Використання проектної технології у початковій школі
Психолого-педагогічні основи проектної технології навчання, історія її виникнення та шляхи використання. Експериментальне дослідження впровадження проектної технології навчання у початковій школі на уроках читання та природознавства: процес та результати.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.11.2012 |
| Размер файла | 1,7 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Психолого-педагогічні основи проектної технології навчання
- 1.1 Історія виникнення та сутність проектної технології навчання
- 1.2 Використання проектної технології у початковій школі
- 1.3 Сутність і шляхи використання технології психолого-педагогічного проектування
- Розділ 2. Експериментальне дослідження впровадження проектної технології навчання у початковій школі
- 2.1 З досвіду роботи вчителів щодо використання проектної технології у школі
- 2.2 Стан сформованості навчальних досягнень учнів початкової школи
- 2.3 Процес та результати впровадження проектної технології навчання на уроках читання, природознавства, основ здоров'я у початковій
- школі
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Сучасне суспільство є імперією модернізації, інформаційної революції, пришвидшеного прогресу. Воно йде вперед семимильними кроками, щодня змінюючись і удосконалюючись. Саме тому світ вимагає від педагога XXI століття підготовки такого молодого покоління, яке могло б творчо розв'язувати проблеми, швидко орієнтуватися у величезному інформаційному вирі, яке прагнуло б змінити на краще своє життя та життя своєї країни. А це може зробити лише молодь, яка має такі якості: ініціативність, оригінальність у рішенні пізнавальних питань, неординарність підходів, інтенсивність розумової праці, дослідницький досвід [1, с.27].
Все це обумовлює необхідність докорінного переосмислення освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня як суб'єкта і проектувальника життя, створення життєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної особистості [2, с.3]. Тобто освітній процес потребує нових підходів, технологій, методик, які змогли б гарантувати підготовку гармонійно і всебічно розвиненої молодої людини, здатної до гнучкості мислення, швидкого реагування та самостійних креативних рішень у розв'язанні життєвих завдань.
Однією з таких новітніх педагогічних технологій, що дає можливість якнайповніше реалізувати поставлену суспільством мету, є проектна технологія, майже універсальна для вивчення будь-яких дисциплін і спрямована на здобуття учнем необхідного у повсякденному житті досвіду.
Важко сказати, що сучасна школа (з залишками авторитарного стилю викладання та виховання) надає учням такі знання, вміння і навички, які знадобляться їм у майбутньому. Частіше за все це непотрібний "вантаж" теорії, який не знаходить практичного застосування. Навіть пізніше, влаштовуючись працювати за спеціальністю, молодій людині часто доводиться вчитися заново, адже ті знання, якими вона володіє, не допомагають їй у реалізації поставлених завдань. Це, на нашу думку, є однією з найбільших та найсуттєвіших проблем сучасної освітньої системи. За допомогою використання проектної технології можна вирішити реальні завдання всім колективом, групою учнів або індивідуально кожним учнем. Вона є певною моделлю реальних завдань, а її використання забезпечить підготовку дитини до розв'язування труднощів у майбутньому, розвиток творчого потенціалу, гнучкості мислення, здатності приймати самостійні рішення, адже за допомогою сучасної системи освіти вчитель повинен навчити дитину "не просто виживати, а повноцінно жити в сучасному світі" [6, с.60].
Проектна діяльність відкриває великі можливості, спрямована на духовне й професійне становлення особистості дитини через організацію активних способів дій. Учень, працюючи над проектом, проходить стадії планування, аналізу, синтезу, активної діяльності. Під час організації проектної діяльності можлива не тільки індивідуальна, самостійна, але й групова робота учнів. Це дозволяє здобувати комунікативні навички та вміння. Постановка завдань, розв'язок проблем підвищує мотивацію до проектної діяльності [7, с.3-4].
Розробкою проектної технології займалися такі вчені, як Джон Д'юї, який є її основоположником, його послідовниками були В. Кілпатрік, Е. Коллінгс, Л. Левін. Пізніше цим питанням займалися радянські науковці С. Шацький, В. Шульгін, М. Крупеніна, В. Ігнатьєв, Н. Крупська, український вчений О. Коберник. Вони не лише сформулювали основні засади, схему проекту, а й обґрунтували ефективність використання проектної технології у школі.
Все вказане вище і зумовлює актуальність теми дослідження дипломної роботи.
Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес у початковій школі.
Предметом дослідження є використання проектної технології навчання на уроках у початковій школі.
Мета дослідження: проаналізувати проектну технологію та з'ясувати її вплив на поліпшення якості освіти у початковій ланці.
Завдання дослідження:
проаналізувати психолого-педагогічну літературу щодо проектної технології навчання;
проаналізувати досвід роботи вчителів щодо використання проектної технології навчання;
експериментально перевірити ефективність використання проектної технології у сучасній початковій школі.
Гіпотеза дослідження: використання проектної технології навчання сприяє підвищенню рівня навчальних досягнень учнів та розвитку особистості.
Ми використали теоретичні методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури, її синтез, зіставлення, систематизацію, анкетування, метод експертних оцінок (для визначення теоретичних основ дослідження), педагогічний експеримент (для перевірки ефективності проектної технології у початковій школі).
Матеріали дипломної роботи висвітлено у 2-х публікаціях: "Проектна технологія: сутність та можливості застосування у початковій школі" (Суми, 2011 р.), "Актуальність творів В. Сухомлинського в екологічному вихованні" (Чернігів, 2011 р.). Подано до друку статтю "Використання проектної технології навчання під час вивчення освітньої галузі "Мова і література" у початковій школі" (Чернігів, 2012 р.).
Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 68 найменувань, та додатків. Загальний обсяг роботи складає ____ сторінок.
Розділ 1. Психолого-педагогічні основи проектної технології навчання
1.1 Історія виникнення та сутність проектної технології навчання
Проектна технологія не є принципово новою в освітній галузі. Проектність - один із вимірів культури минулого століття. Та ще навіть у XIX столітті в США для навчання сільськогосподарських робітників стали використовувати проект на певну тему (наприклад, "Як стригти овець ножицями"), в ході яких учні отримували не лише теоретичні знання, а й набували практичних умінь [1, с.1].
Першим увів поняття проекту, науково описав його та спробував класифікувати американський професор В. Кілпатрик. Він дав власну класифікацію проектів.
1. Створюваний (продуктивний) проект, пов'язаний з трудовою діяльністю - доглядом за рослинами чи тваринами, підготовка макета чи конструкторська діяльність тощо.
2. Споживчий. Його метою є споживання у найширшому розумінні, включаючи розваги - підготовка екскурсій, розробка і надання різних послуг (ремонт одягу, взуття, інформаційні послуги, тощо), проекти розв'язання проблем життєзабезпечення табору тощо.
3. Проект розв'язання проблеми (науково-дослідницький проект).
4. Фізико-математичні проекти, проекти розв'язання літературних та історичних проблем (поєднуються з дискусійними формами роботи).
5. Проекти-вправи (проекти тренування та навчання з метою оволодіння певними навичками).
Вчений проголосив основним завданням школи "виховання вільних громадян", яке має складатися з "системи цільових проектів". Він виокремив чотири типи шкільних проектів:
1) втілення ідеї або плану в зовнішню форму;
2) подолання інтелектуальної перепони;
3) здобуття нових знань та досвіду;
4) отримання естетичної насолоди [5, с.148].
Проектна технологія відноситься до групи технологій розвивального навчання. Поняття "розвивальне навчання" ввели психологи. Засновниками його були Л. Виготський, А. Леонтьєв, Д. Ельконін, Л. Занков, В. Занков, В. Давидов та їх послідовники. Кожен з цих учених працював над проблемою удосконалення навчального процесу. Наприклад, система розвивального навчання Л. Занкова в Росії має статус державної. Вона заснована на новій дидактиці, принципи якої розробив Леонід Володимирович Занков. Мета системи - максимальна ефективність навчання для загального розвитку школяра. Багатий вміст освіти і засобів педагогічної діяльності направлені на цілісний розвиток особистості дитини, її розуму, волі, відчуттів, а не лише на засвоєння нею знань, умінь, навичок.
Л. Занков вважав, що дидактичним принципам належить роль направляючої і регулюючої відносно процесу навчання. Він виділив чотири таких принципи.
1. Принцип навчання на високому рівні складності - головний принцип нової дидактичної системи.
2. Принцип провідної ролі теоретичних знань не принижує значення умінь і навичок, а лише змінює погляд на шляху їх формування, яке відбувається на основі глибшого розуміння відповідних понять, взаємозв'язків і залежностей.
3. Принцип вивчення програмного матеріалу швидким темпом виконує службову функцію відносно принципу високого рівня складності, разом з тим відіграє самостійну роль [16, с.14].
4. Принцип усвідомлення школярами процесу навчання набуває особливого звучання завдяки увазі до засвоєння теоретичних знань.
5. Принцип систематичної роботи над розвитком всіх учнів, у тому числі і слабких [17, с.23].
Проблемою розвивального навчання і проектної технології займалися не лише вчені-психологи. По праву одним із засновників проектної технології називають Джона Д'юї. Це американський філософ і педагог, представник філософського напряму прагматизму. Дж. Д'юї розробив теорію наукового методу як інструменту успішної людської діяльності, досягнення цілей [11, с.72]. Джон Д'юї на початку ХХ століття використовував проектну технологію в прагматичній педагогіці для організації цілеспрямованої діяльності дітей з урахуванням їх особистих інтересів. У 60-70 роках у США розгорнулася критика цієї технології, оскільки її масштабне застосування призвело до зниження рівня теоретичних знань учнів загальноосвітніх шкіл. Але, незважаючи на це, вже понад 80 років за проектною технологією працюють педагоги багатьох західноєвропейських країн та США. В 1987 р. виник новий напрям в освіті - продуктивне навчання, що базується на проектній технології. У своїх працях Дж. Д'юї розвивав наступні ідеї:
1) навчання на активній основі, через діяльність учня;
2) особистий інтерес учня;
3) проблема, що розглядається, повинна бути значуща для дитини;
4) для вирішення поставленої проблеми дитина застосовує здобуті знання або ті, що їй належить здобути [5, с.148].
У школах США, Великої Британії, Бельгії, Ізраїлю, Фінляндії, Німеччини, Італії, Нідерландів ідеї "методу проблем" Дж. Д'юї набули більшого поширення і популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням для розв'язання конкретних проблем довкілля у спільній діяльності школярів [5, с.149].
Проектна технологія, на яку покладались великі надії в модернізації української освіти, схвилювала українське педагогічне співтовариство на початку минулого століття. Ідеї школи майбутнього Джона Д'юї, реалізовані Вільямом Кілпатриком, були реконструйовані радянськими педагогами-новаторами у вигляді трудового методу навчання. У 1905 році під керівництвом російського педагога С. Шацького було організовано невелику групу працівників, які намагалися активно запроваджувати проективні методи у практику викладання [5, с.149]. Станіслав Теофілович створив дитячий клуб, в якому працювали за проектною технологією. Вченим-педагогом було розроблено принципи роботи в цьому клубі: робота повинна бути поступовою, відповідати віку, не повинна бути надмірною (а відповідати силам), повинна відповідати дитячій природі, ніколи не повинна переходити в механічну роботу [4, с.53].
Проектна технологія поширилася у педагогіці та практиці української школи у 20-х роках, за часів масштабного реформування шкільної освіти. Подальший розвиток цієї технології у вітчизняних школах пов'язаний з іменами вітчизняних педагогів В. Шульгіна, А. Петровича, Л. Миловидова, М. Крупеніна, В. Ігнатьєва та ін. Прихильники проектної технології оголосили її єдиним засобом перетворення школи навчання в школу життя. у 20-ті роки в радянській школі активно використовується проектна технологія. Проте у 1931 році проектну технологію в Україні було засуджено й заборонено, закрито та відкинуто. В 30-ті роки школа була повністю переведена на традиційне навчання. З того часу в нашій країні не робили серйозних спроб відродити проектну технологію в освітянській практиці. Набутий за цей час вітчизняний досвід проектної форми організації освітнього середовища не став предметом вивчення та узагальнення на науково-теоретичному рівні та не отримав поширення на практиці.
Проте проектна технологія або метод цільових завдань, тобто, такої організації навчання, за якою учні набувають знання і навички у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів [12, с.1], все ж впроваджувалася в українській освітній системі. Вона була запозичена з американської практики навчання. На думку Л. Левіна та Е. Коллінгса, її відмінності полягали у цілеспрямованості на життєвий підряд (завдання), невід'ємному зв'язку з практикою і колективним виконанням. Проектна технологія спочатку застосовувалася у дослідних, а потім і в десятках масових шкіл, поєднуючись з лабораторною системою. Пік застосування цієї технології припадає на час дії колективних програм. Передусім, проблеми проектної технології розглядаються в літературі, перекладеній з англійської, та в загальних працях М. Крупеніної та В. Шульгіна, які були палкими прихильниками цієї технології та вважали її універсальною, такою, що з часом призведе до відмирання школи [12, с.1].
Проте далекоглядні педагоги ще початку XX століття передбачали необхідність створення подібної технології в традиційній педагогіці і працювали над цією проблемою. Одним з реформаторів вітчизняної педагогіки був Василь Олександрович Сухомлинський, великий педагог-гуманіст, який наголошував на необхідності практичного навчання, що не було б відірваним від життя та результат якого міг бути застосований у подальшій роботі дитини над власною самореалізацією. В своїх наукових працях Василь Олександрович підкреслює: "Дуже важливо, щоб мислення учнів ґрунтувалося на дослідженні, пошуках, щоб усвідомленню наукової істини передувало нагромадження, аналіз, зіставлення і порівняння фактів. Спостерігаючи явища і картини природи, дитина оволодіває формами й процесами мислення, збагачується поняттями, кожне з яких сповнюється реальним змістом причинно-наслідкових зв'язків, помічених гострим зором допитливого спостерігача" [21, с.496].
Що стосується сучасного стану проектної технології у вітчизняній педагогіці, то в українській педагогічній практиці явище проекту почало активно з'являтись та впроваджуватись в останнє десятиліття в результаті діяльності міжнародних організацій, які розробляли та поширювали освітні проекти. На жаль, в Україні сьогодні ще досить мало досвіду використання проектної технології у навчально-виховному процесі сучасної школи. До кінця 80-х років ХХ століття проектування, яке можна розглядати як зв'язуючу ланку між педагогічною теорією та педагогічною практикою, в діяльності вчителів було практично відсутнім. Під час організації навчально-виховного процесу вчителі проминали етап проектування, обмежуючись плануванням своєї роботи. Але очевидним стало те, що планування без попереднього проектування є малоефективним [1, с.85].
Необхідно сказати, що вченими було розроблено різні класифікації навчальних проектів. Залежно від виду діяльності В. Кілпатрик виділив такі види проектів: дослідницькі, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані. За характером контактів він поділив проекти на внутрішні та міжнародні. За кількістю учасників - на особистісні, парні та групові. За тривалістю проведення проекти розрізняють короткодіючі, середньої тривалості та довготривалі [24, с.1].
Виховання не можна вважати достатнім, повним, якщо учнів не залучено до практичної діяльності. Особиста участь дітей у розв'язанні локальних проблем є необхідною умовою формування повноцінної, гармонійно розвиненої особистості з власною точкою зору, певними переконаннями та принципами. І саме проектна технологія, на нашу думку, зможе забезпечити особистісно орієнтовану освіту, яка передбачає індивідуальний підхід до кожного учня. Адже саме ця технологія націлена на розвиток особливостей дітей через практичну діяльність, а також на їх самостійне навчання і виховання, що є не менш важливим. Що може бути кращим для становлення особистості, ніж відчуття успіху й власної значущості від результатів своєї праці.
У Державному стандарті початкової освіти вказано, що відповідно до мети і завдань середньої освіти її зміст ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах особистісно орієнтованого навчання, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави [3]. Тобто на рівні з необхідністю науковості викладу матеріалу та демократичного виховання важливим вважається індивідуалізація, особистісна орієнтованість навчання. На жаль, в сучасних закладах освіти цей принцип враховується лише на паперах та відкритих уроках, а в звичайній, щоденній роботі з дітьми майже забутий. І часто навіть не через небажання вчителя, а більше через певну некомпетентність у питанні: "Яким чином це можна і треба робити". Проектна технологія - одна з відповідей на нього, адже вона є такою технологією, яка дозволяє цілком реалізувати особистісний підхід через власну працю дитини, до того ж творчу та плідну, таку, що залишає їй певний досвід, який учень зможе використати у своїй подальшій діяльності. Відомо, що найважливіше завдання початкової школи і освітньої галузі загалом - навчити дитину вчитися. Цілком зрозуміло, що саме це вміння є провідним, тому що лише людина, яка володіє такими здібностями, у подальшому зможе досягти самореалізації через самонавчання, самовиховання та саморозвиток. В дорослому житті це і буде рушійною силою до внутрішнього вдосконалення особистості, до вміння і бажання досягати поставлених цілей. Педагог має навчити дитину самоосвіті, бо сам він не зможе все подальше життя дитини вчити і виховувати її. Проектна технологія допомагає у реалізації цього комплексного завдання.
1.2 Використання проектної технології у початковій школі
Реалізація проектної діяльності розвиває в учнів пізнавальні навички, уміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, співробітничати в групі, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця тощо) [18]. Науковець Л. Гур'є [13] вважає, що процес проектування є одночасно й наукою й мистецтвом. Ґрунтуючись на аналізі психолого-педагогічної літератури вона визначає, що у процесі проектувальної діяльності виявляються наступні види творчості: моральне, дидактичне технічне, організаційне. За теорією проблемного навчання психолога Л. Занкова будь-яке проблемне завдання, в тому числі і проект, яке пропонується дітям, має три ступені самостійності.
I ступінь.
Вчитель ставить перед класом проблемну задачу, тобто формулює тему проекту, сам визначає план дій, який приведе до виконання проекту. Після цього учні втілюють план та досягають мети проекту.
II ступінь.
Педагогом визначається тема проблеми, частково ставляться конкретні завдання щодо її виконання. Затим учні завершують формулювання завдань і виконують проект.
III ступінь.
Найвищий рівень самостійності дітей у роботі. Вчитель лише оголошує проблемну задачу, а формулюють завдання і виконують проект школярі без допомоги керівника.
Щодо застосування проектної діяльності у навчанні школярів, то можна сказати, що проектна діяльність проходить в чотири етапи: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний [14, с.1].
Розглянемо структуру проектної діяльності детальніше. У таблиці 1 відтворено етапи та зміст проектної діяльності [24, с.1].
Таблиця 1
Етапи та зміст проектної діяльності
|
№ п/п |
Етапи діяльності |
Зміст діяльності |
|
|
1. |
Підготовка. Визначення теми і мети проекту. |
Учні: обговорення, пошук інформації. Вчитель: заява роздуму, мотивація, допомога у постановці. |
|
|
2. |
Планування. 1. Визначення джерел, засобів, методів аналізу інформації, засобів представлення результатів; 2. Встановлення критеріїв оцінки результату і процесу. |
Учні: формують завдання і розробляють план дій. Вчитель: спостерігає, непрямо керує. |
|
|
3. |
Збір інформації. Спостереження, робота з літературою, анкетування, експеримент. |
Учні: збирають інформацію. Вчитель: корегує, спостерігає, радить. |
|
|
4. |
Аналіз. Аналіз інформації, формулювання висновків. |
Учні: аналізують інформацію. Вчитель: корегує, спостерігає, радить. |
|
|
5. |
Подання і оцінка результатів. Усний, письмовий звіт та оцінка результатів і процесу дослідження за попередньо встановленими критеріями. |
Вчитель і учні беруть участь у колективному обговоренні. Оцінюють зусилля, використанні можливості, творчий підхід. |
Результати виконання проектів повинні бути "відчутні": якщо це теоретична проблема - то конкретне її рішення, якщо практична - конкретний результат, готовий до впровадження. Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів та засобів навчання. Таким чином, суть проектної технології - стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання [24, с.1]. Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня. Продуктивна діяльність, перш за все, плідна для освіти, є індивідуальною дією, результатом якої може бути корисний матеріал або нематеріальний продукт, отже, вона має практичну цінність. Оскільки таке навчання розвивається у продуктивній діяльності, воно розширює сферу суб'єктивності в процесі самовизначення, творчості і конкретної участі [15].
Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, сфера комунікації тощо. Основні завдання вчителя:
1) не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійної вміти застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань;
2) сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо);
3) розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему;
4) прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, вміти робити висновки.
Щодо змісту технології, то перш за все вчитель повинен знати основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації:
1) наявність значущої у дослідницькому творчому плані проблеми (завдання), що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку: дослідження демографічної проблеми у різній регіонах світу; проблема виливу кислотних дощів на довкілля тощо;
2) практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів. Наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан певного регіону, фактори, що. впливають на цей стан, тенденції, простежуванні у розвитку цієї проблеми, спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій);
3) самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;
4) структурування змістової частини проекту (з указуванням поетапних результатів);
5) використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, висновки.
проектна технологія початкова школа
Можуть бути різні підстави для вибору тематики проекту, її може бути сформульовано фахівцями, висунуто вчителями з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмета, інтересів і здібностей учнів. Тематику проекту можуть запропонувати і самі учні. Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно оформленими - відеофільм, альбом, бортжурнал, комп'ютерна газета, альманах тощо.
У першому розділі ми вказали, що існують різні види проектів за видами діяльності. Розглянемо їх детальніше. Дослідницькі проекти, які потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних: методів обробки результатів. Вони мають: відповідну структуру; визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв'язання проблеми і намічення шляхів її розв'язання. Творчі проекти не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Ігрові проекти - учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра. Інформаційні проекти - спрямовані на збирання інформації про певний об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Практико-орієнтовані проекти - результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні. Внутрішніми називають проекти, організовані або всередині однієї школи, або між школами, класами всередині регіону, країни. У міжнародних проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можуть застосовуватися засоби інформаційних технологій. За тривалістю проведення проекти розрізняють короткодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька років). На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів. Дуже важливо організувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вносити вчасну корекцію. В ігрових проектах, що мають характер змагання, може використовуватися бальна система. Важко оцінювати проміжні результати у творчих проектах. Але здійснювати моніторинг все одно необхідно, щоб допомогти, коли це потрібно [24, с.1].
С. Шацьким було розроблено схему оформлення проекту.
І етап.
Вибір напряму і формування назви проекту: включає узагальнену назву проблеми, коло питань; визначення (виділення) загального напряму або пріоритетних (окремих) напрямів, оформлених у підпроекти. Визначають напрям і формують назву проекту всі члени колективу спільно, включаючи педагогів та учнів. Наприклад, назва загального проекту - "Формування громадянина демократичного суспільства, який знає свої права, вміє ними користуватися, поважає права інших людей. Підпроекти (окремі напрями): виховання в дусі миру; права людини і права дитини; мирне розв'язання конфліктів; виховання у дусі толерантності; вміння цивілізовано вести диспути, бесіди, суперечки.
II етап.
Написання проекту.
Розділи проекту:
1) актуальність, необхідність, значущість обраного напряму (чому саме цей);
2) мета і завдання проекту;
3) визначення етапів реалізації проекту;
а) зазначаються терміни початку і закінчення проекту;
б) закінчення проекту визначається етапністю реалізації проекту;
в) зазначаються часові інтервали кожного етапу: запису проекту, І етапу, II етапу тощо.
4) механізм реалізації проекту. Пояснення: Як? Яким чином? За допомогою яких засобів буде реалізовано проект? Плани апробації конкретних справ, акцій, заходів згідно з визначеними етапами;
5) обов'язки та відповідальність учасників реалізації проекту;
6) очікувані результати;
7) оцінка й самооцінка проекту.
Коли та з якою періодичністю будуть оцінювати виконання проекту (один, два, три, чотири рази на рік). Хто візьме участь в оцінюванні; самі учасники, експерти, управлінські структури. Форми контролю (самоконтролю) й оцінки (самооцінки). В якій формі буде подано інформацію про хід проекту.
8) бюджет, ресурсне забезпечення (приблизний бюджет, ураховуючи всі види витрат, необхідних для успішної реалізації проекту).
Важливу роль в організації, плануванні, керівництві та аналізі проектів має особистість вчителя, до якої вчені висувають низку вимог. Найголовніша з них - це вміння користуватися проектною технологією, що є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення.
Під час організації навчального проектування вчитель виконує такі функції: допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом, координує весь процес роботи над проектом, підтримує і заохочує учнів. Треба вміти допомогти учневі, не виконуючи роботи замість нього. Вчитель повинен не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення. Педагог повинен добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання. Психологічна грамотність і компетентність учителя вкрай важливі для організації проектної діяльності учнів. Керівник повинен бути комунікабельним, особливо під час організації міжрегіональних проектів, емпатійним, толерантним. Особливу роль відіграють креативні здібності вчителя, його творчий потенціал, досвід творчої діяльності. Педагогічна професія - одна з найбільш творчих. Від педагога очікують не тільки досконалого володіння предметом, який він викладає, а й володіння педагогічною психологією, мистецтвом акторської майстерності. Вчитель впливає на учнів яскравістю власної індивідуальності. Самоцінність особистості важлива у цій технології як в жодній іншій [5].
Отже, застосування проектної технології у навчанні дає змогу учням ґрунтовно аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу, навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, моделювати і розв'язувати пізнавальні, життєві та соціальні ситуації, таким чином збагачуючи власний пізнавальний і соціальний досвід, вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв'язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу, знаходити спільне розв'язання проблеми, розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт. Крім того, розвиваються такі особистісні вміння дітей, як вміння розв'язувати конфлікти, активно слухати, критикувати думку, а не того, хто її висловив, аналізувати, приймати рішення.
1.3 Сутність і шляхи використання технології психолого-педагогічного проектування
У зв'язку з поглибленням і вдосконаленням проектної технології навчання стала набувати поширення технологія психолого-педагогічного проектування (П3-технологія). Вона є багатовимірним процесом організованої взаємодії педагога і дитини у навчально-виховному процесі. Це керований процес із проектованим результатом. Якщо розглядати технологію освітньо-виховної роботи з дітьми як багатоскладовий процес, то прослідковується взаємозалежність усіх її складових, де кожна з них працює на результат. Зміна елементів та складових технології можлива лише за умови дотримання основного критерію оцінки її ефективності - рівня розвитку дітей. Технологія психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого з дитиною отримала назву "Радість розвитку", тобто, - як зазначає автор-розробник технології, - радість розвитку всіх учасників освітнього процесу - дітей, батьків, педагогів, фахівців управління освітою. Технологія П3 спрямована на створення умов повноцінного життя та життєдіяльності дитини. Насичена традиціями ігрової культури, вона створює розвивальне середовище, завдяки якому дитина пізнає довкілля, розуміє цілісність світу й усвідомлює себе в ньому, розвиваючись як свідома істота.
Мета проектної технології - наповнення життя дитини сенсом, формування її осмисленої, цілеспрямованої продуктивної взаємодії зі світом людей, природи, техніки та різними галузями знань про довкілля, формування культури поведінки у різних видах життєдіяльності. Значення і роль психолого-педагогічного проектування навчально-виховного процесу зумовлене тим, що воно служить єднальною ланкою між теорією і практикою виховного процесу.
Особистісно орієнтована технологія П3 базована на трьох основних позиціях:
1) прийняти кожну дитину такою, якою вона є, і полюбити її;
2) підтримати кожного вихованця в труднощах адаптації і розвитку;
3) допомогти відчути себе предметом зацікавленості та симпатії. Дати змогу пізнати насолоду спільної радості й прикрощів, співзвучності та співпереживання.
4) пізнати сильні й слабкі сторони кожної дитини, базуючись на знаннях про їхні вікові та індивідуальні особливості.
Технологія П3 дає дитині змогу стати суб'єктом (активним учасником) навчально-виховного процесу, а отже, і власного розвитку. Сприяє створенню таких психолого-педагогічних умов, за яких спокійна, розкомплексована дитина прагне в чомусь виявити себе з кращого боку. Враховує дитячі інтереси і потреби, їхній досвід та рівень знань, умінь і навичок у різних видах діяльності.
Щоб технологія запрацювала, необхідно дібрати такі форми роботи з дітьми, які б дали їм:
право вибрати: назву, місце, час, мету спільного проекту;
2) змогу: самостійно відшукати партнерів і засоби, необхідні для реалізації запланованого проекту; випробувати свої сили, зіставивши їх із бажаннями; практично застосувати набуті знання й навички, що є запорукою їхнього успішного засвоєння; реалізувати природне прагнення активно виявляти своє ставлення до предмета обговорення.
Етапи психолого-педагогічного проектування (П3):
I. Мотиваційний.
Цей етап позитивно-емоційний, особистісно значущий для кожної дитини. Його час не обмежений. Педагог сам орієнтується, коли перейти до наступного етапу.
Гасло: "Можна все зробити, якщо захотіти".
Мета: викликати у дітей бажання створити спільний проект (задум); визначити завдання, зміст та форми діяльності, спрямовані на його реалізацію.
Завдання педагога: застосувати мотивацію, що перетворить педагогічну задачу в прагнення, бажання дітей, сприятиме їх внутрішній активності. Мотиваційний етап має бути під час кожного виду діяльності.
ІІ. Інформаційний.
На цьому етапі триває збагачення знань дітей, розширення, поглиблення та надання їм нової інформації. Інформаційний етап триває доти, поки діти не набудуть достатнього рівня знань і будуть готові до репродуктивного етапу.
Гасло: "Не кажи "не вмію", а кажи - "навчуся"".
Мета: сформувати систему знань, умінь, навичок, необхідних для реалізації спільного проекту, проявів творчості й фантазії.
Завдання педагога: спонукати до пізнання; формувати вміння дітей вчитися здобувати знання шляхом самостійних пошуків у різних інформаційних джерелах.
ІІІ. Репродуктивний.
На цьому етапі застосовують усі знання, що діти набули впродовж попереднього інформаційного етапу. Знання відтворюють на практиці.
Гасло: "Це ж просто! У тебе вийде. Той, хто впевнений у собі, у своїх силах, багато чого може зробити для себе і для людей".
Мета: дати вихованцям змогу практично застосовувати набуті на інформаційному етапі знання, вміння і навички, добираючи серед них необхідні для вирішення нових, нестандартних ситуацій, що виникають у процесі реалізації цього спільного проекту.
Завдання педагога:
1) допомогти кожному учневі випробувати свої можливості, зіставивши їх із
бажаннями; викликати відчуття впевненості у своїх силах, приймаючи будь-які результати дитячої діяльності з радістю і гордістю (особливо у невпевнених у собі дітей);
2) створити умови, за яких у дітей виникатиме потреба регулювати свою
поведінку відповідно до отриманих уявлень про морально-етичні еталони загальнолюдської поведінки;
3) відстежити динаміку розвитку кожної окремої дитини порівняно з її
особистими попередніми досягненнями.
IV. Узагальнення, аналіз і систематизація отриманих знань.
На цьому етапі проводять контрольні (комплексні) заняття або інші форми діяльності, до яких включено найважливіший зміст знань та навичок, що пов'язані з тематикою усього циклу з реалізації творчого спільного задуму.
Гасло: "Мудрим ніхто не народився, а навчився".
Мета: узагальнити і систематизувати знання, вміння і навички, яких набули діти впродовж попередніх етапів.
Завдання педагога: з'ясувати, чи відбулися зміни в розвитку кожного учня, проаналізувавши й зіставивши результати контрольно-діагностичних зрізів, спостережень та дитячі роботи з даними, одержаними при вхідній діагностиці.
V. Творчий етап.
Він є найважливішим серед усіх інших етапів взаємодії дорослих та дітей і має специфічні завдання для дорослих - навчитися не лише керувати, а насамперед, підтримувати активність інших, сприяти свідомому виборові дітьми культурних, змістовно наповнених форм творчої взаємодії.
Гасло: "Не бійся мріяти і фантазувати".
Мета: реалізувати спільний творчий задум, до якого готувалися на чотирьох попередніх етапах. Наповнити процес його втілення позитивними емоціями.
Завдання педагога: вірити у творчий потенціал, здібності кожного вихованця; створити сприятливу атмосферу для їхнього розвитку; заохочувати до оригінальних ідей дітей, батьків.
VI. Рефлексивно-оцінювальний етап.
На цьому етапі відбувається "подорож у часі" у зворотному порядку. Основне завдання - сформувати у дитини вміння оцінювати саму себе, свої досягнення, надбання, діяльність упродовж розгортання задуму, а також вміння бачити і цінувати інших людей, своїх однолітків, формування ціннісного ставлення до спільної взаємодії з людьми.
Гасло: "Помічаємо і радіємо найменшим успіхам кожного".
Мета: усвідомити набутий за попередніх п'ять етапів досвід; радіти своїм і чужим успіхам.
Завдання педагога: Осмислити й оцінити як власні дії, так і дії дітей, провести самоаналіз. Вибрати найефективніші методи і прийоми для досягнення мети, що відстежували на всіх етапах. Розвивати в дітей уміння оцінювати самих себе і свою діяльність за попередніх п'ять етапів.
Існують особливості роботи з технологією психолого-педагогічного проектування.
Педагог має створити таку мотивацію, що стимулювала б внутрішню активність кожної дитини.
Вчитель повинен створити такий "сюрпризний" момент, який би зацікавив дітей, викликав підвищений інтерес.
Педагогічний процес не має протікати монотонно.
Педагогові доцільно заготувати низку фраз для адекватної реакції на різні делікатні випадки: "Це цікава думка, але чи стосується вона теми нашої розмови?", "Я залюбки вислухаю тебе після уроку", "Давайте повернемося до теми (предмету) нашої розмови".
Педагог має формулювати короткі запитання, що стимулюватимуть розгорнуту відповідь і спрямовуватимуть думки та зусилля дітей у потрібне русло. Наприклад: За яких умов можна це зробити? Яким ви це уявляєте? Як реалізувати задум Андрія? Як інакше можна розв'язати цю проблему? Чим цікава Наталчина пропозиція? Що необхідно для впровадження Олексієвої ідеї? Як вам мій задум?
Педагог має запам'ятати такі правила: не дублювати, не засуджувати, не критикувати, не коментувати, не ігнорувати жодного висловлювання дитини.
Орієнтовні форми взаємодії з дітьми:
1) "Дослідницький фартух". У ньому можуть бути як різної складності завдання, так і можливі варіанти їх вирішення. Діти добирають можливі варіанти вирішення й аргументують їх;
2) "Стіл довідок". Кожна дитина, якій складно вирішити своє завдання, може підійти і знайти на цьому столі різні підказки, потрібну інформацію, можливі варіанти тощо;
3) "Скринька сюрпризів". Педагог відкриває скриньку і діти отримують сюрприз, якщо успішно впоралися із завданнями. Цей прийом ефективний для заохочення колективного рішення і вболівання одне за одного;
4) екскурсія за межі школи для збагачення вражень;
5) "Спільнота допитливих", які постійно цікавляться новою інформацією;
6) "Крісло оповідача (казкаря)". У такому кріслі діти розповідають усе, що придумали;
7) "Піраміда запитань". Будують із кубиків піраміду, ставлячи запитання. Потім розбирають піраміду, відповідаючи на них;
8) тренінги з розвитку навичок. Як ухвалити колективне рішення; як захиститися від тиску з боку однолітків; як конструктивно розв'язати конфлікт за допомогою переговорів, третьої особи - арбітра;
9) групова та індивідуальна психокорекційна робота з формування навичок саморегуляції й аутотренінгу, позитивного мислення;
10) трибуна "Мої права". Ознайомлення з Декларацією прав дитини. Вправляння у вмінні цивілізовано їх захищати;
11) гра в парах "Зашифруй - відгадай";
12) "Приємний сюрприз" (відповідний подарунок, захований у шафі, під партою тощо);
13) "Детектив". Пригадати, що робив упродовж дня один з товаришів.
З'ясувати, чи готові ми до свята;
14) "Доручення на завтра". Поспостерігати, хто вранці в якому настрої прийде. Тих, хто у поганому, - розвеселити;
15) умисні помилки вчителя. Цей прийом допомагає розвивати в дітей увагу - як довільну, так і мимовільну;
16) зміна статусу вчителя на роль дитини;
17) "Плани на завтра". Чим займатимемося завтра? Що для цього треба? Хто що робитиме?
Існують різні види і типи занять, і за потреби можна гнучко змінювати їх розклад, використовуючи такі види занять:
а) комплексні - взаємопов'язані частини, підпорядковані єдиній меті, доповнюють одна одну;
б) тематичні - все заняття підпорядковане одній темі;
в) домінантні - акцент на одному виді діяльності, інші - допоміжні;
г) сюжетно-домінантні - ігрові дії, підпорядковані сюжетові;
ґ) інтегровані - різні види діяльності дітей зосереджені навколо певної ідеї, проблеми [58, с.70].
Отже, однією з нових форм організації проектної діяльності школярів є технологія психолого-педагогічного проектування. Вона враховує не лише ефективність тих чи інших методів та прийомів навчання дітей, але й особливості сприйняття дитиною навчального матеріалу. Використання технології психолого-педагогічного проектування передбачає розробку та впровадження не лише тих завдань, що реалізують навчальну мету освітньо-виховного процесу, а більшою мірою тих, що сприятимуть формуванню цілісного бачення дитиною світу, всебічно розвиватимуть її особистість та зведуть спілкування педагога з дитиною на якісно новий, суб'єкт-суб'єктний рівень.
Не можна не врахувати й деякі недоліки проектної технології. Вони пов'язані з соціальним статусом учнів у класному колективі. У роботі над проектами виявляються лідери, які будуть намагатися керувати групою. Як правило, це діти з холеричним типом темпераменту, ініціативні та сміливі. Інші учні можуть не брати активної участі у створенні проекту через, наприклад, невпевненість у власних силах чи сором'язливість. Вони можуть не подавати ідей з виконання проекту для загального розгляду, а виконувати так звані другорядні ролі чи й взагалі самовідсторонитися від процесу. Тому вчитель повинен ретельно обмірковувати варіанти поєднання учнів задля гармонійного поєднання дослідників у групи та слідкувати за тим, щоб проект виконувався одночасно всіма дітьми, а не кількома найбільш зацікавленими. Це допоможе, окрім всього іншого, самоствердитися та стати впевненішими тим дітям, які не виявляють лідерських якостей, а учням-"керівникам" розвинути організаторські здібності без надмірного підвищення самооцінки та виховати вміння співпрацювати [22].
Отже, за умови врахування особливостей втілення проекту, таких як види, форми проведення, структура, послідовність виконання, можливі результати, - проект під час уроку стає організованою, чіткою, змістовною, ефективною формою засвоєння учнями знань, формування умінь і навичок, крім цього, досвіду діяльності сприяє розвитку цілісної, гармонійної особистості учня, що є провідним завданням сучасної традиційної системи освіти.
Розділ 2. Експериментальне дослідження впровадження проектної технології навчання у початковій школі
2.1 З досвіду роботи вчителів щодо використання проектної технології у школі
Нами було опрацьовано психолого-педагогічну літературу щодо використання сучасними педагогами-практиками проектної технології у навчальному процесі. Впровадження проектної технології проводиться на всій території України та за її межами, що дозволяє вивчати, аналізувати та порівнювати неповторний досвід кожного вчителя, який використовує цю технологію у своїй роботі з дітьми.
Провідні педагоги-сучасники наголошують, що проектна технологія має ефективно поєднуватись з різноманітними формами і методами включення учнів у пізнавальну діяльність на основі добору навчальної інформації, застосування проблемного навчання, робота із словниками, довідниками, енциклопедіями, підвищення інтересу дітей до теоретичних знань, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, проведення нестандартних занять: "уроків-ярмарок”, "уроків-подорожей”, "екологічного та політичного прогнозів”, "круглих столів” та ін., використання новітніх технологій навчання. Пізнавальний інтерес є одним з найважливіших стимулів навчання школярів. Зацікавлення матеріалом, який вивчається, допомагає успішно оволодівати ним з мінімальними витратами часу і енергії. Зацікавлення на уроці виникає тоді, коли учні залучаються до активної участі в пошуку відповідей на поставлені запитання і знають практичну користь одержаних знань [23].
Вченою Т. Олексенко було розроблено план втілення проектної технології в початкових класах у деяких навчальних закладах м. Запоріжжя. "Особливості її полягають в тому, що учні виконують проект починаючи з першого класу і закінчують у четвертому. Технологія передбачає різні види діяльності учнів - спостереження в природі, лабораторні досліди, пошук необхідної інформації, літературну творчість, малювання, виготовлення виробів та інше. Для формування необхідних навичок роботи над проектом учням надаються методичні поради, які зібрані у зошит з дослідження навколишнього світу. Учням пропонуються проблемні питання та завдання до окремих тем проекту, виконання яких допомагає самостійно створити матеріал проекту. Практика показала, що такий підхід допомагає розкрити зміст проекту, викликає зацікавленість у дітей та бажання працювати над проектом. Введення у проект зошита досліджень виконує роль методичних рекомендацій для вчителя. Технологія містить навчально-тематичний план роботи над проектом, в якому визначено окремі блоки та теми. Крім того, визначено кількість годин, яку можна пропонувати вчителю для роботи з учнями над проектом. Особливостями такої роботи над проектом є формування наступності проведення досліджень учнями від першого класу до четвертого. Ці методичні рекомендації знадобилися не тільки вчителю та учням, але і батькам, які допомагали дітям у створенні проекту. Технологія передбачає не тільки створення проекту, але і презентацію результатів у різних видах. Важливою подією для дітей були їх виступи на науковій конференції. Одержаний методичний матеріал Т. Олексенко включено до навчальних курсів для студентів спеціальності "Початкова освіта” таких як "Методика викладання природознавства”, "Технології галузі "Людина і світ”, а також спецкурсу для студентів магістратури "Методика дослідної роботи вчителя початкової школи з учнями”.
Т. Олексенко було експериментально перевірено розроблену технологію, яка вже у першому класі показала позитивні результати. Діти навчалися мислити, висловлювати свої думки, своє відношення до природи, вони творчо працювали, проводили спостереження, вчилися грамотному відношенню до природи. Важливе значення мало те, що суспільна робота дітей та дорослих над проектом сприяла становленню дитячо-дорослого колективу. Теми та завдання проекту другого класу, в основному, були спрямовані на розвиток мислення учнів, для цього передбачені спеціальні проблемні завдання та питання. Учні добре зрозуміли, в чому полягають особливості дослідницької роботи, це вони підтвердили у своїх коротеньких доповідях на науковій конференції викладачів та студентів університету. У третьому та четвертому класах передбачено більш детальне вивчення краєзнавчого матеріалу, його охорони, проблем екології. У третьому класі до методичного матеріалу виконання проекту залучається музейна педагогіка. Учні виконують проект за допомогою інформації, яку можна одержати у біологічному, зоологічному та геологічному музеях Мелітопольського державного педагогічного університету, у міському краєзнавчому музеї та музеї-заповіднику "Кам'яна могила", який розташований недалеко від м. Мелітополя. Крім того, виконання проекту поєднується з вивченням регіонального курсу "Екологія рідного краю”, для якого було створено підручник" [20, с.1].
Уроки з використанням проектної технології проводять також у Тирненській ЗОШ I-III ступеня (Дніпропетровська обл.). Важливим є те, що на одному з уроків проектна технологія застосовується у поєднанні з інтеграцією кількох предметів: курсу "Я і Україна", читання, трудового навчання, образотворчого мистецтва (див. додаток В). На нашу думку, це підвищує зацікавленість учнів до роботи над проектом та на уроці, а також значно покращує якість знань з усіх вказаних вище дисциплін. Матеріал такого проекту є досить різноманітним за джерелами та метою практичного використання.
Подобные документы
Сучасні підходи до організації навчання в початковій школі. Дослідження процесу запровадження інтерактивних технологій в навчальний процес в зарубіжній і вітчизняній педагогіці. Технології колективно-групового навчання та опрацювання дискусійних питань.
курсовая работа [76,0 K], добавлен 23.04.2014Метод гри у розвитку усного мовлення на уроках іноземної мови в початковій школі. Підсистема вправ для інтерактивного навчання англійського діалогічного мовлення учнів. Комп'ютерні навчальні програми. Використання мережі Інтернет у навчанні учнів.
курсовая работа [151,9 K], добавлен 09.04.2013Гра як форма навчання у початковій школі. Особливості використання ігрової форми на уроках математики. Використання комп’ютерної техніки у процесі навчання молодших школярів. Опис навчальних ігрових програм. Результати експериментального дослідження.
дипломная работа [270,7 K], добавлен 13.07.2009Особливості засобів навчання і їх роль у ефективному засвоєнні знань учнями початкових класів. Класифікація засобів наочності, що використовуються на уроках природознавства. Використання опорних схем. Екскурсії, як важливий засіб навчання природознавству.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 15.06.2010Урок як основна форма організації процесу навчання. Характеристика позаурочної і позакласної роботи з природознавства в початковій школі. Стан проблеми дослідження у практиці педагогічної діяльності, творчий підхід до процесу вивчення природознавства.
дипломная работа [237,6 K], добавлен 13.11.2009Метод проектів як альтернатива традиційним методам навчання. Історія виникнення методу. Метод проектів як педагогічна технологія. Використання методу на уроках хімії. Дослідницькі проекти з хімії 11-й клас. Вибір предмета дослідження та захист проектів.
реферат [36,4 K], добавлен 18.02.2009Робота з підручником як метод навчання. Особливості побудови підручників для початкової школи, аналіз педагогічного досвіду з їх використання. Технологія організації роботи з підручником у початковій школі, результативність експериментальної методики.
магистерская работа [152,5 K], добавлен 23.11.2009Особливості вивчення комп’ютерних дидактичних засобів для навчання грамоти на уроках української мови в початковій школі. Психолого-педагогічні аспекти використання комп’ютера. Урок читання і письма в добукварний, букварний та післябукварний періоди.
курсовая работа [360,7 K], добавлен 17.06.2009Можливості оптимального сполучення і використання колективних та індивідуальних форм учбової діяльності у початковій школі. Підготовка майбутнього вчителя до використання новітніх технологій. Концепція розвивального навчання "Педагогіка здорового глузду".
реферат [15,4 K], добавлен 17.06.2011Визначення поняття якості знань як педагогічна проблема. Метод проектів як освітня технологія. Перевірка впливу проектної технології на якість знань учнів початкової школи у процесі вивчення природознавства. Способи організації взаємодії учнів і вчителя.
курсовая работа [151,2 K], добавлен 08.10.2015
