Управління логістикою підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У сучасних умовах здійснюється перехід до ринкових форм господарювання, формується відповідна інфраструктура економіки з новими формами відносин між підприємствами! державою, зміцнюються зв'язки між виробничою і соціальною сферами суспільства, до управління залучаються фахівці нової формації і змінюється сама концепція управління підприємствами.

Поняття логістичного (системного) підходу до організації діяльності застосовується в усіх галузях діяльності підприємства, адже управляти потрібно всім: ресурсами, витратами, відносинами. Ефективність логістичної системи надзвичайно високо цінується на ринку, адже саме вона стає тим критичним фактором, через який одні фірми виходять в лідери, а інші зникають.

Використання логістики як функції управління економічними потоками (товари, інформація, документація) допомагає раціоналізувати та оптимізувати управління такими потоками на всіх фазах виробничого процесу.

В сфері забезпечення збутового процесу логістика спрямовує зусилля на створення ефективних каналів розподілу товару, тим самим забезпечуючи мінімальний рівень грошових витрат та витрат часу на збут і максимальний прибуток, причому задається мета мінімізації ризику.

Політика розподілу продукції - це діяльність конкретного підприємства з планування, реалізації та контролю руху товарів від виробника до споживача з метою задоволення попиту і одержання прибутку.

Актуальність теми обумовлена тим, що ринкова система господарювання, яка склалася в Україні, потребує перегляду форм та методів підходу до організації збутового процесу в країні в цілому та на великих вітчизняних підприємствах.

Мета роботи: на основі аналізу теоретичного матеріалу виробити рекомендації щодо удосконалення логістичної діяльності підприємства на ринку збуту готової продукції.

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі використовується дедуктивний та індуктивний методи дослідження. В основі наукового дослідження використано такі способи: порівняння показників в динаміці, розробка системи узагальнюючих і часткових показників, порівняння відносних величин, для визначення стану збутової системи на підприємстві використовувався метод спостереження та інші.

Завдання роботи: визначити сутність і значення логістичного процесу збуту на підприємстві; проаналізувати формування та управління ланцюгами і каналами збуту; оцінити ефективність збутової політики підприємства, обґрунтувати альтернативні шляхи поліпшення результативності збутової діяльності.

Об'єкт дослідження - теоретично методичні дослідження логістичної діяльності підприємства на ринку збуту.

Предмет дослідження - формування відносин товариства з покупцями на міжнародному та внутрішньому ринках.

Методологічною та інформаційною базою дипломної роботи є праці вітчизняних авторів з проблеми логістичної організації збуту, публікації статей науковців, інформаційний ресурс мережі Internet, статут ТОВ «Авто-Сервер», витяг з Головної бухгалтерської книги, зокрема статті «Готова продукція» та «Витрати на збут», Конституція України, закони, постанови, та рішення Уряду, які є законодавчою базою, державні стандарти та інші документи.

1. Логістика як основа управління збутовими процесами на підприємстві

1.1 Логістичне управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Термін «логістика», відомий донедавна лише вузькому колу спеціалістів, набуває сьогодні широкого розповсюдження. Основна причина цього явища полягає в тому, що поняття «логістика» почало використовуватись в економіці.

Логістика є досить молодою наукою, яка виділилась як окрема наука лише в другій половині XX ст.. Багато дослідників по-різному дають визначення цій науці, зокрема, Пономарьова Ю.В. розглядає логістику як теорію і практику управління матеріальними і пов'язаними з ними інформаційними потоками. [4; с.9]

Вивчення і застосування логістики ґрунтується на розумінні основної ідеї логістичного підходу, новизна якого полягає насамперед у зміні пріоритетів між різними видами господарської діяльності на користь посилення значимості діяльності з управління матеріальним потоком. Система поглядів на вдосконалення господарської діяльності шляхом раціоналізації управління матеріальними потоками є концепцією логістики. Основні положення даної концепції можна сформулювати так: [3 ; с.24-29]

1. Системна побудова логістики підприємства на основі методології загальної кібернетичної теорії систем;

2. Головне в процедурі організації матеріального потоку - це врахування потреб ринку;

3. Пріоритет розподілу товарів над їх виробництвом;

4. Необхідність встановлення оптимального рівня обслуговування клієнтів;

5. Аналіз логістичного ланцюга потрібно вести з кінця процесу;

6. Під час вдосконалення або проектування будь-якої окремої ланки логістичного ланцюга варто розглядати не ізольовано цю ланку, а весь логістичний ланцюг;

7. Виконання розрахунків і використання в техніко-економічних обґрунтуваннях рішень з організації вантажопотоку вартості кожної елементарної логістичної операції;

8. Вибір варіантів логістичної системи на підставі порівняння їх техніко-економічних показників;

9. Відповідність всіх рішень з планування й організації матеріальних потоків загальній стратегії підприємства;

10. Наявність і використання найбільш повної інформації про товари, матеріальні потоки, виробників і споживачів товарів, логістичних посередників, закони, нормативні акти і т.д.;

11. Під час організації та здійснення матеріальних потоків необхідно створювати і підтримувати ділові, партнерські відносини з іншими підприємствами - учасниками логістичного ланцюга;

12. Ведення обліку логістичних витрат протягом всього логістичного ланцюга.

Головна ідея логістики - організація у рамках єдиного потокового процесу переміщення матеріалів та інформації вздовж всього ланцюга від виробника до споживача. Принципи логістичного підходу вимагають інтеграції матеріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей у єдину систему, що повинно підвищити ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефективність.

Таким чином, мета логістики -- це оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів та інформації у виробництві та розподілі продукції [4; с 14].

Найчастіше мету логістичної діяльності пов'язують з виконанням так званих правил логістики. Найбільш розповсюдженим підходом є виділення «шести правил логістики», так званого логістичного міксу (за аналогією з маркетинговим міксом) чи комплексу логістики [6; с.24]:

- продукт - потрібний продукт;

- кількість - у необхідній кількості;

- якість - необхідної якості;

- час - необхідно доставити у потрібний час;

- місце - у потрібне місце;

- витрати - з мінімальними витратами.

Однак деякі автори дещо розширюють комплекс логістики, додаючи такі елементи:

- споживач - потрібному споживачу;

- персоніфікованість - означає розробку системи обслуговування для кожного замовлення.

Мета логістичної діяльності буде реалізована, якщо наведені вище правила виконані, тобто забезпечена найкраща і швидка відповідь на ринковий попит при найменших витратах. При цьому необхідно підкреслити, що головна мета логістики є вираженням ідеальної ситуації, якої необхідно намагатися досягти.

Головна мета логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють на три групи [4; с 15-17]:

- глобальні;

- загальні;

- часткові (локальні).

Логістика за своєю сутністю в процесі управління господарською діяльністю виконує інтеграційні функції. Тому незалежно від виду логістичної системи до її глобальних завдань відносять:

- створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних, а якщо можливо, й інших потоків;

- стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва й обігу;

- постійне вдосконалювання логістичної концепції в рамках обраної стратегії в ринковому середовищі;

- досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.

Вирішення глобальних завдань не може бути реалізоване без постановки і вирішення загальних завдань. Умовою життєздатності логістичних систем усіх видів є розв'язання таких загальних завдань:

- здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах;

- розробка та удосконалювання способів управління матеріальними потоками;

- багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів, розподілу товарів тощо;

- виявлення незбалансованості між потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах під час збуту і можливостями логістичної системи;

- стандартизація вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій;

- раціональне формування господарських зв'язків;

- виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

- оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;

- визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;

- формалізація актуалізованих (поточних оперативних) логістичних цілей і параметрів функціонування логістичної системи.

Часткові завдання в логістиці мають локальний характер. Вони більш динамічні та різноманітні:

- оптимізація запасів усіх видів і на усіх етапах товароруху;

- максимальне скорочення часу зберігання продукції;

- скорочення часу перевезень;

- швидка реакція на вимоги споживачів;

- підвищення готовності до постачань;

- зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;

- раціональний розподіл транспортних засобів;

- гарантування якісного після продажного обслуговування;

- підтримка постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації;

- послідовність і поетапність просівання через трансформаційні об'єкти і т.д.

Практична реалізація методології логістики виражається через її функціональні важелі. З концептуальних позицій можна виділити такі функції логістики: [2; с 80-81]

- Системоутворююча функція. Логістика є системою ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. У вузькому значенні слова логістика утворює систему управління товаром (формування господарських зв'язків, організація пересування продукції через місця складування, формування і регулювання запасів продукції, розвиток і організація складського господарства).

- Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких послуг споживачам. Вона забезпечує узгодження інтересів логістичних посередників у логістичний системі. Логістика дозволяє здійснити перехід від часткових завдань до загальної оптимізації.

- Регулююча функція. Логістичне управління матеріальними і супутніми потоками спрямоване на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої та минулої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. В широкому значені управлінський вплив полягає в підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересам цілого. Чим вищий ресурсний потенціал будь-якої підсистеми, тим більше вона у своїй діяльності повинна орієнтуватися на стратегію логістичної системи. В іншому випадку за умови припинення підсистемою визначеного, наперед заданого, рівня автономності може виникнути небезпека руйнування самої системи.

- Результуюча функція. Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у зазначений час і місце з заданою якістю, за мінімальних витрат. Логістика прагне охопити всі етапи взаємодії ланцюга "постачання-виробництво-розподіл-споживання", інакше кажучи, вона є алгоритмом перетворення ресурсів у постачання готової продукції відповідно до існуючого попиту.

Логістика як наука з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками включає в коло своїх інтересів значну частину сфери економічного життя суспільства. У зв'язку з цим для формалізації наукових досліджень і практичних розробок вона розбивається на декілька напрямків; [1; с 26-27]

1. За масштабами розроблюваних проблем логістика поділяється на:

- макрологістику;

- мікрологістику.

У сферу досліджень макрологістики включаються процеси, які протікають на регіональному, міжрегіональному, загальнонаціональному і міждержавному рівні.

Логістика на даному рівні виражається в проведенні глобальної логістичної стратегії, яка полягає у формуванні стійких торгово-економічних зв'язків між окремими країнами і регіонами на основі територіального розподілу праці у рамках сформованої спеціалізації та міжгалузевого кооперування.

Ефективність глобальної логістичної стратегії характеризується різними показниками. Наприклад, відношенням обсягу міжрегіональної або зовнішньої торгівлі до обсягу відповідного валового продукту, питомою вагою завезених комплектуючих виробів у загальному обсязі випуску продукції і т.д.

Глобальна логістична стратегія, яка проводиться не однією, а групою країн, може оформлюватися як найважливіші політичні рішення. Яскравим прикладом цього є створення Єдиної європейської спільноти з єдиним внутрішнім ринком (спрощені та скасовані митні формальності, прискорене впровадження загальноєвропейських стандартів, проголошена рівноправність фірм і компаній країн учасниць Європейської спільноти в отриманні державних контрактів у кожній із країн альянсу і т.д.).

Мікрологістика займається комплексом питань з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпоративної групи підприємств, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.

2. За характером зон управління логістика поділяється на:

- зовнішню;

- внутрішню.

Зовнішня логістика займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але перебувають у сфері впливу суб'єкта господарювання.

Внутрішня логістика спрямована на координацію й удосконалювання господарської діяльності, пов'язаної з управлінням потоковими процесами в межах підприємства або корпоративної групи підприємств.

В економічній літературі найбільш розповсюдженим принципом структуризації логістики є характер господарської діяльності. Відповідно до цього принципу виділяють такі види логістики: закупівельну, виробничу, розподільчу, транспортну, інформаційну і т.д. Однак, в цьому випадку коректніше вести мову не про види логістики, а про її функціональні області.

Принципова відмінність логістичного підходу від передуючого йому управління рухом матеріальних ресурсів полягає в тому, що якщо раніше об'єктом управління було певне скупчення окремих матеріальних об'єктів, то за логістичного підходу основним об'єктом став потік.

Головними категоріями логістики є потік і запас, які взаємопов'язані.

Потік -- це сукупність об'єктів, що сприймаються як єдине ціле. Вона існує як процес на деякому часовому інтервалі і вимірюється в абсолютних одиницях за певний період часу [3; с. 79].

Поняття матеріального потоку узагальнює безперервність зміни і переміщення продуктів праці в сфері обігу і виробництва. Матеріальний потік -це сукупність товарно-матеріальних цінностей, які розглядаються на часовому інтервалі в процесі застосування до них різних логістичних операцій [3; с 80].

Матеріальні потоки можуть протікати як у середині одного підприємства, так і між різними підприємствами. При цьому кожному матеріальному потоку відповідає деякий інформаційний потік, який у тимчасовому і просторовому аспектах може не збігатися з матеріальним.

Матеріальні потоки можуть перебувати у двох протилежних станах: динамічному і статичному. У тих випадках, коли Матеріальні потоки розглядаються не в часовому інтервалі, а у визначений момент часу, вони утворюють Матеріальні запаси.

Форма існування матеріального потоку обумовлена самим визначенням і проявляється в матеріально-речовинних утвореннях, які можуть змінюватися залежно від етапу просування. Так, щодо підприємства матеріальний потік на етапі забезпечення виробничих процесів матеріальними ресурсами постає у вигляді потоку сировини, комплектуючих, допоміжних матеріалів. На етапі виробництва - у вигляді напівфабрикатів. На етапі розподілу і збуту - у вигляді готової продукції, запасних частин для продукції, яку використовують споживачі й т.д.

Сукупність ресурсів одного найменування, які знаходяться протягом всього шляху від конкретного джерела виробництва до моменту споживання, утворює елементарний матеріальний потік. Множина елементарних потоків, що формуються на підприємстві, складає інтегральний (загальний) матеріальний потік, який забезпечує нормальне функціонування підприємства.

Матеріальні потоки характеризуються кількісними і якісними показниками. Основними з них є напруженість і потужність матеріального потоку. Між цими показниками, як правило, спостерігається обернена залежність. На них прямий вплив здійснюють обсяг (маса), час і форми постачань.

Наприклад, під час транзитного постачання підприємству великих обсягів сировини або продукції матеріальний потік може мати велику потужність, але через довготривалу періодичність напруга логістичного ланцюга може бути невеликою. І, навпаки, під час організації постачань за методом «точно у термін» обсяги переміщуваних вантажів можуть бути невеликими, але самі постачання дуже частими, що робить даний логістичний ланцюг і відповідно матеріальний потік дуже напруженим.

Крім перерахованих, на потужність і напруженість впливають також інші фактори. Так, у сфері виробництва ці показники залежать в першу чергу від форми виробництва, технології виконання логістичних операцій, рівня механізації й автоматизації робіт та ін.

Велике значення має також вид продукції, її призначення. Якщо її використовують на підприємствах сфери виробництва, то матеріальні потоки будуть, як правило, більш потужними за обсягом, але менш напруженими за формою постачань. Інша ситуація спостерігається під час управління матеріальними потоками, які за змістом складаються з продукції споживчого призначення. У даному випадку відносно часті постачання порівняно великій кількості споживачів роблять канал матеріального потоку менш потужним, але більш напруженим.

Впливає на потужність і напруженість матеріальних потоків також вид транспортних засобів, відстань транспортування та інші фактори.[1; с 124-125]

Таким чином, напруженість матеріального потоку - це інтенсивність переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів і готової продукції, а потужність матеріального потоку -- це обсяги продукції, які переміщуються за одиницю часу. Тому потік має вимірність «обсяг/одиниця часу», тобто є дробом, у чисельнику якого міститься одиниця виміру вантажу (штуки, тонни, і т.д.), а в знаменнику -- одиниця виміру часу (доба, місяць, рік і т.д.).

Показники потужності та напруженості матеріальних потоків прямо залежать від стану інфраструктури суб'єкта господарювання, обраної логістичної системи з управління процесами виробництва і обігу, від стратегії підприємства і т.д.

Крім перерахованих, матеріальні потоки можна охарактеризувати такими ознаками: номенклатурою продукції, початковими, кінцевими і проміжними пунктами, наявністю і величиною запасів у цих пунктах, способом переміщення.

Вивчення матеріальних потоків є основою для оптимізації технологічних процесів виробництва, матеріально-технічного забезпечення, транспортування і збуту продукції, раціоналізації документообігу, проектування виробничих, складських і допоміжних приміщень, створення високоефективної комунікаційної інфраструктури та організаційних структур управління.

Найважливішими ознаками класифікації матеріальних потоків є такі: [4; с 26-27].

1. По відношенню до логістичної системи:

а) зовнішній -- це потік, який протікає в зовнішньому, щодо даної логістичної системи, середовищі. Цю категорію складають не будь-які вантажі, що пересуваються поза підприємством, а лише ті, до організації яких підприємство причетне;

б) внутрішній - це потік, що протікає у внутрішньому середовищі відносно даної логістичної системи.

2. За призначенням:

а) вхідний - це зовнішній потік, який надходить у логістичну систему із зовнішнього середовища;

б) вихідний - це потік, який виходить з логістичної системи і надходить у зовнішнє для неї середовище.

За умови збереження на підприємстві запасів на одному рівні вхідний матеріальний потік буде дорівнювати вихідному.

Вхідні або вихідні матеріальні потоки є формою реалізації циклічних зв'язків, тобто зв'язків, у яких вихід з однієї мікрологістичної системи одночасно є входом в іншу і навпаки. Такі циклічні зв'язки мають найважливіше значення у процесі адаптації системи до динаміки зовнішнього середовища.

3. За ритмічністю:

а) неперервні - на конвеєрних або автоматизованих лініях у процесі виробництва, транспортування матеріальних ресурсів трубопроводом і т.д.;

б) дискретні - організація забезпечення потреб у формі складських і транзитних постачань, подача на робочі місця матеріальних ресурсів за умови дрібносерійного і середньосерійного виробництва, регулярне відвантаження готової продукції постійним контрагентам і т.д.;

в) бліц-потоки - це разові постачання, подача на робочі місця рідковживаних предметів і засобів праці.

4. Залежно від предмета вивчення:

а) продуктові - об'єктом вивчення (аналізу, планування) яких є переміщення конкретних продуктів і засобів праці;

б) операційні - потоки матеріальних ресурсів щодо конкретних логістичних операцій;

в) ділянкові - сукупні потоки, які розглядаються на окремій ділянці логістичної системи; основою для їх розрахунку є операційні логістичні потоки;

г) системні потоки - матеріальні потоки, які циркулюють в цілому у логістичний системі, їх параметри визначаються як сума ділянкових матеріальних потоків.

Управління матеріальними потоками передбачає визначення параметрів траєкторії переміщення матеріалів, до яких належать:

- найменування матеріальних ресурсів;

- кількість матеріальних ресурсів;

- початкова точка (вибір постачальника);

- кінцева точка (вибір споживача);

- час (в які строки потрібно виконати замовлення і доставити продукцію).

Завдання логістики полягає в тому, щоб організувати процеси переміщення, які у сукупності були б оптимальними для даної сфери і логістичної системи в цілому.

Як було вже зазначено, матеріальний потік утворюється в результаті сукупності дій з матеріальними об'єктами. Ці дії називають логістичними операціями. Однак поняття логістичної операції не обмежується діями лише з матеріальними потоками. Для управління матеріальним потоком необхідно приймати, обробляти і передавати інформацію, яка відповідає цьому потоку. Виконувані при цьому дії також належать до логістичних операцій.

Логістична операція - це відокремлена сукупність дій з реалізації логістичних функцій, спрямована на перетворення матеріального і/або інформаційного потоку [4; с 28].

Виділяють такі логістичні операції:

1. За природою потоку:

а) логістичні операції з матеріальним потоком:

- складування;

- транспортування;

- комплектація;

- завантаження

- розвантаження;

- внутрішні переміщення сировини та матеріалів під час реалізації логістичних функцій виробництва;

- упаковування вантажу;

- укрупнення вантажних одиниць;

- зберігання.

б) логістичні операції з інформаційним потоком:

- збір інформації;

- зберігання інформації;

- обробка інформації;

- передача інформації.

2. По відношенню до логістичної системи:

а) зовнішні -- орієнтовані на інтеграцію логістичної системи із зовнішнім середовищем (операції у сфері постачання і збуту);

б) внутрішні - операції, що виконуються всередині логістичної системи. На зовнішні логістичні операції випадкові змінні впливають більшою мірою, ніж на внутрішні.

3. За характером виконання робіт:

а) операції з доданою вартістю, які змінюють споживчі властивості товарів (розкрій, розфасовка, сушіння і т.д.);

б) операції без доданої вартості (зберігання товарів).

4. За переходом права власності на товар:

а) односторонні - операції, не пов'язані з переходом права власності на продукцію і страхових ризиків, виконуються всередині логістичної системи;

б) двосторонні - операції, пов'язані з переходом права власності на продукцію і страхових ризиків від однієї юридичної особи до іншої.

5. За спрямованістю:

а) прямі - операції, спрямовані від генератора матеріального потоку та інформації до його споживача;

б) зворотні - операції, спрямовані від споживача до генератора матеріального потоку та інформації.

Тут варто зазначити, що якщо товари виробничо-технічного і споживчого призначення повертаються від споживача до постачальника, то вони не обов'язково проходять тим же логістичним ланцюгом, яким вони доставлялися від постачальника до споживача. Найбільш розповсюдженими прикладами реалізації зворотної логістичної операції є:

- повернення торговим посередником своєму постачальнику товару, термін реалізації якого вичерпано;

- повернення покупцем торговому посереднику дефектного товару;

- повернення тари споживачем постачальнику і т.п. Це так звана реверсивна логістика.

До логістичних операцій можна також зарахувати такі, як прогнозування контроль, оперативне управління.

Укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію меті логістичної системи, називається логістичною функцією. До основних логістичних функцій належать: [4; с 29]

- постачання;

- виробництво;

- збут.

Дійсно, зазначені три логістичні функції реалізуються практично будь-яким товаровиробником. Серед інших логістичних функцій, які мають підтримуючий характер трьох перерахованих вище, можна виділити транспортування, управління запасами, складування, інформаційно- комп'ютерну підтримку, підтримку стандартів обслуговування споживачів та ін.

Короткий перелік основних логістичних операцій у розрізі основних логістичних функцій наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Короткий перелік основних логістичних операцій [2; с 56]

Логістична функція	Основні логістичні операції
Збут	Координація з планом маркетингу, прогнозування попиту, сервіс, оперативно-календарне планування транспортування готової продукції, управління запасами готової продукції, оброблення замовлень клієнтури, складування готової продукції, завантажувально-розвантажувальні і транспортні складські роботи з готовою продукцією, постачання готової продукції, облік запасів готової продукції.
Виробництво	Координація з планом фізичного розподілу, оперативно-календарне планування переміщення незавершеного виробництва, внутрішньозаводські переміщення матеріалів, завантажувально-розвантажувальні й транспортно-складські роботи з незавершеним виробництвом, оперативне забезпечення виробничих підрозділів сировиною, матеріалами напівфабрикатами, комплектуючими виробами, складування незавершеного виробництва, облік незавершеного виробництва.
Постачання	Координація з оперативно-календарним планом виробництва, вибір і проведення переговорів з постачальниками, планування потреб у матеріалах, складання оперативно-календарного плану постачання, транспортування сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, складування виробничих запасів, завантажувально-розвантажувальні й транспортно-складські роботи з предметами постачання.

Глобальна господарська діяльність -- це поки ще освоювана «територія», для якої характерна зростаюча потреба в логістичному менеджменті. Компанії виходять на світовий ринок, спонукувані прагненням до ринкового росту, бажанням скористатися дешевими або високоякісними робочою силою, сировинними ресурсами, виробничими потужностями. З розширенням міжнародної торгівлі відповідно збільшуються і потреби логістики в міру подовження логістичного ланцюжка, росту невизначеності, збільшення обсягу необхідної документації. Але на той час, як ці руйнівні сили спонукують компанії до подолання національних меж, логістичні менеджери як і раніше зіштовхуються з ринковими і фінансовими бар'єрами, перешкодами, обумовленими каналами розподілу. Усю сукупність подібних бар'єрів описує формула чотирьох «Д» -- дальність перевезень, диктат споживчого попиту, розподіл культур, документація. Задача логістики -- створити такі умови, що дозволили б компаніям витягати максимальні вигоди з глобального виробництва і маркетингу, підтримуючи ефективний рівень витрат і сервісу. [7; с 276]

Підходи фірм до міжнародної діяльності варіюють від вузько національної спрямованості до так називаної компанізації (орієнтації на створення «підприємства без громадянства»).

Фірми, що коштують на національних позиціях, розглядають будь-яку міжнародну діяльність тільки як експортно-імпортні операції, у яких беруть участь незалежні організації, навіть якщо останні знаходяться у власності одного власника. При такому підході компанії стурбовані тим, щоб прийняті ними виробничі і логістичні рішення були оптимальні для операцій у конкретній країні, але не для глобальної діяльності. Логістичні менеджери національно орієнтованих компаній обмежені у виборі джерел постачань, перевізників, партнерів для створення союзів.

Підхід до міжнародної діяльності з позицій «підприємства без громадянства», навпроти, означає, що компанія націлена на надання споживачам унікальних, ефективних за витратами послуг з доданою вартістю на усіх світових ринках. «Підприємства без громадянства» готові користуватися будь-якими світовими джерелами сировини і послуг, де б вони не знаходилися. Вибір таких джерел визначається в даному випадку найбільш вигідної споживацькою вартістю. Підхід з позицій «підприємства без громадянства» збільшує нестаток у логістичному менеджменті, тому що вимагає аналізу більш широкого кола варіантів і менш централізованого прийняття рішень. Під впливом глобалізації економіки усе більше фірм переходить на позиції «підприємства без громадянства». Це ставить ще більш відповідальні задачі перед логістичним менеджментом.[7]

У процесі глобалізації господарської діяльності компаній можна виділити п'ять етапів або рівнів:[5; с. 93]

1-ий та 2-ий (збереження дистанції і самостійний експорт) - у проведенні закордонних операцій компанії покладаються на сторонніх посередників. Ризик і потенційні вигоди міжнародної діяльності фірми на цих етапах мінімальні.

3-ій та 4-ий (самостійні закордонні операції і укорінення бізнесу за рубежем) - компанії починають розвивати місцеві підприємства на зовнішніх ринках.

5-ий (денаціоналізації) - фірми створюють регіональні штаб-квартири, що відповідають за операції на окремих національних ринках і в той же час -- за такий вибір джерел ресурсів і прийняття таких логістичних рішень, що приносили б оптимальні результати компанії в цілому.

Глобальна логістика підкоряється тим же законам, що і внутрішньо національна, але світовий ринок висуває перед логістикою особливі задачі. [7]

По-перше, функціональний цикл глобальної логістики більш тривалий через більш далекі відстані, які потрібно перетинати, більшого числа посередників і необхідності використовувати для багатьох вантажоперевезень повільний океанський транспорт.

По-друге, самі логістичні операції на світовому ринку складніші внаслідок більшої розмаїтості одиниць збереження і запасів у цілому, з якими приходиться мати справу, більш великої документації, більшого числа необхідних складських потужностей і щодо менш розвинутої системи логістичних послуг (зокрема, транспортних і складських).

По-третє, на глобальному рівні підвищуються вимоги до інформаційних систем, оскільки зростає потреба в протяжних каналах зв'язку, використанні різних мов і підтримці гнучкості логістичних процесів.

І по-четверте, на світовому ринку не обійтися без глобальних виробничих, логістичних і маркетингових союзів, створення і розвиток яких теж складає непросту задачу.

Такі союзи відкривають компаніям доступ до знань про місцеві ринки і забезпечують економію операційних витрат, однак установлення глобальних партнерських відносин і управління ними самі по собі вимагають значних зусиль. Створенню подібних союзів повинне сприяти розвиток інтегрованих розподільних і транспортних мереж. Перераховані задачі збільшують потреби в логістичному менеджменті, оскільки для їхнього рішення потрібні велика чутливість до запитів ринку й облік більш різноманітних альтернатив.

Глобальні логістичні і маркетингові операції дозволяють компаніям домогтися ринкового росту, значної економії за рахунок масштабів діяльності і підвищення прибутковості. На світовому ринку підсилюється роль логістики і зростає значення логістичного менеджменту. Логістика, у свою чергу, повинна відповідати на це зусиллями, спрямованими на виявлення всіх наявних ринкових можливостей і удосконалювання системи прийняття рішень.

1.2 Збутова логістика у логістичний діяльності підприємства

Основні функції логістики (постачання, виробництво, збут (розподіл)) виконує практично кожен товаровиробник. Інші функції логістики мають підтримуючий характер по відношенню до вище перерахованих, зокрема: транспортування, управління запасами, складування, підтримка стандартів обслуговування споживачів тощо. [4; с 29]

Оскільки завдання логістики полягає в комплексному управлінні наскрізним матеріальним потоком, аналіз формування та подальшого переміщення потоку матеріальних ресурсів почнемо з сфери постачання. З одного боку, це закупівля для товаровиробника, з іншого збут для продавця.

Підсистема закупівель організовує вхід матеріального потоку в логістичну систему. Логістика на цьому етапі називається закупівельною (заготівельною, логістикою постачання).

Закупівельна логістика - це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Метою закупівельної логістики є адекватне і повне задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю.

Процес управління матеріальними потоками в закупівельній логістиці складається з двох основних частин:

- управління диспозицією матеріально-технічних ресурсів, тобто управління запасами;

- регулярний аналіз, вибір і організація постачань матеріально-технічних ресурсів на підприємство, тобто управління постачаннями.

Основними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель і формування загальної системи закупівельної логістики є:

- оптимальна періодичність (час) постачань;

- оптимальна структура матеріальних потоків:

- мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати. Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок. Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і має назву виробнича логістика (внутрішньовиробнича).

Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги.

Аспекти актуальності застосування виробничої логістики:

- звуження сфери масового та багатосерійного виробництва;

- застосування універсального устаткування, гнучких переналагоджуваних (виробничих) систем;

- замовлення невеликих партій і навіть одиничних виробів;

- необхідність задовольнити потребу покупця за мінімально короткий термін з високим ступенем гарантії.

Логістика дещо змінила уявлення про організацію виробничо-технологічного процесу на підприємстві.

У табл. 1.2 подано порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції організації виробництва [1].

Таблиця 1.2

Порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції організації виробництва

Характеристики традиційної	Характеристики логістичної
концепції організації виробництва	концепції організації виробництва
1. Виробнича інтеграція	Підтримка високого ступеня
розглядається як другорядне питання	виробничої інтеграції
2. Прагнення до максимальної продуктивності	Прагнення до підвищеної гнучкості й адаптації виробництва до кон'юнктури ринку
3. Оптимізація окремих функцій	Організація потокових процесів
4. Підтримка будь-якими засобами високого коефіцієнта використання виробничих потужностей	Підвищення пропускної здатності виробничих потужностей
5. Запаси у вигляді матеріальних ресурсів і готової продукції для забезпечення виробництва й обслуговування споживачів	Запаси у вигляді потужностей для досягнення високої гнучкості та мінімізації технологічних циклів. Відмовлення від надлишкових матеріальних і товарних запасів
6. Узгодженість виробничих та інфраструктурних операцій здійснюється шляхом завищення часу на їх виконання	Відмова від завищення часу на виконання виробничих і логістичних операцій
7. Перевага спеціалізованого	Перевага універсального обладнання
обладнання
8. Виробництво орієнтоване на максимізацію партій продукції, яка виготовляється, на програму, на складування	Відмова від виготовлення продукції, на яку немає замовлень покупців. Зменшення партій, підвищення якості виробництва
9. Допускається брак встановлених норм	в межах	Усунення браку
10. Пасивність в внутрішньовиробничих	оптимізації переміщень	Усунення нераціональних внутрішньовиробничих переміщень

У виробничій логістиці велика роль належить процесам своєчасного постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами.

На практиці існує декілька систем управління цими процесами. Управління матеріальними потоками у рамках внутрішньовиробничих логістичних систем ґрунтується на двох принципово різних підходах -штовхаючому і тягнучому.[3]

Перший підхід називається «штовхаюча» система і є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік «виштовхується» кожному наступному адресату строго за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом.

Другий варіант організації логістичних процесів на виробництві ґрунтується на принципово іншому способі управління матеріальним потоком. Він називається «тягнучою» системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.

Розподільча (збутова) логістика є тією частиною логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в після виробничий період.

Розподільча логістика - це управління транспортуванням, складуванням та іншими нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її ще називають маркетинговою або збутовою логістикою. [4; с. 107]

Інтегрований погляд на функцію розподілу почав розвиватися у 60-х - на початку 70-х років. У цей період прийшло розуміння того, що поєднання різних функцій, які стосуються розподілу виготовленого продукту, в єдину функцію управління несе у собі великий резерв для підвищення ефективності. Результатом інтегрованого підходу до реалізації різних функцій розподілу стало включення розподілу в структуру функціонального управління організацій та підприємств.

Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає, насамперед, у системному взаємозв'язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взаємозв'язку всіх функцій всередині самого розподілу.

Основний результат, що досягається в системі логістики - це рівень обслуговування споживача. Даний якісний показник залежить від багатьох чинників: швидкості виконання і доставки замовлення, якості продукції, що поставляється, надання різноманітного роду послуг покупцям по установці, ремонту, постачанню запасних частин і т.п.

До основних проблем логістики, що формує якість обслуговування, відносяться такі:

- забезпечення різноманітної порціонності відвантаження товару на прохання покупця;

- вибір раціонального виду транспорту, утримання оптимального рівня різноманітних видів транспорту;

- утримання оптимального рівня запасів;

- створення нормальних умов складування і збереження товарів, і т.п. Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової продукції.

Залежно від суб'єкту економічних відносин, який бере участь у доведені ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

Сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою накладаються одна на одну. Якщо розглядати умовні вихідні та кінцеві ланки матеріалопотоків, то для одних суб'єктів логістичні операції є частиною системи збуту, а для інших - закупівель. Це, з одного боку, спрощує, а з іншого - ускладнює процес управління матеріальними потоками. Так, багато логістичних робіт і операцій виконуються в обох сферах, тому значна частина прийомів і методів управління потоковими процесами прийнятна як у сфері постачання, так і в сфері розподілу товарної продукції. Однак об'єктивна протилежність інтересів продуцентів, споживачів, а також торгових, транспортних та інших посередників визначають особливості логістичного управління залежно від становища того чи іншого елемента логістичної системи щодо інших.

У сфері розподілу не створюються нові матеріальні цінності, а виконуються конкретні та комплексні форми діяльності, які виступають як послуги. Таким чином, сфера розподілу є виробником послуг - дуже специфічного товару. Основний прояв специфічності виражається в нематеріальності створюваної продукції. Як наслідок на товарному ринку з'являється не стільки матеріальний товар, скільки унікальна модель пропозиції - товар-послуга. [4; с 109]

Статус постачальника товару-послуги зобов'язує підприємство в першу чергу враховувати інтереси покупців, на чому ґрунтується формування розподільчої логістики.

Завдання розподільчої логістики поділяють на два рівні, на яких вони суттєво відрізняються. На мікрорівні (рівень підприємства):

ь оптимізація формування портфеля замовлень;

ь укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

ь забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;

ь вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

ь раціоналізація параметрів, структури і просівання динамічних матеріальних потоків;

ь оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;

ь формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення. На макрорівні до задач розподільчої логістики належать:

ь вибір схеми розподілу матеріального потоку;

ь визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;

ь визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін. [3; с.136-137]

Існування проблеми розподілу товарів викликане тим, що місце виробництва і місце споживання товарів у більшості випадків не збігається. Для процесів виробництва і споживання також є характерним значна часова і просторова невідповідність.

Політика розподілу - це організація оптимальної збутової мережі для ефективних продаж товарів, включаючи створення мережі оптових і роздрібних магазинів, складів проміжного збереження, пунктів техобслуговування і виставкових залів, визначення маршрутів руху товарів, організація транспортування, систем навантаження-розвантаження, питання логістики. [5 ; с. 98]

Основна мета політики розподілу - це організація ефективного збуту виготовленої продукції.

Завдання розподілу продукції можна поділити на стратегічні І тактичні:[7; с 284]

- Стратегічні завдання пов'язані з формуванням та організацією каналів збуту:

а) прогноз планування перспективних каналів збуту;

б) вибір прямого чи опосередкованого каналу збуту;

в) вибір оптимальних каналів збуту, маршрутів збуту, розміщення складів.

Тактичні завдання розподілу охоплюють:

а) роботу з наявними клієнтами та залучення нових;

б) пошук і відбір комерційних пропозицій на постачання товару;

в) організацію виконання замовлень і постачання товарів (визначення маршрутів);

г) збут, перевірку наявності товарних запасів, заходи стимулювання збуту тощо.

Поняття розподілу об'єднує регулювання усіх виробничих заходів, спрямованих на переміщення продукту в просторі і часі від місця виробництва до місця споживання.

Складнощі в рішенні проблем розподілу обумовлені двома моментами:

1) при виборі каналів і систем розподілу завжди існують альтернативи, тобто достатньо велика кількість можливих варіантів рішення цієї проблеми. Фірма повинна вибрати найбільш прийнятний варіант.

2) вибір каналів і систем розподілу відноситься до стратегічних рішень підприємства, їхня зміна, як правило, неможлива в короткі терміни. [1; с. 106]

Логістичні системи (закупівлі, виробництва, збуту) вкладаються у загальноприйняте поняття «системи», бо складаються із системоутворюючих елементів, тісно взаємопов'язаних і взаємозалежних між собою, які мають впорядковані зв'язки й утворюють певну структуру із заздалегідь заданими властивостями. Відрізняються ці системи високим ступенем узгодженості вхідних продуктивних сил з метою управління наскрізними матеріальними потоками.

Логістична система (ЛС) -- це адаптивна система зі зворотним зв'язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається із підсистем і має розвинуті внутрішньо системні зв'язки та зв'язки із зовнішнім середовищем. [4; с 35]

Метою логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару в необхідній кількості та заданої якості в потрібному місці й у потрібний час для потрібного споживача із заданими витратами.

Будь-яка логістична система складається із сукупності елементів, так званих ланок логістичної системи, між якими встановлені певні функціональні зв'язки і відношення. Внутрішні системні зв'язки є більш міцними, ніж зв'язки із зовнішнім середовищем. Зазвичай вони мають циклічний характер, бо відображають послідовність передачі матеріального та інформаційного потоків між ланками.

Логістична система являє собою цілісний організм, що поєднує в собі основні ланки системи спільним матеріальним потоком. Рис. 1.1. [4]

Рис. 1.1 Логістична система

Структура системи логістики розподілу визначається часом постачання і витратами. У деяких галузях конкуренція настільки сильна, що незначне перевищення звичайного часу постачання веде до серйозних втрат у збуті. Підприємство намагається не перевищити цю критичну межу. Тому що одночасна оптимізація часу постачання і витрат неможлива, тому зусилля підприємства направлені частіше усього на досягнення мінімуму витрат при заданому часі постачання.

Як час постачання, так і витрати залежать при великому районі збуту від числа проміжних складів. У той час як постачання з ростом числа складів пришвидшується витрати спочатку знижуються, потім починають зростати. Крива загальних витрат базується на двох протилежних тенденціях. З однієї сторони, із ростом числа проміжних складів скорочуються транспортні шляхи і транспортні витрати. З іншого боку, ростуть витрати на збереження і виробничі складські витрати, так називані системні витирати. Оптимізація числа складів може бути проведена лише одночасно з визначенням їхнього місця розташування і потужності. Теоретично ця проблема цілком розв'язувана, проте на практиці її рішення потребує великих витрат часу. Тому задовольняються приблизними рішеннями, котрі можуть бути дуже ефективними. Один із найбільше відомих методів являє собою програму, що нарощує кількість складів доти, поки додавання ще одного не приведе до підвищення загальних витрат. Швидке постачання товару забезпечується у тому випадку, якщо підтримуються достатні товарні запаси. Планування товарних запасів включає розрахунок потреби обсягу замовлень, терміну замовлення для багатьох тисяч найменувань товарів з урахуванням часу їхньої поставки, страхових резервів, надходження і вибуття.

При виборі транспортних засобів керуються витратами і швидкістю транспортування, а також відповідністю транспорту вимогам продукту. Ізольований розгляд транспортних витрат може призвести до помилкових рішень, тому що можуть виникнути компенсаційні ефекти, що істотно змінюють послідовність альтернатив.

Наприклад, якщо використання повітряного транспорту дозволяє різко скоротити складські запаси або заощадити витрати на упаковування і страхування, то має місце рішення на користь цього виду транспорту замість більш вигідного залізничного і морського. Крім того, постійні витрати різноманітні для різних видів транспорту і залежність витрат на транспорт від обсягу постачання також різноманітна. [2; с.129-130]

З позицій виробників, які генерують матеріальні потоки, чим більше рівнів має логістичний канал, тим більше труднощів в узгодженості функціонування всіх ланок з просування матеріальних потоків до споживачів.

Варіант організації збуту залежить від того, яким видом виготовлення продукції займається товаровиробник. Тобто, чи є новий товар промисловим чи споживчим (рис. 1.2 та 1.3). [1; с 111]

Рис. 1.3 Канали збуту промислових товарів

Отже, якщо товар відноситься до групи споживчих товарів, то посередник є обов'язково. Якщо ж товар промисловий, то може продаватися і з посередником, і без нього.

Як правило, виробники використовують такі збутові системи:

ь традиційну;

ь ієрархічну;

ь лінійну;

ь багатоканальну.

Традиційна складається з незалежних виробників, одного або декількох оптових і одного або декількох роздрібних торгівців. Всі учасники такої системи самостійні і неконтрольовані іншими, переслідують ціль максимізації прибутку своїй ділянці, їх не цікавить кінцева ціль системи розподілу.

Ієрархічна система діє як єдина система, включаючи виробника, одного або декількох оптовиків, одного або декількох роздрібних торговців. Переслідує загальну ціль і інтереси. Один з учасників виступає в головній ролі, тобто цілком або частково координує і контролює функції всієї системи збуту. Ієрархічні системи можна розділити на:

ь корпоративні - у рамках єдиної організаційної структури однієї корпорації

ь договірні - контролюють свою діяльність у рамках договорів: Це добровільні об'єднання, об'єднання на основі франчайзингу, організації утримувачів привілеїв;

ь інтегровані - усі стадії виробництва і розподілу контролюються одним власником.

Лінійні - об'єднання двох і більше підприємств у сумісному освоєнні маркетингових можливостей, що відкриваються на конкретному ринку (при недостатності виробничих потужностей, знань, високому ризику і т.п.)

Багатоканальні - використовують і власні збутові мережі і мережі незалежних посередників. [5]

Чинники, що впливають на ефективність системи розподілу:

1. Особливості кінцевих споживачів - їх кількість, концентрація, розмір середньої разової покупки, рівень прибутків, споживацька поведінка і т.п.

2. Можливості самого підприємства - фінансовий стан, конкурентоздатність, основні напрямки ринкової стратегії, масштаби виробництва і т.д.

3. Характеристики товару - вид, ціна, сезонність виробництва і попиту, вимоги до технічного обслуговування, терміни зберігання.