Історико-педагогічна ґенеза формування естетичних смаків учнівської молоді у процесі навчально-виховної діяльності

У розділі 4. “Естетичні смаки учнівської молоді як складова культури українського народу” аналізуються культурологічні засади та підходи до формування естетичних смаків молоді, зворотний вплив останніх на духовне зростання особистості. У підрозділі 4.1. “Культурно-історичні основи естетичних смаків української молоді” дається визначення ментології - комплексної науки про особливості суспільної свідомості нації (інакше кажучи, - про національну ментальність) і під її кутом зору прослідковується розвиток естетичної свідомості (і зокрема - естетичних смаків) української молоді під дією культурулогічних факторів, починаючи з ХVII ст. Саме тоді набрав розмаху в Україні потужний культурно-освітній рух, осередками якого були Києво-Могилянський колегіум (згодом - Академія) та Запорізька Січ. Дослідження Д.І.Яворницього свідчать про високий освітній і культурний рівень (у т.ч. рівень естетичної свідомості) Січі; тут, зокрема, діяв релігійний драматичний театр, п'єси для якого писав Симеон Полоцький. У ХVII ст. в Україні виникає світська література, закладаються основи самобутньої національної ментальності.

У складі Російської імперії Україна довгий час була найрозвиненішою її частиною. До середини ХVIII ст. Київ залишався основним постачальником культурних й освітянських кадрів для Москви і Петербурга. Згодом, однак, колонізаторська політика царизму загальмувала її поступ. Втім, і в ці часи Україна дає світу діячів науки, культури й мистецтва найвищого рівня (Г.Сковорода, Д.Бортнянський, І.Котляревський). З середини ХIХ ст. починається українське національно-культурне відродження, могутній поштовх якому дала творчість Т.Шевченка. У кінці ХIХ - на початку ХХ ст. воно набирає могутнього розмаху, охопивши усі сфери духовного життя країни.

Після більшовицького перевороту 1917 р. в соціокультурному житті України розпочались складні, суперечливі процеси: з одного боку, так звана “українізація”, яка, безсумнівно, дала певні позитивні наслідки в розвитку національної освіти, культури й ментальності; з іншого боку, засилля марксистсько-ленінської ідеології, соціалістичний реалізм та пролетарський інтернаціоналізм у поєднанні з тоталітаризмом владних структур негативно впливали на розвиток культури.

З отриманням незалежності українська нація переживає бурхливе оновлення. Долаючи труднощі та перешкоди, народ України вирівнює ходу своєї історії не лише в економіці й політичному житті, а й в культурі, науці, освіті, нарощуючи свій духовний потенціал і долаючи залишки та рецидиви національної обмеженості, всілякі “шароварні” та “плахтові” захоплення. Знання власної соціокультурної історії є важливою передумовою його нинішнього духовного розвитку, зокрема його естетичної свідомості. Характерним для менталітету української нації впродовж усієї її історії є різнобічне розуміння краси, яке проявлялось у побуті, одязі, будівництві. На менталітет нації повсякчас впливало самобутнє образотворче народне мистецтво, фольклор, музична народна творчість. Усе це свідчить про духовне здоров'я нації, її глибоке коріння.

У підрозділі 4.2. “Функції естетичних смаків у вихованні інтелігентності молодої людини” аналізується об'єктивний зміст поняття інтелігентності, висвітлюється роль естетичної складової у її формуванні. Інтелігентністю називають те інтегральне явище, яке відображає високий рівень розумового розвитку та моральної культури особистості і виявляється у широті й глибині ерудиції, в ученості й компетентності. Література й мистецтво, а отже, і високий рівень естетичної свідомості й смаку, є фундаментальною культурологічною основою інтелігентності. Естетичний смак, сформований на найвищих зразках національної та світової культури, є однією з ознак справжньої інтелігентності.

Як свідчать дослідження в галузі педагогічної соціології вищої школи та психології студентської молоді, одним із головних факторів виховання інтелігентності, окрім високої професійної та загальнокультурної підготовки, є формування належної естетичної свідомості, зокрема естетичних смаків. Це підтверджують дані проведеного дисертантом соціологічного експрес-дослідження 137 інтелігентів масових професій м.Запоріжжя. Переважна більшість респондентів підкреслили першорядне значення належно сформованих естетичних смаків як атрибутивної риси інтелігентності. Більше того, за даними дослідження, людина без виражених естетичних смаків, як правило, вагається при ототоженні себе з інтелігентом, їй не властивий всебічний і гармонійний розвиток; отже, естетичні смаки є передумовою формування особистості інтелігента.

Важлива роль у вихованні інтелігентності належить сім'ї, найближчому оточенню і, звісно, загальноосвітній школі. Однак “пік” у формуванні основних атрибутивних якостей інтелігента, зокрема його естетично-емоційного компонента, припадає на студентські роки. За даними багаторічних досліджень акад. Б.Ананьєва (Ленінград), у молодої людини до 18-22-річного віку стостерігається нарощування емоційного ставлення до дійсності, зокрема до обраної діяльності, після чого йде поступовий спад емоційного компонента. Саме у цей “піковий період” закладаються основи естетичних смаків, їх критерії, далі вони лише шліфуються, конкретизуються, наповнюються відповідним змістом.

У підрозділі 4.3. “Індивідуалізація естетичних смаків у сучасній масовій культурі” досліджуються суперечності та чинники, які обумовлюють цей процес. Сучасна масова культура об'єктивно містить у собі тенденцію до “зрівнялівки”, до уніфікації особистості, а отже, і до уніфікації смаків, які через засоби масової інформації “тиражуються” в молодіжному середовищі. Ця тенденція може підсилюватися певними економічними, політичними та ідеологічними чинниками. Так, масове виробництво при певних умовах веде до “роботизації” працівника; диктаторські, тоталітарні режими шляхом політичного та ідеологічного тиску, переслідуванням інакомислячих нав'язують масам відповідні стандарти поведінки й стереотипи мислення (наприклад, стандарти марксистсько-ленінської ідеології у радянські, особливо - у сталінські, часи).

Водночас у масовій культурі закладені чинники, які діють у протилежному напрямку, викликаючи індивідуалізацію смаків особистостей. Впровадження у виробництво, як і у інші сфери суспільного життя, новітніх, особливо - інформаційних, технологій перетворює їх по суті у різновиди масової культури, що ставить нові вимоги до працівників, стимулюючи індивідуалізацію їх знань, навичок, а врешті-решт - і смаків. Крім того, останнім часом виникло чимало соціальних проблем і чинників (тероризм, наркоманія, проституція тощо), що помітно впливають на деформацію смаків. Слід згадати і про такі явища, як контркультура, антикультура, які діють у тому ж напрямку. Тенденцію до індивідуалізації естетичних смаків підсилюють характерні для нашого часу закономірні цивілізаційні процеси і явища, які створюють для більшості людей нормальні умови життєдіяльності. Смакам у цих процесах надається все більшого значення. Природне прагнення людей до краси у житті, побуті, взаємовідносинах, у праці характеризує в сучасних умовах трудову і суспільно-корисну діяльність представників найрізноманітніших професій.

У розділі 5. “Теоретико-методологічні засади формування естетичних смаків учнівської молоді” досліджуються проблеми естетичного виховання в сучасній українській школі та шляхи їх вирішення. У підрозділі 5.1. “Теоретичні підходи, тенденції і принципи естетичного виховання учнівської молоді в умовах реформування національної освіти в Україні” розглядаються основні засади реформування естетичної освіти в умовах сьогодення. Нині в школах та гімназіях України естетичному вихованню надається недостатньо уваги як щодо змісту, так і за обсягом навчальних годин, не спрацьовує повною мірою принцип гуманізації та гуманітаризації освіти, проголошений Законом України “Про освіту” (1991). Щоб виправити становище, треба реалізувати вимоги системного підходу до естетичного виховання, забезпечити органічну єдність його мотиваційно-цільового та операційно-діяльнісного (методичного) компонентів.

Що стосується змісту виховання естетичних смаків, то тут потрібне, перш за все, поєднання досягнень науки у цій галузі з надбанням народної педагогіки. Під цим кутом зору в роботі розглядається діяльність всесвітньо відомих геніїв - Л.Толстого, М.Хайдеггера, А.Швейцера, батька і сина Реріхів, М.Грушевського та інших, які у своїх наукових, літературних чи просвітницьких пошуках опирались на глибинні пласти народної культури.

Окрім цих засад, які мають загальнотеоретичний характер, в сучасних умовах особливого значення набуває поєднання естетичного та екологічного виховання. Нині все відчутнішою стає тенденція до екологічної переорієнтації етики і естетики, зокрема до сприйняття краси навколишньої природи і краси людської діяльності, якою вона є в її екологічному розумінні. Наші “вражаючі перемоги” над природою, які донедавна були предметом нашої гордості та естетичного задоволення, нині сприймаються й оцінюються як поразки, як щось потворне.

У підрозділі 5.2. “Програмно-методичне забезпечення процесу формування естетичних смаків учнівської молоді на різних етапах навчання і виховання” дається характеристика нинішнього стану у цій галузі та визначаються напрямки і шляхи його покращення. Цей стан явно незадовільний. Перш за все, як у класичному, так і в сучасному варіантах загальноосвітньої початкової школи, в її навчальному плані відводиться обмаль часу на предмети естетичного плану - “Музика, образотворче мистецтво” в державному компоненті та “Музика, хореографія” - у шкільному компоненті. Не краща (якщо не гірша) ситуація і в старших класах восьмирічної та середньої школи. Втім, у навчально-виховних приватних закладах комплекс естетичних предметів є більш широким та поглибленим. Тут у початкових класах предмети естетичного плану викладаються, як правило, диференційовано, з орієнтацією на здібності учнів. Наприклад, в ліцеї “Гранд” (м. Київ) естетично значущими предметами у III - VШ класах є музикознавство, образотворче мистецтво, хореографія, фортепіано, театр, гаптування, і також міфологія, світова література, культура спілкування тощо; у програмі ліцею передбачено екскурсії, відвідування вистав та виставок, літературно-мистецькі конкурси.

Що ж стосується, власне, виховання естетичних смаків, то становище в сучасній державній школі ще більш тяжке і тривожне. Із 15 нині діючих програм та методичних рекомендацій з естетично значущих предметів для дошкільних установ, молодших і старших класів загальноосвітньої державної школи лише в одній зустрічається термін “естетичний смак” - і то лише один раз (Методика художньо-естетичного виховання учнів загально-освітньої школи. - К., 1996); у жодному з цих матеріалів немає тлумачення прекрасного. Проведене дисертантом дослідження різних категорій учнів і студентів дало вельми тривожні результати: із 1652 респондентів лише 9% підтвердили наявність розвиненого естетичного смаку, у той час як абсолютна більшість опитуваних не розуміється на смаках, не усвідомлює, у чому полягає краса в мистецтві та природі, не орієнтується у видах та жанрах мистецтва, а відтак - не відвідує виставки, концерти, не захоплюється художньою літературою. Головна причина такого стану, за їх власним визнанням, - у тому, що їх цьому не навчили.

У розділі 6. “Формування естетичних смаків молоді в сучасних навчальних закладах” розглядаються методологічні, психологічні та педагогічні засади цього процесу. У підрозділі 6.1. “Теоретичні проблеми формування і розвитку естетичних смаків у молоді з нахилами до творчої діяльності” відзначається, що виховання таких людей передбачає використання особистісно орієнтованих технологій, які враховують особливості феномена обдарованості та таланту, де під обдарованістю розуміємо наявність певної сукупності природних задатків, здібностей, їх своєрідне поєднання та структурованість, що дає змогу компенсувати недостатність окремих здібностей за рахунок інших, наявність достатнього розумового потенціалу (інтелекту), а також відповідного вольового потенціалу.

Перші спроби прослідкувати формування задатків і здібностей дітей (зокрема у преднатальному періоді) належать психологам та фізіологам ХVIII - ХIХ ст. (П.Тідеман, Ч.Дарвін, В.Прейєр, В.Бехтерєв). Фундаментальні дослідження дитячої психології і творчості належать С.Рубінштейну і, особливо, Л.Виготському (монографія “Воображение и творчество в детском возрасте”, 1927 р.). Виходячи з положення про суспільно-історичну природу свідомості, Л.Виготський довів, що всі вищі психологічні процеси людини (логічна пам'ять, довільна увага, різні форми понятійного мислення), подібно до процесів праці, здійснюються за допомогою засобів “духовного виробництва”, знаків мовленнєвої діяльності, образів тощо. Л.Виготський, зокрема, обгрунтував хибність поширеної думки, нібито уява дитини багатша, ніж у дорослих. Насправді ж дитина може уявити набагато менше, ніж дорослий, однак вона більше довіряє продуктам своєї уяви і менше їх контролює, а тому в її уявленнях, як правило, набагато більше несправжнього, надуманого, однак характер комбінацій над чуттєвим чи мисленнєвим матеріалом, їх якість і різноманітність значно відстають від комбінацій у дорослої людини. А тому вроджена талановитість - це сирий матеріал, який ще треба обробити, алмаз, який потребує впертого й умілого шліфування. Естетичним смакам як засобу шліфування творчих можливостей молодої людини належить одна з вирішальних ролей, оскільки естетична свідомість, як показав ще Шеллінг, за своєю природою споріднена з творчою (чуттєвою або інтелектуальною) інтуїцією.

Ставлення до естетичного виховання обдарованих дітей у радянські часи було вельми суперечливим. У перші роки Радянськой влади, коли біля керма освіти стояли А.Луначарський, Н.Крупська та низка талановитих вчених й освітянських діячів, цьому питанню приділялась велика увага, дитяча творчість та самодіяльність всіляко підтримувались. Зокрема, пропонувалось стимулювати “шкільний індивідуалізм”, щоб “уникнути затримки у розвитку особливо обдарованих натур”. Однак досить скоро цей “індивідуалізм” був оголошений “дрібнобуржуазним”, натомість насаджувався “монолітний колективізм” з його зрівнялівкою. Набула поширення педологія, що базувалась на так званій біосоціогенетиці, згідно з якою пролетарське походження дитини є умовою її талановитості, а буржуазне асоціювалось з нікчемністю. За рекомендаціями педологів створювались “спеціальні школі” для “важких” дітей, які калічили їх духовно, фактично перетворюючи їх на злочинців.

У 30-і роки ХХ ст. у справі виховання (зокрема, естетичного) обдарованих дітей намітились позитивні зрушення. Було розгромлено педологію (втім, без врахування її позитичних напрацювань), ліквідовано “спеціальні школи”. Створювались Палаци піонерів, студії, інші організаційні форми для стимулювання дитячої творчості. Активізувались дослідження видатних психологів та педагогів: П.Блонського, Л.Виготського, С.Шацького, В.Шацької, Н.Брюсової. Однак утвердження культу особи Сталіна загальмувало ці процеси. Новий сплеск інтересу до цієї справи спостерігається в часи “хрущовської відлиги”. Надбанням широкої педагогічної громадськості стали праці В.О.Сухомлинського, де питанням дитячої творчості, естетичного виховання, формування смаків приділялась велика увага. У цей і в наступні періоди (брежнєвський “застій”, горбачовська “перебудова”), які відзначались дещо меншою заполітизованістю навчально-виховного процесу, відбулись певні позитивні зрушення у вихованні естетичних смаків молоді. Відновились дослідження психофізіологічних засад обдарованості, зверхраннього розвитку уяви, сензитивності психічних, перцептивних процесів у ході формування дитячої особистості. Однак і в ці часи особистісно орієнтовані технології не знайшли широкого застосування у навчальній та виховній роботі з обдарованими дітьми.

Ці технології доцільно розробляти, виходячи з розглянутих вище (розд.5) теоретико-методологічних засад (підходів, принципів, методів і засобів) і враховувати психологічні механізми формування умінь та навичок на базі відповідних задатків та здібностей. При цьому, як з'ясував С.Рубінштейн, слід проводити чітку різницю між “прородженими задатками” і “спадковими здібностями”. Наприклад, особливості будови нервового апарату мозку - це природжені задатки, скажімо, для розвитку музикальних здібностей, а не самі здібності; це - лише їх передумови, які повинні певним чином розвинутись, щоб стати здібностями, причому залежність між першими і другими далеко не однозначна. Слід також розрізняти здібності як творчий потенціал і вміння як наявність відповідних механізмів для їх втілення у реальне життя. Постійне застосування (й удосконалення) умінь формує навички. Необхідним елементом механізму сходження від здібностей до умінь та навичок є наявність специфічних емоцій та уявлень про красу, а отже, і відповідних естетичних смаків. Як відзначає Л.Виготський, це особливо характерно для дитячої творчості: дитина може не усвідомлювати суть справи, але інтуїтивно творить, виходячи із смакової оцінки того, що їй подобається. Діалектика цього процесу - в тому, що естетичні смаки, які тут виступають як засіб формування умінь і навичок, самі при цьому формуються і розвиваються, тобто є його результатом. Отже, процес формування смаків виявляється одним з елементів розвитку людини, удосконалення її діяльності, а оскільки остання має індивідуальний характер, то при цьому відбувається індивідуалізація смаків і, як наслідок, формується індивідуальний стиль творчої діяльності (ІСД; - термін Є.Климова).

ІСД як узагальнена характеристика індивідуально-психологічних особливостей людини, які виявляються в її діяльності, містить у собі такі компоненти, як цілісна система здібностей, а також психологічних засобів їх реалізації, зокрема естетичні смаки особистості. Тому ІСД, вважає Є.Климов, може бути одним із важливих критеріїв індивідуальної своєрідності та рівня здібностей людини. Слід додати, що водночас він є показником високого рівня їх актуалізації, що властива розвиненій творчій особистості, а отже, і високого рівня розвитку її естетичних смаків.

У підрозділі 6.2. “Особливості формування естетичних смаків у дитячому віці” відзначається, що у старшому дошкільному та молодшому шкільному віці основою смаків є природна безпосередність сприйняття вражень від оточення, а вся гама смаків укладається у двомірну систему - “подобається” чи “не подобається”, “гарне” чи “негарне”. Свою творчість діти не уявляють без смакового емоційного оцінювання (наприклад, діти, обдаровані художніми здібностями, підсвідомо маніпулюють колористикою так, щоб було “красиво”). Свідомого виразу естетичні смаки дітей, як правило, набувають у третьому-четвертому класі. Здобуваючи естетичні знання через враження, діти піднімаються до смаків дорослих через оцінки батьків, педагогів, екскурсоводів тощо. У дітей обдарованих вони оформляються у певні внутрішньо організовані смакові конструкції свідомості. Особливості дитячого розуміння смаків кореняться в психології дитячої уяви - у сензитивній фантазії. Л.Виготський відзначав, що у дитини 6-9 років чітко проявляється два типи фантазії - пластична і емоційна, які розрізняються за матеріалом, з якого вибудовуються образи фантазії, та за законами їх побудови. Пластична уява користується даними зовнішніх вражень, а емоційна - даними внутрішніми. Цим визначається двояка роль уяви в поведінці людини: вона може приближати й віддаляти від реальності. Тому потрібно, за висловом Гросса, “загнуздати цього дикого і полохливого коня благородного походження й приспособити його для служіння добру”. Із цього Л.Виготський робить висновок, що не тільки у обдарованих дітей, а й у всіх інших творчість є нормальним і постійним супутником їх розвитку, Втім, він вважає, що у випереджаючому надмірному розвитку “вундеркіндів” є “щось близьке до патологічного”. Однак сьогодні у світовій та вітчизняній віковій психології такої думки не дотримуються.

Естетичні смаки як елемент емоційної уяви належать до першорядних чинників творчості. Механізми їх практичної реалізації розглядаються у підрозділі 6.3. “Трансформація естетичного смаку у продуктивну діяльність вихованців”. Уже у 13-17 років діти і підлітки переходять від репродуктивної до продуктивної (суто творчої) діяльності. Втім, і в репродуктивній діяльності можуть бути елементи творчості (досконалість копіювання як результат художнього виховання - тут, між іншим, важливу роль відіграє й естетичний смак). Найпершою ознакою репродуктивної діяльності є запозичення. У роботі наводяться основні відмінності між репродуктивною та оригінальною творчою діяльністю і, виходячи з них, прослідковуються 7 вікових типів поступового переходу дітей від репродуктивної до оригінальної творчості; при цьому дається характеристика проявів естетичного смаку як творчої потенції на кожному з етапів. Естетичниі смаки відіграють роль стимулятора розвитку, спонукаючи учня до репродукції (повторення того, що найбільш сподобалось), а далі - до бажання перевершити зразок. Стимулююча роль готових зразків - у тому, що вони через тренінг ведуть до удосконалення умінь, до їх перетворення у навички, що є необхідною передумовою оригінальної творчості. Про це, зокрема, свідчать мемуари Л.Толстого, біографічні твори Т.Шевченка, інших геніїв літератури й мистецтва.

Важливою умовою переходу від репродуктивної до продуктивої діяльності є розумовий розвиток у поєднанні з емоційним. На необхідності такого поєднання особливо наполягав відомий педагог 20-х рр. ХХ ст. М.Пістрак. “Переконання, які ми можемо прищепити в школі через знання, - відзначав він, - лише тоді вростають у психіку, коли ці переконання закріплені емоційно”. Найбільш ефективною формою такого поєднання є розвиваюче навчання, що грунтується на концепції Л.Виготського, який вважав, що “навчання повинно опиратись на “зону найближчого розвитку” через постановку учням вимог, дещо вищих за їх розумові можливості, але таких, які вони здатні виконати за допомогою вчителя”. Це не тільки спонукає учня до самостійного поглиблення знань з використанням додаткових джерел, а й викликає низку інтелектуальних почуттів (зацікавленість навчанням, впевненість у набутих знаннях, задоволення від їх умілого використання, почуття нового, оригінального, насолода від отримання належного результату тощо). Інтелектуальні ж почуття тісно переплітаються з естетичними: задоволення результатами своєї праці - це водночас і почуття прекрасного. Втім, при розвиваючому навчанні учневі часто доводиться стикатися із чималими труднощами і тимчасовими невдачами, що може породити й негативні почуття (тривога, страх, незадоволення, образа тощо). Такі почуття, особливо при холеричному чи меланхолійному темпераменті учня, можуть бути перешкодою для подальшої праці. Тому, застосовуючи таку форму навчання, необхідно враховувати тип нервової системи учня, особливості його характеру, робити поправку на них, негативні емоції компенсувати позитивними - у протилежному випадку може відбуватися небажана трансформація емоцій і смаків, виникнення їх спотворених форм. Трансформацією смаків, а водночас - і морально-етичних норм, значною мірою детермінуються й такі соціально-патологічні явища, як сатанізм, бузувірство, маніакальні форми фанатизму тощо, - вони здебільшого є негативною реакцією на життєві негаразди, труднощі та невдачі людини. Важливою передумовою запобігання небажаних трансформацій смаків та почуттів є органічне поєднання розумового, естетичного, морально-етичного й трудового виховання, гармонійний розвиток особистості. Крім того, тут багато залежить від учителя, від його професіоналізму, фахової компетентності, моральних якостей, культурно-естетичної підготовки.

У роботі дається розгорнута характеристика взаємозв'язків розумового виховання і формування естетичних смаків молодої людини, зокрема, прослідковуються прояви естетичних смаків, їх місце і роль при формуванні таких атрибутивних рис розумової діяльності, як активність, глибина, гнучкість, критичність, логічність, самостійність мислення, кмітливість, спостережливість, аглютинація, гіперболізація тощо. Те ж прослідковується і при розгляді основних стадій творчого процесу, яких, на думку відомого дослідника психології творчості А.Лука, є чотири (підготовка, інкубація, осяяння і перевірка). Канадський фізіолог Г.Сеньє, автор теорії стресу і загального адаптаційного синдрому, виділяє шість стадій народження нової ідеї, які по аналогії з народженням дитини. На базі отриманих результатів із застосуванням загальної теорії систем у роботі дається характеристика дев'яти рівнів сформованості естетичних смаків. Це (за термінологією К.Боулдінга) рівень статичної структури (інтуїтивні прояви оцінювання за принципом “подобається - не подобається”), рівень простої динамічної структури (усвідомлення відмінності між красивим і некрасивим), рівень керованої системи (наявність елементарних естетичних смаків, смисловий аналіз красивого - некрасивого), рівень відкритої системи (естетична самооцінка, виявлення смакових основ твору), рівень цілісного організму (виявлення і усвідомлення місця і ролі смакового, естетичного компонента у творі як цілісній системі), рівень розвиненого організму (рівень майстра), рівень індивідуальності (рівень зрілого майстра), рівень суспільної організації (естетична оцінка на рівні загальнолюдських критеріїв), рівень ”ідеальної висоти” (геніальність). У роботі дається також характеристика творчого потенціалу 16 соціонічних типів особистості (за К.Юнгом) під кутом зору його естетичного, зокрема смакового, компонента.

У підрозділі 6.4. “Вплив культури на формування естетичних смаків учнівської молоді” досліджується естетичний потенціал окремих форм пізнавального відношення людини до світу та окремих наук як формоутворень культури. Культура тут розуміється в широкому смислі слова - як сукупність матеріальних і духовних цінностей, які вироблені людством і використовуються для його прогресивного розвитку, а отже, до її складу входять усі об'єктивно-істинні результати людського освоєння дійсності - як у науковій, так і в донауковій їх формі. Зокрема, прослідковуються можливості формування естетичних смаків на рівні вищих форм мислення (понятійний, науково-теоретичний рівень осягнення дійсності) та на духовно-практичному рівні (чуттєво-емоціональна сфера, у тому числі сфера морально-етичних та естетичних почуттів). Висвітлюється також естетичний потенціал 24 наук та наукових напрямків (антропологія, генетика, вікова психологія, демографія, етнографія, культурологія, соціологія та ін.), їх можливості щодо формування естетичних смаків людини.

У дисертаційній роботі обгрунтовується можливість і доцільність сформувати окрему наукову та навчальну дисципліну - густосологію (від лат. gustos - cмак), або смакологію, яка давала б комплексну, системну характеристику основних форм та проявів прекрасного в усіх сферах людського буття та їх відображення в естетичних смаках людини. Ця комплексна дисципліна покликана інтегрувати в єдинy цілісну систему всю сукупність знань, які стосуються естетичних смаків, - історію їх розвитку, теоретичного та духовно-практичного осягнення, місце і роль окремих психологічних та гносеологічних властивостей і характеристик людини, а також економічних, політичних, духовних, соціокультурних та інших чинників у їх формуванні та розвитку, їх прояви та значення у різних сферах життя, програмно-методичне забезпечення процесу виховання естетичних смаків у школах та вищих навчальних закладах тощо. Створення та запровадження такої дисципліни у навчально-виховний процес матиме важливе значення для формування гармонійно розвиненої особистості - будівника нової України.

Аналіз формування естетичних смаків учнівської молоді у навчально-виховному процесі дозволяє зробити такі загальні висновки:

1. Естетичний смак як здатність людини розрізняти прекрасне й потворне, розуміти та оцінювати естетичні властивості предметів природи та продуктів людської діяльності, зокрема творів мистецтва, відчувати прекрасне й огидне, притаманний людині в усі часи. Разом з тим, з точки зору їх змісту, естетичні смаки, як і їх усвідомлення на побутовому (духовно-практичному) чи науковому (теоретичному, понятійному) рівнях, є явище історичне. Вони проходять довгий, складний шлях розвитку, суттєво змінюючись від епохи до епохи. В античні часи естетичні смаки ототожнювались з фізіологічними (наприклад, з відчуттям смачної їжі); в період середньовіччя вони вирізнялись на інтуїтивному рівні, їх специфічна природа не усвідомлювалась; само поняття естетичного смаку формується в епоху Відродження і на початку Нового часу; в ХVIII - ХIХ ст., переважно в німецькій класичній філософії, воно осмислюється як специфічна категорія естетики (Кант, Шеллінг, Гегель); у наступні часи конкретизується її зміст і прояви у різних видах діяльності.

Основними чинниками історичного розвитку естетичних смаків і їх усвідомлення є соціально-економічний та політичний стан суспільства, а також соціокультурні процеси в ньому, зокрема рівень розвитку літератури і мистецтва. Якщо перші опосередковано детермінують естетичні смаки, визначають характер естетичного ставлення людини до дійсності, то останні безпосередньо впливають на естетичні смаки людей, визначаючи їх специфіку, рівень освоєння та усвідомлення.

2. Цими ж чинниками детермінуються особливості виховання естетичних смаків молоді на різних етапах розвитку. Мета і зміст естетичного виховання визначались, перш за все, соціально-економічними, політичними й ідеологічними чинниками, а форми і засоби - рівнем розвитку науки і культури, літератури і мистецтва. В античні часи воно розглядалось як елемент гармонійного розвитку вільного громадянина, в часи середньовіччя - набуває утилітарного характеру, підкоряючись цілям сформувати особистість, яка була підвладна світським або духовним зверхникам. В епоху Відродження естетичне виховання виступало як невід'ємний елемент гуманістичної освіти й виховання. У Нові часи воно стало елементом загальноосвітньої та професійної підготовки молоді, зокрема підготовки працівників сфери культури. Нині естетичне виховання виступає як складова частина освіти і виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

3. Основними аспектами формування естетичних смаків у навчально-виховному процесі є педагогічний, психологічний та соціологічний аспекти. Психологічний аспект враховує місце і роль таких форм відображення дісності, як відчуття, сприйняття, уявлення і мислення, таких психічних механізмів, як пам'ять та увага, а також людських емоцій та почуттів і, нарешті, таких психологічних характеристик особистості, як воля, темперамент, характер, здібність, спрямованість та установка, у формуванні її естетичних смаків.

Соціологічний аспект бере до уваги соціально-політичну і соціокультурну обумовленість естетичних смаків особистості. Особливого значення в сучасних умовах набуває поєднання естетичного та екологічного виховання. Нині все відчутнішою стає тенденція до екологічної переорієнтації етики і естетики, зокрема до сприйняття краси навколишньої природи і краси людської діяльності, якою вона є в її екологічному розумінні.

Педагогічний аспект у формуванні естетичних смаків молоді передбачає впровадження у навчально-виховний процес особистісно орієнтованих технологій, які особливого значення набувають у вихованні учнів з нахилами до творчої діяльності і враховують особливості феномена обдарованості і талановитості. Вроджена талановитість - це “сирий” матеріал, який ще треба обробити, алмаз, який потребує впертого й умілого шліфування. Естетичним смакам як засобу “шліфування” творчих можливостей молодої людини належить одна з вирішальних ролей, оскільки естетична свідомість, як показав ще Шеллінг, за своєю природою споріднена з творчою інтуїцією.

4. Історико-культурною основою естетичного виховання української молоді є специфічна національна ментальність з її кордоценризмом, культом землі-природи, різнобічним розумінням краси. В програмі з густосології, яка пропонується в дисертаційній роботі як навчальна дисципліна, передбачено використання надбань національної та світової культури, шедеврів української та світової літератури і мистецтва як ефективного засобу формування естетичних смаків учнів в ході їх аксіологічної діяльності, розкрито їх педагогічні можливості.

5. Успішне здійснення естетичного виховання, зокрема формування естетичних смаків учнів, у навчально-виховному процесі значною мірою залежить від його програмно-методичного забезпечення. Однак в сучасній українській школі воно є незадовільним. В навчальному плані відводиться обмаль часу на предмети естетичного спрямування. Між тим опитування різних категорій учнів і студентів показало, що лише 9% респондентів підтвердили наявність у них розвиненого естетичного смаку. Для покращення становища необхідно, перш за все, розширити сітку годин на вивчення естетично значущих предметів у школі, поставивши головною метою формування естетичних смаків, методично забезпечити цей процес.

Для формування естетичних смаків учнів важливе значення має їх аксіологічна діяльність. Основними підходами, які зумовлюють адекватне осягнення та впровадження різних форм аксіологічної діяльності учнівської

7. В дисертації обгрунтовується необхідність сформувати окрему наукову та навчальну дисципліну - густосологію (смакологію), яка покликана інтегрувати в єдинy цілісну систему всю сукупність знань, що стосуються естетичних смаків, - історію їх розвитку, історію їх теоретичного та духовно-практичного осягнення, місце і роль окремих психологічних та гносеологічних властивостей і характеристик людини, а також економічних, політичних, духовних, соціокультурних та інших чинників у їх формуванні та розвитку, їх прояви та значення у різних сферах життя, програмно-методичне забезпечення процесу формування естетичних смаків у школах та вищих навчальних закладах тощо. В дисертації пропонуються програми курсів густосології (як факультативних занять) для середніх загальних шкіл та вищих закладів освіти, їх основне методичне забезпечення, які були успішно апробовані в ряді шкіл та вищих навчальних закладів м.Запоріжжя та інших міст України (подані у додатках). Розробка та запровадження такої дисципліни у навчально-виховний процес матиме важливе значення для формування гармонійно розвиненої особистості - будівника нової України.

Основні положення дисертації викладено автором у публікаціях:

Монографія

1. Калашник Н.Г. Естетичні смаки, їх витоки та формування. - Запоріжжя: Просвіта, 2001. - 344 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Калашник Н.Г. До історії проблеми формування естетичних смаків у педагогічному процессі // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1999. - № 1. - С. 203-209.

3. Калашник Н.Г. Естетичні смаки як фактор сучасного виховання // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць. Вип. 6. - К.: Наука, 1999. - С. 19.

4. Калашник Н.Г. Естетичний смак як складова змісту наукових та навчальних дисциплін // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. - Вип. 16. - Київ-Запоріжжя, 2000. - С. 137-141.

5. Калашник Н.Г. Формування естетичних смаків до праці // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. - Вип.Х. - Слов'янськ, 2000. - С. 110-113.

6. Калашник Н.Г. Зародження та розвиток естетичних смаків в історії цивілізацій // Теоретичні пиитання освіти та виховання: Зб. наук. праць. - Вип. 7. - К.: Наука, 2000. - С. 45-47.

7. Калашник Н.Г. Естетичні смаки як самостійна галузь естетичної свідомості // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук.праць. - Вип.9. - К.: КДЛУ, 2000. - С. 168-169.

8. Калашник Н.Г. Вплив технічних засобів навчання на розвиток естетичних смаків // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць. - Вип. 10. - К.: Наука, 2000. - С. 171-172.

9. Калашник Н.Г. Самоосвіта та самовиховання як головний засіб удосконалення естетичного смаку // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць. - Вип. 11. - К.: Наука, 2000. - С. 158-159.

10. Калашник Н.Г. Формування естетичних смаків як системоутворюючий фактор усвідомлення краси Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць. - Вип. 12. - К.: Наука, 2000. - С. 118-119.

11. Калашник Н.Г. Естетичний смак як стрижень культури особистості // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. - Вип. 18. - Київ-Запоріжжя, 2001. - С. 198-201.

12. Калашник Н.Г. Естетичний смак як один з провідних чинників розвитку культури особистості Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. - Вип. 19. - Київ-Запоріжжя, 2001. - С. 221-223.

13. Калашник Н.Г. Формування естетичних смаків як педагогічна проблема // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. - Вип. 18. - К.: Наука, 2001. - С. 135-137.

14. Калашник Н.Г. Погляди вчених просвітителів Європи на категорію “смаку” в естетичній культурі // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць. - Вип. 8. - К.: Наука, 2000. -С. 99-103.

15. Калашник Н.Г. Оволодіння естетичними знаннями через формування естетичних смаків // Педагогіка і психологія фоормування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. - Вип. 22. - Київ-Звпоріжжя, 2002. - С. 267-270.

16. Калашник Н.Г. Естетичний смак як ознака талановитості дорослих та обдарованості дітей // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. Вип. 23. - Київ-Запоріжжя, 2002. - С. 383-386.

17. Калашник Н.Г. Забезпечення наступності у процесі формування естетичних смаків // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: З6. наук. праць. - Вип. 24. - Київ-Запоріжжя, 2002.- С. 310-314.

18. Калашник Н.Г. Естетичні смаки і проблеми філософської рефлексії // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. - Вип. 25. - Київ-Запоріжжя, 2002.- С.88-93.

19. Калашник Н.Г. Роль естетичного смаку у процессі формування особистості молодої людини // Засоби навчальнох та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. - Вип. 18. - Харків: ОВС, 2002. - С. 65-73.

20. Калашник Н.Г. Шляхи формування естетичних смаків у процесі державницько-патріотичного виховання молоді // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. - Київ, 2002. - С. 34-37.

21. Калашник Н.Г. Загальнодидактичні проблеми формування естетичних смаків молоді України // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. - Вип. 19. - К.: Наука, 2002. - С. 21-22.

22. Калашник Н.Г. Еволюція формування естетичних смаків в історичному розвитку людства // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб.наук. праць. - Вип. 20. - К. Наука, 2002. -С. 103-106.

23. Калашник Н.Г. Наявні передумови для розробки програми розвитку естетичних смаків особистості // Соціологія і психологія. - Вип. 15-16. - К.: КДУ ім. Т.Шевченка, 2002. - С. 127.

24. Калашник Н.Г., Колтунова Л.С. Естетическое воздействие знаков и символов телевизионных программ на восприятие информации аудиторией // Теоретичні питання культури освіти та виховання: Зб. Наук.праць. - Вип. 22. - К., 2002. - С.87-93.

25. Калашник Н.Г. Fundamentals of Artistic Perception // Избранные работы по теории и практике высшего образования КНР. - Китай. Хэбэй, 2002. - № 12. - С. 47-58.

26. Калашник Н.Г. Aesthetical Education as One of the Actual Tasks of High School ( on the example of Ukrainian High school): Сб. науч. трудов, посвященный столетию Хэбэйского Педагогического Университета. - Китай. Хэбэй, 2002. - С.57-68.

27. Калашник Н.Г. О вкусах не спорят... : Методичні рекомендації для самостійної роботи по естетиці. - Запоріжжя: Веста, 2000. - 81 с.

28. Калашник Н.Г. Педагогічні проблеми перевиховання неповнолітніх злочинниць (114-18 років) // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Матеріали третьої Міжнародної науково-практичної конференції, 17-20 травня 1995 р. - Київ-Чернівці, 1995. - С. 394-397.

29. Калашник Н.Г. Духовность и перевоспитание несовершеннолетних преступниц // 2000 років з Різдва Христова: Материалы Международной научно-практической конференции, 9-12 января 1997 г. - Запорожье, 1997. - С.156-157.

30. Калашник Н.Г. Формування естетичного смаку як складова духовного виховання молоді // Україна на порозі третього тисячоліття: духовність, наука, освіта, культура: Матеріали конференції, 3-5 листопада 1998 р. - Львів-Тернопіль, 1998. - С. 225-227.

32. Калашник Н.Г. Вплив естетичної культури на прагматичну еквівалентність перекладу тексту // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: Матеріали VI міжнародної конференції. - Дніпропетровськ, 2001. - Т. 1.: Філологічні науки. - С. 27.

33. Калашник Н.Г. Зацепіна Н.О. Щодо психолого-педагогічного процесу розвитку естетичних смаків у обдарованих дітей //Наука и социальные проблемы общества: человек, техника, технология, окружающая среда : Материалы международной научно-практической конференции, 14-26 мая 2001 г. - Харьков, 2001. - С. 91-94.

34. Калашник Н.Г. Формирование эстетических вкусов кандидатов в депутаты как социальная задача: Лекция // Семінар “Виборчі технології в Україні” 27 вересня 2001 р. О-в Хортиця. - Запоріжжя, 2001.

Калашник Н.Г. Історико-педагогічна ґенеза формування естетичних смаків учнівської молоді у процесі навчально-виховної діяльності. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01. - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

У дисертації здійснено цілісний аналіз процесу формування естетичних смаків учнівської молоді в його історичному розвитку та в умовах сьогодення. Прослідковано основні етапи теоретичного осмислення категорії естетичного смаку в філософії та її втілення у життя в педагогічній теорії і навчально-виховній практиці людства.

Розглядаються теоретико-методологічні засади виховання естетичних смаків учнівської молоді в сучасних умовах, основні аспекти, принципи і підходи, педагогічні, психологічні та соціокультурні чинники і механізми їх формування, зокрема у дітей різного віку та різної обдарованості.

Досліджуються особливості естетичного виховання і формування естетичних смаків у сучасній українській школі, його програмно-методичне забезпечення. Обгрунтовується доцільність запровадження у навчально-виховний процес окремої комплексної навчальної дисципліни - густосології (смакології), яка інтегрує в цілісну систему всю сукупність знань про естетичні смаки, їх сутність і форми, історію розвитку та осмислення, основні передумови, чинники, механізми, принципи, методи і засоби їх формування, з урахуванням віку дітей, їх задатків та нахилів.

Ключові слова: естетичний смак, естетичне виховання, виховання учнівської молоді, культурологічні і психологічні засади естетичних смаків, обдарованість, інтелігентність, густосологія (смакологія), програмне і методичне забезпечення естетичного виховання.