Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНА ГЕНЕЗА ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ У ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КАЛАШНИК Наталія Григорівна

УДК 37.036:371.3

Спеціальність 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант доктор педагогічних наук, професор,

академік АПН України

ЄВТУХ Микола Борисович,

академік-секретар відділення педагогіки і психології вищої школи АПН України

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України,

Заслужений діяч науки і техніки України

ШЕВЧЕНКО Галина Павлівна,

Східноукраїнський національний університет імені В. Даля, завідувач кафедри педагогіки, директор Інституту духовного розвитку людини доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник

МИРОПОЛЬСЬКА Наталя Євгенівна,

Інститут проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії естетичного виховання, доктор педагогічних наук, професор

ЗАВГОРОДНЯ Тетяна Костянтинівна,

Прикарпатський державний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри історії педагогіки

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет

ім. Г.С.Сковороди, кафедра історії педагогіки та порівняльної педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Харків

Захист відбудеться “16“ квітня 2004 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.16 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 04033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, кімн. 314.

Автореферат розісланий “15“ березня 2004 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Безносюк О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

естетичний молодь начальний виховний

Актуальність проблеми дослідження. Україна ввійшла у ІІІ тисячоліття незалежною державою. Для її розбудови та досягнення належного рівня життя, стандартів розвинених європейських країн потрібне осмислення власної самобутності, об'єктивна оцінка національної культури та шляхів її подальшого розвитку. У цьому зв'язку важливого значення набирає реформування української школи, зокрема системи естетичної освіти й виховання учнівської молоді.

Нині пріоритетом державної політики у розвитку освіти в Україні є заміна авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на особистісно орієнтовану, що передбачено Національною доктриною розвитку освіти України у ХХI столітті. Її сутнісними ознаками є навчання і виховання особистості з максимальною індивідуалізацією, створення сприятливих умов для саморозвитку і самонавчання особистості, осмислене визначення можливостей і життєвих цілей, наближення освіти до нагальних індивідуальних та суспільних потреб. Набуває першорядного значення формування естетичних смаків у молодого покоління у процесі навчання й виховання, організації мистецької, художньої, трудової діяльності.

У науці утвердилася думка, що естетичний смак - це здатність людини розуміти й оцінювати естетичні особливості предметів і явищ природи та суспільного життя. Перші судження про смак як потяг до прекрасного в природі чи мистецтві відомі ще з античних часів, проте через брак наукових узагальнень вони мали інтуїтивний характер, а спроби формувати естетичні смаки були спонтанними, оскільки залежали від рівня розвитку матеріальної культури, науки, зокрема філософії та естетики, релігійних вірувань, духовного життя й соціально-економічного стану тогочасного суспільства.

За різних політико-економічних трансформацій, які переживала Україна, коли змінювалися уявлення про світ і місце людини в ньому, як ніколи гостро постає питання про роль естетизації життя суспільства, інтеграцію української культури у світову і впливу світової на українську, що в цілому виражається в посиленні впливу прекрасного на всі аспекти життєдіяльності суспільства. Адже смак як суспільна норма в оцінці прекрасного виражає здатність людини сприймати й оцінювати предмети та явища дійсності з точки зору їх естетичної і гуманістичної доцільності, що виступає, з одного боку, як засіб регулювання естетичної діяльності людини, а з іншого - як засіб пізнання прекрасного. Естетичний смак визначається як духовна якість особистості, завдяки якій здійснюється духовно-творче, емоційно-образне сприйняття та естетична оцінка світу. Смак не тільки віддзеркалює сучасні норми естетичного, але й закладає основи цивілізованого ставлення людини до світу.

Це, в свою чергу, потребує докорінних змін соціальних чинників освіти й виховання. Саме з цією метою в Україні розпочалась модернізація системи освіти. До здобутків початкового періоду варто віднести: Державну програму “Освіта. Україна ХХІ століття”, Національну доктрину розвитку освіти України у ХХІ столітті. Однак умови, за яких здійснюється реформа, є дещо суперечливими. Соціально-економічні негаразди не лише стримують нововведення, але й нерідко зводять їх нанівець. Отже, реформу освіти не можна вважати завершеною, а систему естетичного виховання (зокрема виховання естетичних смаків) достатньою. Це змушує по-новому ставити й вирішувати питання естетичного виховання, зокрема виховання естетичних смаків молодого покоління громадян України.

Ступінь розробленості проблеми. Дослідження формування естетичних смаків учнівської молоді у навчально-виховному процесі своїм корінням сягає античних часів. Однак науково-теоретичне осмислення цієї проблеми розпочалося порівняно недавно. Зокрема, серед українських та російських дослідників, які зробили помітний внесок у дослідження даної проблеми чи окремих її аспектів, слід відзначити дослідження філософів В.Андрущенка, І.Зязюна, М.Киященка, Л.Когана, А.Лосєва, М.Михальченка, М.Овсянникова, В.Скатерщикова, В.Шестакова; психологів Л.Виготського, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна та ін.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з цієї теми свідчить, що в наукових працях глибоко висвітлювалися різні проблеми вищої педагогічної освіти (М.Євтух, Т.Завгородня, Т.Левченко, В.Луговий, В.Майборода, Н.Дем'яненко, в.Галузинський, О.Плахотнік, М.Ярмаченко та ін.), шляхи вдосконалення навчального процесу у вищій школі (В.Загвязинський, З.Гіптерс та ін.), формування у студентів професійної готовності до педагогічної діяльності (В.Кан-Калик, Н.Кузьміна, Н.Тализіна, Н.Тарасенко та ін.), зокрема естетичної культури вчителя (М.Веселовський, Л.Дем'янчук, О.Олексюк, О.Рудницька та ін.) та готовності педагога до естетико-виховної роботи в школі (В.Суханов, А.Фасоля та ін.). Розвиток особистості вчителя у процесі професійної підготовки досліджували Г.Балл, В.Ващенко, В.Гриньова, В.Семиченко, С.Щербина; оволодіння основами педагогічної майстерності та педагогічної творчості - І.Зязюн, Г.Сагач, Л.Сисоєва та ін.

Формуванню естетичного смаку і толерантної поведінки молоді надавали значну увагу А.Асмолов, І.Бех, Г.Дмитрієв, М.Красовицький, Б.Лихачов, О.Матвієнко, В.Сухомлинський.

Функціонування структурних елементів естетичної свідомості - ідеалів, смаків, оцінок, потреб, інтересів тощо та питання теорії і методики естетичного виховання молоді досліджували В.Бутенко, О.Дем'янчук, А.Капська, Л.Масол, Н.Миропольська, Г.Падалка, Ю.Петров, Л.Печко, С.Раппапорт, О.Рудницька, Г.Тарасенко, О.Торшилова, А.Щербо, Н.Юсуфбекова, Е.Яковлєв та ін.

Теоретико-методологічний аналіз проблем естетичного виховання розкрито в роботах О.Дивненко, К.Долгова, С.Долуханова, А.Зися, М.Киященка, А.Лаврецького, Л.Левчука, В.Панченка, Л.Ритікової та ін.

Характерною ознакою сучасних зарубіжних досліджень є орієнтація на виховання особистості з усталеним естетичним світоглядом на основі загальнолюдських цінностей та пріоритетів. Досліджується також значення естетичного виховання для творчого розвитку особистості (Д.Брунер, Р.Скратон та ін.), роль різних видів мистецтва в естетичному вихованні (Дж.Веллей та ін.), естетичне виховання на заняттях з мистецтвознавчих, гуманітарних дисциплін (Е.Вебб, Т.Пейтмен та ін.), формування естетичного смаку засобами художньої літератури (Г.Айзенк та ін.).

До проблем взаємозв'язку естетичного виховання та літературної діяльності молодих людей, виховного значення літератури звертаються Л.Березівська, Е.Берштейн, Н.Волошина, В.Левін та інші дослідники.

Останнім часом увага вчених звернена до проблеми естетичного виховання на матеріалі вивчення іноземних мов. Це праці В.Ніколаєвої, Е.Савицької, Ю.Шарева.

Питання розвитку естетичного смаку розглядаються також в дисертаціях: М.Веселовської, В.Григор'євої, Л.Дементьєва, О.Кириченка, В.Лисовського, Т.Маріупольської, О.Мироненко, О.Рудницької (естетичне виховання в ході занять з предметів природничо-математичного та гуманітарного циклів); Б.Івасів, Т.Лісінська (смаки молодших школярів); С.Барило, В.Баєвський, І.Казимирська, О.Маленицька (смаки старшокласників); Г.Падалка, О.Коробко, Н.Румянцева (формування естетичних та художніх смаків майбутніх учителів); Г.Шевченко (взаємодія видів мистецтва в естетичному вихованні підлітків), Л.Шульца (відображення дійсності в естетичному смаку), І. Неволіної, Ю. Єршова, А.Єлісєєвої (формування гуманітарної і естетичної культури учнів та майбутніх вчителів), А.Ахмедова (роль естетичного виховання у формуванні і розвитку естетичного смаку) та ін. Це ж питання досліджувала Т.Філіп'єва. Формуванню художньо-естетичного смаку підлітків у процесі літературно-творчої діяльності присвячене дослідження О.Ігнатович, вихованню світоглядної культури старшокласників у процесі засвоєння знань про людину і суспільство - дисертація Г.Шевченко. Проблеми підготовки студентів гуманітарних факультетів університетів, (зокрема їх естетичне виховання) досліджувала Г.Кутузова. Педагогічна корекція емоційної сфери молодших школярів у процесі художньо-ігрової діяльності була предметом дослідження Н.Палій. Н.Фунтікова присвятила свою роботу вивченню психолого-педагогічних умов, шляхів і способів формування образного мислення у старшокласників через мистецтво.

Проте вищезазначені дослідження не вичерпують усіх питань формування естетичного смаку в процесі навчання і виховання учнівської молоді. Зокрема, здійснений нами аналіз проблеми свідчить про недостатню дослідженість історико-педагогічної генези формування естетичних смаків особистості, місця і ролі естетичної аксіологічної діяльності у цьому процесі, як з точки зору її впливу на формування смаків людини, так і під кутом зору зворотного впливу останніх на її життєдіяльність, на формування її духовного світу, принципів, імперативів та норм поведінки.

Таким чином, соціальна обумовленість методологічної перебудови освіти з урахуванням пріоритетів особистісно орієнтованого навчання й виховання, необхідність подальшого розвитку теорії і практики естетичного виховання особистості у навчально-виховному процесі, недостатня дослідженість цієї теми в педагогічій науці, в філософії, психології, соціології й естетиці зумовили вибір теми нашого дослідження: “Історико-педагогічна генеза формування естетичних смаків учнівської молоді у процесі навчально-виховної діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до тематичного плану наукових досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка і є складовою науково-дослідницької роботи № 0102 U 003106 “Зміст та шляхи покращення освіти у вищій школі в умовах багатоступеневої підготовки спеціалістів”.

Тема дисертації узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №7 від 26.06.1997 року).

Об'єкт дослідження - історико-педагогічний процес формування естетичних смаків учнів у навчально-виховній діяльності.

Предмет дослідження - становлення і розвиток педагогічних засад формування естетичних смаків учнівської молоді в процесі навчання та виховання.

Мета дослідження: здійснити науковий аналіз історико-педагогічної генези формування естетичних смаків учнівської молоді, визначити педагогічні умови та обгрунтувати авторську концепцію і модель формування естетичних смаків в умовах національної школи.

Відповідно до об'єкта, предмета і мети дослідження визначено такі основні завдання:

- відстежити процес формування та осмислення категорії “естетичний смак” в історії педагогічної науки та естетики;

- здійснити системний історико-педагогічний аналіз становлення та розвитку естетичних смаків учнівської молоді.

- прослідкувати основні аспекти формування естетичних смаків молоді в навчально-виховному процесі;

- з'ясувати історико-культурні засади естетичних смаків української молоді та педагогічні можливості використання вітчизняної та світової мистецької спадщини у їх формуванні;

- визначити педагогічні умови формування естетичних смаків молоді в сучасних навчально-виховних закладах;

- обгрунтувати авторську концепцію й модель формування естетичних смаків учнівської молоді в умовах національної школи;

- розробити рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл, викладачів і студентів вищих навчальних закладів щодо формування естетичних смаків у процесі навчально-виховної діяльності.

Методологічною основою дослідження є теорія пізнання, суспільного буття і розвитку, основні положення філософської антропології, естетики, культурології, психології, загальної теорії систем, а також історичний, структурно-функціональний та системний підходи до педагогічного процесу, у тому числі процесу формування естетичних смаків молоді.

Зокрема, історичний підхід дає змогу прослідкувати становлення і розвиток естетичних смаків та їх усвідомлення на духовно-практичному та теоретичному рівнях в ході історичного розвитку людства; структурно-функціональний підхід передбачає виявлення основних структурних елементів і чинників естетичних смаків та процесу їх формування, дослідження їх місця і ролі у цьому процесі; системний підхід дає можливість прослідкувати зв'язки згаданих елементів і чинників і тим самим зобразити досліджуваний процес як цілісний.

У ході дослідження застосовувалися такі методи :

- теоретичні: історико-системний аналіз джерел, у тому числі концепцій та програм з естетичного виховання, з наступним синтезом його результатів в цілісну систему поглядів на процес формування естетичних смаків в українській школі; індуктивний метод - з метою виявлення закономірностей історичного розвитку естетичних смаків та їх усвідомлення на духовно-практичному і теоретичному рівнях; дедуктивний метод - при дослідженні особливостей прояву цих закономірностей в педагогічній практиці різних епох, у тому числі в сучасній українській школі. Системний підхід до об'єкта дослідження передбачає єдність аналізу і синтезу, індукції та дедукції.

-емпіричні: порівняння, класифікація, методи математичної статистики, узагальнення даних офіційної статистики, результатів власних спостережень і соціологічних досліджень; моделювання навчально-виховних ситуацій при розробці програм та методичних рекомендацій з густосології (науки про смак).

Концепція дослідження обумовлена специфічною природою естетичних смаків, які, по-перше, мають двоїсту детермінацію - з боку об'єктивних (соціально-економічних, політичних, ідеологічних) і суб'єктивних (психологічних) чинників; по-друге, вплив згаданих об'єктивних чинників на формування естетичних смаків здійснюється опосередковано (через освоєння досягнень культури, зокрема шедеврів літератури і мистецтва); зворотний вплив смаків на суспільну діяльність людини здійснюється так само опосередковано - через її аксіологічну діяльність.

Виходячи з цього, дослідження проблеми формування естетичних смаків передбачає, по-перше, вивчення їх генези та процесу їх усвідомлення на духовно-практичному й теоретичному рівнях в ході історичного розвитку людства, а також їх відображення в педагогічних теоріях та втілення у життя в навчально-виховній практиці; по-друге, дослідження психологічних засад естетичних смаків і їх проявів в аксіологічній діяльності людини. Це дасть змогу визначити необхідні умови й розкрити особливості формування естетичних смаків в навчально-виховному процесі в сучасній українській школі, охарактеризувати його засади, принципи, методи й засоби, зокрема його програмно-методичне забезпечення. Застосування системного підходу дасть можливість зобразити усі ці процеси в їх взаємозв'язку і цілісності.

Хронологічні межі дослідження. Аналіз історико-педагогічного процесу формування естетичних смаків учнівської молоді охоплює ХIХ - початок ХХI ст. Нижньою межею дослідження є період становлення (на початку ХIХ ст.) нової української літератури і мистецтва, культури і освіти, які є культурно-історичною основою естетичних смаків українського народу. (Генеза естетичних смаків людини в історико-педагогічній ретроспективі прослідковувалась від античних часів). Верхньою межею дослідження є сучасний період, аналіз нинішнього стану естетичного виховання, зокрема формування естетичних смаків у дітей і молоді.

Джерельна база дослідження: наукова філософська, історична, педагогічна, психологічна література; дисертації з проблем естетичного виховання молоді; твори літератури і мистецтва; дані офіційної статистики, власні соціологічні дослідження дисертанта; матеріали наукових конференцій і виставок, інструктивні документи, звітність тощо, що знаходяться в Центральному державному історичному архіві України, Державному архіві запорізької області, у відділі рукописів ЦНБ НАН України, бібліотечних фондах, збірниках документів, в періодичних виданнях тощо.

Організація дослідження. Дослідження проводилося у 1994-2004 роках і умовно поділяється на три етапи.

На першому етапі (1994-1996 рр.) вивчався стан дослідженості проблеми, розроблялась концепція дослідження, визначалися його об'єкт, предмет, мета і завдання, формувалася джерельна база.

На другому етапі (1996-1998 рр.) опрацьовувалась джерельна база, здійснювався теоретичний аналіз матеріалу, проводились відповідні соціологічні дослідження.

На третьому етапі (1998-2004 рр.) завершено опрацювання матеріалів дослідження і подано у вигляді монографії (грудень 2002 р.), дисертації та автореферату.

Базою апробації дослідження були юридичний факультет і факультети іноземної філології та фізичного виїховання Запорізького державного університету, факультети № 1 і 3 Запорізького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України, загальноосвітні школи № 11, 18, 99 м. Запоріжжя, Запорізьке музичне училище.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що:

- вперше цілісно досліджено процес формування естетичних смаків учнівської молоді з позицій аксіологічного, особистісно орієнтованого підходу в історико-педагогічній ретроспективі, визначено його періоди та провідні напрями, розкрито їх особливості;

- введено в науковий обіг невідомі або маловідомі джерела і матеріали, історичні факти, що стосуються становлення і розвитку естетичних смаків, їх формування в учнівської молоді, які можуть бути використані при підготовці навчальних програм, навчальних посібників, лекцій для студентів, при розробці і модернізації освітньо-виховних технологій;

- вперше розроблено і теоретично обґрунтовано цілісну систему формування естетичних смаків молоді у навчально-виховному процесі;

- висвітлено теоретико-методологічні засади і принципи формування естетичних смаків молоді;

- обґрунтовано педагогічні умови ефективного формування естетичних смаків молодих людей у процесі організації їх навчально-виховної діяльності;

- запропоновано новий навчальний предмет - густосологію.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у:

- визначенні та логіко-гносеологічному аналізі змісту поняття “естетичний смак”, висвітленні закономірностей його еволюції в процесі історичного розвитку людства, його відображення в педагогічній науці та навчально-виховній практиці у різні історичні періоди;

- розробці концептуальних положень, які забезпечують системний підхід до педагогічного процесу формування естетичних смаків учнівської молоді у контексті всебічного розвитку особистості засобами навчально-виховної, аксіологічної діяльності;

- визначенні і теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов, засад і принципів формування естетичних смаків;

- обгрунтуванні естетичного виховання (зокрема формування естетичних смаків) молоді як важливого чинника національного, духовного і культурного відродження особистості українця.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що:

- обґрунтовано та перевірено систему створення і функціонування ефективних педагогічних умов формування естетичних смаків молоді у процесі її навчально-виховної та аксіологічної діяльності;

?- розроблено систему критеріїв визначення рівнів сформованості естетичних смаків молоді;

- підготовлено науково-методичні рекомендації, спрямовані на модернізацію навчально-виховного процесу з метою активізації особистості у формуванні естетичних смаків.

Матеріали дисертації можуть слугувати передумовою подальших досліджень, дадуть змогу забезпечити раціональне обґрунтування завдань організації навчально-виховної та аксіологічної діяльності дітей і молоді, а також дорослих. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці лекцій, навчальних програм та методичних рекомендацій, в роботі науково-методичних семінарів, в системі підвищення кваліфікації вчителів.

Вірогідність наукових результатів та висновків дослідження забезпечена методологічним, теоретичним обґрунтуванням його вихідних позицій; системним аналізом теоретичного та емпіричного матеріалу; залученням методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки для експериментальної роботи; впровадженням результатів дослідження у практику роботи загальноосвітніх шкіл та вищих закладів освіти.

Особистий внесок дисертанта полягає у визначенні теоретико-методологічних засад дослідження естетичних смаків людини в історико-педагогічній ретроспективі; у розробці цілісної системи формування естетичних смаків учнів в ході навчально-виховної діяльності; у багаторічному самостійному дослідженні теоретичних та методичних аспектів проблеми; у розробці концепції та моделі нової, запропонованої дисертантом, навчальної дисципліни - густосології (смакології) та її апробації у школах і ВНЗ м. Запоріжжя; в узагальненні результатів дослідження в монографії “Естетичні смаки, їх витоки та формування” та в методичних рекомендаціях для самостійної роботи з естетики “О вкусах не спорят...”, які знайшли застосування в організації освітньої діяльності у ВНЗ України. Ідеї та розробки співавторів друкованих робіт у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження автора з проблем формування естетичних смаків в учнівської молоді висвітлювалися на конференціях та семінарах, зокрема: на третій Міжнародній науково-практичній конференції “Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика” (Київ-Чернівці, 1995); на Міжнародній науково-практичній конференції “ 2000 років від Різдва Христового” (Запоріжжя, 1997); на науковій конференції “Україна на порозі третього тисячоліття: духовність, наука, освіта, культура” (Львів -Тернопіль, 1998): на церковно-світській конференції “Христянські цінності в освіті й вихованні” (Київ, 1999); на науковій конференції “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (Запоріжжя, 2000); на шостій Міжнародній конференції “Франція і Україна: науково-практичній досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 2001); на Міжнародній науково-практичній конференції “Наука и социальные проблемы общества: человек, техника, технология, окружающая среда” (Харків, 2001); на семінарі “Виборчі технології в Україні” (Запоріжжя, 2001); на Міжнародному семінарі “Морально-эстетические аспекты деятельности руководителей пенитенциарных учреждений” (Орел, 2002); на Міжнародному семінарі “Морально-эстетические аспекты деятельности руководителей пенитенциарных учреждений” (Санкт-Петербург-Пушкин, 2002); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогічні засади формування у підростаючого покоління активної громадянської позиції” (Київ, 2002); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблема гуманітаризації, гуманізації освіти та впроводження новітних педагогічних технологій в навчальних закладах МВС України” (Запоріжжя, 2002).

Основні положення і рекомендації, викладені в дисертаційному дослідженні, впроваджено у практику роботи Виховної трудової колонії для неповнолітніх злочинниць (м. Мелітополь Запорізької області, довідка № 72 від 20.09.2003); шкіл Ново-Миколаївського району Запорізької області (довідка № 49 від 03.09.2003); шкіл Оріхівського району Запорізької області (довідка № 105 от 28.08.2003); проведено курс навчально-тренувальних занять з густосології у Запорізькій зовнішньоторговій фірмі ФЕРРОЕКС (довідка 86/03-49 від 05.12.2002).

Матеріали дисертації використовувались автором в системі підготовки майбутніх педагогів і юристів (вищеназвані три факультети Запорізького державного університету, два факультети Запорізького юридичного інституту МВС України, Запорізьке музичне училище, 3 загальноосвітні школи м.Запоріжжя), а також у процесі читання спецкурсів з даної проблеми у згаданих навчальних закладах, доповідних записках Міністерству освіти і науки України. На основі результатів дослідження розроблено і впроваджено в навчально-виховний процес нові програми та методичні рекомендації з педагогічної густосології.

Публікації. За темою дослідження автором опубліковано 36 окремих праць, у тому числі 1 монографія, 1 брошура, 25 статей у фахових виданнях, 9 статей у збірниках матеріалів конференцій та 2 навчальні програми.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, шісти розділів, висновків, списку використаної літератури з досліджуваної проблеми, який охоплює 522 найменування, та додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обгрунтовується актуальність проблеми дослідження, розкривається ступінь розробленості проблеми, формулюється мета і завдання роботи, визначається її наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Еволюція змісту категорії “естетичний смак” в історії і теорії педагогічної науки рабовласницього і феодального суспільств” на широкому тлі соціально-економічних, політичних, духовних зрушень в античну й середньовічну добу розглядається формування передумов для теоретичного осмислення змісту категорії “естетичний смак”.

У підрозділі 1.1. “Формування естетичних смаків в педагогіці античного періоду” висвітлюються особливості естетичного виховання в Стародавній Греції та Римі в аспекті формування естетичних смаків молоді. Наявність елементарних, стихійно сформованих естетичних смаків прослідковується уже у первісної людини. Перші спроби цілеспрямованого їх формування зафіксовано в педагогічній практиці країн Стародавнього Сходу, зокрема в Єгипті й Вавілонії, де виникають найдавніші в світі школи, завданням яких, поряд з формуванням умінь і навичок письма, було виховання кастової свідомості, зокрема відповідних естетичних смаків.

У Стародавній Греції естетичне виховання розглядалось як один із найважливіших елементів фахової та світоглядно-ідеологічної підготовки молоді, тому його основний зміст визначався соціально-політичним ладом старогрецьких полісів. Так, у Стародавній Спарті, яка вела безперервні завойовницькі війни і де панувала військово-терористична диктатура по відношенню до підлеглого населення, естетичним ідеалом виховання спартіатів була своєрідна “краса сили”, жорстокості і витривалості. Навпаки, у демократичних Афінах естетичне виховання розглядалося як невіддільний елемент гармонійного розвитку вільного громадянина, який, окрім фахової підготовки, володіє певною сукупністю знань і навичок в галузі політики, філософії, літератури і мистецтва.

Особлива увага до естетичного виховання в старогрецькій педагогіці значною мірою обумовлювалася світоглядними установками тогочасної філософії, згідно з якою світ є гармонійно організованим космосом, де панує “музика сфер” і всі процеси підкоряються певному ритму. Тому-то і музика як система ритмічних звуків вважалася чи не найважливішим компонентом навчання і виховання: астрономія, арифметика і геометрія, з одного боку, і граматика, поетика, риторика, з другого, розглядались багатьма мислителями (Піфагор, Архіт та ін.) як науки, споріднені з музикою. Тому в древніх Афінах, окрім граматичних шкіл, особливою популярністю користувались музичні школи (школи кіфариста), які закладали основи естетичного виховання молодої людини, формування її естетичних смаків. Разом з гімнасіями, де юнаки отримували знання з філософії та літератури, палестрами й ефебіями, які забезпечували фізичну і воєнну підготовку, ці школи у сукупності становили цілісну систему всебічного і гармонійного виховання, у якому формуванню естетичних смаків надавалось першорядного значення.

Однак саме поняття естетичного смаку фіксувалось у рамках старогрецької педагогіки й естетики виключно на інтуїтивному рівні і тому не усвідомлювалось як специфічна категорія естетики. Так, Арістотель фактично ототожнював його зі смаком як фізіологічним відчуттям смачної їжі. Йому належать і перші спроби розрізнити ці два поняття. Однак теоретична рефлексія щодо специфічного змісту категорії естетичного смаку в античні часи не могла бути здійснена через відсутність належних світоглядних і методологічних засад і брак відповідних фактів, теоретичних узагальнень. Давалась взнаки і відсутність достатньо розвиненого вчення про людину, зокрема розуміння її соцільної сутності.

Древньоримська педагогічна наука і практика сформувались на базі старогрецької як її пряме запозичення. По суті вся система виховання молодих римлян була копією еллінської (головним чином - афінської), однак з корективами, які обумовлювались специфічним укладом староримського суспільства, аристократизмом його панівної верхівки та агресивними й великодержавними прагненнями його правителів. Особливо це відбивалось на змісті естетичного виховання. Утилітарність освіти не сприяла формуванню почуття краси через розвиток естетичних смаків. Вважалось, наприклад, що співи - не для державних мужів, слово юриста чи політика витіснило музику, публіцистика панувала над поезією. Однак діалектика розвитку тогочасної суспільної свідомості - в тому, що послаблення естетичного і, відповідно, посилення суспільно-політичного та правового виховання об'єктивно вело до усвідомлення соціальної обумовленості інтересів та ідеалів людини, зокрема її естетичних смаків, що було передумовою більш адекватного осягнення змісту цієї категорії.

У підрозділі 1.2. “Трансформація змісту категорії “естетичний смак” у педагогіці Візантії та Київської Русі” прослідковується еволюція естетичного виховання в згаданих країнах у контексті основних цінностей православного христянства. Після загибелі Західної Римської імперії під ударами варварів Візантія лишилася єдиною спадкоємицею античної освіти, культури й ученості: за рівнем їх розвитку вона переважала будь-яку іншу європейську країну аж до ХII ст. В епоху переходу від рабовласницького ладу до феодалізму у Візантії під дією соціально-економічних та релігійних чинників відбуваються глибокі зрушення в усіх сферах життя. Народжується нова естетика, нова система духовних цінностей, патристична література, біблейська космографія, літургічна поезія, чернеча повість тощо. Удосконалюється система освіти: поряд з релігійними виникають загальноосвітні початкові і середні школи. Розвивається вища освіта (Константинопольська й Афінська вищі школи, Олександрійська медична і філософська школи). У 50-х рр. IХ ст. у Константинополі відкривається перший в історії людства університет.

Однак успадкований від Древнього Риму утилітаризм освіти продовжував негативно впливати на розвиток естетичного виховання у всіх без винятку навчально-виховних закладах Візантії. Втім, утилітарний підхід об'єктивно сприяв формуванню передумов для усвідомлення соціальної природи естетичних цінностей. Цьому ж сприяли і релігійні погляди на сутність прекрасного, а отже, і на естетичний смак. Однак ці передумови не могли тоді реалізуватися уже хоча б тому, що візантійське мистецтво було авторитарним.

У цьому відношенні Київська Русь - Україна мала певні переваги. Прийнявши християнство візантійського зразка і завдяки цьому, прилучившись до цінностей античної та візантійської культури й мистецтва, Древня Русь, однак, розвивала їх на основі самобутньої культури східного слов'янства з культом землі-природи та кордоцентризмом. Про це свідчать зразки староруської літератури й мистецтва: естетичний ідеал їх творців близький до народного, що підтверджується численними етнографічними дослідженнями пізнішої доби. Тому розвиток естетичної свідомості, а отже, і естетичних смаків в середньовічній Русі-Україні має свої переваги над аналогічними процесами в Західній Європі (до настання епохи Відродження), де католицька церква мала особливо значний авторитарний вплив.

У розділі 2 “Концептуальні підходи до проблеми формування естетичних смаків особистості у філософській і педагогічній думці Європи ХV-ХХ ст.” досліджується процес теоретичного осмислення естетичного смаку як специфічної категорії естетики. У підрозділі 2.1. “Проблема формування естетичного смаку особистості в філософії та педагогіці епохи Відродження та початку нового часу” прослідковуються особливості поступового осмислення специфічного змісту названої категорії тогочасними (головним чином - італійськими, іспанськими та французькими) мислителями. Епоха Відродження, або гуманізму, ознаменувалась поверненням суспільної (зокрема філософської та педагогічної) думки до реальної, “живої” людини з її “земними” інтересами. Одним з перших, хто наголосив на необхідності поставити людину як реальну особистість “у центр світу”, був італієць Піко делла Мірандола. Ця ідея лягла в основу педагогічних пошуків Мантуанської школи Вітторіно де Фельтри. Подальше дослідження людської особистості вивело мислителів на проблему естетичного смаку, його специфічного змісту. Поняття естетичного смаку вперше ввів у науковий обіг іспанський філософ Грасіан-і-Моралес, а слідом за ним - французькі літератори і мислителі Ларошфуко, абат Бельгард, Дю Трамбле і Роллен. Специфічному змісту естетичного смаку як здатності відчувати красу або її відсутність у мистецтві і в житті присвячують свої наукові розвідки Франсуа Вольтер і Шарль Баттьє. Останній зробив спробу дати гносеологічний аналіз цього поняття, стверджуючи, що смак у мистецтві є тим самим чинником, що й інтелект у науці. Природу естетичного смаку, співвідношення суб'єктивного і об'єктивного, особливого і загального, особистісного, національного і вселюдського в смаках людини, їх об'єктивні критерії досліджують Шарль Монтеск'є, Клод Анрі Гельвецій, Жан-Жак Руссо. Завдяки їх зусиллям в основних рисах було окреслено специфічний зміст даної категорії і намічено підходи до її теоретичного осмислення.

Висвітленню того, як ці підходи були реалізовані наступними поколіннями мислителів, присвячується підрозділ 2.2. “Становлення теорії формування естетичних смаків в європейській філософії й педагогіці ХVIII-ХХ ст.” З позицій філософського скептицизму аналізує співвідношення суб'єктивного і об'єктивного в естетичних смаках людини англійський мислитель Д.Ю. Оригінальні погляди на красу та її цивілізуючу роль у різних сферах аксіологічної діяльності (зокрема в економіці) розробив філософ і політеконом А.Сміт. Однак тільки в працях представників класичної німецької філософії вперше здійснено глибокий логіко-гносеологічний аналіз цієї категорії, прослідковано її методологічні та соціально-регулятивні функції. Зокрема, І. Канту належить класичне визначення естетичного смаку як здатності судити про красу. Він встановив та обгрунтував суперечливість природи смаків, зробивши, однак, із цього агностичні висновки. Низку проблем, які стосуються діалектичної природи естетичного смаку, досліджують Й.Г.Гердер і Й.-В.Гете. Одно із центральних місць відводиться цій категорії в системі трансцендентального ідеалізму Шеллінга. У своєму вченні про інтелектуальну інтуїцію, яку він ототожнює з методом художнього (естетичного) освоєння дійсності, він надає останньому більшого значення, ніж логіко-дискурсивному мисленню.

Епохальне значення для теоретичного осмислення категорії естетичного смаку мали роботи Г.В.Ф.Гегеля. У своїй 4-томній “Естетиці” він дає всебічну, розгорнуту її характеристику, з урахуванням всього позитивного, що було набуте його попередниками, по суті вичерпавши весь її горизонт. Зрештою, цим пояснюється послаблення інтересу до даної категорії у наступників Гегеля. Подальші дослідження цієї категорії (А.Шопенгауер, Г.Аллен, Г.Спенсер, Ф.Ніцше) мають здебільшого прикладний характер або ж стосуються її місця і ролі у певній соціально-філософській концепції чи в окремому виді людської діяльності.

У підрозділі 2.3 “Формування естетичних смаків в українській і російській педагогіці, літературі й мистецтві ХVIII- початку ХХ ст.”

на широкому соціокультурному тлі розглядаються особливості та основні чинники естетичного виховання молоді в колишній Російській імперії. ХVIII століття ввійшло в історію як епоха Просвітництва. В Україні просвітницький рух пов'язаний з діяльністю низки поетів, драматургів, публіцистів (Г.Кониський, Д.Ростовський, Г.Сковорода, М.Козачинський, Г.Щербатський, І.Мигалевич, Ф.Несин і багато інших). З України він поступово поширився на Росію.

Естетичний компонент був неодмінним складником просвітницької діяльності від самих її початків. Про естетичний смак як про “суддю і дороговказ вишуканості й краси” пише, зокрема, Г.Державін, відзначаючи, що “без його печаті, як без клейма доглядача, ніякі штучні твори безсмертя не досягають” і що “без натхнення на струнах ліри немає життя, а без смаку - приємності”. Про смак як “невід'ємну властивість шляхетної людини” пише О.Сумароков. Він же вперше в Росії розробляє концепцію виховання належного смаку.

Втім, просвітницький рух в Україні і Росії часто супроводжувався бездумним запозиченням іноземних зразків. Таке “мавпування“ перед іноземщиною в'їдливо висміяв Г.Сковорода у байці “Вдячний Еродій”. В Україні, панівні верстви якої поступово спольщувались (на Заході) або зросійщувались (на Сході), це загрожувало втратою її самобутньої культури, і фактично лише народне мистецтво залишилось основним осередком і чинником її збереження.

У роботі детально прослідковується розвиток освіти, літератури і мистецтва в Росії та Україні впродовж ХIХ і на початку ХХ ст. під кутом зору їх впливу на естетичне виховання молоді, формування її естетичних смаків. Аргументується думка, що для тогочасної української літератури, зокрема соціальних романів, притаманне своєрідне естетичне бачення світу, яке властиве національному менталітету.

Докладно розглядається культурницька діяльність провідних навчальних установ Росії (Казанський і Петербурзький університети, Царськосельський ліцей) й України (Харківський університет, Імператорський університет св. Володимира в Києві). Дається розгорнута характеристика діяльності різних культурно-просвітницьких товариств в Україні, зокрема Колегії для підготовки молодих людей до проходження університетського курсу, яку фінансував відомий меценат П.Галаган, Фундуклеївського жіночого училища, малювальної школи М.Мурашка (меценат - І.Терещенко) тощо.

У другій половині ХIХ ст. в європейській літературі, а згодом - і в живописі, архітектурі й музиці з'являються нові напрямки - декаданс, модернізм, авангардизм. У кінці ХIХ - на початку ХХ ст. вони набули значного поширення в Росії та (певною мірою) в Україні. Йдеться, зокрема, про такі течії, як акмеїзм, символізм, реалізм, неореалізм, сюрреалізм, футуризм, експресіонізм, імпресіонізм, натуралізм, імажинізм, конструктивізм, кубізм. У роботі дається характеристика цих течій під кутом зору специфіки їх естетичного компонента, зокрема їх впливу на формування естетичних смаків молоді.

У підрозділі 2.4. “Особливості формування естетичних смаків особистості в період панування комуністичної ідеології” досліджується суперечливий процес соціокультурного розвитку в Росії та Україні після Жовтневого перевороту 1917 р. і його вплив на формування естетичної свідомості молоді. З перших днів свого існування радянська влада взяла курс на ідеологізацію культури й освіти як засобів пропаганди комуністичних ідей (прийнятий РНК у 1918 р. План монументальної пропаганди, постанови Наркомпросу щодо шкільних програм і т.п.). Розроблялися і впроваджувалися у життя засади нової, “пролетарської” естетики, яка проголошувала класовий підхід до розуміння прекрасного як такого, що подобається трудящим масам. На примітивізм і однобічність такого розуміння вказував навіть М.Горький, виділяючи у сільської бідноти і у частини нової інтелігенції “темное, мстительное стремление ломать, искажать, осмеивать, порочить прекрасное”. Та ж суперечливість прослідковувалась і в діяльності перших “пролетарських” об'єднань літераторів і митців (“Пролеткульт”, в Україні - “Плуг”, “Гарт”): прагнучи створити нову літературу й мистецтво, яка співзвучна епосі, вони через елементарне невігластво або ж через “класову ненависть” до культури минулих часів, яка “задовольняла примхи рабовласників, феодалів та капіталістів”, відкидали надбання літературно-художньої класики.

Боротьба проти цих крайностей з боку партійних і владних структур СРСР водночас мала на меті перетворення літературних та мистецьких організацій в “допоміжні органи диктатури пролетаріату”. З цією ж метою у 30-і роки ХХ ст. були створені спілки письменників, художників, архітекторів. Водночас на найвищому рівні практикувались ті ж “пролеткультівські ухили” (руйнування храму Хреста-Спасителя в Москві, Михайлівського Золотоверхого собору, переслідування і фізичне знищення найбільш свідомої частини творчої інтелігенції).

Таким же суперечливим було ставлення і до естетичного виховання молоді у школах і вищих закладах освіти. У документі “Основні принципи єдиної трудової школи” (1918 р.), підготовленому А.Луначарським, зазначалося : ”Предмети естетичні: ліплення, малювання, співи й музика - зовсім не є чимось другорядним, якоюсь розкішшю життя”. А у 30-і роки було зроблено спробу створити цілісну систему естетичного виховання, для реалізації якої було використано досвід кращих педагогів, зокрема А.Макаренка (а пізніше - В.Сухомлинського). Однак, затиснуте у вузькі рамки соціалістичного реалізму, воно зводилось до безмірного прославляння компартії, її вождів та “епохальних досягнень реального соціалізму”. Через таку надто звужену світоглядну і політико-ідеологічну базу величезні досягнення російських і, особливо, українських педагогів у галузі естетичного виховання молоді не змогли знайти належного застосування в реальній практиці роботи шкіл і ВЗО країни. Не отримала належного вирішення ця проблема і в часи перебудови, ініційованої М.Горбачовим. Численні новації у цій галузі, через брак коштів, відсутність матеріальної бази, непослідовність політики у галузі освіти і культури, були врешті-решт зведені нанівець.

У розділі 3. “Формування естетичних смаків учнівської молоді” досліджуються основні аспекти та теоретико-методологічні підходи до вивчення названої проблеми. Зокрема, у підрозділі 3.1. “Аспекти формування естетичних смаків сучасної учнівської молоді” дається класифікація смаків, а також розглядаються особливості їх відображення різними формами свідомості та засобами різних наук. Естетичні смаки можна класифікувати за професійно-мистецтвознавчими ознаками (смаки у сфері літератури, кіно й телебачення, у прикладній естетиці, дизайні тощо), за статтю їх носіїв (жіночі й чоловічі смаки), за національною (етнічною) ознакою (особливості національних підходів до сприйняття і розуміння прекрасного чи потворного, що проявляється, зокрема, в оформленні житла, в побуті, в особливостях одягу, в національній кухні тощо), за їх самобутністю (власні і запозичені смаки), за їх суспільно-політичною обумовленістю (наприклад, за наявністю екологічного компонента смаків), а також в залежності від чинників, що впливають на формування смаків, і, нарешті, від рівня їх сформованості (зокрема, в залежності від віку дитини).

Важливо розрізняти філософський і спеціально-наукові аспекти аналізу естетичних смаків. У межах філософії смаки безпосередньо вивчаються естетикою, яка досліджує світоглядні та теоретико-методологічні засади естетичних смаків, їх природу, загальні закономірності їх функціонування та розвитку. Особливо велику увагу загальнофілософським проблемам смаків приділяє екзистенціалізм - “філософія існування” людини, оскільки відношенню людини до навколишнього світу та інших людей (зокрема, естетичному відношенню) екзистенціалізм надає першорядного значення.

У межах спеціально-наукових аспектів аналізу естетичних смаків найважливішими є психологічний, соціологічний та педагогічний. У рамках психологічного аспекту в роботі розглядаються такі відношення свідомості до дісності, як відчуття, сприйняття, уявлення і мислення, їх місце і роль у становленні естетичних смаків, а також роль таких психічних механізмів, як пам'ять та увага. Далі висвітлюється вплив людських емоцій та почуттів на формування смаків, зокрема елементарних почуттів (приємність, задоволення, радість, сум тощо) та вищих почуттів - інтелектуальних (почуття нового і оригінального, задоволення творчою діяльністю), морально-етичних (совість, честь, порядність, почуття обов'язку та товариськості), практичних (почуття позитивної само- чи взаємооцінки результатів діяльності), естетичних (враження від творів мистецтва, їх естетичні оцінки). Під кутом зору їх значення для формування і розвитку естетичних смаків аналізуються різні емоційні стани людини - настрої, стреси, афекти, фрустрації, а також пристрасті та захоплення. Нарешті, з'ясовуєються психологічні характеристики особистості: воля, темперамент, характер, здібність, спрямованість та установка. Особливо складний спектр залежностей прослідковується між естетичними смаками та трьома останніми психологічними характеристиками особистості: з одного боку, здібності, установки та спрямованість особистості є передумовою формування у неї певних естетичних смаків; з другого боку, смаки людини чинять зворотний вплив на розвиток її здібностей, на її психологічну спрямованість (сукупність усталених мотивів діяльності людини) та установку (готовність діяти певним чином).

Соціологічний аспект дослідження естетичних смаків передбачає, по-перше, вивчення того, як впливає прекрасне (зокрема, мистецтво й інші естетично значущі види діяльності) на життя суспільства і його окремих соціальних груп; по-друге, вивчення соціальної обумовленості естетичних смаків, впливу соціальних чинників на формування естетичних ідеалів, на розвиток культури, різних видів мистецтва. У ХIХ-ХХ ст. в межах соціології формуються такі її розгалуження, як соціологія мистецтва, соціологія літератури (і відповідно - музики, кіно і т.п.), які особливого значення надавали питанням естетичного смаку, стилів краси, їх соціальній обумовленості та зворотного впливу на розвиток культури й життя суспільства (показовий у цьому відношенні публіцистичний твір французького критика і соціолога літератури Г.Гольдмана “Соціологія роману”, 1964 р.).

Важливе значення до вивчення генези естетичних смаків та їх впливу на суспільство та на окремих особистостей мають наукові дисципліни, що виникли на межі соціології та психології (соціальна психологія та її численні розгалуження) і соціології та педагогіки (соціологія виховання). У колишньому СРСР остання була представлена численними дослідженнями П.Колотинського, М.Рибнікова, В.Смирнова, які вивчали духовний світ (зокрема естетичні якості) школярів міста і села. У дисертації прослідковується трагічна доля педології - комплексної науки про дитинство, яка об'єднувала фізіологію дитини, вікову та індивідуальну психологію і педагогіку як практичну методику освіти й виховання. Після тимчасового її розквіту у 20-30-х рр. ХХ ст., вона у 1936 р. була розгромлена за ініціативою Сталіна, визнана лженаукою, її адепти були розстріляні, підручники спалені, хоча слід зазначити, що, попри викривлення в дусі “класового підходу” до освіти й виховання, вона зробила певний внесок у їх розвиток, зокрема у розвиток естетичного виховання школярів, у розробку його теорії й методики.

Що стосується суто педагогічного аспекту вивчення естетичних смаків учнівської молоді, то він є безпосереднім предметом даної дисертаційної роботи. Зокрема, у підрозділі 3.2. “Формування естетичних смаків учнівської молоді у процесі її аксіологічної діяльності” досліджуються основні підходи до цієї проблеми в межах педагогічної теорії. Аксіологія - наука про цінності; тому аксіологічною називають діяльність, в ході якої створюються або проявляються певні цінності, зокрема естетичні цінності, а отже, і естетичні смаки. Вплив смаків на характер і результати діяльності різноманітний. Він має місце і в професійній, і в суспільно-політичній, і в літературно-мистецькій і педагогічній діяльності. У роботі розглядаються основні підходи, які зумовлюють адекватне осягнення різних аспектів аксіологічної діяльності - системний, структурно-функціональний, комплексний, діяльнісний, диференційований, індивідуальний, суб'єктно-об'єктний підходи. Детально аналізується системний підхід до естетично значущих явищ під кутом зору основних категорій естетики, на підставі чого дається якісна характеристика рівнів сформованості естетичних смаків школяра (нульовий, низький, середній, підвищений).

Формування смаків у дітей має свої особливості, які обумовлюються, окрім їх вікових, психологічних характеристик, також специфікою їх аксіологічної діяльності. Твори видатних педагогів (А.Макаренка, В. Сухомлинського та ін.), мемуари та публіцистика багатьох письменників (Л.Толстого, А.Чехова) містять цінні спостереження щодо організації аксіологічної діяльності, створення належних умов для її здійснення, щодо її значення для формування смаків і, зокрема, стосовно спонтанного пробудження естетичних смаків у ході такої діяльності. У роботі розглядаються різні аспекти і форми впливу суспільних умов на розгортання аксіологічної діяльності і на формування смаків, зокрема вплив засобів масової інформації - як позитивний, так і негативний - на естетичну свідомість сучасної молоді. Розглядається також комплекс питань, що стосуються естетичних аспектів релігійного (православного) виховання. Звернення до багатовікового досвіду православної церкви у справі виховання людини на засадах любові, добра, краси є особливо важливим у наш час, коли відчувається дефіцит духовних цінностей, коли, зокрема, набрали широкого розповсюдження викривлені, спотворені уявлення про прекрасне, про красу людських почуттів та діянь.