Теоретичні та методичні засади формування соціально-професійної зрілості курсантів вищих навчальних закладів МВС України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ КУРСАНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ

Яворська Галина Харлампіївна

УДК 378+351.74+378.14

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Київ - 2006

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член Академії

педагогічних наук України Ничкало Нелля Григорівна,

Академія педагогічних наук України, академік-секрета

відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член Академії педагогічних наук України Синьов Віктор Миколайович, Інститут корекційної педагогіки і психології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, директор, м. Київ;

доктор педагогічних наук, професор Маслов Валерій Сергійович,

Міжрегіональний гуманітарний інститут Київського славістичного університету, завідувач кафедри психології, педагогіки і культури, м. Київ;

доктор педагогічних наук, професор Ягупов Василь Васильович,

Міністерство оборони України, начальник Науково-методичного

центру військової освіти, м. Київ.

Провідна установа: Київський національний університет внутрішніх справ, кафедра кадрової роботи та педагогіки, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ.

Захист відбудеться 17 травня 2006 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 14 квітня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Життєдіяльність людини в соціумі об'єктивно зумовлена перебігом загальнолюдських і конкретно-історичних процесів, досягненням цілей, що визначаються не тільки суспільством, субкультурою, локальними групами, до яких належить людина, а й нею самою як особистістю із власними метою та інтересами. Саме цінності людини, які вона послідовно реалізує у своєму житті, виступають показником її зрілості як особистості.

Визначаючи базові цінності й орієнтації особистості, сучасна наука розглядає їх як програму її особистісного розвитку, що може бути розширена, уточнена, конкретизована в реальних процесах виховання, навчання і самоосвіти (І.Д. Бех, О.В. Бондаревська, С.У. Гончаренко, М.Д. Нікандров, В.В. Рибалка, О.Я. Савченко та ін.). У цьому контексті особливого значення набуває проблема соціально-професійної зрілості фахівця як інтегральної характеристики його становлення як особистості в системі професійної підготовки.

Розбудова демократичного суспільства в Україні є однією з найважливіших проблем сьогодення. Рух по цьому складному шляху, досягнення бажаних результатів значною мірою забезпечується діяльністю органів внутрішніх справ, здатністю їх працівників свідомо і відповідально виконувати професійні обов'язки, утвердженням і захистом правових норм у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Ускладнення криміногенної ситуації, боротьба з антигромадськими проявами в житті суспільства, зростання актуальності захисту прав і свобод людини в демократичній державі висувають більш складні вимоги до працівників правоохоронних органів. Водночас ефективність професійної діяльності правоохоронців залежить від якості їхньої професійної підготовки, уміння швидко орієнтуватися в обстановці, адаптуватися до сучасних умов, адекватно реагувати на ситуацію, передбачати і випереджати дії правопорушників. На виховання таких якостей правоохоронців нової генерації спрямовується діяльність вищих навчальних закладів МВС України.

Вивчення літературних джерел, нормативно-правових актів та інших матеріалів, аналіз якості професійної підготовленості курсантів ВНЗ системи МВС України до виконання професійних службових обов'язків з урахуванням сучасних і перспективних вимог дали можливість виявити окремі суперечності, що негативно позначаються на кінцевому результаті навчально-виховного процесу, зокрема:

- між високими вимогами суспільства до ефективної професійної діяльності правоохоронців і низьким рівнем їхньої особистісної відповідальності за результативність реалізації цих дій;

- між чітким визначенням статутних відносин і функцій, що визначають зміст професійної діяльності працівників міліції, і стрімкою динамікою змін у зв'язку з непередбачуваними, неординарними ситуаціями, що спонукають їх до прийняття оперативних рішень й високопрофесійних дій;

- між необхідністю впровадження сучасних педагогічних технологій у вищих навчальних закладах закритого типу та недостатньою дидактичною підготовкою викладачів - юристів вищих навчальних закладів України;

- між вимогами суспільства щодо підвищення престижу суб'єктів правоохоронної діяльності і їхнім недостатнім інтелектуальним, моральним, професійним потенціалом;

- між необхідністю послідовного розвитку творчої активності, лідерських, комунікативних і ділових якостей майбутнього офіцера міліції та відсутністю необхідних психолого-педагогічних умов для їх вияву і стимулювання;

- між потребами формування активної суб'єктної дослідницької позиції у курсантів у процесі здобуття вищої юридичної освіти і здебільшого пояснювально-ілюстративним, репродуктивним характером навчальної діяльності, що знижує ефективність формування їхньої об'єктної позиції у правоохоронній діяльності.

Подолання цих суперечностей потребує теоретичного і методичного обґрунтування нових підходів до формування соціально-професійної зрілості майбутніх офіцерів міліції. Зазначимо, що результати сучасних досліджень із проблем професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ мають важливе значення для підвищення ефективності цього процесу. Дослідниками визначено сутність загальної, моральної, педагогічної, соціально-комунікативної культури молодого офіцера (В. П. Барковський, А. С. Морозов, М. М. Ісаєнко, І. В. Михайліченко); розроблено технології адаптації курсантів до навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі закритого типу (Г.І. Васильєв, О.В. Іванова, В. В. Конопльов, О. О. Назаров та ін.); розкрито особливості емоційно-вольового становлення особистості курсантів (М.І. Ануфрієв, В.І. Дьяченко, І.П. Закорко, М.М. Козяр, В.І. Пліско та ін.).

Водночас аналіз результатів досліджень з теорії і методики професійної освіти (Ю.П. Бардіна, В.В. Радула, Р.І. Хмелюк та ін.) дає змогу стверджувати, що успіх діяльності працівника органів внутрішніх справ значною мірою залежить від рівня його особистісної зрілості. Саме завдяки цьому правоохоронець може швидко й адекватно орієнтуватися в мінливих умовах сучасного життя, адаптуватися до них і приймати оптимальні рішення в складних ситуаціях своєї професійної діяльності, зберігати витримку і самовладання в екстремальних ситуаціях охорони й захисту правопорядку.

Як відомо, проблема становлення соціальної зрілості фахівців різних професій не є новою в педагогічній науці. Досліджувалися проблеми соціальної зрілості вчителя (В.В. Радул, А.О. Реан), економіста (О.В. Михайленко), соціально-психологічної зрілості технічного працівника (Т.В. Степанова). Вивчалися питання соціально-моральної зрілості (А. О. Кошелєва), академічної зрілості (Т. Страва), громадянської зрілості (Ю. А. Маринкіна, М. М. Чумакова, Р. І. Хмелюк) тощо. Предметом окремих досліджень став процес становлення соціальної зрілості в учнів середніх загальноосвітніх шкіл (І. Л. Булигін, М. І. Теміров), випускників професійно-технічних училищ (Т.М. Гусєва, Ю.Г. Кузнєцов), робітників і спеціалістів (О.Г. Галицький), студентів (Т. В. Степанова), курсантів і військовослужбовців (М. І. Заплавний, М. М. Мороз).

Дослідниками теоретично обґрунтовано положення щодо можливості формування різних видів зрілості: психологічної (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, О.Г. Асмолов, О.О. Бодальов, О.М. Леонтьєв, Л.П. Буєва та ін.); моральної (Б.С. Братусь, Л.П. Буєва, І.Л. Булигін, І.Н. Даниленко та ін.); професійної, трудової (Ю.П. Бардін, Т. Заславська, Ю.Г. Кузнєцов, С.М.Наумкіна та ін.); громадянської, політичної (Т.М. Гусєва, С.М. Іконнікова, В.Т. Лісовський, С.Б. Решетняк та ін.). Соціальна зрілість особистості розглядається у працях філософів (І. В. Бестужев-Лада, І. М. Даниленко, М. Драганов, С. М. Іконнікова, Л. М. Коган, І. С. Кон, В. Т. Лісовський), педагогів (В.В. Радул, А.О. Реан) і психологів (Б.Б. Коссов, К. К. Платонов та ін.). Результати цих досліджень дають підстави для виокремлення феномена соціально-професійної зрілості фахівця як специфічного прояву зрілості особистості, зумовленої вимогами і специфікою правоохоронної діяльності.

Як свідчать результати нашого вивчення, досі не здійснено досліджень, присвячених проблемі соціальної зрілості особистості, що виявляється в специфічних умовах професійної діяльності працівника міліції взагалі, курсанта вищих навчальних закладів МВС України зокрема. Науково-методичне забезпечення організації навчально-виховного процесу, спрямованого на формування соціально-професійної зрілості курсантів, потребує спеціальних навчальних посібників, методичних рекомендацій, дидактичного забезпечення для науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів МВС України, оскільки більшість з них не має педагогічної освіти. Теоретичне обґрунтування цієї проблеми і практична потреба її розв'язання в сучасних соціально-економічних і політичних умовах у нашій державі визначили вибір теми дослідження: “Теоретичні та методичні засади формування соціально-професійної зрілості курсантів вищих навчальних закладів МВС України”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконано в межах комплексної теми Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ “Підготовка курсантів до запобігання й розкриття правопорушень і злочинів у суспільстві” (№ 0100U001896) та її розділу - “Психолого-педагогічні аспекти професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ,” що здійснюється кафедрою професійної психології і педагогіки. Дослідження виконувалося відповідно до чинних вимог державних стандартів і наказів МВС від 15.05.2003 № 491 “Про вдосконалення науково-дослідної діяльності в системі МВС України”, від 05.07.2004 № 775 “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2009 років” та плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за темою “Психолого-педагогічні засади технологій навчання у неперервній професійній освіті” (РК № 0102U00401).

Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 22 жовтня 2003 р. (протокол № 12) та узгоджено в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 25 листопада 2003 р. (протокол № 9).

Об'єкт дослідження - професійна підготовка курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Предмет дослідження - теоретичні і методичні засади формування соціально-професійної зрілості курсантів у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів закритого типу.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити педагогічну модель формування соціально-професійної зрілості особистості майбутнього офіцера міліції в процесі професійної підготовки та розробити навчально-методичний комплекс для курсантів вищих навчальних закладів МВС України, спрямований на формування їхньої соціально-професійної зрілості.

В основу концепції дослідження покладено такі положення:

- соціально-професійна зрілість працівника органів внутрішніх справ розглядається як новоутворення у структурі особистості, котра виявляє себе у спроможності робити усвідомлений і обґрунтований вибір щодо дій відповідно до службово-професійних обов'язків, підкоряти особисті інтереси суспільним, виявляти самовідданість, а при необхідності - і самопожертву. Соціально-професійна зрілість формується в процесі становлення особистості як цілісної, відносно стійкої (усталеної) системи, пов'язаної з усвідомленням свого місця, ролі, функцій в професійній діяльності, у суспільстві, у колективі;

- соціально-професійна зрілість є змістовною характеристикою розвитку особистості курсанта - майбутнього офіцера міліції, що формується у процесі оволодіння основами професійної діяльності та під час навчання у вищому навчальному закладі МВС України;

- у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу соціально-професійна зрілість майбутнього офіцера органів внутрішніх справ формується цілеспрямовано на основі педагогічної моделі, спрямованої на стимулювання активності курсантів як суб'єктів навчальної і майбутньої правоохоронної діяльності, що складається з імперативно-інформаційного, соціально-діяльнісного та особистісно-регулятивного блоків;

- формування соціально-професійної зрілості курсанта - майбутнього офіцера міліції у вищому навчальному закладі МВС України відбувається поетапно: етап професійної адаптації і самовизначення працівника міліції; етап професійної ідентифікації і самоідентифікації як офіцера міліції; етап самоактуалізації майбутнього офіцера міліції у відповідній сфері правоохоронної діяльності;

- на різних етапах професійної правоохоронної діяльності соціально-професійна зрілість випускника вищого навчального закладу закритого типу поглиблюється, набуває нових ознак і характеристик під впливом соціального і професійного досвіду та вимог суспільства і міжнародної спільноти.

Загальна гіпотеза дослідження. Загальна концепція дослідження базується на припущенні, що соціально-професійна зрілість курсанта - майбутнього офіцера міліції є особливим утворенням в структурі його особистості, яка може формуватися за умови поєднання загальноправової, соціально-економічної та спеціальної підготовки в процесі поетапної організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України.

Загальна гіпотеза конкретизована у гіпотезах. Процес формування соціально-професійної зрілості особистості майбутнього офіцера міліції у вищому навчальному закладі буде успішним за умов:

- обґрунтування її сутності, змісту і структури, визначення чинників її формування у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі закритого типу;

- обґрунтування, розроблення і впровадження педагогічної моделі, побудованої на основі взаємозалежності, взаємозумовленості та взаємозв'язку імперативно-інформаційного, соціально-діяльнісного та індивідуально-регулятивного блоків;

- творчої реалізації в організації навчально-виховного процесу соціально та професійно орієнтованих педагогічних технологій, спрямованих на розвиток інтересу особистості до професійних і моральних цінностей правової і правоохоронної діяльності, до самопізнання власного внутрішнього світу;

- побудови навчально-виховного процесу на основі обґрунтованого навчально-методичного комплексу для курсантів, спрямованого на поетапне формування їхньої соціально-професійної зрілості.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження розв'язувалися такі завдання.

1. Вивчити стан проблеми підготовки працівників органів внутрішніх справ до професійної діяльності у педагогічній теорії і на практиці.

2. Проаналізувати зарубіжний досвід професійної підготовки працівників поліції.

3.Теоретично обґрунтувати суть поняття “соціально-професійна зрілість курсанта - працівника органів внутрішніх справ”.

4. Теоретично обґрунтувати і розробити педагогічну модель формування соціально-професійної зрілості курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

5. Розробити та експериментально перевірити методику формування соціально-професійної зрілості майбутнього офіцера міліції у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу МВС України.

6. Підготувати навчально-методичний комплекс для курсантів, спрямований на формування їхньої соціально-професійної зрілості, та відповідні науково-методичні рекомендації для командного складу і науково-педагогічних працівників.

Методологічну основу дослідження становлять філософські положення теорії наукового пізнання; гуманістичної філософії освіти; системного та діяльнісного підходів до розуміння соціальної природи особистості, єдності свідомості і діяльності в її формуванні та розвитку; зумовленості індивідуальності особистості від її особистісних якостей й комплексного впливу об'єктивних і суб'єктивних чинників поведінки та діяльності; положення педагогічної науки щодо становлення особистості, її професійного розвитку з урахуванням особливостей майбутньої правоохоронної діяльності.

Нормативна база дослідження ґрунтується на основних положеннях Законів України “Про міліцію”, “Про вищу освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, державних комплексних програм боротьби зі злочинністю і зміцнення правопорядку, в яких наголошується на важливості принципу відповідності професійної освіти потребам особистості і суспільства, фундаменталізації професійної підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів, її гуманістичної та професійної спрямованості, демократизму, неперервності, варіативності та інноваційності.

Теоретичними джерелами дослідження стали основні положення:

- філософії неперервної освіти (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.С. Лутай та ін.);

- провідних концепцій про природу та структуру особистості (Б.Г. Ананьєв, І.Д. Бех, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, К.К. Платонов, В.В. Рибалка, С.Л. Рубінштейн та ін.);

- екстремальної психології і педагогіки (Ф.Є. Василюк, М.Д. Левітов, В.Л. Марищук, К.К. Платонов, О.М. Столяренко та ін.);

- теорії професійного становлення особистості (А.П. Біляєва, Р.С. Гуревич, О.А. Дубасенюк, Є.О. Климов, Т.В. Кудрявцев, Н.В. Кузьміна, Б.Ф. Ломов, В.Л. Марищук, О.П. Саннікова);

- професійної педагогіки щодо сутності та природи соціальної зрілості особистості професіонала (Ю.П. Бардін, Є. І. Головаха, М.П. Лебедик, В.В. Радул, Р. І. Хмелюк, Б. М. Якобсон та ін.);

- психології соціальної зумовленості розвитку особистості, її зв'язків з колективом (Л.П. Буєва, В.В. Бурняк, О.О. Бодальов, Л.С. Виготський, С.М. Іконнікова, О.В. Киричук, О.Г. Ковальов та ін.);

- особливостей майбутньої правоохоронної діяльності та їх врахування в організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах закритого типу (В.Г. Андросюк, О.М. Бандурка, Л.І. Казьміренко, Я.Ю. Кондратьєв, А.О. Лігоцький, В.І. Пліско, О.Ф. Скакун, С.С. Сливка, В.М. Синьов, О.М. Столяренко, Г.О. Юхновець та ін.);

- застосування інноваційних засобів, методів і форм організації професійної підготовки майбутніх фахівців у системі неперервної професійної освіти (С.У. Гончаренко, П.М. Воловик, Е.Е. Карпова, З.Н. Курлянд, В.С. Маслов, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва, Р.І. Хмелюк, О.С. Цокур, В.В. Ягупов та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження використовувався комплекс взаємопов'язаних методів.

Теоретичні методи: аналіз і узагальнення теоретичних положень і підходів вітчизняних і зарубіжних дослідників у галузі філософії, соціології, педагогіки, психології до вивчення проблеми зрілості особистості, її структури і форм прояву; психолого-педагогічних джерел щодо змісту і технологій вищої юридичної освіти; вивчення нормативно-правових актів, аналіз досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах МВС України; виявлення суперечностей і тенденцій розвитку системи вищої юридичної освіти в сучасних умовах; конкретизація сутності соціально-професійної зрілості майбутнього офіцера міліції та з'ясування її структури; моделювання навчально-виховного процесу у ВНЗ.

Емпіричні методи: спостереження; вивчення продуктів навчально-професійної діяльності курсантів з метою виявлення найбільш ефективних методів, технологій, методик і організаційних форм розвитку в них соціально-професійної зрілості; бесіда, анкетування й тестування курсантів для з'ясування їхньої професійної спрямованості та життєвих перспектив; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) використовувався для виявлення педагогічних умов, динаміки формування у курсантів соціально-професійної зрілості та для визначення ефективності методики її формування. Для формалізації емпіричних даних і виявлення тенденцій в їх зміні використовувались методи математичної статистики.

У процесі наукового пошуку здійснювався ретроспективний аналіз понад 30-річного досвіду роботи дисертанта в системі освіти, з них 24 роки - у вищих навчальних закладах.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося упродовж 1995-2005 рр. Відповідно до визначених завдань науковий пошук здійснювався за такими етапами: пошуковий, діагностичний, експериментальний, підсумково-корегувальний.

На пошуковому етапі (1995 - 1997) вивчався стан дослідженості проблеми в її теоретичному і практичному аспектах, аналізувалася якість професійної підготовки офіцерів міліції та рівень їхньої соціально-професійної зрілості. Було розроблено програму дослідження, обґрунтовано гіпотезу, сформульовано об'єкт, предмет, мету і завдання, визначено програму наукового пошуку на різних етапах.

На діагностичному етапі (1997 - 1999) були розроблені концептуальні засади, програма і методика дослідження. Проведено констатувальний експеримент, систематизовано й апробовано емпіричні дані. Побудовано педагогічну модель формування соціально-професійної зрілості майбутніх офіцерів міліції у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі та розроблено методику організації навчально-виховного процесу на різних етапах.

На експериментальному етапі (1999 - 2004) проведено формувальний експеримент, у процесі якого перевірялася ефективність педагогічної моделі та запропонованої методики формування соціально-професійної зрілості курсантів. Здійснено порівняльно-змістовий аналіз особливостей формування соціально-професійної зрілості майбутніх офіцерів міліції у контрольних й експериментальних групах.

На підсумково-корегувальному етапі (2004 - 2005) узагальнено результати формувального експерименту, внесено корективи у зміст концептуальних положень, систематизовано дослідницькі матеріали та викладено результати дослідження у тексті дисертації, монографіях та навчальних посібниках, що рекомендовані МОН України для курсантів і студентів вищих юридичних навчальних закладів. Основні результати дослідження впроваджувалися в педагогічну практику вищих навчальних закладів МВС України.

Експериментальна база дослідження. Базою дослідження були Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ і Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ. Експериментальним дослідженням було охоплено 1509 осіб. З них 227 офіцерів міліції, 25 магістрів та 1257 курсантів. На різних етапах формувального експерименту в ньому взяло участь 1004 курсанти (40 взводів), які навчаються за спеціальностями “Правоохоронна діяльність” і “Правознавство”.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

- уперше обґрунтовано професіогенез становлення і розвитку соціально-професійної зрілості особистості працівника міліції; обґрунтовано принцип цілісності структурних характеристик соціально-професійної зрілості та її змістові характеристики; виявлено критерії соціально-професійної зрілості працівника міліції та чинники (внутрішні і зовнішні) професійного розвитку особистості працівника органів внутрішніх справ; обґрунтовано педагогічну модель формування соціально-професійної зрілості курсантів вищих навчальних закладів МВС України; розроблено методику поетапної організації формування соціально-професійної зрілості курсантів - майбутніх офіцерів міліції у процесі професійної підготовки у вищих навчальних закладах МВС України; у категоріально-термінологічний апарат теорії і методики професійної освіти введено поняття “соціально-професійна зрілість працівника органів внутрішніх справ”, обґрунтовано його визначення;

- подальшого розвитку набули методи та організаційні форми професійної підготовки курсантів у вузах МВС України; положення щодо психолого-педагогічного супроводження навчально-виховного процесу і професійної підготовки курсантів на різних етапах формування соціально-професійної зрілості у вищих навчальних закладах МВС України;

- удосконалено положення щодо організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України та адаптації курсантів до навчання у вищому навчальному закладі закритого типу.

Практичне значення дослідження полягає в розробленні авторських навчальних, навчально-методичних і методичних посібників, спрямованих на цілеспрямоване формування курсантів - майбутніх офіцерів міліції соціально-професійної зрілості. Зокрема, розроблено спецкурс “Особистісно-професійна зрілість курсантів: засади та шляхи досягнення”; видано навчальні посібники “Педагогіка для правників” та “Основи педагогіки” (з грифом МОН України); підготовлено навчально-методичні рекомендації та програми до навчального курсу “Педагогіка і психологія вищої школи” для командного складу та науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу МВС України; розроблено програму психолого-педагогічного супроводу навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів закритого типу з урахуванням їх специфіки.

Результати дослідження можуть бути використані для розроблення стандартів освіти працівників міліції, програм теоретичної і практичної підготовки працівників органів внутрішніх справ, а також програм виховної роботи з курсантами, психолого-педагогічного супроводу навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах закритого типу; розробленні навчально-методичних матеріалів, що забезпечують навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі у контексті Болонського процесу. Розроблений навчально-методичний комплекс доцільно використовувати для вдосконалення змісту підготовки і перепідготовки науково-педагогічних працівників і командного складу вищих навчальних закладів МВС України.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів МОН України (довідка № 18.2-2333 від 25.10.2005) та МВС України (акт від 30.11.2005): у Кіровоградському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ (акт № 504 від 16.06.2005), Херсонському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ (довідка 7/101 від 21.06.2005), Запорізькому юридичному інституті МВС України (акт № 1/2293 від 13.06.2005), Одеському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ (акт № 2434 від 31.08.2005). Автор особисто брала участь у проведенні експериментальної роботи та впровадженні розробленої методики в практику професійної підготовки.

Особистий внесок здобувача полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності та структури поняття “соціально-професійна зрілість працівника органів внутрішніх справ”, розробленні педагогічної моделі та опрацюванні методики формування соціально-професійної зрілості майбутніх офіцерів міліції, а також критеріїв і тестів визначення сформованості соціально-професійної зрілості та їх реалізації в практичних діях; розкритті особливостей організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України. Автором побудовано педагогічну модель формування соціально-професійної зрілості майбутнього офіцера міліції у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу МВС України та розроблено його методику, здійснено практичну перевірку ефективності педагогічної моделі.

Підготовлено і впроваджено у педагогічну практику спецкурс “Особистісно-професійна зрілість курсантів: засади та шляхи досягнення” та навчально-методичні рекомендації для командного складу щодо організації виховної роботи з курсантами, навчальні посібники “Основи педагогіки”, “Педагогіка для правників”, рекомендовані МОН України як навчальні посібники для курсантів і студентів вищих навчальних закладів. Вони підготовлені самостійно та становлять інтелектуальну власність автора. У наукових працях, написаних у співавторстві (“Педагогіка вищої школи” 2002, 2005), здобувач є повноправним членом творчого наукового колективу, права співавторів не порушено.

В опублікованих у співавторстві навчальних посібниках “Педагогіка вищої школи” (2002, 2005) (З. Н. Курлянд, Р. І. Хмелюк, О. С. Цокур, І.В. Семенова) особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні правового виховання, визначенні шляхів та засобів правового виховання як передумов становлення соціальної зрілості. В опублікованих у співавторстві статтях (Резніченко Г.С.) особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні професійної зрілості працівника міліції як якості особистості професіонала. В опублікованих у співавторстві монографіях (В.І. Дяченко, М.М. Ісаєнко) особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні соціологічних, філософських, педагогічних і психологічних основ соціально-професійної зрілості.

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася методологічним обґрунтуванням вихідних положень; використанням психолого-педагогічного інструментарію, адекватного меті, завданням і логіці розв'язання проблеми; репрезентативністю вибірки досліджуваних; експериментальною перевіркою гіпотези: кількісним і якісним аналізом експериментальних даних, методами математичної статистики, результатами експериментальної перевірки педагогічної моделі і методики поетапного формування соціально-професійної зрілості.

На захист виносяться:

- теоретично обґрунтоване положення щодо соціально-професійної зрілості особистості працівника органів внутрішніх справ як новоутворення у структурі особистості, яка виявляє себе у спроможності робити усвідомлений і обґрунтований вибір щодо дій відповідно до службово-професійних обов'язків, підкоряти особисті інтереси суспільним, виявляючи самовідданість, а при необхідності - і самопожертву. Соціально-професійна зрілість являє собою становлення особистості як цілісної, відносно усталеної системи, пов'язаної з усвідомленням свого місця, ролі, функцій в професійній діяльності, у суспільстві, у колективі;

- педагогічна модель формування соціально-професійної зрілості курсантів вищих навчальних закладів МВС України побудована на основі взаємозалежності, взаємозумовленості імперативно-інформаційного, особистісно-регулятивного і соціально-діяльнісного блоків;

- методика поетапного формування соціально-професійної зрілості курсантів у процесі професійної підготовки у вищих навчальних закладах МВС України, в основу якої покладено взаємозв'язок і взаємозалежність визначених етапів цього складного процесу: самовизначення й адаптація, самоідентифікація та самоактуалізація.

Апробація основних положень, висновків і результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися і обговорювалися на науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня, а саме: на міжнародних науково-практичних конференціях “Освіта в сучасному суспільстві: проблеми, теорія, практика” (Одеса, 1996), “Захист прав дитини: гарантії, реальність, проблеми (Сімферополь, 2000), “Пріоритетні напрями розвитку професійної освіти” (Одеса, 2002), “Україна наукова - 2003” (Дніпропетровськ - Запоріжжя, 2003), “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ - Одеса - Суми, 2003; Дніпропетровськ, 2004), “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Київ - Вінниця, 2004), “Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого - погляд в майбутнє” (Одеса, 2004), “К.Д. Ушинський і сучасність: пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти (Одеса, 2004); міжнародному конгресі “Наукові основи енергоінформаційної взаємодії у природі і суспільстві” (Крим, 1997); всеукраїнських науково-практичних конференціях “Педагогічна освіта в Україні: проблеми, перспективи розвитку” (Миколаїв, 2004), “Нові інформаційні технології навчання в учбових закладах України” (Одеса, 1995, 1997, 1998, 2002), “Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві” (Київ, 2003); круглому столі ”Особистісно орієнтований процес навчання і виховання майбутніх фахівців у вищій школі” (Одеса, 2001); міжвузівських науково-практичних конференціях “Шляхи активізації пізнавальної діяльності тих, хто навчається, в процесі підготовки військових фахівців” (Одеса, 1999), “Єдність навчання та виховання майбутнього фахівця в організації педагогічного процесу” (Одеса, 2002).

Кандидатська дисертація на тему “Формування у студентів педагогічного вузу готовності до трудового виховання дошкільників” захищена у 1990 р. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 72 праці, з яких 63 - одноосібні. Загальний обсяг публікацій складає 90 друкованих аркушів. Серед них 24 одноосібні статті опубліковано у фахових наукових виданнях України, які затверджені ВАК України, 2 публікації - у міжнародних виданнях, чотири навчальні посібники з грифом МОН України (у тому числі одноосібні - 2), п'ять монографій (у тому числі одноосібних - 3), 20 статей у збірниках матеріалів і тез конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків до них, загального висновку, списку використаних джерел, додатків (окремим рукописом). Загальний обсяг дисертації складає 456 сторінок машинописного тексту, із них 420 сторінок основного тексту. Текст ілюстрований 23 таблицями (13 повних сторінок), 21 рисунком (графіки, діаграми). Список використаних джерел включає 468 найменувань, з них 52 - іноземними мовами. Обсяг додатків складає 203 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі сформульовано мету і завдання дослідження, охарактеризовано ступінь розробленості проблеми, зв'язок з науковими планами, темами, програмами, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, його методологічну основу, розкрито новизну та практичне значення одержаних результатів, а також визначено особистий внесок здобувача щодо одержаних наукових результатів та їх апробації.

У першому розділі - “Професійна підготовка працівників системи МВС України у вищих навчальних закладах як педагогічна проблема” - проаналізовано розробленість проблеми професійної підготовки працівників міліції до професійної діяльності у наукових дослідженнях; розглянуто зарубіжний досвід професійної підготовки працівників поліції; виявлено сучасні суперечності у професійній підготовці працівників міліції у вищих навчальних закладах МВС України у контексті Болонського процесу.

Професійна діяльність працівників органів внутрішніх справ розглядається як сукупність функцій і дій, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, правопорушеннями, на забезпечення правопорядку в державі. Специфіка професійної діяльності зумовлює високі вимоги до підготовки особового складу у вищих навчальних закладах МВС України. Вдосконаленню професійної підготовки майбутніх офіцерів міліції присвячено ряд педагогічних, психологічних, юридичних досліджень. Як показало вивчення, до питань адаптації курсантів до навчання у вищих навчальних закладах МВС України дослідники підходять з урахуванням їх специфіки (Г. І. Васильєв, О. В. Іванова, О.О. Назаров та ін.), а також змісту професійної діяльності в органах внутрішніх справ (В.В. Конопльов, В.М. Павлушенко та ін.); відповідального ставлення до виконання службових обов'язків (М.М. Козяр та ін.), моральних орієнтацій (О. М. Тогочинський та ін.) і дисциплінарної відповідальності (М. І. Ануфрієв та ін.).

Докладно вивчалися проблеми формування професійної правової свідомості у курсантів вищих навчальних закладів МВС (О. В. Косаревська та ін.), професійної правової культури (В. О. Безбородий, А. С. Морозов, В.П. Барковський, І.М. Михайліченко та ін.), педагогічної культури майбутніх працівників МВС (В. І. Зелений та ін.). Приділяється увага оптимізації спеціальної фізичної (І.П.Закорко, О.А.Зарічанський, В.І.Пліско та ін.) та психофізичної підготовки курсантів.

Дослідники вивчали психологічні аспекти професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ, зокрема: психолого-педагогічні основи професійної діяльності фахівців соціальної служби в органах внутрішніх справ (М. М. Дідик), психологічні особливості діяльності керівника ОВС (Є. Г. Запорожцев), здійснювали психологічний аналіз професійної діяльності дільничного інспектора міліції та умови її вдосконалення (Г. Є. Запорожцева), професійно-психологічну підготовку працівників підрозділів швидкого реагування міліції (О. М. Корнєв).

Фахівцями з юридичної психології досліджувалася проблема професійної деформації працівників органів внутрішніх справ (В. С. Медведєв та ін.), організаційно-методичні та психологічні засади вдосконалення діяльності працівників експертно-криміналістичних підрозділів (Ю. П. Тимошенко та ін.), чинники формування професійної свідомості майбутніх юристів (Т. В. Кушнірова та ін.). Не залишилися поза увагою дослідників проблеми формування професійної усталеності (В. І. Дьяченко та ін.), а також емоційної усталеності (А. І. Черкашин, З. Л. Шайхлісламов та ін.) працівників органів внутрішніх справ у процесі фахової підготовки.

Аналіз педагогічних, психологічних та інших досліджень дає підстави стверджувати, що вдосконаленню професійної підготовки фахівців для органів внутрішніх справ у науці приділяється значна увага. Напрацьовано важливі теоретичні і практичні матеріали, запропоновано шляхи і способи розв'язання означеної проблеми в різних її аспектах. Проте не стала предметом досліджень проблема формування соціально-професійної зрілості у курсантів - майбутніх офіцерів міліції.

Принципи побудови систем підготовки правоохоронців у розвинених демократичних зарубіжних країнах за своєю сутністю є подібними, хоча шляхи їх реалізації мають свої особливості. Такими особливостями нам видаються: розгалуженість і різноманітність поліцейських систем, наявність поліцейських органів у різних міністерствах і відомствах, їх незалежність між собою тощо.

Підготовка фахівців для органів внутрішніх справ в Україні до 1995 р. здійснювалася однією академією МВС (м. Київ) та 8 училищами міліції. На сучасному етапі така підготовка здійснюється у 14 вищих навчальних закладах (5 університетів, 9 інститутів) майже для всіх галузевих служб за 13 спеціальностями. Однак в Україні, поряд з певними успіхами, сучасна практика професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ у вищих навчальних закладах, ще не позбавлена суперечностей. Причиною їх появи став дисонанс, що виник між суспільною та освітньою системами.

На думку вчених і практиків (Бандурка О.М., Гусарєв С.Д., Скакун О.Ф., Сливка С.С., Столяренко А.М., Тихомиров О.Д.), зміст професійної освіти працівників міліції сьогодні, принаймні, має забезпечувати: адекватний світовому рівень загальної і професійної культури фахівця; формування адекватної сучасному рівню знань картини світу; інтеграцію особистості в національну і світову культуру суспільних відносин; формування людини і громадянина, інтегрованого в сучасне суспільство і націленого на вдосконалення суспільства.

Особливим напрямом підготовки кадрів для органів внутрішніх справ у національних системах відомчої освіти є навчання фахівців для Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол). Україну було прийнято до Інтерполу в листопаді 1995 р. Проблема інтеграції підготовки вітчизняних міліцейських кадрів у світову систему поліцейської освіти на початку ХХІ ст. стає дедалі більш очевидною.

У другому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-професійної зрілості працівника міліції” - здійснено теоретико-методологічне обґрунтування базових понять дослідження та сутність феномена “зрілість особистості” в сучасних наукових дослідженнях, закономірностей розвитку соціальної зрілості особистості та професіогенезу становлення і розвитку соціально-професійної зрілості особистості працівника міліції.

Ефективність навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі визначається за багатьма критеріями. Але найголовніший з них - відповідність результатів підготовки майбутніх фахівців вимогам професійної діяльності, яку вони мають здійснювати. За традицією цю відповідність визначають за показниками та рівнями компетентності, готовності або професійної діяльності. Значно менше дослідників звертаються до визначення якості підготовки фахівців до професійної діяльності за критеріями їх особистісного розвитку, зокрема за станом зрілості. Саме цим критеріям відповідає соціально-професійна зрілість як показник провідної якості підготовки фахівця до професійної діяльності.

Розробляючи програму і методику дослідження формування соціально-професійної зрілості, обґрунтовуючи його методологічні засади, ми передусім враховували винятковість функцій наукового пізнання: онтологічної, логічної і власне методологічної. Вибудовуючи логіку дослідження, ми виходили з того, що соціально-професійна зрілість працівника міліції як об'єкт спеціального розгляду може вивчатися в контексті різних категорій діалектики. Конкретний вибір завжди зумовлений наявним рівнем знань і уявлень про сутність досліджуваного явища.

Аналіз літературних джерел дав змогу дійти висновку, що в теорії педагогіки ще не склалося єдиного підходу до розуміння того, що являє собою зрілість особистості як сутність, які її ознаки, що визначають приналежність до типу професійної зрілої особистості та характеризують її саме як соціально-професійну зрілість особистості, яка реалізує себе в правоохоронній діяльності. Нарешті, що породжує подібність і відмінність у прояві соціально-професійної зрілості працівників міліції та чи є вони розходженнями якості, або являють собою кількісні розходження в рамках прояву тої самої якості.

Дослідники використовують поняття “зрілість” для характеристики ступеня самовизначення підростаючого покоління (В.В. Радул, Р.І. Хмелюк, О.В. Михайлов). Однак в цій галузі знання уявлення про зрілість мають скоріше емпіричний характер.

На наш погляд, у дослідженні проблеми зрілості, провідною є діалектико-матеріалістична концепція розвитку особистості як об'єкта і суб'єкта суспільних відносин. Загальнофілософське розуміння цього поняття передбачає, що йдеться про складну систему з особливим типом функціонування і розвитку. Їй притаманна внутрішня оптимальність. Саме оптимальність функціонування забезпечує не тільки спрямованість розвитку особистості, виникнення і нагромадження її нових стратегічних можливостей, але виявляє себе як показник її цілісності, організованості, що є важливим фактором її подальшого розвитку.

Отже, в основу дослідження нами покладено таке робоче визначення: зрілість - це особливий якісний стан розвитку особистості як системи, що інтегрально характеризує її оптимальне функціонування в напрямі подальшого прогресивного розвитку. Феномен зрілості співвідноситься насамперед зі становленням індивіда як особистості. Привласнюючи соціальний досвід і створюючи свій власний, людина виступає в ролі суб'єкта діяльності. Саме в її вибірковій спрямованості, особистісній активності виявляється її воля до самоактуалізації і самореалізації. Включення власного “Я” у відносини з іншими “Я” виводить людину як суб'єкта діяльності на якісно новий рівень розвитку - особистісний. Маючи можливість усвідомленого вибору життєвого шляху, у ході якого здійснюється самореалізація та перетворення зовнішньої і внутрішньої природи особистості, фахівець включається в перетворення суспільства і тим самим самого себе.

Зрілість як стан особистості характеризується гармонійною взаємозалежністю між елементами соціальної системи і ефективністю її функціонування. Так само як інші дослідники (М. К. Акімова, Т. Д. Андронова, І. А. Герасимова, Б. В. Кайгородов), в її змісті ми виокремлюємо провідні характеристики прояву особистісних сфер: по-перше, ціннісно-етичні у вигляді розвинутого почуття особистої відповідальності за свій вибір і потреби в турботі про інших людей; по-друге, соціально-інструментальні, у вигляді здатності до активної участі в житті суспільства на основі ефективного використання своїх знань і вмінь, у конструктивному розв'язанні різних життєвих проблем в умовах самореалізації в діяльності і спілкуванні.

Отже, зрілість як інтегральна характеристика особистості охоплює ціннісні, життєво-значеннєві, мотиваційно-потребові, функціонально-енергетичні, інструментально-операційні й установочно-диспозиційні особистісні властивості. У процесі її досягнення особистість оволодіває соціальними техніками пристосування себе і своїх властивостей до інституційних аспектів ситуації (у професійній сфері, у колективі). При цьому соціально зріла особистість зумовлюється тим чи іншим сенсом життя, що як відносно стійке психічне утворення містить систему внутрішніх стримувань і противаг підпорядкування людини “зовнішньому”.

Узагальнюючи праці науковців з цієї проблеми, доходимо висновку, що досягнення особистістю певного рубежу соціальної зрілості можна розглядати в чотирьох основних аспектах: інтелектуальна, політична, професійна і моральна зрілість. Як основні компоненти вони не складають механічної суми, а об'єднуються в певну систему, що має внутрішню органічну єдність, виражаючи її зрілість. Для молоді, яка професійно навчається, певний рівень соціальної зрілості повинен відображати, на нашу думку, таке:

а) можливість і здатність самостійно набувати знання, потребу в безперервній освіті, найважливішою умовою якої є ставлення до навчання як необхідної діяльності упродовж усього життя; наявність умінь і навичок самоосвіти (інтелектуальна зрілість);

б) готовність творчо працювати з повною віддачею в інтересах суспільно значущої мети, адже ставлення особистості до праці і суспільної діяльності є пробним каменем її зрілості; освоєння професії, обраної відповідно до суспільних потреб і особистих схильностей, наявність для цього необхідних знань, умінь і навичок, здатність переносити їх в нові види діяльності (професійна зрілість);

в) усвідомлене виконання своїх прав і обов'язків, глибока переконаність в ідеалах і готовність до їх реалізації (політична зрілість).

Соціально-професійну зрілість особистості майбутнього працівника органів внутрішніх справ ми розуміємо як новоутворення у структурі особистості, яка виявляє себе у спроможності робити свідомий і обґрунтований вибір щодо дій, визначених службово-професійним обов'язком. Отже, соціально-професійна зрілість - це становлення особистості як цілісної, відносно стійкої (усталеної) системи, пов'язаної з усвідомленням нею свого місця, ролі, функцій у професії, в суспільстві, в колективі.

Ознаками соціально-професійно зрілої особистості ми визначили: відповідальність; контактність; толерантність; децентрація; автономність; синергічність; самосприйняття; креативність; глибинність переживань; життєва філософія.

Професійна зрілість передбачає: соціальну зрілість (володіння правовими нормами, засобами спільної професійної діяльності і співробітництва, прийнятими в суспільстві прийомами професійного спілкування тощо); особистісну зрілість (володіння засобами самовираження і саморозвитку, засобами протидії професійним деформаціям особистості); діяльнісну зрілість (уміння на високому рівні діяти професійно, здатність до самореалізації і саморозвитку в межах професії, до творчих проявів власної індивідуальності).

Професіонал - це особистість, яка володіє нормами професії як у мотиваційному, так і в інструментальному планах, результативно і успішно, з високою продуктивністю і якістю здійснює свою трудову діяльність, відзначається розвинутими професійними перспективами, самостійно будує сценарій свого професійного життя, розвиває свою індивідуальність засобами професії, протистоїть зовнішнім перешкодам, збагачує досвід професії оригінальним творчим внеском, сприяє підвищенню престижу своєї професії в суспільстві і суспільного інтересу до неї.

Особистісний і професійний розвиток зумовлюють один одного. Риси особистості суттєво впливають на вибір професії та подальший професійний розвиток. Вони можуть сприяти досягненню професійної майстерності, творчій самореалізації, а можуть стати на перешкоді професійному становленню.

Професійний і особистісний розвиток, незважаючи на їх взаємозумовленість, необхідно розрізняти. У професійному розвитку виявляються внутрішнє середовище особистості, її активність, потреби самореалізації. Вибір і розвиток професійної діяльності - це реалізація певної особистісно визначеної стратегії життєвого сценарію.

У третьому розділі - “Теоретична основа соціально-професійної зрілості як провідної якості особистості працівника міліції” - розкрито становлення і розвиток особистості працівника міліції у професійній діяльності та принцип цілісності структурних характеристик його соціально-професійної зрілості, змістові характеристики та критерії соціально-професійної зрілості працівника міліції.

Визначення соціально-професійної зрілості як якості особистості, що зумовлює її професійну діяльність, потребує розгляду цього феномена з погляду: об'єктивних обставин, що зумовлюють потребу в існуванні соціально-професійної зрілості особистості і суб'єктивних чинників, які визначають, чи буде досягнута ця зрілість взагалі, якого рівня вона досягне у своєму розвитку і в чому буде виявлятися. Підставою для проведення такого аналізу слугує відома у сучасній психології і педагогіці теза, згідно з якою не тільки обставини, зовнішні чинники впливають на становлення особистості, а й сама особистість визначає, ким і якою вона прагне стати.

Викладено положення, пов'язані з особливостями правоохоронної діяльності. Відповідно до загальних закономірностей становлення професіонала правоохоронна діяльність стає об'єктом регулювання з боку суспільства і його державних структур, а її технологія зводиться в ранг державного нормативу чи еталона якості. Оформляючись професійно, правоохоронна діяльність дедалі більшою мірою набуває ознак стійкості, що забезпечує збереження її якісно незмінною. Об'єктивно цей стан може зберігатися досить тривалий час, навіть якщо результати правоохоронної діяльності, їхня якість і технологія щодо охорони і захисту правопорядку ввійдуть у пряму суперечність з тенденціями і потребами суспільного розвитку.