Програма розвитку мотиваційної сфери учнів у загальноосвітній школі

- Ознайомлювальна профорієнтаційна робота;

- Таким чином, активізує діяльність учнів з підготовки до вибору професії [91, с. 41].

Форми і методи ознайомлювальної профорієнтаційної роботи такі:

- Урок у навчальних майстернях (на виробничих комбінатах) з повідомленням певних відомостей профорієнтаційного характеру, а також з демонстрацією в ході уроку або лабораторно-практичного заняття;

- Профорієнтаційний урок має виключне значення, оскільки урок є основною формою навчально-виховного процесу в школі-інтернаті. На профорієнтаційних уроках розглядають теоретичні та практичні питання підготовки до вибору майбутньої професії. На уроках використовують різні методи: бесіду, розповідь, пояснення, диспут, самостійне складання професіограми, звітів про профорієнтаційних заходах;

- Розповідь. Його використовують для повідомлення даних про зміст праці представників різних професій;про вимоги, які ставить професія до психофізіологічних якостей особистості та ін.;

- Пояснення використовують для повідомлення особливостей різного роду трудової діяльності; правил вибору професії і т.д. При цьому вводяться нові поняття та терміни (професія, професіограма тощо), Демонструються навчальні таблиці, схеми, діаграми.

Розповідь і пояснення повинні бути достовірними, чіткими і доказовими, а виклад матеріалу - коротким, але емоційним, логічно побудованим.

- Профорієнтаційна бесіда - найбільш поширений метод. Вона повинна бути логічно пов'язана з навчальним матеріалом і підготовлена заздалегідь. До процесу підготовки профорієнтаційної бесіди доцільно залучати самих учнів, наприклад, доручити їм зібрати інформацію з даного питання. Емоційне забарвлення бесіді додають цитування відомих вчених, винахідників, письменників, які відповідають темі бесіди, застосування наочних методів профорієнтаційної роботи. Тематика профорієнтаційних бесід повинна відповідати віковим особливостям учнів і охоплювати коло питань, які цікавлять їх;

- Наочні методи профорієнтації. Демонстрація об'єктів, процесів, які вивчаються, може служити не тільки підтвердженням викладеного матеріалу, але й джерелом знань (наприклад, спостереження за працею робітників під час екскурсії). Тут можливі кілька видів демонстрації:

- Натуральні об'єкти (вироби, виконані учнями та спеціалістами-професіоналами, інструменти, механізми), технологічні процеси;

- Зображення об'єктів (картини, плакати, діапозитиви, кінофільми і т. п.);

- Прийоми роботи під час лабораторно-практичних занять.

- Перегляд і обговорення художніх фільмів, телепередач профорієнтаційного змісту. У першу чергу викладач повинен сам переглянути фільм (передачу), оцінити їх зміст, пізнавальне і виховне значення для учнів, визначити, яка підготовча робота з учнями має бути проведена. Такі «колективні перегляди та обговорення передач і фільмів вчать правильно розуміти їх зміст, сприяють розвитку професійного інтересу тощо» [89, с.121]. Перед переглядом треба поговорити з учнями, поставити перед ними питання, на які вони повинні знайти відповіді, познайомити з деякими героями.

- Професіографічні екскурсії на підприємства і в професійні навчальні заклади

Професіографічна екскурсія як форма профорієнтаційної роботи дає можливість учням безпосередньо ознайомитися з професією в реальних умовах, отримати інформацію з першоджерел, поспілкуватися з професіоналами.«Ефективність екскурсії залежить, зокрема, від доцільного вибору місця, часу, форми її проведення у відповідності з поставленими виховними завданнями» [19, с. 112]. Якщо не дотримуватися цих вимог, то у учнів може порушуватися процес формування позитивних мотивів вибору професії, можуть накопичуватися хибні уявлення про певні види діяльності і, відповідно, складатися негативне уявлення про них.

Доцільно проводити екскурсії за певним планом:

- Визначення мети і завдань екскурсії;

- Підготовка до екскурсії: вибір об'єкту, визначення професій, на які слід звернути увагу, підбір екскурсовода, розробка змісту бесіди про зміст діяльності підприємства,підготовка учнів до екскурсії;

- Хід екскурсії: бесіда про історію підприємства,розповідь про професії і т.п.;

- Підведення підсумків екскурсії: складання письмових звітів, обговорення екскурсії та ін.

- Виставки. Їх проведення доцільно під час масових заходів (профорієнтаційних конференцій, зборів, зустрічей з фахівцями та ін.);

- Професіографічні зустрічі зі спеціалістами різних галузей спрямовані на формування позитивних установок на сприйняття професіографічного матеріалу з метою його аналізу та узагальнення.«Успіх у проведенні зустрічей з фахівцями різних галузей залежить від попередньої підготовки, в процесі якої треба поговорити зі спеціалістом, уточнити план бесіди, а також від самого спеціаліста, який проводить зустріч. Він повинен добре знати свою професію, мати навички спілкування з великою аудиторією »[106, c.81]. Більш ефективні не окремі зустрічі, а їх регулярні цикли, розраховані на поетапне та послідовне ознайомлення учнів з певними групами професій і спеціальностей;

- Участь у днях відкритих дверей у професійних навчальних закладах;

- Тематичні, літературно-мистецькі вечори, усні журнали мають пізнавальне і виховне значення, розвивають професійні інтереси учнів і відіграють активізується роль.

Форми і методи професійної орієнтації, які активізують діяльність учнів з підготовки до вибору професії включають:

- Індивідуальні завдання даються для поглиблення знань з окремих питань з метою підвищення зацікавленості учнів певними галузями знань, розширення уявлень про можливості використання своїх здібностей і нахилів. При цьому шкільний психолог, соціальний педагог чи педагог повинен враховувати особливості інтересів і захоплень учня. «В організації цієї роботи важливо, щоб учні були переконані у своїй можливості виконати завдання, удосконалити знання та вміння в даній галузі» [81, c.69];

- Професіографічні дослідження допомагають формувати в учнів уміння та навички самостійного підбору інформації про професію і складанні її характеристики (професіограми);

- Конкурси "Кращий у професії", змагання можна широко використовувати і на уроках і при організації позакласної роботи. Їх метою є виявлення учнів, які мають схильності і здібності до певної професії.«Такі конкурси активізують пізнавальну діяльність учнів на уроках і в позаурочний час, поглиблюють їх знання, вдосконалюють вміння та навички як загального, так і професійного характеру, розвивають у них професійні інтереси та стимулюють творчий потенціал» [78, с.134];

- Вечори техніки, тижні художньої творчості та ін.;

- Підготовка рефератів, альбомів, фотомонтаж про професії сприяє розширенню знань про професії, так як учням самим доведеться підбирати необхідний матеріал. Викладач повинен допомогти учневі сформулювати тему реферату, скласти план, підказати, де можна знайти літературу з даного питання;

- Участь учнів у роботі клубів майбутніх спеціалістів. Діяльність таких клубів повинна бути організована так, щоб кожен міг отримати потрібну інформацію, мати можливість спілкуватися зі своїми однодумцями, успішно реалізовувати свої здібності та вміння;

- Участь у гуртках за інтересами. Кружки повинні виконувати три основні завдання:

1) знайомити учнів із спеціальностями свого профілю, розвивати їх здібності та інтереси шляхом поглиблення знань, умінь, навичок та включення у практичну діяльність;

2) застосовувати сучасні досягнення в області науки, техніки, мистецтва, розкривати перспективи наукових досліджень та їх значення для суспільства;

3) виявляти можливості учнів, звертаючи увагу на їх фізичний і психічний стан;у разі необхідності своєчасно переорієнтувати, переключити пізнавальні та професійні інтереси учнів для успішного розвитку їх здібностей [27, с. 8].

Для проведення психолого-педагогічної консультації використовують дані попередньої профдіагностика особистості учнів. Медичну профконсультації проводять завчасно, щоб дати можливість підлітку самостійно підійти до правильного вибору професії, виходячи зі стану свого здоров'я та вимог, що пред'являються людині професією. Це робота здійснюється за участю шкільного лікаря та інших медичних працівників.

Окремі професії висувають підвищені вимоги до психологічних особливостей особистості. Невідповідність особистісних якостей працівника вимогам професії може призвести до перевантаження нервової системи, а часом і до захворювання.

У тому випадку, якщо після зіставлення медичного та психолого-педагогічного обстеження учня з його професійною спрямованістю виявляться протипоказання, профконсультант повинен тактовно і доказово пояснити йому неможливість зробленого ним вибору професії і рекомендувати йому іншу професію. При цьому «бажано зробити так, щоб рекомендована професія не йшла врозріз зі схильностями і здібностями учня, а певним чином відповідала йому» [107, c.176].

Професійна консультація для учнів за формою проведення може бути колективною, групової та індивідуальної.

Профконсультації включає в себе основні методи профорієнтаційної роботи.

Професійний відбір (констатуючий метод) - система спеціалізованих процедур вивчення та оцінки професійної придатності людини до оволодіння певною професією або групою професій,досягненню в них необхідного рівня майстерності та успішному виконанню професійних обов'язків у типових і нестандартних професійних ситуаціях.

Виділяються чотири аспекти професійного відбору: медичний, фізіологічний, педагогічний і психологічний [106, с. 104].

Медичний професійний відбір здійснюється на основі медичних процедур вимірювання рівня розвитку та сформованості організму людини і його окремих функціональних систем.

Фізіологічний професійний відбір враховує конкретне функціональний стан людини: ступінь його втоми і працездатності, схильності стресогенним факторів, здатності ефективно функціонувати в умовах ризику, нічних змін, інформаційної невизначеності.

Педагогічний професійний відбір направлений на оцінку сформованості спеціальних знань у працівника, розвиненості його конкретних вмінь і практичних професійних навичок.

Психологічний професійний відбір реалізується за допомогою цілого арсеналу методичних засобів: вербальних тестів і опитувальників, апаратурних методик, проективних тестів, співбесіди. Психологічний відбір направлений на виявлення і оцінку задатків і здібностей людини, її ціннісних орієнтації, професійної спрямованості, мотивації, інтересів і переваг.

Психологічний професійний відбір доцільний і ефективний при виконанні наступних умов:

1) наявності об'єктивної соціально-економічної необхідності (наприклад, наявність великої кількості вільних працівників на певні професійні вакансії);

2) наявності певного кола професій, в яких професійна придатність працівника має велике значення для досягнення ним високої ефективності праці (наприклад, праця оператора, як напружена і стресова діяльність,вимагає спеціального психологічного відбору працівників за фактором стресостійкості);

3) наявності розробленої та апробованої системи відбору («батареї» діагностичних методик, складених відповідно до принципів інвалідності, надійності і взаємозамінності);

4) наявності фахівців, підготовлених до проведення професійного відбору та мають практичний досвід в організації та реалізації процедур професійного відбору [91, с. 105].

Професійний підбір (організуючий), таким чином, - це підбір професій, професійних сфер і спеціальностей до конкретної людини, його індивідуально-психологічних особливостей з тим,щоб він зміг повноцінно реалізувати себе і свій потенціал у трудовій діяльності та отримати професійне задоволення.

Якщо в центр системи взаємодії професії і людини по лінії оцінки «відповідності - невідповідності» поставити професію, необхідно говорити про професійний відбір. Якщо ж у центр даної взаємодії поставити людину, потрібно говорити про професійний підбір.

Соціально-педагогічна діяльність в загальноосвітній школі поділяється на наступні види [104, с.63].

1. Соціально-педагогічна діагностика і консультування.

Мета - відстеження динаміки соціогенеза особистості, визначення причин його порушень. Зміст діяльності:

- Вивчення особливостей соціальної адаптації вихованців;

- Виявлення вихованців соціальної групи ризику;

- Вивчення інтересів, здібностей і нахилів дітей;

- Складання індивідуальних карт розвитку;

- Діагностика індивідуальної соціальної ситуації розвитку дітей;

- Діагностика спілкування дітей з дорослими та однолітками;

- Діагностика відхилень у соціальному поводженні та їх причин;

- Діагностика причин неуспішності в оволодінні соціально-побутовими навичками.

2. Соціально-профілактична робота.

Мета - попередження можливих порушень у соціальному розвитку дітей, створення умов для повноцінного особистісного розвитку. Зміст діяльності:

- Розробка та реалізація програм профілактики психічного напруження і нервових зривів у дітей;

- Створення сприятливого психологічного мікроклімату;

- Оптимізація спілкування вихованців з членами своєї сім'ї, педагогами, однолітками;

- Робота з адаптації вихованців до широкого соціального оточення;

- Психолого-педагогічні консиліуми з вироблення заходів комплексної допомоги дітям;

- Програма профілактики соціальних шкідливостей (алкоголізм, наркоманія тощо);

- Програма профілактики міжособистісних конфліктів.

3. Соціальне виховання. Корекційно-розвиваюча робота.

Мета - активний вплив на процес соціалізації особистості. Зміст діяльності:

- Програма розвитку життєвих умінь і навичок;

- Програма професійної орієнтації;

- Програма сексуального виховання і підготовки до сімейного життя;

- Програма розвитку комунікативних навичок і культури спілкування;

- Програма корекції різних відхилень у поведінці (агресія, аутоагресія, аутизм і т.д.);

- Програми психотерапії (психологічна гімнастика, корекція образу «Я», програми кризової інтервенції в критичних ситуаціях).

Таким чином, професійна діяльність соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу обумовлює допомогу учням у професійному самовизначенні. При цьому специфіка роботи визначає можливість і необхідність організації спільної роботи фахівців різних професійних галузей: медиків, психологів, фахівців центрів зайнятості населення та ін.

Так, «з допомогою медиків можливі організація просвітницьких заходів та попередні висновки про професійну придатність майбутніх фахівців. Допомога психологів припускає проведення діагностичних і просвітницьких заходів в даному напрямку. Фахівці центрів зайнятості населення можуть допомогти в наданні інформації про ринок праці на даний момент »[65].

В ідеалі організація такої тісної співпраці цілеспрямованого повинна бути заздалегідь сплановану і мати не разовий, а систематичний характер. Цього можна досягти, ініціюючи попереднє планування спільної роботи і підписання угод про здійснення подібних просвітницьких, діагностичних та інших заходів між керівниками підприємств, організацій (наприклад,міським центром зайнятості та загальноосвітнім навчальним закладом або управлінням або відділом освіти).

Методи діагностики:

- Опитування, анкетування, інтерв'ю;

- Спостереження;

- Тести

Практичні психологи, соціальні педагоги проводять у школах-інтернатах профорієнтаційні ігри (в рамках яких проводяться діагностичні заходи).

Діагностичні методики, які використовуються практичними психологами і соціальними педагогами в рамках профорієнтаційної роботи:

- «Карта інтересів» (за Клімову);

- Тест професійних інтересів (за Голландія);

- ДДО;

- КІС;

- Тести Айзенка, Леонгарда, Люшера, Лірі, Лічко, Шмішека, Спілберга для вивчення особистісних особливостей (і їх проявів) учнів;

- «Малюнок людини з геометричних фігур»;

- «Схильність до виконавській або творчій праці»;

- «Здібності школяра» (за Петрушин) [65].

Досить часто фахівці соціально-психологічної служби використовують актуалізують методики («За і проти» за Пряжнікової) та ін.

У рамках профорієнтаційного напрями не можна не відзначити важливість консультативної роботи (у її індивідуальної і групової формі).У ході консультацій необхідно давати учням інформацію про необхідність максимально серйозно підходити до питання про вибір професії, про можливості проходження діагностичних заходів,про необхідність співвідносити свої потенційні та наявні можливості з вимогами до певних професій (складання психограма, професіограми й т.п.), Про те, в яких навчальних закладах можна продовжити навчання, отримати професійну підготовку (пропонуючи подібну інформацію, варто звертати увагу учнів на необхідність (або відсутність такої) оплачувати навчання, в якому обсязі буде здійснюватися оплата,які умови прийому та ін.).

Очевидно, що не тільки соціальний педагог працює в даному напрямку. Питаннями професійного вибору займаються психологи, класні керівники. Принципово важливим є питання про конструктивну взаємодію фахівців, які працюють в різних професійних напрямах усередині школи-інтернату (незважаючи на те, що кожен має свою професійну специфіку). Такого взаємодії можна досягти за допомогою організації та підготовки спільних заходів. Зрозуміло, що в ході творчого процесу підготовки активізуються наявні знання фахівців і виявляється пошукова активність всіх учасників (для отримання нової інформації, яка впливає на якість проведення профорієнтаційних заходів).

Форми проведення спільної роботи:

- Наради;

- Семінари;

- «Круглі столи»;

- Ділові ігри;

- Тренінги;

- Конференції.

Подібного роду заходи можуть проводитися як на базі установ інтернатного типу, центрів практичної психології і соціальної роботи, так і на базі підприємств та організацій, причетних до організації професійної орієнтації учнів.

Не слід також забувати про те, що чим більше інформації має соціальний педагог, чим більш креативно він ставиться до можливості використання незвичайних форм і методів роботи з учнями, тим більшого ефекту він досягне.

Розвиток схильностей і здібностей особистості в різних областях багато в чому залежить від індивідуальних особливостей, від здатності до самоаналізу і самооцінці, тому важливо знайти до кожного учня особливий підхід, дати можливість кожному проявити себе. Вибудовування переходу до нового змісту освіти передбачає розгортання спільної "соціальної діяльності" (за Л.С. Виготським), забезпеченої позиціями батьків, педагогів, учнів, що шефствують підприємств і управлінців.

Одним з головних способів і засобом розгортання такої спільної діяльності педагогів, учнів і батьків є освоєння дітьми культури, навчальної діяльності, їх виховання, зміцнення їх здоров'я.

Тому дуже важливим на першому етапі є створення батьківського ініціальною групи, творчої групи дітей і педагогів, спільні семінари для вчителів і батьків, творчі зустрічі з шефами. Таким чином, вибудовуючи взаємодію з батьками, вдасться залучити їх до аналізу ситуації як усередині школи, так і навколо неї, що приведе до організаційного й змістовного зміни: багато батьків за новим подивляться на своїх дітей;педагоги стануть шукати нові форми для реалізації технологій.

Особливе значення необхідно надавати виникнення мікрогруп батьків, чиї сімейні реальні інтереси збігаються, стикаються. Такі мікрогрупи і починають взаємодії в процесі підготовки дитини до майбутньої професії (діалог сімейних культур).

Таким чином, співпраця школи з батьками при організації профорієнтаційної роботи та предпрофільної підготовки учнів має кілька напрямків:

- Залучення батьків до роботи з дітьми в системі додаткового утворенню як керівників гуртків та факультативів з профорієнтаційної напрямку промисловості;

- Інформування батьків про шкільну та позашкільної мережі додаткової освіти, про стан ринку праці в районі, місті, області.

- Ознайомлення з психофізіологічними і психологічними особливостями дітей для того, щоб вони могли співвіднести вимоги, що пред'являються до людини з їх фізичними та психологічними ресурсами [43, с. 25].

Для реалізації цілей і завдань профорієнтації у школі-інтернаті соціальний педагог може розглядатися як посередник між підлітком і світом професій. Проте «самовизначається підлітка власне професія часто хвилює лише як засіб для знаходження свого місця в суспільстві побудови життєвого успіху (лише з часом сенс може бути знайдений в самій професійної діяльності). Тому соціальний педагог реально виступає посередником між підлітком і соціумом, а також між підлітком і більш конкретними соціальними інститутами »[103, с. 26].

Наприклад, соціальний педагог може бути посередником між людиною і конкретної організацією, наприклад, підприємством, фірмою або навчальним закладом. У цьому випадку соціальний педагог допомагає знайти своє місце в даній організації, але часто при цьому він дотримується інтереси цієї організації на шкоду інтересам самовизначається особистості, тому що організація платить гроші, розраховуючи в перспективі отримати від даного кандидата на роботу високий прибуток або реалізувати якийсь інший свій інтерес, що часто відрізняється від інтересів розвитку особистості даної людини, адже відомо,що навіть у вузах прагнення до високих показників успішності (або «якості знань») нерідко досягається за рахунок обмеження можливостей особистісного розвитку учнів.

В іншому випадку соціальний педагог може виступати посередником між людиною і певної соціально-професійною групою. Наприклад, після проведення психологічних занять зі старшокласниками більша частина їх раптом починає вибирати професію соціального педагога. В інших варіантах це може бути просто підігравання старшокласникам, орієнтуються на модні та престижні для даного моменту професії. Тут також відбувається не стільки вибір даної професії, скільки орієнтація на спосіб життя даних професіоналів. Зауважимо, що для конкретних підлітків привабливою може виявитися не тільки престижна професія, але і будь-яка інша, інакше непрестижні професії взагалі ніким б не вибиралися. У всіх цих прикладах також проявляється стереотипізовані ставлення до побудови професійної перспективи.

В якості одного з методичних засобів, що сприяють цілеспрямованої передачі учням нового типу знання, а саме «знання про самого себе», виступає психологічна діагностика.«У роботі з учнями використовується комплекс психологічних методик, що забезпечують, по-перше,можливість отримання кожним учнем інформації про своїх індивідуальних психологічних якостях і ступеня їх відповідності вимогам тієї або іншої професії (діагностичні методичні процедури) і по-друге,можливість розвитку цих психологічних якостей (розвиваючі методичні процедури у вигляді елементів інтелектуального та соціально-психологічного тренінгу, психотехнічних, сюжетно-рольових і ділових ігор) »[20,з.26].

Розвиваюча психологічна діагностика виступає як найважливіший елемент у системі профорієнтаційної роботи, оскільки саме в умовах психологічного самовивчення в учнів формується

«Образ« Я »в єдності трьох основних складових (когнітивної, емоційної, регуляторної).У свою чергу, підвищення рівня cамосвідомості (рефлексії) забезпечує, з одного боку, можливість усвідомленого та обґрунтованого вибору учнями професій з урахуванням власних психологічних особливостей і,з іншого - можливість більш повної професійної самореалізації у майбутній професійній діяльності з урахуванням жорстких вимог ринкової економіки.

Висновки по 2 розділу

Таким чином, соціально-педагогічна діяльність соціального педагога розглядається через реалізацію комплексу соціально-педагогічних заходів превентивного характеру, логічно вибудуваних педагогічних дій, спрямованих на особистісний розвиток і саморозвиток людини,педагогічну корекцію поведінки, нормалізацію взаємин з навколишнім середовищем,забезпечення соціального захисту та підготовку людини до самозахисту. Одним з аспектів соціалізації учнів та діяльності соціального педагога є профорієнтація.

У ранній юності визначальне значення набувають мотиви самовизначення, один з яких - вибір професії. Всю сукупність найважливіших особистісних передумов самовизначення можна звести до двох основних групах: особливості особистості, що забезпечують можливість успішного вирішення проблеми вибору професії, але прямо не беруть участь в активізації цього процесу (вольові риси характеру, працьовитість,наявність деякого трудового і життєвого досвіду, рівень загальної життєвої зрілості людини) і різні компоненти спрямованості особистості, динамізуючі процес професійного самовизначення і обумовлюють вибірковість реагування (потреба у професійному самовизначенні,виникли у людини навчальні та професійні інтереси і схильності, переконання і установки, цінності та ідеали,і уявлення про життєві цінності).

З метою профорієнтації соціальний педагог проводить діагностичну та консультативну роботу, співпрацюючи з психологами, класним керівником, батьками та ін. Специфіка роботи визначає можливість і необхідність організації спільної роботи фахівців різних професійних галузей: медиків, психологів, фахівців центрів зайнятості населення та ін.



Глава 3. Облік власного капіталу в розвитку мотиваційної сфери учнів реалізація

3.1 Гіпотеза дослідження

У старшому шкільному віці відбувається подальший розвиток навчально-пізнавальних мотивів (пов'язаних з утриманням та процесом навчання) та професійного самовизначення.

Розвиток навчально-пізнавальних мотивів багато в чому пов'язується з життєвими перспективами вибору професії. Навчально-пізнавальні мотиви стають більш диференційні, дієвими за рахунок розширення ділових контактів школярів з однолітками і вчителями. За сприятливих умов навчання і виховання зміцнюється структура мотиваційної сфери, зростає збалансованість між окремими спонуканнями.

Відбувається спонукання нових мотивів професійного та життєвого самовизначення. Розвиток ціле покладання в цьому віці виражається в тому, що старшокласник при постановці системи цілей вчиться виходити з планів свого індивідуального самовизначення, а також соціальної значущості цілей, передбачення соціальних наслідків своїх вчинків. Зростає уміння оцінити реалістичність цілей, складається прагнення до активного апробування різних цілей у ході активних дій, що прямо пов'язано з процесом життєвого самовизначення.

Для того, щоб учень по-справжньому включився в роботу, потрібно, щоб завдання, які ставляться перед ним в ході навчальної діяльності, були зрозумілі, але і внутрішньо прийняті ним, тобто щоб вони придбали значимість для учня і знайшли, таким чином, відгук і опорну крапку в його переживанні.

Не менш актуальними для старших школярів є мотиви професійного самовизначення.

Процес самовизначення становить основний зміст розвитку особистості в роки ранньої юності, формування професійної спрямованості утворює основний зміст самовизначення. Відповідно очевидно, що перша необхідна умова формування професійної спрямованості складається у виникненні вибірково-позитивного ставлення учнів до професії або до окремої її боці.

Професійне самовизначення розуміється як вибір діяльності, тобто процес розвитку суб'єкта праці. Формою ставлення людини до професії є професійна спрямованість (становлення), яка характеризується як інтерес до професії і схильність займатися нею. Її формування залежить від виникнення суб'єктивного відносини, а саме, від позитивного ставлення, так як воно є важливим чинником підвищення навчальної успішності учнів. Але само по собі позитивне ставлення не може мати істотного значення, якщо воно не підкріплюється компетентним уявленням про професію (у тому числі і розумінням ролі окремих дисциплін).

Говорячи про професійної мотивації, відзначимо, що успішність учнів залежить в основному від розвитку навчальної мотивації, а не тільки від природних здібностей. Між цими двома факторами існує складна система взаємозв'язків. За певних умов (зокрема, при високому інтересі особистості до конкретної діяльності) може включатися так званий компенсаторний механізм. Недолік здібностей при цьому заповнюється розвитком мотиваційної сфери (інтерес до предмету, усвідомленість вибору професії та ін.). Сильні і слабкі учні відрізняються зовсім не з інтелектуальних показниками, а по тому, у якому ступені в них розвинена професійна мотивація.

Таким чином, можна висунути гіпотезу: розвиток навчально-пізнавальних мотивів і професійне самовизначення актуальні для старшокласників,тому реалізація програми діяльності соціального педагога з розвитку мотиваційної сфери учнів у загальноосвітній школі має сприяти зростанню навчально-пізнавальних мотивів і професійного самовизначення.



3.2 Обґрунтування програми діяльності соціального педагога з розвитку мотиваційної сфери учнів у загальноосвітній школі

Програма діяльності соціального педагога з розвитку мотиваційної сфери учнів розроблялася під час соціально-педагогічної практики в Утковській загальноосвітній школі № 1 (Харківська область). Практика проходила в 9-А, 9-Б, 10-А класах. У контрольної та експериментальної групах було по 35 учнів (по 18 юнаків та 17 дівчат). Вибір такої вікової категорії обумовлений тим, що саме в цьому віці в більшості старшокласників формуються якісні новоутворення мотиваційної сфери (орієнтація на моральні цінності, професійну сферу та ін.)Як стійке самостійний структурний психологічну освіту мотиваційна сфера може формуватися лише на досить пізньому етапі вікового розвитку - в перехідний період від старшого підліткового до юнацького віку. Наявність мотиваційної сфери та ціннісних орієнтацій як її основи свідчить про певний етапі формування особистості школяра, появі таких психологічних структур, які в значній мірі сприяють становленню його світогляду.

Для діагностики рівня розвитку роботи з розвитку мотиваційної сфери учнів було проведено тестування з використанням методики М.В. Матюхіна «Вивчення мотиваційної сфери учнів» [77]. Отримані результати представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Особливості розвитку мотиваційної сфери учнів

Мотиви	% учнів
Широкі соціальні мотиви: 1. мотиви обов'язку і відповідальності 2. самовизначення (професійного) 3. самовдосконалення	86 64 83
вузькоособисністі (благополуччя і престижу)	98
навчально-пізнавальні (пов'язані з утриманням і процесом навчання)	65
мотиви уникнення неприємностей	94

Результати тестування показали, що мотиви обов'язку і відповідальності, самовдосконалення, благополуччя і престижу, уникнення неприємностей високо розвинені приблизно у 90% учнів. Досить високо розвинений мотив самовдосконалення. Навчально-пізнавальні мотиви і мотив професійного самовизначення розвинені недостатньо.

Для діагностики мотивації особистості використовується опитувальник МУН А.А. Реана [52, с.312]. Дослідження проводилося методом анкетування письмового, тому що цей метод дозволяє охопити велику кількість школярів. Були складені питання на виявлення мотивації навчання. Питання складені таким чином, щоб виявити який рівнів мотивації присутня в учня. В анкеті наводиться опис п'яти рівнів мотивації, які можуть бути в учня. Кожен з респондентів повинен був з п'яти можливих відповідей вибрати той, який найбільш повно характеризує його поведінка в школі.

Результати дослідження рівнів мотивації, мотивів навчання за допомогою опитувальника МУН представлені в таблицях 3.2-3.4.

Таблиця 3.2

Мотивація успіху і невдачі у старшокласників

Мотивація успіху	Мотивація боязні невдачі
66,8%	33,2%

Як показує таблиця 3.2, в учнів переважає мотивація успіху. Особи цього типу активні, відповідальні, ініціативні. Якщо зустрічаються перешкоди - шукають способи їх подолання. Продуктивність діяльності і ступінь її активності у меншій мірі залежать від зовнішнього контролю. Відрізняються наполегливістю в досягненні мети. Схильні планувати своє майбутнє на великі проміжки часу. Вважають за краще брати на себе середні по труднощі або ж злегка завищені, хоч і здійснимі зобов'язання. Ставлять перед собою реально досяжні цілі. Якщо ризикують, то обачливо. Зазвичай такі якості забезпечують сумарний успіх, істотно відмінний як від незначних досягнень при занижених обставин, так і від випадкового везіння при завищених.

Таблиця 3.3

Рівні мотивації в учнів

1 рівень	2 рівень	3 рівень	4 рівень	5 рівень
3	6%	13	28,6%	20	44%	9	19,8%	3	6%

Згідно з даними таблиці 3.3, переважає мотивація другого і третього рівнів. Мотивація ж першого і п'ятого рівнів також у всіх класах опинилася на низькому рівні.

Таблиця 3.4

Мотиви навчання в учнів

Пізнавальний мотив	Соціальний мотив
37,4%	63,8%

Згідно з даними таблиці 3.4, в учнів переважає соціальний мотив. У широкому сенсі соціальний мотив проявляється в прагненні одержувати знання, щоб бути корисним Батьківщині, суспільству, бажанні виконати свій борг, у розумінні необхідності вчитися й у почутті відповідальності. Тут велике значення мотивів усвідомлення соціальної необхідності, що повинно бути, також може бути віднесено бажання добре підготуватися до обраної професії. У вузькому сенсі - складаються в прагненні зайняти певну позицію, місце у відносинах з оточуючими, отримати їх схвалення, заслужити у них авторитет. Ці мотиви пов'язані з широкою потребою людини в спілкуванні, у прагненні одержати задоволення від процесу спілкування, від налагодження відносин з іншими людьми, від емоційно забарвлених взаємодій з ними.

Отримані дані дозволяють зробити висновок про переважання:

- За типом - мотивації успіху;

- За видом - соціальний мотив;

- За рівнем мотивації - другого і третього рівнів.

Для корекції отриманих даних необхідно використовувати в роботі соціального педагога методи стимулювання для підвищення пізнавальної активності, що сприяє формуванню мотивації навчання, створити спеціальну програму з її формування.

Для більш точного дослідження ступеня розвитку мотиву професійного самовизначення в учнів їм була запропонована анкета «Чи готовий ти до вибору професії?» [42, с. 226] (Додаток А). Встановлено, що 80% учнів активно займаються самоосвітою - піклуються про своє майбутнє, але цього явно недостатньо для правильного вибору професії. 20% учнів вибрати професію буде набагато легше, ніж іншим, вони практично готові зробити цей серйозний крок. Таким чином,більшість учнів не готове зробити професійний вибір.

Аналізуючи стан роботи в школі з розвитку мотиваційної сфери, можна сказати,що вона поставлена на досить високому рівні. Проводяться класні години на теми «Що означає бути сучасним?»,« Світ добра і зла », Конкурс" Учень року ". Також реалізується на загальношкільній рівні програма «Місто зірок», де передбачені заходи з патріотичного, інтелектуальному, екологічному, духовно-морального і сімейного, спортивного художньо-естетичному вихованню.

Однак питань професійного самовизначення в роботі школи зі старшокласниками увагу приділяється недостатня. Це проявляється в низькому рівні теоретичних знань педагогів про профорієнтаційної роботи у школі;стихійності, неконтрольованості та формалізмі у здійсненні профорієнтаційної роботи, скептичне ставлення до її ефективності; істотних розбіжності в підходах щодо принципу поетапності в здійсненні профорієнтаційної роботи в школі;невідповідності між вербальними твердженнями і практикою роботи; незадовільному стані профорієнтаційної роботи психолога, лікаря, бібліотекаря; відсутності кабінетів, куточків профінформаціі; ненадання професійних консультацій учням;стихійності та одиничності профорієнтаційних заходів; невиконанні вимог «Положення про професійну орієнтацію навчається молоді».

Результатом низького рівня інформованості старшокласників про світ професій є непідготовленість до самостійного отримання необхідної профінформаціі. Учні не знайомі з професіограма, системою класифікації типів професій, з умовами правильного вибору майбутньої професії, не усвідомлюють його важливості, що виявляється у другорядності факторів, які впливають на вибір, легковажному відношенні і поверховості мотивів вибору. Учні важко визначити власні домінуючі здібності, інтереси, вони не готові до здійснення науково обґрунтованого професійного вибору.

Можна виділити наступні основні недоліки організації профорієнтаційної роботи:

1) відсутність спеціалістів-профорієнтолог в штаті школи;

2) недостатня профорієнтаційна підготовка педагогічних кадрів;

3) низький рівень відповідного матеріально-технічного та інформаційно-методичного забезпечення;

4) відсутність чіткої взаємодії різних учасників профорієнтаційного процесу (органів працевлаштування, народної освіти, охорони здоров'я та ін);

5) профорієнтація, по суті, так і не стала складовою частиною навчально-виховного процесу в школі;

6) профорієнтаційні заходи, як правило, розраховані на середнього учня, відсутній індивідуальний, диференційований підхід до особистості;

7) використовуються, головним чином, словесні, декларативні методи, без надання можливості кожному спробувати себе в різних видах діяльності;

8) низький рівень інформації про потреби суспільства в кадрах.

Недоліки існуючої системи професійної інформації:

Аналіз досвіду роботи школи дозволяє зробити висновок, що в процесі переходу від навчальної до трудової діяльності молоді не вистачає інформації про:

- Сучасному характері взаємовідносин між працівниками та підприємцями різних форм власності;

- Нормативно-правові основи трудової діяльності в умовах перехідного періоду та становлення ринкової економіки;

- Зміст і характер трудового середовища в різних професій

- Відносинах, цінностях і загальних соціологічних факторах,які визначають характер трудових відносин в умовах конкретного регіону;

- Порівняльних даних про доходи та рівень вартості життя представників різних професійно кваліфікаційних груп у різних економіко-географічних регіонах;

- Рівні необхідної професійної підготовки для працевлаштування та наступної трудової кар'єри по окремих професіях;

- Особистісних якостях, рівні їх розвитку, необхідному для оволодіння конкретною професією;

- Особливості організації навчально-виховного процесу в професійних навчальних закладах різних типів;

- Можливості отримання фінансової підтримки для здобуття професійної підготовки.

Ми помітили, що професійне самовизначення учнів гальмується низкою чинників. Перш за все, дає знати про себе перевантаження обов'язковими шкільними заняття ¬ мі і домашніми завданнями. Відчувається також недооцінка значною групою педагогів розвиваючого потенціалу додаткової освіти та досягнень дітей у цій області І, нарешті, позначається несформованість у значної частини учнів

Вирішувати ці проблеми можна, включивши до функціональних зобов'язаний соціального педагога завдання курирувати питання інтеграції систем шкільного та позашкільного додаткової освіти. Необхідно організувати взаємодію школи з педагогами позашкільних установ, ініціювати обговорення насущних питань і прийняття по них рішень на засіданнях методичних об'єднань, педагогічних рад, нарадах при директорі. Це дозволить сформувати досвід єдиного способу аналізу освітніх досягнень старшокласників, їх оцінювання та консультування з педагогами установ додаткової освіти по учнями індивідуальних освітніх траєкторій.

Складною є проблема не сформованості освітню потреб та інтересів у частини учнів, так і не визначилися в своєму вибору. Найчастіше вони обирають чотири і більше професії з різних освітніх направлень. Половина з них характеризується низьким рівнем навчальної успішності та навчальної мотивації.

Ми припустили, що дану ситуацію можна значно змінити на краще, якщо вивести частково освітній процес за рамки школи і збагатити простір самовизначення учнів за рахунок включення до нього установ начального професійної освіти (взуттєвого училища).

Анкетування старшокласників дозволило виявити, які життєві цінності і мотиви вибору професії переважають у школярів, а також з'ясувати, що очікують від профільної школи учні, вчителі та батьки. Перше, що було виявлено, - тільки 43% старшокласників вибрали професію, решта 57% майбутніх випускників ще не визначилися з вибором або не впевнені в його правильності.

Таким чином, у наявності основні проблеми професійного самовизначення - неготовність до усвідомленої і самостійної побудови, коригування та реалізації перспектив свого розвитку.

Таблиця 3.5 дає уявлення про те, чим керуються старшокласники при виборі своєї майбутньої професії.

Пріоритетним став мотив високої заробітної плати, а от самореалізація займає останнє місце (всього 3%) і практично не враховується. Наше вико рис слідування показало, що в основному в учнів спостерігається зовнішній мотив вибору професії. Виникло питання, наскільки ці мотиви співвідносяться із загальними. застосовуватиме цінностями школярів, їх розумінням сенсу життя. Тому наступне використання було направлено на вивчення життєвих стратегій і смислових орієнтації старшокласників.



Таблиця 3.5

Мотиви вибору майбутньої професії

Мотиви вибору	%
Висока заробітна плата	34%
Престижність професії	22%
Перспективність професії (престижність підприємства)	15%
Попит	10%
Легкість у вступі до вузу та навчання	9%
Близькість місця розташування навчального закладу	7%
Самореалізація, розкриття себе в професії	3%

Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок про те, що для 67% старшокласників пріоритетними є цінності матеріальної забезпеченості та сімейного благополуччя. При цьому найважливіші соціально значущі сфери - такі, як активна діяльність, творчість, цікава робота і пізнання, саморозвиток - не входять до числа ведучих. У 10% школярів виражена пізнавальна потреба, спрямована на саморозвиток і засвоєння нового;потреба в саморозвитку та самореалізації і в розвитку своєї індивідуальності; прагнення контролювати своє життя і професійну діяльність, які вимагають творчого підходу, нестандартних рішень і допоможуть реалізувати важливі життєві плани. У 12% старшокласників, судячи по анкеті,основний сенс життя полягає в тому, щоб жити. Вони не впевнені у своїх силах, вважаючи, що за невдачі і неприємності в їх життя відповідають інші люди .

Старшокласникам запропонували відповісти на запитання: "Які цінності у вашому житті більш значимі?" і назвати основні з їхньої точки зору. На основі відповідей було складено перелік цінностей. Потім дітям було запропоновано розставити їх по місцях за ступенем рангу.

Учні, спираючись на життєвий досвід батьків і ціннісні пріоритети сімей, домінуючими життєвими цінностями назвали матеріальний добробут і любов (таблиця 3.6).



Таблиця 3.6

Цінності, які приносять найбільше задоволення в житті

Цінності	%
Матеріальний добробут. Достаток	74%
Любов. Взаємність	61%
Гарне здоров'я	57%
Зовнішня привабливість	57%
Інтелект, творчі здібності	44%
Повага оточуючих	40%
Досягнення успіхів у професійній сфері	30%

Завданням наступного дослідження було виявлення ціннісних критеріїв вибору професії. Знову на перше місце поставили старшокласники заробітну плату, що цілком зрозуміло, тому що будь-яка діяльність повинна задовольняти елементарні потреби людини - мати кошти для забезпечення себе і членів своєї сім'ї (таблиця 3.7).

Таблиця 3.7

Цінності обраної професії

Цінності	%
Висока з / плата. Добробут	65%
Престиж професії	52%
Хороші стосунки в колективі, розуміє керівник	48%
Уміння контактувати з людьми	45%
Самовдосконалення	43%
Прояв ініціативи. Активна життєва позиція	30%
Привілеї, пільги	26%

Цікаво, що велике значення респонденти надають комунікативної компетенції, тобто вмінню контактувати з людьми, хорошими відносин у трудовому колективу і роботі з умілим, розуміючим керівником. Старшокласники не чекають від майбутньої професії великих соціальних пільг і привілеїв, а розраховують у вирішенні соціальних проблем на власні сили. Разом з тим для них важливий престиж професії: вони чекають, що він дасть їм можливість самовдосконалюватися, реалізувати свій творчий потенціал, отримувати задоволення від роботи, однак при цьому опитувані не хотіли б займати активну життєву позицію і проявляти ініціативу.

Це ще раз підтверджує, що при виборі професії старшокласники віддають перевагу зовнішньому аспекту ціннісних орієнтацій, і тому можливі утруднення у правильності вибору профілю навчання і професії надалі. Очевидно, це пов'язано з нерозвиненістю навчально-пізнавальних мотивів, учнів цікавить зовнішня, а не змістовна сторона діяльності.

Таким чином, основними труднощами профорієнтаційної роботи в школі є відсутність єдиної наукової системи профорієнтаційної роботи, сучасної науково-методичної літератури з даної проблеми;застарілі підходи в організації роботи; слабка матеріально-технічна база, втрата інтересу та довіри до профорієнтаційної роботи з боку батьків та учнів;низький рівень знань з основ профорієнтаційної роботи в школі психолога і педагога, відсутність педвузів, які б готували фахівців - профорієнтолог для школи

Соціальний педагог не займається питаннями профорієнтації, для профорієнтаційної роботи адміністрацією була виділена п'ятниця.

Це робить необхідним розробку програми профорієнтації. Нижче запропоновано програму для 9-10 класу, тому що саме для цих учнів найбільш актуальна проблема професійного вибору.

Програма роботи з розвитку навчально-пізнавальних мотивів та профорієнтації соціальним педагогом будувалася за наступної моделі (рис. 3.1).

Програма з формування навчально-пізнавальних мотивів та профорієнтації в загальноосвітній школі представлена в Додатку Б.

3.3 Аналіз ефективний програми діяльності соціального педагога з формування навчально-пізнавальних мотивів і професійного самовизначення



Вихідне тестування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Модель роботи з формування навчально-пізнавальних мотивів та профорієнтації

У результаті обробки бланків та систематизації балів в контрольній групі були отримані наступні узагальнені (середні арифметичні) щодо всіх випробовуваних дані (табл. 3.8).

Таблиця 3.8

Пізнавальні інтереси учнів в контрольній групі

Область інтересів, середній показник, бали
	+	-		+	-
Біологія	2	10	Історія	3	9
Географія	4	8	Література	2	10
Геологія	1	11	Журналістика	0	12
Медицина	3	9	Суспільна діяльність	5	7
Легка і харчова промисловість	1	11	Педагогіка	1	11
Фізика	5	7	Право	0	12
Хімія	4	8	Юриспруденція	0	12
Техніка	12	0	Сфера обслуговування, торгівлі	2	10
Електро -та радіотехніка	12	0	Математика	7	5
Металообробка	3	9	Економіка	7	5
Деревообробка	10	2	Іноземні мови	0	12
Будівництво	7	5	Образотворче мистецтво	2	10
Транспорт	7	5	Сценічне мистецтво	0	12
Авіація, морську справу	6	6	Музика	2	10
Військові спеціальності	3	9	Фізкультура, спорт	4	8

На підставі даних таблиці 3.8. можна зробити висновок, що серед пізнавальних інтересів учнів переважають техніка, електро- та радіотехніка (в середньому 12 балів переваги). Трохи менший рівень переваги характерний для деревообробки (в середньому 10 балів переваги). Нульове пізнавальне перевагу до журналістики, право, юриспруденції, сценічному мистецтві, іноземними мовами. Пізнавальний інтерес до економіки і громадської діяльності виражений середньо.

У результаті обробки бланків та систематизації балів в експериментальній групі були отримані наступні узагальнені щодо всіх випробовуваних дані (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Пізнавальні інтереси учнів в експериментальній групі

Область інтересів, середній показник, бали
	+	-		+	-
Біологія	2	10	Історія	3	9
Географія	4	8	Література	2	10
Геологія	1	11	Журналістика	0	12
Медицина	3	9	Суспільна діяльність	9	3
Легка і харчова промисловість	1	11	Педагогіка	1	11
Фізика	5	7	Право	0	12
Хімія	4	8	Юриспруденція	0	12
Техніка	12	0	Сфера обслуговування, торгівлі	2	10
Електро- та радіотехніка	12	0	Математика	7	5
Металообробка	12	0	Економіка	9	3
Деревообробка	10	2	Іноземні мови	0	12
Будівництво	7	5	Образотворче мистецтво	2	10
Транспорт	7	5	Сценічне мистецтво	0	12
Авіація, морську справу	6	6	Музика	2	10
Військові спеціальності	3	9	Фізкультура, спорт	4	8

Як свідчать дані таблиці, підвищилася мотивація навчання громадської діяльності (на 4 бала) і економічної (на 2 бали).

Отже, проведення рольових ігор та інших заходів є ефективним для розвитку інтересу до пізнавально-управлінської діяльності.

Індивідуальні показники мотивації з допомогою повторного проведення методики М.В. Матюхін «Вивчення мотиваційної сфери учнів» в контрольної та експериментальної групах до і після реалізації програми з профорієнтації представлені в Додатку В.Як свідчать дані, навчально-пізнавальні мотиви і мотив професійного самовизначення зросли відповідно до 92 і 93%.

У таблиці 3.10 представлено порівняння показників (критеріїв) мотиваційної сфери в контрольної та експериментальної групах до і після реалізації програми

Таблиця 3.10

Порівняння показників (критеріїв) мотиваційної сфери в контрольної та експериментальної групах до і після реалізації програми

Мотиви	td	р
Широкі соціальні мотиви: 1. мотиви обов'язку і відповідальності 2. самовизначення (професійного) 3. самовдосконалення	0,01 2,53 0,005	0,01
вузькоособиснісні (благополуччя і престижу)	0,10
навчально-пізнавальні (пов'язані з утриманням і процесом навчання)	3,18	0,01
мотиви уникнення неприємностей	0,79

Проаналізувавши дані таблиці 3.10, ми встановили наступне.

1. Після реалізації програми зріс рівень професійного самовизначення (td = 2,53 при р ? 0,01). Це означає, що учні в експериментальній групі більш усвідомлено почали ставитися до вибору професійної діяльності та способу його реалізації через узгодження особистісних та соціально-професійних потреб.

2. Після реалізації програми зріс рівень навчально-пізнавальної мотивації (td = 3,18 при р ? 0,01). Це означає, що більшу цінність придбали для учнів мотиви, пов'язані з утриманням і процесом навчання, а не соціальні.

Також при аналізі результатів вихідного тестування було встановлено, що з'явилося 7% учнів з високим рівнем шкільної мотивації, навчальної активності (у таких учнів є пізнавальний мотив, прагнення найбільш успішно виконувати всі пропоновані шкільні вимоги). Зросла роль пізнавального мотиву в порівнянні з соціальним (відповідно 65% і 35%). Повторне проведення анкетування «Чи готовий ти до вибору професії?» Показало, що готові зробити професійний вибір 75% старшокласників. Таким чином, показник зріс з 20% до 75%.

До основних результативним критеріям і показниками ефективності профорієнтаційної роботи, перш за все, відноситься достатня інформація про професію і шляхах її отримання.«Без ясного уявлення про зміст і умови праці в обирається професії школяр не зможе зробити обґрунтованого її вибору. Показником достатньої інформації в даному випадку є ясне уявлення старшокласниками вимог професії на людині, конкретного місця її отримання, потреб суспільства в даних спеціалісти» [13]. Наступний результативний критерій - потреба в обґрунтованому виборі професії. Показники сформованості потреби в обґрунтованому професійному виборі - це самостійно проявляється школярем активність по необхідної інформації про ту чи іншу професію, бажання (не обов'язково реалізоване,але проявляється) випробувати свої сили в конкретних сферах діяльності,самостійне складання свого професійного плану.

Результативним критерієм є і впевненість старшокласника в соціальній значущості праці, тобто сформований ставлення до нього як до життєвої цінності. Ставлення до праці як до життєвої цінності прямо співвідноситься з потребою в обґрунтованому виборі професії.

В якості результативного критерію можна виділити також ступінь самопізнання старшокласника. Від того, наскільки глибоко він зможе вивчити свої професійно важливі якості, багато в чому буде залежати обґрунтованість його вибору. При цьому слід враховувати, що тільки кваліфікований фахівець може дати старшокласнику досить повну і адекватну інформацію про його професійно важливих якостях.