Рефлексотерапія

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Кафедра реабілітаційної медицини

Рефлексотерапія

Курс за вибором

для студентів вищих медичних закладів освіти України

Навчальний посібник

В.П. Лисенюк

В.О. Фадєєв

О.М. Головчанський

Київ - 2001

Зміст

Передмова

Пунктурна рефлексотерапія: акупунктурні зони, способи їх стимуляції, біоритмологічні аспекти акупунктурної дії

Механізми дії акупунктури

Акупресура

Термопунктура

Вакуумне подразнення рефлексогенних зон

Поверхнева багатоголкова акупунктура (ПБА)

Електрорефлексотерапія

Лазеропунктура

КВЧ-пунктура

Методи рефлексодіагностики

Аурикулодіагностика

Тест Акабане

Метод Накатані

Правила вибору точок акупунктури при лікуванні пацієнтів

Мануальна рефлексотерапія: сучасні положення мануальної медицини, мануальна діагностика та терапія

Мануальні методики мязової корекції

Аутомобілізація та аутостабілізація

Профілактика біомеханічних порушень хребта і суглобів

Список рекомендованої літератури

Додаток 1. Короткий довідник з локалізації корпоральних точок акупунктури

Додаток 2. Аурикулярні акупунктурні зони

Додаток 3. Російсько-український словник спеціальних термінів

Передмова

Посібник створювався відповідно до Програми курсу за вибором "Рефлексотерапія" для студентів вищих медичних закладів освіти України. Сподіваємося, що цей посібник зацікавить також студентів педагогічних, фізкультурних та інших медичних закладів освіти, а також тих лікарів, які цікавляться рефлексотерапією.

Посібник сприятиме обізнаності читачів з можливостями рефлексотерапії, ознайомить їх з основними концепціями та методами сучасної рефлексотерапії, допоможе практично засвоїти важливі для практичної діяльності підходи та методи лікування хворих.

Відновлювальне лікування, комплементарна медицина, не медикаментозні методи лікування, реабілітаційна медицина - ці ще не зовсім звичні для лікарського загалу поняття поступово набувають популярності серед лікарів та пацієнтів. Такі методи як рефлексотерапія, мануальна терапія, фітотерапія, гомеопатія, нутріціологія, психосоматична терапія все більшою мірою залучаються до комплексного лікування та реабілітації хворих. Доведено, що ці методи часто дають змогу зменшити дозування фармакологічних препаратів, дозволяють підвищити ефективність традиційного лікування, зменшити кількість його побічних впливів.

В основі розвитку і застосування цих "природних" способів лікування та реабілітації є свідоме і цілеспрямоване зміцнення та оптимізація реакцій саногенезу - системи захисно-пристосувальних механізмів боротьби з хворобою, одужання і підтримки здоровя - цієї антитези патогенезу. В поняття саногенезу включають процеси реституції, регенерації, компенсації ушкоджених структур та функцій організму, а також імунітет.

Організм реагує на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі як цілісна система, спрямована на самозбереження та самовідтворення, завдяки діяльності трьох потужних інтегративних систем: нервової, ендокринної та імунної. Оптимальне функціонування найважливішої з них - нервової забезпечується адекватною аферентною інформацією від ентерорецепторного, проприорецепторного та екстерорецепторного апарату. Модулюючи відповідним чином потік аферентних імпульсів, ми отримуємо змогу модифікувати і роботу нейроендокринної і імунної систем, впливати на перебіг саногенетичних реакцій організму у бажаному напрямку. Звичайно, система модулювання аферентної імпульсації повинна бути максимально диференційованою і точною як по топографії рецепторних полів, що стимулюються, так і по різноманіттю і силі стимулюючих подразнень. На цій ідеї побудовано потужне і розгалужене дерево сучасної рефлексотерапії, яке містить в собі власне акупунктурну терапію, фізіотерапію з бальнеологією, що можуть виступати в ролі зональної рефлексотерапії, або фізіопунктури, мануальну та кінезитерапію.

Крім нервово-рефлекторних механізмів, дія пунктурної рефлексотерапії опосередковується і низкою гуморальних факторів. Поштовхом для розвитку акупунктури у 70 рр. ХХ ст. стало відкриття у центральній нервовій системі ендогенних опіоїдів (ендорфінів, енкефалінів, динорфінів). Виявилося, що голковколювання сприяє віділенню цих речовин в організмі і цим самим тамує біль. Ендогенні опіоїди благотворно діють і на емоції людини. Нині хірурги проводять деякі оперативні втручання під акупунктурним знеболюванням, або комбінують його із звичайним наркозом, зменшуючи у такий спосіб витрату наркотичний препаратів. Ефективна дія ПРТ при багатьох інших соматичних і вісцеральних захворюваннях зумовлюється й виділенням багатьох інших медіаторних та гормоноподібних речовин. Деякі з них стимулюють діяльність імунної системи. Цим пояснюється дієвість ПРТ при лікуванні багатьох запальних та алергічних захворювань.

Мануальна терапія модифікує аферентну, головним чином пропріоцептивну, імпульсацію через активне втручання на рівні сегментарних нервових зв'язків та лікуванням захворювань рухової системи, в тому числі зворотних порушень у суглобах.

Автори.

Пунктурна рефлексотерапія: акупунктурні зони, способи їх стимуляції, біоритмологічні аспекти акупунктурної дії

В медицині існує велика кількість методів лікування, які не відносяться до фармакотерапії та хірургії і які входять складовою частиною, або примикають до фізіотерапії та інших не медикаментозних медичних систем. Це, наприклад, масаж, електростимуляція, голкотерапія, локальне знеболювання, мануальна терапія, теплові процедури і кріотерапія, вакуум терапія, кінезитерапія тощо. Загальний принцип усіх перерахованих методів лікування це рефлекторна дія, котра подразнює чутливі рецептори в певній зоні (наприклад, в зоні локалізації болю, або інших розладів), викликаючи рефлекторну відповідь організму. Тому ми можемо назвати це "рефлексотерапією". На сьогоднішній день детально вивчені механізми рефлексотерапії, починаючи від аксон-рефлексу і сегментарного рівня і закінчуючи лімбіко-ретикулярним комплексом.



Рис. 1. Схема місцевої, сегментарної та загальної реакції організму на голковколювання (за О.М. Вейном).

На відміну від рефлексотерапії у вищенаведеному сенсі, пунктурна рефлексотерапія (ПРТ) то є дія різноманітними фізичними і хімічними факторами на так звані точки акупунктури.

Точки Акупунктури (ТА) - це обмежені за розмірами, але певні за анатомічною локалізацією ділянки шкіри і підлеглих тканин, на які спрямовані різноманітні впливи фізичними або хімічними факторами з діагностичною, лікувальною оздоровчою чи дослідницькою метою. (В бойових мистецтвах можливе використання ТА з метою ураження людини). ТА описані, вивчені і використовуються східною медициною здавна (відомі письмові джерела налічують більше двох тисяч років).

Західна медицина також використовує рефлексогенні зони з діагностичною (наприклад зони Захарїна-Хеда), та терапевтичною метою (шийно-комірцева, попереково-крижова зони в фізіотерапії).

Властивості ТА

ТА це певні морфологічні (проте без специфічним морфологічних структур) утворення в шкірі та нижче розташованих тканинах, вони мають однакову анатомічну локалізацію незалежно від статі, раси, особливостей конституції темпераменту та ін. Більш того, після оперативного чи травматичного пошкодження з часом ТА відновлюються. Вони не локалізуються нашими органами чуття, органолептично. ТА має площину до 10 мм2 (зона рефлекторного впливу).

В ТА більше пухкої сполучної тканини.

В них виявлено численні нервові гілки та їх розгалуження у дермі, підшкірній жировій клітковині, мязах та сухожиллях, які пов'язані з кровоносними судинами, та лімфатичними вузлами. Скупчення нервових закінчень з рецепторними та ефекторними властивостями.

В ТА підвищена кількість різного виду рецепторів (тактильні тільця, кінцеві колби, гломуси), а також гладеньких мязових волокон. Тому вона є більш чутливою до подразнення ніж поруч розташовані тканини.

Над зоною ТА більш тонкий шар епідермісу, більш тонкі колагенові волокна, є спіралеподібні судинні сітки, оточені безміеліновими холінергічними волокнами.

В зоні ТА у 2-3 рази підвищена концентрація опасистих клітин, гепариноцитів, клітин, що містять гістамін порівняно з оточуючими їх тканинами.

Підвищений обмін речовин, поглинання кисню.

Більш високий електричний потенціал, порівняно з оточуючими тканинами.

Над ТА спостерігається знижений електроопір шкіри.

В ТА більш потужне інфрачервоне випромінювання.

Проекції ТА на поверхні шкіри мають розміри в декілька квадратних міліметрів (аурикулярні ТА за площиною менші порівняно з корпоральними).

ТА виявляються з моменту народження і розташовуються ідентично у різних індивідуумів.

Візуально ТА не відрізняються від поруч розташованих ділянок шкіри.

В проекції ТА в більшості випадків пролягає нерв, артеріола, вена (які часто перфорують фасцію) або лімфатична судина з оточуючими їх нервовими сплетіннями.

Класичних точок, розташованих по ходу меридіанів - 361.

Японські лікарі, як більш прагматичні, здебільшого використовують близько 100 ТА.

Накопичивши багатий досвід вивчення діагностичних та терапевтичних властивостей ТА східні лікарі розробили теорію застосування ТА з діагностичною і лікувальною метою. Ця теорія базується на пятьох основних концепціях акупунктури. Незважаючи на архаїчність, східні концепції та правила акупунктури можуть бути корисними сучасному лікареві як на етапі діагностичного обстеження хворого, так і на етапі лікування.

Концепція Інь-Ян.

До Інь ми відносимо предмет, явище, функцію чи орган, який має наступні ознаки: нижнє, важке, інертне, темне, холодне, внутрішнє, щільне, вологе, жіноче, матеріальне і т.п.

До Ян ми відносимо предмет, явище, функцію чи орган, який має протилежні ознаки: верхнє, легке, рухливе, світле, гаряче, зовнішнє, порожнисте, сухе, чоловіче, функціональне і т.п. Ні інь ні ян не бувають абсолютними. В кожному явищі інь є, бодай в зародку, частинка ян і навпаки. Стабільність і гармонія в світі, в природі, і здоровя в організмі можливі лише за умови гармонійної рівноваги і взаємопідтримки інь і ян. Тому причина виникнення і розвитку хвороби - порушення рівноваги між інь і ян в організмі, часто під впливом шкідливих зовнішніх факторів. Симптоми і синдроми хвороб відносяться або до інь або до ян, залежно від переваги одного чи другого компонента в клінічній картині захворювання.

Концепція У-сін. Концепція п'ятьох стихій, п'ятьох першоелементів.

С точки зору традиційної китайської медицини усе різноманіття предметів та явищ у природі, Всесвіті можна звести до панування і взаємодії п'ятьох першоелементів та шести стихій. Першоелементи це Дерево, Вогонь, Земля, Метал, Вода. Стихії це Вітер, Тепло, Спека, Сухість, Вологість, Холод. Оскільки людина є невід`ємною часткою і створінням Всесвіту, то ці ж самі стихії та елементи існують і взаємодіють в її організмі. Серед внутрішніх органів обрано дванадцять, с точки зору східних медиків найважливіших, і віднесено їх до певних першоелементів з огляду на подібність їх властивостей, на думку східних лікарів, до властивостей цих першоелементів. (див. Таблицю 1, Рис. 2). До Дерева відносяться печінка та жовчний міхур, до Вогню - серце та тонка кишка, до цього ж елемента відносяться також два штучних органи східної медицини потрійний обігрівач та перикард, які доцільно асоціювати з ендокринною системою та вегетативною нервовою системою, що регулює тонус судин відповідно. До Землі належать селезінка-підшлункова залоза та шлунок, до Металу - легені та товста кишка, до Води - нирки та сечовий міхур. Ці першоелементи впливають одне на одне та взаємодіють за певними правилами. Графічно взаємозв'язок і взаємодія внутрішніх органів між собою показані на малюнку (стор. 7).

Концепція щільних та порожнистих органів - Чжан-Фу.

До кожного з першоелементів відносяться, як бачимо, по два органи. Один з них щільний (іньський, чжан орган), другий порожнистий (янський, фу орган). До органів чжан віднесено печінку, серце, перикард, селезінку-підшлункову залозу, легені та нирки. Вважається, що вони очищують перерозподіляють, зберігають та концентрують життєву енергію, тобто вони є акумуляторами енергії. До фу органів належать жовчний міхур, тонка кишка, потрійний обігрівач, шлунок, товста кишка та сечовий міхур. Вони виконують функцію травлення, всмоктування та виділення, тобто вони споживають енергію. Для більш повної відповідності цієї східної "фізіології" потребам клініки, до чжан органів було приписано і додаткові функції. Наприклад легені, крім забезпечення функції газообміну, іще "відповідають" за стан шкіри і її придатків. Серце, крім функції насосу, що жене кров по судинах, іще "відповідає" за інтелект, вищу нервову діяльність, емоційну сферу. Нирки, крім сечовиділення, також "відповідають" за здоровя та функціонування прокреативних органів. І т.п. Таким чином утворюється досить деталізована та складна система взаємодій внутрішніх органів із взаємостимулюючим та гальмівним впливом одне не одне. Вираховування цих непростих взаємовідношень дозволяє створювати терапевтичні комплекси, що є адекватними до ступеню розладу функцій того чи іншого органа і цілого організму.

Концепція каналів Цзін-Ло.

Канали відомі близько тисячі років. Ця концепція тісно пов'язана з теоріями інь-ян, у-сін та чжан-фу. Стародавня східна медицина виходила з того, що організм є цілісним, і центром цього органічно цілісного утворення є "головні органи", які пов'язані з іншими частинами тіла і зі шкірою за допомогою цзін-ло (канали, лінії, в Європі їх прийнято називати "меридіани"). Спочатку було відомо десять меридіанів, а згодом до них долучили два меридіани перикарда та потрійного обігрівача, які не мають аналогів у західній медицині, а є скоріше, функціональними системами, "функціональними колами", що об'єднують функції інь і ян усього організму. Такі ж об'єднуючі функції мають і непарні передній та задній серединні меридіани, які було впроваджено пізніше. Вважається, що ТА, розташовані на даному меридіані, мають внутрішній зв'язок зі своїм органом. А органи в свою чергу створюють взаємний вплив на їх функціональну активність, стимулюючи, підсилюючи, чи обмежуючи, гальмуючи активність одне одного.

Всі 12 парних меридіанів зв'язані між собою послідовним проходженням життєвої енергії Чі, у відповідності з циркадіанними біологічними ритмами активності певних органів і систем організму. До понять "меридіан", "канал" не варто ставитись тільки як до умовних ліній, що зєднують певні точки. Це складна, еволюційно обумовлена функціональна система, в основі якої лежать вісцеро-вісцеральні, сомато-вісцеральні, вісцеро-соматичні та сомато-соматичні звязки. Меридіан - це багатофункціональна, багатоморфологічна, багатошарова, стереоструктурна гомеостатична система.

Крім ТА розташованих на меридіанах є ще позамеридіанні, "нові", ситуаційні (ши сюе) точки а також ТА численних мікроакупунктурних систем, наприклад корейська система Су-Джок, мікроакупунктурні системи вушної раковини, райдужної оболонки ока, стоп і т.п.

Концепція Чі.

Уява про функціонування органів та систем спирається на вчення східних лікарів про внутрішнє середовище організму, в поняття якого входять: субстанція Чін, життєва енергія Чі, кров Сюе, органічні рідини, тілесні соки Цзінь-є, та духовне начало Шень.

Матерія (інь) метаболізуєтя, перетворюється у живі клітини, органи і організми завдяки специфічній енергії Чі. Цю енергію (природжена чі) зигота отримує від гамет з організму батьків, далі плід живиться енергією від матері а після народження джерелом постачання чі є вода, їжа, повітря та енергетичне випромінювання всесвіту (зовнішня, набута чі).

Кожний внутрішній орган, в процесі життєдіяльності виробляє свою чі, яка циркулює по каналах-меридіанах, перетікаючи з одного до другого на протязі доби. У разі порушення циркуляції чі по каналах, або появи дисбалансу (надміру чи браку) чі внаслідок дії хвороботворних стихій і виникають хворобливі стани та захворювання.

Таким чином терапевтичні маніпуляції можна звести до процедур додавання чі там де її мало, і розсіювання надміру чі (в тому числі і нечистої, хворобливої чі) там де її накопичилось забагато з метою врівноваження співвідношення інь та ян, гармонізації взаємного впливу внутрішніх органів, що відносяться до певних першоелементів, і у такий спосіб відновлення здоровя

Таблиця 1 Відповідність пятьох першоелементів внутрішнім органам, станам організму, предметам та явищам природи

Пять елементів	Дерево	Вогонь	Земля	Метал	Вода
Паренхіма-тозні органи	Печінка	Серце	Селезінка - підшлункова залоза	Легені	Нирки
Порожнисті органи	Жовчний міхур	Тонка кишка	Шлунок	Товста кишка	Сечовий міхур
Органи чуття	Очі	Язик	Рот	Ніс	Вуха
Види тканин	Мязи, сухожилля	Серце	Сполучна тканиниа	Шкіра, волосся	Кістки
Емоції	Гнів (крик)	Радість (сміх)	Роздуми (спів)	Туга (плач)	Страх (стогін)
Смакові якості	Кислий	Гіркий	Солодкий	Гострий, пікантний	Солоний
Виділення, секрети тіла	Сльози	Піт	Слина	Мокротиння	Сеча
Пори року	Весна	Літо	Кінець літа	Осінь	Зима
Напрямки	Схід	Південь	Центр	Захід	Північ
Ушкоджуючі стихії	Вітер	Спека	Вологість	Сухість	Холод
Трансформації	Народження	Розвиток, ріст	Зміни, перетворювання	Вянення	Збереження, спокій
Кольори	Блакитний	Червоний	Жовтий	Білий	Чорний
Планети	Юпітер	Марс	Сатурн	Венера	Меркурій



Рис. 2. Взаємозвязок пяти першостихій (першоелементів).

Одинарні стрілки позначають породжуючий, підсилюючий вплив стихій.

Подвійні стрілки позначають обмежуючий, деструктивний вплив стихій.

Механізми дії акупунктури

Європейська медицина, досліджуючи фізіологічні процеси та патогенез захворювань, воліє використовувати конкретні морфологічні, фізіологічні, біохімічні категорії. Тому і численні теорії, що прагнуть пояснити механізм дії акупунктури, здебільшого приділяють увагу якійсь одній стороні її дії.

До таких належать, наприклад, теорія тканинної терапії, згідно якої основними факторами впливу при дії на акупунктурні точки за допомогою акупунктури є некрогормони та продукти білкового розпаду, що зявляються під час травмування тканин у місці введення голки.

Хіміко-гуморально-невральна концепція Й. Омури ведуче значення у опосередкуванні дії акупунктури на організм надає простагландинам, які відіграють провідну роль у нормалізації мікроциркуляції і нормальному функціонуванні так званої васкулонейромоторної одиниці.

Однак природа терапевтичного ефекту при дії на рецепторні поля точок акупунктури є значно більш складною ніж ті локальні зміни, що відбуваються у точці введення голки, чи впливу іншого фактору подразнення. Серед теорій дії акупунктури, які беруть до уваги біль інтегративні, узагальнюючі механізми дії слід назвати електричні теорії. Електричний струм, що виникає під час введення голки у тіло, виявляє лікувальну дію у зв'язку із явищами резонансу. Тобто при співпаданні довжини хвилі та частоти коливань біострумів, що утворюються, з аналогічними показниками тканин хворого органа. Крім того зміна електричного заряду у місці введення голки виявляє вплив на електричний заряд усього організму. Потенціал, що зявляється у місці введення голки (електрохімічна реакція металу голки із електролітним середовищем тканинної рідини) розповсюджується по ходу меридіана і стає додатковим подразником первинної точки впливу та тих точок, що розташовані далі по ходу каналу. Цікаво, що різні метали утворюють різний електрохімічний та термоелектричний потенціал у іонному середовищі: золота голка діє як катод, а ніхромова та срібна - як анод. Сучасні дані про п'єзоелектричні властивості колагенових волокон та інших структурних білків організму дозволяють припускати існування електричних явищ і під час точкового масажу.

Біоелектричні та інформаційно-електричні теорії. З біофізичної точки зору організм являє собою енергетичну систему в існуванні якої величезне значення мають електричні та електромагнітні процеси, що відбуваються як у довколишньому середовищі, так і в середині організму, а також на їх стику В.Г. Вогралик, М.В. Вогралик, 1988). Не підлягає сумніву взаємодія енергетичного поля людини та електромагнітного поля Землі, біосфери, космічного випромінювання та ін. Вважається, що інформаційно-енергетичний обмін між мікрокосмосом (організм) та макрокосмосом (довкілля) відбувається переважно через точки акупунктури. Ю.П. Лиманський (1990) припустив, що точки акупунктури являють собою специфічну систему, здатну адекватно сприймати і передавати у мозок сигнали про зміни електромагнітних полів Землі та метеофакторів та назвав її екоцептивною чутливістю. Ця система є специфічним аферентним входом через який організм постійно контролює якісні та кількісні параметри факторів зовнішнього середовища, які можуть впливати на життєдіяльність важливих функціональних систем організму. Ця інформація у мозку інтегрується із аналогічною інформацією, що мозок отримує через систему вісцеросенсорної чутливості від внутрішніх органів, і використовується мозком для запуску адаптативних механізмів, спрямованих на послаблення чи повну компенсацію негативних змін у функціональних системах організму.

Гіпотеза про гіпнозоподібні механізми дії акупунктури не знайшла підтвердження у світлі сучасних лабораторних досліджень.

Підсумовуючи короткий огляд сучасних теорій механізмів дії акупунктури на організм, треба зупинитися на найбільш інтегративній, найбільш обґрунтованій науковими даними нейрорефлекторній теорії.

Наявність великої кількості рецепторів нервової системи у точках акупунктури пояснює першочергову реакцію на подразнення цих точок з боку нервової системи. В основі ж реакції нервової системи у відповідь на подразнення лежить рефлекс. Нервова система найбільш швидко і оперативно реагує на зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищі, порівняно із іншими регуляторно-інтегративними системами організму - ендокринною та імунною. Рефлекторний принцип регуляції функцій в організмі людини і високорозвинених тварин є універсальним фізіологічним принципом. Основна роль в механізмі опосередкування ефекту подразнення точок акупунктури належить вегетативній нервовій системі, зокрема шкірно-вісцеральним взаємодіям. Встановлено, що рефлексотерапія змінює збуджувальність нейронів мозку, стимулює синтез різноманітних біологічно активних зєднань (норадреналін, ацетилхолін, серотонін, ендорфіни та ін.) внаслідок чого активуються неспецифічні адаптаційні реакції з боку гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникового апарату, та ряд реакцій з боку сегментарної ланки вегетативної нервової системи. В результаті активуються механізми підтримки гомеостазу, оптимізації функціонування нервової, гуморальної, імунної інтегративних систем і всіх внутрішніх органів.

Окремо слід сказати про нещодавно відкритий клас нейромедиаторів та нейрогормонів - ендогенні опіоїди. Це ендогенні пептиди, які за спорідненістю до рецепторів та фармакологічною дією подібні до морфінів, але хімічно від них відрізняються. За хімічною структурою ендогенні опіоїди діляться на ендорфіни та енкефаліни, але за фізіологічною дією вони подібні.

Ендорфіни у найбільшій концентрації виявлено у гіпофізі, зокрема у передній долі, гіпоталамусі, таламусі, мезенцефальній навколо водогінній та перивентрикулярній ділянці мозку. У відповідь на гострий стрес гіпофіз секретує разом АКТГ та -ендорфін. Крім нервової системи, ендорфіни знайдено у підшлунковій залозі, плаценті, та репродуктивному тракті чоловіків. У іммуновизначальних кількостях -ендорфін є у плазмі та цереброспінальній рідині (ЦСР). При введенні у мозок, ендорфіни зв'язуються з опіоїдними рецепторами і спричиняють аналгезію, седацію, у великих концентраціях депресію дихання та міоз. Вважається, що аналгетична дія ендорфінів меншою мірою залежить від блокування передачі ноцицептивних імпульсів, ніж індукцією стану емоційного відсторонення від відчуття страждання. Ендорфіни відіграють головну гальмівну роль у контролі над афективними станами, а також над потягом до їжі, спраги та сексу. Всі ці емоційні потяги пов'язані з лімбічною нервовою системою. Внутрішньомозкове введення -ендорфінів спричиняє стимуляцію гіпоталамусу і гіпофізотропний ефект. Збільшується секреція АКТГ, СТГ, вазопресину, але зменшується секреція гонадотропних гормонів. У шлунково-кишковому тракті -ендорфін стимулює секрецію глюкагону та інсуліну, але знижує секрецію соматостатину.

Енкефаліни, другий клас ендогенних опіоїдів, діють більше як нейромедиатори та нейромодулятори. Вони у дорзальній сірій речовині та substantia gelatinosa спинного мозку пригнічують функцію нервових закінчень із П-субстанцією, і спричиняють безпосередню аналгезуючу (антиноцицептивну) дію. Знайдено енкефаліни і у надсегментарних структурах мозку у лімбічній системі, гіпоталамусі, мості, стовбурі мозку (ядра вагусу, мигдалики, locus coeruleus), середньому мозку, базальних гангліях та у чорній речовині. Енкефаліноподібні сполуки відкрито у ЦСР, мозковому шарі наднирників, у кишковому тракті (слизова оболонка, підслизові сплетіння), жовчному міхурі та підшлунковій залозі, сім'яній рідині у чоловіків.

Збільшення секреції ендогенних опіоїдів під дією акупунктури дозволяє краще зрозуміти механізм багатогранної дії рефлексотерапії на адаптивні реакції організму.

Рефлекторна відповідь нервової системи на подразнення периферійних рецепторів опосередковується на різних рівнях організації нервової системи. Локальний рівень відповіді опосередковується з мінімальним залученням нейронного апарату - аксон-рефлекс. Замикання рефлексів на сегментарному рівні побудови нервової системи вже дозволяє підтримувати соматично-вісцеральні зв'язки із залученням елементів соматичної та вегетативної нервової системи, міжсегментарних, вісцеро-соматичних та сомато-вісцеральних рівнів реакції. Уведення в дію надсегментарних, стовбурових чи коркових відділів мозку або їх сполучення дозволяє запускати загальноорганізменні адаптаційні і регенераторні реакції.

Суттєвим у розумінні механізму акупунктури є вивчення порівняльних даних філо- та онтогенезу. Оскільки шкіра та нервова тканина розвиваються з одного зародкового листка - ектодерми, між ними існує тісний функціональний зв'язок, чим можна пояснити лікувальну дію акупунктури при захворюваннях нервової системи. Але, при лікуванні внутрішніх органів, серцево-судинної та ендокринної системи не завжди достатньо стимулювати рецепти шкіри відповідних сегментів. Тут вирішальною може бути дія на відповідний міотом чи склеротом. Це можна пояснити спільністю ембріонального походження (із мезодерми) важливих елементів внутрішніх органів - кровоносні, лімфатичні судини, елементи сполучної тканини та ін. Нормальне функціонування внутрішніх органів забезпечується не тільки його адекватною регуляцією нервовою системою, але і нормальною мікроциркуляцією. Власне дія на відповідний міомер і сприяє нормалізації мікроциркуляції. Значить, при підборі акупунктурних точок впливу має значення не тільки вибір зони впливу, а і структура тканин, що подразнюються. Це ствердження перекликається із правилами традиційної китайської акупунктури, де говориться про рівні впливу і диференцьований підхід до подразнення тих чи інших тканин організму. При гострих захворюваннях вимагалося глибоке введення голок, підгострих - середнє, а при хронічних захворюваннях - поверхневе подразнення шкіри. Застосування акупунктурних точок із урахуванням даних ембриогенезу людини є вельми перспективним. У світлі цих даних стає більш зрозумілими правила традиційної акупунктури, бо став зрозумілим механізм взаємодії дерматома, ентеромера та метамера і цілому. Починають розшифровуватися функціональні сомато-соматичні звязки, що встановилися у процесі еволюции людини: кисть-обличчя, стопа-криж та ін.

Змінюючи збуджуваність нейронів різних відділів мозку, стимулюючи синтез внутрішньомозкових медіаторів та інших біологічно активних сполук, акупунктура може не тільки блокувати передачу ноцицептивних імпульсів, але і усувати стан тривалого напруження чи збудження в різних відділах мозку, які керують такими функціями, як підтримування оптимального артеріального тиску, тонусу не покресленої м'язової тканини, гормональної секреції та ін.

Ефективність рефлексотерапії не тільки при лікуванні больових синдромів, але і гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми, безсоння, різноманітних неврозів, ендокринних розладів пов'язана із відновленням динамічної рівноваги між процесами збудження та гальмування у ЦНС, оптимізацією адаптаційних реакцій ендокринної та імунної систем, стимуляцією регенераторно-відновлювальних реакцій організму.

Номенклатура меридіанів

В Україні традиційно прижилася французька номенклатура каналів. Тому кожна ТА позначається за своєю приналежністю до певного каналу (латинські літери), та за порядковим номером її на каналі (арабські цифри). В деяких підручниках можна зустріти класифікацію каналів основану на цифровій нумерації меридіанів (римські цифри). Сучасна класифікація класичних меридіанів наводиться в таблиці 2.

Таблиця 2 Класичні меридіани

Номер меридіану	Позначення
	Українське	Китайське	Французьке	Англійське
I	Легень	Шоу-тай-інь-фей-цзін	P-Poumons	LU-Lung
II	Товстої кишки	Шоу-ян-мін-да-чан-цзін	GI-Gros Intestine	LI-Large Intestine
III	Шлунку	Цзу-ян-мін-вей-цзін	E-Estomac	ST(S)-Stomach
IV	Селезінки - підшлункової залози	Цзу-тай-інь-пі-цзін	RP-Rate-Pancreas	SP-Spleen
V	Серця	Шоу-шао-інь-сінь-цзін	C-Coeur	HT(H)-Heart
VI	Тонкої кишки	Шоу-тай-ян-сяо-чан-цзін	IG-Intestin Grele	SI-Small Intestine
VII	Сечового міхура	Цзу-тай-ян-пан-гуан-цзін	V-Vessie	Bl(B)-Bladder
VIII	Нирок	Шоу-шао-інь-шень-цзін	R-Rein	KI(K)-Kidney
IX	Перикарду	Шоу-цзюе-інь-синь-бао-цзін	MC-Maire du Coeur	PC(HC)-Pericardium (Heart Constrictor)
X	Трьох порожнин тіла	Шоу-шао-ян-сань-цзяо-цзін	TR-Triple Rechauffeurs	TE(TH)-Triple Energizer (Three Heaters)
XI	Жовчного міхура	Цзу-шао-ян-дань-цзін	VB-Vesicule Biliaire	GB-Gall Bladder
XII	Печінки	Цзу-цзюе-інь-гань-цзін	F-Foie	LV(LIV)-Liver
XIII	Задній серединний	Ду-май	T(TM). VG Tou Mo, Vaisseau Gouverneur	GV-Governing Vessel
XIV	Передній серединний	Жень-май	J(JM), VC Jenn Mo, Vaisseau Conception	CV-Conception Vessel

Розглядаючи ПРТ з сучасних позицій (Таб. 3, ст.12), ми зупиняємося на трьох основних компонентах терапевтичної процедури.

Місце подразнення. Це меридіанні, позамеридіанні, нові ТА, а також точки акупунктури численних мікроакупунктурних зон.

Прийом подразнення. Дозування подразнення в рефлексотерапії підкоряється фізіологічному закону Арнд-Шульца: слабе подразнення стимулює діяльність центрального аналізатора, а надмірне подразнення зменшує його активність. Тобто при стимулюючій методиці подразнення ми забезпечуємо певний потік імпульсів з ТА до центру вищий за порогів рівень. Гальмівна, розсіююча методика забезпечує набагато більший потік доцентрової імпульсації, що зменшує активність центральної ланки регуляції функцій. До прийому подразнення відносять також і різноманітні види енергії якими ми подразнюємо ТА. Наприклад механічна енергія при масажу, теплова енергія при прогріванні ТА, магнітна, електрична, електромагнітна і т.п. форми енергії. Наочно закономірності дозування подразнення подані в таблиці 1.

Момент подразнення. До моменту подразнення відносяться часові параметри лікувального сеансу, його тривалість, частоту сеансів, кількість сеансів на курс лікування тощо. Крім того професійний підхід мусить враховувати існування біоритмів функціональної активності органів і систем організму: на протязі доби діє циркадіанний ритм, крім того є місячні, сезонні, онтогенетичні ритми та ін.

Показання до застосування ПРТ

Регуляційна терапія при функціональних порушеннях органів та систем.

Протибольова терапія.

Як компонент комплексного лікування (завжди, крім реанімації). При ургентній допомозі, в реанімації, при потребі в хірургічному лікуванні ПРТ використовується не в першу чергу.

Таблиця 4 Загальні принципи дозування подразнення в ПРТ.

Ступінь	Параметри стимуляції
	Глибина проникнення	Сила подразнення	Передбачувані відчуття	Тривалість сеансу	Середня кількість ТА
Низький	Поверхнева	Мала		До 5 хв.	7 та більше
Високий	До епіцентру ТА	Середня	+	5 - 20 хв.	4-6
Середній	Глибше епіцентру (до періосту)	Велика	++	Більше 20 хв.	1-3

Таблиця 5 Рефлексогенні зони, що застосовуються в загальній рефлексотерапії

Рефлексогенна зона	Органи та системі, що реагують
Зона каротидного синуса	Серцево-судинна система
Шийно-комірцева зона	ЦНС, голова, обличчя
Зона черевного (сонячного) сплетіння	Органи черевної порожнини
Зона торако-люмбального переходу хребта	Нирки, наднирники
Попереково-крижова зона	Органи малого тазу
Паравертебральні зони посегментно: C3-Th8 - Th5-S1 - Th10-S5 -	органи грудної клітки органи черевної порожнини органи малого тазу

Більш детально локалізація корпоральних ТА наведена в короткому довіднику (див. Додаток 1.)

Приклади використання деяких ТА при окремих захворюваннях та синдромах - (див. Таблицю 10 на стор. 44).

Таблиця 6 Сегментарні точки акупунктури.

Система, функція, орган	Сигнальна точка МО (назва, локалізація)	Терапевтична точка ШУ (назва, локалізація)
Легені (Р)	P (І)-1, (Чжун-фу): Приблизно в центрі підключичної ямки між дельтоподібним та великим грудним мязами.	V (VII)-13, (Фей-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відростка Th III.
Аорта та великі судини (МС)	J (XIV)-17, (Тань-чжун): Передня серединна лінія, на рівні сосків.	V (VII)-14, (Цзює-інь-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відростка Th IV.
Серце (С)	J (XIV)-14, (Цзюй-цює): Середня лінія живота, на 6 пропорційних відрізків вище пупка.	V (VII)-15, (Сінь-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відросткаTh V.
Печінка (F)	F (XII)-14, (Ці-мень): в VI міжреберї на середньоключичній лінії.	V (VII)-18, (Гань-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відростка Th IX.
Жовчний міхур (VB)	VB (XI)-24, (Жі-ює): В VII міжреберї на середньоключичній лінії.	V (VII)-19, (Дань-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відростка Th X.
Підшлункова залоза, селезінка (RP)	F (XII)-13, (Чжан-мень): Біля нижнього краю вільного кінця ХІ ребра.	V (VII)-20, (Пі-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відростка Th XI.
Шлунок (E)	J (XIV)-12, (Чжун-вань): Середня лінія живота, на 4 пропорційних відрізка вище пупка.	V (VII)-21, (Вей-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відростка Th XII.
Ендокринна система, наднирник (TR)	J (XIV)-5, (Ші-мень): Середня лінія живота, на 2 пропорційних відрізка нижче пупка.	V (VII)-22, (Сань-цзяо-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відростка L I.
Нирки та органи сечової системи (R)	VB (XI)-25, (Цзін-мень): Біля нижнього краю вільного кінця ХІІ ребра.	V (VII)-23, (Шень-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відростка L II
Товста кишка (GI)	E (III)-25, (Тянь-шу): На 2 пропорційних відрізка латеральніше від пупка.	V (VII)-25, (Да-чан-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відростка L IV.
Тонка кишка (IG)	J (XIV)-4, (Гуань-юань): Середня лінія живота, на 2 пропорційних відрізка вище лона.	V (VII)-27, (Сяо-чан-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відростка S I.
Сечовиділення, регуляція діяльності органів малого тазу (V)	J (XIV)-3, (Чжун-цзі): Середня лінія живота, на 1 пропорційний відрізок више лона.	V (VII)-28, (Пан-гуан-шу): Перша бокова лінія спини, на рівні остистого відростка S II.

Акупресура

Акупресура (точковий масаж) являє собою механічне подразнення (натискування, пресація) в зонах (точках) з лікувальною метою. Терапевтичні ефекти акупресури мають певну схожість з дією сегментарного масажу, коли останній проводиться по зонам Захар'їна-Геда. Походження цих зон обумовлено єдністю (на рівні спиномозкових сегментів) іннервації метамерій шкіри та внутрішніх органів. Подразнюючи під час масажу екстерорецептори шкіри, пропріорецепотри м'язів, сухожиль, вегетативні переваскулярні та періостальні закінчення можна нормалізувати функцію ураженого внутрішнього органу.

Акупресуру використовують самостійно (у дітей, людям похилого віку, пацієнтам з підвищеною чутливістю, ослаблених хворих), або разом з акупунктурою, термопунктурою, прийомами мануальної терапії.

Переваги акупресури:

Доступність і економічність

Зручність для самостійної роботи лікаря

Можливе використання в ургентних ситуаціях

Обмеження акупресури:

Акупресура є компонентом комплексного лікування, де на першому місці - оптимізація способу життя, дієти, способу рухів, а далі - прийом фармакологічних засобів

Неможливість схематичного (стандартного) лікування; акупресура потребує індивідуального підбору ТА для даного хворого на кожний сеанс масажу

Лікування з використанням акупресури потребує певного часу (10--15 сеансів), оскільки терапевтичні ефекти реалізується через ланки саногенезу, які мають свою інерційність, ритмічність функціонування

Показання до використання акупресури:

Функціональні розлади серцево-судинної системи;

Захворювання органів дихання;

Захворювання органів травлення;

Захворювання органів сечополової системи;

Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта та суглобів;

Наслідки травм;

функціональні розлади ендокринної системи;

функціональні розлади вегетативної нервової системи;

ургентні ситуації (колапс, гострий біль, напад стенокардії, пароксизмальне порушення ритму серця)

Протипоказання до використання акупресури:

гострі стадії запальних процесів;

гостра стадія ревматичного артриту;

активні форми туберкульозу;

кровотечі; рани; гнійні запалення будь-якої локалізації;

хронічний остеомієліт;

захворювання шкіри, волосся інфекційної і невідомої етіології;

гостра стадія артеріального та венозного тромбозів;

варикозне розширення вен з трофічними порушеннями;

аневризма судини; гостра стадія серцево-судинної недостатності;

гостра стадія психічного захворювання.

В залежності від характеру механічної дії на точки акупунктури методику точкового масажу поділяють на два види: польцевий масаж (пальцеве чжень, шіацу) і масаж масажером з кульоподібним наконечником.

1. Методика впливу на ТА точковим масажем (акупресурою).

Необхідно одразу зазначити, що ефективність акупресури повною мірою проявляється лише при її регулярному і систематичному застосуванні.

Певною мірою, вплив на ТА починається ще в момент їх обстеження, діагностичної чи локалізаційної пальпації, як це описано раніше. В міру набуття навичок і досвіду використання акупресури, виявлення функціональних змін в шкірних і підшкірних структурах, а також визначення змін порогу больової чутливості в ТА може проводитися безпосередньо під час лікувального впливу на ТА. Точковий масаж призводить до підсилення кровопостачання як в самій ТА (за рахунок ввімкнення резервних капілярів і пов'язаних з ними нервових закінчень), так і в шкріном'язових структурах кисті, стопи і пальців, що мають особливу функціональну значущість. Імпульси від рецепторів шкіри, мязів, сухожиль, пальців приходять до кіркових аналізаторів, підкіркових структур, а також до спинного мозку, спричиняючи активацію одночасно всіх найважливіших нейроендокринних утворень і пов'язаних з ними органів. Таким чином, здійснюється свідома спрямована регуляція діяльності регуляторних систем організму.

Натискування проводять кінчиком ІІ чи ІІ пальця, чи ІІ-ІІІ пальцями зразу, притискуючи шкіру в ТА до появи незначної болючості, роблячи потім обертові рухи за бігом годинника і проти нього, з наступним просуванням до сусідньої ТА. На кистях рук можна робити акупресуру охопивши кисть чи променевозапястковий суглоб великим і вказівним пальцями відповідної руки і масуючи обрані ТА двома пальцями з долонної і тильної сторони одночасно.

Сила впливу та ТА регулюється больовими відчуттями і лежить в межах 50-100 Н. При слабій, пороговій стимуляції сила натискування становить 50-70 Н, при помірній, гармонізуючій стимуляції вона складає 70-80 Н, а при сильній, седативній стимуляції - 80-100 Н. Силу натискування треба коригувати також і з часом проведення процедури. У ранішні години а також для швидкої активації організму в екстремальних умовах - біль сильне натискування в поєднанні з швидкими (2-3 рухи на секунду) інтенсивними рухами. Перед сном, для зняття фізичного і психічного напруження, вплив має відбуватися легкими, спокійними рухами малої частот, бажано разом з дихальною гімнастикою. Тривалість масажу кожної ТА визначається індивідуально з врахуванням загальних принципів дозування подразнення (див. Табл. 4) але не менше 5-15 сек. на ТА.

2. Мікропресорефлексотерапія та вібромасаж. Методи та техніка впливу.

Мікропресорефлексотерапія (цуботерапія) є способом пролонгованої дії на механорецептори і полягає в накладанні і фіксації в зоні точок акупунктури кульок з нержавіючої сталі діаметром 1-3 мм (для аурикулярних точок дещо меншого діаметру).

Вібромасаж це метод точкового масажу, при якому проводять коливальні рухи кінчиком 1 або 2 пальця, можна застосовувати для цього і механічні вібромасажери.

Таблиця 7 ТА, які рекомендуються застосовувати при акупресурі

Синдром, симптом	Рекомендовані ТА
Невідкладна допомога (втрата свідомості).	Т (XIII) 26; РС 86 Ші Сюань (кінчики пальців), GI (II) 4.
Гострі респіраторні захворювання.	P (I) 11; GI (II) 1,4,20; PC 3 Інь Тан.
Зубний біль.	GI (II) 1,4; E (III) 6,7.
Головний біль	GI (II) 4; E (III) 8; T (XIII) 20; VB (XI) 20; V (VII) 10; PC 9 Тай Ян.
Дискинезія жовчних шляхів	VB (XI) 24; F (XII) 3,8,13,14; GI (II) 11; E (III) 36, V (VII) 18,19.
Гастралгія	GI (II) 4; E (III) 25,36; J (XIV) 12, RP 4.
Безсоння	E (III) 36; Аурикулярні зони (мочка вуха).
Сонливість	GI (II) 4; VB (XI) 20; E (III) 8; T (XIII) 20; PC 9 Тай Ян.
Дезінтоксикаційна рецептура	E (III) 36; GI (II) 4; VB (XI) 7,8; відповідні аурикулярні точки
Метеолабільність	GI (II) 4; E (III) 8; T (XIII) 20; VB (XI) 20; V (VII) 10; PC 9 Тай Ян
Запаморочення, вестибулопатія	PC 3 Інь Тан; GI (II) 4; PC 13 І-мін.

Метод точкового масажу показаний як дорослим, так і дітям. Особливо рекомендується починати лікування цим методом ослаблених хворих, тих хто боїться уколів, дітей і людей похилого віку. При наявності показань надалі переходять на голковколювання або поєднують ці два методи лікування.

Термопунктура

Термопунктура - вид теплового впливу на ТА та рефлексогенні зони.

В рефлексотерапії спосіб припікання (прогрівання) - "цзю терапія" займає важливе місце поряд з акупунктурою. В літературі можна зустріти й термін "моксатерапія" від назви рослини (полин), що використовується для припікання в Японії. Для термопунктури використовуються також інші джерела тепла або холоду з можливістю обмеженої по площі термічної дії дистантного або контактного типу.

Види термопунктури: припікання (Цзю-терапія), низькотемпературна (гіпотермія, кріопунктура) та контрастнотемпературний (гіпо-гіпертермія) вплив на акупунктурні та рефлекторні зони.

Механізми лікувальної дії термопунктури.

При прогріванні, на відміну від акупунктури, вплив здійснюється в першу чергу на терморецептори шкіри, що обумовлює особливості цього способу рефлексотерапії. При дії теплового подразнення відбувається розширення капілярів шкіри, помірне пропотівання плазми и прискорення лімфобігу. Реакція з боку шкіри проявляється також і в підвищенні об'єму підшкірної клітковини, утворенні в неї численних кровоносних судин. Цими змінами можна частково пояснити добрий лікувальний ефект цзю терапії при різних захворюваннях шкіри. В наслідку теплової дії на шкіру виникає гіперемія різної інтенсивності, а при інтенсивному цзю і опік І - ІІ ст. (опік ІІ ст. в європейській рефлексотерапії, як правило, не використовують). Опік І ст. являє собою асептичний запальний процес з розширенням капілярів шкіри і помірним набряком в зоні впливу. Ці явища, як правило, зникають через 3-5 днів, створюючи на цей час стійке депо подразнення. Крім звичайного для цзю тепла тліючого полину, опік І ст. можна викликати гірчичниками, ультрафіолетовим випромінюванням, тощо. Попадання в кровообіг білкових речовин внаслідок опіку створює додаткове неспецифічне подразнення систем адаптації і впливає на судинний тонус. Припікання ТА тліючою полинною сигаретою впливає стимулюючим чином на ретикулоендотеліальну систему, імуногенез і стимулює захисні сили організму. Крім гістаміну і серотоніну, вивільнюються і активуються протеази і ензими, які призводять до синтезу кінінів. Як наслідок стимулюється фагоцитоз і через гуморальні впливи активується діенцефальні центри вегетативного гомеостазу. При правильному проведенні сеанси цзю терапії супроводжуються активацією адаптаційних нейрогуморальних реакцій, підвищенням імунної не неспецифічної резистентності, аналгезуючою, трофічною та протизапальною дією.

Основними фізичними чинниками, які діють при цзю є інфрачервоні промені з довжиною хвиль 100 - 550 нм. Причому у центрі горіння полинної сигарети створюється температура 550-825 С0. За даними Чжу-Лянь оптимальною температурою в зоні впливу є 43-45 С0. Є також деякі дані за бактерицидну і протизапальну дію диму з полинної сигарети. При спалюванні полину виділяються отруйні речовини типу кетону туйон і алкоголю туйол, що мають подразнюючу дію. Тому можлива певна подразнююча дія полинного диму на дихальні шляхи, зокрема у хворих з хронічними неспецифічними запаленнями дихальної системи.

Схема 1 Класифікація видів термопунктури.

Методика прогрівання ТА

Основними методами цзю терапії є конусне та сигаретне прогрівання.

Конусне прогрівання. З дрібно меленої полинної сировини пресується конус (конуси бувають різної величини, в залежності від запланованої тривалості процедури і інтенсивності стимуляції).

Полинний конус можна накладати безпосередньо на шкіру пацієнта і підпалювати (пряме цзю). Приємне тепло, яке відчуває пацієнт, поступово підсилюється, зростає і сягає максимальної інтенсивності приблизно через 100 сек. Максимальна інтенсивність відчуттів триває 15-20 сек., потім біль затихає протягом 14-15 сек., що в сумі дає 2-2,5 хвилини.

В наслідок такого інтенсивного прогрівання утворюється жовтувато-білий вологий струп, виступаючий у центрі над поверхнею червового ореола навколо. Сам струп як правило, не болить при натискуванні. Через 10-15 днів струп відділяється, а ранка загоюється. Не виключено і нагноєння зони припікання, і тоді загоювання триває довше. Зрозуміло, що європейська рефлексотерапія не застосовує такого інтенсивного прогрівання і процедура переривається по досягненні максимуму відчуттів.

Непряме припікання провадиться через зріз (прокладку) з часнику, імбиру, аконітову таблетку чи шар солі (наприклад в точці VC 8). В такому випадку конус ставлять на обрану ТА і підпалюють. Далі діють як описано вище.

Матеріал для прокладки обирають в залежності від виду захворювання. Наприклад імбир застосовують при захворюваннях органів травлення, що супроводжуються болями в животі, нудотою, блюванням, проносом, при патологічних полюціях, артритах. Як пишуть східні автори "імбир проганяє холод, зволожує харкотиння, гасить кашель при астмі". Прокладку з часнику використовують для ліквідації запальних процесів, як засіб дезінфекції, для знеболювання, при застійних явищах, укусах комах. Аконітову таблетку виготовляють з подрібненого у порошок кореню аконіту (борець), замочивши його у воді, роблять невелику таблетку у 2-3 мм завтовшки, проколюють в ній голкою декілька отворів і ставлять на ТА. Аконітова прокладка ефективна при довго не загоюючихся ранах, виразках (з серозним але не гнійним секретом).

Сигаретне прогрівання. Більша безпека, більша доступність ТА для прогрівання, зручність у користуванні, чітка градація методик тонізації і седації обумовили широке використання полинних сигарет для цзю терапії в останні десятиліття. В залежності від лікувальної мети припікання (цзю) поділяють на три види: метод теплового цзю; метод дзьобаючого цзю; метод прасуючого цзю.

Метод стабільного цзю полягає у розташуванні тліючої полинної сигарети на відстані 1-1,5 см над ТА і утримують її над точкою 5-10 до 20 хв. Пацієнт при цьому відчуває приємне тепло. Якщо зявиться печія, сигарету треба віддалити від ТА і перечекавши трохи, знову наблизити її до точки. Обрану позицію зберігають до утворювання стійкої еритеми. Прямого контакту тліючої сигарети зі шкірою слід уникати.

Метод прасучого цзю полягає в повільному пересуванні тліючої полинної сигарети над всією площиною патологічного вогнища на відстані 1-1,5 см. Відчуття пацієнта повинно підтримувати в межах приємного тепла. Сигарету пересувають в горизонтальному напрямку східчастими рухами, щоб при зворотному русі прогрівалися нові ділянки шкіри. Таке лінійне прогрівання є найбільш безпечним, бо при постійному пересуванні джерела тепла над шкірою відсутня небезпека опіків. Час проведення процедури 10-15 хв.

Метод клюючого цзю полягає в періодичному (приблизно 1 раз на секунду) наближенні до шкіри в ТА і віддаленні від ней тліючої полинної сигарети. При наближенні тліючого кінчика сигарети до шкіри у хворого виникає гостре відчуття жару чи болю, котрі швидко зникають при відведенні сигарети. Частота рухів може обумовлюватися суб'єктивними відчуттями жару у пацієнта. При продовженні процедури больові відчуття при наближенні сигарети до ТА, як правило, не виникають. Тривалість впливу 1-2 до 5 хв. Можна послідовно впливати на декілька ТА. Наведені методи прогрівання ТА можна комбінувати. Наприклад якщо у хворого при стабільному чи прасуючому цзю не виникають типові відчуття, то можна над обраною ТА застосувати клююче цзю до виникнення відчуття жару, тепла і далі продовжувати лікування методом стабільного цзю.

Загалом, тривалість процедури прогрівання залежить також від стану хворого, його конституції (чим міцніша нервова система - тим довше може тривати процедура), чутливістю ділянки шкіри, чи ТА, які обрані для проведення прогрівання. Поява стійкої гіперемії шкіри, приємного відчуття спокою, зменшення больових відчуттів - це ознаки оптимального дозування процедури точкового прогрівання.

Низькотемпературні методи впливу.

Гіпотермія - зниження температури ділянки (зони) тіла нижче фізіологічної без зміни фазового стану води, тобто охолодження до температури вище 0С. Виділяють помірну (32--28С) та глибоку (20--15С і нижче) гіпотермію.

Короткочасне застосування низьких температур з терапевтичною метою в режимі 0С і нижче, яке не призводить до деструктивних змін тканин, відносять до розділу кріотерапії.

Кріопунктура - застосування кріотерапії, як лікувального засобу на акупунктурні зони.

Гіпо-гіпертермія - застосування дозованих контрастних температур з терапевтичною метою в інтервалі +4--+40С на акупунктурні зони.

Вакуумне подразнення рефлексогенних зон

Один з традиційних методів рефлексотерапії. З лікувальною та профілактичною метою використовують гіпобаричне подразнення акупунктурних зон. Розрізняють вакуумпунктуру - вакуумне подразнення ТА, та вакуумний масаж акупунктурних зон. Найчастіше застосовуються звичайні медичні банки, які ставлять на акупунктурні точки або проводять баночний масаж по ходу сухожильно-мязових меридіанів.

Механізм дії

Фізіологічна дія вакуумпункури полягає в механічному впливі на мякі тканини тіла хворого. Механічні напруження, що виникають при цьому, змінюють рідкокристалічну структуру цитололя клітин (тіксотропна дія), стимулюють клітинне дихання і формують мікропотоки основних продуктів метаболізму в клітинах. Гуморальні регулятори локального кровообігу (брадикінин, гістамін, простагландини ті ін.) збільшують швидкість мікроциркуляції і оксигенації тканин в зоні впливу, збільшується число функціонально активних капілярів, обємна швидкість кровообігу в них підвищується більш ніж у 100 разів. Збільшується також число відкритих артеріоло-венулярних анастомозів, вихід в кровобіг формених елементів з депо. Негативний тиск, що створюється в венулах сприяє прискоренню руху крові в мікроциркуляторному руслі. Підвищена лімфоперфузія тканин (у 7-8 разів) прискорює вимивання з них продуктів метаболізму та аутолізу клітин, що сприяє розсмоктуванню інфільтратів, усуненню застійних явищ у тканинах і декомпресії аферентних провідників болю. В результаті покращується трофіка шкіри та мязів, посилюється кровопостачання периартикулярних тканин та активується функція синовіальних оболонок. Підвищується скорочувальна спроможність працездатність мязів, нормалізується їх контрактильний та пластичний тонус. Масаж збільшує активність у мязах ключових ферментів клітинного дихання (цитохромоксидази), циклу Кребса (сукцинатдегідрогенази), а також ензимів утилізації кінцевих продуктів метаболізму - лактатдегідрогенази та піруватдегідрогенази.