, культурологія, психологія, соціологія, педагогіка, соціальна педагогіка) звертають увагу на вплив приналежності до субкультури на розвиток особистості.

Необхідно зазначити, що категорія «субкультура» походить від лат. sub - під і culture - обробляння, виховання, розвиток та означає соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе ідентифікує до субкультури. Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм. Кожен представник субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше як зразок існування. Але існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад:сленг, зовнішній вигляд тощо [2,c.19].

Субкультури - невід'ємна частина людства, й особливо саме молодої частини суспільства, тому що людині треба себе самореалізовувати в усіх аспектах соціального та особистого життя, а для молоді ще й треба бути не таким як всі, щоб показати свою уявну незвичайність та особливість. Тому кожен намагається обрати для себе ту надзвичайно цікаву, або потрібну групу, суспільства яке має такі ж самі, або схожі за сенсом ідеї, цілі, спосіб життя та наміри дій.

І. Звєрєва та Н. Міщенко зазначають, що у контексті соціально-педагогічної парадигми субкультура розглядається як автономне, відносно цілісне утворення, яке охоплює специфічний набір ціннісних орієнтацій, норм поведінки, взаємодію і взаємостосунки її носіїв, статусну структуру, джерела інформації, захоплення, стереотипи, смаки, жаргон, фольклор спільноти, що чимось відрізняється від традиційної культури суспільства.[11, c.123].

Малюнок 1.1.

Зі схеми видно, що підліткова субкультура є складовою вікової субкультури (як і дитяча, людей похилого віку й ін.), яка одночасно взаємодіє з етнічною, релігійною, регіональною, професійною й іншими, котрі, у свою чергу, впливають на формування та розвиток молодіжної.

По-перше, вважаємо, що підліткова субкультура, що досліджується в контексті базової культури суспільства, не може називатися культурою, оскільки культура - більш загальне поняття, хоча подібне розуміння підтримують В. Лісовський, О. Панагушина, С. Харченко, M. Хьюз, В. Шкурін та ін. За радянським соціологом С. Іконніковою, точку зору якої ми поділяємо, молодіжна культура - це плюралізм субкультур, а молодіжна субкультура лише взаємодіє з ними.

По-друге, констатувати, що підліткова субкультура езотерична, досить обмежено тому, що вона не завжди і не для всіх закрита. Як раніше виявлено, субкультури перебувають у певній взаємодії та взаємовідносинах, зокрема з домінуючою культурою.

По-третє, характеризуючи підліткову субкультуру як урбаністичну, окреслюємо територіальні рамки для молоді, тобто відрізнямо міську молодь від сільської, а значить, за твердженням в селі не може бути молодіжної субкультури. Така думка, на наш погляд, не є правильною.

По-четверте, якщо функція елітарної культури полягає в успішній інтеграції молоді в суспільство, то, на нашу думку, вона не може бути „не для всіх”. С. Левікова зазначає, що субкультурна молодь складає не більше 30%, а далі йдеться про те, що підліткова субкультура тимчасова, оскільки, адаптуючись до світу дорослих, підлітки не мають в ній потреби.

Отже, підліткова субкультура є потужним механізмом соціалізації, оскільки охоплює всі необхідні соціальні інституції, які впливають на її просоціальний розвиток, що, з одного боку, ускладнює контроль над спрямованістю підліткової субкультури, а з іншого - уможливлює використання соціально-виховного потенціалу різних соціальних інституцій.

На сьогодні можна виділити 5 головних характеристик субкультур: специфічний стиль життя і поведінки; наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді; протиставлення себе решті суспільства; зовнішня атрибутика, яка має символічне значення; ініціативний центр.

Сучасна наука виводить певну класифікацію субкультур.Погоджуємося з запропонованою С. Фроловим[40,с.52]типологію субкультур:

1. Романтико-ескапістскі субкультури - орієнтовані на відхід від реального життя, побудова власних філософських систем (хіпі, толкіеністи, індіаністи).

2. Анархо-нігілістичні групи - заперечення загальноприйнятих стандартів, критичне ставлення до багатьох явищ життя (анархіста, панки).

3. Розважально-гедоністичні - орієнтовані на забезпечення дозвілля («золота молодь», рейвери, сноубордистів, репери).

4. Кримінальна субкультура - орієнтована на протистояння закону і правопорядку (скінхеди, банди, гопники, любери).

Також, субкультури за своїм впливом на особистість можна умовно поділити на позитивні, нейтральні та негативні, хоча однозначно не можна виділити вплив субкультур на особистість, так як кожна субкультура має в собі як позитивні, так і негативні риси. Ще один з варіантів класифікації поділяє субкультури за направленням: музичні, іміджеві, світоглядні, субкультури за захопленням (хобі), засновані на кіно, іграх, мультиплікації, літературі, історичні реконструктори, хуліганські субкультури.У науково-педагогічній літературі виділяють такі різновиди неформальної діяльності: агресивна діяльність (спортивні фанати, екстремістські неонацистські групи,тощо) ґрунтується на найбільш примітивних уявленнях про ієрархію цінностей, заснованих на культі сили. Простота (примітивізм), наочне самоствердження сприяють популярності в середовищі підлітків й осіб молодого віку з мінімальним рівнем інтелектуального та культурного розвитку.[37] Психологія групи ґрунтується на протиставленні «ми - вони». Епатажна діяльність (панки, мажори, попери, рокери). В її основі виклик нормам, які склалися, канонам, правилам, думкам щодо одягу, зачіски. Для неповнолітніх зовнішній епатаж - часто найбільш доступна (за рівнем розвитку, психологічним складом, соціальними можливостями) форма самоствердження, а також засіб знайти середовище спілкування. Культурна діяльність (бітломани, металісти, брейкери, хіпі, хакери) характеризується виробленням альтернативних суспільних загальноприйнятних, офіційних правил і норм поведінки, форм проведення дозвілля, способу життя. За соціально-правовою ознакою виділяють :1) просоціальні, або соціально-активні, з позитивною спрямованістю діяльності. Наприклад: групи екологічного захисту, охорони пам'ятників, довкілля. 2) соціально-пасивні, діяльність яких нейтральна по відношенню до соціальних процесів. Наприклад: музичні і спортивні фанати. 3) асоціальні - хіппі, панки, злочинні угрупування, тощо.

Специфічні риси субкультури:

1. Розважально-рекреативна спрямованість. Поряд з комунікацією дозвілля виконує в основному рекреативну функцію (відпочинок, «нічогонероблення»). Рекреативні дозвільні орієнтації підкріплюються основним змістом теле - і радіомовлення, що розповсюджують цінності переважно масової культури.

2. «Вестернізації» (американізація) культурних потреб та інтересів. Цінності національної культури витісняються стереотипами - зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей "американського способу життя" в його примітивному і полегшеному варіанті, пропагуючи прагматизм, жорстокість, надмірне прагнення до матеріального благополуччя. Спостерігається презирство таких "застарілих" цінностей як ввічливість, повагу до оточуючих.

3. Пріоритет споживчих орієнтації над креативними. Споживання присутнє в культурній самореалізації молоді, і обумовлене потоком переважної культурної інформації (цінності масової культури), що сприяє фоновому сприйняттю і поверхневому закріпленню її у свідомості. Творча самореалізація, як правило, виступає в маргінальних формах.

4. Слабка індівідуалізованність і вибірковість культури. Вибір тих чи інших цінностей пов'язаний найчастіше з груповими стереотипами досить жорсткого характеру - незгодні сильно ризикують поповнити ряди «знедолених», «не престижних» людей з точки зору «натовпу», що зазвичай рівняється на якийсь ідеал - "крутого" (іноді в особі лідера цієї групи).

5. Відсутність етнокультурної самоідентифікації. Народна культура (традиції, звичаї, фольклор тощо) більшістю молодих людей сприймаються як анахронізм. Спроби занесення етнокультурного змісту до процесу соціалізації, в більшості випадків обмежується пропагандою давньоруських звичаїв та православ'я. А етнокультурна самоідентифікація полягає насамперед у формуванні позитивних почуттів до історії, традицій свого народу, тобто того, що прийнято називати «любов'ю до Вітчизни», а не тільки в залученні до однієї конфесії.

Молодіжна субкультура як механізм соціалізації виконує декілька функцій. Так, Є. Борінштейн виділяє такі функції субкультури: соціалізуюча; комунікативна; компенсаторна, яка забезпечує рівень самооцінки члена групи; охоронна, що спрямована на захист специфічності та підтримку рівня ідентичності; солідаристська, яка „забезпечує екзистенційну і соціальну підтримку членів групи”, додаючи, що кожна субкультура має свої особливі функції, забезпечуючи її взаємозв'язки в системі культури.

Розглянемо найбільш поширені субкультури в Україні: растафарі або раста (субкультура, яка бере своє коріння з Ямайки), толкієністський рух( шанувальники стилю фентезі), готи (прибічники темної сторони життя), емокіди або емо (пошукоці справжнього великого кохання), моббери (флешмоббери), репери (хіп-хопери), байкери( мотоциклісти), панки (анархісти), сатаніти, хакери (комп'ютерні генії), скінхеди (нацисти), футбольні хулігани (утраси, «околофутбол»), гопники (дворові хулігани), бомбери, райтери, стріт-арт (вуличні художники), гламур (шанувальники світського, модного життя), фурі (шанувальники антропоморфних тварин), аніме (прихильники японської культури), рокери, металісти (прихильники відповідного музичного стилю), пранк (телефонні жартівники). [34.] Детальний аналіз представленний у таблиці «Молодіжні субкультури» (Додаток А).Нині молодь охоче приймає різні субкультури, але не всі переймають норми та цінності, знають походження та сутність власної субкультури. Позер (англ. pose - (глагол.) приймати вид, позувати) - у середовищі, як правило молодіжних субкультур позером називають індивідуума, зараховує себе до певної субкультури і активно це афішуючи, що не має уявлення ні про що, крім зовнішньої атрибутики. Тобто, велика кількість молоді наслідує лише моду певної субкультури, особливо це проявляється для субкультур у яких існують вимоги до зовнішнього вигляду.

Ґрунтовні дослідження явища молодіжної субкультури представлені вченими- філософами Є. Борінштейном, С. Левіковою, М. Саркітовим й інші; культурологами: П. Гуревичем, А. Огановим, І. Хангельдієвою та іншими; соціологами: Ю. Волковим, В. Лісовським, Н. Смелзером й іншими. Представники психології (Г. Абрамова, І. Башкатов, І. Кон, Д. Майєрс, В. Пушкар), зазвичай, розглядають молодіжну субкультуру, диференціюючи її на підліткову та юнацьку; педагоги (Н. Волкова, І. Климук, О. Сапожнік, О. Сухомлинська) згадують як контекст молодіжну субкультуру у вирішенні інших проблем молоді; соціальні педагоги - О.Безпалько, І.Звєрєва, Ю.Лисенко, І.Ліпський, Л.Мардахаєв, А.Мудрик, О.Нікуліна, С.Пальчевський, О.Панагушина, Т.Пантюк, А.Рижанова, Л. Смотрова та інші явище субкультури визначають як один з мезочинників впливу на соціалізацію особистості.

1.3 Гармонізація соціального розвитку підлітків - представників субкультур

підліток субкультура соціальний педагогічний

Специфіку соціального розвитку дітей підліткового віку розглядають у власних працях А. Мудрик, О. Рассказова та інші. Соціальний розвиток - це процес що відбувається у пізнанні навколишнього середовища як позитивних так і негативних його проявів та передбачає встановлення особистості під впливом зовнішніх, внутрішніх, керованих та некерованих процесів через засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки властивих даному суспільству. А.Мудрик визначає, що соціальний розвиток - це процес та результат соціалізації.[28,c.53] Соціальний розвиток - це розвиток людських спільнот, малих і великих етносів,народностей, держав та їхніх союзів, а також цивілізації і культур, які створені чи сформовані людьми. Він вбирає в себе всю сукупність економічних, соціальних, політичних і духовних процесів. Це процес у ході якого відбуваються істотні кількісні та якісні зміни в соціальній сфері, суспільному житті чи окремих його компонентах - соціальних відносинах, соціальних інститутах, соціально-групових та соціально - організаційних структурах, тощо. Соціальний розвиток - це наслідок взаємодії великої сукупності соціальних процесів, в основі яких - цілеспрямована діяльність людей - суб'єктів соціальних процесів. [26,c. 251с]

Гармонізація - це процес встановлення гармонії між складовими елементами будь-якої системи, процесу, явища. Гармонізація у соціокультурних системах спрямована на таку узгодженість загального, особливого та поодинокого, яка забезпечує сталу динаміку кожного елементу та системи в цілому, отже, вихід їх на новий рівень розвитку. Гармонізація соціальна, тобто злагодженість взаємовідносин між соціальними суб'єктами, може відбуватися як на глобальному рівні - між регіонами світу, так і на мікрорівні, наприклад, територіальної громади, родини. Гармонізація стосовно людини як соціального суб'єкта передбачає узгоджене, врівноважене поєднання її індивідуальності та соціальності, її природного та культурного начала, що забезпечує якісну самореалізацію людини та розвиток її соціального середовища. Гармонізація культурна спрямована, перш за все, на встановлення паритету між матеріальною та духовною складовими культури кожного соціального суб'єкта. В умовах формування інформаційної епохи постає проблема гармонізація взаємин культури людства та природи для їх виживання.

В соціальній педагогіці гармонізація стосується, з одного боку, соціального розвитку людини (інших соціальних суб'єктів) -- злагодженого набуття різних форм (сімейної, етнічної, професійної, громадянської тощо) та рівнів (біологічного, фізичного, душевного, духовного) соціальності і узгодження її з індивідуальністю протягом життя. З другого боку, створення у соціумі для цього сприятливих умов -- координація, регулювання й зміцнення позитивних виховних впливів соціального середовища та нейтралізація негативних через залучення самої особистості, інших соціальних суб'єктів у цей процес для взаємокорисного соціального розвитку і суб'єкта, і середовища. Фахівці харківської школи соціальної педагогіки підкреслюють, що гармонізація є провідним принципом соціальної педагогіки, оскільки її ідея виникає і розвивається в той час, коли в культурі соціуму постає потреба гармонізації індивідуального і соціального на рівні соціального суб'єкта на добровільних засадах, тобто через процес соціального виховання.

Гармонійний розвиток особистості - це процес домірних, злагоджених якісних і кількісних позитивних змін людини, як біологічної, психічної та соціальної істоти, протягом життя; відповідність та узгодженість розвитку разом взятих розуму та свідомості, волі та почуттів, поведінки та діяльності, фізичних і духовних сил суспільної особи протягом її існування; пропорційне збагачення та відповідне вдосконалення цінностей, рис характеру, поведінки та діяльності людини в онтогенезі. Гармонійний розвиток відбувається відповідно до віку та індивідуальних задатків особистості.

Нині все більше підлітків кожного дня у всіх країнах світу приймають ту чи іншу субкультуру, адже із розвитком Інтернету людина може обрати для себе таку субкультуру, яка пропагує цінності які близькі людині, незважаючи на місцезнаходження або регіон розповсюдження субкультури. Саме тому постає необхідність вивчення явища субкультури. Виходячи з аналізу різних субкультур, наведеному у розділі 1.2, можемо стверджувати, що субкультури бувають різних видів та соціального, асоціального та анти соціального напрямків ідеології та спрямованості цілей та напрямків діяльності. Підліткові субкультури у теоретичній частині практично нічим не відрізняються від опису субкультури загалом. Єдине, що учасниками підліткових субкультур є в основному підлітки, а не хтось інший. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.

Неформальні групи істотно впливають на свідомість молоді, відвойовуючи першість в інших інститутів соціалізації. Підлітки, не одержавши в сім'ях, школах, інших навчальних закладах можливості для реалізації своїх потреб, самореалізуються через неформальні групи.

Субкультура безпосередньо впливає на молодь, яка є її членами. Молодіжних субкультур нині існує дуже багато, але як ми побачили вони беруть своє коріння з країн Західної Європи або з Америки. Те, що вони поширились по всьому світі є результатом глобалізації та інформатизації суспільства. Особливою значущою ця проблематика є для сучасного молодіжного середовища, що є найбільш схильним для сприйняття та адаптації подібних соціальних інновацій. Як зазначає С.Левікова, молодіжні субкультури є феноменом міської культури західного типу, що віддзеркалюють різноманітні процеси, що відбуваються в релігійній, ідеологічній, політичній, економічній сферах, сфері моди тощо [17, c.35]. Цілком очевидно, що між такими структурними утвореннями існує взаємодія у вигляді соціокультурно-зумовленого обміну інформацією, її передачею та сприйняттям. Тому сучасні субкультурні утворення доцільно розглядати як складну комунікативну систему із налагодженими каналами, за якими рухаються інформаційні потоки. Як відзначає Л. Зубанова на сучасному етапі відбувається трансформація типів комунікації і сприйняття реальності [12,c.47]. Відповідно, субкультури в даному контексті є особливими групами, що поєднують реальний та віртуальний простір. За останні 10 років різко зросла роль Інтернет середовища у підтримці, рекламі, залученні нових членів неформальних угрупувань молоді. Припускаємо, що будь яка течія має свої групи и об'єднання у соціальних мережах, ці групи іноді мають напівзакритий та закритий характер, вступити до них можна лише після багатомісячного спілкування як в віртуальному так і у реальному середовищі. Також необхідно зазначити, що широко використовуються такі різновиди Інтернет - ресурсів як блоги, дошки об'яв, групи у Skype та у ICQ, чати тощо[7,c.15]. Наприклад, віртуальна комунікація у блогах і соціальних мережах є логічним продовженням комунікації в реальному житті. Також, внаслідок широкого залучення сучасної молоді до Інтернет-простору комунікація стає фактично безперервною, оскільки представник певної субкультури, зареєстрований на відповідному сайті, перебуває у відповідній групі в соціальних мережах, спілкується на форумах з іншими представниками цієї субкультури тощо. Крім того, соціальні мережі мають такі якості передачі інформації як швидкість, анонімність (за бажанням), широке охоплення аудиторії тощо. Таким чином, трансляція субкультурних ідей із залученням засобів віртуальної комунікації стає досить ефективною і виходить за встановлені локальні рамки спілкування. Світоглядний аспект передбачає наявність системи ідей і образів, що визначають структуру субкультур, їхні характерні риси. Комунікація здійснюється на їхній основі, забезпечуючи трансляцію та маніфестацію ідейної основи субкультур. Субкультури, утворюючи комунікативний простір, організовують його згідно власних світоглядних позицій, що визначають особливості цього комунікативного процесу. Отже, технічні засоби комунікації дозволяють не тільки поширювати субкультури та вивчати молоді по всьому світу нововведення пов'язані з субкультурами, а й підтримувати представникам субкультур зв'язок між собою, спілкуватись,обмінюватись думками, організовувати різни події, залучати нових людей до їх світогляду та культури.