Аксіологічні засади педагогічного процесу в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса IIIевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Аксіологічні засади педагогічного процесу в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах

Ткачова Наталія Олександрівна

Луганськ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий доктор педагогічних наук, професор

консультант: ХАРЧЕНКО Сергій Якович,

Луганський національний педагогічний

університет імені Тараса Шевченка,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: - доктор психологічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Бех Іван Дмитрович,

Інститут проблем виховання, директор;

- доктор педагогічних наук, професор

Золотухіна Світлана Трохимівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г. С. Сковороди,

завідувач кафедри загальної педагогіки;

- доктор педагогічних наук, професор

Сметанський Микола Іванович,

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри педагогіки.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться "23" лютого 2007 року о 11⁰⁰ на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за адресою: вул. Оборонна, 2, м. Луганськ, 91011.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за адресою: вул. Оборонна, 2, м. Луганськ, 91011.

Автореферат розіслано "22" січня 2007 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л. Л. Бутенко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Зміни, що відбуваються в сучасній Україні, сприяють подальшому розвитку суспільства на шляху до соціально-економічної стабілізації. Необхідними передумовами успішності цього процесу є забезпечення свідомого ставлення й відповідальності кожної особистості за результати перетворювальної діяльності, а також сформованості в неї соціально значущих аксіологічних орієнтирів, здатності до самовизначення й адекватного вибору дій у різних життєвих ситуаціях та ціннісного виміру власних вчинків.

Ціннісні пріоритети індивідуума формуються під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників. Вирішальну роль у цьому процесі відіграють шкільні заклади освіти, які є одними з основних осередків соціалізації молоді. Саме вони мають реальні можливості для того, щоб залучити молодь до загальнолюдських та національних цінностей, прогресивних ідеалів і сформувати молодих людей як свідомих та активних членів сучасного суспільства. Розв'язання цього складного завдання науковці й освітяни-практики насамперед вбачають у реформуванні системи шкільної освіти крізь призму впровадження аксіологічного підходу. Такий підхід передбачає перенесення акцентів з викладання учням конкретної системи знань, чому приверталася першочергова увага вчителів у традиційній організації шкільного педагогічного процесу, на озброєння молодих людей певними ціннісними домінантами, що мають забезпечити соціальну значущу спрямованість їхньої життєвої активності.

Основні ідеї й вимоги до організації та здійснення шкільного педагогічного процесу на аксіологічних засадах знайшли своє відображення в Національній доктрині розвитку освіти, Законі України "Про загальну середню освіту", Державній національній програмі "Освіта" (Україна ХХІ століття) та інших державних документах, у яких наголошено на необхідності забезпечення ефективного функціонування шкільних закладів у нових соціокультурних умовах, формування особистості учня на засадах загальнолюдських, загальноєвропейських і національних цінностей.

Значний внесок у розвиток ціннісної проблематики зробили К. Алексейчук, С. Анісімов, Є. Ануфрієв, Р. Апресян, А. Арнольдов, С. Артановський, Е. Баллер, Л. Буєва, Є. Бистрицький, В. Грехнев, А. Гусейнов, Е. Гусинський, А. Здравомислов, Ф. Знавецький, М. Каган, В. Ларцев, В. Малахов, Е. Маркарян, В. Москаленко, М. Рокич, В. Сержантов, Е. Соколов, У. Томас, В. Тугарінов, Ю. Турчанінова, З. Файнбург, І. Фролов та інші. На різних історичних етапах розвитку людства окремі аспекти ціннісної проблематики були в центрі уваги таких відомих педагогів, як Я. А. Коменський, Й. Г. Песталоцці, А. Макаренко, В. Сухомлинський. Дослідженням цінностей як педагогічної проблеми займалися також представники філософсько-психологічної гуманістичної концепції, біля витоків якої стояли А. Маслоу і К. Роджерс.

Аналіз наукової літератури свідчить, що проблема організації педагогічного процесу на аксіологічних засадах належить до актуальних проблем сучасної педагогіки. Різні аспекти вказаної проблеми розкрито у працях багатьох науковців. Так, думки щодо педагогічного процесу як цілісного поєднання навчання та виховання висловлено такими педагогами, як М. Бунаков, В. Вахтерев, П. Каптерев, П. Лесгафт, С. Миропольський, В. Стоюнін, С. Золотухіна, О. Іонова, В. Каширін, Б. Коротяєв, В. Ку-кушин, В. Кушнір, П. Підкасистий, О. Попова, В. Сластьонін, М. Сметан-ський та інші. Специфіку педагогічного процесу як цілісної системи з'ясовано в наукових працях П. Блонського, О. Музиченка, С. Щацького, Ю. Бабанського, Т. Ільїної, Г. Костюка, В. Краєвського, Н. Мойсеюк, Ф. Корольова, А. Куракіна, В. Лозової, Л. Новикової, І. Підласого, Ю. Сокольникова, В. Ягупова та інших.

Теоретико-методологічні основи ціннісної проблематики в царині освіти розкрито в наукових наробках І. Беха, Т. Бутківської, Л. Ваховського, О. Вишневського, В. Галузинського, В. Гінецинського, М. Євтуха, П. Ігнатенка, І. Зязюна, В. Кременя, М. Никандрова, С. Ніколаєнка, В. Огнев'юка, З. Равкіна, О. Савченко, О. Сухомлинської, В. Ткаченка. Питання щодо ціннісного наповнення змісту педагогічного процесу в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах висвітлено в наукових працях С. Гончаренка, В. Караковського, Ю. Мальованого, В. Зінченка, Л. Єрганжієвої, Є. Ямбурга та інших.

Місце цінностей у системі громадянської освіти та національного виховання досліджують І. Бондаренко, М. Боришевський, П. Давидов, Ю. Завгородній, І. Зязюн, Л. Крицька, В. Курило, С. Савченко, І. Тараненко, Б. Чижевський, Г. Філіпчук тощо. Цінності здорового способу життя й шляхи їх трансляції молоді вивчають Г. Тарасенко, В. Оржеховська, О. Гречишкіна та інші.

Цінності родинного виховання висвітлюють у своїх працях В. Постовий, О. Докуніна, М. Стельмахович. Аксіологічні основи процесу вдосконалення професійної діяльності вчителів аналізуються в наукових дослідженнях Н. Асташової, І. Бужиної, М. Васильєвої, Н. Волкової, В. Гриньової, І. Ісаєва, О. Мороза, О. Морозової, В. Семиченко, Р. Скульського, В. Сластьоніна, В. Стрельнікова, А. Сущенка, Г. Чижакової, С. Харченка та інших учених.

Отже, сьогодні проблемі цінностей у царині освіти приділяється значна увага як з боку вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Проте серед педагогічних праць з питань цінностей відсутні такі, в яких було б науково обґрунтовано систему педагогічного процесу на аксіологічних засадах, визначалися б умови її успішної реалізації. Ознайомлення з результатами теоретичних напрацювань учених і практичним досвідом роботи загальноосвітніх навчальних закладів дало змогу виявити низку суперечностей, зокрема таких:

· між потребою у формуванні всебічно розвинених особистостей на засадах загальнолюдських і національних цінностей та відсутністю розробленої педагогічної системи у шкільних навчальних закладах з питань формування індивідуальностей, в яких персональні життєві пріоритети узгоджувалися б з означеними цінностями;

· між цілісним характером шкільного педагогічного процесу та дискретним його відображенням у змісті виховання й навчання;

· між потребою суспільства в переорієнтації педагогічного процесу на демократичні цінності та відсутністю необхідного для цього науково-методичного забезпечення.

Науково-практичні потреби в розв'язанні виявлених суперечностей дозволяють сформулювати проблему обраного дослідження, котра полягає в необхідності теоретичного обґрунтування й науково-методичної розробки системи організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах, а також у визначенні моделі змісту її науково-методичного забезпечення. Актуальність, теоретичне і практичне значення проблеми, відсутність науково-методичного забезпечення її розв'язання й зумовили вибір теми дослідження "Аксіологічні засади педагогічного процесу в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах".

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної теми науково-дослідної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка "Психолого-педагогічні умови становлення суб'єктності: теоретичні та прикладні аспекти" (реєстраційний номер 0103U003609). Обрану тему дисертації затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сково-роди (протокол № 5 від 23 грудня 2004 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 25 січня 2005 року).

Об'єкт дослідження - педагогічний процес у загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження - система організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах.

Мета дослідження - теоретичне обґрунтування й науково-методична розробка системи організації педагогічного процесу в загально-освітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах.

Провідною для концепції дослідження є ідея цінностей як результату визначення якостей і властивостей предметів, явищ та процесів, що задовольняють потреби й прагнення людей, сприяють самореалізації їх у всіх сферах життєдіяльності, а педагогічний процес у шкільних закладах - як засобу опанування цих цінностей молоддю. Аксіологічний підхід дає можливість зробити об'єктивний аналіз провідних тенденцій розвитку сучасного суспільства й у світлі цього переосмислити першочергові для сьогоднішньої школи педагогічні завдання, визначити головні для неї ціннісні пріоритети. Ці пріоритети в царині педагогіки, з одного боку, мають узгоджуватися з домінуючими на сучасному етапі розвитку суспільства соціальними цінностями гуманістичної спрямованості, а з іншого, - відповідати специфіці навчально-виховної діяльності, забезпечувати її орієнтацію на впровадження зазначених цінностей.

На рівні окремого індивідуума аксіологічний підхід спрямовує педагогічний процес на пошук і втілення на практиці оптимальних шляхів трансляції особистості актуальних соціальних цінностей. Реалізація цього підходу у школі дозволяє озброїти молодих людей знаннями, ціннісними вміннями ключових компетенцій життєдіяльності в умовах динамічних соціальних змін, сформувати в них персональні системи цінностей, які найбільшою мірою відповідатимуть їхнім індивідуальним потребам, життєвим цілям, інтересам, стимулюючи набуття ними досвіду соціально корисної діяльності й поведінки, а також створюючи оптимальні умови для саморозвитку й самоактуалізації кожної особи. Отже, можна сказати, що аксіологічний підхід сприяє формуванню в кожної особистості соціально значущих потреб, їх узгодженню з інтересами всього суспільства.

Визначена концептуальна ідея зумовлює необхідність організації в загальноосвітньому навчальному закладі ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу, який розглядається в дослідженні як результат цілісного поєднання процесів навчання і виховання учнівської молоді на аксіологічних засадах. Тому під час його реалізації потрібно враховувати специфічні закономірності кожного з цих процесів. Слід також підкреслити, що забезпечення аксіологічного підходу в межах загальноосвітнього навчального закладу неможливе без розробки і впровадження педагогічного процесу як певної системи, що включає такі структурні компоненти: цілі й завдання, зміст, методи і форми, механізми реалізації, виявлені результати та в разі необхідності їх корекцію.

Загальна гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблена й теоретично обґрунтована цілісна система організації педагогічного процесу у шкільних навчальних закладах на аксіологічних засадах може сприяти вдосконаленню ціннісної свідомості (ціннісних знань, ідеалів, цілей, мотивів, спонукань та ін.), розвитку емоційно-чуттєвої сфери учнів (формуванню в них любові й поваги до людей, милосердя, доброти, справедливості, толерантності, почуття власної гідності тощо), гуманізації їхніх взаємовідносин з людьми та світом взагалі, оволодінню вміннями-цінностями ключових компетенцій життєдіяльності в динамічному суспільстві (соціально-методологічних, полікультурних, комунікативних, інформаційних, самоосвітніх умінь-цінностей і вмінь-цінностей у сфері здоров'я та здорового способу життя).

Загальна гіпотеза конкретизована в часткових:

· ефективність організації педагогічного процесу на аксіологічних засадах забезпечується реалізацією його системоутворювальних компонентів: мотиваційно-цільового, процесуально-діяльнісного й аналітико-рефлективного;

· упровадження аксіологічного підходу в педагогічну взаємодію між учителями та школярами сприяє повноцінній самореалізації кожного її учасника як унікальної особистості.

Відповідно до проблеми, об'єкта, мети, концепції, гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1) проаналізувати філософські, психологічні, соціологічні, педагогічні праці з питань цінностей, організації педагогічного процесу;

2) обґрунтувати концепцію забезпечення аксіологічного підходу в педагогічному процесі школи;

3) теоретично обґрунтувати систему організації ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах;

4) розробити модель змісту науково-методичного забезпечення функціонування цілісного педагогічного процесу на аксіологічних засадах та експериментально перевірити її ефективність;

5) визначити критерії й показники ефективності реалізації цілісної системи педагогічного процесу на аксіологічних засадах у загальноосвітніх навчальних закладах;

6) розробити методичні матеріали у вигляді навчальних, науково-методичних посібників, методичних рекомендацій для вчителів шкіл, студентів і викладачів вищих педагогічних закладів освіти з питань упровадження аксіологічного підходу в педагогічний процес сучасної школи.

Методологічну основу дослідження становлять:

· аксіологічний підхід, що забезпечує дослідження шкільної освіти як ціннісно-зорієнтованого соціального інституту, котрий значною мірою зумовлює аксіологічну детермінованість молоді;

· системний підхід, який дозволяє розкривати, усвідомлювати закономірні зв'язки між структурними компонентами різних систем. У контексті нашого дослідження насамперед ідеться про такі системи: провідні соціальні цінності сучасного суспільства й освітні цінності як їх структурний компонент, а також цілісний педагогічний процес у шкільних закладах та особистість як складну соціально-біологічну істоту;

· синергетичний підхід, що виступає підставою розглядати об'єкт дослідження в його постійному розвитку відповідно до внутрішніх законів і загальних тенденцій розвитку природи, суспільства та Всесвіту взагалі;

· культурологічний підхід, який дозволяє сприймати цінності й саму систему освіти як складники людської культури і водночас її важливі показники. Як і культура взагалі, цінності знаходяться у стані постійного розвитку;

· особистісно-діяльнісний підхід, що допомагає усвідомлювати сутність особистості як діючої в суспільстві істоти. Через зовнішньо чи внутрішньо оформлену діяльність вона здатна активно і вибірково опановувати провідні соціальні цінності, зокрема у шкільному педагогічному процесі;

· компетентнісний підхід, котрий передбачає забезпечення в педагогічному процесі школи озброєння учнів необхідними вміннями-цінностями ключових компетенцій життєдіяльності в суспільстві, яке постійно і швидко змінюється. У цьому разі система персональних цінностей виступає для особистості своєрідною призмою, крізь яку вона оцінює вчинки людей і події навколишнього світу;

· акмеологічний підхід, який виявляється у створенні оптимальних умов для самореалізації людини, розкриття її потенційних можливостей, досягнення нею найбільш високого рівня розвитку. Важливим аспектом у такому випадку є висвітлення ролі персональних цінностей в особистісному зростанні людини.

Теоретичну основу дослідження становлять:

· філософська теорія цінностей (С. Анісімов, О. Дробницький, М. Каган, В. Тугарінов, Ю. Турчанінова, З. Файнбург, І. Фролов та інші);

· теоретичні засади щодо цілісності педагогічного процесу (Ю. Бабанський, В. Давидов, С. Золотухіна, В. Краєвський, В. Кушнір, В. Лозова, Л. Новикова, М. Сметанський та інші);

· основні положення теорії особистості, діяльності й спілкування (І. Бех, Л. Божович, Л. Виготський, І. Кон, О. Лактіонов, О. Леонтьєв, А. Маркова, А. Маслоу, С. Рубінштейн та інші);

· сучасні концепції педагогічної діагностики знань (Б. Гершунський, М. Вайндорф-Сисоєва, Л. Крившенко, І. Лернер, І. Підласий, П. Підкасистий та інші);

· принципи і положення особистісно-зорієнтованої освітньої парадигми (Ш. Амонашвілі, І. Бех, Є. Бондаревська, В. Сєриков, І. Якиманська та інші); аксіологічний педагогічний гуманізація освіта

· концепції гуманізації освіти (А. Бойко, С. Гончаренко, В. Гриньова, М. Євтух, Ю. Мальований, О. Мороз, О. Савченко, О. Сухомлинська, В. Сухомлинський, А. Сущенко та інші).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження використовувався комплекс таких методів дослідження, як:

· теоретичні: аналіз наукової літератури - для вивчення філософських, культурологічних, соціологічних, психолого-педагогічних досліджень, нормативних документів у царині освіти з проблеми організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах; аналіз, синтез, узагальнення - для визначення понятійного апарату дослідження, формулювання його концептуальних положень і висновків, виявлення структурних елементів системи організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах; моделювання - для розробки моделі змісту науково-методичного забезпечення функціонування ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу;

· емпіричні: педагогічний експеримент - для перевірки ефективності цілісної системи організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах; діагностичні (анкетування, інтерв'ювання, бесіди), обсерваційні (спостереження, самоспостереження, самооцінювання) - для виявлення рівня опанування учнями провідних освітніх цінностей;

· методи математичної статистики: для статистичної обробки даних педагогічного експерименту.

Дослідження здійснювалося протягом 1994-2006 років і охоплювало чотири етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1994-1995 рр.) здійснювалося вивчення й аналіз проблеми дослідження, аналіз перспективного досвіду роботи загальноосвітніх шкіл, сформульовано базові теоретичні положення.

На другому етапі (1996-1997 рр.) сформульовано гіпотезу, мету і завдання дослідження, розроблено концепцію та визначено аксіологічні основи, створено й обґрунтовано систему організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на ціннісних засадах, розроблено модель змісту науково-методичного забезпечення аксіологічного підходу в системі педагогічного процесу шкільного навчального закладу, визначено дослідно-експериментальні методики; проведено масове обстеження персональних цінностей учнів.

На третьому етапі (1998-2005 рр.) здійснювалася дослідно-експериментальна перевірка гіпотези, концептуальних положень дослідження, апробація моделі змісту функціонування цілісного ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу у шкільних закладах, аналіз проміжних результатів контрольних зрізів, корекція експериментальних методик, виявлення умов успішної реалізації розробленої цілісної системи ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу.

На четвертому етапі (2005-2006 рр.) завершено статистичну обробку експериментальних даних, здійснено систематизацію отриманих наукових результатів, сформульовані теоретичні висновки та практичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, визначено перспективи подальшого дослідження визначеної наукової проблеми.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота виконувалася в ЗОШ І-ІІІ ступенів в № 5, 11, 75, 134 м. Харкова, Русько-Тишківській ЗОШ І-ІІІ ступенів, Мереф'янській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6, Васищевській ЗОШ І-ІІІ ступенів, Роганській гімназії, Будянському технологічному ліцеї, Покотилівському ліцеї "Промінь" Харківської області, частково - в Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти, інформаційно-методичних центрах міського і районних відділів освіти. Експериментальною роботою було охоплено 2826 учнів, 186 учителів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

· вперше розкрито аксіологічні засади організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів, котрі включають систему провідних ціннісних пріоритетів для шкільної освіти та шляхи їхнього впровадження; теоретично обґрунтовано систему організації ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу у шкільних закладах, визначено її структурні компоненти (стратегічна мета-цінність, тактичні цілі-цінності та завдання-цінності, зміст-цінність, ціннісно-зорієнтована взаємодія педагога та учнів, результати-цінності); визначено провідні напрями здійснення педагогічного процесу на аксіологічних засадах; науково обґрунтовано модель змісту науково-методичного забезпечення ціннісного підходу у шкільному педагогічному процесі; розкрито взаємозв'язок і взаємозумовленість між аксіологічним й іншими методологічними підходами до організації педагогічного процесу у шкільному закладі: системним, синергетичним, культурологічним, особистісно-діяльнісним, компетентнісним та акмеологічним;

· подальшого розвитку дістали поняття "освітні цінності", "педагогічні цінності", "ціннісно-зорієнтований педагогічний процес", "стратегічна мета-цінність, тактичні цілі-цінності та завдання-цінності", "зміст-цінність педагогічного процесу" та ін.; набуло визначення комплексу педагогічних засобів (дослідження проблем аксіологічного характеру, розв'язання суперечливих ситуацій на основі врахування загальнолюдських пріоритетів, метод проектів, ділові ігри, аналіз ціннісно-зорієнтованих матеріалів та ін.) для активізації суб'єктної позиції школярів під час здійснення педагогічного процесу на аксіологічних засадах;

· удосконалено систему підготовки вчителів до організації педагогічного процесу на аксіологічних засадах, а також підготовки школярів до участі в зазначеному процесі; уточнено сукупність чинників, які забезпечують рефлективне ставлення до власних досягнень під час здійснення педагогічного процесу з боку вчителів і учнів.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

· теоретично узагальнено й систематизовано підходи до визначення поняття "цінність", висвітлено його взаємозв'язок з іншими науковими категоріями ("смисл", "ідеал", "соціальні норми", "потреби", "ціннісні орієнтації" та інші); доведено актуальність упровадження аксіологічного підходу в педагогічний процес сучасного загальноосвітнього навчального закладу; уточнено систему освітніх цінностей як основи для його організації; визначено критерії й показники результативності ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу, а також рівні сформованості особистісних цінностей учнів;

· подальшого розвитку набула теорія викладання різних шкільних дисциплін у світлі реалізації ціннісного підходу: визначено ціннісно-зорієнтований зміст шкільної освіти на допредметному рівні, на рівні викладання циклу навчальних дисциплін, окремого предмета та фрагмента навчального матеріалу; виділено оптимальні шляхи, методи й форми трансляції учням змісту-цінності під час здійснення педагогічного процесу, розроблено систему завдань, ситуацій і т.ін. та методику їх використання;

· визначено організаційно-педагогічні основи застосування в ціннісно-зорієнтованому педагогічному процесі шкільного закладу інтерактивних методів і форм навчання, а також самостійної роботи школярів.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в переведенні його основних теоретичних положень і висновків на рівень конкретних методичних рекомендацій для освітян з питань реалізації аксіологічного підходу в педагогічному процесі загальноосвітнього шкільного закладу.

Автором створено навчальні, навчально-методичні посібники, методичні рекомендації, а також навчально-методичний комплект щодо організації педагогічного процесу на аксіологічних засадах як цілісної системи за допомогою розробленої моделі змісту його науково-методичного забезпечення, а також розроблено й експериментально перевірено програму спецкурсу для вчителів загальноосвітніх шкіл "Реалізація ціннісного підходу до організації педагогічного процесу в середніх загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів".

Основні положення й результати експериментальної роботи можуть бути використані у практичній роботі вчителів й адміністрації загальноосвітніх навчальних закладів, а також у процесі розробки шкільних навчальних програм, створенні навчальних посібників, лекційних курсів з психолого-педагогічних дисциплін для студентів вищих навчальних педагогічних закладів, у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Протягом усього періоду дослідження дисертантка брала участь в організації та проведенні науково-дослідної роботи з обраної теми, зокрема здійснюючи керівництво експерименту регіонального рівня з проблеми "Реалізація ціннісного підходу в загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів", що проводиться Головним управлінням освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації спільно з Харківським обласним науково-методичним інститутом безперервної освіти.

Результати дослідження впроваджено в педагогічний процес загальноосвітніх навчальних закладів: № 5 (довідка № 108 від 16.03.2006 р.), № 11 (довідка № 103 від 12.04.2006 р.), № 75 (довідка № 107 від 30.06.2005 р.), № 134 (довідка № 186 від 30.06.2005 р.) міста Харкова, Русько-Тишківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Мереф'янської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6, Васищевської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Роганської гімназії, Будянського техно-логічного ліцею, Покотилівського ліцею "Промінь" Харківської області (довідка видана відділом освіти Харківської районної державної адмі-ністрації за № 281 від 6.03.2006 р.), а також у педагогічну діяльність Хар-ківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти (довідка № 634 від 2.06.2006 р.), науково-методичного центру управління освіти Харківської міської ради (довідка № 806 від 23.06.2005 р.).

Особистий внесок автора в наукових, навчальних і навчально-методичних працях, написаних у співавторстві, полягає в розробці й теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми, розкритті сутності організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах, науковій обробці отриманих результатів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на:

- Міжнародних науково-практичних конференціях, симпозіумах, педагогічних читаннях: "Мир, війна, історія" (Харків, 1995), "Високі технології виховання" (Харків, 1995), "Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття - нові проблеми?" (Київ, 2000), "Університетська освіта України ХХІ століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку" (Харків, 2000), "Біоетика на порозі ІІІ тисячоліття" (Харків, 2000), "Гуманістичні ідеї педагогічної спадщини Януша Корчака в ХХІ столітті" (Умань, 2003), "Вимірювання навчальних досягнень школярів і студентів: методологічні, гуманістичні, технологічні аспекти" (Харків, 2003), "Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю" (Київ - Кіровоград - Павлиш, 2003), "Наука і освіта '2004 " (Дніпропетровськ, 2004), "Освіта і доля нації" (Харків, 2005), "Освіта і доля нації" ("Філософія освіти: Болонський процес і педагогічне самовизначення України") (Харків, 2004), "Формування громадянської компетентності учнівської молоді" (Харків, 2005), "Ціннісні парадигми освіти в контексті євроінтеграції" (Харків, 2005), "Динаміка наукових досліджень - '2005 " (Дніпро-петровськ, 2005), "Формування ціннісних орієнтацій студентської молоді в контексті громадянського суспільства" (Львів, 2005), "Освіта і доля нації" ("Учитель для ХХІ століття: європейська перспектива України і цивілізаційні виклики") (Харків, 2005), "Мова і культура" (Київ, 2006);

- Всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах, педагогічних читаннях: "Сковородинівські читання: Г. С. Сковорода - філософ, письменник, педагог і культуролог (1722 - 1794)" (Харків, 1995), "Сучасний стан вищої освіти в Україні: проблеми і перспективи" (Київ, 2000), "Актуальні проблеми безперервної освіти" (Харків, 2003), "Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема" (Чернівці, 2003), "Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ: стан, проблеми, перспективи" (Чернівці, 2003), "Василь Сухомлинський і сучасність: особистість учителя" (Київ - Кіровоград - Павлиш, 2003), "Формування творчої особистості майбутнього вчителя в умовах впровадження інноваційних освітніх технологій" (Суми, 2004), "Василь Сухомлинський і сучасність: особистість у навколишньому середовищі" (Миколаїв, 2004), "Зміст шкільної освіти в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції" (Полтава, 2004), "В. О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю: проблеми свободи і відповідальності у вихованні особистості" (Полтава, 2005), "Сучасний керівник в умовах модернізації освіти" (Херсон, Мелітополь, 2005), "Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України" (Київ, 2006), Всеросійському науковому семінарі: "Профессионально-педагогическая культура: концептуальные основания и технологический контекст" (Белгород, 2004);

- регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах: "Жінки та соціальна політика в Україні" (Харків, 2000), "Ціннісні парадигми освіти" (Харків, 2004), "Педагогіка гармонізації особистості і суспільства" (Харків, 2004), "Шляхи організації науково-дослідної роботи з проблеми "Моніторинговий, науково-методичний і організаційний супровід процесу модернізації системи загальної середньої освіти в Харківській області" (Харків, 2005).

Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, науково-практичних семінарах науково-дослідного інституту педагогіки та психології імені В. О. Сухомлинського Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, вчених радах і науково-методичних семінарах Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти.

Публікації. Основний зміст дисертації висвітлено у 3 монографіях, 6 навчальних і навчально-методичних посібниках, 3 розробках методичних рекомендацій, 1 робочій програмі до курсу "Реалізація ціннісного підходу до організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів", 24 статтях у провідних наукових фахових виданнях, 14 статтях в інших виданнях, 14 публікаціях у збірниках матеріалів і тез доповідей на наукових конференціях, симпозіумах та семінарах. Усього - 65 друкованих праць. Загальний обсяг публікацій за темою дисертації становить 78,59 авторських друкованих аркушів.

Кандидатська дисертація на тему "Формування моральної культури майбутнього вчителя у процесі вивчення педагогічних дисциплін" (спеціальність 13.00.01 - теорія та історія педагогіки) захищена у 1994 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовуються.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (673 найменування, з них 23 - іноземними мовами), 16 додатків на 112 сторінках. Повний обсяг тексту становить 509 сторінок. У роботі подано 23 таблиці та 8 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми і доцільність проведення дослідження; визначено об'єкт, предмет, мету, представлено концепцію дисертаційної роботи, викладено її завдання, гіпотезу та методологічні основи; схарактеризовано методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, подано відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження, сформульовано гіпотезу та основні положення розробленої концепції.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні засади дослідження" - проаналізовано передумови наукового обґрунтування об'єкта і предмета дослідження, стан розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, схарактеризовано основні використані поняття й підходи.

Поняття "цінності" використовувалося з часів глибокої давнини, але в науковий обіг було введено тільки у другій половині ХІХ ст. німецьким філософом Р. Лотце. Поняття "аксіологія" почали застосовувати в науковій літературі ще пізніше - на початку ХХ ст. Уперше воно було використане французьким філософом П. Лапі для виділення галузі філософії, яка досліджує ціннісну проблематику.

Установлено, що в науковій літературі пропонується декілька сотень різних визначень поняття "цінність". Їх можна умовно поділити на групи відповідно до таких підходів: семіотико-етимологічний, культурно-історичний, системний, науково-гносеологічний, теологічний, ірраціонально-міфічний, суб'єктно-індивідуалістський, особистісно-діяльнісний. Так, прибічниками семіотико-етимологічного підходу (Ф. Ніцше та інші) доведено, що виникнення поняття цінності пов'язане з процесом соціально-майнової диференціації усередині суспільства. Прихильниками культурно-історичного підходу (С. Анісімов, Л. Буєва, А. Здравомислов, Ф. Лазарєв, В. Рогулін та інші) висвітлено динаміку розвитку поняття "цінність" у світлі культурно-історичних змін, що дозволяє краще усвідомлювати обмеженість будь-якого його тлумачення конкретними історичними межами. Прибічниками системного підходу (В. Сержантов, А. Гусейнов, М. Рокич та інші) з'ясовано, що цінності необхідно сприймати й досліджувати як різнопланові системи з усіма притаманними їм ознаками. Науковцями, які знаходяться на позиціях науково-гносеологічного підходу, проаналізовано співвідношення понять наукового знання і цінностей, звернено увагу на необхідність усвідомлення науковцями соціальної відповідальності за наслідки професійної діяльності. Центральною ідеєю прибічників особистісно-діяльнісного підходу є те, що персональні цінності особистості - це результат активної діяльності самої людини, їх не можна закласти в її свідомість ззовні.

Щодо загального внеску прихильників теологічного, ірраціонально-міфічного і суб'єктно-індивідуалістського підходів у розкриття сутності поняття "цінність", то їхнім загальним недоліком є нерозуміння, ігнорування соціальної сутності цінностей. Проте їхні ідеї дозволяють під принципово іншим кутом розглянути феномен цінностей, краще усвідомити, що процес формування особистісних цінностей людини не можна спрощувати, зводячи його тільки до усвідомленої розумової діяльності особистості.

Аналіз наукових праць засвідчує, що в багатьох наукових працях учені зіставляють зміст поняття цінностей з іншими, близькими за значенням поняттями. Для виокремлення їх за значенням у розділі наведено порівняльні характеристики дефініції "цінність" і таких наукових термінів: "смисл" ("сенс"), "ідеал", "соціальні потреби", "соціальні норми", "установка", "ціннісні орієнтації" та ін.

Під час проведення дослідження враховувалося, що специфіка ціннісної проблематики в царині педагогіки виявляється в її прикладному аспекті, оскільки для освітян виникає необхідність не тільки у визначенні провідних для педагогічного процесу цінностей, але й у пошуку ефективних засобів їх трансляції молоді, формування в кожної особи її персональної системи цінностей. На основі вивчення праць Н. Асташової, О. Вишневського, І. Беха, В. Гриньової, І. Зимньої, Р. Зобова, І. Ісаєва, В. Казаріна, В. Караковського, В. Келасьєва, С. Полякова, З. Равкіна, В. Сластьоніна, О. Сухомлинської, Г. Чижакової, Н. Щуркової, Є. Ямбурга та інших науковців зроблено висновок, що до провідних понять педагогічної аксіології належать насамперед "освітні цінності" й "педагогічні цінності".

Вважаємо, що освітні цінності доцільно розглядати як сукупність гуманістичних пріоритетів суспільства, які виступають головними орієнтирами для розвитку освітньої системи в цілому, як систему провідних соціальних цінностей, котрі засобами шкільного педагогічного процесу мають стати персональними цінностями кожного учня. Педагогічні цінності - це система освітніх засобів, соціальних норм, педагогічного інструментарію, що забезпечує ефективну трансляцію визначених освітніх цінностей на індивідуальний рівень окремої особистості, тобто формування в неї особистих ціннісних пріоритетів.

Аналіз наукової літератури, практичного досвіду роботи шкіл дозволив дійти висновку, що підвалинами організації педагогічного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі має стати система освітніх цінностей, яка містить п'ять провідних груп-компонентів: 1) фундаментальні, базові, наближені до загальнолюдських цінності; 2) національні цінності; 3) громадянські цінності; 4) сімейні цінності; 5) особистісні цінності.

Методологічними засадами проведеного дослідження є такі підходи: аксіологічний, системний, синергетичний, культурологічний, особистісно-діяльнісний, компетентнісний та акмеологічний. Так, аксіологічний підхід дає можливість під час вивчення різноманітних педагогічних явищ і процесів визначати стратегії їх подальшого розвитку з позиції введення певних гуманістичних ціннісних орієнтирів.

Згідно з ідеями системного підходу феномени освітніх і педагогічних цінностей необхідно вивчати в рамках систем різного рівня. Під час дослідження інтерес викликали, насамперед, такі з них: педагогічна система школи (Ю. Бабанський, Є. Бондаревська, Т. Давиденко, Т. Шамова, І. Якиманська, Є. Ямбург), виховна система шкільного закладу (В. Караковський, В. Кукушин, Л. Новикова), шкільна система навчання (О. Гребенюк, Т. Гребенюк, В. Загвязинський, Є. Шиянов, І. Котова), система управління педагогічним процесом (Т. Десятов, О. Коберник, І. Сергєєв), особистість як окрема автономна система (В. Александров, Л. Кулікова, А. Мудрик, І. Хомич).

У сучасних умовах розвитку суспільства системний підхід тісно пов'язаний із синергетичним підходом, використання якого дає можливість не тільки спрогнозувати домінування певних цінностей, але й цілеспрямовано впливати на процес їх відбору. Застосування означеного підходу до вивчення цінностей і на рівні шкільного закладу, і на рівні окремої особистості дозволяє зі значною долею ймовірності прогнозувати певні зміни, які відбуватимуться на основі їхнього саморозвитку.

Повноцінному дослідженню феномена цінностей сприяло також використання культурологічного підходу. Відповідно до його провідних ідей цінності водночас виступають і ключовим компонентом культури як системи, і головним індикатором загальнокультурного рівня суспільства.

Під час дослідження враховувалось, що згідно з основними положеннями особистісно-діяльнісного підходу перетворення зовнішніх відносно молодої особи цінностей у власне стале новоутворення особи можливо тільки у процесі організації її активної діяльності. А тому вчитель мусить переносити акцент у своїй роботі з озброєння учнів певною сукупністю знань, умінь і навичок на забезпечення їхнього всебічного особистісного саморозвитку. Під час проведення дослідження дотримувалися також провідних принципів компетентнісного підходу, який спрямовує педагогічний процес на формування і розвиток в учнів ключових (базових, основних) і предметних компетенцій. З описаними підходами тісно пов'язаний також акмеологічний підхід, застосування якого дозволяє забезпечити найбільш повне розкриття потенційних можливостей, задатків кожної особистості з урахуванням її персональних інтересів і життєвих цілей. У цілому було доведено, що ефективна реалізація педагогічного процесу на аксіологічних засадах можлива тільки за умови одночасного дотримання основних положень і принципів системного, синергетичного, культурологічного, особистісно-діяльнісного, компетентнісного та акмеологічного підходів.

Аналіз наукової літератури дозволив визначити роль і місце цінностей в освіті, а також довести той факт, що зростання інтересу в педагогічних дослідженнях за останні роки до аксіологічного підходу зумовлено необхідністю формування в учнів соціально значущих цінностей, які виступають загальним орієнтиром їхньої соціальної активності у складних і неоднозначних умовах реформування сучасного суспільства.

У другому розділі - "Теоретичне обґрунтування цілісної системи організації педагогічного процесу на аксіологічних засадах" - висвітлено теоретичні підвалини організації ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу як цілісного системного феномена.

У ході дослідження встановлено, що ідеї відносно педагогічного процесу як цілісного поєднання навчання та виховання висловлювали у своїх наукових працях П. Блонський, М. Бунаков, В. Вахтерев, П. Каптерев, П. Лесгафт, А. Макаренко, С. Миропольський, В. Стоюнін, В. Сухомлинський, Ю. Бабанський, С. Золотухіна, О. Іонова, Ф. Корольов, А. Куракін, Г. Легенький, В. Лозова, О. Музиченко, Л. Новикова, А. Пін-кевич, О. Попова, М. Сметанський, С. Щацький, В. Ягупов та інші. Зокрема вченими зверталася увага на те, що педагогічний процес не можна сприймати як механістичне поєднання процесів навчання і виховання молоді. Відповідно до специфічних особливостей цілісної системи педагогічний процес в органічній єдності вищеназваних процесів набуває принципово нових характеристик, тобто виступає якісно новим системним утворенням.

Слід також зазначити, що педагогічний процес характеризується організацією взаємодії його суб'єктів. Як було встановлено, поняття "організація" тісно пов'язане з термінами "структура" і "система". У категорії "структура" зазвичай фіксуються відносно інваріантні й статичні закономірності, які регламентують способи взаємодії компонентів певної системи, а дефініція "організація" відображає динамічні закономірності, пов'язані з функціонуванням цих частин як цілісного утворення. На основі всебічного аналізу педагогічної системи науковцями (Т. Дмитренко, Ю. Сокольников) було встановлено, що з точки зору статики ця система є соціальною організацією, а з точки зору динаміки - системою управління. Статика дає можливість адекватно описувати цілі педагогічної системи, а динаміка - механізм їх досягнення за допомогою управління, яке зводиться до цілеспрямованого впливу на діяльність школярів з боку вчителів чи керівництва навчальним закладом у цілому. Для ефективного функціонування будь-якої педагогічної системи необхідно оптимізувати як її статичний компонент, тобто забезпечення оптимального наукового відбору компонентів і встановлення зв'язків між ними, так і динамічний компонент, тобто обґрунтування результативності методики для реалізації цієї системи. Це було враховано під час проектування системи організації цілісного педагогічного процесу на аксіологічних засадах.

З урахуванням різних точок зору науковців щодо визначення структурних компонентів педагогічного процесу (Ю. Бабанський, І. Ісаєв, І. Підласий, О. Степанов, М. Фіцула та ін.) у розділі обґрунтовано структуру ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу, що включає такі компоненти: стратегічну мету-цінність, тактичні цілі-цінності та завдання-цінності, зміст-цінність, ціннісно-зорієнтовану взаємодію педагога та учнів, результати-цінності. На основі аналізу відповідної наукової літератури, державних документів у галузі освіти, власного педагогічного досвіду, а також визначеної системи освітніх цінностей зроблено висновок про те, що стратегічною метою-цінністю для педагогічного процесу в сучасному шкільному закладі має стати забезпечення всебічного розвитку учнів, що передбачає самореалізацію (самоактуалізацію) кожного з них як унікальної особистості на підґрунті опанування системи вказаних цінностей.

У дисертації також доведено, що ефективному конструюванню змісту-цінності педагогічного процесу у шкільному закладі сприяє дотримання таких вимог: основу змісту-цінності мають становити визначені групи цінностей; проектування змісту-цінності педагогічного процесу вимагає забезпечення системності в межах усіх його підсистем: кожної конкретної навчальної дисципліни, циклів навчальних предметів, а також у масштабі всього педагогічного процесу; під час конструювання змісту-цінності з конкретної навчальної дисципліни важливо враховувати, по-перше, до якого циклу навчальних предметів вона належить за: 1) об'єктом дослідження; 2) провідною метою й, як наслідок, - провідним компонентом, а по-друге, специфічні особливості її навчального матеріалу; розкриваючи на навчальних заняттях сутність конкретних цінностей, необхідно сприяти не тільки усвідомленню її кожною молодою особистістю, але й переведенню цих цінностей на рівень персональних переконань.

Обґрунтовано, що реалізація визначеного змісту-цінності в педагогічному процесі відбувається за такими напрямами: 1) цілеспрямоване формування ціннісної свідомості учнів, закріплення в них систем соціально значущих знань, переконань ціннісного плану; 2) розвиток емоційно-чуттєвої й вольової сфер школярів, їхніх особистісних моральних якостей згідно з визначеними гуманістичними цінностями; 3) формування в молоді вмінь-цінностей ключових компетенцій, навичок, звичок ціннісного характеру, набуття досвіду практичної поведінки, здійснення дій, вчинків, що узгоджуються із засвоєними на теоретичному рівні цінностями. У дисертаційній роботі також обґрунтовано систему моніторингу для виявлення результативності ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу.

Урахування різних наукових підходів щодо визначення сутності педагогічного процесу та його структурних компонентів дало можливість обґрунтувати структуру ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу як цілісної системи й схарактеризувати її складники.

У третьому розділі - "Модель змісту науково-методичного забезпечення функціонування цілісного педагогічного процесу на аксіологічних засадах" - представлено науково-методичну модель, яка включає чотири модулі: підготовчий, мотиваційний, когнітивно-операційний та аналітико-рефлективний (див. рис. 1). Ця модель дає змогу у шкільному закладі реалізувати аксіологічний підхід на практиці.

Так, метою реалізації підготовчого модуля поданої науково-методичної моделі є забезпечення ефективної підготовки вчителів до організації й здійснення педагогічного процесу на аксіологічних засадах, а також підготовка учнів до участі в цьому процесі. Відповідно до сформульованої мети модуль містить два компоненти: підготовку вчителів і підготовку учнів.

На основі аналізу наукових праць і досвіду роботи шкіл зроблено висновок про доцільність організації цілеспрямованої роботи з підготовки вчителів до реалізації педагогічного процесу на аксіологічних засадах за такими основними напрямами: формування в них позитивного ставлення до реалізації ціннісного підходу у шкільній практиці; ознайомлення педагогів з основами аксіології, системами провідних для сучасного шкільного педагогічного процесу освітніх і педагогічних цінностей, а також з передовим педагогічним досвідом щодо реалізації аксіологічного підходу в сучасному шкільному закладі; озброєння вчителів знаннями й уміннями з питань організації суб'єкт-суб'єктних відносин між усіма учасниками педагогічного процесу як необхідної передумови успішного здійснення ціннісного підходу; опанування педагогами методики організації й здійснення ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу у шкільному закладі; розвиток у вчителів креативних якостей особистості, які дозволяють творчо підходити до здійснення професійної діяльності; організація самостійної роботи вчителів над власним професійним та особистісним самовдосконаленням у світлі визначеної проблеми, забезпечення усвідомлення ними необхідності рефлективного ставлення до цього процесу й реалізації педагогічного процесу в цілому.

Не менш важливе значення для ефективного здійснення ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу має забезпечення цілеспрямованої підготовки учнів до участі в ньому. Аналіз наукової літератури (І. Бех, А. Хуторський, Є. Ямбург та інші), отримані під час дослідження дані дозволили зробити висновок про те, що зазначена підготовка має включати такі структурні компоненти: розкриття й забезпечення опанування школярами суті самого поняття "цінність" і змісту визначених освітніх цінностей, пояснення ролі цінностей у житті кожної окремої людини й суспільства в цілому, висвітлення шляхів опанування особистістю зазначених цінностей; забезпечення усвідомлення кожним учнем власної значущості як активного суб'єкта взаємодії; ознайомлення молодих людей з правилами спілкування на основі провідних гуманістичних цінностей; формування в учнівському колективі здорової громадської думки.

Мотиваційний модуль розробленої науково-методичної моделі спрямовано на стимулювання відповідної мотивації учнів щодо їхньої участі в ціннісно-зорієнтованому педагогічному процесі, опанування ними визначених цінностей, відпрацювання на цій основі власних ціннісних пріоритетів. На основі вивчення наукових праць О. Гребенюка, Т. Гребенюк, О. Лактіонова, В. Лозової, А. Маркової, Т. Матіса, К. Обуховського, Г. Тульчинського, Л. Фрідмана, Х. Хекхаузена, А. Шемшуриної, Г. Щукіної та інших учених, а також аналізу практичного досвіду діяльності шкіл зроблено висновок про те, що успішне формування мотивації учнів під час здійснення педагогічного процесу передбачає реалізацію в педагогічному процесі таких провідних ідей: забезпечення вибору засобів педагогічної взаємодії, адекватних динаміці вікових та індивідуальних змін в особистостях учнів, що дає можливість ефективно впливати на формування мотиваційної сфери школярів з урахуванням принципів системності й спадковості; організацію взаємоповажних, доброзичливих відносин між усіма учасниками педагогічної взаємодії, створення загальної сприятливої психологічної атмосфери в учнівському колективі, що дозволяє кожній особі відкрито висловлювати свої суб'єктивні погляди, щиро виявляти почуття, не боячись бути осміяною, відчувати власну особистісну значущість в очах інших людей; озброєння школярів способами розв'язання конфліктних ситуацій; стимулювання позитивних змін в емоційно-психологічному стані учнів; цілеспрямоване створення різноманітних педагогічних ситуацій, які викликають відчуття в учнів власного успіху; забезпечення оптимального відбору змісту освіти, який має відповідати не тільки державній навчальній програмі та шкільним навчальним планам, специфічним цілям ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу загальноосвітнього закладу, але й актуальним потребам, життєвому досвіду самих учнів; широке застосування різноманітних активних педагогічних методів і прийомів, діалогічних форм навчально-виховної роботи, які дозволяють активізувати пізнавальний інтерес школярів, глибоко усвідомлювати в кожній конкретній педагогічній ситуації суперечність між необхідним рівнем знань, умінь для розв'язання запропонованих завдань і недостатнім рівнем їх сформованості в себе, стимулювати молодих людей до аргументованого відпрацювання власної життєвої позиції тощо; розвиток в учнів усвідомленого ставлення до власної системи мотивації з питань формування ціннісних пріоритетів.