Вибір та оптимальне поєднання методів навчання під час формування природничих знань у молодших школярів

Процес навчання в школі визначається системою дидактичних принципів, що випливають із його закономірностей. Дидактичні принципи слід враховувати і під час вибору методів навчання, за допомогою яких учитель повинен поступово, систематично навчати учнів, подавати їм навчальний матеріал доступно, наочно, науково, дбати, щоб учні виявляли самостійність, активність і свідомо засвоювали його.

Вибір методу значною мірою залежить від навчальної дисципліни. Окремі методи успішно використовують у процесі вивчення всіх навчальних дисциплін (наприклад, розповідь, бесіда, робота з підручником), інші -- лише певної групи предметів (наприклад, досліди проводять переважно з природознавства).

Обираючи метод навчання, вчитель передусім повинен враховувати тему уроку, його мету. Якщо на уроці природознавства планується розкриття змісту нової теми, можна використовувати методи розповіді, бесіди, демонстрування досліду; на уроці закріплення набутих знань і застосування їх на практиці доцільним є метод вправ. Таким чином, мета уроку, завдання, які вирішуватимуться на ньому, відіграють вирішальну роль у виборі методу навчання.

Кожен урок має певну структуру, що визначає послідовність його етапів. На кожному етапі вирішуються конкретні завдання, що також позначається на виборі методів навчання. Зокрема, перевірку домашнього завдання можна здійснити, вдавшись до індивідуального, ущільненого чи фронтального опитування, а для вивчення нового матеріалу потрібні зовсім інші методи.

Вибір методу залежить і від вікових особливостей дітей. Наприклад, самостійну роботу з підручником практикують лише тоді, коли в учнів сформовані навички такої роботи. Значною мірою вибір методу навчання зумовлений навчально-матеріальною базою школи. Добре обладнані навчальні кабінети, наочні посібники дають змогу не лише використовувати методи ілюстрування, демонстрування, проведення практичних та дослідних робіт, а й поєднувати ці наочні й практичні методи зі словесними.

На вибір методу навчання впливає й географічне розташування школи. Так, міські школи мають кращі можливості для використання у навчальному процесі промислових об'єктів, музеїв, театрів, а в сільських школах легше організувати спостереження за природою, сільськогосподарським виробництвом, дослідницьку роботу.

Обираючи метод навчання, вчитель має враховувати необхідність зміни видів діяльності на уроці, щоб підтримувати увагу дітей, їхню зацікавленість. Адже одноманітність набридає, учням стає нецікаво, вони починають нудьгувати, що знижує ефективність процесу навчання. Методи навчання залежать і від часу, відведеного на проведення уроку. Слід добирати методи, які дають змогу досягти навчальної мети якомога меншими затратами часу [57].

На вибір методу навчання впливає й особистість вчителя. Одні вчителі добре розповідають, другі -- вдало організовують дискусію, треті -- здатні перетворити урок на гру. Однак це не означає, що вчитель повинен використовувати лише ті методи, які йому найкраще вдаються. Педагогічна майстерність полягає у досконалому володінні всією їх сукупністю.

Важлива умова підвищення ефективності використання методів навчання -- їх діалогічність, тобто включення до будь-якого методу діалогу між вчителем і учнями. Діалогічність активізує й сприяє розвиткові всіх особистісних функцій, забезпечує процес засвоєння знань та ін.

У навчальному процесі, як відомо, взаємодіють такі компоненти: мотив, зміст, способи дії, оцінка результату діяльності. Повноцінне їх функціонування на уроці не можна забезпечити якимось одним методом навчання. Щоразу вчитель має вдумливо оцінювати можливості відомих йому методів для розв'язання завдань як уроку взагалі, так і кожного конкретного його етапу.

Сучасна дидактика орієнтує вчителів початкової школи не на універсалізацію тих чи інших методів, а на розуміння їх сильних і слабких сторін, пошуки оптимального поєднання переваг кожного з них. Іншими словами, слід виходити з того, що найкращий метод той, який найбільше відповідає змісту навчання, підготовленості класу, сприяє економному використанню часу уроку.

Щоб вибрати оптимальні методи навчання, Ю.К. Бабанський, М.М. Поташник, О.Я. Савченко рекомендують міркувати в такій послідовності:

- Як буде організоване вивчення теми -- методом самостійної роботи чи під керівництвом учителя?

- Як буде організоване вивчення теми -- пошуковим методом чи репродуктивним?

- Як поєднуватимуться на уроці словесні, наочні й практичні методи, які засоби навчання для цього використовуватимуться?

- Які методи стимулювання активності школярів будуть застосовані на уроці?

- Які методи контролю й самоконтролю будуть застосовані для перевірки засвоєння нового матеріалу під час первинного закріплення? [3; 79].

У дидактиці вибір методів навчання пов'язаний з багатьма факторами. Їх більше двадцяти, і всі вони так чи інакше впливають на вибір методів. У реальному процесі навчання всі фактори складно врахувати, тому доцільно вибрати найнеобхідніші. До них, на думку Т.М. Байбари, належать:

1. Принципи навчання.

2. Власне педагогічні цілі й дидактичні цілі та підцілі.

3. Зміст навчального предмета.

4. Навчальні можливості школярів: вікові (фізичні, психічні); рівень підготовки (освіченості, вихованості та розвитку; особливості класного колективу та його мікроклімат).

5. Матеріальні умови і час, відведений для навчання [4].

Як керуватися цими критеріями у кожному випадку? Які закономірності зумовлюють вибір і конструювання прийомів у структурі кожного методу? Саме відповіді на ці запитання і допоможуть оволодіти стратегією та методикою розв'язання даної проблеми.

Педагогічні цілі (всебічний розвиток особистості) досягаються через систему дидактичних цілей: засвоєння, систематизацію і узагальнення, застосування, перевірку. Кожна дидактична ціль реалізується в процесі досягнення визначених нею логічно взаємопов'язаних підцілей (компоненти визначених нею логіко-психологічної структури етапів). Дидактичні цілі і підцілі в умовах конкретного процесу навчання природознавства перетворюються у дидактичні завдання і підзавдання. Кожне конкретне дидактичне завдання розв'язується з допомогою оптимального методу навчання, а підзавдання -- з допомогою прийомів у його структурі. Наприклад, якщо засвоєння поняття є дидактичною ціллю, то дидактичними підзавданнями будуть сприймання, усвідомлення, осмислення, узагальнення й закріплення. Ці підзавдання визначаються об'єктивними закономірностями процесу засвоєння будь-якого поняття. Адже кожний загальний елемент знань (уявлення, поняття) має свою структуру процесу засвоєння, результатом якої він є. Зауважимо, що елемент знань у загальному вигляді (його форма) визначається під час складання логічної схеми власне предметного змісту нової теми.

Конкретний зміст дидактичних підзавдань визначається предметним змістом елементу знань логічно завершеної частини теми. Наприклад, засвоєння поняття «звірі» (тема «Різноманітність тварин у природі», 3 клас). Із позиції конкретизованої загальної дидактичної цілі (засвоєння поняття «звірі») конкретизуються дидактичні підзавдання: а) сприймання зовнішньої будови конкретних звірів (вовк, лисиця, лось та ін.); б) осмислення їх сутності шляхом встановлення взаємозв'язків між сприйнятими об'єктами, зокрема їх зовнішньою будовою, через порівняння і виділення істотних ознак; в) узагальнення: об'єднання всіх об'єктів в одну групу за істотною ознакою і формулювання сутності поняття «звірі»; г) закріплення: через повторення змісту поняття.

Наступним етапом є визначення характеру пізнавальної діяльності учнів за рівнем їх пізнавальної самостійності (репродуктивної чи творчої), яку організовують, виходячи з об'єктивного змісту поняття, що здійснюється з урахуванням критеріїв вибору змісту, на якому можна побудувати проблему чи організувати репродуктивну діяльність.

У цій логічно завершеній частині змісту теми (поняття «звірі») об'єктивно можна створити підпроблемну ситуацію і сформулювати проблему.

Створення проблемної ситуації здійснюється за допомогою різних прийомів. Продемонструємо один із них: учитель показує малюнки тварин: комах, птахів і звірів. Він пропонує дітям розділити тварин на групи. Учні називають і пояснюють, за якими ознаками тварини відносяться до комах і птахів. Назву третій групі тварин учні можуть дати, але визначити істотну ознаку для цієї групи не спроможні. Учитель додатково запитує, чи немає у третій групі зайвих тварин. Як можна про це дізнатися? Формулюється проблема: «Які тварини називаються звірами?».

Об'єктивних можливостей змісту ще не достатньо, щоб вивчати його проблемно. Адже другою необхідною передумовою організації творчої діяльності школярів є загальна і локальна готовність дітей до її виконання. Від рівня готовності залежить вибір методу розв'язання проблеми: проблемний виклад, евристичний чи дослідницький.

Зовнішня форма (бесіда, розповідь, дослід, спостереження, практична робота) реалізації вибраного методу за рівнем пізнавальної самостійності (внутрішня форма) визначається характером власне предметних знань.

Будь-який метод реалізується за допомогою прийомів, які є способами розв'язання дидактичних підзавдань у структурі вибраного методу навчання.

Прийом -- це спосіб взаємозв'язаної діяльності учителя і учнів, спрямованої на досягнення конкретної дидактичної підцілі [4]. У логічній взаємодії прийомів реалізується і досягається конкретна дидактична ціль.

Вибір прийому зумовлюється:

а) конкретним дидактичним підзавданням (наприклад, сприймання зовнішньої будови звірів, виділення (аналіз) частин і т. ін.);

б) специфікою предметного змісту, рівнем його узагальнення (наприклад, об'єкти, їх ознаки, властивості, зв'язки сприймаються різними аналізаторами; одні сприймаються безпосередньо, а інші -- опосередковано, через засоби наочності; одні для свого виявлення вимагають змін, а інші -- лише практичних дій);

в) реальними засобами навчання, які застосовує учитель;

г) особливостями учнів, їхнім рівнем розвитку, загальною і локальною підготовкою (у наведеному прикладі це стосується умінь аналізувати об'єкти природи та знань про конкретних звірів).

Проілюструємо вибір прийому для розв'язання конкретного дидактичного підзавдання -- сприймання зовнішньої будови звірів: вовка, лисиці, лося тощо. Сутність такої діяльності полягає в аналізі зовнішньої будови тварин. Це означає, що учні повинні розглянути кожну з них і назвати. Перелічені звірі відомі дітям, але така робота є обов'язковою, оскільки мета сприймання передбачає не тільки їх розпізнавання. Тому необхідно продемонструвати зображення тварин за допомогою таблиць, малюнків, кадрів діафільму або загадати загадки про тварин, а потім показати зображення.

Для здійснення аналізу (опису тварин) учитель оцінює рівень оволодіння школярами цим умінням, визначає, у формі яких операційних структур уміння аналізувати існує у дітей і на якому рівні узагальнення сформоване, тобто які групи об'єктів вони вміють аналізувати.

Враховуючи це, актуалізуються знання про зміст прийому і зміст операційної структури, наприклад, аналізу птахів. (Що означає аналізувати предмет? Назвіть, у якій послідовності описується птах). Учитель спонукає до перенесення прийому аналізу-опису птахів стосовно звірів. (Будемо описувати (аналізувати) зовнішню будову звірів за тим самим планом, що й птахів). Учитель показує зразок аналізу-опису звірів, коригуючи алгоритм опису. Потім кілька учнів за планом усно описують зовнішню будову звірів. Інші діти слідкують (взаємний контроль), а при потребі коригують відповіді. Наслідком засвоєння є узагальнена структура -- аналіз зовнішньої будови звірів (їх опис). (Назвіть, у якій послідовності ви будете описувати звірів). План опису може бути записаний у таблиці.

У кожному прийомі, крім спонукальних, інформаційних дій вчителя та виконавських дій учнів, здійснюються дії стимулювання, контролю, коригування аналізу і оцінювання вчителем, самоконтролю і самокоригування, взаємоконтролю і взаємокоригування, самоаналізу та взаємоаналізу, самооцінювання та взаємооцінювання учнями. Необхідність цих дій -- вибір, форма, зміст -- визначаються конкретною ситуацією дидактичного підзавдання, способом її реалізації у формі вибраного прийому і дидактичною метою, якій вона підпорядкована.

У змісті кожної теми з природознавства існує ієрархія елементів власне предметних знань, а отже, їх засвоєння зумовлює не одну дидактичну ціль -- засвоєння, а кілька, які визначаються за логічною схемою власне предметного змісту. Кожна з них досягається різними методами, оскільки різна форма елементів знань, різний їх зміст, різні за якістю і обсягом опорні знання, уміння і навички для кожного елемента є в досвіді дітей.

Проілюструємо вибір методів навчання запропонований Т.М. Байбарою [4] на етапі засвоєння знань, умінь і навичок за темою «Гірські породи. Корисні копалини» (3 клас) під час формування елементу знань змісту теми -- уявлення про кам'яне вугілля (див. табл. 2).

Таблиця 2

Схема вибору методів навчання на етапі засвоєння знань (За Т.М. Байбарою)

Схема змісту уявлення про кам'яне вугілля (3 клас)	Дидактична ціль -- дидактичне завдання (конкретизована)	Дидактичні підцілі -- дидактичні підзавдання (конкретизовані)	Вибір методів навчання (хід міркування вчителя)
1. Властивості кам'яного вугілля. Зміст: - чорне; - без запаху; - тверде; - важче за воду; - горить; - виділяє багато тепла.	Засвоєння уявлення про властивості кам'яного вугілля.	Сприймання та усвідомлення властивостей кам'яного вугілля; осмислення їх сукупності; узагальнення змісту уявлення; закріплення змісту уявлення.	1 .Предметний зміст логічно завершеної частини теми дозволяє створити проблемну ситуацію і сформувати проблему. 2. Загальна і локальна готовність дітей дозволяє залучити їх до розв'язання проблеми та визначення властивостей кам'яного вугілля. 3. Форма розв'язання проблеми -- дослід (як метод пізнавальної діяльності учнів). 4. Рівень самостійності під час розв'язання -- дослідницький. Дослідницьке завдання виконується повністю самостійно -- за аналогією. Опорні знання про спосіб виконання дослідів з горючою корисною копалиною, засвоєні під час вивчення торфу. Отже, найбільш ефективним у цій ситуації буде метод дослідницького досліду. Об'єктивний характер пізнавальної діяльності (за внутрішньою і зовнішньою стороною) вимагає індивідуальної роботи школярів.
2. Походження кам'яного вугілля. Зміст: - із рослин; - у землі; - за спеціальних умов; - вимагає тривалого часу.	Засвоєння уявлення про походження кам'яного вугілля.	Сприймання процесу утворення кам'яного вугілля в природі; його усвідомлення; закріплення процесу утворення кам'яного вугілля у природі.	1. Матеріал складний. 2. Він новий для учнів, у них немає опорних знань для самостійного вивчення. Оптимальною є інформаційно-рецептивна діяльність учителя й учнів у формі розповіді-пояснення вчителя з обов'язковим ілюструванням її засобами наочності. Крім того, основним джерелом знань може виступати кіно- або діафільм, демонстрування яких супроводжується поясненням учителя. Отже, засвоєння цієї логічної частини змісту найефективніше може здійснюватися за допомогою інформаційно-рецептивної розповіді з використанням засобів наочності.
3. Способи добування кам'яного вугілля. Зміст: - у шахтах; - відкритим способом.	Засвоєння уявлення про способи добування кам'яного вугілля.	Сприймання різних способів добування кам'яного вугілля; узагальнення уявлення про способи добування вугілля; закріплення змісту уявлення.	1. Матеріал новий для учнів. Для усвідомлення вимагається цілісне сприймання. 2. Діяльність інформаційно-рецептивна у формі роботи за підручником (за текстом і малюнками). Здійснюється під безпосереднім керівництвом учителя, фронтально. Метод -- інформаційна робота за підручником; 3. Вибір цього джерела пояснюється тим, що інформація і зміст малюнків, які подані у підручнику, доступні для сприймання й усвідомлення молодшими школярами.
4. Використання кам'яного вугілля.	Засвоєння фактичного матеріалу про використання кам'яного вугілля людиною.	Сприймання продуктів, виготовлених із вугілля; сприймання процесів, у яких воно використовується як паливо.	1. Матеріал конкретний. Шляхом організації творчої діяльності не вивчається. 2. Діяльність репродуктивна. 3. Джерела здобуття конкретних фактів можуть бути різними і використовуватись у поєднанні: підручник, розповідь учителя, ілюстративний матеріал (таблиця з підписами і т. ін.).

Урахування вчителем поступового нарощування об'єму і змісту понять дає можливість вмотивовано урізноманітнювати вибір методів і прийомів навчання, щоб забезпечити взаємозв'язок усіх його функцій. У формуванні умінь, способів дій, навичок провідними є практичні методи (вправи, дидактичні ігри, досліди) у поєднанні з поясненням, узагальненням. Важлива умова ефективності поєднання методів і прийомів навчання -- достатній вибір засобів організації самостійної роботи (зошити з друкованою основою, диференційовані картки, малюнки, схеми тощо).

Таким чином, розв'язуючи проблему вибору і поєднання методів у системі уроків і на окремому уроці, учитель має створювати найліпші можливості для активності школярів на всіх етапах опрацювання навчального матеріалу: сприймання, осмислення, усвідомлення, закріплення, застосування та узагальнення. У виборі і поєднанні методів навчання враховуються головна мета вивчення матеріалу, рівень підготовленості учнів, наявність навчального обладнання.

Спираючись на психолого-педагогічні дослідження, ми сформулювали загальні критерії щодо вибору та оптимального поєднання методів навчання на уроках «Я і Україна. Природознавство», яких будемо дотримуватися під час експериментального навчання.

При виборі кожного методу необхідно керуватися такими критеріями:

Відповідність методу завданням навчання.

Відповідність методу змісту даної теми.

Відповідність принципам навчання (доступності, наочності, науковості, віковим та психологічним особливостям учнів тощо).

Поєднання на уроці словесних, наочних, практичних методів навчання.

Відповідність рівню сформованих знань, умінь і навичок учнів, їх самостійності.

Врахування вікових особливостей навчально-пізнавальної діяльності учнів, їх індивідуальних можливостей.

Наявна навчально-матеріальна база школи.

Забезпечення єдності навчання, виховання та розвитку учнів.

Застосовуючи різні методи навчання, вчитель має постійно дбати про те, щоб самостійність учнів поступово підвищувалась. Тому він повинен планувати, до яких міркувань і умовисновків приведе учнів. При цьому чим ретельніше вчитель приховуватиме висновок, до якого підводить учнів, тим із більшим напруженням та інтересом підійдуть молодші школярі до цього висновку і тим краще засвоять матеріал. Розвивати самостійність учнів можна застосовуючи будь-який метод.

У курсі природознавства на одному уроці доцільно застосовувати кілька різних методів, переважно використовуючи практичні та наочні. Специфіка вибору методів для проведення уроків визначається тим, що об'єктом вивчення стає сама природа -- нежива і жива. Кожний метод по-своєму розвиває учнів, їх мислення і навички.

Отже, у процесі підготовки до уроків з природознавства вчителеві слід пам'ятати, що вибір і оптимальне поєднання методів, прийомів та засобів навчання повинні вирішувати завдання: навчання, розвитку та формування особистісних якостей молодшого школяра.

2.2 Методика експериментального дослідження

Одним із завдань нашого дослідження було експериментально перевірити доцільність поєднання різних методів навчання на уроках природознавства та їх вплив на ефективність процесу формування природничих знань у молодших школярів. Для цього ми вдалися до педагогічного експерименту, який проводився упродовж 2007-2008 навчального року на базі 3 класу Паликорівської загальноосвітньої школи I-II ступенів Бродівського району Львівської області. Експериментальним навчанням було охоплено 12 учнів. Відповідна кількість учнів контрольного класу -- 15 учнів 3 класу Підкамінської загальноосвітньої школи I-III ступенів Бродівського району Львівської області -- була обрана для порівняння результатів навчання за експериментальною та традиційною методиками організації навчального процесу. Експериментальний і контрольний класи ми підібрали приблизно з однаковими рівнями навчальних досягнень учнів та умовами навчання на початок експериментального дослідження. Нашою метою було порівняти результати роботи в експериментальному й контрольному класах, які мали відмінності в організації навчального процесу. В обох класах процес формування природничих знань проводився згідно з чинними навчальними програмами та підручниками.

Експериментальне навчання проводилося як особисто нами під час педагогічної практики, так і вчителем, який працював в експериментальному класі. З учителем було проведено бесіду, під час якої розкрито зміст і методику експериментального навчання.

Для кожного уроку природознавства в експериментальному класі нами було розроблено конспекти, які давали змогу учням на практиці закріпити ті знання, що формуються на уроці.

Застосовуючи відповідні методи в процесі навчання, учитель одночасно привчає дітей до певних логічних операцій, формує в них науковий світогляд, розвиває здібності, волю, інтерес, допомагає виробленню свідомої мотивації навчання. Методи, крім освітнього значення, мають і виховне -- ось чому під час вивчення предмета необхідно застосовувати різні методи, не надаючи переваги лише одному з них.

Дотримуючись цієї точки зору, продемонструємо поєднання різних методів навчання на прикладі фрагментів конкретних конспектів уроків із природознавства, що проводилися в експериментальному класі.

На уроці на тему «Ґрунт. Склад ґрунту. Охорона ґрунту» на етапі вивчення нового матеріалу ми поєднували такі методи і прийоми навчання:

1. Розповідь з елементами бесіди з метою формування поняття «ґрунт» і уявлення про перегній.

-- Розгляньте ілюстрацію на с. 101 у підручнику із зображенням шарів земної поверхні.

-- Як називається верхній шар земної поверхні?

-- Що в ньому міститься?

Верхній пухкий, родючий шар земної поверхні, у якому ростуть рослини і живуть тварини, називається ґрунтом.

-- Якого кольору ґрунт?

Ґрунт має темний колір, якого йому надає перегній. Перегній утворюється внаслідок перегнивання решток рослини і тварини. Чим більше в ґрунті перегною, тим він темніший. Із перегною утворюються мінеральні солі, які розчиняються у воді, що є в ґрунті. Рослини за допомогою коренів вбирають із ґрунту розчин мінеральних солей, які необхідні їм для росту і розвитку.

2. Розповідь з елементами практичної роботи з метою формування уявлення про процес утворення ґрунту.

Утворення ґрунту -- складний і довготривалий процес. Утворюється ґрунт на гірських породах, на яких спочатку селяться дуже невибагливі рослини -- лишайники. Після їх відмирання і перегнивання між уламками гірських порід накопичується трохи перегною. Туди потрапляє насіння, з якого виростають рослини, селяться дрібні тварини. Уламки гірських порід поступово стають все меншими, а перегною стає все більше. Він перемішується зі зруйнованою гірською породою і утворюється пухкий шар земної поверхні, на якому ростуть рослини, тобто ґрунт.

Значну роль в утворенні ґрунту відіграють тварини, що в ньому живуть. Вони розпушують ґрунт. Наприклад, дощові черви живляться рослинними рештками, що є в ґрунті, сприяючи тим самим швидкому перетворенню їх у перегній. Таким чином, щоб утворився ґрунт, потрібні: гірські породи, рослини, тварини і мікроорганізми, які перетворюють відмерлі рештки на перегній, тепло і вода.

Учені підрахували, що для того, щоб утворився шар ґрунту завтовшки 5 см, потрібно не менше 2000 років. Для нормального росту рослин потрібний шар ґрунту завтовшки хоча б 50 см.

-- Обчисліть, скільки років потрібно, щоб утворився шар ґрунту такої товщини.

3. Проведення дослідів з елементами бесіди з метою формування уявлення про склад ґрунту і родючість.

-- Щоб визначити, з чого складається ґрунт, проведемо досліди, описані в підручнику на с. 102-103.

Дослід 1 (проводять учні).

-- Що ви помітили? Зробіть висновок. (У ґрунті міститься повітря. Воно заповнює всі порожнини між частинками ґрунту. У ґрунті, що складається з грудочок, є багато повітря.)

-- Для чого потрібне повітря в ґрунті? (Для дихання тварин, що живуть в ґрунті, та коренів рослин.)

-- Що люди роблять для того, щоб у ґрунті було більше повітря? (Щоб у ґрунті було більше повітря, його розпушують.)

Дослід 2 (проводить вчитель).

-- Що ви помітили? (На склі з'явились краплі води.)

-- Чому це відбувається? (У ґрунті міститься вода.)

-- Як потрапляє вода у ґрунт? (Вода в ґрунт надходить під час випадання дощу чи снігу.)

-- Для чого потрібна вода у ґрунті? (Вода потрібна для життя рослин. Корені рослин разом із водою всмоктують із ґрунту необхідні їм речовини.)

Дослід 3 (проводить вчитель).

-- Візьмемо грудочку ґрунту і потримаємо її над вогнем.

-- Що ви відчули?

-- Що це горить, виділяючи такий запах? (Це горить перегній.)

-- Для чого потрібний перегній у ґрунті? (Із перегною утворюються речовини, які разом із водою вбираються коренями рослин, і без яких рослина не може жити.)

У ґрунті є пісок і глина. Щоб у цьому переконатись, проведемо дослід.

Дослід 4 (проводить вчитель).

-- Що ви спостерігаєте? (На дні посудини залишилися частинки піску і глини.)

У ґрунті може бути різна кількість піску і глини. Світлий ґрунт містить багато піску, він швидко пропускає воду і швидко висихає. Ґрунт, в якому багато глини, повільно пропускає воду. А коли висихає, то поверхня вкривається кіркою, яка не пропускає повітря. Кірку легко зруйнувати, розпушивши ґрунт.

Дослід 5 (проводить вчитель).

-- Що ви помітили? Зробіть висновок. (У ґрунті є мінеральні солі. Вони утворюються в ґрунті з перегною під дією мікроорганізмів.)

-- Запишемо у вигляді схеми склад ґрунту:

Від кількості перегною в ґрунті залежить його найважливіша ознака -- родючість.

— Ви, напевно, чули вислів «родючий ґрунт». Як ви його розумієте?

Родючий ґрунт -- це такий, на якому добре ростуть і розвиваються рослини. Такий ґрунт містить багато перегною, воду і повітря. Найбільш родючим ґрунтом є чорнозем. Наша країна багата на чорноземи.

На цьому ж уроці на етапі закріплення знань, умінь і навичок учнів ми використали роботу в зошиті з друкованою основою та виконання учнями пізнавальних завдань на застосування знань, а саме:

1. Виконання завдань в зошиті з друкованою основою 1-2 (с. 29).

1. Допиши речення.

Ґрунт -- це __________. Темного кольору ґрунту надає __________. Перегній утворюється з ______________. Під впливом бактерій із перегною утворюються ___________. Мінеральні солі -- це ___________________.

2. Розгадай кросворд.

По горизонталі:

1. Безбарвна частина ґрунту.

2. Складова ґрунту, погано пропускає воду.

По вертикалі:

1. Перегнилі рештки рослин і тварин у ґрунті.

2. Рідка складова ґрунту, в якій розчиняються мінеральні солі.

3. Сипуча складова частина ґрунту, здебільшого жовтого кольору.

2. Завдання на застосування знань.

-- Поясніть прислів'я: «Хто про землю дбає, тому вона повертає».

Пропонуємо розглянути методи і прийоми навчання, які ми поєднували на уроці «Гірські породи. Корисні копалини. Охорона гірських порід» на етапі вивчення нового матеріалу:

1. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про гірські породи.

-- Що таке, на вашу думку, гірські породи?

На перший погляд гірські породи -- це те, з чого складаються гори. Проте з гірських порід складаються не лише гори. Коли ви відпочиваєте на березі моря, озера чи річки, то часто будуєте з піску різні споруди, не здогадуючись, що пісок -- це гірська порода. Коли ви малюєте простим олівцем, то залишаєте на папері слід від гірської породи -- графіту. Коли ви солите страви, щоб зробити їх смачнішими, то посипаєте їх гірською породою, яка називається кухонна сіль. Коли ви ліпите з розмоченої глини різноманітні фігурки, то не замислюєтесь над тим, що глина, якій легко надати будь-якої форми, -- це теж гірська порода.

Гірські породи -- це природні тіла, які знаходяться на поверхні Землі або у її глибинах.

-- До якої природи, на вашу думку, належать гірські породи? Чому? (Гірські породи -- це тіла неживої природи.)

2. Розв'язання проблемної ситуації з метою формування уявлення про стани гірських порід.

-- Розгляньте малюнок у підручнику на с. 99. Прочитайте назви гірських порід, зображених на ньому.

-- Чому нафта у скляній посудині, природний газ -- у металічному балоні, а решта гірських порід -- у вигляді різноманітних за формою грудочок? (Нафта в посудині тому, що вона є рідким тілом. Природний газ міститься в балоні, тому що це газоподібне тіло. Решта гірських порід -- тверді тіла, вони мають певну форму, тому посуд для них не потрібний. Вони не розтечуться, як рідина, і не заповнять усі проміжки, як газоподібна речовина.)

-- Який висновок можна зробити про те, у яких станах перебувають гірські породи? (Гірські породи перебувають у трьох станах: твердому, рідкому та газоподібному.)

-- У якому стані перебуває більшість гірських порід? Наведіть приклади. (Більшість гірських порід перебуває у твердому стані. Наприклад, торф, кам'яне вугілля, пісок, кам'яна сіль, граніт, крейда та інші.)

-- Яка гірська порода перебуває в рідкому стані? (У рідкому стані перебуває нафта.)

-- Яка гірська порода перебуває в газоподібному стані? (У газоподібному стані перебуває природний газ.)

3. Розповідь з елементами бесіди й демонстрацією зразків гірських порід із метою формування уявлення про причини їх різноманітності.

-- На Землі є багато гірських порід, і вони дуже різноманітні. Якими ознаками відрізняються гірські породи?

Гірські породи відрізняються кольором, твердістю, блиском, прозорістю. Одні з них, як, наприклад, крейда, складаються з дрібних частинок білого кольору, не дуже міцно сполучених між собою. Наприклад, граніт, складається з крупніших частинок рожевого, чорного, жовтого кольорів, міцно сполучених між собою. Торф легкий і крихкий, а мармур важкий і міцний.

-- Чому ж гірські породи такі різні?

Тому що вони утворюються в різних природних умовах і з різних речовин. Наприклад, торф утворився на болоті з рослин, а мармур утворився глибоко під земною поверхнею в умовах високої температури. Тому торф не такий щільний і твердий, як мармур.

Гірські породи зберігають у собі дуже багато таємниць. Учені, вивчаючи особливості залягання гірських порід, відновлюють події, які відбувалися на Землі мільйони років тому. Наприклад, поклади , кам'яного вугілля надали можливість ученим встановити, що в той час, коли вони утворювалися, на Землі був теплий і вологий клімат, росли ліси з гігантськими деревами. Багата рослинність, яка з часом відмирала й накопичувалась, надала матеріал, з якого утворилося кам'яне вугілля. Утворилися гірські породи дуже давно, вік багатьох із них становить багато мільйонів років.

4. Бесіда з елементами розповіді й виконанням практичної роботи з метою формування уявлення про корисні копалини та їх значення в житті людини.

-- Чи використовують люди гірські породи у своєму житті?

-- Розкажіть, що вам відомо про використання людьми гірських порід, зображених на малюнку в підручнику на с. 99.

-- Зробіть висновок про те, чому гірські породи на малюнку підписані словами «корисні копалини».

Із давніх-давен люди використовують гірські породи для своїх потреб: у будівництві, для виготовлення посуду, знарядь праці тощо. Тому гірські породи, які люди видобувають у природі й використовують для своїх потреб, називають корисними копалинами.

Залежно від того, для чого їх використовують, корисні копалини поділяють на три групи: горючі, рудні та нерудні.

Горючі корисні копалини горять і виділяють тепло.

-- Які горючі корисні копалини вам відомі?

-- Знайдіть їх на малюнку в підручнику та в колекції.

-- Для чого їх використовують?

До горючих корисних копалин належать торф, буре та кам'яне вугілля, природний газ, нафта. Їх використовують як паливо та для виробництва бензину, пластмас, фарб, лаків, синтетичних тканин і хутра.

Рудні корисні копалини -- це копалини, з яких виплавляють метали.

-- Прочитайте серед назв корисних копалин у підручнику на с. 99 назви руд металів. Знайдіть їх у колекції корисних копалин.

До рудних корисних копалин належить залізна руда, з якої виплавляють і виробляють чавун і сталь. Із чавуну роблять труби, батареї опалення, ванни, посуд, деякі деталі машин. Сталь міцніша, ніж чавун. Вона кується, прокатується в листи та дріт. Із неї виробляють машини, труби, інструменти, посуд.

Нерудні корисні копалини -- це ті, що використовуються без переробки.

-- Прочитайте серед назв корисних копалин у підручнику на с. 99 назви нерудних корисних копалин. Знайдіть їх у колекції корисних копалин.

Пісок -- будівельний матеріал та сировина для виробництва скла. Кам'яну сіль використовують не лише як добавку до їжі. Вона є сировиною для виробництва соди, кислоти та інших речовин. Крейду використовують у будівництві (з неї виробляють вапно), крейдяними олівцями ми пишемо на дошці. Граніт і мармур -- цінні будівельні матеріали. Вони добре шліфуються. Відшліфована поверхня стає гладкою і гарною. Гранітом і мармуром облицьовують будинки, театри, станції метро. Уламки граніту використовують для будівництва доріг.

-- Для закріплення заповнимо схему на дошці:

Наприклад: Наприклад: Наприклад:

___________ ___________ граніт

-- Зробіть висновок, що означає перше слово у словосполученні: «корисні копалини»?

-- Чому корисні людині гірські породи назвали «копалинами»? (Вони необхідні людині гірські породи вона видобуває, викопуючи їх з-під земної поверхні або копаючи на земній поверхні.)

Місце, де залягають у великій кількості корисні копалини, називають родовищем. В Україні є родовища кам'яного вугілля, залізної руди, крейди, вапняку, граніту, піску, торфу, нафти та природного газу. Більшість корисних копалин залягають глибоко під землею. І перш ніж добути, їх потрібно знайти.

-- Люди якої професії шукають корисні копалини?

Пошуки корисних копалин -- справа геологів. Це надзвичайно цікава й важка професія. Вона потребує сміливості, витривалості знань. Геологи збирають зразки різних порід, досліджують їх і позначають на карті місце, де їх знайшли. Потім розвідують, чи багато там корисних копалин. І лише тоді на зміну геологам приходять люди, які починають видобувати корисні копалини.

Родовища корисних копалин залягають у надрах на різній глибині. Щоб добути ті, що залягають неглибоко під землею, риють величезні ями -- кар'єри. У кар'єрах корисні копалини видобувають відкритим способом. Там працюють потужні машини -- бульдозери, екскаватори, якими викопують корисні копалини. Потім їх вантажать на автомашини. У кар'єрах видобувають вапняк, глину, пісок, тощо.

Для того, щоб добути корисні копалини, які сховані глибоко під землею будують шахти або бурять свердловини. Сучасні шахти схожі на підземні заводи. Щоб побудувати шахту, спочатку викопують глибокий колодязь, де встановлюють кабіни, у яких піднімаються й спускаються люди, машини. Від колодязя відходять коридори -- штреки, де видобувають корисні копалини, які потім піднімають на поверхню. У шахтах видобувають кам'яне вугілля, а в свердловинах -- нафту й природний газ.

Вивчаючи тему «Різноманітність живих організмів. Значення рослин у природі та житті людей. Види рослин» на етапі вивчення нового матеріалу ми запропонували таке поєднання методів та прийомів навчання:

1. Робота в зошиті з друкованою основою з елементами бесіди з метою формування уявлення про різноманітність живих організмів.

Усі живі організми поділяються на 5 великих груп, які називаються царствами: віруси, дроб'янки, рослини, тварини, гриби. (Учитель записує назви царств на дошці.)

— У зошиті з друкованою основою на с. 31 зображено царства живої природи. Розгляньте їх. Дайте назву тим, які ви впізнали, і підпишіть їх.

1 -- дроб'янки	2 -- рослини
3 -- тварини	4 -- гриби

-- Яке царство не зображено на малюнках? (Віруси.)

-- Чи схожі між собою рослини, тварини, гриби, дроб'янки? Чим вони відрізняються? (Представники всіх царств живих організмів відрізняються між собою зовнішнім виглядом.)

-- Чому ж їх усіх віднесли до живої природи? (Бо всі вони народжуються, ростуть і розвиваються, дихають, живляться, розмножуються й відмирають.)

-- Сьогодні ми почнемо вивчати одне з царств живих організмів. А щоб дізнатись яке, відгадайте загадки. (Учитель виставляє на дошці зображення відгадок.)

Голки має коротенькі, всім знайомі ці гілки, й шишки довгі, як свічки. (Ялина)

Сидить Марушка в семи кожушках хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)

Сонечко в траві зійшло, усміхнулось, розцвіло, потім стало біле-біле і за вітром полетіло. (Кульбаба)

У вінку зеленолистім, у червоному намисті видивляється у воду на свою хорошу вроду. (Калина)

-- До якого царства живих організмів належать ялина, цибуля, кульбаба, калина? (Ялина, цибуля, кульбаба, калина належать до царства рослини.)

-- Які ще рослини вам відомі? Назвіть їх.

2. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про значення рослин у природі та житті людини.

Рослини нас супроводжують і оточують скрізь: озиваються згори шумом листя, милують око маленькими квіточками, грають хвилями колосків на полі, тягнуться до світла на підвіконнях, прикрашають святкові столи.

-- Поміркуймо, чому рослини називають зеленим дивом Землі.

-- Пригадайте, який газ необхідний для дихання живим організмам. Який газ виділяють живі організми під час дихання? (Для дихання живим організмам потрібний кисень.)

Під час дихання живі організми виділяють вуглекислий газ. Тобто кількість кисню в повітрі мала б зменшуватись, а вуглекислого газу -- збільшуватися. Проте цього не відбувається.

-- То чому ж кількість кисню у повітрі не зменшується? Звідки він надходить у повітря? (Кисень утворюють зелені рослини.)

-- Уявіть, що на Землі зникли всі рослини. Що станеться тоді? У повітрі не стане кисню, бо його виділяють рослини. Тоді зникнуть усі живі організми на Землі, бо для дихання їм необхідний кисень. Отже, рослини є зеленим дивом Землі, тому що вони виділяють у повітря кисень.

-- Яке значення мають рослини в природі та житті людини? Рослини є кормом для тварин, продуктами харчування людини, з них виробляють тканину, меблі, папір тощо.

-- Назвіть рослини, які людина використовує для харчування. (Пшениця, квасоля, соняшник, картопля, кукурудза, морква, горох тощо.)

-- З яких рослин виробляють тканину? (Льон, бавовник.)

-- З яких рослин виробляють меблі? (Сосна, бук, береза, дуб, горіх та ін.)

-- Які рослини використовують у медицині? (М'ята, звіробій, малина, тощо.)

-- Які рослини милують наші очі своєю красою? (Тюльпани, айстри та ін.)

Справді, наше життя неможливо уявити без рослин. Рослини дають майже все необхідне для життя людині: кисень, їжу, одяг, будівельні матеріали та багато іншого. Без рослин не було б і тварин, адже частина їх живиться рослинами.

3. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про види рослин та їх різноманітність.

-- Розгляньте рослини, зображені на с. 107 у підручнику. Прочитайте, як вони називаються. (Ромашка лікарська, ромашка без'язичкова, ромашка непахуча.)

Як ви зауважили, назва рослин складається з двох слів.

-- Порівняйте ці рослини. Чи схожі вони? Чим? (Усі рослини мають квіти з білими пелюстками, розсічені листки, прямостоячі стебла.)

Оскільки ці рослини схожі між собою, то в їх назві є спільне слово -- «ромашка».

-- Чи відрізняються ромашки між собою? Чим? (Ромашки відрізняються формою квітів, розміром і формою листків.)

Оскільки ці рослини мають відмінні ознаки, то другі слова в назвах різняться. Це слово вказує вид ромашки -- «лікарська», «без'язичкова», «непахуча». Назва виду є власним іменем рослини, і вона стоїть на другому місці. Рослини різних видів відрізняються між собою, а рослини одного виду схожі між собою.

Світ рослин дуже різноманітний. Є рослини-карлики, а є рослини-гіганти. Найвищі у світі дерева -- евкаліпти (Австралія). Їх висота сягає до 162 м. Найдовше листя в пальми, що росте в Америці. Його довжина досягає 30 м. Найтовстіше дерево -- баобаб (Африка). Потрібно 50 чоловік, щоб охопити його стовбур. Найбільшу квітку має раффлезія (Індонезія), її маса -- 6 кг, а розміри (діаметр) -- до 1 м. Усього на Землі налічується близько 500 тисяч видів рослин. Щоб розрізняти ці рослини вчені й присвоїли їм назви, які складаються з двох слів. Як ми вже зазначали, друге слово є назвою виду рослини.

4. Практична робота з метою формування уміння розрізняти рослини.

-- Розгляньте кімнатні рослини, які ростуть у класі. Чи є серед них рослини одного виду? Які? Доведіть, що ці рослини належать до одного виду.

-- Скільки рослин різних видів є в класі?

-- Доведіть, що вони належать до різних видів.

На етапі закріплення знань учнів ми скористалися завданнями із зошита з друкованою основою (с. 32-33):

З'єднайте стрілками, що виготовляють із рослин.

Сосна	¦ ¦	Олія
Картопля	¦ ¦	Тканина
Льон	¦ ¦	Папір
Соняшник	¦ ¦	Борошно
Цукровий буряк	¦ ¦	Цукор
Пшениця	¦ ¦	Крохмаль

На малюнку зображено 10 рослин. Запишіть в кружечку номер, що відповідає назві рослини.



1. Мак дикий. 6. Суниця лісова.

2. Дуб звичайний. 7. Пшениця звичайна.

3. Кульбаба лікарська. 8. Кукурудза цукрова.

4. Горох посівний. 9. Цибуля ріпчаста.

5. Помідор звичайний. 10. Виноград культурний.

Під час вивчення теми «Розмноження квіткових рослин. Умови росту і розвитку рослин» ми використали такі методи навчання:

1. Бесіда з елементами розповіді та практичної роботи з метою формування уявлення про розмноження квіткових рослин і пристосування плодів до поширення насіння.

-- Який орган квіткових рослин найбільше приваблює око і милує своєю красою?

-- Поміркуйте, чому у багатьох рослин яскраві та привабливі квіти, які дуже приємно пахнуть. Навіщо це рослинам? (Своїм забарвленням і запахом квіти рослин приваблюють комах.)

-- Яких комах ви бачили на квітах влітку? Що вони роблять на квітах?

Від квітки до квітки сонячної пори перелітають бджоли, джмелі, метелики. Порпаючись у квітках, комахи не тільки живляться солодким нектаром, на їхнє волохате тіло чіпляються дрібненькі кульки пилку. Комаха перелетіла на іншу квітку і перенесла на неї пилок, тобто відбулося запилення. Лише із запиленої квітки утворюється плід із насінням.

-- Більшість із вас може описати великі, гарні, яскраві квіти яблуні, соняшника, маку. А чи привертали вашу увагу квіти пшениці, дуба, берези, ліщини, кукурудзи?

Квіти у цих рослин малі, непомітні, без запаху і нектару, тому комахи до них байдужі. Як же відбувається запилення квітів у цих рослин? Тут на допомогу приходить вітер. Він колише квітами, підхоплює легкий пилок і переносить його з квітки на квітку.

Отже, після запилення з квітів розвиваються плоди з насінням. Запилення відбувається за допомогою комах і вітру.

-- Пригадайте, для чого рослина утворює насіння? (Із насіння виростають нові рослини, тобто за допомогою насіння рослини розмножуються.)

-- Розгляньте плоди горіха, яблуні, маку, квасолі, горобини, клена. (Вчитель демонструє розколотий горіх і розрізане яблуко, щоб видно було, що всередині міститься насіння.) Поміркуйте, яке значення мають плоди у житті рослин. (У плодах міститься насіння. Плоди захищають насіння від пошкодження.)

-- Уважно розгляньте плоди, зображені у підручнику на с. 121. Яким рослинам належать ці плоди?

-- Які вирости є у плодів клена, ясена, кульбаби, череди і лопуха? (Плоди кульбаби мають парашутики, клена і ясена -- крильця, лопуха і череди -- гачечки.)

-- Щоб дізнатися, для чого насінню парашутики і крильця, проведемо дослід. Одночасно опустимо плід клена з крильцями і плід клена без крилець.

-- Що ви побачили? (Плід без крилець падає безпосередньо під тим місцем, де його опустили, а з крильцями відлітає на деяку відстань.)

-- То для чого потрібні крильця і парашутики? (Завдяки парашутикам і крильцям вітер підхоплює насіння і переносить його на значні віддалі, розселяючи тим самим рослини.)

Пригадайте свої спостереження за тваринами. На шерсті собак, корів, овець часто можна побачити плоди череди, лопуха тощо.

-- Що допомагає плодам череди і лопуха міцно триматися за шерсть тварин? (Плодам допомагають тримаються гачечки. Тварини розносять ці плоди далеко від того місця, де вони росли.)

-- Але у горобини і обліпихи немає ні гачечків, ні парашутиків, ні крилець. Що ж сприяє поширенню насіння цих рослин? (Соковиті, яскраві й смачні плоди горобини та обліпихи здалеку приваблюють птахів, які їх поїдають. У шлунку насіння не руйнується і разом із послідом розноситься далеко від рослини, на якій воно утворилося.)

Дуже цікаве пристосування до поширення насіння має рослина з дивною назвою -- скажений огірок, яка росте на півдні України. Якщо доторкнутись до достиглого плоду, який нагадує невеликий огірок, то миттю плід відокремлюється і на відстань до 6 м випорскує струмінь слизу з насінням.

Отже, хоча рослина і не може пересуватися, проте її насіння завдяки плодам розноситься на великі відстані. Іноді рослини стають справжніми мандрівниками. Наприклад, подорожник потрапив в Америку, де його раніше не було, причепившись до взуття людей, які приїхали з Європи. Індійці назвали подорожник «слідом білої людини».

Таким чином, значення плоду для рослини полягає не тільки в тому, щоб захищати насіння від пошкодження. Плід сприяє поширенню насіння на значні віддалі і розселенню рослин на значних територіях.

2. Бесіда з елементами розповіді і виконанням практичної роботи з метою формування уявлення про умови проростання насіння та умови росту й розвитку рослин.

-- Виконайте практичну роботу, описану у підручнику на с. 122.

Розглянувши будову насіння ви переконалися, що воно містить зародок майбутньої рослини. Якщо створити насінині сприятливі умови, вона проросте.

-- Розглянемо результати дослідів, які ви провели вдома. У якому досліді проросло насіння? (Насіння проросло у першому досліді.)

-- Прочитайте, які умови є у цьому досліді? (Вода, тепло, повітря.)

-- Чому в інших дослідах насіння не проросло? (Йому не вистарчало тепла, вологості або повітря.)

(Як підсумок бесіди вчитель записує на дошці схему.)

Для проростання насіння потрібні:

тепло вода повітря

-- Розгляньте малюнок у підручнику на с. 122. Що відбувається, якщо посіяти насіння в ґрунт? (Насіння проростає, якщо його посіяти в ґрунт.)

-- Який орган з'являється першим? (Першим з'являється корінь.)

-- Чому першим з'являється корінь? (Щоб вбирати з ґрунту воду, потрібну для росту і розвитку рослини.)

-- Що з'являється потім? (Потім з'являється стебло із зеленими листочками, які тягнуться до світла.)

-- Що з'являється потім? (Квіти.)

-- Що утворюється із квітів? (Із квітів утворюються плоди з насінням, яке знову дасть початок новим рослинам.)

-- Поміркуйте, чи достатньо для того, щоб рослина виросла та утворила плоди з насінням тільки тепла, води і повітря. Для цього потрібно пригадати, як живляться рослини.

Рослини живляться поживними речовинами, які вони самі утворюють у листках з води і вуглекислого газу на світлі. Отже, для росту і розвитку рослин потрібне світло.

-- Як ви думаєте, у якому випадку рослина буде краще розвиватися, коли її посадити у пісок чи у родючий ґрунт?

Проведіть вдома такий дослід із насінням квасолі, яке у вас проросло, і ви переконаєтеся, що краще буде рости і розвиватися рослина із проростка, посадженого у родючий ґрунт багатий на мінеральні солі.

(Як підсумок бесіди вчитель записує на дошці схему).

Для росту і розвитку рослин потрібні:

тепло вода повітря родючий ґрунт світло

3. Бесіда з елементами розповіді та практичної роботи з метою формування уявлення про розмноження рослин коренем, стеблом, листками.

-- Яке значення має насіння у житті квіткових рослин? (Квіткові рослини розмножуються насінням, тобто з насіння виростає нова рослина.)

Проте є такі рослини, які розмножуються не тільки насінням, але й за допомогою інших органів: стебла, листка, кореня. Давайте подумки перенесемося в сад. Там, крім плодових дерев, вирощують також кущі: смородину, порічки, аґрус.

-- Пригадайте, можливо, хтось бачив, як розмножують смородину? Що для цього роблять?

Щоб виростити новий кущ смородини, потрібно від старого куща відрізати гілочку (частину стебла завдовжки 15-20 см), яку ще називають живцем. (Учитель демонструє живці смородини.) Якщо живець посадити у ґрунт, він пустить коріння, і через деякий час виросте новий кущ смородини. Отже, смородину можна розмножувати за допомогою живця.

Частинами стебла (живцями) розмножують виноград, порічки, аґрус. Із живця можна виростити дерева -- тополю, вербу; багато кімнатних рослин -- традесканцію, пеларгонію тощо.

А ось перед нами ділянка з полуницями і суницями. Рано навесні вони росли рядочками. А восени утворився суцільний килим із рослин.

-- Як розмножились суниці і полуниці?

Вони розмножились за допомогою тонких повзучих стебел -- вусів. (Учитель пропонує учням розглянути ілюстрацію в підручнику.) Вуса відростають від кущів. На кінці вуса утворюється маленький кущик, який пускає коріння. За допомогою повзучих стебел розмножується багато інших рослин, наприклад, жовтець повзучий, живучка повзуча.

Продовжимо подорож садом. Уявимо перед собою зарості малини.

-- Звідки взялося стільки рослин, адже минулого року тут посадили лише п'ять рослин?

Малина розмножилася за допомогою кореневих паростків, які виростають із бруньок, що утворюються на коренях. (Учитель демонструє кореневий паросток малини.) Так розмножується ожина, вишня, слива.